Основи економічної теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Розкрийте суть і сформулюйте основні завдання фінансової діяльності підприємств. Проаналізуйте форми фінансової діяльності. Поясніть методи фінансової організації підприємства. Деталізуйте головний елемент фінансового плану-баланс, як репрезентацію фінансового стану підприємства на конкретний момент часу

2. Дайте змістовну характеристику оборотних коштів підприємства, та їх структуру за сферами обслуговування. Охарактеризуйте джерела формування оборотних коштів підприємства

3. Розкрийте поняття «економіка». Прокоментуйте мікро- і макроекономічні підходи двоїстого трактування економіки і господарювання

4. Дайте змістову характеристику продукції як результату діяльності виробничих систем. Обґрунтуйте класифікацію продукції за призначенням, фізичними властивостями, складністю та ін. Поясніть вимірники і показники обсягу продукції та сфери їх застосування

5. Дайте характеристику рентабельності діяльності підприємства, її різновиди і методи обчислення

6. Конкретизуйте структуру виробничого циклу. Обґрунтуйте методику обчислення тривалості виробничого циклу. Проаналізуйте залежність тривалості виробничого циклу від величини виробів і засобу поєднання технологічних операцій

7. Обґрунтуйте сфери і напрямки діяльності підприємства. Охарактеризуйте види підприємств за окремими класифікаційними ознаками

8. Конкретизуйте організацію, форми і системи матеріально-технічного забезпечення виробництва. Поясніть методику визначення загального запасу матеріалів

9. Проаналізуйте основні чинники підвищення ефективності використання капіталовкладень підприємств. Дайте оцінку ризикам інвестиційній діяльності підприємства. Охарактеризуйте капітальне виробництво як спосіб реалізації виробничих інвестицій підприємств

10. Розкрийте зміст системи виживання в ринкових умовах господарювання, назвіть її ознаки та необхідність практичного використання

11. За умов ринкової економіки, підприємства, як субєкти господарювання можуть створювати різні за принципами і цілями добровільні обєднання

12. Суть та мета ремонту

13. Кадрова політика підприємства

14. Калькуляція

15. Фінансова та кредитна політика держави

16. Вробнича потужність

17. МТЗ

18. Виявлення резервів поліпшення використання основних фондів

19. Податки

20. Безперервний виробничий процес

21. Дати оцінку конкурентоспроможності продукції: сутність, визначення рівня. Проаналізувати сукупність конкретних способів /напрямків/підвищення якості і конкурентоспроможності продукції

22. Обґрунтувати поняття і конкретизувати види прибутку підприємства. Проаналізувати розподіл прибутку підприємства

23. Поняття, цілі, напрями діяльності підприємства. Принципи функціонування підприємства. Оцінка підприємства

24. Обґрунтуйте формування програми випуску продукції/надання послуг. Деталізуйте розробку виробничої програми/плану виробн. продукції /підприємства у натуральному і грошовому вимірі. Ресурсне обґрунтування виробн. програми

25. Поняття і характеристика витрат на виробництво продукції. Класифікація витрат. Оцінка управлінню витратами на підприємстві. Групування витрат на виробництво продукції за економічними елементами та складання кошторису

26. Деталізуйте систему оперативно-виробничого планування на підприємстві

27. Дати оцінку калькулювання собівартості одиниці продукції. Методика обчислювання основних статей калькуляції. Прогнозування собівартості продукції на ранніх стадіях її розробки та освоєння

28. Основні економічні параметри системи виживання підприємства

29. Індикативне макроекономічне питання

30. Сутність і види капіталу. Пояснити поділ виробничих фондів. Характерні ознаки та визначення основних і оборотних фондів екон. категорії

31. Система технічного обслуговування виробництва

32. Основні організаційні заходи щодо виживання підприємства та його виходу з кризової економ ситуації. Реструктуризація

33. Розкрити економ суть якості продукції,деталізувати споживчу вартість і техн. рівень,проаналізувати показники якості і методику ії обчислення

34. Облік і оцінка основних фондів, періодична переоцінка основних фондів,процес відтворення основних фондів, види і показники зношування основних фондів

35. Інфраструктура. Виробнича і соціальна інфраструктури підприємства, їх роль і значення

36. Дати визначення чисельності робітників,чисельності працівників управління,спеціалістів та службовців

37. Визначення трудові ресурси,кадри,персонал. Охарактеризувати категорії персоналу підприємства

38. Поняття і види собівартості продукції,їх характеристики,показники собівартості, джерела і шляхи зниження собівартості

39. Характеристика ринкової системи і державного регулювання. Основні функції держави

40. Класифікація основних фондів за виробничим призначенням,деталізувати виробничу структуру основних фондів і чинники, що впливають на неї

41. Меті реструктуризації

42. Фінансовий стан підприємства

43. Інвестиції

44. Ефективність виробництва

45. Прогнозування

46. Оборотні фонди

47. Персонал

48. Видатки

49. Нематеріальні ресурси

50. Баланс робочого часу одного середньоспискового працівника

51. Виробничий процес

52. Виробничий цикл

53. Сукупність всіх процесів на підприємстві

54. План собівартості продукції на підприємстві

55. Стандартизація

56. Розрахунок потреби у виробничих інвестиціях

57. Бізнес план

58. Поняття «дохід» і «доход»

59. Прогнозування і планування

60. Організаційний процес



1. Розкрийте суть і сформулюйте основні завдання фінансової діяльності підприємств. Проаналізуйте форми фінансової діяльності. Поясніть методи фінансової організації підприємства. Деталізуйте головний елемент фінансового плану-баланс, як репрезентацію фінансового стану підприємства на конкретний момент часу

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів та отримання доходів , їх використання, а також з приводу відносин з різноманітними контрагентами ринку - постачальниками, покупцями, державними органами, працівниками підприємств тощо. Основними завданнями фінансової діяльності є:

1)Вибір форми фінансування та їх оптимальне співвідношення.

2)Вибір структури капіталу підприємства та напрямків його використання.

3)Збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі.

4)Забезпечення своєчасності розрахунків.

5)Підтримання ліквідності.

Відповідно до джерел формування коштів фінансування поділяється на:

*внутрішнє(здійснюється за рахунок коштів одержаних від фінансової діяльності підприємства - прибуток, амортизація, суми грошових коштів, одержаних від продажів чи здавання в оренду майна).

*зовнішнє(використовуються кошти не пов'язані з діяльністю підприємства - кредити, державні субсидії, внески власників до статутного капіталу тощо).

Розрізняють фінансування: >за рахунок залучених, до яких належать ті, які треба повернути - кредити або інші боргові зобов'язання. >за рахунок власних(всі решта). Важливою формою фінансування є кредит, як грошовий так і майновий, випуск цінних паперів. Спеціальною формою довгострокового кредиту є оренда і лізинг як оперативний, так і фінансовий. Є 3-и методи організації фінансової діяльності: 1.Комерційний розрахунок є основним, високоефективним та раціональним. 2. Неприбуткова діяльність - це специфічна ознака формування фінансових ресурсів - він здійснюється за рахунок спонсорських коштів та інших надходжень, він не передбачає принципу прибутковості. 3. Кошторисне фінансування - полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування за двома напрямами:

а) з бюджету;

б)з централізованих фондів корпоративних об'єднань.

Баланс підприємства - це віддзеркалення його фінансового стану на конкретний момент часу. Балансом є зіставлення активів і пасивів підприємства, тобто грошових коштів і майна із зобов'язаннями підприємства щодо його власників і кредиторів. В управлінні підприємством баланс є найважливішим інструментом вивчення і діагностики фінансової рівноваги, спостереження за потенційними факторами її порушення.

2. Дайте змістовну характеристику оборотних коштів підприємства, та їх структуру за сферами обслуговування. Охарактеризуйте джерела формування оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти -- це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу -- це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, який здійснюється завдяки неперервному кругообігу коштів підприємства. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою і відбувається у сфері обігу, де гроші перетворюються у виробничі запаси. Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва, який закінчується випуском готової продукції. На товарній стадії кругообігу авансовані оборотні кошти виступають у вигляді товарної продукції. Одна частина виручки від реалізації надходить на відшкодування авансованих оборотних коштів, а інша становить нагромадження, яке використовується підприємством відповідно до його планів. Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, одночасно стає і початковою стадією обороту коштів. Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою

Г-ВЗ...НВ...ГП-Г

де Г -- кошти, які авансуються підприємством;

ВЗ -- виробничі запаси;

НВ -- незавершене виробництво, що являє собою виробничу стадію; ГП -- готова продукція;

Г' -- кошти, отримані в результаті реалізації продукції, які включають авансовані витрати та прибуток підприємства.

До складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них належать сировина всіх видів, основні й допоміжні матеріали, закупні напівфабрикати, всі види палива, тара, деталі і вузли для ремонту, малоцінний інструмент, господарський інвентар та інші предмети, то беруть участь у виробничому циклі виготовленої продукції і швидко спрацьовуються (до одного року).

Незавершене виробництво - це предмети праці, обробка яких не завершена у тому чи іншому виробничому підрозділі підприємства. Ці предмети праці перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування з одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виготовлення -- ті предмети, праці, то повністю оброблені у даному виробничому підрозділі підприємства, але погребують подальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів - грошові витрати, що мають місце у певний період, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації.

Фонди обігу: Залишки готової продукції, Відвантажена п-ія, Кошти на розрахунковому рахунку, Дебіторська заборгованість, Інші оборотні кошти.

3. Розкрийте поняття «економіка». Прокоментуйте мікро- і макроекономічні підходи двоїстого трактування економіки і господарювання

350 р. до н.е. грецький філософ Арістотель ввів поняття «економос», що означає мистецтво управляти домашнім господарством. Є 5 визначень економіки:

1)Економіка - це сукупність виробничих відносин даного суспільного устрою, що відповідає розвитку продуктивних сил суспільства.

2)Економіка - це господарське життя, стан господарства, країни, регіону, району тощо.

3) Економіка - це наукова дисципліна, яка вивчає фінансово-матеріальний напрям будь-якої галузі господарювання.

4) Економіка - це наука дефіциту і вибору. Кошторисні можливості - це кошти, що вимірюються речами, від яких ми мусимо відмовитися, щоб одержати найнеобхідніше. Є 3-и суб'єкти господарювання: 1.уряд(держава); 2.підприємство; 3. Фізичні особи(люди).

5) Економіка - це наука заробляти на життя. Зачинателем макроекономіки був англ. економіст в сер. ХХ ст. Джон Кейнс.

Макроекономіка - це наука, яка вивчає господарство в цілому, вивчає як формується рівень цін на продукти першої необхідності, рівень інфляції, безробіття країни та шляхи подолання.

Мікроекономіка - вивчає окремого споживача або підприємство, рівень цін на окремі товари, на ресурси, цікавиться проблемами дефіциту продукції і центральною фігурою є споживач.

4. Дайте змістову характеристику продукції як результату діяльності виробничих систем. Обґрунтуйте класифікацію продукції за призначенням, фізичними властивостями, складністю та ін. Поясніть вимірники і показники обсягу продукції та сфери їх застосування

Продукція, що виготовляється на підприємствах протягом певного періоду перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом, і готовим для споживання продукту. На підприємствах транспорту є відповідний обсяг виконаної роботи, тобто перевезення вантажів або пасажирів на певну відстань. В установах зв'язку є надання послуг фізичним або юридичним особам. Умовно продукція поділяється на групу «А», сюди включають засоби праці і предмети праці, тобто засоби виробництва і група «Б» предмети споживання, тобто продовольчі і не продовольчі товари. Продукції класифікують за фізичними властивостями в натуральних одиницях.

Натуральні виробники відображують фізичні обсяги продукції та відповідають вимогам співставлення звітних і планових показників з випуску продукції за різні періоди часу, дозволяють порівнювати показники виробничої програми різних галузей господарювання та дають можливість визначати розміри споживання продукції та послуг на одного жителя. В практиці планування використовують умовно натуральні показники, для цього використовують відповідні коефіцієнти приведення, які дозволяють спів ставляти між собою одиниці різних видів продукції за тою чи іншою ознакою. Наприклад умови банки консервів, умовні листи шиферу, також виділяють натуральні одиниці. Наприклад тканини-квадратні метри, погонні метри. Продукцію також класифікують у вартісних вимірниках, які застосовуються для відображення об'єктів обліку в єдиному однорідному виразі. Використання вартісних вимірників дозволяє отримати узагальнюючі показники різноманітних господарських засобів і процесів. Планування виробничої програми у вартісних вимірниках дозволяє спів ставляти доходи підприємств, виявляти їх прибутковість та рівень рентабельності.

Вимірники і показники обсягу продукції сфера їх застосування. Номенклатура - частка задоволення потреб ринку характеризують виходячи з показників обсягу перелік найменувань виробів завдання з випуску яких передбачено планами випуску продукції.

Асортимент - сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками. Обсяг продукції у вартісному виразі визначається показниками товарної, валової, чистої і реалізованої продукції. Товарна продукція включає готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запасні частини, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи пов'язані з освоєнням нової техніки, тару що не входить в гуртову ціну виробу.

Товарна продукція буде дорівнювати:

Обсяг продукції X Ціну підприємства за однини цю виробу + роботи на сторону.

Валова продукція включає всю продукцію у вартісному виразі незалежно від ступеня її готовності.

ВП = ТП - ( НЗВпоч - НЗВ ) - ( Іпоч - Ікін)

ЧП = ТП - ( Вмат - Амортиз відрах)

РП = ТП + (Готова продукція на початок - Готова продукція на кінець) + (Відвантажена але не оплачувана на початок року - Відвантажена але не оплачувана на кінець року)

5. Дайте характеристику рентабельності діяльності підприємства, її різновиди і методи обчислення

Рентабельність підприємства - відносний показник, що характеризує рівень ефективності, тобто доходності роботи підприємства і визначається у відсотках. Він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність означає прибутковість. Рентабельність має декілька модифікацій (видів рентабельності).

Види рентабельності:

1) Рентабельність виробництва.

2) Рентабельність окремих видів продукції.

3) Рентабельність продукції.

Рентабельності виробництва:

1) Загальна рентабельність - відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів виражених у відсотках

Рвир.заг = (Пбал/Sоф+Sноз) *100%

2) Розрахункова рентабельність.

Рвир.розр = (Плис/Sоф+Sноз)х100%

Рентабельність продукції = (Прибуток від реалізації/собівартість реалізованої продукції)*100%

Ця формула дозволяє визначити відносну величину прибутку одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту, так ще визначається рентабельність або прибутковість понесених витрат.

6. Конкретизуйте структуру виробничого циклу. Обґрунтуйте методику обчислення тривалості виробничого циклу. Проаналізуйте залежність тривалості виробничого циклу від величини виробів і засобу поєднання технологічних операцій

Виробничий цикл - інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції тобто, це час протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюється на готову продукцію. Він обчислюється як для одного виробу, так і для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно.

Виробничий цикл - календарно плановий норматив організації виробничого процесу в часі. Виходячи із тривалості виробничого циклу визначають термін впровадження продукції у виробництво, складають календарний план її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу і узгоджують роботу суміжних підрозділів, тобто дільниць і цехів. На підставі виробничого циклу обчислюється величина необмежного виробництва, яка є важливим елементом оборотних коштів підприємства.

