Проектне фінансування

власниками підприємства -- для обґрунтування стратегічних цілей (які довгострокові заходи слід включити у бізнес-план компанії для забезпечення стійкого розвитку);

менеджерами -- для обґрунтування оперативних рішень (які оперативні заходи слід включити у план фінансового оздоровлення компанії);

кредиторами -- для обґрунтування рішень про надання кредиту (які умови надання кредиту виключають можливість його неповернення);

інвесторами -- для підготовки інвестиційних рішень (які умови інвестування забезпечать рентабельність інвестиційного проекту);

арбітражними керівниками -- для виконання судових рішень (які невідкладні заходи слід передбачити у плані зовнішнього керування компанією);

представниками державних органів влади -- для оцінки дотримання держаних інтересів (які умови державної підтримки необхідні для відтворення платоспроможності суб'єкта господарювання, який повністю або частково є у державній власності).

Фінансовий аналіз бізнесу українських компаній має певну специфіку, яку не можна не враховувати оцінювачам.

По-перше, у багатьох випадках на практиці фінансовий аналіз зводиться до розрахунків структурних співвідношень, темпів зміни показників, значень фінансових коефіцієнтів. Глибина досліджень обмежується, у кращому разі, констатацією тенденцій «покращання» або «погіршення». Зробити висновки і тим більше рекомендації на основі вихідного інформаційного масиву -- це невирішена проблема для спеціалістів-оцінювачів.

По-друге, часто результати фінансового аналізу ґрунтуються на недостовірній інформації. При цьому вона може бути викривлена як із суб'єктивних, так і з об'єктивних причин. Наприклад, правилом «умілого» українського менеджера вважається заниження або укриття будь-якими способами отриманих доходів (прибутку), тому для оцінки достовірності вихідної інформації і, як наслідок, отримання реальних результатів фінансового аналізу вимагається попереднє проведення незалежного аудиту для віднаходження навмисних та ненавмисних помилок.

По-третє, прагнення до деталізації фінансового аналізу зумовило розроблення, розрахунок та поверхове використання явно надлишкової кількості фінансових коефіцієнтів, тим паче, що більшість із них перебувають у функціональній залежності між собою.

По-четверте, порівняльний фінансовий аналіз українських компаній практично неможливий через відсутність адекватної бази та доступних середньогалузевих показників.

По-п'яте, досить віддалений від російської практики вигляд мають західні інтегральні показники, які використовуються багатьма вітчизняними аналітиками для оцінки ймовірності банкрутства компаній.

По-шосте, вихідна звітність компаній викривлена через інфляційні процеси в українській економіці. У зв'язку з цією обставиною умовою оцінки тенденцій змін фінансового стану компанії є розрахунок порівнянних цін на основі застосування офіційних показників-дефляторів (індексу цін виробників промислової продукції, індексу цін у капітальному будівництві, індексу цін придбання промисловими підприємствами матеріально-технічних ресурсів, індексу споживчих цін тощо).

Цілі фінансового аналізу досягаються у результаті вирішення певного взаємозв'язаного набору аналітичних завдань. Щоб приймати рішення з управління у сфері виробництва, збуту, фінансів, інвестицій та нововведень, необхідно оцінити вихідні дані на підставі мети аналізу та управління.

На практиці існує шість основних методів фінансового аналізу.

Горизонтальний (часовий) аналіз -- це порівняння показників звітності з даними попереднього періоду.

Вертикальний (структурний) аналіз -- це визначення структури підсумкових показників звітності з виявленням впливу окремих позицій на результат у цілому.

Трендовий аналіз -- це порівняння окремого фінансового показника з даними за низку попередніх періодів та виявлення залежності (тренду). У разі стабільних умов можна виявити тенденцію динаміки показника та його прогноз. В іншому разі необхідно проводити детальніший аналіз для виявлення залежності потрібного показника від інших показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз -- це порівняння даних підприємства з показниками аналогічних підприємств або підприємств-конкурентів (міжгосподарський, міжфірмовий порівняльний аналіз), а також внутрішньофірмовий аналіз показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів тощо.

Аналіз відносних коефіцієнтів -- це розрахунок відношень між різними абсолютними фінансовими показниками.

Факторний аналіз. -- це аналіз впливу окремих факторів на зміну результативного показника.

Крім цих спеціальних методів, фінансовий аналіз передбачає використання й інших загальних прийомів та способів економічного аналізу. Основними з них є:

а) розроблення та використання системи показників. Аналізуючи підприємство, необхідно визначити, за якими показниками оцінюватиметься підприємство. Система показників -- це економічна модель підприємства, яку необхідно створити, щоб зробити аналіз;

б) взаємозв'язане вивчення господарських процесів та їх результатів. Цей прийом пов'язаний із попереднім та передбачає проведення факторного аналізу різних показників, що характеризують різні сторони підприємства;

в) порівняння, основними базами для якого є:

дані попередніх періодів (за тривалий час необхідно брати відносні показники);

порівняння з планом;

порівняння з нормативами;

середньогалузеві показники;

дані інших підприємств (основного конкурента);

світові показники (для підприємств, що працюють на зовнішньому ринку або залучають іноземний капітал);

г) деталізація та групування. Деталізація передбачає розбивку загального показника на фактори, а групування -- об'єднання показника за ознаками;

д) елімінування (виключення). Даний метод передбачає проведення факторного аналізу на основі виключення впливу всіх факторів, крім одного, вплив якого необхідно встановити;

е) балансовий (сальдовий) метод аналізу. Він використовується для факторного аналізу, коли результативний показник є алгебраїчною сумою кількох факторів;

є) графічні та інші методи аналізу.

Таким чином, різноманітні методи та прийоми фінансового аналізу дають змогу не лише структурувати й ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками підприємства, а й чітко визначити фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства.

У цілому фінансовий аналіз включає в себе три основні складові:

аналіз фінансових результатів;

аналіз фінансового стану;

аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності на основі фінансових коефіцієнтів.

Фінансові результати роботи підприємства описуються системою показників, які включають абсолютні показники прибутку (балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток тощо) та відносні показники рентабельності або дохідності підприємства. Абсолютні показники фінансових результатів аналізуються у динаміці за низку періодів і порівняно з планом, вивчаються причини та чинники, що спричинили їх зміну, та виявляються можливі шляхи їх покращання. Відносні показники рентабельності використовуються для проведення порівняльного фінансового аналізу.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням коштів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу та зобов'язань, тобто пасивів). Оцінка структури та динаміки фінансового стану підприємства здійснюється з допомогою порівняльного аналізу балансу, який відображає не тільки стан активів та пасивів на початок і кінець періоду, а й їх динаміку та структуру. На основі цього проводиться попередня оцінка фінансового стану підприємства і виявляються показники, що його характеризують:

розмір та динаміка майна підприємства;

частка іммобілізованих (постійних) та мобільних (обігових) активів підприємства;

структура оборотних активів, тобто частка запасів, дебіторська заборгованість, грошові кошти;

величина власних джерел та їх динаміка, а також частка власного капіталу в джерелах коштів підприємства;

частка боргових коштів, у тому числі довгострокові, короткострокові та кредиторська заборгованість;

відповідність дебіторської та кредиторської заборгованості.

Порівняння активів та пасивів дає можливість оцінити фінансову стійкість, ліквідність та платоспроможність підприємства.

Ознаками доброго балансу з погляду підвищення (зростання) ефективності можна назвати такі:

темпи зростання виручки перевищують темпи зростання активів підприємства;

зростання власного капіталу;

відсутність «слабких» статей балансу (збитки, безнадійна дебіторська заборгованість, прострочена заборгованість банкам та бюджету тощо);

відсутність різких коливань за окремими статтями балансу;

відповідність дебіторської та кредиторської заборгованості;

коефіцієнт забезпеченості власними коштами ? 0,1, а коефіцієнт забезпеченості запасами ? 1;

коефіцієнт поточної ліквідності ? 2, а коефіцієнт критичної ліквідності ? 1.

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства, які дають можливість класифікувати фінансові ситуації за ступенями їх стійкості.

На практиці, як правило, вирізняють чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість фінансового стану зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається такими умовами:

Е_З ? Е_С + С_КК, (3.10)

де Е_З -- величина запасів; Е_С -- наявність власних оборотних коштів; С_КК -- кредити банків під товарно-матеріальні цінності.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства гарантує його платоспроможність:

Е_З = Е_С + С_КК. (3.11)

Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності, за якого, незважаючи на це, зберігається можливість відтворення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів та збільшення власних оборотних коштів:

Е_З = Е_С + С_КК + С_О, (3.12)

де С_О -- джерела, що послаблюють фінансову напругу на підприємстві (тимчасово вільні власні кошти резервного та спеціального фондів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською, кредити банків на тимчасове поповнення оборотних коштів тощо).

Фінансова нестійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величина залучених для формування запасів короткострокових кредитів та позичкових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів та річної продукції (найбільш ліквідної частини запасів). Якщо умова не виконується, то фінансова стійкість є ненормальною та відображує тенденцію до значного погіршення фінансового стану.

Кризовий фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у цій ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторську заборгованість:

Е_З ? Е_С + С_КК. (3.13)

Таким чином, фінансова стійкість -- це визначення стану рахунків підприємства, вона гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишатися незмінним або покращуватися чи погіршуватися. Знання обмежень значень джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні кошти або виробничі запаси дає можливість генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до підвищення стійкості фінансового стану підприємства.

