Грошові кошти та їх еквіваленти облік та аналіз їх використання у господарському обороті підприємства

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об'ява на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об'явою на внесок готівкою.

Сьогодні найбільш розповсюдженими видами безготівкових розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник. Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені;

Погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

Платіжна вимога доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця - платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та нижньої - доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначених сум.

Облік операцій на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”. По дебету рахунку 31 “Рахунки в банку” відображається надходження грошових коштів. А по кредиту - їх використання (типові проводки з обліку операцій по рахунках в банку наведено в додатку Д).

В обліку розрахунки чеками відображаються так само, як і при акредитивній формі розрахунків. Для відкриття чекової книжки на суму перерахованих коштів складають бухгалтерську проводку: Д-т рах. 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”, К-т рах. 311 “Поточні рахунки в національній валюті”. Чеки, що надійшли постачальнику в платіж за товари та послуги, здаються в банк.

Суми по одержаних в банку лімітованих чекових книжках списуються в міру оплати виданих підприємством чеків, тобто в сумах погашення банком пред'явлених йому чеків згідно з випискою банку. За даними пред'явлених чеків дебетується рахунок 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” і кредитується субрахунок 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”. Суми по чеках виданих, але не оплачених банком (не пред'явлених до оплати), залишаються на субрахунку 313.

Рух коштів по чекових книжках, виданих в підзвіт працівникам підприємства для розрахунків з підприємствами-кредиторами, обліковується на рахунках 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” або 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” і по аналітичному рахунку “Підзвітні особи по виданих їм чековим книжках” до рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. Видача таких книжок підзвітним особам відображається по кредиту 685 і дебету рахунку 372. Після подання підзвітними особами звіту кредитується рахунок 372 в кореспонденції з рахунком 685 на суму використаних чеків. Таким чином, сальдо по рахунках 372 і 685 повинні співпадати бути тотожними сумі по залишку чеків у підзвітних осіб, а різниця між названими сальдо і сальдо по рахунку 313 покаже суму по використаних, але не оплачених банком чеках.

Організація обліку і контролю коштів на валютному рахунку підприємства, а також операцій в іноземній валюті має свої особливості. Вони відображаються в бухгалтерському обліку в національній грошовій одиниці України на підставі попереднього перерахунку суми в іноземній валюті за курсом НБУ, діючим на дату здійснення операцій.

Бухгалтерський облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку “Поточні рахунки в іноземній валюті”, аналітичний облік операцій на якому організується по кожному з відкритих у банках рахунків для збереження коштів в іноземній валюті, а також на окремих субрахунках рахунка “Каса”, “Розрахунки з підзвітними особами”. Записи на рахунках “Поточні рахунки в іноземній валюті”, “Каса” і “Розрахунки з підзвітними особами” проводяться на підставі виписок банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті.

На кожному із рахунків в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної валюти за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом (курсова різниця) та визначення в українській валюті.

Аналітичний облік коштів на валютному рахунку ведеться по кожному із відкритих у банках рахунків іноземних валют.

Бухгалтерський облік іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємствами на рахунку “Поточні рахунки в іноземній валюті”.

Різниця між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчисленій виходячи з курсу НБУ на дату проведення розрахунків або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, та оцінкою в українській валюті цих активів і пасивів виходячи з курсу НБУ на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді, або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній період для цілей бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею.

Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність. Курсові різниці підприємствами і організаціями відображаються окремо на рахунку “Інші операційні доходи”.

Облік операцій по рахунку 31 “Рахунки в банку” здійснюється в Журналі-ордері №2 с.-г. та відомості в хронологічному порядку на доданих до них документів. По закінченні місяця у відповідних розділах підсумовують дебетові і кредитові обороти по рахунку за місяць і виводять залишок коштів, що наведений у виписці банку за останній день місяця.

Щомісячно оборот по кредиту рахунка Журналу-ордера № с.-г. та відомості звіряють з даними інших рахунків і переносяться загальною сумою в Головну книгу в графу “Оборот по кредиту”. Одночасно суми, що складають цей кредитовий оборот записуються по дебету відповідних кореспондуючих рахунків в Головній книзі в розділі “Обороти по дебету” в графах з кредиту рахунків - з Журналу-ордера та відомості.

