Розробка заходів щодо підвищення прибутку і рентабельності
Прибуток: економічний зміст, джерела формування, види, методи планування, розрахунку і порядок розподілу. Поняття і показники рентабельності та методи їх розрахунку. Розробка заходів щодо підвищення прибутку і рентабельності швейної фабрики "Елегант".
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 297,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Розробка заходів щодо підвищення прибутку і рентабельності
ЗМІСТ
Вступ
1 Фінансово-економічні результати діяльності підприємства і резерви їх підвищення
1.1 Прибуток: економічний зміст, джерела формування, види
1.2 Методи планування, розрахунку і порядок розподілу прибутку підприємства
1.3 Поняття і показники рентабельності та методи їх розрахунку
1.4 Резерви підвищення прибутковості підприємства
2 Правовий розділ
3 Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ Чернігівська швейна фабрика «Елегант»
3.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Елегант»
3.2 Аналіз фінансового стану підприємства
3.3 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства
4 Розробка заходів щодо підвищення прибутку і рентабельності ВАТ Чернігівська швейна фабрика «Елегант»
4.1 Резерви збільшення прибутку і рентабельності на підприємстві
4.2.Виявлення і методи зниження фінансових ризиків
4.3 Оцінка запропонованих заходів
Висновки
Перелік посилань
ВСТУП
В сучасних умовах господарювання прибуток є основним джерелом соціально-економічного розвитку підприємств. Прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
Розмір прибутку залежить від об'єму випуску продукції, її признання споживачем, якості і витрат праці, предметів праці і засобів праці на її виробництво, від результатів господарювання.
Величина прибутку відображає масштаби і темпи росту виробництва, можливості суспільних вимог. Прибуток характеризує кінцеві результати діяльності підприємства і зв'язок між виробництвом та обертанням. Прибуток стимулює розвиток суспільства. Прагнення отримувати прибуток заставляє підприємства шукати різноманітні технічні та організаційні нововведення.
Прибуток є складовим елементом ринкових відношень. Прибуток у ринковій економіці використовується як важливий інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання перш за все через механізм оподаткування. Розрахунок об'єкта оподаткування щільно зв'язаний з порядком прибутку.
Прибуток у ринковій економіці використовується як важливий інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання перш за все через механізм оподаткування.
В своїй діяльності підприємство базується на нормативно-законодавчих актах, які регулюють формування і використання статутного капіталу, прибутку, фінансові результати діяльності. [1-8].
Рівень прибутку впливає на один з найважливіших показників діяльності підприємств рентабельність. Виходячи з цього тема дипломної роботи є досить актуальною в умовах розвитку ринкових відносин, різкого підвищення зацікавленості підприємств у зростанні їх грошових доходів.
Об'єктом дослідження дипломної роботи є ВАТ ЧШФ «Елегант».
Предметом дослідження є оцінка, аналіз, прогнозування і пошук резервів збільшення прибутку і рентабельності підприємства.
Метою дипломної роботи є визначення резервів підвищення прибутку і рентабельності і побудова системи оцінки їх економічної ефективності.
Завданнями дипломної роботи є:
- висвітлення теоретико-методичної системи джерел формування, використання і розподілу прибутку. Визначення методів розрахунку рентабельності підприємства;
- здійснення аналітичної оцінки виробничо-господарської і фінансової діяльності об'єкту дослідження;
- розробка резервів підвищення прибутку і рентабельності підприємства, їх економічна оцінка.
Інформаційною базою для написання дипломної роботи є фінансово-бухгалтерська звітність підприємства, а саме баланс форма №1, звіт про фінансові результати форма №2.
1 ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА І РЕЗЕРВИ ЇХ ПІДВИЩЕННЯ
1.1 Прибуток: економічний зміст, джерела формування, види
Основним фінансовим результатом діяльності є прибуток. Прибуток - це частина доходу, що залишається після відрахувань усіх витрат, пов'язаних з виробничою і комерційною діяльністю підприємства.
Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.
Залежно від формування та розподілу відокремлюють кілька видів прибутку. Загальний прибуток - це весь прибуток підприємства, від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Чистий прибуток підприємства - виражена в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається, як перевищення доходу від реалізації продукції над вартістю матеріальних і прирівняних до них витрат, заробітної плати або як різниця між валовим прибутком і заробітною платою.
