Організація та шляхи вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

8

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Здійснюючи свою виробничу господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові відносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, отриманням послуг.

Встановлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникнення між ними певних прав та обов'язків.

Під зобов'язанням сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна із сторін договору повинна здійснювати на користь іншої сторони і які обмовленні договором, адміністративними агентами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

Правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію, тому бухгалтерський облік процесу постачання повинен забезпечити управлінський персонал інформацією щодо наявності на підприємстві необхідної номенклатури виробничих запасів (зокрема, за кількісними і якісними ознаками), про стан розрахунків із постачальниками та підрядниками (наявність дебіторської та кредиторської заборгованості) та гранично допустимі строки їх проведення, а також про залучення кредитних ресурсів для забезпечення підприємства необхідними матеріалами.

Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками повинна забезпечити своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками та підрядниками та попередження прострочення кредиторської заборгованості.

Відносини з постачальниками та підрядниками мають складний характер, зумовлений економічною ситуацією в країні, формуванням нових видів економічних взаємовідносин між суб'єктами господарювання, податковою політикою, зміною потреб, поведінки покупців, тощо. Також облік розрахунків з постачальниками та підрядниками є важливим для підприємства, оскільки від нього в значній мірі залежить правильність розрахунків валових доходів, валових витрат, а відповідно і суму прибутку.

Затримання оплати за одержанні матеріальні цінності та отримані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні підприємницької діяльності.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать другим підприємствам і призводять до сплати штрафних санкцій та можуть бути підставою для об'явлення підприємства банкрутом.

Темою нашого дослідження є „Організація та шляхи вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками ( на прикладі ВАТ „Сумський хлібокомбінат”). Виходячи з теми дипломної роботи нами були вирішені наступні завдання:

1. Вивчити теоретичні основи розрахунків з постачальниками та підрядниками.

2. Провести організаційно-економічний аналіз підприємства .

3. Розробити шляхи вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Об'єктом нашого дослідження є ВАТ „Сумський хлібокомбінат». Основними галузями діяльності підприємства є виробництво (хлібопекарське, кондитерське та макаронне) та реалізація продукції.

Для написання дипломної роботи застосовувались методи дослідження: аналітичний, статистичний, аналізу, фінансової звітності, структурно-логічний та інші . Інформаційною базою дослідження послужили фінансова звітність підприємства, статистичні звіти, первинні документи підприємства та інші.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

1.1 Економічний зміст розрахунків з постачальниками та підрядниками

Проблеми бухгалтерського обліку підприємницької діяльності за різних форм власності та різних форм господарювання вивчені недостатньо, хоча їм приділяється багато уваги в економічній літературі. Отже, завдання, які стоять перед обліком, мають комплексний характер. Успішно та ефективно вирішити їх можливо тільки спільними зусиллями, об'єднавши інтелектуальний, економічний і технологічний потенціал усіх підприємств галузі.

Загальне поняття зобов'язань визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс” [40], у відповідності до якого зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання виникає при отриманні активу, укладанні підприємством невідмовної угоди про придбання відповідного активу.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Згідно з Положенням (стандартом) №11 зобов'язання діляться на: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів. [39]

Дана дипломна робота стосується поточних зобов'язань, до яких відноситься кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом поточного операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів; за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються такі види оцінок: історична собівартість; поточна собівартість; вартість погашення (розрахунку, платежу), теперішня вартість.

Історична собівартість зобов'язання - сума грошових коштів або їх еквівалентів, які будуть, як очікується, оплачені з метою погашення боргу при звичайній діяльності підприємства.

Поточна собівартість зобов'язань - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що необхідно для погашення зобов'язань на поточний момент.

Вартість погашення зобов'язань - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде оплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язань в процесі звичайної діяльності підприємства[39].

Кредиторська заборгованість як джерело господарських засобів являє собою вільні кошти підприємства, які можна використовувати на будь-які потреби, доки не закінчиться термін погашення заборгованості постачальникам, бюджету, персоналу працюючих, органам соціального забезпечення, за векселями виданими, за одержаними від клієнтів авансам та ін.

Заборгованість, що виникає перед постачальниками та підрядниками - самий поширений вид зобов'язань, тому що всі підприємства у своїй господарській діяльності використовують покупні товарно-матеріальні цінності, а також мають справу з підрядниками для виконання робіт та послуг.

Кредиторська заборгованість за товари, виникає у зв'язку з тим, що момент отримання товарів (точніше, момент переходу права власності на товари) не збігається з моментом оплати.

1.2 Нормативне регулювання обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

бухгалтерський заборгованість підрядник постачальник

Підприємства різних галузей і сфер матеріального виробництва і послуг та різних форм власності підтримують між собою на протязі певного часу ділові зв'язки та стосунки, що сприяють господарській діяльності кожного окремого підприємства. В процесі цієї діяльності між підприємствами виникають зобов'язання.

В Україні зобов'язання регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 11 “Зобов'язання”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.01.2000р. № 20 [50].

Приймання товарів від постачальників за якістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. № П-7. [51]

Приймання товарів за кількістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П-6. Зазначені інструкції діють і на сьогодні, їх положення обов'язкові, якщо договорами (контрактами) не передбачені інші умови.

Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей встановлюється Інструкцією № 99 “Про порядок реєстрації виданих, виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року. [52]

Порядок розрахунків безготівковими коштами регламентований Інструкцією № 22 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджений постановою Правління НБУ від 21.01.04р.[45], готівковими коштами - Положенням № 62 “Про ведення касових операцій у національній валюті України”, затверджений постановою Правління НБУ від 18.02.04р., зі змінами та доповненнями [42].

У фінансовій звітності і в бухгалтерському обліку зобов'язанням відведене почесне місце, оскільки їх частка у структурі балансу визначає економічний стан підприємства.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 «Зобов'язання». Норми зазначеного П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими установами, юридичними особами незалежно від форм власності.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства.

У фінансовій звітності відображаються лише ті зобов'язання, щодо яких існує ймовірність їх погашення і сума яких може бути достовірно визначена. Кредиторська заборгованість підприємства , щодо якої закінчився термін позовної давності або заборгованість перед ліквідованим підприємством не повинна відображатися у фінансовій звітності, оскільки вже існує ймовірність її погашення, а отже, не відбудеться вибуття майбутніх економічних вигід[39].

Якщо на дату балансу раніше визначене зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Достовірність оцінки зобов'язань підтверджується договорами купівлі продажу, підряду та іншими договорами, а також документами , що свідчать про отримання товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, про приймання виконаних робіт, наданих послуг.

1.3 Огляд літературних джерел по обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

В економічній літературі на сьогоднішній день існує багато питань, які потребують доопрацювання, термінового вирішення та мають спірну основу. Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками відноситься до одного з цих питань.

Голов С.Ф. та Костюченко В.М.[3] дають таке визначення кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги: “Торгівельна кредиторська заборгованість - це зобов'язання оплатити товари або послуги, отримані чи поставлені (і на які виставлено рахунки) або офіційно узгоджені з постачальником.”

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно - матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, малоцінних швидкозношуваних предметів), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний та капітальний ремонт основних засобів тощо). По відношенню до постачальників підприємства-споживачі завжди виступають покупцями їхніх товарно-матеріальних цінностей, різних послуг.

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно - монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво[3].

Заборгованість по рахункам з постачальниками та підрядниками виникає у таких випадках:

- одержання товарів без передоплати;

- одержання товарів, робіт, послуг, підтверджених первинними документами , але не оплачені;

- прострочення платежу за отримані товари, роботи, послуги.

Способи погашення вказаних зобов'язань:

- перерахування грошових коштів з рахунку підприємства;

- бартерна поставка;

- безоплатне отримання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг;

- видача цінних паперів.

З метою зменшення ризику і підвищення надійності поставок при виборі постачальника сертифікований аудитор Буфатіна І.[2] вважає, що потрібно врахувати наступне: цінову конкурентоспроможність(включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування); умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників і оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності і фінансовий стан; виробничі потужності та обсяги випуску продукції за останні роки.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. Договір в господарському праві означає любі майнові угоди між двома чи більш суб'єктами господарського права і регулюються загальними і спеціальними статтями Громадського кодексу України про зобов'язання, що виникають з договорів, майнові відносини між суб'єктами (підприємствами).

Відповідно до Указу Президента від 04.10.94р. № 567/94 “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 01.07.95р. № 505/95) [45] суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні договорів (контрактів) зобов'язані дотримувати правил ІНКОТЕРМС.

Розглянемо деякі із договорів, що найбільш частіше застосовуються у відносинах між постачальниками та покупцями (замовниками ).

Договір купівлі-продажу - це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму грошей (ціну). Кількість товару, яка підлягає передачі покупцю, передбачається договором купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру чи у грошовому виразі. У випадку, якщо продавець передав покупцю меншу кількість товару, ніж зазначено договором, покупець має право, або вимагати передачу кількістю товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару і від його оплати. Продавець зобов'язаний передати покупцю товар, якість якого повинна відповідати договору купівлі-продажу. Порядок перевірки якості певної продукції встановлюється законом, іншими правовими актами, обов'язковими вимогами державних стандартів.

Договір та проведення товарообмінних (бартерних) операцій схожий на договір купівлі-продажу, але він передбачає проведення розрахунків за товари, роботи (послуги) в якій завгодно іншій формі , крім грошової, включаючи всі види заліків і погашення взаємозаборгованості, в наслідок яких не передбачається зарахування грошових коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів, робіт (послуг).

Оптовий продаж товарів оформлюється договором постачання, згідно якого постачальник, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений строк вироблені і закуплені ним товари покупцю для використання в підприємницькій діяльності чи інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням. Ціна товару встановлюється постачальним, і як правило, може підлягати зміні у зв'язку зі змінами витрат на транспортування тощо. Постачальник, укладаючи договір, бере на себе зобов'язання по поставці товару, вказаного в специфікації у зазначений строк. У випадку недопоставки товарів в окремому періоду поставки, постачальник зобов'язаний доповнити недопоставлену кількість товарів у наступному періоду в межах строку дії договору постачання, якщо інше не передбачене договором. Асортимент товарів, недопостачання яких підлягає поповненню, визначається угодою сторін. При відсутності такої угоди постачальник зобов'язаний доповнити недопоставлену кількість товарів в асортименті, встановленому для того періоду, в якому допущена недопоставка. Зобов'язання по поставці товарів вважаються виконаними в момент фактичної передачі товарів покупцю і переходу прав власності покупцю. Прийом товарів покупцем супроводжується перевіркою якості, кількості, характеристик та технічних умов , передбачених договором. Якщо постачальник передає товари разом з товаросупроводжувальними документами транспортній організації, що перевозитиме товари покупцю, то вважається, що постачання товарів покупцю відбулось.

Прийом товарів від постачальників по якості відбувається у відповідності з Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Державного арбітражного суду при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7[50], зі змінами та доповненнями. Якщо якість товарів від постачальника не відповідає стандартам і технічним умовам, іншим документам, зразкам або умовам договору, покупець має право відмовитися прийняти і сплатити товари, а якщо вони вже сплачені, має право в встановленому порядку вимагати повернути сплачену суму і замінити товари. При постачанні товарів більш низької якості, ніж вказаної в документах, що засвідчують якість товарів, але яких, що відповідають стандартам і технічним умовам, іншим документам, зразкам покупець має право прийняти продукцію за ціною, передбаченою продукцією такої якості або відмовитися від її прийняття і сплати. Прийняття покупцем товарів, що не відповідають стандартам, технічним умовам, іншим документам, зразкам не звільняє постачальників від сплати штрафів, передбачених законодавством. У випадку виявлення якісних недоліків товарів, покупець повинен скласти акт у порядку, передбаченому Інструкцією № П-7 [43] для пред'явлення претензії постачальнику.

Прийом товарів від постачальника за кількістю відбувається у відповідності з Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражного суду при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6 [51], зі змінами та доповненнями.

Порядок здавання-приймання товарів, що поставляються постачальниками-нерезидентами, передбачається договорами (контрактами), а саме: вид здавання-приймання; місце здавання-приймання товарів за кількістю і якістю; порядок пред'явлення і розгляду претензій.

У момент приймання товарів можуть бути виявлені такі види розбіжностей: нестача у межах норм природної втрати в дорозі; нестача з вини постачальника; нестача з вини особи, яка супроводжує вантаж тощо.

У випадку виявлення у пункті прибуття товарів невідповідності кількості прийнятих товарів кількості, вказаній в транспортних документах, про таку невідповідність складається акт в порядку, передбаченому Інструкцією № П-6 або умовами договору. Згідно цього акту покупець у встановлені строки пред'явити постачальнику претензії, але якщо відповідальність за невідповідність кількості прийнятих товарів кількості, вказаній в транспортних документах несе транспортне підприємство, яке перевозило товари, то претензії пред'являються йому. Покупець сплачує фактично отримані товари, а на суму недоїмки пред'являється претензія.

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства залежить значною мірою від організації розрахунків. Розрахунки можуть набирати як готівкової так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що при використанні безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення.

Як зазначалося раніше, розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України в порядку, установленому Національним банком України. Порядок розрахунків безготівковими коштами регламентований Інструкцією НБУ № 22 від 21.01.04р.,[55] готівковими коштами - Положенням № 62 від 18.02.04р зі змінами та доповненнями.[56]

Розрахунки готівкою можуть проводитися як за рахунок коштів, одержаних із кас комерційних банків, так і за рахунок виручки, яка надходить підприємстві від реалізації товарів, робіт, послуг, інших надходжень в готівковій формі.

При проведенні готівкових розрахунків підприємства-одержувачі зобов'язані надавати підприємствам платникам обліковий розрахунковий документ (рахунок - фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, наданих послуг та інші ), який би підтверджував здійснення платежу готівкою.

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів, способами платежу та організацією товарообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.

Згідно з запровадженою Інструкцією № 22 Національного банку України від 21 січня 2004 року “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті” [42], безготівкові розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись за такими формами розрахункових документів: платіжними дорученнями; платіжними вимогами - дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; пластиковими картками та ін.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, непередбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

У випадках передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою VI цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою V цієї Інструкції.

Підприємства самостійно вибирають форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.

Згідно з розділом ІХ вищевказаної Інструкції розрахунки між постачальниками та підрядниками з покупцями (замовниками) можуть здійснюватися шляхом заліку взаємної заборгованості у випадку, коли покупець (замовник), в свою чергу, виступає постачальником (підрядником) товарів (робіт, послуг) своєму постачальнику (підряднику). Взаємні вимоги погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах. У договорах між підприємствами передбачається періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки.

Після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені законодавством України, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу доручення) або оформляє вексель.

Стаття 217 Громадського кодексу України [20] передбачає момент зникнення зобов'язань у випадку заліку зустрічної однорідної вимоги, по котрому термін виконання настав, або не вказаний. Для заліку необхідно, щоб вимоги були зустрічними, тобто з двох різних зобов'язань між двома підприємствами з такою вимогою: боржник одного підприємства є кредитором іншого. Наявність перелічених вимог дає право любій із сторін здійснити залік в сумарному виразі, і при цьому повідомити іншу сторону.

Інвентаризація розрахунків з постачальниками та підрядниками, згідно з діючим порядком, здійснюється в терміни, що встановлює підприємство, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

При інвентаризації розрахунків з постачальниками та підрядниками усім дебіторам підприємства - кредитори повинні направити виписки про їх заборгованість. Підприємства - кредитори у 10-дневний термін з дня отримання виписки повинні підтвердити заборгованість.

Основними джерелами інформації для контролю відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

На думку Ткаченко Н.М.[13] усі операції, пов'язані з розрахунками за придбані товарно-матеріальні цінності , прийняті роботи або спожиті послуги, знаходять відображення на рахунку 63 незалежно від того, одночасно чи заздалегідь проводилася оплата пред'явленого рахунка.

По дебету рахунка 63 відображаються суми оплати рахунків і заліків по заздалегідь виданих у встановленому порядку авансах. Відфактуровані та оплачені товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі або не вивезені зі складів постачальників, враховують як дебіторську заборгованість.

По кредиту рахунка 63 відображається вартість товарно-матеріальних цінностей, що фактично надійшли, прийнятих робіт, спожитих послуг у кореспонденції з дебетом рахунків обліку цих цінностей або відповідних затрат.

Як зазначає Ткаченко Н.М.[13]: ”Облік повинен забезпечити можливість отримання необхідних даних по постачальниках, по розрахункових документах, термін оплати яких (визначений умовами договору) не настав, по не оплачених у термін розрахункових документах, невідфактурованих поставках.”

Облік авансів, які перераховані постачальникам та підрядникам на думку сертифікованого аудитора Ірини Буфатіной [2], доцільно вести на субрахунку 371”Розрахунки за виданими авансами”. За дебетом субрахунку 371 - відображаються суми сплачених авансів постачальникам та підрядникам, а за кредитом - їх погашення чи списання. Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за термінами виникнення й погашення заборгованості.

Відображення кредиторської заборгованості також як і дебіторської в податковому обліку відбувається в загальновстановленому порядку тобто в відповідності з п.11.2 Закону про прибуток [47]: оприбуткування дебітором матеріальних цінностей (робіт, послуг) відноситься до складу валових витрат; надходження предоплати за продукцію (товари, роботи, послуги) - відноситься до складу валових доходів.

Розрахунки з постачальниками і підрядниками у податковому обліку відображаються у складі валових витрат за подією, яка відбулася першою: або оплата авансу(передоплата) за товари (роботи, послуги), або отримання товарів(робіт, послуг).

В відповідності з п.7.3. і п.7.5. Закону про податок на додану вартість [47] податкове зобов'язання та налоговий кредит по кредиторській заборгованості виникає по події, яка відбулася першою.

Багато проблем виникає при відображенні кредиторської заборгованості при регулюванні сумнівної та безнадійної заборгованості.

В Законі про прибуток, паралельно з порядком врегулювання сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості, котрому присвячена стаття 12 даного закону, відображений також порядок врегулювання сумнівної, безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно з п.п.12.1.5. Закону про прибуток, платники податків - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, призначеної у порядку досудового врегулювання скарг або судом або по виконавчому предписанню нотаріуса, якщо він:

- задержує погашення заборгованості більш, чім на 90-то календарних днів з дня предільного строку погашення такої заборгованості, передбаченого договором або визнаною скаргою, а також якщо він не дав відповіді на претензію направлену продавцем, в строки, зазначені в господарсько-процесуальному законодавстві;

- затримує погашення заборгованності більш ніж на 30-ть календарних днів з дня прийняття рішення судом про визнання такої заборгованості або виконанні нотаріусом виконавчого предписання, незалежно від того, розпочаті міри по примусовому стягненню боргу чи ні.

Валові доходи підлягають збільшенню в тому податковому періоді, коли приходиться 90-й день або 30-й день вищезазначених строків.

В разі, якщо покупець погашає заборгованість кредитору до закінчення 90-та (або 30-ти календарних днів), збільшення валового доходу покупця не відбувається.

Якщо в послідуючих податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості, то він має право збільшити валові витрати на суму такої заборгованості в тому податковому періоді, на котрий приходиться таке погашення.

В відповідності з п.п.12.3.2. Закону про прибуток, валовий доход покупця - векселедателя збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя в податковому періоді, на котрий випадає 30-й календарний день з моменту опротестування такого векселя.

В відповідності з п.12.3.3. Закону про прибуток, валовий доход дебітора, якого об'явили банкротом в установленому законом порядку, не збільшується на суму вказаної безнадійної заборгованості.

Згідно з п.п.12.3.8. Закону про прибуток, в випадку визнання договорів з простроченою заборгованістю не дійсними з вини дебітора, валовий доход такого дебітора збільшується на суму такої заборгованості, якщо він не погашає заборгованість по вказаними договорам на протязі 30 календарних днів з дня прийняття рішення суду про визнання їх повністю або частково недійсними. Збільшення валового доходу дебітора відбувається в податковий період, на який приходиться відповідне рішення суду..

Аналогічно, відповідно з п.12.3.9. Закону про прибуток, валовий доход дебітора збільшується на суму не повернення заборгованості на протязі 30 календарних днів по договорам або їх частинам, визнаними у судовому порядку недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін. Збільшення валового доходу дебітора здійснюється в податковий період, на який припадає відповідне рішення суду. [47]

Для обліку розрахунків з постачальниками використовують журнал-ордер № 6 . Він є обліковим регістром по рахунку 63.

На теперішній час підприємства мають право самостійно розробляти форми журналів-ордерів. Міністерства фінансів України пропонує розроблені нові форми журналів-ордерів, враховуючи новий план рахунків і інші зміни.

Стосовно обліку розрахунків з постачальниками Міністерство Фінансів пропонує журнал 3 і відомість 3.3. для аналітичного обліку. В журналі 3 відображаються обороти по кредиту багатьох рахунків, в т.ч. і рахунку 63. Для заповнення журналу 3 використовують шість відомостей, які заповнюються з первинних документів. На думку бухгалтера-експерта фірми „Баланс-Клуб” Л.Плешонкової, така побудова роботи бухгалтера дуже незручна і складна. Хоча, регістри бухгалтерського обліку, пропоновані Міністерством фінансів України, можна взяти на підприємстві за основу для розробки власних регістрів для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Бухгалтер-експерт фірми “Баланс - Клуб” Л.Плешонкова пропонує всі розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності відображаються в журналі-ордері № 6.

В журналі-ордері № 6 при акцептній формі розрахунків облік ведеться позиційним способом по кожному окремому документу (рахунку-фактурі і т.п.). У випадку ведення розрахунків у порядку планових проплат облік здійснюється у розрізі постачальників.

При значній кількості рахунків-фактур непридбані товарно-матеріальні цінності підприємства можуть накопичувати дані на окремих бланках журналу - ордера № 6. На даному бланку журналу - ордера № 6 можна робити записі у зв'язку з розрахунками за робот, послуги, що не пов'язані з придбанням матеріальних цінностей, на другому - по рахункам за матеріальні цінності.

В кінці журналу - ордера № 6 для узагальнення даних про розрахунки з постачальниками приводиться таблиця “ Звідно-контрольні дані по рахунку 63”.

В кінці місяця кредитові обороти з журналу-ордера № 6 переносять у Головну книгу.

На думку Кобилянської О.Г.[55]: „Журнал - ордер № 6 є зручною і практичною формою для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками.”

Фінансова звітність згідно з законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [43]- це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення її користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

Юридичні особи, створені згідно з законодавством України, незалежно від організаційно-правових форм, форм власності, згідно зі статтею 11 закону про бухгалтерський облік до річної фінансової звітності включають: Баланс (зміст, форма, загальні вимоги до розкриття статей регламентовані П (С) БО 2); Звіт про фінансові результати (П (С) БО 3); Звіт про рух грошових коштів (П (С) БО 4); Звіт про власний капітал (П (С) БО 5); Примітки до фінансової звітності (П (С) БО 11).

Розглянемо відображення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками у балансі. Згідно з П(С) БО 2 [40] у статтях балансу повинна відображатись правдива, достовірна інформація, що дає змогу оцінити теперішні і майбутні події.

Якщо на дату складання балансу існує сальдо по рахунку 371”Розрахунки за виданими авансами” , то сума виданих авансів постачальникам і підрядникам відображається в активі ІІ розділу балансу ”Оборотні засоби” у рядку 161 стаття “Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги” по чистій реалізаційній вартості. У статті “Інша поточна дебіторська заборгованість “ рядок 210 показує заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до вище наведеної статті та яка відображається у складі оборотних активів. У активі балансу у рядках 161 та 210 ми відображаємо заборгованість, якщо є видані аванси постачальникам та підрядникам.

Кредитове сальдо по рахунку 63, заборгованість постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, зазначеної векселем) показується у IV розділі пасиву Балансу “ Поточні зобов'язання ” у рядку 530 стаття “ Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги”. Треба звернути увагу, що сума кредиторської заборгованості відображаються у балансі у сумі погашення - недисконтованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується буде виплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства, а суми виражені в іноземній валюті, на дату балансу перераховуються по валютному курсу на цю дату, окрім випадків, коли відомо, що погашення заборгованості буде здійснюватися в не грошовій формі.

Таким чином, розглянуті теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, висвітлена нормативна база та наукова думка стосовно цього питання.

Визначені господарські договори, що використовуються у розрахунках з постачальниками та підрядниками, основні терміни, визначення, перелічені форми розрахунків, згідно діючого законодавства України.

Таким чином, нами розглянуто відображення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТА ПІДРЯДНИКАМИ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство „Сумський хлібокомбінат” знаходиться в м. Суми за адресою вул. Нахімова, 30. Засноване дане підприємство згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна від 05.07.1996 року №1012 шляхом перетворення державного підприємства Сумського хлібокомбінату у відкрите акціонерне товариство на Підставі Кабінету Міністрів України „Про порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства від 07.12.1992 року №686 , Декрету Кабінету Міністрів України „Про особливості приватизації майна в АПК” від 17.05.1993 року №51-93 та інших законодавчих актів .

Засновником товариства при його створенні виступила Держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумський області. Майно ВАТ „Сумський хлібокомбінат” належить йому на праві власності .

Метою функціонування товариства є здійснення підприємницької діяльності, виробничого та соціального розвитку, залучення інвестицій, задоволення потреб споживачів - для отримання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, а також його працівників. Свою діяльність ВАТ „Сумський хлібокомбінат” здійснює відповідно до установчих документів - Статуту (додаток А) та Установчого договору, а також чинного законодавства України.

ВАТ „Сумський хлібокомбінат” забезпечує хлібобулочними виробами населення міста та району. До його складу входить 2 хлібозаводи і кондитерський цех.

Хлібозавод №1 розташований по вул.Нахімова,30. Побудований він в 1984 році, його проектна потужність 135 тон на добу. Хлібозавод укомлектованний най сучасним обладнанням: п'ять комплексно-механізованих ліній по виробництву хліба. Улюблений асортимент сумчан - хліб „Український”, „Дарницький”, Слобожанський”. З ініціативи колективу одна лінія була реконструйована для виробництва хліба „Косовщинський”. Також на хлібозаводі №1 установлено комплексно-механізовану лінію по виробництву батона нарізного, яку обслуговують чотири чоловіки в зміну при виробництві шість тон.

Хлібозавод №3 побудований в 1967 році, розташований по вулиці Харківській, 119. Його потужність 65 тон на добу. Спеціалізується це підприємство по випуску формових сортів хліба та близько 28 найменувань булочних виробів. Колектив фахівців проводить різносторонню діяльність по оновленню та розширенню номенклатури виготовлюваної продукції.

Найновішою ділянкою являється кондитерський цех, введений в дію в 1991 році. Тут виробляється щодоби близько тони кондитерських виробів: торти, тістечка, кекси, пряники. Постійно оновлюються асортименти тортів і тістечок.

Кількість торгівельних підприємств, з якими працює хлібокомбінат тільки по місту, складає більш ніж 400.

Підприємство є лауреатом різноманітних всеукраїнських конкурсів серед підприємств з високою якістю продукції “Вища проба”. Крім того підприємство внесено в “Реєстр кращих виробників України” на ряду з іншими 500 кращими виробниками нашої країни.

Вищим органом управління ВАТ “Сумський хлібокомбінат” є збори акціонерів. Голова правління (надалі керівник) здійснює оперативне управління діяльністю ВАТ і наділяється відповідно до Статуту і законодавства України усіма необхідними повноваженнями для виконання цієї задачі. Відділ бухгалтерії в особі головного бухгалтера підзвітний безпосередньо керівнику. Відділ бухгалтерії поділяється на підрозділи:

- заробітної плати;

- виробництва;

- збуту;

- матеріальний.

Для того, щоб ефективно здійснювати виробництво, підприємство повинно бути достатньо забезпечене робочою силою. Динаміка трудових ресурсів, забезпеченість ними підприємства, ефективність використання робочої сили приведені в таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 Динаміка трудових ресурсів та ефективність їх використання в 2004-2006рр.

Категорії працівників	Роки	2006 р. до 2004 р.
	2004	2005	2006	+/-	%
Середньорічна чисельність працівників, чол.	753	733	716	-37	95,09
в т.ч. працівники основної діяльності	689	697	680	-9	98,69
в т.ч. жінки	588	559	559	-29	95,07
Відпрацьовано всього, люд.-год.	1297632	1281992	1220367	-77265	94,05
Відпрацьовано 1-м працівником днів за рік	215	219	213	-2	98,89
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу	0,86	0,87	0,85	-0,01	98,84
Виручка, тис. грн.	60105,3	59194,5	54328,8	-5776,5	90,39
Вироблено продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн.	79,82	80,76	75,88	-3,94	95,06

З даних таблиці 2.1 видно, що середньорічна чисельність працівників у ВАТ „Сумський хлібокомбінат" в 2006 році порівняно з 2006 роком зменшилась на 37чол. або на 4,91% , в тому числі кількість працівників основної діяльності також зменшилось на 9 чол. або 1,31%. Цей факт пояснюється впровадженням нових технологій та забезпечення підприємства сучасним обладнанням, а також зменшенням обсягів виробництва продукції, відповідно до цього знизилась виробка продукції на одного працівника порівняно з 2004 роком на 3,94 тис.грн. або на 4,94%.

Коефіцієнт використання робочого часу та кількість днів відпрацьованих одним працівником за рік зменшились в 2006 році в порівнянні з 2004 роком на 0,01 та 2 дня відповідно, а також зменшилась ефективність використання трудових ресурсів, так якщо в 2004 році на одного середньорічного працівника було вироблено 79,82тис.грн. продукції, то в 2006 році - 75,88 тис. грн., зменшення склало 3,94 тис.грн.. Це явище є негативним, оскільки воно показує що виробництво валової продукції зменшилось . Специфічною є продукція яка виробляється на заводах ВАТ “Сумський хлібокомбінат”. Забезпечуючи хлібобулочними виробами населення міста та району підприємство намагається урізноманітнити свій товарний асортимент, зменшуючи залежність від попиту на певний вид продукції. Розглянемо обсяг та структуру товарної продукції ВАТ “Сумський хлібокомбінат” в динаміці за 2004 - 2006рр. ( табл. 2.2). Аналізуючи дані таблиці 2.2 зазначимо що ВАТ “Сумський хлібокомбінат” має чітко виражену спеціалізацію по виробництву хлібобулочних виробів, частка якого в структурі товарної продукції в середньому за 2004 - 2006 рр. складає 71,6%. Відмітимо, що обсяги виробництва основних видів продукції зменшуються - обсяги виробництва хлібобулочних виробів зменшились з 45963,9 тис. грн. в 2004р. до 36889,3тис. грн. в 2006р. Виробництво кондитерських 8494,4 тис.грн. до 11246,0 тис. грн.

Таблиця 2.2 Динаміка та структура товарної продукції за 2004-2006 рр.

Види товарної продукції	Роки
	2004	2005	2006	В середньому за 2004 - 2005 рр.
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Хлібобулочні вироби, всього	45963,9	76,5	41613,7	70,3	36889,3	67,9	-9074,6	71,6
в т. ч. :	26860,2	44,7	26519,42	44,8	22818,2	42	-4042,0	43,8
- Хліб змішаного ваління
- Хліб пшеничний із борошна II ґатунку	3765,0	6,2	2545,4	4,3	3042,4	2545,4	-722,6	5,4
- Хліб пшеничний із борошна І ґатунку	2300,8	3,8	2782,1	4,7	1901,5	3,5	-399,3	4,0
- Здобні х/б вироби	1743,1	2,9	1302,3	2,2	1358,2	2,5	-384,	2,5
- Булочні вироби I ґатунку вагою 0,5кг і менше	10876,5	18,2	8287,2	14,0	7551,7	13,9	-3324,8	15,4
-Дієтичні вироби	418,3	0,7	177,6	0,3	217,3	0,4	-201,0	0,5
Кондитерські вироби, всього	8494,4	14,1	11247,0	19,0	11246,0	20,7	2751,6	17,9
в т. ч.:	7518,3	18,1	10714,2	18,1	10539,7	19,4	3024,4	16,7
- Торти
- Інші кондитерські вироби	976,1	1,6	532,8	0,9	706,3	1,3	-269,8	1,2
Інша продукція	5647,0	10,7	6333,8	10,7	6193,5	9,4	6058,2	10,5
Разом	60105,3	100	59194,5	100	54328,8	100	61081,6	100

Продукція кондитерського цеху ВАТ “Сумський хлібокомбінат”, зокрема торти, користується попитом у споживачів і виробництво цієї продукції є вигідним для підприємства. Матеріально-технічна база є одним з основних чинників, що впливають на фінансово-господарську діяльність. Оснащеність основними фондами та ефективність їх використання розглянуто в таблиці 2.3:

Таблиця 2.3 Забезпеченість товариства ОВФ та ефективність їх використання

Показники	Роки	2004 р. до 2006 р.
	2004	2005	2006
				+/-	%
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	8346	8500,7	8842,2	496,2	105,9
Виручка, тис. грн.	60105,3	59194,5	54328,8	-5776,5	90,4
Фондовіддача, тис.грн.	7,2	7,0	6,1	-1,1	84,7
Фондомісткість, тис.грн.	0,13	0,14	0,16	0,03	123,1
Фондоозброєність, тис.грн.	12,1	12,2	13,0	0,9	107,4

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можна відмітити, що середньорічна вартість основних виробничих фондів ВАТ “Сумський хлібокомбінат” в 2006 р. порівняно з 2004 р. збільшилась на 496,2 тис. грн. або на 5,9%, це свідчить про зміцнення матеріально-технічної бази підприємства. Фондоозброєність збільшилась на 0,9 тис.грн., а також підвищилась фондомісткість основних фондів, про що свідчить збільшення з 0,13 тис.грн. в 2004 р. до 0,16 тис.грн. в 2006 р. або 23,1%. Фондовіддача зменшилась на 1,1тис.грн., що складає 15,3%. Тому можна зробити висновок , що основні виробничі фонди використаються не на повну потужність, це пов'язано зі зменшенням реалізації продукції.

Для повного уявлення про виробничу діяльність та її результати ВАТ “Сумський хлібокомбінат”, потрібно проаналізувати основні економічні показники підприємства за 2004-2006 роки, які наведені в таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Динаміка основних економічних показників господарської діяльності в 2004-2006 рр.

Показник	Роки	2004 р. до 2006 р.
	2004	2005	2006	+/-	%
Виручка, тис. грн.	60105,3	59194,5	54328,8	-5776,5	90,4
Отримано валового прибутку, тис. грн.	7465,9	7832,4	8791,9	1326,0	117,8
- на 1 середньорічного працівника, тис. грн.	9,9	10,7	12,3	2,4	124,2
- на 1 грн. вартості основних засобів, грн.	0,71	0,73	0,75	0,04	105,6
Отримано чистого прибутку, тис. грн.	2934,9	2397,9	2575,0	-359,9	87,7
- на 1 середньорічного працівника, тис. грн.	3,9	3,3	3,6	-0,3	92,3
- на 1 грн. вартості основних засобів, тис.грн.	0,3	0,2	0,2	-0,1	66,7
Рівень рентабельності, %	4,9	4,1	4,7	-0,2	95,9

Як свідчать дані табл. 2.4, виробництво продукції на підприємстві в грошовому виразі зменшилось на 5776,5 грн., з 60105,3 тис. грн. 2004 р. до 54328,8 тис. грн. 2006 р. або на 9,6 % , це пов'язано зі зменшенням обсягу реалізації продукції. Валовий прибуток зріс з 7465,9 тис. грн. в 2005 р. до 8791,9тис.грн. в 2006 р. або на 17,8%. З розрахунку на одного середньорічного працівника та на 1 грн. основних засобів валовий прибуток зріс у 2006 р. у порівнянні з 2004 р. на 2,4 тис. грн. або на 24,2 % та на 0,04тис.грн. або 5,6% відповідно. Чистий прибуток зменшився з 2934,9 тис. грн. в 2004 р. до 2575,0тис.грн. у 2006 р. або на 12,3 %. Це відбулось за рахунок збільшення витрат на виробництво та збут продукції. Рентабельність підприємства знизилась з 4,9 % в 2005 р. до 4,7 % в 2006 р., тобто з кожних 100 гривень виручки підприємство отримало на 2 грн. менше чистого прибутку. Отже можна зазначити, що ефективність підприємницької діяльності не підвищилась, а навпаки зменшилась.

Відмітимо, що в цілому основні показники господарської діяльності підприємства не покращилися ,але воно має можливості для зміцнення матеріально-технічної бази, збільшення виробництва продукції та покращення фінансового стану в перспективі, для цього необхідно відкривати нові ринки збиту та також впроваджувати виробництво нові види продукції, які будуть користуватись попитом у населення.

У ВАТ „Сумський хлібокомбінат” бухгалтерський облік організовано згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до П(с)БО, та наказу про облікову політику розробленому на підприємстві. Вивчення міжнародного досвіду формування облікової політики свідчить про необхідність її нормативного регулювання на рівні підприємства. Цього вимагають набір різних варіантів положень та правил, способів оцінок та нарахувань тощо, які можуть самостійно обиратись на рівні підприємства. Щоб уникнути податкових непорозумінь щодо сум податків, які мають сплачуватись до бюджету, та проблем щодо розподілу невикористаного прибутку між засновниками, підприємство самостійно визначає шляхом видання спеціального наказу «Про облікову політику підприємства на відповідний календарний рік» власну довгострокову облікову політику. Обрана підприємством облікова політика, як мінімум, не може змінюватись протягом календарного року. Зміна може бути здійснена тільки з наступного календарного року з достатнім її обґрунтуванням. Бухгалтерський облік ведеться за автоматизованою формою, з використанням відповідних регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку. Ця форма є найбільш прогресивною в наш час.

При цьому на підприємстві розроблено наказ про облікову політику (додаток Б). ВАТ „Сумський хлібокомбінат” взято на облік платника податків. Підприємство є платником податку на додану вартість.

Таким чином розглянуто організаційно-економічну характеристику ВАТ „Сумський хлібокомбінат”.

2.2 Організація інформаційної системи обліку

Облік у ВАТ "Сумський хлібокомбінат" автоматизовано, працівники бухгалтерії забезпечені АРМ. Увесь процес обліку від створення первинних документів до складання синтетичних регістрів та звітності відбувається у програмному середовищі. Розглянемо забезпеченість бухгалтерії підприємства ЕОМ та програмними продуктами (таблиця 2.5):

Таблиця2.5 Стан організаційних систем

№ п/п	Показники	2004р.	2005р.	2006р.	%
1	Кількість комп'ютерів
	Всього	44	55	57	129,5
2	Кількість програм
	Всього	108	144	162	150,0
	З них:
	Загальних:
	Windows	44	55	57	129,5
	Word	10	15	22	220,0
	Exell	10	15	22	220,0
3	Спеціалізованих:
	"Свод"	44	55	57	129,5
	Бест Звіт	-	4	4	-

Як видно з таблиці 5 бухгалтерія ВАТ "Сумський хлібокомбінат" добре забезпечена ЕОМ в кількості 57 штук станом на 1січня 2007року, які входять в АРМ працівників. Порівняно з 2004 роком забезпечення ЕОМ на підприємстві ще покращилось на 29,5%. Облік на підприємстві допомагають здійснювати такі загальноприйняті програми, як Windows, Word, Ехеll, Бест Звіт. Ведення обліку здійснюється за допомогою програмного комплексу „Свод“.

Програмний комплекс "Свод" розробляється відповідно до специфіки галузі в якій функціонує підприємство. Для хлібозаводів таких як ВАТ "Сумський хлібокомбінат" програмний комплекс "Свод" дозволяє вирішити такі специфічні задачі управління:

- автоматичний прийом добових, тижневих та ін. Заявок експедицією на центровивіз та самовивіз продукції, коректування заявок по дзвінкам клієнтів;

- розрахунок змінного та добового виробництва на основі прийнятих заявок; реєстрація виходу продукції "з печі" в реальному часі;

- автоматизований розрахунок укладки продукції на лотки та в контейнери на основі норм і різноманітних варіантів розміщення, визначення потреби в тарі для доставки;

- автоматичне планування рейсів контейнерних і лоткових хлібозаводів по заявкам центровивозу, з обліком графіків доставки клієнтам (з договорів), місткості машини і напрямків доставки;

- автоматична підгонка комплекту розвантажувальних документів на рейси (товарно-транспортні накладні);

- автоматичне формування вантажного листа на основі якого відбувається завчасне наповнення контейнерів для завантаження хлібовозів і години "пік";

- коректування документів після розвезення з врахуванням відмов, повернень, браку та ін.;

- автоматична обробка відомостей про навантаження продукції та виконаних рейсах, для наступного використання при розрахунку зарплати водіїв і вантажників;

- облік договорів на центровивіз та самовивіз продукції з вказанням графіку доставки;

- автоматичний розрахунок витрат і списання сировини та матеріалів на підставі базового виходу, вологості основної сировини і об'єму фактично виробленої продукції;