Планування

невиходи у зв'язку з виконанням державних обов'язків; тривалість планують на основі базисних даних;

прогули, цілоденні і внутрішньозмінні простої, відпустка з дозволу адміністрації в плановому балансі не передбачаються;

3) визначають планову (реальну) середню тривалість робочого дня в годинах, для чого розраховують номінальну тривалість робочого дня з заліком скорочення робочого часу в зміну на одного працівника в передсвяткові дні при 40-годин-ному робочому тижні;

при 40-годинному робочому тижні номінальна тривалість робочого дня -- 8 годин, а в передсвяткові дні -- 7 годин;

при меншій тривалості кількість годин робочої зміни визначають діленням встановленої тривалості робочого тижня на 5, скорочення робочого часу в передсвяткові дні в такому разі не враховують.

Потім розраховують реальну тривалість робочого дня (зміни) з врахуванням різниці тривалості робочого дня у різних робітників. Скорочений робочий день за законодавством мають матері, що годують, підлітки, а також працюючі в шкідливих і дуже шкідливих умовах праці. Цей показник зустрічається тільки на виробництвах, де застосовують в основному жіночу працю;

4) визначають ефективний (реальний) фонд робочого часу одного середньосписочного робітника (за рік), помножуючи планову (реальну) середню тривалість робочого дня на явочне число робочих днів в плановому періоді.

Розрахунок дивись у табл. 7.1.

7.4 Планування чисельності працюючих

Чисельність працюючих планується за категоріями в цілому по підприємству і в підрозділах.

Загальна чисельність працюючих -- це середньосписочне число промислово-виробничого і непромислового персоналу.

Промислово-виробничий персонал (ПВП) в залежності від функцій, розподіляється на такі категорії: робітники (основні і допоміжні) і адміністративно-управлінський персонал (АУП), до яких належать фахівці, службовці і рахунково-конторський персонал (РКП), потім молодший обслуговуючий персо нал (МОП), охорона (вахтерська -- ВО, пожежна -- ПО), учні.

Таблиця 7.1

№ п/п		1997 р. звіт	1998 р. проект плану
1	2	3	4
1	Календарний фонд часу, днів, вт.ч.:	365	365
	святкових	10	8
	вихідних	105	104
2	Номінальний фонд, днів	250	253
3	Невиходи на роботу, днів в т.ч.:
	чергові і додаткові відпустки	25	25
	відпустка на навчання	1,9	1,8
	відпустка по вагітності і пологах	1,1	0,99
	невиходи через хворобу	7,2	5,04
	виконання державних обов'язків	0,5	0,5
	невиходи з дозволу адміністрації	0,9	-
	прогули	0,6	-
	цілоденні простої	0,7	-
	Разом невиходів	37,7	33,33
4	Явочний фонд, днів	212,3	219,67
5	Середня тривалість робочої зміни, год.	7,99	7,89
	збитки робочого часу в зміну, год. в т.ч.:	0,52	0,02
	за рахунок скорочення робочого дня підлітків	0,02	0,02
	за рахунок матерів, що годують	-	-
	за рахунок внутрішньозмінних простоїв	0,5	-
6	Середня тривалість робочої зміни (реальна) год.	7,47	7,87
7	Ефективний (реальний) фонд робочого часу одного робітника год.	1585,9	1728,8

Непромислову групу складають робітники житлово-комунального господарства, культурно-побутових закладів, медпунктів та ін.

В свою чергу робітники поділяються на основних робітників і допоміжних. Допоміжні робітники поділяються на дві категорії: основні робітники допоміжних цехів (інструментального, ремонтно-механічного, паросилового) і допоміжні робітники основних цехів. Методика визначення необхідної кількості працюючих різна в залежності від їх категорії.

При плануванні чисельності працівників слід відзначати явочний, списочний і середньосписочний склад.

Явочний склад визначають при плануванні чисельності робітників. Він являє собою число робітників, які щоденно повинні бути на робочих місцях для забезпечення нормального ходу виробництва.

Списочний склад -- це всі постійні, тимчасові і сезонні робітники, включаючи тих, що знаходяться у відпустці, що не заявилися через хворобу та з інших причин. Протягом року списочний склад увесь час змінюється (прийом, звільнення), тому при плануванні і в звітності показник чисельності робітників визначається по середньозваженій-середньосписочній чисельності.

