Така адекватність та ефективність передбачає необхідність організації управління грошовими потоками відповідно до потреб фінансового менеджменту, що визначаються корпоративною та фінансовою стратегіями, - обґрунтування та реалізація політики управління грошовими потоками (рис. 2.3).



Рис. 2.3. Обґрунтування та реалізація політики управління грошовими потоками

Політику управління грошовими потоками необхідно розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики):

– цілі та завдання управління грошовими потоками;

– основні напрями управління грошовими потоками; критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

– методи кількісної оцінки грошових потоків;

– форми управління грошовими потоками.

Відповідно до принципів організації моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

– формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання;

– концентрація надходження грошових коштів;

– контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання у часі;

– прогнозування та планування резерву ліквідності;

– формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

– оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Управління грошовими потоками, як і будь-яка свідомо керована діяльність, реалізується відповідно до встановлених менеджментом цілей та завданнь, адекватна ідентифікація та обґрунтування яких є вихідним етапом формування моделі управління грошовими потоками. Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами суб'єкта господарювання, так і специфічні:

– повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

– підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

– збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

– скорочення циклу обороту грошових коштів;

– підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

– забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

– скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Визначена вище сукупність цілей управління грошовими потоками конкретизується відповідно до індивідуальних потреб підприємства в конкретний момент часу шляхом установлення проміжних (поточних) завдань управління грошовими потоками. Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління - розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

По-п'яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Визначення цілей та конкретизація сукупності поточних завдань управління грошовими потоками здійснюється за напрямами реалізації такого управління, які виділяються відповідно до видів грошових потоків (див. структурування грошових потоків). Як напрям управління грошовими потоками має формуватися цілісна, логічно завершена сукупність господарських операцій підприємства, спрямована на виконання певних функцій фінансового менеджменту. Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

– операційний грошовий потік;

– інвестиційний грошовий потік;

– фінансовий потік.

У рамках зазначених напрямів управління грошовими потоками здійснюється концентрація уваги на вхідних та вихідних грошових потоках. Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками у розрізі основних напрямів будуть розглянуті нижче.

Управління грошовими потоками відповідно до визначених напрямів здійснюється фінансовим менеджером з урахуванням сукупності критеріїв, дотримання яких має на меті забезпечення адекватності та ефективності управління. Грошові потоки нерозривно пов'язані з питаннями фінансування та фінансового забезпечення потреби у капіталі, що дає змогу використовувати під час прийняття управлінських рішень загальні критерії, які впливають на обґрунтування таких рішень щодо фінансування, - прибуток (рентабельність); ліквідність; структура капіталу; мінімізація оподаткування; об'єктивні (ринкові) та нормативно-правові (законодавчі) обмеження. Крім того, управління грошовими потоками у розрізі вхідних та вихідних потоків має здійснюватися з урахуванням вимог до забезпечення фінансової рівноваги, які формалізовані у вигляді правил фінансування. Однак функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

– абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового потоку у часі та його приведена вартість;

– накладні витрати, пов'язані із генеруванням грошового потоку;

– вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

– вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності);

– строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

– пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Планування та прогнозування грошових потоків є складовим елементом внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування на підприємстві, шляхом упровадження якого досягається узгодженість величини очікуваних грошових потоків із потребами фінансового забезпечення окремих господарських операцій суб'єкта господарювання в рамках операційної, інвестиційної та фінансової його діяльності. Зведення фінансової інформації щодо цільових (планових) фінансових показників та коефіцієнтів управління грошовими потоками, узагальнення прогнозних та планових величин руху грошових коштів у плановому періоді, їх зіставлення з іншими плановими фінансовими показниками господарської діяльності здійснюється в рамках операційного фінансового планування, зокрема - бюджетування грошових потоків. Організація бюджетування грошових потоків є органічною складовою та основним етапом управління грошовими потоками і спрямована на вирішення таких завдань:

– визначення у розрізі простору та часу потреби підприємства у капіталі для фінансування господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у плановому періоді - прогнозного значення абсолютної величини сукупного вихідного грошового потоку та його часткових складових;

– визначення у розрізі простору та часу джерел покриття потреби підприємства у капіталі та їх обсягів - прогнозного значення абсолютної величини сукупного та часткових вхідних грошових потоків.

Серед інших інструментів планування та прогнозування грошових потоків можна виділити такі:

– планування ліквідності підприємства, зокрема визначення початкового і кінцевого резерву ліквідності та джерел його забезпечення;

– складання платіжного календаря, у тому числі календаря податкових платежів;

– калькулювання потреби підприємства в капіталі, її порівняння та узгодження із плановими показниками руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

– формування прогнозного звіту про рух грошових коштів підприємства (при цьому, нагадаємо, доцільніше використовувати прямий метод розрахунку грошового потоку, який є більш інформативним та зручним у використанні для потреб фінансового менеджменту).

2.4 Оцінка системи управління грошовими потоками на підприємстві

Аналіз грошових потоків здійснюється на ПП „Євростандарт” фінансовою службою у планово-економічному відділі.

Грошовий потік представляє собою сукупність розподілених в часі надходжень та витрат грошових коштів підприємства, обумовлених його господарською діяльністю.

Призначення вхідних грошових потоків полягає у забезпеченні підприємства коштами, які необхідні йому для здійснення поточної та інвестиційної діяльності.

Управління грошовими потоками підприємства має наступні складові (рис. 2.4):

Рис. 2.4. Складові процесу управління грошовими потоками на ПП „Євростандарт”

Склад вхідних грошових потоків:

1. Надходження виручки від реалізації продукції.

2. Надходження залучених коштів.

3. Надходження коштів від фінансових інвестицій.

4. Цільові надходження коштів.

5. Інші надходження коштів.

В таблиці 2.7 наведений аналіз структури грошових надходжень ПП „Євростандарт”.

Таблиця 2.7

Аналіз структури грошових надходжень ПП „Євростандарт”

Назва продукції (робіт, послуг)	2004 рік	2005 рік	2006 рік
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
Будівельна продукція	180,1	23,0	188,1	22,3	241,9	24,2
Ремонтно-будівельні послуги	289,4	37,0	314,5	37,3	431,8	43,2
Інші товари та послуги	313,6	40,0	340,7	40,4	325,7	32,6
Всього	783,1	100	843,3	100	999,4	100

З даних таблиці 2.7 бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі грошових надходжень займають ремонтно-будівельні послуги у діючих цінах (37% у 2004 році, 37,3% у 2005 році і 43,2% в 2006 році), наступне місце займають інші послуги (монтаж, облаштування ділянок тощо). Вони займають відповідно 40%, 40,4% та 32,6%.

Таблиця 2.8

Структура доходів ПП „Євростандарт” за 2004-2006 роки, тис. грн.

Продукція, послуги та інша діяльність	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006 р. у % до 2004 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Дохід від реалізації продукції	783,10	99,96	843,30	99,94	999,40	99,97	127,62
Операційні доходи	0,30	0,04	0,50	0,06	0,30	0,03	100,00
Всього доходів	783,40	100,00	843,80	100,00	999,70	100,00	227,62

З даних таблиці, бачимо, що доходи по різних статтях збільшилися. Але по структурі доходів відбулося збільшення частки виручки від реалізації в порівнянні з іншими доходами. Фінансово-господарська діяльність кожного суб'єкта господарювання пов'язана з витрачанням коштів.

Структура витрат і відрахувань ПП „Євростандарт” наведений у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз структури витрат і відрахувань ПП „Євростандарт”

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006 р. у % до 2004 р.
Матеріальні затрати	343,7	343,7	392	114,1
Витрати на оплату праці	277,6	277,6	294,3	106,0
Відрахування на соціальні заходи	87,5	108,3	114,8	131,2
Амортизація	18,7	18,7	17,3	92,5
Інші операційні витрати	141,9	141,9	221,2	155,9

З даних таблиці 2.7, бачимо, що в цілому по підприємству обсяг витрат і відрахувань у 2006 році збільшився у порівнянні з 2004 роком на 170,6 тис. грн., або на 20%. Це негативна тенденція, оскільки мета кожного підприємства - це зниження витрат. Але, з іншого боку, збільшення витрат у даному випадку пов'язано із збільшенням обсягів наданих послуг, а також ростом цін на сировину та матеріали, збільшенням мінімальної заробітної плати тощо.

Найбільшу частку в структурі витрат і відрахувань у 2004 і 2006 рр. займали матеріальні витрати (в 2006 році їх частка становила 38% загальних витрат), найменшу - амортизаційні відрахування (8% загальної вартості витрат).

Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що залишається після його реалізації і покриття витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією. Фактори, що впливають на формування прибутку, поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні фактори бувають:

1. прямі: обсяг продукції; собівартість виробництва; ціна продукції, що реалізується; асортимент.

2. непрямі: після продажний сервіс; знос основних фондів; реклама.

Зовнішні фактори: інфляційні процеси; податкова система; політика.

Ступінь ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства, можна оцінити за даними таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Управління фінансовими ресурсами ПП „Євростандарт”

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006 р. у % до 2004 р.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	783,1	843,3	999,4	127,6
Операційні витрати, в т.ч.	688	752	959,7	127,6
Витрати на оплату праці	224,3	277,6	294,3	106,0
Собівартість продукції	540,3	598,7	729,6	135,0
Чистий прибуток	95,4	91,8	40	41,9

За даними таблиці 2.8 можемо говорити про досить ефективну систему управління фінансовими ресурсами підприємства. Так, протягом періоду, що аналізується, рівень отриманих доходів підприємства перевищує рівень витрат. Таке співвідношення свідчить про ефективну систему управління. Проте, керівництву ПП „Євростандарт” потрібно звернути увагу на темпи росту витрат (в середньому 30%), які перевищують темпи росту прибутку (28%). Хоча, враховуючи, що підприємство тільки розвивається, зменшення суми чистого прибутку в 2006 році можна розцінити як збільшення витрат на розширення діяльності.

Аналіз зміни обороту грошових коштів ПП „Євростандарт” протягом звітного періоду, з моменту надходження грошей на поточний рахунок до моменту їх вибуття, представлено у табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Зміна тривалості обороту грошових коштів підприємства по місяцях 2006 р.

№ п\п	Місяць	Залишки грошових коштів (за журналом), тис. грн.	Оборот за місяць (за журналом), тис. грн.	Період обороту, дні
1	2	3	4	5
1	січень	58,1	49,5	30
2	лютий	36,3	35,6	29
3	березень	47,0	40,3	29
4	квітень	49,7	35,9	28
5	травень	39,4	36,6	27
6	червень	26,0	22,3	28
7	липень	19,3	16,5	30
8	серпень	29,2	25,0	30
9	вересень	30,4	26,0	28
10	жовтень	35,0	30,5	29
11	листопад	64,7	55,3	29
12	грудень	81,8	69,4	27
	Всього	516,9	442,9

За даними наведеними у таблиці 2.9, можна судити про зміни обороту коштів протягом 2006 року на ПП „Євростандарт”. Отже, можна говорити про досить стабільний період обороту коштів на підприємстві протягом звітного року (в середньому період обороту грошових коштів становить 29 днів). Така стабільність є позитивною для підприємства, бо свідчить про досить високий рівень управління оборотними активами підприємства.

Отже, завданням керівництва ПП „Євростандарт” є постійне слідкування за змінами внутрішнього та зовнішнього середовища і вчасне прийняття належних заходів щодо подолання їх дефіциту. Так, наявність дефіциту грошових коштів на підприємстві в призводить до:

– затримок у виплаті заробітної плати;

– зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками та бюджетом;

– зростання частки простроченої заборгованості по кредитах банків;

– зниження ліквідності активів підприємства;

– зростання тривалості виробничого циклу через несвоєчасні поставки сировини і комплектуючих.

Таким чином, фінансовий цикл включає в себе час надходження оборотних коштів в двох стадіях кругообігу - виробничій і товарній і не включає час їх перебування в грошовій стадії. Схематично розрахунок фінансового циклу показаний на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Розрахунок фінансового циклу

У разі, коли ПП „Євростандарт” видає або отримує аванси, воно повинно скоригувати фінансовий цикл на тривалість їх обороту. Оптимізація фінансового циклу - одне з головних завдань діяльності фінансової служби ПП „Євростандарт”. Очевидно, що напрями скорочення фінансового циклу пов'язані зі скороченням виробничого циклу, зменшенням тривалості обороту дебіторської заборгованості, збільшенням тривалості обороту кредиторської заборгованості.

Процес управління потоками грошових коштів ПП „Євростандарт” представляє собою постійний моніторинг відхилень реального руху грошових коштів від планових показників та використання заходів по усуненню таких відхилень. В свою чергу, планові показники повинні враховувати пропозиції по ефективному використанню грошових коштів (наприклад, прискорення їх обороту).

Розділ 3.

Шляхи поліпшення управління грошовими потоками підприємства

3.1 Напрями оптимізації грошових потоків підприємства

Здійснити стимулювання припливу грошових коштів ПП „Євростандарт” можна за рахунок зовнішніх джерел фінансування:

­ торгові кредити;

­ давальницька сировина;

­ кредити банків;

­ цінні папери і векселі;

­ факторинг (продаж дебіторської заборгованості);

­ короткострокова оренда.

Управлінські рішення, що збільшують потік грошових коштів, є наступними (табл. 3.1) [33, 180].

Таблиця 3.1

Управлінські рішення, що збільшують потік грошових коштів

Види заходів	Збільшення потоку грошових коштів	Зменшення потоку грошових коштів
Короткострокові заходи	Продаж або здача в оренду необоротних активів Раціоналізація асортименту продукції Реструктуризація дебіторської заборгованості у фінансові інструменти Використання часткової передоплати Залучення зовнішніх джерел короткострокового фінансування Розробка системи знижок для покупців	Скорочення витрат Відстрочка платежів за зобов'язаннями Використання знижок постачальників Перегляд програми інвестицій Податкове планування Вексельні розрахунки і взаємозалік
Довгострокові заходи	Додаткова емісія акцій і облігацій Реструктуризація підприємства - ліквідація або виділення в бізнес одиниці Пошук стратегічних партнерів Пошук потенційних інвесторів	Довгострокові контракти, що передбачають знижки або відстрочки платежів Податкове планування

У системі керування грошовими потоками капіталу найбільш важлива роль приділяється процесу їхньої оптимізації [34, 215].

Оптимізація грошових потоків капіталу являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків капіталу підприємства є:

­ забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;

­ забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;

­ забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

­ Основними об'єктами оптимізації виступають:

­ позитивний грошовий потік;

­ негативний грошовий потік;

­ залишок грошових активів;

­ чистий грошовий потік.

Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення факторів, що впливають на їхні обсяги і характер формування в часі. Ці фактори можна підрозділити на зовнішні і внутрішні.

Основу оптимізації грошових потоків капіталу підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивних і негативи їхніх видів.

Фактори підприємства, що впливають на формування грошових потоків

Зовнішні фактори:

­ Кон'юнктура товарного ринку;

­ Кон'юнктура фінансового ринку;

­ Система оподатковування підприємств;

­ Сформована практика кредитування постачальників і покупців продукції;

­ Система здійснення розрахункових операцій суб'єктів, що хазяюють;

­ Приступність фінансового кредиту;

­ Можливість залучення засобів безоплатного цільового фінансування.

­ Внутрішні фактори:

­ Життєвий цикл підприємства;

­ Тривалість операційного циклу;

­ Сезонність виробництва і реалізації продукції;

­ Невідкладність інвестиційних програм;

­ Амортизаційна політика підприємства;

­ Коефіцієнт операційного лівериджа;

­ Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства.

На результати господарської діяльності ПП „Євростандарт” негативний вплив здійснюють як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, росту простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), росту тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявляються у втраті реальної вартості тимчасово невикористовуваних коштів від інфляції, утраті потенційного доходу від невикористовуваної частини грошових активів у сфері короткострокового їх інвестування, що в остаточному підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокового або довгострокового.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системи прискорення -уповільнення платіжного обороту”. Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

­ збільшення розміру цінових знижок при реалізації покупцям продукції за готівку;

­ забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

­ скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

­ прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

­ використання сучасних форм-рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

­ прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

­ використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів (механізм дії флоута був розглянутий вище);

­ збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

­ заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

­ реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Слід зазначити, що „Система прискорення - уповільнення платіжного обороту”, вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює визначені проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнутий за рахунок наступних заходів:

­ залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

­ додаткової емісії акцій;

­ залучення довгострокових фінансових кредитів;

­ продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

­ продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

­ скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

­ відмовлення від фінансового інвестування;

­ зниження суми постійних витрат підприємства.

У системі цих методів можуть бути використані:

­ збільшення обсягу розширеного відтворення операційних необоротних активів;

­ прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

­ здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

­ активне формування портфеля фінансових інвестицій;

­ дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

В системі оптимізації грошових потоків ПП „Євростандарт” важливе місце належить його збалансованість в часі. Це пов'язано з тим, що незбалансованість позитивних і негативного грошових потоків у часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (відповідно і низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При досить високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна загроза банкрутства.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємства, їх попередньо можна класифікувати по наступних ознаках:

1) за рівнем „нейтралізації” (термін, що означає здатність грошового потоку визначеного виду змінюватися в часі) грошові потоки підрозділяються на що піддаються і непіддаються зміні. Прикладом грошового потоку першого виду, є лізингові платежі, період яких може, бути встановлений за узгодженням сторін. Прикладом грошового потоку другого виду є податкові платежі, термін сплати яких не може бути підприємством порушений;

2) за рівнем передбачуваності грошові потоки підрозділяються на цілком передбачувані і недостатньо передбачувані (абсолютно непередбачені грошові потоки в системі їхньої оптимізації не розглядаються).

Об'єктом оптимізації виступають передбачувані грошові потоки, що піддаються зміні в часі. У процесі оптимізації грошових потоків у часі використовуються два основних методи - вирівнювання і синхронізація.

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згалудження їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у визначеній мірі сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивних і негативних їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення "+1".

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку ПП „Євростандарт”. Ріст чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

­ зниження суми постійних витрат;

­ зниження рівня змінних витрат;

­ здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

­ здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

­ використання методу прискореної амортизації основних засобів;

­ скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

­ продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

­ посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків капіталу одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.

3.2 Моделювання управління грошовими потоками

Управління грошовими потоками являє собою цілісну систему - модель управління грошовими потоками, організація якої на підприємстві включає вирішення таких питань:

· структурування моделі управління грошовими потоками на основі локалізації основних завдань та цілей такого управління;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від операційної діяльності;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від інвестиційної діяльності;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від фінансової діяльності;

· формування бюджету руху грошових коштів та планування резерву ліквідності.

Управління грошовими потоками необхідно розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, який включає реалізацію таких функціональних етапів:

· планування та прогнозування грошових потоків і складання відповідних внутрішніх фінансових документів (бюджет грошових потоків, а також плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар та ін.);

· імплементація бюджету грошових потоків як невід'ємної складової системи бюджетів на підприємстві;

· фінансовий контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників Звіту про рух грошових коштів;

· здійснення коригування планових величин відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану.

На кожному із визначених етапів використовуються специфічні методи управління, які відповідають потребам відповідного етапу.

Планування та прогнозування грошових потоків є складовим елементом внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування на підприємстві, шляхом упровадження якого досягається узгодженість величини очікуваних грошових потоків із потребами фінансового забезпечення окремих господарських операцій суб'єкта господарювання в рамках операційної, інвестиційної та фінансової його діяльності.

Зведення фінансової інформації щодо цільових (планових) фінансових показників та коефіцієнтів управління грошовими потоками, узагальнення прогнозних та планових величин руху грошових коштів у плановому періоді, їх зіставлення з іншими плановими фінансовими показниками господарської діяльності здійснюється в рамках операційного фінансового планування,
зокрема - бюджетування грошових потоків. Організація бюджетування грошових потоків є органічною складовою та основним етапом управління грошовими потоками і спрямована на вирішення таких завдань:

· визначення у розрізі простору та часу потреби підприємства у капіталі для фінансування господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у плановому періоді - прогнозного значення абсолютної величини сукупного вихідного грошового потоку та його часткових складових;

· визначення у розрізі простору та часу джерел покриття потреби підприємства у капіталі та їх обсягів - прогнозного значення абсолютної величини сукупного та часткових вхідних грошових потоків.

Серед інших інструментів планування та прогнозування грошових потоків можна виділити такі:

· планування ліквідності підприємства, зокрема визначення початкового і кінцевого резерву ліквідності та джерел його забезпечення;

· складання платіжного календаря, у тому числі календаря податкових платежів;

· калькулювання потреби підприємства в капіталі, її порівняння та узгодження із плановими показниками руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

· формування прогнозного Звіту про рух грошових коштів підприємства (при цьому, нагадаємо, доцільніше використовувати прямий метод розрахунку грошового потоку, який є більш інформативним та зручним у використанні для потреб фінансового менеджменту).

Эмплементація результатів фінансового планування та прогнозування передбачає здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до запланованих параметрів і може включати такі операції, зокрема:

· установлення масштабу цін на продукцію, товари, послуги підприємства (формування прейскуранта на плановий період);

· визначення політики грошових розрахунків підприємства із покупцями та постачальниками;

· залучення необхідного додаткового капіталу у розпорядження підприємства в рамках фінансової діяльності, зокрема: отримання короткострокових та довгострокових банківських кредитів, комерційних кредитів; випуск та розміщення цінних паперів;

· реалізація інших заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів із внутрішніх та зовнішніх джерел (дезінвестиції, стягнення дебіторської заборгованості, рефінансування боргових вимог до третіх осіб);

· інші господарські операції, спрямовані на виконання фінансового плану взагалі та окремих його положень.

Эмплементація як етап управління грошовими потоками підприємства нерозривно пов'язана з організацією фінансового контролінгу та коригування прогнозних і планових показників.

Одним із завдань фінансового контролінгу є моніторинг виконання планових параметрів фінансово-господарської діяльності ПП „Євростандарт” та дотримання цільових значень реалізується з метою досягнення цілей та виконання таких завдань:

· своєчасне виявлення відхилень величини та строків формування вхідних та вихідних грошових потоків від індикаторних величин;

· локалізація виявлених відхилень та проведення аналізу причин їх формування;

· своєчасне інформування фінансового менеджера про виявлене відхилення;

· обґрунтування та подання варіантів урахування відхилень під час прийняття подальших управлінських рішень щодо управління грошовими потоками підприємства.

Коригування окремих показників фінансових прогнозів та системи бюджетів підприємства відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх факторів. Коригування може здійснюватися у таких формах:

· перегляд цільових (прогнозних та планових) показників формування грошових потоків підприємства;

· відстрочення формування вихідних грошових потоків (наприклад, пролонгація заборгованості, реструктуризація боргів);

· інкасація відстрочених вхідних грошових потоків (наприклад, рефінансування боргових вимог до третіх осіб).

Управління грошовим потоком від операційної діяльності характеризується певними особливостями.

Серед них можна виокремити такі:

· операційний грошовий потік формується в результаті взаємодії великої кількості вхідних та вихідних грошових потоків, що визначає складну структуру інформаційно-методологічної підтримки управлінських фінансових рішень;

· операційний грошовий потік є основним джерелом покриття потреби підприємства у капіталі;

· управління операційними грошовими потоками характеризується необхідністю глибокої деталізації інформаційної бази управлінського фінансового обліку (наприклад, на основі АВС/М) та орієнтацією, переважно, на короткострокову перспективу.

· управління операційними грошовими потоками базується на використанні касових розривів, що формуються внаслідок розбіжності у строках генерування вихідних грошових потоків (насамперед, виручка від реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг). Касовий розрив формується у безпосередній залежності від фінансового та операційного циклів підприємства, основні елементи якого відображені на рис. 3.1.

·

Закупівля сировини та ін-ших факторів виробництва		Вироб-ництво		Реалізація товарної продукції

Оплата ра-хунків по-стачальни-ків	+	Середній пе-ріод перебу-вання сиро-вини на складі	+	Вироб-ничий цикл	+	Середній період перебування го-тової продукції на складі	+	Оплата рахунків покупця-ми

Фінансовий цикл

Рис. 3.1. Критичні фактори формування фінансового циклу

У спрощеному вигляді формування касового розриву в результаті основної діяльності підприємства наведені на рис. 3.2.

 + +

Середня тривалість обороту робочого капіталу	Середній період інкасації дебіторської заборгованості
Середній період погашення кредиторської заборгованості	Величина касового розриву

-

Рис. 3.2. Визначення касового розриву

Управління операційними грошовими потоками підприємства на основі касового розриву передбачає здійснення сукупності заходів щодо контролю за кожним із складових такого розриву. Загалом управління операційними грошовими потоками підприємства має здійснюватися із дотриманням певних принципів та виконання таких критеріїв.

По-перше, скорочення тривалості касового розриву шляхом:

· прискорення оборотності робочого капіталу, а також окремих його складових - виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції, при цьому передбачається забезпечення виваженого компромісу між потребами у скороченні абсолютної величини оборотного капіталу й необхідністю стабільного забезпечення виробничого процесу з метою зростання обсягів виробництва та паралельне стимулювання збуту готової товарної продукції;

· прискорення інкасації дебіторської заборгованості, а також використання послуг фінансово-кредитних установ щодо рефінансування боргових вимог підприємства до третіх осіб (покупців), зокрема - облік векселів факторинг та форфейтинг;

· оптимізації відповідно до встановлених критеріїв умов поставки сировини на підприємство - узгодження строків оплати рахунків постачальника з іншими параметрами господарських договорів із постачальниками, такими як поставки, ціна, знижки та ін.

По-друге, забезпечення стабільності формування резерву ліквідності підприємства (залишку грошових коштів на рахунках та в касі підприємства) із відповідним його коригуванням у кожному плановому періоді, прив'язуючи таке коригування до зміни, наприклад, валюти балансу підприємства або абсолютної величини його доходів (чистих доходів) від реалізації товарної продукції.

По-третє, забезпечення відповідальності абсолютної величини резерву ліквідності підприємства потребам фінансового забезпечення касового розриву.

По-четверте, здіснення мобілізації фінансових ресурсів (формування вхідного грошового потоку від фінансової діяльності) у випадку тимчасової неспроможності підприємства покрити вихідні операційні грошові потоки в межах касового розриву за рахунок резерву ліквідності (покриття дефіциту ліквідності) на строк, що не менший величини касового розриву. Це має на меті забезпечити підтримання платоспроможності ПП „Євростандарт” на прийнятному рівні шляхом генерування вхідних грошових потоків у рамках фінансового циклу, за рахунок яких і буде здійснено погашення основної суми заборгованості, що була створена при мобілізації капіталу.

Вивчення управління інвестиційними грошовими потоками (як вхідними, так і вихідними) свідчить про необхідність урахування особливостей інвестиційної діяльності підприємства та грошових потоків, що генеруються при цьому. Серед них можна відмітити такі:

· взаємозалежність з операційними та фінансовими грошовими потоками - розгляд та проектування будь-якого інвестиційного проекту (і, відповідно, оцінка грошових потоків від реалізації проекту) неможливі без з'ясування його впливу на операційну діяльність (формування доходів від реалізації, зміни величини змінних та постійних затрат, включаючи амортизацію, що визначаються при оцінці вхідних і вихідних грошових потоків) та джерел залучення капіталу (фінансової діяльності);

· довгостроковий характер прийняття управлінських фінансових рішень у рамках інвестиційної діяльності - строк вкладання грошових коштів у необоротні активи у будь-якому випадку більший за тривалість одного фінансового циклу;

· значний рівень невизначеності щодо очікуваних грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту, що потребує врахування сукупності ризиків, зокрема, шляхом проведення дисконтування майбутніх (очікуваних) грошових потоків;

· реалізація інвестиційного проекту й управління його грошовими потоками передбачає переважно трансформацію у довгостроковій перспективі інвестиційних вихідних грошових потоків в очікуваний операційний грошовий потік суб'єкта господарювання (за винятком дезінвестицій та портфельного фінансового інвестування), при цьому покриття вихідних грошових потоків здійснюється за рахунок вхідних грошових потоків від операційної та фінансової діяльності;

· управління грошовими потоками за окремими напрямами інвестиційної діяльності потребує використання різних підходів до оцінки грошових потоків та їх планування, що визначається їх суттєвими відмінностями (наприклад, оцінка окупності реальних та портфельних інвестицій, оцінка вартості вкладень в асоційовані, дочірні підприємства та непряме портфельне інвестування).

При цьому необхідно врахувати особливості, пов'язані із фінансовим забезпеченням потреби підприємства у капіталі для фінансування вихідних грошових потоків у плановому періоді:

· фінансування вихідних інвестиційних потоків має здійснюватися за рахунок таких джерел (у порядку зменшення їх привабливості);

а) операційний грошовий потік та формування в результаті цього Free Cash Flow;

б) мобілізація капіталу в рамках фінансової діяльності або вхідні грошові потоки від фінансової діяльності;

в) дезінвестиції з метою проведення реалокації необоротних активів шляхом ліквідації одних необоротних активів (вхідний інвестиційний грошовий потік - реалізація цінних паперів із інвестиційного портфеля, продаж окремих об'єктів основних засобів) та придбання інших (наприклад, технічне переозброєння, перегляд інвестиційного портфеля);

· фінансування інвестиційної діяльності за рахунок мобілізації додаткових фінансових ресурсів має здійснюватися шляхом залучення довгострокового капіталу (наприклад, розміщення корпоративних облігацій, фінансування основних засобів за фінансовим лізингом) або збільшення абсолютної величини власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел (наприклад, розміщення додаткової емісії корпоративних прав, отримання безповоротної фінансової допомоги);

· дезінвестиції мають здійснюватися насамперед з метою оптимізації структури розміщення та абсолютної величини необоротних активів (інвестицій)¹ і розглядатися як джерело покриття вихідних інвестиційних грошових потоків у разі відсутності можливості підприємства покрити такі грошові потоки за рахунок внутрішніх чи зовнішніх фінансових джерел.

Операційна діяльність

Энвестиційна діяльність		Фінансова діяльність

Рис. 3.3. Формування вхідних та покриття вихідних фінансових грошових потоків

Абсолютна величина грошового потоку, що генерується в рамках окремого виду діяльності підприємством, відповідає на рисунку товщині відповідної стрілки, яка відображає грошовий потік.

На відміну від інвестиційних грошових потоків, управління фінансовими грошовими потоками пов'язано з такими особливостями, що проявляються у співвідношенні завдань фінансової діяльності з потребами операційної та інвестиційної:

­ вхідні фінансові потоки підприємства є коригуючим механізмом для балансування величини Free Cash Flow;

­ прийняття управлінських фінансових рішень, унаслідок виконання яких формується склад та структура вхідних грошових потоків підприємства від фінансової діяльності, залежить переважно від таких факторів:

1) політики підприємства щодо структури капіталу (при виборі між фінансуванням за рахунок власного чи позичкового капіталу);

2) специфіки джерела формування дефіциту грошових коштів; мобілізація короткострокового позичкового капіталу для покриття вихідних грошових потоків від операційної діяльності та мобілізація довгострокового позичкового або власного капіталу для покриття вихідних грошових потоків по інвестиційній діяльності;

3) тимчасове підтримання резерву ліквідності підприємства за рахунок короткострокових зобов'язань (вхідних фінансових грошових потоків);

· абсолютна величина вихідних грошових потоків визначається рівнем вхідних грошових потоків за минулі періоди (погашення основної суми боргу) та, частково, дивідендною політикою підприємства;

· покриття вихідних грошових потоків підприємства має здійснюватися в основному за рахунок операційного грошового потоку і лише в окремих випадках - за рахунок фінансової діяльності підприємства (наприклад, пролонгація заборгованості, реструктуризація заборгованості або погашення заборгованості за рахунок формування нової).

3.3 Бюджетування грошових потоків

Ефективність підприємницької діяльності залежить, в першу чергу, від її планування та оцінки. Будь-який підприємницький захід, пов'язаний з витратами і зорієнтований на прибуток, потребує розрахунків і оцінки. Оцінка підприємницької діяльності складається з оцінки її складових, таких як: витрати виробництва і прибуток, фінанси, податки, ринок як об'єкт маркетингу, кредити тощо. Проте оцінка окремих, навіть дуже важливих її складових у відриві від всієї виробничої економічної системи скоріше за все призведе до помилок, які, в свою чергу, створять „зону ризику” саме там, де знехтували оцінкою.

Найбільш об'єктивну оцінку підприємницької діяльності, можливість своєчасного виявлення „слабких” місць, забезпечення адаптації підприємства до зовнішніх змін, нівелювання несприятливого впливу факторів зовнішнього середовища, а також здатність гнучко реагувати ці зміни дає бюджетування. Бюджетування є робочим інструментом, що включає в себе всі сторони діяльності підприємства: його виробничі, техніко-технологічні, маркетингові, фінансові, інноваційні, інвестиційні ті інші аспекти.

Разом з тим, процес бюджетування базується на загальній концепції розвитку підприємства, більш детально розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії і являє собою єдину систему взаємопов'язаних технічних, організаційних і економічних змін на визначений період часу. На жаль, для керівників ПП „Євростандарт” процес бюджетування на рівні підприємства залишається не зовсім зрозумілим. Спостерігається повна відсутність взаємозв'язку цілей довгострокового і середньо - короткострокового періодів або часткове їх відображення у деяких бізнес-планах.

За відсутності налагоджених процедур і визначеної послідовності операцій планування керівництво ПП „Євростандарт” часто займаються лише збором інформації про величину витрат або доходів по продукції або підрозділах підприємства, після чого обробляють її і консолідують у загальний бюджет доходів і витрат (результат фінансової діяльності). При цьому складається ситуація, за якої внаслідок розрізнених, нескоординованих дій підрозділів підприємства при плануванні своєї діяльності з'являється так званий „бюджетний зазор”; не забезпечується достовірність та оперативність подачі інформації керівництву, своєчасне складання зведеного бюджету по підрозділах та видах діяльності, центрах відповідальності. Виходячи з цього, набуває значущості проблема бюджетного планування підприємств.

Бюджетування - це процес колективний, який дає змогу погодити діяльність підрозділів усередині підприємства і підпорядкувати її загальній стратегічній меті. Завдання бюджетного планування полягає в обґрунтуванні та розширенні річного плану господарської діяльності підприємства з метою усунення непередбачуваних змін, які виникають в процесі його діяльності, визначенні координації дій між окремими його ланками для уникнення прийняття неузгоджених рішень, підвищенні ефективності управлінського контролю щодо виключення неефективних чинників, а також оцінки вкладеної праці, дій та прийнятих рішень керівництвом ПП „Євростандарт”.

Підприємство самостійно обирає форму бюджету, але формується він на основі певної процедури, яка визначає процес бюджетування.

Бюджетне планування на підприємстві складається з трьох етапів:

1) підготовка до планування;

2) планування - розроблення бюджетів;

3) контроль за виконанням бюджетів.

Зазвичай бюджетним періодом є календарний рік, у межах якого виділяють короткі періоди: квартали, місяці, декади, тижні.

В процесі бюджетування розробляють різні види бюджетів залежно від цільового призначення, об'єкта бюджетування, змісту показників, методів та строку розроблення, способу складання та напрямків побудови.

Застосовуючи на практиці існуючі методи розробки бюджетів, керівництво ПП „Євростандарт” визначає для себе, який із бюджетів йому розробляти в першу чергу, беручи до уваги „вузькі місця”. Оскільки найчастіше „вузьким місцем” діяльності підприємства є обсяг реалізації продукції, то, насамперед, складають бюджет продажу, так як від обсягів продажу і вартості реалізації залежить обсяг виробництва, собівартість, прибуток, ціни тощо. Цей бюджет визначає рівень і характер усієї діяльності підприємства, впливає на інші бюджети, складені на основі його інформації. Прогноз продажу є основою планування виробництва, а бюджет продажу - основою бюджету виробництва. Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити, щоб забезпечити запланований обсяг продаж і необхідний рівень запасів. На основі бюджету виробництва і бюджету продаж складають бюджет прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших операційних витрат, загальновиробничих витрат, бюджети адміністративних витрат та витрат на збут.

Бюджет капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів і джерел фінансування, спрямовує розвиток підприємства й ефективність його діяльності. Цей бюджет впливає на бюджет руху грошових потоків, бюджет прибутків і збитків, на бухгалтерський баланс.

Бюджети розробляють менеджери усіх підрозділів ПП „Євростандарт”, але головну роль у консолідації та аналізі цих розробок відіграє економічна служба підприємства (бухгалтерія). Він або вони визначає (визначають) напрями вдосконалення розрахунків для забезпечення необхідного фінансового результату. В процесі бюджетування здійснюють аналіз, який дає змогу визначити можливості зростання прибутку. Зауважимо, чим нижча точка беззбитковості, тим більший прибуток і менший операційний ризик.

Бюджет фінансових результатів може бути представлений у такому вигляді.

Оскільки основним змістом процесу бюджетування є координація всіх сторін діяльності підприємства з метою забезпечення виконання його стратегічного плану, то одержані фактичні результати потрібно періодично порівнювати із запланованими і складати звіт за результатами порівняння для визначення управлінської позиції щодо бюджету, а також з'ясувати причини відхилень.

Узагальнення інформацію щодо прогнозних та планових величин руху грошових коштів суб'єкта господарювання в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та співставлення із іншими плановими значеннями фінансовими показниками господарської діяльності у плановому періоді досягається здійснення у рамках операційного фінансового планування бюджетування грошових потоків.