Організаційні основи створення підприємства

Н_о = Т/ Н_ч.о,

де Н_ч.о - норма часу обслуговування - час, необхідний для обслуговування одного об'єкта (одиниці устаткування, робочого місця).

Норми обслуговування застосовують для нормування праці робітників-багатоверстатників, допоміжних робітників, ІТП.

Для нормування праці керівників застосовують різновид норми обслуговування - НОРМУ КЕРОВАНОСТІ - оптимальне число підлеглих працівників чи структурних підрозділів, що повинне бути закріплене за керівником.

НОРМА ЧИСЕЛЬНОСТІ - це чисельність працівників (робітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання визначеного обсягу робіт:

Н_ч = О_р / Н_о,

де О_р - обсяг робіт.

Н_ч = О_р Н_ч.о/Т.

Норму чисельності застосовують для нормування праці працівників, праця яких не має чіткої регламентації чи обсяг робіт яких змінюється протягом зміни, доби, місяця (допоміжні робітники, службовці).

Усі норми праці в залежності від методів їхньої розробки і ступеня обґрунтованості поділяються на дві групи:

1 Технічно обґрунтовані.

2 Дослідно-статистичні.

1 Технічно обґрунтовані норми - до цієї групи відносяться норми, встановлені аналітичним (розрахунковим) методом. Такі норми передбачають найбільш ефективне для даного типу виробництва використання техніки, застосування прогресивних техпроцесів і раціональної організації праці і психофізіологічних її умов.

2 Дослідно-статистичні норми встановлюються на основі досвіду нормувальника шляхом порівняння нормованої роботи з іншими, що виконувалися раніше. Цей метод застосовується усе рідше, тому що такі норми не сприяють росту продуктивності праці й удосконалюванню організації виробництва, тому що вони засновані на фактичному стані виробництва в минулому періоді.

Наукове обґрунтування норм повинне передбачати їх технічне, організаційне, економічне, соціальне і фізіологічне обґрунтування. Такий комплексний підхід обґрунтований різними варіантами обслуговування робочих місць, методами праці і складом, що змінюється, і послідовністю операцій Т_п.

ТЕХНІЧНЕ обґрунтування норм полягає в економічно доцільному розчленовуванні техпроцесу на операції і встановленні їхньої послідовності, а також у визначенні оптимальних умов використання устаткування й оснащення з метою досягнення найвищої продуктивності праці. До числа таких умов відноситься: вибір матеріалу інструмента, що ріже, вибір режимів роботи устаткування, вибір послідовності роботи інструмента, що ріже.

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ обґрунтування норм складається в економічно доцільному в даних умовах розмежуванні основних і допоміжних функцій і поділі праці між основними й обслуговуючими робітниками.

Воно передбачає також: раціональну організацію, планування й оснащення робочих місць, застосування ефективних прийомів і способів виконання операцій, найповніше сполучення в часі дій робітника з роботою устаткування.

ЕКОНОМІЧНЕ обґрунтування норм допускає визначення оптимальних пропорцій у витратах живої праці, тобто розрахунок економічно вигідних періодів роботи устаткування, інструмента до відмовлення.

СОЦІАЛЬНЕ обґрунтування норм полягає в забезпеченні достатньої змістовності і творчого характеру праці, тобто установлення фізіологічно припустимих темпів роботи, фізичних зусиль, напруги нервової системи і впливу на організм працівника навколишнього середовища (температури повітря, шуму, освітленості).

Технічно обгрунтована норма часу і її структура

В норму часу включають наступні види витрат:

ПЗ - підготовчий заключний час, Т_оп - оперативний час; Т_обсл - час обслуговування робочого місця; Т_відп - час на відпочинок і особисті потреби; Т_пер - час регламентованих перерв, викликаних технологією й організацією виробничого процесу.

Розглянемо СТРУКТУРУ норми часу і методику нормування її складених елементів у механічних (циклічних) процесах.

Для таких процесів норму часу на операцію визначають на одиницю продукції, тобто ШТУЧНУ норму часу:

Т_шт = Т_осн + Т_доп + Т_обсл + Т_відп + Т_пер,

де Т_осн - основний час (технологічне) на виготовлення чи обробку одиниці продукції.

Нормування Т_осн виконується по кожному переходу і полягає у виборі за нормативними матеріалами режимів роботи устаткування і подальшого розрахунку часу обробки.

Т_доп - допоміжний час (установка, зняття виробу): при визначенні Т_доп враховують можливі сполучення технологічного і ручного процесів:

1) процеси виконуються послідовно:

НЧ = Т_о + Т_доп;

2) процеси виконуються послідовно, тобто частина ручної роботи виконується під час роботи машини:

НЧ = Т_о + Т_доп, що неперекривається;

3) процеси виконуються паралельно:

НЧ =Т_оп.

Оперативний час: Т_оп = Т_о + Т_доп - повторюється циклічно кожною одиницею виробу. Топ складає найбільшу частку в НЧ.

Існує 3 способи визначення норми Т_оп.

1 Ручні і машинно-ручні процеси - Т_оп визначається за збільшеними комплексами чи прийомами на операцію, його розділяють на основне і допоміжне. Норму встановлюють на підставі хронометражних спостережень.

2 Автоматизовані процеси - звичайно основні і допоміжні операції виконуються безупинно, тому нормування Т_оп здійснюється без поділу на Т_осн і Т_доп.

3 Агрегатні процеси - Т_оп визначається для кожного переходу. У масовому і багатосерійному виробництві виділяють Т_осн і Т_доп, у середньо і дрібносерійному - не виділяють.

При обробці партії деталей визначається норма ШТУЧНО-КАЛЬКУЛЯЦІЙНОГО часу:

Т_шт.к =Т_шт +(Т_п.з/М),

де Т_п.з - підготовчо-заключний час на обробку партії виробів;

N - число деталей у партії.

П3 час не повторюється циклічно з кожною одиницею виробу, як основний і допоміжний час, а витрачається в цілому на партію виробів або на новий виріб. Чим більше різних видів робіт виконується на одному робочому місці, тим більше Т_п.з. Норма ПЗ часу встановлюється на партію виробів або для ручних робіт - на зміну.

Т_обсл - час обслуговування робочого місця;

Т_обсл визначається на зміну і залежить від типу виробництва:

Т_обсл = Т_тех + Т_орг,

де Т_тех - час технічного обслуговування устаткування;

Т_орг - час організаційного обслуговування устаткування.

Величини Т_тех і Т_орг визначаються за нормативами в процентах від Т_о і Т_оп.

Т_відп - час на відпочинок і особисті потреби (10 хв. у зміну) визначається збільшено в процентах від Т_оп.

Т_пер - час перерв, обумовлених технологією й організацією (чекання обслуговування, партіонні перерви й ін.). Величина Т_пер визначається за результатами хронометражних спостережень.

Після визначення нормативного значення кожного елемента НЧ визначають її загальну величину.

Нормативні матеріали для нормування праці

До нормативних матеріалів для нормування праці відносять НОРМАТИВИ і НОРМИ.

Нормативи є вихідними даними для визначення витрат праці на кожен елемент операції (перехід) для різних варіантів організації праці.

Норми - відбивають витрати праці на виготовлення конкретного виробу чи виконання конкретної операції в цілому для заданих організаційно-технічних умов.

Норми і нормативи розробляються на базі вивчення і наукового аналізу трудових процесів і режимів роботи устаткування передових підприємств галузі.

Міжгалузеві і галузеві нормативи розробляються Центральним бюро нормативів при НДІ праці і галузевих інститутів, місцеві нормативи - нормативно-дослідницькими лабораторіями і бюро відділів організації праці підприємств.

Норми і нормативи незалежно від їхнього виду повинні відповідати наступним вимогам:

1) враховувати, з одного боку, типовий зміст трудового процесу і типові організаційно-технічні умови, а з іншого боку - особливості трудових і технологічних процесів, характерних для даного типу виробництва;

2) відповідати по точності і ступеню укрупнення типу виробництва, для якого вони призначені.

Методичними рекомендаціями встановлена наступна точність нормативних матеріалів:

- для масового виробництва 5%;

- для багатосерійного 7,5%;

- для серійного 10%;

- для дрібносерійного 15%;

- для одиничного 20%;

3) відбивати сучасні досягнення техніки, технології, організації виробництва і праці;

4) бути простими, зручними для користування, забезпечувати мінімальні витрати часу на перебування потрібних величин.

Методи нормування

Процес розробки і впровадження норм включає 6 етапів:

1) підготовча робота, під час якої вибирають конкретне підприємство і робочі місця, на базі яких будуть розроблятися нормативи, вивчають наявні методичні і нормативні матеріали, організацію робочих місць, зміст трудового і технологічного процесів і т.д;

2) збір експериментальних даних - хронометраж, фотографія робочого часу.

Хрономентраж - це метод вивчення витрат оперативного часу шляхом спостереження і вимірів тривалості окремих, повторюваних при виробництві кожного виробу елементів операції. Перевіряється тривалість кожного елемента операції, порівнюються з нормативними даними, за результатами норми або збільшують, або зменшують.

Фотографія робочого дня - це метод вивчення робочого часу шляхом спостереження і вимірів його тривалості в плині усього чи частини робочого дня: часу обслуговування робочого місця, підготовчо-заключного часу і перерв у роботі. Дані використовують для розробки заходів щодо усунення втрат часу, визначенних норми обслуговування, на маломеханізованих робочих місцях.

Розрізняють ФРД індивідуальну, бригадну, масову. При декількох спостереженнях визначають середні значення норм часу;

3) обробка й аналіз матеріалів, проведення розрахунків нормативів, складання проекту збірника нормативів;

4) перевірка проекту збірника, збір зауважень і доповнень;

5) доробка нормативів, підготовка до твердження;

6) твердження нормативів вищою організацією.

Продуктивність праці

- характеризує ефективність витрат праці в матеріальному виробництві. Вона визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу чи витратами праці на одиницю продукції.

Рівень продуктивності праці характеризується такими показниками:

1) виробленням продукції:

- в одиницю часу:

В= В_п / Т_вир,

де В_п - обсяг зробленої продукції, натур, вимірники;

Т_вир - витрати робочого часу на виробництво продукції, година;

- на 1 працюючого:

В=В_п / Р_роб,

де Р_роб - середньосписочне число працюючих, чол.;

- на 1 день:

В=В_п / Д_відпр,

де Д_відпр - число днів, відпрацьованих робітниками;

2) трудомісткістю продукції:

Т_пр = Т_вир / В_п.

Ріст продуктивності праці характеризується зіставленням фактичної трудомісткості продукції в звітному і базовому періодах.

Зіставлення нормативної і фактичної норм виробітки виражає середній коефіцієнт виконання діючих норм виробітки.

Методика нормування окремих видів робіт

Науково-технічний прогрес, роблячи істотним вплив на форми організації праці і зміст трудових процесів, вимагає удосконалювання методики нормування таких розповсюджених робіт, як:

1) багатоагрегатні;

2) багатоінструментальні роботи;

3) роботи на автоматичних і потокових лініях.

Розглянемо основні принципи нормування таких робіт.

1 Багатоінструментальна обробка характеризується тим, що здійснюється декількома інструментами при незмінному кріпленні деталі й інструмента.

У багатоінструментальної обробки є 2 мети:

1) економічна - скорочення машинного чи допоміжного часу (чи того й іншого разом);

2) технологічна - виконання більшого числа переходів при незмінному кріпленні деталі, що забезпечує велику точність обробки.

Розрізняють 3 основних варіанти багатоінструментальної обробки:

1 Послідовна робота інструментів зі зміною режимів обробки між переходами: нормування виробляється так само, як і при одноінструментальній обробці.

2 Послідовна робота інструментів без зміни режимів обробки: нормування виробляється в 2 етапи - спочатку вибирають оптимальний режим обробки для всіх інструментів, а потім, з урахуванням загального часу обробки, визначають оперативний час.

3 Рівнобіжна (одночасна) обробка чи рівнобіжно-послідовна обробка різним інструментом: норму визначають за максимальним часом роботи одного з інструментів з урахуванням періоду його стійкості, визначають для нього оптимальні режими обробки і розраховують норми часу.

За обраним інструментом, по його стійкістю виконується весь подальший техпроцес, тобто після закінчення його періоду стійкості йде заміна всіх інструментів, незалежно від ступеня їхнього зносу.

2 Багатоагрегатна обробка. При нормуванні вирішуються 2 задачі:

1) визначення норми обслуговування агрегатів;

2) визначення штучного часу на обробку виробу на багатоагрегатному робочому місці.

1 Величину норми обслуговування Н_о визначають як співвідношення

Т_м.в/Т_з = К_з,

де Т_м.в - вільний машинний час на кожнім з агрегатів;

Т_з - час зайнятості робітника на агрегаті;

К_з - коефіцієнт зайнятості.

Чим більше це співвідношення, тим більше агрегатів робітник може обслужити. Умова багатоагрегатного обслуговування можна записати так:

Т_м.в =Т_з (n - 1),

де n - число агрегатів, що обслуговуються одним робітником.

З урахуванням мікропауз, що вводяться для запобігання стомлюваності робітника можна визначити норму обслуговування:

а) для агрегатів-дублерів, що виконують однакову операцію:

Н_о =T_м.c k/ T_з +1,

де k - коефіцієнт, що враховує мікропаузи в операційному часі.

Величина k залежить від виду обслуговування агрегатів:

для універсального устаткування - 0.7, для спеціального устаткування - 0.8, для агрегатів-дублерів - 0.97;

б) для агрегатів, що виконують різні операції з різною тривалістю машинного часу і Т_з:

Н_о = ? Т_м.в k / ?T_з + 1,

де ?Т_м.в - сумарний вільний машинний час по всіх агрегатах;

?T_з - сумарний час зайнятості робітника по всіх агрегатах.

Крім того, норму обслуговування можна визначити збільшено, використовуючи коефіцієнт зайнятості К_з робітника на кожному агрегаті. УМОВА: сума К_з всіх агрегатів не повинна перевищувати «1». На практиці К_з = 0.8...0.9.

2 Норма ШТУЧНОГО часу при багатоагрегатному обслуговуванні:

а) багатосерійне і масове виробництво:

Т_ш =Т_оп (К_з(1 +(А_орг + А_відп) /100)) +(Т_о /n)(А_тех /100),

де К_з - коефіцієнт збігу операцій, 1.003...1.6, залежить від К_з;

А_орг, А_відп, - процент від основного оперативного часу, часу технічного, організаційного обслуговування, і відпочинку при роботі на агрегатах;

б) серійне виробництво:

Т_ш= Т_оп К_с (1 + (А_орг+ А_відп+ А_тех) /100)

3 Робота на потокових і автоматичних лініях

1 У ПОТОКОВОМУ виробництві методика нормування праці передбачає встановлення норм часу і розміщення робітників на потоковій лінії, виходячи з їхньої оптимальної зайнятості.

Спочатку визначають час виконання операцій на кожному агрегаті, включеному в потокову лінію. На підставі цих даних здійснюють ТЕХНОЛОГІЧНУ й ОРГАНІЗАЦІЙНУ синхронізацію лінії.

ТЕХНОЛОГІЧНА СИНХРОНІЗАЦІЯ - задача вирівнювання часу обробки виробу на кожному агрегаті й узгодження його з тактом потокової лінії r. З цією метою проводять технічні заходи, спрямовані на зменшення часу обробки виробу на агрегатах з найбільш тривалим операційним часом.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СИНХРОНІЗАЦІЯ полягає в розміщенні агрегатів на потоковій лінії, що забезпечила б найбільш високу продуктивність праці, щоб зайнятість робітника оперативною роботою досягала 80...90% такту потокової лінії, тобто скорочення Т_доп.

Після проведення цих заходів визначають норму штучного часу:

Т_ш = м + Т_тех + Т_орг + Т_відп

Розрахункове значення такту визначають за максимальним часом Топ.

2 АВТОМАТИЧНУ лінію можна розглядати як вищий ступінь потокового виробництва і як форму багатоагрегатного обслуговування. Тому методика визначення норми часу на ній відбиває ці властивості.

Як застосовуються норми витрат праці на автоматичних лініях:

- норми часу - для робітників-відрядників;

- норми виробітку - для робітників-відрядників;

- нормовані завдання - при погодинній оплаті праці;

- норми обслуговування (при закріпленні на тривалий час за робітником даного виду робіт);

- норми чисельності - для комплексних бригад (наскрізних).

Порядок визначення норми часу:

1) для кожного агрегату визначають оперативний час;

2) роблять технологічну й організаційну синхронізацію операцій;

3) визначають цикл обробки на автоматичній лінії, що дорівнює сумі Т_оп на всіх агрегатах лінії;

4) визначають норму штучного часу:

Т_ш =[Т_ц /(n N)] К_з (1 +(А_орг+ А_відп+ А_тех)/100) + Т_тех,

де Т_ц - час циклу обробки на лінії;

N - число виробів, оброблюване за один цикл;

n - число агрегатів у лінії;

Т_тех - час технічного обслуговування робочого місця (на зміну інструмента, під налагодження устаткування).

НОРМА ВИРОБІТКУ:

Н_в = Т_зм/Т_ш,

де Т_зм - тривалість зміни, хв.

Автоматичні лінії обслуговують наладчики, контролери, ремонтні й інші робітники, що відносяться до допоміжних робітників.

Нормування праці допоміжних робітників

Зміст робіт, виконуваних допоміжними робітниками, визначає і методики їхнього нормування. Допоміжні роботи можна розділити на дві групи:

1) стабільні роботи, обсяг, зміст, методи виконання яких постійні (виготовлення інструмента, запчастин, транспортні, контрольні роботи);

2) нестабільні роботи, склад яких заздалегідь не може бути визначений, (налагодження устаткування, техобслуговування, підсобні роботи).

На 1 групу встановлюються норми часу і вироблення, нормовані завдання.

На 2 групу визначаються норми чисельності і норми обслуговування:

Н_о = Т_зм/Н_ч.о;Н_ч.о = t K,

де Н_ч.о - норма часу обслуговування одного об'єкта;

t - час виконання всього обсягу робот по обслуговуванню;

К - коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій (підготовчо-заключних) і відпочинок.

Норму чисельності визначають із застосуванням аналітичного методу:

на основі хронометражних спостережень знаходять час виконання всього обсягу робіт, для яких установлюється норма, і визначають за формулою

Н_ч = О_в.р/Р_еф,

де О_в.р - трудомісткість всього обсягу робіт за період;

Реф - фонд часу роботи одного робітника за період.

чи Н_ч = О_в.р/Н_о.

Звичайно, на додаток до норм обслуговування і нормам чисельності для допоміжних робітників установлюють нормовані завдання.

Нормовані завдання встановлюються на підставі галузевих і міжгалузевих нормативів і норм часу на зміну, місяць чи інший період.

Нормування праці службовців

Категорію службовців прийнято поділяти на три групи: керівники, фахівці і технічні виконавці. Зміст праці працівників цих груп істотно розрізняється, що обумовлює і розходження методик нормування праці.

Для нормування праці службовців застосовують наступні види норм:

- норми чисельності, Н_ч;

- норми співвідношення, Н_с;

- норми керованості, Н_к;

- норми обслуговування Н_о.

Метод визначення норм - розрахунково-аналітичний.

Н_ч службовців мають різний ступінь укрупнення: у цілому по підприємству, по функціях, по окремих посадах. Вони визначаються щодо кожної галузі і використовуються підприємством у якості типових. Приклад:

«Норматив чисельності ІТП і службовців апарата керування об'єднань і підприємств Міністерства важкого машинобудування», функція : загальне лінійне керівництво основним виробництвом. Нормативом пропонується формула розрахунку чисельності службовців, у залежності від вартості основних фондів.

Оптимальні співвідношення чисельності працівників техвідділів рекомендовані наступні:

- керівники бюро ( секторів) - 25 %;

- ведучі інженери-технологи - 30 %;

- інженери-технологи - 27.5 %;

- старші техніки і техніки - 12.5 %;

- допоміжні працівники і технічні виконавці - 5 %.

Нормування праці службовців із встановленням норм часу і вироблення застосовується на стабільних, порівняно простих роботах, що складаються з обмеженого числа повторюваних операцій, що легко піддаються регламентації. Так установлюють норми для друкарок, копіювальниць, операторів ЕОМ, інженерів-економістів, інженерів-конструкторів (технологів) 3 категорії, техніків-конструкторів і технологів, працівників, зайнятих діловодством.

Норму штучного часу визначають у тій же послідовності, що і для робітників:

Т _опер+ Т _обсл + Т _відп.

Рекомендується також для цієї категорії працівників проводити самофотографію робочого дня, результати якої використовуються для визначення фактичних витрат часу на виконання робіт і аналізу факторів, що впливають на їхню тривалість.

Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці

У задачі НОТ по нормуванню праці входить і аналіз організації роботи з її нормування. Такий аналіз на підприємствах проводиться в наступних основних напрямках:

1) перевірка організації роботи з нормування праці і вивчення використання робочого часу;

2) визначення охоплення робіт нормуванням праці і ступеня обґрунтованості норм;

3) оцінка рівня виконання норм з аналізом їхньої якості;

4) аналіз якості застосовуваних матеріалів;

5) загальна оцінка рівня нормування праці.

Перевірка організаційного рівня нормування на підприємстві проводиться в наступних напрямках:

1) аналізується система організації робіт з нормування праці:

відділи і служби, що займаються розрахунком норм (відділ праці і заробітної плати, відділ технолога), чисельність нормувальників на підприємстві і їхня підпорядкованість;

2) виявляється завантаженість нормувальників основними і невластивими їм роботами (виписування нарядів, складання довідок), визначається кваліфікаційний склад нормувальників (за стажем роботи, за фахом);

3) вивчається організація впровадження і перегляду норм, система контролю за їхнім виконанням.

Підставою для ПЕРЕГЛЯДУ норм є:

1) впровадження організаційно-технічних заходів, що забезпечують ріст продуктивності праці (упровадження нових моделей устаткування, модернізація діючого устаткування, удосконалювання технологічного оснащення, технології, організації праці);

2) наявність застарілих норм на роботах, трудомісткість яких зменшилася в результаті загального поліпшення організації виробництва, росту професійної майстерності робітників;

3) наявність норм, при розрахунку яких були допущені помилки, виявлені при запуску виробу у виробництво;

4) витікання терміну дії тимчасових (дослідних) норм;

Размещено на Allbest.ru