Управління фінансами акціонерного товариства на прикладі ЗАТ "Воля кабель"

155

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВИПУСКНИКА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ

“СПЕЦІАЛІСТ”

Тема: Управління фінансами акціонерного товариства на прикладі ЗАТ «Воля кабель»

Виконала: Росол Є.В.

Керівник: Асаніна А.В.

Київ-2009

ЗАВДАННЯ на виконання дипломної роботи студента

Росол Євгенія Вікторівна

1. Тема роботи: «Управління фінансами акціонерного товариства»

затверджена наказом ректора від 1 червня 2009 р. № 1253/ст

2. Термін виконання роботи: з 18 січня 2009 р. до 1 червня 2009 р.

3. Вихідні дані до роботи: баланс та фінансові звіти ЗАТ «Воля кабель» за 2006-2008 роки, звіт про власний капітал ЗАТ «Воля кабель» за 2008 рік, звіт про рух грошових коштів ЗАТ «Воля кабель» за 2008 рік.

4. Зміст пояснювальної записки (перелік питань, що підлягають розробці): особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств, принципи формування та розподілу прибутку акціонерних товариств , розрахунок показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, шляхи покращення управління фінансами акціонерного товариства.

5. Перелік обов'язкового графічного матеріалу:

Рис. 2.1. Організаційна структура компанії «Воля»

Таблиця 2.1-2.2 Порівняльний аналітичний баланс економічних показників роботи ЗАТ «Воля-кабель» за 2006-2007 роки та 2007- 2008 роки

Таблиця 2.13 Аналіз показників, що характеризують фінансову стійкість ЗАТ,,Воля-кабель,, за 2006-2008 роки

Таблиці 2.17 Аналіз показників ліквідності балансу 2006-2008рр

Таблиця 2.18 Аналіз оборотності активів, дебіторської, кредиторської заборгованості ЗАТ «Воля-кабель» за 2006-2008 роки

Таблиця 2.19 Аналіз показників рентабельності ЗАТ «Воля кабель» за 2006-2008 рр

6. Консультанти з окремих розділів роботи:

Розділ	Консультант (посада, П.І.Б)	Дата, підпис
		Завдання видав	Завдання прийняв
Розділ1. Теоретичні основи фінансів акціонерних товариств	Асаніна А.В.	13.02.2009 р.	01.03.2009 р.
Розділ 2. Управління фінансами ЗАТ «Воля - кабель»	Асаніна А.В.	02.03.2009 р.	01.04.2009 р.
Розділ 3. Заходи щодо оптимізації управління фінансами ЗАТ «Воля кабель»	Асаніна А.В.	02.04.2009 р.	14.04. 2009 р.

7. Дата видачі завдання_________________________________________

Керівник дипломної роботи______________________________________

(підпис)

Завдання прийняв до виконання__________________________________

“____”________2009 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ п/п	Етапи виконання дипломної роботи	Термін виконання етапів	Примітка
1.	Вступ	1.02.2009- 12.02.2009	виконано
2.	Розділ 1	13.02.2009-01.03.2009	виконано
3.	Розділ 2	02.03.2009-01.04.2009	виконано
4.	Розділ 3	02.04.2009-14.04.2009	виконано
5.	Висновки	15.04.2009-20.04.2009	виконано
6.	Список використаних джерел	21.04.2009-15.05.2009	виконано

Слухачка: Росол Євгенія Вікторівна__________________________

Керівник дипломної роботи: Асаніна Анжела Валеріївна__________________

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Теоретичні основи фінансів акціонерних товариств

1.1 Акціонерні товариства як форма підприємницької діяльності

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

1.3 Формування та розподіл прибутку акціонерних товариств

2. Управління фінансами

2.1 Організаційно-економічна характеристика акціонерного товариства закритого типу “Воля-кабель”

2.2 Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування

2.3 Аналіз активу балансу

2.3.1 Аналіз необоротних активів

2.3.2 Аналіз оборотних активів

2.4 Аналіз пасиву балансу

2.4.1 Аналіз власних джерел

2.4.2 Аналіз позикових джерел

2.5 Аналіз фінансової стійкості акціонерного товариства

2.6 Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства

2.7 Аналіз оборотності

2.8 Аналіз рентабельності акціонерного товариства

2.9 Аналіз загальної оцінки фінансового стану ЗАТ «Воля кабель»

3. Заходи щодо оптимізації управління фінансами ЗАТ «Воля кабель»

3.1 Управління дебіторською заборгованістю

3.2 Управління обсягом продажу

3.3 Розрахунок загального економічного ефекту

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Фінансовий стан підприємства треба систематично і усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу, щоб визначити „больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективного використання та управління фінансовими ресурсами, їх раціонального розміщення.

Метою написання даної роботи являється комплексна оцінка управління фінансами закритого акціонерного товариства «Воля кабель» за допомогою існуючих методів, обчислення коефіцієнтів та поліпшення фінансового стану підприємства, вдосконалення управління фінансами підприємства.

Метою даної дипломної роботи є аналіз і оцінка поточного фінансового стану закритого акціонерного товариства «Воля кабель», і розробка можливих рекомендацій з його поліпшення або вдосконалювання. Відповідно до певної мети до рішення визначені наступні завдання:

ѕ вивчення теоретичних аспектів фінансового стану АТ;

ѕ аналіз фінансового стану на аналізованому підприємстві;

ѕ виявлення проблем у діяльності підприємства;

ѕ розробка плану заходів щодо зміцнення фінансово- господарської діяльності підприємства.

Предметом дослідження є - система фінансового стану.

Об'єктом вивчення фінансового стану в даному дипломному проекті є підприємство ЗАТ «Воля кабель»

Джерелами інформації для написання роботи послужили такі форми звітності та документи:

форма № 1 „Баланс підприємства” за 2006, 2007, 2008 роки;

форма № 2 „Звіт про фінансові результати та їх використання” за 2006, 2007, 2008 роки;

форма № 4 ,,Звіт про рух грошових коштів” за 2006, 2007, 2008 роки.

В першому розділі зазначено теоретично-методичні основи фінансів акціонерного товариства, особливості їх формування та використання.

У другому розділі представлений аналіз фінансового стану підприємства та визначено напрямки управління фінансами ЗАТ «Воля кабель». В процесі оцінки фінансового стану підприємства було розраховано основні показники, які характеризують фінансову стійкість, ліквідність, платоспроможність та рентабельність підприємства, дана аналітична оцінка існуючих показників ефективності використання фінансів підприємства та виявлено резерви щодо поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, запропоновано напрямки удосконалення структури управління фінансами ЗАТ «Воля кабель».

Комплексна оцінка управління фінансами підприємства необхідна для визначення фінансового стану підприємства та управління ним.

Оцінка ефективності управління фінансами підприємства складається з наступних кроків:

ѕ загальна оцінка фінансового стану та його зміни за звітний період;

ѕ фінансова стійкість підприємства;

ѕ ліквідність балансу;

ѕ рентабельність;

ѕ ділова активність, платоспроможність підприємства.

Порівняльний аналітичний баланс та показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Аналіз ліквідності балансу повинен оцінювати поточну платоспроможність та надавати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги та платоспроможності в майбутньому.

Так, вивчення факторів стійкості викликає необхідність внутрішнього аналізу запасів та витрат, а уточнення оцінки ліквідності балансу проводиться за допомогою внутрішнього аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості.

В ході аналізу для характеристики різноманітних аспектів фінансового стану використовуються фінансові коефіцієнти, які є відносними показниками фінансового стану і розраховуються у вигляді відношень абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій.

Дуже часто для повної характеристики фінансового стану підприємства та тенденції щодо зміни достатньо порівняти невелику кількість фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відбивав найбільш суттєві сторони фінансового стану підприємства.

У третьому розділі дипломної роботи запропоновані заходи щодо підвищення фінансового стану підприємства.

Практична значимість роботи полягає в тому, що запропоновані заходи можуть бути впроваджені на підприємстві, що буде сприяти оптимізації системи фінансового стану.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСІВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

1.1 Акціонерні товариства як форма підприємницької діяльності

Процес ринкової трансформації економіки України об'єктивно супроводжується виникненням і поширенням підприємництва як головного структуроутворюючого елементу ринкового середовища. Підприємницький сектор створює сприятливі умови для становлення реальних ринкових економічних відносин, реалізації прав власності, розвитку особистої ініціативи, активізації економічних інтересів.

Досвід розвинених країн із ринковою економікою переконує, що вибір стратегії на становлення у суспільстві власника в особі великого й дрібного акціонерів є найвдалішим. Акціонерне товариство як структура господарювання найбільшою мірою відповідає економічній природі людини та інтересам держави. Це пов'язано з тим, що акціонерна форма господарювання найспроможніша до швидкої регенерації в періоди зростання після економічного спаду. Вона володіє можливістю прискореного нарощування потенціалу, а також інтеграції і взаємодії з іншими ринковими суб'єктами господарювання.

Сьогодні акціонерні товариства відіграють важливу роль в економічному розвитку будь-якої держави. В Україні останніми роками не лише зростає загальна кількість акціонерних товариств , а й їхня питома вага у загальному обсязі виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язаннях тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу.

статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії і продажу акцій фізичним та/ або юридичним особам.

ѕ акціонерне товариство має публічний статус емітента акцій. Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом “Про цінні папери і фондову біржу", іншими актами про фондовий ринок.

ѕ фізичні та юридичні особи. які придбали акції акціонерних товариств фіксуються у книгах реєстрації акцій і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціо­нерів визначені статтями 10,11 Закону “Про господарські товариства”, статтями 4,5,8,9 Закону “Про цінні папери і фондову біржу”.

ѕ особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями також у межах несплаченої суми.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення небезпечних для суспільства проявів таких рис.

До позитивних рис АТ належать:

ѕ легкість створення значного за розмірами капіталу;

ѕ обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;

ѕ стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);

ѕ необов'язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що полегшує участь у ньому і відповідно - залучає нових акціонерів і їх кошти;

ѕ можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і відповідно - розподілу прибутку AT між ними;

ѕ можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки - державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;

ѕ використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;

ѕ можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

Негативні риси AT:

ѕ складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;

ѕ значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;

ѕ ігнорування інтересів меншості;

ѕ можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов'язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління AT;

ѕ складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

ѕ можливість зловживань з боку засновників у зв'язку з легкістю акумулювання коштів;

ѕ тяжіння до монополізму;

ѕ можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його акціонерам;

ѕ значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.

За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

Рисунок 1.1. Класифікація акціонерних товариств

Акціонерне товариство закритого типу.

Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство , акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

Основною ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами керівні органи акціонерного товариства, наприклад, за згодою Правління або Спостережної Ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але може також встановлюватися установчими документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

Вимога одержання попередньої згоди акціонерів на відчуження акцій закритого акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена в установчих документах акціонерного товариства , оскільки, в іншому випадку вважається, що акціонер не є зобов'язаним у цьому відношенні ані законодавством, ані установчими документами.

З іншого боку, вказана вимога спричинює виникнення в інших акціонерів цього акціонерного товариства або самого акціонерного товариства права на пріоритетне придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати і які йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонерних товариств резервується положення про те, що перш ніж здійснювати відчуження акцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів, акціонер зобов'язаний запропонувати відчуження на користь акціонерів або акціонерного товариства.

В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода акціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім особам повинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаного повноважною особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішенням керівного органу акціонерного товариства ). Наявність такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього акціонерного товариства.

Надання згоди акціонерами чи акціонерним товариством на відчуження акцій третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися для регулювання рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство, наприклад, може дати згоду на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати, що акції повинні бути продані не дешевше певного рівня ціни.

Інколи виникає питання про успадкування права власності на акції закритого акціонерного товариства та співвідношення цього права із обов'язком одержувати згоду акціонерного товариства у випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного товариства на успадкування акцій і прав, пов'язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.

Використання акцій закритого акціонерного товариства як предметів застави також має бути врегульоване установчими документами емітента.

Акціонерне товариство відкритого типу

Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

Акції відкритих акціонерних товариств також випускаються з розрахунку на те, що будь - які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

Такі акції, як правило, є предметами угод купівлі - продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовому ринках.

Акції відкритих акціонерних товариств можуть також без будь - якої згоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення зобов'язань.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Акціонерні товариства створені внаслідок приватизації (корпоратизації) в Україні

Після здобуття незалежності в Україні почався процес роздержавлення підприємств. В процесі приватизації значна їх частина була перетворена на акціонерні товариства. Цей процес перетворення державних підприємств на акціонерні товариства має деякі відмінності поряд із створенням нових акціонерних товариств.

До корпоративних акціонерних товариств належать товариства, які створені на основі приватизаційного права, тобто Законів України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”, які регулюють порядок перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.

Законодавство України встановлює ряд особливостей, які стосуються створення корпоратизованих акціонерних товариств. Наприклад, продаж акцій корпоратизованих акціонерних товариств здійснює, акції повинні випускатись лише прості, акції повинні продаватись винятково на конкурсній основі, корпоратизовані акціонерні товариства не можуть засновуватися як акціонерні товариства закритого типу.

Відповідно до приватизаційного законодавства, засновником корпоратизованого акціонерного товариства може бути державний орган приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство .

Існує ряд особливостей, які стосуються визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, а також засобів його формування.

Визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства здійснюється на підставі оцінки вартості основних засобів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних коштів, а також урахування дебіторської та кредиторської заборгованості державного підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство. Оцінка та розрахунки проводяться за затвердженою державною методикою.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи. які згідно з законодавчими актами можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств їх коло визначено статтями 3,26 Закону "Про господарські товариства". Стаття 26 спеціально визначає функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників.

ЗАСНОВНИКАМИ є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Основна особливість їх правового статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язаннями. що виникли до реєстрації товариства.

УЧАСНИКИ - це особи, які згідні придбати акції поки що неіснуючого акціонерного товариства.

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв'язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті26,30,31,35 Закону "Про господарські товариства").

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів відповідно до Закону України ,,Про цінні папери та фондову біржу” від 18.07.1991 року № 1201 - ХІІ [4].

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду -- з товариством.

Якщо інше не передбачене статутом товариства, акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб. Порядок реалізації акцій визначається відповідно до Закону України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 року [1].

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства проводиться засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути власниками акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менш як 2 роки.

Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про наступну відкриту підписку, в якій мають бути вказані його фірмове найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість та види, переваги і пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі, найменування банківської установи та номер розрахункового рахунку, на який мають бути внесені початкові внески. За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші відомості. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність [1].

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачене статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції.

При пропущенні вказаного строку особа, що підписалася на акції, має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.

Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

Голосування на установчих зборах провадиться за принципом: одна акція -- один голос.

Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, що підписалися на акції, а інші питання -- простою більшістю голосів,

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

1. приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

2. приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачуваний статутний фонд);

3. зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

4. обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

5. вирішують питання про схвалення угод укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

6. визначають пільги, що надаються засновникам;

7. затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

8. інші питання відповідно до установчих документів.

Статут акціонерного товариства, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено, статутом.

Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій, у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані до анулювання, визначаються недійсними, але не раніше, як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом або арбітражним судом.

У повідомленні про наступне скликання загальних зборів для вирішення питання про зміни статутного фонду акціонерного товариства повинні міститися:

1. мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;

2. проект змін до статуту акціонерного товариства, пов'язаних із збільшенням або зменшенням статутного фонду;

3. дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;

4. відомості про нову номінальну вартість акцій;

5. права акціонерів при додатковому випуску акцій або їх вилученні:

6. дата початку і закінчення підписки на акції, що додатково випускаються, або їх вилучення;

7. порядок відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із зміною статутного фонду.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери; незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони являються. Брати участь, у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

У статуті товариства може бути встановлена мінімальна кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одному акціонеру.

Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, довівши про це до відома виконавчий орган акціонерного товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

1. визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

2. внесення змін до статуту товариства;

3. обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

4. обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

5. затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

6. створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

7. винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

8. затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

9. вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

10. визначення умов оплати праці службових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

11. затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перебільшує вказану в статуті товариства;

12. прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до скликання загальних зборів. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Збори повинні бути також скликані виконавчим органом на вимогу ради акціонерів (спостережної ради).

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало вказаної вимоги, вони вправі самі скликати збори.

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів,

Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень.

Голова правління акціонерного товариства вправі без доручення здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно з статутом.

Голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджується загальними зборами акціонерів відповідно до статуту товариства.

Згідно із Законом України ,,Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. [1] перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення службових осіб на її вимогу.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерного товариства (спостережній раді).

Члени ревізійної комісії вправі брати участь з дорадчим голосом у засіданнях правління.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.

Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.

Таким чином, акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язаннях майном товариства.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і купуватися та продаватися на біржі.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

Акціонерне товариство як суб'єкт і об'єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Правові основи майнових відносин в акціонерному товаристві загалом врегульовані Законом "Про власність", який визначає товариство суб'єктом права колективної власності, а його майно - об'єктами права колективної власності, а також встановлює підстави виникнення права колективної власності.

Поняття майна акціонерного товариства використовується, зокрема. в статті 24 Закону "Про господарські товариства", відповідно до якої товариство "несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства". Поняття майно товариства узагальнює всі види майна і майнових прав даного суб'єкта права. Зміст його необхідно визначати згідно з правилами статті 10 Закону "Про підприємства в Україні".

Під майном мається на увазі всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, обігові кошти, інші матеріальні цінності товариства. Майно товариства юридичне відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Дане майно є власністю саме товариства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності (спільної часткової власності).

Визначаються також майнові права в акціонерному товаристві. Купуючи акцію акціонер відчужує своє майно в статутний фонд товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право-право участі в акціонерному товаристві. Зміст даного права зазначено Законом "Про господарські товариства" (статті 10,11,26,29,30,33,35,36,38) та Законом "Про цінні папери і фондову біржу"(статті 4,5,8,9). Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До майнових прав акціонера належать:

ѕ брати участь у розподілі прибутків товариства;

ѕ отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

ѕ отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонеру;

ѕ розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим особам у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;

ѕ заповідати акції у спадщину;

ѕ купувати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові обов'язки стосовно товариства. Він зобов'язаний вносити вклади, сплачувати основні та додаткові акції у розмірах, передбачених установчими документами товариства

1.2 Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств

Організація функціонування фінансів підприємства базується на визначенні форм і методів ведення фінансової роботи на підприємстві, способів формування і використання фінансових ресурсів, встановленні контролю за їх кругообігом з метою одержання максимального прибутку при мінімальних витратах.

Перелічені напрямки фінансової роботи лежать в основі фінансового механізму, який являє собою систему управління фінансами підприємства.

Якщо фінанси по своїй суті - це об'єктивна економічна категорія, по скільки існує незалежно від волі людей, то фінансовий механізм частково об'єктивний, так як базується на об'єктивних економічних законах, а частково -- носить суб'єктивний характер, по скільки залежить від державних рішень щодо виконання задач на тому чи іншому етапі її розвитку.

Фінансовий механізм діє в просторі фінансових відносин, котрі встановлюються між самим підприємством та його економічними контрагентами.

Дослідження фінансів акціонерних товариств, їхньої ролі й місця у фінансовій системі ґрунтується на вивченні їх суті як структуризації фінансових відносин шляхом виділення їхніх окремих складових, що є передумовою глибшого їх вивчення.

За своєю природою фінансові відносини є розподільними, причому розподіл вартості здійснюється насамперед за суб'єктами. Останні формують грошові фонди цільового призначення залежно від ролі, яку вони відіграють у суспільному виробництві. Саме за цим критерієм і виділяються окремі сфери фінансових відносин, які й визначають специфіку фінансової системи окремо взятої країни. Усередині кожної зі сфер виділяються ланки, а групування фінансових відносин здійснюється залежно від характеру діяльності суб'єкта, яка впливає на склад і призначення цільових грошових фондів. Так, у сфері нефінансового сектору економіки за цим критерієм можна виділити такі ланки: фінанси підприємств, що функціонують на комерційних засадах; фінанси закладів і організацій, що здійснюють некомерційну діяльність; фінанси громадських об'єднань. Кожна ланка фінансової системи, у свою чергу, може бути поділеною відповідно до внутрішньої структури фінансових взаємозв'язків. Так, у складі фінансів, що функціонують на комерційних засадах, залежно від галузевої належності можуть бути виділені фінанси промислових підприємств, сільськогосподарських, торговельних, транспортних підприємств тощо, а залежно від організаційно-правової форми власності -- фінанси приватних, колективних та акціонерних підприємств.

Поняття "фінансова система" є одним із базисних понять, які характеризують структуризацію фінансових відносин. Фінансова система -- система молодшого рангу щодо економічної системи і за своєю ієрархією належить до класу економічних систем, які називають великими, складними.

Незалежно від схеми побудови організаційної структури управління організація фінансів підприємства будується на єдиних базових принципах, незалежно від його галузевої належності чи організаційно-правового статусу, а саме: економічної самостійності, самофінансування, зацікавленості у результатах фінансової діяльності й відповідальності за її результати, контролю за фінансовою діяльністю, резервування під фінансові ризики.

Проте за спільних принципів управління фінансами у підприємств різних організаційно-правових форм та галузей економіки виникають специфічні особливості реалізації фінансових відносин. Це відбувається через специфіку багатьох економічних процесів, притаманних комерційним організаціям різних типів, а отже, й фінансових відносин, що їх опосередковують. Різниться структура джерел фінансування, набір активів, швидкість обороту капіталу, обсяг грошових потоків залежно від видів діяльності, дохідності операцій, рівня ризиків тощо.

Нині система фінансових відносин сфери фінансів підприємств наповнилася новим змістом і значно змінилася. Спектр фінансових відносин став значно ширшим і випливає з реалій сьогодення, впливає на грошові потоки, формування й використання фінансових ресурсів. З'явилися абсолютно нові групи фінансових відносин, наприклад, відносини, що пов'язані з банкрутством; відносини, що виникають при злитті, поглинанні чи поділі підприємств. Найширша гама фінансових відносин з'явилася з ініціюванням функціонування в нашій країні акціонерних товариств.

Визначаючи роль фінансів акціонерних товариств, не можна не сказати про їхню багатогранність, адже вони охоплюють грошові відносини із засновниками товариств, трудовим колективом, із постачальниками, покупцями, бюджетом, банками, позабюджетними, страховими й іншими організаціями. Фінанси акціонерних товариств функціонують у процесі придбання сировини, матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації виробленої продукції. В процесі інвестування, формування капіталу і резервів, створення й розподілу прибутку, при виплаті дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями, у процесі сплати податків до бюджету, при отриманні й погашенні кредитів. Відмінності в організаційно-правовому статусі акціонерних товариств помітно відбиваються на організації їхніх фінансів -- джерелах і порядку формування статутного капіталу та закріпленні прав власників через акціонування, системі розподілу прибутку (доходу), взаємовідносинах із бюджетом [11, с.109].

Функції фінансів акціонерних товариств безпосередньо пов'язані з формуванням і рухом (розподілом, перерозподілом і використанням) капіталу, доходів, фондів, резервів та інших грошових джерел, засобів підприємства, тобто його фінансових ресурсів. Отже, безпосередніми об'єктами управління фінансами акціонерного товариства є грошові потоки і фінансові ресурси.

Фінанси акціонерного товариства -- це сукупність форм і методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів із метою забезпечення статутної діяльності й розширеного відтворення, а також відносини, що виникають на всіх стадіях створення, діяльності, реорганізації та ліквідації товариства [11, с. 109].

Функції будь-якої економічної категорії є формою вираження її суспільного призначення, її сутності в дії. З огляду на це фінанси акціонерних товариств виконують такі функції:

ѕ формування капіталу, грошових доходів і фондів фінансових ресурсів;

ѕ використання капіталу, грошових доходів та фондів фінансових ресурсів;

ѕ регулювання грошових потоків.

Формування капіталу, грошових доходів і фондів фінансових ресурсів -- необхідна умова безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції, збільшення основних фондів і обігових коштів, здійснення економічного стимулювання й матеріального заохочення, формування доходів держави.

У ході реалізації функції використання фінансових ресурсів відбувається оптимізація вкладення капіталу і залучених коштів до оборотних і необоротних активів, забезпечення платежів до бюджету і позабюджетних фондів, вкладення вільних грошових ресурсів у найліквідніші активи, використання грошових доходів на цілі розвитку. Реалізація такої функції забезпечує розвиток підприємства, інтересів трудового колективу й акціонерів.

Функція регулювання грошових потоків відображає специфіку суспільного призначення фінансів акціонерних товариств і пов'язана з процесом формування й використання фінансових ресурсів, який опосередковується відповідними грошовими потоками. Результуючим ефектом є забезпечення збалансованості грошових і матеріальних потоків та формування фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення статутної діяльності, виконання всіх зобов'язань.

Реалізація зазначених функцій у процесі управління фінансами акціонерних товариств, природно, супроводжується і здійсненням контролю (як однієї з функцій будь-якого управлінського процесу) за грошовими потоками та формуванням капіталу, грошових доходів і фондів.

Деталізація функцій фінансів акціонерних товариств має досить умовний характер, оскільки усі функції тісно переплетені й здійснюються практично одночасно. Відповідальність за конкретну їх реалізацію покладається на фінансові служби і фінансових менеджерів. Негативні наслідки незадовільного фінансового управління можуть виявитися у вигляді як суто фінансових втрат, втрат і згаяних вигод, так і у вигляді падіння якості бізнесу в цілому.

Отже, організаційно-правові форми підприємств визначають їхні фінансові особливості. Дуже важливим завданням є визначення спільних характерних рис фінансів підприємств, сучасних організаційно-правових форм і встановлення основних відмінностей, які визначають вибір тієї чи іншої форми. Практика переконує: якщо підприємства не враховують фінансових особливостей, характерних для вибраної ними форми, у них неминучі конфлікти між власниками, керівниками і працівниками.

Отже, організація фінансів підприємства будується на єдиних базових принципах, а саме: економічної самостійності, самофінансування, зацікавленості у результатах фінансової діяльності й відповідальності за її результати, контролю за фінансовою діяльністю, резервування під фінансові ризики.

Організація взаємодії фінансових відносин досягається шляхом використання фінансових категорій, таких як прибуток, податки, оборотні кошти, амортизація, безготівкові розрахунки, та нормативів (рентабельності, платежів до бюджету), різного роду стимулів, санкцій та інших фінансових важелів.

При цьому сфера фінансових відносин підприємств включає такі типи відносин:

1) відносини між підприємством і його засновниками;