Для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства необхідно від окремих облікових даних перейти до певних співвідношень основних чинників -- фінансових коефіцієнтів. Залучення до розрахунків фінансових коефіцієнтів (показників) дає можливість підвищити якість оцінки та скласти об'єктивний висновок про фінансовий стан підприємства, тобто визначити дані, важливі для користувачів фінансової звітності з погляду прийняття рішення, а також краще оцінити стан даної звітної одиниці у системі господарювання та тенденції до її змін.

Великою перевагою коефіцієнтів є також те, що вони виключають викривлення впливу на звітний матеріал інфляції, що особливо актуально під час аналізу в довгостроковому аспекті.

Сутність полягає у порівнянні визначених за даними звітності коефіцієнтів із загальноприйнятими стандартними коефіцієнтами, середньогалузевими нормами або відповідними коефіцієнтами, визначеними за даними підприємства за попередні роки.

Фінансових коефіцієнтів, що визначають фінансовий стан підприємства, налічується декілька десятків, проте для оцінки бізнесу підприємства достатньо використовувати лише ті, які найбільше характеризують суттєві сторони фінансової стійкості підприємства.

В Україні алгоритм розрахунку фінансових показників (коефіцієнтів) та їх нормативні значення викладені у Положенні «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України та Фондом державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121 та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 8 лютого 2001 р. № 121/ 5312.

Основним джерелом інформації для визначення інвестиційної привабливості є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період, а саме: бухгалтерський баланс Ф1 (річний або квартальний), звіт про дебіторську або кредиторську заборгованість (Ф1-б), звіт про фінансові результати діяльності підприємства (Ф2), звіт про фінансово-майновий стан (Ф3), примітки до річної фінансової звітності (Ф5) та у разі необхідності розшифровки дебіторсько-кредиторської заборгованості, структури запасів, готової продукції, основних фондів тощо.

Для порівняння значень розрахованих показників (коефіцієнтів), якщо останнім звітним періодом, за який подається звіт про фінансові результати, є квартал, а всі попередні періоди, за які здійснюється розрахунок, є річними, необхідно дані квартального звіту про фінансові результати помножити на коефіцієнт K = 4 / N, де N -- порядковий номер останнього звітного кварталу.

Усі аналітичні коефіцієнти, які використовуються у процесі фінансового аналізу, можна умовно об'єднати у 6 груп:

оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни;

оцінка фінансових результатів діяльності підприємства;

оцінка ліквідності;

аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);

аналіз ділової активності;

аналіз рентабельності.

1. Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відстежувати тенденції їх зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Розрахунок показників оцінки майнового стану підприємства

№ з /п	Показник	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф1р. 032 / Ф1 р. 031	Зменшення
2	Коефіцієнт оновлен-ня основних засобів	Ф5 р. 260 (гр. 5) / Ф1 р. 031 (гр. 4)	Збільшення
3	Коефіцієнт вибуття основних засобів	Ф5 р. 260 (гр. 8) / Ф1 р. 031 (гр. 3)	Повинен бути меншим ніж коефіцієнт оновлення основних засобів

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду.

Розраховані показники (коефіцієнти) заносяться до таблиці, і за результатами аналізу робиться висновок щодо абсолютної величини та структури балансу, динаміки зміни вартості активів підприємства, окремих статей балансу підприємства порівняно з попередніми періодами, із зазначенням позитивних та негативних тенденцій таких змін. Особливу увагу слід приділити наявності та структурі простроченої заборгованості підприємства.

2. Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити чинники, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних чинників, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

3. Оцінка ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Розрахунок ліквідності підприємства

№ з /п	Показник	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт покриття	Ф1 р. 260 / Ф1 р. 620	>1
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф1 (р. 260 - р. 100 -- р. 110 - р. 120 - р. 130 - - р. 140) / Ф1 р. 620	0,6--0,8
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф1 (р. 220 + р. 230 + р. 240 / Ф1 р. 620	> 0, збільшення
4	Чистий оборотний капітал, тис. грн	Ф1 (р. 260 - р. 620)	> 0, збільшення

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

4. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу (табл.3.4).

Таблиця 3.4 Розрахунок платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

№ з /п	Показник	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	Ф1 р. 380 / Ф1 р. 640	> 0,5
2	Коефіцієнт фінансування	Ф1 (р. 430 + р. 480 + р. 620 + + р. 630) / Ф1 р. 380	< 1, зменшення
3	Коефіцієнт забезпеченості власними оборот-ними запасами	Ф1 (р. 260 - р. 620) / Ф1 р. 260	> 0,1
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Ф1 (р. 260 - р. 620) / Ф1 р. 380	> 0, збільшення

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка -- капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

5. Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Таблиця 3.5 Розрахунок показників ділової активності підприємства

№ з/п	Показник	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт оборотності активів	Ф2 р. 035 / Ф1 (р. 280 (гр. 3) + + р. 280 (гр. 4)) / 2	збільшення
2	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Ф2 р. 035 / Ф1 [?(р. 520 // р. 600) гр. 3 + ?(р. 520 // р. 600) гр.4] / 2	збільшення
3	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Ф2 р. 035 / Ф1 [?(р.150 // р. 210) гр. 3 + ?(р. 150 // р. 210) гр. 4] / 2	збільшення
4	Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	тривалість періоду / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	зменшення
5	Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	тривалість періоду / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	зменшення
6	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	Ф2 р. 040 / Ф1 [?(р. 100 // р. 140) гр. 3 + ?(р. 100 // р. 140) гр. 4] / 2	збільшення
7	Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	Ф2 р. 035 / Ф1 (р. 031 гр. 3 + + р .031 гр. 4) / 2	збільшення
8	Коефіцієнт оборотного капіталу	Ф2 р. 035 / Ф1 (р. 380 гр. 3 + + р. 380 гр. 4) / 2	збільшення

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу (табл. 3.5).

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

6. Аналіз рентабельності підприємства дає можливість визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції (табл. 3.6).

Таблиця 3.6 Розрахунок показників рентабельності підприємства

№ з/п	Показник	Алгоритм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт рентабельності активів	Ф2 р. 220 або р. 225 / Ф1 (р. 280 (гр. 3) + р. 280 (гр. 4)) / 2	> 0, збільшення
2	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Ф2 р. 220 або р. 225 / Ф1 (р. 380 (гр. 3) + р. 380 (гр. 4)) / 2	> 0, збільшення
3	Коефіцієнт рента-бельності діяльності	Ф2 р. 220 або р. 225 / Ф2 р. 035	> 0, збільшення
4	Коефіцієнт рентабельності продукції	Ф2 р. 100 (або р. 105) + 090 - 060 / Ф2 (р. 040 + 070 + 080)	> 0, збільшення

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Усі розраховані коефіцієнти (показники) заносяться до спеціальної таблиці, і визначається рейтингова оцінка підприємства. Дотримання критеріального рівня кожного з коефіцієнтів дає певний відсоток (питома вага конкретного коефіцієнта в загальній кількості показників), недодержання оптимального значення коефіцієнта дає 0 %. Потім визначається сума відсотків і присвоюється підприємству рейтинг згідно з певною рейтинговою системою (табл. 3.7). Найбільше значення рейтингової оцінки -- 100 %.

Таблиця 3.7 Рейтингова оцінка підприємства

Оцінка	Рейтинг	Характеристика
90--100 %	Високий	Висока платоспроможність, відмінний фінансовий стан
80--90 %	Достатній	Достатньо добрий фінансовий стан. Клієнт з мінімальним ризиком
60--80 %	Задовільний	Задовільний фінансовий стан та рівень платоспроможності
40--60  %	Недостатній	Надійність підприємства викликає підозру, недостатній рівень платоспроможності. Високий рівень ризику
0--40 %	Поганий	Фінансовий стан поганий. Вкладення коштів у підприємство є надризиковим

Література:

Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. -- К.: Юрінком Інтер, 2003.

Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2658-III.

Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

Положення «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121 та зареєстр. у Міністерстві юстиції України 8 лютого 2001 р. № 121/ 5312.

Григорьев В. В., Федотова М. А. Оценка предприятия: теория и практика. -- М: Инфра-М, 1997.

Есипов В. Е., Маховикова Г. А., Терехова В. В. Оценка бизнеса. -- СПб.: Питер, 2002.

Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. -- К.: Центр навч. літ-ри, 2004.

Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. -- К.: Лібра, 2002.

Пересада А. А., Коваленко Ю. М., Онікієнко С. В. Інвестиційний аналіз: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2003.

Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2002.

Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 40--44. -- Ст. 356.

Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18, № 19--20, № 21--22. -- Ст. 144.

Про банки та банківську діяльність: Закон України // Вісник НБУ. -- 2001. -- № 1 (додаток ) від 30.01.01.

Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг: Закон України // Українська інвестиційна газета. -- 2000. -- № 35. -- 21 січ.

Про концесії: Закон України // Українська інвестиційна газета № 35. -- 2000. -- 5 верес.

Про ціни і ціноутворення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1990. -- № 52. -- Ст. 650.

Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 52. -- Ст. 377.

Про основи містобудування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 52. -- Ст. 683.

Про планування і забудову територій: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 2000. -- № 31. -- Ст. 250.

Про архітектурну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 31. -- Ст. 246.

Про Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні: Указ Президента України // Бюлетень про приватизацію. -- 1997. -- № 6.