Державний бюджет України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально оріентованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин,так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він невід”ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної политики.

Державний бюджет як одна із ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, що виникають між державою, з одного боку, і підприємствами,організаціями,установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб.

Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, оскільки доходи, що мобілізуються в державному бюджеті, служать одним із головних знарядь втілення в життя державних заходів. Це дає можливісь маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території України.

Діяльність фінансової системи швидко змінюється. Досить статичний бюджетний процес є вже нині дуже динамічним.

В Україні останнім часом зроблені вагомі кроки у сфері правового регламентування бюджетного процесу. Сформована, передусім, система фінансових органів, що опікується проблемами виконання державного бюджету. Напрацьовано механізм, за допомогою якого регламентується схема виконання державного бюджету.

Бюджет, як явище в історії людського суспільства з'явився порівняно недавно - в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об'єднав би доходи і видатки держави). Його поява зв'язана з відділенням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет в усіх країнах світу є основою держаних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Термін “бюджет” має декілька основних значень.

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів держави. Ці економічні відносини виникають в результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом - це централізований фонд грошових коштів держави.

В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни.

Бюджет, як система економічних розподільчих відносин, охоплює все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов'язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних фунцій - управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.

В Україні функціонують близько 40 тисяч установ та організацій різного профілю, які повністю або частково утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

І. СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ

Необхідність створення казначейства на сучасному етапі зумовлена самим життям. З метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України ,27 квітня 1995 року було підписано Указ Президента України про створення Державного казначейства України при Міністерстві фінансів.

Державне казначейство України складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя) і районах у містах.

У Державному казначействі України утворюється Колегія в складі Голови Державного казначейства України, його заступників за посадою, а також керівних працівників Державного казначейства України.

Структура Державного казначейства України затверджується Головою Державного казначейства України за погодженням з Прем'єр - міністром України, Першим віце - прем'єр - міністром, Віце - прем'єр - міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень.

Державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади. У своїй діяльності казначейство керується Конституцією України, Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Держказначейство, а також наказами Мінфіну.

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Головні управління Державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються центральному апарату Державного казначейства України.

Управління Державного казначейства у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, підпорядковуються відповідним Головним управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Органи Державного казначейства у процесі своєї діяльності взаємодіють з Верховною Радою України, апаратом Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, міжнародними фінансовими організаціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, установами банків, іншими установами, підприємствами, організаціями тощо.

Державне казначейство України очолює Голова Державного казначейства України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступників Голови Державного казначейства України в установленому порядку призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження заступників на цих посадах припиняє Президент України.

Головні управління Державного казначейства України в Автономній Республіці, Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державного казначейства України.

Управління Державного казначейства в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державного казначейства України за поданням начальників відповідних Головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державнe казначействo України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Органи Державного казначейства України здійснюють свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Державне казначейство України, Головні управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Державного казначейства у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя) і районах у містах є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки та відповідні рахунки.

У своїй діяльності Державне казначейство України застосовує казначейську форму обслуговування бюджетів, що передбачає здійснення ним таких завдань:

- операцій з коштами бюджетів, державних цільових фондів, інших фондів, що не є бюджетними;

- розрахунково - касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, інших коштів, що не є бюджетними;

- контролю бюджетних повноважень розпорядників і одержувачів бюджетних коштів в процесі виконання бюджетів;

- бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

визначення методології виконання бюджетів, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ.

У своїй діяльності Державне казначейство України виконує такі функцій:

- здійснює казначейське обслуговування бюджетів;

- здійснює управління наявними фінансовими ресурсами на єдиному казначейському рахунку, у тому числі в іноземній валюті;

- розробляє та видає нормативно-правові акти з питань виконання державного та місцевих бюджетів та роз'яснює порядок їх застосування;

- встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;

- установлює порядок відкриття та закриття рахунків в органах Державного казначейства України;

- відкриває рахунки для зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розрізі видів платежів, що зараховуються до державного та місцевих бюджетів;

- відкриває рахунки розпорядникам, одержувачам бюджетних коштів та іншим клієнтам в розрізі кодів бюджетної класифікації за видатками;

- здійснює контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

- здійснює контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

- здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України або місцевого бюджету;

- здійснює виконання рішення, яке прийняте державним органом, що відповідно до Закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;

- здійснює за поданням органів стягнення повернення коштів, що були надміру та помилково зараховані до бюджетів;

- здійснює розподіл платежів між державним бюджетом та
бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і
Севастополя, між місцевими бюджетами усіх рівнів, між загальним і спеціальним фондами державного бюджету тощо, та здійснює перерахування розподілених коштів за належністю;

- проводить взаємні розрахунки між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

- визначає систему організації операційної діяльності всіх розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів Державного казначейства України;

- здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів;

- за дорученням Кабінету Міністрів України здійснює функцію оператора розрахунків за операціями, що не відносяться до операцій з виконання бюджетів;

- встановлює ліміт залишку готівки в касах розпорядників бюджетних коштів;

- зупиняє операції з бюджетними коштами або призупиняє бюджетні асигнування у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення у межах наданих законодавством повноважень;

- здійснює кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку;

- веде бухгалтерський облік усіх операцій, активів і фінансових зобов'язань держави та складає звітність по виконанню бюджетів;

- веде облік руху коштів за операціями, що не відносяться до операцій з виконання бюджетів;

- організовує та здійснює збирання, зведення звітності про
виконання Державного, місцевих бюджетів та Зведеного бюджетів України;

- надає у встановлені строки звітність Верховній Раді України, Рахунковій палаті, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України;

- у кінці бюджетного року закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді;

- виступає третьою особою у зобов'язанні розпорядника бюджетних коштів та підтверджує його дійсність в частині граничних обсягів бюджетних призначень;

- здійснює разом з Національним банком України та Міністерством фінансів України обслуговування державним внутрішнім і зовнішнім боргом, відкриває та обслуговує рахунки з обліку боргових зобов'язань держави;

- за дорученням Кабінету Міністрів України здійснює випуск
казначейських цінних паперів, проводить їх розміщення та погашення;

- подає Міністерству фінансів України в разі потреби пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету України;

- організовує роботу територіальних органів Державного казначейства, в тому числі і пов'язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного та місцевих бюджетів;

- відкриває в установах Національного банку України кореспондентські рахунки для забезпечення функціонування єдиного казначейського рахунку;

- здійснює розрахунки через Систему електронних платежів Національного банку України та здійснює контроль за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Державного казначейства;

- встановлює порядок сертифікації головних бухгалтерів (керівників фінансово-економічних служб) головних розпорядників бюджетних коштів всіх рівнів;

- забезпечує роботу інформаційно-обчислювальної системи Державного казначейства України, захист та цілісність електронних платіжних документів;

- організовує та здійснює внутрішній фінансовий контроль та аудит;

- здійснює добір, розстановку, підготовку, перепідготовку та
підвищення кваліфікації кадрів органів Державного казначейства, забезпечує проведення єдиної державної політики з питань державної служби в органах Державного казначейства;

Органи Державного казначейства мають право:

проводити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу по них;

здійснювати операції на фінансових ринках, у тому числі міжбанківських, включаючи залучення коштів комерційних банків для виконання кредитно-фінансових зобов'язань держави, розміщення тимчасово вільних бюджетних коштів на рахунках в установах банків з отриманням відсотків за їх користування;

залучати для надання консультацій кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних органів;

вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку виконання державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складання звітності;

призупиняти проведення операцій по рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відмовляти у оплаті їх видатків у випадках, передбачених законодавством;

звертатися до суду з позовами у разі виникнення бюджетних правопорушень;

брати участь у нарадах та інших заходах, а також проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Державного казначейства України;

одержувати у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, виконавчих органах місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, установ банків, інших установ, підприємств, організацій тощо необхідні пояснення, довідки, відомості з питань, що виникають у процесі казначейського обслуговування бюджетів а також за операціями, що не відносяться до виконання бюджетів;

поновлювати касові видатки, здійснені в процесі розрахунково - касового обслуговування клієнтів;

встановлювати міжнародні відносини щодо співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями в частині покладених повноважень, а також встановлювати зв`язки з міжнародними фінансово-банківськими установами, з казначействами інших країн, вивчати досвід організації їх діяльності та готувати пропозиції про його застосування в Україні;

вносити у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення бюджетного законодавства;

встановлювати тарифи з розрахунково - касового обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.

1.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА УКРАЇНИ

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетного фонду. Від уряду перш за все залежить створення такої системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати контроль за відповідністю державних доходів і видатків прийнятому Закону про бюджет на поточний бюджетний рік, а також рівномірне розподілення надходжень і витрат у часі, підтримання пропорційності їх упродовж бюджетного року. Дуже важливим є здійснення повного поточного контролю за необхідністю та цільовим використанням бюджетних видатків.

До 1997р. Україна здійснювала виконання бюджету методом, що передбачає відкриття великої кількості рахунків користувачів бюджетних коштів усіх рівнів в установах уповноважених банків. Суть цього методу в опосередкованому розподілі коштів у порядку черги за принципом адміністративного підпорядкування.Починався розподіл виділенням суми найголовнішій установі, якій підпорядковувався отримувач, і кошти проходили через усіх вищестоящих розпорядників.

Така система була розрахована на чесне господарське ставлення до державних грошей, але себе не виправдала. Вона мала ряд суттєвих недоліків: отримувані суми досить часто не відповідали необхідним через необ'єктивність обгрунтувань потрібних сум видатків під час бюджетного планування, що сприяло розкраданню; через велику кількість інстанцій на шляху просування, гроші надходили повільно або використовувались не за призначенням; було дуже важко отримати чітку картину просування та використання наданої суми та ін. Тому виконання бюджету за відомчою структурою не давало змоги у короткий термін оцінити напрям і ефективність бюджетних коштів.

Створення Державного казначейства на Україні обумовлено необхідністю мати таку управлінську структуру органів, яка б дозволила уникнути затримки платежів, викривленя даних обліку і звітності по виконанню бюджету та забезпечила ефективне використання бюджетних коштів.

Казначейська форма обслуговування Державного бюджету України передбачає здійснення Державним казначейством:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання держбюджету.

Отже метод касового виконання усуває недоліки попереднього, оскільки краще забезпезпечує прозорість і легкість контролю за використанням коштів у будь-який момент часу.

Державне казначейство за роки свого існування, опанувавши суто казначейські функції з усіх напрямів здійснення видатків та охопивши цим процесом усіх розпорядників коштів державного бюджету, вийшло у 2000 році на новий етап свого розвитку.

Виходячи із необхідності оптимізації процесу управління грошовими коштами державного бюджету розроблено принципово нову модель функціонування Держказначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи. Вона дозволяє консолідувати бюджетні рахунки на єдиному казначейському рахунку і відповідно, позбавитись ризиків при зберіганні бюджетних коштів.

Під поняттям фінансування відносно бюджетних установ дослівно розуміють забезпечення цих установ грошовими коштами. Фінансування бюджетних організацій значно розширилося: крім коштів із державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді платні за надання послуг. Характер та адресність фінансування мають досить вагоме значення,оскільки не тільки регламентують подальше витрачання коштів, але й визначають принцип фінансування.

Головними принципами бюджетного фінансування є:

-безворотність надання коштів;

-зв”язок між обсягом фінансування та використання планів бюджетною установою;

-цільове призначення;

-контроль за використанням даних коштів.

Перший принцип означає, що кошти, отримані бюджетною організацією з державного чи місцевого бюджету, не повертаються до джерела фінансування. Тобто впродовж року кошти використовуються на проведення господарської діяльності такої організації,а залишки бюджетного фінансування на кінець звітнього року залишаються у їх розпорядженні.

Сутність другого принципу полягає у тому, що бюджетна установа отримує кошти не під план, а відповідно до фактичного використання плану.При цьому на чергову суму надходжень грошових коштів безпосередньо впливає якість використання попередньо наданих коштів та дотримання установою фінансової дисципліни.

Третій принцип- принцип цільового призначення - означає,що отримані кошти повинні використовуватись відповідно до передбачених у кошторису статей бюджетної класифікації видатків бюджетних установ.Контроль за використанням коштів здійснюється на всіх етапах господарської діяльності бюджетних установ через казначейську систему виконання бюджету.

Поняття бюджетного фінансування тісно пов"язане з поняттям розпорядника коштів, за допомогою якого схема фінансових (вертикальних) відносин бюджетних установ набуває наочності і стає більш зрозумілою.Розпорядниками коштів є керівники міністерств,відомства установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, що виділені на відповідні заходи.Залежно від ступеня підпорядкованості та від обсягу наданих прав вони поділяються на головні і нижчестоящі,

Головними розпорядниками кредитів є:

-міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади- по державному бюджету;

-керівники відділів обласних,міських, районних держадміністрацій- по місцевих бюджетах;

-голови сільських та селищних Рад- по сільських та селищних бюджетах.

Головні розпорядники коштів мають право використовувати надані бюджетні кошти на власні потреби та відповідні заходи, а також розподіляти кошти між нижчестоящими розпорядниками коштів.

Нижчестоящі розпорядники коштів поділяються на розпорядників коштів другого і третього рівня чи ступеня.До розпорядників коштів другого рівня відносяться керівники, які одержують кошти як на видатки установи, так і на переказ безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам чи організаціям.Розпорядники клштів третього ступеня отримують кошти тільки на видатки даної установи.

Сьогодні через те,що не всі бюджетні установи перейшли на казначейське обслуговування, фінансування здійснюється як за відомчою структурою, так і через органи Державного казначейства і регулюється Інструкцією Державного казначейства України "Про порядок касового виконання державного бюджету за видатками",затвердженою 21 березня 1997р.

При фінансуванні за відомчою структурою Головне управління Державного казначейства перераховує бюджетні кошти на поточні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів на підставі поданих ними розподілів бюджетних коштів (2 примірники). Управління оперативно-касового планування складає розпорядження на перерахування коштів з єдиного казначейського рахунка.Після перевірки розпорядження управлінням бухгалтерського обліку один примірник передається назад до оперативно-контрольного управління для перерахування коштів за призначенням.

Переведення на казначейське виконання бюджетних установ міста та району, що фінансуються із державного бюджету, посилило контроль за використанням бюджетними організаціями бюджетних коштів, передбачених на їхнє утримання і проведення заходів. Адже воно забезпечує щоденний контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, дотриманням штатної, фінансової і касової дисципліни, відповідність наданих до оплати документів (рахунків, договорів, актів виконаних робіт, зроблених послуг тощо) вимогам чинного законодавства.

У зв”язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника системи електронних платежів Нацбанку і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства, змінюються і функції органів Держказначейства та порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету.

У процесі виконання держбюджету за доходами органи Державного казначейства виконують такі функції:

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Держказначейства України для зарахування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів;

- ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

- здійснюють розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом України про Держбюджет на відповідний рік, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- здійснюють розподіл у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до держбюджету та перераховують за належністю розподілені кошти;

- готують розрахункові документи і проводять поверненя надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів;

- складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванняям та сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Щодня при одержанні виписки про надходження податків, зборів та обов”язкових платежів в електронному вигляді від установ банків Мукачівське ВДК її розробляє і складає внутрішні документи- реєстри, довідки, відомості, що передбачені “Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів”.

Операції з обробки платежів, що надійшли до місцевих бюджетів, здійснюються у такій послідовності:

- повернення надміру або помилково сплачених коштів;

- розподіл платежів до бюджетів за нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;

- перерахування до державного бюджету та місцевих бюджетів коштів, що передаються з місцевих бюджетів, згідно з Законом України про Держбюджет на відповідний рік та рішенням відповідної ради про місцеві бюджети;

- проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами бюджету;

-перерахування залишків надходжень на рахунки для здійснення видатків для кожного місцевого бюджету.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Законодавчою базою для побудови на 2003 рік міжбюджетних відносин є Конституція України, Бюджетний кодекс України, та інші нормативно-правові акти, що не суперечать базовому бюджетному законодавству.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

дотацію вирівнювання;

субвенцію;

кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів із інших місцевих бюджетів;

інші дотації.

Особливістю перерахування дотації вирівнювання до місцевих бюджетів є затвердження у додатку 5 до Закону про бюджет на 2003 рік індивідуальних нормативів щоденних перерахувань цих трансфертів територіальними управліннями Держказначейства до кожного місцевого бюджету за рахунок загальних надходжень на території області 21 виду загальнодержавних податків і зборів та коштів, що передаються до державного бюджету. Цим досягається поєднання зацікавленості обласного та міських і районних рівнів влади у надходженні загальнодержавних податків і зборів та своєчасного і у повному обсязі отримання місцевими бюджетами дотації вирівнювання.

Аналогічно передбачається здійснювати органами Держказначейства перерахування за щоденними нормативами коштів, які передаються до Держбюджету України з місцевих бюджетів, що забезпечить їх своєчасне і у повному обсязі перерахування . Виходячи із пропозиції місцевих органів перерахування цих коштів із місцевих бюджетів буде здійснюватись лише за рахунок надходжень доходів, що враховуються привизначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Розрахунок міжбюджетних трансфертів на 2003 рік здійснено із застосуванням стимулюючих факторів, що мають на меті спонукати місцеві органи влади та місцевого самоврядування до нарощування дохідної бази як місцевих, так і державного бюджету.

Якщо з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які мають проводитися згідно з Бюджетним кодексом України з іншого бюджету, така дія кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів.Обсяги цих видатків безспірно вилучаються з відповідного місцевого бюджету до державного бюджету органами Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, в тому числі і за рахунок зменшеня трансфертів відповідному місцевому бюджету на відповідну суму.

1.2 ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО ТА МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТІВ, ЇХ ФОРМУВАННЯ

Державний бюджет - це встановлений законом на певний період основний фінансовий план доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань і функцій. На 2003 рік доходи Державного бюджету було встановлено в сумі -50 020 875,9 тис.гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 39 511 422 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 10 509 453,9 тис.гривень.

Доходи Державного бюджету України включають:

-доходи, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори та обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищенності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємтсвам, установам та організаціям, а також проценти та дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

-гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

-міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Залежно від джерел утворення доходів вони поділяються на два види:

-доходи загального фонду;

-доходи спеціального фонду.

Доходи загального фонду- це державні кошти , ща фактично надійшли на рахунок установи із загального фонду відповідного бюджету.

Доходи спеціального фонду- це спеціальні кошти, інші власні надходження, кошти на виконання окремих доручень, а також інші доходи, отримані установою внаслідок іншої господарської, крім основної, діяльності, що фактично надійшли на відповідні рахунки установи і зараховуються до спеціального фонду кошторису установи.

Доходи спеціального фонду утворюються із таких складових:

-доходи за спеціальними коштами - сум нарахованих доходів за послуги,що надаються на платній основі;

-доходів за коштами на виконання окремих доручень - сум коштів, отриманих на виконання окремих доручень;

-доходів за іншими власними надходженнями - сум нарахованих установою доходів за іншими власними надходженнями;

-інших доходів - відображення інших доходів спеціального фонду установи, що надійшли за розподілами головних розпорядників коштів, з урахуванням "Грошових коштів в дорозі";

-коштів батьків за надані послуги - коштів, які нараховані за утримання дітей у дитячих закладах та інші вослуги (крім шкіл-інтернатів);

-доходів за витратами майбутніх періодів - відображення отриманих установою доходів, які будуть витрачені в майбутньому ;

-доходів від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт - доходів науково-дослідних установ, професійно-технічних училищ, підсобних сільських та навчально-дослідних господарств від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт, готової друкованої продукції, а також науково-дослідних робіт за договорами.

Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003р.» до загального фонду Державного бюджету належать:

-податок на прибуток підприємства;

-збір на спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

-збір на спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

-платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

-акцизний збір з вироблених в Україні товарів;

-акцизний збір з ввезених на територію України товарів;

-плата за ліцензії на певні види господарської діяльності;

-кошти отримані за вчинення консульських дій на території України та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

-ввізне мито;

-рентна плата за нафту та природний газ, що видобуваються в Україні;

-надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;

-державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

-надходження від санкцій, що застосовується за рішенням уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України;

-кошти від реалізації майна,конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна одержавного державою в порядку спадкоємця чи дарування,безхазяйного майна, валютних цінностей, що пересиляються в міжнарожних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу;

-дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, які є у державній власності;

-80% коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото,платину, та 50% коштів отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

-20% надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

-10% портового збору;

-відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

-надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву ;

-до розмежування земель державної та комунальної власності -10% надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;

-рентна плата за транзитне транспортування природного газу;

-рентна плата за транспортування нафти;

-рентна плата за транзитне транспортування аміаку;

-виконавчий збір стягнутий державою виконавчою службою;

-50% плати за оренду майна, що належать бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів держбюджету;

-кошти, що надійдуть від реклпмодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

-надоходження від зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та коштів, одержавних від продажу контрольних марок;

-інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із статею 29 Бюджетного кодексу України.

Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету є:

-збір за гелеорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

-70% акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів;

-70% акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів;

-10% коштів ,отриманих за вчинення консульських дій за межами України;

-70% ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин ;

-надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- частина прибутку державних підприємтсв, що вилучається до бюджету;

- платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

-надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки;

-80% надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність;

- 90% портового збору;

надходження до страхового фонду безпеки авіації ;

- відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво та придбання житла;

- власні надходження бюджетних коштів установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі плата за оренду військового майна і майна Національної академії наук України та 50% плати за оренду іншого майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

- надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

- надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад обсяги ;

- надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- 30% збору за забруднення навколишнього природного серидовища;

- кошти нараховані у складі продажу електричної енергії у вигляді цільової надбавки в розмірі 0,75% до діючого тарифа на електричну енергію;

- надходження коштів від реалізації матеріальної частини виробів військового призначення, що належать Національному космічному агенству України.

Касове виконання органами Держказначейства місцевих бюджетів за доходами дало можливість щодня на рівні районів і області одержувати інформацію про суми доходів, що надійшли до кожного міста та району, а також за кодами бюджетної класифікації, тобто за джерелами надходжень. Ця інформація щодня надається обласній держадміністрації і головному фінансовому управлінню. Наявність такої інформації дає можливість обласній адміністрації володіти фінансовими потоками області, правильно реагувати на прохання місцевих органів влади про виділення позичок, а також знати фінансові можливості кожного бюджету.

1.3 ОСНОВНІ АСПЕКТИ ТА ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА УСТАНОВ

Виконання будь-яких функцій держави потребує прямих витрат фінансових ресурсів. Тому витрати держави -- це одна з важливих сторін фінансової діяльності держави, яка безпосередньо пов'язана з її діяльністю по мобілізації коштів у державний та місцеві бюджети і державні цільові фонди.

Державні видатки -- це складова частина фінансових відносин, яка полягає у безперервному цільовому використанні державних грошових ресурсів, що накопичуються у:

-- державному бюджеті та місцевих бюджетах;

-- державних і місцевих бюджетних та позабюджетних фондах;

-- власних фондах державних і комунальних підприємств, установ та організацій з метою виконання загальнодержавних функцій, фінансування державної та комунальної соціальної і культурної сфер, державних цільових програм, а також фінансування розширення виробництва окремих державних та комунальних підприємств, установ, організацій у відповідності з чинним законодавством держави.

Сукупність всіх видів видатків держави складає систему державних видатків. В цю систему входять:

-- видатки держави, що здійснюються з державного бюджету;

-- видатки держави, що здійснюються з місцевих бюджетів усіх рівнів;

-- видатки держави, що здійснюються з бюджетних та позабюджетних централізованих державних та місцевих фондів;

-- видатки державних та комунальних підприємств, організацій та установ.

У фінансовому праві державні видатки виділені в окремий інститут державних видатків, який утворюється фінансово-правовими нормами, що регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних та комунальних грошових ресурсів.

Державні видатки визначаються функціями та економічним станом держави. В період переходу до ринкової економіки суттєво змінюється структура державних видатків -- їх склад та обсяги. Це пов'язано, в першу чергу, з появою комунальної форми власності, подальшим збільшенням сектора економіки, що базується на недержавній формі власності, проведенням реформи цінової політики держави, а також з поступовим скороченням дотаційного фінансування цілих галузей народного господарства та збільшенням використання методів цільового фінансування державних програм.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню (тобто не створюють і не компенсують фінансові вимоги ). Видатки можуть бути відплатними, тобто такими, що обмінюються на товар чи послугу, або невідплатними. Видатки мають досить складну структуру, а тому представлені у вигляді класифікації.

Видатки бюджету класифікуються за :

функціями, з виконанням яких пов”язані видатки (функціональна класифікація видатків) ;

економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація видатків);

за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Запровадження нової функціональної класифікації видатків бюджету викликане необхідністю приведення її у відповідність до міжнародних стандартів статистики державних фінансів з метою забезпечення міжнародної порівняльності показників бюджету.

Видатки у повному і всесторонньому обсязі характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові: правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика, будівництво, сільське господарство і т.д.

У невиробничій сфері видатки бюджету поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це видатки на освіту, охорону здоров'я; соціальний захист і соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; судову владу та інше.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на:

1) Державне управління:

а) законодавчу владу;

б) виконавчу владу;

в) Президента України;

2) Судову владу.

3) Міжнародну діяльність.

4) Фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) Національну оборону;

6) Правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) Освіту:

а) загальну середню освіту:

- спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

г) післядипломну освіту

ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

8) Охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що . виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високо спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції,

дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями); ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання

загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом

Міністрів України;

9) Соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);

б) державні програми соціальної допомоги (грошову допомогу біженцям;

компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів);

в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

10) Культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії; ґ) державну архівну справу;

11) Державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) Фізичну культуру і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд в олімпійських та параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки);

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13) Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) Програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) Державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) Державні інвестиційні проекти;

17) Державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навкоишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) Створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) Обслуговування державного боргу;

20) Проведення виборів та референдумів;

21) Інші програми, які мають виключно державне значення.

Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але визначається функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки -- це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі вказаних вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Склад і структура видатків державного і місцевих бюджетів визначаються багатьма факторами, зокрема їх предметною спрямованістю (в загальному вигляді вона відображена в бюджетній класифікації), економічним змістом та ін. Але в будь-якому випадку державі при розподілі видатків доводиться вирішувати питання про пріоритетність об'єктів фінансування. Оскільки Україні, як і будь-якій іншій державі світу, недостатньо грошових коштів для фінансування всіх потреб, то процес планування видатків зводиться до проблеми вибору між конкуруючими потребами. В цьому, крім суто юридичних факторів, велике значення мають економічні, які випливають з конкретних умов певного періоду.

При розподілі видатків між окремими ланками бюджетної системи України загальними, принциповими положеннями є значимість, підвідомчість, підпорядкованість тих чи інших об'єктів фінансування, їх територіальне розміщення та інші. Закон України «Про бюджетну систему України» встановлен перелік видатків основних ланок бюджетної системи України. Цей перелік разом з бюджетною класифікацією є основою структури видатків щорічного Державного бюджету України.

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна вирізнити такі витрати:

оплата праці працівників бюджетних установ;

придбання предметів постачання та матеріалів;

видатки на відрядження;

оплата послуг з утримання бюджетних установ;

оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

інші.

Державні видатки здійснюються шляхом фінансування.

Фінансування бюджетних установ здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Фінансування державних видатків -- це плановий, цільовий, безповоротний й безвідплатний відпуск грошових коштів, який виконується з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (оборона країни, управління діяльністю держави тощо), а також для утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави з додержанням режиму економії при постійному здійсненні контролю.

Фінансування здійснюється із різних джерел: бюджетів різних рівнів, позабюджетних цільових фондів, власних коштів державних та комунальних підприємств. В залежності від джерел фінансування можна виділити такі його види: бюджетне фінансування, самофінансування та державне кредитування.