Чистий прибуток реалізується у формі акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у державні фонди. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування) тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. У зарубіжній економічній теорії та підприємстві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку [12. c. 133].
Валовий прибуток - різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартість продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.
Операційний прибуток (чистий прибуток) дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат .
Маржинальний прибуток - характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власний прибуток і постійні витрати. Отже такий прибуток за величиною зберігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.
Прибуток - важливий показник, який характеризує діяльність усього колективу підприємства.
На промислових підприємства прибуток утворюється головним чином у процесі реалізації продукції як різниця між виручкою від реалізації продукції і повної фактичної собівартості даної реалізованої продукції та сумою ПДВ і акцизу (якщо продукція підприємства є підакцизною).
Величина прибутку залежить від:
- від об'єму реалізованої продукції;
- від якості продукції;
- від раціонального та ефективного використання основних фондів, матеріальних і виробничих ресурсів (зниження собівартості );
- від якості роботи підприємства (виконання зобов'язань перед споживачами, банком ).
Прибуток є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а платежі в бюджет із прибутку - важливим елементом доходів державного бюджету. Це значить, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки його фінансові потреби, але й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, медицини, освіти, збройних сил. [6, c. 173]
Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:
- прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;
- прибуток від продажу майна;
- прибуток від позареалізаційних операцій;
Прибуток реалізації продукції, робіт, послуг є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.
Прибуток від реалізації покриває такі витрати підприємства:
Матеріальні і прирівняні до них витрати на виробництво продукції;
- відрахування в обов'язкові державні цільові фонди і позабюджетні фонди;
- акцизи, ПДВ;
- трудові витрати (заробітна плата );
- комерційні витрати, пов'язані зі збутом продукції.
Прибуток від реалізації залежить від 2-х чинників:
- кількості і асортименту раелізованої продукції (Nреал);
- рівня реалізованих цін (Цреал).
Вреал = Цреал * Nреал, (1.1)
У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено у собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку (Пр)відраховують від виручки, тобто
Пр = Вр - С рив - Сн, (1.2)
де Вр -виручка від продажу продукції;
Срив - собівартість проданої продукції за неповними витратами;
Сн - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.
Прибуток від продажу майна включає в себе прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).
Прибуток від позареалізаційних операцій - прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій. [9, c. 115]
Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції, в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій [2].
Валовий прибуток підприємства включає наступне.
1. Баланс від реалізації продукції, робіт, послуг, що визначається як різниця між виторгом від реалізації в дійсних цінах без ПДВ і акцизного збору і витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Підприємство, що здійснює експортну діяльність, при визначенні прибутку від реалізації включає експортні тарифи. У цьому випадку прибуток від реалізації дорівнює
Вреал (робіт, послуг, продукції) = ПДВ + Акцизний збір + Собівартість + Експортний тариф, (1.3)
2. Прибуток від іншої реалізації формується за рахунок джерел:
- прибутку від реалізації продукції допоміжних підрозділів, що перебувають на балансі підприємства, прибутків від продажу товарно-матеріальних цінностей, що не беруть участі у виробництві;
- прибуток підприємства від реалізації основних засобів та іншого майна.
3. Прибуток від позареалізаційних операцій:
- прибутки від спільної діяльності підприємства;
- прибуток минулих років.
4. Прибуток від фінансових операцій (інвестицій) :
- реалізація фінансових інвестицій;
- прибуток від володіння корпоративними правами;
- депозитні рахунки.
1.2 Методи планування, розрахунку і порядок розподілу прибутку підприємства
На підприємстві виробничої сфери можуть бути використані 3 методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.
1. Метод прямого розрахунку. При даному методі прибуток розраховується по окремих видах продукції, що проводиться і реалізується на підприємстві.
Для розрахунку використовуються такі данні:
- перелік і кількість продукції відповідної номенклатури або асортименту, що планується до випуску і реалізації;
- собівартість продукції;
- ціна одиниці продукції (ціна вироблена);
Цей метод застосовується щодо невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, проте трудомісткий, даний метод не дає можливість визначити вплив на прибуток окремих чинників.
2. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод, що може використовуватися на підприємстві для розрахунку прибутку від випуску реалізації продукції. При даному методі передбачається використання даних про виробничі витрати, витрати на реалізацію продукції за попередній період, а також очікувальна їхня зміна, прогнозована в майбутньому періоді. [4. c. 210]
Цей метод розрахунку також у повному обсязі не дозволяє визначити вплив окремих чинників на об'єм прибутку і його зміна.
3. Економічний або розрахунково-аналітичний метод. Даний метод відрізняється від уже розглянутих методів тим, що дає можливість визначити не тільки загальну суму прибутку, а і вплив на її розмір окремих чинників обсягу виробництва і реалізації продукції, собівартості продукції, асортименту і якості продукції.
Розрахунки прибутку цим методом здійснюються окремо по порівнюваної не зрівнюється продукція в плановому періоді.
Порівнювана продукція - це продукція, що провадилася у попередньому періоді.
Не порівнювана продукція-це продукція, що у попередньому плановому періоді не вироблялась.
Розрахунок прибутку за порівнюваною продукцією здійснюється в такій послідовності:
- визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
- порівнювана продукція планового періоду визначається по собівартості періоду, що передував плановому;
- виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток по порівнюваній продукції в плановому періоді;
- розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Розрахунок базового прибутку здійснюється на основі звітних або очікуваних даних за попередній період.
Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації )продукції в період, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх . Від точності розрахунку базового прибутку залежить точність усіх попередніх і майбутніх розрахунків продукції може бути розрахована методом прямого розрахунку при наявності відповідних даних.
При відсутності таких даних прибуток для всієї не зрівнюваної продукції може бути розрахована з застосуванням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержаного прибутку як основного джерела фінансування, інвестування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важелем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкту ринку, його трудового колективу. Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форм власності і організаційно-правового статусу підприємства. Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування, поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішенням власників для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентуються, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).
Формування і використання прибутку (фінансового результату підприємства) відповідно до діючих нормативних документів представимо у вигляді схеми (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1 - Схема формування і використання прибутку
Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції, робіт, послуг і собівартістю реалізованої продукції. Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів, таких як податок на майно. Податок з власників транспортних засобів, плата за землю.
Інші операційні доходи утворюються від операційної діяльності підприємств, а саме це дохід від оренди майна, від операційних курсових різниць, доходи від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів.
Інші операційні витрати включають адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства), витрати на збут, інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні безнадійні борги та витрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, економічні санкції, а також всі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства).
Прибуток від звичайної діяльності - це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів та фінансових та інших витрат. До фінансових та інших доходів належать дохід від інвестицій в інші підприємства, дивіденди, відсотки та інші доходи від фінансових інвестицій, дохід від не операційних курсових різниць та ін. До фінансових та інших витрат належать сплата відсотків на позиковий капітал, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів.
Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств. Власники акції одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акцій та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства.
Низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.
Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:
- виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;
- виплата дивідендів із щорічним певним зростанням;
- спрямування на дивіденди встановленої частки чистого прибутку;
- виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;
- виплата дивідендів не грошима, а випуском акцій.
Кожен з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон'юнктури та фінансового стану підприємства.
Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивідендів у відсотках (d) розраховують по формулі
D = (Пd / Кст) * 100, (1.5)
де Пd - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів;
Кст - статутний капітал підприємств.
Обґрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування підприємства і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого - розрахунок можливості отримання прибутку при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.
Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.
Для визначення мінімального і нормального прибутків як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків ) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельності капіталу). При прогнозуванні величини капіталу потрібно враховувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій), а також вплив на його вартість інфляційних очікувань.
Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів ризику і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обов'язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.
Система планових розрахунків охоплює наступні напрямки роботи (рисунок 1.3).
Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється у такому порядку:
1. Проводиться обґрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюються за рахунок чистого прибутку підприємства.
2. Визначається питома вага податків і обов'язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що склалася в передплановому періоді. В таких випадках, коли у плановому періоді змінюється порядок оподаткування або ставка податків, необхідно за звітними даним минулого періоду провести розрахунок питомої ваги податків у складі прибутку, які підлягатимуть сплаті з врахуванням змін в умовах їх сплати.
