Фінансовій облік (облік активів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчальний посібник

Фінансовій облік (облік активів)

РекомендованоМіністерством освіти і науки України

ББК 65.052.21

Б 12

Рецензенти

В.О. Мандибура, д-р екон. наук, проф. (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

Г.К. Яловий, д-р екон. наук, проф. (Міжнародний університет фінансів України)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки УкраїниЛист № 14/18.2-2225 від 15.10.04

Редакційна колегія обліково-економічного факультету

Голова редакційної колегії B.I. Єфіменко, канд. екон. наук, проф.

Секретар редакційної колегії М.Г. Кірданов, канд. екон. наук, старш. викл.

Члени редакційної колегії: М.В. Кужельний, д-р екон. наук, проф.; Ю.А. Кузьмінський, д-р екон. наук, проф.; В.Я. Савченко, канд. екон. наук, проф.; М.Г. Чумаченко, д-р екон. наук, проф.; В.М. Добровський, канд. екон. наук, проф. Бабіч В.В., Сагова С.В.

П 32Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 282 с.

ISBN 966-574-815-7

Посібник написано відповідно до програми навчальної дисципліни «Фінансовий облік-1», затвердженої Міністерством освіти і науки України. У ньому викладено методику бухгалтерського фінансового обліку активів. Він є першою частиною загального курсу «Фінансовий облік». Основна увага приділена документальному оформленню господарських операцій та методиці їх відображення в системі рахунків і регістрах бухгалтерського обліку.

Посібник підготовлено з урахуванням вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Навчальний посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Облік і аудит» та для підготовки фахівців з фінансів, економіки, аудиту, податкової системи та інших спеціалістів, які вивчають бухгалтерський облік. Може бути використаний працівниками бухгалтерії і інших підрозділів підприємств різних галузей.

ББК 65.052.21

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

© В.В. Бабіч, С. В. Сагова, 2006

ІSBN 966-574-815-7 © КНЕУ, 2006

Навчальне видання

БАБІЧ Віталій ВасильовичСАГОВА Світлана Володимирівна

ФІНАНСОВИЙ облік(облік активів)

Навчальний посібник

Редактор С. Філяка

Художник обкладинки О. Стеценко

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор Н. Мельник

Верстка О. Бабич

Підп. до друку 12.09.05. Формат 6084/16. Папір офсет. № 1.

Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16,39. Наклад 1200 прим. Зам. № 04-2870.

Київський національний економічний університет03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1

Свідоцтво про внесення до Державного реєструсуб'єктів видавничої справи (серія ДК, №235 від 07.11.2000)

Тел./факс (044) 458-00-66; 456-64-58 E-mail: publish@kneu.kiev.ua

Зміст

Тема 1. Основи організації фінансового обліку

1.1 Мета та сутність бухгалтерського (фінансового) обліку

1.2 Регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві

1.3 Формування облікової політики підприємства

Тема 2. Облік грошових коштів

2.1 Облік касових операцій

2.2 Облік коштів на рахунках у банках

2.3 Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

2.4 Облік грошових коштів на інших рахунках у банках

Тема 3. Облік фінансових інвестицій

3.1 Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

3.2 Оцінка фінансових інвестицій

3.3 Облік поточних фінансових інвестицій

3.4 Облік довгострокових інвестицій

3.5 Розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності

ТЕМА 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ

1.1 Мета та сутність бухгалтерського (фінансового) обліку

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік прийнято поділяти на фінансовий та управлінський (внутрішньогосподарський).

У Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV (далі -- Закон про бухгалтерський облік).

Бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Ведення бухгалтерського обліку є обов'язковим для підприємства.

Внутрішньогосподарський облік -- це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства в процесі управління підприємством.

Таким чином, поділ обліку на фінансовий і управлінський об'єктивно зумовлений відмінностями в цілях і завданнях надання інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам.

Господарська діяльність -- діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Якщо вона спрямована на одержання прибутку, то це підприємницька діяльність.

Суб'єктами останньої можуть бути юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -- підприємства). Усі вони зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Так, суб'єктам малого підприємництва дозволено вести спрощену систему та подавати спрощену фінансову звітність.

Інформація про господарську діяльність підприємства цікавить не тільки власників, керівників, а й інших користувачів, які мають відносини з цим підприємством. До таких користувачів належать потенційні інвестори, працівники, банківські установи, кредитори, покупці (замовники), контролюючі органи тощо.

Дані обліку є базою для складання фінансової, статистичної, податкової та інших видів звітності, що використовують грошовий вимірник.

Тому метою ведення бухгалтерського (фінансового) обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства.

У бухгалтерському обліку відображається інформація про окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність підприємства.

Під господарською операцією розуміють дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власному капіталі підприємства. Це й впливає на фінансовий стан підприємства.

