Бюджетная система та її устрій
Сутність, призначення і роль бюджету у розвитку фінансової діяльності держави. Збалансованість, бюджетне планування і прогнозування. Визначення обсягу видатків держави на соціальну сферу і їх розмежування. Видатки на обслуговування державного боргу.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курс лекций |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 12.01.2011 |
| Размер файла | 725,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ТА ЇЇ УСТРІЙ
1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І РОЛЬ БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ
1.1 Економічна сутність та функції бюджету
Існування держави пов'язане з формуванням та розподілом ресурсів, призначених для виконання державою її функцій. Ще у 1863 році німецьким економістом А. Вагнером сформовано закон про постійно зростаючу державну діяльність (який далі дістав назву “закону Вагнера”) [43]. Згідно нього у майбутньому широкий поділ праці, зростання частки міського населення, ускладнення транспортних та правових відносин приведуть до зростання витрат на управління, армію, флот та дипломатичні служби, а тим самим до поширення функцій держави і необхідності їх фінансування.
Центральне місце у фінансовій системі належить бюджетній системі. Саме за допомогою бюджетної системи створюються фонди грошових коштів відповідних державних та адміністративно-територіальних утворень. В свою чергу, розмір цих фондів визначається результативністю фінансової діяльності держави.
Від ефективної фінансової діяльності держави залежить розмір доходів бюджету, видатків, співвідношення їх між сферами економіки. Одним з головних принципів фінансової діяльності держави є принцип плановості, який означає, що кожна сфера державної діяльності будується на основі фінансово-планових актів. Разом з тим, виконання державою своїх функцій, які чітко визначені Конституцією України, потребує наявності фінансових та матеріальних коштів. Будь-яка держава не може ефективно функціонувати і розвиватися без розрахунку своїх доходів та витрат на наступний період. Для цього державі необхідно мати її головний плановий акт - бюджет.
Бюджет походить від англ. budjet (чемодан, мішок з грошима) - розклад грошових доходів та витрат на визначений період. Згідно з Бюджетним Кодексом України [10] бюджет - це план формування і використання фінансових ресурсів для вирішення завдань та функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Якщо розглядати історію розвитку визначення “бюджет [4]”, варто зазначити, що трансформація поняття бюджет йшла поряд зі зміною понять “функції держави”, “податки”, “державні видатки”, “кредит” та ін.
Наприклад, К.Маркс при аналізі державного бюджету 1853-1854 р.р. визначав його як “ряд мероприятий по улучшению положения праздных классов” Маркс К., Энгельс Ф. Соч.Т.9, - С.64.. В.І. Ленін при дослідженні бюджету 1902 року підкреслив його спрямованість на фінансування військових цілей, утримання імператорського двору, жандармерії, сплату процентів за державним боргом та субсидій землевласникам і капіталістам [43]. Оскільки доходна частина бюджету переважно формувалася за рахунок непрямого оподаткування, а саме податку на державну винну монополію, то бюджет того часу ще мав назву “п'яного бюджету”.
В сучасних умовах питанням формування та виконання бюджету надається значна увага як на законодавчому рівні, так і серед науковців. З'явилося багато новаторських ідей відносно реформування системи обліку, аналізу доходної і витратної частини, пошуку оптимального співвідношення між ними.
Теоретичні питання бюджету на макрорівні розглядаються у роботах Даневича В., Дробозіной Л.О., Єпіфанова А.О., Короленко А.В., Копитова С.М., Кульчицького М.В., Митюкова И., Остапця А.І., Охримовского В., Рябикина П., Стоян В.І., Опарина В.М., Чечулиной В., Юрій С.І. та ін.
При розгляданні сутності бюджету варто зазначити поширеність його визначення.
Цікавим є визначення бюджету з позиції органів, що приймають участь у його розробці та виконанні. Згідно з Конституцією Україні [26] затверджує державний бюджет Верховна Рада. Крім того в її веденні знаходиться контроль за виконанням бюджету, затвердження рішень про надання економічної допомоги та позик іншим державам, тощо (ст. 85). Ці види робіт Верховна Рада України відображає у головному фінансовому документі держави, який затверджується Законом України про державний бюджет на наступний рік. До складання та затвердження бюджету також мають відношення інші органи державної влади та установи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України [72], Державна податкова адміністрація України, Рахункова Палата України, Національний банк України. Кожен з цих органів визначає бюджет з позиції учасника бюджетного процесу.
Таким чином, державний бюджет є головним фінансовим планом утворення і використання загальнодержавного фонду грошових коштів, що має цільове призначення - забезпечення реалізації державою своїх функцій.
Економічна сутність бюджету визначається наступним ствердженням: бюджет - це сукупність економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу ВВП [31] з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.
Якщо з позиції економічної сутності розглядати структуру бюджету, то уявляється її наступна схема (рис. 1.1.).
Бюджет як правова категорія регулює бюджетні відносини у державі. За матеріальним змістом бюджет - це фонд грошових коштів, що належить до централізованих фондів.
Бюджет є невід'ємною часткою ринкових відносин і водночас важливим інструментом реалізації державної політики. Тому стає важливим усвідомлення природи державного бюджету, особливостей його формування та функціонування, способів використання.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1 Структурна побудова бюджету України
Взагалі бюджет є складним і багатогранним явищем у суспільстві. В.М. Опарін пропонує його розглядати з трьох сторін: як економічну категорію; як правову категорію; за матеріальним змістом [37].
Як економічна категорія державний бюджет відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб.
Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.
Історично склалися три моделі централізації фінансових ресурсів країни у бюджеті: американська (25-30% ВВП), західноєвропейська (35-45% ВВП) та скандинавська (50-60% ВВП) [42]. Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів; це надає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику.
Враховуючи наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому обсязі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі немає.
До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, відносяться наступні :
у державному бюджеті сконцентровано приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;
за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні витрати;
упорядкування і виконання державного бюджету ув'язано з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів;
державний бюджет є основним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;
державний бюджет виступає інструментом фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;
державний бюджет є головним джерелом коштів, необхідних для діяльності держави.
Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові, здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.
Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів. Економічна природа бюджету якраз проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству унікальні блага та послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека та правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.
До специфічних ознак бюджетних відносин слід віднести:
1) перерозподільчий характер - бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, а також перерозподіл грошових коштів у часі через використання державних позик;
2) всеохоплюючий характер - в ці відносини вступають усі юридичні і фізичні особи;
3) законодавче регулювання, яке здійснюється Бюджетним кодексом, податковим законодавством, прийняттям Закону про бюджет на відповідний бюджетний рік, іншими законами і нормативними актами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків.
За формою прояву державний бюджет - це головний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону, в якому відображається діяльність держави і місцевих органів влади та управління. Бюджет як фінансовий план держави відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.
Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального і ефективного використання коштів.
Сутність державного бюджету реалізується через його функції: мобілізацію коштів в руках держави, їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб, а також контроль за своєчасністю і повнотою надходження фінансових ресурсів в розпорядження держави, ефективністю їх використання.
Функції державного бюджету об'єктивні, однак поява притаманних бюджету властивостей, його використання як інструмента розподілу і контролю можливе тільки в процесі людської діяльності, що знаходить своє відображення в бюджетному механізмі.
Таким чином, до основних функцій, що виконує бюджет слід віднести наступні:
– здійснює перерозподіл національного доходу;
– створює умови для державного регулювання і стимулювання економіки;
– фінансово реалізує державну соціальну політику;
– впливає на структурну перебудову економіки;
– встановлює напрямки зовнішньоекономічних зв'язків держави;
– стабілізує процес суспільного відтворення.
Згідно із світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах зростатиме по мірі розвитку ринкових відносин, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою своїх функцій.
На кожному етапі розвитку цивілізованої держави органи державної влади та управління повинні розробити такий бюджетний механізм, який забезпечив би втілення поставлених завдань. За умов розбудови української держави реалізація специфічних завдань вимагає нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму.
З економічної точки зору бюджетний механізм [9] - це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних відносин на вирішення економічних і соціальних завдань на певному етапі розвитку держави.
Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, бюджетного регулювання [24], нормування, бюджетного фінансування[25], внутрішньобюджетного розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.
Тому головними завданнями бюджетної політики України за умов поглиблення ринкових реформ є:
- призупинення спаду виробництва;
- забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед здійснити невідкладні заходи зі зміцнення грошового обігу, як підґрунтя для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв'язки між усіма учасниками та складовими господарського механізму;
- стимулювання інвестиційної активності, намагання збільшення частки фонду нагромадження в усьому обсязі національного доходу;
- зменшення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;
- зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;
- створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;
- посилення контролю за обсягом державного боргу.
У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.
За умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет відіграє важливу роль, але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво та сферу соціальних відносин. Тому бюджет використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території. Нині завдяки державному бюджетові України між галузями та регіонами, а також серед населення перерозподіляється майже 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту.
Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі фінансових ресурсів зокрема, так і національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, у тому числі й ринковими.
Згідно зі світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому треба виділити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших завдань.
За умов переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні спрямовуватись насамперед на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.
Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, як і бюджети розвинених країн, слід вважати економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.
1.2 Роль бюджету у розвитку фінансової діяльності держави
Бюджет як фінансовий план відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості, пріоритети, роль та форми реалізації закріплених за державою функцій. Бюджет спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною та фінансово забезпеченою. З матеріального боку бюджет - централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щодня до фонду надходять кошти і проводиться фінансування витрат.
Базовим джерелом нормативного регулювання бюджету є Конституція України. Законодавчо відносини з приводу складання, розгляду звітів про виконання та контролю за виконанням державного бюджету регулює Бюджетний Кодекс України, прийнятий 2.06.2001 р. за № 2542-ІІІ. Детальні бюджетні відносини протягом визначального періоду встановлює Закон України “Про державний бюджет України”[59].
Порядок встановлення та витрачання коштів бюджету має економічне, соціальне та, навіть, політичне значення для розвитку держави.
При характеристиці економічного значення державного бюджету варто звернути увагу на співвідношення доходів та видатків, їх структурну побудову, склад окремих статей та їх цільове призначення.
Бюджет - це загальнодержавний кошторис [83] доходів та витрат. Але процес прийняття бюджету не закінчується його розробкою. Подалі відбувається прийняття рішень щодо покриття дефіциту, реалізації планових показників, взаємодія з місцевими бюджетами.
Деякі автори вважають, що бюджет - це індикатор стану економіки держави. Але й економіка визначає бюджетні показники, оскільки різниця між передбачуваним та дійсним економічними рівнями призводить до диспропорції очікуваних та фактичних результатів виконання бюджету.
Якщо говорити про політичне значення бюджету, слід наголосити на тому, що у цьому документі встановлюється співвідношення між державним та місцевими бюджетами, а тим самим створюються політичні засади взаємин органів державної та місцевої влади. Наприклад, на 2004 рік до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2004 році належать:
– єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва (крім частини єдиного податку для суб'єктів нечисленного підприємництва, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування);
– акцизний збір з вироблених в України товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується платниками за місцезнаходженням в Автономній Республіці Крим,- до доходів бюджету Автономної Республіки Крим;
– плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та міських бюджетів міст Києва і Севастополя;
– дотації та субвенції з Державного бюджету України;
– доходи, що підлягають зарахуванню до загального фонду місцевих бюджетів згідно із статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу України;
– податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим, відповідних обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів;
– фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для прибуткового податку з громадян, крім частини цього податку у розмірі 10 відсотків, що згідно з Законом зараховується до Пенсійного фонду України.
Варто підкреслити особливо соціальне значення бюджету. Наприклад, саме законодавством про бюджет на поточний рік встановлюється забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” та “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України “Про дошкільну освіту”.
Згідно цього закону встановлюється:
– розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років;
– розмір одноразової допомоги при народженні дитини;
– розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;
– рівень нарахування страхової суми з державного обов'язкового страхування військовослужбовців відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
– інший перелік сум соціальної допомоги та платежів.
У Донецькій області за рахунок бюджету продовжується будівництво шпиталю для інвалідів ВВВ, дитячого оздоровчого табору для дітей-сиріт, будинку-інтернату для осіб похилого віку і інвалідів у м. Горлівка. Проводиться реконструкція школи олімпійського резерву. Особливе значення придається газифікації сільських населених пунктів, здійснюється будівництво житла для військовослужбовців, ряду об'єктів охорони здоров'я.
Отже, державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, оскільки він тісно пов'язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку держави. Великою проблемою є надмірна централізація фінансових ресурсів у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не перерозподілом засобів державного бюджету, як законодавчим закріпленням джерел бюджетних доходів територіальних громад, а завдяки докорінній зміні підходу до правового регламентування управління державним бюджетом.
Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.
Акумуляція у бюджетній системі [15] значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління.
Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.
Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу. У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення. Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано переходом до ринкових умов господарювання.
Таким чином, державний бюджет - це важливий інструмент впливу на розвиток економіки України взагалі, створення соціальних умов та передумова політичних відносин між органами державної та місцевої влади.
2. БЮДЖЕТ ЯК ГОЛОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ
2.1 Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави
Досліджуючи бюджет у системі планів, слід зазначити, що він посідає центральне місце. Це обумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі та перерозподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою держави.
До чинників, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави, відносяться наступні :
у державному бюджеті сконцентровано приблизно 2/3 фінансових ресурсів держави;
за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні витрати;
упорядкування і виконання державного бюджету ув'язано з упорядкуванням і виконанням інших фінансових планів;
державний бюджет є основним джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності держави;
державний бюджет виступає інструментом фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів в економіці держави;
державний бюджет є головним джерелом коштів, необхідних для діяльності держави.
Бюджет [4], в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.
Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис (розпис) доходів та видатків держави, затверджений органами законодавчої та представницької влади у вигляді закону.
Фактичний бюджет [159] відображає реальні видатки, доходи і дефіцит за певний період. Структурний бюджет [149] відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенціального обсягу виробництва. Циклічний бюджет [177] показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають внаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані кризи або зростання. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
Структура бюджету як фінансового плану відображає склад і питому вагу доходів і видатків. Загалом вона є досить стабільною, хоча щороку можуть відбуватися певні зміни.
Державні доходи [46]- це грошові відносини, які складаються між державою, фізичними і юридичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП[31] у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання.
Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет на відповідний рік. З 2000р. державний бюджет України поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд. До доходів загального фонду державного бюджету належать ті, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Доходи спеціального фонду призначені лише для фінансування конкретних заходів (цілей).
Державні витрати [44] як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. (№2542-ІІІ) у ст.2 [6] “Визначення основних термінів” дає розмежування понять “видатки бюджету” і “витрати бюджету”. Видатки бюджету [33]- це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.
Склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером її фінансової діяльності. Видаткову частину державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.
Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету (наприклад, цільові фонди включені в бюджет на відповідний рік). Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.
Бюджетна класифікація [8]- це групування доходів і видатків бюджету за відповідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.
Так, видатки згруповані з застосуванням відомчо-галузевих ознак. Це розділи: народне господарство, соціально-культурні заходи, управління, оборона і т. д. Потім йдуть глави: міністерства, відомства. За ними - параграфи: галузі, заходи. А потім статті - заробітна плата, стипендії, канцелярські витрати. Доходи згруповані за принципом предметної класифікації. За основу взято вид платежу. Платіж - це розділ (податок на додану вартість, платежі з прибутку; платежі населення). Потім йдуть глави: міністерства, відомства. Параграфи - це галузі народного господарства. Статті в доходах майже не використовуються.
Таким чином, можна зробити висновок, що бюджетну класифікацію, яка б відповідала вимогам бюджетної України, потрібно ще створити. Бюджетна класифікація має бути цільовою, ґрунтуватися на галузях господарства, територіях, на яких здійснюються витрати, або з яких надходять доходи, а також конкретний вид видатків або доходів. Слід зауважити, що за кордоном застосовуються найрізноманітніші види бюджетної класифікації, часто вони засновані на певних традиціях або структурі господарства.
2.2 Бюджетне планування і прогнозування
Бюджетне планування [21] - це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Воно є складовою частиною фінансового планування і ґрунтується на одних з ним принципах.
Організаційно-технічний бік регламентується законодавчими актами, передусім Конституцією України, Законами "Про бюджетну систему України", "Про податкову систему України" і такими підзаконними актами, як Правила складання і виконання бюджету, бюджетними регламентами, які затверджують місцеві Ради народних депутатів. Згідно з цими документами планування показників бюджетів покладено на Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи, які виконують заключні розрахунки та їх обґрунтування.
Матеріали для складання бюджету подають до Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів усі міністерства, відомства, підприємства, організації, установи, корпорації, асоціації всіх форм власності. На основі поданих даних встановлюються взаємовідносини цих господарських структур з бюджетом - платежі до бюджету і асигнування з нього.
Для планування показників бюджету використовують ряд загальноекономічних показників на плановий рік, таких як національний доход, прибуток, фонд заробітної плати тощо. Крім того, застосовуються сітьові показники - чисельність населення, учнів, студентів, пенсіонерів, кількість шкіл, лікарень, бібліотек тощо.
Використовуючи ці показники, а також відповідні бюджетні норми, фінансові органи розробляють проект бюджету і подають на розгляд вищим органам державної влади і управління. Відповідно до чинного законодавства вони вносять поправки до показників бюджету, зміни, що випливають з положень фінансової політики держави, ставлять питання про уточнення окремих розрахунків. Після розгляду бюджет затверджується Верховною Радою України і набирає силу закону. В процесі виконання бюджетів їх окремі показники можуть змінюватися або уточнюватися відповідно до вимог, що випливають з конкретної економічної ситуації в державі.
Методи планування показників бюджету - прямі фінансові розрахунки і балансовий, які доповнюють один одного. По кожному виду доходів або видатків визначають вихідну базову величину за період, що передує плановому, а потім ураховуючи фактори, які вплинуть на показник в періоді, що планується, розраховують його рівень. За допомогою балансового методу досягається узгодження показників бюджету з показниками загальної величини фінансових ресурсів у народному господарстві, доходів і видатків населення, з фінансовими планами міністерств, відомств і різних господарських суб'єктів.
Бюджетне планування [21] - досить складний і недостатньо розроблений у методичному плані процес. Особливо це відчувається в умовах переходу до ринку, коли втратила своє значення система планування, яка існувала раніше. Необхідність удосконалення бюджетного планування зумовлена тим, що при розробці показників бюджету закладається той механізм, який держава повною мірою може використати для регулювання економічних і соціальних процесів у народному господарстві.
Слід зазначити, що переважна більшість розвинених країн застосовує програмно-цільовий метод формування бюджету. Впровадження програмно-цільового методу в Україні відбувається відповідно до вимог Бюджетного кодексу, який передбачає класифікацію видатків бюджету за цільовими програмами.
Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових цілей держави, складання програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінку ефективності використання бюджетних коштів у процесі виконання завдань програми.
Застосування програмно-цільового методу потребує використання принципів середньострокового та довгострокового бюджетного планування.
Основними етапами такого планування є:
- визначення пріоритетних цілей органів державної влади та розроблення стратегії їх виконання. Такі завдання повинні відображатися у програмних і прогнозних документах уряду;
- складання відповідних програм щодо виконання визначених цілей. Програми розробляються головними розпорядниками бюджетних коштів (міністерствами та відомствами) згідно з прогнозними й програмними документами уряду. Особливістю цього етапу планування є визначення конкретних завдань для виконання програми. Кожна програма може мати одне або кілька завдань, які являють собою короткострокову мету і розробляються у межах наявних ресурсів. Отже, головні розпорядники планують свою податкову діяльність на основі розроблених програм і визначених завдань. Треба зазначити, що програми складаються на довгостроковий період (3-5 років), завдання стосовно їх виконання - у межах одного або двох бюджетних періодів;
- визначення потрібного обсягу ресурсів для реалізації програми. Головні розпорядники на підставі плану своєї діяльності на коротко- та середньостроковий період розподіляють фінансові ресурси, потрібні для виконання відповідних завдань. На основі таких розрахунків розробляються бюджетні запити головних розпорядників, які подаються на розгляд до Міністерства фінансів;
- прогнозування системи показників ефективності використання бюджетних коштів для виконання програм і відповідних завдань головного розпорядника коштів.
Особливістю програмно-цільового методу є те, то бюджетні програми, які розробляються розпорядниками коштів, повинні відповідати стратегічним цілям держави і мати чітко визначену мету й завдання для кожного розпорядника, забезпечувати контроль за ефективним, цільовим використанням бюджетних коштів. Слід зауважити, що виконання бюджетних програм має чітко відповідати функціям, які здійснюють розпорядники коштів відповідно до законодавства. Значною перевагою бюджетних програм є можливість організації дієвого контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, визначення осіб, відповідальних за виконання основних завдань програми.
Не менш важливим аспектом є оцінка виконання програми, тобто інформація про результати виконання основних завдань із реалізації програми, яка завершує управлінський цикл "планування - виконання - оцінка", допомагає керівництву приймати рішення про наступні кроки реалізації програми і визначати пріоритети. На основі оцінки виконання програм подається звітність про їх виконання та аналізуються результати діяльності розпорядника бюджетних коштів. Результати звітності про виконання програм повинні подаватися не лише керівникам відповідних установ, керівникам програм, а й представникам громадськості.
Одним із найважливіших етапів програмно-цільового методу є визначення та оцінка показників результативності програм. Реально розраховані показники виконання програм дають змогу оцінити віддачу від використання бюджетних коштів, економічність (співвідношення результатів та витрат), визначити, чи за цільовим призначенням були використані бюджетні кошти, чи програми досягають поставленої мети.
Система показників результатів виконання програм охоплює показники: затрат, продукту, ефективності, результату.
Показники затрат повинні відображати необхідний обсяг фінансових ресурсів для виконання програми,
Показники продукту є основою для визначення потреби у фінансових ресурсах, вказують на обсяг виробленої у результаті виконання програми продукції чи наданих громадських послуг.
Показники ефективності використовуються для оцінки ефективності виконання програм, зіставлення результатів виконання програми в динаміці, відображають вартість одиниці виробленої продукції або наданих послуг.
Показники результату вказують на результативність програми щодо вирішення завдань. Використовуються для визначення результатів діяльності розпорядника бюджетних коштів стосовно виконання бюджетних програм, розрахунку обсягу додаткових ресурсів для подальшого виконання програм.
Показники результату відображають специфіку виконання окремої програми і відрізняються залежно від мети програми, сфери виконання тієї чи іншої програми.
Слід зауважити, що розроблення системи показників виконання програм залишається актуальною проблемою для виконавців таких програм. Потребує удосконалення відповідна система показників для виконання кожного із завдань програми.
Окремі елементи програмно-цільового методу впроваджуються в Україні із прийняттям Бюджетного кодексу. Зокрема, розроблено і впроваджено форми бюджетних запитів, де передбачається обов'язкове визначення головними розпорядниками коштів основної мети діяльності, головних завдань на плановий рік, а також аналіз результатів, досягнутих у минулому році та очікуваних у поточному, обґрунтування розподілу граничного обсягу за функціями й напрямами діяльності. Починаючи із 2002 року впроваджується програма класифікації видатків державного бюджету. Здійснюється розподіл бюджетних програм головними розпорядниками за пріоритетами. Розробляється система результативних показників та показників звітності розпорядників бюджетних коштів.
Для успішного впровадження програмно-цільового методу необхідно мати чітко визначені стратегічні програми уряду, запроваджувати елементи стратегічного бюджетного планування, розробляти й удосконалювати програми розвитку регіонів в Україні, розвивати систему показників виконання бюджетних програм. Важливою передумовою застосування програмно-цільового методу формування бюджету в Україні є стабільний економічний стан держави, забезпечення основних макроекономічних показників у межах параметрів, визначених фінансовою стратегією держави.
Бюджетне прогнозування - визначення вірогідних показників доходів і видатків бюджету на перспективу. По суті це науково-аналітична стадія розробки бюджету, в процесі якої формулюються концепція, шляхи її вирішення і основні цілі, які повинні бути досягнуті.
У бюджетній роботі прогнозування [129] почало застосовуватися в останні роки, тому більша частина розрахункового апарату знаходиться в неопрацьованому, тобто початковому стані. Проте прогнозування показників бюджету має велике майбутнє в Україні, тому заслуговує на серйозну увагу. В умовах ринкової економіки, коли суттєво змінюються інформаційні джерела для розробки бюджету, прогнозування Може стати надійним інструментом фінансової політики держави.
Бюджетне прогнозування - один з видів економічного прогнозування і в часі може поділятися на коротко- (1-5 років) і довгострокове (5-10 років). Найбільш прийнятними його методами е екстраполяція, моделювання, експертні оцінки. Послідовність робіт при прогнозуванні показників бюджету: визначення завдань, цілей; збирання і аналіз інформації; вибір моделі прогнозування; розробка рекомендацій для оптимізації рішень, що приймаються за даними прогнозних розрахунків.
Важливою проблемою бюджетної практики, яка підлягає розв'язанню, є також визначення чинників, які впливають на якість розробки бюджету. Важливим у розумінні впливу чинників, наведених на рис. 1 є не кількісне вимірювання їх відносної вагомості або питомої ваги у сукупному впливі, а те, які умови їх прояву приводять до позитивного чи негативного ефекту.
Наприклад, якщо економіка перебуває у стабільному, врівноваженому стані, то об'єктивно існує висока передбачуваність економічних параметрів на короткостроковий період, тобто на один рік, що є достатнім для планування чергового бюджету.
І, навпаки, якщо економічна система не сформована, економічні процеси нестабільні, а економічна політика хаотична, то об'єктивно звужується зона передбачуваності змін економічних параметрів. Таку об'єктивну невизначеність неможливо компенсувати надійністю методик розрахунків і досягненням продуктивного компромісу між впливовими силами при розгляді проекту бюджету в парламенті.
До широкого кола чинників, які визначають планування державного бюджету, належить економічна політика і програма діяльності уряду. Положення відповідних документів ураховуються і присутні в Бюджетній резолюції, у прогнозах соціального і економічного розвитку, в розрахунках і пропозиціях, які подаються обласними держадміністраціями і головними розпорядниками коштів державного бюджету.
Отже, оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспільства загалом. Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання: по-перше, визначення реальних обсягів доходів, по-друге, оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб, по-третє, збалансування бюджету.
Бюджетний контроль є одним з видів фінансового контролю, що здійснюється в процесі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів. Бюджетний контроль направлений на встановлення фактів порушення чинного законодавства при визначенні доходів і видатків бюджету. Його здійснюють на державному рівні законодавчі та виконавчі органи влади, а на рівні місцевих органів самоврядування - представницькі та адміністративні структури.
Проте в умовах ринкової економіки напрями і форми бюджетного контролю змінюються, виникає необхідність докорінного перегляду уявлень про його роль і методи впливу на економічні процеси в державі. На стадії складання бюджету, його розгляду і затвердження органи влади і управління мають справу з прогнозними розрахунками доходів і видатків бюджету, тому тут розглядається зв'язок їх з загальноекономічними показниками, передусім з прогнозною величиною національного доходу, загальним обсягом фінансових ресурсів. На цій стадії бюджетної роботи важливо досягти збалансованості між ними і доходами та видатками бюджету, не допустити його дефіциту.
Основна робота в галузі бюджетного контролю здійснюється на стадії виконання бюджету. При фінансуванні видатків, що передбачені в бюджеті, виконавчі органи здійснюють контроль за цільовим і ефективним використанням коштів, їхнім впливом на результати роботи підприємств, організацій, установ, яким виділяються бюджетні асигнування. Одночасно при мобілізації доходів до бюджету органи податкової інспекції здійснюють контроль за господарською діяльністю платників, правильністю відображення в звітності результатів їхньої діяльності.
Результати бюджетного контролю дають широку інформацію для прийняття обґрунтованих управлінських рішень в галузі фінансової та бюджетної політики держави.
Отже, державний бюджет - це надзвичайно складне та чутливе соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави. Вона опосередковує понад 70% усіх фінансових відносин і містить різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіляє значну частку ВВП.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.1. Сукупність чинників, які визначають якість розробки бюджету [5]
Безперечно, у бюджетній системі України є певні здобутки, які дають змогу її ланкам хоч і не синхронно, але все таки працювати за умов ринку. Проте, є незліченна кількість проблем, які слід розв'язувати і тим самим реорганізовувати державний бюджет.
3. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ
3.1 Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
У період формування в Україні власної моделі економічного розвитку як держави в цілому, так і окремого регіону одним із найактуальніших питань залишається пошук шляхів збалансування фінансової системи держави.
На загальнодержавному рівні вже робилися спроби збалансування фінансової системи у частині затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави. Однак, необхідно відмітити, що ці заходи призводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.
На регіональному рівні складається аналогічна ситуація. Внаслідок значних відмінностей у фінансовому розвитку кожного регіону прибуткова частина одних регіонів значно перевищує видаткову, а інших, навпаки, ледве покриває половину видатків. Держава збалансовує регіональні бюджети лише за допомогою міжбюджетних трансфертів - надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах.
Однак Україна не є винятком, тому що практично неможливо уявити державу, в якій ідеально працюють всі фінансово-економічні важелі, стимулюючи надходження коштів до бюджету, а державні видатки не перевищують доходів. Як свідчить світовий досвід, існує небагато прикладів оптимального вирішення проблеми збалансованості бюджету - можна відзначити приклад Німеччини, Японії, Швейцарії. Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого періоду часу мали відчутний дефіцит державного бюджету, який в окремі роки досягав 200 млрд. дол. або 3-6% ВВП країни.
У економічній літературі можна зустріти декілька підходів до проблеми дисбалансу бюджету, які істотно відрізняються один від одного. Однак останнім часом більшість економістів погодилися з точкою зору Дж.М. Кейнса, завдяки якому з середини тридцятих років дефіцит державного бюджету став застосовуватись як важіль державного регулювання економіки. Наприкінці двадцятого століття не залишилося практично жодної країни, у якій би був відсутній бюджетний дефіцит.
Отже, з погляду кейнсіанців, бюджетний дефіцит є звичайним наслідком проведення фіскальної політики, а збалансований бюджет має право на існування лише тоді, коли економіка перебуває в рівновазі в стані повної зайнятості.
Витрати державного бюджету тісно взаємозв'язані з його доходами. Цей взаємозв'язок виражається у кількісній відповідності видатків доходам, а також у їхньому двосторонньому впливі. З одного боку, обсяг видатків бюджету лімітується жорсткими рамками надходжень бюджетних доходів, причому бюджетні надходження в свою чергу визначаються економічними можливостями держави. Ось чому дуже важливо встановити такий обсяг бюджетних видатків і такі терміни використання бюджетних коштів, які б забезпечували вирішення соціально-економічних задач з максимальним економічним ефектом при мінімальних витратах. З іншого боку, видатки при ефективному використанні бюджетних коштів можуть здійснювати зворотний вплив на доходи, сприяючи зростанню виробництва, розвитку науки, вдосконаленню кадрового потенціалу тощо.
Збалансованість бюджету є необхідною умовою подолання економічного спаду української економіки. Для дотримання цього принципу бюджетної системи вітчизняні економісти рекомендують:
введення суворої фінансової дисципліни в усіх ланках державних фінансів;
розширення дерегуляційних і приватизаційних процесів, які сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар'єрів для розвитку підприємництва;
формування державного бюджету з метою досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах;
започаткування нової ідеології визначення державних задач і пріоритетів;
припинення нарощування соціальних заборгованостей;
скорочення державного боргу;
поступове зниження частки перерозподілу ВВП через бюджет.
До найважливіших напрямків збалансування належить також зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, розробка додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.
Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціально орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу. Збалансованість бюджету України може істотно вплинути на поліпшення макроекономічної ситуації і забезпечення фінансової стабільності держави.
Згідно з Бюджетним кодексом України принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Тобто, ідеальне виконання бюджету передбачає повне покриття видатків доходами. Але на практиці, як правило, обсяги видатків і доходів бюджету не збігаються.
Сальдо державного бюджету у відповідності з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду визначається за формулою:
Трансферт [155] - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.
Чисте кредитування [178] (кредитування за вирахуванням погашення) - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.
Перебільшення доходів над видатками формує активне сальдо або профіцит бюджету [130].
Якщо в процесі складання або розглядання бюджету спостерігається перебільшення доходів над видатками, до затвердження бюджету слід здійснити скорочення профіциту у такій послідовності:
скоротити залучення доходів від продажу державної власності;
скоротити залучення доходів від реалізації державних запасів і резервів;
передбачити спрямування бюджетних коштів на додаткове погашення боргових зобов'язань;
Подобные документы
Соціально-економічні та правові гарантії демократичної держави громадянам. Сутність та цілі соціальної політики уряду. Склад видатків на соціальний захист та забезпечення населення. Бюджетне фінансування освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва.
презентация [470,7 K], добавлен 10.02.2014Сутність державного бюджету та його призначення. Класифікація доходів та видатків Державного бюджету України. Вплив головного кошторису на соціально-економічний розвиток держави. Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України.
курсовая работа [988,6 K], добавлен 08.10.2013Джерела формування доходів державного бюджету, їх загальна характеристика. Видатки державного бюджету, їх класифікація та роль в розвитку країни. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів. Організація касового обслуговування державного бюджету.
реферат [298,5 K], добавлен 30.01.2015Динаміка державного боргу країни за останні 5 років. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до валового внутрішнього продукту. Особливості державного кредиту. Казначейське зобов’язання та вексель. Класифікація державного боргу.
презентация [7,0 M], добавлен 10.02.2014Державні видатки як ресурсна база бюджетної політики уряду і економічних реформ. Зміст і характер бюджетних видатків. Використання централізованих і децентралізованих доходів держави. Розподіл і перерозподіл централізованого грошового фонду держави.
реферат [491,8 K], добавлен 11.12.2011Склад видатків бюджету на оборону, особливості її фінансування. Поточні, капітальні, побічні та приховані оборонні видатки. Показники Державного бюджету України за 2010-2011 рр. Витрати бюджету на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
лекция [700,4 K], добавлен 10.02.2014Загальне поняття та види видатків бюджету. Фінансування державних видатків, суб'єкти фінансування та їх класифікація. Розподіл витрат за економічною характеристикою. Програмна класифікація видатків. Формування та планування витрат державного бюджету.
презентация [17,1 K], добавлен 30.06.2015Сутність та порядок фінансування видатків Державного бюджету. Методи бюджетного планування його видаткової частини. Проблеми фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Особливості казначейської системи обслуговування бюджету за видатками.
контрольная работа [79,8 K], добавлен 21.06.2015Економічний зміст, сутність та роль державного бюджету в ринковій економіці. Принципи планування Державного бюджету. Аналіз структури та динаміки Державного бюджету за 2010-2013 рр. Нормативно-правова база формування бюджету та його ефективність.
курсовая работа [252,2 K], добавлен 18.04.2015Сутність та основні причини виникнення бюджетного дефіциту. Класифікація бюджетного дефіциту. Ефективність економічної політики держави. Джерела фінансування дефіциту Державного бюджету. Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу.
курсовая работа [636,1 K], добавлен 24.11.2014