Сільськогосподарські підприємства можуть відкривати рахунки, кошти яких використовуються для різних операцій цільового характеру. Для їх обліку призначений рахунок 31 «Рахунки в банках» субрахунок 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». В межах субрахунку 313 можуть бути відкриті наступні рахунки:

«Рахунки в банках по коштах на капітальні інвестиції»;

«Акредитиви та особливі рахунки по вантажообігу»;

«Інші рахунки в банках».

Конкретні рахунки до субрахунку 313 використовують залежно від наявності на підприємстві певних видів коштів.

Операції по капітальних інвестиціях в сільськогосподарських підприємствах здійснюють через поточний рахунок у тому ж порядку, як і по основній діяльності, тобто облік їх ведуть на рахунку № 31 у Журналі-ордері № 2 с-г. та відомості. Проте для обліку коштів на капітальні інвестиції може бути відкритий окремий рахунок. Потреба в ньому виникає тоді, коли на підприємство надходять кошти для капітальних інвестицій із централізованих джерел і коли потрібно проконтролювати, щоб їх використовували за призначенням. Власні кошти сільськогосподарські підприємства зберігають на одному рахунку незалежно від їх призначення.

Якщо ж вони відкрили в установі банку окремий рахунок для зберігання і використання коштів по капітальних інвестиціях, то облік операцій по ньому здійснюють на окремому аналітичному рахунку 31 «Рахунки в банках» субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». Це активний рахунок, по дебету якого показують наявність і надходження грошей, а по кредиту - їх списання.

Операції з обліку грошових коштів на капітальні інвестиції відображують на підставі виписок банку в Журналі-ордері № 2 с.-г. та відомості. Перелік господарських операцій, якими кореспондує субрахунок 313, де обліковуються грошові кошти на капітальні інвестиції, наведено в додатку А.

2.4 Облік інших грошових коштів

Бухгалтерський облік інших грошових коштів здійснюють на активному рахунку № 33 “Інші кошти”, на якому ведеться узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті), що знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені до кас банків, ощадних кас або поштових відділень для подальшого їх зарахування на рахунках підприємства в банках.

Рахунок № 33 “Інші грошові кошти” має такі субрахунки:

331 “Грошові документи в національній валюті”

332 “Грошові документи в іноземній валюті”

333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”

334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”.

По дебету рахунка № 33 “Інші кошти” відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів у дорозі, на кредиті - вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

До коштів, що вважаються коштами в дорозі, належать: виручка, одержана підприємствами за послуги, реалізовану продукцію і виконані роботи і внесена до банку, відділення ощадбанку, каси поштового відділення зв'язку для зарахування на розрахунковий рахунок.

На субрахунку 331 ”Грошові документи в національній валюті” ведеться облік грошових документів за їх номінальною вартістю, які зберігаються в касі підприємства: векселі, облігації і грошові білети, поштові марки й інші грошові документи. Аналітичний облік грошових документів організується за їх видами.

Для обліку грошових коштів в іноземній валюті за телеграфним повідомленням іноземного банку про господарський платіж за рахунок акредитиву, відповідно до виправдних документів - рахунків-фактур, актів та ін., що вважаються в бухгалтерському обліку грошовими коштами в дорозі, використовують субрахунок 334 “Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті”.

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

Підставою для прийняття сум грошових коштів в дорозі на облік є:

при здачі виручки - квитанція установи банку, ощадної каси, поштового відділення, копії супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо;

по сумах, що переказані вищестоящими організаціями, - отримані від них повідомлення (авізо) із зазначеною датою, номером платіжного доручення, суми і назви установи банку чи поштового відділення, яке прийняло перерахування.

Таблиця 2.8 Кореспонденція рахунків з обліку операцій з іншими грошовими коштами

2.4 Методика складання звіту про рух грошових коштів

Крок 4. Шляхом вирахування із суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених відсотків та податків на прибуток визначається чистий рух коштів до надзвичайних подій.

Крок 5. Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності необхідно враховувати рух коштів внаслідок надзвичайних подій, які не пов'язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю.

На підставі аналізу визначається надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності: змін у статтях необоротних активів, поточних фінансових інвестицій та статей звіту про фінансові результати (дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, інші доходи, втрати від участі в капіталі, інші втрати). Результати такого аналізу відображуються у відповідних статтях розділу II звіту про рух грошових коштів.

Як результат фінансової діяльності, для визначення надходження та видатку коштів слід проаналізувати зміни у статтях балансу розділу «Власний капітал» та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю наведених у розділах балансу: забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові і поточні зобов'язання тощо.

Далі вся інформація по оформлених нами документів потрапляє до журналу “Банк”:

В цьому журналі можна перевірити, відкорегувати документи, які були проведені по банківських операціях.

Після того, як всі документи були проведені, можна сформувати “Оборотно сальдову відомість”, де можна побачити узагальнену інформацію по рахунку.

Можна також сформувати “Карточку счета”, в цьому вікні буде висвітлена інформація більш детально за кожною операцією окремо:

Розділ 3. Зміст аналізу грошових коштів підприємства

3.1 Методичні прийоми проведення аналізу грошових коштів

Аналіз - логічний метод наукового дослідження, суть якого полягає в уявному або практичному розчленуванні єдиного цілого на складові частини й вивчення їх у всій багатоманітності суттєвих взаємозв'язків. Філософія під предметом науки (будь-якої науки) розуміє яку-небудь частину або сторону дійсності, яка вивчається лише даною наукою. Один і той же об'єкт може вивчатися різними науками. Кожна з них знаходить в ньому свої специфічні сторони або відношення. Кожна наука має свій специфічний предмет і метод.

Мета аналізу досягається в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, фінансів, інвестицій керівництву потрібна постійна ділова поінформованість з відповідних питань, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної інформації. Необхідно аналітичне прочитання вихідних даних, виходячи з цілей аналізу і управління. Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

Необхідно визначити, що значення фінансового аналізу в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності. В умовах переходу до ринку управлінські рішення повинні базуватися на точних розрахунках, глибокому і всебічному фінансовому аналізі. Перед тим, як прийняти те чи інше рішення, необхідно дати об'єктивну оцінку результатам господарської діяльності, визначити вплив різних чинників на розмір результатних показників, виявити всі недоліки, прорахунки, «ціну помилки», невикористані резерви, перспективи подальшого розвитку.

Підприємець, який хоче досягти успіху в підприємницькій діяльності, не здійснить жодного організаційного, технічного або технологічного заходу доти, доки не буде обґрунтована його економічна доцільність. Рішення, вироблені з урахуванням результатів економічного аналізу, сприяють економічному використанню ресурсів, запобіганню зайвим витратам, уникненню прорахунків, вирішенню проблемних ситуацій.

Отже, фінансовий аналіз - важливий елемент у системі управління виробництвом, дійовий засіб виявлення внутрішніх невикористаних резервів, основа для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо успішної діяльності в умовах ринку.

За допомогою фінансового аналізу досягається швидка адаптація до змін ринкової кон'юнктури, передбачення можливих змін поведінки партнерів, уникнення невиправданого економічного ризику.

Виділяють три основні функції фінансового аналізу:

Оціночна;

Діагностична;

Пошукова.

У ході оціночного аналізу встановлюються відмінності фактично досягнутого стану від запланованого (бажаного) шляхом порівняння з установленими критеріями. За допомогою діагностичного аналізу дають якісну характеристику об'єкта, що аналізується, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки. Пошуковий аналіз полягає в обґрунтуванні рекомендацій з переведення об'єкта в бажаний стан, виявлення глибинних резервів підвищення ефективності виробництва.

Отже, основними завданнями фінансового аналізу є:

* оцінка реальності й напруженості завдань, договірних зобов'язань, нормативів;

* об'єктивна оцінка діяльності підприємства щодо контролю за виконанням завдань, зобов'язань, прогнозованих показників та встановлення динаміки їх змін;

* виявлення впливу факторів та причин відхилень за показниками, «вузьких місць», прорахунків;

* виявлення внутрішніх невикористаних резервів підвищення ефективності підприємницької діяльності та розробка пропозицій щодо їх мобілізації;

* вивчення новацій і нововведень, сприяння їх поширенню та оцінка ефективності нововведень;

* дослідження конкурентоспроможності підприємства;

* вивчення кон'юнктури ринку для швидшої адаптації до її змін;

* оцінка діяльності ділових партнерів, прогнозування їх поведінки;

* оцінка економічних ризиків, прогнозування невиправданих ризиків;

* підготовка пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень.

Об'єктами фінансового аналізу можуть бути: активи та їх складові; зобов'язання та їх складові; грошові потоки. Етапи фінансового аналізу:

Аналіз структури та динаміки активів і пасивів: загальне ознайомлення з даними балансу; аналіз структури і динаміки активів; аналіз структури і динаміки пасивів.

Оцінка ліквідності і платоспроможності: аналіз активів за рівнем ліквідності; аналіз зобов'язань за строками погашення; комплексна оцінка ліквідності.

Аналіз руху грошових коштів.

Аналіз фінансової стійкості: загальна оцінка фінансової стійкості; визначення типу фінансової стійкості; комплексна оцінка фінансової стійкості.

загальна оцінка ділової активності; комплексна оцінка ділової активності; аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості; аналіз стійкості економічного аналізу.

Інформаційну базу для аналізу грошових коштів складає бухгалтерська звітність підприємства, а саме Ф № 3 «Звіт про рух грошових коштів».

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства, Інформаційна база для його проведення набагато ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Внутрішній аналіз фінансового стану необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиком - сторонніми особами для підприємства, які не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозування ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його доходності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.

3.2 Аналіз використання грошових коштів та їх еквівалентів на підприємстві

Однією з основних форм бухгалтерської звітності є звіт про рух грошових коштів. Він має надавати інформацію про здатність підприємств залучати грошові кошти, про рух грошових потоків у розрізі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, про зміни у їх складі. За даними фінансової звітності за 2006-2008 роки проаналізуємо результати роботи ТОВ Агрофірми "Іванків" проведемо аналіз чистого руху коштів по роках та по видах діяльності .

Таблиця 3.1 Оцінка змін чистого руху коштів по видах діяльності

Проаналізуємо по даних таблиці 3.1 , як змінювався по роках чистий рух коштів по видах діяльності:

З наведеної таблиці видно, що підприємства не займається інвестиційною діяльністю, а здійснює операційну і фінансову. Чистий рух коштів від операційної діяльності в минулому році суттєво збільшився, що досить добре для ТОВ Агрофірми "Іванків", тобто підприємство збільшило кількість вкладень на свій розвиток.

Таблиця 3.2 Оцінка змін чистого руху коштів від операційної діяльності

Аналізуючи рух грошових коштів на підприємстві можна зробити висновок, що підприємство витрачає кошти, невеликі, лише на операційну діяльність.

Таблиця 3.3 Аналіз показників звіту про фінансовий результати ТОВ Агрофірми "Іванків"

У фінансових результатах ТОВ Агрофірма «Іванків» відбулися позитивні зміни. За звітний період 2007 року чистий дохід підприємства збільшився на 54,7 тис. грн. або на 2,68 % порівняно з 2006 роком при збільшенні виробничої собівартості реалізованої продукції на 5,56% , при зменшенні адміністративних витрат на 1,95 %. Зростання витрат відбувається дуже великими темпами що негативно вплинуло на формування прибутку Як наслідок, створений прибуток в процесі звичайної діяльності і чистий прибуток підприємства зменшився на 29,6 тис. грн. або 41,11 відсотків.

3.3 Аналіз оборотності грошових коштів

Для стабілізації фінансового стану важливе значення має швидкість руху грошових коштів. На підприємстві завжди повинен бути мінімальний залишок грошових коштів, що покриває поточні зобов'язання. Відсутність такого запасу свідчить про наявність фінансових ускладнень у підприємства. Надмірна їх велична говорить про те, що реально підприємство зазнає збитків, пов'язаних з інфляцією і знецінюванням грошей. Тому на підприємстві, поряд із аналізом оборотності матеріальних обігових коштів, актуальним є аналіз оборотності грошових коштів.

Основними показниками оборотності грошових коштів є: