Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розбудова в Україні відкритої ринкової економіки, інтеграція її у світовий економічний простір зумовлюють прямий вихід переважної більшості суб'єктів господарювання на світовий ринок, активну участь їх у міжнародних розрахунках та систематичну діяльність на валютних ринках. Регулярні розрахунки з іноземними партнерами, купівля необхідної для цього іноземної валюти чи продаж одержаної від зовнішньоекономічних операцій валюти стали повсякденною практикою для багатьох підприємств та організацій у сучасній Україні.

Україна знаходиться на етапі реформування економіки. Цей процес - тривалий і суперечливий, особливо в Україні. Немає реальної можливості воднораз вирішити проблеми бюджетного дефіциту, структурної перебудови народного господарства, підвищення реальних прибутків домашніх господарств зі згладжуванням кричущої різниці в їх рівнях і таким чином швидко усунути першопричину відпливу капіталу. Тому необхідно створювати систему валютного контролю з метою запобігання втечі національного капіталу при проведенні операцій між резидентами й нерезидентами.

Основні задачі валютного контролю полягають в запровадженні адміністративних обмежень на неторговельні операції та операції капітального характеру з нерезидентами. Валютному контролю підлягають операції, що передбачають як надходження в Україну валютних цінностей, так і трансакції за межі країни. Наявність валютного контролю означає жорстке втручання державних органів в роботу валютного ринку і викликає занепокоєння та невдоволення його учасників (насамперед банків) і міжнародних організацій.

Головним органом валютного контролю цілком обґрунтовано визначено Національний банк України, тобто спеціальний орган державної влади, який згідно зі спеціальним законом несе відповідальність за дотримання внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти.

Валютний контроль як дисциплінарно-адміністративний засіб забезпечення дотримання правил та норм регулювання сфери валютних відносин становить необхідний елемент організації грошово-кредитної системи будь-якої країни. Світовий досвід свідчить, що валютні відносини і внутрішній валютний ринок успішно розвиваються, як правило, за активної регулюючої участі держави та ефективного контролю уповноважених органів за валютними операціями. При цьому валютний контроль розглядається як сукупність заходів органів валютного контролю, спрямованих на забезпечення проведення операцій резидентів з іноземною валютою та нерезидентів із національною валютою згідно з чинним валютним законодавством.

Органи валютного контролю можна класифікувати, розділивши їх на фінансові - центральні банки, міністерства фінансів, валютні бюро, податкові й митні органи, та не фінансові (адміністративні) - органи внутрішніх справ, поліція тощо. Власне інститути банківського валютного контролю поділяються на: офіційні (центральні банки, Міжнародний валютний фонд) і ринкові або приватні (комерційні банки, біржі) - за типом власників та їх юридичними правами; національні (центральні банки країн), міжнародні (регіональні центральні банки) та світові (МВФ) - за сферою валютного контролю.

Важливу роль в організації валютного контролю та регулювання валютних операцій відводиться уповноваженим банкам, через які резиденти чи нерезиденти провадять ці операції. Об'єктом дослідження було обрано АКІБ "УкрСиббанк".

Метою написання даної роботи є дослідження механізму здійснення банківських операцій з валютою, їх контроль та регулювання.

Для досягнення поставленої мети було вирішено комплекс таких задач:

розглянуто сучасний стан і тенденції розвитку валютного ринку України;

розкрито сутність валютного контролю в Україні;

представлено порядок відкриття та ведення валютних рахунків у банку;

проаналізовано валютні операції банку;

розглянуто особливості аудиту неторговельних операцій комерційних банків; запропоновано напрямки удосконалення аналізу та контролю валютних операцій комерційних банків.

Методологічною базою для написання дипломної роботи послужили Закони України, нормативні акти Національного банку України, внутрішні інструктивні документи та положення банку, а також навчальні посібники, наукові праці, розробки вітчизняних та іноземних спеціалістів.

Результати, отримані в процесі дослідження, мають практичне значення і можуть бути використані для покращання роботи банку.

1. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

1.1 Особливості функціонування валютного ринку України

Перебудова зовнішньоекономічної діяльності нашої країни потребує відповідних змін у роботі комерційних банків у всій різноманітності їх зовнішніх та внутрішніх зв'язків. Для багатьох комерційних банків, що отримали ліцензію на проведення валютних операцій, виникають труднощі у їх проведення. Тому необхідно надалі законодавчо врегулювати зазначені відносини, а також використати досвід роботи іноземних банків на валютних ринках і механізм проведення валютних угод на ньому.

Складна юридична та економічна природа валютного ринку обумовлює різноплановість його структури.

Валютний ринок - це сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та набору валют, які використовують, валютні ринки поділяються на світові, регіональні та національні (місцеві).

На світових валютних ринках здійснюють операції з валютами, які широко використовуються у міжнародному платіжному обігу.

На регіональних та національних валютних ринках банки проводять операції лише з обмеженою кількістю вільноконвертованих валют. Національні валютні ринки, як правило, розуміють як сукупність операцій, які здійснюють банки, розміщені на території даної країни, з валютного обслуговування своїх клієнтів, серед яких можуть бути компанії, приватні особи, а також банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій.

Для нормального функціонування валютного ринку необхідно здійснювати його регулювання. Валютне регулювання - це діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями.

Валютний ринок України має свої особливості. Поглиблення економічних реформ, розвиток фінансово-кредитної та банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли становленню та зміцненню валютного ринку України.

Правові основи організації та функціонування валютного ринку України визначені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України", Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання", та іншими нормативними актами.

Валютний ринок України - це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України [10], операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

- Національний банк України;

- уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);

- уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);

- валютні біржі.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів (резидентів та нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ. Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні за рахунок власних коштів уповноважених банків і уповноважених фінансово-кредитних установ здійснюються лише на умовах "tod" (поставка валюти відбувається сьогодні), "tom" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "spot" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди).

Дозволяється купівля уповноваженими банками та уповноваженими кредитно-фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти та (або безготівкові (готівкові)) гривні за угодами "tod", "tom", "spot" для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов'язань перед власними клієнтами. Операції з продажу готівкової іноземної валюти через касу банку та пункти обміну іноземної валюти (крім спеціально обумовлених випадків виконання заявок клієнтів) здійснюються лише в межах іноземної валюти, купленої через касу та обмінні пункти. Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями виступають такі документи:

договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який має силу договору;

вантажна митна декларація в разі, якщо товар ввезений на територію України;

акт здачі-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

довідка державної податкової адміністрації, в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента у гривнях та поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом в цій іноземній валюті (строк дії довідки 90 днів).

Підставою для купівлі іноземної валюти на МВРУ резидентами (юридичними особами та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності) при здійсненні неторговельних операцій виступають такі документи:

а) заявка з розрахунком витрат: на відрядження за кордон; на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон; документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою.

Іноземна валюта, яка придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з моменту зарахування її на його поточний рахунок. Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентом лише з поточного рахунку в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

У разі порушення резидентами вказаного строку придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протесом п'яти робочих днів на МВРУ. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникати за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента. У разі повернення на адресу резидента коштів в іноземні й валюті, що були куплені на МВРУ та перераховані на користь нерезидента, у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання повністю або частково не виконані, ці кошти не можуть бути використані з іншою метою і підлягають продажу на МВРУ. Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу резидента-суб'єкта підприємницької діяльності, підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок в уповноваженому банку. Об'єм торгів на МВРУ залежить від курсу національної грошової одиниці. На рис. 1.1 представлено динаміку курсу гривні щодо долара США у 2009 р.

Рис. 1.1 Динаміка курсу гривні щодо долара США на українському валютному ринку в 2009 р.

Уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи зобов'язані продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь клієнтів в іноземній валюті, що підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на МВРУ, протягом п'яти банківських днів з часу зарахування таких надходжень на їх кореспондентські рахунки. Кошти в іноземній валюті, яки були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на МВРУ, уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані перерахувати на поточний валютний рахунок клієнта без його доручення не пізніше п'яти банківських днів з моменту зарахування цих коштів на розподільчий рахунок.

Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані здійснювати протягом п'яти банківських днів з часу списання цих коштів з поточного рахунку клієнта. Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються суб'єктами міжбанківського валютного ринку України за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди.

Виступаючи основним суб'єктом міжбанківського валютного ринку України, Національний банк України як головний державний орган валютного регулювання встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют і міжнародних розрахункових одиниць. Цей курс застосовується резидентами України та нерезидентами як розрахунковий обмінний курс для проведення та оцінки валютних операцій, у тому числі для визначення митних платежів.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ може здійснювати вплив на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

1.2 Принципи здійснення валютного контролю в Україні

Ефективна діяльність валютного ринку багато в чому залежить від системи його регулювання. Світова практика функціонування ринків знає два методи валютного регулювання - ринковий і державний. Ці методи доповнюють один одного, однак співвідношення між ними постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації.

Ринкове регулювання валютного ринку діє на основі закону вартості і закону попиту та пропозиції і застосовується в умовах економічної стабільності. При цьому також має місце і державне регулювання, оскільки валютні відносини відчутно впливають на внутрішній економічний розвиток.

В умовах кризових ситуацій посилюється державне валютне регулювання (регламентація державою поведінки суб'єктів валютного ринку), тоді як ринковому відводиться другорядна роль. Проблеми у фінансовій сфері України (великі зовнішні та внутрішні борги, відсутність валютних резервів та інвестицій) призвели до посилення державного регулювання валютного ринку і практичної відсутності ринкового регулювання.

Валютне регулювання в Україні здійснюється на основі Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", який набув чинності у лютому 1993 р. і діє й нині.

Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Згідно з Декретом суб'єкти валютних відносин поділяються на резидентів та нерезидентів. До резидентів відносять фізичні та юридичні особи, які мають постійне місцепроживання на території України, у тому числі й такі, що тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами вважаються фізичні та юридичні особи, які не мають українського громадянства і їх постійне місцепроживання знаходиться за кордоном. До резидентів та нерезидентів також належать дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва країн.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що розміщені за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, установлених цим Декретом, та іншими актами валютного законодавства України.

Загальне керівництво валютною політикою здійснюють Президент України та Верховна Рада, які приймають законодавчі акти у сфері валютної політики, забезпечують їх дотримання, розподіляють повноваження і функції з управління валютною сферою всередині країни.

Головною виконуючою установою валютного регулювання є Національний банк України, який:

здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс держави;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

видає в межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях;

забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Конкретними виконавцями валютного регулювання є комерційні банки. Вони проводять валютні операції відповідно до ліцензії, яку отримують від НБУ, здійснюють контроль за дотриманням клієнтами валютного законодавства і поданням звітності про укладення валютних угод.

Контроль за правомірністю діяльності уповноважених банків здійснює Національний банк України. Він стежить за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Крім НБУ, в межах своєї компетенції, органами валютного контролю є:

Державна Податкова інспекція України, яка здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України;

Міністерство зв'язку контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Класифікація основних валютних операцій, на які спрямовано регулювання та контроль з боку держави наведено у додатку А.

Валютне регулювання буває прямим і непрямим. Пряме валютне регулювання полягає в корекції поведінки суб'єктів ринку через застосування обмежуючих законодавчих актів і втручання органів виконавчої влади. Непряме валютне регулювання полягає у використанні економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку.

Сьогодні в Україні поєднується пряме і непряме валютне регулювання ринку. Поряд з правилами роботи міжбанківського валютного ринку, які передбачають пряме обмеження діяльності банків з боку НБУ, використовуються ще й інструменти грошово-кредитної політики. За допомогою облікової ставки Національного банку і нормативів резервування коштів комерційних банків, НБУ регулює обсяги грошової маси на ринку, які мають безпосередній вплив на попит і пропозицію валюти.

Валютне регулювання є засобом реалізації валютної політики. яка являє собою сукупність заходів у сфері валютних відносин відповідно до стратегічних цілей держави. В Україні валютна політика спрямована на забезпечення сталості економічного зростання, стримування темпів інфляції, підтримання рівноваги платіжного балансу.

1.3 Особливості контролю за експортно-імпортними операціями комерційних банків

Контроль та регулювання розрахунків за експортними та імпортними операціям здійснюється Національним банком України та уповноваженими комерційними банками.

Банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими проводяться через банки.

Банки зобов'язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента або якщо резидент зазначений у реєстрі валютних митних декларацій (ВМД), вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання [14].

Банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у спеціально заведених з цією метою журналах. Усі аркуші журналів повинні бути пронумеровані, прошнуровані. Журнал завіряється підписами керівника та головного бухгалтера уповноваженого банку і скріпляється печаткою банку. Строк зберігання журналів - 10 років.

Якщо резидент здійснює авансовий платіж (попередня оплата) в будь-якій формі або банк здійснює платіж на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива, або банк здійснює платіж на підставі пред'явленої резидентом ВМД, інформація про яку відсутня у реєстрах ВМД, то банк фіксує в журналі назву імпортера або лізингоодержувача, постачальника продукції або лізингодавця, країну постачальника або лізингодавця, суму перерахованих коштів і дату їх перерахування, дату та номер договору, дату закінчення законодавчо встановлених строків розрахунків, інформацію про надані за цим договором резидента ліцензії, дату поставки продукції або об'єкта лізингу та вартість поставленої продукції або об'єкта лізингу.

У разі відвантаження резидентом продукції експортна (лізингова) операція фіксується банком в аналогічному журналі після одержання реєстрів ВМД або надходження від нерезидента коштів на користь резидента, або - якщо резидент самостійно будь-яким чином надасть банку інформацію про цю операцію з одночасною вимогою від резидента копії договору, ВМД (якщо кошти, що надійшли від нерезидента, не є авансовим платежем або попередньою оплатою).

Коли в платіжному дорученні банку-нерезидента немає посилання на договір, на виконання якого від нерезидента-контрагента надійшли кошти, то банк має право вимагати письмового пояснення від резидента або нерезидента-контрагента щодо віднесення цих коштів до конкретного експортного (лізингового) договору (якщо пояснення отримане засобами факсимільного зв'язку, то воно надалі має бути підтверджене оригіналом).

