Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Дипломна робота

Теоретичні основи і економічні сутності комплексного аналізу фінансового стану підприємства

Зміст

фінансовий інноваційний банкрутство

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи комплексного аналізу підприємства

1.1 Сутність і значення фінансового аналізу

1.2 Інформаційна база для аналізу фінансового стану підприємства

1.3 Методи, методики та моделі, що використовуються при комплексному аналізу фінансового стану

Розділ 2. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства ЗАТ «Сумимостобуд»

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Динаміка і структура валюти балансу

2.3 Показники оцінки майнового стану підприємства

2.4 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

2.5 Аналіз рентабельності підприємства

2.6 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.7 Аналіз ділової активності підприємства

2.8 Аналіз акціонерного капіталу

Розділ 3. Шляхи вдосконалення фінансового стану ЗАТ «Сумимостобуд»

3.1 Напрямки покращення фінансового стану підприємства

3.2 Прогнозування банкрутства підприємства

3.3 Оцінка фінансової ефективності впровадження інноваційних програм на підприємстві

Вступ

Управлінський хаос в період трансформації соціально-економічної системи і економічний спад, справили негативний вплив на виробничі потужності, кадри і діяльність підприємства в цілому. Перехід до ринкової економіки вимагає нових підходів щодо регулювання ділянок підприємства. Господарча юридична відокремленість підприємства змушує їх самостійно визначати стратегію своєї діяльності з метою адаптації до ринкових умов, знаходити напрямки та способи вдосконалення своєї діяльності з метою забезпечення нарощування економічного потенціалу та конкурентоспроможності підприємств.

Вивчення теми «Комплексний фінансовий аналіз» має на меті формування у студентів базової теоретичної підготовки та практичних навичок з управління комплексним фінансовим аналізом підприємства з метою підтримання ліквідності та платоспроможності підприємства та забезпечення конкурентоспроможності у довгостроковому періоді.

Головною задачею дипломної роботи є досконале вивчення підприємства за допомогою комплексного аналізу фінансового стану, щоб досконало вивчити і проаналізувати підприємство, його дієздатність та ефективне чи негативне використання основних засобів, дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення власними оборотними коштами. У даний час все більше підприємств потребують своєчасного і якісного аналізу фінансового стану, аналізу його ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості та пошук шляхів підвищення та зміцнення фінансової стабільності. У зв'язку з цим і постає питання про створення єдиної методики оцінки, аналізу фінансового стану підприємств. Бо саме стандартизований набір взаємозв'язаних фінансових показників є тим індикатором, який здатний визначити подальші дії керівництва підприємства та потенційного інвестора. Все вищевикладене обумовило вибір теми роботи та її актуальність.

Комплексний аналіз фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки така своєчасна оцінка дає можливість реально проаналізувати стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів аналізу.

Метою даної роботи дипломної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності комплексного аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення оцінки на підприємствах України, згідно світових стандартів. В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства, розглядаються поняття платоспроможності та ліквідності підприємства, а також вивчається інформаційно-правова база проведення оцінки фінансового стану підприємства. Другий розділ роботи присвячено безпосередньо оцінці діяльності ЗАТ «Сумимостобуд», що дозволяє відповісти на запитання: як підприємство працювало протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Існують різні методи аналізу фінансового стану. Так на практиці існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Перший рівень класифікації виділяє формалізовані та неформалізовані методи оцінки.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи : метод експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні методи та методи побудови систем аналітичних таблиць.

До формалізованих методів фінансової оцінки належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференційний.

Об'єктом дослідження є підприємство ЗАТ «Сумимостобуд», головна мета цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у фінансовій оцінці підприємств України, на прикладі ЗАТ «Сумимостобуд».

Розділ 1. Теоретичні основи комплексного аналізу підприємства

1.1 Сутність і значення фінансового аналізу

Важливим моментом в умовах переходу до ринкової економіки є взаємовідносини між різними суб'єктами господарського комплексу. Підприємства з різними формами власності, які функціонують в умовах конкуренції, як самостійні товаровиробники, все більш зацікавлені в завоюванні ринку і отриманні прибутку. У зв'язку з цим кожне підприємство повинно правильно орієнтуватися в складній ринковій ситуації, безпомилково оцінювати виробничий і економічний потенціал, перспективи розвитку не тільки свого підприємства, але й можливих конкурентів. Саме в таких умовах зростає роль своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємств, їхньої ліквідності та пошуку шляхів підвищення їх, зміцнення фінансової стабільності.

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства, його ліквідності, стійкості необхідна ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціювання відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризуються системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Аналіз існуючих методик оцінки фінансового стану підприємства дозволяє зробити висновок про те, що всі вони базуються практично на одних і тих же показниках, в основі якого лежать певні розділи та статті балансу.

Для підприємства важливо правильно визначити оптимальну потребу в оборотних коштах, що в свою чергу позитивно відобразиться на фінансовому стані підприємства, так як дозволить з мінімальними затратами отримати прибуток, запланований при даному рівні виробництва. Нестача оборотних коштів внаслідок збитків від поточної господарської діяльності, знецінення капітальних вкладень, погашення облігацій або викуп акцій представляють для підприємства немалу небезпеку. Нестача оборотних коштів веде до проблеми сплати заборгованості по поточних зобов'язаннях, що підриває довіру до підприємства зі сторони постачальників та банків. Скорочення виробничих запасів із-за ненадходження матеріалів або по іншій причині приводить до скорочення обсягів виробництва. Ці наслідки визивають збої в діяльності підприємства, приводять до скорочення надходжень, а нестача оборотних коштів становить ще гострішою.

При надлишку оборотних коштів, які надійшли від випуску акцій, облігацій та накопиченні прибутку підприємство може проводити політику накопичення оборотних коштів або підтримку їх на рівні, що перевищує звичайні потреби. В цьому випадку підприємство не зазнає труднощів з виконанням фінансових зобов'язань. Однак це також негативне явище, так як послаблюється контроль над рівнем поточних витрат і може привести до вкладень, що негативно вплинуть на фінансовий стан підприємства у майбутньому.

Слід відмітити, що чим більше відвантаженої продукції, при умові її своєчасної оплати, тим більше виручки від реалізації надійде на рахунок підприємства, що позитивно вплине на фінансовий стан підприємства.

Відволікання оборотних коштів в товари відвантажені, але не оплачені замовниками, є небажаним. Порушення зобов'язань, для підприємства-постачальника означає скорочення виручки від реалізації і як наслідок прибутку, в результаті чого погіршується платоспроможність підприємства, недотримується платіжна дисципліна.

В останній час різко виросла несвоєчасність в оплаті рахунків за відвантажену продукцію, надані послуги, що призводить до того, що підприємство-постачальник значну масу оборотних коштів відволікає з боку на невизначений час, а це спонукає до пошуку додаткових кредитів або зменшення обсягів виробництва. Все це приводить до зменшення прибутку підприємства, а значить погіршення фінансового стану.

Що стосується кредиторської заборгованості, то використовуючи її як позапланове джерело оборотних коштів, багато підприємств накопичують запаси товарно-матеріальних цінностей більше норми, затримують платежі, що призводить до уповільнення обертання оборотних коштів, а також допускаються інші порушення господарської діяльності, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності -- фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою , нещодавно набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

Фінансовою-управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані виходи що пов'язані за використання зовнішніх позик.

Інвестиційною - управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів.

операційною - управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова, поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою комплексної оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими суб'єктами.

Предметом комплексної оцінки фінансового стану підприємства є результати його виробничо-господарської і фінансової діяльності, які складаються під дією об'єктивних і суб'єктивних факторів і які отримали відображення через систему економічної інформації.

Отже основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення власними оборотними коштами;

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Оцінка фінансового стану потрібна наступним групам його користувачів:

- менеджерам підприємств і в першу чергу фінансовим менеджерам - для управління підприємством і прийняття господарських рішень. Перш за все їх цікавить оцінка: ефективності рішень, які ними приймаються, ефективності використання ресурсів в ході господарської діяльності, а також рівень ризику та отриманні фінансові результати. Дана група користувачів проводить як поточну, так і перспективну оцінку фінансового стану.

- власникам, в тому числі акціонерам - для оцінки віддачі вкладеного в підприємство капіталу, прибутковості, рентабельності підприємства, а також рівня економічного ризику і можливості втрати своїх капіталів.

- кредиторам та інвесторам з метою мінімізації своїх ризиків за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. В даному випадку підприємство ЗАТ «Сумимостобуд» не використовує кредитів, з метою оплати за поставлену продукцію, виконані послуги та роботи.

Таким чином, перелік зазначених груп споживачів фінансової оцінки показує, що в ньому відчувають потребу всі учасники економічного процесу.

Таким чином, підсумовуючи викладений в пункті матеріал, можна зазначити , що необхідність та значення комплексної оцінки фінансового стану зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком резервів, зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1.2 Інформаційна база для аналізу фінансового стану підприємства

Господарські процеси і їх результати відображаються в системі економічної інформації. Економічна інформація є неоднорідною: схема зв'язків окремих її видів відрізняється відомою складністю, до того ж чітко проявляється тенденція до їх подальшого ускладнення. Так, поряд з систематичним зростанням обсягу інформації відчувається її дефіцит для прийняття управлінських рішень. В той же час швидкими темпами зростає потік інформації, що приводить до надлишку даних. Задача полягає в тому, щоб із всієї сукупності даних вибрати такі, які, з однієї сторони були б необхідним і в мінімальній кількості, а з другої - повністю описували б всі сторони фінансової діяльності підприємства, тобто були б достатніми. Таку сукупність надають дані бухгалтерського обліку, який відображає в грошовій формі процеси виробництва, розподілу і обігу матеріальних благ. Відображаючи всі незначні зміни в структурі господарських засобів і їх джерел, бухгалтерський облік в той же час надає в скомпонованому виді всю інформацію, необхідну для оцінки фінансового стану підприємства у вигляді бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал.

З першого січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

- Форма 1 "Баланс" -- звіт про фінансовий стан, що відображає активи зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

- Форма 2 "Звіт про фінансові результати", що містить дані про доходи і витрати, фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди.

- Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження і витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним та фінансовими напрямками діяльності підприємства.

- Форма 4 "Звіт про власний капітал", що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Примітки до звітів - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію. Форми фінансової звітності з вихідними даними для наскрізного прикладу фінансового аналізу наведенні у додатках.

Мета складання фінансової звітності -- надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

участі в капіталі підприємства;

оцінювання якості управління;

оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої
зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

прийняття інших рішень.

Основна мета Плану рахунків -- надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою "Балансу" і "Звіту про фінансові результати".

Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів. Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними ознаками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо.

Структуру витрат підприємства за економічними елементами -- матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати -- відбивають у розділі.2 "Звіт про фінансові результати". Ці дані використовують для порівняльного аналізу структури витрат підприємств однієї галузі, а також для аналізу динаміки або трудомісткості власного виробництва.

Облік витрат за місцями виникнення дає можливість контролювати формування затрат і відповідальність щодо їх доцільності (перше завдання) та обґрунтовано розподіляти непрямі витрати за носіями витрат (друге завдання).

Дані обліку за носіями витрат (калькулювання собівартості одиниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння ціни продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат (без розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами. Розмір маржинального доходу -- істотна інформація для керівництва підприємства. Він показує "внесок" виробу в покриття постійних витрат і, отже, у такому самому обсязі -- у прибуток підприємства.

З метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних документів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками, наприклад: про часткову або повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей тощо. В Україні залучення первинних даних бухгалтерського обліку передбачено методикою поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство мусить мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами.

Активи -- це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Активи -- це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

У попередніх підрозділах розглядались інформаційні джерела, які містять дані про те, що вже сталося, тобто про минуле. Аналізуючи фактичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок вдаються насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності: наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності, класності підприємства як замовника та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Проте експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікуваних доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвестицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо. Науковий апарат фінансового аналізу -- це сукупність загально - наукових засобів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний аспект його методології і методики, належать системність, комплексність, регулярність, послідовність, об'єктивність та інше. В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку -- це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток -- найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівнянного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 "Звіт про власний капітал" фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу. Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості. Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, -- це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо). Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування -- істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних методів інвестиційного аналізу. У формі № 3 "Звіт про рух грошових коштів" необоротних коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських підприємств на "чистий грошовий потік".

Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів є оцінювання динаміки прибутку, виявлення і кількісне оцінювання впливу різних чинників на його розмір, а також оцінювання резервів збільшення прибутку. В сучасних умовах у фінансовому аналізі слід ураховувати необхідність орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг, виробництво продукції, на яку є постійний попит, за прийнятними для підприємства цінами. Будь-яке підприємництво можна вважати сукупністю фінансової, інвестиційної та операційної діяльності. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов'язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрямки витрачання цих коштів. Завдання фінансового аналітика -- визначити структуру грошового потоку залежно від видів діяльності.

Інформаційною базою для оцінки фінансового стану є також дані статистичної звітності та оперативні дані.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від вірогідності та дати складання звіту.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні бухгалтерського обліку 1. Дане положення визначає:

мету фінансової звітності;

її склад;

звітний період;

якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Фінансова звітність визначена П(С)БО-1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації, під час прийняття економічних рішень.

Для прийняття економічних рішень користувачем фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства.

Відповідно до П(С)БО 1 до фінансової звітності підприємства відносять:

- баланс (форма №1);

- звіт про фінансові результати (форма №2);

- звіт про рух грошових коштів (форма №3);

- звіт про власний капітал (форма №4);

- примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівників компанії, звіт аудитора), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Що стосується компонентів фінансової звітності, то бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і відображає наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Дана інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розділу майбутніх прибутків. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати, фінансові результати підприємства. Інформація даного звіту є корисною для оцінки та прогнозу прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат.

Щодо першого розділу звіту про фінансові результати - виділені статті, які дозволяють визначити фінансовий результат від звичайної та надзвичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності - від операційної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної).

Другий розділ звіту - елементи операційних витрат - надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання звіту про рух грошових коштів.

Третій розділ - розрахунок прибутковості акцій - стосується лише акціонерних товариств. Звіт про рух грошових коштів - містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Інформація даного звіту використовується для оцінки та прогнозу операційної інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал містить інформацію про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Ще одним із елементів фінансової звітності є примітки. Примітки до фінансових звітів - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями.

Таким чином, інформаційна база є основою для оцінки фінансового стану підприємства. А для досягнення мети комплексної фінансової оцінки використовують найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, які будуть розглянуті у пункті 1.3.

1.3 Методи, методики та моделі, що використовуються при комплексному аналізу фінансового стану

Основою будь-якої науки є її предмет і метод. Предметом комплексної фінансової оцінки є фінансові ресурси та їх потоки. Для досягнення основної мети оцінки фінансового стану підприємства можуть застосовуватися різні методи і моделі аналізу.

Методи комплексної фінансової оцінки - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Існують різні методи оцінки фінансового стану. Так на практиці існують різні класифікації методів фінансового аналізу.

Перший рівень класифікації виділяє формалізовані та неформалізовані методи оцінки.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок і сценаріїв;

психологічні;

морфологічні;

порівняльні;

побудови системи показників;

побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання оцінщика.

До формалізованих методів фінансової оцінки належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

ланцюгових підстановок;

арифметичних різниць;

балансовий;

відсоткових чисел;

диференційний;

логарифмічний;

інтегральний;

дисконтування;

простих і складних відсотків;

відокремлення ізольованого впливу факторів.

Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та неформалізовані . До формалізованих методів належать такі:

- Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу -- ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

- Традиційні методи економічної статистики -- середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

- Методи математичної статистики вивчення зв'язків -- аналізи кореляційний, регресивний, дисперсійний, дискримінантний, факторний та інші.

- Економетричні методи -- матричні, теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування -- системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та інші.

В процесі комплексного фінансової оцінки широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Традиційна практика оцінки фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми її здійснення. За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Можна назвати шість основних прийомів оцінки:

Горизонтальний (часовий) аналіз - дозволяє виявити тенденції в зміні окремих статей або їх груп, які входять в склад бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів зростання балансових статей;

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зміни в складі господарських засобів і джерел їх покриття. За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно розрізняють за об салютними показниками;

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний аналіз фінансового стану);

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств, а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

Факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичний (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотнім (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Використання видів, прийомів, методів аналізу для конкретних цілей вивчення оцінки фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику оцінки.

Фінансова оцінка здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які використовуються в процесі оцінки фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записи до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників. Процес вивчення даної теми складається з опрацювання системи проблемних питань, які можна об'єднати й узагальнити за такими напрямками:

- сутність та завдання комплексного фінансового аналізу;

- визначення поняття та структури інформаційної бази комплексного аналізу, системи вимог до неї;

- особливості побудови моделі обробки вхідної інформаційної бази відповідно до специфіки об'єкта дослідження;

- комплексний аналіз на основі моделей прогнозування банкрутства підприємства;

- модель інтерпретації результатів комплексного фінансового аналізу та формування майбутніх трендів фінансово - господарської діяльності підприємства - об'єкта дослідження.

При вивченні матеріалів теми, з метою полегшення її розуміння та засвоєння, доцільно повторити матеріали попередніх тем курсу «Фінансовий аналіз», а також теми «Оцінка фінансового стану підприємства» і «Фінансова санація та банкрутство підприємств» з курсу «Фінанси підприємств», які є методологічною основою управління комплексною оцінкою підприємства, а саме: організація та проведення розрахунків на основі обраної математичної моделі комплексної фінансової оцінки, ідентифікації фактичних результатів і побудови прогнозного тренду зміни фінансового стану підприємства.

Важливе значення для адекватного сприйняття комплексного фінансового аналізу відіграє з'ясування сутності комплексного аналізу та визначення його основних завдань. Загалом, комплексний аналіз фінансового стану підприємства передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити ідентифікацію його місця в економічному середовищі. Оцінка майнового та фінансово-економічного стану підприємства створює необхідну інформаційну базу для прийняття різноманітних управлінських та фінансових рішень щодо проблемних питань купівлі-продажу бізнесу, напрямків виробничого розвитку, залучення чи здійснення інвестицій тощо.

Комплексний фінансовий аналіз використовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного характеру, менеджерами підприємств -- для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування. Такий аналіз є складовою інструментарію антикризового управління та методологічною базою провадження справи про банкрутство. Результативні показники комплексного аналізу потенційним інвесторам підприємства необхідні для розроблення інвестиційних проектів та прийняття рішень щодо фінансування, кредиторам -- для обґрунтування рішень про надання кредиту, його обсягів та умов. Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так і перспективної оцінки фінансового стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань:

- залучення фінансових ресурсів;

- пошук високорентабельних проектів;

- оцінка надійності партнерів;

- оцінка доцільності інвестування;

- оптимізація фінансової діяльності підприємства;

- комплексне фінансове оздоровлення суб'єкта господарювання.

У сучасній практиці фінансового аналізу загалом та комплексного аналізу зокрема поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розроблення системи ранжування, відповідно до якої кожному значенню цільового показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним підприємством за результатами аналізу, слугує підставою для однозначної характеристики його фінансово-економічного становища, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функціонування. Таким чином, відособлена оцінка окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства на основі математичного моделювання органічно компонується з єдиному інтегральному фінансовому показнику. Отриманий у результаті комплексного аналізу інтегрований показник є характеристикою об'єкта аналізу -- підприємства -- щодо його відповідності поточним ринковим умовам. Наступні висновки є інформаційною основою для виконання поставленого управлінського завдання та дають змогу зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому.

Сутнісна характеристика згаданих нижче завдань висуває низку вимог до організації процесу проведення комплексного фінансового аналізу підприємства. Серед них можна виділити такі.

По-перше, методологічна база комплексного аналізу повинна базуватись на таких методиках, які давали б змогу в обмежені строки оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання. Слід відзначити, що за тривалістю процедура проведення комплексного аналізу серед інших видів фінансового аналізу підприємства посідає друге місце, поступаючись лише експрес-аналізу. Якщо експрес-аналіз протягом одного - двох днів на основі даних фінансової звітності повинен виявити та ідентифікувати проблемні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства, то комплексний фінансовий аналіз протягом двох - трьох тижнів проведення процедури оцінки фінансового стану підприємства має не тільки ідентифікувати проблемні елементи, а й зробити обґрунтовані висновки щодо розвитку тенденції зміни фінансового стану суб'єкта господарювання в цілому, використовуючи форми фінансової звітності, а також розшифровки статей звітності, дані аналітичного обліку, аудиторського звіту та інші наявні та доступні джерела інформації.

По-друге, на основі практичних результатів проведення комплексного фінансового аналізу аналітиками було напрацьовано досить ефективний прийом організації аналізу фінансових звітів -- порівняльний аналіз. Він являє собою внутрішньогосподарський аналіз зведених показників фінансової звітності за окремими напрямками діяльності самого підприємства та його дочірніх підприємств або міжгосподарський аналіз показників даної фірми у порівнянні з відповідними показниками конкурентів, середньогалузевими чи середніми показниками. Залежно від поставленого завдання щодо організації комплексного фінансового аналізу конкретного об'єкта -- підприємства -- необхідно насамперед визначитись з оптимальною базою для порівняння значень аналітичних індикаторів - значень фінансових показників. Так, базою для забезпечення порівняльного аналізу можуть слугувати такі системи:

- середньогалузеві значення показників;

- показники фінансово-господарської діяльності підприємств, що є лідерами у галузі, до якої належить суб'єкт дослідження;

- певні нормативи значення фінансових показників відповідно до законодавчих або внутрішніх нормативних документів, рекомендацій науковців;

- цільові значення фінансових показників, визначені потенційними інвесторами або замовниками; усередині за часом значення фінансових показників, обчислені за даними фінансово - господарської діяльності підприємства діяльності підприємства у найбільш сприятливі періоди його функціонування.

По-третє, для здійснення комплексного аналізу необхідно забезпечити формування групи показників, які б у своїй сукупності відповідали вимогам комплексної характеристики поточного стану підприємства та перспектив його подальшого розвитку. При цьому слід пам'ятати, що використання надлишкової кількості фінансових коефіцієнтів може спричинити втрату часу на математичне та аналітичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалежних між собою показників (наприклад, індекс постійного активу та коефіцієнт маневреності власних коштів). Це, у свою чергу, значно знизить оперативність комплексного аналізу, яка є критичною характеристикою його ефективності. Наповненість цільової сукупності тими чи іншими фінансовими показниками залежатиме від завдань, які поставлені перед аналізом його замовниками у кожному конкретному випадку. Серед таких вимог, що висуваються до потенційних показників, можна виділити невелику сукупність критичних значень.

По-четверте, ефективність комплексного аналізу значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначності інтерпретації результатів математичної та аналітичної обробки визначеної групи цільових показників з метою попередження та уникнення двозначності висновків, протиріч у поглядах окремих експертів щодо ідентифікації становища об'єкта дослідження.

Розділ 2. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства ЗАТ “Сумимостобуд”

2.1 Загальна характеристика підприємства

Як підрядник Сумської служби автомобільних доріг (до 2000 року - Дирекції автодоріг, що будуються у Сумській області) ЗАТ "Сумимостобуд" виконує роботи з будівництва мостів, шляхопроводів, їх реконструкції та капітального ремонту, будівництва та ремонту інших штучних споруд "Сумимостобуд" з 1989 року. До червня 1998 року підприємство мало назву - промислово- будівельна фірма "Сумимостінжбуд". "Сумимостобуд" є преємником підрозділів підрозаа Полтавського МБУ-8 та Київського МБУ-3 тресту "Укршляхмостобуд" Міністерства будівництва та експлуатації автомобільних доріг України , входить до складу Української асоціації мостобудівників "Автоміст", сформованій на базі тресту "Укршляхмостобуд", яка в свою чергу е складовою частиною Корпорації будівельників автодоріг та транспортних споруд «Автотрансбуд».

"Сумимостобуд" зареєстровано у встановленому порядку державними органами як юридична особа. Підприємство у 1993 рощ пройшло ліцензування і в цей час працює за Державною лщензіею на виконання спеціальних видів робіт у будівництві СМ № 00321.

"Сумимостобуд" розвинуло свою виробничу базу і виконує будівельно-монтажні роботи по мостобудуванню на автошляхах Сумської області.

Закрите акціонерне товариство «Сумимостобуд» знаходиться за адресою м. Суми ,вул. Курська, 32. Зареєстроване у встановленому порядку м. Суми, відділ державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради, 29.05.1998 року № свідоцтва 3200. Найменування банку, що фінансує претендента - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» ,обласна дирекція. Профілюючий напрямок діяльності організації - будівництво мостів та штучних споруд на дорогах. Обсяги будівельно-монтажних робіт, що виконано протягом останніх трьох років представлені в таблиці 2.1.1

Таблиця 2.1 Обсяги будівельно-монтажних робіт виконані ЗАТ «Сумимостобуд»

Рік
2003 рік	1945 тис. грн.	Капіталовклад.	БМР	693 тис. грн.
2004 рік	2808 тис.грн.	Капіталовклад.	БМР	897 тис.грн.
2005 рік	2198 тис.грн.	Капіталовклад.	БМР	1770 тис.грн.

Постачання основних мостових конструкцій та будівельних матеріалів забезпечується підприємствами будіндустрії корпорації «Укравтодор», з якими напрацьовано стійкі зв'язки. При будівництві використовується проектно-кошторисна документація, яка розробляється Київським інститутом "Укрдніпрошлях" та його Сумським відділом, інститутом "Харківдіпрошдях".

Інженерно-технічний склад підприємства має відповідну фахову кваліфікацію і досвід роботи по будівництву мостів і шляхових споруд, Діють системи забезпечення якості будівельно-монтажних робіт, забезпечення технологічних процесів виробництва, забезпечення безпечних умов праці.

Контроль якості та випробування матеріалів, виробів і конструкцій проводить за договором центральна лабораторія ДП "Сумський Облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України", яка сертифікована у УКРСЕПРО.

ЗАТ "Сумимостобуд" виконує весь комплекс будівельних робіт, які пов'язані з спорудженням мостів, тобто: земляні роботи по улаштуванню насипу конусів дорожнього земляного полотна, котлованів фундаментів опор; укріплень конусів та берегових регуляційних споруд берегів та русел; спряжень мостів з насипом; пальових фундаментів опор, улаштування шпунтових огороджень, підводних бездонних опускних колодязів (ящиків), проведення підводного бетонування тампонажу, роботи з водовідведення та водо пониження у робочій зоні; улаштування монолітних ростверків, приділяє увагу капітальному ремонту, відновлювальний ремонт, роботи по відновлюванню пошкоджених опор моста проводилась без зняття руху автотранспорту , що дало значну економію ресурсів коштів, на капітальний ремонт аварійного шляхопроводу у надзвичайно скорочені терміни,стоякових монолітних та збірних фундаментів; арматурні роботи; виготовлення збірних залізобетонних конструкцій, які використовуються на будівництві мостів (паль, насадок, ригелів, прогонів, стояків, прогонових будов) улаштування пальових стоякових опор мостів, спорудження стоякових опор з ригелями як монолітних так і збірних, улаштування прогонових будов, мостового полотна , металевих огороджень транспортних і пішохідних; улаштування металевих мостових споруд з застосуванням металевих конструкцій мостів типу САРМ; опоряджувальні роботи та облицювальні, роботи по захисту конструкцій.

" Сумимостобуд" має достатній досвід по будуванню малих, середніх та великих мостів.

Значної уваги, крім будівництва, "Сумимостобуд" приділяє роботам по капітальному ремонту мостів, де належить виділити капітальний ремонт моста через р. Ворскла у с. Іванівка Велико-писарівського району, роботи по відновлюванню пошкоджених опор моста проводились без зняття руху автотранспорту, що дало значну економію коштів та ресурсів, відновлювальний ремонт аварійного шляхопроводу через залізницю у м. Білопілля у надзвичайно скорочені терміни та в умовах діючої залізниці, капітальний ремонт мосту через р. Ворскла біля м. Охтирка з підводним укріпленням та підводним підсиленням монолітними ростверками паль-оболонок, улаштування монолітних сорочок надводної частини паль-оболонок, сорочок ригелів, розширення та підсилення прогонових будов улаштуванням монолітної залізобетонної накладної плити.