Дослідження системи грошових переказів Western Union як аспект розвитку кореспондентських відносин у міжнародній банківській системі на прикладі діяльності ХОУ Державний Ощадний банк України

83

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Дипломна робота на тему "Дослідження системи грошових переказів Western Union, як аспект розвитку кореспондентських відносин у міжнародній банківській системі на прикладі діяльності ХОУДержавний Ощадний банк України " Вона вміщує в себе 4 розділи:

1. Теоретико-методологічне дослідження кореспондентських відносин та обліку валютних операцій.

2. Організаційно - економічне дослідження ОАО Державний Ощадний банк України.

3. Дослідження системи Western Union у мережі пунктів ХОУ ВАТ Держощадбанк України.

4. Система охорони праці, безпеки життєдіяльності та протипожежної безпеки у Державному Ощадному банку України.



Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічне дослідження кореспондентських відносин та обліку валютних операцій

1.1 Сутність кореспондентських відносин

1.1.1 Загальна характеристика кореспондентських відносин

1.1.2 Порядок оформлення кореспондентських відносин і види банків-кореспондентів

1. 2 Облік операцій по кореспондентських рахунках

1.2.1 Облік і оформлення валютних неторгових операцій

1.2.2 Облік і оформлення експортно-імпортних операцій

1.3 Перспективи розвитку і шляхи удосконалення кореспондентських відносин

1.4 Система грошових переказів Western Union

2. Організаційно - економічне дослідження ВАТ Державний Ощадний банк України

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ Державного Ощадного банка України

2.2 Умови господарювання у мікросередовищі

2.2.1 Місія, мети і задачі

2.2.2 Організаційна структура ХОУ Ощадного банку України

2.2.3 Характеристика персоналу

2.2.4 Характеристика технології

2.3 Умови господарювання у макросередовищі

2.3.1 Постачальники

2.3.2 Посередники

2.3.3 Конкуренти

2.3.4 Клієнти

2.4 Огляд кореспондентських відносин та валютних операцій

2.5 Аналіз діяльності мережі пунктів Western Union у ХОУ ВАТ Державного Ощадного банку України

2.6 Нова роль казначейства

2.6.1 Операції казначейства на міжбанківському грошовому ринку

2.6.2 Операції з похідними фінансовими інструментами опціонами та (ф"ючерсами)

3. Дослідження системи Western Union у мережі пунктів ХОУ ВАТ Держощадбанк України

3.1 Прогнозування обсягів транзакцій за допомогою методів апроксимації

3.2 Впровадження АІБС

3.3 Розробка комп'ютерної задачі "Максимізація прибутку ХОУ ВАТ Державного Ощадного банку України від надання послуг по системі грошових переказів Western Union за допомогою програми Excel"

4. Система охорони праці, безпеки життєдіяльності та протипожежної безпеки у Державному Ощадному банку України

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

кореспондентський відносини ощадний банк

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні - один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей у реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особлмвостями структурної організації банківської системи країни, яка забеспечує складний механізм практичної реалізації взаємозв'язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок народногосподарського комплексу.

В даний час, в умовах економічних реформ, що відбуваються в Україні, велика увага приділяється посиленню міжнародних зв'язків українських виробничих підприємств і організацій. Кореспондентські відносини між банками різних країн є найважливішим інструментом міжнародних економічних зв'язків. У зв'язку з цим величезного значення набуває розширення кореспондентських зв'язків українських банків з іноземним банками і приведення їх у відповідність з нормами міжнародної банківської практики, збільшення обсягу іноземних операцій і наданих послуг, а також пошук нових форм співробітництва в сфері обслуговування міжнародних розрахунків.

У даній дипломній роботі розглядаються питання розвитку кореспондентських відносин, переваги та недоліки міжнародних операцій, напрямки розвитку діяльності банків на валютних ринках.

Зовнішньоекономічна діяльність банків пов'язана із здійсненням банківських операцій у гривнях та іноземній валюті при експорту-імпорту товарів та послуг, їх реалізації за іноземну валюту на території України. Економічні перетворення, які були здійснені після розпаду СРСР, зняли юридичні обмеження на прямий вихід українських підприємств на зовнішні ринки та іноземних підприємств на український ринок. Відбулося зменшення частки централізованого експорта та імпорта в зовнішньоторговельному обігу; інтенсифікація зовнішньоекономічних зв'язків на мікро рівні включала розширення кількості комерційних банків, зайнятих валютним обслужуванням клієнтів.

Міжнародна діяльність банку є найбільш важливою складовою світової банківської системи. Головним завданням міжнародної діяльності банків в сучасних умовах є своєчасне і якісне виповнення усіх видів міжнародних операцій з максимальною економічною ефективністю.

У зв'язку з цим, ефективна робота банків в Україні - робота, при котрій вчасно і цілком якісно виповненні усі операції і при цьому отриманий максимально можливий в даних конкретних умовах прибуток з мінімальними ризиками.

Актуальність роботи полягає в сучасній необхідності для України у вдосконалені процесу міжнародних банківських операцій, підвищення їх рентабельності.

Об'єктом дослідження в даній дипломній роботі є процес міжнародної діяльності на прикладі ХОУ ВАТ Державний Ощадний банк країни.

Ціль роботи : знайти при дослідженні процесу зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків "слабкі місця", що знижують ефективність роботи, та її рентабельність, а потім зробити ряд пропозицій по їхньому посиленню з метою підвищення ефективності окремих етапів всього процесу цілому.

Для досягнення цілей у роботі виробленні наступні завдання:

аналіз теоретично-методологічних аспектів керування зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків;

аналіз діяльності комерційного банку на прикладі ХОУ ВАТ Державного Ощадного банку України

дослідження та вдосконалення банківської справи на прикладі впровадження Автоматизованої інтегрованої банківської системи в мережі пунктів WESTERN UNION та оптимізації розрахунків у системі WESTERN UNION

Цілі, поставленні в роботі і вирішені завдання представленні у игляді структурно - логічної схеми:

1. Аналіз теоретично - методологічних аспектів керування зовнішньоекономічною діяльністю комерційних банків. .

2. Аналіз фінансових результатів комерційних банків від зовнішньоекономічної діяльності на прикладі ХОУ ВАТ Державного ощадного банку України.

3.Удосконалення економічної ефективності впровадженої АІБС. 4.Система охорони праці, навколишнього середовища безпеки життєдіяльності та візування безпеки у банку.

1. Теоретико-методологічне дослідження кореспондентських відносин та обліку валютних операцій

1.1 Сутність кореспондентських відносин

1.1.1 Загальна характеристика кореспондентських відносин

Кореспондентські відносини - традиційна форма банківських зв'язків, використовувана в основному при обслуговуванні зовнішньої торгівлі і включає в себе сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Установлення кореспондентських відносин між двома банками припускає висновок кореспондентської угоди, що у свою чергу означає, що банки, обмінявшись контрольними документами (альбомами зразків підписів обличчя, уповноважених підписувати банківську документацію і ключем для ідентифікації телеграфного переписування), виконують різні операції з доручення один одного в межах встановлених один одному лімітів на проведення тих чи інших операцій. Кореспондентська угода містить у собі всі умови і порядки на підставі яких будуть будуються взаємини банків.

У рамках кореспондентської угоди виробляються акцепти тратт, акредитивні операції, виплата перекладів, видача гарантій інкасація документів і т.п. Для зручності розрахунків банки-кореспонденти відкривають один одному кореспондентські рахунки в різних валютах. Для торгових партнерів наявність кореспондентських відносин між банками експортера й імпортера має велике значення, оскільки дозволяє здійснювати без затримок міжнародні розрахунки й уникати включення в них третіх банків (і тим самим уникати додаткових витрат ).

Збільшення обсягів міжнародних банківських операцій, розширення їхніх видів при одночасному збільшенні ризиків по подібним операціям викликали зміну традиційних поглядів на кореспондентські відносини. Якщо раніше банки відводили кореспондентським відносинам другорядну, чисто технічну роль, то в даний час вони розглядаються банками як інструмент зниження ризиків по операціям, важливе джерело одержання додаткового прибутку.

Значення кореспондентських відносин зросло в зв'язку з тим, що банки, виступаючи одночасно позичальниками і позикодавцями, самі є найбільшими споживачами банківських послуг. За даними газети "Комерсант Дейли", 90% валютних операцій здійснюється на міжбанківській основі.

Притягнуті можливістю одержання високих доходів від кредитних операцій, багато банків ( у тому числі дрібні і середні, що не мають достатніх резервних засобів і досвіду) стали учасниками ринків капіталів. Тому кореспондентські відносини з'явилися гнучким інструментом пристосування до нових умов. Важливе значення придбали особисті зв'язки, і в пошуках надійних партнерів банки стали звертатися в першу чергу до своїх традиційних кореспондентів.

У рамках роботи з розвитку кореспондентських відносин банки розробляють і реалізують свою політику стосовно інших банківських установ, визначають, з якими банками, у яких областях і на яких умовах розвивати операції. Ця робота містить у собі аналіз фінансового положення банків-кореспондентів, їхньої репутації і платоспроможності, розробку заходів для забезпечення інтересів банків, захисту від ризику неплатежу по операціях з кореспондентом, удосконалювання умов міжбанківських розрахунків і підвищення їхньої ефективності.

Таким чином, поняття "кореспондентські відносини" у даний час вийшло за традиційні рамки тільки домовленості між * банками про порядок здійснення взаємних операцій і поширилося практично на всі сфери банківської діяльності, включаючи широкий комплекс міжбанківських взаємин, роботу з удосконалювання практики міжнародних розрахунків, якість банківського обслуговування клієнтури. Під кореспондентськими відносинами в їхньому сучасному вираженні варто розуміти відносини, що опосередковують проведення між банками взаємних операцій, що вони роблять з доручення своїх клієнтів і від власного імені. Поняття "кореспондентські відносини" включає форми, методи й умови здійснення операцій, порядок їхнього проведення.

Якщо раніше установлення кореспондентських відносин припускало одержання чисте технічної можливості проведення розрахунків з тим чи іншим банком, забезпечувало визначені гарантії чіткості і своєчасності здійснення розрахунків, зниження ризиків неплатежів, конкурентноздатність наданих банком послуг, то тепер у рамках кореспондентських відносин стає можливим витяг додаткового прибутку, зокрема шляхом одержання оперативної інформації про рухи засобів на кореспондентських рахунках.

Донедавна міжнародні розрахунки українських підприємств і організацій здійснювалися тільки через кореспондентську мережу Зовнішньоекономічного банка, що нараховує близько 3000 банків-кореспондентів у 133 країнах, у тому числі такі найбільші банки зі світовим ім'ям, як Deutsche Bank (Німеччина), National Westminster Bank (Великобританія), Credit Lyonnais (Франція), Citibank ( США), Bank of Tokyo (Японія). Особливо зручним представлялося використання мережі закордонних банків ( Ost-West Handelsbank AG, Франкфурт/Майн; Donau Bank, Відень; Moscow Narodny Bank Ltd, Лондон і ін.), тому що ці банки забезпечували найкращі умови розрахунків по експортно-імпортних операціях зовнішньоторговельних організацій . Однак у даний час у зв'язку з тим, що Зовнішньоекономічний банк є спеціалізованим банком, уповноваженим Урядом на обслуговування зовнішнього боргу України, українські комерційні банки, які мають генеральну ліцензію НБУ на проведення банківських операцій, створюють свої власні кореспондентські мережі. Це свідчить про поступову інтеграцію українських комерційних банків у світову банківську систему.

1.1.2 Порядок оформлення кореспондентських відносин і види банків-кореспондентів

При виборі іноземних кореспондентів перевага віддається національним центральним і великим комерційним банкам, а також відділенням великих іноземних банків у даній країні, по зобов'язаннях яких їхні головні контори підтвердили свою відповідальність. При встановленні кореспондентських відносин усередині країни вибір банка-кореспондента залежить від спектра операцій які збирається здійснювати комерційний банк.

Пропозиції про встановлення кореспондентських відносин, підготовлені відповідними підрозділами банку, повинні містити дані про фінансове положення і кредитоспроможність іноземного чи вітчизняного банку, особливостях його діяльності і місці в кредитній системі країни, про умови виконання їм банківських операцій і інші зведення, необхідні для рішення питання про доцільність установлення кореспондентських відносин. При підготовці пропозицій повинні бути, зокрема, вивчені і проаналізовані баланс банку, тариф комісійних ставок,, дані про розмір процентних ставок по рахунках, дані печатки і матеріали, отримані в необхідних випадках по запитах від інших банків-кореспондентів.

Кореспондентські відносини оформляються висновком міжбанківської кореспондентської угоди у формі обопільної чи умови обміну листами.

Банкам, з якими встановлені кореспондентські відносини, направляється альбом зразків підписів співробітників, уповноважених підписувати документи і кореспонденцію від імені банку, перекладний (телеграфний) ключ і інші необхідні контрольні документи. На кожен банк, з яким установлені кореспондентські відносини, ведеться досьє. У ньому зберігаються справжні (перші) екземпляри розпоряджень про порядок розрахунків з банком-кореспондентом, копії угод про встановлення кореспондентських відносин і інших документів і переписування, що стосуються відносин з даним банком.

У разі потреби, на підставі балансових даних, на банк-кореспондент установлюється ліміт на проведення тих чи інших операцій. Загальний розмір установлюваного ліміту визначається на кожен банк окремо і коливається від 25 до 50 % від загальної суми власних засобів (капіталу) банку, у залежності від необхідності і цілей проведення операцій з банком.

Ліміт по документарним операціям відноситься до авізування підтвердження акредитивів іноземного банку, прийняттю його гарантій, контргарантій, акцептів і інших грошових зобов'язань.

Для головної контори банку і його відділень у країні місцезнаходження головної контори встановлюється єдиний ліміт по документарним операціях, а для відділень банків в інших країнах - окремі ліміти. Зобов'язання, прийняті від відділень, яким не встановлений окремий ліміт, включаються в ліміт, установлений для головної контори цього банку.

Установлені ліміти в міру потреби, але не рідше 1 рази в квартал, переглядаються з урахуванням зміни фінансового положення банків-кореспондентів і обсягу розрахункових операцій, здійснюваних з ними. Ліміти можуть доводиться до зведення банку-кореспондента.

Підрозділи Банка виконують доручення своїх кореспондентів у межах вільного залишку ліміту, установленого даному банку. Вільний залишок ліміту банку визначається як різниця між установленою сумою ліміту і загальною сумою зобов'язань даного банку.

Для здійснення розрахунків банки можуть відкривати один одному кореспондентські рахунки (рахунка "Ностро" і "Лоро"), що оформляється розпорядженням по банку.

Кореспондентською угодою, що передбачає відкриття рахунків банками друг у чи друга відкриття рахунка в одному з банків , визначаються:

а) вид і валюта рахунків, що відкриваються; порядок нарахування відсотків; можливість перекладу засобів з рахунків в інші країни; право конверсії засобів на рахунках в іншу валюту; перелік надходжень і платежів, що можуть здійснюватися по рахунках; можливість одержання і надання кредиту у формі чи овердрафта іншій формі; ліміт такого кредиту і порядок погашення; захисне застереження до сальдо рахунків і ін.;

б)перелік установ і філій банку, яким надається право робити операції по рахунках із указівкою їхньої точної адреси, номерів телексів і інших необхідних даних;

в)форми і порядок розрахунків (порядок відкриття, підтвердження і виконання акредитивів, порядок здійснення інкасових, перекладних і інших розрахункових операцій);

г)порядок стягування комісійної винагороди і відшкодування поштових, телеграфних і інших витрат, застосування перекладного телеграфного ключа;

д)інші питання, що представляють взаємний інтерес.

Для обліку засобів банку й обліку розрахунків, проведених по цих рахунках, на балансі банку відкриваються активні рахунки - для засобів, що знаходяться на рахунках в іноземних і міжнародних банках - № 072 "Кореспондентські рахунки в банках-нерезедентів у ВКВ. "Ностро", в українських банках - № 080 "рахунки банків-резидентів України в іноземній валюті". По дебету цих рахунків проводяться суми іноземної валюти, що надходять на користь українських і іноземних юридичних і фізичних осіб, суми відсотків, нараховані банками на кредитові залишки по цих рахунках. По кредиту цих рахунків, проводяться суми іноземної валюти, що приєднується в зв'язку з виконанням доручень власника рахунка по виплаті з імпортних акредитивів, по оплаті грошових переказів, по перерахуванню на інші рахунки в іноземних банках, суми відсотків, нарахованих банками на дебетові залишки по рахунках, суми комісії і поштово-телеграфних витрат, що приєднуються банкам у зв'язку з виконанням доручень власника рахунка. [12]

Для обліку засобів в іноземній валюті, що належать іноземним банкам і числяться на їхніх рахунках, відкритих в українських банках на балансі останніх відкриваються рахунки № 073 "Кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у ВКВ." Лоро". Для українських банків - рахунок № 081 "Рахунка банків-резидентів України в іноземній валюті". По кредиту цих рахунків проводяться суми іноземної валюти, зачислювані на рахунки банків, відкриті в українських банках, і суми відсотків, нараховані по цих рахунках на користь власників рахунків. По дебету рахунків проводяться суми іноземної валюти, виплачувані наявними чи, що перелічуються по дорученнях власників рахунків, а також суми комісій, що приєднуються банкам за виконання цих доручень. З цих же рахунків за вказівкою банків-кореспондентів виробляються платежі на користь українських організацій і громадян. [25]

Кореспондентські відносини з банками можуть установлюватися також без відкриття кореспондентських рахунків. У цьому випадку за домовленістю між банками розрахункові операції відбиваються по рахунках, відкритим в інших банках-кореспондентах даного чи банку в банку на ім'я інших банків-кореспондентів. Це як правило сполучене з додатковими складностями: вимагаються додаткові гарантії, розрахунки проводяться з використанням третіх банків, що веде до затримок у здійсненні платежів і збільшенню комісійних і комп'ютерних витрат.

Припинення кореспондентських відносин, а також закриття кореспондентських рахунків оформляється розпорядженням за установленою формою.

1.2 Облік операцій по кореспондентських рахунках

1.2.1 Облік і оформлення валютних неторгових операцій

Неторгові операції - це операції не зв'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом і імпортом, а також рухом капіталу.

Банки при наявності відповідної ліцензії можуть виконувати наступні операції неторгового характеру: робити покупку і продаж наявної іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті; оплачувати грошові акредитиви іноземних банків і виставляти на іноземні банки аналогічні акредитиви; робити оплату грошових переказів, що надходять через границю, а також здійснювати переклади за кордон з доручення громадян і організацій; здійснювати прийом на інкасо наявної іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті.

Нижче розглядаються ті операції, що відбиваються по кореспондентських рахунках .[15]

Грошовий акредитив - акредитивний лист, дорожній акредитив -являє собою банківський грошовий документ, виставлений банком-емітентом на адресу визначеного іноземного банку про виплату одержувачу (бенефіциару) грошей у межах зазначеної в акредитиві' суми протягом визначеного терміну у відповідності з зазначеними у акредитиві умовами.

Грошові акредитиви, виставлені на користь іноземних юридичних і фізичних осіб, що знаходяться в Україні, і вислані на адресу банку без попередньої домовленості між банками про їхню оплату, називаються акредитивними листами. Акредитивні листи можуть бути покритими і непокритими, відкличними і безвідкличними.

Грошовий акредитив відкривається на користь визначеного обличчя і передачі іншим обличчям не підлягає. Акредитив може бути оплачений тільки протягом терміну, зазначеного в акредитиві. Виплати по акредитиві виробляються відповідно до умов, що містилися в ньому, ( проти розписки одержувача, проти тратти).

По кожному прийнятому до виконання акредитивному листу, відкритому іноземним банком на користь іноземної чи організації іноземного громадянина, заводиться спеціальне досьє. У досьє указуються всі основні реквізити акредитива і його умови, а також виробляються записи про виплати по акредитиві і залишках. Тут же зберігається оригінал акредитивного листа, усі зміни до нього і наявне переписування.

По оформленні операції по виплаті гривні по дорожньому акредитиві виписується видатковий касовий ордер із вказівкою в тексті ордера номера акредитива, найменування іноземного банку-емітента, реквізитів паспорта одержувача й утримуючий наступні записи по рахунках: Д 060-лицьовий рахунок» тратти, розписки по оплачених акредитивах" ДО 030 "Каса в гривнях"; Д 060- особовий рахунок "Тратти, розписки по оплачених акредитивах" ДО 960 "Операційні і різні доходи банку" на суму комісії. Клієнт учиняє підписи на розписці або тратті і на ордері. Контролюючий працівник підписує видатковий касовий ордер, оцінку в акредитиві про виплачену суму, а також передатний напис на тратті, після чого належна сума грошей виплачується клієнту через касу.

Суми покритих акредитивів враховуються по балансовому рахунку № 071. Суми непокритих акредитивів, а також суми акредитивів, по яких надане право списувати фактично виплачені суми з рахунка іноземного банку, враховуються на позабалансовому рахунку № 9940 "Акредитиви в іноземній валюті".

Списання засобів з позабалансового рахунка виробляється в міру використання акредитива. Невикористані протягом терміну дії акредитива залишки по кумулятивних безвідкличних і відкличних акредитивах, у тому числі револьверним, списуються з позабалансового рахунка № 9940 при закритті акредитива.

За надходженням відшкодування по акредитивах установлюється контроль. Після одержання відшкодування дебетується рахунок "Ностро" чи "Лоро" відповідного банку і виробляється списання суми платежу з балансового рахунка № 060 (особовий рахунок " Розписки, тратти по оплачених грошових акредитивах, відіслані на інкасо").

Уповноважені банки можуть відкривати за дорученнями установ і організацій країни грошові акредитиви на користь установ країни за кордоном з використанням в іноземних банках-кореспондентах. Грошові акредитиви відкриваються за рахунок засобів поточних валютних рахунків організацій-наказувача.

Відкриті акредитиви враховуються на позабалансовому рахунку № 9940. В міру виплат з акредитива іноземний банк висилає авізо на суму зробленого платежу з додатком розписки в двох екземплярах. Працівник банку відносить цю суму в кредит відповідного рахунка "Ностро" чи "Лоро" і дебетує рахунок клієнта-наказувача. Один екземпляр розписки (другий залишається в досьє) висилається клієнту-наказувачу з одночасним списанням суми платежу з позабалансового рахунка № 9940 і досьє акредитива. [22]

Переклади в іноземній валюті, що надходять через границю, приймаються до виконання при наявності валютного покриття. Суми перекладів можуть бути виплачені одержувачу в іноземній валюті (наявними чи шляхом видачі платіжних документів), наявними гривнями, перераховані у внесок в ощадний або інший уповноважений банк, зараховані на рахунок в іноземній чи валюті в гривнях на рахунки українських організацій, що торгують чи робить послуги за іноземну валюту відповідно до чинного законодавства.

Виплата перекладу виробляється відповідно до чинного законодавства по пред'явленні одержувачем чи паспорта іншого документа, що засвідчує його особистість.

Після встановлення особистості переказоотримувача працівник банку виписує касовий видатковий ордер, у якості якого використовується другий екземпляр картки по рахунку N 071 чи видатковий валютний ордер, і реєструє його в касовому журналі. На ордері оформляється розписка одержувача в одержанні суми перекладу. У тих випадках, коли іноземний банк запитує розписку в одержанні перекладу, переказоотримувач розписується також на спеціальному бланку, присланому іноземним банком, або на бланку уповноваженого банку.

Виплачена по перекладу сума відбивається по дебету балансового рахунка N 071 і кредиту балансового рахунка N 030("Каса"), або кредиту рахунка N 060 ("Наявна іноземна валюта"). Одночасно стягується комісія за виплату перекладу: дебет рахунка N 071 і кредит рахунка N 960 ("Операційні і різні доходи банку").

Сума повернутого за кордон перекладу відноситься в дебет рахунка N 071 і кредит рахунка банку-кореспондента N 072, від якого надійшов переклад. Одночасно банку-кореспонденту виписується кредитове авізо з указівкою найменування одержувача перекладу, дати і номери його кредитового авізо, суми перекладу і причини його повернення.

Уповноважені банки, що володіють необхідними кореспондентськими
зв'язками, при згоді відповідних банків-кореспондентів, можуть приймати на
інкасо: наявну іноземну валюту, покупка якої не передбачена
бюлетенем курсів іноземних валют НБУ; наявну іноземну валюту,
дозволену до покупки, але зухвалу сумнів у платоспроможності
(ушкоджену, стару); платіжні документи, що викликають сумнів у
платоспроможності; іноземні банкноти, ввіз-вивіз яких заборонений;
дорожні чеки іноземних банків, по яких минув термін дії чи відсутні
контрольні матеріали; банківські чеки, виставлені іноземними банками
на інші іноземні банки;особисті чеки, виставлені на іноземні банки; єврочеки, виставлені без пред'явлення гарантійної чи карти по гарантійній карті, термін дії якої минув, чи виписані на суму, що перевищує суму ліміту, зазначеного в гарантійній карті; вкладні книжки по внесках, що знаходиться в іноземних банках і інших кредитних установах і інші платіжні документи з платежем в іноземних банках.

Прийнята на інкасо іноземна валюта відсилається на інкасо відповідним іноземним банкам при супровідних листах з додатком описів іноземної валюти. Після одержання платежу від іноземного банку за реалізовану іноземну валюту, відіслану на інкасо, сума валюти зараховується в кредит рахунка N 1768 інших кредиторів, тобто дебет рахунка N 072 чи N 073 з одночасним списанням суми з позабалансового рахунка N 9936. Клієнту направляється повідомлення про надходження платежу. При виплаті клієнту відшкодування за інкасовані цінності виробляється наступне бухгалтерське оформлення операцій: Д 076 ДО 030, 060 ( за інкасовані платіжні документи) , Д 176 ДО 030, 060 ( за інкасовану валюту) і Д 076, 176 ДО 960 (на суму комісії).

1.2.2 Облік і оформлення експортно-імпортних операцій

Міжнародні розрахунки по експортно-імпортних операціях з іноземними банками-кореспондентами здійснюються, як правило, у формі документарного акредитива, інкасо і банківського переведення. 1. Інкасо.

Спрощено інкасо можна визначити як доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) чи безпосередньо через інший банк визначену чи суму підтвердження того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Розрахунки у формі інкасо з попереднім акцептом * одержали велике поширення в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як у розрахунках на умовах платежу наявними, так і в розрахунках у рахунок комерційного кредиту.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються в такий спосіб. Після висновку контракту, у якому сторони звичайно обмовляють, через які банки будуть вироблятися розрахунки, експортер робить відповідно до його умов відвантаження товару. Одержавши від перевізника транспортні документи, експортер підготовляє комплект документів (до якого входять також рахунки, інші документи, при необхідності - фінансові документи, наприклад перекладні векселі, що виписуються експортером на імпортера, якщо останньому наданий комерційний кредит) і представляє його при інкасовому дорученню своєму банку. Відповідно до Правил експортер, що виставляє документи на інкасо, називається довірителем, банк, якому довіритель доручає операцію по інкасуванню, - банком-ремітентом.

Банк-ремітент діє відповідно до інструкцій довірителя, що містяться в інкасовому дорученні. Перевіривши по зовнішніх ознаках відповідність представлених документів перерахованим в інкасовому дорученні, банк-ремітент відсилає їх разом з дорученням банку-кореспонденту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортера звичайно вказує інструкції у відношенні перекладу засобів, отриманих від імпортера, а також, при необхідності, - у відношенні векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому дорученні). Одержавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера, що приймає участь у операції по виконанню інкасового доручення (інкасующий банк), представляє їх імпортеру (платнику) для перевірки з метою одержання від нього платежу (чи акцепту тратт, у залежності від інструкцій, що містяться в дорученні). При цьому банк, що інкасує, може зробити представлення платнику чи безпосередньо через інший банк. Банк, що робить представлення документів платнику, називається банком, що представляє. Якщо в банку організований відділ, що здійснює контроль за видачею документів відповідальному замовнику, то банк країни імпортера, що приймають участь в операції по виконанню інкасового доручення, направляє повідомлення платнику про те, що отримане інкасове доручення з документами і з проханням оплатити зазначені документи. Документи видаються платнику тільки проти платежу. Після одержання платежу від імпортера банк, що інкасує, переводить виторг банку-ремітентові по СВІФТу чи по телеграфу (телексу) - у залежності від інструкцій; одержавши переклад, банк-ремітент зараховує виторг експортеру.

В інкасовому дорученні можуть бути наступні види інструкцій у відношенні документів:

видати документи платнику проти платежу;

видати документи платнику проти акцепту (тратт);

видати документи без оплати. [19]

Розрахунки по інкасо, що передбачає видачу документів проти платежу, розглянуті вище. Другий вид інструкцій застосовується при розрахунках по комерційному кредиті. У цьому випадку імпортер одержує документи після акцепту перекладного векселя (тратти), спрямованого при інкасовому дорученні. За допомогою акцепту імпортер приймає на себе зобов'язання зробити платіж в обумовлений термін. У тих випадках, коли наданий імпортеру короткостроковий комерційний кредит (звичайно на термін до трьох місяців) не забезпечується векселем, банки на підставі інструкцій довірителя можуть видавати документи платнику без оплати. При цьому експортер, як правило, домагається від імпортера виставляння банківської гарантії в забезпечення платежів за контрактом. Документи можуть бути видані без оплати, також під письмове зобов'язання платника зробити платіж у визначений термін.

Банки, що беруть участь у розрахунках по інкасо, виступають у ролі посередників і не несуть ніякої відповідальності за чи несплату неакцепт документів (тратт). їхні обов'язки обмежуються тим, що вони повинні представити імпортеру чи документи тратти до оплати (до акцепту) чи ж направити документи (тратти) іншому банку для представлення до оплати (акцепту). У випадку чи неплатежу неакцепту банк імпортера повинний сповістити про це чи довірителя його банк.

Розрахунки за експортовані товари у формі інкасо виробляються на підставі документів, обговорених сторонами в контракті. До них відносяться:

а) рахунок-фактура, чи комерційний рахунок. Виписується чи постачальником експортером і містить найменування чи товару зроблених послуг, ціну, кількість поставленого товару (послуг), найменування валюти платежу, суму експортного виторгу, посилання на номер і дату контракту і доповнення до нього, посилання на номер інкасового доручення, дату, спосіб і місце відвантаження товару й інші дані у відношенні товару (послуг);

б)відвантажувальні документи, що засвідчують відправлення
товарів (коносаменти, ж/д. Накладні, авто - чи авіа накладні, поштові
квитанції, акти здавання-прийняття й інші документи, передбачені
контрактом);

в)страхові поліси, що підтверджують висновок договору страхування (у випадку, якщо страхування товару відповідно до умов відвантаження здійснює експортер);

г) різного роду сертифікати, специфікації, свідчення, що підтверджують кількість, якість товару й інші свідчення комплектності, передбаченої контрактом;

д)тайм щит - документ, що підтверджує тривалість чи навантаження розвантаження судна в порту за підписом капітана судна і представника фрахтувальника;

є) інші документи, передбачені контрактом.

Після перевірки й оформлення інкасового доручення його перший екземпляр, рахунки-фактури, відвантажувальні документи здаються в експедицію банку, що відсилає їх інобанкам у встановленому порядку.

Інкасове доручення може бути зняте з обліку тільки при одержанні платежу і/чи акцепту, передбачених умовами інкасо, або при поверненні документів банком, що інкасує, із указівкою причини, або при одержанні відповідних інструкцій від експортера (при повідомленні банку-імпортера). При одержанні платіжного чи доручення авізо в оплату інкасо відповідальний виконавець перевіряє відповідність платіжного доручення інструкціям інкасо (сума, валюта платежу, спосіб авізування), робить запис по балансі, дебетуючи рахунок інобанка і кредитуючи рахунок експортера, зазначений у 4-м екземплярі інкасового доручення (відповідно до діючого в банку технічним порядком зарахування експортного виторгу).

Якщо оплата інкасо зроблена цілком і не порушені інші умови, інкасо після оплати знімається з обліку по позабалансовому рахунку, про що в журналі реєстрації відповідальний виконавець робить відповідний запис.

Операції по інкасо за імпортовані товари й отримані послуги починаються з того, що інкасові документи надходять у що представляє й інкасує банк.

Одержавши від банку-ремітента інкасові доручення і документи, експедиція банку, що інкасує, у момент надходження проставляє на інкасовому дорученні штамп із указівкою дати надходження документів. Від цієї дати обчислюється термін оплати інкасових документів. Потім інкасові документи передаються на виконання відповідальному виконавцю.

Відповідальний виконавець, прийнявши документи, робить їхню реєстрацію або в спеціальному журналі, або в автоматичному режимі в розрізі країн і банків. Якщо облік документів у банку автоматизований, то відповідальний виконавець вносить наступні реквізити: країна, банк, номер і дата інкасо, валюта, сума, термін оплати. Якщо облік у банку не автоматизований, то реєстрація інкасових доручень виробляється в спеціальних реєстраційних журналах, у яких виконавець веде облік цих доручень по країнах, усередині країн - по банках.

Якщо документи акцептовані і клієнт не має причин для відмовлення від оплати, то в банк за три робітників дня до настання терміну платежу представляється заява на переклад на стандартному бланку (у чотирьох екземплярах, заповнених під копірку) із указівкою необхідних реквізитів. Крім основних реквізитів у випадку представлення заяви на переклад в оплату інкасо робиться посилання на номер і дату інкасо, а також указується за чий рахунок відноситься комісія банку, що інкасує.

Перевіривши правомочність заяви на переклад і правильність його заповнення, виконавець підбирає інкасо з картотеки і починає його розмітку.

На підставі першого екземпляра заяви на переклад друкується меморіальний ордер у п'ятьох екземплярах для відображення зробленого платежу по балансі банку. У меморіальному ордері указується вид операції, потім у дебеті - рахунок клієнта, у кредиті - рахунок банку-кореспондента, потім указується шифр валюти платежу, сума валюти і шифр операції (який відділ зробив операцію і по якій країні). У меморіальному ордері вказуються сума узятої комісії і сума телеграфних витрат. Перевірений і підписаний меморіальний ордер відправляється в обчислювальний центр. Відображення по балансі може також вироблятися в автоматичному режимі.

Другий екземпляр заяви на переклад потрібно виконавцю для складання платіжної телеграми, а якщо платіж буде відправлений повітряною поштою - платіжного доручення установленої форми. У платіжній телеграмі (чи поштовому дорученні) дається повна інформація іноземномубанку для здійснення платежу, тобто найменування переказодавача і його банку, указується сума платежу, номер і дата інкасо, найменування банку, що виставив інкасове доручення. Потім указуються платіжні інструкції банку-платнику: "Дебетуйте наш рахунок терміном...", якщо розрахунки з іноземним банком виробляються по рахунках "Ностро". Якщо розрахунки з банком платником виробляються по рахунках "Лоро", то повідомляється, що був кредитований відповідний кореспондентськийрахунок іноземного банку. Крім того, перелічується, які були зроблені утримання по даному перекладі.

2. Банківський переказ.

Банківський переказ являє собою просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту виплатити визначену суму грошей на прохання і за рахунок переказодавача іноземному одержувачу (бенефіциару) із указівкою способу відшкодування банку-платнику виплаченої їм суми.

Банк переказоотримувача керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. Так, у платіжному дорученні може міститися умова про виплату бенефициару відповідних сум проти представлення їм зазначених комерційних і фінансових чи документів проти представлення розписки (документарний чи умовний переклад).

У розділі "Умови платежу" зовнішньоторговельного контракту повинне бути зазначено, що розрахунки за поставлений товар будуть вироблятися у формі банківського переведення. При цьому повинний міститися докладний перелік документів, що направляється від експортера імпортеру ( по виду і кількості). Крім того, повинні бути зазначені банківські реквізити переказоотримувача (номер рахунка, найменування банку експортера, адреса) а також у які терміни буде вироблятися платіж.

Банки починають брати участь у цій формі розрахунків при наданні в банк імпортера відповідного доручення на оплату контракту. Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (постачання товару, передача документів, а також сам платіж не входять у функції банку до моменту представлення платіжного доручення). Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переведенні і, отже, стягують при цій формі розрахунків мінімальну комісію. Так, при банківському переведенні комісію, як правило, стягує банк імпортера з переказоотримувача, і розмір її визначається в Тарифі комісійної винагороди комерційного банку по роботі з клієнтами ( розмір її визначається самим банком і є або фіксованим, або виражається в відсотках і т.д.). Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від клієнта-імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера тим способом, який зазначений у дорученні клієнта: поштою, телексу, системі СВІФТ (SWIFT). В даний час у міжнародній банківській практиці застосовується напрямок платіжних доручень або по телексі, або по каналах системи СВІФТ.

Після одержання платіжного доручення банк експортера перевіряє його дійсність (наприклад по телеграфному ключі) і робить відповідне зарахування на рахунок експортера. [11]

Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних
банків-кореспондентів про виплату засобів на користь переказоотримувачів - клієнтів свого чи банку клієнтів банків-кореспондентів цього комерційного банку усередині країни - за умови вказівки в платіжному дорученні одного з наступних способів відшкодування виплачуваних сум:

а)зарахування суми перекладу на рахунок "Ностро" у банку переказодавача;

б)зарахування суми перекладу на рахунок "Ностро" у третьому банку;

в)надання права дебетувати сумою перекладу рахунок "Лоро" банку переказодавача в комерційному банку.

На кожне платіжне доручення іноземного банку складається меморіальний ордер за установленою формою, тобто дебетується рахунок "Ностро" банку в тім банці, від якого надійшло платіжне розпорядження доручення, і кредитується розподільний рахунок клієнта.

Суми документарних перекладів, що надійшли від банків-кореспондентів, не зараховуються на рахунок клієнта, а числяться на проміжному рахунку до надання ним зазначених у дорученні документів у встановлений термін (наприклад, протягом 15 днів з дати надходження доручення).Принеотриманні документів в іноземного банку переказодавача запитуються інструкції у відношенні перекладу.

Чеки, виставлені іноземними банками на користь українських організацій із платежем в Українських комерційних банках (банківські чеки), оплачуються їм у порядку, установленому для виконання платіжних доручень іноземних банків за умови надання попереднього валютного покриття. Банківські чеки без покриття, як правило, не оплачуються і повертаються чи клієнтам банкам, від яких вони отримані.

Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і організацій, що мають у банку поточний валютний балансовий рахунок на переклад валюти за кордон в оплату вартості імпортованого товару, товарних чи документів про надання послуг; як авансові платежі, передбачених умовами зовнішньоторговельних контрактів; в оплату простих і перекладних векселів за куплені в кредит товари; у погашення заборгованості перерахунків, що утворилася в результаті, і на інші мети зв'язані з імпортом і експортом товарів і послуг у межах залишку засобів на валютному рахунку клієнта.

Переклад засобів за кордон з доручення клієнтів комерційних банків виробляється на підставі заяви на переклад, у якому, зокрема, указуються: сума перекладу в іноземній валюті (цифрами і прописом), спосіб виконання перекладу (повітряною поштою, по чи телеграф. системі СВІФТ), найменування переказоотримувача і його точна адреса, а також номер рахунка переказоотримувача в його банку, найменування банку, клієнтом якого є переказоотримувач, мета і призначення перекладу, номер і дата зовнішньоторговельного контракту, найменування товару, номер рахунка клієнта, з якого повинна бути списана сума перекладу, а також можливі витрати і комісія за виконання перекладу. На заяві на переклад обов'язково вказується спосіб передачі платіжного доручення за кордон. Переклад по чи телексі каналам СВІФТ виробляється за рахунок переказодавача і шляхом списання суми вартості повідомлення з рахунка клієнта відповідно до встановленого тарифу стягування такого роду витрат у кожнім конкретному банку. Відповідальний виконавець повинний виконати заяву на переклад у встановлений термін і після виконання надати переказодавачу копію заяви на переклад з розпискою про виконання. При наявності банків-кореспондентів за кордоном заява на переклад до моменту виконання візується працівником, що займається веденням валютної позиції по рахунках "Ностро" комерційного банку в іноземних банках. Цей співробітник проставляє найменування іноземного банку-кореспондента, через який варто виконати переклад.

На підставі даних, що містяться в заяві клієнта, складається поштове платіжне доручення, телексне платіжне чи доручення повідомлення по системі СВІФТ за формою МТ100. Телексні повідомлення забезпечуються перекладним ключем. Поштові платіжні доручення виписуються на бланках установленої форми. Телексні і поштові доручення підписуються двома уповноваженими працівниками банку. У платіжному дорученні іноземному банку повідомляється спосіб відшкодування виплачених по перекладу сум: як правило, дозвіл дебетувати рахунок "Ностро" у банку-платника , рідше іноземні банки відкривають рахунка "Лоро" у комерційних банках, тобто в повідомленні буде міститися інструкція про кредитування рахунка "Лоро".

У день напрямку платіжного доручення в банку робиться відповідна запис по балансі або у формі виписки меморіального ордера, або в автоматичному режимі, а саме: сума платіжного доручення списується з рахунка клієнта і кредитується по рахунку "Ностро" у банку-кореспонденті. Сума стягуваної комісії відповідно до діючого тарифом списується з рахунка клієнта і кредитується рахунка доходів банку, сума телексних чи витрат за повідомлення СВІФТ списується також з рахунка клієнта і кредитується по рахунку доходів банку. У меморіальному ордері обов'язково проставляється термін валютування. Після завершення виконання заяви на переклад оригінал його, а також копія меморіального ордера і платіжного доручення за кордон сколюються разом і надходять в архів "Документи дня", де виконані документи брошуруються по датах виконання.

3.Документарний акредитив.

Документарний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера на користь експортера. Банк, що видав зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру (акцептувати його тратти) чи забезпечити здійснення платежу (акцепту тратт) іншим банком. Це зобов'язання є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначених вимог (насамперед із представленням у банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх його умов).

Розрахунки у формі документарного акредитива виробляються в такий спосіб:

Сторони (експортер і імпортер) беруть контракт, у якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть вироблятися у формі документарного акредитива. Акредитиви виставляються банками на підставі чи доручення заяви імпортера (наказувач по акредитиву), що фактично повторює всі умови роздягнула контракту, що стосується порядку платежів. У цьому зв'язку при висновку контракту варто звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сформульовані найбільше чітко і повно. Зокрема, контракти обмовляють наступне:

>найменування банку, у якому буде відкритий акредитив (перевага віддається банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку).

вид акредитива;

найменування авізующего і виконуючого банку;

порядок стягування банківської комісії;

>умови виконання платежу (по пред'явленні, платіж з розстрочкою, шляхом чи акцепту негоціації і т.д.);

>перелік документів, проти яких повинний вироблятися платіж;

>терміни дії акредитива, терміни відвантаження й ін.

У ряді випадків контрагенти можуть погодити проформу акредитива, що ставати невід'ємною частиною контракту. Т.ч. підготувати зразковий текст майбутнього акредитива, на який буде спиратися найазувач-імпортер при пред'явленні своєї чи заяви доручення на відкриття акредитива в банку. Звичайно, бажано, щоб ця проформа була погоджена, по можливості, з банками, що будуть брати участь в акредитивній операції.

Після висновку контракту експортер підготовляє товар до відвантаження, про що сповіщає (як правило, по телексі) імпортера. Одержавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку доручення (заява) на відкриття акредитива, у якому указує всі необхідні його умови. Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказувачем Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкцій наказувана.

Після відкриття акредитива, у якому банк-емітент звичайно вказує, яким образом буде вироблятися зарахування засобів, він направляється експортеру, на користь якого він відкритий (бенефіциару). При цьому банк-емітент направляє акредитив бенефіциару, як правило, через банк, що обслуговуєостаннього, у задачу якого входить авізування (повідомлення) акредитива експортеру. Такий банк називається авізуючим банком. Одержавши від емітента акредитив, авізующий банк по зовнішніх ознаках перевіряє його дійсність і передає бенефіциару. Авізующий банк також одержує екземпляр акредитивного чи листа телекса, оскільки він уповноважений на прийом від бенефіциара документів по акредитиві, їхню перевірку і відсилання банку-емітенту, а в ряді випадків призначається емітентом у якості виконуючого акредитив банку, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (покупку) чи акцепт тратт експортера.

Одержавши акредитив, бенефіциар перевіряє його на предмет відповідності умовам контракту. У випадку невідповідності бенефіциар може сповістити свій банк про умови прийняття акредитива (чи навіть про його неприйняття) і зажадати в наказувача внесення необхідних змін у його умови. Якщо ж бенефіциар згодний з умовами відкритого на його користь акредитива, він у встановлений термін робить відвантаження товару і, одержавши транспортні документи від перевізника, представляє їхній разом з іншими необхідними акредитивом документами (рахунками, специфікаціями, сертифікатами, при необхідності - страховими документами, траттами і т.д.) у свій банк.

Після перевірки банк експортера відсилає документи (і тратти, якщо умовами акредитива передбачене їхнє представлення) банку емітенту для оплати, чи акцепту негоціації, вказуючи у своєму супровідному листі, як повинна бути зарахована виторг. Одержавши документи, емітент перевіряє їх, після чого переводить суму платежу банку експортера, дебетуючи рахунок імпортера. Банк експортера зараховує виторг бенефіциару, імпортер же, одержавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.