Облік та аналіз ефективності виробництва молока

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА

АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

1.1 Сучасний стан і перспективи розвитку виробництва молока в Україні

1.2 Теоретичні основи організації обліку виробництва молока

1.3Теоретичні основи аналізу ефективності виробництва молока

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ І ВИХОДУ МОЛОКА

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства та його фінансовий стан

2.2 Первинний облік витрат і виробництва молока

2.3 Синтетичний і аналітичний облік витрат і виробництва молока

2.4 Шляхи удосконалення обліку витрат і виробництва молока

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ І ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

3.1 Аналіз виконання плану виробництва молока

3.2 Аналіз динаміки і структури собівартості молока

3.3 Аналіз і шляхи підвищення прибутковості та рентабельності виробництва молока

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві

4.2 Техніка безпеки та пожежна безпека на підприємстві

4.3 Розробка заходів щодо охорони праці та з питань цивільного

захисту

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

Актуальність теми. Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. Однак, молочна галузь України сьогодні переживає не найкращі часи. Поголів'я корів скорочується з кожним роком. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік зменшуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства. У зв'язку з цим підприємства потребують відповідного інформаційного забезпечення і суттєвого поліпшення організації бухгалтерського обліку виробництва молока та забезпечення ефективності його виробництва. Цим пояснюється актуальність і практичне значення дипломної роботи.

Теоретико-методичні аспекти проблемних питань щодо обліку та аналізу ефективності виробництва молока в умовах ринкової економіки досліджували такі вчені та науковці як М. С. Пономарьова, М. М. Кругла, С. І. Канцевич, В.К. Горкавий, Г. І. Кіндрацька, Г. В. Савицька, В. М. Івахненко, Б. Є. Грабовецький, М.А. Болюх, С. З. Мошенський, С. С. Черниш, Г. І. Андрєєва. облік прибутковість економічний фінансовий

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота виконана згідно плану наукових робіт кафедри статистики і економічного аналізу Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. В межах наукової комплексної теми: «Удосконалення методології аналізу виробничих ресурсів аграрних формувань і розробка заходів підвищення ефективності їх використання в ринкових умовах господарювання», автором виконано дослідження за напрямом: «Облік і аналіз ефективності виробництва молока».

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є дослідження обліку та аналізу ефективності виробництва молока, внесення пропозицій щодо його удосконалення.

Відповідно до мети дослідження в роботі поставлені і вирішувалися такі завдання:

- здійснити оцінку сучасного стану і перспектив розвитку виробництва молока в Україні;

- узагальнити теоретичні та методичні аспекти обліку та аналізу ефективності виробництва молока;

- проаналізувати організаційно-економічну характеристику та фінансовий стан господарства;

- ознайомитись із організацією обліку витрат і виходу молока;

- удосконалити облік витрат і виробництва молока на підприємстві;

- проаналізувати виконання плану виробництва молока;

- дослідити динаміку та структуру собівартості молока:

- визначити шляхи підвищення ефективності виробництва молока;

- здійснити аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві;

- ознайомитись зі станом техніки безпеки та пожежної безпеки на підприємстві;

- розробити заходи щодо охорони праці та з питань цивільного захисту.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є практичні, методичні та теоретичні аспекти обліку та аналізу ефективності виробництва молока на підприємства та шляхи його удосконалення.

Об'єкт дослідження. Процес обліку та аналізу ефективності виробництва молока.

Методи та методологія дослідження. Детальне дослідження проводилося із застосуванням наукових методів, основаних на діалектичному методі пізнання та об'єктивних законах розвитку економіки. Методологічною основою дипломної роботи є системний підхід до розкриття обліку та аналізу ефективності виробництва молока. При вивченні обліку та аналізу виробництва молока застосовувалися прийоми та методи: спостереження, порівняння, розрахунок, узагальнення, метод абсолютних різниць, ланцюгових підстановок та кореляційний аналіз.

Інформаційною базою при написані дипломної роботи виступають законодавчі акти України та діюча нормативно-правова база, роботи провідних науковців і дослідників, дані бухгалтерського та статистичного обліку державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» Харківського району Харківської області, в подальшому ДП «ДГ «Кутузівка» ІСГПС НААНУ».

Наукова новизна отриманих результатів полягає в теоретико_методичному обґрунтуванні та розробці рекомендацій та пропозицій з питань обліку та аналізу ефективності виробництва молока. А саме: теоретично обґрунтовано і узагальнено методичні підходу щодо обліку і аналізу основних засобів;

- виявлено недоліки ведення первинного обліку виробництва молока у ДП «ДГ «Кутузівка» ІСГПС НААНУ» та розроблено пропозиції щодо його удосконалення;

- запропоновано методику розрахунку собівартості продукції молочного скотарства згідно діючого законодавства;

- рекомендовано ввести автоматизовану форму бухгалтерського обліку-«1С:Підприємство 8.2».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дипломної роботи стосовно обліку та аналізу ефективності виробництва молока доведено до рівня практичних рекомендацій для бухгалтерів та економічної служби господарства.

Особистий внесок здобувача. Магістерська робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням. Наукові положення, розробки та пропозиції щодо вдосконалення обліку та аналізу ефективності виробництва молока, які містяться в дипломній роботі, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дипломного дослідження. Основні теоретичні та методичні розробки дипломного дослідження доповідались автором на засіданні спеціалістів на підприємстві, де одержали схвалення, що викладене у виробничому відзиві, за результатами дослідження опубліковані тези у збірнику матеріалів студентської конференції 2015 року.

Обсяг та структура дипломної роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури.

