Перспективне фінансове планування

1

Размещено на httр://www.аllbеst.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства

1.1 Поняття стратегії в плануванні

1.2 Фінансова стратегія, її цілі, завдання

1.3 Загальна характеристика підприємства

2. Аналіз фінансового стану підприємства

2.1 Загальний аналіз фінансового стану підприємства

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.3 Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства

2.4 Методи та механізми фінансової стратегії підприємства

3. Напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства

3.1 Нормування оборотних коштів як механізм підвищення ефективності їх використання

3.2 Оптимізація джерел формування оборотного капіталу підприємств

3.3 Шляхи прискорення обертання поточних активів підприємства

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення,є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає обєктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи обєктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, обєктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми стикаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього зявляється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.

фінансовий стратегія платоспроможність оборотний капітал

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття стратегії в плануванні

В сучасній системі управління підприємством провідне місце належить стратегії розвитку, складовою якої є фінансова стратегія. Фінансова стратегія підприємства виступає як економічна категорія, що характеризує різноманітні відносини між суб'єктами ринку в фінансовій сфері. Ця категорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринкової позиції, використання фінансових ресурсів при активній участі грошово-кредитних інструментів.

Для визначення особливостей стратегії планування необхідно зупинитися на тому, що таке стратегія і яке значення вона має для підприємства.

У Стародавній Греції стратегія передбачала планування зовнішньої політики держави, утворення військово-політичних союзів, розрахунок балансу сил. З часом термін стратегія почали застосовувати не тільки військові, а й політики та економісти. Наприкінці 60-х початок 70-х років ситуація дещо змінилася. Високий рівень конкуренції, який невпинно зростав змусив економістів переглянути традиційні підходи до розуміння стратегія.

Стратегію почали вважати не лише правильне управління ресурсами, але й правильне визначення напрямів діяльності на ринку. Стратегія все частіше практикувалася як план досягнення комплексу різноманітних дій.

У 80-90-х роках стратегія стала невід'ємною частиною управління бізнесом практично в усіх країнах з ринковою економікою.

Сучасне розуміння стратегії важко сформулювати одним реченням. Багато вчених пропонували власне бачення змісту стратегії, але вони мають різний зміст.

На думку Томсона, стратегія - це план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей. Велесько: стратегія - це мистецтво керівництва, загальний план ведення роботи. Карлоф: стратегія - це узагальнена модель дій необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. Остер: стратегія - це зобов'язання діяти певним чином, таким і не інакшим.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово - економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства. Стратегічне планування має на меті дати комплексне наукове обґрунтування проблем, з якими може зіткнутися фірма в майбутньому, і на цій основі розробити показники розвитку фірми на плановий період. За основу при розробці стратегічного плану беруть:

- аналіз перспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення тенденцій і факторів, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;

- аналіз позицій у конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у визначенні, наскільки конкурентоспроможна продукція фірми на різних ринках і що фірма може зробити для поліпшення результатів роботи в конкретних напрямах;

- вибір стратегії на основі аналізу перспектив розвитку фірми в різних видах діяльності та визначення пріоритетів з конкретних видів діяльності з точки зору її ефективності й забезпечення ресурсами;

- аналіз напрямів диверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш ефективних її видів і визначення результатів, що очікуються.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

- прогноз звіту про прибутки та збитки;

- прогноз руху грошових коштів;

- прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

При стратегічному плануванні на основі поставлених цілей визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва, виробничої потужності, структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством у цілому. Основна мета стратегічного планування полягає у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи. В результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.

На сьогодні стратегічне планування зайняло своє місце в ряді функцій менеджменту. Багато в чому воно набуло нового змісту, збагатилося за рахунок синтезу з новим підходом. Сьогодні, поряд із формальними, кількісними методами, стратегічне планування використовує творчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним методом досягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності підприємства.

Стратегічне планування складається з ряду взаємозалежних етапів. Спочатку проводиться дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, потім визначаються основні орієнтири підприємства, на наступному етапі, у рамках стратегічного аналізу, порівнюються результати першого і другого етапів, визначаються можливі варіанти стратегій, потім вибирається один із варіантів і формується власна стратегія; на останньому етапі готується остаточний стратегічний план.

