Формування привабливості ФГ "Владам" для іноземних інвесторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЇ І ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ДЛЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Суть інвестицій та інвестиційної привабливості

1.2 Види та форми інвестиційної діяльності підприємств

1.3 Методика оцінки інвестиційної привабливості господарств

РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧА-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТА ОЦІНКА ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

2.1 Характеристика діяльності ФГ «Владам» Жовтневого район

2.2 Оцінка фінансового стану ФГ «Владам» Жовтневого району

2.3 Оцінка залучення інвестицій ФГ «Владам» Жовтневого району

2.4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ПРИВАБЛИВОСТІ ФГ «ВЛАДАМ» ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТОРІВ

3.1 Складові інвестиційної привабливості ФГ «Владам» Жовтневого району

3.2 Запровадження системи управління якістю на ФГ «Владам» Жовтневого району

3.3. Запровадження в практиці ФГ «Владам» досліджень ринків інвестицій

?????

Інвестиційна діяльність є важливою детермінантою економічного зростання, який відіграє важливу роль в процесі господарювання. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій. Звідси випливає, що управління інвестиційними процесами на підприємствах, забезпечення їхньої повної віддачі є одним з першочергових завдань як центральних, так і регіональних органів влади.

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що в умовах розвитку в Україні ринкових відносин особливу значущість набуває дослідження проблем інвестиційної привабливості господарств, забезпечення переходу до більш якісного, інвестиційно-інноваційного типу зростання, в основі якого лежать масштабні інвестиції. У найближчій перспективі роль інвестицій різко зростатиме, оскільки вони є основою стабільного й стійкого економічного розвитку, який дозволить скоротити розрив в основних макроекономічних показниках між Україною і розвиненими країнами, створить передумови для гідного входження в Європейський Союз. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій. Звідси випливає, що управління інвестиційним процесом, забезпечення їхньої повної віддачі є одним з першочергових завдань як центральних, так і регіональних органів влади.

Метою даної дипломної роботи є розробка напрямів формування інвестиційної привабливості ФГ «Владам».

Методичні дослідження інвестиційної привабливості мають ґрунтуватись на логіці інвестиційних рішень, яка передбачає вкладення коштів там, де сприятливіші умови інвестування. Оскільки ідеальних умов у реальній практиці не буває, такі рішення приймаються, як правило, шляхом вибору більш прийнятних варіантів серед сукупності можливих. З урахуванням цього розроблено логічну схему процедури пошуку, вибору та прийняття інвестиційних рішень на основі порівняння, що має вид алгоритм вибору - спочатку інвестор вибирає країну інвестування на основі міждержавної оцінки інвестиційної привабливості, потім галузь на основі міжгалузевої оцінки, далі регіон - й так до рівня окремого проекту. Модель пошуку рішень на основі порівняння критеріями інвестиційної привабливості для групи інвесторів із невизначеними наперед цілями можна вважати найбільш оптимальною, оскільки вона дозволяє інвестору з різноплановими інтересами та можливостями оцінити інвестиційну привабливість на кожному рівні: країни, галузі, регіону, підприємства, проекту.

Інвестиційна привабливість визначається не тільки кон'юнктурою ринку, але й політичною ситуацією і особливостями економічно-соціального розвитку, які суттєво впливають на інвестиційну активність і формують її особливості. Для сучасного стану України в цілому характерні політична та економічна нестабільність, відсутність гарантій із поверненням коштів. Ці та інші фактори формують специфіку інвестиційних пропозицій на ринку та визначають перспективу реалізації малих і середніх інвестиційних проектів, що мають строк окупності не більше двох років, що пояснюється:

- малі та середні проекти дають можливість не ризикувати великими сумами в сучасних умовах нестабільності;

- таких проектів створять фундамент і можливість розширення діяльності на українському ринкові, з поліпшенням ситуації;

- реалізація за світовими цінами на зовнішньому ринку призведе до скорочення витрат на виробництво та підвищення показників рентабельності.

З метою активізації інвестиційних процесів потрібно оптимізувати державну інвестиційну політику, яка полягає у створенні сприятливих умов для ефективної діяльності, лібералізації інвестиційного режиму та ґрунтуватися на ретельному врахуванні мотивів пріоритетів інвесторів.

В цих умовах, на нашу думку, доцільно впроваджувати малі та середні інвестиційні проекти у діяльність підприємств на базі прогресивної технологічної ідеї.

Дослідженням інвестиційної привабливості підприємств та напрямів залучення іноземних інвестицій займались такі вітчизняні та зарубіжні вчені: М. Денисенко, Я. Діденко, О. Заїкіна, С. Захарін, Т. Зозуля, М. Кісіль, М. Корецький, С. Юхимчук та ін.

В умовах ринкової трансформації економіки питання залучення інвестицій на підприємства України, що займаються вирощуванням овочів,як Фермерське господарство "Владам" вирощує, зберігає й реалізує свіжі овочі (капуста білокочанна, червонокачанна, кольорова, цибуля, морква, буряк, картопля, перець, томати),виробляє соки (томатний, гарбузовий, гарбузово-апельсиновий, гарбузово-морквяний, морквяний, морквяно-апельсиновий, морквяно-яблучний, яблучний) та плодово-овочевих консервів (томати мариновані, огірки мариновані, асорті овочеві, джем полуничний, пюре овочеві, мед натуральний).

Слід відзначити, що вільні фінансові ресурси у світі обмежені, а країн - претендентів на отримання іноземних інвестицій досить багато, тому Україні треба активно боротися за інвестиції, а для цього необхідно створювати сприятливий інвестиційний клімат і режим найбільшого сприяння іноземним, а також вітчизняним інвесторам.

Так, у багатьох високорозвинутих країнах податковою системою передбачено для інвесторів ряд пільг, а саме:

- стягнення податків з прибутку підприємств за зниженою ставкою;

- диференціація податкових пільг залежно від розміру інвестицій;

- зниження податкових ставок залежно від сфери вкладання капіталу;

- звільнення підприємств з іноземними інвестиціями від податків у перші роки їх діяльності;

- зниження податкових ставок та інші податкові пільги у спеціальних вільних економічних зонах.

Потрібно мати на увазі, що тільки за умови досягнення певного рівня соціально-економічного розвитку стає можливим залучення іноземного капіталу. Більше того, стан справ країни у сфері іноземного інвестування є критерієм, який свідчить про рівень ринкових реформ, про рівень довіри світової спільноти до прав власності, до стану справ у країні взагалі.

Україна потенційно може бути однією з провідних країн із залучення іноземних інвестицій - як прямих, так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси, родюча земля та наявність певної інфраструктури, хоч і не надто розвинутої. Особливий інтерес іноземних інвесторів викликає Україна як транзитна держава. Проте щоб наша країна могла повною мірою реалізувати свій транзитний потенціал, вона повинна мати добре розвинуту систему внутрішніх доріг, яка б за якістю дорожнього полотна відповідала міжнародним стандартам якості.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЇ І ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ДЛЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Суть інвестицій та інвестиційної привабливості

Закон України „Про інвестиційну діяльність" дає визначення інвестицій: інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що включаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або соціального ефекту.

Юридичні і фізичні особи, які мають капітал і вкладають його в об'єкти інвестування, називаються інвесторами, а процес виникнення капіталу - інвестування.

Інвестори здійснюють інвестиції у вигляді:

· грошових сум, цільових банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів;

· рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, та інших матеріалів);

· прав інтелектуальної власності, які мають вартість, включаючи авторські права, права на винаходи, промислові знаки, фірмові найменування;

· право користування землею, водою, ресурсами, будівлями.

Розрізняють кілька видів інвестицій: валові, чисті, фінансові, реальні, інноваційні, інтелектуальні.

Валові інвестиції - це загальний обсяг засобів, що направляються на відтворення; реконструкцію, технічне переоснащення.

Чисті інвестиції - це витрати на створення нових виробничих основних фондів, оновлення виробничого апарату. Вони менші від валових.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у купування фондових цінних паперів (акцій, облігацій, ощадні та інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання , спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї, тощо. Капітал, який вкладено в цінні папери, називають фондовим.

Найбільш поширеною форою цінних паперів є акції. Відповідно до Закону України „ Про цінні папери і фондову біржу" акція є цінним папером без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному доході акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні ним, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна, при ліквідації акціонерного товариства.

Залежно від способу реєстрації акції можуть бути іменними і на пред'явника. Крім того, їх поділяють на прості та привілейовані.

Акція на пред'явника вільно передається і купується на ринку цінних паперів без реєстрації нового власника.

За іменними акціями дані про їх власника вносяться в книгу реєстрації акціонерного товариства, що значно ускладнює можливість їх продажу. Отже, вони менш ліквідні, ніж акція на пред'явника.

Привілейовані - дають право власникові на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендів.

При простих же акціях виплачування дивідендів, їх розмір залежить від величини прибутку підприємства.

На ринку цінних паперів акція продається за ціною яка складається від попиту та пропозиції на них і, як привило, вона (ціна) відрізняється від номінальної вартості. Таку ціну називають курсом акцій.

Реальні інвестиції - це вкладання у виробничі фонди (основні і оборотні). У практиці за такими інвестиціями закріпилися назва - капітальні вкладення.

За джерелами фінансування інвестиції поділяються на:

а) власні кошти інвесторів;

б) позичкові (державні кредит, кредити комерційних банків та інших фінансових установ);

в) залучені кошти (кошти інших інвесторів).

За формами власності - на державні (фінансуються із державного і місцевих бюджетів) приватні , тобто кошти населення (індивідуальних інвесторів), комерційних структур; іноземні - кошти вкладаються іноземними інвесторами .

Залежно від строків освоєння інвестиції можуть бути довго-, середньо- і короткостроковими.

Основне правило інвестування - інвестиції повинні бути довгостроковими (понад рік).

Інвестиції бувають прямі і портфельні.

Прямі інвестиції здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом зарубіжного підприємства (до 10% вартості)

Портфельні - це зарубіжні інвестиції в розмірі до 10% вартості капітального процесу.

Інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій інвесторів і учасників щодо реалізації інвестиції з метою одержання доходу (прибутку).

Реалізація реальних інвестиційних проектів здійснюється у такій послідовності: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування і програмування інвестиції, обґрунтування необхідності інвестицій, страхування інвестицій, держане регулювання інвестицій.

Для залучення додаткових джерел інвестування прийнято Закон „ Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну" він передбачає стимулювання вкладень іноземного капіталу в пріоритетні галузі економіки за рахунок надання податкових пільг і страхових гарантій для найбільш ефективних інвестиційних проектів.

Іноземні інвестори при укладанні коштів у економіку України мають такі пільги:

· - застосування норм прискореної амортизації машин і устаткування;

· - звільнення від сплати податку на прибуток на 1 рік для інвестицій до 500 тис. доларів США;

· - на 2 роки від 500 тис. до 5 млн. доларів;

· - на 3 роки від 5млн. до 50 млн. доларів;

· - на 5 років для інвестицій обсягом понад 50 млн. доларів США.

Щодо галузей економіки, то іноземні інвестори певним чином уже визначилися куди вкладати кошти і досить привабливим для інвесторів виявився агропромисловий комплекс України. Прямі іноземні інвестиції в АПК станом на 1 жовтня 2001 року становили 898,2 млн. дол. США, або майже 21% загального обсягу залучених в українську економіку. Основними інвесторами в АПК є фірми США, Нідерландів, Російської Федерації, Великої Британії, Кіпру, Німеччини, Швейцарії, Ліхтенштейну.

Дедалі активну роль у розвитку агропромислового комплексу, зокрема харчової промисловості та переробних галузей, відіграють спільні підприємства й підприємства з іноземним капіталом. Прямі іноземні інвестиції залучені в понад 604 підприємств харчової промисловості та переробних галузей. Розвиток цих порівняно нових для нашої країни форм організації виробництва зумовлений, перш за все, наявністю великої кількості проблем, які виникли у більшості підприємств у результаті трансформації економіки. До того ж розв'язання їх і ускладнювалося загальною кризою в країні.

Цілі та задачі інвестування в основні засоби підприємства

Підприємство як якийсь економічний організм, утворившись, має розвиватися. Умовою його створення і розвитку є комбінація виробничих факторів, тобто матеріалів і умов, необхідних для виготовлення виробів та надання послуг.

Виконання будь-якої роботи на виробництві та реалізація її результатів неможлива без факторів споживання - ресурсів, які перетворюються, тобто входять у нові товари; потенційних факторів - ресурсів, які беруть участь у виробництві нових товарів, але не входять до них; диспозитивних факторів - управлінської діяльності на підприємстві; додаткових чинників - зовнішніх зв'язків підприємства; природних і соціальних умов.

Частину необхідних чинників підприємці можуть вкладати у виробництво в матеріально-речовій формі (приміщення, машини, інструменти та ін.) з визначенням їх вартості; формування інших факторів вимагає виділення необхідних для цього коштів. Функціонування організації потребує грошей як платіжних засобах для оплати грошових вимог і грошових коштах, які вкладаються у придбання факторів виробництва, і, отже, тривалий час не можуть бути використані в інших цілях.

Сукупність грошових коштів, необхідних організації для діяльності, готують фінансові кошти.

У підручнику "Інвестиції" інвестування у широкому сенсі визначається як процес розставання з "грошима сьогодні, щоб отримати велику їх суму в майбутньому". При цьому виділяються два головних чинника, що характеризують цей процес, - час і ризик. Тут інвестиції розглядаються як процес вкладення грошових коштів з метою отримання більшої суми в майбутньому.

Інвестиції - це відмова від миттєвого споживання благ заради більш повного задоволення потреб у наступні роки за допомогою інвестування коштів у об'єкти підприємницької діяльності. Це цілеспрямоване вкладення на певний термін капіталу в усіх його формах в різні об'єкти (інструменти), що супроводжується певним ступенем ризику, в розрахунку на повну окупність капіталу та отримання доходу у вигляді норми рентабельності на інвестиції, що дозволяє інвесторам досягти своєї індивідуальної мети.

Виробничі інвестиції - це майбутні основні засоби виробництва, основний капітал. Той факт, що основний капітал є визначальним фактором виробництва, давно визнаний провідними вченими - економістами світу, тобто обсяг виробленого продукту залежить від основного капіталу (обсягу інвестицій) і зайнятих у виробництві трудових ресурсів, і росте при збільшенні факторів виробництва.

Отже, для збільшення обсягу виробництва, забезпечення економічного зростання необхідно збільшувати або капітал, або трудові ресурси, або обидва чинники одночасно. Так як можливості збільшення трудового фактора обмежені, то головним джерелом зростання стає капітал, збільшити який можна, нарощуючи інвестиції. Подібна двофакторна модель дещо спрощена, вона не враховує в явному вигляді також і при такому підході ясно, що для масштабного використання цих факторів потрібні вкладення в науку, техніку, технологію. Нарощування трудових ресурсів та підвищення їх віддачі також не представляється можливим без вкладень у людський ресурс.

Інвестування - процес вкладення і використання інвестиційних ресурсів, а також фінансування інвестиційних ресурсів. Ці процеси становлять основу фінансової діяльності підприємстві.

У широкому сенсі слова фінансова діяльність підприємства - рух грошових коштів, у якому укладено дві сторони єдиного процесу:

1. Фінансування

2. Інвестування

Управління фінансовою діяльністю підприємства є суттю фінансового менеджменту, в якому можна виділити два аспекти:

1. Управління процесом фінансування

2. Управління процесом інвестування

Ці два аспекти управління мають єдину мету - підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства. Для власника інвестицій (капіталу) вищою метою є отримання потоку грошових коштів, який, в кінцевому рахунку, збільшить його потік споживання. На цю мету спрямовано фінансово-виробнича діяльність підприємства - нерозривний взаємозв'язок виробничої та фінансової діяльності, що забезпечує обіг капіталу.

Основоположною комплексної похідної фінансово-економічним завданням є забезпечення рівноваги між фінансовими ресурсами, які є в розпорядженні підприємства, і потребою виробничого процесу, орієнтованого на ефективне господарювання (процес виробництва).

Головними аргументами на користь необхідності інвестицій є зростання ефективності виробництва і максимізація прибутку. У кінцевому підсумку вони необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства в майбутньому, стабільного фінансового стану і максимізації прибутку.

Інвестиції у виробництво, в нові технології допомагають вижити в жорсткій конкурентній боротьбі, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, дають можливість більш гнучкого регулювання цін на свою продукцію. Впливаючи на розширення виробничих потужностей у довгостроковій перспективі, інвестиції справляють істотний вплив вже наявних потужностей.

На мікрорівні інвестиції необхідні перш за все для досягнення наступних цілей:

1. Розширення і розвиток виробництва;

2. Реконструкція;

3. Технічне переозброєння;

4. Підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції конкретного підприємства;

5. Модернізація;

6. Нове будівництво.

Розширення та розвиток виробництва - друга та наступні черги будівництва; додаткові виробничі комплекси і виробництва, нові допоміжні і обслуговуючі виробництва на території діючого підприємства; збільшення пропускної спроможності діючих виробництв, господарств і комунікацій на території діючого підприємства і примикають до неї майданчиках. Це екстенсивний шлях збільшення виробничої потужності підприємства.

Реконструкція - оновлення основних фондів та об'єктів невиробничого призначення на більш досконалої технічної основі. До реконструкції відносяться повне або часткове переобладнання і перевлаштування виробництва (без будівництва нових і розширення діючих цехів) з заміною морально і фізично застарілого обладнання, часткову зміну об'ємно - планувальних і конструктивних рішень об'єктів, зміна їх поверховості та ін Цілями реконструкції є:

1. Збільшення виробничої потужності та обсягів виробництва інтенсивними методами;

2. Розширення асортименту і поліпшення якості продукції;

3. Підвищення комфортності приміщень;

4. Зниження витрат на експлуатацію об'єктів і ін.

Технічне переозброєння - один з елементів реконструкції. Воно включає комплекс заходів щодо підвищення технічного та економічного рівня виробництва на основі впровадження прогресивної техніки і технології, механізації і автоматизації, комп'ютеризації, заміни застарілого обладнання та ін. Обсяг будівельних робіт незначний.

Модернізація - один з елементів технічного переозброєння, що складається в удосконаленні і приведення активної частини основних фондів у відповідність сучасному рівню технологічного процесів шляхом конструктивної зміни машин, механізмів та обладнання, які використовуються підприємством у виробничій діяльності.

Нове будівництво - будівництво підприємств, будівель і споруд на нових земельних ділянках (будівельних майданчиках) за первісним, встановленому в затвердженому порядку проекту. Будівництво вважається новим до його завершення і введення об'єкта в експлуатацію.

Капітальні вкладення є основою розширеного виробництва, відтворення та оновлення основних фондів підприємств, структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку галузей народного господарства. Вони сприяють створенню необхідної сировинної бази промисловості, прискорення науково - технічного прогресу і поліпшенню якості продукції, освоєння нових товарних ринків. Вони збільшують прибутковість і ринкову вартість підприємств, регулюють проблеми безробіття. За допомогою капітальних вкладень здійснюється житлове будівництво, розвивається соціальна сфера, вирішуються питання охорони природного середовища.

Капітальні вкладення - це інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, обладнання, інструменту, інвентарю; вишукувальні роботи та інші витрати. Капітальні вкладення є економічною основою будівництва.

Таким чином, інвестиції відіграють найважливішу роль на мікрорівні, в першу чергу, для простого і розширеного відтворення, структурних перетворень, максимізації прибутку і на цій основі вирішення багатьох завдань.

Методи оцінки фінансових інвестицій

Одним з найважливіших завдань фінансових служб на підприємстві є визначення найефективніших напрямів вкладення залученого капіталу. Інформація про здійснені підприємством вкладення міститься в активі балансу. Загалом інвестиції -- це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку. Хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так і в оборотні (короткострокові) активи.

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об'єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

1) цілі інвестування;

2) сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення;

4) собівартість окремого об'єкта інвестицій;

5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об'єкт інвестицій;

6) можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу;

7) ризики, пов'язані з інвестуванням;

8) ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти.

Інвестиції здебільшого класифікуються за такими ознаками:

- об'єктами вкладення (фінансові та реальні);

- строками інвестування (короткострокові, довгострокові);

- характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).[1]

Фінансові вкладення можуть бути довго- і короткострокові. Розрізняють також вкладення у корпоративні права інших підприємств і вкладення в боргові фінансові інструменти тощо.

До основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:

- одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

- поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;

- створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

- поліпшення фінансово-господарських зв'язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

- диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;

- збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Доходи, отримані підприємством від здійснення фінансових інвестицій, відображаються у звіті про фінансові результати за такими позиціями:

- дохід від участі в капіталі -- дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі;

- інші фінансові доходи -- дивіденди, проценти, сума збільшення балансової вартості інвестицій та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

- інші доходи -- дохід від реалізації фінансових інвестицій.

Витрати та збитки від фінансових інвестицій у звіті про фінансові результати відображаються за статтями:

- втрати від участі в капіталі -- збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій);

- інші витрати -- собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансової вартості інвестицій; втрати від зменшення корисності (вартості) вкладень відображаються з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.[4]

Для успішної реалізації підприємствами інвестиційних проектів доцільно впроваджувати так званий інвестиційний контролінг, який включає планування інвестицій, узгодження та затвердження інвестиційних проектів, супроводження проектів і поточне рапортування про проміжні результати їх виконання, а також інвестиційний контроль.

Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі порівняння обсягу інвестиційних затрат, з одного боку, та сум грошового потоку, що повертається за ним, з іншого.

Складовими елементами грошових потоків від фінансових інвестицій є:

1) періодично сплачувані відсотки (за внесками в статутні фонди, за депозитними внесками в банках, за облігаціями та іншими борговими цінними паперами) та дивіденди (за акціями та іншими дольовими цінними паперами);

2) вартість реалізації фінансового інструменту інвестування по закінченні терміну їх використання (фіксована вартість по борговим фінансовим активам та поточна курсова вартість по дольовим фінансовим активам).

Інвестиційні затрати у фінансові інструменти інвестування визначаються нормою прибутку на інвестований капітал. Якщо по реальним інвестиціям цей показник опосередковується рівнем майбутнього операційного прибутку, який формується в умовах об'єктивно існуючих галузевих обмежень, то по фінансових інвестиціях інвестор сам обирає очікувану норму прибутку з урахуванням ризику вкладень у різні фінансові інструменти.

Отже, розрахункова сума інвестиційних затрат являє собою реальну вартість фінансового інструменту інвестування, яка формується в умовах очікуваної норми прибутку за ним з урахуванням відповідного рівня ризику.

Якщо фактична сума інвестиційних затрат по фінансовому інструменту буде перевищувати його реальну вартість, то ефективність фінансового інвестування знизиться (тобто інвестор не отримає очікувану суму інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума інвестиційних затрат буде нижче реальної вартості фінансового інструменту, то ефективність фінансового інвестування зросте (тобто інвестор отримає інвестиційний прибуток в сумі, що перевищує очікуваний).

Отже, оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструменту зводиться до оцінки реальної його вартості, що забезпечує отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку за ним.

Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій на підприємстві

Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій та відображається у фінансовому обліку за собівартістю.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки. [2]

Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів:

- за справедливою вартістю;

- за амортизованою собівартістю;

- за методом участі в капіталі.

Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об'єкт здійснено фінансову інвестицію.

Розрізняють такі об'єкти фінансового інвестування:

- короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);

- довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців;

- фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу , можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

Розглянемо кожен з методів оцінювання фінансових інвестицій.

Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 П(С)БО 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності.

Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якої встановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

1.2 Види та форми інвестиційної діяльності підприємств

Залежно від суб'єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі її (цієї діяльності) види:

* інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами, підприємствами, господарськими об'єднаннями, спілками та товариствами, іншими юридичними особами, заснованими на приватній або колективній формі власності;

* інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами, об'єднаннями і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

* інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об'єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

* іноземне інвестування, що здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

* спільне інвестування, що здійснюється громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Поділ інвестиційної діяльності на види має практичне значення: залежно від суб'єктів, форм власності та джерел інвестування може розрізнятися правове регулювання інвестиційної діяльності. Зокрема, регулюється спеціальним законодавством інвестиційна діяльність, що здійснюється державними суб'єктами господарювання за рахунок бюджетних, позабюджетних і позичкових коштів; має спеціальний режим іноземне інвестування, в т. ч. спільне інвестування; спеціальний порядок встановлено для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення.

Залежно від об'єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності:

а) Інноваційна діяльність - така форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу, включаючи:

* випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;

* прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

* реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

* фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

* розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища;

б) капітальне будівництво - інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;

в) лізинг - довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробничого призначення (з поєднанням елементів відносин купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє підприємцям-лізенгоодержувачам використовувати необхідне устаткування, машини, споруди без капітальних витрат на їхнє придбання;

г) корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування - вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного типу; залежно від господарського результату корпоративної форми інвестування розрізняють такі її види:

портфельне інвестування - вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1-5 до 10% статутного фонду) пакетів акцій з метою отримання дивідендів; як правило, так званий портфельний інвестор, вкладає інвестиції в кілька, чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих збитків, які можуть бути спричинені негараздами в роботі котрогось з таких підприємств;

фінансове інвестування - придбання значних за розміром (від 10 до 40% статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним інвесторам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі;

стратегічне інвестування - вкладення коштів у придбання контрольного пакету акцій чи цілісного майнового комплексу підприємства з метою здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства.

Інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і включає комплекс різноманітних дій, що Іменуються інвестиційним циклом. Під цим терміном слід розуміти комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії - досягнення окупності вкладень і отримання запланованого результату - прибутку або соціального ефекту.

Інвестиційний цикл складається з таких основних етапів:

- передінвестиційна фаза, що включає прийняття рішення про інвестування, визначення джерел інвестування та затвердження й експертизу інвестиційного проекту;

- фаза інвестицій, що включає вкладення коштів в об'єкт інвестування та здійснення необхідних для цього практичний дій (наприклад, будівництво об'єкта);

- експлуатаційна фаза - відшкодування інвестором витрачених коштів, отримання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту (відбувається в результаті експлуатації об'єкта інвестування).

1.3 Методика оцінки інвестиційної привабливості господарств

Історично склалося так, що попит на вільні інвестиційні ресурси значно перевищує пропозицію. Тому держави прагнуть створити максимально привабливі умови для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Інвестиційна привабливість (іnvestment attractіve) - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях [49, с. 52].

Заключним етапом аналізу інвестиційної привабливості є оцінка її щодо окремих суб'єктів господарювання. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснення інвестицій у розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, при виборі для придбання альтернативних об'єктів, купівлі акцій окремих акціонерних товариств.

Інвестиційна привабливість підприємства -- це його інтегральна характеристика як об'єкта майбутнього інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності використання ресурсів і активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також значення низки неформалізованих показників: економіко-географічне положення, галузева приналежність, статус власності, інтелектуальний капітал підприємства, діловий імідж керівництва підприємства, лояльність клієнтів, вартість бренда, положення на ринку, конкурентоспроможність підприємства, збалансованість контрольних карт, оборотність капіталу, фінансова стійкість підприємства, прибутковість (рентабельність) діяльності, платоспроможність і ліквідність, структура активів і капіталу. Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна характеристика окремих підприємств як об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційної привабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх склад визначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану. При оцінці інвестиційної привабливості необхідно враховувати галузеву приналежність суб'єкта господарювання. Це пов'язано із впливом галузевої специфіки на фінансовий і інвестиційний цикл підприємства, ресурсний потенціал і джерела фінансування. Порівняльну оцінку інвестиційної привабливості доцільно здійснювати по підприємствах, що належать до однієї галузі народного господарства [22, с. 132].

Найважливішим завданням аналізу інвестиційної привабливості підприємства є послідовний збір даних і вибір такої системи показників, які можна було б ефективніше використовувати для оцінки інвестиційної привабливості.

Більшість учених-економістів, говорячи про інвестиційну привабливість підприємства, нерідко згадують про інвестиційну привабливість країни або регіону, ототожнюють це поняття з поняттям "інвестиційний клімат". Серед найбільш поширених визначень поняття "інвестиційний клімат" слід виділити такі:

- інвестиційний клімат -- це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному і регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових - інвестиційний клімат -- це загальна атмосфера розуміння економічної ситуації і потреби в залученні додаткових ресурсів, що існує в різних сферах соціально-економічного розвитку країни;

- інвестиційний клімат -- це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, що існують на певній території;

- інвестиційний клімат -- це внутрішня атмосфера (енергетика), що сформована на конкретній території відповідно до пріоритету залучення додаткових фінансових ресурсів і впливає на позицію інвестора щодо ухвалення рішення про інвестування об'єктів певної території.

Отже, поняття "інвестиційний клімат" -- дуже широке, і рівень його сприяння залежить від багатьох чинників, у тому числі і від інвестиційної привабливості. Тому терміни "інвестиційна привабливість" і "інвестиційний клімат" не можна вважати синонімами і ставити між ними знак рівності.

Інвестиційна привабливість підприємства

Зовнішні фактори	Внутрішні фактори
1. Галузь	5. Виробничий потенціал
2. Місцезнаходження	6. Фінансовий стан
3. Відносини з владою	7. Менеджмент
4. Власники	8. Інвестиційна програма

Рис. 1.3. Головні фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємств.

При аналізі інвестиційної привабливості підприємства слід пам'ятати, що вона перебуває під впливом таких чинників, що не мають вартісної оцінки (неформалізованих чинників): політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, діловий імідж керівництва підприємства [27, с. 72-77]. Перераховані фактори відносно підприємства можна умовно розділити на дві групи -- зовнішні (мають визначальний вплив на роботу підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Відповідно ці дві групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що з'являються за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності. Хоч на даному рисунку всі фактори мають номер, це не означає, що який-небудь з них є більш або менш пріоритетним настільки, що під час оцінювання інвестиційної привабливості підприємства на нього можна не зважати. Під час вирішення даного завдання обов'язково потрібно застосовувати комплексний підхід, що передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їхніх взаємозв'язків і взаємовпливу.

Інвестиційна привабливість визначається комплексом різноманітних факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від:

- цілей інвесторів;

- виробничо-технічних особливостей підприємства, у яке інвестуються кошти;

- економічного розвитку підприємства у теперішньому часі, у минулому, а також очікуваного економічного розвитку.

Слід відзначити, що оцінка інвестиційної привабливості проектів являє собою характеристику, отриману під час підбивання підсумків економічного аналізу господарчої діяльності і таку, що вміщує узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства. Вона відображує якісні та кількісні відмінності даного виробничого об'єкта від інших компаній за певний період. З цього формулювання випливає, що з визначень оцінки, які було наведено вище, оцінку інвестиційної привабливості можна охарактеризувати, як по-перше, аналітичну процедуру розрахунку ступеню потенційної ефективності капіталовкладення і, по-друге, як висновок, відбитий кількісно щодо рівня та динаміки показників, що відображає ступінь привабливості підприємства з вкладання коштів.

Підприємство і власник капіталу мають особисті сподівання щодо результатів перспективної інвестиції. Інвестор оцінює рівень інвестиційної привабливості потенційних підприємств-реципієнтів, а останні, в свою чергу, розглядають можливі умови залучення капіталу. Тільки при збігу їх інтересів стає можливим здійснення процесу інвестування.

Оцінка інвестиційної привабливості повинна здійснюватися у два етапи:

-- перший етап: розрахунок інтегрального показника за кожним підприємством окремо на підставі фінансової та бухгалтерської звітності;

-- другий етап: визначення оцінки інвестиційної привабливості підприємства шляхом корегування інтегрального показника, розрахованого на першому етапі з урахуванням привабливості на мезоекономічному рівні, впливу результатів фінансово-господарської діяльності та ризиків діяльності підприємства.

На першому етапі для визначення показника привабливості конкретного підприємства використовується метод розрахунку інтегрального показника. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції. Для розв'язання цих завдань і забезпечення об'єктивної оцінки інвестиційної привабливості підприємств використовується така послідовність визначення інтегрального показника (рис. 2.8).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.8. Послідовність розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості

Застосування "Методики оцінки інвестиційної привабливості" дає змогу комплексно оцінити рівень інвестиційної привабливості промислових підприємств, що є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень суб'єктами інвестиційної діяльності.

Методика може використовуватися для оцінки інвестиційної привабливості, оцінки фінансового становища у процесі приватизації та розробки заходів щодо санації або ліквідації підприємства. Отже, методику можна використовувати для визначення інвестиційної привабливості окремого підприємства, а також при проведенні фінансового аналізу за ініціативою як самого підприємства, так й інвесторів, які розглядають питання про вкладення коштів у виробництво.

РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧА-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТА ОЦІНКА ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

2.1 Характеристика діяльності ФГ «Владам» Жовтневого району

Свою історію фермерське господарство «Владам», що розташоване на родючих ґрунтах півдня України, починає в 1995 р. На декількох гектарах землі почали вирощувати овочі: - капусту, - цибулю, - моркву, - буряк, - томати, - картоплю.

На сьогоднішній день фірма «Владам» включає наступні напрями діяльності:

1. Поля: вирощування овочів - буряк, морква, картопля, перець, томати і ін.

2. Овочесховища: зберігання і реалізація свіжих овочів круглий рік.

3. Консервний цех «Владам»: виробництво соків, овочевих консервів. Влітку 2003 року був пущений в буд консервний завод «Владам». Працює він на власній сировинній базі, переробляючи овочі, які вирощені на полях господарства, використовуючи нові прогресивні методи переробки, які дають можливість виробляти натуральну продукцію без консервантів і штучних добавок.

Імпортне устаткування, новітні машини для упаковки і закупорювання банок дають можливість пропонувати споживачам продукцію високої якості. На даний момент продукція, що випускається під ТМ «Владам», включає наступний асортимент:

* сік томатний натуральний

* сік морквяний і купажірування на його основі

* сік гарбузовий і купажірування на його основі

* овочі мариновані «Владам»: огірки мариновані і по-домашньому, томати мариновані і по-домашньому, овочеві асорті.

Головою господарства з 1995р. є Мельник Адам Мефодійович, який став фермером в 1991р. Юридична адреса підприємства - м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1. Віддаленість господарства відносно обласного центру - 30 км, найближчої залізничної станції «Грейгово» - 14 км, найближчого елеватору - 45 км. Господарство пов'язане з обласним і районним центрами шосейними дорогами із твердим покриттям 2 класу.

За особливістю природних умов територія господарства належить до степової зони. Клімат помірно-континентальний з різкими перепадами температури, відмічається м'якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічна температура січня - -4,5°C, липня - +22,2°C. Тривалість безморозного періоду складає 160-250 днів на рік, тривалість вегетаційного періоду - 200-220 днів. Сума активних температур складає 3075С.

Річна кількість опадів коливається від 330 мм до 450 мм. Висота снігового покрову 9-11 см. Серед типів ґрунтів в господарстві переважають чорноземи південні, каштанові та темно-каштанові. Кліматичні умови сприятливі для вирощування овочів. Сьогодні ФГ «Владам» по праву є одним з лідерів на Миколаївщині й в Україні по виробництву овочів.

На полях фермерського господарства «Владам» в Миколаївській області вирощують суперранній сорт Мінерва і інші сорти картоплі. Перше надходження товарної картоплі починається з середини липня і до кінця вересня йде збір врожаю. Восени картопля закладається в овочесховища і до весни наступного року пропонується споживачам. Головне багатство картоплі - крохмаль, також він містить білки, мінеральні солі, вітаміни. З мінеральних речовин у картоплі багато калію - у 1,5-2 рази більше, ніж в овочах і фруктах. Солі калію підсилюють діяльність нирок і сприяють виведенню з організму надлишку інших солей.

Фермерське господарство «Владам» вже більше 10 років займає лідируючі позиції в своїй галузі. Компанія «Владам» вирощує і поставляє кращі овочі і насіння, виробляє екологічно-чисті консерви овочів і соки, привітно приймає гостей в готелі і піцерії.

Основні напрями діяльності компанії "Владам": імпорт насіння найбільшої голландської селекційної компанії до України (насіння капусти, насіння томатів, насіння перцю, насіння моркви, насіння буряка, насіння дині, насіння кавуна і багато що інше) вирощування, зберігання і реалізація свіжих овочів оптом (Капуста білокачанна, червонокачанна і кольорова, цибуля, морква, буряк, картопля, перець, томати і інше) виробництво овочевої консервації на технологічних лініях консервного заводу «Владам» (консерви овочів по-домашньому: томати мариновані, огірки мариновані, асорті овочеві, томатна паста, морква по-корейські; а також натуральні соки: сік томатний, гарбузовий, гарбузово-морквяний, морквяний, морквяно-апельсиновий, морквяно-яблучний, яблучний) організація громадського харчування в піцерії "Владам" і їдальні "Велика ложка" (Сучасне устаткування, зручні меблі з натурального дерева і висока якість обслуговування дає можливість ситно поснідати, щільно пообідати і смачно повечеряти з мінімальними витратами часу).

Колектив компанії "Владам" більше десяти років піклується про здоров'я і благополуччя людей. Вони вирощують і поставляють кращі овочі і насіння, виробляють екологічно-чисті консерви овочів і соки, привітно приймають гостей в готелі і в піцерії.

Завдяки якісному насінню, наполегливій праці, фермерське господарство «Владам» на сьогоднішній день стало одним з найбільших господарств, яке забезпечує свіжими овочами жителів багатьох областей України впродовж всього року. Овочі вирощуються на виробничих полях загальною площею більше 400 га з використанням краплинного зрошування, по новітніх технологіях обробітку овочевих культур. Також є тепличний комплекс.

Для забезпечення впродовж круглого року безперебійного постачання свіжих овочів на ринок України, у складі фермерського господарства «Владам» є велике овочесховище. Там створюються всі умови для збереження харчової і товарної цінності свіжих овочів до нового урожаю.

Доставка продукції здійснюється власним автотранспортом. На сьогоднішній день ФГ «Владам» має в своєму розпорядженні вантажний автотранспорт марки «Мерседес», призначений для перевезення овочів і бакалійної продукції. Вантажопідйомність транспорту від 5 до 20 тонн. Частина машин обладнана спеціальними пристроями для зручності вивантаження продукції на естакади - гидробортамі, весь парк укомплектований.