Структура виробничого циклу характеризується тим що він підрозділяється на час виробництва і час перерв. Час виробництва складається з тривалості технологічних операцій, з тривалості допоміжних операцій і і з тривалості природних процесів. Час перерв підрозділяють на перерви в робочий час і перерви в неробочий час. Перерви в робочий час - це перерви коли підприємство працює (передбачає перерви парціоності , перерви чекання ). Перерви парціоності виникають тоді коли предмети праці обробляються партіями(обчислюються разом із тривалістю технологічних операцій). Перерви чекання - певна кількість однакових предметів праці, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготувально-завершального часу ( виникають внаслідок не синхронності операцій технологічного процесу і входять до одного комплекту виготовляються в різний час). Перерви в неробочий час визначається режимом роботи підприємства( вихідні, святкові дні, перерви між змінами).

Розрізняють простий і складний виробничі цикли. Простий виробничий цикл представляє собою цикл виготовлення деталі, а складний - цикл виготовлення виробу. Тривалість виробничого циклу залежить від способу передачі деталі (виробу) з однієї операції на іншу.

Існують три види руху деталей (виробів) у процесі їх виготовлення: - послідовний; - паралельний; - змішаний (паралельно-послідовний). При послідовному виді руху кожна наступна операція починається тіпьки після закінчення обробки всієї партії деталей на попередній операції. При послідовному виді руху деталей (виробів) відсутні перерви в роботі устаткування і робітника на кожній операції, можливе високе завантаження устаткування протягом зміни, але виробничий цикл має найбільшу величину, що зменшує оборотність обігових коштів.

Паралельний вид руху характеризується передачею деталей (виробів) на наступну операцію негайно після виконання попередньої операції незалежно від готовності інших деталей (виробів) у партії. Деталі передаються з операції на операцію чи поштучно операційними партіями. Процес відбувається безперервно, якщо досягнута кратність виконання операцій у часі. Паралепьний вид руху деталей (виробів) є найбільш ефективним, але можливості його застосування обмежені, тому що обов'язковою умовою такого руху є, як уже зазначалося, кратність тривалості виконання операцій. У протилежному випадку неминучими є втрати (перерви) у роботі устаткування і робітника.

Паралельно-послідовний (змішаний) вид руху полягає в тому, що виготовлення деталей (виробів) на наступній операції починається до закінчення виготовлення всієї партії на попередній операції з таким розрахунком, щоб робота на кожній операції з обробки партії.деталей (виробів) здійснювалась без перерв. На відміну від паралельного виду руху тут відбувається лише часткове сполучення в часі виконання суміжних операцій.

На практиці існує два види сполучення суміжних операцій за умов, коли: - час виконання наступної операції більше часу виконання попередньої операції; - час виконання наступної операції менше часу виконання попередньої операції. У першому випадку доцільно застосовувати паралельний вид руху деталей і повністю завантажити робочі місця. В другому випадку прийнятним є паралельно-послідовнйй вид руху з максимально можливим сполученням у часі виконання обох операцій. Максимально сполучені операції при цьому відрізняються на час виготовлення останньої деталі (чи останньої операційної партії) на наступній операції.

7. Обґрунтуйте сфери і напрямки діяльності підприємства. Охарактеризуйте види підприємств за окремими класифікаційними ознаками

Є 2-і сфери діяльності підприємств: 1)Економічна, яка передбачає: а)стратегічне і поточне планування; б) облік і звітність;в) ціноутворення; г) плани; д)ресурсне забезпечення виробництва; е)зовнішньоекономічну та фінансову діяльність. 2)Соціальна, яка вказує на ефективність всього процесу виробничо-господарської діяльності, на інноваційні процеси, комерційну, економічну. Результативність соціальної діяльності залежить від: А) Від рівня процесів підготовки і компетентності працівників підприємства. Б)Дієвості мотиваційного механізму, що застосовується на підприємстві.

Перший напрям діяльності, що пов'язаний з ситуаційним аналізом, що проводиться підприємством, передбачає: 1)комплексне дослідження ринку; 2) визначення конкурентоспроможності продукції; 3) політику ціноутворення на ринку; 4) інші вимоги покупців; 5)формування методів попиту та каналів товарозбуту; 6)формування зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Другий напрям, що пов'язаний з розвитком інноваційно-інвестиційного середовища і передбачає запровадження у виробництво: а)науково-технічних досягнень; б)підготовку технологічної та технічної документацій, конструкторську підготовку виробництва; в)запровадження різноманітних нововведень, формування інвестиційної політики підприємства, визначення обсягу інвестицій.

Третій напрям виробничої діяльності підприємства передбачає: 1)обґрунтування обсягів виготовлення продукції; 2)формування маркетингових програм для кожного виду продукції; 3) оптимізація виробів потужностей підприємства; 4) збалансування виробництва потужностей підприємства та програми випуску продукції; 5)забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами; 6) дотримання графіків роботи підприємств.

Четвертий напрям. комерційна діяльність передбачає фінансово-комерційний успіх підприємства і характеризується величиною отриманого прибутку комерційної діяльності, це застосування підприємством реклами, безпосередньої організації збуту, належне стимулювання покупців.

П'ятий напрям діяльності підприємства - після продажне застосування в машинобудуванні та виробничого устаткування, в автомобілебудуванні, у виробництві комп'ютерної техніки та у виготовленні виробів виробничо-технічного і споживчого призначення.

Підприємства класифікують за певними ознаками. Їх є 7: 1. За метою і характером діяльності підприємства є комерційні, що функціонують з метою одержання прибутку і некомерційні, що є доброчинними, медичні, освітянські та інші установи виробничої сфери народного господарства. 2. За формою власності майна: а) приватні, що належать громадянам на правах приватної власності з правом найму робочої сили.

Крім цього виділяють сімейні підприємства та індивідуальні, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці. б) Колективне підприємство ґрунтується на власності трудового колективу, а також кооперативу та іншого статутного товариства або громадської організації. в) комунальне підприємство засновано на власності відповідних територіальних громад. г)державне, в тому числі казенне підприємство, засноване на державній формі власності. 3.За національною належністю капіталу: а) національні, де капітал належить підприємцям своєї країни; б) закордонні, капітал є власністю іноземних підприємців повністю або частково, що забезпечує їм необхідний контроль; 3)змішані або спільні підприємства, капітал належить підприємцям двох або більше країн. 4. За правовим статусом і формою господарювання виділяють: а)одноосібне, яке є власністю однієї особи або родини і несе відповідальність за зобов'язання всім своїм капіталом; б)корпоративні підприємства - це добровільні об'єднання громадян, які створюються з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності; в)орендне підприємство, що створюється на добровільних засадах з володінням майном для здійснення підприємницької діяльності; г)господарські товариства - це об'єднання підприємців, діяльність яких залежить від капіталу та міри відповідальності за зобов'язаннями. Виділять товариства з повною та обмеженою відповідальністю акціонерні товариства. 5. За галузево-функціональними видами діяльності: а)промисловості; б)сільського господарства; в)будівельні підприємства; г)підприємства транспорту; д)торгівлі; е)лізингові; є)банкові; ж)страхові, тощо. 6. За територіальною цілісністю і ступенем підпорядкованості: а)головні або материнські - це такі, що контролюють інші фірми; б)дочірні - здійснюють комерційні операції, складають звітний баланс, проте материнська фірма контролює їх діяльність; в)асоційоване є формою самостійності і залежить від головної фірми і підпорядковується її стратегічним цілям; г)філія - це підприємство, що не має юридичної і господарської самостійності, не має власного статуту і баланс діє від імені головного управління і має однакову з ним назву.

8. Конкретизуйте організацію, форми і системи матеріально-технічного забезпечення виробництва. Поясніть методику визначення загального запасу матеріалів

Матеріально-технічне забезпечення - це організація матеріально-технічних ресурсів, яка забезпечує зв'язок виробництва та споживання продукції.

МТЗ включає:

1. Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах.

2. Пошук та купівлю ресурсів.

3. Організацію доставки.

4. Зберігання і видачу матеріально-технічних ресурсів.

МТЗ має бути своєчасним, комплектним та з мінімальними витратами. При плануванні МТЗ застосовується 6 етапів: На 1-ому визначаються цілі, на 2-ому проводиться підготовка загального плану МТЗ, на 3-ому - вибір постачальників, на 4-ому - визначення відповідальності, на 5-ому координація регулювання виконання плану, на 6-ому оцінка результатів. МТЗ проводиться на договірній основі між виробниками (підприємство-постачальник) і споживачами (підприємство-покупець) яку формі прямих зв'язків так і через посередників. Форми МТЗ: 1)Постачання продукції підприємствами-виробниками підприємствам-споживачам на підставі довгострокових прямих угод. 2)Оптова торгівля через посередників(товарна біржа). 3)Організація спеціальних, в тому числі фірмових магазинів з продажу предметів виробничо-господарського призначення. Системи МТЗ підприємства як товаровиробник обирає самостійно, враховуючи цілий ряд факторів: а)Відповідність виробничих потужностей постачальників потребі підприємства в матеріалах; б)Враховує якість і ціну товарів; в)імідж постачальників і його територіальне розміщення. г)швидкі реакції на потреби покупців і оперативність поставок; д) умови взаєморозрахунків і можливість надання кредиту; е) гарантії на матеріали, що постачаються.

9. Проаналізуйте основні чинники підвищення ефективності використання капіталовкладень підприємств. Дайте оцінку ризикам інвестиційній діяльності підприємства. Охарактеризуйте капітальне виробництво як спосіб реалізації виробничих інвестицій підприємств

Капітальні вкладення -- це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика сукупність різноманітних організаційно- економічних чинників.

Капітальне будівництво -- це процес створення нових, технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури підприємства. Воно характеризується тривалим циклом, складністю споруджуваних об'єктів, великими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.



10. Розкрийте зміст системи виживання в ринкових умовах господарювання, назвіть її ознаки та необхідність практичного використання

Антикризова діяльність підприємства передбачає розробку і впровадження системи виживання суб'єкта господарювання, яка ґрунтується на проведенні реструктуризації і означає комплексні зміни із антикризовими заходами. Системи виживання має на меті - оздоровлення фінансового становища підприємства і розробку конкретної програми виходу з економічної кризи. У програмі подається глибокий аналіз фінансово-економічного стану підприємства і на його основі вживаються заходи як оперативного так і стратегічного спрямування.

Система виживання має:

*еволюційний характер;

* концептуальний характер;

*цільовий характер.

Еволюційна система - є антикризовою і її технологія передбачає поділ підприємства на дрібні економічні одиниці, тобто зміни організаційної структури. Вона дає можливість підприємству адаптуватися до ринкових умов господарювання з проведенням маркетингової політики, тобто створенням маркетингових підрозділів та впровадженням управління витратами. Підприємство набуває статусу ринкового суб'єкту господарювання. Сьогодні світовий технологічний розвиток рухається в напрямку трансформаційного процесу. Термін трансформації означає комплексні зміни спрямовані на підвищення якості ведення бізнесу і використання динамічного бізнес-планування та моделювання організаційних структур. Еволюційна система виживання показує, що підприємство повинно стежити за основними компонентами навколишнього середовища і робити висновки щодо своїх потреб у змінах.

Концептуальна система виживання починається з ідеї, що має свою мету, тобто створення повноцінного суб'єкта господарювання, здатного ефективно функціонувати в ринкових умовах та виробляти конкурентоспроможну продукцію. Під мету виробляються завдання і утворюється ланцюг цільової орієнтації системи.

Ідея цільової системи - якість зміни об'єкта господарювання, адекватні до потреб часу.

Завдання цільової системи: *відновлення конкурентоспроможності і платоспроможності підприємства; *сприйняття у виживанні та повноцінному функціонуванні суб'єкта господарювання; * управління змінами;

11. За умов ринкової економіки, підприємства, як субєкти господарювання можуть створювати різні за принципами і цілями добровільні обєднання

Асоціації- найпростіша форма договірного обєднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоц. Не має права втручатися у виробничу та комерційну д-сть будь-якого з її учасників

Крпорація- договірні обєднання підприємств на засаді інтеграції інших науково-технічних виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Концерни- форма статутних обєднань підприємств, що характерезує єдність власності і контролю. Один концерн обєднує підприємства різних галузей економіки. Учасники концерну формально зберігають самостійність і підпорядковуються потужним фінансовим структурам.

Консорціуми- тимчасові статутні обєднання промислового і банківського капіталу для спільного розміщення позики або здійснення єдиного проекту.

Картелі- договірні обєднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції.

Синдикати- організаційна форма обєднання підприємств, що передбачає реалізацію продукції учасників через спільний збутовий орган. Учасники синдикатів зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трести-обєднання підприємств однієї чи кількох галузей господарства, створені на системі участі, за якої країни-учасниці втрачають свою юридичну і господарську самостійність.

Холдинги-специфічна організаційна форма обєднання капіталів при якій. Відносини між підприємствами-партнерами базуються на системі участі, за якої одна компанія володіє частками капіталу інших або володіння взаємне.

Фінансові групи-обєднання підприємств з юридичною та екон. самостійністю різних галузей народного господарства.

Державне регулювання діяльності підприємств передбачає: 1) створення правової основи (розробляє і приймає закони, що визначають право власності, що регулюють підприємницьку діяльність, що забезпечує якість продукції; 2) забезпечення належного правопорядку в країні та її національної безпеки; 3) стабілізацію економіки ( держава допомагає досягти і підтримувати на оптимальному рівні макроекономічні показники); 4) забезпечення соціального захисту і соціальні гарантії (забезп. Всім працюючим мінімуму зар. Плати, виплати пенсій, допомога по безробіттю); 5) захист конкуренції; 6) розробка, прийняття і організація виконання господ. Законодавства; 7) допомога в пошуку ринку збуту; 8) забезпечення інформацією.

12. Суть та мета ремонту

Суть ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації. На підприємствах різних галузей народного господарства застосовують типові системи технічного обслуговування і ремонту устаткування та іних видів засобів праці, що передбачають проведення поточного і капітального ремонту, модернізації.

Призначення поточного ремонту- збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонто- профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню.

Мета капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його через тривалі проміжки часу. Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є- відновлюваний ремонт, необхідність у проведенні якого виникає внаслідок стихійного лиха.

Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції. Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що унеможливлює пряме включення таких витрат до собівартості продукції: ці витрати визначають зазделегіть і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхування.

Розширене відтворення осн. фондів, яке здійснюється за рахунок інвестиційних коштів- це:

1)Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до програми його технічного розвитку заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження: нової техніки і технології; механізації і автоматизації виробничих процесів ;

2) реконструкція дійочого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладненням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі обєкти.

3)під розширенням діючого підприємства розуміють спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв.

4) до нового будівництва відносять спорудження окремих виробничих обєктів або підприємств. Що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженням окремим проектом.

13. Кадрова політика підприємства

Кадрова політика п-ва спрямована на ринкові умови господарювання і полягає в забезпечені кожного робочого місця персоналом відповідних професій, спіціальностей, кваліфікації.

Система формування та набору різних категорій персоналу передбачає результативність, ефективність господарювання на підприємстві і базується на багатовекторній діяльності відповідних відділів підприємства, галузевих органів та органів центральної виконовчої влади і охоплює низку функціональних підсистем. Обсяг робіт щодо формування та набору персоналу залежить від різниці між наявною чисельністю та майбутніми потребами в звязку з цим розрізняють зонішні та внутрішні джерела набору.

До зовнішніх належать джерела, що забезпечують поповнення персоналу через: - державні бюро з працевлаштування, регіональні біржі праці; -комерційні підприємства та організації працевлаштування; - систему контрактів підприємств з вищими, середніми спеціальними та професійно-технічними навчальними закладами.

Внутрішні джерела набору передбачають: - підготовку робітників через учнівство на п-ві; - просування по службі своїх працівників, що потребує менших витрат, створює кращий моральний клімат на п-ві; - пряме звернення до своїх працівників з проханням рекомендувати на роботу їхніх знайомих; - регулярне інформування всього колективу працівників про наявні вакансії. Співвідношення окремих форм набору залежить від специфіки конкретної категорії персоналу, а також від взаємодії держави та п-ва у галузі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Методи оцінки та відбору працівників. Кількісна оцінка персоналу за бальною системою дозволяє кількісно виміряти за допомогою балів істотні характеристики як самого працівника, так і виконуваної ним роботи. Для характеристики працівникаа комплексно оцінюють: 1) професійно-кваліфікаційний рівень; 2) ділові якості; 3)скланість роботи, виконуваних функцій; 4)конкретно досягнутий результат.

Комплексна оцінка конкретного працівника здійснюється за формулою:

Коп=0, 5* Ппкр*Пдя+Пср/ф/*Пдр

Професійно-кваліфікаційний рівень працівника визначається за загальним для всіх категорій персоналу набором обєктивних ознак таких як: освіта, стаж роботи за спеціальністю, активність набуття професії . Кожна з цих ознак оцінюється певною кількістю балів. Коефіцієнт професійно-кваліфікаційного рівня визначається за формулою:

Ппкр= /О++СР+А/ : 0, 85

де О- оцінка освіти; СР- оцінка стажу роботи; А- активність участі в системі підвищення професійної майстерності;

Оцінка ділових якостей робітника впливає на морально-психологічний клімат у колективі та на індивідуальну продуктивність праці і характерезується такими ознаками як: - професійна компетентність; - винахідливість та інціативність у роботі; - позитивна організація роботи; - розвинуте почуття відповідальності; схильність до нових ідей; - емоційна витримка. Кожна з цих ознак має чотири рівня вияву та оцінюється в балах: - низький 0, 5; -середній 1, 0; -вищий за середній 2, 0.

Політика працевлаштування та сприяння зайнятості декларована законом України «Про зайнятість насел.» Зайнятість населення - одна з найважливіших результативних та факторних характеристик економіки. З одного боку в ній відображається : досягнутий рівень розвитку економіки; майбутні пропорції факторів виробництва. З іншого вона обєднує виробництво і споживання, а її структура зумовлює характер їх взаємозвязків. В середині 20 ст. була сформульована залежність, яка потім була підтверджена численими дослідженнями зайнятості. Суть її зводиться до того, що разом з екон. Зростанням питома вага 1 сектора/ сільське та лісове господ., видобувна промисловість знижується, 2 сектора/ промисловість, будівництво підвищується. Але потім. У свою чергу знижується частка і 2 сектора, а підвищується 3 сектор- торгівля та сфера послуг. Важливою умовою зняття існуючої структурної напруги у сфері зайнятості і виходу з економічної кризи є забезпечення сприятливих умов для розвитку різноманітних форм власності. Звертаючи на наявну ситуацію з робочими місцями , слід удосконалити організаційні та економічні механізми стимулювання створення робочих місць, для цього необхідно розробити: 1) комплексну програму заходів щодо створення та збереження робочих місць; 2) генеральну схему створення нових робочих місць; 3) механізм узгодженості регіональних і галузевих програм реконструкції виробництва; 4) механізм легелізації наявних вакансій та створення нових робочих місць.

14. Калькуляція

Калькуляція - це документ , в якому представлені всі витрати на виробн. і реалізацію продукції конкретного виду у вигляді витратних статей. Калькуляції складають па продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції:

1) планова, складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін;

2)кошторисна розрахов. Для розрахунку можливого рівня витрат на виробництво продукції при проектуванні нових виробів на які ще не має обгрунтованих норм витрат;

3) нормативна розраховується на підставі діючих на підприємстві на початок місяця норм матеріальних і трудових витрат.

4) звітна відображає ступінь всіх витрат, що фактично здійснені підприємством на виробництві і реалізованого відповідного виду продукції.

Об'єкт калькулювання -- продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання наложать основна та допоміжна продукція (інструмент, запасні частини), послуги і роботи (ремонт, транспортування тощо). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства епожинпчлм. Калькулю вання іншої продукції миє допоміжне значення. Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця- одиниця його кількісного вимірювання у штуках, метрах, тоннах, кіловат-годинахтощо).

Калькулювання собівартості продукції- це процес обмеження собівартості одиниці продукції. Потрібно для вирішення таких завдань: 1) обгрунтування ціни на виріб; 2) для обчислення рентабельності виробництва; 3) для аналізу витрат однакових виробів на різних підприємствах; 4) для визначення економічної ефективності різних організаційно -технічних заходів.

15. Фінансова та кредитна політика держави

Фінансова та кредитна політика держави є визначальним елементом сучасного ринкового господарства.

Вона забезпечує:

1) Регулювання стану ринкового середовища;

2) Нормальний перебіг екон. І соціальних процесів;

3)Повне задоволення суспільних потреб у фінансових ресурсах.

Прогнози , плани і програми реалізуються через фінансові засоби та регулюються через бюджетне планування, що охоплює:

1) Державний бюджет;

2) Національні цільові фонди.

Держ. Бюджет -це затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків на 1 рік. Сукупність визначених у бюджеті доходів разом з відповідними цільовими та спеціальними фондами характерезує загальний розмір фінанс. ресурсів які має держава і котрі може витратити на різні потреби.

Бюджетне планув.- це важливий елемент фінанс. політики держави, що відображає процес формування і використання загального обсягу фінансових ресурсів держави і їх окремих адміністративно-територіальних одиниць. Основним джерелом формування держ. Бюджету України є її нац. доход -заново створена вартість, що є частиною вартості сукупного суспільного продукту, яка залишається після відшкодування матеріальних витрат: предметів і засобів праці.

Доходна частина держ. бюджету формується: 1. Методом формування бюджету через систему оподаткування ЮОФО. 2. За рахунок надходжень від зовнішньоекономічної д-сті субєктів господарювання. 3. Від приватизації держ. Підприємств. 4. За рахунок внесків підприємства і організацій у спеціальні загальнодержавні фонди. 5. Відрахування на геологорозвідувальні роботи. 6. Кошти від продажу військового майна. 7. Різні збори та інш. Неоподатковані доходи. Напрямки використ. Видатків держ. Бюджету є зазделегіть передбаченими і визначають: - Фінансування народного господарства; - Здійснення заходів з соціального захисту насел.; - Розвиток зовнішньоекономічної д-сті субєктів господарювання; - Дотримання владних структур.

Кредитна політика держави характерезується грошово-кредитною системою, яка має забезпечити ефективне управління грошовим обігом і кредитом. Грошово-кредитна система включає 2-підсистеми. 1) Грошова підсистема -це встановлена державою організація грошового обігу; 2) Кредитна підсистема -сукупність кредитних відносин та інститутів, що організують функціонування кредитних коштів. Кредит характерезує економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк із сплатою зазделегіть встановленого відсотка за користування нею. Кредитування здійснюється на певних засадах: точне встановлення строку повернення; цільовий характер кредиту; належне матеріальне забезпечення; плата за користування. Існує три форми кредиту:

Держ.кредит- особлива кредитна форма, коли позичальникомабо кредитором є держава, а сам кредит набуває вигляду ЦП.

Банківський кредит- поширена форма надання грошових коштів у тимчасове користування ЮОФО і державі.

Комерційний кредит надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари.

16. Вробнича потужність

Вробнича потужність - це максимально можливийвипуск продукції підприємстом за певний часу всановленій номенклатурі та асортименті під час повного завантаження обладнення та виробничих площ. Номенклатура- це перелік назв окремих видів продукції. Асортимент- це різновидність виробів в межах даної номенклатури.

Розрізняють три види потужності п-ва: 1) проектна- потужність, що визначається в процесі реконструкції діючого або будівництва нового п-ва; 2) поточна визначається періодично в звязку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників; 3) резервна повинна формуватись і постійно існувати у певних галузях економіки: електроенергетиці. Газовій промисловості, на транспорті для покриття так званих пікових навантажень.

За рівнем розрахунку потужність розрізняють: 1) устаткування 2) підрозділу п-ва 3) п-ва в цілому.

Залежно від періоду виміру потужність поділяють на: 1) вхідна виробнича потужність - потужність на початок року, яка показує якими виробничими можливостями володіє п-во на початок планового періоду; 2) вихідна - це потужність на кінець року, зумовлена підсумуванням вхідної потужності та потужності, що вводиться за винятком потужності, що вибуває.

ПМвих= ПМвх+ПМвв-ПМвив

де ПМвх- виробнича потужність на поч.періоду, ПМвв- введена в плановому періоді, ПМвив- виведена за плановий період проектна потужність.; 3) середньорічна виробнича потужність обчислюється за формулою:

ПМср=ПМвх+ПМвв*К/12-ПМвив*12-К/12

Чинники, що впливають на виробн.потужність: - номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється; - кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування площ протягом року; - прогресивні техніко-екон. норми продуктивності і використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється.

Показники використання виробн. потужності та методика їх визначеня. Показники використання виробничих потужностей: 1.Коефіцієнт використання проектної потужності характерезує р-нь використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченийза проектом р-нь. 2. Коефіцієнт використання виробничої потужності характерезує р-нь використання діючої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. 3. Коефіцієнт величини нормативної потужності характерезує рівень використання середньорозрахункової або нормативної величини виробничої потужності і визначається: