Оптимізація і синхронізація грошових потоків господарюючого суб’єкта в умовах ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршали: зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. У роки економічної кризи підприємства намагалися досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

В даний період ринкові перетворення в Україні створили передумови для появи підприємств різних форм власності та організаційного устрою.

Створення і нормальне функціонування нових підприємницьких структур неможливе без формування достатнього обсягу власного капіталу, нестача якого викликає необхідність здійснювати пошук додаткових джерел фінансування, використовуючи для цього як власні, так і позикові фінансові ресурси.

В зв'язку із змінами, що відбуваються в роки незалежності, увага практиків та науковців стала зосереджуватися на новому для вітчизняних фінансистів понятті “грошовий потік”. Пояснюється це тим, що в ринкових умовах господарювання потенційний власник повинен дати відповідь на три стратегічних питання:

1) якими повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства, що дають змогу досягнути найбільшого добробуту його власників, акціонерів та трудового колективу;

2) де знайти джерела фінансування та якою повинна бути їх оптимальна структура;

3) як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю, щоб забезпечити платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

В контексті розв'язку останнього питання управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позицій оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов'язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

- виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов'язано з витратами;

- надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка - це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

- збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Актуальність теми. На сучасному етапі, коли у більшості підприємств грошових активів не вистачає, здатність підприємства виживати напряму залежить від уміння управляти грошовими потоками. До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є найобмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток підприємства і формування кінцевих результатів його господарської діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами. Цим і пояснюється актуальність даної роботи.

Функціонування підприємств у ринкових умовах передбачає безперервний рух грошових коштів, тому їх слід розглядати як важливий ресурс та результат діяльності підприємств.

Як найбільш ліквідні активи, грошові кошти є важливим елементом ринкової економіки. Грошові активи зумовлюють активізацію суб'єктів господарювання до самофінансування. Вони наявні на етапах придбання товарів, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, їх продажу і отримання виручки.

Використання в процесі управління господарськими суб'єктами достовірної та повної інформації про рух грошових коштів підвищує якість управлінських рішень, позитивно впливає на поточний і прогнозний фінансовий стан підприємств.

Значущість інформації про рух грошових коштів обумовлюється необхідністю надання користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів.

Значення та роль грошових коштів для діяльності підприємства зумовлює потребу їх окремого дослідження, визначення стратегії й тактики управління формуванням та використанням грошових потоків, інформація про які суттєво впливає на ефективність процесу управління економічними суб'єктами.

Мета та завдання для дослідження. Метою написання магістерської роботи є вивчення оптимізації і синхронізації грошових потоків господарюючого суб'єкта та аналіз руху грошових потоків від різних видів діяльності.

Завдання магістерської роботи:

- вивчення методологічних основ визначення грошових потоків підприємства;

- вивчення інформаційної бази визначення грошового потоку;

- аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства;

- аналіз грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства;

- складання прогнозного документу як основного напрямку оптимізації і синхронізації грошових потоків;

- вивчення сучасних напрямків розвитку автоматизації руху грошових потоків;

- знаходження шляхів оптимізації грошових потоків підприємства;

- вивчення стану охорони праці та екологічної експертизи на підприємстві.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження даної магістерської роботи є грошові потоки господарюючого суб'єкта, їх аналіз, оптимізація і синхронізація.

Предметом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю Білагро Великобагачанського району Полтавської області.

При написанні магістерської роботи були використані нормативно-правові документі, періодичні видання, книги, інтернет-ресурси, а також фінансова звітність та внутрішні документи ТОВ „Білагро”.

Наукова новизна. Питання сутності грошових потоків з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: В. Ковальова, Дж. К. Ван Хорна, Є. Брігхема, Е. Нікхбахта, Т. Райса та інших. Це питання досліджували і вітчизняні вчені такі, як Є.Стоянова, І. Балабанов, М.Д. Білик та інші.

Так, Е. Нікхбахта та А. Гроппеллі наводять спрощене визначення грошового потоку як “міри ліквідності компанії”, що складається з “чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування”. Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого - основні його складові [40; с. 70].

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний грошовий потік - це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період[40; с.70].

Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів і грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття [40; с.71].

Зарубіжні і вітчизняні вчені велику увагу приділили вивченню даного питання, але поза межами їхнього розгляду залишається застосування результатів в сільському господарстві. В наш час особливої гостроти та актуальності проблема ефективного управління грошовими потоками набуває для сучасних сільськогосподарських підприємств, оскільки специфіка виробництва продукції сільського господарства передбачає сезонність формування грошових потоків. Разом з тим на більшості сільськогосподарських підприємств планування та прогнозування грошових потоків не ведеться, що створює загрозу фінансовій стійкості та стабільності їхнього розвитку. Таким чином, в обраній темі магістерської роботи детально вивчено питання оптимізації і синхронізації грошових потоків та складено платіжний календар саме для сільськогосподарського підприємства, який позитивно може вплинути на ефективність фінансово - господарської діяльності. Даною роботою було узагальнено і доповнено дослідження зарубіжних і вітчизняних вчених та в подальшому рекомендується до використання сільськогосподарськими підприємствами.

