Напрямки удосконалення управління обіговим капіталом підприємства
Сутність обігового капіталу у діяльності підприємства. Проблеми управління ним за сучасних умов господарювання. Дослідження впливу складу і структури обігового капіталу на фінансовий стан підприємства. Напрямки удосконалення управління обіговим капіталом.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 173,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Напрямки удосконалення управління обіговим капіталом підприємства
ЗМІСТ
Вступ
1 Теоретичні засади управління обіговим капіталом підприємств
1.1 Сутність обігового капіталу у діяльності підприємства
1.2 Методи управління обіговим капіталом підприємств
1.3 Проблеми управління обіговим капіталом за сучасних умов господарювання підприємств
2 Дослідження впливу складу і структури обігового капіталу на фінансовий стан підприємства
2.1 Загальна характеристика ДП «Завод «РаПіД»
2.2 Аналіз складу і структури обігового капіталу
2.3 Аналіз ефективності управління обіговим капіталом підприємства ДП «Завод «РаПіД»
2.4 Аналіз фінансового стану підприємства ДП «Завод «РаПіД»
3 Напрямки удосконалення управління обіговим капіталом підприємства
3.1 Розробка системи заходів щодо підвищення ефективності управління обіговим капіталом підприємства
3.2 Планування нормативних показників стану обігового капіталу
Висновки
Література
ВСТУП
У процесі фінансово-господарської діяльності підприємству необхідно мати певну суму грошових коштів для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших матеріальних цінностей, через те, що в сучасних економічних умовах діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів та самої праці.
Серед цих складових важливе місце займають оборотні кошти, тому що від їх ефективного використання та розміщення залежить ефективність фінансової та виробничої діяльності підприємства в цілому, тому суб'єкти господарювання зацікавлені в їх раціональному використанні. Для підприємства дуже важливо, щоб з мінімально необхідним рівнем наявних оборотних коштів забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також сформувати оборотні активи за рахунок власного і залученого капіталу, щоб забезпечити найбільшу його рентабельність.
Джерелами надходження оборотних коштів є реалізація товарів, реалізація майна, зниження розміру дебіторської заборгованості. Напрямком витрат оборотних коштів є закупівля сировини, матеріалів, палива, виплати заробітної плати, нарахування на заробітну плату, списання товарно-матеріальних цінностей на втрати. Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів серед яких можна виділити: зовнішні, які здійснюють вплив незалежно від інтересів підприємства і внутрішні, на які підприємство має можливість впливати. До основних зовнішніх факторів, які впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як інфляція, криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківських кредитів.
Організація оборотних активів полягає в установленні оптимальних обсягів запасів оборотних коштів, достатніх для організації виробництва при мінімальних витратах на їх зберігання.
Питання про склад та структуру джерел формування оборотних коштів дуже важливе тому, що при відсутності власних оборотних коштів підприємство змушене використовувати додаткові ресурси, тобто кредити, на залучення яких необхідно витрачати значні кошти. Тому дуже важливо забезпечити підприємство достатньою кількістю власного оборотного капіталу.
Швидкість обороту оборотних коштів характеризує ефективність їх використання. Її правильний розрахунок має важливе значення для планування забезпечення підприємств оборотними коштами. Підприємства мають прагнути до підвищення швидкості обігу оборотних коштів.
Метою управління оборотними коштами є оптимізація їх структури, раціоналізації обігу, правильному співвідношенні джерел їх формування. Для реалізації цієї мети підприємство ставить перед собою задачу забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку шляхом і підтримка постійної платоспроможності підприємства. Досягається це формування ефективної політики фінансування діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, оптимізації фінансової структури капіталу.
Оборотні кошти обслуговують всі стадії виробничо-комерційного циклу, тому для забезпечення ефективної діяльності підприємств, їх фінансової стійкості та платоспроможності необхідно знати всі позитивні і негативні моменти політики управління оборотними активами на кожній стадії кругообігу капіталу.
Фінансова політика, яку проводить держава, також може як стимулювати, так і перешкоджати нормальній діяльності підприємства, в тому числі раціональному використанню оборотних коштів. Важлива роль при цьому належить податковій політиці держави. Віднесення ряду податків на собівартість продукції (робіт, послуг), авансовані платежі податку на прибуток, призводять до відвертання оборотних коштів підприємства на невиробничі витрати. Це змушує підприємства шукати додаткові джерела фінансування, що знижує ефективність використання оборотних коштів та призводить до додаткових фінансових втрат підприємства.
Предметом дослідження в даній роботі є теоретичні і методичні проблеми управління обіговим капіталом на підприємстві.
Об'єктом дослідження є дочірнє підприємство «Завод радіоапаратури перетворювачів і датчиків» відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів».
Метою дипломної роботи є дослідження основних принципів, методів та інструментів управління обіговим капіталом на підприємстві, та розробити систему заходів для підвищення ефективності управління обіговим капіталом.
Для досягнення мети були визначені такі завдання:
- визначити принципи управління обіговим капіталом;
- сформувати методи управління обіговим капіталом від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
- проаналізувати управління обіговим капіталом;
- провести аналіз фінансового стану підприємства ДП «Завод «РаПіД»;
- розробити систему управління обіговим капіталом.
