Розробка заходів щодо підвищення прибутку і рентабельності

Ризик складає об'єктивно неминучий елемент прийняття будь-якого господарського рішення в силу того, що невизначенність - неминуча характеристика умов господарювання.

Фундаментальне значення має зв'язок ризику та прибутку. Адам Сміт у «Дослідженнях о природі та причинах багатства народів» відмічав, що досягнення навіть звичайної норми прибутку завжди пов'язано з великим або незначним ризиком. Відомо, що отримання прибутку підприємцю не гарантовано, винагородою за витрачені ним час, зусилля та здібності може бути як прибуток, так і збиток. При відсутності невизначеності будь-які розходження між виручкою та витратами будуть усунені у процесі конкуренції і прибуток буде дорівнювати нулю. У реальному, постійно змінюючомуся і тому завжди невизначеному світі такого не відбувається.

Підприємець проявляє готовність йти на ризик в умовах невизначеності, так як з ризиком втрат існує імовірність додаткових доходів.

Для того щоб оцінити ризик й прийняти відповідне рішення, необхідно зібрати вихідну інформацію про об'єкт - носій ризику. Ця первинна стадія носить назву «виявлення ризику» та включає два основні етапи: збір інформації про структури об'єкту та виявлення небезпеки або інцидентів.

Наявність достатньо повної структуризованої інформації про ризики є основою для прийняття ефективних мір по управлінню ними.

Є багато методів, кожен з яких допомагає отримати інформацію про характеристики окремих ризиків, які належать до певного виду діяльності. Тому доцільно використовувати комплекс методів, для того щоб вирішити поставлену задачу. Необхідно постійно слідкувати за ефективністю використання таких методів, щоб вносити удосконалення, які можуть бути корисними у подальшому

Ряд особливостей має виявлення фінансових та комерційних ризиків підприємства. Велике значення у даному випадку має аналіз фінансової документації підприємства. Для цього необхідно готувати специфічні опитувальні листи, а також адаптувати й ряд інших методів виявлення ризику.

В залежності від рівня прийняття рішень можна виділити два види ризиків: глобальні та локальні.

Глобальні ризики - це ризики на рівні народного господарства, викликані зміною політичної ситуації в країні та макроекономічних параметрів її розвитку. До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов'язані із зміною законодавства (податкового, валютного, інвестиційного і т. інш.), розвитком внутрішніх та зовнішніх ринків, фінансового ринку.

Локальні ризики - це ризики, що виникають на рівні підприємства. Вони можуть бути пов'язані як з вирішенням питань повсякденної фінансово-господарської діяльності (розробка тактики управління), так і з рішеннями в області довгострокового економічного розвитку (розробка стратегії та окремих фінансових політик).

До ризиків поточної діяльності відносяться:

- ризик помилкових дій з боку фінансових менеджерів (ризик упущеної вигоди, збільшення поточних витрат, зменшення платоспроможності і т.і.);

- ризик впливу стихійних сил (виникнення форс-мажорних обставин).

З довгостроковим (стратегічним) розвитком підприємства пов'язані ті види ризиків, які впливають на формування фінансової політики з окремих аспектів фінансово-господарської діяльності. До таки ризиків можна віднести інфляційний ризик, інвестиційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фінансової стійкості.

В залежності від тривалості впливу негативних факторів на фінансові результати підприємства усі ризики можна класифікувати на:

- довгострокові ризики (пов'язані зі стійкими негативними тенденціями економічного розвитку);

- короткострокові ризики (пов'язані зі зміною ринкової кон'юнктури).

В залежності від причини виникнення ризики бувають систематичними і несистематичними.

Систематичні ризики - це ризики, які не залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства, а існують об'єктивно на загальнодержавному рівні (інфляційний ризик, процентний, валютний, податковий, інвестиційний ризик при зміні макроекономічних умов інвестування). Для того щоб зменшити загальний розмір втрат від систематичних ризиків, підприємству потрібно вчасно реагувати на зміни макроекономічних параметрів і розробляти ефективний адаптаційний механізм.

Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб'єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не піддаються регулюванню на мікрорівні, несистематичні ризики можна попередити шляхом розробки на підприємстві спеціального механізму їх нейтралізації.

Внутрішні ризики підприємства залежить від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів (таб.4.1.).

Таблиця 4.1 - Фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства

Найбільш впливовим ризиком у діяльності ВАТ «Елегант»є комерційний ризик. Цей вид ризику найбільш актуальний для фірми, тому що її діяльність пов'язана зі створенням бухгалтерських програм, а на сучасному ринку дуже багато різноманітних підприємств, які створюють аналогічні програми.

Для того, щоб знизити на підприємстві комерційний ризик необхідно по-перше, збільшити обсяг реалізованої продукції так як на підприємстві спостерігається тенденція того, що обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) менш ніж обсяг виробництва продукції . Це говорить про те, що не всі створені швейні вироби продаються, деякі залишаються нереалізованими. Перш за все це пов'язано з високими цінами на продукцію підприємства, відсутністю реклами і не тільки у місті Чернігові, а й в інших містах: Київ, Харків, Донецьк; зробити знижки на швейні вироби, які раніше не користувалися попитом і не реалізовувалися; знизити ціни; відповідно знизити собівартість продукції; іншими словами необхідно переглянути цінову та збутову політики на основі проведених маркетингових досліджень.

Наступним ризиком, який притаманний діяльності підприємства є технічний ризик. Цей вид теж дуже впливовий у діяльності фірми, тому що всі вироби створюються на обладнанні.

Для того, щоб знизити технічний ризик треба постійно підтримувати обладнання в належному стані, щоб виключати імовірність втрат у результаті збою та поломки обладнання.

Необхідно знизити виробничий ризик. Заходи зниження ризику:

- збільшити обсяг виробництва за рахунок: створення нових, більш модних виробів, повної загрузки потужностей, підвищення продуктивності праці, внаслідок виключення втрат робочого часу;

- збільшити обсяг реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) за рахунок проведення цінової та збутової політики;

- збільшити чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Також необхідно знизити фінансовий ризик. Заходи зниження ризику: завдяки проведеної цінової та збутової політики з'явилася можливість покращення фінансових показників діяльності фірми, а саме підвищення платоспроможності фірми і її фінансової стійкості. Для цього необхідно знизити ризик зменшення фінансової стійкості, який пов'язаний з нераціональною структурою капіталу фірми, завищеною часткою позикових коштів. Також необхідно знизити ризик неплатоспроможноті, а саме виключити імовірність того, що підприємство із-за недостатнього розміру ліквідних активів не зможе розрахуватися в строк зі своїми кредиторами.

Механізм нейтралізації фінансових ризиків оснований на використанні сукупності методів і прийомів зменшення можливих фінансових втрат. Їх вибір в процесі ризик-менеджменту в значній мірі залежить від специфіки підприємницької діяльності суб'єкта господарювання, стратегії досягнення пріоритетних цілей, конкретної ситуації.

До основних механізмів нейтралізації фінансових ризиків відносяться: уникнення ризику; мінімізація ризиків (шляхом диверсифікації, лімітування, хеджування); передача ризику (тобто зовнішнє страхування),

Уникнення ризику полягає у розробці заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів перш за все слід віднести відмову від здійснення фінансових операцій з надмірно високим рівнем ризику.Але водночас при цьому фірма втратить запланований дохід і прибуток від операцій, тобто виникає ризик упущеної вигоди.

Для уникнення окремих видів фінансових ризиків можуть використовуватися специфічні заходи, спрямовані на нейтралізацію самої причини виникнення ризикової ситуації. Для нейтралізації ризику втрати фінансової стійкості необхідно відмовитися від надмірного позикового фінансування. Для уникнення ризику неплатоспроможності потрібно утримуватися від створення надмірних неліквідних активів.

Диверсифікація фінансових ризиків полягає у зменшенні рівня їх концентрації. Цей метод ризик-менеджменту використовується лише для уникнення негативних наслідків несистематичних ризиків, які залежать від самої фірми. Незалежно від того, який ризик мінімізується за допомогою диверсифікації, принцип ризик-менеджменту єдиний - максимально розподілити грошові вкладення між різноманітними активами для того, щоб уникнути значних фінансових втрат у випадку, коли окремі активи стають збитковими під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Лімітування здійснюється шляхом встановлення відповідних фінансових нормативів (лімітів) по окремих напрямках фінансової діяльності з метою фіксації фінансових втрат на допустимому для фірми рівні.

Лімітуються такі види фінансових ризиків:

- ризик втрат фінансової стійкості (шляхом встановлення граничного розміру і частки позикового капіталу на різних стадіях життєвого циклу фірми;

- ризик неплатоспроможності (шляхом лімітування мінімального розміру і частки активів у вигляді готових засобів платежу і високоліквідних фінансових інструментів;

- кредитний ризик (шляхом встановлення граничної суми комерційного кредиту в розрахунку на одного клієнта та максимально можливої суми дебіторської заборгованості фірми з урахуванням розміру сформованого резервного капіталу);

- депозитний ризик (шляхом встановлення максимального розміру вкладу, що може розміщуватися в одному банку);

Хеджування фінансових ризиків передбачає зменшення імовірності їх виникнення за допомогою деривативів або похідних цінних паперів. У випадку хеджування за допомогою опціону розмір можливих фінансових втрат лімітується на рівні премії. Сплата премії дає право вибору: здійснювати операцію на заздалегідь встановлених умовах або краще від неї відмовитися і таким чином нейтралізувати ризик.

Розподіл ризиків здійснюється шляхом часткової передачі ризиків окремим партнерам, задіяним у проведенні ризикової операції. Як правило, контрагентам передаються ті ризики, які від них залежать.

За допомогою розподілу можна мінімізувати такі ризики:

- інвестиційний ризик (шляхом передачі підрядчикам ризиків, пов'язаних з будівництвом; банкам - ризиків, пов'язаних із своєчасним кредитуванням і т.і.);

- комерційний ризик (шляхом передачі постачальникам сировини частини ризиків, пов'язаних з її можливими втратами під час доставки);

- виробничий ризик (при застосуванні оперативного лізингу лізинговій компанії передається ризик фізичного та морального старіння основних виробничих засобів);

- кредитний ризик (при рефінансуванні дебіторської заборгованості за допомогою факторингу, ризик неповернення боргів передається банку чи факторинговій компанії).

Внутрішнє страхування полягає у формуванні фірмою ризикового капіталу у формі:

- резервного фонду;

- спеціальних цільових резервних фондів;

- страхових резервів по окремим видах оборотних активів.

Управління ризиком - багатоступінчатий процес, який має за свою мету зменшити або компенсувати шкоду для об'єкту при настанні неблагоприємних подій. Важливо розуміти, що мінімізація шкоди та зниження ризику - не адекватні поняття. Друге означає або зменшення можливої шкоди, або зниження імовірності наступ неблагоприємних подій. В той же час існують різні фінансові механізми управління, наприклад страхування, які забезпечують компенсацію шкоди, при цьому ніяк не впливаючи ні на його розмір, ні на імовірність настання.

Загальна схема процесу управління ризиком:

Розглянемо основні етапи процесу управління ризиком:

- аналіз ризику;

- вибір методів впливання на ризик при оцінці їх порівнянної ефективності;

- прийняття рішення;

- безпосереднє впливання на ризик;

- контроль та коректировка результатів процесу управління.

4.3 Оцінка запропонованих заходів

Для більш ефективної маркетингової діяльності на підприємстві варто вибрати нову стратегію управління маркетингом. Найбільше вдалою буде організація управління по ринковому принципу.

Дана стратегія управління виправдала себе на практиці і має ряд переваг: керуючий із питань товару координує весь комплекс маркетингу по даному виробу; швидше реагує на проблеми, що виникають на ринку; приділяється увага як основним, так і другорядним, дрібним партіям товарів; швидше набираються досвіду починаючі маркетологи. Стратегія управління маркетинговою діяльністю по ринковому принципі аналогічна організації маркетингової діяльності по товарному принципу.

Організація управління по ринковому принципу передбачає реалізацію товарів на різних за своїм характером ринках; застосовують її у випадках, коли на різних ринках різні споживацькі вимоги або товарні переваги. Гідність організації в тому, що підприємство будує свою роботу відповідно до вимог споживачів, що визначені конкретними сегментами ринку.

При організації маркетингу по ринковому принципу або географічному принципу, торгові агенти проживають, як правило, у місцях територій, що обслуговуються ними, краще знають своїх клієнтів, ефективно працюють з обліком мінімальних витрат і засобів на роз'їзди. Крім того, зміна організації управління спричинить зміну структури відділу маркетингу ВАТ.

У підрозділі реклами повинна працювати група просування товарів, у функції якої входить проведення виставок, реклами, одержання повної інформації про рекламований товар.

У секторі вивчення ринку і стратегії підприємства дослідницька група і група прогнозування і планування маркетингу займаються вивченням споживчого ринку (що продається, у якій кількості), способи розширення ринку, стратегії конкурентів і способи їх випередження.

Суть запропонованих змін маркетингової діяльності на підприємстві зводиться до того, щоб:

- підтримувати і стверджувати зобов'язання підприємства у відмінному виробництві всієї продукції і всієї підприємницької діяльності в цілому;

- насамперед ставити вивчення потреб і запитів клієнтів;

- успіх підприємства буде залежати від зацікавленості і захопленням загальною справою, а також від індивідуальної обов'язковості і сумлінності. Кожний зайнятий працівник буде мати можливість, умови і стимули для максимальної участі в досягненні колективної мети;

- пропонувати повний набір продукції на всіх ринках;

- досягти потужних промислових рубежів на найвищих рівнях технології і бути конкурентоздатним підприємством із будь-якою промисловою одиницею;

- діяти з позиції чітко вираженої централізованої політики;

- створити торгову марку ВАТ «Елегант» зробити її добре в пізнаваною, змістом якої буде задоволення потреб споживачів і висока якість. Реклама торгової марки;

- програма створення в суспільстві позитивного іміджу ВАТ «Елегант, його добре впізнаваного логотипу і чіткого стилю, шляхом розширення реклами на різних рівнях, створення центрів моди, надання інформації і послуг споживачам у цих центрах, а також всебічного зацікавлення споживачів (акції, конкурси);

- створення умов до заохочення дистриб'юторів і розширення мережі збуту продукції. Тобто розробка цін на товари, надання пільг кращим партнерам;

- розширення власної торгівельної мережі як в Чернігові, так і інших містах України, а можливо і в країнах зарубіжжя для реалізації торгівельної діяльності як товарами так і іншими, з метою більш активного просування продукції на ринку.

На ВАТ «Елегант « для впровадження в реальність запропонованих даним проектом заходів пропонується план маркетингових заходів (табл.4.2).

Таблиця 4.2 - План маркетингових заходів на 2005 рік

Для здійснення даних заходів необхідні визначені кошти. Бюджет на проведення маркетингових заходів поданий у таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Бюджет маркетингу

Додатково пропонується провести соціологічне обстеження на ринку збуту щодо ставлення споживачів до товарів різних груп. Основне запитання при цьому - «Який одяг і за яку ціну ви хотіли б купувати?»

Проведення маркетингових досліджень на підприємстві ВАТ «Елегант « дозволить одержувати більш точну інформацію про запити споживачів, проводити конкурентоздатну політику, організувати грамотну цінову політику, розробляти ефективну рекламу. Всі ці умови є головними що складаються для успішної діяльності підприємства. Важливо при цьому не забувати про те, що для успішної роботи на ринку особливо модного одягу, де висока якість і відповідність вимога моди є більш важливим, ніж ціна на товар, є імідж фірми. Фабрика вже має свій товарний знак, але він ще не достатньо відомий споживачам.

Популяризації фабрики також сприяє робота ательє при міні-центру розвитку моди, але його робота ще не на рівні високої якості. Головна причина цього - нестача необхідних кадрів та невміння працювати з клієнтами. Пропонується вести агресивну кадрову політику з метою формування колективу, який би відповідав сучасним вимогам ринку. Це досить складний процес, який потребує значного часу. Для його реалізації керівництво повинно налагодити контакт з професійним училищем з метою виявлення талановитих фахівців та вести роботу по вивченню кадрів інших підприємств з метою їх перекупки.

Загальна сума витрат на проведення маркетингових заходів складе 13716,5 гривень. Дані витрати з часом будуть виправдані, тому що вони спрямовані на поліпшення реалізації, збільшення обсягу продажу. Проведення маркетингових заходів на ВАТ «Елегант» є головною умовою збільшення обсягу реалізації продукції на 17%. При цьому собівартість продукції за рахунок зниження адміністративних витрат і закупівлі сировини у нових постачальників знизиться на 10%.

Застосування політики управління дебіторською заборгованністю дозволить зменшити її рівень. Так, за рахунок введення системи оцінки кредитоспроможності і ранжування покупців, надання системи знижок (за негайну оплату -10% від ціни, за оплату до 10 днів - 5%, за оплату впродовж 30 днів 2%) застосування факторингу по тій частині заборгованості, яка є сумнівною, підприємство зменшить свою дебіторську заборгованість на 105 тис. грн. або 29,03%.

Проаналізувавши контингент покупців можливо зробити висновки, що у відповідності з обраним типом кредитної політики в середньому 30% дебіторської заборгованості по товарним операціям приходиться на ненадійних покупців. Ефективність оцінки покупців здійснимо по формулі:

Е = ДЗ - П_п;

де ДЗ - розмір дебіторської заборгованості по товарним операціям; грн.

П_п - процент продукції, яка відвантажена ненадійним покупцям.

Е = 361,6 * 0,3 = 108,48 тис. грн.

Дану суму дебіторської заборгованості облікуємо в банку раніше терміну погашення. Кількість днів від моменту продажу векселя до часу його погашення складає в середньому 48 днів. Визначимо облікову ставку векселів:

ОС = НС - (НС * Д РС)/ 360 * 100 ;

де НС - номінальна сума векселя, грн.;

Д - кількість днів від часу обліку векселя до моменту його погашення векселедавцем, дн.

РС - річна облікова вексельна ставка, за якою здійснюється дисконтування суми векселю, % (24%)

ОС = 108,48 - (108,48 * 48 * 24) / 360 * 100 = 105 тис. грн.

Отримані кошти підприємство спрямує на фінансування маркетингових заходів і погашення кредиторської заборгованості.

Виходячи з отриманих результатів перерахуємо деякі фінансові показники діяльності ВАТ «Елегант».

Виручка від реалізації продукції = 5549, 6 * 1,17 = 6493,03 тис. грн.

Собівартість продукції = 4269, 3 - (4269,3 * 0,1) = 3842,37 тис. грн.

Чистий дохід = 5405,7 * 1,17 = 6324,66 тис. грн.

Валовий прибуток = 6324,66 - 3842,37 = 2482,29 тис. грн.

Фондовіддача = 6493,03/ 4975 = 1,3

Оцінка запропонованих заходів наведена в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 - Оцінка запропонованих заходів

Запропоновані напрямки збільшення прибутку підприємства дали змогу збільшити виручку від реалізації на 151,6 тис. грн. або 24,6%, чистий прибуток склав 301,49 тис. грн., збільшилися показники рентабельності, фондовіддачі, зменшилась дебіторська і кредиторська заборгованість. В результаті чого можливо зробити висновки, що тема дипломної роботи досягнута.

ВИСНОВКИ