Теоретико-правові питання фінансового контролю

До органів безпосереднього управління державними фінансами України належать органи державної податкової служби. 4 грудня 1990 року було прийнято Закон УРСР “Про державну податкову службу в Українській РСР”, і фактично у 1990 році при Раді Міністрів Української РСР була створена державна податкова служба, основним завданням якої було забезпечення додержання законодавства про податки, облік усіх платників податків та інших обов'язкових платежів, а також здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати відповідних платежів Про державну податкову службу в Українській РСР: Закон Української РСР від 04.12.90 №509-12//Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. -№ 6. - Ст. 37. У редакції Закону України від 24.12.93 №3813-12. Із наступними змінами і доповненнями//Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 15. - Ст. 84..

Органи державної податкової служби належать до органів фінансового контролю, і тому однією із основних їх функцій є контрольна. Одним із завдань органів державної податкової служби, яке визначено статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Крім цього, Положенням про Державну податкову адміністрацію України доповнено завдання Державної податкової адміністрації України, які випливають з інших нормативних актів, зокрема її завданням є здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, зокрема тими, майно яких перебуває у податковій заставі, та здійснення у межах своїх повноважень контролю за обміном, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна. Крім цих нововведених завдань, є ще й деякі інші, на які буде звернено увагу нижче. Але необхідно відмітити, що ці всі завдання однаково відносяться як до Державної податкової адміністрації України, так і до інших органів державної податкової служби. Тоді постає питання, чому третій пункт Положення вказує, що “Основними завданнями Державної податкової адміністрації України є…”.

Тобто, проблема полягає в тому, що прийнявши Положення, не внесено відповідні зміни до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, адже включно до грудня 2000 року до нього вносили зміни, а Положення, як вказувалося, було прийнято в липні 2000 року. Вважаємо за доцільне для врегулювання відповідного питання або внести зміни до статті 2 зазначеного Закону, вказавши всі завдання, або змінити перше речення пункту 3 Положення, вказавши: “Основними завданнями Державної податкової адміністрації та інших органів державної податкової служби є…”

Для виконання зазначених завдань на органи державної податкової служби покладено здійснення контрольної функції. Так, органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійснюють контроль за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; здійснюють систематичний контроль за реалізацією державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснюють контроль за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, зокрема тими, майно яких перебуває у податковій заставі; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за обліком, зберіганням і реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна; здійснюють контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами, установами і організаціями державного майна тощо. Крім цього, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів; проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють контроль за погашенням векселів, за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Здійснюючи контроль, органи державної податкової служби встановлюють достовірність даних про повноту, своєчасність господарських операцій, законність дій платників податків та інших платежів, виявляють порушення діючого законодавства.

Наступною функцією, яку виконують органи державної податкової служби і без якої неможливо здійснення контрольної функції є організаційна. Відповідно вищі органи державної податкової служби організовують роботу, пов'язану із здійсненням контролю нижчестоящими органами, і перевіряють її проведення. Так, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) надають органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводять обстеження та перевірки її стану.

Для належного здійснення контролю вони також здійснюють заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби; організовують роботу зі створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби; організовують у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби та захисту інформації про платників податків. Крім цього, ДПА України забезпечує виготовлення марок акцизного збору і відповідно організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Із контрольною функцією пов'язана функція реєстрації та обліку. В принципі, без належного обліку в подальшому неможливе здійснення контролю. Так, державні податкові інспекції у районах, містах без районного поділу, в районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції забезпечують облік платників податку, інших платежів, а також реєстрацію фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності, при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах; проводять роботу, пов'язану з обліком безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна та інше.

Виконуючи завдання формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, відповідно до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів” від 22.12.1994 Державна податкова Адміністрація України здійснює функцію обліку - надає фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем одержання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи-платника податків та обов'язкових платежів, веде Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів: Закон України від 22.12.94 №320/94-ВР//Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 2. - Ст. 10..