У випадку, коли при знятті експортної операції резидента з контролю банк виявить, що в реєстрах ВМД немає інформації про цю операцію, то він в довільній формі повідомляє про це податковий орган (стосується лише експорту резидентом продукції, на яку відповідно до чинного законодавства України оформляється ВМД). При зміні умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією повністю або частково здійснюється шляхом поставки товару, то банк у довільній формі повідомляє про це податковий орган, тощо.

Особливостями розрахунків за імпортними операціями згідно Інструкції "Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними та лізинговими операціями" являються наступні:

1. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.

2. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операції, вказаних вище. При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку. При цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, яке зобов'язане містити визначену інформацію.

3. Банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних систем та міжнародних платіжних систем використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків, тощо.

4. При оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань підставою для перерахування коштів нерезиденту можуть бути належним чином оформлена передплатна квитанція або виставлений до оплати рахунок - незалежно від фактичного строку, за який здійснюється передплата (але не більше одного року).

5. У разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (табл. 1.1.)

Таблиця 1.1

Визначення термінів експорту, реекспорту та імпорту

Види операцій	Визначення термінів згідно із Законами України
	Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"	Закон України "Про податок на додану вартість"
Експорт	Продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою не в грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт	Експортованими вважаються товари, що були вивезені за межі митної території України
Реекспорт	Продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України	-
Імпорт	Купівля (у тому числі з оплатою не в грошовій формі) українськими суб'єктами ЗЕД в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами	Імпортованими вважаються товари, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України

У чинних нормативних документах, що регулюють здійснення зовнішньоторговельних операцій українськими суб'єктами господарювання, визначення таких термінів, як "експорт" та "імпорт", дещо відрізняються. Різниця полягає у тому, чи вважати експортованими товари, які реалізовані нерезиденту, але не вивезені за митний кордон України, основні терміни показані у наведеній таблиці.

Згідно з листом Державної податкової адміністрації України "Щодо застосування нульової ставки на додану вартість при експорті вантажів за митний кордон України" від товари, які не були фактично вивезені за митний кордон України, не вважаються експортованими, що, у свою чергу, суперечить Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [2].

Як видно з табл. 1.1 поняття експорту, реекспорту та імпорту мають різні тлумачення. Слід відмітити, що за прийнятим у міжнародній практиці тлумаченням терміна "експорт" його слід розглядати як продаж товарів нерезидентам: із вивезенням цих товарів за митну територію України; без вивезення цих товарів за митну територію України. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експортом товарів вважається продаж цих товарів з вивезенням або без вивезення через митний кордон України. А в Законі України "Про податок на додану вартість" експортованими товарами вважаються тільки ті, які були вивезені за межі України. Також відрізняється поняття імпорту товарів. Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпортованими товарами вважають ті, які були ввезені або без їх ввезення на територію України; згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" імпортованими вважаються тільки товари, які були ввезені на митну територію України.

При здійсненні експортно-імпортних операцій українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують бартерні (товарообмінні) операції. Важко переоцінити значення бартеру для сучасної економіки України, особливо у зовнішній торгівлі, за умови відсутності валютних коштів для нормального здійснення розрахунків. Водночас використання товарних відносин замість грошових само по собі нонсенс, але дуже часто це єдина можливість реалізації продукції українського виробника на зовнішньому ринку, оскільки значна частина продукції фактично призначена для експорту у країни СНД. Бартерні операції мають досить велику питому вагу у народногосподарському обороті країни. За офіційними даними, більш як 40% обороту країни займають бартерні операції. Саме тому визначення терміна "бартерні операції" заслуговує на певну увагу з метою внесення ясності, точності та однозначності.

Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є комплексний характер, що виявляється у використанні різноманітних інструментів регулювання, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, а саме: економічного та адміністративного регулювання, а також валютно-фінансових заходів.

У цілому зовнішньоекономічна політика держави - це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас - захист внутрішнього ринку від конкуренції з іноземними товарами. Можна сказати, що вона спрямована на стимулювання (обмеження) експорту (імпорту) товарів.

Інструментами такої політики є методи тарифного і нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, а основними формами - державний протекціонізм і політика "вільної торгівлі".

Не менш важлива особливість державного регулювання - уніфікація системи регулювання зовнішньої торгівлі, що базується на міжнародних договорах, конвенціях, угодах і правилах. Так, система регулювання спирається на Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур й цілу низку інших документів, що дають змогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України укладати торговельні угоди, використовуючи накопичений світовий досвід.

Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі посідають одне з провідних місць у системі державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Митний тариф - центральний інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Разом із внутрішньою податковою системою він регулює економічний клімат у країні і спрямований на захист вітчизняного виробництва від конкуренції з іноземними товаровиробниками і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 р. визначено порядок формування і застосування митного тарифу України при ввезенні або вивезенні товарів та обкладанні їх митом. Ввізне мито нараховується на товари, які підлягають митному оподаткуванню на базі їхньої митної вартості.

Митна вартість - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість переміщуваних через митний кордон України товарів, яка розраховується на момент перетину товарами митного кордону України. У зв'язку з цим для визначення митної вартості експортованих та імпортованих товарів (продукції) суттєвого значення набуває момент перетину митного кордону України.

Враховуючи, що згідно з чинним законодавством України митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають кордон України, є в основному об'єктом митного оподаткування, то з метою недопущення зниження митної вартості, для нарахування та справляння встановлених законодавством податків у повному обсязі з високоліквідних товарів під час імпорту постановами Кабінету Міністрів України встановлена мінімальна митна вартість на товари, які відрізняються своїм оформленням.

Нетарифні методи є методами, у першу чергу, адміністративного впливу - ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом встановлення певних вимог до суб'єктів господарської діяльності при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності. Метою запровадження певних заборон і обмежень при регулюванні зовнішньоекономічної діяльності є захист вітчизняного товаровиробника й виконання певних міжнародних зобов'язань країни.

Взагалі термін "нетарифне регулювання" охоплює групу адміністративних, фінансових, кредитних, технічних та інших заходів, що ускладнюють імпорт і експорт товарів.

В Україні існують певні обмеження у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ліцензування й квотування експортно-імпортних операцій).

Встановлені такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна;

- разова (індивідуальна);

- відкрита (індивідуальна);

- антидемпінгова (індивідуальна);

- компенсаційна (індивідуальна);

- спеціальна (індивідуальна).

Згідно зі статтею 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" за кожним видом товару, що експортується (імпортується), видається лише один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій. Загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні існують такі види експортних (імпортних) квот (за кожним видом товару може встановлюватися лише один вид квоти):

- глобальні;

- групові;

- індивідуальні;

- антидемпінгові;

- компенсаційні;

- спеціальні.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами підприємницької діяльності України не потребує державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Розгляд заяв від резидентів на видачу ліцензій та реєстрацію покладено на Міністерство економіки.

Указом Президента України "Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" закріплена правова необхідність застосування правил ІНКОТЕРМС при здійсненні експортно-імпортних операцій із товарами. Застосування українськими суб'єктами підприємницької діяльності міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС зумовлено тим, що їх використання спрощує укладання та узгодження зовнішньоторговельних договорів, сприяє однаковому розумінню й тлумаченню контрагентами різних країн умов поставки товарів (перехід ризиків, транспортні витрати щодо постачання), оскільки терміни ІНКОТЕРМС застосовуються у зовнішньоторговельній діяльності суб'єктів господарювання більшості країн світу.

1.4 Фінансово-економічна характеристика АТ "УкрСиббанк"

Публічний акціонерний банк "УкрСиббанк" є правонаступником комерційного інноваційного банку "Харківінкомбанк", заснованого 04 травня 1990 р. Зборами Засновників, зареєстрованого Держбанком, а далі ? НБУ 28 жовтня 1991 р. за реєстраційним номером 57. Назва банку послідовно змінювалась на АКІБ "УкрСиббанк" у 1992 р. та на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (АТ "УкрСиббанк") у 2009 р. Отже, сьогодні за організаційно-правовою формою банк є юридичною особою у формі публічного акціонерного товариства, частки власників якого обмежені кількістю приналежних їм акцій, відповідно до чинного законодавства України. З квітня 2006 р. 51% акціонерного капіталу банку знаходилася у власності BNP Paribas SA, що стала материнською компанією АТ "УкрСиббанк". У 2009 р. її частка була збільшена до 81,42%.

BNP Parіbas є європейським лідером по наданню міжнародних банківських і фінансових послуг і одним із шести найбільших банків у світі згідно Standard & Poor's. Він має одну з найбільших міжнародних мереж із присутністю в більш ніж 80 країнах і більше 200000 співробітників.

АТ "УкрСиббанк" має чітку структуру управління, розробки та прийняття рішень. У 2009 році банк продовжував вдосконалення організаційної структури банку з метою підвищення ефективності бізнесу. Органи управління АТ "УкрСиббанк" як публічного акціонерного товариства діють відповідно до Законодавства України, Уставу банку й Принципів корпоративного управління. Органами управління банку є Загальні збори акціонерів, Спостережна рада та Правління; органами контролю - Ревізійна комісія та Служба внутрішнього аудиту

На сьогоднішній день банк повністю відокремив функції маркетингу, продаж (фронт-офіс) від функцій супроводу (бек-офіс) на рівні як головного офісу, так і торгівельної мережі. Це дозволяє бізнес-лініям та маркетингу зосередитись на якості продуктів та послуг. В свою чергу, серед підрозділів супроводу було проведене розмежування та перерозподіл функцій за напрямками діяльності, що значно покращило якість підтримки бізнесу та оптимізувало операційні витрати. На протязі останніх років організаційна структура АТ "УкрСиббанк" змінювалася під впливом структури BNP Paribas ? значний досвід французьких партнерів у організації бізнес-процесів у всьому світі допомагав банку у процесах перерозподілу та узгодження функцій підрозділів. Організаційна структура управління АТ "УкрСиббанк" представлена на рис. 1.2 .

Загальні збори акціонерів є найвищим органом правління АТ "УкрСиббанк", що вирішує питання, які віднесені до його компетенції статутом банку. Повноваження загальних зборів акціонерів банку визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність" та статутом банку.

Вони охоплюють:

визначення основних напрямків діяльності банку;

затвердження річної фінансової звітності банку, розгляд та затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

обрання та відкликання голови та членів спостережної ради, ревізійної комісії, голови правління;

затвердження положень про спостережну раду, правління та ревізійну комісію банку, внесення змін до них та їх скасування;

внесення змін та доповнень до статуту банку, в тому числі у зв'язку зі зміною статутного капіталу;

прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, щодо випуску акцій банку;

затвердження розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів та визначення порядку покриття збитків;

прийняття рішень стосовно призначення ліквідатора та затвердження ліквідаційного балансу банку;

прийняття рішень щодо передачі окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам управління банку;

вирішення інших питань.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів створюється спостережна рада банку. Спостережна рада обирається загальними зборами акціонерів з числа акціонерів або їх представників у кількості 9 строком на 12 місяців. Вона представляє інтереси акціонерів у перервах між загальними зборами акціонерів. До її компетенції належать питання:

контроль і нагляд за діяльністю правління банку;

розгляд та погодження основних ініціатив правління;

внесення загальним зборам акціонерів пропозицій щодо основних напрямів діяльності банку;

затвердження стратегічного плану, річного бюджету та бізнес-плану банку, внесення змін та доповнень до них, контроль їх виконання;

організація аудиту і моніторингу фінансової та господарської діяльності банку;

ухвалення рішень щодо створення, перетворення та ліквідації дочірніх компаній, відділень і представництв банку;

затвердження планів капіталізації та здійснення контролю за їх виконанням та інші питання, що визначають основні напрямки розвитку банку.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується спостережною радою. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представників за винятком працівників банку. Повноваження ревізійної комісії затверджуються статутом, а порядок її роботи визначається положенням, затвердженим вищим органом управління банку. Засідання комісії повинні проводитись за необхідності, але не рідше одного разу на рік.

Завданнями ревізійної комісії є:

контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд Спостережної ради;

складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати річний звіт банку.

Виконавчим органом АТ "УкрСиббанк" є правління. Воно складається з 9 членів, у тому числі голови правління. Голова правління обирається загальними зборами акціонерів, інші члени ? Спостережною радою. Правління вирішує усі питання діяльності банку, крім тих, що перебувають у компетенції загальних зборів акціонерів та спостережної ради, яким воно підзвітне. До компетенції правління відносяться: розробка проектів річного звіту, основних напрямків розвитку, стратегічного плану, бізнес-плану; вирішення питань організації поточного обліку та контролю; керівництво діяльністю банку, його філій та представництв; вирішення питань добору кадрів; затвердження організаційної структури банку, штатного розпису, умов оплати праці; прийняття рішення про створення, припинення діяльності відділень, інших структурних підрозділів банку; розподіл повноважень між членами правління тощо.

З метою оперативного контролю за поточною діяльністю виконавчого органу у банку діє служба внутрішнього аудиту, яка підзвітна та підпорядкована правлінню банку. На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій:

нагляд за поточною діяльністю банку;

контроль за дотриманням чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку;

перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку;

аналіз інформації щодо діяльності банку, професійної придатності та дотримання повноважень посадовими особами банку;

розроблення та надання вищому органу управління банку висновків та пропозицій за результатами перевірок;

інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю банку.

Для комплексного управління різними аспектами діяльності банку у ньому створені комітети, підпорядковані правлінню банку. До їх складу входить вище керівництво банку, а також керівники ключових функціональних підрозділів.

Кредитні комітети складаються із кредитного комітету головного офісу, кредитного комітету першого рівня, кредитних комітетів регіональних департаментів, кредитних комітетів територіальних управлінь і кредитних комітетів відділень. Вони несуть відповідальність за затвердження кредитів і контроль над стратегією кредитування банку.

Комітет з управління активами та пасивами ? колегіальний орган управління, який очолює голова правління. Він здійснює контроль за управлінням активами та пасивами, у тому числі визначає обсяги, структуру активів та пасивів, ставки залучення та розміщення ресурсів, граничні частки продуктів в активах та пасивах з врахуванням аналізу позицій банків-конкурентів, частки банку на різних сегментах ринку, здійснює управління ризиками і контроль за дотриманням внутрішніх лімітів.

Інвестиційний комітет банку відповідає за прийняття всіх рішень щодо його інвестиційної діяльності, в тому числі стосовно затвердження прийнятних об'єктів інвестицій, встановлення лімітів інвестицій у боргові та дольові цінні папери, встановлення лімітів за діяльністю з андеррайтингу та затвердження інвестицій у нерухомість; відповідає за розробку інвестиційної політики банку та аналіз інвестиційного портфелю.

Також до організаційної структури АТ "УкрСиббанк" входять: комітет з розвитку бізнесу, продуктово-тарифний комітет, департамент ризик-менеджменту, департамент маркетингу, департамент безпеки, департамент корпоративного бізнесу, департамент розвитку індивідуального бізнесу, департамент фінансів, департамент управління персоналом, управління менеджменту активами та пасивами та казначейський департамент.

Головний банк, філії, відділення та представництва мають функціональну організаційну структуру. Функціональними підрозділами головного банку є департаменти, які, у свою чергу, складаються з управлінь та служб.

АТ "УкрСиббанк" має міжнародні рейтинги, а також рейтинги по національній шкалі, привласнені провідними міжнародними рейтинговими агентствами. Станом на 25.03.2010 р. за національною шкалою банк отримав довгостроковий рейтинг ААА(ukr) та стабільний прогноз (Fіtch Ratіngs), та рейтинг довгострокових депозитів Aa1.ua (Moody's). Це говорить про стабільність та надійність АТ "УкрСиббанк" на українському ринку банківських послуг, навіть за складних економічних умов його функціонування.

Стратегічною метою банку є: збалансований та динамічний розвиток існуючих напрямків бізнесу АТ "УкрСиббанк" з виділенням роздрібного та інвестиційного бізнесу в якості пріоритетних; реорганізація банку та інтеграція в міжнародну фінансову структуру BNPP Group; збільшення частки банку на фінансовому ринку України, розширення позиції на міжнародному ринку; надання широкого спектру фінансових послуг європейського рівня якості; індивідуальне ставлення до кожного клієнта; мінімізація банківських ризиків.

При цьому першочерговими стратегічними цілями банку є: зміцнення своєї позиції на ринку України, як провідного банку, який надає широкий спектр якісних фінансових послуг; подальший розвиток у сфері роздрібного бізнесу та утримання ринкової позиції у корпоративному та інвестиційному банківських секторах України; вдосконалення національної мережі відділень АТ "УкрСиббанк"; відкриття відділень нового формату з можливістю самообслуговування.

За своєю спеціалізацією банк є універсальним. Основною напрямками діяльності банку є роздрібний бізнес та споживче кредитування, тому однією з стратегічних цілей АТ "УкрСиббанк" є перетворення на "основний банк" для клієнтів завдяки покращеним процесам, повному спектру продуктів та послуг, спрямованих на управління грошовими потоками, і якісному обслуговуванню. Поряд із роздрібним бізнесом та розширенням клієнтської бази, банк відіграє відповідну роль на ринку корпоративних банківських послуг в Україні. В інвестиційному бізнесі банк розвиває та покращує свою власну репутацію, як провідний андеррайтер на місцевому ринку облігацій і розвиває свій бізнес у напрямках структурного фінансування, надаючи компаніям консалтингові послуги відносно зовнішніх запозичень тощо.

До основних видів діяльності, які здійснює банк відносяться:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

надання гарантій, поручительств,інших зобов'язань від третіх осіб;

випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ними;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів;

факторинг та лізинг;

операції з валютними цінностями;

операції з виконання грошових переказів за кордон;

операції на ринку цінних паперів у тому числі професійні;

надання консультаційних та інформаційних послуг тощо.

АТ "УкрСиббанк" займає одне з провідних місць на ринку інвестиційно-банківських послуг. Фактор сезонності має незначний вплив і пов`язаний з коливанням загального рівня ділової активності окремих галузей національної економіки. Найбільший вплив на діяльність банку в 2008-2009 рр. спричинила світова фінансова криза.

Активно розвиваючись ще у першому півріччі 2008 р., у 2009-2010 рр. банк значно скоротив темпи розширення масштабів своєї діяльності. Протягом останніх 2-х років банк перейшов з 4-го місця на 5-те за розміром активів та зобов'язань, та з 3-го на 5-те місце за розміром кредитно-інвестиційного портфелю. Зміни основних показників діяльності банку за 2005-2009 рр. наведено у табл. 1.2.

У 2009 р. в банку спостерігалося зменшення його активів, переважно за рахунок кредитного портфелю, зобов'язань і чистого прибутку, що було викликано обмеженням банківського кредитування з боку НБУ та, як слідство, скороченням обсягів процентних доходів банк, що становлять переважну частину його прибутку.

У той же час на протязі розглянутого періоду динаміка залучених коштів клієнтів та капіталу банку була стабільною та позитивною, що сприяло постійному підвищенню забезпеченості його активних операцій та надійності у цілому. Це підтверджують значення обов'язкових економічних нормативів

Таблиця 1.2

Динаміка основних показників діяльності АТ "УкрСиббанк"

Показники	Абсолютне значення, млн. грн.	Темп приросту, %
	01.01. 2006	01.01. 2007	01.01. 2008	01.01. 2009	01.01. 2010	За 2006	За 2007	За 2008	За 2009
Активи	10669,2	22373,7	37664,2	55696,7	46347,9	109,7	68,3	47,9	-16,8
Кредитний портфель	7818,8	18412,8	32062,5	48772,2	38584,1	135,5	74,1	52,1	-20,9
Зобов'язання	10669,2	20369,7	34630,7	50827,1	41446,3	90,9	70,0	46,8	-18,5
Кошти клієнтів	5528,5	6916	11580,7	14795,1	20994,1	25,1	67,4	27,8	41,9
Капітал	1121,2	2004	3033,5	4869,6	4901,5	78,7	51,4	60,5	0,7

Подобные документы

• Валютний ринок та валютне регулювання в Україні

  Поняття та структура валютного ринку, методи валютного регулювання. Аналіз функціонування валютного ринку в Україні: оцінка попиту і пропозиції; динаміка валютного курсу. Вдосконалення валютного законодавства, його вплив на розвиток фінансового ринку.
  
  курсовая работа [261,2 K], добавлен 19.04.2014
  

• Валютне регулювання в Україні

  Основні напрями валютного регулювання. Особливості правового регулювання валютних відносин в Україні. Принципи валютного контролю. Відповідальність за порушення валютного законодавства. Форми організації валютного регулювання та валютного контролю.
  
  курсовая работа [32,7 K], добавлен 19.11.2010
  

• Регулювання валютного ринку

  Валютний курс та способи його визначення. Принципи функціонування валютного ринку. Світовий досвід регулювання валютного ринку. Роль держави в процесі курсоутворення. Запровадження плаваючого валютного курсу: переваги й недоліки механізму курсоутворення.
  
  дипломная работа [414,8 K], добавлен 24.09.2016
  

• Функціонування валютного ринку в Україні

  Сутність валютного ринку та його структура. Функції валютного ринку, групи суб'єктів. Структура та особливості функціонування. Валютні операції на світовому валютному ринку. Валютний ринок України та проблеми його існування в умовах української економіки.
  
  реферат [21,0 K], добавлен 18.10.2007
  

• Валютний ринок

  Теоретичні основи валютного ринку. Аналіз світового ринку валюти. Математичне моделювання та аналіз адаптивних методів прогнозування валютного курсу. Характеристика валютного ринка України. Адаптивні та імпиричні моделі прогнозування динаміки курсів валют
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 06.10.2013
  

• Макроекономічні аспекти формування валютних курсів

  Теоретичні основи формування валютного курсу. Макроекономічні та світогосподарські умови формування валютного курсу. Вплив світових глобалізаційних процесів на формування валютного курсу. Стратегія дерегуляції валютного ринку.
  
  курсовая работа [70,4 K], добавлен 10.04.2007
  

• Становлення та перспективи розвитку валютного ринку України

  Сутність валютного ринку, його класифікація, структура, основні функції. Поняття та різноманітність фінансових операцій. Дослідження валютного ринку України та його сучасного стану. Нормативно-правова основа функціонування та принципи його регулювання.
  
  курсовая работа [69,3 K], добавлен 29.12.2013
  

• Валютний курс

  Поняття та економічний зміст валюти, закономірності функціонування валютного ринку. Сутність, функції та чинники валютного курсу. Види валютних курсів, особливості та умови їх застосування. Трохи про грошову одиницю України. Режими валютних курсів.
  
  контрольная работа [317,0 K], добавлен 10.12.2010
  

• Валютний ринок та його регулювання

  Поняття та класифікація валютних операцій, їх завдання та значення у структурі валютного ринку. Сучасний стан валютного ринку в Україні та його вплив на банківську систему. Поняття валютного курсу, його різновиди та фактори, які впливають на нього.
  
  дипломная работа [4,3 M], добавлен 16.12.2013
  

• Валютна система та валютний ринок, особливості їх формування

  Сутність валютної системи та валютного ринку. Види та основні елементи валютної системи. Валютний ринок: види, функції та учасники. Механізм формування валютного курсу. Особливості формування валютної системи та валютного ринку, аналіз її сучасного стану.
  
  курсовая работа [3,0 M], добавлен 13.02.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам