Размещено на http://www.allbest.ru

75

Вступ

грошовий кошт

Сучасний стан в Україні характеризується фінансовою кризою, результатом якої є погіршення фінансового стану підприємств. Загальна неплатоспроможність суб'єктів господарювання - один з найважчих наслідків кризи, що обумовлює неспроможність підприємств як фінансових партнерів і перешкоджає здійсненню їх господарсько-фінансової діяльності.

Функціонування підприємства - це складний динамічний процес, що є результатом неперервного циклічного руху грошових коштів. Однією із проблем, що виникають перед підприємствами в сучасних умовах, є відновлення і збереження динаміки циклів операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, що є запорукою необхідної ліквідної позиції підприємства і реалізації його попиту на кошти.

Очевидно, що брак досвіду функціонування підприємств України в ринкових умовах, недостатнє вирішення проблеми управління їх грошовими потоками як в методологічному, так і в практичному аспектах призводять до того, що у вітчизняній практиці обліку рух коштів практично не береться до уваги. Це зумовлює ігнорування найбільш важливої - динамічної частини бізнесу і породжує низку серйозних проблем, пов'язаних з необґрунтованістю та хаотичністю управління і загостренням загальної проблеми неплатежів.

Вирішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають грошові потоки кожного окремого суб'єкта господарювання. Складність ситуації полягає і в тому, що проблеми фінансового розвитку на мікро-рівні перебувають у тісному зв'язку з проблемами макроекономічного регулювання. Таким чином, існує нагальна потреба в розробці методики дослідження грошових потоків, підвищенні наукової обґрунтованості прийняття фінансових рішень в умовах нестабільності та ризику, розробці системи аналітичних і модельних засобів управління коштами. Необхідність в організації економічного аналізу грошових потоків на підприємствах обумовлена існуванням практичних потреб фінансового управління, що стоять на рівні проблеми виживання окремих підприємств, галузей і виходу із кризового стану економічної системи в цілому.

Інформаційний характер і нові підходи до сутності грошей через призму науки викликають необхідність перегляду процесу ведення бухгалтерського обліку та контролю операцій з грошовими коштами. У зв'язку з орієнтацією національних стандартів бухгалтерського обліку на положення Міжнародних стандартів фінансової звітності, нестабільністю законодавства та розвитком зорієнтованої на міжнародне співробітництво економіки, саме операції щодо ведення обліку грошових коштів підлягають найбільшим змінам. Тому наявність суперечливих питань та неузгодженостей при веденні обліку грошових коштів вимагає детальнішого їх вивчення та пошуку єдиних шляхів вирішення цих проблем.

При аналізі поглядів на сутність грошових коштів та їх еквівалентів було виявлено, що питання їх обліку досліджувалися багатьма науковцями, зокрема: С.Л. Березою, М.Т. Білухою, Ф.Ф. Бутинцем, А.С. Гальчинським, А.М. Герасимовичем, С.Ф. Головим, М.Я. Дем'яненко, В.М. Жуком, Г.Г. Кірейцевим, М.М. Коцюпатрим, А.М. Кузьмінським, Н.І. Ладутько, О.М. Петруком, В.В. Сопком, Л.К. Суком, М.Г. Чумаченком, В.О. Шевчуком та ін. Зарубіжні дослідники цих питань: А.М. Андросов, І.А. Бланк, М.Ф. Ван Бред, М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера, Ж. Рішар, Я.В. Соколов, Е.С. Хендріксен.

Вдосконалення бухгалтерського обліку, застосування ефективнішої методики аналізу грошових коштів та їх еквівалентів залишається одним з найактуальніших питань, оскільки результати цих процесів є основою для ефективної діяльності господарюючого суб'єкта і його постійного розвитку.

Недостатня розробка теоретичних і методичних питань обліку та аналізу грошових коштів, а також науково-теоретична і практична значимість вказаних проблем зумовили вибір теми бакалаврського дослідження та визначили його основні напрями.

Мета бакалаврської роботи - дослідити теоретичні і методичні положення обліку та аналізу грошових коштів та їх еквівалентів на рівні окремого підприємства на підставі вивчення стану та критичного аналізу діючої в Україні практики обліку грошових коштів.

Досягнення поставленої мети зумовило постановку і вирішення наступних завдань:

визначення місця грошових коштів та їх еквівалентів в системі бухгалтерського обліку;

розкриття порядку обліку грошових коштів в умовах комп'ютерних технологій;

дослідження потреб складання Звіту про рух грошових коштів, ефективність використання інформації, що міститься в ньому;

аналіз грошових коштів підприємства з метою уточнення методики проведення аналізу.

Об'єкт дослідження - технологія та процедури бухгалтерського обліку, форми та методи аналізу грошових коштів на окремих сільськогосподарських підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних та практичних аспектів обліку грошових коштів та їх еквівалентів.

Для досягнення поставленої мети були використані наукові методи, що застосовуються при вивченні соціально-економічних процесів і явищ, а саме: методи наукового узагальнення (при уточненні сутності поняття "грошові кошти"), діалектичний метод (при визначенні місця та ролі грошових коштів у кругообігу засобів підприємства), історичний і системний підходи (при визначенні основних історичних етапів розвитку форм розрахунків та їх обліку), методи індукції та дедукції, класифікації, порівняння, наукової абстракції, системного та комплексного аналізу (при виробленні пропозицій щодо обліку та контролю грошових коштів, розробці моделі комплексного аналізу грошових потоків підприємства).

Теоретичною та методологічною основою бакалаврського дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем бухгалтерського обліку і аналізу грошових коштів; законодавчі та нормативно-правові акти з питань бухгалтерського обліку. У процесі дослідження використовувалися матеріали ДП "Липницький спиртовий завод".

Розділ 1. Роль грошових коштів у господарській діяльності підприємства

1.1 Економічна сутність грошових коштів та їх еквівалентів

Гроші - це економічна категорія, що означає специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента. Одночасно гроші - явище суспільне. Вони виражають систему суспільних відносин, що базуються на еквівалентному обміні виробниками результатами своєї праці. Існують кредитні, паперові гроші.

Гроші виникли в зв'язку з розвитком товарного виробництва, є складовим елементом товарного господарства і відіграють важливу роль в забезпеченні нормального функціонування ринкової економіки.

З розвитком виробництва і обігу товарів, ринкового господарства в цілому, відбувалися як кількісні, так і якісні зміни у функціонуванні грошей, що призвело до демонетизації золота. Із розвитком ринкових відносин у всіх сферах економічного життя зростає роль та значення грошей. З метою здійснення комерційної діяльності кожне підприємство повинно мати оборотні засоби. Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Характерною їх особливістю є те, що вони повністю споживаються і відновлюються після кожного виробничого циклу. Оборотні засоби здійснюють безперервний кругообіг: із грошової форми вони переходять у матеріальну, потім у виробничу і знову в матеріальну і грошову. Цей процес можна виразити формулою: Г-М-В-М?-Г?.

На першій стадії (Г-М) за гроші купують матеріальні цінності, які необхідні для процесу виробництва: корми, насіння, пальне, добрива, запасні частини, будівельні матеріали тощо. Тобто на першій стадії кругообігу гроші якби перетворюються в матеріальні цінності - процес постачання. На другій стадії (М-В) вони споживаються в процесі виробництва і в результаті одержують нові матеріальні цінності (В-М'), частина яких виступає як товар і продається - процес реалізації. В результаті реалізації в господарстві знову з'являються гроші (М'-Г'). Різниця одержаною сумою від реалізації та авансованою для (Г'-Г) покаже результат господарювання (прибуток або збиток). Таким чином, в процесі діяльності підприємства, гроші постійно здійснюють кругообіг і безперервно знаходяться на всіх його стадіях [39, с. 137].

Грошовий обіг - рух грошей в готівковій та безготівковій формі, що обслуговує кругообіг товарів та послуг в процесі розширеного відтворення. В сучасний період гроші поступають в обіг через механізм банківського кредитування економічних суб'єктів. Обслуговуючи різноманітні акти купівлі-продажу товарів та інші платежі, гроші постійно видаляються від того місця, де вони вступили в сферу обігу, переходять від одного економічного суб'єкта до іншого. Вилучаються з обігу гроші при погашенні банківських позичок. Тому політика розширення чи звуження банківського кредитування впливає на масу грошей в обігу, на стан грошового обігу.

Термін «гроші», не має однозначного тлумачення, у науковців існують досить значні розбіжності у наповненні цієї категорії економічним змістом. Гроші - засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості та засіб збереження (накопичення) вартості [23, с.218]. Таке наповнення цієї категорії не заперечується, але воно обходить увагою той факт, що гроші, в першу чергу, не є якоюсь річчю, або сукупністю організаційно - технічних засобів та юридичних норм. Гроші - це історично визначений сектор економічних відносин між людьми, як суб'єктами економічних відносин.

Фінансовий словник дає тлумачення терміну «гроші», як економічної категорії, що означає специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента під час обміну товарів. Обслуговуючи всі області економічних стосунків, гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. У кожній з цих функцій гроші мають свою специфічну форму вияву. Тому в господарській практиці назву грошей мають явища, зовні відмінні одне від одного: одиниці рахунку, в яких визначаються ціни на банківських рахунках; кошти, витрачені на придбання цінних паперів; боргові зобов'язання, що використовуються для платежів тощо [51, с. 7].

Гроші - це, перш за все особливий сектор економічних відносин, який опосередковує взаємовигідний обмін товарами, роботами, послугами та капіталами поміж суб'єктами економіки з передбачуваними наслідками. По - друге, - це сукупність всіх платіжних засобів, здатних забезпечити виробництво, обіг, споживання всього розмаїття благ, які мають споживчу вартість у відповідності до розвитку продуктивних сил і виробничих відносин [57, с. 18].

Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання [30, с. 38].

Сільськогосподарські підприємства в процесі господарської діяльності вступають в розрахункові відносини, здійснюючи розрахунки з ними грошима, як в готівковій так і безготівковій формі. У зв'язку з тим, що частина готової продукції використовується для власного споживання (корми, насіння тощо), не вся вона переходить у гроші, а лише та, яка реалізується.

Готівкові розрахунки здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами, а також на незначні суми між підприємствами, організаціями, установами. До готівкових розрахунків належать виплати підприємствами грошових доходів населенню у вигляді заробітної плати, стипендій, пенсій, грошових допомог. Готівка видається з рахунків підприємств за допомогою чеків.

При безготівковому грошовому обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум на рахунках в банках і зарахування взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків. Безготівковий грошовий обіг має ряд переваг: значно скорочує суспільні витрати обігу; створює сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу; поліпшує економічне становище суб'єктів грошового обігу, оскільки прискорюється обіг їх грошових коштів, забезпечується тісний зв'язок їх з банком та з грошовими ринком в цілому. Отже, всім учасникам сфери обігу економічно вигідно розраховуватись за своїми зобов'язаннями в безготівковій формі через банки. Переважна більшість безготівкових розрахунків здійснюється між суб'єктами господарювання.

Отже, система грошових відносин виступає як органічний структурний елемент, невід'ємна частина загальної системи товарно - грошових відносин. Гроші обслуговують всі сфери економічних відносин в процесі суспільного відтворення, виконують при цьому п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. В кожній з цих функцій гроші мають свою специфічну форму прояву. Тому в господарській практиці назву грошей можуть носити явища, які зовні дуже відмінні одне від одного: одиниці рахунку, в яких визначені ціни на товари; національні грошові знаки; іноземна валюта; записи на банківських рахунках; кошти, витрачені на придбання цінних паперів; боргові зобов'язання, які використовуються для платежів тощо.

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі виникають розрахунки і платежі. Такі розрахунки відбуваються і при розподілі та перерозподілі коштів. Сукупність усіх грошових платежів утворить грошовий обіг.

Гроші використовуються на всіх стадіях кругообігу капіталу, ними опосередковані всі господарські процеси. Отже, грошові операції пов'язані з багатьма господарськими операціями на стадіях придбання засобів виробництва, виробництва продукції та її реалізації.

В умовах обігу грошей, що володіють власною вартістю, грошовий обіг, як і товарний оборот, виступає як вартісний оборот, оскільки золота або срібна монети мали власну вартість, відбиту в зазначеному на ній номіналі. Вартісний оборот поєднував як грошовий, так і товарний оборот.

Сучасний же грошовий обіг відбувається за допомогою грошових одиниць (у готівково-грошовому і безготівковому оборотах), рівної їхньому номіналові. Тому вартісним зараз можна вважати тільки товарний оборот.

Платіжний оборот - процес руху коштів платежу, застосовуваних у даній країні. Він включає не тільки рух грошей як засобів платежу в готівковому виразі - грошовому і безготівковому оборотах, але і рух інших засобів платежу (чеків, депозитних сертифікатів, векселів тощо). Не можна не звернути увагу на те, що порівняно значна частина розрахунків між їхніми учасниками здійснюється без грошового обігу - у формі бартеру або заліку. Отже грошовий обіг є, складовою частиною платіжного обороту.

Грошовий обіг, що включає оборот готівки, у свою чергу, служить складовою частиною грошового обігу. Обіг грошових знаків припускає їхній постійний перехід від одних юридичних або фізичних осіб до інших.

Обіг може здійснювати лише готівка. Рух грошової одиниці в без готівковому обороті відбиває у виді записів по рахунках у банку. Рух готівки замінюється кредитними операціями, виконуваними при участі банку, по рахунках учасників відповідних операцій. Тому поняття «грошовий обіг» можна віднести тільки до частини грошового обігу, а саме до готівково-грошового обороту.

Гроші, що знаходяться в обороті виконують три функції:

платежу;

обігу;

нагромадження (накопичення).

Останню функцію гроші здійснюють тому, що їхній рух не можливий без зупинок. Коли ж вони тимчасово припиняють свій рух вони і виконують функцію нагромадження.

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей між:

центральним банком та іншими банками;

комерційними банками;

підприємствами й організаціями;

банками і підприємствами й організаціями;

банками і населенням;

підприємствами, організаціями і населенням;

фізичними особами;

банками і фінансовими інститутами різного призначення;

фінансовими інститутами різного призначення і населенням.

По кожному з цих каналів гроші роблять зустрічний рух.

Структуру грошового обігу можна визначати по різних ознаках. З них найбільш розповсюдженим є класифікація грошового обігу в залежності від форми функціонуючих у ньому грошей. За цією ознакою грошовий обіг підрозділяється на безготівкових і наявний грошових обіг. Однак незважаючи на усю важливість такої класифікації, вона не відбиває економічного змісту окремих частин грошового обігу. Тому поряд з даною ознакою класифікації грошового обігу варто використовувати й іншу ознаку - характер відносин, що обслуговує та або інша частина грошового обігу.

У залежності від цієї ознаки грошовий обіг розбивається на три частини:

грошово-розрахунковий оборот, що обслуговує розрахункові відносини за товари і послуги і по нетоварних зобов'язаннях юридичних і фізичних осіб;

грошово-кредитний оборот, що обслуговує кредитні відносини в господарстві;

грошово-фінансовий оборот, що обслуговує фінансові відносини в господарстві.

Нарешті, можна класифікувати грошовий обіг у залежності від суб'єктів, між якими рухаються гроші. За цією ознакою структура грошового обігу така:

оборот між банками (міжбанківський оборот);

оборот між банками і юридичними і фізичними особами (банківський оборот);

оборот між юридичними особами;

оборот між юридичними і фізичними особами;

оборот між фізичними особами.

Грошовий потік підприємства являє собою сукупність розподілених під час надходжень і виплат коштів, які генеруються його господарською діяльністю.

Основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і їх еквівалентів є своєчасне проведення розрахункових операцій, їх документальне оформлення, збереження грошових коштів, контроль за витрачанням грошових коштів.

1.2 Поняття та класифікація грошових коштів

Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання. Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюта України - банкноти та монети [31, с. 19].

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти - доходи і надходження, що акумулюються в грошовій формі на рахунках підприємств, організацій, установ в банках і використовуються для забезпечення їх власних потреб або розміщенні у вигляді ресурсів банків.

По праву розпорядження грошові кошти підрозділяються на: кошти підприємств і господарських організацій, бюджету і бюджетних організацій, кредитних і фінансових установ, профспілкових і громадських організацій, кошти населення. Грошові кошти підприємств і господарських організацій - частка їх власних оборотних коштів, які будуть використані на оплату виробничих запасів; відрахування на соціальне страхування і в інші централізовані фонди до їх перерахування; частина прибутку до його відрахування в бюджет і чистий прибуток до використання за призначенням; кошти амортизаційного, ремонтного фонду до їх використання за призначенням; залучені кошти інших підприємств і організацій, громадян шляхом випуску акцій. [9, с. 98].

Грошові потоки можна класифікувати на основі проходження платежів. Механізм проходження платежів залежить від таких трьох факторів:

учасників угоди (тобто сторони, між якими проводиться платіж) (механізм платежу, учасником угоди якого є клієнт банку, відрізняється від механізму платежу, учасником угоди якого є банк; до того ж має значення, який саме банк розглядається - комерційний або центральний);

тип платежу (платежі в наявній формі проводяться «з рук у руки», а платежі в безготівковій формі припускають участь третьої сторони - банку);

ініціатор платежу (тобто, хто саме з пари учасників угоди виступає платником коштів) (платежі, що проводяться в одній парі учасників угоди, але здійснюються різними її учасниками, відрізняються напрямком руху грошей).

Виділяється чотири групи учасників угоди: комерційні банки, центральні банки (ЦБ), суб'єкти господарювання й Уряд. Банки є посередниками при розрахунках безготівковими грішми.

Поняття «безготівкові гроші» не віддільне від поняття «банк» (безготівкові гроші - це запис на рахунках у банках). ЦБ - це банк комерційних банків: він веде їхнього рахунка. Комерційні банки і ЦБ обслуговують рахунка небанківського сектора, об'єднаного назвою «суб'єкти господарювання». З погляду механізму проходження платежів, трьох груп учасників угоди (комерційні банки, ЦБ, суб'єкти господарювання) досить, щоб цілком описати всі розходження між грошовими потоками. Але, з погляду функціональної ролі, з небанківського сектора варто особливо виділити органи загальнодержавного управління, бюджетні організації тощо, по рахунках яких ведеться облік коштів вільного бюджету. Тоді суб'єктами господарювання будуть економічні агенти небанківського сектора, відмінні від Уряду, тобто ті з них, по рахунках яких не ведеться облік бюджетних коштів.

Грошові потоки, що виникають у парах учасників угод, ті, котрі здійснюються в безготівковій формі, і ті, котрі приводять до зміни однієї форми грошей на іншу. Грошові потоки, що здійснюються в наявній формі, класифікуються як «плата в наявній формі», грошові потоки, що здійснюються в безготівковій формі, - як «плата в безготівковій формі», а грошові потоки, що приводять до зміни однієї форми грошей на іншу, так і називаються - «переклад грошей з однієї форми в іншу».

Платежами типу «плата в наявній формі» є:

розрахунки готівкою між економічними агентами - учасниками угод за товари (і тому числі - за валюту, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, цінні папери), виконані роботи, надані послуги тощо;

виплата заробітної плати, стипендії, пенсій, різних видів посібників, гонорарів у наявній формі;

надання або повернення кредитів у наявній формі;

виплата відсотків за кредити і депозити, комісійних у наявній формі;

сплата податків, штрафів, пені, інших зборів у наявній формі;

інші платежі.

Платежі типу «плата в безготівковій формі» є:

безготівкові розрахунки між економічними агентами - учасниками угод за товари (і в тому числі - за валюту, дорогоцінні метали, дорогоцінні камені, цінні папери), виконані роботи, надані послуги тощо;

виплата заробітної плати, стипендій, пенсій, різних видів посібників, гонорарів тощо шляхом перерахування на рахунки одержувачів;

надання або повернення кредитів у безготівковій формі;

розміщення коштів на депозитах шляхом перерахування з рахунків (кореспондентських рахунків) на депозитні рахунки;

виплата відсотків за кредити і депозити, комісійних тощо у безготівковій формі;

інші платежі.

Платежі типу «переклад грошей з однієї форми в іншу» є:

внесення коштів на рахунки (кореспондентські рахунки) у банках;

зняття коштів з рахунків (кореспондентських рахунків) у банках;

покупка комерційними банками друг у друга готівки за безготівкові.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками. Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства - отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективніше використань оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов'язані собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інший рахунки. З цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

Оцінка грошових коштів, які знаходяться в касі та рахунках у банках, буде однаковою. Грошові кошти в національній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за номінальною вартістю.

Грошові кошти в іноземній валюті відповідно до принципу єдиного грошового вимірника для відображення в обліку також повинні бути виражені в національній валюті. Важливу роль при оцінці грошових коштів відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки грошових коштів, які повинні запобігати завищенню оцінки активів. Грошові кошти в іноземній валюті згідно П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" є монетарною статтею.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу, тобто здійснюється їх перерахунок і нарахування курсової різниці. Отримані в результаті перерахунку курсові різниці відображаються у складі операційних доходів або витрат. У бухгалтерському обліку й звітності вони відображаються в тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку, або в якому складається бухгалтерська звітність.

Для відображення коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

«Каса»: 301 «Каса в національній валюті», 302 «Каса в іноземній валюті»;

31 «Рахунки в банках»: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», 314«Інші рахунки в банку в іноземній валюті»;

33 «Інші кошти»: 331 «Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»;

34 «Короткострокові векселі одержані»: 341 «Короткострокові векселі одержані в національній валюті», 342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті»;

35 «Поточні фінансові інвестиції»: 351 «Еквіваленти грошових коштів», 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Рахунки класу 3 "Кошти, рахунки та інші активи” призначені для узагальнення інформації про наявність грошових коштів (у національній та іноземній валюті на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів, витрат майбутніх періодів.

Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою на рахунках цього класу та класів 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань”, 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання" та на рахунках 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи” обліковуються в гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату здійснення грошової операції, оформлення митних документів, підписання документів про виконання робіт (послуг), підписання установчих документів, затвердження авансового звіту про використання підзвітних грошових коштів. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за такими операціями відносяться на рахунки: 71 "Інший операційний дохід", 74 "Інші доходи", 85 "Інші затрати", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати”.



1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку та звітності грошових коштів

Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавче регулює грошовий обіг.

У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на її території:

найменування національної грошової одиниці; - види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;

встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;

порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

У статті 92 Конституції України встановлено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. Засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України, покладено на Раду Національного банку.

Стаття 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України - забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Грошовою одиницею України, як це і встановлено статтею 99 Конституції, є гривня. Встановлені державою форми організації грошового обігу країни складають грошову систему України.

Указом Президента України зараз введено в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 , 100 і 200 гривень і розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок.

Національний банк України визначає офіційний валютний (обмінний) курс гривні виходячи з валютного (обмінного) курсу Національного банку України, що діяв напередодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українського карбованця на гривню. Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року і встановлюється він Національним банком. Офіційне співвідношення між гривнею і золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Курс гривні відносно іноземних валют підтримується національним банком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та застосування інших інструментів регулювання грошової маси в обігу.

Право встановлювати умови та порядок конвертації гривні на іноземну валюту належить Національному банку України.

Національний банк України для забезпечення організації грошового обігу:

- виготовляє і зберігає банкноти і монети;

- створює резервні фонди банкнот і монет;

- встановлює номінали, системи захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

- встановлює порядок заміни пошкоджених монет і банкнот;

- встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання, перевезення і інкасації готівки;

- визначає порядок касових операцій для банків та усіх клієнтів банків.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - паперових банкнот і металевих монет. Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках банку як його пасив.

Виключне право введення в обіг гривні і розмінної монети, організація їх обігу і вилучення з обігу належить Національному банку України.

Купівля-продаж конвертованих валют за гривню з метою задоволення поточних потреб суб'єктів господарювання організується також Національним банком.

Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються і обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком і комерційними банками, але банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти і монети.

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України в розпорядженні Національного банку України є золотовалютний резерв, куди включаються: монетарне золото; спеціальні права позичання; резервна позиція в Міжнародному Валютному Фонді; іноземна валюта у вигляді банкнот, монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (але не акції), що оплачуються в іноземній валюті.

Таким чином, готівковий обіг на території України регулює законодавство і нормативні акти Національного банку. Слід відзначити, що готівковий і безготівковий обіг коштів зв'язані. Грошова маса, яка знаходиться в обігу, включає в себе як готівку, так і кошти на рахунках, у вкладах юридичних осіб і громадян.

Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг шляхом установлення певних нормативів, як і вимагає наше законодавство, шляхом проведення облікової політики (між іншим, після проведення грошової реформи облікова ставка НБУ систематично знижується і зараз становить 16%), операцій з цінними паперами, встановлення обов'язкових резервів і економічних нормативів для комерційних банків. Діяльність Національного банку України по регулюванню безготівкового обігу впливає на готівковий. Так, одержуючи позички в кредитних установах, господарюючі суб'єкти за їх рахунок сплачують зарплату і цим перетворюють їх у готівку. Зобов'язуючи комерційні банки зберігати частину коштів у фонді обов'язкових резервів, Національний банк безпосередньо впливає на стан готівкового обігу в країні.

Національний банк України сформулював основні завдання установ банку в роботі з готівкою:

- безумовне виконання законів, указів Президента, нормативних і інструктивних актів Національного банку з питань регулювання обсягу і структури готівкової маси в обігу; прогнозування і раціональна організація готівкового обігу з урахуванням основних напрямів грошової політики, впровадження нових форм безготівкових розрахунків;

- обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання обсягу готівки.

Виходячи із змісту Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про підприємства" та нормативних актів Національного банку України можна сформулювати наступне: усі підприємства, установи та організації на території України, незалежно від організаційно-правових форм, повинні зберігати свої кошти в установах банків, повинні проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами у безготівковому порядку через установи банків; можуть мати в касі готівку в межах ліміту, який встановлюється установами банків за погодженням з керівництвом цього підприємства, а кошти, що перевищують ліміт залишку готівки в касі, зобов'язані здати в банк; в касі власники рахунків мають право зберігати кошти понад ліміт тільки для цілей, які визначені правилами Національного банку України.

Розділ 2. Облік і звітність грошових коштів на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ Агрофірма "Іванків"

ТОВ Агрофірма "Іванків" знаходиться в селі Іванків Бориспільського району Київської області. Київська область розташована в басейні середньої течії Дніпра, головним чином на правобережжі. Має площу 28,1 тис. км кв. На півночі вона межує з Білоруссю, на заході - з Житомирською та Вінницькою, на північному сході та заході - з Чернігівською, на півдні - з Черкаською та Полтавською областями. Область лежить у межах зон мішаних лісів і лісостепової. Її ґрунтові та агро-кліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Іванківський район - район у Північній частині Київської області, його площа - 3,6 тис. км кв. Лежить у межах Поліської низовини. Поверхня - Полого-хвиляста рівнина з чергуванням моренно - зондрових пасом, підвищених лесових "островів" та заболочених знижень. Іванківський район розташований у Київському Поліссі. Пересічна температура січня - 6,2°С, липня - +18,8°С. Період з температурою понад +10°С становить 155 днів. Опадів 589 мм на рік, з них 68% випадає в теплий період року. Район належить до вологої, помірно теплої агро-кліматичної зони. Основні типи ґрунтів: дерново-підзолисті (70% площі району), сірі лісові, дернові, лучні, торфово-болотні. Під лісом 67,8 тис. га.

Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні картоплі, льону, зернових і овочевих культур, хмелю та виробництва молока і м'яса. Розвинуте садівництво. Для даного району характерне раціональне використання земельних ресурсів в сільському господарстві й заходи по боротьбі з несприятливими природними процесам і явищами.

Серед матеріальних умов виробництва земля займає особливе значення, є основою виробництва в аграрних господарствах. У зв'язку з цим, однією з умов наукового ведення господарства є раціональне використання землі. Про це свідчить структура земельних та сільськогосподарських угідь, тобто їх процентне співвідношення. Види земельних угідь господарства та їх структура наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Склад і структура земельних та сільськогосподарських угідь ТОВ Агрофірми “Іванків” (2006-2008 рр.)*

Угіддя	2006	2007	2008
	га	%	га	%	га	%
Всього сільськогосподарських угідь	3738	100	3738	100	3738	100
у тому числі:
рілля	3259	87,2	3259	87,2	3259	87,2
сіножаті	297	7,9	297	7,9	297	7,9
пасовища	182	4,9	182	4,9	182	4,9

*без землі, що здана в оренду. *Джерело: річні статистичні звіти господарства

Як видно з даних табл. 2.1, склад і структура земельного фонду господарства за період, що аналізується, не змінилися. У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність має рілля. В досліджуваному господарстві її частка становить 87,2%, що свідчить про інтенсивне використання сільськогосподарських угідь. Сіножаті і пасовища займають відповідно 7,9% і 4,9%.

Досліджуване господарство має високу розораність земель, частка ріллі відповідно становить 87,2%, що свідчить про інтенсивне використання сільськогосподарських угідь.

В цілому характер масштабу діяльності господарства визначають показники, які відображають загальну характеристику розміру підприємства, тобто його виробничий стан та потенціал. Ці дані наведені в табл. 2.3.

Як уже згадувалось, площа сільськогосподарських угідь господарства за період 2006-2008 рр. не змінилася і становить 3738 га. Чисельність працівників, зайнятих у виробництві, зменшилась на 28,6%. Це може бути свідченням того, що виробництво стало більш автоматизованим і механізованим. Середньорічна вартість основних виробничих фондів зросла в 2008 р. порівняно з 2006 р. на 5,9%.

Таблиця 2.2 Показники розмірів ТОВ Агрофірми "Іванків" (2006-2008 рр.)

Показники	Роки	2008 р. у % до 2006 р.
	2006	2007	2008
Площа сільськогосподарських угідь, га	3738	3738	3738	100
Середньорічна кількість працюючих, чол.	220	173	157	71,4
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5187	4937	5491	105,9
Вартість валової продукції в порівняних цінах, тис. грн.	14323,4	13542,1	11725,3	81,9
в т. ч. рослинництва	1852,4	2313,3	1810,6	97,7
тваринництва	12471,0	11228,8	9914,7	79,5
Вартість товарної продукції, тис. грн.	14700	13543	10482	71,3
Валовий прибуток, тис. грн.	1274	681	-4624	-
Чистий прибуток, тис. грн.	834	106	-4016	-

У господарстві дещо зменшилась вартість валової продукції у порівняних цінах за рахунок зменшення вартості продукції тваринництва на 2556,3 тис. грн.. Це викликано тим, що в господарстві скоротилось виробництво продукції тваринництва.

Спостерігається також зменшення випуску товарної продукції у 2008 р. відносно 2006 р. у зв'язку зі скороченням обсягу виробництва продукції тваринництва. Тому відбулося і скорочення валового доходу. Однак причиною цього є не лише скорочення виробництва, але й значне зростання виробничої собівартості як продукції рослинництва, так і тваринництва. В 2008 р. ТОВ Агрофірма "Іванків" зазнало значних збитків. Основною причиною збиткового виробництва є висока виробнича собівартість продукції, яка перевищує ціни реалізації.

Таким чином, наведені дані вказують на поступове зниження рівня економічної ефективності сільськогосподарського виробництва досліджуваних.

Розглянемо напрямки спеціалізації ТОВ Агрофірми "Іванків", виходячи зі структури товарної продукції, що виробляється господарством, дані по якій наведені в табл. 2.3.

Основним видом діяльності є птахівництво. Виробництво і реалізація курячих яєць є основним джерелом надходження грошових коштів (66,3% грошових надходжень в 2008 р.). Продукція рослинництва в структурі товарної складає 18,6% в 2008 р., що на 11,1% більше ніж в 2006 р.

Таблиця 2.3 Обсяг і структура товарної продукції ТОВ Агрофірми "Іванків" (2006-2008 рр.)

Види продукції	2006 р.	2007 р.	2008 р.
	Виручка тис. грн.	У % до підсумку	Виручка тис.грн.	У % до підсумку	Виручка тис. грн.	У % до підсумку
Зернові і зернобобові	945	7,5	1059	9,0	1520	16,4
Ріпак	-	-	-	-	18	0,2
Інша продукція рослинництва	3	0,02	2	0,02	180	1,9
Всього по рослинництву	948	7,5	1061	9,0	1718	18,6
Худоба і птиця в живій вазі	755	6,0	1205	10,3	1147	12,4
Молоко	533	4,2	386	3,3	75	0,8
Яйця курячі	10257	81,2	8982	76,5	6131	66,3
Мед	4	0,03	8	0,07	6	0,01
Інша продукція тваринництва	21	0,2	23	0,2	32	0,3
Всього по тваринництву	11570	91,5	10604	90,3	7391	80,0
Промислова продукція	35	0,3	34	0,3	31	0,3
Реалізація іншої продукції, робіт і послуг	32	0,3	30	0,3	38	0,4
Реалізація товарів	53	0,4	13	0,1	64	0,7
Всього	12638	100	11742	100	9242	100

Якщо розглядати обсяг і структуру товарної продукції ТОВ Агрофірми "Іванків" в динаміці за 2006-2008 рр., то спостерігається скорочення випуску продукції тваринництва, в основному, за рахунок скорочення випуску курячих яєць з 81,2% в загальному обсязі продукції до 66,3% та молока з 4,2% до 0,8%.

В той же час в рослинництві спостерігається збільшення випуску продукції за рахунок росту випуску зернових з 7,5% в загальному обсязі продукції 2006р. до 16,4% в 2008 р. Загальна виручка від реалізації скоротилася на 26,9%.

Щоб проаналізувати причини зменшення валового доходу, звернемося до даних табл. 2.4, де наведені натуральні показники випуску основних видів продукції.

Таблиця 2.4 Натуральні показники виробництва основних видів продукції ТОВ Агрофірми "Іванків" (2006-2008 рр.)

Показники	Роки	2008 у % до 2006
	2006	2007	2008
1	2	3	4	5
Валовий збір, ц	41656	51065	40734	97,8
в т.ч. озима пшениця	25875	31910	27793	107,4
Урожайність озимої пшениці, ц/га	22,7	20,7	18,6	81,9
Валовий надій молока, ц	6831	4207	860	12,6
Валове виробництво курячих яєць, тис. шт.	45823	39769	36762	80,2
Валове виробництво м'яса, ц	1932	2573	103	5,3
Продуктивність корів, кг	1952	1456	450	23,1
Середньодобовий привіс ВРХ, г	251	316	142	56,6

Виходячи з даних табл. 2.4, можна підтвердити, що скорочення валового доходу господарства спричинено значним спадом виробництва продукції тваринництва. При цьому виробництво зернових залишається майже не змінним.

У 2008 р. виручка від реалізації зернових вдвічі більша ніж в 2006 р., хоча валовий збір зерна знизився лише на 2,2%. Це пояснюється тим, що у 2008 р. було реалізовано зерна майже вдвічі більше порівняно з 2006 р., а також ціни на зернові дещо зросли з 45,8 грн. за центнер (2006 р.) до 50,4 грн. за центнер. (2008 р.)

Даними, які доповнять характеристику господарства, будуть дані по забезпеченості господарства трудовими ресурсами та їх використанням, що наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Забезпеченість робочою силою та її використання в ТОВ Агрофірмі "Іванків" (2006-2008 рр.)

Показники	Роки	2008 у % до 2006
	2006	2007	2008
Середньорічна кількість працівників, зайнятих в основному виробництві, осіб.	220	173	157	71,4
Затрати праці всього, тис. люд-год.	235	222	190	80,9
в т.ч. по рослинництву	55	81	46	83,6
тваринництву	180	141	144	80,0
Відпрацьовано люд-год. 1 працездатним за рік	1068	1283	1210	113,3
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,59	0,71	0,67	113,6
Вартість валової продукції, тис. грн.	14323,4	13542,1	11725,3	81,9
в т.ч. рослинництва	1852,4	2313,3	1810,6	97,7
тваринництва	12471,0	11228,8	9914,7	79,5
Вироблено валової продукції сільського господарства, тис. грн. на 1 тис. люд-год.	61,0	61,0	61,7	101,1
в т.ч. по рослинництву	33,7	28,6	39,4	116,9
тваринництву	69,3	79,6	68,9	99,4

Як видно з даних табл. 2.5, середньорічна кількість працівників, зайнятих в основному виробництві зменшилась на 28,6%. Позитивним є те, що продуктивність праці підвищилась у 2008 році на 13,3%. Щодо коефіцієнта використання трудових ресурсів, то він теж збільшився на 13,6%, це свідчить про те, що виробництво стало більш трудомістким. У тваринництві продуктивність праці знизилась на 0,4% порівняно з 2006 р. і на 13,4% порівняно з 2007 р. Щодо рослинництва то цей показник на 16,9% вищий ніж в 2006 р.

Розвиток сільського господарства, рівень і темпи зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежить від забезпеченості сільськогосподарських підприємств виробничими фондами. Їх наявність і ефективність використання в господарстві, що досліджується, наведені в табл. 2.6.

Таблиця 2.6 Забезпеченість основними фондами і їх використання в ТОВ Агрофірмі "Іванків" (2006-2008 рр.)

Показники	Роки	2008 у % до 2006
	2006	2007	2008
Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн.	4109	5765	5217	127,0
Вартість валової продукції сільського господарства, тис. грн.	13575	13141	13778	101,5
Площа сільськогосподарських угідь, га	3738	3738	3738	100,0
Середньорічна кількість працівників, зайнятих в основному виробництві, осіб.	220	173	157	71,4
Фондозабезпеченість, грн./га	1099,3	1542,3	1395,7	127,0
Фондовіддача, грн./грн.	3,30	2,28	2,64	80,0
Фондомісткість, грн./грн.	0,30	0,44	0,38	126,7
Фондоозброєність, грн./чол.	18677,3	33323,7	33229,3	177,9

Як видно з табл. 2.6 вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення зросла у 2008 р. порівняно з 2006р. на 27%, хоча порівняно з 2007 р. зменшилась на 9,5%. Вартість валової продукції за цей же період залишається на одному рівні і її зміни коливаються в межах 2-5%.

Дані табл. 2.6 свідчать, що фондозабезпеченість господарства зросла прямопропорційно до збільшення вартості основних фондів, а саме на 27%, так як площа сільськогосподарських угідь за цей період не змінилась.

Фондоозброєність господарства зросла на 77,9% у 2008 р. порівняно з 2006 р., але порівняно з 2007 р. цей показник зменшився всього на 94,4 грн./чол. Коефіцієнт фондовіддачі у 2008 р. на 20% менший ніж у 2006 р. і на 15,8% більший ніж у 2007 р. Цей показник в даному випадку залежить від змін у вартості основних фондів, так як валовий дохід залишається майже незмінним на протязі трьох років.

Загальну оцінку ефективності виробництва ТОВ Агрофірми "Іванків" можна дати, зробивши аналіз фінансових результатів виробничо-комерційної діяльності господарства, дані по якій наведені в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Фінансові результати виробничо-комерційної діяльності ТОВ Агрофірми "Іванків" (2006-2008 рр.)

Показники	Роки	2008 у % до 2006
	2006	2007	2008
Виручка, тис. грн.	14700	13543	10482	71,3
Податок на додану вартість, тис. грн.	2062	1801	1240	60,1
ПДВ в % до виручки, %	14,0	13,3	11,8	-
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	11364	11061	13866	122,0
Собівартість в процентах до виручки, %	77,3	81,7	132,3	-
Валовий прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	1274	681	-4624	-
Прибуток (збиток) в процентах до виручки, %	8,7	5,0	44,1	-
Рентабельність, %	11,2	6,2	-33,3	-
Платежі до бюджету, тис. грн.	72	25
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	834	106	-4016	-

Дані табл. 2.7 свідчать, що в ТОВ Агрофірмі "Іванків" з 2006 року спостерігається тенденція до спаду прибутковості виробництва. У 2008 р. господарство зазнало значних збитків. Виручка від реалізації продукції зменшилась на 28,7% порівняно з 2006 р.. Собівартість на 32,3% перевищує реалізаційну вартість продукції.

2.2 Документальне оформлення та облік готівкових операцій

Основним завданнями обліку грошових коштів в ТОВ Агрофірми "Іванків" є: виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з різними постачальниками, покупцями; контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни; інвентаризація грошового обігу і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку та надання користувачам фінансової звітності; повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбувалися в грошових коштах господарства та їх еквівалентах за звітний період.

До касових операцій відносять операції, пов'язані з одержанням і витратою готівки безпосередньо із каси господарства.

Господарство зобов'язане зберігати належні їм кошти в установах банків, а одержану суму готівки витрачати за цільовим призначенням.

Всі готівкові розрахунки з підприємствами, а також фізичними особами здійснюються як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу.

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документів, що є у підприємства. Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.

В касі підприємства можуть зберігатись не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків автотранспорту, бланки довіреностей тощо.

Ліміт готівки в касі підсобного господарства становить три тисячі гривень. Господарство протягом одного дня може розрахуватися з іншими підприємством у готівковій формі сумою не більше ніж три тисячі гривень. Підставою для розрахунків є такі документи, як податкова накладна, акт виконання робіт тощо.

Господарство, одержавши в банку грошові кошти для виплати заробітної плати, заохочень, усіх видів допомоги, компенсацій, пенсій, стипендій, витрат на відрядження мають зберігати в касі понад встановленого ліміту протягом п'яти робочих днів, до яких включають день одержання готівки в банку. Після закінчення цього терміну готівка, що не використана за призначенням, повинна бути повернена в банк не пізніше наступного дня і в подальшому видається господарству за їх першою вимогою на ті самі цілі.

Для ведення касових операцій у штаті господарства передбачається касир, який несе повну матеріальну відповідальність за зберігання всіх прийнятих цінностей. Касир не має права передовіряти будь-кому свої обов'язки. За необхідності тимчасової заміни касира його обов'язки керівником господарства покладаються на іншого працівника, з яким у свою чергу укладається договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Вся готівка і цінні папери в господарстві зберігаються у вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи закривають ключем і опечатують сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються в касира, а дублікати - в опечатаних касиром пакетах зберігаються в керівника господарства.

Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок 30 “Каса”. Рахунок 30 “Каса” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.

Рахунок 30 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

301 “Каса в національній валюті”;

301 “Каса в іноземній валюті”.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки “Операційна каса в національній валюті” та “Операційна каса в іноземній валюті”.