Податкова система України

Те, що податкові системи різних країн складалися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов, пояснює їхню недосконалість. Це, в свою чергу, зумовлює ту обставину, що в різних країнах ведеться постійний пошук оптимальних варіантів у галузі оподаткування. На думку багатьох економістів Західної Європи, податкова система оптимальна, якщо наслідує такі принципи:

а)витрати держави на утримання податкової системи та витрати платника, пов'язані з процедурою сплати, повинні бути максимально низькими;

б)податковий тягар не можна доводити до такого рівня, коли він починає зменшувати економічну активність платника;

в)оподаткування не повинно бути перешкодою ні для внутрішньої раціональної організації виробництва, ні для його зовнішньої раціональної орієнтації на структуру попиту споживачів;

г)процес отримання податків треба організувати таким чином, аби він більшою мірою завдяки накопиченню фінансових ресурсів сприяв реалізації політики кон'юнктури та зайнятості;

д)цей процес повинен впливати на розподіл доходів у напрямку забезпечення більшої справедливості;

є)при визначенні податкової платоспроможності приватних осіб слід вимагати надання лише мінімуму даних, які торкаються особистого життя громадян [24].

На сьогодні в країнах із розвинутою ринковою економікою податкова система повинна впливати на стабілізацію економічного циклу, стимулювання економічного зростання, обмеження інфляції та безробіття.

Для країни з перехідною економікою реалізація фундаментальних принципів при побудові податкової системи - надзвичайно складне завдання. Важко втілювати навіть ті завдання, що постали на початкових етапах переходу до ринкових умов господарювання, усунення фіскального ухилу, надання цільової функції кожному з податків та пов'язаної з цим форми контролю платника за використанням сплаченого ним податку.

3.2 Модернізація Державної податкової служби України

Основні обов'язки з контролю за процесом оподаткування покладено законодавцем на Державну податкову службу. Зважаючи на це, саме Державна податкова адміністрація (ДПА) України контролює більшу частину податкових надходжень до зведеного бюджету України та є одним з провідних органів державної виконавчої влади, що представляє інтереси держави у правовідносинах між державою і платниками податків [34].

Надійна податкова система передбачає наявність високоорганізованої, забезпеченої кадрами і необхідною технікою податкової служби - сукупності державних органів, які організовують і контролюють поступлення податків і податкових платежів [18].

Функціональна структура державних податкових органів є основою їх діяльності, а саме - фактичного здійснення своїх цілей, завдань, функцій, методів та повноважень (Мал. 3.1.).

Вища

ланка

Середня

ланка

Низова

ланка

Мал. 3.1. Структура органів ДПС

ДПА України є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. її очолює Голова ДПА України, якого призначає президент за поданням прем'єр міністра України [23].

Державна податкова адміністрація України у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також - «Положенням про Державну податкову адміністрацію України» від 13 липня 2000 року №886/2000 [22].

Органи Державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державної митної і контрольно-ревізійної служб, інших органів контролю, банками та податковими службами інших держав (Мал.3.2.)[34].

Мал.3.2. Органи, з якими координують свою діяльність органи державної податкової служби України

Основними завданнями Державної податкової адміністрації України є [27]:

- здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, обов'язкових платежів, а також неподаткових платежів;

- здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, у тому числі тими, майно яких перебуває у податковій заставі;

- здійснення контролю за обліком, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

прийняття у випадках, передбачених законодавством, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

-формування і ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників
податків та інших обов'язкових платежів і Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

-роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників
податків, інших платежів;

-запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби;

-розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків та інших платежів.

Державна податкова адміністрація відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції [26]:

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу органів державної
податкової служби, пов'язану із;

2) здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також із здійсненням контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійсненням контролю за дотриманням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих
сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів;

3)боротьбою з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів оптових та роздрібних товарів, місць зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, участю в розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства в межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися в незаконному обігу;

4)здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

5)видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

6)затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

7.Роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань податків, інших
платежів та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

8.Здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки, перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

9.Надає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

10.Організовує роботу із створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

11.Розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок за дотриманням податкового та валютного законодавства;

12.У разі виявлення фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

Передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

Інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про основні показники мобілізації податків, інших платежів до Державного бюджету України;

Подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16.Координує діяльність органів державної податкової служби та організовує їх взаємодію з фінансовими органами Державного казначейства, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків;

17.Вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

18.Здійснює відносини з податковими службами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями;

19.Надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери, надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем одержання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, і веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

20. Прогнозує, аналізує надходження податків, джерела податкових надходжень, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

21. Забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках з алкогольними напоями і на пачках тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

22. Організовує роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби та захисту інформації про платників податків;

23.Приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

Здійснює відповідно до закону оперативно - розшукову діяльність, провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, а також проводить дізнання та досудове слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків;

Виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживання заходів щодо їх усунення;

Вживання заходів щодо боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, незаконним вивезенням за межі України неоподаткованих капіталів, відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом; забезпечує виявлення фактів приховування від оподаткування або маскування незаконного походження доходів, їх справжнього характеру і джерел одержання, місцезнаходження і переміщення, розміру, використання;

Здійснює в межах своїх повноважень контроль за обліком, зберіганням і реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

Забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;

Запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби;

Збирає, аналізує, узагальнює інформацію про порушення податкового законодавства, розробляє заходи щодо протидії переведенню доходів у нелегальний обіг та забезпечує їх реалізацію в установленому порядку;

Здійснює функції з управління майном, що є у державній власності;

Здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Державна податкова адміністрація України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДПА України, розгляду найважливіших напрямів її діяльності в ДПА України утворюється колегія у складі голови ДПА України, заступників голови, керівників структурних підрозділів ДПА України.

Органи державної податкової служби можуть запрошувати громадян, у тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків, інших платежів. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються громадянам рекомендованими листами, у яких зазначаються підстави виклику, дата і година, на яку викликається громадянин [25].

Органи податкової служби також мають право одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, від громадян - суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, та громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках [29].

Сьогодні не можна стверджувати, що організація та діяльність податкової служби наблизилася до рівня європейських держав. Характер відносин між органами податкового контролю і платниками податків можна окреслити як такий, що викликає взаємну недовіру. Причинами цього є довільні тлумачення податківцями податкового законодавства, завищення своїх службових повноважень, ігнорування презумпції невинності стосовно платників податків, вияви бюрократичного свавілля та корупції, що призводять до матеріальних бізнесових втрат.

Недосконалою є робота органів державної податкової служби щодо зменшення податкової заборгованості. Як підтверджує аналіз, проведений Рахунковою палатою, скорочення податкової заборгованості забезпечено головним чином за рахунок списання, розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань, а також зміни методики обліку і вилучення з обліку податкової заборгованості платників податків, щодо яких порушено справи про банкрутство [32].

Питання реформування Державної податкової служби треба пов'язувати з реформуванням усієї податкової системи України. Необхідність кардинальних реформ в оподаткуванні стало предметом активного обговорення в урядових і парламентських колах ще з 1995 року. Було прийнято низку документів, спрямованих на зміну податкової політики. Програмні реформування було втілено шляхом прийняття у подальшому нових редакцій Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додану вартість», внаслідок чого змінилися ставки податків, методологія визначення бази оподаткування тощо. Нововведення мали на меті наблизити практику оподаткування в Україні до норм, установлених у розвинених країнах, і зменшити на цій підставі податкове навантаження. Однак при реформуванні не було враховано специфічних особливостей соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість нововведень у кінцевому підсумку призвели до загострення проблем з адмініструванням податків і зниження їхньої фіскальної ефективності; заплутане, нечітке законодавство до можливостей мінімізовувати податки та суперечностей між органами контролю і платниками податків [25].

В Україні ще з 2001 року, в рамках загальної податкової реформи, окремо було запроваджено Програму модернізації Державної податкової служби, якою до 2005 року передбачалася низка заходів з удосконалення системи податкового контролю. Однією з умов модернізації було приведення процесів діяльності служби відповідно до вимог Європейського Союзу та тісного узгодження з Податковим кодексом [18].

Ще до завершення терміну виконання першої Програми модернізації (офіційного звіту за Програмою до 2005 року немає і сьогодні) з метою створення в Україні стабільної податкової системи, яка сприятиме ефективному функціонуванню економіки та запровадженню прозорих процедур адміністрування податків, Державною податковою адміністрацією України започатковано довгостроковий проект «Програма модернізації Державної податкової служби України», який підтримується не лише Президентом та Урядом України, а й міжнародними організаціями.

Реформа системи оподаткування, складовою частиною якої є модернізація Державної податкової служби України (ДПС) належить до пріоритетних завдань інституційного розвитку державного управління в Україні [34].

Відповідно до Програми суть модернізації ДПС полягає у запровадженні системи, яка гарантуватиме компетентне, неупереджене адміністрування податків, заохочуватиме добровільну їх сплату й сприятиме розвитку приватного підприємництва завдяки розширенню бази оподаткування і зменшенню податкового навантаження, а результатом її впровадження стане перетворення податкової системи в ефективну податкову службу нового зразка, котра посилить віру громадськості та приватного бізнесу у надійність, професійність доброчесність Державної податкової служби [18].

Стратегічні цілі Програми модернізації ДПС передбачають розвиток партнерських взаємин між платниками податків і податковою службою, забезпечення справедливого та неупередженого ставлення до всіх платників податків, впровадження стандартизованих, прозорих форм обслуговування платників податків і перетворення ДПС на підзвітний суспільству, високоефективний орган виконавчої влади, зменшення вартості процесу адміністрування податків та кількості податкових перевірок, зміцнення суб'єктів підприємницької діяльності [34].

З метою консолідації державних податкових органів заплановано створення податкових округів і міжрайонних інспекцій та реорганізація податкової служби за функціональним принципом. Кількість податкових органів має становити: центральний рівень - Державна податкова адміністрація України (ДПА) ; регіональний рівень - 10 міжобласних ДПА; районний рівень - 150 міжрайонних Державних податкових інспекцій (ДПІ), які матимуть у своєму складі близько 500 місцевих відділень [16].

Реалізується Програма модернізації ДПС у 2 етапи упродовж 10 років. На першому етапі (2003-2007 роки) передбачено розпочати реорганізацію податкових органів, здійснити повний опис системи управління та операційної діяльності, впровадження пілотних проектів з модернізації напрямів діяльності ДПС (зокрема реєстрація платників податків, обліку платежів, управління документами), навчання працівників ДПС. На другому етапі Програми (2008-2013 роки) очікується завершення реорганізації податкових органів шляхом їхньої консолідації, впровадження модернізованих операційних й управлінських процедур, навчання працівників та впровадження інформаційно - аналітичної системи ДПС України у загальнодержавному масштабі [18].

Результативність запровадження програми модернізації ДПС України очікується у забезпеченні стабільного добровільного надходження податків та зборів до бюджету, а також сприянні скороченню обсягів тіньового сектору економіки, зменшенні вартості процесу адміністрування податків, зміцненні суб'єктів підприємницької діяльності, послідовному розширенні баз оподаткування через удосконалення законодавства та процесів адміністрування податків. Тобто зроблено наголос на клієнтоорієнтовану податкову службу, приведену відповідно до кращих світових стандартів, що в цілому сприятиме інтеграції України до Європейського Союзу та єдиного економічного простору.

Модернізація податкової служби за Програмою до 2013 року передбачає її здійснення відповідно до того, що ДПС в ієрархії державної влади посідає рівень міністерства і є самостійним органом виконавчої влади. Однак таке підпорядкування має свої позитивні та негативні чинники, тому, зберігаючи основні цілі модернізації за Програмою, можна розглядати ще й інший варіант структурного реформування ДПС [34].

З огляду на потребу подальшого вдосконалення системи і структури органів, що забезпечують надходження до бюджету, приведення до стандартів Європейського Союзу механізму взаємодії між органами фіскального та бюджетного контролю, з метою удосконалення структури управління у бюджетній сфері, упорядкування їхньої діяльності щодо забезпечення виконання дохідної частини Державного бюджету України, встановлено на базі Міністерства фінансів України єдиного центру відповідальності та управління державними фінансовими ресурсами України (зараз існує три-Міністерство фінансів, ДПА, Державна митна служба) та проведення її у відповідність до міжнародної практики пропонується змінити систему управління ДПА України і Державної митної служби України та підпорядкувати їх Міністерству фінансів України.

Спираючись на міжнародний досвід організаційної побудови податкових органів, оптимальною представляємо таку структуру, при якій податкова служба входить до Міністерства фінансів і має у своєму складі митні підрозділи та податкову міліцію.

Відсутність належної координації між ДПС, Міністерством фінансів, Державним казначейством України призводить до неправильного бюджетного планування доходів, призводить до незапланованих втрат Державного бюджету України у вигляді безпідставного відшкодування податку на додану вартість, надання безпідставних пільг зі сплати податкових платежів та інших ненадходжень коштів до бюджету.

Крім того, окремі функції органів ДПС, Митної служби України та Міністерства фінансів України дублюються. Це стосується податкової політики, виконання функцій інформаційно-аналітичних центрів з надходжень податкових платежів та інших напрямків діяльності Міністерства фінансів України, ДПА та Державної митної служби.

З метою забезпечення ефективного виконання податковою системою її функцій для закріплення сталого економічного зростання у країні та її регіонах, а також підвищення життєвого рівня громадян треба сформувати податкову політику України на засадах економічної ефективності, стабільності, прозорості та наближення її до міжнародних стандартів.

3.3 Шляхи вдосконалення податкової системи України

За роки незалежності в Україні сформована податкова система, яка за своїми складом та структурою в цілому відповідає податковим системам розвинутих європейських країн. Закони, якими регулюється стягнення більшості податків, розроблені з врахуванням норм європейського податкового законодавства.

На відміну від країн Європейського Союзу, податкова система України не стала інструментом збільшення конкурентоздатності держави і не сприяла росту економічної активності суб'єктів господарювання. Ринкове реформування економіки супроводжувалось неодноразовими спробами удосконалити податкову систему. Як правило, такі спроби обмежувалися введенням окремих законодавчих актів і були недостатньо адекватними стану економіки, яка характеризується структурними диспропорціями, суттєвими обсягами тіньових оборотів, платіжною кризою [16].

Система оподаткування України розвивається поступово. Зміни, які відбулися за роки незалежності були негативні та позитивні, кількість податків було зменшено, водночас розширилась база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків. І все ж таки система оподаткування має значні недоліки, оскільки вона формувалася в дуже складних умовах [20]:

вона створювалася на уламках централізовано-керованої системи, у якій податки та податкова політика не мали істотного економічного значення, виконували переважно соціально-політичні та обліково-розрахункові функції;

податкова система формувалася за відсутності відповідної законодавчої бази, а згодом - в умовах динамічного її створення та поточних змін;

- організаційно-управлінська та інформаційна структури податкової системи створювалися з нуля, на основі опанування досвіду розвинених країн, який треба було швидко адаптувати до національної специфіки.

Не дивлячись на багаторазові зміни, які перманентно вносяться у податкове законодавство і направлені на вдосконалення податкової системи України, вона все ж має серйозні недоліки [14]:

1)на сучасному етапі податкове законодавство України повністю зосереджене на фіскальній меті, яку вона успішно обслуговує. Тобто не береться до уваги ціна податків для підприємств та економіки в цілому. За останні 3 роки частка податкових надходжень у доходах бюджету зменшується, тоді як неподаткові доходи зростають, внаслідок чого державний вплив на економіку має більш комерційний, ніж регульований характер;

нестабільна та неузгоджена законодавча база , складна та неоднорідна, а окремі законодавчі норми недостатньо узгоджені, а іноді протиречиві. Крім того, чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх двадцяти років у різний час, за різними принципами, багато законодавчих актів було схвалено внаслідок певних інтересів;

існує велика кількість малоефективних податків, які потребують істотних адміністративних витрат. Методи обчислення податків часто мають складні алгоритми обчислення податків і потім перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців;

використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва разом з гарними наслідками (активізація підприємницької діяльності, поява нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело і до певних труднощів. В Україні склалася така практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування системи оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме загальність, рівність та визначеність. Причина - податкові пільги та масштаби тіньової економіки, які становлять 40-50 %;

діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України відносно реалізації державної податкової політики стягнення податків і зборів, їх акумуляції у державному і місцевих бюджетах недостатньо узгоджена та ефективна;

система митно-тарифного регулювання не дозволяє оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світових ринків, а також торгових режимів в інших країнах та структури економіки в Україні;

недостатньо урегульоване питання оподаткування доходів від інтелектуального майна та незалежної професійної діяльності, що призводить до втрати об'єкта оподаткування в частині податку з доходів фізичних осіб;

недосконалою є система формування коштів соціального значення, яка базується на доволі високих ставках вкладів і характеризується нераціональною структурою джерел фінансування;

податкові пільги, однією з причин надання яких є захист національних інтересів, але на практиці, навпаки, це завдає збитків вітчизняній економіці. Звільняючи від податків деякі підприємства, держава збільшує податковий тягар іншим. Це стимулює керівників підприємства шукати шляхи отримання таких пільг замість того, щоб підвищувати ефективність роботи. Також податкові пільги перетворюються на ухилення від податків, суб'єкти господарювання намагаються їх отримати незаконними методами. Таким чином пільги стимулюють розвиток тіньової економіки. Ускладнюється адміністрування. Податківці повинні здійснювати перевірку підприємств, які отримали пільгове оподаткування. Тому адміністративні ресурси перерозподіляються на користь тих видів діяльності, які не є продуктивними для забезпечення бюджетних надходжень;

ухилення від оподаткування. Це пов'язано з тим, що нелегкий податковий тягар погіршує економічний стан підприємців, а законодавство таке нестійке, громіздке та конверсійне, що не порушити його майже неможливо.

Його нерідко не знають повністю не лише бізнесмени, а і самі чиновники, які здійснюють перевірки, адже законодавчі акти постійно змінюються.

Усе це свідчить, що система оподаткування недосконала і потребує реформи та вдосконалення законодавства, зокрема: зменшення податкового навантаження; спрощення вимог до амортизації активів підприємств, що стимулює інвестиційну діяльність; зменшення ставки податку на додану вартість - цю проблему намагаються розв'язати протягом останніх років, але все залишилося без змін; зменшення відрахувань до фонду заробітної плати та інші зміни яких потребує податкова система для ефективнішого розвитку.

Сьогодні не можна стверджувати, що організація та діяльність податкової служби наблизилася до рівня європейських держав. Характер відносин між органами податкового контролю і платниками податків можна окреслити як такий, що викликає взаємну недовіру. Причинами цього є довільні тлумачення податківцями податкового законодавства, завищення своїх службових повноважень, ігнорування презумпції невинності стосовно платників податків, вияви бюрократичного свавілля та корупції, що призводить до матеріальних бізнесових втрат [19].

Напрями реформування податкової системи України визначаються наступним: низкою ініціатив ознаменований 2005 рік, який був спрямований на упорядкування процесу реформування податкової системи України, надання йому нової якості. З цією метою розроблено проект Концепції реформування податкової системи. Проектом Концепції здійснено оцінку сучасної податкової системи України, окреслено її проблеми та недоліки, визначено шляхи їх розв'язання. Крім того, сформульовано мету, напрями, завдання та етапи реформування податкової системи. Реформування податкової системи України передбачає розв'язання двох груп проблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування і вдосконалення власне податкової системи: її складу, структури та окремих елементів [20].

Цілями реформування податкової системи є приведення її згідно з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, співдії постійному економічному росту на основі врівноваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Стратегічні цілі податкової реформи [20]:

- забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платника податків;

- введення інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби у національному масштабі;

- автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій;

- реформування державної податкової служби.

Метою податкової реформи передусім є: приведення податкової системи у відповідність із пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку; сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики; забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики [16].

Функція удосконалення оподаткування покладена на Міністерство фінансів України. Створювати для цього спеціальну комісію не має сенсу, оскільки навряд чи люди, які професійно не займаються ні питаннями адміністрування податків, ні питаннями наповнення бюджету, оперативніше виявлятимуть недоліки у податковому законодавстві, ніж фахівці. Обговоренню мають підлягати лише стратегічні напрями реформування оподаткування.

Уряд окреслив завдання реформування оподаткування, головні з яких [16]:

-встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань уряду і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням та досягнення добровільності у виконанні податкових зобов'язань платниками;

-підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази та поліпшення адміністрування;

- підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;

- поетапне зниження податкового навантаження на платників податків та проведення збалансованої бюджетної політики.

- удосконалення інституційної середи оподаткування, сприятливої для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального відношення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави та платників податків, діючого контролю за їх дотриманням;

- стимулювання закріплення позицій вітчизняного бізнесу у конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

- гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньо-економічного та громадянського законодавства;

- зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням і платою податків і зборів (обов'язкових платежів);

- забезпечення проведення легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не були виплачені податки).

Реформування податкової системи України може здійснюватись за такими принципами:

- добровільності сплати податків та зборів;

- рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації - забезпечення одно образного підходу до суб'єктів господарювання при визначенні прав і обов'язків по сплати податків, зборів;

- стабільність, забезпечення незмінності перечнів податків, зборів та їх ставок, а також податкових пільг на протязі бюджетного року;

- стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;

- справедливість - забезпечення підтримки малозабезпечених слоїв населення шляхом введення економічно обумовлених соціальних пільг та привілей.

Концепція реформування податкової системи України розроблена на період до 2015 року. Результатом проведення цілісної та системної реформи у податковій сфері має стати досягнення стратегічної цілі - побудови конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки з одночасним забезпеченням інтеграції в європейське співтовариство.

Напрями реформування податкової системи полягають у [18]:

- підвищенні ролі екологічних і ресурсних платежів у податковій системі;

- зміщенні податкового навантаження в бік непрямих податків;

- поширенні рентних платежів на видобуток не тільки нафти та газу, а й інших корисних копалин;

- зростанні ролі місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів;

- скасуванні неефективних податків і зборів;

- поступовому запровадженні податку на нерухоме майно.

Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Основними податками вважаються податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то склад їх може переглядатися на основі порівняння їхньої ефективності (зіставлення надходжень від цих податків з витратами на стягнення їх).

Визначаючи остаточний склад податкової системи, необхідно враховувати те, що важко одночасно розв'язати два завдання - суттєве зниження ставок основних податків (найбільш ефективних у фіскальному відношенні) і скорочення кількості податків та зборів, адже зменшення

надходжень з основних джерел держава завжди намагатиметься перекрити запровадженням нових податків та зборів.

До складу податкової системи мають бути включені збори до соціальних фондів - Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України, можливо, на засадах об'єднання цих зборів в єдиний соціальний податок [20].

Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї мають бути обов'язково включені: податок на майно, податок на транспортні засоби, податок на спадщину і дарування, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від спільних податків має утворити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування [16].

Напрямки реформування податкової системи України мають бути узгодженими із завданням побудови в країні соціально орієнтованої ринкової економіки. Цій моделі відповідає достатньо високий рівень перерозподілу ВВП через бюджет, що ставить під сумнів правомірність радикального зниження ставок за основними податками, як прямими, так і непрямими.

Розглянемо основні напрями реформування окремих видів податків. Податок на прибуток підприємства у системі оподаткування посідає особливе місце, оскільки відображає стан економіки України і водночас є одним з основних бюджетоутворюючих податків. Його частка в доходах зведеного бюджету в 2006 році становила 17,5%, у ВВП - 5,5% [28].

Одним із важливих кроків на шляху вдосконалення податку на прибуток є реформування оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки шляхом запровадження змішаної форми оподаткування для страхових компаній, що передбачає перерахування до бюджету більшої із сум, отриманих при розрахунку податку за загальною (податок на прибуток) і чинною (податок на дохід від страхової діяльності) системами, а також зміну підходів до порядку формування валових витрат підприємств банківського сектору економіки. Зокрема передбачається створення за рахунок збільшення валових витрат страхових резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями, заборгованість за якими визнана нестандартною відповідно до методики, встановленої для банків Національним банком України. Всі ці нововведення спрямовані на зменшення можливостей мінімізації податкових зобов'язань підприємств фінансового сектору економіки [16].

Податок з доходів громадян має найбільшу питому вагу у структурі доходів бюджетів більшості країн світу, де його справляють з урахуванням неоподатковуваного мінімуму, податкового кредиту та наявності кількох ставок залежно від рівня доходів фізичних осіб, що зумовлено необхідністю забезпечення принципу соціальної справедливості в оподаткуванні.

В Україні, починаючи з 2004 року запроваджено оподаткування доходів фізичних осіб за єдиною ставкою в розмірі 13% (з 2007 року - 15%), що забезпечує формування місцевих бюджетів більш як на 50%. Основною метою такого нововведення було виведення доходів громадян із «тіні». Її досягненню, однак, перешкоджає висока ставка нарахувань на фонд заробітної плати до фондів соціального і пенсійного страхування. Тому подальше реформування оподаткування доходів фізичних осіб доцільно проводити одночасно з реформуванням системи соціального страхування та іншими заходами, які сприяють удосконаленню всієї податкової системи [23].

Головним напрямом реформування податку на додану вартість (ПДВ) залишається дотримання вимог базового нормативного акту Євросоюзу щодо спільної системи справляння ПДВ - Шостої Директиви Ради ЄС. Важливим елементом реформування ПДВ є запровадження спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств, що сприятиме розвитку підприємств цієї галузі, а також встановить прозорий та чіткий механізм фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників державою [28]. Поетапне зниження ставки ПДВ до 18% сприятиме збільшенню обсягів обігових коштів суб'єктів господарювання для задоволення власних виробничих потреб. Чинні на сьогодні європейські норми передбачають, що звичайна ставка ПДВ не може бути нижчою від 15%, зазначене може стати маяком для прийняття відповідних рішень у майбутньому [16].

Акцизний збір є тим важелем, який опосередковано, через ціну, має обмежувати вживання лікьоро-горілчаних та тютюнових виробів. На разі частка акцизного збору в ціні тютюнових виробів в Україні становить 21%, тоді як в середньому в розвинених країнах - членах ЄС - 58%, у нових -50,7% [16].

Запроваджена кілька років тому змішана система оподаткування під акцизної продукції в Україні дала позитивні результати. Вона сприяла збільшенню надходжень до бюджету.

Реформування податкової системи передбачає поступове наближення порядку оподаткування акцизним збором до стандартів ЄС, а також приведення його у відповідність до вимог СОТ. Водночас сталі надходження до бюджету акцизного збору забезпечуються за умови постійного удосконалення контролю за обігом підакцизних товарів. У країнах Європейського Союзу операції з виробництва, переробки, зберігання, отримання та відправлення всіх підакцизних товарів передбачають застосування режиму «акцизного складу», що забезпечує керованість та контрольованість з боку держави за обігом підакцизних товарів, а отже, повноту та своєчасність сплату акцизу. Впровадження цієї системи в Україні дасть змогу досягти аналогічних результатів [14].

Головною умовою при реформуванні плати за землю є встановлення грошової оцінки всіх без винятку земель та вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання різних сфер економічної діяльності шляхом скасування пільгових ставок плати за землю та окремих звільнень від її сплати [16].

З метою встановлення відповідності збору за забруднення навколишнього середовища витратам на усунення шкідливого впливу забруднюючих речовин на довкілля пропонується переглянути нормативи збору, передбачивши запровадити його нарахування та сплату за місцем розташування забруднюючих підприємств, речовин тощо [24].

Щодо місцевих податків і зборів, то головне - встановити такі податки і збори, які можна буде запровадити по всій території України й водночас скасувати неефективні місцеві податки і збори.

Важливим є надання Уряду права оперативного впливу на митно-тарифну політику держави. Не менш важливим є запровадження Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2007 року та приведення іншого законодавства у відповідність до цієї системи [24].

Реформування податкової системи України відповідно до основних положень Концепції дасть змогу уникнути безсистемних змін у податковому законодавстві, забезпечити їх прогнозованість та публічність.

Реформування податкової системи відбуватиметься поетапно, що забезпечить передбачуваний, планомірний характер податкового реформування, а податкова політика набуде визначеності. Це дасть змогу і суб'єктам господарювання, і податківцям підготуватися до змін у законодавстві. Планується три етапи реформування і низка заходів, що проводитимуться на кожному з них [16].

Найважливішим моментом на першому етапі реформування (протягом 2007року) була розробка принципів кодифікації податкового законодавства і прийняття Податкового кодексу (який так і не був прийнятий), удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку системи економічного зв'язку, ТПР та технопарків, збільшення плати за природні ресурси, збору за забруднення навколишнього природного середовища, зміна податкових правил визнання витрат та результатів і приведення податкових правил розрахунку фінансових результатів у відповідність з принципами бухгалтерського обліку. Мета: реалізація невідкладних заходів, спрямованих на подолання головних недоліків чинної податкової системи [20].

Робота над проектом Податкового кодексу розпочалася в Україні ще наприкінці 1990-х років, але не закінчилась ухваленням цього стратегічного документа. У 2007 році Уряд започаткував розробку нового проекту Податкового кодексу, деякі розділи якого вже напрацьовані.

На другому етапі податкової реформи (2008-2010 роки) передбачається розробити нормативно-правове забезпечення для впровадження Податкового кодексу, зокрема щодо спрощення системи адміністрування податків і зборів, адаптації податкового законодавства до вимог Європейського Союзу; лібералізації податкової системи як складової державного регулювання, реформування митно-тарифного законодавства відповідно до норм міжнародних договорів, зокрема Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Мета: розроблення та ухвалення Податкового кодексу України для забезпечення еволюційного розвитку податкової системи відповідно до проголошеного економічного зростання України на інвестиційно-інноваційній основі [16].

На заключному етапі (2011-2015роки) планується закріпити здобуті результати - реформувати систему адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів) і привести податкову систему України у відповідність зі стандартами Європейського союзу. Третій етап - поглиблення реформування податкової системи України згідно принципів економічної ефективності і соціальної справедливості [14]:

-реформування системи адміністрування податків та зборів (обов'язкових
платежів);

- введення мало прогресивного податку з доходів фізичних осіб;

- зниження ставки податку на прибуток підприємств в напрямку її уніфікації з максимальною ставкою податку з доходів фізичних осіб.

Реформування податкової системи України відповідно до основних положень Концепції реформування податкової системи України дасть змогу уникнути безсистемних змін у податковому законодавстві, забезпечити їх прогнозованість та публічність.

Новим етапом у розвитку податкової системи стало прийняття Конституції України, де зазначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. На сьогодні стверджують, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу стабілізувати кошти в розпорядження держави. Вона чітко визначає порядок справляння податків і зборів, які існують в державі, принципи побудови податкової системи держави [16].

Уже не перший рік у центрі уваги науковців, урядовців, суб'єктів підприємницької діяльності, засобів масової інформації, широкої громадські нашої країни перебуває робота над Податковим кодексом України. Концепцію реформування податкової системи було схвалено Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 року, яким, зокрема, було визначено завдання підготувати остаточну редакцію Податкового кодексу України. Відповідно до цього було затверджено склад Робочої групи з підготовки проекту закону за участю науковців, представників міністерств та відомств, народних депутатів, громадськості, юристів та лінгвістів [12].

Мета Податкового кодексу - вироблення обґрунтованих, збалансованих ставок та принципів оподаткування, зменшення податкового тиску на бізнес з метою його активізації, спрощення податкового обліку і, відповідно, поліпшення адміністрування податків [12].

Технічною метою Податкового кодексу є врегулювання питань, пов'язаних із порядком здійснення податкового обліку, забезпеченням виконання податкових зобов'язань, мірою та умовами настання відповідальності за порушення у сфері оподаткування.

Склад податкової системи, запропонований у розглянутому в першому читання Верховною Радою України проекті Податкового кодексу, достатньо упорядкований і містить ті податки, що вже використовуються в практиці. Перелік податків істотно скорочений. Так, зі складу загальнодержавних податків виключаються податок на промисел і цільові комплексні платежі

- відрахування і збори на геологорозвідувальні та дорожні роботи. Кількість місцевих податків передбачається скоротити з 16 до 9. При цьому один з них

- єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон , віднесений до загальнодержавного. Податок на землю передбачається об'єднати з податком на майно, що навряд чи виправдано, оскільки це різні податки, які практично в усьому світі використовуються відокремлено. Включення в проект податкового кодексу рентних платежів не означає розширення системи оподаткування. Це включення їх у правове поле, оскільки вони стягувались і раніше, але не регулювались податковим законодавством. Необхідно також зазначити, що в складі платежів за ресурси, крім нині використовуваних - лісового доходу і плати за воду та корисні копалини

- передбачається плата за використання радіочастотного ресурсу [12].

Проект Податкового кодексу передбачає зниження рівня оподаткування за основними податками: за податком на додану вартість - із 20 до 18% зі збереженням для окремих товарів і операцій нульової ставки, за податком на прибуток - із 30 до 20-25%, за податком на доходи фізичних осіб - з 40 до 20-25%. І хоча йдеться поки що про проект, а не затверджений закон, його спрямованість очевидна. Все це дає підстави стверджувати, що податкове законодавство України розвивається у бік поступового зниження податкового тягаря. Це, сприяє піднесенню економіки, оскільки, по-перше, у підприємств залишається більше ресурсів для фінансування свого розвитку і, по-друге, вони можуть більше залучати ресурсів через фінансовий ринок, куди будуть направлятися заощадження громадян. Особливо важливим має стати крок до зниження рівня прибуткового оподаткування громадян. За сьогоднішнього рівня держава фактично підриває основу інвестицій, вилучаючи потенційні фінансові ресурси у вигляді прибуткового податку в бюджет [16].

Податковий кодекс є систематизованим законодавчим актом, покликаним забезпечити комплексний підхід до розв'язання існуючих проблем податкового права[20].

Податкова система має характеризуватися раціональністю. Раціоналізм означає об'єднання податків, що мають подібну податкову базу і платників податків. Передусім це стосується платежів за право користування природними ресурсами і акцизів на мінеральну сировину, відрахувань до державних позабюджетних соціальних фондів та інше. Також недоцільним є збереження, а тим більше запровадження податків, які дають незначні надходження, а також таких податків, стягування яких пов'язано з великими матеріальними витратами, а ефективний контроль за їх сплатою є складним

або навіть неможливим. Відтак планується скоротити витрати держави на адміністрування податків шляхом скасування неефективних місцевих зборів, які не відіграють істотної ролі у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, проте потребують невиправданих витрат на їх адміністрування. Скасовано збір за видачу ордера на квартиру, збір за участь на іподромі тощо [24].

Податковий кодекс передбачає зменшення кількості податків і зборів із 42 до 35 (в тому числі 23 загальнодержавних і 12 місцевих податків та зборів) [16].