Податкова система України

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЧ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1Організаційні засади становлення податкової системи України

1.2Становлення системи оподаткування в Україні

1.3Завдання та принципи податкової політики в державі

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

2.1Аналіз надходжень до місцевого та державного бюджетів

2.2Аналіз надходжень до зведеного бюджету за 2006-2008 роки

2.3Аналіз податкового боргу Болградської державної податкової інспекції за 2006-2008 роки

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1Зарубіжний досвід розвитку податкової системи

3.2Модернізація державної податкової служби України

3.3Шляхи вдосконалення податкової системи України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Тема магістерської роботи називається «Податкова система України та напрямки її розвитку». Це дуже актуальна тема в наш час, тому що податкова система України потребує значних змін. Вона є далеко не ідеальною, хоча в деяких напрямках і крокує за країнами Європейського Союзу та розвинутими країнами.

Актуальність теми дослідження. Відомо, що одним з найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або - ні. Тому не випадково, що потенціал податкової системи як «вбудованого регулятора» активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. У цьому сенсі не є винятком і Україна, де пошук і застосування ефективних податкових інструментів розглядається як невід'ємна передумова і потужний засіб реформування національної економіки.

Становлення української податкової системи пов'язується з набуттям незалежності країни і відбувалося в дуже складних умовах. В наш час необхідне реформування податкової системи країни, реформування податкової політики та Державної податкової служби України. Взявши до уваги досвід зарубіжних країн, необхідно побудувати свою якісну та добредіючу податкову систему.

Реформування податкової системи має проходити поетапно, що забезпечить передбачуваний, планомірний характер податкового реформування, а податкова політика набуде визначеності. Планується проводження реформування на три етапи. Одним з головних завдань реформування податкової системи має бути розробка та затвердження Податкового кодексу.

Мета дипломної роботи: ознайомитись з основними положеннями податкової системи України, розглянути податкову політику держави та ознайомитись з роботою Державної податкової служби; вивчити проблеми та недоліки, розглянути напрями, за якими має проходити вдосконалення податкової системи.

Завданнями роботи є:

- розглянути організаційні засади побудови податкової системи України;

- розглянути податкову політику та принципи її побудови у державі;

- ознайомитись з державною податковою службою України та її завданнями;

- на основі даних Болградської державної податкової інспекції проаналізувати надходження до місцевого, державного бюджету за 2007 рік;

-розглянути актуальні проблеми та головні завдання реформування податкової системи України;

- ознайомитись зі шляхами реформування податкової системи України;

- ознайомитись з особливостями сплати податків у різних країнах світу.

Саме з метою покращення податкової системи впроваджена Програма реформування податкової системи України та проводиться програма Модернізації податкової служби України. Також Уряд країни активно займається розробкою Проекту Податкового кодексу, деякі розділи якого вже затверджені та розміщенні на сайті Уряду для ознайомлення населенням. Всі ці дії мають позитивно вплинути на економіку країни та, окремо, на взаємовідносини між населенням країни - платниками податків та державою .

Дана тема дає змогу зрозуміти, які саме дії потрібно прийняти для того, щоб покращити економічне становище в Україні та стимулювати її розвиток. Чим краще економічне становище країни, тим краще й матеріальне і соціальне становище населення країни.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Організаційні засади становлення податкової системи України

У складі державних фінансів одним із ключових фінансових інститутів є податкова система. Фінансова теорія і практика виробили низку принципів її побудови, але основним, із погляду функціонування усієї фінансової системи як єдиного цілого, є забезпечення збалансування інтересів держави і платників держави. З одного боку, держава повинна мати достатньо коштів для надійного фінансового забезпечення виконання покладених на неї функцій. З іншого боку - податкове вилучення частини доходів юридичних і фізичних осіб не повинно підривати їх фінансову базу, оскільки це вимагатиме податкових витрат у тієї ж держави. Дуже важливим є завдання збалансування податкової політики.

Аналіз трансформаційних процесів в економіці і фінансовій системі України свідчить, що основним їх напрямом було постійне перманентне удосконалення системи оподаткування. У жодній іншій сфері діяльності держави за роки незалежності не було стільки перетворень, скільки в податковій системі. Незважаючи на це, однією з найбільш складних і болючих проблем у країні є недосконале і досить часто не узгоджене податкове законодавство. Україна, не маючи достатнього практичного досвіду і наукового обґрунтування фінансової, у тому числі податкової, політики, змушена йти шляхом експериментального пошуку кращих варіантів податкової системи, роблячи багато помилок [15].

Формування власної податкової системи в Україні розпочалося відразу ж після проголошення незалежності. Саме створення незалежної демократичної держави потребувало побудови власної податкової системи й проведення ефективної податкової політики. Податкова система - невід'ємний атрибут держави, відображення її економічного, політичного, соціального та демократичного стану[16].