3. Розраховується величина необхідного прибутку (П необх), виходячи із потреби прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, та частка обов'язкових платежів в загальній сумі прибутку.
Величина необхідного прибутку розраховується по формулі:
де ЧП необх - потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;
Сп - середній рівень податків і обов'язкових платежів, у відсотках до балансового прибутку.
Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або аналітичним методом.
Рисунок 1.3 - Процес планування формування та розподілу прибутку
Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниця між прогнозним розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами.
Розрахунково-аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою
П можл. = Р рп * Т п + 1Пф, (1.7)
де Р рп - рівень рентабельності товарообороту звітного п-ого періоду, %
Т п + 1 - плановий товарооборот (п + 1)-ого періоду;
Пф - прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.
Результати розрахунків цільового та можливого прибутку потрібно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових резервів збільшення доходів або зниження витрат.
При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.
Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційній діяльності .
1.3 Поняття і показники рентабельності та методи їх розрахунку
Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності, прибутковості підприємств (рисунок 1.4).
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут і визначається по формулі
Рисунок 1.4 - Класифікація видів рентабельності
, (1.8)
де Преал. - прибуток від реалізації продукції, грн.
Среал - собівартість реалізованої продукції.
Рентабельність окремих видів продукції розраховується по такій формулі
, (1.9)
де Цi і Сi - ціна і собівартість i-го виробу
Рентабельність продукції характеризує ступінь окупності поточних витрат, проте не відображає ефективності використання виробничих фондів підприємства. Ці задачі виконує показник рентабельності виробництва, що може бути загальним і розрахунковим.
, (1.10)
, (1.11)
де Пбал, Пчист. - балансовий і чистий прибуток підприємства;
Фосн. - середньорічна вартість ОФ, грн.;
Фоб - середньорічний залишок нормованих оборотних коштів.
Рівень рентабельності, визначений від вартості фондів буде завжди більш низьким щодо визначеної собівартості.
Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.
, (1.12)
де Какт. - середня сума активу балансу підприємства;
Рентабельність власного акціонерного капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.
, (1.13)
де Кс.до. - розмір власного капіталу підприємства;
Кс.до - визначається за даними балансу. Як правило, цей показник визначає верхню межу дивіденду, що може виплачувати АТ.
1.4 Резерви підвищення прибутковості підприємства
Резерви підвищення рентабельності на підприємстві.
Підвищення оптових цін за рахунок підвищення якості продукції.
, (1.14)
де Qпл - плановий обсяг продукції, загальний обсяг;
А пл. - питома вага продукції підвищеної якості;
Rк, Rпл - рентабельність продукції підвищеної якості і планової рентабельності;
ДRп - приріст рентабельності продукції підвищеної якості;
Зниження собівартості продукції. Здійснюється внаслідок:
- економії матеріальних ресурсів для матеріаломістких виробництв;
- росту продуктивності праці для трудомістких виробництв.
- поліпшення використання ОПФ для трудомістких виробництв; економії палива й енергії для енергоємних виробництв.
У даному випадку приріст рентабельності визначається по формулі
, (1.15)
де Сбаз, Сплан. - собівартість продукції в базовому і плановому періодах;
Qреалпл, Qреалбаз - обсяг реалізації в плановому і базовому періодах.
Зниження виробництва і збільшення виробничих запасів.
?ПР = (ТПпл - ТПбаз) ·бпрбаз, (1.16)
де ТПплан, ТПбаз - вартість товарної продукції за планом і в базовому році;
Бпр БАЗ - частка прибутку вартості товарної продукції в базовому періоді.
Структурні зміни в асортименті продукції, що випускається. Асортимент продукції, що випускається безпосередньо впливає на приріст прибутку. При зміні структури асортименту збільшується частка продукції з більш високим рівнем рентабельності і продукції підвищеного попиту.
, (1.17)
де Апл.,Абаз - планова і питома вага виробів, рентабельність котрих більш висока;
Rп. к. - рентабельність продукції підвищеної якості;
Rбаз - рентабельність базова;
Підвищення рівня рентабельності в результаті поліпшення використання ОПФ і оборотних коштів.
Підвищення прибутку на підприємстві. Чинники, що впливають на розмір прибутку представлені на рисунку 1.2.
При здійсненні процес планування прибутку підприємств перш за все оцінюють вплив на формування прибутку зовнішніх (екзогенних) і внутрішніх (ендогенних) факторів Основними чинниками, що впливають на величину виручки від реалізації продукції, робіт, послуг є обсяг виробництва продукції, її асортимент, якість, ритмічність роботи підприємства та ін.
Проте загальний дохід ще не характеризує ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства. Це відображає прибуток підприємства.
На величину прибутку підприємства впливають різні чинники, які залежать від специфіки його функціонування, організаційно-правової форми, систем управління і організації виробництва, та інш.
Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності .виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обгрунтування планів (прогнозів) формування та використання на майбутній період.
Рисунок.1.2 - Чинники, що впливають на розмір прибутку
2 ПРАВОВИЙ РОЗДІЛ
Основні засади ринкової економіки передбачають повну господарську самостійність підприємств і організацій, що функціонують у народному господарстві, вступаючи при цьому в різноманітні виробничі, господарські та інші зв'язки. Всі ці суспільні відносини (як між підприємствами та організаціями - безпосередніми товаровиробниками, так і між ними і державними та іншими органами) потребують правового регулювання, завдяки якому вони набувають характеру правовідносин.
Ринкова економіка породила різноманітні організаційні форми підприємств: господарські товариства, виробничі кооперативи, приватні, казенні підприємства тощо. Виникла необхідність врегулювання правового статусу об'єднань підприємств (асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо), встановлення правового режиму вільних (спеціальних) економічних зон та визначення правового режиму іноземного інвестування.
З'явилися нові інститути, притаманні ринковим умовам господарювання (банкрутство, свобода конкуренції, антимонопольне регулювання). Все більшого розвитку, у тому числі завдяки приватизаційним процесам, набуває ринок цінних паперів.
Інтеграція України до світової економічної системи стимулює розвиток міжнародних господарських зв'язків, зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання
На основі Конституції розроблені і прийняті сотні законів, постанов та указів і інших нормативних актів, що регулюють діяльність підприємств.
Згідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1].
Здійснюючи свою господарську діяльність, підприємства керуються нормативно-правовими документами, котрі її регламентують. Зокрема основними такими документами являються Ї Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р., Закон України «Про господарські товариства» від 09.09.1991 р., Закон України « Про підприємництво» від 07.02.1991 р., Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р., Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р., статут підприємства
Розглянемо сутність зазначених нормативно-правових актів.
Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р., зазначає, що українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території. Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, щодо використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів України для підвищення рівня життя її народу [3].
Закон України «Про господарські товариства» від 09.09.1991 р., визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників [4].
Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р., визначав загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.
Основними розділами даного Закону є :
- загальні положення щодо підприємництва (суб'єкти, свобода, обмеження принципи та організаційні форми);
- умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності);
- стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державна підтримка і регулювання, діяльність іноземних підприємств) [6].
Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 року втратив свою силу з 01.01.04 року.
Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р., визначав види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Він спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління [7].
Даний закон визначає підприємство як основну організаційну ланку народного господарства України, самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює будь - які види виробничої, науково - дослідної та комерційної діяльності, якщо вони не заборонені законодавством і відповідають цілям, що передбачені статутом підприємства.
Важливе значення даного законодавчого акту полягає у створені рівних правових умов діяльності підприємств різних форм власності, забезпеченні їх господарської самостійності. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 року втратив свою силу з 01.01.04 року.
Види господарської діяльності, які потребують ліцензування визначаються Законом України «Про ліцензування» від 01 липня 2001 р. Цей Закон визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю в сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання і органів ліцензування за порушення законодавства в сфері ліцензування. Згідно статті 9 даного Закону ліцензуванню належить 60 видів господарської діяльності, в тому числі виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій в будівництві, ремонтно-будівельні роботі. За видачу ліцензії стягується плата, розмір і порядок зарахування, якої до Держбюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реалізація державної політики в сфері ліцензування виконується Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, а також органом виконавчої власті, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю Україні, який сприяє збільшенню виробництву праці, поліпшенню якості роботи, збільшенню ефективності загального виробництва і росту на цій основі матеріального і культурного рівня життя працюючих.
Закон України «Про оплату праці» був введений в дію з травня 1995 року. Даним Законом визначено, що оплата праці здійснюється по відрядно-преміальній або іншої системи оплати праці. Форма та система оплати праці встановлюється підприємством самостійно, яка відображається в колективному договорі, дотримуючись норм та гарантій передбачених законодавством.
Згідно Закону України «Про колективні договори та угоди» працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового, термінового договору з підприємством. . В законі розглядаються основні засади організації співробітництва адміністрації і трудового колективу, зокрема організацію відпочинку, створення належних умов праці і т.ін., порядок вирішення трудових спорів.
В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., визначаються платники податку, об'єкт оподаткування, ставка податку, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та сплати податку, відповідальність платників податку. В законі дається визначення і порядок формування валового доходу платника податку, валових витрат платника, визначається сутність амортизації і порядок її нарахування [5].
Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р., визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі), які підлягають внесенню до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
На підставі даного Закону, підприємства мають певне коло юридичних обов'язків. Зокрема вони зобов'язані:
- вести бухгалтерський і податковий облік;
- складати звітність про фінансово - господарську діяльність;
- сплачувати належні суми податків та обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни;
- допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для отримання прибутку, а також для перевірок із питань обчислення та сплати податків.
Реформування податкової системи є однією з важливих проблем удосконалення правової бази діяльності підприємства. Особливо актуальним для України є прийняття нового податкового кодексу, який би виправив суттєві недоліки існуючого податкового законодавства, зменшив податковий тиск на суб'єктів підприємництва, урегулював кількість податків та спростив порядок їх стягнення. Водночас, з метою підвищення дієвості податкового механізму необхідно в більшій мірі задіяти стимулюючу функцію податків через систему таких пільг: як зміна об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, диференціація податкових ставок, запровадження спеціального податкового режиму. В цьому випадку будуть створені правові передумови для проведення на підприємствах ефективної податкової політики, спрямованої на збільшення фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.
Поряд з подальшим реформуванням податкового законодавства необхідно вдосконалити взаємовідносини між суб'єктами підприємництва та контролюючими органами, (податковими службами, митними органами, органами контрольно - ревізійної служби), а також взаємовідносини між суб'єктами підприємництва та виконавчими органами місцевого самоврядування.
Дані питання слід вирішувати на законодавчому рівні і, перш за все, впорядковувати контрольно - ревізійні функції контролюючих органів, включаючи:
- визначення граничного переліку цих функцій;
- встановлення строків, періодичності та послідовності контрольних перевірок;
- розроблення лінійного механізму відповідальності контролюючих органів та посадових осіб за допущені під час перевірок порушення;
- забезпечення підприємств нормативними документами, що регламентують діяльність відповідних контролюючих органів.
Нарахування та спати податку на додану вартість здійснюється згідно Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями.
Згідно даного закону об'єктом оподаткування є:
- операції по продажу товарів, робіт, послуг на митній території України, в тому числі операції по оплаті вартості послуг по договорам оперативної оренди;
- операції по ввозу товарів на митній території України;
- операції по вивозу товарів за межи митної території України.
База оподаткування по податку на добавлену вартість визначається по об'єму продажу, виходячи з договірної вартості, яка не включаючи в себе акцизного збору [8].
Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 визначає правовий режим дивідендів (статті 4,5,9). Згідно з цим законом дивіденд - це частина чистого прибутку, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій. Дивіденд стає боргом AT після його оголошення. Юридичною підставою для одержання дивідендів є купони, які додаються до акцій.
У відповідності до інструкції №527 вклади до статутного фонду в грошовій формі вносяться на спеціально призначений поточний рахунок, що відкривається в будь-якій банківській установі (пункт 1.5) за вибором клієнта та за згодою банків (пункт 1.3). Кошти з цього рахунку перераховуються тільки на поточний рахунок зареєстрованого товариства чи повертаються учасникам.
Важливою проблемою удосконалення правового забезпечення діяльності підприємства є необхідність систематизації законодавства про підприємництво. Саме існування значної кількості нормативних документів в Україні ще не є свідченням створення сприятливих умов для підприємництва. Відомо, що за період з 1990 року прийнято понад 1300 законодавчих актів, включаючи укази Президента України і декрети Кабінету Міністрів. Але в цей час прийнято більше 500 законів про внесення змін в чинне законодавство, багато з яких стосується сфери підприємництва.
Господарський кодекс України від 16.01.2003, що вступив у силу з 01.01.2004р., замінив Закон України «Про підприємництво» і Закон України «Про підприємства в Україні», що втратили чинність з тієї ж дати. Основні положення Господарського Кодексу наступні.
Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин .власності.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері, суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими е майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Не є предметом регулювання цього Кодексу:
- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
- трудові відносини;
- фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
- адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
До господарських відносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються правила цього Кодексу.
Стаття 42 Кодексу розглядає підприємництво як вид господарської діяльності. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Стаття 43 розглядає свободу підприємницької діяльності.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.
Стаття 44 визначає принципи підприємницької діяльності:
- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
- вільного найму підприємцем працівників;
- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Стаття 45 визначає організаційні форми підприємництва.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчого договору. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду і строком не менше двох років. Порядок створення акціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів, визначається законом. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Кодексом та іншими законами.
Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою,
Стаття 46 визначає право найму працівників і соціальні гарантії щодо використання їх праці. Підприємці мають правом укладати з громадянами договори щодо використання їх прав. Яри укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.
Стаття 47гарантує загальні гарантії прав підприємців.
Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для державних потреб.
Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.
Подобные документы
Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції, його формування. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції. Сутність і методи обчислення рентабельності. Розподіл і використання прибутку.
лекция [181,4 K], добавлен 15.11.2008Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Законодавче визначення сутності, видів та функцій прибутку. Формування та використання прибутку. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства, методи обчислення прибутку.
курсовая работа [96,8 K], добавлен 18.01.2010Організаційно-економічна характеристика СТОВ "НИВА" м. Радомишль, Житомирської області. Аналіз формування і розподілу прибутку: факторний аналіз прибутку та його розподілу, рентабельності витрат діяльності господарства, підвищення прибутковості.
курсовая работа [73,2 K], добавлен 14.12.2013Методи розрахунку і використання прибутку від реалізації. Методи обробки економічної інформації в аналізі фінансової діяльності підприємства. Аналіз рентабельності діяльності підприємства на прикладі "Укрсоцбанк", рекомендації щодо її покращення.
курсовая работа [371,3 K], добавлен 31.03.2014Сутність, поняття та функції прибутку підприємства. Аналіз ліквідності, ділової активності та фінансової стійкості підприємства. Аналіз формування прибутку й показників рентабельності. Розрахунок впливу підвищення обсягів продажу на прибуток фірми.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 09.06.2015Економічний аналіз фінансового стану підприємства, методи його проведення. Структурний аналіз активів, пасивів, прибутку та рентабельності. Оцінка ділової активності. Рекомендації щодо підвищення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
курсовая работа [723,8 K], добавлен 13.06.2019Формування комплексу заходів підвищення рівня рентабельності виробництва продукції на сільськогосподарському підприємстві. Методичні підходи для аналізу рівня і ефективності діяльності підприємства, рентабельності виробництва продукції у ТОВ "Господар".
автореферат [231,6 K], добавлен 20.09.2014Методичні підходи щодо визначення фінансових результатів діяльності підприємства та оцінка його рентабельності. Заходи щодо підвищення ефективності господарського функціонування компанії, зростання її прибутку. Методи фінансування реальних інвестицій.
курсовая работа [63,8 K], добавлен 20.03.2011Науково-теоретичні основи планування результатів фінансової діяльності підприємств та їх значення для забезпечення економічного зростання. Економічний зміст прибутку і рентабельності, складу та динаміки прибутку, їх роль в умовах розвитку підприємництва.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 16.07.2010Економічна сутність прибутку підприємства. Методика розрахунку прибутку та його розподіл. Організаційна характеристика ПрАТ "Ліктрави". Динаміка структури активів досліджуваного підприємства. Показники рентабельності. Оцінка рівня економічної безпеки.
дипломная работа [198,1 K], добавлен 15.02.2014
