Важливе значення для адекватного сприйняття комплексного фінансового аналізу (комплексної оцінки фінансового стану) відіграє з'ясування сутності комплексного аналізу та визначення його основних завдань.

Комплексний фінансовий аналіз використовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного характеру, менеджерами підприємств -- для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування. Такий аналіз є складовою інструментарію антикризового управління та методологічною базою провадження справи про банкрутство. Результативні показники комплексного аналізу потенційним інвесторам підприємства необхідні для розроблення інвестиційних проектів та прийняття рішень щодо фінансування, кредиторам -- для обґрунтування рішень про надання кредиту, його обсягів та умов. Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так і перспективної оцінки фінансового стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань:

- залучення фінансових ресурсів;

- пошук високорентабельних проектів;

- оцінка надійності партнерів;

- оцінка доцільності інвестування;

- оптимізація фінансової діяльності підприємства;

- комплексне фінансове оздоровлення суб'єкта господарювання.

Сутнісна характеристика згаданих вище завдань висуває низку вимог до організації процесу проведення комплексного фінансового аналізу підприємства. Серед них можна виділити такі.

По-перше, методологічна база комплексного аналізу повинна базуватись на таких методиках, які давали б змогу в обмежені строки оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання. Слід відзначити, що за тривалістю процедура проведення комплексного аналізу серед інших видів фінансового аналізу підприємства посідає друге місце, поступаючись лише експрес-аналізу. Якщо експрес-аналіз протягом одного -- двох днів на основі даних фінансової звітності повинен виявити та ідентифікувати проблемні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства, то комплексний фінансовий аналіз протягом двох -- трьох тижнів проведення процедури оцінки фінансового стану підприємства має не тільки ідентифікувати проблемні елементи, а й зробити обґрунтовані висновки щодо розвитку тенденції зміни фінансового стану суб'єкта господарювання в цілому, використовуючи форми фінансової звітності, а також розшифровки статей звітності, дані аналітичного обліку, аудиторського звіту та інші наявні та доступні джерела інформації.

По-друге, на основі практичних результатів проведення комплексного фінансового аналізу аналітиками було напрацьовано досить ефективний прийом організації аналізу фінансових звітів -- порівняльний аналіз. Він являє собою внутрішньогосподарський аналіз зведених показників фінансової звітності за окремими напрямками діяльності самого підприємства та його дочірніх підприємств або міжгосподарський аналіз показників даної фірми у порівнянні з відповідними показниками конкурентів, середньогалузевими чи середніми показниками. Залежно від поставленого завдання щодо організації комплексного фінансового аналізу конкретного об'єкта -- підприємства -- необхідно насамперед визначитись з оптимальною базою для порівняння значень аналітичних індикаторів - значень фінансових показників. Так, базою для забезпечення порівняльного аналізу можуть слугувати такі системи:

- середньогалузеві значення показників;

- показники фінансово - господарської діяльності підприємств, що лідерами у галузі, до якої вони належить об'єкт дослідження;

- певні нормативні значення фінансових показників відповідно до законодавчих або внутрішніх нормативних документів, рекомендацій науковців;

- цільові значення фінансових показників , визначені потенційними інвесторами або замовниками дослідження;

- оптимальні або критичні значення фінансових показників, визначені потенційними інвесторами або замовниками дослідження;

- оптимальні або критичні значення фінансових показників, розраховані аналітиками для підприємств, яке аналізується, враховуючи специфіку та особливості його фінансово - господарської діяльності;

- усередині за часом значення фінансових показників, обчислені за даними фінансово - господарської діяльності підприємства у найбільш сприятливі періоди його функціонування.

По-третє, для здійснення комплексного аналізу необхідно забезпечити формування групи показників, які б у своїй сукупності відповідали вимогам комплексної характеристики поточного стану підприємства та перспектив його подальшого розвитку. При цьому слід пам'ятати, що використання надлишкової кількості фінансових коефіцієнтів може спричинити втрату часу на математичне та аналітичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалежних між собою показників (наприклад, індекс постійного активу та коефіцієнт маневреності власних коштів). Це, у свою чергу, значно знизить оперативність комплексного аналізу, яка є критичною характеристикою його ефективності. Наповненість цільової сукупності тими чи іншими фінансовими показниками залежатиме від завдань, які поставлені перед аналізом його замовниками у кожному конкретному випадку. Серед таких вимог, що висуваються до потенційних показників, можна виділити невелику сукупність критичних значень.

По-четверте, ефективність комплексного аналізу значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначності інтерпретації результатів математичної та аналітичної обробки визначеної групи цільових показників з метою попередження та уникнення двозначності висновків, протиріч у поглядах окремих експертів щодо ідентифікації становища об'єкта дослідження.

У сучасній практиці фінансового аналізу загалом та комплексного аналізу зокрема поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розроблення системи ранжування, відповідно до якої кожному значенню цільового показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним підприємством за результатами аналізу, слугує підставою для однозначної характеристики його фінансово-економічного становища, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функціонування. Таким чином, відособлена оцінка окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства на основі математичного моделювання органічно компонується з єдиному інтегральному фінансовому показнику. Отриманий у результаті комплексного аналізу інтегрований показник є характеристикою об'єкта аналізу -- підприємства -- щодо його відповідності поточним ринковим умовам. Наступні висновки є інформаційною основою для виконання поставленого управлінського завдання та дають змогу зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому.

Поряд із процесом організації комплексного аналізу, певним критеріям має відповідати і його інформаційна база. Вхідні дані, на основі яких у результаті математичної та аналітичної обробки буде визначено абсолютне значення цільового інтегрованого показника, мають відповідати сукупності критеріїв, застосування яких забезпечується такими правилами:

- проведення комплексного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповідно до обраної методики оцінювання фінансового стану об'єкта дослідження;

- вхідна інформація щодо фінансово - господарської діяльності підприємства, повинні бути приведені до заставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватного математичної та аналітичної обробки;

- кожен Ії сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка закладається в інформаційну основу моделювання цільового фінансового показника. Має бути максимально інформативним;

- формування цілісної картини фінансового стану підприємства на основі визначення цільового фінансового показника як результуючого відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, які характеризують окремі сторони фінансово - господарської діяльності підприємства - об'єкта дослідження;

- здійснення порівняльного аналізу системи інтегральних показників, отриманих у результаті математичної та аналітичної обробки первинної вхідної інформації в динаміці. А також порівняння з іншими показниками, прийнятими за орієнтири.

Ключовим елементом процедури комплексного аналізу фінансового стану підприємства є модель обробки вхідної інформаційної бази. Така модель являє собою обґрунтований відповідно до специфічних характеристик конкретного випадку процедури комплексного аналізу органічний синтез математичних, статистичних та аналітичних методів дослідження. Загальна структура моделі обробки вхідної інформаційної бази може бути відображена у такій схемі таблиця 3).

Загалом з організації процесу комплексного фінансового аналізу можна виділити кілька взаємозв'язаних етапів, сутнісне наповнення яких може відрізнятися залежно від потреб аналізу, виконуючи при цьому аналогічні функції.

На першому етапі замовник комплексного аналізу забезпечує постановку цільової функції моделі обробки вхідної інформаційної бази. Адекватна постановка цільової функції має сформувати чітке розуміння мети комплексного аналізу в окремо взятому випадку, а також специфіки цього випадку. Таким чином, до виконавців дослідження підприємства доводиться цільова функція комплексного фінансового аналізу, яка передбачає такі елементи:

- об'єкт дослідження та його специфіка ( зокрема, галузева приналежність, форма власності, величина підприємства, ринкова позиція та рівень монополізації галузі тощо);

- інформаційна база та її часові лаги ( насамперед фінансова звітність за часові проміжки);

- мета та завдання проведення дослідження ( зокрема, ідентифікація ділової надійності, аналіз кредитоспроможності, прогну зівання банкрутства тощо);

- форма подання кінцевої (вихідної) інформації (визначення абсолютної величини інтегральної показника, формування порівняльної таблиці тощо);

- методика формування пропозиції щодо провадження заходів з метою - забезпечення досягнення мети комплексного фінансового аналізу.

На відміну від першого етапу, який полягає у формування методологічної основи моделі обробки вхідної інформаційної бази, на другому етапі передбачається обґрунтування процедур та проведення первинної обробки, узагальнення та консолідації вхідної фінансової інформації. Практична реалізація такої первинного обробки інформації має відповідати критеріям оперативності формування та отримання готової для подальшої математичної обробки фінансової інформації.

Отже, для забезпечення виконання завдань, які ставляться на другому етапі моделі, що розглядається, реалізується така сукупність ітерацій:

- групування інформаційних джерел відповідно до визначених напрямків дослідження фінансового стану об'єкта аналізу та формування об'єктів спостереження (зокрема, платоспроможність, ділова активність, фінансові результати , майно підприємства тощо);

- формування відповідно до специфіки цільової функції сукупності фінансових показників та коефіцієнтів як форми узагальнення даних за згрупованими інформаційними джерелами;

- обґрунтування вибору форм обробки вхідної інформації відповідно до визначеної сукупності показників.

Третій етап моделі обробки вхідної інформаційної бази передбачає забезпечення технічної реалізації методичних засад, визначених на першому етапі моделі, на основі обґрунтованої на другому етапі сукупності сфер аналізу та об'єктів дослідження. При цьому забезпечується вибір необхідної методики (поєднання математичних, статистичних та/або аналітичних моделей) консолідації результатів первинної обробки вхідної інформації за певними напрямками дослідження, визначення структури та порядку формування цільового інтегрального показника як вихідної інформації комплексного фінансового аналізу. Ефективність комплексного фінансового аналізу та адекватність кінцевих результатів поставленим завданням не в останню чергу забезпечується доцільністю вибору інструментарію, що здійснюється на даному етапі, та обґрунтованістю такого вибору.

Інструментарій, що може бути використаний виконавцем комплексного аналізу для обробки вхідної фінансової інформації, широко представлений у літературі з питань фінансового аналізу цілим рядом формалізованих методик, які, відповідно до специфіки їх загальних характеристик, можна об'єднати у гри великі групи:

- ранжування фінансових показників та коефіцієнтів;

- розрахунок інтегрального показника фінансового стану підприємства - об'єкта дослідження;

- порівняння розрахункових показників з еталонними величинами.

Отримання формалізованих даних математичного, статистичного та аналітичного узагальнення вхідної фінансової інформації щодо підприємства - об'єкта дослідження не завершує процедури комплексного фінансового аналізу, оскільки вони потребують відповідної інтерпретації та пояснення, яке відбувається на четвертому етапі моделі обробки вхідної інформаційної бази. Інтерпретація результатів обробки фінансової інформації має здійснюватися виходячи зі сталої однозначної системи критеріїв, що відповідають напрямкам комплексного аналізу та запитам замовників дослідження.

При цьому формування висновків щодо об'єкта дослідження на підставі проведених розрахунків не тільки дає можливість замовникам комплексного аналізу одержати відповіді на поставлені ними питання, а й є основою прогнозування зміни економічного потенціалу об'єкта дослідження. Таким чином, органічним доповненням до попереднього етапу комплексного аналізу є процес формування сценаріїв майбутнього тренду фінансово-господарської діяльності підприємства, що має місце на останньому - п'ятому етапі.

Загалом для з'ясування специфіки управління комплексним фінансовим аналізом на етапі обробки вхідної інформаційної бази, інтерпретації результатів обробки та формування трендів подальшого розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства доцільно ознайомитись з існуючими методиками. Для спрощення розуміння методик та алгоритмів, які пропонуються для розгляду, подамо їх у формі практичного прикладу їх використання.

Особливості практичної реалізації обробки вхідної інформаційної бази на основі формування ранжованого ряду фінансових показників та коефіцієнтів можна розглянути на одному з наведених нижче алгоритмів.

Ранжування фінансових показників та коефіцієнтів забезпечується відповідно до таких припущень (результуючі дані першого га другого етапів):

- об'єктом дослідження є підприємство «Сумимостобуд»;

- визначено напрямки дослідження:

- майновий стан (А),

- ліквідність та платоспроможність (L),

- рентабельність (R),

- акціонерний капітал (Q);

- сформовано сукупність цільових показників;

- визначено інтервалі для ранжуання розрахункових значень кожного із цільових показників ( межі інтервалів залежать від специфіки підприємства: вони можуть вільно варіювати відповідно до цілей та завдань комплексного аналізу, які ставляться його замовниками. При цьому основою для обґрунтування встановлення тих чи інших меж інтервалів може слугувати досвід попередніх комплексних досліджень підприємства, нормативно-правові вимоги, індикативні показники, розроблені вітчизняними і зарубіжними практиками та науковцями тощо);

- визначення рангу кожного інтервалу - порядок рангу того чи іншого інтервалу має враховувати поточну ринкову позицію підприємства - об'єкта дослідження та його цілей у довгостроковому періоди.

Таблиця 3.1 Визначення рангу кожного інтервалу

Рівень інтервалу	Ранг цільового показника	Інтервал сукупного рангу підприємства
Незадовільний	- 3	[- 30;- 6]
Нормальний	0	[-5;5]
Достатній	1	[6;19]
Високий	3	[20;30]

- формою подання кінцевої інформації визначено;

- порядок рангу кожного фінансового показника чи коефіцієнта;

- розрахунок сукупного рангу підприємств; сукупний ранг визначається як сума рангів окремих елементів сукупності цільових показників ( відповідно, максимальне значення сукупного рангу становить 30 - добуток кількості цільових показників та максимального рангу), а також приведений ранг підприємства - об'єкта дослідження шляхом його приведення до інтервалу[-33], приймаючи рівнозначними кожен із напрямків дослідження (окремі коефіцієнти в мажах напрямків дослідження мають однакову вагу).

Абсолютне значення приведеного рангу підприємства -- об'єкта дослідження розраховується за такою формулою:

Z = А+ Li + i + Qi,

де - коефіцієнти ваги напрямків дослідження; - коефіцієнти ваги цільових показників за окремими напрямками відповідно.

Зважаючи на викладені вище припущення про рівнозначність напрямків дослідження та цільових показників, формула (3.2) матиме такий вигляд:

Z=

Таблиця 3.2 Порядок визначення рангу фінансових показників та коефіцієнтів

Цільові показники			Інтервали для ранжування та порядок Їх рангу
			-3	0	1	3
Валюта балансу, тис. грн.	А1	1451,3	10000	[10000; 14999]	[15000; 20000]	20000	-3
Знос основних засобів	А2	0.56	50	[34:50]	[25:33]	25	-3
Оновлення основних засобів	А3	0.11	1	[1:4.9]	[5:10]	10	-3
Усього за напрямком: майновий стан (р. 2+3+4)			-	-	-	-	-9
Абсолютна ліквідність%	L1	3,14	3	[3:8.9]	[9,15]	20	0
Поточна ліквідність%	L2	5,37	1	[1:1,24]	[1.25:2]	2	3
Фінансова незалежність%	L3	0,19	0.1	[0.1;0,39]	[0.4;0,6]	0,6	0
Усього( р.6+7+8)			-	-	-	-	3
Рентабельність діяльності%	R1	13,55	5	[5:15]	[15:25]	25	0
Рентабельність власного капіталу%	R2	24,20	15	[15:24]	[25:49]	50	0
Усього(р. 10+11)			-	-	-	-	3
Дивідендний вихід%	Q1	31	10	[10:19]	[20;50]	50	1
Цінність акції	Q2	1000	0,5	[0.5:0,99]	[1.0;2,0]	2	3
Усього(р. 13+14)			-	-	-	-	4
Сукупний ранг підприємства (р. 5+9+12+15)			-	-	-	-	1

Дані, які представлені в таблиці було взято за 2005 рік, Відповідно, приведений ранг підприємства, що досліджується, дорівнюватиме 0,542, що вміщується у проміжок від 0 до 1. Таким чином, економічний потенціал цього підприємства може бути ідентифікований як такий, що вищий від нормального, але нижчий від достатнього рівня відповідно до визначених на початку комплексного фінансового аналізу критеріїв. Крім того, відповідно до даних аналізу можна визначити, що основним напрямком подальшого розвитку економічного потенціалу даного підприємства, як видно із таблиці 3.2, має стати поліпшення майнового стану підприємства, що досліджується (негативний вплив на ранг підприємства -- «-9»), а також окремих цільових показників поточна ліквідність та цінність акцій.

Звичайно, для цілей комплексного фінансового аналізу відповідно до запитів замовників дослідження розглянутий алгоритм ранжування фінансових показників та коефіцієнтів може бути ускладнений заміною та/або введенням додаткових напрямків дослідження, розширенням системи цільових показників, зміною ваги фінансових показників та коефіцієнтів у структурі загального рангу підприємства.

Специфіка розглянутого алгоритму дає змогу рекомендувати його для застосування у разі необхідності вирішення специфічних завдань, які постають перед виконавцями та користувачами комплексного фінансового аналізу, а саме:

- деталізоване відстеження ситуації щодо окремих фінансових індикаторів, які використовуються під час дослідження;

- формування потенційних напрямків впливу на фінансово - господарську діяльність підприємства з метою реалізації його економічного потенціалу;

- ідентифікація слабких місць підприємства, які проявляються у формі незадовільного рівня значень цільових показників, що є індикаторами за відповідними напрямками фінансово - господарської діяльності.

Значно відрізняється від попередньої моделі обробки вхідної інформаційної бази алгоритм оцінки фінансового стану підприємства-- об'єкта аналізу на основі визначення абсолютної величини розрахункового значення інтегрального показника. У цьому можна переконатися, розглянувши наведений нижче один із можливих варіантів такого алгоритму.

Вихідними елементами алгоритму, що буде розглянутий нижче, є припущення:

- об'єкт дослідження - підприємство ЗАТ «Сумимостобуд»;

- сформовано сукупність цільових показників. Які з метою спрощення математичної обробки інформації згруповано в чотири групи за чотирма напрямками дослідженнями (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 Сукупність цільових показників розрахунку інтегрованого показника

Напрямки дослідження
Цільові показники		Ліквідність	Рентабельність	Ділова активність	Фінансова стійкість
	Перша група	Коефіцієнт Абсолютної ліквідності	Рентабельність виробництва, %	Загальне обертання капіталу	Коефіцієнт автономії
	Друга група	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Рентабельність Продажу, %	Середній строк обертання кредиторської заборгованості(дні)	Коефіцієнт структури Залученого капіталу
	Третя група	Коефіцієнт Покриття	Рентабельність активів, %	Середній строк обертання дебіторської заборгованості(дні)	Співвідношення позикових та власних коштів
	Четверта група	Частка власних коштів у покритті запасів	Рентабельність власного капіталу %	Обертання власного капіталу	Коефіцієнт фінансування

- формою розрахунку інтегрального показника визначено:

- варіант А зважування на основі відносної ваги цільового показника;

- варіант Б визначення середнього значення цільових показників;

- для варіанту А вага першої групи показників дорівнює 40%, другої, третьої та четвертої - по 20%, для напрямків дослідження вага цільових показників ліквідності становить 34%, інші напрямки дослідження є рівнозначними: для варіанта Б середнє значення визначається як середня геометрична проста.

Таблиця 3.4 Матриця вхідних значень цільових показників

0,06	13,55	4,56	0,93
3,14	4,84	24,34	_
5,37	15,7	34	_
2,39	24,20	4,56	13,40

Розрахункові значення цільових показників, які визначаються відповідно до даних вхідної інформаційної бази, формують матрицю значень цільових показників Ріп (таблиця. 3.4). Крім цього, в табл. 11.4 подано матрицю оптимальних значень цільових показників Рopt, які визначаються з урахуванням таких критеріїв (як загального, так і суб'єктивного характеру):

- галузева приналежність підприємства - об'єкта дослідження;

- нормативні - правові вимоги щодо обов'язкового дотримання певних значень окремих фінансових показників та компонентів;

- цілі та вимоги комплексного аналізу в окремо взятому випадку;

- вимоги власників підприємства - об'єкта дослідження та його кредиторів тощо.

Значеннями елементів матриці, наведених у табл. 3.5, можуть бути планові величини абсолютних значень цільових окремих показників за необхідності інтегральної оцінки рівня виконання плану щодо дотримання певних меж фінансового стану підприємства.

Таблиця 3.5 Матриця оптимальних значень цільових показників

0,20	20	1,5	0,4
0,80	30	30	0,3
2,00	27	15	1,5
1,00	2,5	4	0,5

На основі матриць Ріп та формується матриця , що відображає рівень відповідності фактичних значень цільових показників їх оптимальним значенням. Елемент нової матриці дорівнює відношенню фактичного значення цільового показника до його оптимального значення або 1, якщо таке розрахункове значення цільового показника краще за оптимальне. Така постановка нормалізуючої функції дає змогу більше уваги приділити саме слабким місцям підприємства, що аналізується (формула 3.3). Для показників, позитивна тенденція яких проявляється у зменшенні абсолютного значення показника (середній строк обертання дебіторської заборгованості, співвідношення позикових та власних коштів, період окупності власного капіталу тощо).

{,

коли

коли .

Здійснивши необхідні розрахунки за формулою та отримавши таблицю нормалізованих показників.

Таблиця 3.6 Матриця нормалізованих показників

0,3	0,68	0,32	0,43
3,92	0,16	1,00	_
2,68	0,58	0,44	_
2,39	0,1	1,00	0,03

На основі нормалізованих цільових показників визначаємо абсолютне значення інтегрального показника цільової функції комплексного аналізу.

w*

Де w- вага цільового показника, що розраховується відповідно до визначеної ваги напрямків дослідження та груп цільових показників( таблиця 3.7).

Таблиця 3.7 Розрахунок ваги цільових показників (=)

	Напрямки дослідження
	Ліквідність Wi= 0,28	Рентабельність W i= 0.2	Ділова активність W i= 0.2	Фінансова стійкість W i= 0.2
Перша група	Wj=0,4	0,112	0,08	0,08	0,08
Друга група	Wj=0,2	0,056	0,04	0,04	0,04
Третя група	Wj=0,2	0,056	0,04	0,04	0,04
Четверта група	Wj=0,2	0,056	0,04	0,04	0,04

Відповідно до таблиці 3.7 та формули 3.4 отримаємо значення інтегрального показника Z1 = 0.53751. За такої ситуації можна стверджувати, що підприємство забезпечує порівняно адекватне ( вище середнього рівня) дотримання критеріїв організації фінансово - господарської діяльності за напрямками, що визначені як пріоритетні і ,відповідно, наділені більшою вагою при розрахунку інтегрального показника комплексного аналізу.

Відправною ж точкою комплексного фінансового аналізу шляхом обробки вхідної інформаційної бази на основі здійснення порівняльної характеристики розрахункових показників із її еталонними величинами є встановлення меж інформаційної бази, збір необхідної інформації та визначення її достовірності (зокрема, на основі аудиторського висновку за результатами аудиторської перевірки). Враховуючи, що основні користувачі цієї форми комплексного аналізу -- треті особи (потенційні інвестори, кредитори тощо), джерелом інформації у даному разі є. як правило, публічна фінансова звітність, яка офіційно оприлюднюється і обов'язково підтверджується незалежним аудитором. При цьому, метою такого дослідження буде не тільки визначення економічного потенціалу підприємства, а й його порівняння з певними ринковим еталоном -- сукупністю інших підприємств, середньогалузевими показниками тощо. Звичайно, порівняльний аналіз може використовуватися і самим підприємством з відповідною корекцією інформаційної бази, маючи за мету ідентифікацію ринкової позиції підприємства з погляду ефективності його діяльності порівняно з іншими підприємствами.

3.2 Прогнозування банкрутства підприємства

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.

Аналіз імовірності банкрутства підприємства може здійснюватися на основі як неформалізованих, так і формалізованих моделей. Неформалізовані моделі прогнозування банкрутства ґрунтуються на фундаментальному підході, який передбачає при визначенні ймовірності оголошення підприємства -- об'єкта дослідження банкрутом урахування максимальної кількості факторів шляхом обробки фінансової інформації, отриманої як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Специфіка організації прогнозування банкрутства на основі фундаментального підходу дає змогу використовувати таку модель для потреб внутрішнього планування, не відносячи її до комплексного фінансового аналізу.

У свою чергу, специфіка управління процесом оцінки ймовірності оголошення підприємства банкрутом на основі формалізованих методів свідчить, що останні є частковими випадками комплексного фінансового аналізу. Найбільш поширеними у сучасній фінансовій літературі моделями прогнозування банкрутства є моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які, по суті, являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства -- об'єкта дослідження.

Модель Альтмана (Аltman- score)езультатом обстеження та дослідження автором (Альтманом) 66-ти підприємств (з яких 50 % були визнані банкрутами, а решта продовжила функціонувати) із використанням 22-х фінансових показників і являє собою п'яти факторну модель дескриптивного аналізу ймовірності банкрутства підприємства -- об'єкта дослідження, комбінацію з найважливіших факторів для оцінки рівня ймовірності банкрутства підприємств, що досліджуються. У 1977р. Альтман удосконалив власну модель, сформулювавши ZETA модель. Із комерційних міркувань математична структура ZETA моделі автором не була оприлюднена, що не дає можливості проаналізувати підвищення рівня моделі Альтмана.

Загалом модель Альтмана має такий вигляд:

Z=1.2*A+1.4*B+3.3*C+0.6*D+1.0*E

A=робочий капітал / загальна вартість активів;

В=чистий прибуток / загальна вартість активів;

С=чистий дохід / загальна вартість активів;

D=ринкова капіталізація підприємства / сума заборгованості;

Е=обсяг продажу / загальна вартість активів.

Практичні дослідження щодо вибіркової сукупності підприємств свідчать про те, що коли розрахункове значенняZ- показника нижче критичної величини 4.24 підприємство об'єкт дослідження не є банкрутом. Достовірність даної моделі за окремими джерелами оцінюється на рівні 95%.

Результати численних розрахунків Zпоказника Альтмана свідчать про те, що його розрахункові значення можуть перебувати в проміжку [-14; +22]. Поряд з цим аналіз емпіричних даних щодо помилкових класифікацій, установлених відносно критичної величини, дає змогу ідентифікувати явище діхотопії.

Загалом інтерпретація результатів розрахунку 2-показника відповідно до моделі Альтмана здійснюється за такою матрицею.

Значення показника Z
Імовірність банкрутства	Дуже висока	Висока	Можлива	Дуже низька

Спробою подолати обмеження західних моделей прогнозування банкрутства є алгоритм. Основна сутність моделі полягає у визначенні ймовірності банкрутства підприємства шляхом ідентифікації класу його кредитоспроможності. При цьому розраховуються такі коефіцієнти:

- співвідношення позикових та власних коштів

- імовірність банкрутства за моделлю Альтмана;

- коефіцієнт покриття загальний.

Визначення класу кредитоспроможності підприємства -- об'єкта дослідження (а їх виділяється три -- мінімальний ризик неповернення кредиту, нормальний ризик та підвищений ризик) здійснюється виходячи із розрахункових значень обраних коефіцієнтів та інтервалів їх зміни за кожним класом кредитоспроможності. Основною цінністю даної моделі є наявність інтервалів зміни цільових показників по різних галузях народного господарства, що дає змогу врахувати під час оцінки ймовірності банкрутства підприємства такий важливий фактор, як галузева належність.

Тоді рейтингова оцінка позичальника становить:

3 * 3О + 2 * 20 + 2 * ЗО + 2 * 20 = 230 балів.

Отже, підприємство як позичальник належить до 2-го класу.

Для підприємства 1 -го класу кредит може бути наданий під мінімальний відсоток, як виняток -- як бланковий, тобто без застави. Підприємство 2-го класу може одержати кредит на загальних умовах: ринкова відсоткова ставка; забезпечення заставою або гарантією. Для підприємства 3-го класу отримати кредит проблематично. Якщо ж він буде наданий, то під максимальний відсоток, під заставу з максимальним коефіцієнтом застави (співвідношення вартості застави за оцінкою банківських експертів до суми кредиту), який іноді досягає 3-5.

Таким чином, підприємства заінтересовані зробити випереджальний самоаналіз і визначити свою класність як позичальника.

Українські дослідники пропонують такі критерії для оцінювання кредитоспроможності позичальників та ризику банку:

поточний фінансовий стан позичальника (двофакторна модель, що враховує коефіцієнти ліквідності та фінансової стійкості);

об'єкт кредитування;

термін та розмір кредиту;

досвід роботи з позичальником (чи були затримки із погашенням раніше отриманих кредитів, чи вчасно надавалась правдива фінансова документація);

кадровий потенціал (рівень кваліфікації персоналу, досвід роботи керівника);

якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання).

За кожним критерієм визначають клас позичальника з подальшою трансформацією отриманих оцінок у ймовірність небажаної події.

Становить інтерес зарубіжний досвід визначення банками узагальнюючого показника кредитоспроможності позичальників -- фізичних осіб.

3.3 Оцінка фінансової ефективності впровадження інноваційних програм на підприємстві

Функціонування підприємства у конкурентному, ринковому середовищі потребує постійного контролю за рівнем економічної ефективності їхньої діяльності. В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997р. Наведена методика відповідає положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.95 №2343-ХІІ.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація Методика передбачає аналіз:

динаміки валюти балансу та його структури;

джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового левериджу, забезпеченості власними коштами;

структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими кредиторами;

активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності за пасів та середньої тривалості одного обороту запасів;

Економічна ефективність підприємств визначається зіставлянням їхніх кінцевих результатів із використаними ресурсами й здійсненими витратами. На рівень цієї ефективності впливають як зовнішні умови господарювання. Зовнішні умови господарювання визначаються чинним оподаткуванням, рівнем цін на виробничі ресурси та енергоносії, наданням банківських кредитів, купівельною спроможністю споживачів і деякими іншими чинниками. Вони можуть позитивно чи негативно впливати на досягнення (реалізацію ) підприємством своїх стратегічних цілей.

У сучасних умовах вплив зовнішнього економічного середовища для більшості підприємств має рідко негативний характер. При цьому зміст та інтенсивність розвитку зовнішнього економічного середовища, як правило, не підлягає безпосередньому регулюванню з боку підприємств воднораз при формуванні довгострокової чи середньої строкової стратегії розвитку об'єктивно виникає необхідність передбачати і враховувати невизначеність зовнішнього економічного середовища й здійснювати заходи, які сприяли б підприємству досягненні своїх цілей.

Загалом зміст стратегії розвитку підприємства може бути визначений як збереження досягнутого фінансового стану (якщо він досить стійкий і відповідає вимогам підприємства) чи його поліпшення за умов урахування конкуренції на ринку товарів і ресурсів. Реалізація як першого, так і другого варіантів стратегії підприємства передбачає цілеспрямоване і своєчасне виконання широкого кола заходів. Зміст їх полягає в адаптації, приведенні внутрішніх факторів розвитку підприємства (технічних, організаційних, економічних, фінансових) у відповідність із вимогами зовнішнього економічного середовища, зокрема рівнем цін на продукцію та її якісними характеристиками.

За ринкової орієнтації підприємств мету їх розвитку визначають обсяги продажу продукції та очікуваного прибутку. Досягнення необхідного рівня цих показників значною мірою залежить від якісних характеристик продукції та сучасного рівня цін. За умови гострої конкуренції на ринку товарів слід, на мою думку, забезпечити суттєве поліпшення якісних характеристик продукції з відносним зниженням цін на неї. При цьому якість продукції і виробничі витрати на її виготовлення визначаються здебільшого технічним рівнем основних виробничих фондів підприємства й прогресивністю застосовуваних технологій. І все ж досі для багатьох підприємств різних форм власності характерні досить високі обсяги витрат на виготовлення продукції і недостатній рівень її якості.

У більшості випадків це пов'язане із низьким рівнем технічної бази виробництва, потенціал якої практично вичерпаний. У зв'язку з цим зростає актуальність оновлення технічної бази виробництва за рахунок умілої реалізації інвестиційно-інноваційних програм. Правильна організація інвестиційної діяльності дає можливість підприємствам у режимі запобігання виникненню проблем і своєчасного їх розв'язання забезпечувати поліпшення якості продукції, послідовне зменшення витрат на її виготовлення, збільшення обсягів грошових надходжень від операційної діяльності на цій основі постійно підтримувати необхідний рівень фінансово-економічного стану.

Зазначимо, що інвестиційно-інноваційні програми, ґрунтуючись на загальних принципах циклічного розвитку науково-технічного прогресу , визначають об'єктивну потребу зміни поколінь техніки і технології; розглядають альтернативні варіанти впровадження наукового-технічних нововведень; оцінюють вартість необхідного рівня ефективності й термінів їхнього впровадження. Безперервний процес реалізації що інвестиційно-інноваційних програм, зрозуміло, передбачає вкладення значних ресурсів і в удосконалення загальної професійної освіти, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, формування нової, досконалішої науково-технічної бази виробництва, впровадження техніко-технологічних нововведень.

Інвестиційно-інноваційні програми-це довготривалі за часом і досить дорогокоштовані заходи економічної діяльності. Рішення щодо їх практичної реалізації стратегічні за змістом і потребують всебічного й детального теоретичного обґрунтування. Результати впровадження інвестиційно-інноваційних програм мають забезпечувати значне підвищення рівня фінансової ефективності і функціонування підприємства.

Відповідно до закономірностей ефективного розвитку виробничих систем реалізація інвестиційно-інноваційних програм має забезпечувати випереджувальне зростання фінансових результатів порівняно зі збільшенням ресурсів і витрат.

Поряд з аналізом фінансового стану, що є предметом пропонованого навчального посібника, Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

Результати аналізу заносять у зведену форму "Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти". Після цього комісія робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Щоб запобігти включенню "власного" підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності. Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства. Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман -- 2-моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс 2,) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К^ за формулою 2:

К^= -0,3877 -1,0736Кп +0,0579Кает. ПО

Для підприємств, у яких 2=0, імовірність банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення 2 свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо 2 > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням 2.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка А 2 = ± 0,65.

За вихідними даними за двофакторною моделлю на кінець звітного періоду

2 =-0,3877 -1,0736*4340/1990+0,0579*5790/8730=-2,65 Отже, ймовірність банкрутства не перевищує 50 %.

Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п'яти факторну модель визначення індексу.

2 = 3,3 Кі +1,0К2 +0,6К3 +1,4К» +1,2К5, де:

1) Прибуток до сплати відсотків і податків/активи;

2) Виручка від реалізації/ Активи;

3) Ринкова вартість власного капіталу;

4) Реінвестований прибуток /Активи;

5) Власні обігові кошти/Активи

Критичне значення 2= 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення 2 для конкретного підприємства.

Якщо 2 < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо 2 > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства. Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу Кз. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е. Альтманом у 1983р.

283 = 3,107 Кі + 0,995 К2 + 0,42 К*3 + 0,847 К* + 0,717 К5,

Кз=Балансова вартість власного капіталу/залучений капітал

Граничне значення індексу 283 дорівнюватиме 1,23.

Результати аналізу заносять у зведену форму "Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти". Після цього комісія робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Щоб запобігти включенню "власного" підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності.

Размещено на Allbest.ru