Публікації. Основні положення роботи були висвітлені в статті Прогнозні фінансові документи при управлінні грошовими потоками та їх використання в ТОВ “Білагро ”, опублікованій в збірнику наукових праць за результатами наукової конференції молодих вчених “Економіка і підприємництво: організаційно - методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РУХУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА

1.1 Сутність грошових потоків та їх класифікація

Основною причиною неплатоспроможності підприємств є відсутність високоліквідних активів, тобто грошових коштів. Отже, стійкий фінансовий стан може бути забезпечений лише при умові ефективного контролю за рухом грошових коштів та поліпшення управління грошовими потоками підприємства.

Будь-який бізнес починається з наявності грошей, які перетворюються в ресурси для виробництва. Потім з виробничої форми оборотний капітал перетворюється в товарну форму, а на стадії реалізацій - в грошову форму. Грошовий оборот кожного підприємства пов'язаний з наступними господарськими операціями:

1. Забезпечення процесу підприємницької діяльності (закупівля товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, виплата заробітної плати, тощо).

2. Реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів.

3. Сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів.

4. Отримання та погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Усі ці операції багато разів повторюються, постійно супроводжуючись грошовими надходженнями і грошовими виплатами.

Згідно П(С)БО 4, грошові потоки - це рух грошових коштів, тобто надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання [22].

У фінансовій літературі грошовий потік розглядається як стійка сукупність розподілених у часі процесів надходження та вибуття грошових коштів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Грошовий потік можна визначити як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв'язку з виконанням договірних зобов'язань між економічними агентами (суб'єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потоки безпосередньо пов'язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб'єкта господарювання коштів та їх еквівалентів і їх використання.

Слід зазначити, що виникнення та формування грошового потоку при здійсненні господарських операцій у рамках реалізації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства є результатом прояву сукупності фінансово-економічних відносин, а отже, має певні ознаки, серед яких необхідно виділити такі.

По-перше, рух грошових коштів здійснюється у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод. Наприклад, угода з купівлі-продажу матеріальних цінностей передбачає поставку товару одним із учасників договору і відповідну оплату іншим учасникам. Така характеристика грошового потоку потребує документального оформлення та підтвердження причини формування грошового потоку.

По-друге, функціонально-організаційні особливості господарських операцій підприємства дають змогу ідентифікувати рух коштів за видами грошових потоків відповідно до встановлених критеріїв групування. Так, залежно від виду фінансово-господарської діяльності підприємства розрізняють: грошовий потік від операційної діяльності; грошовий потік від інвестиційної діяльності та грошовий потік від фінансової діяльності.

Грошові потоки є найбільш обмеженим ресурсом в умовах ринкової трансформації економіки, тому успіх фінансово-господарської діяльності підприємства визначається спроможністю керівництва мобілізувати наявні кошти та ефективно їх використовувати.

Управління грошовими потоками є одним з найважливіших елементів в діяльності фінансового менеджера і полягає в такому:

- облік руху коштів;

- аналіз грошових потоків за даними бухгалтерської звітності;

- оцінка впливу грошових потоків на фінансову стійкість підприємства;

- визначення резерву готівки для підтримки нормальної платоспроможності;

- прогнозування майбутніх грошових потоків.

У найзагальнішому вигляді під грошовим потоком розуміється різниця між коштами, що надійшли, і сплаченими.

І.А. Бланк дає таке визначення грошового потоку: „Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, що генеруються його господарською діяльністю”[22; с.393].

Управління грошовими потоками підприємства нерозривно пов'язано зі стратегією самофінансування, що є найкращою в сучасній фінансово-господарській діяльності.

З рівняння балансового звіту ми знаємо, що сума активів підприємства дорівнює сумі її пасивів, в які включено власний капітал підприємства. Таким чином, грошові потоки від активів підприємства повинні дорівнювати сумі грошових потоків кредиторам плюс грошові потоки акціонерам або власникам підприємства.

Грошові потоки від активів = Грошові потоки кредиторам + Грошові потоки акціонерам

Ця формула представляє тотожність грошових потоків і свідчить про те, що грошові потоки від активів підприємства дорівнюють коштам, виплаченим постачальникам капіталу підприємства. Це також свідчить про те, що підприємство заробляє гроші різними видами діяльності і гроші використовуються для сплати кредиторам або власникам підприємства.

Управління грошовими потоками особливо важливе для підприємства з погляду необхідності:

- регулювання ліквідності балансу;

- управління оборотними активами;

- планування тимчасових параметрів капітальних витрат і джерел їх фінансування;

- управління поточними витратами;

- прогнозування економічного зростання.

Кошти на підприємстві варто поділяти на грошові потоки, пов'язані з підтримкою потужностей чинного підприємства, і грошові потоки, що генерують розширення основного капіталу . Розширення потужностей діючого підприємства або його переорієнтування на нові види продукції потребує залучення нового акціонерного або позикового капіталу, що спричиняє додаткові грошові потоки.

Приплив коштів відбувається за рахунок виручки від реалізації продукції, збільшення статутного капіталу від додаткової емісії акцій, одержання кредитів і позик, зростання кредиторської заборгованості тощо.

Відтік коштів здійснюється за рахунок покриття поточних витрат, інвестиційних витрат, платежів у бюджет і позабюджетні фонди, виплати дивідендів акціонерам підприємства тощо.

Грошовий оборот підприємства складається з руху коштів у зв'язку з проведенням різних господарських операцій, що групуються за їхнім економічним змістом.

Питання сутності грошових потоків та методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: В. Ковальова, Дж. К. Ван Хорна, Є.Брігхема, Е. Нікбахта, Т. Райса та інших.

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний потік - це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Він визначається з використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавши компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію). Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, при цьому не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства). Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов'язані не тільки з веденням операцій по основній діяльності [40].

Дійсно, той же Т. Райс для потреб аналізу кредитоспроможності виділяє наступні види грошових потоків (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошові потоки підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками:

І. Залежно від напряму руху потоку:

1) вхідний грошовий потік;

2) вихідний грошовий потік;

3) сальдовий (результативний) грошовий потік.

Вхідний грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів в цілому та по окремих джерелах їх утворення, вихідний - обсяги витрачання грошових коштів в цілому та по окремих напрямах використання. Сальдовий (результативний) грошовий потік формується як різниця вхідного та вихідного потоків.

ІІ. За напрямом діяльності:

1) Грошовий потік від операційної діяльності;

2) грошовий потік від інвестиційної діяльності;

3) грошовий потік від фінансової діяльності.

У табл. 1.1 подано класифікацію грошових потоків за видами діяльності. У класифікаційні групування включено надходження і витрати коштів за напрямами. Проте в практичній діяльності підприємств можлива поява нових видів надходжень і виплати, що складно інтерпретувати. У цьому випадку необхідно приймати індивідуальні рішення, керуючись при цьому стандартами бухгалтерського обліку України [40].

ІІІ. Залежно від способу визначення розмірів грошового потоку:

1) розрахунковий грошовий потік;

2) загальний грошовий потік.

Чистий грошовий потік - це зміна грошових коштів за період, що аналізується; визначається різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду.

Таблиця 1.1 Класифікація грошових потоків за видами діяльності

Вид діяльності
Поточна (операційна)	Інвестиційна	Фінансова
Надходження
1. Від реалізації продукції 2. Від продажу основних засобів та іншого майна 3. Аванси, отримані від покупців (замовників) 4. Бюджетні асигнування та інше цільове фінансування 5. Безоплатно 6. Кредити і позики 7. Інші надходження	1. Від продажу основних засобів і об'єктів незавершеного будівництва 2. Безоплатно 3. Бюджетні асигнування на інше цільове фінансування 4. Кредити і позики 5. Дивіденди і відсотки за фінансовими вкладеннями 6. Інші надходження	1. Бюджетне та інше цільове фінансування 2. Кредити і відсотки за короткостроковими фінансовими вкладеннями 4. Доходи від продажу цінних паперів 5. Інші надходження
Виплати
1. Оплата рахунків постачальників 2. Оплата праці 3. Розрахунки з бюджетом 4. Внески в позабюджетні фонди 5. Видача підзвітних сум 6. Видача авансів 7. Фінансові вкладення 8. На оплату відсотків і основної суми боргу за одержаними кредитами і позиками 9. Інші виплати	1. Придбання товарів, оплата робіт і послуг 2. Виплата авансів підрядчикам 3. Оплата пайової участі в будівництві 4. Виплата відсотків і дивідендів за довгостроковими фінансовими вкладеннями 5. Фінансові вкладення довгострокового характеру 6. Придбання обладнання і транспортних засобів для будівництва 7. Інші виплати	1. Видача авансів 2. Короткострокові фінансові вкладення 3. Виплата відсотків і дивідендів за отриманими кредитами і позиками 4. На оплату відсотків і основної суми боргу за отриманими кредитами і позиками

Розрахунковий грошовий потік - це приблизна оцінка поповнення грошових коштів підприємства за результатами господарської діяльності; визначається як сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань і не враховує інших складових грошового потоку.

Загальний грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, що пов'язані з рухом грошових коштів незалежно від напрямку руху коштів.

ІV. За ритмічністю здійснення:

1) регулярні грошові потоки;

2) нерегулярні грошові потоки.

Регулярні грошові потоки є, як правило, результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їхній обсяг є сталим у часі або має певну тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично, з певною періодичністю. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування.

Нерегулярні грошові потоки пов'язані, як правило, з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування, утворення та здійснення цих потоків може відбуватися лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягів операцій, що їх породжує.

V. Залежно від черговості здійснення платежів:

1) пріоритетні грошові потоки;

2) поточні грошові потоки;

3) відстрочені грошові потоки.

Пріоритетний грошовий потік - це обов'язкові грошові виплати, які повинно здійснювати підприємство в першочерговому порядку для запобігання фінансових ускладнень та продовження нормальної діяльності. До нього належать проценти, податкові виплати, погашення сум боргів, строк сплати яких настав, інші виплати, що є пріоритетними відповідно до інших напрямів використання коштів, які визначаються самим підприємством залежно від умов господарювання (наприклад, орендна плата, заробітна плата, реклама тощо).

Поточний грошовий потік характеризує обсяги та напрями використання грошових коштів для фінансування поточної господарської діяльності (крім пріоритетних платежів), для забезпечення обіговими активами запланованих обсягів діяльності підприємства. У рамках операційного потоку грошові кошти витрачаються на закупівлю товарних та інших матеріальних ресурсів, погашення кредиторської заборгованості, фінансування витрат обігу тощо.

Відстрочений грошовий потік характеризує надходження та витрачання грошових коштів на цілі, що не пов'язані безпосередньо з поточною господарською діяльністю (придбання необоротних активів, здійснення фінансових вкладень, виплата дивідендів по акціях підприємства, витрати, пов'язані з придбанням філій, засновництвом дочірніх підприємств тощо). Такі виплати грошових коштів при необхідності можна перенести на більш пізні терміни. У рамках відстроченого грошового потоку може проводитися ранжирування платіжних потреб залежно від їх значимості та черговості.

Для оцінки грошових потоків, загальної доходності та ліквідності підприємства в закордонній практиці широко застосовується показник Cash-Flow. Термін „Cash-Flow” походить з англо-американської економічної літератури, де він був уперше застосований на початку 60-х років ХХ ст. з метою аналізу фінансового стану підприємств та з'ясування привабливості цінних паперів. У різних країнах були спроби перекласти цей термін з англійської, але зрештою в більшості розвинених країн відмовилися від власної версії Cash-Flow і використовують у звітності та розрахунках саме англійський варіант. У вітчизняній літературі, характеризуючи Cash-Flow, вживають термін „грошовий потік”.

Cash-Flow у дослівному перекладі означає „грошовий потік”. Зважаючи на те, що закордонна практика готівкою називає не лише касу (Cash), а всі без винятку грошові надходження і оплати, що проходять за касовими (готівковими) і банківськими (безготівковими) розрахунками підприємства, слід називати Cash-Flow весь грошовий потік. „Живі гроші” - такий термін неофіційно використовують в Україні.

Показник Cash-Flow можна розглядати у трьох аспектах:

1. Як фінансово-економічний показник (індикатор спроможності фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел).

2. Як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор теперішньої та майбутньої доходності підприємства).

3. Як загальний індикатор фінансового стану підприємства.

Залежно від цілей фінансового аналізу обирають різні підходи до розрахунку Cash-Flow. Найпоширеніший спосіб розрахунку полягає в тому, що до чистого прибутку додаються амортизаційні відрахування за даний звітний період. Cash-Flow показує, яку суму грошових коштів із загального обсягу виручки від реалізації можна спрямувати на погашення кредитів та відсотків за ними, на інвестиції та виплату дивідендів. У рамках аналізу Cash-Flow обчислюється коефіцієнт, що являє собою відношення Cash-Flow до заборгованості (нетто):

де ПЗ - поточні зобов'язання;

ГК - грошові кошти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції.

Цей коефіцієнт характеризує здатність підприємства розрахуватися зі своїми боргами за результатами господарської діяльності.

Також, з метою визначення можливості підприємства погасити свої борги, можна порівняти суму річного грошового потоку із сумою непогашених боргових зобов'язань, визначивши коефіцієнт співвідношення Cash-Flow і кредиторської заборгованості: річний грошовий потік (Cash-Flow) кредиторська заборгованість

Форма №3 „Звіт про рух грошових коштів” дає змогу ефективно використовувати показник грошового потоку для оцінки фінансового стану підприємства. Так, можна визначити:

1. Рентабельність на основі грошового потоку, %:

грошовий потік х 100

виручка від реалізації

2. Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій):

грошовий потік

сума інвестицій

Коефіцієнт показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового потоку.

3. Коефіцієнт обслуговування боргу:

довгострокові і поточні зобов'язання

грошовий потік від операційної діяльності

Коефіцієнт показує спроможність підприємства погашати свої зобов'язання за рахунок коштів від основної діяльності [24].

З позиції менеджменту підприємства з метою управління ліквідністю грошові потоки поділяються на два види: вхідні і вихідні - надходження і видатки, що знаходяться у Звіті про рух грошових коштів. Там же наводяться основні поняття, що характеризують грошові потоки і використовуються у практиці, це: грошові кошти, еквіваленти грошових коштів, інвестиційна діяльність, негрошові операції, операційна діяльність, рух грошових коштів, фінансова діяльність.

Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов'язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунок в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку відображеного у звітності.

Причини розбіжностей між сумами одержаного прибутку підприємства і грошовими коштами відображаються у Звіті про рух грошових коштів. У ньому відображаються такі види діяльності:

- поточна - містить господарські операції, що впливають на розмір прибутку підприємства. Це виплати і надходження коштів за реалізовану продукцію, за відсотки за виданими і отриманими кредитами, виплати заробітної плати, сплата податків, вирахування з оплати праці, відрахування у відповідні позабюджетні фонди, виплати в бюджет за різними видами податків;

- інвестиційна - містить операції з придбання і реалізації основних засобів, цінних паперів, видачі й одержання позик, що погашаються;

- фінансова - включає операції з випуску і продажу акцій, одержання короткострокових і довгострокових кредитів, а також виплати акціонерам дивідендів, викуп і перепродаж акцій.

Для складання звіту використовують показники балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку руху грошових коштів. До Звіту про рух грошових коштів не включаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій, тощо).

Таким чином можна сказати, що грошовий потік - це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності. Різниця між вхідними і вихідними грошовими потоками по кожному окремому виду діяльності або по господарській діяльності підприємства в цілому називається чистим грошовим потоком.

1.2 Принципи оптимізації грошових потоків на підприємстві

Фінансова спроможність підприємства забезпечити дотримання своєчасності виконання власних поточних зобов'язань шляхом формування на основі грошових потоків необхідного фонду коштів у визначений момент часу та із заданою абсолютною величиною визначається рівнем фінансового забезпечення (покриття) потреби підприємства у капіталі. Результатом такої спроможності підприємства та її кількісним вираженням є рівень його ліквідності (можливість швидкого формування фонду грошових коштів без значних фінансових втрат) і платоспроможності (можливість своєчасного та повного погашення зобов'язань).

Із вищесказаного випливає, що підтримання належного рівня платоспроможності та ліквідності суб'єкта господарювання досягається шляхом відповідної організації руху грошових потоків у часі та просторі - управлінням грошовими потоками такого суб'єкта господарювання.

Наведені вище детермінанти грошових потоків дають змогу визначити базові положення щодо організації управління грошовими потоками.

По-перше, грошові потоки не можуть виникати за пасивної економічної поведінки підприємства. Отже, необхідно здійснювати певні заходи щодо формування грошових потоків та впливу на їх параметри - управляти грошовими потоками.

По-друге, грошові потоки є невід'ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень у сфері управління грошовими потоками із іншими напрямами управління фінансами суб'єкта господарювання.

По-третє, управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських фінансових рішень.

По-четверте, управління грошовими потоками передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість їх доведення до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв'язку - моніторингу, перегляду та коригування фінансових рішень.

Сукупність методів та форм, що використовуються суб'єктом господарювання для організації руху грошових коштів у часі та просторі відповідно до визначених критеріїв та цілей , будемо називати моделлю управління грошовими потоками підприємства. Така модель формується підприємством самостійно, виходячи із специфіки його фінансово-господарської діяльності та окремих положень фінансової стратегії. Однак організація моделі управління грошовими потоками здійснюється із дотриманням певної сукупності загальних принципів.

Визначимо найбільш важливі поняття, пов'язані з управлінням грошовими потоками.

Приплив коштів відбувається на підприємстві за рахунок виручки від реалізації продукції, збільшення статутного капіталу від додаткової емісії акцій, одержання кредитів і позик, зростання кредиторської заборгованості тощо.

Відтік коштів виникає через покриття поточних витрат (експлуатаційних витрат), інвестиційних витрат, платежів у бюджет і позабюджетні фонди, виплату дивідендів акціонерам підприємства тощо.

За результатами фінансово-господарської діяльності підприємства формується чистий грошовий потік як різниця між усіма надходженнями і відрахуваннями коштів. Він може бути як додатним, так і від'ємним і багато в чому визначається рівнем управління фінансовими ресурсами підприємства.

Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.

Однією з основних складових загальної системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємства є підсистема управління його грошовими потоками. В основу реалізації цієї підсистеми закладено певні принципи управління:

- інформативна достовірність. Цей принцип пов'язаний з формуванням певної інформаційної бази, необхідної для здійснення фінансових операцій підприємства;

- збалансованість. Даний принцип використовується з метою оптимізації грошових потоків підприємства в процесі управління ними;

- забезпечення ефективності. У зв'язку з нерівномірністю утворення і руху грошових потоків у процесі фінансово-господарської діяльності виникає необхідність забезпечення ефективного використання коштів, що передбачає відслідковування руху грошових потоків у часі;

- забезпечення ліквідності. У процесі управління грошовими потоками необхідно забезпечувати достатній рівень їх ліквідності у часі. Для цього проводиться в динаміці процедура синхронізації додатного і від'ємного грошових потоків [40].