Інформаційною основою дослідження послужили Закони України, Кодекси та періодичні видання вітчизняних і зарубіжних авторів. При виконанні роботи були використані наукові дослідження таких вчених: В. Ковальова, Є. Брігхема, Є. Стоянової, І. Балабанова, Т. Райса, Е. Нікбахта, А. Поддєрьогіна та інших.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОБІГОВИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Сутність обігового капіталу у діяльності підприємства
Рух коштів, взятий не як окремий акт, а як періодичний процес, тобто постійне поповнення і поновлювання, називається «оборотом» коштів, а самі кошти називаються «оборотними».
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Але найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.
По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції суб'єктів господарювання.
По-друге, оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші [29, С.142].
Особливістю оборотних коштів є те, що вони споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виробленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, зазнає зміну своєї натуральної форми і фізико-хімічних властивостей, а тому у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад, паливо).
Більшість авторів таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність понять оборотні кошти та оборотний капітал.
Оборотний капітал як вартісну категорію можна зрозуміти, розглядаючи його в кругообігу. У процесі фінансово-господарської діяльності підприємств він проходить 4 основні стадії, послідовно змінюючи свою форму (рис. 1.1).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.1 - Рух обігового капіталу підприємства
На першій стадії, авансуючись у грошовій формі, оборотний капітал використовується для придбання сировини і матеріалів, тобто для нагромадження вхідних запасів матеріальних оборотних активів.
На другій стадії ці запаси в результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюється на запаси готової продукції.
На третій стадії готова продукція реалізується споживачам і до настання її оплати перетворюється в дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) дебіторська заборгованість знову перетворюється у грошові кошти. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. [11]
Даний кругообіг оборотного капіталу, тобто період повного обороту всієї суми оборотних активів, в процесі якого відбувається зміна окремих її видів, називається операційним циклом.
Важливою характеристикою операційного циклу, яка впливає на стан оборотних коштів, є його тривалість. Її можна записати формулою у вигляді :
ТОЦ = ТОгк + ТОмз + ТОгп + ТОдз, (1.1)
де ТОЦ - тривалість операційного циклу підприємства, у днях ;
ТОгк - тривалість обороту середнього залишку грошових коштів, у днях ;
ТОмз - тривалість обороту середнього залишку запасів сировини і матеріалів, у днях ;
ТОгп - тривалість обороту середнього залишку запасів готової продукції, у днях ;
ТОдз - тривалість інкасації дебіторської заборгованості, у днях.
У рамках операційного циклу розрізняють 2 основні складові, між якими існує тісний зв'язок (рис. 1.2).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.2 - Схема взаємодії виробничого і фінансового циклів підприємства
Виробничий цикл підприємства. Він характеризує період повного обороту матеріальних елементів, починаючи з моменту надходження сировини і матеріалів і закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцем. Його тривалість (ТВЦ) визначається за формулою:
ТВЦ = ТОмз + ТОнз + ТОгп, (1.2)
де ТОнз - тривалість обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, у днях.
Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства. Він характеризує період повного обороту грошових коштів, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину і матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості. Його тривалість (ТФЦ) визначається за формулою :
ТФЦ = ТВЦ + ТОдз - ТОкз, (1.3)
де ТОкз - середня тривалість обороту кредиторської заборгованості, у днях.
Для оптимізації періоду операційного циклу, а саме, для скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів підприємства потрібно більш детально розглянути їх основні складові, які мають ряд своїх особливостей. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також їх розподіляють на нормовані і ненормовані.
Найбільшу за величиною частину оборотних фондів становлять виробничі запаси. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) строком служби менше 1 року і вартістю не більше 500 грн.
Незавершене виробництво - це предмети праці, обробка яких незавершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах. [13]
Витрати майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, гірничо-підготовчі роботи, придбання науково-технічної інформації.
Певне практичне значення мають виявлення й оцінка структури оборотних коштів, тобто співвідношення їх окремих елементів. Вони (кошти) ефективніше використовуються тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу - лише необхідна умова безперервності процесу відтворення, проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості виготовляємої продукції. [14]
Окрім розподілення оборотних коштів на кошти у сфері виробництва і сфері обігу, на нормовані і ненормовані існує класифікація за наступними ознаками:
- в залежності від джерел формування оборотного капіталу - власний оборотний капітал і позиковий оборотний капітал.
- в залежності від періоду функціонування - постійна частина оборотного капіталу і змінна частина оборотного капіталу.
Постійна частина оборотного капіталу являє собою незмінну частину їх розміру, котра не відчуває на собі тимчасових коливань операційної діяльності підприємства, тобто це мінімум оборотних коштів, необхідний для здійснення підприємством діяльності.
Змінна частина оборотного капіталу - це частина, яка перевищує необхідний мінімум оборотних коштів і яка пов'язана з сезонними змінами обсягу виробництва і реалізації продукції.
- в залежності від ліквідності - абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізуємі оборотні кошти, повільно реалізуємі оборотні кошти.
- в залежності від ступеня ризику вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення, з малим ризиком вкладення, з середнім ризиком вкладення, з високим ризиком вкладення.
Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.
1.2 Методи управління обіговим капіталом підприємств
На практиці використовується два методи управління обіговим капіталом, або визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний [29].
Метод прямого розрахунку передбачає розроблення обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Цей метод дає змогу зробити розрахунки індивідуальних і сукупного нормативів. До індивідуальних належать нормативи оборотних коштів: у виробничих запасах (сировина, основні й допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети); у незавершеному виробництві і напівфабрикатах власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; у готовій продукції.
Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й куповані напівфабрикати.
Норматив оборотних коштів щодо цих запасів рекомендується визначати за формулою [29]:
Н = Ов * N, (1.4)
де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і купованих напівфабрикатів, тис. грн.;
Ов - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн.;
N - норма оборотних коштів, днів.
Одноденне витрачання сировини, матеріалів і купованих напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року, без урахування поворотних відходів, діленням їх суми на 90.
Норма оборотних коштів (у днях) включає такі елементи: транспортний запас; підготовчий запас; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.
Транспортний запас установлюється як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і опрацювання банками за місцезнаходженням постачальника і споживача.
За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.
Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не утворюється.
Підготовчий запас - це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів, проведення аналізу [31].
Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.
Поточний запас - норма оборотних коштів у частині поточного запасу, що залежить від частоти та ритмічності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас.
Інтервал поставок визначається на підставі договорів з постачальниками або з фактичних даних про надходження за попередній період. Поточний запас рекомендується брати в розмірі 50% середнього інтервалу між поставками.
Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримки вантажу в дорозі; зміни постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий запас установлюється, як звичайно, у межах 50% поточного запасу. В окремих випадках, пов'язаних з підвищеним ризиком несвоєчасного надходження матеріалів, норму оборотних коштів у частині страхового запасу окремих видів матеріалів можна збільшити на понад 50% норми оборотних коштів на поточний запас.
До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини й малоцінні швидкозношувані предмети, які беруть участь у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної необхідності в них.
Норматив оборотних коштів для допоміжних матеріалів розраховується множенням норми на величину одноденного їх витрачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.
Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для технологічних цілей, так і для господарських потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів на цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку нормативу оборотних коштів на основні матеріали.
Розраховуючи одноденне витрачання за статтею «Паливо», з кошторису витрат на виробництво слід виключити вартість газового палива і додати витрати палива в непромислових господарствах, якщо ці витрати не були враховані в кошторисі витрат на основне виробництво.
Норматив оборотних коштів для тари визначається множенням норми, вираженої в гривнях (на 1000 грн. товарної продукції), на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.
Норматив на запасні частини для ремонтів машин, устаткування і транспортних засобів визначається з урахуванням їхньої вартості за початковою оцінкою і норми оборотних коштів. Норма оборотних коштів обчислюється в гривнях на 1000 грн. вартості устаткування і транспортних засобів.
Норматив оборотних коштів на запасні частини в плановому році визначається множенням середньорічної вартості виробничого, силового обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на норму оборотних коштів на запасні частини.
Норматив для малоцінних та швидкозношуваних предметів залежить від складу цієї статті: малоцінний і швидкозношуваний господарський інвентар; спеціальний одяг і спеціальне взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змінне обладнання; виробнича тара. Малоцінні та швидкозношувані предмети служать, як звичайно, менше одного року.
Потреба в оборотних коштах розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації. У зв'язку з тим, що вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які перебувають в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу, то, обчислюючи норматив, беруть у рахунок 50% їхньої повної вартості. Решта вартості списується на собівартість продукції під час передавання зі складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на складі малоцінні та швидкозношувані предмети враховуються за їхньою повною вартістю.
Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва встановлюється за формулою [29]:
Н = Ов * Д * К, (1.5)
де Ов - одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;
Д - тривалість виробничого циклу, днів;
К - коефіцієнт зростання витрат.
Незавершене виробництво - один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20% загальної суми оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здавання готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).
Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.
Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.
Тривалість виробничого циклу визначається на підставі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається з часу, витраченого на оброблення деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передавання готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім за ними визначити середньозважений показник. Його величину розраховують для окремих видів або груп виробів на підставі відповідної частини їхньої виробничої собівартості за планом у загальному обсязі продукції.
Коефіцієнт зростання витрат характеризує рівень готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах неоднакові. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим - норматив оборотних коштів.
Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) обчислюється з формули [29]:
К = (А + 0,5 Б) / (А + Б) (1.6)
де А - витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;
Б - наступні витрати, які включаються в собівартість продукції. До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу.
До наступних витрат відносять усі інші витрати - на заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо.
Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник.
Витрати майбутніх періодів включають здійснені в даному плановому періоді такі виробничі витрати, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, пов'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються з фонду розвитку виробництва, або витрати, пов'язані з проведенням гірничих розробок, гірничопідготовчих, розкривних та інших робіт.
Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів установлюється за формулою [29]:
Н = С0 + ВП - ВВ, (1.7)
де Н - норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;
C0 - сума коштів, які вкладено в ці витрати на початок запланованого періоду (за відрахуванням отриманих банківських кредитів);
Вп - витрати, що проводяться в плановому році і передбачені відповідними кошторисами;
Вв - витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.
Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається за формулою [29]:
Н = Ов.п * N Г.П., (1.8)
де Ов п - одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю, грн.;
N Г.П. - норма запасу оборотних коштів для готової продукції, днів.
До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.
Норма запасу оборотних коштів для готової продукції обчислюється в днях і включає час на комплектування виробів для поставки, пакування продукції, на оформлення і здавання платіжних документів у банк.
У разі великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової продукції на складі може бути визначена як середньозважена для груп продукції, які включають не менше 70-80% запланованого випуску готової продукції. Розрахована за цими даними середня норма* оборотних коштів поширюється на всю готову продукцію на складі.
Установлення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період і не передбачають раптових змін асортименту продукції, технології виробництва, умов постачання та збуту. Через це обчислений методом прямого розрахунку норматив потребує щорічного коригування з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обороту оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.
Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом полягає в тім, що норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).
Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.
Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50% від зростання виробничої програми.
Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних коштів.
На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким, економічний метод не потребує виконання складних розрахунків.
Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також тоді, коли треба проаналізувати стан оборотних коштів для виявлення або непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів, або резервів скорочення тривалості виробничого циклу, або причин нагромадження готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єднань у процесі перспективного планування чи прогнозування.
1.3 Проблеми управління обіговим капіталом за сучасних умов господарювання підприємств
Основні проблеми при управлінні обіговим капіталом виникають при вирішенні питання щодо розміру даним капіталом. Для оптимізації розміру оборотних коштів, необхідних для нормального функціонування підприємства і здійснення ним безперервної діяльності потрібно розроблювати основні напрямки політики управління оборотними коштами і використовувати їх на практиці.
Політика управління оборотними коштами являє собою частину фінансової стратегії, яка включає в себе формування необхідного обсягу і складу оборотних коштів та оптимізацію структури джерел їх фінансування.
Важливим етапом цієї політики є визначення підходу до формування оборотних коштів, яке характеризує співвідношення рівня доходності та ризику фінансової діяльності. Теорія фінансового менеджменту розглядає три таких підхода: [14]
- Якщо підприємство не ставить ніяких обмежень у нарощенні поточних активів, має значні грошові кошти, запаси сировини і готової продукції і, стимулюючи покупців, роздуває дебіторську заборгованість, тобто якщо питома вага поточних активів у загальній сумі активів велика, а період оборотності оборотних коштів тривалий, - це ознаки консервативного підходу. Він гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але не може забезпечити підвищену економічну рентабельність активів.
- Якщо підприємство стримує зростання поточних активів, намагаючись мінімізувати їх - питома вага поточних активів у загальній сумі активів низька, а період оборотності оборотних коштів короткий, - це ознаки агресивного підходу. Він забезпечує високу економічну рентабельність активів, але несе надмірний ризик виникнення втрат через перебої у ході операційної діяльності. Такий підхід використовують в умовах достатньої визначеності ситуації або за необхідності суворої економії коштів.
- Якщо підприємство притримується «центристської позиції» - це помірний підхід. І рівень ризику, і економічна рентабельність активів, і період оборотності оборотних коштів знаходяться на середніх рівнях.
На основі цих підходів формуються стратегії фінансування оборотних коштів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 - Стратегії фінансування оборотних коштів (КПК - короткостроковий позиковий капітал; ДПК - довгостроковий позиковий капітал; ВК - власний капітал)
|
Ідеальна |
Агресивна |
Консервативна |
Компромісна |
||
|
Змінна частина оборотних коштів |
КПК |
КПК ПК |
ДПК + ВК |
КПК / ДПК + ВК |
|
|
Постійна частина оборотних коштів |
КПК |
ДПК + ВК |
ДПК + ВК |
ДПК + ВК |
|
|
Позаоборотні активи |
ДПК + ВК |
ДПК + ВК |
ДПК + ВК |
ДПК + ВК |
Ідеальна стратегія полягає в тому, що всі оборотні кошти повинні покриватися короткостроковим капіталом. Це дуже ризиковано, оскільки у випадку можливих ускладнень з кредиторами знадобиться деяка частина власних коштів, які вкладені в позаоборотні кошти, що викличе труднощі у продовженні процесу діяльності підприємства.
Агресивна стратегія означає, що довгостроковий позиковий капітал і власний капітал виступають джерелом покриття позаоборотних активів і системної частини оборотних активів, а змінна частина покривається за рахунок короткострокового позикового капіталу. У цій ситуації ризик втрати платоспроможності залишається високим.
Консервативна стратегія передбачає, що всі активи підприємства покриваються власним і довгостроковим позиковим капіталом. А оскільки короткострокових зобов'язань немає, то відсутній і ризик ліквідності, але великі витрати власного капіталу призводять до зниження рівня його рентабельності.
Компромісна модель найбільш реальна. Згідно цієї стратегії лише половина змінної частини оборотних коштів фінансується за рахунок короткострокових позикових коштів, а всі інші активи - за рахунок власних і довгострокових позикових коштів. В цьому випадку забезпечується високий рівень фінансової стійкості підприємства.
При формуванні політики управління оборотними коштами слід також враховувати і забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства, хоча майже всі види оборотних коштів є ліквідними (окрім безнадійної дебіторської заборгованості і витрат майбутніх періодів). Для цього з урахуванням обсягу і графіку платіжного обороту потрібно визначати частку оборотних коштів у формі грошових коштів, високо- і середньоліквідних активів.
В той же час окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий дохід у формі відсотків і дивідендів. Тому складовою частиною розробляємої політики є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових коштів для формування ефективного портфелю короткострокових фінансових вкладень. [16]
Усі види оборотних коштів у тій чи іншій мірі зазнають ризику втрат. Так, грошові кошти зазнають ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення - ризику втрати частини доходу; дебіторська заборгованість - ризику неповернення або несвоєчасного повернення коштів та ін. Тому політика оборотними коштами повинна бути спрямована на мінімізацію ризику їх втрат, особливо в умовах дії інфляційних факторів.
Взагалі, політика управління оборотними коштами відіграє дуже важливу роль в діяльності будь-якого підприємства. Це досить складний процес, викликаний значним обсягом фінансових ресурсів, інвестованих в оборотні кошти, різноманітністю їх видів та великим їх значенням у прискоренні обороту капіталу та забезпеченні постійної платоспроможності. Тому кожне підприємство у відповідності з особливостями своєї діяльності повинні самостійно розробляти напрямки цієї політики і механізми їх реалізації, але при цьому спиратися на загальні принципи управління оборотними коштами.
2 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ ОБІГОВОГО КАПІТАЛУ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Загальна характеристика ДП «Завод «РаПіД»
Дочірнє підприємство «Завод радіоапаратури перетворювачів і датчиків» (далі у тексті - ДП «Завод «РаПіД») відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»(далі у тексті - ВАТ «ЧеЗаРа») створено відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «ЧеЗаРа» на основі Статуту ВАТ «ЧеЗаРа».
ДП «Завод «РаПіД» є юридичною особою і входить до складу ВАТ «ЧеЗаРа». Підприємство створено на майні, яке є власністю ВАТ»ЧеЗаРа» і було передано підприємству на праві повного господарського віддання.
Підприємство було створено з метою визначення самостійності та поліпшення організації його діяльності на принципах зацікавленості в отриманні прибутку, раціонального використання ресурсів, реалізації на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб його працівників.
Предметом діяльності підприємства є здійснення у відповідності з держзамовленням, нормативами і показниками, які доводить ВАТ «ЧеЗаРа», а також господарськими договорами усіх видів господарської діяльності не заборонених законодавством України, з метою отримання прибутку.
З отриманням прибутку здійснюються відрахування у відповідні фонди.
Основним видом діяльності підприємства є виробництво комплектуючих виробів, товарів народного споживання, виготовлення медичної техніки, датчикової і перетворюючої апаратури.
Предметом діяльності підприємства є:
- виробництво датчикової та перетворюючої апаратури, виробництво складної побутової радіоапаратури;
- виробництво іншої продукції на основі повної господарської самостійності, дозволеної чинним законодавством;
- виконання ремонтно-налагоджувальних робіт на виробничих та соціально-побутових об'єктах;
- виготовлення та реалізація окремих видів товарів народного споживання, сільськогосподарської продукції;
- комерційна, торгівельно-закупівельна, посередницька і зовнішньо - економічна діяльність у відповідності з діючим законодавством;
- придбання та продаж ліцензій, «ноу-хау» та інших об'єктів інтелектуальної власності;
- організація та проведення торгівельно-реалізаційних заходів (аукціонів, виставок-продажів, ярмарків);
- маркетингові, консультаційні та інформаційні послуги; дизайнерські, інжинірингові послуги;
- інші види підприємницької діяльності не заборонені чинним законодавством України.
Підприємство також має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність і безпосередньо експортно-імпортні операції. З отриманням прибутку здійснюються відрахування у відповідні фонди. Умови роботи ДП «Завод РаПіД» у 2005 році як і раніше залишались важкими. Висока вартість матеріалів, енергоресурсів, що потребують попередньої оплати і сплачування боргів, недостача обігового капіталу, як результат незабезпечення виробництва матеріалами, комплектуючими виробами, робота підприємства за скороченим графіком роботи.
На такому підприємстві як ДП «РаПіД» управлінські рішення, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, приймаються не однією людиною, а певними службами, створеними за основними функціями виробничого процесу. У сучасній підприємницькій діяльності менеджер є головною особою. Якщо на фірмі менеджмент організований погано, тоді її не врятують ні гроші, ні висококваліфікований персонал, ні сучасні технології.
Існуюча система управління на ДП «РаПіД» не зовсім відповідає сучасним вимогам менеджменту. Незадовільна робота відділу маркетингу, її можна сказати, не існує взагалі (хоча сам відділ створено вже досить давно), нерозуміння керівництвом необхідності повного фінансового аналізу господарської діяльності підприємства, відсутність нових висококваліфікованих кадрів (за умов неспроможності старих кадрів швидко реагувати на всі нововведення, пов'язані із змінами в податковому законодавстві, з вимогами чергового етапу розвитку економіки України) - все це створює перешкоди для ефективного функціонування підприємства.
Проведений аналіз організаційної структури ДП «Завод «РаПіД» дозволяє виділити чотири рівні управління. її основними характеристиками є жорсткість, лінійність, перевантаженість рівнями управління, і ще вона є недостатньо гнучкою для забезпечення ефективної діяльності підприємства. Для неї характерна відсутність здібності спонтанно і по-новому реагувати на оточуючі умови, що суттєво необхідно для ефективного функціонування будь-якої організації.
Дана організаційна структура не орієнтована на впровадження будь-яких нововведень і на виконання, такої важливої в умовах ринкової економіки маркетингової функції. Внесення ефективних змін в організаційну структуру необхідно для виділення і посилення функції маркетингу з метою забезпечення підприємства новими замовленнями на виробництво будь-якої продукції. І саме тому вона потребує внесення необхідних змін.
Освоєні та реалізовані нові види продукції, такі як вибір «УРАН», велосипедні деталі (Німеччина) та інші.
Продукція ДП «РаПіД» поділяється за трьома основними напрямками : продукція спеціального призначення, цивільна продукція та товари народного споживання. Також час від часу на ДП «РаПіД» може виготовлятися спеціальне оснащення для потреб ВАТ «ЧеЗаРа». Щодо попиту на продукцію, яка постійно випускається ДП «РаПіД», можна відмітити, що на продукцію спеціального призначення є вузьке коло споживачів, тому обсяг її виробництва повністю відповідає замовленням або угодам із споживачами (недоцільно виготовляти більше продукції цього виду, тому що її не можна продати, наприклад, в магазині). І навпаки,з приводу товарів народного споживання можна сказати, що постійних замовників на неї немає, але цей вид продукції може розповсюджуватись по мережі магазинів не тільки в Чернігові, а й по всій Україні. Завдяки постійному оновленню дизайну товарів народного споживання, вдосконалення технології виробництва всіх видів продукції, попит на продукцію ДП «РаПіД» постійно збільшується.
Основні споживачі продукції ДП «РаПІД» подані в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Споживачі продукції ДП «РаПіД»
|
№п / п |
Найменування споживача |
Вид продукції, що поставляється |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
|
1. |
ВАТ «Галактика», Москва, Росія |
Датчикова, перетворююча апаратура |
|
|
2. |
ВАТ «Титан», Самара, Росія |
Датчикова, перетворююча апаратура |
|
|
3. |
з-д «Логіка» м. Івано-Франківськ, п / я «Промресурс» м. Запоріжжя |
Замки |
|
|
4. |
«Полімет», «Гемопласт» м. Бєлгород-Днестровський |
Голки ін'єкційні для шприців одноразового використання |
|
|
5. |
«Укргазтехзв'язок»,НП «Торон», КБ «Аскольд», НП «Дикому» м. Київ ІМС м.Луганськ, СФ»ШЕК»м. Харків, «Прожектор» м. Житомир |
Апаратура цифрових систем для місцевих ліній |
|
|
6. |
AT «Мрія», Вітебськ, Білорусь |
Датчикова, перетворююча апаратура |
|
|
7. |
Компанія «Юнік Венчерз компанії ІНК», США |
Кошики для разових листів, для м'ясних блюд |
|
|
8. |
«Агрозаправсервис», Луцьк, Волинська область |
Світильник 4-х ламповий |
|
|
9. |
«Телеком», Запоріжжя, Україна |
Радіоприймач |
|
|
10. |
«Радіоприладний завод» м. Кострома, Росія |
Оснащення гінекологічного дзеркала |
|
|
11. |
ІЕА-машинбау Гмб Німеччина |
Деталі для автомобілів |
Серед найбільших споживачів продукції виділяються споживачі датчикової апаратури, апаратури зв'язку і товарів народного споживання.
Слід зазначити, що найбільший обсяг постачань продукції підприємство здійснює в межах України і у Росію.
Розглянемо наступний чинник зовнішнього середовища - це конкуренти ВАТ «ЧеЗаРа». Підприємство має значних конкурентів на території України. Основні конкуренти подані в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Основні конкуренти на загальнодержавному ринку
|
Найменування підприємства-конкурента |
Вироблена продукція |
|
|
Львівський завод телеграфної апаратури Черкаський завод телеграфної апаратури |
Апаратура зв'язку |
|
|
Запоріжський завод «Радіоприлад» Хмельницький завод «Нева» Малінский завод «Прожектор» |
Датчикова апаратура |
|
|
КРЗ м. Київ, «Радіоприладний завод» м. Смілива, ПО «Моноліт» м. Харків |
Голки одноразового застосування |
|
|
Завод «Прогрес» м. Ніжин |
Медтехніка, офтальмологічний інструмент |
Негативним дестабілізуючим чинником є законодавча база. її мінливість, відсутність механізму реалізації законів створюють певні труднощі в діяльності підприємства. Необхідна розробка стабільного правового поля для діяльності суб'єктів, що господарюють.
Отже, становище ДП «РаПіД» на ринку не дуже стійке, і хоча висока якість продукції дозволяє сподіватися на поліпшення становища підприємства, але при існуючому фінансовому становищі підприємства це нереально.
Але існує декілька причин, які зумовлюють великі потреби в ресурсах. Це і морально і фізично застаріле обладнання, недостатній рівень автоматизації і механізації робіт, неповна загрузка (в часі) обладнання (що означає постійні простої і невиправдані витрати енергії при запуску та вимиканні обладнання).
Низький рівень заробітної плати, низький рівень організації мотивації, велика чисельність призводять до не досить ефективної роботи ДП «РаПіД».
Вирішальним фактором при виборі найбільш ефективного плану роботи підприємства є цільові установки підприємства, що, в свою чергу, залежать від мотивів, які обумовлюють виробничу активність персоналу підприємства. При реформуванні маркетингової стратегії ДП «РаПіД» необхідно приділити особливу увагу наступним питанням :
- цінова політика (недосконалий механізм ціноутворення не дозволяє зробити ціни на продукцію оптимальними);
- вдосконалення структури управління підприємством (дуже розширений керівний склад в організаційній структурі створює перешкоди для ефективної діяльності і налагодження комунікативних зв'язків необхідного рівня);
- вдосконалення організації мотивації на підприємстві (це дозволить підвищити продуктивність праці і спонукатиме працівників до належного ставлення до своїх робочих обов'язків);
- вдосконалення рекламної кампанії підприємства.
Для ефективної роботи підприємства в майбутньому необхідно звернути увагу на можливість знизити витрати на виробництво шляхом скорочення чисельності працівників: скорочення чисельності надасть можливість робітникам працювати протягом повного сорокогодинного тижня (зараз всі працівники зайняті лише 28 годин на тиждень, що і призводить до низького рівня заробітної плати); обладнання також буде використовуватись з максимальним коефіцієнтом загрузки (це дозволить знизити витрати на енергію). Фінансово - економічні показники діяльності ДП «Завод «РаПіД» представлені в таблиці 2.3
Таблиця 2.3 - Динаміка фінансово-економічних показників діяльності ДП «Завод «РаПіД»
|
Показник |
Значення |
Зміна |
|||
|
2004 |
2005 |
тис. грн. |
% |
||
|
Обсяг основних засобів |
4431,8 |
4325,5 |
-106,3 |
97,60 |
|
|
Обсяг обігових коштів |
5065,9 |
4503 |
-562,9 |
88,88 |
|
|
Чисельність працюючих |
450 |
469 |
19 |
104,22 |
|
|
Обсяг реалізованої продукції |
26260,8 |
31735,5 |
5474,7 |
120,84 |
|
|
Продуктивність праці |
58,3 |
67,6 |
9,3 |
115,95 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції |
23252,7 |
29955,7 |
6703 |
128,82 |
|
|
Прибуток |
93,4 |
178,1 |
84,7 |
190,68 |
|
|
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції |
0,88 |
0,94 |
0,06 |
106,81 |
|
|
Фондовіддача |
5,9 |
7,3 |
1,4 |
123,72 |
|
|
Рентабельність продукції |
0,4 |
0,6 |
0,2 |
150,00 |
Як видно з даних таблиці 2.3 в цілому за останні роки підприємство має непогані показники діяльності. Але в порівнянні з попереднім роком в звітному періоді відбулося зниження вартості основних фондів на 106,3 тис. грн., що свідчить про їх вибуття з виробничого процесу. В той же час відбулося зменшення вартості обігового капіталу на 562,9 тис. грн. Позитивним явищем було збільшення вартості власних обігового капіталу на 27,2 тис. грн., що свідчить про підвищення його фінансової стійкості. Також це говорить про нарощення темпів виробництва на підприємстві, що може позитивно відобразитися на фінансовому стані підприємства. Також позитивною тенденцією звітного року було збільшення суми чистого прибутку в порівнянні з попереднім роком на 84,7 тис. грн., що свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства та ефективність збутової політики.
Також за звітний період зросла сума виручки від реалізації робіт, товарів та послуг на 5474,7 тис. грн., що говорить про збільшення обсягів реалізації. Ці явища позитивно вплинули і на показники фондовіддачі основних фондів, яка зросла на 1,4 грн., тобто підприємство ДП «Завод «РаПіД» почало ефективніше використовувати власні виробничі фонди. Але в той же час в зв'язку з подорожчанням виробничих запасів зросла собівартість реалізованої продукції на 6703,0 тис. грн. Негативним моментом є те, що темпи зростання собівартості продукції перевищують темпи зростання виручки від реалізації, що свідчить про подорожчання продукції. В даному випадку відбулося зростання витрат на одну гривню реалізованої продукції на 0,06 грн. Але поряд з цим відбулося незначне зростання рентабельності виробництва на 0,02%, що є свідченням покращення ефективності використання ресурсів підприємства. Позитивним моментом було зростання оборотності обігового капіталу, що є свідченням більш ефективного їх використання. Це дозволяє підвищити фінансову стійкість підприємства та вивільнити частину обігового капіталу з обігу і направити їх на інші цілі.
2.2 Аналіз складу і структури обігового капіталу
Розміщення коштів підприємства у обіговий капітал має велике значення для фінансової діяльності підприємства. Від того, які асигнування вкладені в обіговий капітал, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і у сфері обігу, в грошових і матеріальних формах, наскільки оптимальне їх відношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже і фінансова стійкість підприємства. Наприклад, якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно із-за відсутності сировини, матеріалів, то це негативно відобразиться на фінансових результатах підприємства і його фінансовому положенні. Таке ж відбудеться, якщо створені залишки виробничих запасів, які не можуть бути перероблені на існуючих виробничих потужностях. В зв'язку з цим заморожується капітал, уповільнюється його оборотність, і як наслідок погіршується фінансове становище.
Обіговий капітал відображається у другому розділі активу балансу. Згрупувавши обіговий капітал по способу відображення в балансі можна виділити наступні їх групи:
- матеріальні оборотні кошти в запасах. До них відносяться статті із другого розділу активу балансу: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, товари;
- дебіторська заборгованість. До її складу входять статті із другого розділу активу балансу: товари відвантажені, розрахунки з дебіторами (за товари, роботи, послуги; по векселях одержаних; із дочірніми підприємствами; з бюджетом, з персоналом за іншими операціями, з іншими дебіторами);
- грошові кошти, до складу яких включаються наступні статті із другого розділу активу балансу: каса, розрахунковий рахунок, валютний рахунок та інші грошові кошти, поточні фінансові вкладення. Для аналізу оборотних коштів та джерел їх формування проведемо дослідження майна підприємства та джерел його фінансування.
Таблиця 2.4 - Аналіз майна підприємства та джерел його формування ДП «Завод «РаПіД»
|
Назва показників |
2004 рік |
2005 рік |
Відхилення |
||||
|
Тис. грн. |
% до підсумку |
Тис. грн. |
% до підсумку |
Абсолютне, тис. грн. |
Відносне, % |
||
|
Актив |
16684 |
100,0 |
15965.4 |
100,0 |
- 718.6 |
- |
|
|
1. Необоротні активи |
11589,8 |
69,5 |
11423,0 |
71,5 |
- 166,8 |
2,0 |
|
|
1.1 Основні засоби |
4431.8 |
26.6 |
4325.5 |
27.1 |
-106.3 |
0.5 |
|
|
1.2 нематеріальні активи |
16.9 |
0.1 |
15.7 |
0.1 |
-1.2 |
- |
|
|
1.3 Інші необоротні активи |
7141,1 |
42,8 |
7081,8 |
44,4 |
- 59,3 |
1,6 |
|
|
2. Обіговий капітал |
5065,9 |
30,4 |
4503,0 |
28,2 |
- 562,9 |
- 2,2 |
|
|
2.1 Запаси |
2298.9 |
13.8 |
1521.9 |
9.5 |
-777.0 |
-4.3 |
|
|
2.2 Дебіторська заборгованість |
2352,9 |
14,1 |
2716,6 |
17,0 |
363,7 |
2,9 |
|
|
2.3 Грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції |
236.4 |
1.4 |
166.0 |
1.0 |
-70.4 |
-0.4 |
|
|
2.4 Інші оборотні активи |
206.0 |
1.2 |
137.9 |
0.9 |
-68.1 |
-0.3 |
|
|
Пасив |
16684.0 |
100,0 |
15965.4 |
100,0 |
-718.6 |
- |
|
|
3 Власний капітал |
12424.2 |
74.5 |
12284.6 |
77.5 |
-139.6 |
2.5 |
|
|
4. Запозичені кошти |
4259.8 |
25,5 |
3680.8 |
22,5 |
- 579,0 |
- 3,0 |
|
|
4.1 Довгострокові зобов'язання |
1157,3 |
6,9 |
1033,7 |
6,5 |
- 123,6 |
0,4 |
|
|
4.2 Короткострокові кредити |
- |
- |
200.0 |
1,3 |
200,0 |
1,3 |
|
|
4.3 Кредиторська заборгованість |
3101,2 |
18,6 |
2646,6 |
16,6 |
- 454,6 |
- 2,0 |
Як видно з приведеної таблиці, в цілому за звітний період відбулося зменшення вартості майна підприємства ДП «Завод «РаПіД» на 718,6 тис. грн. Відповідно на цю ж суму зменшилася і вартість джерел фінансування активів. В складі джерел фінансування даного підприємства основне місце займає власний капітал, який становить 77,5% від загального підсумку балансу. Тобто підприємство працює в цілому за рахунок власних джерел і має високу фінансову стійкість. Величина позикових джерел фінансування незначна і представлена кредиторською заборгованістю, питома вага якої в загальній сумі джерел фінансування складає 16,6% та довгостроковими кредитами, питома вага яких на кінець звітного періоду складає 6,5%. В структурі майна підприємства відбулися наступні зміни. За звітний період знизилася вартість основних фондів на 106,3 тис. грн. Зменшилася сума обігового капіталу на 562,9 тис. грн., що відбулося за рахунок зменшення суми грошових коштів на 70,4 тис. грн. та вартості запасів на 777,0 тис. грн.
Подобные документы
Сутність оптимізаційної структури капіталу акціонерного товариства. Аналіз та порівняння методичних підходів до управління капіталом підприємства та його структурою. Загальна характеристика ліквідності та фінансової стійкості ВАТ "Насосенергомаш".
курсовая работа [287,5 K], добавлен 28.11.2014Сутність капіталу як економічної категорії. Аналіз дебіторської заборгованості, ліквідності, платоспроможності та рентабельності підприємства. Загальна оцінка управління оборотним капіталом, покращення ефективності його використання в процесі виробництва.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 07.11.2011Джерела формування і напрямки використання власного капіталу. Аналіз структури та динаміки власного капіталу, оцінка ефективності його використання та факторів, що спричинили її зміну. Шляхи вдосконалення системи управління капіталом на підприємстві.
дипломная работа [374,8 K], добавлен 11.02.2015Поняття капіталу підприємства як економічної категорії. Аналіз системи управління капіталом на підприємствах різних організаційно-правових форм. Оцінка економічної ефективності заходів удосконалення системи управління фінансами. Організація охорони праці.
дипломная работа [1,0 M], добавлен 14.09.2014Управління оборотним капіталом підприємства на прикладі ОМКП "Орджонікідзетеплоенерго". Нормативно-правові документи, загальна характеристика фінансової діяльності. Аналіз фінансового стану підприємства, використання оборотних та власних коштів.
отчет по практике [863,8 K], добавлен 19.07.2011Економічна сутність і роль оборотного капіталу підприємства. Оцінка фінансового стану ВАТ "Південний ГЗК", аналіз оборотних коштів, структури дебіторської заборгованості. Раціоналізація розміщення, підвищення ефективності використання оборотного капіталу.
дипломная работа [169,8 K], добавлен 08.11.2010Економічна сутність та класифікація активів та пасивів підприємства, принципи їх формування. Сутність і завдання управління оборотними та необоротними активами, власним та позиковим капіталом. Фінансово–коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства.
курсовая работа [5,4 M], добавлен 27.01.2011Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014Сутність джерел фінансування підприємства, позичковий капітал як один з джерел фінансування. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу. Проведення оцінки ефективності управління капіталом підприємства на прикладі ТОВ "Прометей".
курсовая работа [68,9 K], добавлен 03.08.2010Сутність та значення прибутку підприємства. Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП "Компанія Вітар". Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 04.01.2013