Інформація про господарські операції формується за допомогою спостереження, реєстрації. Таке спостереження виконується працівниками підприємства безпосередньо або з використанням технічних засобів, що фіксується в первинних документах (ручних або машинних).

Результати обробки та групування даних за певними ознаками відображаються в облікових регістрах, на підставі яких складається фінансова звітність.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік фінансова звітність -- це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з П(с)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність забезпечує інформацією потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність включає:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до звітів.

Дані, які містить фінансова звітність, повинні задовольнити загальні потреби користувачів в інформації щодо фінансового становища підприємства. У разі потреби для окремих груп користувачів (наприклад, для контролюючих і статистичних органів) можуть бути встановлені інші або додаткові вимоги до інформації.

Отже, головна мета бухгалтерського (фінансового) обліку -- це задоволення користувачів (зовнішніх і внутрішніх) інформацією про господарську діяльність підприємства і, у першу чергу, про його фінансове становище.

1.2 Регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил фінансової звітності, які є, як зазначалося раніше, обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також з метою вдосконалення обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології обліку та складання фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує відповідні національні положення, нормативно-правові акти, стандарти бухгалтерського обліку.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до специфіки галузеві розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. При Міністерстві фінансів діє методологічна рада з бухгалтерського обліку, завданням якої є: розроблення та вдосконалення положень (стандартів) обліку, поліпшення організації, форм і методів обліку, методологічного забезпечення сучасних технологій обробки облікової інформації, а також вирішення питань підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів-бухгалтерів.

Протягом цих років були розроблені 27 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які регулюють методологічні засади ведення обліку окремих об'єктів -- активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Ці положення (стандарти) є основними нормативними актами, які регулюють методологічні основи обліку.

Таблиця 1.1 Перелік положень (стандартів) бухгалтерського обліку

№	Назва П(С)БО	Дата
		затвердження	упровадження
1	Загальні вимоги до фінансової звітності	Березень1999 р.	Січень2000 р.
2	Баланс	-“-	-“-
3	Звіт про фінансові результати	-“-	-“-
4	Звіт про рух грошових коштів	-“-	-“-
5	Звіт про власний капітал	-“-	-“-
6	Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності	Грудень1999 р.	-“-
7	Основні засоби	27.04.2000 р.Наказ № 92	з 01.07.2000 р.
8	Нематеріальні активи	18.10.1999 р.Наказ № 242	з 01.01.2000 р.
9	Запаси	20.10.1999 р.Наказ № 246	з 01.01.2000 р.
10	Дебіторська заборгованість	08.10.1999 р.Наказ № 237	з 01.01.2000 р.
11	Зобов'язання	31.01.2000 р.Наказ № 20	з 01.07.2000 р.
12	Фінансові інвестиції	26.04.2000 р.Наказ № 91	з 01.07.2000 р.
13	Фінансові інструменти	20.11.2000 р.Наказ № 559	з 01.01.2002 р.
14	Оренда	28.07.2000 р.Наказ № 181	з 01.07.2000 р.
15	Дохід	29.11.1999 р.Наказ № 290	з 01.01.2000 р.
16	Витрати	31.12.1999 р.Наказ № 318	з 01.01.2000 р.
17	Податок на прибуток	28.12.2000 р.Наказ № 353	з 01.01.2001 р.
18	Будівельні контракти	28.04.2001 р.Наказ № 205	з 01.01.2002 р.
19	Об'єднання підприємств	07.07.1999 р.Наказ № 163	з 01.01.2000 р.
20	Консолідована фінансова звітність	30.07.1999 р.Наказ № 176	з 01.01.2000 р.
21	Вплив змін валютних курсів	10.08.2000 р.Наказ № 193	з 01.01.2001 р.
22	Вплив інфляції	28.02.2002 р.Наказ № 147	з 2002 р.
23	Розкриття інформації щодо пов'язаних осіб	18.06.2001 р.Наказ № 3053	з 01.07.2001 р.
24	Прибуток на акції	16.07.2001 р.Наказ № 344	з 10.08.2001 р.
25	Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва	25.02.2000 р.Наказ № 39	з 2000 р.
26	Виплати працівникам	28.10.2003 р.Наказ № 601	з 01.01.2004 р.
27	Діяльність, що припиняється	07.11.2003 р.Наказ № 617	з листопада 2003 р.

Кожний зі стандартів включає загальні положення, в яких зазначається сфера застосування та наводяться основні терміни, що використовуються в стандарті, подаються визначення та оцінка об'єкта обліку, перелік інформації, яка має бути розкрита в примітках до фінансової звітності відносно такого об'єкта, коротко викладена методологія обліку.

Безумовно, що П(С)БО -- не інструкція з обліку. У П(С)БО не наводяться первинні документи, в яких фіксується господарські операції, бухгалтерські проведення на рахунках, регістри обліку. Вони регламентуються іншими нормативними документами Міністерства фінансів України, галузевих органів управління. Ці нормативні документи будуть докладніше розглянуті в наступних темах посібника.

Важливим інструментом регулювання бухгалтерського обліку є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 (див. додаток 1).

Цим же наказом затверджена Інструкція про застосування зазначеного Плану рахунків (далі -- Інструкція № 291).

Слід відмітити, що План рахунків відповідає методиці складання фінансової звітності. Кожний з його дев'яти класів рахунків узгоджений з відповідними розділами Балансу підприємства, або ж звіту про фінансові результати, а рахунки класу 0 -- із примітками до фінансової звітності.

Так, сальдо рахунків класів 1--3 використовується для заповнення розділів Активу Балансу, а сальдо рахунків класів 4--6 (крім дебетових сальдо) -- для заповнення розділів Пасиву Балансу. Дані рахунків класів 7--9 використовуються для складання звіту про фінансові результати (План рахунків додається).

Підприємство може самостійно вводити до Плану рахунків субрахунки, не передбачені в Плані рахунків, а також субрахунки другого й інших порядків, виходячи з власних потреб.

1.3 Формування облікової політики підприємства

Одним з основних принципів здійснення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика підприємства -- це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика може змінюватися тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення її для:

подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій чи операцій;

подій або операцій, що не відбувалися раніше.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності способом:

коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то такі зміни в бухгалтерському обліку і при складанні фінансової звітності розглядаються та відображаються як зміна облікових оцінок.

Формування облікової політики -- важливий етап у діяльності підприємства, адже від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства. На жаль, на даному етапі розвитку економіки України власники (керівники) не приділяють достатньої уваги формуванню облікової політики.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або вповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або посадова особа, яка керує підприємством.

Для забезпечення здійснення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

уведення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприєм-ства.

Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених Законом про бухгалтерський облік, і з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології обробки облікових даних;

розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може переводити на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з подальшим включенням їхніх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже відповідально й продумано, адже від вибору облікових оцінок підприємства залежить фінансовий результат та об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика підприємства формується на основі введених у дію Положень бухгалтерського обліку.

Згідно з графіком розроблення та впровадження Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку з застосуванням Міжнародних стандартів обліку (МСБО), затвердженим наказом Мінфіну України від 1 грудня 1998 р. № 248, уведено в дію 27 П(С)БО. Зміст наказу про облікову політику подано в додатку 2.

ТЕМА 2. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

2.1 Облік касових операцій

Згідно з П(с)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на поточних депозитних та інших рахунках у банках.

Грошові кошти -- це найбільш ліквідні активи. Вони практично наявні на всіх стадіях діяльності підприємства -- від його створення до ліквідації.

У складі грошових коштів обліковують еквіваленти їх, грошові документи.

До грошових коштів належать валюта України та іноземна валюта. Для обліку операцій із грошовими коштами призначені рахунки класу 3 “Кошти, рахунки та інші активи”. Для бухгалтерського обліку цих операцій можуть бути використані регістри, ухвалені Міністерством фінансів у спеціальних методичних рекомендаціях, або інші регістри, які відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку.

Операції з грошовими коштами регламентуються законодавчо-нормативними актами, які будуть розглянуті далі детальніше.

Підприємства всіх форм власності для зберігання готівкових коштів і здійснення операцій з ними створюють на підприємстві касу або вповноважують відповідальну особу для виконання таких операцій.

Каса підприємства -- це спеціально обладнане приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів.

У касі підприємства можуть зберігатися не тільки грошові кошти, а й цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності.

Порядок приймання, зберігання, видачі та обліку грошових коштів у касі підприємств регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління банку України від 19 лютого 2001 р. № 72 з подальшими змінами та доповненнями (далі -- Положення № 72).

Відповідно до цього Положення підприємства (підприємці), які мають поточні рахунки в банках, зобов'язані зберігати свої грошові кошти на цих рахунках на договірних умовах. Розрахунки за своїми зобов'язаннями підприємства (підприємці) здійснюють у безготівковій і готівковій формі.

Для виконання операцій з готівкою на підприємстві призначається матеріально відповідальна посадова особа -- касир. Після видання наказу про призначення відповідального працівника на посаду касира його обов'язково під розписку ознайомлюють з порядком ведення касових операцій, після чого з ним укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

На підприємствах, де за штатним розкладом не передбачена посада касира, обов'язки останнього може виконувати бухгалтер або інший працівник відповідно до письмового розпорядження керівника підприємства за умови укладання з ним угоди про повну матеріальну відповідальність. Про це в письмовій формі обов'язково повідомляється банк, який здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства.

Обов'язки касира визначені Положенням № 72 і зводяться до повної матеріальної відповідальності за зберігання готівки та проведення всіх операцій з нею.

Підприємства (підприємці), як зазначалося раніше, мають право розраховуватися між собою та з фізичними особами як у готівковій, так і в безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою між суб'єктами підприємницької діяльності протягом одного дня не повинна перевищувати 3 000 грн (обмеження не поширюються на закупівлю окремих видів сільськогосподарської продукції).

За необхідності підприємства отримують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, які визначає власник рахунку під час подання до банку чеку, без додаткових обґрунтовуючих документів.

Готівкові кошти, одержані підприємством з банку, використовуються для розрахунків зі своїм персоналом із заробітної плати, допомоги, компенсацій, витрат на відрядження та з інших виплат фізичним особам. Вони можуть бути використані і для оплати юридичними особами (підприємствами, підприємцями) одержаних товарів, робіт, послуг.

Розраховуватися готівкою підприємство може не тільки за допомогою коштів, одержаних з каси банку, а й за рахунок готівкової виручки, яка надійшла до каси підприємства від операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інших запасів, необоротних активів, а також від позареалізаційних надходжень (внески до статутного фонду тощо). Отримані з каси банку готівкові кошти повинні використовуватися підприємством за цільовим призначенням.

Положенням № 72 регламентується касовий обіг грошових коштів, а саме: залишок їх у касі підприємства на кінець робочого дня; сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного робочого дня. Ці обмеження змінюються залежно від стану грошового обігу в державі й утворюють ліміт залишку готівки. Ліміт залишку готівки -- її граничний розмір, що може залишитися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Згідно з Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 69 (далі -- Інструкція № 69) зі змінами, внесеними Постановою Правління НБУ від 23 липня 2002 р. № 259, ліміт залишку готівки в касі для підприємства встановлюється банком або самостійно визначається підприємством з урахуванням режиму та специфіки роботи останнього, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, визначених строків і порядку здавання касової виручки.

Ліміт каси встановлюється на весь термін дії договору за розрахунково-касового обслуговування, укладеного підприємством з установою банку. Підставою для затвердження загального ліміту каси (з урахуванням потреб відокремлених підрозділів, термінів і порядку здачі готівкової виручки) є складена у двох примірниках у вигляді додатку до договору заявка-розрахунок. Вона оформлюється на основі фактичних показників діяльності підприємства, наприклад за три будь-які місяці з останніх дванадцяти, що передують місяцю встановлення (перегляду), в яких був найбільший обсяг касових операцій.

Підприємство з метою перегляду загального ліміту каси використало для складання нової заявки-розрахунку обсяги касових операцій у касі підприємства й у касі відокремленого підрозділу за жовтень, листопад і грудень.

Дані по підприємству:

а) надійшла до каси виручка -- усього 52 870 грн, у тому числі: за жовтень -- 17 200 грн, листопад -- 16 800 грн, за грудень -- 18 870 грн;

б) виплачено готівкою -- усього 42 150 грн, у тому числі: у жовтні -- 13 350 грн, у листопаді -- 13 850 грн, у грудні -- 14 950 грн.

Дані по підрозділу:

а) надійшла до каси виручка: усього -- 35 800 грн, у тому числі за жовтень -- 11 900 грн, за листопад -- 11 500 грн, за грудень -- 128 400 грн;

б) виплачено готівкою -- усього 26 300 грн, у тому числі: у жовтні -- 7680 грн, у листопаді -- 8400 грн, у грудні -- 10 220 грн.

Підприємство відпрацювало за всі три місяці 66 робочих днів, а відокремлений підрозділ -- 74 дні.

За цими даними буде складена заявка-розрахунок за формою див. табл. 2.2.

Заявка-розрахунок для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядкуі строків здавання готівкової виручки

Найменування підприємства

Найменування установи банку

Номер поточного рахунку

Місцезнаходження підприємства, телефон

Таблиця 2.2 касові обороти

Найменування показника	Фактично за три будь-які місяці з останніх дванадцяти, що передують установленню (перегляду) ліміту
	каса підприємства	каса підрозділу	усього
1. Готівкова виручка (надходження до кас підприємства, крім сум, що одержані з установ банків)	52 870	35 800	88 670
2. Середньоденна виручка (рядок 1 розділити на кількість робочих днів підприємства за три місяці)	801	484	1285
3. Виплачено готівкою на різні потреби (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів)	42 150	26 300	68 450
4. Середньоденна видача готівки (рядок 3 розділити на кількість робочих днів)	638	355	993

Продовження табл. 2.2 Ліміт каси*, порядок і строки здавання готівкової виручки

Найменування показника	Пропонується підприємством	Установлено банком
1. Загальний ліміт залишку готівки в касі підприємства	300	300
2. Порядок здавання виручки	Самостійно	Самостійно
3. Строки здавання виручки

* Ліміт каси визначається як різниця між показниками рядків 2 і 4 стовпчика “Усього” табл. 1 (1285 - 993 = 292 грн).

Якщо підприємство має поточні рахунки в різних установах банків, тоді воно самостійно визначає, в який з них подати заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси. Після затвердження ліміту в одному з банків копії заявки-розрахунку, завірені ним, подаються до всіх установ банків, у яких відкриті поточні рахунки підприємства.

Якщо підприємство згідно з Інструкцією № 69 самостійно (без затвердження) розраховує ліміт каси, то воно також складає заявку-розрахунок. Усю готівку понад суму встановленого ліміту підприємство має здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку й у терміни, передбачені в цій заявці.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день способом порівняння залишку готівки в касі підприємства на кінець дня з установленим йому (або самостійно визначеним) лімітом, незалежно від того, здійснювалися в цей день касові операції (надходження, виплати) чи ні.

Якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлено, тоді вся наявна в касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

Суми готівки, видані в підзвіт, але з об'єктивних причин не витрачені, повинні бути повернені до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після їх видачі (за відрядженнями -- не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції -- не пізніше десяти робочих днів з дня їх видачі). Якщо ця вимога не виконана, такі суми додаються в касі та вся сума порівнюється з лімітом.

Понад установлений ліміт підприємства мають право зберігати в касі грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати, премій, дивідендів, допомоги з тимчасової непрацездатності, протягом 3 робочих днів. Після цього строку неодержані грошові кошти здаються в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства.

За перевищення встановленого ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства пунктом 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення готівки” від 12 червня 1995 року № 436/95 (зі змінами та доповненнями) передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі суми виявлених понадлімітних готівкових коштів за кожний день.

Під час здійснення готівкового обігу на підприємствах крім дотримання ліміту готівки діють й інші обмеження, а саме:

забороняється за наявності податкової заборгованості використовувати готівкову виручку на виплату заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій;

видача готівки під звіт проводиться тільки за умови повного звіту за раніше отримані суми, а також дотримання термінів звіту за підзвітні суми і повернення невикористаних підзвітних сум (на відрядження -- 3 робочі дні після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції, заготівлю вторинної сировини й металобрухту -- 10 робочих днів з дня видачі під звіт, на всі інші господарські потреби -- наступний робочий день після видачі під звіт.

Під час розрахунків готівкою між підприємствами остання з 15 квітня 2003 р. Має не перевищувати 10 000 грн.

За порушення передбачених правил готівкового обігу підприємство несе матеріальну відповідальність у розмірах, передбачених названим Указом Президента України (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Матеріальна відповідальність підприємств за порушення правил готівкового обігу

№	Вид порушення	Розмір фінансової штрафної санкції
1	Перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі	2-кратна сума перевищення ліміту
2	Неоприбуткування (неповне оприбуткування) готівки в касі	5-кратний розмір неоприбуткованої суми
3	Неустановлення лімітів залишків кас у разі, коли банки повинні встановлювати такі ліміти (застосовується до банків)	50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок
4	Виплата готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги всіх видів, компенсацій за наявності податкової заборгованості	У розмірі здійснених виплат
5	Перевищення встановлених термінів використання наданої під звіт готівки. Видача готівки під звіт без повної звітності за раніше видані кошти	25 % виданих під звіт сум
6	Проведення розрахунків готівкою без подання одержувачем коштів платіжного документа, що стверджує сплату покупцем готівкових коштів	У розмірі витраченої готівки
7	Використання отриманих в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням	У розмірі сплачених коштів

Касові операції оформляються відповідними документами (табл. 2.4), типові міжвідомчі форми яких затверджені Держкомстатом України та узгоджені з НБУ й Мінфіном України. Ці документи повинні застосовуватися без змін усіма підприємствами, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

Таблиця 2.4 Документи оформлення касових операцій

№	Коддокумента	Назва первинного документа
1	КО-1	Прибутковий касовий ордер
2	КО-2	Видатковий касовий ордер
3	КО-3	Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів
4	КО-3а	Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів
5	КО-4	Касова книга
6	КО-5	Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей

Надходження готівки до каси підприємства оформляється прибутковими касовими ордерами за формою № КО-1 (див. зразок 2.1.), підписаними головним бухгалтером або вповноваженою на це особою та касиром.

Особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером і касиром та завірена печаткою (штампом).

Одержання готівки з власного рахунка в установі банку підприємство здійснює через касира або іншу вповноважену на те особу за грошовим чеком (іменним) з чекової книжки.

Чекову книжку підприємство придбаває в установі банку за заявою спеціальної форми.

Зберігається чекова книжка в сейфі підприємства. При виписуванні грошового чека жодні виправлення в ньому не допускаються. У чеку вказується цільове призначення готівки, а на корінці зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки.

На суму одержаної готівки виписується прибутковий касовий ордер і квитанція до нього. Квитанція додається до виписки банку з поточного рахунка та є підтвердженням повного оприбуткування одержаної з банку готівки.

Видаткові касові ордери підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або ними вповноваженими особами, що зафіксовано наказом по підприємству. Якщо є дозвільний напис керівника на документах, що додаються до видаткових касових ордерів (заявках, рахунках та інших), то підпис керівника на самих ордерах не обов'язковий. Гроші з каси завжди видаються під розписку, яка оформлюється тільки власноручно одержувачем. Одержувач пред'являє касиру документ, що засвідчує його особу (паспорт громадянина, службове посвідчення тощо). Цей документ записується в касовому ордері.

Видача грошей у рахунок праці, допомоги з тимчасової втрати працездатності, премій тощо проводиться за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. У цьому випадку одержана сума словами не пишеться конкретною особою. На титульній сторінці відомості робиться дозвільний напис про видачу грошей за підписами керівника і головного бухгалтера. На загальну суму видачі незалежно від кількості відомостей складається один видатковий касовий ордер, дата та номер якого проставляється на кожній відомості.

Гроші видаються тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Видача грошей іншій особі здійснюється тільки за дорученням, яке оформлюється у встановленому порядку з посиланням на нього у видаткових документах і додається до них. Після закінчення термінів виплати касир повинен:

у платіжній відомості навпроти прізвища осіб, котрим суми не виплачені, зробити запис “депоновано”;

скласти реєстр депонованих сум;

у кінці відомості зробити запис про фактично видану суму та суму, що підлягає депонуванню;

записати в касову книгу фактично виплачену суму, а на відомості проставити номер видаткового ордера;

здати депоновані суми на поточний рахунок підприємства в банку.

Здавання готівки з каси підприємства на рахунок у банк оформляється заявою на внесення готівки, форма якої затверджена НБУ. Об'ява заповнюється касиром підприємства. Після здачі готівки касир одержує квитанцію (середня частина бланка об'яви).

Прибуткові та видаткові касові ордери виписуються бухгалтерією й передаються до виконання безпосередньо касирові, а не через особу, що вносить або одержує гроші.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передання їх касирові реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації касових ордерів типової форми № КО-3, де їм надаються порядкові номери з початку звітного року.

Касова книга відкривається підприємством на звітний рік. Її аркуші повинні бути пронумеровані, прошиті та опечатані з прикладенням печатки. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується керівником і головним бухгалтером. Записи в ній проводяться у двох примірниках із застосуванням копіювального паперу, при цьому другий примірник є відривним і використовується як звіт касира, а перший -- залишається в книзі. Виправлення в ній засвідчуються підписами касира та головного бухгалтера, немотивовані виправлення забороняються.

Записи в касовій книзі здійснюються за кожним прибутковим і видатковим касовим ордером, а додані до них документи з метою запобігання повторного використання погашаються штампом або підписом від руки “Одержано”, “Списано” із зазначенням дати.

Касовий звіт складається щодня (у разі виплати зарплати -- за 3 дні). Касир у кінці дня підбиває підсумки за день, виводить залишок у касі і передає другий відривний примірник до бухгалтерії як звіт з усіма додатками.

Порядок ведення касової книги зберігається і за машинної обробки інформації.

Після одержання звіту касира бухгалтерія перевіряє його з метою правової обґрунтованості, арифметичної точності всіх записів та на підставі цих даних відображає операції в системі рахунків і регістрів обліку.

Як було раніше сказано, для обліку касових операцій використовується активний рахунок 30 “Каса” з двома субрахунками:

301 “Каса в національній валюті”;

302 “Каса в іноземній валюті”.

За дебетом рахунка 30 “Каса” відображаються надходження грошових коштів до каси підприємства, за кредитом -- виплата грошових коштів з каси.

Для ведення синтетичного обліку касових операцій можуть бути використані регістри бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29 грудня 2000 р. “Про затвердження методичних рекомендацій щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку” або ж інші регістри (за вибором підприємства).

Підприємство може використовувати й регістри журнально-ордерної форми. Тоді обороти за кредитом рахунка 30 “Каса” відображаються в журналі-ордері № 1, а за дебетом -- у відомості до нього.

Окрім названих, можуть використовуватися й інші регістри обліку.

Якщо підприємство має й іноземну готівкову валюту, тоді в первинних документах обов'язково показується сума операції в національні валюті та в іноземній за курсом НБУ на день здійснення операції. Рекомендується вести окремі регістри для відображення готівкових операцій в іноземній валюті. Зміни валютних курсів готівки відображаються в обліку відповідно до П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Керівник підприємства затверджує час (але не рідше одного разу на квартал) проведення інвентаризації каси та призначає інвентаризаційну комісію. Комісія проводить покупюрну інвентаризацію готівки та інших грошових коштів, які зберігаються в касі. Результати інвентаризації оформлюються актом, в якому наводяться дані про наявність готівки та інших коштів і надлишки, нестачі (якщо вони мають місце), причини їх виникнення. За результатами інвентаризації керівник підприємства приймає рішення про оприбуткування надлишків, або списання нестач за рахунок матеріально відповідальної особи (касира). На підставі рішення керівника надлишки оприбутковуються та зараховуються в дохід підприємства за дебетом рахунка 30 “Каса” і кредитом субрахунка 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

Нестачі списуються в дебет субрахунка 947 “Нестачі і витрати від псування цінностей” і кредит рахунка 30 “каса”, а потім сума проводиться за дебетом субрахунка 375 “Розрахунки за відшкодування завданих збитків” і кредитом субрахунка 716 “Відшкодування раніше списаних активів” (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Схема основних бухгалтерських проведень касових операцій

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Одержано з поточного рахунка в національній валюті готівка для різних цілей	301	311
2	Одержано готівку з поточного рахунка в іноземній валюті для виплати авансу з відрядження	302	312
3	Надійшла в касу виручка за продукцію власного виробництва	301	701
4	Надійшла до каси виручка за товари	301	702
5	Надійшла до каси виручка за надані послуги	301	703
6	Одержано готівку від покупців у рахунок оплати раніше відвантаженої продукції товарів (робіт, послуг)	301, 302	361, 362
7	Повернуто до каси невикористані підзвітні суми	301, 302	372
8	Одержані до каси гроші від винних осіб за відшкодування завданих підприємству збитків	301	375
9	Отримано готівкою до каси внесок до статутного фонду	301	46
10	Одержана готівка до каси за перепродані акції власної емісії або за продану частину власника в капіталі підприємства	301	45
11	Оприбутковано до каси фінансову довгострокову допомогу на зворотній основі	301, 302	55
12	Надійшла готівка в рахунок погашення раніше одержаних векселів	301, 302	341, 342
13	Одержані до каси суми в рахунок оплати за житлово-комунальні послуги	301	377
14	Одержано готівку від покупців за продані необоротні активи	301	342
15	Одержані до каси суми в рахунок погашення заборгованості за позичками на індивідуальні потреби	301	163, 371
16	Одержані до каси суми в рахунок погашення раніше списаної дебіторської заборгованості	301	716
17	Одержані до каси суми цільового фінансування	301	48
18	Одержані до каси платежі в рахунок доходів майбутніх періодів (орендна плата, за комунальні послуги тощо)	301	69
19	Оприбутковано до каси готівку від внутрішніх підрозділів, що мають окремі баланси	301	683
20	Надійшла до каси готівка від дочірніх підприємств	301	682
21	Повернено до каси суму надлишково виплаченої зарплати працівників	301	661
22	Оприбутковані надлишки готівки, виявлені під час інвентаризації каси	301	719
23	Виплачено з каси працівникам підприємства заробітну плату, та нараховано допомогу за рахунок фондів соціального страхування	661	301
24	Видано готівку під звіт працівникам підприємства для відрядження та на здійснення інших господарських операцій	372	301, 302
25	Внесена готівка з каси підприємства на його банківські рахунки (виручка, депонована зарплата і т. ін.)	311, 312	301, 302
26	Виплачені з каси депоненти акціонерам, засновникам та іншим власникам корпоративних прав	671	301
27	Виплачено з каси (переказано через відділення зв 'язку) утримані суми за виконавчими листами (аліменти тощо)	685	301
28	Виплачено з каси раніше депоновану заробітну плату	662	301
29	Виплачена з каси працівникам підприємства одноразова допомога за рахунок фонду соціального страхування	652	301
30	Видана з каси працівникам підприємства позичка на індивідуальні потреби (короткострокова, довгострокова)	327, 631	301
31	Погашені готівкою раніше видані короткострокові векселі	621	301
32	Викуплені підприємством акції власної емісії	45	301
33	Видана з каси готівка за рахунок коштів цільового фінансування	48	301
34	Передана з каси готівка інкасатору	333	301
35	Відображено нестачу готівки в касі за результатами інвентаризації	947	301

Примітка. У таблиці наведені основні, такі, що найчастіше мають місце, операції з готівковими коштами. У господарській діяльності підприємства можуть бути інші операції, які відображаються за рахунком 30 “Каса” в кореспонденції з різними рахунками.

2.2 Облік коштів на рахунках у банках

Для зберігання грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків підприємства та інші суб'єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в банках. У процесі відкриття рахунків клієнтам банки керуються Інструкцією № 3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою Постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі -- Інструкція № 3). Ця Інструкція визначає порядок не тільки відкриття, а й переоформлення та закриття поточних, депозитних рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.

Поточний рахунок -- це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку (за вибором підприємства) для зберігання грошових коштів і проведення розрахунків у безготівковій формі.

Підприємство має право відкрити не один, а необмежену кількість поточних рахунків за своїм вибором і згодою банків. У разі відкриття двох або більше таких рахунків у національній валюті підприємство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дня відкриття визначити один з рахунків основним, на якому буде обліковуватися заборгованість, що списується (стягується) в безспірному порядку, і повідомляє його номер податковому органу, де воно зареєстровано як платник податків.

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствами, що здійснюють науково-дослідну, виробничу чи іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними та оборотними засобами й мають самостійний баланс.

Поточні рахунки (субрахунки) можуть бути відкриті за клопотанням власника основного поточного рахунка філіям та іншим відокремленим підрозділам цього власника, які перебувають на окремому балансі. Субрахунки відкриваються за місцем розташування цих підрозділів.

У разі необхідності підприємство відкриває поточний рахунок і в іноземній валюті. Цей рахунок відкривається в тому банку, де є поточний рахунок у національній валюті.

Якщо такий банк не має ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, то рахунки в іноземній валюті можуть відкриватися в іншому банку, який має означену ліцензію. Розрахунки іноземною валютою здійснюються в межах чинного законодавства України.

Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

заяву встановленого про відкриття зразка рахунка. Її підписують керівник і головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті відсутня посада головного бухгалтера, то заяву підписує тільки керівник;

копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, який видав таке свідоцтво;

копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;

копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів, засвідчену нотаріально або вищою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України. Якщо в цій установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, то бюджетний рахунок відкривається на підставі заяви на відкриття останнього. У разі ненадходження коштів з бюджету протягом року такий рахунок закривається.

У разі відкриття поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємства в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подають такі документи:

заяву на відкриття поточного рахунка, підписану керівником і головним бухгалтером відокремленого підрозділу або особою, на яку покладено обов'язки ведення бухгалтерського обліку та звітності. Якщо в штаті відсутня посада особи для ведення бухгалтерського обліку, то заяву підписує лише керівник;

копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав відповідну довідку, чи вповноваженим працівником банку;

копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

копію належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчену нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

картку з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів. Зразки підписів і повноваження службових осіб засвідчуються нотаріально або керівником підприємства -- юридичної особи, до складу якого входить відокремлений підрозділ;

клопотання підприємства -- юридичної особи -- про відкриття для його підрозділу поточного рахунка;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

копію документів про взяття на податковий облік юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, і відокремленого підрозділу (від податкового органу за місцем знаходження цього підрозділу), засвідчену податковим органом, нотаріально або вповноваженим працівником банку;

копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Для відкриття тимчасових поточних рахунків господарським товариством з метою залучення коштів, що вносяться для формування статутного фонду (капіталу), подається заява про відкриття рахунка.

У разі переоформлення рахунка у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиттям, приєднанням, поділом тощо) до банку подаються також документи, що й під час створення підприємства.

В Інструкції № 527 наведені й деякі інші особливості щодо відкриття рахунків для окремих суб'єктів підприємницької діяльності (дочірніх, орендних та інших підприємств).

Підставою для закриття поточних рахунків можуть бути:

заява власника рахунка;

рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

рішення суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

інші підстави, передбачені чинним законодавством України або договором між банком і власником рахунка.

Підприємства, незалежно від форм власності, всі розрахунки з іншими підприємствами повинні здійснювати в безготівковій формі.

Банківські операції щодо рахунків підприємства проводяться на підставі розрахунково-платіжних документів установленої форми.

Найпоширенішими з них є: платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, заяви на виставлення акредитиву, об'яви про внесення готівки, грошові чеки тощо. Форми цих документів затверджені НБУ.

Об'ява про внесення готівки використовується для оформлення операцій із зарахування готівки на поточний рахунок підприємства (зразок 2.4).

Як видно, об'ява складається з трьох частин: перша -- власне об'ява -- залишається в банку, друга -- квитанція -- повертається підприємству для підтвердження внеску, а третя -- ордер -- додається до виписки банку з поточного рахунка підприємства.

Грошовий чек -- наказ банку власника рахунка про видачу готівки з його поточного рахунка пред'явникові чека в сумі, зазначеній в останньому.

Платіжне доручення -- доручення (наказ) банку про перерахування з поточного рахунка підприємства в безготівковій формі певних сум на рахунок одержувача (постачальнику, підряднику, казначейству, фондам соціального страхування та ін.).

Платіжна вимога-доручення -- розрахунковий документ, який виписується одержувачем (постачальником, підрядником) і подається у свій банк з метою одержання коштів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. Таку ж мету має і вимога-доручення, але вона надсилається платникові та після його згоди на оплату (акцепту) він передає її у свій банк як доручення.

Можуть застосовуватися й інші розрахунково-платіжні документи, але за обов'язковим призначенням. Усі вони підписуються керівником і головним бухгалтером і засвідчуються гербовою печаткою підприємства.

Для синтетичного обліку операцій на поточних рахунках у банках використовується активний рахунок 31 “Рахунки в банках”, а точніше субрахунок 311 “Поточні рахунки в національній валюті” і субрахунок 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, на яких відображаються наявність і рух коштів, що перебувають на рахунках у банках і використовуються для поточних операцій.