Чисельність промислового персоналу, необхідна для випуску планового обсягу продукції при наміченому підвищенні продуктивності праці, розраховується за формулою:

Чб • Ко

Чп = ----------------- • Еч,

100

де Чп, Чб -- відповідно чисельність промислового персоналу за планом і базова;

Ко -- зростання обсягу виробництва за планом, %;

Еч -- зменшення чисельності за рахунок росту продуктивності праці.

Планування чисельності працюючих по категоріях здійснюється різними методами.

Визначення чисельності виробничих робітників. До виробничих належать робітники, що безпосередньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів з виготовлення продукції.

Початковими даними для розрахунку необхідної чисельності робітників є виробнича програма, норми часу, виробітку, обслуговування, баланс робочого часу одного робітника на плановий період, коефіцієнт виконання норм.

Виробнича програма і норми часу необхідні для розрахунку трудомісткості виробничої програми, яка визначається шляхом множення витрат часу на один виріб (трудомісткість) на кількість виробів за програмою. При цьому повинні використовуватися планові норми трудомісткості, в яких відображені організаційно-технічні заходи, що проектуються, з урахуванням терміну їх впровадження.

Для визначення планової кількості годин, котрі в середньому повинен відпрацьовувати кожен робітник у період, що планується, розробляється баланс робочого часу. Спочатку складається звітний баланс, що характеризує фактичне використання робочого часу в попередньому періоді, потім проводиться його аналіз і визначаються заходи по скороченню збитків.

При складанні планового балансу з календарної кількості днів -- 365 віднімаються вихідні, святкові дні, відпускні згідно з законодавством. Невиходи у зв'язку з відпустками по вагітності і пологах встановлюються на основі аналізу звітних даних з врахуванням зміни кількості жінок, що працюють на підприємстві.

Невиходи через хворобу визначаються також за звітними даними з заліком профілактичних заходів по зменшенню захворювання.

При визначенні середньої тривалості робочого дня враховуються скорочений робочий день робітників, зайнятих на важких і шкідливих роботах, і підлітків. Розрахунки ведуться по кожній з цих груп робітників і в абсолютних величинах та відносяться до всієї їх чисельності.

Наприклад. В цеху 100 робітників, з них 10 чол. працюють на роботах у шкідливих умовах праці. Робочий день у них скорочений на 1 годину. В цьому випадку тривалість робочого дня одного робітника скоротиться в середньому на

10 • 60

---------- = 6 хв. або 0,1 год

100

Чисельність виробничих робітників з підрядною оплатою праці на роботах, що нормуються, визначається за трудомісткість за формулою

tпр

Чр.від. = --------------------- ,

Теф • Квн

де tпр -- трудомісткість програми, нормо-год.

Метод розрахунку за трудомісткістю робіт використовується при визначенні чисельності робітників по окремих професіях і кваліфікаціях.

При методі планування по нормах виробітку чисельність робітників розраховується діленням встановленого обсягу робіт у відповідних одиницях на планову продуктивність праці (виробіток на одного працюючого).

Чисельність виробничих робітників з погодинною оплатою праці, зайнятих на ненормованих роботах (в термічних цехах, на випробувальних стендах та ін.) визначається за нормами обслуговування за формулою

М • С

Чр.нов = ----------------- • Кн,

Nоб

де М -- кількість робочих місць;

Nоб -- норма обслуговування;

С -- число змін;

К -- коефіцієнт, що враховує відсоток плануємих невиходів (Рн) і визначається

Рн

1 + -------- ,

100

Таким же методом визначається чисельність робітників на поточних лініях, а також в механічних цехах при багатоверстатному обслуговуванні.

Розрахунок чисельності допоміжних робітників проводиться різними методами в залежності від характеру професії.

При визначенні чисельності допоміжних робітників необхідно враховувати визначені заходи підвищення ефективності виробництва по механізації важких і трудомістких робіт, по сумісництву професій, організації централізованих ремонтних робіт тощо.

На нормованих роботах застосовуються два методи розрахунку: по трудомісткості і по нормах обслуговування.

Перший метод аналогічний методу розрахунку чисельності основних робітників по трудомісткості робіт. Так розраховується чисельність слюсарів по ремонту обладнання по нормах часу на одиницю ремонтної складності і обсягу робіт в цих одиницях, корисного фонду робочого часу і коефіцієнту виконання норм.

Другий метод -- в нормуванні обсягу роботи на одного робітника. Наприклад, при розрахунку чисельності мастильників, чергових слюсарів враховується норма обслуговування кількості ремонтних одиниць, які може обслуговувати за зміну одна людина.

Розрахунок чисельності транспортних робітників здійснюється на основі обсягу вантажно-розвантажувальних робіт, кількості діючих транспортних засобів, норм обслуговування і змінності роботи. Чисельність робітників в інструментальних цехах -- на основі обсягу виробництва і ремонту спецоснастки. При визначенні чисельності робітників ВТК враховується кількість деталей, які належать технічному контролю, норми часу на контроль однієї деталеоперації і загальна трудомісткість контрольних операцій.

Чисельність наладчиків обладнання розраховується по кількості обслуговуваних верстатів, прибиральників -- по площі цеху. Чисельність заточників і контролерів визначається збільшено, у відсотках від чисельності основних робітників.

Норми обслуговування для допоміжних робітників часто встановлюються дослідним шляхом, що пояснюється відсутністю стійкої залежності між витратами їх праці і кількістю об'єктів, що обслуговуються.

Характер цієї залежності можна визначити за допомогою методу статистичного моделювання. Такий метод вживається для тих професій, де періоди обслуговування об'єктів чергуються з часом очікування заявок на обслуговування (наладчик автоматичних верстатів, черговий слюсар по ремонту обладнання).

На ненормованих роботах застосовується метод розрахунку по робочих місцях з врахуванням змінності і планових невиходів. Так визначається чисельність комірників, кранівників, електрокарників.

Чисельність управлінського персоналу і фахівців заводу й цехів визначаються штатними розкладами, де вказані перелік посад, кількість штатних одиниць і оклади. Штати цих категорій працюючих визначаються і затверджуються керівництвом підприємства.

Планування управлінського персоналу (АУП) і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) повинно базуватися на максимальному спрощенні структури управління виробництвом, сумісництві посад, механізації лічильної роботи.

Роботу по вдосконаленню планування чисельності .управлінського персоналу, службовців проводять галузеві науково-дослідні інститути. Відповідно до методики розрахунку потреб підприємств в інженерно-технічних працівниках і службовцях їх чисельність визначають в залежності від виконуваних ними функцій і чинників, що визначають обсяг роботи по кожній функції.

Обсяг робіт по кожній функції визначають в залежності ,від основного чинника, що складає зміст функції. Наприклад, по функції організації праці і заробітної плати -- загальна кількість промислово-виробничого персоналу; по функції техніко-економічного планування існують два чинники: вартість основних виробничих фондів і кількість робочих місць в основному виробництві.

В нинішній час ведуться також роботи по нормуванню праці робітників цих категорій; чисельність деяких категорій інженерних робітників визначається на підставі трудомісткості робіт, що ними виконуються. Так, чисельність конструкторів і технологів встановлюється на основі обсягу робіт і нормативів трудомісткості конструкторських робіт по підготовці технологічного процесу.

Якщо роботи ведуться рівномірно, забезпечують повне завантаження робітників, їх чисельність встановлюється діленням трудомісткості робіт на корисний фонд часу одного робітника за цей же календарний період часу. При нерівномірному завантаженні робітників розрахунок їх чисельності ведеться по робочих місцях.

Потім підсумовується визначена чисельність по категоріях ; і складається штатний розклад.

7.5 Планування фонду оплати праці і фонду споживання

Матеріальне становище робітників залежить від результатів господарської діяльності підприємства, бо частина чистого прибутку використовується для споживання. До складу цих коштів входять:

фонд оплати праці (ФОП) -- кошти, нараховані на оплату праці усім працюючим;

прибуток (дивіденди, відсотки) по акціях членів трудового колективу і вкладах членів трудового колективу в майно підприємства, нараховані до сплати робітникам;

сума надання підприємством трудових і соціальних пільг, а також матеріальна допомога.

Плановий фонд споживання становить фонд соціальних пільг (ФСП) і фонд оплати дивідендів (ФОД).

Звідси, загальний плановий фонд споживання

ФСП = ФОП + ФСП + ФОД

В свою чергу фонд оплати праці складається з:

основного фонду заробітної плати робітників відрядників, почасових працівників, керівників, фахівців та інших службовців і різного роду доплати і надбавки згідно з трудовим законодавством, тарифним узгодженням і колективним договором;

додаткового фонду заробітної плати, який складають премії робітникам, керівникам, фахівцям та іншим службовцям за показники підвищення ефективності роботи підприємства;

резерву фонду оплати праці, що планується, як правило не менш 10% ФОП, який використовується для стимулювання робітників підрозділів підприємства за організацію нових виробництв, випуск нових видів продукції, підвищення якості продукції.

Головне завдання планування фонду оплати праці -- це поставити фонд оплати праці в пряму залежність від кінцевих результатів, від росту продуктивності праці.

В плановий фонд оплати праці входять усі грошові виплати робітникам по тарифних ставках і окладах, доплати усіх видів до основної заробітної плати, а також премії та заохочення.

Основними завданнями підприємств при плануванні фонду заробітної плати є:

підвищення зацікавленості кожного робітника в кінцевих результатах виробництва;

забезпечення випередження темпів росту продуктивності праці в порівнянні з ростом середньої заробітної плати.

Основним методом планування заробітної плати є нормативний, оснований на економічних нормативах формування фонду (фонду оплати праці).

Підприємства планують за визначеним нормативом фонд оплати праці в залежності від прийнятого плану по показниках, що характеризують кінцеві результати. Це повинно забезпечувати відповідно з затвердженими нормативами випередження приросту продуктивності праці в порівнянні з приростом середньої заробітної плати.

В межах фонду заробітної плати, визначеного за нормативом, підприємство самостійно з урахуванням специфіки виробництва встановлює фонд заробітної плати по окремих категоріях робітників.

Загальний плановий фонд заробітної плати при нормативно збільшеному нормуванні складається з базового фонду заробітної плати і суми збільшення фонду, врахованого по нормативу, за кожний відсоток приросту обсягу продукції. Плановий фонд заробітної плати визначається таким чином:

Фз.пл = Фз.пл.б + Н х О ,

де Фз.пл.б -- базовий фонд заробітної плати;

Н -- норматив заробітної плати на одиницю приросту продукції;

О -- запланований приріст обсягу товарної продукції в порівнянні з базовим роком у відсотках.

При визначені нормативів повинні бути враховані такі положення: необхідність одержання всього. приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;

додержання економічно обґрунтованого співвідношення між ростом продуктивності праці і ростом середньої заробітної плати.

Невикористана економія по фонду заробітної плати, розрахованому за нормативом, направляється у кінці року в фонд матеріального заохочення, а перевитрати покриваються за рахунок коштів цього фонду.

Підприємству розширені права у використанні економії фонду оплати праці, а також засобів матеріального заохочення. За рахунок загальної економії фонду заробітної плати встановлюються надбавки до окладів і тарифних ставок за високу кваліфікацію і досягнуті результати праці усім категоріям інженерно-технічних працівників і службовців і надбавки робітникам за майстерність/за сумісництво професій та ін.

Відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про підприємства в Україні», а саме, підприємство (крім підприємств-монополістів) самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження збільшення його з боку органів, але з додержанням принципів його формування по встановленому нормативу від кінцевих результатів, і які є єдиним джерелом усіх виплат заробітної плати робітникам підприємства.

Поряд з нормативним методом на підприємствах при розрахунку планового фонду заробітної плати цехам і відділам, а також по категоріях працюючих при поточному плануванні застосовуються повний, поелементний метод розрахунку фонду заробітної плати.

Початковими даними для складання плану по заробітній платі є: виробнича програма, дані про трудомісткість продукції, розцінки на деталі, вироби, чисельність працюючих по категоріях з зазначенням професіонального і кваліфікаційного складу робітників; тарифна система, штатний розклад адміністративно-управлінського персоналу, фахівців і службовців.

Розрахунок фонду заробітної плати різних категорій робітників здійснюється з врахуванням характеру їх роботи і форм оплати праці.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової.

Основна заробітна плата робітників залежить від результатів його праці: за виконану роботу і відпрацьований час і визначається розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами, а також доплатами і надбавками, встановленими державним тарифним узгодженням в визначених розмірах, не вище встановлених діючим законодавством.

Мають місце такі доплати: за роботу в нічну і надстроковий час роботи, за роботу в святкові дні, за виконання додаткових обов'язків, за важкі умови праці, за додаткові результати праці, за сумісництво професій і посад, професіональну майстерність.

Додаткова заробітна плата залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород і компенсаційних виплат.

В залежності від характеру доплати і виплат розрізняють фонди годинної, денної і місячної заробітної плати, які розрізняються між собою не за тривалістю періодів, а за складом і характером доплат і виплат.

Фонд годинної заробітної плати включає: оплату по тарифних ставках і відрядних розцінках; доплату за роботу в нічні і святкові години, надбавку за професійну майстерність, доплати незвільненим бригадирам, за навчання учнів та ін.

Фонд денної заробітної плати включає: весь фонд годинної заробітної плати, оплату за внутрішньозмінні перерви не з вини робітників, доплати за роботу у надстроковий час.

Фонд місячної заробітної плати містить: фонд денної заробітної плати, оплату за цілоденні перерви в роботі (оплату чергових і додаткових відпусток, часу виконання державних і суспільних обов'язків, виплати вихідних допомог, відрядженим на навчання).

Основу цих фондів складає фонд прямої заробітної плати, який складається з відрядної оплати за розцінками і за почасовим тарифом.

Розрахунок планового фонду заробітної плати робиться окремо для працюючих, що оплачуються відрядно і почасове.

Фонд прямої заробітної плати робітників з відрядною оплатою праці розраховується двома способами:

Перший -- по відрядних розцінках і обсягу випуску продукції за планом; при цьому фонд заробітної плати з відрядною оплатою праці Фїід визначається шляхом множення відрядної розцінки за одиницю виробу і на кількість цих виробів, що планується М., і підсумовування результатів по всім виробам, n

Відрядна розцінка за одиницю виробу являє собою суму відрядних розцінок за всіма операціями, передбаченими технологічним процесом виготовлення даного виробу.

Другий засіб -- на основі трудомісткості планового випуску продукції в нормо-годинах 1 і середньозваженої годинної тарифної ставки Сч:

Середньогодинна тарифна ставка розраховується на основі тарифних ставок Счі і питомої ваги кожного розряду Урі.

Другий спосіб менш точний, бо розряди робітників і робіт не завжди збігаються, але він простий в розрахунках і тому застосовується на підприємствах з серійним і дрібносерійним типом виробництва.

Тарифний фонд заробітної плати основних і допоміжних робітників з погодинною оплатою праці розраховується за формулою

Фт = Сч • Ч • Тч,

де Ч -- число робітників, люд.

Тч -- робочий час.

Працівникам, правд яких оплачується на основі встановлених їм місячних окладів, фонд заробітної плати за тарифом визначається множенням їх окладів на кількість працівників, які мають однаковий оклад, і на число місяців роботи в плановому періоді.

Розмір доплат за роботу в нічний час (з 22 до 6 год.) визначається в залежності від числа відпрацьованих годин в нічний час в середньому одним робітником, середньогодинної їх тарифної ставки і встановленого розміру доплат за роботу в нічний час.

Доплати за роботу в святкові і вихідні дні плануються на підприємствах і дільницях з безперервним режимом роботи, а також у випадках, коли планом передбачено ремонт обладнання в ці дні. Оплата робиться у подвійному розмірі: з відрядною оплатою праці -- по подвійних відрядних розцінках, з погодинною -- в розмірі подвійної годинної ставки за кожний час роботи.

Доплати незвільненим бригадирам за керівництво бригадою У складі від 5 до 10 чол. робиться у розмірі 10% їх тарифного заробітку, більше 10 чол. -- 15%. Плановий розмір доплат визначають бригадирам в залежності від загальної суми їх заробітної плати і плануємого середнього відсотка доплат.

Доплата за навчання учнів розраховується множенням оплати за навчання одного учня на їх кількість в плановому році.

Розмір доплат підліткам за невідпрацьовану годину встановлюється шляхом множення середньогодинної тарифної ставки підлітків на кількість робочих днів в плануємо му періоді та на число підлітків.

Оплата чергових і додаткових відпусток розраховується на основі середньої тривалості відпустки одного працюючого по балансу робочого часу, середньоденної заробітної плати з усіма видами доплат і загального числа працівників у плановому періоді. Сума цього виду доплат може бути розрахована

Доп = Фдн • Ротп / 100 ,

де Фдн --фонд денної заробітної плати всіх працівників;

Ротп -- середній відсоток усіх видів відпусток від фонду робочого часу (за балансом).

Сума доплат за виконання державних і суспільних обов'язків розраховується

Ддс = Фдн • Рдс / 100 ,

де Рдс -- середній відсоток невиходів від фонду робочого часу у зв'язку з виконанням державних і суспільних обов'язків.

Фонд заробітної плати АУП, фахівців, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу визначається за штатним розкладом, по кожній категорії окремо, шляхом перемноження посадових окладів на число працівників даної категорії і на кількість місяців періоду, що планується.

Таким чином, сума фонду заробітної плати за тарифом з усіма доплатами складає основний фонд оплати праці (ФОПо).

Стимулюючий фонд оплати праці (СФОП) планують в такій послідовності:

1. Визначають суму премій робітникам, які працюють на відрядній оплаті і суму премій робітникам, які працюють на погодинній оплаті, по середньому плановому відсотку премій відповідно з положенням про стимулювання за підвищення ефективності праці підприємства або його підрозділів

Пр = ФОПроб • Рср.пр / 100 ,

2.Визначають суму премій керівникам, фахівцям і службовцям (Пауп) за показники підвищення ефективності роботи підприємства (підвищення прибутку, якості продукції, зниження собівартості продукції, зростання продуктивності праці, економію матеріальних витрат та ін.) також по середньому відсотку премій:

Пауп = ФОПауп • Пср / 100 ,

3. Планують резерв фонду оплати праці (ФОПрез) в розмірі не менше 10% місячного (річного) ФОП. Цей фонд використовується для стимулювання підрозділів за організацію нових виробництв, виготовлення нових видів продукції і надання кредитів на оплату праці підрозділам, які потрапляють в скрутне становище. Тобто фонд стимулювання становить:

ФОПст = Проб.від + Пр.поч + Пауп + ФОПрез ,

Визначають фонд оплати праці підприємства або його підрозділів:

ФОП = ФОПо + ФОПп

4. Плановий фонд споживання складає, крім фонду оплати
праці, фонд стимулювання, матеріальної допомоги і соціальних
пільг (ФМСП) і фонд оплати дивидендів (ФОД). Розмір цих
фондів залежить від прибутковості підприємства, особливос
тей складу і структури працюючих

ФС = ФОП + ФМСП + ФОД.

7.6 Аналіз виконання плану трудових показників

Аналіз виконання плану по праці і заробітній платі включає вивчення чисельності працюючих, використання робочого часу, зростання продуктивності праці, використання фондів оплати праці, співвідношення темпів росту продуктивності праці і заробітної плати.

Чисельність працюючих аналізується з метою визначення забезпеченості робочою силою основних і допоміжних цехів, відділів і служб заводу. В ході аналізу встановлюються відхилення від плану за категоріями працюючих в абсолютних і відносних величинах (у відсотках). Чисельність промислово-виробничого персоналу співставляється з обсягом виробництва,,! визначається міра взаємного зв'язку між цими показниками. Визначається також відповідність фактичної наявності робітників (по професіях і розрядах) потребам виробництва; співвідношення між робітниками та іншими категоріями; зміна питомої ваги основних і допоміжних робітників; розстановка кадрів по робочих місцях; рух і плинність робочих кадрів, підготовка і підвищення кваліфікації працюючих, забезпеченість підприємства АУП, фахівцями і службовцями по професіях і кваліфікації та інше.

Аналіз використання робочого часу полягає у вивченні причин відхилень від плану по окремих елементах структури фонду робочого часу; по непланованих збитках часу -- прогули; простої (по причинах неявки з дозволу адміністрації та ін.), з установленням середньої фактичної тривалості робочого дня в годинах (діленням відпрацьованих людино-годин на число відпрацьованих людино-днів) і середньої кількості годин роботи на одного робітника (діленням числа відпрацьованих людино-годин на середньосписочне число робітників).

Аналіз продуктивності праці. Як відомо, плануванню продуктивності праці передує і аналіз її за попередній період. Перш за все аналізується загальне виконання плану за попередній період з порівнянням звітних даних з плановими, що дозволяє бачити, як виконано план по продуктивності праці поточного року. Потім порівнюються звітні дані з фактичними даними попереднього періоду і визначаються таким чином темпи росту продуктивності праці.

Важливе значення при аналізі мають визначення частки інтенсивних чинників росту: збільшення обсягу виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці. .

Ця частка визначається за формулою:

ДQп = 100 - (Рч / Рпроц) • 100,

де ДQп -- відсоток приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;

Рч -- відсоток збільшення чисельності працівників;

Рпроц -- відсоток збільшення обсягу продукції.

Якщо обсяг виробництва збільшився на 30%, а чисельність -- на 6 %, відсоток приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці становить:

100 - (6 / 30) * 100 = 80%.

Аналіз росту продуктивності праці проводиться з врахуванням ряду чинників, причому одні спричиняють позитивний вплив, інші -- негативний. Деякі чинники залежать від умов роботи самого підприємства (наприклад, впровадження нової техніки і технології), інші -- діють по не залежних від підприємства причин (зміни в номенклатурі і в кількості продукції). Ряд чинників діють одночасно і комплексно, взаємно доповнюють або виключають один одного (зміна обсягу кооперованих поставок, величина трудомісткості виробничої програми).

З метою виявлення резервів росту продуктивності праці робиться аналіз невиробничих витрат часу, пов'язаних з браком продукції, з відхиленнями від технологічного процесу; виявляються резерви за рахунок скорочення числа робітників, що не виконують норми виробітку; наводиться порівняльний аналіз трудомісткості виробів на декількох споріднених підприємствах або всередені підприємства на окремих дільницях і робочих місцях; визначається середньогодинний і денний виробіток продукції.

Головне значення для аналізу росту продуктивності праці має показник зниження трудомісткості продукції.

Однак, для визначення росту продуктивності праці по підприємству (цеху) необхідно врахувати питому вагу робітників на роботах, що нормуються, в загальній чисельності усіх працюючих.

Поліпшення використання робочого часу шляхом ліквідації прогулів, скорочення простоїв, відпусток з дозволу адміністрації, невиходів через хворобу та ін. позначиться на підвищенні продуктивності праці.

Збільшення обсягу виробництва приводить до підвищення продуктивності праці внаслідок відносного зменшення чисельності управлінського персоналу, допоміжних робочих та інших категорій працюючих і визначається вплив цього чинника на ріст продуктивності праці.

Зміни в номенклатурі можуть спричиняти як позитивний так і негативний вплив на рівень продуктивності праці підприємства (цеху).

Крім наведених основних чинників, на зміни продуктивності праці впливають зниження браку продукції, обсяг кооперування поставок та ін.

На завершення аналізу визначається число умовно вивільнених робітників.

Поряд з аналізом загальної продуктивності праці великого значення набуває вивчення показників продуктивності праці окремих категорій і груп працюючих. Для робітників -- відрядників таким показником є виконання норм часу по професіях, цехах і підприємству в цілому. На допоміжних роботах продуктивність праці може визначатися в установлених одиницях вимірювання продукції (обсягах робіт) в динаміці за ряд періодів часу, з врахуванням скорочення або централізації окремих функцій обслуговування, підвищення питомої ваги механізованих робіт, сумісництва професій, раціональної розстановки по робочих місцях, зміни структури складу допоміжних робітників тощо.

Велике значення має аналіз використання управлінської праці, спеціалістів, фахівців. Характеристикою поліпшення цього виду праці можуть служити механізація і автоматизація управлінських робіт, застосування обчислювальної техніки тощо.

Аналіз виконання плану по зростанню продуктивності праці далі продовжується по цехах, дільницях і робочих місцях.

Поглиблений аналіз продуктивності праці з метою виявлення резервів доцільно проводити по всіх чинниках зростання продуктивності праці. При цьому особливе значення має аналіз резервів зниження трудомісткості.

Аналіз трудомісткості здійснюється шляхом порівняння витрат праці на одиницю продукції (тонна, штука, 1 куб. м, деталь) на різних дільницях, в цехах, у різних робітників, а також на різних підприємствах.

Аналіз поліпшення використання робочого часу передбачає визначення можливостей скорочення цілоденних і виутрішньозмінних його збитків.

Особливу увагу доцільно звернути на виявлення внутрішньозмінних збитків робочого часу. Статистичним обліком ці збитки на підприємствах майже не охоплюються. Тому виявлення таких збитків робиться за допомогою вибіркових досліджень, фотографій і самофотографій робочого дня.

Невід'ємною частиною аналізу є порівняння темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати. Як правило, на усіх підприємствах темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати зростання середньої заробітної плати. Розмір цього випереджання визначається розрахунком, виходячи з планових показників.

В ході аналізу продуктивності праці розробляються заходи по використанню виявлених резервів. Вони повинні знаходити відображення в планах підприємств і сприяти підвищенню ефективності виробництва.

Аналіз використання фонду оплати праці (ФОП) робиться по підприємству в цілому, по окремих цехах і категоріях працюючих.

При аналізі використання фонду заробітної плати по підприємству, цеху необхідно порівняти виконання плану по обсягу виробництва з фактичними витратами фонду заробітної плати.

У прямій залежності від виконання виробничої програми знаходиться фонд оплати праці основних робітників і деякої частини допоміжних робітників. Інші категорії працюючих знаходяться на окладній системі оплати праці або оплачуються за твердими ставками, внаслідок чого фонди заробітної плати їх не змінюються від зміни обсягу виробництва.

Витрати планового фонду заробітної плати характеризуються абсолютною і відносною економією або перевитратами фонду.

Абсолютна економія або перевитрати визначаються порівнянням планового і фактичного витрачання ФОП.

Відносна економія або перевитрати використання фонду заробітної плати визначаються порівнянням планового фонду заробітної плати, скорегованого з врахуванням застосування поправочного коефіцієнту (0,8) на відсоток перевиконання плану по обсягу виробництва товарної, реалізованої продукції, з фактично виплаченою сумою заробітної плати.

Скорегований фонд оплати промислово-виробничого персоналу підприємства визначається за формулою

де ФОТп -- плановий фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу;

Рпер -- відсоток перевиконання плану по обсягу виробництва;

К -- коефіцієнт корегування планового фонду заробітної плати, встановлений для даного підприємства. Причинами перевитрат фонду заробітної плати можуть бути доплати за відхилення від нормальних умов роботи, надлишки робочої сили, оплата браку, простоїв не з вини робітників, порушення тарифної і штатної дисципліни, доплати за роботу в понаднормативний час та інші непродуктивні виплати.

Поряд з аналізом витрат фондів оплати праці вивчається фонду матеріального заохочення з метою визначенння міри впливу виплачених премій на рівень заробітної плати окремих категорій працюючих і на зростання продуктивності праці.

В закінчення аналізу виконання плану по праці і заробітній платі встановлюється рівень випередження темпів росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту заробітної плати.

Величину випередження зростання продуктивності праці в порівнянні з темпами зростання заробітної плати розраховують за такою формулою:

Рсп = (1 - (Із / Іп)) • 100,

де Із -- індекс зростання заробітної плати;

Іп -- індекс зростання продуктивності праці.

Випередження темпу зростання продуктивності праці по відношенню до темпу зростання заробітної плати приводить до відносної економії фонду заробітної плати.

Для розрахунку зростання економії фонду заробітної плати необхідно визначити фонд заробітної плати ФОП, який повинен був скластися в періоді, що аналізується, в умовах базисного року

ФОПб = (ФОПпл. • 100) / (100 - Роп) ,

де ФОПпл -- фонд заробітної плати в періоді, що аналізується, за планом.

Величина економії фонду заробітної плати в періоді, що аналізується, ФОПек розраховується за формулою:

ФОПек = (ФОПб • Рпер) / 100

Аналіз заробітної плати стає головним трудовим показником і є однією з важливих умов стимулювання продуктивності праці

Размещено на Allbest.ru