Дипломна робота виконана комп'ютерним набором обсягом 113 сторінок основного тексту, з використанням 102 літературного джерела, ілюстрована 30 таблицями та 4 рисунками.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

1.1 Сучасний стан і перспективи розвитку виробництва молока в Україні

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. Молоко сільськогосподарських тварин - високопоживний і легкозасвоюваний організмом продукт, широко використовується у харчуванні людей.

Сприятливі для розвитку тваринництва кліматичні умови, відносно низька вартість кормів і робочої сили забезпечують вітчизняним виробникам всі передумови для прибуткового виробництва та успішної конкуренції з виробниками інших країн. Але, на жаль, за період з 1990-2012 рр. в Україні зафіксовано різке скорочення поголів'я корів. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства, зростає залежність країни від імпорту молока. Крім того, занепад галузі спричинив значне скорочення кількості робочих місць у сільській місцевості та зростання напруженості на сільському ринку праці. Динаміка поголів'я корів за період 1990-2012 р. в Україні та в Харківській області наведені у табл. 1.1.

Проаналізувавши інформацію Державної служби статистики України, ми дійшли висновку, що спостерігається тенденція до зменшення кількості поголів'я корів. Так, по Україні у 1990 році у господарствах усіх категорій утримувалося 8 млн. 378 тис. голів, в тому числі, у сільськогосподарських підприємствах було 6 млн. 191 тис. голів (74% від загальної кількості), а в господарствах населення - лише 2 млн. 187 тис. голів (26%).



Таблиця 1.1. Поголів'я корів у всіх категоріях господарств України та Харківської області за 1990-2012 роки, тис. гол.

	1990 рік	1995 рік	2000 рік	2005 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2012 р. у % до рівня:
								1990р	2011р.
Україна	8378,2	7531,3	4958,3	3635,1	2631,2	2582,2	2554,3	30,5	98,9
у т.ч.: в сільськогосподарських підприємствах	6191,6	4595,1	1851,0	866,2	589,1	583,7	575,2	9,3	98,5
в господарствах населення	2186,6	2936,2	3107,3	2768,9	2042,1	1998,5	1979,1	90,5	99,0
Харківська область	415,0	392,6	217,3	134,6	100,5	99,5	99,1	23,9	99,6
у т.ч.: в сільськогосподарських підприємствах	371,9	313,2	133,4	57,2	39,9	40,6	39,3	10,6	96,8
в господарствах населення	43,1	79,4	83,9	77,4	60,6	58,9	59,8	138,7	101,5

У 2012 році у господарствах усіх категорій утримувалося 2 млн. 554 тис. голів, що на 1,1 % (або 27,9 тис. гол.) менше, ніж у 2011 році та на 69,5 % (або 5823,9 тис. гол.) менше рівня 1990 р. По Харківській області спостерігається аналогічне скорочення поголів'я корів, так у 2012 році менше на 76,1% (або 315,9 тис. гол.) та 0,4 % (або 0,4 тис. гол.) від рівня 1990 та 2011 років.

Позитивним явищем у молочній промисловості є стабільне зростання продуктивності худоби у сільськогосподарських підприємствах. Так, за дванадцять років інтенсифікації виробництва (2000-2012 рр.) середньорічний удій молока від однієї корови збільшився практично у три рази. Проте, якщо порівняти продуктивність корів в Україні із середньорічними удоями молока у розвинених країнах, стає зрозуміло наскільки малий поступ здійснила вітчизняна молочна промисловість за цілих дванадцять років. Так, якщо в Україні станом на кінець 2012 р. середньорічний удій молока від однієї корови становив 4676 кг, то в Ізраїлі - 13000 кг, в США - 8431 кг, в Данії - 7344 кг, а у Німеччині - 6281 кг [93, с. 16].

Скорочення поголів'я молочної худоби, незважаючи на зростаючу динаміку показника продуктивності корів, призводить до постійного зменшення обсягів виробництва молочної сировини усіма категоріями господарств. Обсяги виробництва молока наведені у табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Виробництво молока всіх видів у господарствах усіх категорій України та Харківської області за 1990-2012 роки, тис. т

	1990 рік	1995 рік	2000 рік	2005 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2012 р. у % до рівня:
								1990р	2011р
Україна	24508,3	17274,3	12657,9	13714,4	11248,5	11086,0	11377,6	46,4	102,6
у т.ч.: в сільськогосподарських підприємствах	18634,1	9443,0	3668,7	2582,5	2216,6	2245,9	2535,3	13,6	112,9
в господарствах населення	5874,2	7831,3	8989,2	11131,9	9031,9	8840,1	8842,3	150,5	100,0
Харківська область	12706	8124	5396	5665	4672	4727	5133	40,4	108,6
у т.ч.: в сільськогосподарських підприємствах	11330	5799	2794	1952	1752	1752	2097	18,5	119,7
в господарствах населення	1376	2325	2602	3713	2920	2975	3036	220,6	102,0

Дані таблиці свідчать, що в 1990 році обсяг виробництва молока всіх видів в Україні становив 24508,3 тис. т, в тому числі, у сільськогосподарських підприємствах було вироблено молока 18634,1 тис. т (76 % від загальної кількості), а в господарствах населення - 5874,2 тис. т (24%). У 2012 році - лише 11377,6 тис. т, що на 2,6 % (або 291,6 тис. т) більше, ніж у 2011 році та на 53,6 % (або 13130,7 тис. т) менше рівня 1990 р. По Харківській області відбулося аналогічне зниження обсягів виробництва молока. Так у 1990 році у господарствах усіх категорій було вироблено 12706 тис. т молока, а у 2012 році лише 5133 тис. т. Слід зазначити, що Харківська область з 2010 по 2012 рік є шостою областю в рейтингу найбільших виробників молока в Україні.

Таке стрімке зниження його обсягів досить негативно вплинуло на розвиток і конкурентоспроможність молокопереробних підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, зауважує О. О. Харіна [94, с. 120].

Слід зазначити, що виробництво молока та молочної продукції в перерахунку на молоко в Україні в 2014 р. планується на рівні 11,7 млн. т. З них у січні вже вироблено 615 тис. т. Про це свідчать баланси міжвідомчої робочої групи при Мінекономрозвитку [53].

Незважаючи на постійний спад виробництва, Україна все ще входить до 20 країн-лідерів з виробництва молока. Однак враховуючи те, що у світі простежується тенденція до постійного збільшення обсягів виробництва молока, а в Україні воно скорочується, найбільш реальним прогнозом на майбутнє є втрата нашою країною високих позицій на світовому ринку молока [101, с. 83].

Так за роки незалежності вітчизняна молочна галузь значно втратила свої позиції на світовому ринку: якщо в 1990 році за обсягами виробництва молока наша країна перебувала на п'ятому місці в світовому рейтингу, то зараз Україна займає тільки 14 позицію [97]. На 5 найкрупніших виробників молока у світі (Індія, США, Китай, Пакистан, Росія) припадає 46 % всього виробництва, доля України тільки 1,7 %, стверджує А. Ярмак [102, с. 48].

За умови подолання кризи в молочному скотарстві, Україна має реальні шанси знову опинитися серед країн-лідерів із виробництва молока. Однак нині вітчизняна молочна продукція не витримує конкуренції на світовому ринку [19].

Українським товаровиробникам необхідно вийти на світовий ринок, де вже досить тривалий час панує сприятлива тенденція постійного підвищення попиту на молоко, проте для реалізації цієї ідеї українським виробникам молока слід терміново покращувати якість продукції, а владі - укладати нові міжнародні договори справедливо зазначає О.С. Сенишин [85].

Молочна сировина в Україні має низькі показники якості й не відповідає міжнародним стандартам. Це, насамперед, пов'язано із неповним використанням генетичного потенціалу молочної худоби, її захворюваннями, низьким рівнем забезпечення повноцінними кормами, застарілою технікою і технологіями, що використовуються на сільськогосподарських та молокопереробних підприємствах стверджує О.М. Згурська [27, с. 30].

На сьогодні ринки ЄС є відкритими для молочних продуктів з України, але більшість молокопереробних підприємств не змогли пройти міжнародну атестацію. Лише 10 % вітчизняної молочної сировини, яка надходить на переробку, європейські експерти вважають якісною [41, с. 65].

В. П. Галушко для підвищення конкурентної позиції вітчизняного молока на світовому ринку, вважає за необхідне переглянути діючий ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране» [21], який поступається як вимогам Європейського Союзу щодо основних показників гігієни виробництва молока, так і вимогам сусідніх держав (Білорусь, Росія) [11].

Нині одним із вирішальних критеріїв поліпшення якості молочної продукції є якість молочної сировини. З молока низького ґатунку неможливо виробити широкий асортимент продукції, особливо молочних продуктів для дітей. В Україні вимоги до якості сирого молока не такі жорсткі як в ЄС і допускають перевищення європейських показників у кілька разів (табл. 1.3).

У разі перевищення кількості соматичних клітин значення 200 тис./см і, спостерігають захворювання корів маститом, і як наслідок - зниження якості молочної продукції та, відповідно, економічних показників господарства. У разі, якщо субклінічний мастит переходить у клінічний (кількість соматичних клітин перевищує 800 тис./смі), молока стає непридатним до використання або реалізації [32].

Як видно з даних табл. 1.3, допустимий вміст бактерій у вітчизняному молоці значно перевищує міжнародні нормативи й робить його непридатним для виробництва продукції, конкурентоспроможної на міжнародних ринках, тобто українське молока вищого класу відповідає за параметрами якості європейському молоку нижчого класу, прийнятого для переробки [26].

Таблиця 1.3. Порівняння вимог вітчизняного стандарту та директив ЄС щодо якості молочної сировини

Показник	Нормативний документ
	ДСТУ 3662-97	Директива ЄС	Норвегія, Велика Британія	Данія	США
	гатунок молока
	Екстра	Вищий	1	2
Кількість соматичних клітин, тис./смі	400	400	600	800	Менше 400	Менше 150	Менше 200	Менше 225
Кількість мікробних клітин, тис./смі	100	300	500	3000	Менше 100	Менше 20	Менше 30	Менше 10

Незадовільний стан ринку молока насамперед позначився на зниженні його пропозиції. Однією з основних причин такої суттєвої зміни є зменшення виробництва молока, що зумовлюється багатьма факторами. Насамперед, збитковістю молочної галузі, несвоєчасністю розрахунків із товаровиробниками за здану продукцію, порушенням технологічної годівлі, зниженням рівня мотивації до праці, недосконалістю цінової та фінансово-кредитної політики в агропромисловому комплексі, справедливо зазначає В.В. Понько [67, с. 43].

Розвиток молочної галузі пов'язаний з виробництвом молока у великих за розміром фермерських господарствах, про це свідчить світовий досвід. В Україні спостерігається інша ситуація: кількість молока, яке виробляють у суспільному секторі складає всього 20 % від загального обсягу виробленого молока. Така тенденція свідчить про кризу в молочному тваринництві та створює проблеми для розвитку молочної галузі, оскільки виникає питання забезпечення переробних підприємств якісною сировинною. Забезпечити необхідну якість виробленого молока можуть лише сільськогосподарські підприємства, у яких здійснюється механічне доїння, очистка та охолодження молока. Селянин не має ні умов, ні можливостей забезпечити необхідний технологічний процес виробництва молока. Саме тому вироблене у господарствах населення молоко відповідає вимогам лише другого гатунку або іде як несортове, тоді як у великих фермерських господарствах воно реалізується екстра, вищим і першим гатунком [18, с. 34-35].

Серед основних чинників, що стримують розвиток вітчизняного ринку молока та молочної продукції, слід виділити: скорочення поголів'я корів, зниження обсягів виробництва молока, низьку якість молока, сировини і, відповідно, молочної продукції, застарілі технології (наявне обладнання більшості ферм та молокопереробних підприємств потребують негайного оновлення та реконструкції), що, в свою чергу, призводить до зростання собівартості продукції, невідповідності вітчизняних норм та вимог щодо якості молока і молочної продукції європейським стандартам. Зниження міри впливу зазначених факторів, можливе при умові об'єднання зусиль представників влади, науки та бізнесу у визначенні та реалізації стратегічних напрямків розвитку галузі [36].

Тенденції зменшення виробництва молока полягають у щорічному зменшенні рентабельності виробництва та незаінтересованості усіх категорій господарств в утриманні молочних тварин. Щорічне подорожчання паливно-мастильних матеріалів та електроенергії, добрив, насіння та засобів захисту рослин призводить до значного підвищення собівартості молока [99].

Змінюючи якість кормів і вдосконалюючи утримання, можна збільшити рентабельність молока. Треба жити по-новому. Ми йдемо в Європу, тож якщо не буде змін, у нас ніхто молока не прийме, справедливо зауважив В.Ф. Прищепа [80, с.144-145 ].

Крім того, для підвищення конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу необхідно організувати серйозну маркетингову службу на рівні молокопереробних підприємств, яка систематично досліджувала ринок і корегувала стратегію розвитку підприємств. Забезпечити завантаженість виробничих потужностей переробних підприємств і створити для виробника умови для безперебійного збуту продукції протягом всього року. Переробні підприємства мають працювати на підвищення якості продукції, поширення рекламної діяльності, залучення інвестицій. Держава зі свого боку повинна забезпечити еквівалентність цін між галузями АПК шляхом законодавчого регулювання», наголошує С.О. Спорняк [91]. Україна має прекрасні умови, за яких молочна продукція може конкурентоспроможною. Але виробникам потрібний безперешкодний експорт. Вони могли б робити недешеву, але екологічно безпечну продукцію, те, що цінується у Європі. І саме тому, що протягом багатьох років у нас добрива до ґрунту не вносилися в повному обсязі, ми маємо таку перевагу [24, с. 151].

Однак внаслідок економічної та політичної нестабільності припиниться будь-який розвиток молочної галузі, ніхто нічого не будуватиме та не інвестуватиме в нарощення виробничих потужностей. Тим паче, що сьогодні ситуація на ринку молока складна, а прогнози невтішні. Це пов'язано насамперед із тим, що Російська Федерація вкотре закрила свої кордони для експорту українських молочних продуктів. Якщо донедавна ціна трималася на рівні 5 гривень за літр молока вищого ґатунку, то сьогодні (на початку березня) - 3,80. Тобто виробники молока змушені будуть або віддавати останні гроші. Щоб купити засоби виробництва, або докласти значних зусиль для зменшення собівартості літра молока [40, с. 118].

Сільгосппідприємства могли б швидко нарощувати виробництво, але для цього потрібні інвестиції. Та інвестиції у виробництво молока окуповуються довго (до 10 років), тому ніхто не хоче вкладати власні кошти, а кредити за дорогі. За цих умов розвиток виробників молока йде повільними темпами, переважно шляхом поступового розвитку наявних стад та потужностей. Звісно, державна підтримка могла б значно прискорити процес відродження цього сектору. Але потрібні прозорі правила і справді рівний доступ до фінансових ресурсів. До того ж ці правила мають бути стабільними - їх не можна змінювати під час гри зауважив М. Павличенко [63, с. 176].

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, потужність інвестиційних проектів у галузі скотарства у 2014 році становить 70,8 тис. гол. корів. Так найбільше зростання потужності варто очікувати в Кіровоградській (6,4 тис. голів) та Житомирськів областях (6,7 тис. голів ВРХ та, зокрема, 4,3 тис. голів корів). Загалом у поточному році потребують інвестицій 44 об'єкти галузі скотарства. Важливим кроком до позитивних змін у скотарстві є ефективна державна підтримка, яка триватиме і в 2014 році. Зокрема, у державному бюджеті на 2014 рік на галузь тваринництва планується виділити 900 млн. грн., а це на 250 млн. більше, ніж було передбачено у держбюджеті на 2013 рік. Так сільгоспвиробникам продовжать виплачувати кошти за утримання та збереження молодняку ВРХ, за продану на забій худобу, будівництво тваринницьких комплексів. Також відшкодовуватимуть вартість закупленого племінного поголів'я та доїльних апаратів [8, с. 162].

Останні роки були не простими для виробників молочної продукції. Зростання цін на сировину і на кінцеву продукцію, зміни в структурі споживання, регулятивна політика - все це вносило додаткові труднощі і без того в не простий процес переробки молока [25].

Формування договірних відносин, безпосереднє зміцнення прямих зв'язків сільськогосподарських підприємств із переробною промисловістю і торговою мережею, про що справедливо зазначає В.В. Камінська [31, С. 82], стає однією з надійних основ розвитку підкомплексу на даному етапі.

Позитивним зрушенням у розв'язанні багатьох проблем розвитку молочного скотарства в Україні є розроблення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» [72], Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» [71], Закону України «Про племінну справу у тваринництві» [76], Закону України «Про молоко та молочні продукти» [75], Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва» [69], Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» [73], а також Національного проекту «Відроджене скотарство» [12], який передбачає шляхи і механізми нарощування поголів'я великої рогатої худоби, її продуктивності, обсягів продукції скотарства з відповідним організаційно-економічним, технологічним, технічним та нормативно-правовим забезпеченням.