Державна податкова адміністрація України та Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції в містах з районним поділом виконують функцію прогнозування та аналітичну. Вони прогнозують, аналізують надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень. А спеціальні підрозділи органів державної податкової служби - податкова міліція - аналізують інформацію про порушення податкового законодавства, прогнозують тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Здійснення таких завдань, як внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування, потребує виконання відповідної функції, яку можна назвати нормотворчою. Цю функцію реалізує Державна податкова адміністрація України, яка розробляє і видає у передбачених законами випадках нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які, до речі, мають відношення до оподаткування, впливають на права й інтереси платників; розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок за додержанням податкового та валютного законодавства; вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування. До компетенції Державної податкової адміністрації України належить видання лише підзаконних нормативних актів. Право на видання цих актів Державна податкова адміністрація України реалізує видаючи накази, положення, інструкції, листи тощо, які реєструються у Міністерстві юстиції України і, відповідно, стають обов'язковими для виконання, розраховані на невизначене коло осіб та неодноразове використання. Крім актів нормативного характеру, Державна податкова адміністрація України видає документи, які носять рекомендаційно-методологічний характер. Ці акти, в основному, висвітлюють питання податкового обліку чи роз'яснюють деякі положення чинного законодавства. Такими актами є листи, якими можуть керуватися під час проведення контролю працівники органів державної податкової служби.

Деякі акти Державної податкової адміністрації України мають технічно-нормативний характер. Так, Державна податкова адміністрація України затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Державна податкова адміністрація України розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України.

Поряд з іншими функціями органи державної податкової служби виконують інформаційну: у разі виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляють матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі із організованою злочинністю; передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції. Державна податкова адміністрація України інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про основні показники мобілізації податків, інших платежів до Державного бюджету України; подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів.

На відміну від інших органів фінансового контролю, органи державної податкової служби виконують специфічне завдання - роз'яснюють законодавство з питань оподаткування серед платників податків інших платежів. Таке роз'яснення здійснюється через засоби масової інформації, через систему консультаційних пунктів, довідково-консультаційні служби 007, “телефони довіри” податкової служби.

Платники податків можуть отримати усні консультації та письмові роз'яснення з будь-яких питань застосування податкового законодавства. В органах державної податкової служби для виконання такої консультативної функції створені управління (відділи, сектори) масово-роз'яснювальної роботи. Офіційним друкованим виданням ДПА України є “Вісник податкової служби”, в якому також публікується різноманітна інформація для платників податків.

Чинне законодавство вказує, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати комерційну та службову таємницю. Оскільки не будь-яка інформація може бути висвітлена, то, на думку автора, потрібно законодавчо закріпити ряд положень про захист інформації ї забезпечення її достовірності. Зокрема: надати право органам державної податкової служби висвітлювати певну інформацію лише за рішенням Колегії ДПА; встановити відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби за достовірність інформації, що віддається гласності; чітко закріпити, що за несанкціоноване віддання гласності результатів перевірок і обстежень, що проводяться органами державної податкової служби, буде накладатися дисциплінарна відповідальність на винних осіб, аж до звільнення Савченко Л.А. Взаємодія органів державної податкової служби з платниками податків//Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - № 2. - С. 96..

Наступна функція, яку здійснюють органи державної податкової служби, є правоохоронна. Як зазначалося вище, у їх структурі діють спеціальні підрозділи по боротьбі із податковими правопорушеннями - податкова міліція. Саме наявність таких підрозділів, які приймають і реєструють заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до їх компетенції, здійснюють в установленому порядку їх перевірку і приймають щодо них передбачені законом рішення; здійснюють відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводять дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживають заходів щодо відшкодування заподіяних державі збитків; виявляють причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживають заходів щодо їх усунення; забезпечують безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків; запобігають корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирають, аналізують, узагальнюють інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозують тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням, це і відрізняє органи державної податкової служби від інших органів фінансового контролю.

І останньою функцією органів державної податкової служби України є правозастосовна, оскільки вони наділені правом застосовувати у встановленому Законом порядку до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції, накладати адміністративні штрафи тощо.

Аналізуючи функції, які виконують органи державної податкової служби, що визначені в Законі України “Про державну податкову службу в Україні” та в Положенні про Державну податкову адміністрацію України, можна зробити висновок, що, приймаючи зазначене Положення, у ньому намагалися зазначити всі функції органів державної податкової служби, які містяться в інших нормативних актах, але все ж таки Положення стосується лише Державної податкової адміністрації, а це означає, що ті функції, які є в ньому, прямо не передбачені для виконання іншими органами державної податкової служби. Отже, для того щоб визначити функції інших органів державної податкової служби, необхідно ознайомитися з різноманітними нормативними актами, які побічно на них вказують. Це, звичайно, тяжко зробити пересічному громадянину. Тому вважаємо за доцільне в Законі “Про державну податкову службу в Україні” більш повно та конкретніше визначити функції всіх ланок органів державної податкової служби. Крім цього, у Положенні викладені функції, які містяться у Законі, але чомусь вони дещо змінені, можна сказати, що вони піддані редакційній обробці. Вважаємо за необхідне внести відповідні зміни до Закону.

Для виконання контрольної функції органи державної податкової служби наділені правом: здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, зокрема громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів.

Положенням про Державну податкову адміністрацію України, що затверджено Указом Президента від 13 липня 2000 року, надано право Державній податковій адміністрації України встановлювати періодичність проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень та періодичність перевірок, які зазначені у пункті 1 і 2 пункту 5 зазначеного Положення. До речі, ці пункти в більшості співпадають з пунктом 1 статті 11 Закону. Якщо знову таке право надане Державній податковій адміністрації України Положенням, то не зрозуміло, навіщо цей пункт було виключено із Закону.

Враховуючи те, що органи державної податкової служби виконують специфічні функції Закон “Про державну податкову службу в Україні” вказує, що посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Оскільки посадові особи здійснюють функції представників влади, тобто наділені владними повноваженнями - правом у межах своєї компетенції давати обов'язкові вказівки або застосовувати примусовий вплив на осіб, що не знаходяться у них у службовому підпорядкуванні, або здійснюють функції, пов'язані з керівництвом діяльністю підпорядкованих їм працівників, то вони повинні мати необхідні ділові, моральні якості.

Висновки до розділу

Аналіз чинного законодавства, що визначає правовий статус таких суб'єктів державного фінансового контролю, як Рахункові палати, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, державна контрольно-ревізійна та державна податкова служби дозволив зробити певні висновки, а саме: очевидною є відсутність єдності у системі органів фінансового контролю, зокрема в питаннях координації при проведенні перевірок та контрольних заходів, а також відсутність єдиного методологічного координаційного центру в галузі державного фінансового контролю. Можливим шляхом вирішення даної проблеми, на нашу думку, може бути забезпечення на належному рівні взаємодії органів фінансового контролю з правоохоронними органами та органами юстиції. Це матиме своїм наслідком підвищення оперативності в реагуванні на порушення фінансової дисципліни та забезпечення належного рівня розслідування порушень у фінансовій сфері.

Проблемою чинного законодавства залишається та, що правовий статус суб'єктів фінансового контролю визначають нормативні акти різної юридичної сили. Міністерство фінансів є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами і по контролю за їх рухом, отже його правовий статус повинен визначати Закон.

Відсутність належних повноважень в галузі фінансового контролю в деяких контрольних органів, зокрема в Рахункової палати, що призводить до погіршення якості фінансового контролю. Оскільки однією з основних функцій Рахункової палати є контрольно-ревізійна функція, у законодавстві необхідно закріпити контрольно-ревізійні повноваження Рахункової палати, оскільки інакше неможливо на практиці реалізувати дану функцію.

Висновки

1. У науковій літературі відсутній єдиний погляд на питання про поняття фінансового контролю, тому це поняття визначається по-різному. Неоднозначність тлумачення, розуміння фінансового контролю можна пояснити тим, що фінансовий контроль є своєрідним видом контролю, який має складну структуру, а отже і проявляється у різних аспектах. Існування контролю у сфері фінансів обумовлено відповідною властивістю фінансів. Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів, що проявляється як у фондовій, так і в не фондовій формах. Оскільки фінанси “пронизують” все суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, всі рівні господарювання, то вони є універсальним знаряддям контролю з боку суспільства за виробництвом, розподілом і обігом сукупного суспільного продукту. Фінансовий контроль зумовлений властивістю фінансів відображати кількісні та якісні показники процесу розподілу валового внутрішнього продукту. Оскільки фінанси виконують розподільну функцію, це означає, що в процесі розподілу суспільного продукту вони відповідним чином відображають результати такого розподілу.

2. Історично поняття “фінансовий контроль” виникло значно пізніше, ніж поняття “бюджет”. У дореволюційний період ні в законодавстві, ні в науковій літературі поняття “фінансовий контроль” не зустрічалось, проте широко використовувався термін “державний контроль”, яким зазначалась процедура перевірки виконання рішення, прийнятого яким-небудь державним органом, або спостереження з метою перевірки, а також сама установа (державний орган), що завідує такою перевіркою. Фінансово-правова наука ХІХ - початку ХХ ст. ототожнювала поняття державного і бюджетного контролю. Поняття “фінансовий контроль” було запроваджено науковцями радянського періоду, які зробили вагомий внесок в дослідження проблем фінансового контролю. В радянські часи, водночас з відокремленням поняття фінансового контролю від державного контролю, починається і дискусія щодо визначення місця і ролі органів фінансового контролю в механізмі державної влади. Однак, об'єктивному і неупередженому дослідженню даної проблеми часто заважав ідеологічний чинник. Позиція багатьох юристів-фінансистів того часу обумовлена існуванням планової економіки та діяльністю радянської держави на засадах однопартійності.

В сучасний період продовжується активна дискусія з приводу визначення поняття фінансового контролю та правового регулювання діяльності органів, що його здійснюють. Аналіз сучасної літератури свідчить, що в науковій літературі переважає розгляд фінансового контролю з позицій адміністративного права та теорії управління, а саме - як виду управлінської діяльності. Значно менше робіт, присвячених дослідженню фінансового контролю як особливого інституту фінансового права, що є негативним фактором.

3. Інститут фінансового контролю є самостійним інститутом фінансового права як галузі права, який, знаходячись усередині галузі, відрізняється від інших інститутів за видовими ознаками (наявністю специфічних фінансово-контрольних правовідносин), Поза галуззю він характеризується сукупністю як видових, так і родових ознак. Норми інституту фінансового контролю, що визначають його види, форми і методи, охоплюють своїм змістом загальні риси властиві даній галузі права і в той же час мають специфічні особливості, які випливають із властивої фінансам контрольної функції, яка реалізується в суспільних відносинах, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Інститут фінансового контролю є складним і багатоаспектним інститутом, що розглядається у двох аспектах. У першому інститут фінансового контролю є складовою частиною, одним із видів державного контролю, у другому - інститутом такої галузі права як фінансове право.

Інститут фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс правовідносин, які називаються фінансово-контрольними. Він містить норми, які є загальними для всіх фінансово-правових інститутів, що містяться в особливій частині фінансового права як галузі права. Це фінансово-правовий інститут, який має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, що включені як в загальну, так і в особливу частину фінансового права. Фінансовий контроль як інститут загальної частини фінансового права складається з фінансово-правових норм, які визначають поняття фінансового контролю, його завдання, цілі та принципи здійснення, а також його елементи, види, форми і методи; регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю в цілому. Ці норми мають загальний характер. Норми фінансового контролю містяться також і в особливій частині фінансового права, бо врегульовують порядок його проведення у різних сферах фінансової діяльності.

4. Фінансово-контрольні правовідносини є відносинами організаційного характеру, оскільки їх метою є забезпечення, організація належного функціонування певних ланок фінансової системи і сам фінансовий контроль є діяльністю відповідних органів. Особливістю фінансово-контрольних правовідносин є те, що вони безпосередньо пов'язані з контрольною функцією фінансів, яка фактично є об'єктивною основою фінансового контролю, створює умови для його здійснення. Ці відносини є похідними чи допоміжними, бо вони складаються не заради забезпечення своїх інтересів, а заради реалізації інтересів інших суспільних відносин, основних, якими є розподільчі відносини. Сам по собі фінансовий контроль не є інструментом безпосередньої організації фінансової діяльності, а має призначення попереджати чи сприяти усуненню помилок у цій діяльності. Тому фінансово-контрольні правовідносини виконують другорядну, допоміжну роль стосовно інших фінансових правовідносин, які виникають у цій сфері. Передумовою виникнення фінансово-контрольних правовідносин є наявність розподільчих відносин, становлення і розвиток останніх спонукає виникнення перших. Фінансово-контрольні правовідносини - це один із видів фінансових правовідносин, які мають розширену сферу дії, цільову спрямованість, організаційний, похідний (допоміжний) характер та виникають на підставі фінансово-контрольних норм у сфері контрольної діяльності держави.

Необхідним елементом будь-яких правовідносин, в тому числі, і фінансово-контрольних, є суб'єкт, який сприяє реалізації контрольної норми. Стосовно суб'єкта, всі інші компоненти мають допоміжний, похідний характер. Хоча це не позбавляє їх пізнавального інтересу і практичного значення, оскільки дозволяє глибше вивчити контроль як суспільне явище. Об'єкт фінансово-контрольних правовідносин, необхідно зазначити є невіддільним від матеріального змісту правовідносин. Оскільки об'єкт спеціально в законодавстві не регулюється, тобто не зафіксований у фінансово-контрольних нормах, він може бути виділений лише логічно, в процесі наукової абстракції. Враховуючи те, що об'єкт фінансово-контрольних правовідносин невіддільний від матеріального змісту правовідносин, то можна зробити висновок, що фінансово-контрольні правовідносини мають процесуальний характер. Підставами виникнення зміни та припинення фінансово-контрольних правовідносин є юридичні факти.

5. Одним з найбільш гострих теоретико-правових питань фінансового контролю залишається питання його організації. Правовий статус суб'єктів фінансового контролю визначають нормативні акти різної юридичної сили. Конституція України - закон, який має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, визначає правовий статус та повноваження у сфері контролю таких органів законодавчої та виконавчої влади, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Контрольні функції Президента, як глави держави, також визначені Конституцією України. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування поряд з іншими повноваженнями мають контрольні повноваження. Їх загальний правовий статус визначає Конституція України, а повноваження - окремі нормативні акти. Хоча Міністерство фінансів є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами і по контролю за рухом і витрачанням державних фінансових ресурсів, але його правовий статус Конституція України не визначає. Натомість, правовий статус Міністерства фінансів, та його повноваження у сфері фінансового контролю визначаються підзаконним нормативно-правовим актом, що нами вважається неприпустимим. Не дивлячись на те, що органи фінансового контролю мають спільну мету, кожен із них наділений своїми специфічними завданнями та функціями, які змінюються разом із змінами у фінансовій системі. Отже, функції державних органів - це їх соціальне призначення, основні напрями діяльності, в яких відображається їх сутність і які забезпечують здійснення відповідних завдань.

Список використаних джерел та літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР//Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ//Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ//Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 25-26. - Ст.131.

4. Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР//Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 43. - Ст. 212; Відомості Верховної Ради. - 1998. - № 24. - Ст. 136.

5. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ//Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 13. - Ст. 110.

6. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ//Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

7. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ//Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 23. -Ст.243.

8. Указ Президента України від 25.12.2001р. “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері”//Урядовий кур'єр. - 2002. - №6.

9. Указ Президента України № 292/2003 від 04.04.2003 р. “Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України”.

10. Постанова Верховної Ради України “Про створення Контрольної палати Верховної Ради України та проект Закону України про Контрольну Палату Верховної Ради України” від 22.11.1995 р. № 445/95-ВР//Голос України. - 01.12.1995. - С. 2.

11. Постанова Колегії Рахункової палати України № 25-1 від 03.12.99 про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок, ревізій Рахунковою палатою//Офіційний Вісник України. - 1999. - №51 від 06.01.2000. - С. 2580.

12. Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року №_7-зп у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про Рахункову палату Верховної Ради України” (справа про Рахункову палату)//Офіційний вісник України. - 1998. - №1. - С. 151 - 164.

13. Лимская декларация руководящих принципов контроля//Контроллинг. - 1991.- № 1. - С. 56-65.

14. Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. - К.: Вища школа права при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. - 47 с.

15. Андреев И.А. Финансовый контроль в СССР. - Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1974. - 197 с.

16. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика. - К., 1999. - 23 с.

17. Анисимов А.А. Финансовый контроль в капиталистических странах. - М.: Финансы, 1966. - 186 с.

18. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. - М.: Политиздат, 1977. - 273 с.

19. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 256 с.

20. Бельский К.С. Финансовое право. - М.: Юрист, 1994. - 208 с.

21. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР. - М.: Юридическая литература, 1973. - 134 с.

22. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. - М.: Юрид. лит., 1987. - 176 с.

23. Государственный финансовый контроль: Учебник для вузов/С.В. Степашин, Н.С. Столяров, С.О. Шохин, В.А. Жуков. - СПб.: Питер, 2004. - 557 с.

24. Грачева Е.Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля. - М.: Юриспруденция, 2000. - 192 с.

25. Гриценко О.І. Рахункова палата: державно-правова природа, сучасний стан, перспективи розвитку. - Запоріжжя: Видавництво ВАТ "Мотор Січ", 2004. - 138 с.

26. Державний фінансовий контроль/Н.С. Вітвицька, І.Ю. Чумакова, М.М. Коцупатрий, М.Т. Фенченко: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни/Київський національний економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2003. - 408 с.

27. Дудко В.П. Державний фінансовий контроль: Навч. посіб. для вищих навч. закл. - Чернівці: Прут, 2005. - 483 с.

28. Евзлин З.П. Бюджетный контроль и государственная отчетность. - Л.: Наука и школа, 1928. - 169 с.

29. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. - Воронеж: Воронежский государственный университет, 1997. - 304 с.

30. Котляревский С.А. Финансовое право СССР. - Л.: 1926. - 125 с.

31. Массарыгин. Ф.С. Финансовая система СССР. - М.: Изд-во МГУ, 1968. - 136 с.

32. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - 244 с.

33. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - 276 с.

34. Погосян Н.Д. Счетная палата Российской Федерации. - М.: Юристъ, 1998. - 304 с.

35. Ровинский Н.Н. Финансовый контроль в СССР. - М.: Госфиниздат, 1947. - 244 с.

36. Савченко Л.А. Правовий статус Рахункової палати України: Монографія. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. - 131 с.

37. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 408 с.

38. Симоненко В.К., Барановський О.І., Петренко П.С. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні. - К.: Знання України, 2006. - 279 с.

39. Советское финансовое право: Учебник. Отв. ред. Гуревич Г.С. - М.: С56 Юрид. лит., 1985. - 272 с.

40. Финансовое право. Под ред. проф. Горбуновой О.Н.. - М.: Юристъ, 1996. - 400 с.

41. Финансовый контроль: Учеб. пособие/Грачева Е.Ю., Толстопятенко Г.П., Рыжкова Е.А. - М.: Издательский дом «Камерон», 2004. - 272 с.

42. Финансы/Родионова В.М., Вавилов Ю.Я., Гончаренко Л.И. и др.; Под ред. Родионовой В.М. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 432 с.

43. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юрид. литература, 1974. - 352 с.

44. Шохин С.О., Воронина Л.И. Бюджетно-финансовый контроль и аудит. Теория и практика применения в России. Научно-методическое пособие. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 420 с.: ил.

45. Шохин С.О. Проблемы и перспективы развития финансового контроля в Российской Федерации. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 352 с.

46. Premchand А. Government budgeting and expenditure controls. Theory and practice. - Washington, D.C.: International Monetary Fund, 1994, 4th printing. - 530 р.

47. Андрюшин С.А., Дадашев А.З. Научные основы организации системы общегосударственного финансового контроля//Финансы. - №4. - 2002. - С. 59-63.

48. Базась М.Ф. Проблеми координації державного контролю в Україні//Світ бухгалтерського обліку. - 1998. - №10. - С. 61-64.

49. Барановська В., Шевченко О. Державний контроль в умовах ринкової економіки//Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції: Тези доповідей (20-22 квітня 2005 р.) Частина 1/Відп. ред. А.Д. Бутко. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун.-т, 2005. - С. 195-197.

50. Берлач А., Остапишина Т., Тараненко Ю. Організаційно-правові проблеми діяльності суб'єктів державного фінансового контролю та напрямки їх вдосконалення//Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №3. - С. 78-80.

51. Британський досвід використання коштів.//Урядовий кур'єр. - 2003. - № 210.

52. Булгакова С., Кукурудз О. Інформаційно-аналітичне забезпечення фінансового контролю коштів місцевого бюджету//Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції: Тези доповідей (20-22 квітня 2005 р.) Частина 2/Відп. ред. А.Д. Бутко. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун.-т, 2005. - С. 136-138.

53. Вернер Г. Роль высших контрольных органов в борьбе с нарушениями в системе государственного управления//Отчет о проведении Международного симпозиума на тему: «Роль высших органов финансового контроля в бюджетном процессе и государственном управлении», Киев, 24 - 26 июня 1999 года. - ПРООН, 1999. - С. 15.

54. Воленик Л. Верховная контрольная палата Чешской Республики - процесс институционального развития на фоне переходного периода в политике и экономике//Отчет о проведении Международного симпозиума на тему: «Роль высших органов финансового контроля в бюджетном процессе и государственном управлении», Киев, 24 - 26 июня 1999 года. - ПРООН, 1999. - С. 21.

55. Волчихин В.Г., Швед И.А. Высший орган финансово-экономического контроля (комментарий)//Контроллинг. - 1991. - №_4. - С. 11-25.

56. Вторая сессия Совета руководителей высших органов финансового контроля государств-участников СНГ, 7-8 июня, 2001, г. Киев: Спец. вып./Счетная палата. - К.: Парламентське вид-во, 2002.

57. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформування.//Фінанси України. - 2003. - №9.

58. Грачева Е.Ю. Основные тенденции развития государственного финансового контроля в Российской Федерации//Правоведение. - 2002. - №5. - С. 73-80.

59. Данилевский Ю.А. Государственные контрольные финансовые органы за рубежом//Финансы. - 1993 - № 7. - С. 61-64.

60. Данилевский Ю.А. Проблемы становления государственного финансового контроля//Бухгалтерский учет. - 1996. - №3. - С. 3-6.

61. Джадавджи З. Высшие органы финансового контроля в парламентской системе: независимость, структура и деятельность//Отчет о проведении Международного симпозиума на тему: «Роль высших органов финансового контроля в бюджетном процессе и государственном управлении», Киев, 24 - 26 июня 1999 года. - ПРООН, 1999. - С. 25.

62. Жакье Р. Управление финансовой деятельностью органов местного самоуправления в Швейцарии: Доклад//Управление финансовой деятельностью органов местного самоуправления во Франции, Швейцарии и Великобритании. - Council of Europe, 1999. - c. 197.

63. Іванова І.М. Реформування системи державного фінансового контролю//Фінанси України. - 2005. - № 6. - С. 145-146.

64. Ионова А.И. Счетные палаты ФРГ: правовые основы и принципы деятельности//Государство и право. - 1998. - № 3. - С. 35.

65. Касьяненко М., Касьяненко Л. До питання про розвиток фінансового контролю у перехідній економіці//Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції: Тези доповідей (20-22 квітня 2005 р.) Частина 1/Відп. ред. А.Д. Бутко. - К.: Київ. нац.торг.-екон. ун.-т, 2005. - С. 208-210.

66. Ковалева Н.А. О сущности и функциях финансового контроля при социализме//Актуальные проблемы советского административного и финансового права. Сборник научных трудов. Отв. ред. д.ю.н., проф. П.Т. Василенков. - М.: ВЮЗИ, 1984. - С. 127.

67. Кожна четверта гривня з бюджету - “тіньова”//Демократична Україна. - 2006. - №177.

68. Костишин А.В. Не чекати реформ за чужим сценарієм//Фінансовий контроль. - 2003. - № 4 (17). - С. 12-14.

69. Крутевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю (порівняльний аналіз подібних ревізійних органів законодавчої влади у Західній та Східній Європі)//Право України. - 2001. - № 11. - С._144-147.

70. Лаби Ф. Управление финансовой деятельностью органов местного самоуправления во Франции. Доклад для Руководящего комитета местных и региональных органов власти (CDLR)//Управление финансовой деятельностью органов местного самоуправления во Франции, Швейцарии и Великобритании. - Council of Europe, 1999. - c. 68 - 69.

71. Любенко А.М. Контроль ефективності управління бюджетними установами через призму зарубіжного досвіду//Фінансовий контроль. - 2002. - №3. - С. 42-48.

72. Мазур Т. Рахункова палата України. Проблеми вдосконалення правового статусу//Юридичний журнал. - 2003. - № 8. - С. 78-81.

73. Мамишев А.В. Засади організації контролю публічних фінансів та майна. - 2003 - № 4 (17). - С. 35-37.

74. Мамишев А.В. Характерні аспекти організації державного фінансового контролю за рубежем//Фінанси України. - 2003. - №_11. - С. 126-136.

75. Мельничук В.Г. Ми - одна із структур демократичного суспільства//Трибуна. - 1999. - № 1-2. - С. 11-12.

76. Мельничук В.Г. Незалежний державний фінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн//Фінансовий контроль. - 2002. - № 2. - С. 33-36.

77. Мельничук В.Г. Фінансовий контроль в системі державного управління. - Банківська справа.//2002. - №2 (44). - С. 26-36.

78. Меншун В.І. Рахункова палата в Україні - два роки роботи по зміцненню законності і розвитку демократії (Інтерв'ю з головою Рахункової палати, доктором економічних наук В.К. Симоненком)//Трибуна. - 1999. - № 1-2. - С. 6-9.

79. Меншун В.І. Силою об'єктивного контролю. Рахунковій палаті України виповнилось чотири роки//Трибуна. - 2001. - № 1-2. - С. 9.

80. Мстиславский В.А., Волков В.С. Защитить финансовые интересы государства//Президентский контроль. - 1996. - № 4. - С. 3-6.

81. Мстиславский В.А., Волков В.С. К вопросу о регулировании аудита//Финансы. - 2000. - №7. - С. 45-47.

82. Мстиславский В.А., Волков В.С. Финансовый контроль//Президентский контроль. - 1996. - № 7. - С. 30-31.

83. Невідомий В. Гроші лік люблять, або Як контролюють бюджет на Рейні і Дніпрі?//Голос України. - №159 (3159). - 2003.

84. Нечай А.А. Правові засади незалежного аудиту державних видатків (на прикладі Канади)//Збірник наукових праць з фінансового права: Х., 1999. - С. 308.

85. Овсянников Л. Государственный финансовый контроль: кому он не нужен?//Президентский контроль. - 1996. - № 5. - С. 51-57.

86. Пацурківський П.С. Поняття фінансової діяльності держави//Проблеми фінансового права. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці, 1996. - вип. 2, С. 5.

87. Погосян Н.Д. Правовой статус высших органов финансового контроля (ВОФК) Великобритании, Франции, Германии и Польши//Государство и право. - 1998. - №2. - С. 104.

88. Погосян Н.Д. Формирование статуса Счетной палаты Российской федерации (историко-правовые аспекты и некоторые современные проблемы)//Государство и право. - 1998. - № 4. - С. 10-18.

89. Погосян Н.Д. Юрисдикция высших органов финансового контроля (зарубежный опыт)//Право и жизнь. - 1997. - № 11. - С. 6-8.

90. Порівняльний аналіз законодавства, що регулює діяльність вищих органів контролю державних фінансів ряду країн Європейського Союзу та України. - TACIS, Аудит державних фінансів, м. Київ, 2003.

91. Роговенко Д.С. Взаємодія незалежного аудиту з державними контрольно-фінансовими органами в процесі здійснення контролю за використанням бюджетних коштів//Vivat Justitia! Міжнародний студентський науково-юридичний альманах. - Львів, 2003. - С. 94-98.

92. Роговенко Д.С. До питання про статус Рахункової палати України//Право України. - 2004. - № 7. - С. 121-125.

93. Роговенко Д.С. Роль принципу незалежності в діяльності Рахункової палати України//Держава і право. Юридичні і політичні науки. - 2005. - вип. 28.- С. 464-473.

94. Роговенко Д.С. Система державного фінансового контролю - гарантія стабільної фінансової діяльності держави//Держава і право. Юридичні і політичні науки. - 2006. - вип. 31.- С. 343-349.

95. Роговенко Д.С. Повноваження Рахункової палати у світлі змін до Конституції України//Юридична Україна. - 2006. - № 6. - С. 45-48.

96. Савченко Л.А. Законність як основний принцип діяльності органів фінансового контролю//Підприємництво, господарство і право. - № 2. - 2002. - С. 52-55.

97. Савченко Л.А. Законодавче закріплення поняття фінансового контролю, завдань органів фінансового контролю та принципів їх діяльності//Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному університеті: Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2000. - № 3. - С. 218.

98. Савченко Л.А. Об'єкти контрольних повноважень Рахункової палати України//Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 9. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Спілка юристів України, 2001. - С._261-267.

99. Савченко Л.А. Принцип гласності та ефективності у роботі рахункових палат//Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - Вип. 125. Правознавство. - С. 78.

100. Симоненко В.К. Бюджет без контролю - держава без бюджету//Демократична Україна. - 15.01.2002. - №4.

101. Симоненко В.К. Счетная палата должна стать органом сугубо экономическим//Зеркало недели. - 18.01.1997.

102. Симоненко В.К. Тест на демократію: контроль плюс відповідальність//Персонал. - 2005. - № 2.

103. Симоненко В.К. Чому потрібна єдина державна система фінансово-економічного контролю//Дзеркало тижня. - № 15 (543). - 2005.

104. Смірнова О. Контролю буде більше? До створення Рахункової палати Верховної Ради України//Економіст. - 1997. - № 2. - С. 24.

105. Стефанюк І.Б. Проблеми організації і шляхи вдосконалення державного фінансового контролю в Україні//Фінансовий контроль. - 2002. - № 2. - С. 28-32.

106. Студеникина М.С. Административно-правовое регулирование в сфере экономики//Государство и право. - 2001. - № 12. - С. 18-44.

107. Счетная палата Великого герцогства Люксембург//EUROSAI. - 2000. - № 7. - С. 38-40.

108. Фещенко Л. Функціональна структура системи державного фінансового контролю в Україні//Банківська справа. - 2001. - №1. - С. 12.

109. Харенко М.В. Парламентський контроль за виконанням Державного бюджету//Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - Випуск 125. Правознавство. - С. 85.

110. Чумакова І. Аудит державних фінансів: напрями розвитку в Україні//Концепція розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в умовах міжнародної інтеграції: Тези доповідей (20-22 квітня 2005 р.) Частина 1/Відп. ред. А.Д. Бутко. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун.-т, 2005. - С. 255-258.

111. Шевчук В.О. Проблеми організації та взаємодії суб'єктів фінансового контролю в умовах державно-правової реформи//36 наук. праць НДФІ, 1998. - Вип. 5. - С. 68-69.

112. Шевчук В.О. Розвиток системи суб'єктів фінансового контролю//Фінанси України. - 1998. - №8. - С. 30-34.

113. Шерстюк О.Л. Контроль інвестиційної привабливості підприємств з часткою державної власності//Фінансовий контроль. - 2002. - №3. - С. 34-35.

114. Юргелевич С.В. Система державного фінансового контролю//Фінанси України. - 2002. - № 4. - С. 138-144.

115. Юхимчук А. Система фінансового контролю - з глибин історії до нинішніх днів//Трибуна. - 1999. - № 1-2. - С. 29-30.

116. Ялбулганов А.А. Финансовый контроль как правовой институт: основные этапы развития//Правоведение. - 2000. - №3. - С. 76.

Размещено на Allbest.ru