Принципи управління грошовими потоками та їх зміст відображено на рис.1.2.

Згідно із принципами управління формують систему методів упраління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносять: аналіз грошових потоків; планування та оптимізація; контроль за рухом грошових коштів; облік та звітність.

Аналіз грошових потоків - це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об'єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів, підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.



Размещено на http://www.allbest.ru/

З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об'єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і оперативним.

З погляду обсягів аналіз може бути тематичним, тобто пов'язаний з визначеною конкретною метою, локальний - пов'язаний з діяльністю окремого підрозділу, комплексний - охоплює всі сторони діяльності підприємства.

Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.

Аналіз грошових потоків підприємства проводиться з метою визначення існуючого стану, наявних та потенційних проблем, пов'язаних з формуванням та використанням грошових коштів, оцінки рівня платоспроможності підприємства та ефективності управління грошовими потоками.

Аналіз грошового потоку підприємства передбачає послідовне виконання таких етапів (рис. 1.3).

На першому етапі аналізу руху грошових потоків розглядається аналіз обсягу та складу грошових активів. На підставі даних балансу та регістрів обліку визначаються обсяг грошових активів, їхній склад за видами валют, місцем зберігання, призначенням; досліджується динаміка обсягу та структури грошових активів порівняно з попередніми періодами.

Другим етапом є аналіз обсягів грошового обороту та грошових потоків. На даному етапі необхідно визначити обсяги вхідного грошового потоку, вихідного грошового потоку та загального грошового обороту, проаналізувати динаміку їхнього розміру.

Третім етапом є аналіз джерел формування та напрямів використання грошових коштів. На цьому етапі об'єктом дослідження є склад і структура вхідного та вихідного грошових потоків підприємства.

На четвертому етапі здійснюється оцінка ритмічності та синхронності грошових потоків. Аналіз складу потоків з точки зору регулярності здійснення є необхідним для оцінки можливості прогнозування обсягів окремих джерел надходження та напрямів використання грошових коштів, визначення прогнозного рівня платоспроможності підприємства на основі динамічної тенденції.



Размещено на http://www.allbest.ru/

На п'ятому етапі знаходиться аналіз достатності грошових коштів. На даному етапі використовуються такі показники:

1. Тривалість періоду обороту грошових коштів, днів:

,

де Т_ГК - період обороту грошових коштів, днів;

Д - тривалість періоду дослідження, днів( 360 - рік, 90 - квартал, 30 - місяць);

- середні залишки грошових коштів;

О - оборот за відповідний період, для визначення якого використовується кредитовий оборот на рахунку 311 „Поточні рахунки в національній валюті”.

2. Коефіцієнт обертання грошових коштів (К_ГК):

3. Мінімальна сума грошей, що необхідно для проведення господарських операцій:

де Г_М - мінімальна сума грошей, яка потрібна підприємству для підтримання ліквідності;

В_ОП - операційні витрати;

К_ГК - коефіцієнт обертання грошових коштів.

4. Коефіцієнт достатності формування грошових коштів (К_ДГК):

,

де ЗГК - залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку;

ГН - грошові надходження за день оцінки;

ВГ_Ф - фактичне витрачання грошей за день оцінки;

ВГ_ВІДК - витрачання грошей відкладене.

5. Обсяг дефіциту грошових коштів (ДГК):

На шостому етапі знаходиться аналіз можливостей виконання термінових зобов'язань; відбувається дослідження миттєвості та перспективної можливості виконання термінових боргових зобов'язань, до найважливіших з яких належить повернення зовнішніх боргів та оплати відсотків по них. На даному етапі використовуються наступні показники:

1. Негайного виконання боргових зобов'язань (К_НВБЗ):

де ЗГК - залишок грошових коштів, що є у розпорядженні підприємства:

ТБЗ - обсяг термінових боргових зобов'язань.

2. Перспективного виконання боргових зобов'язань (К_ПВБЗ):

де ГП_ОП, ГП_ІН, ГП_ФІН - грошовий потік відповідно від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, який очікується отримати впродовж наступного місяця.

Сьомим етапом є аналіз ефективності управління грошовим оборотом. Одним із можливих підходів до оцінки ефективності управління грошовим оборотом підприємства є експертний метод. Його суть полягає в проведенні комплексної діагностики системи управління і досягнутих завдяки їй результатів.

Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості. Результати аналізу враховуються при плануванні грошових коштів та їх оптимізації.

Планування грошових потоків - це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства. У процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використання грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізація витрат, максимізація прибутку).

Контроль за надходженням та використаням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від заданих параметрів. Як функція управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.

Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про грошові потоки по каналу зворотнього зв'язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об'єкт управління.

У циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображають у звітності. Таким чином, облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період [22].

Отже, наведені методи управління грошовими потоками є одночасно етапами процесу управління в цілому. Кожен з цих етапів є вихідним для іншого, як це відображено на рис.1.4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.4. Взаємозв'язок етапів і методів управління грошовими потоками

Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:

1) визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

2) постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;

3) згладження коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;

4) оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обгрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

5) вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;

6) прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.

Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.

Комплексна діагностика стану системи управління грошовими коштами підприємства передбачає дослідження таких її складових:

- наявність спеціального підрозділу (спеціаліста), що здійснює управління грошовим оборотом;

- проведення аналізу грошових активів і грошових потоків, його регулярність, повнота та глибина;

- нормування залишків грошових активів, організація та контроль за дотриманням нормативу;

- форми та методи розрахунків, що використовуються при взаєморозрахунках з контрагентами;

- організація фінансового планування діяльності, в тому числі планування руху грошових коштів;

- опанування теорії та застосування на практиці окремих інструментів управління грошовими потоками (перенесення термінів платежів, банківське накопичення, система сейфів тощо).

Оцінка результатів управління грошовими коштами підприємства має здійснюватися за такими напрямами:

- наявність фактів неплатоспроможності підприємства в окремі дні або періоди, їхня частота та тривалість;

- динаміка коефіцієнта достатності формування грошових коштів;

- розмірі та динаміка дефіциту грошових коштів;

- динаміка показників ритмічності та синхронності грошових потоків;

- узгодженість джерел надходження та напрямів використання грошових коштів за окремими видами діяльності підприємства;

- отримання додаткового доходу за рахунок інвестування тимчасово вільних грошових коштів та його розміри;

- наявність, у зв'язку з неефективністю управління грошовим оборотом, додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасність виконання розрахунків тощо.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА СИНХРОНІЗАЦІЇ

2.1 Фінансово-економічна характеристика господарюючого суб'єкта

Товариство з обмеженою відповідальністю „Білагро” (далі ТОВ «Білагро») створене установчим договором від 29.03.2005р. В своїй діяльності підприємство керується Законами України: „Про господарські товариства", „Про підприємництво" та „Про власність"; установчим договором та Статутом.

Метою діяльності ТОВ „Білагро” є: задоволення потреб громадян і підприємств України в продукції, роботах, послугах та реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів його учасників.

ТОВ „Білагро” веде оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, у встановленому порядку веде статистичну звітність та подає її в органи державної статистики.

Фінансовий стан підприємства, як і ряду інших підприємств є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин господарства. Підприємство наділене виробничо-технічною єдністю, організаційно-адміністративною та господарською самостійністю, виступає центром витрат виробництва, але не є центром прибутку. Самостійно підприємство вирішує питання економічного використання ресурсів, використання високопродуктивної техніки, на підприємстві прагнуть знизити до мінімуму витрати на виробництво і втрати продукції.

У ТОВ „Білагро” розробляють бізнес-плани, програми підвищення ефективності виробництва. А отже, у виробничому процесі фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Фінансовий стан ТОВ „Білагро” як і інших подібних підприємств визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Він залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Характеризуючи фінансовий стан підприємства доцільно проаналізувати наступні аспекти діяльності: фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність підприємства, фінансові результати і рентабельність, ділову активність та дебіторську і кредиторську заборгованість.

Інформацією для аналізу фінансового стану ТОВ „Білагро” отримаємо в фінансовій звітності підприємства (додатки Б, В, Г, Д, Е, Ж, З).

Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів (майна) і пасивів (власного капіталу і зобов'язань). Інформація про наявні у підприємства, ресурси та прийняті ним зобов'язання наведена, в балансі (форма №1 фінансової звітності, П(С)БО 2 "Баланс").

Економічні ресурси забезпечуються зобов'язаннями та капіталом власників: Активи = Зобов'язання + Власний капітал .

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

При оцінці майнового стану підприємства горизонтальний і вертикальний аналіз балансу проводяться у тісному взаємозв'язку.

Проведемо аналіз майно-вого стану підприємства за допомогою табл. 2.1. Аналіз майнового стану ТОВ „Білагро” показав, що у 2007 році майно підприємства порівняно з 2005 роком зросло на 22989 тис. грн., або на 172,4 %.

Таблиця 2.1 Структура та динаміка майна ТОВ «Білагро» за 2005-2007 рр

Види активів (майна)	2005	2006	2007	Зміни(+,-)
	сума, тис.грн.	% до підсумку	сума тис,грн.	% до підсумку	сума тис,грн.	% до підсумку	сума, тис.грн.	питома вага	У %,до 2005р.
Майно - всього	13333,00	100,0	20862,00	100,0	36322,00	100,0	22989,00	0,0	172,4
Необоротні ак-тиви	6198,00	46,5	8035,50	38,5	20255,00	55,8	14057,00	9,3	226,8
Основні засоби	5165,00	38,7	6319,40	30,3	14686,00	40,4	9522,00	1,7	184,4
Оборотні активи	7134,00	53,5	12826,00	61,5	16067,00	44,2	8932,00	-9,3	125,2
Оборотні виро-бничі фонди	1345,00	10,1	1787,30	8,6	4097,00	11,3	2752,00	1,2	204,7
Виробничі запаси	540,30	4,1	371,00	1,8	939,00	2,6	398,00	-1,5	73,7
Фонди обігу	5789,00	43,4	11039,00	52,9	11969,00	33,0	6180,00	-10,5	106,7
Готова продукція і товари	2625,00	19,7	4655,40	22,3	5980,00	16,5	3355,00	-3,2	127,8
Поточна дебі-торська забор-гованість	3141,00	23,6	6252,20	30,0	5607,00	15,4	2466,00	-8,1	78,5
Грошові кошти і поточні фіна-нсові інвестиції	23,30	0,2	131,10	0,6	383,00	1,1	360,00	0,9	1543,8
Інші оборотні активи	0	0	0	0	0	0,0	0	0,0	0
Витрати май-бутніх періодів	0	0	0	0	0	0,0	0	0,0	0

Відповідно вартість необоротних активів у 2007 році порівняно з 2005 роком зросла на 14057 тис. грн. або 126,8 %, цьому зростанню передувало зростання вартості основних засобів на 9522 тис. грн. Вартість оборотних активів зросла на 8932 тис. грн., або 125,2 %. Відповідно оборотні виробничі фонди зросли на 2752 тис. грн. або 204,7 %, вартість фондів обігу збільшилася на 6180 тис. грн., або 106,7 %.

Аналізуючи фонди обігу, можна сказати, що їх збільшенню сприяло збільшення вартості готової продукції і товарів на 3355 тис. грн., або у 2,3 рази, грошових коштів на 360 тис. грн. або у 16,4 раз та дебіторської заборгованості на 2466 тис. грн. або у 1,8раз.

На кінець 2007 року питома вага необоротних активів у майні підприємства збільшилася на 9,3 пункти та становила 55,8 %, відповідно питома вага оборотних активів підприємства склала 44,2 %, що на 9,3 пункти менше ніж у 2005 році.

Загалом, можна зробити висновок, що вартість майна у 2007 році зросла порівняно з 2005 роком, як за рахунок зростання оборотних так і необоротних активів.

Оцінку джерел формування капіталу проведемо у табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка та структура джерел формування капіталу ТОВ «Білагро» за 2005-2007 рр

Види пасивів (джерел формування капіталу)	2005	2006	2007	Зміни(+,-)
	сума,тис.грн.	% до підсумку	сума тис,грн.	% до підсумку	сума тис,грн.	% до підсумку	сума, тис.грн.	питома вага	%,до 2005р.
Джерела формування капіталу всього	13333,00	100,0	20862,00	100,0	36322,00	100,0	22989,00	0	172,4
Власний капітал	5074,30	38,1	8107,00	38,9	15384,00	42,4	10309,70	4,3	203,2
Статутний ка-пітал	18,50	0,1	18,50	0,1	18,50	0,1	0	0	0,0
Зобов'язання	8258,20	61,9	12755,00	61,1	20938,00	57,6	12679,80	-4,3	153,5
Забезпечення наступних вит-рат і платежів	0	0,0	0	0,0	0	0,0	0	0,0	0
Довгострокові зобов'язання	5719,00	42,9	8459,00	40,5	6546,00	18,0	827,00	-24,9	14,5
Поточні зобо-в'язання	2540,00	19,0	4296,00	20,6	14392,00	39,6	11852,00	20,6	466,7
Кредиторська заборгованість за товари	802,70	6,0	387,20	1,9	3590,60	9,9	2787,90	3,3	347,3
Доходи майбу-тніх періодів	0	0	0	0	0	0	0	0	0

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок, що загальна сума капіталу у 2007 році зросла порівняно з 2005 роком на 22989 тис. грн. Це зумовлено зростанням суми зобов'язань та вартості власного капіталу. Зобов'язання зросли на 12679,8 тис. грн., а сума власного капіталу - на 10309,7 тис. грн.. Питома вага власного капіталу у структурі джерел формування становить 42,4 %. Вартість статутного капіталу впродовж досліджуваних років на змінилася. Загальна сума зобов'язань у 2007 році становила 20938 тис. грн., що відповідно дорівнює 57,6 % та складається з поточної та довгострокової заборгованості. Величина поточної заборгованості збільшилася на 11852 тис. грн. або майже в 5 раз, довгострокова заборгованість збільшилася на 827 тис. грн. або на 14,5 %.