Стратегічний план підприємства базується на:

- визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;

- перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

- вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально - технічними ресурсами;

- визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць, оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;

- у вивченні можливостей фінансування плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;

- визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово - економічної ситуації.

1.2 Фінансова стратегія, її цілі та завдання

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає обєктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих субєктів.

Підприємства зацікавлені в виробітку фінансової стратегії.

Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами.

Вона охоплює питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання.

Рисунок 1.1 - Модель фінансової стратегії підприємства

Стратегія підприємства - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення.

За своїм змістом стратегія розвитку підприємства - це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування - це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства.

Розробка стратегій підприємств - це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.

Кожне підприємство, яке веде конкурентну боротьбу на ринку, користується певною стратегією. Для того, щоб правильно сформулювати стратегію через процес або ідентифікувати приховану стратегію необхідно знати, які ж види стратегій існують взагалі, і які із них можуть бути вибрані для конкретного підприємства при тих чи інших обставинах. Система класифікації стратегій підприємства включає низку ознак, за якими стратегії поділяються на окремі групи.

Таблиця 1.1 - Класифікація стратегій підприємства

Ознаки	Види стратегій
За ієрархією в системі управління	Корпоративна стратегія
	Ділова стратегія
	Функціональна стратегія
	Операційна стратегія
За функціональним критерієм	Маркетингова стратегія
	Виробнича стратегія
	Фінансова стратегія
	Організаційна стратегія
	Соціальна стратегія
За стадіями життєвого циклу бізнесу	Стратегія зростання
	Стратегія утримання
	Стратегія скорочення
За конкурентною позицією на ринку	Стратегія лідера
	Стратегія претендента
	Стратегія послідовника
	Стратегія новачка
За способами досягнення конкурентних переваг	Стратегія мінімальних витрат
	Стратегія диференціацій
	Стратегія зосередження
За рівнем глобалізації бізнесу	Стратегія узької спеціалізації
	Стратегія диверсифікації

Корпоративна - це стратегія вищого рівня для компанії і сфер її діяльності в цілому. Вона характерна для диверсифікованих компаній.

Ділова стратегія - це стратегія найвищого рівня для вузькоспеціалізованих компаній. Полягає у розробці заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних переваг. Об'єднання стратегічний дій основних функціональних підрозділів, вирішенні специфічних питань і проблем, пов'язаних з бізнесом.

Функціональна стратегія існує окремо для кожного напряму діяльності, спрямовується на підтримку ділової стратегії і досягнення поставлених цілей.

Операційна стратегія є вужчою стратегією для окремих структурних одиниць. Повинна вирішувати специфічні проблеми, пов'язані з досягненням поставлених перед окремими підрозділами компанії цілей.

Маркетингова стратегія визначає загальний план узгодження цілей фірми, дослідження ринків та вимог споживачів, визначення на цій основі тих товарів, які мають найбільшу цінність для споживча і найкращі перспективи збуту.

Виробнича стратегія - це загальний план нарощування виробничих потужностей і матеріально - технічного забезпечення виробничого процесу відповідно до маркетингової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія - це загальний план визначення фінансових результатів і фінансових потреб, а також альтеративного вибору джерел фінансування з метою максимізації прибутку.

Особливе місце посідають організаційна та соціальна стратегії. Перша формується під впливом потреб менеджменту. Друга розробляється фірмою під впливом суспільства, його соціальних груп та інституцій.

Стратегія зростання є характерною для тих копаній, бізнес яких лише розвивається. Ця стратегія передбачає вибір цільових сегментів, посилення інвестування, науково - дослідні роботи та інновації.

Стратегія утримання - це стратегія копаній, бізнес яких досягнув зрілості. Вона пов'язана із здійсненням вибіркового інвестування і утримання балансу між витратами і доходами.

Стратегія скорочення передбачає комплекс дій щодо поступового зростання бізнесу, що перейшов у завершальну стадію життєвого циклу.

Стратегія лідерства передбачає утримання становища на ринку і зміцнення конкурентних позицій.

Стратегія претендента - це агресивна стратегія, спрямована на створення своїх власних конкурентних переваг, таки, як лідер у галузі.

Стратегія послідовника - це переважно, сукупність дій, спрямованих на фокусуванні і диференціації.

Стратегія фірми - новачка, яка намагається увійти у новий бізнес, залежить від здатності подолання вхідних бар'єрів галузі.

Стратегія диференціації полягає у виведенні на ринок такої продукції чи послуги, яка сприймається у межах певної галузі, як щось унікальне, відмінне від інших пропозицій.

Стратегія зосередження полягає у фокусуванні уваги на конкретній групі покупців, сегменті ринку, товарній номенклатурі або ж на графічному регіоні.

Стратегія вузької спеціалізації характерна для більшості компаній, які розпочинають свій бізнес, але залишається актуальною лише для деяких з них на стадії перетворення у великі фірми.

Стратегія диверсифікації передбачає розвиток бізнесу у декількох сферах чи галузях, пов'язаних одна з одною технологічно чи пов'язаних. У деяких випадках диверсифікація набуває інших форм, наприклад, багатонаціональна диверсифікація.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе:

- аналіз фінансового стану;

- оптимізацію основних та оборотних засобів;

- розподіл прибутку.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує :

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів,правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;

- створення та підготовка стратегічних резервів;

- ранжування та поетапне досягнення цілей.

Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії, при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію.

Завданнями фінансової стратегії є:

- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із субєктами господарювання, бюджетом, банками, тощо.

- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

- вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

- розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за

умов кризового стану підприємств.

Враховуючи зміну кон'юнктури та тенденцій розвитку фінансових ринків, високий рівень розвитку інноваційних фінансових інструментів, якими оперують підприємства, їх залежність від напрямку руху макроекономічних і соціально - політичних процесів в світовому суспільстві, слід сформувати ряд напрямків, які необхідно розглядати як складові фінансової стратегії. Серед них:

- вибір пріоритетних для підприємства фінансових ринків і цільових ринкових сегментів для роботи в майбутньому;

- аналіз та обґрунтування стійких (стабільних) джерел фінансування ( в тому числі випуску цінних паперів);

- вибір фінансових інститутів в якості партнерів та посередників, які можуть ефективно співпрацювати з підприємством в довгостроковому періоді (наприклад шляхом створення стратегічних альянсів);

- розробка довгострокової інвестиційної стратегії, що співставляється з пріоритетними напрямками розвитку видів бізнесу;

- виявлення фінансових механізмів майбутніх угод зі злиття і поглинання, а також інших напрямків фінансової реструктуризації підприємства;

- створення умов підтримки росту ринкової вартості підприємства і стабільних (таких, що не знижуються) курсів випущених нею цінних паперів;

- формування та вдосконалення в майбутньому ефективних внутрішньофірмових фінансових потоків, механізмів трансфертного ціноутворення;

- прогнозні розрахунки фінансових показників, при стратегічному плануванні діяльності підприємства.

Фінансова стратегія являє собою узагальнюючу модель дій, що необхідні для досягнення цілей підприємства в рамках корпоративної місії шляхом координації, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства. Формування фінансової стратегії пов'язано з встановленням цілей та завдань підприємства; підтримкою фінансових відносин між підприємством та суб'єктами зовнішнього середовища (фінансовими ринками, державними регулюючими органами, спеціалізованими фінансовими установами, діловими партнерами і таке інше). Підприємство досягає своїх стратегічних фінансових цілей тоді, коли вказані відносини співпадають з його внутрішніми фінансовими можливостями, а також дозволяють відповідати зовнішнім соціально - економічним вимогам. Значущі і швидкі зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства при рості нестабільності умов підприємництва зумовлюють не тільки оперативне реагування, але й розробку моделей розвитку господарської діяльності на майбутнє.

Формування фінансової стратегії забезпечується здатністю моделювати фінансову ситуацію, виявляти та передбачати необхідність змін, використовувати надійні інструменти та методи, реалізовувати фінансову стратегію для отримання запланованих результатів.

Розглядаючи поняття та зміст фінансової стратегії необхідно підкреслити, що її формують ті ж умови та фактори які впливають на загальну стратегію підприємства: якщо назвати специфічні фактори розвитку фінансово-кредитних, грошових, валютних ринків (коливання валютних курсів, рівень світових цін, процентні ставки, інфляція), то не важко буде довести їх провідну роль в створенні загальної стратегії компанії, а не тільки фінансового компонента.

Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів.

Виробничо-господарська місія - набір певних параметрів, які описують характер організації для зовнішнього середовища, що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання, окремі сегменти, доступні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати "стратегічний фокус" - пріоритетний напрям, на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.

Сфера пріоритетів має бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.

Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.

Наступний принцип - комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи "портфельного планування", яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, а решта залишається в портфелі.

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає: сукупність маркетингових досліджень - виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж,визначення напрямків соціально - політичного та макроекономічного розвитку.

1.3 Загальна характеристика підприємства

"ГАЛС" - валківський завод продтоварів. Будівництво споруди було здійснено в 1937 році. До 1995 року в цьому приміщенні діяла Валківська швейна фабрика. Акціонерне товариство "ГАЛС" створене та зареєстроване в Жовтневому районі міста Харкова у квітні 1995 року.

Основними видами діяльності в період з 1995 по 1997 роки на першому етапі була торгівля майонезами та маргаринами виробництва Харківського жирового комбінату.

В 1996 році було прийняте рішення про створення власного виробництва, для чого 16 вересня 1996 року був укладений договір оренди нежилих приміщень з Валківською швейною фабрикою. В 1998 році Арбітажним судом Харківської області було розпочато справу про банкрутство Валківської швейної фабрики. Акціонерне товариство " ГАЛС" вирішило стати сенатором вище згаданого підприємства та перепрофілювати його в ТОВ "Валківський завод продтоварів "Галс"". 24 лютого 1997 року розпочато виробництво власного майонезу "Ювілейний".

Вже 9 років успішно працює на українському ринку Валківський завод продтоварів "Галс". З 1997 року завод виробляє висококалорійні майонези. Виробництво налагоджено за власних технічних умов. В 1998 році було введено в дію цех з виготовлення 9% столового оцту. У 1998 році підприємство випускає майонез "Ювілейний", "Соєвий" і гірчицю "Столова". У 1999 році додається випуск майонезу "Салатний", томатної пасти, гірчиці, оцту і крему "Шоколадний". У 2000 році додається випуск майонезів "Делікатесний", "Домашній".

Для виготовлення продукції використовується вітчизняна та зарубіжна сировина. На підприємстві упроваджуються нові технології, що дозволяють зберегти смаковий та ароматичний букет майонезі, налагоджена лінія по переробці насіння соняшнику, після додаткового рафінування і дезодорації рослинна олія використовується у виробництві майонезі. Продукція підприємства включає майонези : "Перлина", "Провансаль", "Валківський янтар", "Оксамит провансаль", "Домашній", "Салатний", гірчиця "Столова", оцет "Столовий" 9%.

Всі вищеназвані вироби створені спеціалістами ТОВ "Валківський завод продтоварів "Галс"" спільно з кафедрою жирів Харківського політехнічного інституту.

В1997 році за якість продукції підприємство нагороджувалось дипломом міжнародної виставки "Слов'янський базар".

В 2000 році майонез "Салатний" був відзначений сертифікатом тендерного комітету за високу якість та рекомендований для оптових закупівель.

В 2000 році введена в дію фасувальна лінія в скло банку 0,5 літрів. В2001 році введений в експлуатацію фасувальний автомат для фасування майонезу в поліетиленові пакети. В 2002 році введений в експлуатацію цех по виробництву соняшникової олії, потужністю 3 тонни соняшникової олії за добу. В 2002 році введений в дію автомат по видуванню поліетиленової пляшки для фасування оцту.

В 2001 році підприємство було нагороджено Міжнародним призом "Європейська якість" і золотою медаллю якості м. Ніренгіхаза. В 2003 році продукція заводу була нагороджена Свідоцтвом учасника Всеукраїнського конкурсу якості. В 2006 році на дегустаційному конкурсі майонез "Валківський янтар" отримав вищу оцінку "Дуже добре" незалежної споживацької якості товарів ( послуг). В 2007 - 2008 роках продукція "Валківського заводу продтоварів "ГАЛС"" входить в реєстр кращих товарів України.

Про результати роботи вийшло більше півтора десятки публікацій в газетах "Сільські новини" , "Событие", "Панорама", "Время", "Слобітський край", в журналі "Деловая жизнь".

Продукція заводу регулярно бере участь в чисельних виставках і ярмарках, на яких неодноразово була відзначена медалями і дипломами та визнавалась переможцем численних як національних, так і міжнародних конкурсів.

З продукцією Валківського заводу продтоварів добре знайомі жителі східного регіону країни. Є розгалужена мережа із збуту продукції в різних областях України. Підприємство працює з постійними оптовими базами в містах Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Кременчук, Черкаси, Чернівці, Лубни, Київ. Оптові бази в цих містах являються постійними споживачами продукції підприємства.

Для оптових покупців існує система знижок, а також здійснюється доставка продукції до Харкова, по області та регіонах України автотранспортом підприємства. Вся робота колективу спрямована на випуск якісної продукції, яка б задовольнила самого вимогливого покупця. Девіз колективу: "Безподобний майонез - ніжний смак і точна вага!"

ТОВ "Валківського заводу продтоварів "ГАЛС"" - це сучасне, механізоване, стабільно працююче підприємство, яке виготовляє більше 2 тонн споживчої продукції за добу. Деякі види майонезу - такі, як "Перлина", "Валківський янтар" та "Ювілейний" - являються унікальними для України. На підприємстві ведеться постійна робота з підвищення якості виготовляємої продукції. Постійно обновлюється і удосконалюється упаковка.

Закупка сировини здійснюється тільки в Україні. Доля бартеру в торгових операціях не більше 30% від загального товарообігу.

ТОВ "Валківського заводу продтоварів "ГАЛС"" являться єдиним цілісно - майновим комплексом. Немає ні філіалів, ні дочірніх підприємств. Розташоване за єдиною юридичною адресою.

Ринок збуту постійний і не носить сезонний характер. 85% готової продукції оплачується по факту відвантаження, 15% - з відстроченням платежу.

У 2008 році випущено продукції на 1711 тис. грн. Оцту вироблено 1200 тонн, майонезу виготовлено 507 тонн, гірчиці - 4 тонни. Фонд оплати праці становить 175,1 тис. грн. Середня заробітна плата на одного чоловіка становить 720 грн. Чисельність працюючих складає 43 чоловіки.

Створення організаційної структури підприємства :

- підприємство очолює генеральний директор;

- підприємство створене з наступних структурних підрозділів :

1) бухгалтерської служби ;

2) відділу кадрів ;

3) служби охорони ;

4) автогосподарства ;

5) відділу постачання ;

6) відділу збуту ;

7) майонезного цеху ;

8) оцтового цеху ;

9) цеху по видуванню поліетиленової пляшки ;

10) охоронної служби ;

11) склад готової продукції .

Отже, підвівши висновок можна сказати, що стратегія - це комплексний план діяльності підприємства, який розробляється на основі творчого науково-обгрунтованого підходу і призначається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства.

Велика кількість визначень стратегії є свідченням значної уваги до цього поняття серед вітчизняних та зарубіжних економістів. Підприємства повинні вимірювати не тільки фінансові результати, продуктивність та інші традиційні параметри господарського механізму, потрібно вимірювати результати впровадження тих чи інших стратегій. На практиці стратегія вимірюється роками, а іноді - десятиліттями

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальний аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі:

- на основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету.

Таблиця 2.1 - Формування фінансових результатів і аналіз їх динаміки

Стаття	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Темп зростання	Відхилення
				Абс.	Відн. %
1	3	4	5	6	7
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	2706,2	2825,7	1,04	119,5	104
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	808,4	651,4	0,80	-157	80
Валовий :
прибуток	1897,8	2174,3	1,14	+276,5	114
Інші операційні доходи	-	-	-	-	-
Адміністративні витрати	115,5	74,3	0,64	-41,2	64
Витрати на збут	1286,9	1348,1	1,05	61,2	105
Інші операційні витрати	29,5	22,6	0,77	-6,9	77
Прибуток від операційної діяльності :	465,9	729,3	1,56	236,6	156
Дохід від участі в капіталі
Інші фінансові доходи
Інші доходи
Фінансові витрати
Витрати від участі в капіталі
Інші витрати	142,9	210,1	1,47	67,2	147
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування :	323	519,2	1,60	196,2	160
Податок на прибуток від звичайної діяльності	80,9	129,8	1,60	+48,9	160
Прибуток від звичайної діяльності :
Чистий прибуток	242,1	389,4	1,60	+147,3	160

Основні джерела інформації аналізу фінансових результатів - форма № 1, форма № 2 фінансової звітності, а також накладні по відвантаженню продукції, планова документація, нормативна документація. Аналіз фінансових результатів доцільно починати з аналізу рівня, динаміки і структури фінансових результатів.

Перейдемо до аналізу динаміки та структури фінансового результату від звичайної діяльності підприємства за 2007рік. Джерелом аналізу при цьому виступають дані форми №2 "Звіт про фінансові "результати". Результати аналізу наведено у додатку А.

Чиста виручка на початку звітного року в порівнянні на кінець звітного року була більшою на 119,5 тис. грн. або на 104%. На це вплинуло збільшення доходу від реалізації продукції. Що стосується собівартості, то величина її приросту складає 80%, це говорить про те, що зменшилась собівартість і збільшився рівень продаж, тому збільшилась виручка, і це мало позитивний вплив на величину валового прибутку, і як бачимо зі звіту він збільшився на 276,5 тис. грн. або на 114%.

Адміністративні витрати зменшились на 64% або на 41,2 тис. грн., причиною чого є зменшення витрат, пов'язаних з управлінням і обслуговуванням підприємства. Витрати на збут зменшилися на 105% або на 61,2 тис. грн.

Величина валового прибутку, інших операційних доходів, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат безпосередньо впливають на величину фінансового результату від операційної діяльності. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування збільшився на 196,2 тис. грн. або на 160%. Величина чистого прибутку дорівнює величині прибутку від звичайної діяльності, це пов'язано з тим, що підприємство не отримало надзвичайних доходів та не понесло надзвичайних витрат. Чистий прибуток на кінець року в порівнянні з початком року збільшився на 147,3 тис. грн. або на 160%.

Аналіз чистого прибутку проводиться табличним способом на основі зіставлення фактичних і планових даних за показниками прибутку або збитку підприємства за звітний період. При зіставленні фактичних і планових даних визначають відхилення в абсолютній сумі і у відсотках, по яких роблять висновки про зростання або зниження показників прибутку, про причини негативних відхилень, проводять факторний аналіз прибутку, виявляють резерви зростання прибутку і розробляють рекомендації по використанню цих резервів.

Аналіз прибутку здійснюють за даними фінансового звіту (форма № 2) і плановими даними підприємства. При цьому дається оцінка виконання плану прибутку (збитку) в цілому і за окремими його видами.

Таблиця 2.2 - Прибуток і збитки підприємства за звітний період

Показники	Звітний період	Відхилення (+/-) фактичних даних від плану
	План	Факт	Сума	%
1	2	3	4	5
1 Валовий прибуток, тис. грн.	1897,8	2174,3	+276,5	114
2 Операційні доходи і витрати, тис. грн.	1574,8	1655,1	+80,3	105
3 Фінансові результати від операційної діяльності (n.1 + n.2)	323	519,2	+196,2	160
4 Фінансові результати від інвестиційної діяльності	-	-	-	-
5 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (n.3 + n.4)	323	519,2	+196,2	160
6 Податок на прибуток	80,9	129,8	+48,9	160
7 Фінансові результати від звичайної діяльності (n. 5 - n.6)	242,1	389,4	+147,3	160
8 Надзвичайні доходи і витрати	-	-	-	-
9 Чистий прибуток або збиток (n.7 + n.8)	242,1	389,4	+147,3	160

За даними табл. 2.2 можна зробити такі висновки. План з чистого прибутку підприємство перевиконало на 160 % , недобір прибутку становив 147,3 тис. грн. Це сталося, в першу чергу, через значне перевиконання плану з валового прибутку 276,5 тис.грн. Проте в роботі підприємства є й 80,3 тис. грн. збитків, пов'язаних з операційними доходами та витратами.

При аналізі валового прибутку від реалізації продукції підприємства вивчають вплив трьох чинників :

- об'єму реалізації продукції в натуральному виді;

- зміни собівартості одиниці продукції;

- зміни ціни за одиницю продукції.

Таблиця 2.3 - Фінансові показники, пов'язані з реалізацією продукції

Показники	План	Факт	Відхилення (+/-)
1 Реалізовано продукції :
а) в тисячах гривень	2706,2	2825,7	+119,5
б) в одиницях	5000	5434	+434
2 Ціна за одиницю продукції, грн. (1а / 1б)	0,54	0,52	-0,02
3 Собівартість реалізації одиниці продукції, грн.	0,16	0,12	-0,04
4 Прибуток на одиницю продукції, грн. (n.2 - n.3)	0,38	0,40	+0,02
Прибуток від реалізації всієї товарної продукції, тис. грн. (1n.б ? n.4)	1900	2173,6	+273,6

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів.

Таким чином можна зробити висновок, що можливість підприємства впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить істотною.

Аналіз рентабельності, у найбільш загальному вигляді, розраховується як відношення прибутку до витрат і показує, яка кількість прибутку доводиться на одиницю витрат, вкладених у виробництво продукції. Рентабельність підприємства є найбільш узагальненим показником прибутковості підприємства, оскільки в ній синтезуються всі чинники, що впливають на виробництво і реалізацію продукції.

Даний показник розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної величини виробничих фондів. При аналізі даного показника визначають загальну зміну його і проводять факторний аналіз. Виходячи з визначення і розрахунку рентабельності підприємства, основними чинниками є зміни чистому прибутку і середньорічній вартості виробничих фондів. Для фактичного аналізу рентабельності підприємства необхідно розраховувати такі показники :

- реалізацію на 1 грн. виробничих фондів;

- прибуток на 1 грн. реалізації.

Таблиця 2.4 - Розрахунок і аналіз рентабельності підприємства

Показники	За минулий період	За поточний період	Відхилення (+/- )
1 Чистий прибуток, тис. грн.	242,1	389,4	+147,3
2 Середньорічна величина виробничих фондів, тис. грн.	319,4	407,6	+88,2
3 Об'єм реалізації продукції, тис. грн.	2706,2	2825,7	+119,5
4 Рентабельність підприємства % (n.1 / n.2)	75	95	+20
5 Реалізація на 1 грн. виробничих фондів, коп. (n.3 / n.2)	8,47	6,93	-1,54
6 Прибуток на 1 грн. реалізації, коп. (n.1 / n.3)	0,08	0,14	+0,06

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

- платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

- забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

- збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

- виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

- стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

- розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

- забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

- розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

- забезпеченість обігових коштів;

- утворення і використання різних фондів;

- збереження власних обігових коштів.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

- "товари відвантажені, не сплачені в строк";

- "розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк";

- "збитки минулих років";

- "збитки звітного року";

- "довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк";

- "короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк";

- "розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк";

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об'єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

Змінні затрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об'єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

Постійні затрати не залежать від об'єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

Аналіз фінансової стійкості включає в себе :

- аналіз абсолютних показників фінансової стійкості;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів фінансової стійкості).

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат підприємства джерелами їх фінансування. До абсолютних показників фінансової стійкості відносяться :

- аналіз власних джерел формування запасів і витрат (ВОЗ):

ВОЗ = РВК - НА (2.1)

де: РВК - реальний власний капітал підприємства;

НА - необоротні активи підприємства, рівні підсумку 1-го розділу активу балансу;

ВОЗ₁ = 3874 - 2130 = 1744

ВОЗ₂ = 6835 - 5093 = 1742

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОЗ - мінімальна умова фінансової стійкості. Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (РВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, а отже у звітному періоді власний капітал перевищує необоротні активи.