Доцільно також терміново запровадити стимулювання щодо вирощування поголів'я корів в сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення, які нині стали основними виробниками молока. З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи» від 22 грудня 2009 р. № 1782-VI з'являються можливості здійснювати доплати на одну корову за рахунок спеціального фонду державного бюджету [28].

Враховуючи переваги великих господарських структур над дрібними, подальша трансформація молочного скотарства повинна бути спрямована на створення та розвиток великих молочнотоварних комплексів ринкового типу.

1.2 Теоретичні основи організації бухгалтерського обліку виробництва молока

На сьогодні досить актуальним питанням на підприємствах будь-якої форми власності, величини або напрямку діяльності є кваліфікована організація обліку. Тільки чітко продумана та правильно організована система обліку господарської діяльності дає змогу працівникам підприємства отримувати достовірну, своєчасну інформацію, на основі якої здійснюється прийняття управлінських рішень.

Що стосується терміну «організація бухгалтерського обліку», то вчені трактують його по-різному, таким чином єдиного поняття досі не виведено. М.Ю. Карпушенко зазначає, що організація бухгалтерського обліку - це система впорядкованих дій зі створення системи бухгалтерського обліку, що включає складання облікових регістрів і первинних носіїв облікової інформації, облікову політику підприємства, організацію облікового процесу [34, с. 6].

На думку М.В. Кружельного, організація бухгалтерського обліку - раціональна система відображення операцій і результатів діяльності з урахуванням економіко-організаційних особливостей підприємства, результати впровадження якої гарантують достовірність інформації, їх повноцінність для прийняття оперативних та стратегічних рішень [46, с. 17].

Організація бухгалтерського обліку - це система умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції, наголошує А.О. Андреєва [2].

На нашу думку, найбільш вдалим є таке визначення організації бухгалтерського обліку як сукупність дій зі створення цілісної системи бухгалтерського обліку, підтримання і підвищення рівня її організованості, функціонування якої спрямоване на забезпечення інформаційних потреб користувачів облікової інформації, включаючи вибір форм організації та формування матеріального й інформаційного забезпечення облікового процесу.

В умовах ринку на кінцевий результат діяльності підприємства має система класифікації витрат за різними ознаками та критеріями, оскільки класифікація витрат має важливе значення при їх плануванні, контролі, регулюванні витрат, тому що дає можливість визначати особливості формування та розподілу витрат за певними об'єктами управління.

Організація обліку витрат виробництва є дуже суперечливим питанням, адже в різних країнах існують різні точки зору, щодо вирішення цієї проблеми. Інтеграція України в світове співтовариство викликала необхідність реформування діючої системи бухгалтерського обліку. Останнім часом усе частіше постає питання необхідності запровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) у практику вітчизняних підприємств. Це пов'язано з необхідністю формування в Україні сприятливих умов для участі у міжнародному співробітництві, виходу на міжнародні товарні та фінансові ринки, співпраці з іноземними інвесторами. Вважаємо, повне впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні - питання часу. Підтвердженням цьому є розробка та введення в дію у 2013 році Міністерством фінансів України НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а також поступове внесення ряду змін до національних стандартів, що наближує їх змістову частину до міжнародних, а відтак нівелює окремі розбіжності між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською [58, 6].

Міжнародні стандарти фінансової звітності з 01.01.2012 для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності застосовують:

обов'язково - публічні акціонерні товариства, банки, страховики;

добровільно - інші підприємства (суб'єкти господарювання, крім бюджетних установ), які самостійно визначили доцільність застосування міжнародних стандартів [50].

Схвальної оцінки потребує можливість вибору підприємством методу складання Звіту про рух грошових коштів та включення додаткових статей до звітності, що запозичене з міжнародної практики ведення обліку. Однак, нові форми фінансової звітності все ж не відрізняються мінімальним набором статей, як передбачено Міжнародними стандартами фінансової звітності. Загалом, формати фінансових звітів для підприємств України видозмінені не суттєві, але підходи до заповнення окремих статей звітності містять принципові відмінності [77, с. 342].

Як вважає значна частина науковців [23, 33] головною метою запровадження МСФЗ є забезпечення зіставності фінансової інформації різних господарюючих суб'єктів, яка необхідна насамперед інвесторам. На наш погляд, такий підхід є досить вузьким. За своєю суттю він відображає лише інформаційну функцію обліку.

Однак, на нашу думку, процес стандартизації, яким передбачається встановлення єдиних правил ведення обліку на національному та міжнародному рівнях, передбачає реалізацію більш глобальних завдань, адже необхідна універсалізації облікових даних різних країн з урахування ментальності нації, її традицій, мови, рівня освіти, специфіки діяльності.

На сьогоднішній день в науковій літературі відсутня єдина точка зору щодо сутності і визначення поняття «витрати». У зв'язку з введенням в дію П(С)БО 16 «Витрати» під останніми розуміють зменшення активів або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [66]. В.М. Рожелюк визначає витрати підприємства як вилучення коштів, яке пов'язане з господарською діяльністю, за виключенням відрахувань в фонд дивідендів, резервний (страховий) капітал і на поповнення статутного капіталу [79, с. 194].

Більшість авторів під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміють сукупність прийомів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції.

Відповідно з П(С)БО 16 [66] витратами за статтями калькуляції є: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.

Витрати на виробництво В.А. Дерій розглядає і як «витрати на придбання основних чинників виробництва: робочої сили, засобів виробництва (засобів і предметів праці, в тому числі землі) та інших для виготовлення продукції протягом певного періоду» [22, с. 155].

Витратами, на наш погляд, доцільно називати повністю або частково використані у процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства запаси, необоротні активи, трудові й інтелектуальні ресурси, а також зменшення (погашення) зобов'язань підприємства перед бюджетом, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами.

Перелік калькуляційних статей собівартості продукції (робіт, послуг) підприємств наведений в Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств [54]. Впровадження рекомендацій у практику сільськогосподарських підприємств спонукає до посилення функцій планування і контролю за витратами виробництва. На сільськогосподарському підприємстві доцільно складати такі бюджети як бюджет прямих витрат на виробництво центнера продукції, бюджет виробництва продукції, бюджет собівартості реалізованої продукції. Це дасть змогу своєчасно виявити відхилення виробництва від заданих параметрів [7, с. 46].

В Україні переважно застосовується нормативний метод для обчислення собівартості продукції, контролю за виробництвом й управління ним, наголошує О.В. Рогатюк [78].

Значного поширення в Україні мають такі методи як позамовний та попередільний при чому позамовний метод застосовується при різноманітній діяльності підприємства, а затрати «збираються» за конкретними замовленнями, партіями або договорами, що відрізняються один від одного. Попередільний метод застосовується при масовому виробництві однорідної продукції (наприклад, у харчовій промисловості), середні затрати на одиницю продукції визначаються діленням загальної суми затрат на кількість виробленої продукції, зауважує М.І. Скрипник [90, с. 205]. Метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції впливає на організацію й методику обліку витрат, а також на оперативність одержання інформації про собівартість у системі прийняття управлінських рішень [70, с. 62].

У зарубіжній теорії обліку існують такі системи та методи обліку витрат, як, стандарт-кост, директ-кост, калькулювання на основі діяльності, таргет-костинг, гібридні системи, які відрізняються від вітчизняних. В країнах Заходу використовуються дві системи обліку витрат: за замовленнями і за процесами, які в цілому аналогічні відповідним вітчизняним методам, але до їхніх функцій, крім розрахунку собівартості, входить аналіз та контроль витрат виробництва. Однак, методи обліку витрат і калькулювання, що склалися в зарубіжних країнах в кінці XIX століття, особливо гостро вступили в протиріччя з вимогами ринкової економіки, стверджує А.М. Собченко [86, с. 230].

На думку Н.І. Пилепівої, концепція ефективної організації обліку витрат базується на загальноприйнятих принципах: показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погодженими з плановими і нормативними показниками; документування витрат у момент їх здійснення, відображення витрат за нормами і відхиленнями від них та ін. [64].

На організацію обліку і контролю виробничих витрат в тваринництві суттєво впливають характерні для нього технологічні особливості, зокрема: розведення, вирощування та відгодівля тварин, спосіб їх утримання, забезпеченість трудовими ресурсами, рівень механізації виробничих процесів, режим роботи тваринників [39, с. 109].

Негативно впливає на облік витрат продукції тваринництва плутанина відображення падежу тварин. Для усунення такого недоліку рекомендовано втрати від падежу розцінювати як безповоротний брак у виробництві, тобто відображати їх на синтетичному рахунку 24 № Брак у виробництві», замість рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», зазначає О.О. Кривда [42, с. 137].

За умови падежу тварин у межах технологічних норм їх вартість допустимо списати в дебет рахунку 23. Втрати тварин, що не відшкодовуються та перевищують технологічні норми, слід відносити до інших витрат операційної діяльності (субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»), наголошує Є.Д. Бойчук [4, с. 40].

Дійсно, за чинним порядком обліку падіж молодняку великої рогатої худоби і дорослих тварин на відгодівлі включають у собівартість. Проте вагу загиблих тварин попередніх років народження включають повністю у собівартість приросту живої маси. На думку вчених, не можна відносити балансову вартість загиблих тварин на збитки підприємства, оскільки процес вирощування та відгодівлі тварин ще не завершений, тобто вони ще знаходяться у процесі виробництва, а падіж слід вважати браком у виробництві, зауважує Л.В. Гуцаленко [20, с. 48].

Для покращення якості облікової інформації необхідно удосконалювати типові форми первинних документів. Тому, з метою визначення кількості молока за базисною жирністю і контролю за його рухом у перерахунку на однопроцентне, ми вважаємо за необхідне ввести графу «Кількість жиро одиниць» в Журнал обліку надою молока (ф. 112), що дозволить нараховувати оплату праці операторам машинного доїння, враховуючи якість отриманої продукції. Таким чином, удосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку витрат виробництва продукції молочного скотарства забезпечить достовірність економічної інформації, дозволить нараховувати оплату праці тваринника диференційовано, з урахуванням не лише кількісних, але і якісних показників [62, с. 194].

Важливе місце у забезпеченні якості молока відіграє стабільність складу кормів за їх поживністю та кормовими властивостями, а також дотримання правил заміни кормів або кормових сумішей аналогічними за складом та поживністю з урахуванням енергетичної та протеїнової повноцінності. На підставі облікових даних відомостей витрат кормів (ф. № 94), накладних внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87) перевіряється відповідність витрат кормів встановленим раціонам годівлі та обсягам виробленої продукції тваринництва. За даними Зведеної відомості нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку витрат (ф. №10.2.1 с.г.), розрахунку нарахування оплати праці працівникам тваринництва (ф. № 69) перевіряється правильність нарахувань заробітної плати. Оплата праці операторів доїння у господарствах обґрунтовано ставиться у залежність від кількості та жирності отриманого молока [45, с. 254]. При чому при складанні кореспонденції рахунків по обліку витрат та виходу продукції молочного скотарства використовують план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцією щодо його застосування [65, 29].

Основною формою організації первинного трудового колективу і колективної праці в молочному скотарстві є постійна бригада. Така форма організації праці в найбільшій мірі відповідає вимогам виробництва і наукової організації праці, сприяє успішному вирішенню економічних і соціальних завдань у сільгосппідприємствах [68].

З метою скорочення витрат праці на заповнення первинної документації та їх опрацювання Акт на оприбуткування приплоду тварин складати у одному примірнику, який наступного дня передавати у бухгалтерію. Замість другого примірника створити Відомість на оприбуткування поточних біологічних активів, у якій, крім кількості і маси народжених телят, вказувати справедливу вартість приплоду та фактичну, а також відображати доходи (витрати) від первісного визнання приплоду, пропонують Ю.П. Бабкіна та О.І. Крочак [43].

Враховуючи можливість застосування окремих елементів організації бухгалтерського обліку у вітчизняних підприємствах, актуальних завданням можна вважати висвітлення такого досвіду. Організація бухгалтерського обліку в цілому і первинного обліку зокрема в господарствах Данії значно відрізняється від організації обліку у вітчизняних сільськогосподарських підприємствах. Первинний та оперативний облік молока на фермі організовується дуже деталізовано завдяки повній його комп'ютеризації, яка є вагомим чинником, що впливає на організацію обліку в цілому. Тобто, на відміну від сільськогосподарських підприємств України, працівники первинного обліку молока [97].

Облік витрат і виходу продукції тваринництва слід вести на рахунку 23 «Виробництво» субрахунку 232 «Тваринництво», на дебеті якого відображають витрати, а на кредиті - вихід продукції. Синтетичний облік по рахунку 232 ведеться в журналі-ордері №5 В с.-г. Аналітичний облік ведеться у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва № 5.5 с.г., дані якого переносять до зведеної відомості №5.10 с.-г. та до журналу-ордеру №5 В с.г.. На кожному аналітичному рахунку облік витрат ведуть за статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; роботи і послуги; витрати на утримання основних засобів та інші [61, с. 984]. Результативність роботи будь-якого підприємства в наш час багато в чому залежить від вдосконалення управління його діяльністю. Працювати більш оперативно з найменшими витратами допомагає автоматизація облікових процесів в організації.

Існуючий бухгалтерський облік не дає вичерпної оперативної інформації про витрати виробництва, тому що облікова інформація групується переважно в кінці місяця і відображає події, що минули. На підприємствах інформаційна база обліку витрат виробництва не у достатній мірі використовується для прийняття управлінських рішень. З метою покращення стану обліку підприємствам необхідно перейти на автоматизовану форму обліку, яка дозволяє групувати інформацію тоді, коли це необхідно і при чому дуже швидко і якісно [9, с. 297]. Найбільш оптимальною є така схема вибору програмного забезпечення, що складається з наступних кроків: аналіз вимог всіх рівнів управління підприємством, аналіз ринкових пропозицій та остаточний вибір програмного забезпечення [48].

Загальновідомим представником бухгалтерських програм з високим рівнем автоматизації процесів є фірма «1С» із своїми програмними продуктами «1С:Підприємство 7.7», що еволюціонував до «1С:Підприємство 8.2». На даний момент із усього обсягу використовуваних облікових систем близько 90% і це програмні продукти «1С». Це говорить і не тільки про широку поширеність продуктів, а й про їх ефективність. Використання даної програми дозволяє з легкістю впоратися з обробкою даних. Із її впровадженням фахівцям зручніше керувати міграцією документів, а користувачі оцінюють зручність програми у роботі, стверджує Г.І. Сараєва [83, с. 31]. Зручність використання програмного продукту «1С: Бухгалтерія» полягає можливості виробляти індивідуальні налаштування обліку під власну логіку ведення бізнесу, при цьому, зберігаючи вимоги до ведення бухгалтерського обліку, які регламентовані законодавчими документами. Гнучкість налаштувань дозволила цьому додатком вийти за рамки російських кордонів і отримати визнання на території країн СНД [81].

Важливим етапом удосконалення обліку витрат і виходу продукції молочного скотарства є його автоматизація. Сучасні комп'ютерні технології дозволять переорієнтувати облік на одержання оперативної інформації, яка необхідна для управління та сприятиме скороченню витрат праці, при обробці первинних і зведених документів, зауважує М.О. Лишенко [51].

Інформація про виробництво продукції молочного скотарства включає, крім бухгалтерських документів, дані зоотехнічного, ветеринарного та лабораторного обліку. В умовах автоматизованого інформаційного забезпечення підприємства виникає потреба створення єдиної інформаційної бази обліку, яка впорядковуватиме потоки облікової та не облікової інформації і дозволить оперативно керувати галуззю та контролювати виконання виробничих завдань, вважає М.М. Кругла [44].



1.3 Теоретичні основи аналізу ефективності виробництва молока

Ефективність функціонування молочної галузі залежить від багатьох чинників, це і обсяги виробництва, і поголів'я корів, і ціни реалізації виробленого молока, і витрат, понесених на виробництво продукції. Збільшення витрат на виробництво становить питання для виробників молока: чи збільшити ціну, щоб не отримати збиток, чи зменшити обсяги виробництва, що дасть поштовх до зростання ціни, а також призведе до зростання собівартості одиниці продукції. Важливим фактором, що характеризує рівень інтенсивності розвитку молочного скотарства є продуктивність тварин [88, с. 57]. Головними факторами, що впливають на формування продуктивності корів є забезпеченість і рівень годівлі худоби, породний склад стада, рівень яловості, умови утримання тварин, забезпечення приміщення і кваліфікація тваринників.

Нестабільність на продовольчому ринку України, значне підвищення цін на продукти харчування і матеріальні ресурси для села у виробництві сільськогосподарської продукції - ознаки економічної кризи. Нині більше половини населення споживає значно менше молокопродуктів від встановлених фізіологічних норм. Це пояснюється низьким рівнем купівельної спроможності та низькою ефективністю виробництва й переробки молока [35, с. 78].

Ефективність виробництва та конкурентоспроможність молока у сільськогосподарських підприємствах України за останні роки знаходиться на низькому рівні. У зв'язку з цим перед підприємствами стоять завдання здійснити систему таких організаційно-економічних заходів, які б сприяли збільшенню одержання молока, зменшення затрат на його виробництво та підвищення конкурентоспроможності галузі [95, с. 176].

Над дослідженням різних аспектів аналізу ефективності виробництва молока працювали і продовжують працювати такі науковці як Г.І. Кіндрацька, Г.В. Савицька, В.М. Івахненко, М.А. Болюх, С.З. Мошенський, С.С. Черниш, Г.І. Андрєєв [38, 82, 30, 5, 57, 96,1].

Виробнича діяльність підприємства, зовнішньо вільна і нічим не обмежена, врешті-решт жорстко зумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і окремих виробничих підрозділів;

оцінка виконання планів виробництв, постачання і реалізації продукції, динаміки обсягів виробництва;

визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років, зокрема у звітний період;

розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання у виробництві [30, с. 40].

Для аналізу тенденції зміни виробництва і реалізації продукції проводять аналіз рівня і динаміки обсягу виробництва та реалізації продукції підприємства. Показник обсягу виробленої продукції є базовим для визначення показників ефективності використання ресурсів. У зв'язку з цим аналіз резервів зростання обсягу виробництва продукції є основною для оцінки ефективності виробництва загалом [96, с. 216].

Оперативний аналіз виробництва і відвантаження продукції виконують на основі розрахунків, в яких відображають планові і фактичні відомості про випуск і відвантаження продукції за обсягом і асортиментом, за якістю за день, за наростаючим підсумком з початку місяця, а також відображають відхилення від плану [82].

Економічний аналіз витрат є важливим інструментом управління ними, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції. Функціонування підприємства в ринкових умовах актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами з метою підвищення конкурентоспроможності продукції. Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, формують собівартість продукції [1].

Існують певні етапи проведення аналізу собівартості окремих видів продукції. На першому етапі дають загальну оцінку виконання планових завдань щодо зниження собівартості одиниці продукції, проводять аналітичне дослідження впливу факторів на відхилення фактичної собівартості від планової та встановлюють динаміку собівартості одиниці продукції. Наступний етап аналізу передбачає аналітичне дослідження окремих статей витрат на виробництво продукції. Завершальним етапом аналізу є пошук резервів зниження собівартості одиниці продукції [96, с. 223].

Ефективність аграрного виробництва взагалі і виробництва молока - зокрема має розкрити вартісні величини, отримані внаслідок виробничої діяльності. Саме тому ефективність виробництва молока може виступати не тільки як основна передумова розширеного відтворення, а також як оціночний показник для виявлення сільськогосподарськими підприємствами релевантних та альтернативних варіантів при виборі виробничих ресурсів, порід тварин, спрямованих на виявлення резервів виробництва, для оцінювання функціонування як всього підприємства в цілому, так і кожної ланки окремо [87, с. 6].

Особливості сільськогосподарського виробництва чинять вагомий вплив на результати діяльності сільськогосподарських підприємств, тому повинні бути враховані при визначенні ефективності їх виробництва. В залежності від мети дослідження прийнято розрізняти технологічну (досягнутий рівень продуктивності корів і якість сировини), економічну (досягнутий рівень результативності при забезпеченні оптимальної економічності виробництва) та соціальну (досягнутий рівень добробуту людей) ефективність виробництва молока. Оскільки остання, за логікою речей, є наслідком його економічної ефективності, найсуттєвішим має бути розгляд технологічного і економічного аспектів цієї категорії [100, с. 236].

Найважливішим показником ефективності виробництва продукції скотарства (молока та м'яса) є рентабельність. На неї безпосередньо або побічно впливає низка чинників. Основні з них - якість і собівартість продукції, канали реалізації, реалізаційна ціна. У зв'язку з випереджанням темпів зростання витрат над ціною реалізації продукції рівень рентабельності залишається поки що низьким. Не менш важливими показниками, що характеризують ефективність скотарства, є:

обсяг виробництва продукції у підприємстві з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;

продуктивність тварин - середньорічний надій на корову молочного стада й обсяг приросту живої маси однієї голови, її середньодобовий приріст;

затрати кормів у розрахунку на 1 ц молока і приріст живої маси;

жива маса однієї голови, реалізованої на м'ясо;

сума виробничих витрат у розрахунку на одну голову, на 1 ц продукції і 1 грн. валової продукції;

вихід валової продукції в натуральному і грошовому виразі в розрахунку на одного працівника, на одну людино-годину й на одну тварину, сума прибутку в розрахунку на одну голову тварин і на 1 ц продукції.

Ці показники можуть використовуватись також за порівняльної економічної оцінки порід тварин, системи їх утримання, структури стада, норм, раціонів годівлі та ін. [13].

Формування ринкових відносин в агропромисловому комплексі України зумовлює необхідність значного підвищення рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції і, зокрема, галузі молочного скотарства.

На підвищення прибутковості молочного скотарства значною мірою впливає концентрація виробництва, яка створює умови для зменшення собівартості продукції. Оскільки рівень концентрації та спеціалізації корелюють між собою, то й спеціалізація також вливає на прибутковість виробництва молока [89, с. 124].

Проте, в сучасних умовах сільськогосподарські підприємства переважно екстенсивно використовують наявний ресурсний потенціал. Недосконалим є ціновий механізм, відсутня належна державна підтримка розвитку галузі молочного скотарства. Зазначені чинники негативно впливають на формування рівня рентабельності виробництва молока, справедливо зазначає В.В. Бовсуновський [3, с. 46 ].