Напрямки удосконалення управління обіговим капіталом підприємства

Мета і характер використання окремих видів обігового капіталу має істотні відмінні риси. Тому на підприємствах зі значним обсягом використовуваних оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їхніми видами:

- запасами товарно-матеріальних цінностей (вони включають запаси сировини, матеріалів і готової продукції);

- дебіторською заборгованістю;

- грошовими активами (до них прирівнюються і короткострокові фінансові вкладення, що розглядаються як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів).

У розрізі цих груп оборотних активів конкретизується політика управління ними, що підпорядковується загальній політиці управління оборотними активами підприємства.

Виходячи з даних аналізу складу та структури обігового капіталу ДП «Завод «РаПіД» необхідно зазначити, що основні проблеми зі станом оборотних коштів на підприємстві пов'язані зі значним розміром дебіторської заборгованості. Тому перш за все розглянемо можливості по вдосконаленню управління дебіторською заборгованістю.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням для ДП «Завод «РаПіД» є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Політика управління дебіторською заборгованістю на ДП «Завод «РаПіД» повинна охоплювати такі напрямки (рис. 3.1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 - Основні напрямки управління дебіторською заборгованістю ДП «Завод «РаПіД»

управління обіговий капітал

Нижче розглянемо суть та інструменти управління, що можуть застосовуватися по кожному напрямку роботи.

Оптимізація обсягів формування дебіторської заборгованості забезпечується управлінням термінами платежів та формами розрахунків підприємства з постачальниками товарів та споживачами продукції.

Формування сприятливих для ДП «Завод «РаПіД» термінів оплати передбачає:

- при закупівлі товарів - мінімізацію обсягів авансової оплати та оплати за фактом постачання товарів та максимізацію обсягів закупівлі товарів на умовах відстрочки платні (комерційного кредиту);

- при реалізації товарів - мінімізація обсягів реалізації товарів на умовах комерційного та споживчого кредиту.

Використання умов оплати, які призводять до утворення дебіторської заборгованості, ефективні для підприємства тільки в разі збільшення за рахунок цього обсягів реалізації товарів, зростання конкурентних переваг підприємства, збільшення кола постачальників та забезпечення більш партнерських відносин з ними тощо.

Доцільність відволікання коштів в дебіторську заборгованість визначається порівнянням додаткових доходів та додаткових витрат підприємства, пов'язаних з її утворенням.

Джерелом додаткових доходів підприємства від надання комерційного або споживчого кредиту є зростання обсягів реалізації товарів. Їх розмір можна вирахувати так:

, (3.1)

де ТО - зростання обсягів товарообігу, обумовлене наданням пільг за термінами оплати товарів;

Рвп - рівень чистого валового прибутку, відсотків до виручки.

Додаткові витрати підприємства, що виникають з наданням кредиту споживачам підприємства, охоплюють такі напрямки витрат:

1. Витрати на формування капіталу (активів), що іммобілізуються з обігу підприємства та відволікаються в дебіторську заборгованість. Розмір цієї групи витрат залежить від планового обсягу утворення дебіторської заборгованості (ДЗ), терміну надання кредиту споживачам (Д), ціни капіталу, що склалася (Цк). Розмір витрат розраховується так:

, (3.2)

де Цк - ціна капіталу, що залучається, відсотків річних;

360 - умовна тривалість одного року.

2. Додаткові витрати підприємства від часткового непогашення дебіторської заборгованості у зв'язку з її безнадійністю.

Розмір цієї групи витрат може бути визначений, виходячи з середнього відсотка утворення безнадійної заборгованості, що фактично склалася на підприємстві:

, (3.3)

де Рбз - рівень утворення безнадійної заборгованості, відсотків до загального обсягу.

Загальний розмір додаткових витрат підприємства у зв'язку з утворенням дебіторської заборгованості визначається як сума розглянутих вище видів витрат:

ДВдз= ДВк + ДВбз, (3.4)

Якщо ДДдз > ДВдз, надання комерційного та споживчого кредиту для підприємства економічно доцільне.

Розрахуємо доцільність надання комерційного та споживчого кредиту для ДП «Завод «РаПіД» виходячи з вищенаведених формул та даних підприємства. Згідно плану надання споживачам комерційного та споживчого кредиту дасть можливість підвищити обсяг реалізації продукції на 30%.

Визначимо Р вп - тобто рівень валового прибутку підприємства, який утворюється на підприємстві а відсотках до виручки від реалізації:

Рвп = 1779,8 / 31735,5 * 100% = 5,6%

Тепер для визначення ефективності надання комерційного або споживчого кредиту розрахуємо додаткові витрати, які пов'язані з утворенням дебіторської заборгованості та необхідністю додаткового фінансування оборотних активів.

Спочатку визначимо витрати на формування капіталу, що іммобілізуються з обігу та відволікаються в дебіторську заборгованість. Ціну капіталу візьмемо на рівні облікової ставки Національного Банку України, яка дорівнює 10%. Середній строк надання кредиту споживачам 30 днів. Розмір дебіторської заборгованості складе суму, на яку відповідно зросте обсяг реалізації, тобто 30%, від попереднього обсягу реалізації.

Розмір ДЗ = 31735,5 * 0,3 = 9520,6 тис. грн.

Також необхідно визначити втрати від часткового непогашення дебіторської заборгованості. Розмір непогашеної дебіторської заборгованості, що склався на підприємстві, складає 3%:

ДВбз = (9520,6 * 3%) / 100% = 285,6 тис. грн.

Загальна сума втрат підприємства від надання комерційного та споживчого кредиту складає:

ДВдз = 79,3 + 285,6 = 364,9 тис. грн.

Порівняємо отримані результати з додатковим прибутком від надання пільг по споживчим та комерційним кредитам: 533,2 > 364,9. Тобто, як свідчать розрахунки, надання комерційного та споживчого є вигідним для підприємства, але необхідно встановити ліміти надання комерційних та споживчих кредитів на одного позичальника та в загальній сумі. Це необхідно для того, що підприємство могло чітко контролювати хід надання цих кредитів та слідкувати за своїм фінансовим станом.

При формуванні ефективних форм розрахунків з контрагентами підприємства необхідно враховувати та зіставити доцільність використання наступних форм розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- акредитивами;

- чеками;

- векселями;

- платіжними картками.

Слід пам'ятати, що окремі форми розрахунків забезпечують різний рівень ризику утворення дебіторської заборгованості в зв'язку з недобросовісністю партнерів підприємства.

Другим напрямком управлінських зусиль є забезпечення необхідної якості дебіторської заборгованості, що є запорукою її погашення у встановлений термін.

Проведення цієї роботи для ДП «Завод «РаПіД» передбачає наступне.

1. Всебічну оцінку партнерів підприємства, яким надається комерційний або споживчий кредит, з точки зору їх надійності як дебіторів. Для цього слід вивчити їх організаційно-правовий статус, майнове становище, ділову репутацію, термін роботи та інші об'єктивні та суб'єктивні обставини діяльності.

Проведенню цієї роботи буде сприяти формування реєстру боржників - юридичних та фізичних осіб, організація роботи спеціальних консалтингових та аудиторських фірм з перевірки та прогнозування платоспроможності дебітора. Надаючи комерційний або споживчий кредит, підприємство повинно вивчати та враховувати в своїй діяльності практику та досвід видачі кредитів, набутий банківськими установами.

2. Визначення максимальної суми боргу, який надається одному дебітору (так званий кредитний ліміт). Розмір кредитного ліміту встановлюється диференційовано за групами дебіторів залежно від оцінки ризику непогашення дебіторських зобов'язань та умов надання кредиту.

Встановлення кредитного ліміту є одним з інструментів зниження ризику фінансових витрат підприємства в разі невиконання дебітором своїх зобов'язань.

3. Використання різних форм забезпечення боргових зобов'язань. Підвищенню якості дебіторської заборгованості сприяє використання для найбільш великих за обсягом дебіторів таких форм забезпечення повернення боргу, як застава майна або цінних паперів, банківські гарантії, порука третіх осіб, страхування фінансових ризиків угоди у зовнішнього спеціалізованого страховика. Незважаючи на часові та грошові витрати, що виникають у зв'язку з оформленням забезпечення, це захищає інтереси торговельного підприємства, суттєво полегшує стягнення боргу в разі його несплати у встановлений термін.

4. Юридичне виважене (легітимне) оформлення всіх документів, що регламентують взаємовідносини з дебіторами, їх обов'язки щодо обсягів, термінів та умов повернення боргу.

В умовах інфляційної економіки дебіторська заборгованість споживачів, як і інші види монетарних активів, потребує захисту від знецінення. Потреба в цьому напрямку управління обумовлена тим, що погашення дебіторської заборгованості відбувається за номінальною вартістю її виникнення через певний проміжок часу з урахуванням факторів часу та інфляції. Теперішня вартість погашеної дебіторської заборгованості менша за обсяг її виникнення на розмір втрат (збитків) підприємства. Захисту дебіторської заборгованості від знецінення сприяє виконання наступних рекомендацій:

1. В договорах поставки або купівлі-продажу товарів доцільно визначати максимальний термін дії ціни, що зафіксована в договорі.

Якщо у визначений термін оплата не проводиться, відпускна ціна повинна щоденно збільшуватися для покриття витрат підприємства від знецінення заборгованості.

Ціна реалізації товарів визначається так:

, (3.5)

де ЦРп - ціна реалізації через п-день після визначеного договором терміну сплати;

ЦР - ціна реалізації, зафіксована в договорі;

q - фактор дисконту, що враховує інфляцію грошових коштів за місяць;

30 - умовна тривалість місяця в днях.

m - період дії ціни реалізації, зафіксованої в договорі.

В якості q при виконанні розрахунків використовується:

- середньоринкова або реальна ставка позикового відсотку (якщо підприємство використовує в своїй діяльності банківські позики);

- середньоринкова депозитна ставка капіталізації, яка пропонується на фінансовому ринку;

- середній рівень прибутковості активів, що склався на даному підприємстві.

В будь-якому разі фактор дисконту визначається у такий спосіб, що дозволяє найбільш об'єктивно визначити реальні втрати підприємства від відволікання коштів в дебіторську заборгованість.

Розрахуємо ціну реалізації однієї тони масла селянського вагового ДП «Завод «РаПіД», яке було поставлене впродовж одного дня, але буде оплачено на протязі 10 днів, що відповідним чином зазначено у договорі на виконання замовлення. Якщо у встановлений строк дане зобов'язання не буде погашене, то на основі зафіксованих у договорі правил розрахуємо, скільки вона буде коштувати через 20 днів після поставки продукції. Вартість поставки однієї тони складає 9200 грн. Ставку дисконту візьмемо на рівні облікової ставки Національного Банку України:

Цр20 = 9200 * (1 + (10 / 12)/30)^20-10 = 11960 грн.

Тобто, як бачимо, встановлення таких санкцій буде спонукати наших контрагентів платити своєчасно, тому ще їм дуже невигідно збільшення ціни, яка зросла за 10 днів на 2760 грн.

2. При закупівлі товарів за кордоном за валютні кошти доцільно встановлювати ціну реалізації товарів в умовних одиницях (твердій валюті) або з використанням так званих «валютних застережень».

Ціна реалізації товарів в цьому разі визначається так:

, (3.6)

де ЦРп - ціна реалізації через п-й день після укладання договору, в національній валюті;

ЦР - ціна реалізації в день укладання договору;

КВп, КВд - відповідно, курс іноземної валюти по відношенню до національної на п-й день та в момент укладання договору.

Тобто, якщо наприклад розрахунок відбувається в американських доларах, то відповідно ціна реалізації коригується на їх курс по відношенню до гривні в залежності від строків розрахунків та реального моменту оплати.

Сума договору на поставку продукції ДП «Завод «РаПіД» складає 30000 доларів США. Наприклад, на момент укладання договору курс долара США складав 5,1 гривень за 1 долар. Через 20 днів після укладання угоди курс долара виріс до 5,3 гривень за 1 долар. Тоді ціна реалізації буде визначатися за наступною методикою:

За допомогою валютних застережень підприємство застрахувало себе від втрат оборотних коштів в зв'язку з коливанням курсу валют. З метою недопущення конфліктних ситуацій при оплаті товарів слід чітко визначити в договорі, зміна якого курсу валюти враховується при проведені розрахунків: Національного банку України, Міжбанківської валютної біржі, курс продажу або купівлі валюти окремо визначеного банку. Це дозволить покупцю чітко окреслити суму коштів, яку необхідно сплатити, збереже партнерські відносини між сторонами договору.

3. В якості важливої умови договору поставки або купівлі-продажу товарів на умовах відстрочки платежу слід розглядати розмір та порядок сплати штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.

Розмір штрафних санкцій, що встановлюється в договорі, повинен компенсувати підприємству вплив інфляції та нестриманий прибуток.

Управління швидкістю погашення дебіторської заборгованості проводиться з метою найбільш швидкого вивільнення грошових коштів та їх повернення в обіг підприємств.

З цією метою здійснюються профілактичні, стимулюючі заходи та заходи з рефінансування заборгованості.

Профілактичні заходи передбачають проведення постійного контролю за ходом погашення заборгованості окремими дебіторами, їх оперативне інформування про порушення термінів проведення розрахунків. Ця робота має проводитися тактично, поєднуватися з рекламними заходами, сприяти більш тісному співробітництву та взаєморозумінню сторін.

Стимулюючі заходи мають за мету формування економічної зацікавленості в максимально швидкому погашенні заборгованості. Для цього можуть застосовуватися різні системи цінових знижок при виконанні грошових зобов'язань в більш ранні терміни, ніж передбачалося. Наприклад, шляхом встановлення знижки до ціни реалізації товарів, оплата яких проводиться, або шляхом визначення пільгової суми знижки при сплаті нових партій товару.

Профілактичні та стимулюючі заходи сприяють погашенню заборгованості, але не дозволяють безпосередньо отримати необхідні грошові кошти. При нагальній потребі дебіторська заборгованість споживачів може бути трансформована (конвертована) в грошові кошти шляхом використання різних форм її рефінансування - факторингу, форфейтингу, обліку отриманих векселів тощо.

Управління грошовими коштами підприємства передбачає наступне:

1. Аналіз стану грошового обороту.

У ході аналізу досліджуються обсяг, склад та напрямки руху грошових потоків, визначаються їх ритмічність та синхронність, оцінюються достатність формування та доцільність витрачення грошових коштів. Проведення цієї роботи дозволяє виявити «проблемні місця», які потребують посиленої уваги та прийняття відповідних заходів.

2. Планування грошового обороту та грошових потоків підприємства, визначення їх обсягів, термінів надходження та витрачення грошей. Розробка плану руху грошових коштів дозволяє оцінити стан платоспроможності підприємства протягом планового періоду; дотримання встановлених нормативів формування запасів грошових коштів; при потребі - при очікуваному дефіциті коштів - визначити час та обсяг необхідних надходжень грошей, організувати роботу з їх залучення.

3. Контроль за збалансованістю надходження та витрачення грошових коштів на окремі види діяльності (поточний, операційний, інвестиційний, фінансовий). Проведення цієї роботи спрямоване на створення умов для забезпечення платоспроможності підприємства в майбутньому, оскільки дисбаланс між джерелами та напрямками витрачення коштів може обумовити кризу платоспроможності та банкрутство підприємства.

4. Коригування термінів платежів. Одним з інструментів дотримання постійної платоспроможності є застосування методу коригування термінів окремих платежів. Стосовно надходження грошей зусилля фінансового менеджера спрямовані на наближення термінів отримання грошей, відносно здійснення платежів - на здійснення їх в найбільш пізні терміни. Безумовно, коригування термінів платежів не мусить погіршувати імідж та ділову репутацію підприємства, воно має проводитися вибірково, своєчасно узгоджуватися з партнерами підприємства.

5. Пошук резервів прискорення швидкості грошового обороту, терміну зарахування та перерахування грошей.

Проведення цієї роботи спрямоване на скорочення терміну перебування грошей «у дорозі»: на різних етапах процесу здійснення платежу, його обробки банківськими установами платника та одержувача грошей, їх зарахування на поточний рахунок. Оскільки підприємство має змогу використовувати як засіб платежу тільки грошові кошти, зараховані на його розрахунковий рахунок, час, необхідний для перетворення «грошей сплачених» в «гроші отримані», має суттєве значення для підтримки платоспроможності підприємства.

Основними резервами прискорення швидкості грошового обороту є застосування системи «овердрафта», факторингу та форфейтингу дебіторської заборгованості, прогресивних форм проведення розрахунків, інкасації торговельної виручки тощо.

Поточне регулювання грошових потоків (операцій) охоплює такі напрямки роботи (рис. 3.2).

1. Синхронізація грошових потоків. Цей напрямок поточного регулювання передбачає узгодження вхідних та вихідних потоків грошових коштів за обсягами та в часі. Проведення цієї роботи дозволяє: по-перше, уникнути дефіциту готівки; по-друге, вивільнити частину грошових коштів й використати її для отримання додаткового доходу; по-третє, зменшити норматив готівки на рахунку підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.2 - Напрямки поточного регулювання грошових потоків (операцій)

Синхронізація грошових потоків набула широкого використання в світовій практиці фінансового менеджменту завдяки використанню різних засобів платежу та управління терміном проведення платежів.

2. Прискорення процесу надходження грошей. Цей напрямок поточного регулювання здійснюється з метою скорочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємства (моментом, коли підприємство може їх використовувати). Є багато способів прискорення цього процесу:

- змінити час переказу платежів від покупця підприємству;

- скоротити час, протягом якого отримані платежі залишаються неінкасованими грошовими коштами;

- прискорити рух грошових коштів до банків, що здійснюють виплати.

Прискорення процесу надходження грошей забезпечується використанням таких інструментів регулювання грошових потоків, як: банківське накопичення, система сейфів, телеграфні та чеково-депозитні перекази, електронні чеки тощо.

3. Контролювання витрат грошей. На відміну від завдань управління щодо надходження грошей, мета застосування стратегії виплат полягає в їх максимально можливому уповільненні в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.

При контролі за витратами грошей в світовій практиці застосовуються такі інструменти, як флоут, централізація кредиторських рахунків, рахунки з нульовим балансом, контрольовані рахунки витрат тощо.

4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів.

Ефективне використання методів прискорення надходжень та контролю витрат обумовлює виникнення протягом окремих проміжків часу тимчасово «вільних» грошових коштів.

Управління вільними залишками коштів передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманних окремим інвестиційним альтернативам.

ДП «Завод «РаПіД» має значний розмір запасів товарно - матеріальних цінностей. Тому необхідно розглянути механізм управління товарно - матеріальними запасами підприємства.

Управління запасами являє собою складний комплекс заходів, в якому задачі фінансового менеджменту тісно переплітаються з задачами виробничого менеджменту і маркетингу. Всі ці задачі підпорядковані єдиній меті - забезпеченню безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів.