Основи економічної теорії

Стабільність ринку означає його відповідність між пропозицією і попитом.

Динамічність проявляється в його зростанні, стагнації, і скороченні.

Нормальний станринку-зростанння обсягу торгівлі , що сприяє зростанню в-цтва та покращення якісний і економ показників роботи п-ста.Ринок регулює в-цтвотоварв.їх асортимент, кількісні і якісні показники, ціну, сервісне обслуговування товару.

Державне регулювання-це система заходів законодавчого виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють правомірні державні утворення та громадські організації з метою стабілізації функціонування п-ств в умовах соц-економ системи. Держава впливає на д-стьп-тв за допомогою законодавчих обмежень, податкових пільг, державних інвестицій, субсидій, пільг, кредитування, здійснення держ соціальних і економ програм.

Застосовують наступні форми держ регулювання д-стіп-ств:1)безпосереднє держ. керування(військові, оборонні, енергетичні об'єкти, заповідники, нац. музеї, корисні копалини, водні ресурси, курорти);2)податкове регулювання;3)грошово-кредитне регулювання;4)бюджетне регулюв; 5)регулювання за допомогою формув державних програм і держ замовлень; 6)цінове регулюв; 7)регулюв умов праці, трудових відносин, оплати праці; 8)соціальне регулюв;9)держрегулюв охорони і відновлення навколишнього середовища;10)регулюв за допомогою обмеження попиту .Держава виконує низку функцій.Першочерговою є регулювання економіки, метою якого є досягнення найбільш ефективного економічного , соціального, наукового і культурного розвитку країни.

Державн регулювання здійснюється 2 методами: адміністративним(прямий) та економічним (непрямим)

40. Класифікація основних фондів за виробничим призначенням, деталізувати виробничу структуру основних фондів і чинники, що впливають на неї

Основні фонди-це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі в-цтва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання.

За участю в виробн. процесі поділ на виробничі і невиробничі;

Ступінь участі у виробн. процесі: активна частина(машини обладнання, інструмент) , пасивна частина (будівлі , споруди, інвентар); Залежно від прав власності: власні(перебувають на балансі п-ства) і орендовані;

За цільовим призначенням: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструменти; Залежно від джерел фінансування: внесені до статутного фонду п-ства його засновниками, придбані протягом д-стіп-тва за рахунок власних коштів, придбані за рахунок довгострокових кредитів банків, безкоштовно отримані.

Виробнича структура осн фондів-це співвідношення різних груп оснфондв в їх загальній вартості.

Основн фонди поділ на основні виробничі фонди( активна частина -машини і механізми, транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та інструмент) та пасивна частина-виробничі споруди і будівлі, передавальні пристрої, господарський інвентар) та основні фонди невиробничого призначення(житлові будинки, культурно-побутові об'єкти, комунальні споруди, буднки медичного призначення, багаторічні насадження).На виробничу структур впливають такі чинники: виробничо-технологічні особливості п-ства;науково-технічний прогрес; ступінь розвитку різних форм організації в-цтва; рівень організації будівельних робіт; територіальне розміщення п-ства

41. Меті реструктуризації

Метою реструктуризації є створення господарюючих суб'єктів, які здатні виготовляти конкурентоспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими та фінансово-дієздатними. Розрізняють:

- Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і закінчуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.

- Реструктуризація на макрорівні спрямовується: на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

Санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного та соціального характеру, які спрямовані на виведення підприємства із кризи, відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Санація підприємства може проводитись у трьох випадках:

1. До моменту порушення кредиторами питання про банкрутство, якщо підприємство звертається за зовнішньою допомогою у спробі вийти з кризи.

2. Якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою щодо порушення справи про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації.

3. Якщо рішення про санацію виносить господарський суд на підставі одержаних пропозицій щодо задоволення вимог кредиторів до боржника і виконання його зобов'язання перед бюджетом.

Класична модель санації складається з таких етапів: Кризовий стан підприємства:

1.Причинно-наслідковий аналіз кризової ситуації

2.Рішення щодо ліквідації або санації

3.Визначення цілей санації

4.Програма санації

5.Проект санації

6.Бізнес-план.

42. Фінансовий стан підприємства

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Метою оцінювання фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і використання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Ліквідність підприємства -- це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Вона характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Результат розраховується як коефіцієнт ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити сої строкові зобов'язання.

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, воно платоспроможне.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства і строкові зобов'язання.

Рентабельність(прибутковіть) -- це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд модифікацій. Передусім слід виділити рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції (витрат на виробництво).

Економічна ефективність - це зіставлення результатів із витратами. Економічна ефективність обчислюється у відносних показниках. На останні практично не впливає інфляція, тому вони мають широке застосування в практиці аналізу господарсько-фінансової діяльності.

43. Інвестиції

Інвестиції - це сукупність усіх видів майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток або дохід чи соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій інвесторів та учасників щодо здійснення інвестиційної діяльності для одержання доходу або прибутку.

Види інвестицій за ознаками:

1.За об'єктом інвестування:

- фінансові - це використання капіталу для придбання цінних паперів, називають фіктивними.

- реальні - це вклад капіталу в різні сфери нар.господарства, з метою відтворення матеріальних і не матеріальних активів підприємства. Називають виробничими. Поділяються на інвестиційні та інтелектуальні.

2.За характером інвестування:

- прямі - вклад капіталу самим інвестором, без участі фінансових посередників.

- непрямі - передбачають участь в інвестиційному процесі різних посередників або фінансових учасників(банків, фондів).

3.За періодом:

- короткострокові (до 3 років)

- середньострокові ( від 3 до 10 років)

- довгострокові (більше 10 років).

4.За формою власності інвестиційних ресурсів:

- приватні - здійснюються окремими особами чи фірмами

- державні - стабільніші, фінансуються з державного і місцевих бюджетів

- іноземні - всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні

- спільні - у вигляді інвестиційних сертифікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами.

Виробничі інвестиції/капіталовкладення/ - це кошти, що направлені на розширене відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих і спорудження нових підприємств. Розрізняють чисті та валові капіталовкладення.

Склад капітальних вкладень: 1)Вартість будівельно-монтажних робіт - підготовка території під забудову, саме будівництво і зведення споруд, монтаж обладнання.2)Вартість технічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, інструментів та інвентаря(осн. фонди).3)Витрати на проектно-пошукові роботи, витрати на технічний нагляд, підготовка експлуатаційних кадрів.4)Витрати на ліцензії, патенти чи ін.

Структура капітальних вкладень: галузева, територіальна, технологічна, відтворювальна, за формою власності.

44. Ефективність виробництва

Ефективність виробництва -- це комплексна оцінка кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу. Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи інших видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

Визначається ефективність відношенням ефекту(результату) до витрат(ресурсів).

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

- ефективності використання основних фондів(фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних фондів, коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, коефіцієнт змінності обладнання).

- ефективності використання оборотних фондів(коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість обороту, рентабельність оборотних фондів)

- ефективності використання праці(продуктивність праці, трудомісткість продукції, фондоозброєність, зарплато місткість продукції)

- ефективності окремих видів діяльності

- узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства(норма прибутковості, рентабельність продукції, коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів.

Система показників ефективності має:

- відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві

- створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва

- стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві

- забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії

45. Прогнозування

Прогнозування - це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатів. Класифікація прогнозів:

1.За масштабом прогнозування

- макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні

- розвитку окремих комплексів нац. економіки

- галузеві і регіональні

- окремих господарюючих суб'єктів, виробництв, продуктів.

2.За часом передбачення:

- коротко

- середньо

- довгострокові.

3.За характером об'єкта:

- розвитку економічних, соціальних, політичних відносин

- передумов і наслідків НТП

- динаміки розвитку економіки

- відтворення населення і підготовки кадрів

- доходів і цін та ін.

4.За функцією прогнозу:

- пошукові

- нормативні.

Типи прогнозування: 1) Прогнозування, яке ґрунтується на використанні інтуїції в процесі передбачення майбутнього. 2) Пошукове прогнозування, яке опирається на наявну в даний час інформацію і передбачає перехід від теперішнього стану до майбутнього. 3) Нормативне, яке оцінює можливості розвитку підприємства, виходячи з поставлених цілей.

Методи прогнозування:

1.Фактографічні методи прогнозування ґрунтуються на використанні фактичних даних, які характеризують зміни в об'єкті прогнозування: метод екстраполяції, метод кореляційних і регресійних моделей, метод функцій, математично-статистичний метод прогнозування.

2.Евристичні методи прогнозування передбачають розробку прогнозів з використанням логічних прийомів, правил і методів досліджень: метод експертних оцінок, метод оптимізації, метод «дерева цілей».

Стратегія - це визначення довгострокового курсу розвитку фірми, затвердження стратегічного плану і розподіл ресурсів для його реалізації.

Базові стратегії підприємства: 1)Стратегія зростання(передбачає збільшення підприємства, часто через проникнення і захоплення нових ринків)2)Стратегія скорочення(використовується тоді, коли виживання підприємства перебуває під загрозою)3)Стратегія стабілізації(оборонна стратегія, яка є проміжною між стадіями зростання і падіння).

На виконання базових стратегій спрямовується розробка функціональних стратегій(стратегія окремих функціональних підрозділів підприємства).

Розробка будь-яких рівнів та часових інтервалів неможлива без використання системи показників. Під показником слід розуміти міру планового завдання, яка надає йому кількісної або якісної визначеності.

Розрізняють такі групи показників:1)проміжні і кінцеві.2)натуральні і вартісні.3)кількісні і якісні.4)абсолютні і відносні.5)інформаційні, розрахункові, затверджувані.

46. Оборотні фонди

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких повністю споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість виготовленої продукції. До них включають:

- Виробничі запаси - сировина всіх видів, основні й допоміжні матеріали, закупні напівфабрикати, всі види палива, тара, деталі і вузли для ремонту, малоцінний інструмент, господарський інвентар та інші предмети, що беруть участь у виробничому циклі виготовленої продукції і швидко спрацьовуються (до 1 року).

- Незавершене виробництво - це предмети праці, обробка яких не завершена у тому чи іншому виробничому підрозділі підприємства. Перебувають ці предмети праці на робочих місцях або в процесі транспортування.

- Напівфабрикати власного виготовлення - ті предмети праці, що повністю оброблені у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах.

- Витрати майбутніх періодів - грошові витрати, що мають місце у певний період, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди: витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації.

Норма витрат матеріальних ресурсів становить гранично допустиму величину витратна виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням застосування найбільш прогресивної технології та сировини найвищого ґатунку. Нв=Rч+Q+q, де Rч - чисті витрати матеріалу, Q- технологічні відходи і витрати, q- інші організаційно-технічні відходи і витрати.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів зумовлює дотримання його наукових принципів: прогресивність, технологічна й економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

Основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.

Показники використання матеріальних ресурсів:

1Показник (коефіцієнт) виходу готової продукції:

- На підпр. кольорової металургії - видобуток міді з руди,

- На цукровому заводі - вихід цукру з буряків,

2Витрати сировини на одиницю готової продукції - це показник ефективного використання ресурсів:

- На підпр. чорної металургії застосовують показник витрати сировини - залізної руди, вугільного коксу на 1 тонну чавуну,

- На підпр. з виробництва мінеральних добрив - нітрати сірчаної кислоти на тонну суперфосфату.

3Коефіцієнт використання площі матеріалу - до відношення чистої ваги(маси) виробу до норми або фактичної витрати матеріалу.

4Для окремих видів матеріалів розраховують:

- Коефіцієнт використання площі матеріалу( тканина, шкіра)

- Коефіцієнт використання об'єму матеріалу(деревина).

Джерела. Шляхи економії матеріальних ресурсів:

Зменшення ваги виробів, зменшення питомих витрат матеріалів, скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів, використання відходів та побічних продуктів, утилізація вторинних ресурсів. Первинна обробка і збагачення сировини, комплексна переробка сировини, застосування ресурсозберігання техніки, запровадження маловідходних та безвідходних технологій; удосконалення матеріальних нормативів, поліпшення організації матеріального забезпечення, упорядкування системи ціноутворення, застосування дієвої системи економічного стимулювання.

47. Персонал

Персонал - сукупність постійних працівників, що отримали необхідну проф. підготовку і мають практичний досвід роботи.

Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спец. знань та навиків, які визначають ступень підготовки працівника до виконання проф. функції, обумовленої складності. За рівнем кваліфікації робітників поділяють: 1- висококваліфіковані робітники, 2- кваліфіковані робітники, 3- малокваліфіковані робітники, 4- некваліфіковані.

В аналітичних цілях працівників підприємства поділяють на:

Основних - безпосередньо беруть участь в процесі створення продукції.

Допоміжних - функції обслуговування основного виробництва.

Також персонал поділяють за професіями та спеціальностями:

Професія - це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує спец. знань і практ. навичок.

Спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно-вузький вид робіт.

Особливості структури персоналу різних типів підприємств характеризують вплив факторів персоналу на кінцеві результати роботи підприємства. Це дає змогу оцінити найсуттєвіші структурні зміни, рушійні сили, визначити тенденції і на цій підставі сформулювати реальну картину щодо розвитку трудових ресурсів.

Тенденції у змінах структури персоналу:

1. Перерозподіл працівників з промисловості і сіл. господарства в інформаційну сферу та сферу обслуговування населення.

2. Включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим рівнем освіти.

3. Зростання попиту на висококваліфіковану і кваліфіковану роб. силу, а також програмістів-експлуатаційників.

4. Уповільнення темпів зниження частки мало- та некваліфікованої праці, у зв'язку з скороченням технічного переоснащення діючих підприємств.

Оцінка трудового потенціалу підприємства передбачає групування персоналу за такими ознаками:

Явочна чисельність включає всіх працівників, що з'явились на роботу.

Облікова - вкл. всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, яких прийняли на роботу терміном 1 і більше днів, не залежно від того чи перебувають вони у відпустках, лікарняних, відрядженнях.

Середньооблікова за певний період визначається як сума середньомісячного часу поділена на кількість місяців у робочому періоді.

Для оцінки трудового потенціалу застосовують наступні співвідношення чисельності окремих категорій робітників:

1) Чисельність основних робітників/Допоміжні робітники

2) Чисельність робітників зайнятих безпосередньо у виробництві/Чисельність працівників апарату управління

3) Чисельність висококваліфікованих і кваліфікованих робітників/Загальна кількість робітників.

48. Видатки

Видатки - грошовий вимір ресурсів підприємства, які використовуються з будь-якою ціллю.

Затрати - узагальнюють зменшення активів або збільшення зобов'язань, пов'язаних з виникненням видатків. Затрати поточного періоду стають витратами поточного періоду, якщо вони дають виторг від реалізації в поточному періоді.

Витрати - це вартість ресурсів або активів, використаних повністю, для отримання виручки від реалізації, тобто вартість перенесена на реалізовані роботи, продукцію, послуги або іншу вартість використаних ресурсів.

Виплати - це виплати грошових коштів при закупівлі ресурсів, які ще знаходяться в розпорядженні підприємства.

49. Нематеріальні ресурси

Нематеріальні ресурси - це складова потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи отримання доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання. До них належать:

Промислова власність: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування.

Інтелектуальна власність: наукові праці, твори літератури і мистецтва, програмні продукти тощо.

Інші ресурси нематеріального походження: ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походження товару, гудвіл(імідж, репутація).

Характеристика об'єктів промисловості:

Винаходом називають позначене істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного господарства, яке дає позитивний ефект. Найважливішою ознакою винаходу є його новизна, тобто використання технічних засобів, методів, способів, раніше не відомих в певній галузі науки.

Промисловий зразок - форма нового виробу, в якій промисловим способом втілено художнє рішення. Може бути об'ємним(модель), плоским(малюнок) або комбінованим.

Корисні моделі - це нові за видом, формою, розміщенням частин або побудовою моделі. Предметом технічного вирішення є тільки конструкція виробу.

Товарні знаки - це оригінальні позначки, які мають правовий захист та призначені для виділення певного товару серед інших подібних товарів.

50. Баланс робочого часу одного середньоспискового працівника

Баланс робочого часу одного середньоспискового працівника передбачає:

1.Календарний фонд робочого часу в днях. 365д. для річного балансу робочого часу.

2.Номінальний фонд часу у днях. Визначається: Від календарного фонду відняти вихідні і святкові дні.

3.Ефективний фонд часу у днях. Від номінального відняти невиходи на роботу з поважних причин.

4.Середня тривалість робочого дня визначається умовами колективного/трудового договору.

5. Ефективний фонд робочого часу у годинах - це середнє число роботи одного робітника на запланований період. Визначається множенням ефективного фонду робочого часу у днях на середню тривалість робочого дня.

51. Виробничий процес

Виробничий процес - це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи потрібних для виготовлення продукції. Всі 3 складові виробничого процесу - це ресурсні складові, які потребують певної витрати коштів. Поряд з цим в багатьох виробництвах використовують природні процеси , які потребують витрат часу. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес-це сукупність дій, пов'язаних із зміною та визначення стану предмета праці. На п-ствах здійснюються різноманітні виробничі процеси, які поділяються за певними ознаками :1)за призначенням, 2)за перебігом в часі, 3) за ступенем автоматизації.

За призначенням виробничі процеси поділ на 3 стадії:1)заготівельна, 2)обробна, 3)складальна.

Разом вони утворюють основне виробництво:основні допоміжні та обслуговуючі процеси.

До допоміжних належать процеси виготовлення продукції та виконання робіт на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів. Допоміжні процеси групують за їх призначенням, утворюючи такі допоміжні виробництва як ремонтне, інструментальне, енергетичне.

Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови для здійснення основних і допоміжних виробництв. До них належить:складські та транспортні процеси.

За перебігом в часі виробничі процеси поділ:дискретні або переривані або безперервні. Дискретні або безперервні процеси на виробництві здійснюються циклічно, що пов'язується з виготовленням виробів певної форми , які обчислюються в шт. - це машини , прилади, одяг. Безперервні процеси властиві виробництву продукції, яка не є талого об'єму і форми-це сипкі, рідкі , газоподібні речовини, тому їх перебіг не потребує технологічної циклічності.

Розрізняють за ступенем автоматизації ручні механізовані автоматизовані та автоматичні процеси . Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джерелом енергії. Механізовані процеси виконуються робітником за допомогою машин, якими він керує і виконує безпосередньо тільки допоміжні операції. Автоматизовані процеси виконуються машинами під наглядом робітників, які здійснюють деякі допоміжні операції. Автоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою. Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція.

Операція - це закінчена частина виробничого процесу яка виконується на одному робочому місці над тим самим предметом праці без переналагодження устаткування .З усіх операцій виділяють технологічні , сукупність яких утворює технологічний процес.

Виробничий процес та окремі його операції мають бути організовані в просторі та часі. Для цього при проектуванні виробничого процесу дотримуються певних принципів . До них належить спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперевність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомо статичність. Принцип спеціалізації означає обмеженість різноманітності елементів виробничого процесу. Рівень спеціалізації залежить від уніфікації , це зведення продукції та методів її виробництва. Уніфікація дає змогу зменшити номенклатуру деталей та вузлів і розумно обмежити різноманітність методів виробництва , типів і марки устаткування.

Принципи пропорційності потребує узгодження пропускної спроможності всіх частин виробн. Процесу.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів.

Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні пересуватись найкоротшим шляхом по всіх стадіях та операціях виробничого процесу без зустрічних і зворотних переміщень. Принцип безперервності передбачає, що операції між суміжними процесами мають бути мінімальними або ці перерви зовсім ліквідувати.

Принцип ритмічності передбачає , що роботи всіх підрозділів підприємства повинні здійснюватися за певним ритмом і планомірно повторюватися.

Принцип автоматичності передбачає економічне обґрунтоване звільнення людини від безпосередньо участі при виконанні операцій виробничого процесу. Здійснюється на підприємствах з важкими та шкідливими умовами праці.

Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно пристосуватись до змін організаційно-технічних умов, зв'язаних з виготовленням певної продукції або модифікації існуючої.

Принцип гомостатичності полягає в стабільності і здатності виробничої систем виконувати свої функції і пристосуватись до умов виробництва та протистояти негативним впливам.



52. Виробничий цикл

Виробничий цикл-це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції , тобто це час, протягом якого запущено у виробництво предмети праці і перетворюється на готову продукцію. Виробничий цикл обчислюється як для одного виробу так і для певної кількості виробів , що виготовляються одночасно.

Виробничий цикл-це календарно-плановий норматив організації виробничого процесу в часі , виходячи з тривалості виробничого циклу 1)визначається термін впровадження продукції у виробництво;2)складається календарний план її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу; 3) узгоджують роботу суміжних підрозділів , тобто дільниць і цехів. На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва, яка є важливим елементом оборотних коштів підприємства.

Структура виробн. циклу характеризується тим, що він підрозділяється:1) на час виробництва;2) час перерв.

Час виробництва складається 1)з тривалості технологічних операцій;2)з тривалості допоміжних операцій;3) з тривалості природних процесів.

Час перерв підрозділяється на : 1)перерви в робочий час;2)перерви в неробочий час. Перерви в робочий час -

це перерви , коли підприємств працює. Перерви в неробочий час визначається режимом роботи підприємства(вихідні, святкові дні, перерви, між робочі зміни). Перерви в робочий час:1)перерви партіонності; 2)перерви чекання. Перерви портіонності , коли предмети праці обробляються партіями. Перерви чекання-це певна кількість однакових предметів праці, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою в підготовчо-завершальному часі. Перерви партіонності обчислюються разом з тривалістю технологічних операцій. Перерви чекання виникають по-перше внаслідок несинхронності операцій технологічного процесу , по-друге коли деталі, що входять до одного комплекту виготовляються в різний час.

53. Сукупність всіх процесів на підприємстві

Сукупність всіх процесів , що відбувається на підприємствах умовно поділяють на 2 групи: традиційні і інноваційні.

Традиційні процеси характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств.

Інноваційні процеси характеризують розвиток підприємств на якісно новому рівні і мають місце в будь-якій складній господарській системі. Ці процеси безпосередньо виникають у часі і просторі

Новини є результатом інноваційних процесів. Нововведення - це запровадження новин у господарську практику. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки , а завершуються у сфері виробництва , яке прогресивно змінюють.

Первісним імпульсом запровадження новин та нововведень на підприємствах є:1)суспільні потреби;

2) результати фундаментальних наукових досліджень ;3) використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва;4) сучасні форми господарювання.

Розрізняють : технічні , організаційні, економічні, соціальні, юридичні , локальні і глобальні новини і нововведення.

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді : новин продуктів(виробів), прогресивних технологій виготовлення, ефективних засобів виробництва(машин, енергії, конструкційних матеріалів)

Організаційні нововведення охоплюють: нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємства та інших ланок суспільного виробництва.

Економічні - це методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій: прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності.

Соціальні-різні форми активізації людського чинника , які передбачають: професійну підготовку і підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої діяльності, поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці, охорона здоров'я людини та охорона довкілля, створення комфортних умов життя .

Юридичні - це нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи , що визначають усі види діяльності підприємств та організацій.

Локальні новини(нововведення) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і не справляють істотного впливу на ефективну їх роботу.

Глобальні новини(нововведення) здебільшого є революційним т.т. принципово новими , вони кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва та забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів(новин, нововведень) існує відносні тісний взаємозв'язок : 1)технічні новини зумовлюють організаційні нововведення;2) організаційні новини потребують певних змін в економічному механізмі діяльності підприємства. Комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини спричиняє появу нового виду господарської діяльності промислового сервісу і відповідних організаційно-економічних форм його здійснення;3)ефективні технічні , організаційні та економічні нововведення позитивно замінили соціальні процеси на підприємстві;4) усі нововведення на підприємстві , які зорієнтовані на динамічний розвиток і підвищення ефективності виробництва мають спиратися на юридичні засади, відповідні нормативно-законодавчі акти.

Вплив інноваційних процесів на розвиток та ефективність виробництва пояснюється тим фактором , що якщо підприємства використовують локальні і глобальні нововведення постійно, комплексно і гармонічно то це може забезпечити максимально можливий вплив на весь процес виробництва.

54. План собівартості продукції на підприємстві

План собівартості продукції на підприємстві включає такі 3 елементи:

а) планування зниження собівартості товарної продукції

б) складання кошторису витрат на виробництво.

в) складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Здійснюється в наступній послідовності.

I) Спочатку визначають витрати на одну гривню товарної продукції базового або фактичного періоду :

С_ТП - собівартість товарної продукції в базовому році;

Qтп - обсяг виробництва товарної продукції в базовому році.

II) Потім визначають вихідну собівартість товарної продукції планового періоду .

Вихідну собівартість ТП в плановому році (С_{вих пл}):

С_{вих пл.} = В_{1грнТПбаз} Ч Q_{тп. пл.}

Q_{тп. пл} - плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

III) На кінець визначають економію затрат за техніко-економічними чинниками або факторами методом прямого рахунку. При цьому аналізуються:

1) Економія витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів

Е_м = (Н_б Ч Ц - Н_і Ч Ц_і)ЧN_і, грн

Н_б і Н_і - норми витрат матеріалів до і після здійснення заходу в натуральних одиницях;

Ц - ціна одиниці ресурсу; N_і - обсяг випуску продукції після здійснення заходу, у натуральних одиницях;

2) Зниження трудомісткості вироблення продукції (Е_Т):

Е_Т=[t₀ЧС_2б - t_іЧС_2і)(1 + %_дод :100)(1 + %_{соц.зах} : 100)]ЧN_і

t₀ t_і - трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н.-год;

С_2б і С_2і - середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;

%_дод - середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% _{соц. зах} - встановлений відсоток відрахувань на соціальні заходи;

-- удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Е_{с к}):

3) Вдосконалення організації виробництва і праці.

4) Зміна структури та обсягу виробництва.

IV) Визначаються планову собівартість продукції (С_ТПпл)

С_ТПпл = С_{вих пл.} ± Е_сум

де С_{вих пл.} - собівартість вихідної товарної продукції за планом;

Е_сум -- сума економії витрат за всіма техніко-економічних чинниках, грн.

V) Визначають рівень затрат на одну гривню товарної продукції в плановому періоді. (В_{1грнТПпл}):

VI) Розраховують відсоток зниження витрат на одну гривню товарної продукції в плановому періоді порівняльно з базовим (V):

Щоб визначити вплив усіх чинників на зниження собівартості продукції укрупненим способом, застосовують індексований метод:

-- зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат мате ріалів і зміни цін на них (ДС_М):

ДС_М = (1 - І_н ЧІ_ц)ЧЧ_мВ

де І_н - індекс змін норм витрат матеріалів на 1 виріб; І_ц - індекс змін цін на одиницю матеріального ресурсу; Ч_мВ -- частка матеріальних витрат у собівартості продукції, %;

-- зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ДС_{пр. п}):



де І_зп - індекс зростання середньої заробітної плати; І_пл - індекс зростання продуктивності праці; Ч_зп - частка заробітної плати у собівартості продукції, %;

-- зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (ДС_{у. п})

де І_у.п - індекс зростання умовно-постійних витрат; І_{о в} - індекс зростання обсягу виробництва продукції; Ч_{у п} - частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

55. Стандартизація

Стандартизація - це встановлення і застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стандартизація продукції охоплює:

1)встановлення вимог до якості готової продукції, сировини , матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

2)розвиток спеціалізації і автоматизації виробництва;

3)визначення норм, вимог і методів в галузі проектування і виготовлення продукції для забезпечення належної якості.

4)формування єдиної системи показників якості продукції , методів іі випробування та контролю

5)це створення єдиних систем керування та класифікації продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва

Сертифікація продукції - це елемент системи управління якістю , який дає оцінку відповідності продукції певним вимогам. Сертифікація продукції передбачає видачу сертифіката - це документ , що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів. В Україні є обов'язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами і охоплює перевірку та випробування продукції та державний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація проводиться на відповідність вимогам , які не є обов'язковими , а також за ініціативою суб'єктів господарства на добровільних засадах.

На підприємстві функцію контролю якості готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю. Головним завданням технічного контролю - це постійне забезпечення необхідного рівня якості зафіксованого у нормативних документах через перевірку кожного виробу . Об'єктами контролю є всі компоненти виробничої системи , тобто вхід ресурсів, сам виробничий процес і вихід продукції. Вхідний контроль ресурсів запобігає непродуктивним витратам. Об'єктами цього контролю є: 1)якість основних і допоміжних матеріалів;2) справність устаткування , пристроїв, робочих інструментів, за допомогою яких виготовляється продукція та визначається рівень їх якості.;3) технічна документація , за якою здійснюється технічний контроль;4) відповідність рівня кваліфікації робітників , що забезпечує якісне виконання роботи.

Якість продукції формується протягом всього виробничого процесу - це спричиняє ретельний контроль технології виготовленої продукції.

Контроль на виході повинен запобігати випуску бракованої продукції.

Виробники несуть матеріальну відповідальність за порушення стандартів, а також норм і правил встановлених для того чи іншого виду продукції.

Встановлено наступні штрафи:

1)за випуск продукції , що не відповідає стандартам або продукції , що не пройшла обов'язкової сертифікації - це 25% від обсягу випуску забракованої продукції.

2) за реалізацію продукції підвищеної небезпечності без належного маркування та відповідної інструкції , щодо транспортування та експлуатацію , що загрожує здоров'ю людини та навколишньому середовищу-50%.

3)продаж продукції забороненої до випуску органами влади-100%.

Штрафи , що накладаються на товаровиробників -порушників 60% до державного бюджету , 30% до позабюджетних фондів органів місцевої влади, 10% до державного стандарту України для розвитку його матеріально-технічної бази та науково-дослідної роботи.

56. Розрахунок потреби у виробничих інвестиціях

Розрахунок потреби у виробничих інвестиціях залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

1)Ринковий попит на продукцію задовольняється повністю і не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві. В такому випадку здійснюють лише просте відтворення основних фондів за рахунок частини прибутку , що залишається в розпорядженні підприємства і амортизаційних відрахувань. Необхідний обсяг капіталу визначається за даними потреби в наявному устаткуванні та цін на нього з врахуванням вартості його монтажу.

2) Виникає , коли попит на продукцію є зростаючим , тому необхідно нарощувати виробництво продукції і збільшувати приріст прибутку .В такому разі здійснюють розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничих потужностей підприємства шляхом реконструкції , розширення виробництва за попередньо розробленим проектом в такій ситуації користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису технічного переоснащення виробництва.

3)Коли попит на продукцію різко знизився і вона втратила конкурентну спроможність. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції в такій ситуації здійснюється докорінна перебудова техніко-технологічної бази виробництва. Потрібно великі капіталовкладення , тому що частина коштів спрямовується на маркетингові дослідження і можливо диверсифікацію(зміна, різноманітність) виробництва.

Джерелами фінансування виробничих інвестиції можуть бути власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку , доходи від реалізації цінних паперів, амортизаційних відрахувань, продаж частини основних фондів.

Позичкові-у формі довгострокових кредитів банків , цільових державних кредитів на певні види інвестування.

Залучені інвестиції і засоби державного бюджету, тобто централізовані капітальні вкладення , внески іноземних інвесторів та створення спільних підприємств, внески вітчизняних інвесторів до статутного фонду підприємства.

Ефективна інвестиційна діяльність включає розробки на підприємстві інвестиційних стратегій . Процес її розробки включає:

1)формування напрямків інвестиційної діяльності підприємства і системи довгострокових цілей.

2)вибір найефективніших шляхів досягнення поставлених цілей.

Формування інвестиційної стратегії підприємства передбачає 4 етапи:

1)визначають часові межі (горизонти)формування інвестиційної діяльності

2)визначаємо стратегічні цілі інвестиційної діяльності(чого і коли повинно досягти), які можуть полягати у прирості капіталу, у зростанні рівня прибутковості інвестицій, зміни технологічної структури капіталовкладень.

3)вибір найбільш ефективніших шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності

4)оцінка розробленої інвестиційної стратегії, основними критеріями , якої можуть бути:а)збалансованість інвестиційної стратегії(взаємозв'язок)б)узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією підприємства та з його зовнішнім середовищем, в)відповідність ресурсного потенціалу сформованій інвестиційній стратегії, г)прийнятність рівня ризику д)одержані внаслідок реалізації інвестиційної стратегії економічні результати.

Оцінка інвестиційної стратегії підприємства передбачає визначення загальної, тобто абсолютної та порівняльної економічної ефективності. Абсолютну ефективність оцінюють за допомогою 2 показників:

1)коефіцієнт економічної ефективності

Ер=

П-приріст прибутку, К-капітальні затрати

Абсолютну ефективність можна обчислити через ефективність використання основних засобів

Ер=П/(Sонз+Sоф)

2) строк окупності , є оберненим показником до Ер

Розрахунок Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом , який встановлюється Міністерством економіки України

Якщо Ер>Еп, то капітальні вкладення є доцільним

3) коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень . Його застосовують для того, щоб вибрати мінімум приведених затрат

Система оцінки економічної ефективності виробничій інвестиції базується за наступними принципами:

1)повернення інвестиційних коштів має оцінюватись на основі величини грошового потоку

2)приведення до теперішньої вартості як суми інвестицій так і грошового потоку

3)для оцінки різних інвестиційних проектів використовують диференційовану дисконтну ставку , яка змінюється в залежності від мети оцінки.

57. Бізнес план

Бізнес план-це документ , який містить систему обов'язаних в часі і просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку - внаслідок реалізації підприємницького проекту/угоди.

Метою складання бізнес-плану є: досягнення нової ідеї , розробки або проекту до осіб, спроможних фінансувати тобто до інвесторів/банків, підприємств, організацій, фондів та окремих громадян; оцінка перспективи розвитку та управління новим бізнесом.

Розробка бізнес-планів характерна для всіх форм та видів підприємств , це характерна частина підприємницьких угод виробничого , торгово-комерційного і фінансово-кредитного характеру.

При бізнес-плануванні необхідно отримати відповіді на такі питання:

1. Яких фінансових затрат вимагає реалізація певного проекту?

2. Який прибуток можна очікувати від його реалізації?

3. Яка його ефективність/рентабельність?

4. В який термін окупляться затрати?

Бізнес-план розробляється для обґрунтування економічної доцільності певного підприємницького проекту, повного або часткового перепрофілювання діяльності підприємства , а також при створенні нового підприємства.

Структура бізнес-плану:

1)Резюме. Опрацювання Резюме відповідальна і важлива ділянка роботи, так як воно має справити хороше враження на тих, до кого звертаються за інвестиціями. Якщо резюме не створює повного враження то надалі «Бізнес - план» не будуть вивчати і тим паче не дадуть на нього коштів.

2) Ваш продукт чи вид послуг. У цьому розділі даються описання того продукту чи послуги яка пропонується майбутнім покупцям. У цьому розділі обґрунтовується оцінка ціни товару і тих витрат , які потребує його виробництво. У цьому розділі розраховується приблизна величина прибутку , яка припадає на кожну одиницю товару.

3. Оцінка ринку збуту

Інформація про типовий процес дослідження ринку.

4. Конкуренція. У цьому розділі повідомляється про те, що відомо з конкуренції на тому ринку , куди повинна поступити Ваша продукція. Необхідно відповіти на такі питання: Хто є найбільшим виробником аналогічних товарів?Як ідуть їхні справи?Чи багато уваги і коштів вони приділяють рекламі своїх виробів?Що собою являє їх продукція?Який рівень цін на продукцію конкурентів?

5. Стратегія маркетингу. У цьому розділі необхідно викласти основне: як ви будете продавати свій товар , як ви будете визначати ціну на свої товари і який рівень рентабельності на вкладені засоби необхідно мати, як будете організовувати рекламу і скільки приблизно коштів збирається на це виділити, яким чином будете домагатися постійного зростання обсягів продажу, яким чином ви будете домагатись доброї репутації своїх товарів і самої фірми. План маркетингу складається з схеми розповсюдження товарів, ціноутворення, рекламу, методи стимулювання продажу, організація після продажного обслуговування клієнтів

6.План виробництва. Головне завдання цього розділу полягає в тому , щоб доказати потенціальним партнерам, щ о ви в змозі реально виробляти потрібну кількість товарів у необхідні строки із необхідною якістю

7. Організаційний план. Мова іде про те Юз ким ви збираєтесь організовувати свою справу і як ви плануєте налагодити їх роботу. Які спеціалісти, якого профілю, з якою освітою, яким досвідом і з якою заробітною платою знадобляться для успішного ведення справ.