Економічний аналіз. Організація аналітичної роботи на підприємстві

У колонці 9 відображаються зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумку балансу (підсумок колонки 6).

Таблиця 12.3. Актив порівняльного аналітичного балансу, тис. грн.

Актив балансу	Абсолютні величини	Питома вага, %	Зміни
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	в абсолютних величинах (3 - 2)	у питомій вазі (5 - 4)	у відсотках до величини на початок періоду (6/2)*100	у відсотках до зміни підсумку балансу (6/?6)*100
1	2	3	4	5	6	7	8	9
І. Необоротні активи
II. Оборотні активи
У тому числі: -- запаси
-- векселі одержані
-- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
-- дебіторська заборгованість за розрахунками та ін.
-- поточні фінансові інвестиції
-- грошові кошти та їх еквіваленти
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
Баланс

Порівняльний аналітичний баланс зводить в одне ціле і систематизує ті розрахунки, які зазвичай виконує кожний аналітик, вивчаючи баланс.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану.

Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу.

Проводячи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величини різних статей балансу за аналізований період.

Метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.

Усі показники порівняльного балансу можна розподілити на три групи:

— показники структури балансу;

— показники динаміки балансу;

— показники структурної динаміки балансу.

Найважливішими для осмислення загальної картини зміни фінансового стану є показники структурної динаміки балансу, наведені в колонці 9 порівняльного аналітичного балансу.

Зіставляючи структурні зміни в активі й пасиві, можна визначити, через які джерела в основному був приплив нових засобів і в які активи ці нові засоби в основному було вкладено.

Таблиця 12.4. Пасив порівняльного аналітичного балансу, тис. грн.

Пасив балансу	Абсолютні величини	Питома вага, %	Зміни
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	в абсолютних величинах (3 - 2)	у питомій вазі (5 - 4)	у відсотках до величини на початок періоду (6/2)*100	у відсотках до зміни підсумку балансу (6/?6)*100
1	2	3	4	5	6	7	8	9
І. Власний капітал
II. Забезпечення наступних виплат і платежів
IІІ. Довгострокові зобов'язання
IV. Поточні зобов'язання
У тому числі: -- короткострокові кредити банку
-- поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
-- видані векселі
-- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
-- поточні зобов'язання за розрахунками та ін.
V. Доходи майбутніх періодів
Баланс

Таблиця 12.5. Порівняльний аналітичний баланс стану запасів (статті 100-140), тис. грн.

Актив	Абсолютні величини	Питома вага, %	Зміни
	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	в абсолютних величинах (3 - 2)	у питомій вазі (5 - 4)	у відсотках до величини на початок періоду (6/2)*100	у відсотках до зміни підсумку балансу (6/?6)*100
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Виробничі запаси
Незавершене виробництво
Готова продукція
Товари
Разом

12.4 Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками платоспроможності.

Платоспроможність -- це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої зобов'язання. У процесі фінансового аналізу вивчається поточна й перспективна платоспроможність.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є: наявність грошей у касі, на поточних рахунках; брак простроченої кредиторської заборгованості. Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.

Вважається, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

Перевищення платіжних коштів над терміновими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Поточна платоспроможність визначається за звітний період.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.

До суми платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидкореалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До строкових зобов'язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс.

Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках) в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованостей фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).

Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду.

Рівень платоспроможності підприємства рекомендується визначати за формулою:

Кпс =

де Кпс-- коефіцієнт платоспроможності;

ЧЛА -- „чисті” ліквідні активи (гроші, швидколіквідні цінні папери);

ПКт -- короткотерміновий (поточний) позиковий капітал, строк повернення якого настав або настає впродовж кількох днів.

Підприємство для підтримання своєї платоспроможності має так будувати свої платіжні відносини з кредиторами і свої платіжні календарі, щоб цей показник постійно перебував на рівні 1. Якщо показник Кпс < 0,5, це означає, що платоспроможність підприємства дуже низька.

Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу. Є три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошова, розрахункова і ліквідна.

В практиці аналітичної роботи використовують такі показники платоспроможності:

— коефіцієнт абсолютної платоспроможності;

— коефіцієнт термінової платоспроможності;

— коефіцієнт проміжної платоспроможності;

— коефіцієнт загальної платоспроможності.

1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Кап) розраховується за відношенням суми грошових коштів на рахунках підприємства в національній та іноземній валютах (ГК) до короткострокових зобов'язань за платежами (Ккз):

Кап=

Цей коефіцієнт найбільш жорсткий в оцінках платоспроможності і найбільш нестійкий. Ним визначають, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити зараз. Гранично допустиме значення цього коефіцієнта -- 0,1-0,2. Через високу нестабільність він не може бути єдиним і достатнім в оцінках платоспроможності підприємства.

2. Коефіцієнт термінової платоспроможності (Ктп) розраховується за відношенням грошових коштів (ГК), їх еквівалентів (ЕГК) та поточних фінансових інвестицій (ПФІ) до короткострокових зобов'язань за платежами:

Ктп=

Цей коефіцієнт свідчить про те, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов'язання за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів і поточні фінансові інвестиції можуть без особливих труднощів бути конвертовані у засоби платежу. Його нормативне значення -- 0,25-0,35. Терміни можливого погашення короткострокових зобов'язань можна досить точно визначити.

3. Коефіцієнт проміжної платоспроможності (Кпп) обчислюються відношенням суми грошових коштів і їхніх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебіторської заборгованості (ДЗр) до короткострокових зобов'язань за платежами:

Кпп=

Цей коефіцієнт засвідчує потенційну здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Така можливість залежить від багатьох причин, і, насамперед, від швидкості платіжного документообігу.

Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні -- 0,7-0,8. Визначивши реальні терміни погашення дебіторської заборгованості можна скласти календар погашення поточних зобов'язань.

4. Коефіцієнт загальної платоспроможності (Кзп), який ще називають загальним коефіцієнтом покриття, визначають за відношенням всієї суми оборотних активів (Ао) до короткострокових зобов'язань за платежами:

Кзп=

Цей коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних активів для погашення поточних зобов'язань. Критичним можна вважати значення цього коефіцієнта на рівні Кзп > 0. Нормальний фінансовий стан підприємства тоді, коли значення коефіцієнта 2,0-2,5. Допустиме значення цього коефіцієнта визначає підприємство залежно від конкретних умов господарювання та стану ринкового середовища.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення й аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Як правило, причинами неплатоспроможності є:

— невиконання плану з випуску й реалізації продукції;

— помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

— порушення структури й асортименту продукції, зниження її якості;

— збільшення собівартості продукції;

— недотримання режиму економії;

— недовиконання плану прибутків й як результат -- недостача власних джерел самофінансування;

— інфляційні процеси й податкова політика, зокрема високий відсоток оподатковування;

— відволікання коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції;

— в умовах конкуренції втрата каналів реалізації й постійних покупців, замовників;

— неплатоспроможність самих покупців і замовників;

— низька оборотність оборотного капіталу.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними й щоб можна було інтерпретувати отримані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх за минулий рік, а також за кілька попередніх років; з нормативами, які прийняті на підприємстві; з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів, з галузевими показниками.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств внаслідок їх банкрутства, одним із найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін „ліквідний” передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства -- це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку 311 „Поточні рахунки в національній валюті”). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки в разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість -- теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротшим є цей період, тим вищою буде ліквідність даного виду активів.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) -- це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу). Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

2. Активи, що швидко реалізуються (А2) -- це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (A3) -- це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки від 100 до 140, а також 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А4) -- це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу („Необоротні активи”).

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П1) -- це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 включно), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) -- це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу („Поточні зобов'язання”).

3. Довгострокові пасиви (П3) -- це довгострокові зобов'язання -- 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) -- це статті 1-го розділу пасиву балансу („Власний капітал”) -- (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи: складання балансу ліквідності; розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу -- це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються такі умови:

А1>П1, А2 >П2, A3 > ПЗ, А4 < П4.

Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланс ліквідності є одним із джерел інформації для складання фінансового плану, за допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання.

Основні показники ліквідності включають такі:

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності -- цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнтові покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину -- виробничі запаси.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна погасити негайно.

12.5 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість -- одна з характеристик відповідності структури джерел фінансування в структурі активів. На відміну від платоспроможності, яка оцінює оборотні активи й короткострокові зобов'язання підприємства, фінансова стабільність визначається на основі співвідношення різних видів джерел фінансування і його відповідності складу активів.

На фінансову стійкість підприємства чинять вплив різні фактори:

— становище підприємства на товарному ринку;

— виробництво та випуск продукції, яка користується попитом;

— його потенціал в діловому співробітництві;

— ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

— наявність неплатоспроможних дебіторів;

— ефективність господарських та фінансових операцій тощо.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту чи іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство керувало фінансовими ресурсами на протязі періоду, який був попереднім цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і нестачі у нього коштів для розвитку виробництва, а лишки -- перешкоджати розвитку, обтяжувати витрати підприємства лишніми запасами і резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявленням.

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, необхідно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стійкості підприємства, яку поділяють на такі основні типи:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану підприємства відповідає умові:

О- З = + В,

де О-- вартість власних оборотних коштів;

З -- вартість запасів і затрат;

В -- лишок власних оборотних коштів.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів.

2. Нормальна стійкість фінансового стану, за якої гарантується платоспроможність:

О - З= +В,

де О-- вартість залучених довготермінових коштів;

В -- лишок власних і довготермінових позикових коштів формування запасів і затрат.

Приведене співвідношення відповідає стану, коли підприємство, яке успішно функціонує використовує для покриття запасів різні „нормальні” джерела коштів -- власні та позичені.

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платоспроможність, але не виключена можливість відновити рівновагу за рахунок залучення додаткових джерел власних коштів при:

О + Д - З= +В

де Ос -- вартість залучених коштів;

Д -- додатково залучені власні кошти, що послаблюють фінансову напругу;

Вс -- лишок власних і залучених коштів формування запасів і затрат.

Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

4. Кризова фінансова стійкість (підприємство на межі банкрутства) визначається залежністю:

Г + П + Д К + К,

де Гк -- грошові кошти;

П -- цінні папери;

Дз -- дебіторська заборгованість;

Кз -- кредиторська заборгованість;

Кн -- кредити та позики, що не погашені в строк.

Характеризується ситуацією, коли на додачу до попередньої нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. В умовах ринкової економіки при неодноразовому повторенні ситуації таке підприємство вважається збанкрутілим.

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Найбільш узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (лишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і затрат, тобто різниця між величиною джерел коштів і величиною запасів і затрат. При ньому мається на увазі забезпеченість джерелами власних і залучених коштів, за виключенням кредиторської заборгованості та інших пасивів.

Для характеристики джерел формування запасів і затрат використовуються декілька показників, які відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (Кво). Розраховується як різниця між джерелами власних і прирівняних до них коштів (І розділ пасиву балансу) і позаоборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал

Кво = Ір. ПБ - Ір. АБ

де: Iр. ІІБ -- підсумок розділу I пасиву балансу;

І р. АБ -- підсумок розділу І активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (Кп). Одержується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (II розділ пасиву балансу):

Кп = Кво + IІр. ПБ,

де II р. ПБ -- підсумок розділу II пасиву балансу.

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (Ксум). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

Ксум=Кп + Кзк,

де Кзк -- короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін).

Показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

1. Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (Кво):

Кво=Кво - ЗВ,

де ЗВ -- запаси і затрати (розділ II активу балансу);

2. Лишки (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (Кп):

Кп=Кп - ЗВ.

3. Лишки (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (Ксум):

Ксум= Ксум - ЗВ.

У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості -- наявність власних оборотних коштів який можна розрахувати в два способи:

Першій спосіб. Даний показник розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

Кво=(IIр. АБ - IIIр. АБ) - IIIр.ПБ,

де IIр. АБ + Шр. ПБ -- поточні активи, тобто сума підсумків розділів II та ІП активу балансу;

IIIр. ПБ -- поточна (короткострокова) кредиторська заборгованість, підсумок розділу III пасиву балансу.

Він показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості.

Другий спосіб. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною позаоборотних активів:

Кво=(Ір. ПБ + IIр. ПБ) - Iр. АБ,

де Ір. ПБ + IIр. ПБ -- постійний перманентний капітал тобто сума підсумків розділів I і II пасиву балансу;

Iр. АБ -- величина позаоборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов'язково мати власні оборотні кошти.

Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно з П(С)БО2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю, тобто від підсумку розділу II активу балансу треба відняти підсумок розділу IV пасиву баланcу.

Відносні показники фінансової стійкості -- система коефіцієнтів, аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та в динаміці змін за попередні періоди.

У світовій і вітчизняній обліково-економічній практиці розроблена система показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, основними із них є:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Він визначається: Кк = власний капітал (підсумок І розділу пасиву) / всього господарських коштів (валюта балансу).

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність, чим вище значення цього показника, тим вища фінансова стійкість підприємства, і воно працює стабільно і незалежне від зовнішніх кредиторів.

Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу -- їх сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%).

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу розраховується за формулою:

Ккпк=,

де ПК -- позиковий капітал (довгострокові й короткострокові зобов'язання підприємства);

ВБ -- валюта балансу.

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Він розраховується як відношення позикового капіталу до загального капіталу (валюти балансу).

Кфз=,

де Кфз -- коефіцієнт фінансової залежності;

КП -- позиковий капітал;

ВБ -- загальний капітал (валюта балансу).

Коефіцієнт фінансової залежності підприємства означає, наскільки активи підприємства фінансуються за рахунок позикових коштів. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 гривні, вкладеній в активи підприємства, 25 копійок -- позикові.

3. Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

Ксок= = або ,

де Ксок -- стабільність структури оборотних коштів;

ОК -- оборотні кошти.

Зростання цього показника є позитивною тенденцією.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів). Він розраховується:

Кмвк = = або ,

де Кмвк -- коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК -- власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

Рекомендоване значення -- 0,5 і вище.

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.

5. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Він визначається:

Кдв=довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банку (р.Ш пасиву + p.IV пасиву) + довгострокові позики)) / основні кошти та інші позаобігові активи (підсумок І розділу активу балансу).

Низьке значення цього коефіцієнта може свідчити про неможливість залучення довгострокових кредитів і позик, а занадто високе -- або про можливості надання надійних застав або фінансових поручительств, або про сильну залежність від сторонніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Він визначається:

Квз=залучений капітал (підсумок IIІ розділу пасиву балансу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Він показує скільки залучених коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. Нормальним рахується співвідношення 1:2, при якому одна третина загального фінансування сформована за рахунок залучених коштів.

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів, Розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

Кдзк=

де Кдзк -- коефіцієнт довгострокових залучених коштів;

-- сума довгострокових залучених коштів;

ДК -- довгостроковий капітал.

Особливо високе значення цього показника свідчить про сильну залежність від залученого капіталу, про необхідність виплачувати в перспективі значні суми коштів у вигляді відсотків за користування кредитами і т.д.

8. Коефіцієнт незалежності (автономії).

Він визначається:

Кн=джерела власних коштів (підсумок І розділу пасиву балансу) / загальний підсумок балансу (загальна сума фінансування)

Він показує долю власних коштів в загальній сумі усіх коштів підприємства, які авансовані ним для здійснення статутної діяльності.

Вважається, що чим вище доля власних коштів (капіталу), тим більше шансів у підприємства справитися з непередбаченими обставинами, які виникають в ринковій економіці.

Мінімальне граничне значення коефіцієнта незалежності (автономії) оцінюється на рівні 0,5.

12.6 Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінансовими органами, підрядниками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість -- це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість -- результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується платіж різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною сплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень у підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих відносинах з ними.

Дебіторська заборгованість показана в розділі II балансу за статтями „Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” та „Дебіторська заборгованість за розрахунками”.

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду.

Далі визначається невиправдана заборгованість і з'ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або бухгалтерських відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість -- це заборгованість, яка виникла згідно з пред'явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської заборгованості належать заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестача і витрати, зумовлені псуванням товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану.

На практиці існує кілька показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

1) Кількість оборотів суми дебіторської заборгованості (Одз):

де ВР -- виручка від реалізації продукції (ряд. 035 ф. 2);

ДЗс -- середня сума дебіторської заборгованості ((ряд. 160 ф. 1 на початок періоду + ряд. 160 ф. 1 на кінець періоду)/2).

Цей показник відображає, скільки разів протягом року (або іншого періоду) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок сум дебіторів, а також визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного -- з боку підприємства, тобто коли підприємство дає товар іншим суб'єктам з відстрочкою платежу, то воно виступає як кредитор. Інакше кажучи, цей показник відображає збільшення або зменшення комерційного кредиту, який надає підприємство. Збільшення показника означає скорочення продажу в кредит. Зменшення означає збільшення обсягів кредиту.

2) Для визначення тривалості оборотів дебіторської заборгованості (середнього строку оборотності дебіторської заборгованості, Одс) використовується зворотна формула:

де ВР -- виручка від реалізації продукції (ряд. 035 ф. 2);

ДЗс -- середня сума дебіторської заборгованості.

Слід зауважити, що при визначенні вищезазначених показників треба брати тільки ті суми з балансу, які мають безпосереднє відношення до обсягів реалізації товарів підприємства.

3) Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

,

де ДЗ -- дебіторська заборгованість;

КЗ -- кредиторська заборгованість.

Позитивно оцінюється цей коефіцієнт, коли дебіторська заборгованість більша за кредиторську.

Аналіз кредиторської заборгованості треба починати з виявлення складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу (табл. 12.6).

Таблиця 12.6. Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості

№ п/п	Розрахунки з кредиторами	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна протягом звітного періоду
		тис. грн	питома вага, %	тис. грн	питома вага, %	у сумі, тис. грн	у питомій вазі
1	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
2	Поточні зобов'язання за розрахунками: -- з одержаних авансів
3	-- з бюджетом
4	-- з позабюджетних платежів
5	-- зі страхування
6	-- з оплати праці
7	-- з учасниками
8	Інші поточні зобов'язання
9	Усього		100		100		--

Під час аналізу кредиторської заборгованості треба також визначити допустиму та невиправдану кредиторську заборгованість.

До допустимої кредиторської заборгованості відносять заборгованість постачальникам за акцептовані платіжні вимоги; непрострочену заборгованість до бюджету.

До невиправданої кредиторської заборгованості відносять прострочену заборгованість постачальникам; прострочену заборгованість бюджету за податок на прибуток; позики, не погашені в строк та інші внески.

Як і при аналізі дебіторської заборгованості, необхідно визначити показники, які характеризують стан кредиторської заборгованості. Ними є:

1) Оборотність кредиторської заборгованості:

де СЗ -- сума закупівель (придбань) -- це [(ряд. 035 ф. 2 - ряд. 100 ф. 2) + (ряд. 100 ф. 1 + ряд. 140 ф. 1)] - [(ряд. 240 ф. 2 + ряд. 250 ф. 2 + ряд. 260 ф. 2)];

КЗс -- середня кредиторська заборгованість.

2) Показник середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (для визначення середнього строку оборотності кредиторської заборгованості):

де СЗ -- сума закупівель (придбань);

КЗс -- середня кредиторська заборгованість.

Показник визначає середній строк погашення боргів підприємства (за вирахуванням зобов'язань перед банком).

Завершується аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості їх порівняльною характеристикою. Для цього складається аналітична таблиця (табл. 12.7).

Таблиця 12.7. Показники дебіторської і кредиторської заборгованості, тис. грн.

Стаття балансу	Дебіторська заборгованість	Кредитор-ська заборго-ваність	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги Зобов'язання за розрахунками: -- з бюджетом -- з авансів -- з позабюджетних платежів -- з оплати праці -- з учасниками -- зі страхування -- з іншими
Усього

Результати такого аналізу можуть свідчити про те, що:

w збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості може мати негативні наслідки щодо фінансового стану підприємства;

w зменшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами;

w збільшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може бути результатом неплатоспроможності покупців.

ТЕМА 13. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.1 Заключний етап аналітичної роботи на підприємстві

Система економічних показників роботи підприємств окремих галузей промисловості різних форм власності покликана характеризувати їх виробничо-господарську діяльність, якість і ефективність використання ними матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Об'єктивність результатів аналізу, розроблених висновків і пропозицій, а також ефективність використання їх для поліпшення виробничо-фінансової діяльності промислових підприємств зумовлені характером її показників, що застосовуються в аналітичній роботі.

Усі економічні показники тісно пов'язані між собою і утворюють єдину систему. Їх рівень знаходить відображення у розрахункових та звітних даних.

Показники, що використовуються в економічному аналізі, повинні відповідати таким вимогам:

— характеризувати головний напрямок діяльності об'єкта та його структурних підрозділів;

— виражати основну мету виробничо-господарської діяльності підприємства;

— достовірно відбивати реальні процеси господарювання та їх результати;

— сприяти стимулюванню та матеріальному заохоченню кращої роботи.

При узагальненні матеріалів, одержаних в процесі аналітичної роботи, доцільно користуватись даними табл. 13.1.

Заключний етап аналітичної роботи на підприємстві полягає в узагальненні та оформленні результатів аналізу, розробці висновків і пропозицій.

Висновки і пропозиції можуть зводитись до вдосконалення управління виробництвом, його організації і технології, до впровадження заходів науково-технічного прогресу, посилення режиму економії, усунення непродуктивних витрат тощо.

Загальні висновки з аналізу доцільно робити за кожним техніко-економічним показником.

Важливий етап узагальнення результатів аналізу -- складання пояснювальної записки. Це аналітичний документ, в якому оформлюються висновки за результатами аналізу, зроблені на основі всіх аналітичних розрахунків, таблиць та аналітичних записів.

Пояснювальна записка може містити: загальну характеристику виробничо-господарської діяльності підприємства за звітний період; перелік чинників та ступінь їх впливу на виконання виробничих показників, що вивчались під час аналізу; взаємозв'язок і взаємодія окремих чинників; виявленні в результаті аналізу недоліки і резерви підвищення ефективності виробництва.

Таблиця 13.1 Основні техніко-економічні показники діяльності промислового підприємства

№ п/п	Показник	Одиниця виміру	Базовий рік	Звітний рік	Відхилення (+/-)	Темп зростання, %
	Закуплено:
1	сировини А
2	сировини Б
3	сировини Х
	Вироблено:
4	продукції 1
5	продукції 2
6	продукції n
7	Обсяг виробленої продукції	тис. грн.
8	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.
9	Основні промислово-виробничі засоби	тис. грн.
10	У тому числі: активна частина	тис. грн.
11	Фондовіддача всіх основних засобів	грн./ грн.
12	У тому числі: активної частини	грн./ грн.
13	Вартість обігових коштів	тис. грн.
14	Чисельність промислово-виробничого персоналу	чол.
15	У тому числі: робітників	чол.
16	Заробіток на одного працівника ПВП	тис. грн./ чол.
17	У тому числі: на одного робітника	тис. грн./ чол.
18	Собівартість виробленої продукції	тис. грн.
19	витрати на 1 грн. виробленої продукції	коп.
20	Валовий прибуток	тис. грн.
21	Чистий прибуток	тис. грн.
22	Рентабельність виробництва	%

13.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

Важливою частиною економічного аналізу фінансового стану підприємства на заключному етапі є аналіз ділової активності та ефективності господарювання.

Результатами такого аналізу в першу чергу зацікавлені внутрішні користувачі (власники майна, менеджери різних рівнів управління і спеціалісти) та зовнішні користувачі (інвестори, постачальники, покупці, банки, фінансові органи тощо).

Основними завданнями такого аналізу є оцінка стану, виявлення чинників, які привели підприємство до сучасного рівня, обґрунтованість та підготовка пропозицій і заходів щодо кращого використання усіх виробничих ресурсів.

Ділова активність підприємства визначається співставленням ресурсів і результатів. Основні показники ефективності та ділової активності підприємства можна подати у вигляді табл. 13.2.

Таблиця 13.2. Основні техніко-економічні показники діяльності промислового підприємства

Умовні позначенян	Показник	Одиниця виміру	Алгоритм розрахунку	Базовий рік	Звітний рік	Відхилення (+/-)
ВР	Продуктивність праці	тис.грн./ чол.	обсяг продукції/ чисельність ПВП
Фв	Фондовіддача	грн./грн.	обсяг продукції/ вартість ОЗ
Мв	Матеріаловіддача	грн./грн.	обсяг продукції / матеріальні витрати
Рв	Рентабельність виробництва	%	чистий прибуток/ собівартість продукції
Зкв	Капіталовіддача майна (коефіцієнт ділової активності)	грн./грн.	ф.2 р.35/ ф.1 р.280
Кем	Коефіцієнт ефективності використання майна		ф.1 р.280/ ф.2 р.35
Пзк	Прибутковість загального капіталу	грн./грн.	ф.2 (220-225)/ ф.1 р.280
Пвк	Прибутковість власного капіталу	грн./грн.	ф.2 (220-225)/ ф.1 (330+360)
Ппр	Прибутковість реалізації продукції	грн./грн.	ф2. р.220/ р.035
Кеф	Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів		ф.1 р.280/ ф.2 р.035
Ток	Період окупності власного капіталу	роки	ф.1 р.380/ ф.2 р.220
Кгл	Коефіцієнт готівкової ліквідності		ф.1 (230+240)/ 620
Кшл	Коефіцієнт швидкої ліквідності		ф.1(260-(100+...+ 140))/ 620
Продовження табл. 13.2
Ко	Коефіцієнт обіговості обігових коштів		ф.2 р.035/ ф.І р.260
Св	Сума вивільнених з обігу коштів в результаті прискорення обіговості	тис. грн.	спеціальний розрахунок
Код	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		ф.2 р.035/ ф.1 (150+... +210)
Кок	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		ф.2 р.035/ ф.1 р.620
Кмр	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу		ф.1(100+...+140+270)/ (260+270-620)
Кмв	Коефіцієнт маневреності власного капіталу		ф.1 (380+460-080)/ 380
Кзп	Коефіцієнт загального покриття обігових коштів		ф.1 (280-080)/ 620
Кзо	Коефіцієнт завантаження основного капіталу		ф.1 р.030/ ф.2 р.035
Кзоб	Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу		ф.1 р.260/ ф.2 р.035
Кзд	Коефіцієнт завантаження дебіторської заборгованості		ф. 1(160+170+...+210)/ ф.2 р.035
Кза	Коефіцієнт завантаження усіх активів		ф.1 р.280/ ф.2 р.035

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства залежить від трьох основних складових виробничого процесу:

— робочої сили;

— основних виробничих засобів;

— матеріальних ресурсів.

Саме тому на заключному етапі економічного аналізу доцільно ще раз повернутися до таких показників ефективності як продуктивність праці (використання трудових ресурсів), віддача основних засобів, капіталовіддача (використання основного капіталу) і матеріаловіддача (використання матеріальних ресурсів).

Оскільки рівень промислового виробництва суттєво залежить від сумарного впливу інтенсивних (віддача основних засобів, матеріаловіддача і продуктивність праці) та екстенсивних (основні виробничі засоби, матеріальні ресурси і трудові ресурси) чинників, то на практиці виникає потреба визначення цього сумарного впливу на ефективність виробництва.

На першому етапі розрахунків потрібно визначити питому вагу окремих ресурсів в загальній сумі виробничих ресурсів. Для цього усі види ресурсів рекомендується привести до одного виду -- трудових ресурсів -- діленням вартості основних виробничих засобів і матеріальних витрат в базовому та звітному періодах на продуктивність праці відповідного періоду.

Другий етап розрахунків передбачає визначення середньої суми виробничих ресурсів і питомої ваги окремих ресурсів в загальній сумі виробничих ресурсів. Середня сума окремих ресурсів визначається як підсумок їх у звітному та базовому періодах і діленням на два. Загальна середня сума виробничих ресурсів визначається як підсумок середніх обсягів окремих ресурсів, приведених до трудових, а їх питома вага -- діленням окремих, приведених до трудових, ресурсів до загальної середньої суми виробничих ресурсів.

На третьому етапі визначається загальний вплив усіх інтенсивних чинників на зміну обсягів виробництв за наступною формулою:

?ВПінт = ?ВР • ТТР + ?Фв • ТОЗ + ?Мв • ТМР

де ВП -- обсяг виробництва;

?ВР, ?Фв, ?Мв -- вплив на зміну обсягів виробництва відповідно продуктивності праці, віддачі основних засобів та матеріаловіддачі;

ТТР, ТОЗ, ТМР -- питома вага відповідно трудових ресурсів, основних виробничих засобів і матеріальних ресурсів у загальній сумі виробничих ресурсів.

Четвертий етап розрахунку -- визначення загального впливу усіх екстенсивних чинників на зміну обсягів виробництва. Цей вплив визначається за формулою:

?ВПекс = ?ПВП • ТТР + ?ОЗ • ТОЗ + ?МР • ТМР

де ?ПВП, ?ОЗ, ?МР -- вплив на зміну обсягів виробництва відповідно чисельності промислово-виробничого персоналу, основних промислово-виробничих засобів та матеріальних ресурсів.

На завершальному етапі розрахунку визначається сумарний вплив усіх інтенсивних і екстенсивних чинників на зміну обсягів виробництв за наступною формулою:

?ВП = ?ВПінт + ?ВПекс.

Крім того, на підприємстві доцільно проаналізувати оборотність коштів і заборгованості, визначити суму вивільнених чи залучених до обороту коштів у результаті зміни їх оборотності, проаналізувати прибутковість та маневреність капіталу.

Необхідність виконання річної виробничої програми з мінімальними витратами обумовлює підвищення ефективності використання активів підприємства.

Ефективність використання активів визначається шляхом співставлення результатів виробничо-господарської діяльності з реальною величиною активів.

Інформацію про вартість активів та їх структуру надає Баланс, а фінансові результати діяльності об'єктивно відображені у Звіті про фінансові результати.

Загальні показники, які характеризують ефективність використання активів -- це коефіцієнт віддачі активів, який визначаються як відношення обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до обсягу активів (валюти балансу).

Цей показник за різними джерелами має декілька назв (коефіцієнт ділової активності, коефіцієнт оборотності активів, показник капіталовіддачі майна тощо), але суть його від цього не змінюється, оскільки він свідчить, який обсяг чистого доходу (виручки) від реалізації продукції припадає на одну гривню вкладених коштів.

Зрозуміло, що на цей показник суттєво впливають галузеві особливості.

Оскільки різні групи активів по різному переносять свою вартість на вартість продукції, яка виробляється підприємством, то вони по різному впливають на рівень віддачі активів. Саме тому доцільно визначати, яку віддачу дають основні засоби (основний капітал) та оборотні засоби (оборотний капітал).

Ефективне використання основного капіталу характеризується коефіцієнтами оборотності і завантаження основного капіталу. Коефіцієнт оборотності основного капіталу (Kо) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів, а коефіцієнт завантаження основного капіталу (Kзо) характеризується середньою вартістю основних засобів, що припадає на одну гривню реалізованої продукції. Аналогією коефіцієнта оборотності основного капіталу є показник фондовіддачі, розрахований як відношення обсягу реалізованої продукції до середньої вартості основних засобів.

Для обігових коштів показник оборотності (Коб) визначається як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньорічної вартості обігових коштів. Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Kзоб), розраховується аналогічно до Кзо.

Оскільки загальний (Кза) дорівнює 0.8, то Коефіцієнт завантаження дебіторської заборгованості (Кзд) визначається: коефіцієнт завантаження усіх активів - (коефіцієнт завантаження основного капіталу + коефіцієнт завантаження обігових коштів).

Застосування показників ефективності господарювання та ділової активності залежить від мети аналізу. Загальне відхилення рівня цих показників у поточному періоді від рівня базового періоду та розрахунків свідчить про динаміку (тенденцію) розвитку підприємства і зосереджує увагу менеджерів на досягненнях та упущеннях в роботі.

При необхідності більш глибокого вивчення впливу зміни окремого показника на результати діяльності підприємства доцільно визначити чинники впливу та провести пофакторний аналіз впливу цих чинників на кінцеві результати.

Размещено на Allbest.ur