Вітчизняна фінансова наука при визначенні природи податку традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкретних функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе розкриття суспільного призначення податків.

Функції податку - це вияви його сутності в дії, способів вираження його властивостей.

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття та враховуючи те. Що податки виступають необхідним елементом централізації частини вартості національного продукту в бюджеті для державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості, можна визначити дві функції цієї категорії: фіскальну і розподільчо-регулюючу (мал. 1.1.).

Мал. 1.1. Основні функції податків

Вказані функції мають об'єктивний характер та існують з моменту виникнення податків. Але конкретні прояви їх рис пов'язані з умовами суспільного розвитку. Тому пошук основних функцій - це хибний шлях дослідження податків як економічної категорії

Важливою складовою податкової системи є принципи її побудови (мал.1.2.), які розробляються виходячи із загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і практикою[30].

Мал.1.2. Основні принципи побудови податкової системи

Структура податкової системи є сукупністю податків, зборів і відрахувань до всіх видів бюджетів і позабюджетних централізованих та де централізованих фондів цільового призначення. Вона визначається законодавством держави і відображає її податкову систему (мал.1.4)[16].

Виявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі і формується відповідними державами структурами, виступає податкова система країни.



Мал. 1.3. Структура податкової системи України

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку.

Сучасна податкова система України - це:

10 податків і 32 обов'язкових платежі з різним числом платників податків, регулярністю та періодичністю сплати і звітності, що передбачені Законом України від 13 березня 1992 року №2199-12 «Про систему оподатковування». Усього ж Державною податковою адміністрацією України адмініструють ся понад 80 податків, зборів та платежів;

чотири податкових платежі, що забезпечують формування 75,5 % усіх доходів зведеного бюджету за підсумками 2005 року, у тому числі податок на прибуток підприємств - 30,1 %, податок з доходів фізичних осіб - 22,2 %, податок на додану вартість - 13,8 % та акцизний збір із вироблених в Україні товарів - 9,4 % :

відсутність системного підходу в багатьох питаннях виконання дохідної частини бюджету як на державному, так і на місцевому рівнях. Розглядаючи податки лише з точки зору виконання ними фіскальної функції, навіть при такому невеликому їхньому кількісному наборі, не можна говорити про систему: податок на додану вартість впливає на адміністрування і процес формування доходів бюджету. Завдяки зусиллям працівників державної податкової служби, робота яких пов'язана з обґрунтуванням правомірності відшкодування ПДВ, цього не відбувається. Лише за 1 квартал 2005 року було проведено 70711 зустрічних перевірок щодо відшкодування ПДВ;

безліч пільг, більшість з яких є непотрібними і не є вигідними і корисними для розвитку економіки. Загальна кількість пільг становить приблизно 387 ;

Безліч податків і зборів, що не мають необхідного, соціально затребуваного рівня фіскального значення, витрати на адміністрування яких значні і навіть перевищують відповідні доходи. Ці платежі не формують умов для розвитку бізнесу і не створюють зацікавленості у підвищені ефективності виробництва, впровадженні енергоощадних технологій, захисті та збереженні природних ресурсів [31].

Основними принципами побудови податкової системи є [28]:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на однакові прибутки і пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно об ґрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованої і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція - встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори [31] .

Об'єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції, робіт, послуг, у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування [23].

В Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), місцеві податки і збори.

До загальнодержавних податків і зборів належать [30]:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно;

8) плата за землю;

9) рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

збір до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України. Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою

України і справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України [25].

До місцевих податків відносяться такі [30]:

- комунальний податок;

- податок з реклами

До місцевих зборів належать [33]:

Готельний збір (скасовано з 01.01.2004 року);

Збір за припаркування автотранспорту;

Ринковий збір;

Збір за видачу ордера на квартиру;

Курортний збір;

Збір за участь у бігах на іподромі;

Збір за виграш у бігах на іподромі;

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

Збір за право використання місцевої символіки;

Збір за право проведення кіно- і телезйомок;

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон (також було скасовано);

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

Збір з власників собак.

Місцеві податки і збори, механізм їх справляння та порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Якщо проаналізувати фінансову наукову думку з питань структури податкової системи, то вона зводиться до таких основних положень [22]:

- податкове навантаження серед платників повинно бути рівномірним;

- податки повинні якомога менше впливати на прийняття рішень з питань економіки;

структура податкової системи не повинна порушувати рівновагу між
соціальною справедливістю і економічною ефективністю;

- податкова структура має сприяти стабілізації економіки та економічному зростанню;

- структура податкової системи має бути зрозумілою для платників податку і ґрунтуватися виключно на законах держави;

- витрати на управління податковою системою мають бути помірними.

