Ряд економістів стверджує, що потрібно використовувати при підрахунку оборотності запасів саме цю цифру. Одна з причин небажаного використання собівартості як чисельника дробу, що характеризує показник оборотності запасів, полягає у тому, що опубліковані звіти (згідно з міжнародними стандартами з організації бухгалтерського обліку) не показують собівартість як самостійний показник. Втрати виробника за законами ринку вважають для широкого загалу комерційною таємницею. Оборотність запасів - важливий показник ліквідності запасів підприємств. Він зіставляє вартість запасів і виручку (дохід) від реалізації товарної продукції(робіт, послуг), показує кількість оборотів запасів за певний період. Для внутрішнього контролю при розрахунку цього показника доцільно використовувати собівартість реалізованої продукції, а не виручку від реалізації. Але подібний підхід не застосовують при порівнянні результатів на рівні різних підприємств.

, (2.16)

При детальнішому проведенні аналізу для порівняння необхідно поцікавитись, які значення оборотів запасів у різних галузях промисловості.[51]

2.4 Оцінка якості плану матеріально-технічного постачання

Потреби підприємства в матеріальних ресурсах задовольняються двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним. Інтенсивний шлях передбачає більш економне витрачання сировини, матеріалів, палива за рахунок раціонального розкрою матеріалів, застосування прогресивних, науково обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів та дотримання їх у процесі виробництва, використання безвідхідних технологій, утилізації відходів матеріальних ресурсів. Це забезпечує скорочення матеріальних затрат і зниження собівартості продукції.

Екстенсивний шлях передбачає (закупівлю або виготовлення більшої кількості сировини, матеріалів, енергії і пов'язаний з додатковими затратами.

Оскільки економне витрачання матеріальних ресурсів рівнозначне збільшенню їх виробництва, то підприємства повинні постійно вишукувати внутрішньовиробничі резерви економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

Важливий інструмент пошуку таких резервів -- економічний-аналіз, основним завданням якого є:

вивчення потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

оцінка реальності та економічного обґрунтування планів матеріально-технічного забезпечення, його взаємозв'язок з планом виробництва;

оцінка забезпеченості плану поставок укладеними договорами, якості договорів;

оцінка вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів;

аналіз виконання планів матеріально-технічного забезпечення за обсягом, асортиментом, строками, якості ресурсів і вплив на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники;

оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів;

* виявлення та оцінка внутрішніх невикористаних резервів економії матеріальних ресурсів та розробка заходів щодо їх використання.

Аналіз проводять за даними форм статистичної звітності № 1-СН, 3-СН, 4-СН, 11-СН, 12-СН про наявність і використання матеріальних ресурсів, ф. № 5-С - про витрати на виробництво, плану матеріально-технічного постачання, договорів на поставку сировини, матеріалів, палива, оперативними даними відділу матеріально-технічного постачання, даними про нормативи та норми витрат матеріальних ресурсів.[23]

І насамперед у ході аналізу необхідно дати оцінку обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання, правильності розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах, тобто оцінити якість плану матеріально-технічного постачання.

Оцінюючи якість, плану матеріально-технічного забезпечення, вивчають:

· повноту врахування в плані всієї погреби підприємства: на виробництво продукції (включаючи заділи в незавершеному виробництві), на виконання дослідних та експериментальних робіт, виготовлення нестандартного технічного оснащення і пристосувань, ремонт основних фондів тощо;

· правильність розрахунку потреби, а саме: урахування при визначенні плану постачання зміни в номенклатурі та асортименті запланованої до випуску продукції, зміни(зниження або зростання) питомих витрат матеріалів, сировини та інших цінностей на одиницю продукції та обґрунтованість цих змін;

· правильність визначення суми джерел покриття потреби підприємства в матеріальних ресурсах.[24]

Так, наприклад, витрати матеріалів на виробництво продукції обчислюють за формулою:

, (2.17)

де М_в.в. - втрати матеріалів на виробництво продукції; n- кількість найменувань виготовлюваної продукції; N_i - обсяг випуску продукції і-го найменування в натуральному вимірі; М_ні - норма витрат матеріалу па одиницю і-го виробу; М_н.в. - витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах визначається за окремими їх видами на основну і неосновну діяльність та за їх запасами, які необхідні для забезпечення нормальною функціонування підприємства на кінець періоду (місяця, кварталу, року). Загальну потребу можна обчислити за такою формулою:

, (2.18)

де Мзаг. - загальна погреба в матеріальних ресурсах; Пij - потреба і-го виду матеріалів на випуск і-го виду продукції (виходячи з виробничої програми і приросту незавершеного виробництва); Зі - необхідні для нормального функціонування підприємства запаси і-го виду матеріальних ресурсів на кінець періоду.

В основу розрахунку всієї потреби повинні бути покладені нормативи і норми витрат ресурсів на одиницю продукції та складських запасів.

Норма - це завдання, яке фіксує гранично допустимі витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці роботи.

У ході аналізу дають оцінку обґрунтованості норм витрат, виявляють наявність застарілих, завищених норм, які не орієнтують підприємство на досягнення кращих результатів. Для аналізу обґрунтованості норм витрат порівнюють:

поточні норми і фактичні витрати із середньогалузевими;

поточні норми на порівнювану продукцію і нормами минулого періоду;

фактичні витрати з поточними нормами.

Порівняння поточних норм і фактичних витрат із середньогалузевими дасть можливість з'ясувати місце підприємства серед його конкурентів, допоможе відшукати оптимальне рішення у визначенні реальних витрат, які приймаються в розрахунок поточних.

Для оцінки прогресивності поточних норм порівнюваної продукції необхідно порівняти поточні норми з нормами минулих періодів. А порівняння поточних норм з фактичними витратами покаже підвищення чи зниження ефективності використання матеріалів у виробництві.[26]

Визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах передбачає врахування запасів того чи іншого виду матеріальних ресурсів. Запаси на підприємствах відіграють велику роль, так як їх наявність надає підприємству свободу в прийнятті рішень щодо складання виробничого плану і маркетингових заходів. Без запасів підприємство змушене обмежувати свою діяльність, закуповуючи сировину і матеріали відповідно до жорсткого графіка виробництва. У разі тимчасової відсутності того чи іншого виду сировини або матеріалів можна втратити як теперішній, так і майбутній продаж покупцям.

При створенні запасів у підвищеному обсязі підприємство зможе одержати економію часу за рахунок можливості в найкоротший термін налагодити виробництво, свободу в здійсненні закупівель і швидко виконуватиме замовлення. Але необхідно враховувати витрати на збереження та перевезення запасів. Упущена вигода від вкладень у зайві запаси може становити значну величину. Саме тому запаси необхідно збільшувати лише доти, доки загальна економія перевищує загальні затрати на утримання додаткових запасів.

Суть управління запасами полягає в здійсненні контролю за станом запасів і прийнятті заходів, спрямованих на економію часу і коштів за рахунок мінімізації затрат на утримання запасів, необхідних для своєчасного та якісного виконання виробничої програми.

Метою такого управління є забезпечення безперебійного виробництва продукції в потрібній кількості і в установлені терміни, повної реалізації випущеної продукції при мінімальних затратах на утримання запасів.

У процесі управління запасами необхідно передбачити послідовне вирішення таких завдань: зменшення виробничих витрат через дефіцит матеріалів; прискорення оборотності цієї категорії оборотних запасів; зведення до мінімуму залишків товарно-матеріальних цінностей, які впливають на збільшення вартості операцій і призводять до відвернення грошових засобів; зниження ризику старіння і псування товарів; зменшення затрат на збереження товарно-матеріальних цінностей.

Одним із важелів контролю за станом запасів матеріальних ресурсів є метод АБС - контролю за запасами сировини і матеріалів. Усі запаси поділяються на три категорії за ступенем важливості окремих видів залежно від їх питомої вартості. У категорію А включають обмежену кількість найбільш цінних видів ресурсів. Ці запаси постійно обліковують і щоденно контролюють. До категорії В відносять товарно-матеріальні цінності, менш важливі для підприємства. Такі запаси перевіряють при щомісячній інвентирізації. За цими двома категоріями доцільно обчислювати оптимальний розмір замовлення. До категорії С відносять широкий асортимент малоцінних товарно-матеріальних запасів, які закуповують у великій кількості. Вони становлять близько 80 % від усієї номенклатури запасів та їх контроль здійснюється в кінці звітних періодів. Наявні запаси повинні задовольнити потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Для підтримки поточних запасів на належному рівні важливе значення має система їх регулювання. Регулювання запасів може здійснюватися за системами “максимум - мінімум”, “стандартних партій”, “стандартних інтервалів” та ін.

У нашій країні найбільш поширена система “максимум - мінімум”, згідно з якою запаси поповнюються до мінімально встановленого рівня, а після надходження чергової партії - не повинні бути більші за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов чергову поставку матеріалів замовлюють при такій величині поточного запасу, за час витрати якої замовлений матеріал надійде.

Аналіз стану запасів проводиться за допомогою показника запасу в днях. Цей показник характеризує, на скільки днів нормальної роботи підприємства вистачить наявного в залишку того чи іншого виду виробничого запасу.

Забезпеченість підприємства запасами в днях обчислюється:

, (2.19)

де Д^з_і - забезпеченість підприємства запасами в днях; МР_і^з - запас і-го виду матеріальних ресурсів у натуральних одиницях виміру; Д^п_і - одноденна потреба в і-му виді матеріальних ресурсів у цих же одиницях виміру.[32]

Для визначення денної потреби з кожного виду матеріальних ресурсів необхідно загальні витрати цього виду ресурсів на потреби виробництва за аналізований період поділити на кількість календарних днів у періоді (360,90,30).

Вивчається правильність визначення суми джерел покриття потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Розрізнять такі два джерела покриття:

· внутрішні (власні);

· зовнішні.

До внутрішніх джерел відносять:

· очікувані залишки матеріалів з урахуванням незавершеного виробництва на початок аналізованого періоду;

· матеріали власного виробництва;

· матеріали, одержані в результаті економії внаслідок впровадження нової техніки, удосконалення технології виробництва;

· відходи, повторно використовувані матеріали тощо.

До зовнішніх джерел відносять матеріальні ресурси, які надходять. від постачальників згідно з укладеними договорами. Закупівлю матеріально-технічних ресурсів, як правило, підприємство проводить на ринку за прямими зв'язками з підприємствами-виробниками або організаціями-посередниками.

За умов масового і серійного виробництва коло основних постачальників є стабільним. З освоєнням нової продукції, заміною та вдосконаленням технології виробництва може настати потреба заміни окремих постачальників, розширення їх кола. Тому виникає важлива проблема - вибір постачальників.

У ході аналізу необхідно дати оцінку вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів, вивчити, чи при виборі постачальників підприємство-виробник врахувало такі фактори: 1) відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємств у матеріалах; 2) територіальна віддаленість постачальника; 3) можливості оперативного постачання товарно-матеріальних цінностей; 4) швидкість реакції на потреби покупця; 5) репутація постачальника тощо.[27]

Підприємство-виробник повинно ретельно вивчити майбутнього постачальника за зазначеними характеристиками й обрати такого партнера, який забезпечує найкращі умови постачання з мінімальними витратами.

Аналіз передбачає оцінку забезпеченості планової потреби в матеріальних ресурсах укладеними договорами на поставку та внутрішніми джерелами покриття. Обчислюють коефіцієнт забезпеченості як відношення матеріальних ресурсів, які повинні надійти згідно з укладеними договорами та з внутрішніх джерел, до планової потреби в матеріальних ресурсах.

2.5 Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання

Після детального вивчення плану матеріально-технічного забезпечення, оцінки його якості необхідно проаналізувати хід та результати виконання плану. Проаналізувати виконання плану надходжень з кожного найменування, типу, розміру, марки та виду цінностей практично неможливо. Саме тому детальний аналіз проводиться найчастіше лише щодо тих видів цінностей, які визначають зростання й удосконалення виробництва, лімітують виробничу діяльність, є особливо дефіцитними або прогресивними, економічно найбільш вигідні для підприємства.

У ході аналізу виконання плану матеріально-технічного забезпечення вивчають та дають оцінку:

фактичному надходженню матеріальних ресурсів за загальним обсягом, структурою, комплектністю, асортиментом, якістю;

своєчасності, темпам та ритмічності постачання;

надходженню матеріальних цінностей за джерелами;

організації і ходу забезпечення необхідними ресурсами всіх ланок виробництва;

впливу факторів матеріально-технічного постачання на відхилення за обсягом випуску продукції.[33]

Ступінь виконання плану з окремих видів сировини, палива, матеріалів обчислюється як у натуральних, так і в грошових одиницях виміру.

Насамперед необхідно проаналізувати фактичне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами Для цього фактичне надходження матеріалів від постачальників та з внутрішніх джерел порівнюється з потребою підприємства і урахуванням залишків, визначається коефіцієнт забезпеченості.

Для ефективної роботи підприємства важливе значення має оцінка пропорційності постачання, тобто аналіз виконання плану постачання за структурою. Оцінка виконання плану за цим показником проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги окремих видів матеріалів (у загальній їх кількості) з плановою.

Виконання виробничої програми, зокрема - випуск продукції за номенклатурою та асортиментом, значною мірою залежить від рівня виконання плану постачання матеріалів не лише з обсягу, а й з асортименту матеріальних ресурсів. Тому в ході аналізу дають оцінку виконанню плану матеріально-технічного постачання з асортименту, визначають коефіцієнт асортиментності.[34]

Коефіцієнт асортиментності визначають, відношенням суми, зарахованої у виконаний плану з асортименту (фактичне надходження в межах потреби підприємства), до планової потреби.

Важливо дати оцінку комплектності постачання. Комплектність постачання визначається відношенням складових, які входять у комплект (у вузол, частину виробу, набір), до кількості скомплектованих вузлів, наборів, частин, які надійшли, а потім беруть кількість тих комплектів і зіставляють з кількістю готових виробів, запланованих до випуску, у склад яких входить (або для яких призначений) даний комплект.

Аналіз матеріально-технічного забезпечення передбачає оцінку надходження ресурсів за термінами та ритмічністю постачання. Це важливо з огляду на те, що порушення термінів постачання призводить до невиконання планів виробництва та реалізації продукції.

Оцінка ритмічності поставок проводиться за показниками:

середнього квадратичного відхилення;

коефіцієнта нерівномірності поставок;

коефіцієнтів варіації;

коефіцієнтів ритмічності.

Коефіцієнт ритмічності, зокрема, визначають відношенням суми, зарахованої у виконання плану ритмічності постачання матеріальних ресурсів, до плану постачання.

Доцільно провести аналіз темпів постачання. Для цього фактичне надходження матеріальних ресурсів показується наростаючим підсумком. За ступенем зростання відсотка виконання плану в часі можна зробити висновок про дотримання темпів надходження ресурсів.

Непрямим показником, який характеризує рівномірність постачання, є наявність або відсутність простоїв через нестачу сировини та матеріалів. Але при аналізі потрібно з'ясувати причину простоїв - відсутність сировини і матеріалів на складах підприємства чи несвоєчасна їх доставка на робочі місця.

Окрім аналізу повноти надходження сировини, матеріалів за обсягом, асортиментом, термінами постачання, працівники відділу матеріально-технічного постачання разом з працівниками відповідних служб (лабораторій) проводять аналіз якості матеріалів під час їх надходження на підприємство. Аналіз якості матеріальних ресурсів проводиться за даними:

актів приймання матеріалів;

рекламацій на матеріальні ресурси;

претензій до постачальників;

актів про повний або частковий виробничий брак;

стандартів;

специфікацій;

паспортів і технічних умов на відповідні матеріальні ресурси;

результатів проведених досліджень якості матеріальних ресурсів бюро експертизи або заводськими лабораторіями.

Особливу увагу звертають на сировину та основні матеріали, що становлять основу продукції, яку випускають.

У подальшому вивчають причини і винуватців відхилень від плану повного та своєчасного забезпечення підприємства якісними матеріальними ресурсами. За результатами аналізу оформляють претензії до винуватців і вживають заходів щодо своєчасного забезпечення виробництва необхідними високоякісними матеріальними ресурсами.

Порядок аналізу матеріально-технічного постачання приводиться на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Схема аналізу матеріально-технічного постачання всіх ланок виробництва

А аналізується не лише підприємство в цілому, а й окремі цехи, робочі місця. Завдання аналізу - вивчити організацію і хід забезпечення ресурсами всіх ланок виробництва. При цьому вивчають форми, джерела, обсяг, своєчасність, комплектність забезпечення відповідних підрозділів сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, запчастинами, спецодягом, технікою. Такий аналіз проводиться в основному за методикою, яку викладено вище. Але є деякі особливості аналізу організації постачання цехів і дільниць, зокрема - вивчення порядку постачання їх матеріальними цінностями.

Аналіз виконання плану матеріально-технічною постачання за обсягом, асортиментом, якістю, строками надходження цінностей передбачає виявлення причин відхилень від плану, розробку заходів щодо налагодження повного і своєчасного постачання цехів, дільниць, робочих місць високоякісними матеріальними ресурсами.

3. Економічний аналіз матеріально-технічного постачання на прикладі ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш»

3.1 Історія та результати роботи підприємства за 2005 рік

Відкрите акціонерне товариство перереєстроване 12.01.2000р. в зв'язку з перейменуванням з ВАТ “НІКМАС” на ВАТ “НВАТ ВНДІкомпресормаш”. Його юридична адреса: 40020,Україна м. Суми проспект Курський,6.

Найзагальнішу уяву про стан матеріально-технічної бази підприємства можна одержати, аналізуючи такі форми офіційної державної бухгалтерської та статистичної звітності: «Баланс підприємства», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства», «Звіт підприємства (об'єднання) про продукцію», «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)», «Звіт з праці».[5]

Колишній флагман Всесоюзного хімічного, насосно-компресорного та арматурного машинобудування, підприємство, що має понад 40-річну історію ВАТ “НВАТ ВНДІкомпресормаш” і нині є лідером вітчизняного компресоробудування, базовим науково-виробничим підприємством “Укрросметал”. ВНДІ є лауреатом національного конкурсу “Вища проба”, володарем міжнародного призу “За технологію і якість”. В його стінах виховано більше 50 докторів та кандидатів наук, а науково-технічний рівень розробок підтверджений більш, ніж 650 авторськими свідоцтвами та патентами. Система управління виробництвом на підприємстві відповідає міжнародному стандарту якості ISO 9001:2000.

Відлік історії заводу розпочався 14 квітня 1964 року, коли вийшла постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР, в якій Держкомітету хімічного та нафтового машинобудування при Держплані СРСР доручалося створити в місті Суми Всесоюзний науково-дослідницький технологічний інститут хімічного, насосно-компресорного та арматурного машинобудування (НДІтехмаш). Першим директором був призначений Василь Карбовничий, який розпочав будівництво інженерної та експериментальної баз, формування колективу інституту. На жаль, він рано пішов з життя. У 1971 році інститут очолив Василь Васильєв, саме відтоді НДІ був визнаний головною організацією Мінхіммашу СРСР з компресорного машинобудування. Вже на той час багато розробок відповідали світовому рівню: поршневий компресор з тиском 2500 кгс/кв.см., циліндр відцентрового компресора на тиск 700 кгс/кв.см., осьові вакуумні турбокомпресори для потужних технологічних лазерів, гелієвий компресор для установки “ТОКАМАК”, повітряний компресор для пересувної енергетичної установки, вакуумний насос для систем життєзабезпечення екіпажу морських судів, компресор для водолазних комплексів глибокого занурення та багато іншого.

Після утворення НВО імені Фрунзе на базі ВО імені Фрунзе та ВНДІкомпресормаш, колектив інституту поглибив свою роботу над створенням сучасного обладнання для нафтогазового комплексу: газоперекачувальних агрегатів з авіаційним приводом, станцій для газліфтного видобутку нафти, станцій для збирання і транспортування попутного нафтового газу, установки гідропоршневих насосів та багато іншого. матеріальний технічний постачання облік

З руйнацією Союзу для колективу НДІкомпресормашу розпочався непростий період, пов'язаний із спадом виробництва та, як наслідком, скороченням чисельності працюючих. Справжній підйом розпочався у 1997 році, коли ВАТ “НВАТ “НІКМАС” (під такою назвою підприємство було зареєстроване у 1993 році) увійшло до складу концерну “Укрросметал”. Ініціатором відродження ВНДІкомпресормашу, повернення йому колишньої назви, організації та випуску на базі НДІ сучасної компресорної техніки, впровадження нових технологій виступив Григорій Дашутін, нині почесний президент концерну “Укрросметал”, народний депутат України. Нові перспективні напрямки діяльності: створення гвинтових компресорних установок на базі гвинтових блоків фірми GHH-RAND (Німеччина), ротаційних газо- і повітродувок, спеціальної шарової арматури, поршневих компресорів високого тиску дозволили підприємству зміцнити позиції лідера вітчизняного компресоробудування, головної наукової організації з компресоробудування Міністерства промислової політики України.

За період розвитку підприємства були створені потужні інженерно-лабораторний та науково-дослідницький комплекси, дослідно-експериментальне виробництво, сформовано колектив вчених та спеціалістів. Інформаційна база ВНДІ включає науково-технічну бібліотеку з фондом понад 150000 примірників технічної літератури; патентний фонд; технічний архів, де зберігається більше 300 комплектів креслень виробів та понад 5000 технічних звітів про виконані теми.

Якщо у період 1997-1999 років обсяги випуску продукції практично не змінювались, то у 2001-му, в порівнянні з 1999-м, темп росту склав понад 5,8 рази, а в 2002-му - 10,6 рази. У 1998-му була створена перша компресорна установка з гвинтовим компресором для роботи у вугільних шахтах. Після випробувань установки у спеціалізованих закладах Мінвуглепрому України та виробничих умовах на шахті був отриманий дозвіл на серійне виробництво. Перша партія установок у кількості 10 зразків була виготовлена у 1998 році. Водночас відділом роторних та поршневих компресорів проводилися роботи по створенню гвинтових установок з повітряним та водним охолодженням компресорів. За вимогами замовників виготовлялися установки у шумозаглушеному режимі та установки спеціального призначення.

Наприкінці 2001 року у структурі “ВНДІкомпресормаш” відбулися важливі перетворення, обумовлені впровадженням більш ефективних механізмів прискорення перебігу інноваційних процесів. У рамках Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технопарків... для виконання проекту “Дослідження, розробка та виробництво конкурентноздатної імпортозамінюючої компресорної техніки...” було створено спільне науково-виробниче підприємство “Технокомпресормаш”. За період своєї діяльності фахівці підприємства розробили, виготовили та передали у серійне виробництво понад двадцять компресорних установок різних модифікацій.

Нині науково-дослідна база “ВНДІкомпресормаш” включає цілий ряд відділів, лабораторій для проведення пошукових та експериментальних робіт. Тут розроблено технологію малозатратного виробництва стисненого повітря. Це і лягло в основу створення і освоєння вперше в Україні виробництва гвинтових компресорних установок - енергозберігаючого обладнання з високими показниками економічності та надійності. Крім того, підприємство продовжує випуск поршневих компресорних установок спеціального призначення, стаціонарних та пересувних; спеціальної шарової арматури для роботи в агресивних середовищах; теплообмінної апаратури; компресорів роторних; водокільцевих насосів. Продукція підприємства використовується для широкого кола потреб вугільної, гірничої, нафтової і газової промисловості; хімії та нафтохімії; залізничного транспорту; електроенергетики; будівельної, сільськогосподарської та інших галузей народного господарства.

Пріоритетним напрямком на сьогодні є серійне виробництво техніки нового покоління - пересувних азотних повітряно-мембранних станцій з широким спектром застосування, перші зразки яких вже випробувані в умовах надзвичайних ситуацій. Планується подальша розробка та випуск станцій, що використовуються:

· для ліквідації підземних пожеж на шахтах;

· для зберігання зерна, зернопродуктів та іншої сільськогосподарської продукції;

· для потреб газової, нафтовидобувної промисловості.

Така продукція концерну викликає значне зацікавлення з боку міністерств промислової політики, палива та енергетики, надзвичайних ситуацій; користується попитом як серед українських, так і російських промисловців.

Окрім власне виробництва, ВАТ “НВАТ ВНДІкомпресормаш” проводить сертифікаційні та інші види випробувань, здійснює безрозбірну технічну діагностику по віброакустичним параметрам, надає послуги з пусконалагоджувальних робіт, ремонту компресорного обладнання. Завдяки розвиненій мережі сервісних центрів забезпечується повний технічний супровід виробленої продукції.

Підприємство щорічно виділяє кошти на оновлення верстатного парку, обладнання, ремонт будівель, придбання сучасної комп'ютерної техніки. Впровадження новітніх технологій потребують як досвіду, так і вміння мислити по-новому, тому потенціал підприємства постійно зміцнюється молодими кадрами. З цією метою між ВНДІ та Сумським державним університетом укладено довгострокову угоду про співробітництво.

Дбають тут і про соціальні умови працюючих. Втілюється у життя програма “Житло”, працює їдальня з найдешевшою в обласному центрі вартістю комплексного обіду, щороку виділяються кошти на оздоровлення працівників та їх дітей.

Протягом останніх років на базі “ВНДІкомпресормаш” відбулося кілька науково-практичних конференцій, присвячених проблемам сучасного компресоробудування.

У цей час азот знаходить все більше застосування в багатьох галузях народного господарства, таких як:

· вугільна промисловість, при дегазації виробітків і гасінні загорянь;

· забезпеченні вибухопожежобезпеки при видобутку, перевезенні, зберіганні, переробці нафтопродуктів і хімічних речовин;

· освоєння шпар у нафтогазовидобувній промисловості;

· продувка охолодних сорочок турбогенераторів ТЕЦ, ГРЕЕС, АЕС і електролизерів від водню й повітря;

· продувка газопроводів для проведення ремонтно - відбудовних робіт;

· тривале й безвідхідне зберігання сільськогосподарської продукції, у тому числі насіння і зерна в регульованому газовому середовищі;

· сучасних хіміко-технологічних процесах, де потрібне застосування інертного середовища;

· лікуванні й профілактиці в медицині.

Розробці й створенню нових ефективних технологій і методів попередження, локалізації й ліквідації наслідків пожеж у багатьох галузях промисловості, забезпечення безпеки ведення гірських робіт, передував ряд надзвичайних ситуацій, що мали місце у вугільній промисловості України, країн ближнього й далекого зарубіжжя.

Для успішної боротьби з вогненною стихією сучасна протипожежна служба повинна мати у своєму розпорядженні різноманітну техніку. Пожежні автомобілі, автонасоси й ін. - це оснащення, розраховане на застосування води для гасіння пожежі й безпосередньо пов'язане з наявністю її джерела. Багатотонні автоцистерни, що використовуються в ситуаціях, коли доступ до джерела води утруднений або навіть неможливий, також не вирішують проблему безперервної подачі води через її скінчаємий запас. Зняття цього бар'єру є одним із найважливіших завдань при гасінні пожежі.

На сьогоднішній день відомі різні способи запобігання й гасіння пожеж. Найбільш ефективний з них полягає в створенні інертного газового середовища в ізольованому просторі вогнища пожежі. Необхідна для цього техніка будується на сучасних високих технологіях молекулярного рівня.

Першим прикладом успішного застосування такої техніки на території України може служити використання азотної мембранно-повітряної станції при проведення рятувальної акції й гасіння пожежі на шахті ім. Засядько м. Донецька в серпні 2001 року, де в якості вогнегасного засобу був використаний газоподібний азот, вироблений у безпосередній близькості від вогнища пожежі. Азот, що подається у виробіток, вироблявся азотною станцією закордонного виробництва. Аналогічних машин вітчизняного виробництва на той момент часу в нашій країні ще не існувало.

Вивчивши світову практику одержання інертних газових середовищ, технічні рішення, застосовувані провідними виробниками аналогічного устаткування, у ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» в 2003 році розроблений проект, виготовлений і випробуваний досвідчений зразок азотної мембранної гвинтової пересувної станції АМВП-15/0,7С В1 (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Загальний вид станції АМВП-15/0,7 С В1.

Принцип дії станції зрозумілий зі схеми, наведеної на рис. 3.2

Рис. 3.2 Принципова схема станції АМВП-15/0,7 С В1.

1. фільтр 0,01 мкм;

2. компресор сухого стиску;

3. кінцевий повітроохолоджувач із підтримкою заданої температури;

4. блок підготовки повітря;

5. мембранний блок.

Конструктивно станція складається із трьох модулів (рис. 3.3).

· модуль агрегату компресорного;

· модуль підготовки повітря й системи СТОСІВ і А;

· мембранний модуль.

Виготовлена фахівцями ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» станція АМВП-15/0,7 С В1, успішно пройшла заводські випробування на підприємстві - виготовлювачі й приймальні випробування в замовника (Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька обл., Україна).

Рис. 3.3 Конструктивне виконання станції АМВП-15/0,7 С В1.

Наприкінці 2003 року станція АМВП-15/0,7 С В1 була застосована при гасінні пожежі на одній із шахт ДП «Ровенькиантрацит». Оперативно доставлена на місце аварії станція, успішно зарекомендувала себе в реальних умовах пожежогасіння, подавши в гірський виробіток (зону горіння) 62000 м³ азоту. За допомогою станції АМВП-15/0,7 С В1 пожежа була ліквідована в плині 72 годин.

Практичне застосування станції в реальних умовах експлуатації показало необхідність проведення робіт з удосконалення досвідченого зразка станції.

Протягом 2004 року у ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» випущена настановна серія із шести станцій АМВП-15/0,7 С В1 (рис. 3.4).

Станції випущені в 2004 році мають ряд переваг, а саме:

· Удосконалено систему СТОСІВ і А;

· На вимогу замовника застосований приводний електродвигун напругою живлення 6000 У;

· Зменшені масо-габаритні характеристики блоку підготовки стисненого повітря. Це дозволило перекомпонувати устаткування станції таким чином, що значно збільшилася площа операторського відділення. Місце оператора обгороджене від впливу теплових потоків і підвищеного рівня шуму;

Рис. 3.4 Виробнича ділянка ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» задіяна на збірці станцій АМВП-15/0,7 С В1.

Станція змонтована на тривісному напівпричепі - контейнеровозі (рис. 3.5), що значно підвищує маневреність станції, а також дає можливість доставки станції у важкодоступні місця шахтного господарства.

В 2004 році три станції АМВП-15/0,7 С В1 виробництва ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» були задіяні при ліквідації аварії на шахті «Краснолиманська» у Донецькій області. За допомогою цих станцій, протягом майже двадцяти діб в гірський виробіток було подано більше одного мільйона м³ азоту, що дозволило згасити підземну пожежу й провести рятувальні роботи.

Застосування станцій при ліквідації наслідків вибуху метану в 11 південній лаві пл.Л3 ГП КК «Краснолиманська» (ускладненого пожежею) дозволило запобігти його поширенню по вентиляційному ходку лави, евакуювати трьох потерпілих, зберегти горношахтне устаткування вартістю 8,26 млн. гривень і створити вибухобезпечні умови для подальшого проведення робіт з розконсервації ізольованих, підготовлених до виїмки запасів вугілля в кількості 920 тисяч тонн.

Орієнтовних економічний ефект від застосування станцій склав близько 120 млн. гривень.

Рис. 3.5 Станція АМВП-15/0,7 С В1 випуску 2005 року.

Безвідмовна, надійна робота станцій одержала високу оцінку членів урядової комісії, була відзначена у виступі Прем'єр - міністра України.

ВАТ “НВАТ ВНДІкомпресормаш” виробив товарної продукції за результатами 2005 року на суму 65821,7 тис. грн. в діючих цінах. За звітний період колектив підприємства працював за наступними напрямками створення компресорного обладнання:

· розробка та виготовлення дослідного зразка компресорної установки ВВ -5/9 У1;

· виготовлення станції АМВП-0,25/0,7 СУ1 з мембранним розподільним блоком для виробництва азоту;

· випуск КУ УКВШ-5/7 для забезпечення стиснутим повітрям пневмоінструментів на шахтах;

· виготовлення ротаційних повітродувок;

· виготовлення дослідних зразків кульових кранів з новими видами покриття деталей затвору;

· розробка та виготовлення КУ загально промислового призначення НВЭ-10/,07 , НВЭ-20/0,8; НВЭ -15/0,7; ВВ-25/9 ; ВВ -32/8 М1; ВВ-32/8 М2; ВВ-50/9Ш

У звітному періоді підприємство співробітничало з підприємствами Росії з органами сертифікації НП ”СЦ НАСТХОЛ” м.Москва, ZS GschO IGD NANIO на отримання дозволу на реалізацію нашої продукції в Росії. Вся продукція виготовлена на підприємстві за звітний період представлена в табл.. 3.1.[42]

Таблиця 3.1 - Виготовленої продукції за 2005 рік

Види продукції	Од. виміру	Виготовлено за звітний рік	Вартість виготовленої продукції (тис. грн.)
Компресорні установки :
УКВШ-5/7; УКВШ-15/7; ВВ-50/8 та ін.	Шт.	488	50972
Шарова арматура	Шт.	390	1307

Основною діяльністю ВАТ “НВАТ ВНДІкомпресормаш” в 2005 р. було розробки та виробництво компресорного обладнання , яке використовується на шахтах, електростанціях , промислових підприємствах України та ближнього зарубіжжя. Підприємство також займається ремонтом КУ, проводить сервісне обслуговування КУ, здає приміщення в оперативну оренду . Облікова політика на підприємстві ведеться згідно стандартів П(С)БО. В 2005 р. підприємство реалізувало продукції власного виробництва, робіт, послуг на суму 77 869,2 тис.грн., в т.ч. ПДВ 12 978,2 тис. грн. , фактична собівартість реалізованої продукції склала 54 990 тис. грн., прибуток від операційної діяльності - 8 099 тис. грн. , що на 177% більше в порівнянні з минулим роком. Одержаний прибуток від реалізації перекрив збитки минулих періодів , адміністративні витрати та витрати на збут продукції Чистий прибуток за 2005 рік склав 5 301 тис. грн. В цілому на підприємстві за 2005 рік стабілізувалось фінансове становище. Відсутня заборгованість по платежах до бюджету та позабюджетних фондів, по заробітній платі. Поточна заробітна плата виплачується щомісячно без затримки. Середня чисельність персоналу підприємства за 2005 р. складає 615 чол., середньомісячна зарплата на одного працюючого склала 985,5 грн. [21]

Основним напрямком діяльності ВАТ “НВАТ ВНДІкомпресормаш” в 2006 р. продовжується розробка і виробництво дослідних зразків пересувних компресорних станцій продуктивністю 24 м³ та тиском 120 кг/см з дизельним приводом. В перспективі на 2005 рік планується розробка компресорних установок ВВ-40/8У3, ВВ-25/8У1 з дизельним приводом. Також на базі 6ВШ-2,5 планується розробка газових компресорних станцій, освоєння виробництва компресорних установок для оснащення газових та нафтових родовищ.[37]

Саме на прикладі даного підприємства і буде виконаний економічний аналіз матеріально-технічного постачання.

3.2 Загальна оцінка матеріально-технічної бази підприємства

У табл. 3.2 наведено дані державної звітності заводу металовиробів за звітний рік (тис. грн.).

Таблиця 3.2 - Показники державної звітності

Показник	Показник державної звітності
	на початок року	на кінець року
Статутний капітал	363	363
Загальна сума власного і позикового капіталу	34 037	37 826
Первісна (відновна) вартість основних засобів -- всього	18 872	20 478
Первісна (відновна) вартість основних виробничих засобів - всього	18 710	20 325
у тому числі:
машини та устаткування	5 103	5 900
інші основні засоби	13 607	14 425
Залишкова вартість основних засобів	11 173	11 621
у тому числі:
виробничі основні засоби основного виду діяльності (основні виробничі засоби)	11173	11621
Залишкова вартість нематеріальних активів	13	11
Сума зносу основних засобів - всього	7 699	8 857
у тому числі основних виробничих засобів	7 699	8 857
Незавершені капітальні вкладення	27	34
Сума власного капіталу	15 936	21 237
Запаси та затрати	14 277	20 347
Середньоспискова чисельність персоналу основної діяльності, чол.	647	615

За даними офіційної звітності, загальна сума власного і позикового капіталу зросла з 34 037 до 37 826 тис. грн., або на 11,132%, темп приросту вартості основних засобів (за первісною або відновною оцінкою) становив: за даними офіційної звітності - 8,51% (з 18 872 до 20478 тис. грн.). Така ж ситуація і з іншими показниками.

Порівняння динаміки показників за звітний рік свідчить про те, що підприємство збільшило за рік наявний (власний та позиковий) капітал на суму 3 789 тис. грн., з них більшу частину (1 375 тис. грн., або 36,29% приросту) спрямовано на збільшення основних засобів і 150 тис. грн. (3,96%) додатково вкладено інформатизацію, в т.ч. 40 тис. грн. на обчислювальну техніку і 110 тис. грн. на оплату послуг сторонніх підприємств у сфері інформатизації.[11]

Порівняння динаміки показників за звітний рік свідчить про те, що підприємство збільшило за рік наявний власний капітал на суму 5301 тис. грн., з них 448 тис. грн., або 11,82% приросту спрямовано на збільшення основних засобів і на 2 тис. грн. ( 0,05%) зменшено нематеріальні активи, 7 тис. грн. (0,18%) -- на зменшення капітальних вкладень, 6 070 тис. грн. - на збільшення запасів і затрат. Всього це свідчить про те, що частина фінансових ресурсів була вивільнена з витрат в інші активи (розрахунки, фінансові вкладення).

Вартість основних виробничих засобів на одного працівника основного виду діяльності підприємства становила на кінець звітного року 18 896грн. (11 621 :615) проти 28 000 грн. (18 872:674) на початок звітного року, тобто зменшилось на 48,18% .

При зменшенні за рік питомої ваги активної частини виробничих засобів з 27,27% ([5103:18710] * 100) до 29,03% має місце тенденція збільшення «старіння» основних виробничих засобів: у базовому році процент зносу їх становив 41,15% (7699:18710), у звітному році --43,58% (8857:20325).[9]

3.3 Оцінка технічного рівня підприємства та матеріалоємності продукції

Важливою характеристикою матеріально-технічної бази віковий склад активної частини основних засобів. Якщо на підприємстві переважає застаріле, зношене устаткування, це негативно відбивається на всіх головних кількісних та якісних показниках його діяльності, знижує потенціальні можливості зростання фондовіддачі і, зрештою, рентабельність. [22]

Для такого аналізу діюче устаткування необхідно згрупувати за видами, а всередині груп - за тривалістю експлуатації. Таке групування дає змогу робити висновки (включаючи такі, які випливають із порівняння з діючими нормативними термінами служби) щодо віку устаткування як у розрізі окремих їх видів, так і в цілому по підприємству.

Таблиця для характеристики вікового складу устаткування може мати такий вигляд (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Структура вікового складу обладнання на підприємстві

Вид обладнання	Вікова група, роки
	До 1	1-3	3-5	5-7	7-15	15-20	Понад 20	Всього
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Верстати:
токарні	-	-	-	-	6	16	3	25
фрезерні	-	-	-	-	9	6	-	15
шліфувальні	-	-	-	4	4	2	2	12
свердлувальні	-	1	3	4	4	4	18	34
Інше металорізальне обладнання	1	3	1	-	-	-	-	5
Ковальско-пресове обладнання	-	-	-	-	1	1	1	3
Деревообробне обладнання	-	-	-	3	2	-	-	5
Підйомно-транспортне обладнання	-	-	4	15	5	10	-	34
Силові машини і обладнання	-	-	4	20	16	45	30	115
Інші машини і обладнання	-	-	2	1	3	15	10	31
Разом	1	4	14	47	50	99	64	279
Питома вага, %	0,4	1,4	5,0	16,8	17,9	35,5	23,0	100

Аналізуючи дані про віковий склад обладнання, треба зважати на те, що термін експлуатації верстатів та іншого обладнання приблизно до 7 років в сучасних умовах розвитку технічного прогресу є оптимальним для заміни.

Якщо ж питома вага обладнання, що експлуатується більше цього терміну (у вищенаведеному прикладі це 76,4%, з них 30% - застаріле обладнання, придбане і змонтоване понад 20 років тому), дуже висока, то і робиться відповідний аналітичний висновок. Дані, наведені в табл. 3.3, дають змогу визначити як середній вік всього устаткування підприємства, так і окремих видів устаткування.[54]

Середній термін служби верстатів, що експлуатуються на підприємстві, за даними табл. 3.3 визначається так:

t_c=[(0,5*1)+ (2,0*4)+ (4,0*14) +(6,0*47) + (11,0*50) + (17,5*99) +(25,0*64)]: 279=15,2 року.

Для оцінки технічного рівня підприємства слід також використовувати динаміку показників, які характеризують технічну озброєність праці, -- фондоозброєність і енергоозброєність робітників, досягнутий рівень механізації праці. Важливе значення для оцінки матеріально-технічної бази підприємства мають величина його виробничої потужності та показники аналізу її використання. Заслуговує також на увагу аналіз правильності самого розрахунку виробничої потужності.[19]

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції (у натуральному вираженні і в оптових цінах) за рік (добу, зміну тощо).

Таблиця 3.4 містить в собі дані для розрахунку показників стану матеріально-технічної бази.

Таблиця 3.4 - Вихідні дані для розрахунку показників стану матеріально-технічної бази підприємства

Показник	На початок року	На кінець року	Темп зростання, %
Власний капітал, тис. грн.	15 936	21 237	133,3
Загальна сума капіталу, тис.грн.	34 037	37 826	111,13
Основні виробничі засоби за залишковою вартістю, тис. грн.	11 173	11 621	104,0
Те саме на одного працюючого основної діяльності, грн.	16 577	18 896	114,0
Інші основні засоби, тис. грн.	13 607	14 425	106,0
Питома вага активної частини основних засобів, %	27,27	29,03	106,5

Таблиця 3.5 дає наочне уявлення про цей стан підприємства і перспективи його технічного розвитку.

Таблиця 3.5 - Показник стану матеріально-технічної бази підприємства за 2005 рік

Показник	На початок року	На кінець року	Темп зростання, %
Знос основних виробничих засобів, %	41,15	43,58	105,9
Середній вік устаткування, роки	16,2	15,2	93,8
Коефіцієнт фондоозброєності робітників, грн./ 1 роб.	44 692	46 484	104,0
Коефіцієнт енергоозброєності робітників, квт/ 1 роб.	3 211,2	3 103,6	96,6
Коефіцієнт механізації праці,%	62,5	75	120,0
Виробнича потужність, тис.грн.	6 000	6 489	108,2
Коефіцієнт фактичного використання виробничої потужності, тис. грн.	95,0	93,1	98

За даними табл. 3.5 можна зробити висновок, що відсоток зносу основних виробничих засобів дуже великий, через те, що майже все устаткування підприємства було придбане дуже давно. Але це устаткування знаходиться в досить нормальному стані. Знос основних виробничих засобів на кінець року збільшився на 5,9%,незважаючи на те, що підприємство закупило декілька нових станків. Коефіцієнт енергоозброєності зменшився на 3,4% через зменшення використання електроенергії з метою її економії на кінець року. Коефіцієнт фондоозброєності збільшився на 4% через збільшення основних виробничих засобів за залишковою вартістю на кінець року. Дуже гарним знаком є те, що виробнича потужність підприємства зросла на 8,2%, це значить що підприємство отримало більше прибутку за звітний період ніж за минулий. Спостерігається значний ріст коефіцієнта механізації праці на 20% . Оцінка рівня організації виробництва, праці й управління здійснюється в результаті аналізу досить широкого кола показників. Серед них найбільш узагальнююче значення мають показники:

· рівень спеціалізації (включаючи внутрішньовиробничу) і кооперування;

· рівень безперервності виробництва;

· рівень ритмічності виробництва.[56]

У табл. 3.6 наведено дані про щомісячний випуск продукції за 2005 рік (тис. грн.). З огляду на високе аналітичне значення показника ритмічності випуску продукції, його доцільно розраховувати щорічно і мати динаміку річних показників.[25]

Таблиця 3.6 - Дані про щомісячний випуск продукції за 2005 рік, тис. грн.

Місяць	Випуск продукції	Прийнято для розрахунку показника ритмічності
	За планом	фактично
1	4998,0	3925,8	3925,8
2	5080,6	4082,1	4082,1
3	6879,0	4577,2	4577,2
4	6031,2	5284,3	5284,3
5	6948,0	3977,1	3977,1
6	7162,3	4556,1	4556,1
7	4868,6	4026,7	4026,7
8	6500,0	4144,4	4144,4
9	7030,0	6041,7	6041,7
10	7030,0	6709,4	6709,4
11	7030,0	4410,1	4410,1
12	7030,0	26134,3	7030,0
Разом	76587,7	77869,2	58764,9

Коефіцієнт ритмічності роботи підприємства за рік становить 0,77 (58 764,9:76587,7), тобто підприємство має значні резерви підвищення ритмічності.

Служби матеріально-технічного забезпечення повинні складати графіки укладання договорів з підприємствами - постачальниками матеріальних ресурсів з обов'язковим урахуванням не тільки заявок цехів і відділів -- споживачів сировини та матеріалів, айв обов'язковому порядку -- з урахуванням перехідних залишків їх і встановлених нормативів запасів. На багатьох підприємствах запроваджено порядок, за яким усі проекти договорів з постачальниками на закупівлю матеріальних ресурсів обов'язково візуються начальником фінансової служби з метою запобігання завезенню їх у кількостях, які перевищують нормальну потребу, зокрема через ігнорування даних про наявність понаднормативних запасів. Якщо фінансові служби не запроваджують жорсткого контролю за завезенням сировини і матеріалів, це часто призводить до накопичення зайвих складських запасів і, як наслідок, -- до заморожування фінансових ресурсів, уповільнення їх оборотності, збільшення витрат підприємства, які підвищують собівартість продукції (головним чином за рахунок збільшення складських витрат, витрат на сплату процентів за банківські кредити).

Це можна проілюструвати таким прикладом: валовий доход підприємства за перший квартал 2005 р. за всіма складовими (згідно з декларацією про прибуток) становить 65162тис.грн., валові витрати 61984 тис. грн., амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів і нематеріальних активів -- 663 тис. грн. Балансові залишки покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, малоцінних і швидкозношуваних предметів на складах, а також у залишках незавершеного виробництва і готової продукції: на 1 січня 2005 р. - 7037 тис. грн., на 1 квітня 2005 р. - 12499 тис. грн., приріст за квартал залишків зазначених матеріальних ресурсів --5462 тис. грн. За цих умов податкове зобов'язання підприємства з податку на прибуток становитиме: [65162-(61984-5462)-663] *0,3 = 2393,1 тис. грн., у тому числі за рахунок приросту матеріальних ресурсів на складах податок збільшився на 0,3 * 5462 = 1638,6 тис. грн.[45]

Для аналізу виконання програми матеріально-технічного забезпечення підприємства може бути складена машинограма за такою формою (табл. 3.7). Така машинограма дає можливість оцінити стан виконання плану постачання основними видами сировини і матеріалів.[43]

Аналогічні розрахунки доцільно провести по групах: допоміжні матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо і паливно-мастильні матеріали, електроенергія і газ. Після цього складається таблиця, яка узагальнює оцінку роботи підприємства з матеріально-технічного забезпечення (див. табл. 3.8).

За даними бухгалтерського і складського обліку слід оцінити ритмічність надходження на підприємство конкретних видів сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива та інших матеріальних ресурсів. Якщо є факти, коли їх залишки на окремі дати або відсутні, або значно менші нормативних, це, навіть при виконанні плану надходження матеріальних ресурсів у цілому за рік (квартал, місяць), свідчить про низький рівень організації матеріально-технічного постачання.

Таблиця 3.7 - Забезпеченість підприємства основними видами сировини і матеріалів у 2005 році

Номенклатура сировини	Потреба з урахуванням перехідних залишків	Фактично надійшло	% забезпеченості	Середня облікова вартість, грн.	Вартість матеріальних ресурсів, тис. грн.
					Плановий обсяг	Фактичний обсяг (у межах планового)
Сталь сортова холоднотягнута, т.	171	180	105,3	503	86,0	86,0
Сталь тонколистова оцинкована, т.	1360	1240	91,2	230	312,8	285,2
Прокат алюмінієвий, т.	3	3	100	2620	7,9	7,9
Пиломатеріали, м3	720	850	118,1	248	178,6	178,6
і т.д.	…	…	…	…	…	…
Разом	?	?	?	?	44 200	36 079,3

З даних таблиці 3.7 можна сказати, що служба постачання закупила на 3% тон більше необхідного сталі сортової холоднотягнутої, а на 8,8% тон менше - сталі тонколистової оцинкованої, на 18,1% м³ - пиломатеріалів.

Після цього складається таблиця, яка узагальнює оцінку роботи підприємства з матеріально-технічного забезпечення (див. табл. 3.8). В цій таблиці оцінюється стан матеріально-технічного постачання підприємства за 2005 рік по таким групам матеріально-технічних ресурсів: основні матеріали; допоміжні матеріали; покупні комплектуючі; паливо і паливо-мастильні матеріали; газ, енергія.[29]