Функції фінансів

70. Порядок фінансування житлово-комунального господарства

Особливість фінансування житлово-комунального сектора полягає в тому, що доходи підприємств галузі формуються за рахунок: плати за нежилі приміщення, що є комунальною власністю та здаються в оренду; квартирної плати та плати за надання житлово-комунальних послуг населенню. А собівартість житлово-комунальних послуг населенню, в свою чергу, оплачується з трьох джерел: 20% покривається за рахунок прямих дотацій підприємствам житлово-комунального сектора з консолідованого бюджету України, 80% за рахунок платежів населення, коштів державних житлових субсидій та державних коштів, за рахунок яких покривається вартість існуючих пільг громадян щодо оплати житлово-комунальних послуг. Житлова субсидія це адресна безготівкова державна допомога сім'ям для відшкодування витрат на оплату користування (утримання) житла, водо, тепло, газопостачання, водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, електропостачання (надалі субсидія на житлово-комунальні послуги), а також на придбання скрапленого газу та палива. У випадку, коли ці витрати у межах санітарної норми загальної житлової площі та нормативів споживання житлово-комунальних послуг, скрапленого газу та палива перевищують встановлену Кабінетом Міністрів України частку середньомісячного сукупного доходу сім'ї, сім'я може звернутися за субсидією. У відповідності з статтею 28 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, встановлення тарифів щодо оплати комунальних послуг, що надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад. Дотації на покриття різниці між оплатою відсотку собівартості послуг, що встановлені і сплачуються населенням за відповідними тарифами, та повної собівартості цих послуг.

За рахунок коштів місцевих бюджетів також фінансується оновлення парку електротранспорту (тролейбусів, трамваїв) і виконується капітальний ремонт житлового фонду.

71. Особливості фінансування енергетики та транспорту

Фінансові ресурси підприємств енергетичного комплексу формуються здебільшого за рахунок реалізації продукції, енергоносіїв, виконання робіт або надання послуг. Підприємствам галузі надано право утворювати страхові та резервні фонди, а при розрахунках за вільно конвертовану валюту валютні фонди. З Держ. бюджету У інвестуються капітальні вкладення для спорудження об'єктів електроенергетики та електрифікації. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи, пов'язані з ремонтом і поточним доглядом за об'єктами внутрішньо районних та міських електромереж. У Держ. бюджеті У передбачаються асигнування на фінансування заходів, пов'язаних з виведенням з експлуатації об'єктів Чорнобильської АЕС.

Залізничний, водний (морський і річковий), повітряний, автомобільний і трубопровідний транспорт становлять єдину транспортну систему України. Після сплати податків на добавлену вартість, податку з прибутку підприємства залізничного комплексу формують фонди економічного стимулювання, які використовуються на потреби підприємств. З Державного бюджету відділи, служби та підприємства комплексу інвестуються на капітальні вкладення будівництво та придбання рухомого складу основних фондів. Повітряний транспорт.Після сплати податків на добавлену вартість (за винятком міжнародних ліній) з прибутку, підприємства повітряного транспорту державної власності утворюють фонди економічного стимулювання. З Державного бюджету повітряний транспорт державної власності одержує кошти на капітальні вкладення будівництво та придбання нової техніки. Для оновлення основних фондів галузі залучаються також іноземні інвестиції.Водний (морський і річковий) З одержаних доходів підприємства комплексу роблять усі поточні експлуатаційні витрати, сплачують платежі й податки до бюджету, вносять проценти за кредити. З решти прибутку формують фонди економічного стимулювання, страхові та резервні, а також валютні фонди для використання їх за цільовим призначенням.Державні підприємства автотранспорту місцевого значення одержують фінансування з місцевих бюджетів на оновлення парку його машин. А у зв'язку з наданням пільг безплатного проїзду пасажирівпенсіонерів та зниження тарифу на постійні білети для учнів і студентів в обмежених розмірах одержує фінансування на поточне утримання з місцевих бюджетів.З роботою автотранспорту безпосередньо пов'язаний стан доріг державного та місцевого значення. Для будівництва, реконструкції і ремонту шляхів місцевого значення залучаються кошти від всіх підприємств, об'єднань, організацій, незалежно від форм власності, колгоспів і радгоспів. ЗУ “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” - всі підприємства промисловості, будівництва, колгоспи, радгоспи, кооперативи та інші підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, залучаються до участі в дорожніх роботах від обсягу виробництва продукції, виконаних робіт, наданих послуг, включаючи всі види діяльності, в тому числі виконання будівельномонтажних робіт власними силами. Нормативи відрахувань на дорожні роботи затверджується Верховною Радою України в залежності від обсягу виробництва продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Крім того, всі підприємства, організації сплачують місцевим радам 2 відсотки від доходів, одержаних від наданих транспортних послуг, з зарахуванням цих витрат на собівартість. Виняток становлять колгоспи та радгоспи, які з 1 жовтня 1991 р. звільнені від сплати цих відрахувань.

72. Поняття і функції державного кредиту

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а також форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту, що використовується для покриття дефіциту державного бюджету. Державний кредит як юридична категорія - врегульовані правовими нормами відносини з приводу акумуляції тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб з метою покриття дефіциту бюджету, регулювання грошового обігу та інвестування.

Фінансові відносини в сфері державного кредиту, що регулюються фінансовим правом, складаються лише з приводу формування, функціонування і погашення державного боргу. Виникають ці відносини в процесі фінансової діяльності держави. Об'єктом даних правовідносин є позичена частина фінансових ресурсів держави.

Функції державного кредиту. За рахунок мобілізації тимчасово вільних грошових коштів населення, підприємств, установ, організацій проявляється фіскальна функція відносин у сфері державного кредиту. З допомогою цієї функції здійснюється формування централізованих грошових фондів держави. Другою функцією державного кредиту є регулююча функція. Вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан кредитного обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Свідомо використовуючи державний кредит як інструмент регулювання економіки, держава може проводити необхідну їй фінансову політику.

73. Форми державного внутрішнього кредиту

Нормативні акти України, насамперед Закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державний внутрішній борг України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про бюджетну систему України”, Указ Президента України “Про першочергові заходи по компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових нагромаджень” від 15 червня 1994 року, Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року” від 23 серпня 1994 року, а також ряд інших дають підстави виділити як самостійні наступні форми державного кредиту в Україні:

Державна позика як форма державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, установ і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Звернення частини заощаджень населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли юридичні і фізичні особи безпосередньо купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних грошових коштів, Ощадбанк України надає кредит державі за рахунок позичкових коштів.

Звернення частини заощаджень населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через покупку банком особливих цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформлення безоблігаційних позик.

Запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не опосередковуючи ці операції покупкою державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття видатків уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів.

Казначейські позики як форма державного кредиту відображають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів на умовах строковості, платності і зворотності.

В окремих випадках уряд гарантує безумовне погашення позики, випущеної нижчестоячими органами влади і управління чи окремими господарюючими суб'єктами, а також виплату процентів по них. В цих випадках мова іде про умовний державний кредит гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе відповідальність лише у випадках неплатоспроможності позичальника.

74. Правовідносини України із іноземними державами і міжнародними фінансово-кредитними організаціями у галузі державного кредиту

Міжнародний державний кредит це сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника чи кредитора. Надається на принципах зворотності, строковості і відплатності. Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Позичальниками коштів можуть бути уряд держави або органи влади місцевого самоврядування. В свою чергу, кредиторами можуть виступати уряди, фінансово-кредитні установи та інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, а також міжнародні фінансово-кредитні організації.

Державні зовнішні позики надаються в грошовій чи товарній формі. Бувають середньостроковими і довгостроковими. Грошові позики випускаються у валюті країни кредитора, країни позичальника або у валюті третьої країни. Погашення позик за згодою сторін здійснюється товарними поставками або валютою. Погашення позик і виплата процентів за ними може здійснюватись після завершення пільгового періоду, який, як правило, надає відстрочку погашення позики на 35 років після її використання. Допомога з їх боку надається у формі міжурядових позик і міжбанківських кредитів. Як правило, вони надаються для фінансування товарних поставок за міжурядовими угодами, компенсаційних угод і регулювання платіжного балансу країни позичальника. Істотною в кредитуванні уряду України є допомога Міжнародного валютного фонду і Світового банку. Допомога МВФ України спрямована насамперед на стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи, а Світового банку на фінансування критичного імпорту та підтримку бюджету, а також фінансування різних інвестиційних проектів. Надає в Україну позики також Європейський банк реконструкції і розвитку, проте з урядом України ці кредити безпосередньо не пов'язані. Головною особливістю діяльності цього банку є те, що він співробітничає з комерційними і приватними структурами.

75. Поняття і функції страхування

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.Функції страхування. Відновлювана функція (відшкодування збитків від страхових випадків, відновлення продуктивних сил чи добробуту страхувальника (страхувальників). Попереджувальна функція страхування спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику. В страхуванні життя категорія страхування в найбільшій мірі зближується з категорією кредиту при нагромадженні у відповідності з договорами страхування на доживання обумовлених страхових сум. Збереження грошових сум з допомогою страхування на доживання пов'язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного добробуту. Тим самим страхування має і ощадну функцію.Контрольна функція страхування полягає в строго цільовому формуванні коштів страхового фонду. У відповідності з контрольною функцією на підставі нормативних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхувальних операцій.

76. Основні галузі та види страхування

Основні галузі страхування: майнове страхування; соціальне страхування; особисте страхування; страхування відповідальності; страхування підприємницьких ризиків. В залежності від форм власності і категорій страхувальників майнове страхування поділяється на декілька підгалузей: страхування майна державних підприємств: страхування майна колективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів і орендарів; страхування майна кооперативних і громадських організацій; страхування майна громадян. Соціальне страхування включає в себе страхування соціальної допомоги, страхування пенсій, страхування пільг; особисте страхування страхування життя та страхування від нещасних випадків. При страхуванні відповідальності підгалузями є: страхування заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди. Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерська, банківська, біржова та інша діяльність по одержанню доходів чи прибутку. Видами майнового страхування є: страхування будівель, тварин, домашнього майна, транспортних засобів, врожаю сільськогосподарських культур тощо. Видами соціального страхування є: страхування пенсій за віком, по інвалідності, на випадок втрати годувальника; страхування конкретних видів допомоги серед різних соціальних верств населення. Видами страхування відповідальності є: страхування непогашення кредиту чи іншої заборгованості; страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, наприклад транспортних засобів; страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди в процесі господарської діяльності і т.д. Видами страхування підприємницьких ризиків є: усі ризики, заставні, операції, від інфляції та ін.

77. Поняття та зміст загальнообов'язкового державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту й охоплює матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне; у звязку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; на випадок безробіття; інші, передбачені законами України. Субєктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих вирадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і старховики. Обєкт загальнообов'язкового державного соціального страхування - страховий випадок, із настанням якого застрахована особа (член її сімї, інші особи) має право отримати матеріальне забезпечення та соціальні послуги. Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм власності та господарювання; б) особи, які працюють за договором у фізичних осіб; 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок і нечлени творчих спілок), громадяни - субєкти підприємницької діяльності.

78. Банківська система України. Роль Національного банку України.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. ЗУ “Про банки і банківську діяльність” За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, ЗУ “Про національний банк” та іншими законами України. Основними напрямами діяльності НБУ є регулювання діяльності комерційних банків та виконання самостійних функцій щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. НБУ має особливий правовий статус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які видає Національний банк, обов' язкові для всіх без виключення органів держави і органів місцевого самоврядування.

79. Правові засади контролю Національного банку за діяльністю інших банків

НБУ ліцензує діяльність комерційних банків і реєструє їх статути. НБУ встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку. Комерційні банки вважаються створеними після реєстрації НБУ.

НБУ може відмовити у реєстрації комерційного банку: у разі порушення порядку створення банку; невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству; подано неповний пакет документів; незадовільного фінансового стану; у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва. Комерційні банки можуть відкривати філії та представництва. За діяльністю комерційних банків здійснює контроль Головне управління банківського нагляду Національного банку України, Кримське республіканське та обласні управління Національного банку України.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. НБУ має право одержувати безоплатно від банків інформацію про їх діяльність. Визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків та кредитних установ. Резерви створюються за рахунок доходу до оподаткування. Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом: здійснення всіх видів перевірок; може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення; може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу. НБУ пред'являє вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків. Відповідно до статті 19 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, визначає порядок ліцензування комерційних банків. Ліцензія на здійснення банківських операцій може бути відкликана за поданням регіонального управління НБУ у разі: виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія; затримки початку здійснення діяльності; значної втрати активів і настання неплатоспроможності банку; на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами законодавства; недоцільність використання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку. НБУ, здійснюючи контрольні функції, застосовує такі види заходів: 1. Примусове застереження. НБУ вказує на допущені порушення та конкретні заходи щодо їх усунення. 2. Укладення письмової угоди з банком (банк допустив порушення, які впливають на його фінансовий стан. Банк складає план заходів по усуненню порушень). 3. Скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку. Здійснюється з метою прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану його реорганізації. 4. Видання розпорядження щодо: а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів; в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банками операцій з високим рівнем ризику; д) заборони надавати бланкові кредити; е) накладення штрафів; є) тимчасова заборона власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв); ж) тимчасове відсторонення посадової особи банку від посади; з) реорганізація банку; и) призначення тимчасової адміністрації. 5. Відкликання ліцензії та ліквідація банку.

80. Правове регулювання грошового обігу в Україні

У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу: найменування національної грошової одиниці;

види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу; порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів. У статті 92 Конституції України встановлено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України, покладено на Раду Національного банку. Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України забезпечення стабільності грошової одиниці України. Грошовою одиницею України, як це і встановлено статтею 99 Конституції, є гривня. Встановлені державою форми організації грошового обігу країни складають грошову систему України.

Курс гривні відносно іноземних валют підтримується НБУ шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та застосування інших інструментів регулювання грошової маси в обігу. НБУ для забезпечення організації грошового обігу: виготовляє і зберігає банкноти і монети; створює резервні фонди банкнот і монет; встановлює номінали, системи захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; встановлює порядок заміни пошкоджених банкнот і монет; встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання, перевезення і інкасації готівки; визначає порядок касових операцій для банків та усіх клієнтів банків. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків паперових банкнот і металевих монет. Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках банку як його пасив. Готівковий обіг на території України регулює законодавство і нормативні акти НБУ. Грошова маса включає в себе готівку, кошти на рахунках. НБУ сформулював основні завдання установ банку в роботі з готівкою: безумовне виконання законів, указів Президента, нормативних і інструктивних актів Національного банку з питань регулювання обсягу і структури готівкової маси в обігу; прогнозування і раціональна організація готівкового обігу з урахуванням основних напрямів грошової політики, впровадження нових форм безготівкових розрахунків; обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання обігу готівки. Виходячи із змісту Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України” та нормативних актів Національного банку України можна сформулювати наступне: усі підприємства, установи та організації на території України, незалежно від організаційно правових форм, повинні зберігати свої кошти в установах банків, проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами як у безготівковому, так і готівковому порядку через установи банків; можуть мати в касі готівку в межах ліміту; в касі власники рахунків мають право зберігати кошти понад ліміт тільки для цілей, які визначені правилами НБУ.

81. Контроль НБУ за веденням касових операцій

Порядок ведення касових операцій регулюється правилами НБУ.

Кошти, що одержують підприємства і організації на виплату зарплати і стипендій, зберігаються в касах протягом 3 робочих днів, сільськогосподарських і залізничних підприємств 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку. Підприємствам зв'язку дозволяється виплачувати зарплату своїм працівникам з поточних касових надходжень. Видача готівки підприємствам на заробітну плату, стипендії і грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється установами банків в строки, встановлені відповідно до колективних договорів, постанов уряду, розпоряджень центральних органів виконавчої влади і вказівок правління НБУ. Готівка, одержана з установ банку, витрачається за цільовим призначенням. Цілі одержання готівки не вказуються тільки на чеках Міноборони, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється комерційним банком за місцем відкриття розрахункового рахунку з урахуванням режиму роботи підприємства та графіка заїзду інкасаторів. Ліміт залишку касової готівки не встановлюється фізичним особам підприємцям і фермерам. Для бухгалтерій і кас в усіх підприємствах, організаціях і установах існують суворі правила, встановлені НБУ. З своїх кас підприємства видають готівку під звіт на операційні і господарські витрати. Невитрачена готівка, одержана під звіт, повертається в касу не пізніше трьох днів до кінця строку, на який вона була видана. Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати в бухгалтерію підприємства або централізовану бухгалтерію звіт про витрачені суми. Видача нових сум готівки під звіт провадиться за умови повного звіту про раніше видані суми. Особи, які одержували аванс на відрядження, повинні своєчасно звітувати в бухгалтерію про витрачені суми. Видають готівку каси підприємств за видатковими касовими ордерами або належним чином оформленими другими документами (платіжними відомостями, заявками, рахунками тощо), де повинний ставитися штамп з реквізитами видаткового касового ордера. Документи підписуються керівником і головним бухгалтером. Органи внутрішніх справ перевіряють технічну оснащеність кас і касових пунктів. Касові документи можуть бути вилучені з підприємства за постановою слідчих або судових органів і запитом арбітражу або вищестоящої установи. Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому касовому ордері вважається нестачею і стягується з касира.

Забороняється зберігати в касі готівку, яка не належать даній юридичній особі. Бухгалтери не мають права виконувати обов'язки касира.

Національний банк вимагає від комерційних банків, щоб вони повідомляли податковим інспекціям для застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва у разі виявлення випадків перевищення витрачання готівки на поточні потреби понад встановлені ним нормативи або її витрачання за рахунок грошового виторгу. Підставою для притягнення до відповідальності за порушення касової дисципліни є результати перевірки даних бухгалтерського обліку організації або первинних грошових документів за визначений період квартал, півріччя, але не менше ніж за 2 місяці. Після обговорення виявлених при перевірці порушень касової дисципліни приймаються рішення про застосування фінансової санкції:

а) за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки; б) за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби у розмірі суми їх перевищення; ) за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми. Штрафи стягуються у безспірному порядку до Державного бюджету.

82. Правові засади безготівкового грошового обігу

Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності, а також з населенням здійснюються на основі чинного законодавства та Інструкції Національного банку України “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, якими встановлюються порядок проведення безготівкових розрахунків. Правила Національного банку України передбачають можливість для господарюючих суб'єктів проводити розрахунки у таких правових формах: платіжними дорученнями; платіжними вимогами дорученнями; чеками; акредитивами, векселями, розрахунковими чеками, меморіальними ордерами. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача; розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів; акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

83. Правовий режим валютних операцій

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Чинне законодавство відносить до валютних операцій такі: - пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій виступають центральний банк держави; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контрою" та ЗУ "Про банки і банківську діяльність" валютні операції здійснюються банками та іншими фінансовими установами на основі ліцензії НБУ. Уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, який має ліцензію НБУ на використання валютних операцій, а також здійснює контроль за операціями своїх клієнтів.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно - фінансовим установам України для здійснення валютних операцій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам для здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

84. Валютний контроль

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Основними функціями валютного контролю, які випливають з Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, є: контроль за відповідністю валютних операцій чинному законодавству, наявністю необхідних ліцензій; перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти і об'єктивності обліку і звітності за операціями резидентів і нерезидентів. Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України і НБУ, який спирається на уповноважені банки, та іншими органами. Фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами на території України, здійснює Державна податкова адміністрація України. Контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України здійснює Державний комітет зв'язку та інформатизації України, а за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон Державна митна служба України. Валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.

85. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Порушення норм валютного законодавства може потягнути за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства України.

Фінансові правопорушення банків: пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо; здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України; незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам; невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти; невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки; невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін.

За порушення передбачені такі санкції: штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму яких відбулось порушення; штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України; пеня; позбавлення ліцензії Національного банку України; виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Адміністративна відповідальність за порушення валютного законодавства передбачена ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення України “Порушення правил про валютні операції”. Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Кримінальна відповідальність є найтяжчим видом юридичної відповідальності суб'єктів валютних відносин. Відповідно до ст. 207 Кримінального кодексу України передбачено, що: за умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Стаття 208 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, караються валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією

Размещено на Allbest.ru