Звичайно, досягти відповідності податкової системи всім зазначеним вимогам досить складно, проте як науковий орієнтир вони мають свою актуальність.

На сьогодні очевидним є те, що в більшості країн з розвиненою ринковою економікою основу податкових систем складають 3 податки: особистий прибутковий податок, податок на соціальне страхування, податок на додану вартість. Водночас податок на прибуток корпорацій, податок на майно, податок на землю, ресурсні податки мають другорядне значення [15].

Основні засади і вимоги щодо побудови податкової системи знайшли відображення в світовому податковому кодексі, розробленому за завданням ООН. Вони полягають у тому, щоб [12]:

- запроваджувати єдиний постійний кодекс на всі податки, замість окремих законів на окремі податки;

- відмовитися від протекційних податків, що є умовою інтеграції в світову економіку;

- відмовитися від податкових пільг і замінити їх субсидуванням;

- враховувати національні особливості в оподаткуванні;

- створювати ефективно діючі й високо компетентні податкові служби.

Податкова система для повної і всебічної характеристики повинна мати відповідні показники, які б характеризували її роль у фінансовій діяльності держави. Вплив податків на економічні та соціальні процеси в державі можна охарактеризувати за допомогою показника - загального рівня оподаткування. Він розраховується як відношення суми податків і обов'язкових платежів,

відрахувань і внесків до бюджетів та інших фінансових інститутів до валового внутрішнього продукту в відсотках [20].

Україна як незалежна держава вживає посилених заходів щодо створення міцної фінансової системи. Не завжди подібні заходи мали позитивні результати, але нинішній уряд надзвичайно зацікавлений у зниженні темпів інфляції, бездефіцитності державного бюджету, збільшенні обсягів мобілізації податків і зборів для фінансового забезпечення вирішення соціальних завдань. [15]

1.2 Становлення системи оподаткування в Україні

Від того, яка податкова політика реалізується в державі, залежить система оподаткування [22].

Система оподаткування - це сукупність податків, зборів до бюджетів і державних цільових фондів, утримуваних в установленому законами України порядку [29].

Система оподаткування -- це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 червня 1991 року Закону України " Про систему оподаткування ". Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку.

Податки та збори -- це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначених законодавчими актами України. В Україні стягуються загальнодержавні податки та збори а також місцеві податки та збори.

Щодо місцевих податків і зборів, то законом встановлено перелік з двох податків (податок з реклами, комунальний податок) і чотирнадцяти зборів.

Кожна селищна, сільська, міська рада може затверджувати такий перелік, який вважає доцільним на території, що підпорядкована їй, крім обов'язкових місцевих податків і зборів: комунальний податок, збору на паркування автотранспорту, ринкового збору, збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг і збору з власників собак.

Платники, ставки податків і зборів, бази і порядок нарахування, обов'язки, права і відповідальність платників, строки сплати до бюджету або цільових фондів кожного з названих податків і зборів визначається певними законами або іншими законодавчими актами, так наприклад всі питання що до податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97-ВР, акцизний збір -- " Інструкцією про порядок відрахування акцизного збору у випадку ввозу товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України" затвердженої Наказом Державної митної служби України" від 21.01.00, податок на прибуток -- Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 16.06.97 р.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

За рахунок податків державний бюджет України формує більшу части ну доходів держави, що дозволяє фінансувати програми соціального захисту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З державного бюджету передбачені асигнування на фінансування житлово- комунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та податкових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.

Система державного оподаткування повинна не просто залучати части ну вартості внутрішнього національного продукту на формування доходів Державного бюджету, але й активно впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, заохочувати окремого виробника, господарюючі суб'єкти до інвестування коштів у різні галузі діяльності Таким чином, соціально-економічне значення податків та зборів полягає у формуванні централізованих державних фінансових ресурсів, які акумулюються у бюджетах різних рівнів і перерозподіляються по витратних статтях відповідно з бюджет ним розписом.

Податкова система, що склалася в Україні передбачає поділ податків і зборів за економічним змістом на: - податки і збори від реалізації продукції, виконання робіт та на дання послуг; - податки на доходи (прибуток); - різні види плати (за природні ресурси, майно, тощо); - надходження від зовнішньоекономічної діяльності; - збори держави за вчинення дій, видачу документів, що мають юридичне значення, тощо.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Загальні принципи оподаткування (мал.1.4.), вироблених фіскальною теорією і практикою, розробляють принципи побудови податковою системою.

Мал.1.4. Класифікація принципів оподаткування

Система оподаткування України базується на слідуючих принципах [33]:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняних товаровиробників на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, що передбачає надання пільг з оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковості, що означає запровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначності та пропорційності, який означає, що юридичні особи сплачують податки пропорційно до суми отриманого доходу, тобто з більшою сумою доходів сплачується і більша сума податку;

рівності, недопущення податкової дискримінації, що забезпечує єдиний підхід до суб'єктів господарювання при визначенні їх обов'язків щодо сплати податків і зборів;

соціальної справедливості, що передбачає забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення за рахунок сплати податків тими, хто отримує великі суми доходів;

стабільності (недопустимим є запровадження нових видів податків і зборів протягом бюджетного року; будь-який новий податок може запроваджуватися лише з нового року, причому за півроку до його впровадження платники податків мають бути повідомлені про це);

економічної обґрунтованості ( податки встановлюються з урахуванням фінансових можливостей платників та виходячи з необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами);

рівномірності сплати ( у законодавчому порядку встановлюються терміни сплати податків з метою забезпечення своєчасного фінансування витрат бюджету);

компетенції ( усі податки і збори, а також пільги щодо їх сплати запроваджуються виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами; ніякі інші державні органи не мають права вводити будь-які види податків);

єдиного підходу, що забезпечує єдиний підхід до розробки податкових законів із обов'язковим визначенням платників податків і зборів, об'єкта оподаткування, джерела сплати податків, податкових періодів, строків і порядку їх сплати;

доступності (забезпечення зрозумілості податкових законів платниками податків).

Система оподаткування може бути [24]:

прогресивною-передбачає такий спосіб стягнення податків, коли ставка податку збільшується у міру зростання величини оподатковуваного доходу чи вартості майна, наприклад, прибутковий податок з громадян;

пропорційною - передбачає такий спосіб оподаткування при якому використовується єдина ставка оподаткування незалежно від абсолютної величини бази оподаткування (доходу, прибутку, майна) - податок на прибуток підприємств тощо;

регресивною - передбачає зниження ставки оподаткування в міру росту абсолютної величини оподатковуваного доходу чи майна. Так, у США ставки прибуткового податку з громадян спочатку зростають з 15% до 28% і до 33%,а потім, для громадян із найвищими доходами, знову знижуються до 28%, оскільки громадяни, які отримують високі доходи мають більше можливостей ухилятися від сплати податків.

Вибір оптимальної системи оподаткування є однією із найскладніших економічних проблем.

Як відомо, податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а в руках інших - засобом нестабільності та економічного саморуйнування. Ось чому, думаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має паретооптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян-виборців.

Так будь-які зміни в оподаткуванні будуть суспільно корисними і виправданими, якщо вони нікому не завдають збитків і при цьому приносять декому користь. Досягти оптимуму в оподаткуванні потрібно розуміти як забезпечення фіскальних інтересів держави і послаблення соціального захисту громадян-виборців. Досягти цього можна за умови наукового поєднання таких критеріїв:

Ш критерій фіскальної достатності (інтереси держави);

Ш критерій економічної ефективності (інтереси платників податків);

Ш критерій соціальної справедливості (інтереси громадян-виборців);

Ш критерій стабільності;

Ш критерій гнучкості.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, проводячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є оптимально бажаною. Досліджуючи значення цього критерію, простежується чітка пропорційна належність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі розміри податкових надходжень. Залежність цю можна відобразити простою математичною формулою

Y = A₁ЧTЧB (1.1)

Де Y - загальна величина податкових надходжень;

A₁ - коефіцієнт регресії, яких характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому A₁<1;

T - рівень оподаткування в державі;

B - величина ВВП.

За допомогою графіка залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування в державі відображається таким чином (мал.1.5.):

ПП

Y = A₁ЧTЧB

0 Т

Мал.1.5. Графік залежності величини податкових надходжень

і рівня оподаткування в державі

При нульовому рівні оподаткування - податкові надходження будуть відсутні. При збільшенні норми оподаткування - податкові надходження до бюджету будуть збільшуватись, хоча темпи росту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподаткування. Але процес цей повинен проходити не хаотично та спонтанно, а відповідно до критеріїв економічної ефективності та соціальної справедливості.

Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через аналіз величини чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарювання. Формула основного показника фінансово-господарської діяльності відображається таким чином:

ЧД 0, якщо Д - (Н+ЗП+П) 0, при П 100% (1.2)

Д - (Н+ЗП), якщо П 0

де ЧД - величина чистого доходу, прибутку;

ЗП - заробітна плата;

Н - нарахування на зарплату;

П - податки і податкові платежі;

Д - величина доходу.

Враховуючи це, математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування має вигляд:

ЧД = (ВД-ВДЧА₂)/Т, (1.3)

де ЧД - величина чистого доходу;

А₂ - коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування;

Т - рівень оподаткування;

ВД - величина валових доходів.

Причому,

А₂/Т>1, якщо Т>100%

Графік залежності має такий вигляд (мал.1.6):

ЧД

0 100% Т

Мал.1.6. Графік залежності величини чистого доходу і рівня

оподаткування в державі

Із графічного зображення видно:якщо рівень оподаткування в країні прямує до 100%, то величина чистого доходу по гіперболічній кривій прямує до 0.

Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування необхідно розуміти в двох аспектах:

· скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;

· повернення частини номінальних доходів до конкретних платників, перерозподілених з допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ.

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається такою функціональною залежністю:

РД = НД - А₃ТЧБО (1.4)

де РД - реальні доходи платників податків;

НД - номінальні доходи платників податків;

А₃ - коефіцієнт залежності величини реальних доходів платників податків від рівня оподаткування;

Т - рівень оподаткування;

БО - база оподаткування.

Графічне зображення залежності реальних доходів платників податків від рівня оподаткування відображається таким графічним зображенням (мал.1.7.):

НД

0 100% Т

Мал.1.7. Графік залежності реальних доходів платників податків

від рівня оподаткування

З графіка видно, що розмір реальних доходів безпосередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищий рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних платників податків. Другий аспект критерію соціальної справедливості відображається такою функціональною залежністю

СБ = ^А4vТЧПН (1.5)

де СБ - фінансові й бюджету суспільні блага та трансфертні платежі;

Т - рівень оподаткування;

А₄ - коефіцієнт залежності величини суспільних благ від норми оподаткування;

ПН - податкові надходження.

Відповідна графічна інтерпретація наведена на мал.1.8.

Між величиною рівня оподаткування та розміром повернення раніше сплачених податків існує певна параболічна залежність. Причому, збільшення норми оподаткування в державі веде до абсолютного зростання розміру трансфертних платежів з бюджету. Але темпи зростання фінансованих з бюджету суспільних благ відстають від темпів росту рівня оподаткування.

У реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов'язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

Оптимальне врахування названих критеріїв забезпечує нормальні податкові взаємостосунки платників податків та держави.

1.3 Завдання та принципи здійснення податкової

політики в державі

Для задоволення потреб та інтересів суспільства держава виконує поставлені перед нею завдання і функції, формуючи та реалізуючи у процесі цього широкий спектр політики: економічну, соціальну, правову, демографічну тощо. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Податкова політика України є складовою економічної політики, що формується на системі податкового законодавства, норми якого встановлюють податки, визначають їх платників, а також порядок їх справлення та застосування санкцій до порушників податкової дисципліни. Сукупність державних заходів щодо формування та використання податкових відносин для виконання державою своїх функцій і завдань складає зміст податкової політики [24].

У будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби у вигляді податків. Регулювання порядку і термінів сплати податків в Україні здійснюється через податкову політику держави.

Основу податкової політики складають стратегічні напрями, які визначають довгострокову і середньострокову перспективу формування фондів коштів держави і передбачають вирішення головних завдань, що витікають з особливостей функціонування економіки і соціальної сфери держави. Одночасно з цим держава здійснює вибір поточних тактичних цілей і завдань використання податкових відносин. Вони пов'язані з головними проблемами, що стоять перед державою, у сфері мобілізації й ефективного використання фінансових ресурсів, регулювання економічних і соціальних процесів та стимулювання передових напрямів розвитку виробничих сил, окремих територій та галузей економіки [16].

До елементів податкової політики належать [28]:

Порядок встановлення (зміни, скасування) податків, зборів(обов'язкових платежів), встановлення та скасування яких в Україні здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а також сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів, яка визначена Законом України «Про систему оподаткування», яким передбачено, що в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки, збори (обов'язкові платежі).

Порядок закріплення податків, зборів за бюджетами і державними цільовими фондами, що регулюється Законом України «Про систему оподаткування», законами про Державний бюджет України на відповідний рік та бюджетним кодексом України.

Система податкових органів України, яка включає ДПА України, ДПА в Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі, областях, державні податкові інспекції у містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах з районним поділом, районах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Права й обов'язки платників податків і податкових органів, що регулюються законами України «Про систему оподаткування» та про «Державну податкову службу в Україні».

Сукупність способів утримання податків: податки можуть утримуватись з джерелами, за декларацією ї за платіжним повідомленням.

Види, форми та методи податкового аудиту, які визначаються методичними рекомендаціями ДПА України.

Види відповідальності учасників податкових правовідносин. Як органи податкової служби, так і платники податків можуть нести дисциплінарну, фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавство України.

Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створювати необхідні умови для розвитку пріоритетних галузей економіки [31].

Мета державної податкової політики полягає у подальшому розвитку ринкової інфраструктури, подоланню спаду виробництва, стабілізації економіки, стимулюванню розвитку пріоритетних сфер діяльності [29].

Основними завданнями податкової політики є: сприяння подальшому розвитку виробництва, збереження рівноваги між сумою зібраних податків до бюджету і вартістю наданих урядом громадянам благ та послуг; забезпечення соціальної справедливості при стягненні податків, зрозумілості та доступності податкового законодавства. Крім цього, податкова політика повинна забезпечити встановлення оптимальних ставок податків, які б не стримували розвиток підприємництва, вона повинна бути спрямованою на забезпечення такої суми надходжень до бюджетів, яка була б достатньою для задоволення державних потреб [28].

Важливим завданням податкової політики на сучасному етапі є формування податкової культури населення; інформування платників податків про чинне податкове законодавство та порядку його застосування; своєчасне забезпечення платників об'єктивною, доступною і різнобічною інформацією з питань сплати податків та про те, на фінансування яких конкретних заходів спрямовуються податкові надходження у видатках бюджету [33].

Податкова політики держави базується на наступних принципах [31]:

соціальної справедливості, який означає, що держава соціально підтримує малозабезпечені верстви населення шляхом застосування диференційованого і прогресивного оподаткування, коли з більшої суми доходів сплачується і більша сума податків;

рівності-цей принцип передбачає недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації-забезпечення однакового підходу до всіх суб'єктів податкових відносин;

економічної ефективності-при встановленні податків і зборів ураховуються показники розвитку національної економіки, необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами та вартість адміністрування таких платежів;

стабільності податкового законодавства-держава повинна гарантувати платникам незмінність податків, зборів та їхніх ставок протягом бюджетного року.

До сучасних принципів податкової політики також належать [23]:

однократність оподаткування одного й того ж об'єкта;

обов'язковість виконання податкових зобов'язань-система оподаткування не повинна породжувати сумніви у платника податків у неминучості здійснення платежів. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податку були менш вигідними платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетами;

-простота і зрозумілість процедури розрахунку і сплати податків як для платників, так і для контролюючих органів;

-гнучкість - легка адаптація податкової політики до мінливих соціальних, економічних й політичних умов. Одним із важливих аспектів цього принципу є практика надання пільг.

Важливою складовою податкової політики є формування податкового механізму, за допомогою якого відбувається реалізація всієї діяльності держави у сфері податків. Податковий механізм містить систему встановлених державою форм, видів і методів організації податкових відносин.

Податкова політика є складова економічної політики держави, і перш за все, фінансової, оскільки в ній конкретизують головні напрями розвитку народногосподарського комплексу, визначають загальний обсяг фінансових ресурсів їх джерела й напрями використання, розробляють механізм регулювання та стимулювання податковими методами соціально-економічних процесів. Водночас податкова політика - відносно самостійна сфера діяльності держави, важливий засіб реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільних відносин [32].

При виробленні та реалізації податкової політики слід виходити з конкретних особливостей історичного розвитку суспільства. Вона повинна враховувати специфіку внутрішньої і міжнародної фінансової й політичної обстановки, реальні економічні і фінансові можливості держави. Стратегія проведення податкової політики України повинна спиратися на ґрунтовну теоретичну основу, максимально враховуючи особливості перехідного стану економіки держави [28].

Важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому суб'єкти підприємництва матимуть змогу планувати свою фінансово-господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. Однак визнати вітчизняну податкову політику, а відтак, і систему оподаткування досконалою немає підстав, тому проведення податкової реформи, спрямованої на зміцнення податкової системи та покращання формування доходів бюджетів є вкрай необхідним.

Шляхи реалізації податкової реформи мають бути пов'язані зі зниженням податкового тиску та спрощенням податкової системи через відміну низько ефективних податків, розширення податкової бази шляхом відміни окремих податкових пільг, збільшення кола платників і оподатковуваних доходів, поступового переміщення податкового тиску з підприємств на доходи фізичних осіб. Велике значення для здійснення податкової реформи має посилення контролю за дотриманням податкового законодавства.

Таким чином, оцінка результатів податкової політики держави базується на її відповідності інтересам суспільства, більшості її соціальних груп та окремого громадянина, а також на досягнутих результатах, що витікають з поставлених цілей і завдань.

РОЗДІЛ 2 РОЛЬ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

2.1 Аналіз надходжень до місцевого та державного бюджетів

Забезпечення своєчасного та повного виконання податкових зобов'язань належить до одного з найважливіших пріоритетів трансформацій, яких потребують нині й бюджетно-податкова сфера, й економіка в цілому. Несплата податків стискає фінансову базу для здійснення державою необхідних економічних і соціальних програм. Це звужує її можливості впливати на соціально-економічну ситуацію в країні, перешкоджає стабілізаційним процесам та економічному зростанню [27].

Розглянемо динаміку надходжень податків та зборів (обов'язкових платежів) до місцевого бюджету за даними Болградської державної податкової інспекції за останні три роки.

До місцевого бюджету у 2008 році надійшло 30337 тис.грн., що більше попереднього року на 7643,2 тис. грн. або на 33,68%, та більше ніж сума надходжень у 2006 році на 12149,40 тис.грн., тобто на 66,80% (Додаток А). Тобто за останні три роки надходження до місцевого бюджету значно зросли (мал.2.1).

Мал.2.1 Надходження до місцевого бюджету за 2006-2008 роки (тис.грн.)

Сума надходжень за податок з фізичних осіб до місцевого бюджету у 2008 році склала 20946,8 тис. грн., що більше ніж у 2006 році на 9580,70 тис.грн. або на 84,29% ,та більше ніж у 2007 році на 6358,9 тис. грн., тобто на 43,59% (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Надходження податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету

Найменування платежу	Факт 2006 р, тис.грн	Факт 2007 р, тис.грн	Факт 2008 р, тис.грн	Відхилення факту2007рдо факту 2006р.,' тис.грн.	% %	Відхилення факту 2008 р до факту 2007 р, тис.грн.	%	Відхилення факту 2008р до факту 2006р, тис.грн	%
Податок з доходів фізичних осіб	11366,1	14587,9	20946,8	3221,8	128,35	6358,9	143,59	9580,70	184,29 І

Тобто за даними трьох останніх років видно, що відбулось зростання суми надходжень до місцевого бюджету з податку з доходів фізичних осіб з 11366,1 тис. грн. у 2006 році до 20946,8 тис. грн. у 2008 році (мал. 2.2).

Мал. 2.2 Динаміка надходжень до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2006-2008 роки (тис.грн.)

Виходячи з даних Таблиці 2.3 видно, що у 2006 році план з надходжень податку з доходів фізичних осіб був перевиконаний на 1792,60 тис. грн., тобто на 18,72%. У 2007 році сума надходжень фактично склала 14587,90 тис. грн., що більше за план на 792,80 тис.грн або на 5,75%. У 2008 році також спостерігається виконання плану. Фактично до бюджету надійшло 20946,8 тис.грн, що більше за запланованого на 1342,1 тис.грн, або на 6,85%. Останні три роки план по виконанню податку з доходів фізичних осіб виконувався, що свідчить про дотримання законодавства як платників податку так і працівників податкового органу.

Таблиця 2.3

Виконання плану надходжень до місцевого бюджету податку з доходів

фізичних осіб

Найменування платежу	ППлан2006 р.	ФФакт2006 р.	Відхилення, тис. грн.	% %	ППлан 2007 р	ФФакт 2007	Відхилення тис. грн..	% %	ППлан 2008	ФФакт 2008	Відхилення тис. грн..	%
Податок з доходів фізичних осіб	9573,5	11366,1	1792,60	118,72	13795,1	14587,90	792,80	105,75	19605	20946,8	1342,1	106,85

За даними таблиці 2.4 надходження від податку на прибуток підприємств у 2008 році склали 153,9 тис.грн., що набагато більше ніж у 2006 році на 139,7 тис.грн або на 983,8% , та більше ніж у 2007 році на 108,4 тис.грн, тобто на 238,24%. У 2008 році сума надходжень з податку на прибуток підприємств значно збільшилася у порівнянні з попередніми роками. За останні три роки сума надходжень зросла з 14,2 тис.грн у 2006 щі до 153,9 тис.грн. у 2008 році.

Сума надходжень з податку з власників транспортних засобів також збільшилась у порівнянні з двома попередніми роками, але не так сильно, як податок на прибуток підприємств. У 2008 році податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету надійшов у сумі 1189 тис.грн., що більше попереднього року на 228,6 тис.грн., або на 23,80%, та більше ніж у 2006 році на 287,2 тис.грн., або на 31,85%.

Це сталося завдяки збільшенню платників даного податку. Станом на 01.01.2009 року у податковому органі було зареєстровано 11900 платників податку з власників транспортних заходів та інших самохідних машин та механізмів, тоді як станом на 01.01.2008 року їх було зареєстровано лише 11764, тобто на 136 платника менше.

Таблиця 2.4

Динаміка надходжень деяких податків до місцевого бюджету

Найменування платежу	Факт 2006р	ФФакт 2007р	ФФакт 2008р	Відхилення факту 2007р до факту 2006 р., тис.грн.	Ґ %	Відхилення факту 2008 р до факту 2007р, тис.грн.	% %	Відхилення факту 2008р до факту 2006 р, тис.грн	%
Податок на прибуток підприємств	114,20	445,5	1153,9	3130	3320,42	108,4	3338,24	139,7	1083,80
Податок з власників транспортних засобів	9901,80	9960,4	11189	58,60	1106,50	228,6	1123,80	287,2	131,85

Згідно з даними таблиці 2.5 податок на прибуток підприємств у 2006 році до місцевого бюджету надійшов у сумі 14,20 тис.грн., що більше запланованого на 6,30 тис.грн або на 79,75%. У 2007 році сума податку фактично склала 45,5 тис.грн, що більше плану на 20,6 тис.грн. або на 82,73%. Податок на прибуток підприємств у 2008 році було заплановано отримати у сумі 83,3 тис.грн та план було перевищено на 70,6 тис.грн або на 84,75%.

У 2006 році сума надходжень з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів фактично склала 901,80 тис.грн., що більше запланованого на 293 тис.грн або на 48,13%. Фактично надійшло до місцевого бюджету податку у 2007 році у розмірі 960,4 тис.грн, що більше ніж було заплановано на 287,4 тис.грн або на 42,7%. У 2008 році до бюджету податок з власників транспортних заходів надійшов у сумі 1189 тис.грн, що більше запланованого на 87 тис.грн або на 7,89%. Податковий орган виконує поставлене перед нею завдання в даному випадку, тобто виконує заплановану роботу стосовно податку з власників транспортних заходів та інших самохідних машин та механізмів.

Таблиця 2.5

Виконання плану надходжень до місцевого бюджету деяких податків

Найменування платежу	П План 2006	ФФакт 2006	Виконання плану,тис.грн	% ?%	ППлан 2007	Ф ФФакт2007	Виконаня плану, тис.грн..	% %%	План 2008	Факт 2008	Виконання плану, тис.грн	%%
Податок на прибуток підприємств	7,9	14,2	6,30	179,75	24,9	45,5	20,6	182,73	83,3	153,9	70,6	184,75
Податок з власників транспортних засобів	608,8	901,80	293,00	148,13	673	960,4	297,4	142,70	1102	1189	87	107,89

Також до місцевого бюджету надходять кошти від плати за землю. У 2008 році ця сума склала 3706,80 тис.грн, що більше ніж у 2006 році на 1533,30 тис.грн., або на 70,55%. У порівнянні з 2007 роком сума плати за землю збільшилася на 579,40 тис.грн або на 23,93%. У 2006 році фактично надійшло до місцевого бюджету 2173,5 тис.грн., що більше запланованого на 419 тис. грн. або на 23,88%. У 2007 році до місцевого бюджету фактично надійшло 3127,40 тис. грн., що більше ніж було передбачено на 492,80 тис.грн . У 2008 році фактично з фізичних осіб було стягнено плату за землю у сумі 3706,80 тис.грн., що більше запланованого на 687,30 тис.грн. Плата за землю знімається як з юридичних так і з фізичних осіб. У 2006 році плата за землю з юридичних осіб до місцевого бюджету надійшла у сумі 1410,1 тис.грн., що менше ніж у 2007 році на 827,30 тис. грн. тобто на 58,67%, та менше за 2008 рік на 1362,60 тис. грн., тобто на 96,53%. Плата за землю з фізичних осіб у 2008 році склала 934,10 тис. грн., що більше попереднього року на 44,10 тис. грн., тобто на 4,96% та більше ніж у 2006 році на 170,70 тис. грн., або на 22,36% (Додаток А).

Також велику частку находжень до місцевого бюджету займає єдиний податок, який у 2008 році склав 1853,80 тис. грн., що більше ніж у 2007 році на 207,40 тис. грн., тобто на 17,08%, та більше за 2006 рік на 556,90 тис. грн., або на 42,94%. У тому числі єдиний податок з юридичних осіб у 2008 році надійшов у сумі 837,60 тис. грн., що більше минулого року лише на 1,00 тис. грн., або на 0,17% та більше ніж сума находжень у 2006 році на 187,80 тис. грн., тобто на 28,90%. У 2006 році єдиний податок в цілому фактично склав 1296,90 тис.грн., що більше запланованого на 251,30 тис. грн. У 2007 році виконання плану склало 108,02%, тобто перевиконаний на 169,00 тис.грн.(Додаток А).

Фактично усі платежі до місцевого бюджету у 2008 році були збільшені у порівнянні з двома попередніми роками, окрім фіксованого сільськогосподарського податку, який у 2008 році склав 864,00 тис. грн., що менше за попередній рік на 18,40 тис. грн., тобто на 2,09% та менше ніж у 2006 році на 370,00 тис. грн., тобто на 29,08%.

Розглянемо динаміку находжень податків та зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету за 2006-2008 роки за даними Болградської державної податкової інспекції.