Економічний аналіз. Організація аналітичної роботи на підприємстві

Річний звіт зарубіжної фірми включає такі основні розділи:

— виробництво і реалізація продукції за основними товарними групами (у тому числі -- обсяг зарубіжних операцій);

— обсяг і основні напрямки капіталовкладень;

— науково-дослідна та екологічна діяльність;

— зміни в організаційній структурі;

— керівний склад;

— основні дочірні кампанії;

— фінансові показники діяльності.

Фінансова звітність, її структура і характер інформації, регламентується законом.

Фінансовий звіт -- важлива і обов'язкова частина річного звіту. Основними фінансовими документами зарубіжних фірм є баланс і звіт про прибутки і збитки.

У річних звітах фірм, крім фінансових звітів, наводяться основні показники за ряд років та показники прибутковості.

Основні задачі зовнішньоекономічної діяльності будь-якого підприємства:

1) оцінка рівня і якості виконання підприємством зобов'язань за контрактами з іноземними партнерами;

2) характеристика динаміки (розвитку) ЗЕД підприємства за ряд років;

3) оцінка ефективності використання коштів, що задіяні у ЗЕД підприємства. Це найбільш складна і центральна задача аналізу, вона вимагає дослідження руху і обороту оборотних коштів, витрат на здійснення ЗЕД.

4) оцінка фінансових результатів ЗЕД.

5) характеристика фінансового стану, платоспроможності і рентабельності підприємства.

9.3 Оцінка основних показників діяльності підприємства

Кількість показників, що характеризують результати діяльності підприємства, дуже велика. Тому доцільно їх порівнювати в динаміці та з аналітичними показниками інших підприємств чи галузі.

Показники, що аналізуються, поділяють на абсолютні і відносні.

До абсолютних показників відносяться дані про обсяги реалізації, прибуток, потужність, основні і оборотні кошти.

Відносні показники, це -- коефіцієнти, що показують відношення абсолютних показників.

Всі показники умовно можна поділити на 4 групи.

Показники економічного потенціалу фірми

Активи, обсяги продаж, чистий і валовий прибуток, основний і оборотний капітал, капіталовкладення, власний і позичений капітал, капіталізований прибуток, витрати, загальна чисельність працюючих, виробнича база і потужність, кількість філіалів (дочірніх підприємств), обсяги виробництва та доля у регіональному (світовому) випуску.

Показники ефективності діяльності фірми

Ці показники можуть бути абсолютні та відносні. Основний з них -- прибуток -- кінцевий результат і основний критерій діяльності підприємства. Крім того, до цієї групи відносяться наступні показники:

— валовий прибуток.

— обсяг реалізації.

— відношення обсягу реалізації до активів.

— відношення обсягу реалізації до основного капіталу.

— відношення обсягу реалізації до оборотного капіталу.

— відношення обсягу реалізації до матеріальних запасів.

— відношення витрат на виробництво до вартості реалізованої продукції. відношення обсягу реалізації до загальної чисельності працівників.

— рентабельність продаж.

— рентабельність активів.

— рентабельність основного капіталу.

— рентабельність власного капіталу.

Показники конкурентноздатності підприємства

Під конкурентноздатністю підприємства розуміють можливість запропонувати товар, що задовольняє конкурентним запитам споживача на більш вигідних умовах (ціна, кредит, умови поставки тощо).

Конкурентноздатність фірми залежить від конкурентноздатності її товару. Чим вищою є остання, тим більший ефект одержує фірма.

Показники конкурентноздатності фірми:

— прибуток;

— обсяги реалізації у вартісному і натуральному виразі;

— відношення прибутку до обсягу реалізації;

— відношення обсягу реалізації до вартості запасів;

— відношення обсягу реалізації до вартості нереалізованої продукції;

— відношення обсягу реалізації до суми дебіторської заборгованості;

— завантаженість виробничих потужностей;

— портфель замовлень;

— витрати на наукові дослідження;

— обсяги і напрямки капітальних вкладень.

Фінансовий стан підприємства характеризується платоспроможністю і кредитоздатністю.

Платоспроможність -- це ступінь фінансової незалежності фірми від зовнішніх джерел фінансування і здатність у відповідні строки погашати свої фінансові в'язання.

Кредитоздатність -- можливість надавати кредити клієнтам.

Фінансову діяльність фірми характеризують наступні показники:

— структура власного капіталу;

— коефіцієнт незалежності;

— відношення всієї заборгованості до власного капіталу;

— відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу;

— надходження власних оборотних коштів від операцій у звітному періоді;

— коефіцієнт самофінансування поточних капіталовкладень в основний капітал за рахунок коштів від операційної діяльності підприємства;

— коефіцієнт покриття;

— коефіцієнт абсолютної ліквідності;

— коефіцієнт поточної ліквідності.

9.4 Аналіз поточних результатів зовнішньоекономічної діяльності

Аналіз поточних результатів господарської діяльності підприємства полягає у оцінці його економічного потенціалу, загальних результатів господарської діяльності, фінансового стану, ефективності виробничої і зовнішньоекономічної діяльності за аналізований період.

Аналізують шляхом порівняння і в динаміці показники: активи, основний капітал, кількість і вартість продукції, наявність виробничих потужностей та їх використання як в країні, так і за кордоном; чисельність працюючих, витрати і собівартість продукції, прибуток та його використання.

Важливе значення має аналіз показників ефективності: продуктивності праці, віддачі основних засобів, фондорентабельності, загальної рентабельності, рентабельності випуску продукції, оборотності коштів.

Першочергове значення в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємства має оцінка конкурентноздатності продукції.

9.5 Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Суть методики полягає у визначенні показників економічного ефекту як різниці між результатом і витратами, та економічної ефективності як відношення результату і витрат.

1. Економічний ефект експорту (Ее):

Ее = Ре - Ве

де Ре -- виручка від здійсненої експортної операції, грн.;

Ве -- повні витрати підприємства на експорт, грн.

2. Економічна ефективність експорту Eф:

Показники Ее і Еф доцільно обчислювати відносно кожного контракту з метою вибору більш оптимального значення, а також при аналізі ЗЕД за минулий період і при плануванні ЗЕД, на майбутній період.

3. Відношення обсягу експортованих товарів до їх собівартості (Ес):



де Ое -- обсяг експорту у внутрішніх цінах, грн.;

Се -- собівартість експортних товарів, грн.

4. Коефіцієнт ефективності експортованих товарів:

,

де Фе -- середньорічна вартість основних засобів і оборотних коштів, що використовують при виробництві експортної продукції, грн.

Якщо Еф > 1 і Eф > Ес, то експорт є економічно вигідним для підприємства. ЕТ визначає рівень ефективності експортованих товарів: добуток частки доходу від експорту і оборотності авансованого на експорт капіталу. Чим вищі ці дві складові, тим більш вигідний експорт.

ТЕМА 10. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

10.1 Оцінка ефективності капіталовкладень

Термін „інвестиція” походить від латинського investio -- „одягаю” і передбачає довгострокове вкладення капіталу в економіку.

Інвестиції мають велике значення для майбутнього становища підприємства. За їхньою допомогою здійснюють розширене відтворення основних засобів як виробничого, так і невиробничого характеру, зміцнюють матеріально-технічну базу суб'єктів господарювання. Це дає змогу підприємствам збільшувати обсяги виробництва продукції, прибутку, поліпшувати умови праці й побуту працівників. Від розміру й ефективності інвестицій залежать собівартість, асортимент, якість, новизна і привабливість продукції, її конкурентоспроможність.

Треба виділити дві складові частини, які виражають сутність інвестування: вкладення капіталу й одержання переваг. Між ними існує так званий інвестиційний лаг -- як проміжок часу між вкладенням капіталу й отриманою від цього перевагою. Аналізуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати специфічні риси інвестицій:

Ш інвестиції вимагають значних фінансових витрат;

Ш віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспективному періоді на стадії експлуатації об'єкта інвестування;

Ш при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто врахувати, вибираючи та реалізуючи інвестиційні проекти.

Діяльність, пов'язана з управлінням інвестиціями, називається інвестиційною. За визначенням національного П(С)БО 4 інвестиційна діяльність охоплює придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Згідно із Законом України „Про інвестиційну діяльність” від 18.03.1991 року під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність -- це послідовна сукупність практичних дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) щодо вкладення грошових коштів з метою одержання доходу або прибутку. Правові, економічні і соціальні умови цієї діяльності визначено законодавством держави.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємств на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення найважливіших завдань розвитку економіки, зокрема -- на забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.

Інвестиції -- це довгострокове вкладення коштів в активи підприємства з метою розширення масштабів діяльності, збільшення прибутку, підвищення конкурентоспроможності і ринкової стабільності підприємства.

При аналізі треба врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призначення. Виділяють наступні класифікаційні ознаки.

1. За видами: реальні і фінансові.

2. За формами інвестування: грошова, майнові вкладення нематеріальними активами, у формі лізингу тощо.

3. За об'єктами інвестування: внутрішні (основні засоби, оборотні кошти, інтелектуальні цінності); зовнішні (акції та інші цінні папери, внески до статутного капіталу, надання позикових коштів).

4. За суб'єктами інвестування: вітчизняні та іноземні (держава, суб'єкт господарювання, громадянин).

5. За участю в інвестуванні: прямі та непрямі інвестиції.

6. За термінами інвестування: короткострокові та довгострокові.

7. За джерелами фінансування: з прибутку, вкладення засновників, вкладення зовнішніх інвесторів, кредитів.

Важливими для аналізу є функціональне призначення інвестицій (на дослідження, на рекламу, на освіту і т.д.), цільове спрямування інвестицій (на оновлення, модернізацію, розширення, реконструкцію, на нову базу діяльності), галузева територіальна характеристика їх розміщення.

В економічному аналізі використовують систему показників оцінки реальних і фінансових інвестицій.

Форми інвестицій представлені на рис. 10.1.

Фінансові інвестиції -- це використання коштів для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.

До фінансових інвестицій відносять також спеціальні, (цільові) банківські вклади, депозити, вкладення в статутні фонди інших підприємств, паї.

Реальні інвестиції -- це вкладення коштів в розвиток матеріально-технічної бази підприємства виробничої і невиробничої сфер.

Реальні інвестиції оцінюють за первісною вартістю (історичною собівартістю), відносною вартістю (поточною собівартістю), залишковою (балансовою) вартістю, чистою вартістю реалізації, експертною вартістю, теперішньою вартістю, дійсною (ідеальною) вартістю, інвестиційною вартістю, справедливою вартістю, споживчою, страховою та митною вартістю.

Фінансові інвестиції за національними П(С)БО 12 оцінюють за: ціною придбання з врахуванням супутніх витрат; справедливою вартістю інвестицій при обміні їх на цінні папери; справедливою вартістю, визначеному бартерним контрактом.

Здебільшого, це вкладення в матеріальні активи (будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої), а також нематеріальні активи (технічна, науково-практична, технологічна, проектно-кошторисна документація, патенти, ліцензії, ноу-хау). Реальні інвестиції забезпечують приріст дійсного (фізичного) капіталу. У практиці господарювання реальні інвестиції ще називають виробничими. За ними закріплена і інша назва -- капітальні вкладення.

Під інноваційною формою інвестицій розуміють вкладення в нововведення. Вона здебільшого складається з інтелектуальних інвестицій.

Під інтелектуальними інвестиціями розуміють вкладення в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

Головною метою економічного аналізу інвестиційної діяльності підприємства є вибір найбільш ефективних і реальних інвестиційних проектів та обґрунтування програми їх реалізації.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити комплекс завдань, головними серед яких є:

1. Аналіз напрямів інвестиційної діяльності та оцінка розробленої інвестиційної стратегії підприємства.

2. Оцінка доцільності капіталовкладень (інвестиційної привабливості об'єктів) та розроблення відповідних критеріїв прийняття інвестиційних рішень.

3. Рейтингова оцінка інвестиційних проектів щодо показників фінансової ефективності та обґрунтування програм забезпечення їх реалізації.

4. Обґрунтування та оцінка виконання програми й плану капітального будівництва, уведення в дію основних фондів і виробничих потужностей.

5. Оцінка ефективності інвестиційної діяльності підприємства.

Для аналізу інвестиційної діяльності використовують внутрішню та зовнішню звітність про реалізацію інвестиційних проектів, документацію інвестиційних проектів, дані обліку фінансових і реальних інвестицій тощо. Тобто джерелами аналізу інвестиційної діяльності підприємства виступають:

· форма №1 „Баланс”;

· форма №2 „Звіт про фінансові результати”;

· форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”;

· форма № 2-кб „Звіт про будівництво будівель і споруд”;

· форма № 2-інвестиції „Звіт про капітальні інвестиції”;

· форма № 2-Б „Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів”;

· форма № 2-кб (потужності) „Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей”;

· форма № 10-ЗЕЗ „Звіт підприємства (організації) про інвестиції в Україну”;

· стратегічний бізнес-план;

· нормативна база регулювання інвестиційної діяльності підприємства;

· проектно-кошторисна документація;

· сітьові та календарні графіки виконання робіт;

· дані бухгалтерського, статичного й оперативного обліку;

· дані спеціальних обстежень.

Для суб'єкта інвестування важливою є також інформація про етап і структуру інвестиційного ринку, потенційних і реальних інвесторів, форми інвестування та повернення інвестованого капіталу, можливий вихід з інвестиційною проекту.

Інвестиційну діяльність визначають за трьома етапами:

— передінвестиційний етап визначає напрямки реального інвестування, обґрунтування стратегії та тактики інвестування, джерела покриття інвестицій та формування портфеля фінансових інвестицій;

— інвестиційний етап здійснює реальне та фінансове інвестування. Реальне інвестування здійснюється при фінансуванні проектно-пошукових і будівельно-монтажних робіт, придбанні машин і устаткування, введенні об'єктів в експлуатацію, матеріально-технічному постачанні та поповненні обігових коштів. Фінансове інвестування здійснюється через внески до статутного капіталу інших суб'єктів, придбання акцій та інших цінних паперів, банківські вклади, депозити та інші фінансові інструменти;

— післяінвестиційний етап передбачає формування інформації про одержані від експлуатації інвестиційних проектів доходи, розрахунок фактичної ефективності інвестицій, обґрунтування рішень про реінвестування одержаних доходів.

У процесі аналізу інвестицій і результатів інвестиційної діяльності треба зробити висновки про:

· наявність інвестиційних ресурсів (за обсягом, структурою власного та залученого капіталу);

· інвестиційну привабливість альтернативних проектів;

· очікувану дохідність інвестування;

· потребу капітальних затрат і фінансових вкладень;

· грошовий потік і фактичну ефективність інвестицій.

10.2 Аналіз обсягів інвестиційної діяльності

Аналітичні оцінки інвестиційної діяльності проводять на запит зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Для зовнішніх користувачів виникає потреба в інформації про інвестиційну привабливість об'єкта, яка насамперед виражається дохідністю та рентабельністю інвестицій, обсягами та структурою реальних і фінансових інвестицій.

Для внутрішніх користувачів головним є вибір інвестиційного проекту з параметрами ефективності, ризикованості, цільової результативності за одиничними чи програмними рішеннями.

У ретроспективних оцінках пріоритетним є аналіз змін обсягу, структури інвестицій та руху грошових коштів інвестиційної діяльності.

При аналізі обсягу і структури інвестицій треба виділити такі зміни (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Аналіз обсягу та структури інвестицій підприємства

№ п/п	Види інвестицій	На початок аналізованого періоду	На кінець аналізованого періоду	Відхилення (+/-)
		Обсяг, тис. грн.	Структура, %	Обсяг, тис. грн.	Структура, %	Обсяг, тис. грн.	Структура, %
1	Реальні інвестиції, в т.ч. за видами інвестування
2	Фінансові інвестиції, в т.ч. за об'єктами
3	Всього

Аналіз структурних змін і динаміки інвестування зазначає пріоритети в реалізації тактичних і стратегічних цілей. Ефективність досягнення поставлених завдань інвестування може бути оцінена за рухом грошових потоків від інвестиційної діяльності (табл. 10.2).

Оцінка співвідношень у придбанні та реалізації реальних і фінансових інвестицій визначає пріоритети у політиці інвестиційного менеджменту.

Аналіз обсягів інвестиційної діяльності слід починати з вивчення загальних показників, таких як обсяг валових інвестицій та обсяг чистих інвестицій.

Валові інвестиції -- це обсяг усіх інвестицій у звітному періоді.

Чисті інвестиції менші від валових інвестицій на суму амортизаційних відрахувань у звітному періоді. Якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною і становить значну частку в загальній сумі валових інвестицій, то це свідчить про підвищення економічного потенціалу підприємства, яке спрямовує в інвестиційний процес значну частину прибутку. Навпаки, якщо сума чистих інвестицій є від'ємною величиною, то це означає зниження виробничого потенціалу підприємства. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає, що інвестування здійснюють тільки за рахунок амортизаційних відрахувань і що на підприємстві немає економічного зростання, і не створюється бази для зростання прибутку.

Таблиця 10.2. Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності, тис. грн.

Показники	За базовий рік	За звітний рік	Відхилення (+/-)
Надходження
1. Реалізація фінансових інвестицій
2. Реалізація необоротних активів
3. Отримані дивіденди
4. Інші надходження
Всього надходжень
Видатки
5. Придбання фінансових інвестицій
6. Придбання необоротних активів
7. Сплачені дивіденди
Всього видатків
Результат грошового потоку інвестиційної діяльності

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку обсягів інвестицій з урахуванням індексу зростання цін. Поряд з абсолютними показниками слід аналізувати й відносні, такі як обсяг валових і чистих інвестицій на одного працівника, коефіцієнт оновлення основних засобів виробництва. Необхідно також зіставити фактичні обсяги інвестицій з потрібною сумою інвестиційних ресурсів, що дасть змогу судити про достатність коштів для інвестиційного процесу.

Після цього потрібно вивчити динаміку і виконання плану за основними напрямами інвестиційної діяльності: будівництво нових об'єктів, придбання основних засобів, інвестиції в нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення (табл. 10.3).

Таблиця 10.3. Показники виконання плану інвестицій за звітний рік

№ п/п	Вид інвестицій	Обсяг інвестицій, тис. грн.	Відхилення від плану
		за планом	фактично	тис. грн.	%
1	Будівельно-монтажні роботи
2	Придбання основних засобів
3	Придбання нематеріальних активів
4	Довгострокові фінансові інвестиції
5	Усього інвестицій

Слід проаналізувати також виконання плану інвестування кожного об'єкта будівельно-монтажних робіт і вивчити причини відхилення від плану. На виконання плану будівельних робіт справляють вплив такі фактори: наявність утвердженої проектно-кошторисної документації, фінансування, забезпеченість будівництва трудовими і матеріальними ресурсами.

Одним із основних показників в аналізі реальних інвестицій є виконання плану введення в дію об'єктів будівництва. Не рекомендується починати будівництво нових об'єктів при невиконанні плану здачі в експлуатацію початих, оскільки це призводить до розділення коштів між численними об'єктами, розтягнутості термінів будівництва, заморожування капіталу в незавершеному будівництві і, як результат, до зниження віддачі капітальних вкладень та ефективності діяльності підприємства в цілому.

Затягування строків будівництва призводить до збільшення залишків незавершеного будівництва, що не бажано і розцінюється як нераціональне використання інвестованого капіталу. У зв'язку з цим слід з'ясувати, які зміни сталися в залишках незавершеного будівництва за звітний період. Для цього його фактичну суму на кінець року порівнюють з плановою та із сумою на початок року і вивчають причини відхилення від плану.

У процесі аналізу обчислюють технічну готовність кожного об'єкта, яку визначають як відношення планової вартості фактично виконаних робіт з початку будівництва аналізованого об'єкта до його повної планової вартості. Порівняння фактичного рівня технічної готовності об'єктів з плановим показує дотримання термінів тривалості будівництва.

Якщо будівництво ведеться господарським способом, то слід проаналізувати собівартість будівельних робіт. З цією метою фактичну собівартість виконаних робіт порівнюють з кошторисною вартістю капітального будівництва в цілому і по окремих об'єктах.

Після цього вивчають причини перевитрати або економії коштів за кожною статтею витрат з метою вишукування резервів зниження собівартості об'єктів.

Велику частку в загальному обсязі інвестицій становлять витрати на придбання основних засобів. Вивчаючи це питання треба розглянути виконання плану придбання основних засобів за загальним обсягом і за номенклатурою, вчасність надходження їх і встановити їхню відповідність потребам підприємства (табл. 10.4). При цьому слід мати на увазі, що збільшення суми інвестицій (І) на ці завдання могло бути не лише за рахунок кількості придбаного майна (К), а й за рахунок підвищення його вартості (Ц). Розрахунок впливу цих факторів можна здійснити методом абсолютних різниць:

?ІК = ?((КіЗв.рік - КіПл.) • ЦіПл.))

?ІЦ = ?(КіЗв.рік • (ЦіЗв.рік - ЦіПл.).

Таблиця 10.4. Аналіз виконання плану придбання основних засобів

№ п/п	Вид основних засобів	Кількість, шт.	Ціна, тис. грн.	Сума інвестицій, тис. грн.	Відхилення від плану, тис. грн.
		План	Звіт-ний рік	План	Звіт-ний рік	План	Звітний рік	Загальне	у т.ч. за рахунок
									кіль-кості	ціни
1	А
2	В
3	С
4	І т. д.
5	Усього	--	--	--	--

Слід також вивчити обсяги, динаміку і структуру інвестицій у фінансові інструменти (акції, облігації), спільні підприємства тощо.

10.3 Оцінка ефективності капіталовкладень

Оцінка ефективності капіталовкладень -- важливе питання аналізу. Для цього використовують низку показників.

Додатковий вихід продукції на одну гривню інвестицій:

,

де Е -- ефективність інвестицій;

П1, П0 -- продукція при відповідно додаткових та вихідних інвестиціях;

І -- сума додаткових інвестицій.

Скорочення затрат праці на виробництво продукції в розрахунку на одну гривню інвестицій:

,

де Q1 -- річний обсяг виробництва продукції в натуральному виразі після додаткових інвестицій;

ЗП1, ЗП0 -- відповідно затрати праці на виробництво одиниці продукції до і після додаткових інвестицій.

Зниження собівартості продукції в розрахунку на одну гривню інвестицій:

,

де С1, С0 -- собівартість продукції при відповідно додаткових тавихідних інвестиціях.

Збільшення прибутку в розрахунку на одну гривню інвестицій:

,

де Пр0, Пр1 -- відповідно прибуток на одиницю продукції до і після додаткових інвестицій.

Усі ці показники вивчають у комплексі, визначають їх динаміку, розробляють заходи щодо підвищення їх рівня.

ТЕМА 11. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

11.1 Зміст, завдання і джерела аналізу фінансових результатів підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я тощо. У збільшенні прибутку зацікавлені підприємство і держава.

Прибуток -- це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємства після реалізації продукції як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності. Кількісно він становить різницю між сукупними доходами і сукупними витратами звітного періоду. Обсяг прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової, збутової, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Тому ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Прибуток -- це частина доходу, що залишається на підприємстві після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншими видами діяльності.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку відображаються результати всіх сторін діяльності: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів і собівартість.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Він становить основу економічного розвитку підприємства, відображає довгострокову мету його діяльності.

Стабільний і стійкий рівень прибутку -- це:

— основа удосконалення матеріально-технічної бази підприємства, забезпечення всіх форм інвестування;

— головне джерело зростання ринкової вартості підприємства;

— гарант виконання підприємством своїх зобов'язань;

— індикатор конкурентоспроможності та кредитоспроможності.

Мета аналізу фінансових результатів -- визначити повноту та якість їх отримання, оцінку динаміки абсолютних і відносних показників, з'ясувати спрямованість, ступінь і частку впливу окремих факторів на зміну прибутку і рентабельності, виявити та оцінити можливі резерви їх зростання.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності є:

— вивчення можливостей одержання прибутку відповідно до наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон'юнктури ринку;

— систематичний контроль за процесом формування прибутку і зміною його динаміки;

— визначення та вимірювання впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на фінансові результати й оцінювання якості прибутку;

— аналіз і оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності;

— аналіз виконання планових показників з прибутку;

— виявлення резервів збільшення суми прибутку і підвищення рівня прибутковості бізнесу;

— оцінювання роботи підприємства з використання можливостей збільшення прибутку і рентабельності;

— аналіз розподілу і використання прибутку;

— вироблення рекомендацій з підвищення ефективності системи керування прибутком.

Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками результатів, фінансової звітності -- форми № 1 „Баланс”, форми №2 „Звіт про фінансові результати”, форми № 3 „Звіт про рух грошових коштів”, форми № 4 „Звіт про власний капітал”, форми № 5 „Примітки до річної фінансової звітності”, дані статистичної звітності, „Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів”, „Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг)”, „Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, „Рентабельність окремих видів продукції”, дані внутрішньої управлінської звітності, дані бухгалтерського обліку, а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства.

Показники прибутковості є визначальними в оцінках ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за всіма видами діяльності: виробничою, комерційною, фінансовою та інвестиційною.

Враховуючи, що діяльність господарюючого суб'єкта може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку й аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників.

Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання (рис.). Відносні показники фінансових результатів -- значення рентабельності, які характеризують відносний (у процентах) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу. Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

При аналізі фінансових результатів дослідження проводять у двох аспектах. У першому аспекті фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності. Тут пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та упущеної вигоди. Другий аспект передбачає визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному та тактичному вимірах, які дають максимальний приріст фінансового результату.

11.2 Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчають динаміку прибутку від реалізації продукції і визначають фактори зміни її суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів:

w обсягу реалізації продукції (VРП);

w структури (Ті);

w собівартості (Сі);

w рівня середньореалізаційних цін (Ці).

Обсяг реалізації продукції може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції також може по-різному впливати на суму прибутку. Якщо збільшиться частка рентабельніших видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні частки низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток перебувають в обернено-пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.

Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо-пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна визначити за методом ланцюгової підстановки, використовуючи дані табл. 11.1.

Таблиця 11.1 Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

№ п/п	Показник	Базовий рік	Дані базового року, перераховані на обсяг продажів звітного року	Звітний рік
1	Чистий дохід від реалізації продукції за винятком ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з виручки (ЧД)	?(VРПіБаз.рік • ЦіБаз.рік)	?(VРПіЗв.рік • ЦіБаз.рік)	?(VРПіЗв.рік • ЦіЗв.рік)
2	Повна собівартість реалізованої продукції (С)	?(VРПіБаз.рік • СіБаз.рік)	?(VРПіЗв.рік • СіБаз.рік)	?(VРПіЗв.рік • СіЗв.рік)
3	Прибуток від реалізації продукції (П)	п.1 - п.2	п.1 - п.2	п.1 - п.2

Примітка: і ? конкретний вид продукції

Спершу знаходять суму прибутку при обсязі реалізації продукції у звітному році при базовій величині решти факторів. Для цього розраховують індекс обсягу реалізації продукції (ІVРП), а потім базову суму прибутку коригують на його рівень.

ІVРП =

Індекс обсягів продажів розраховують зіставленням фактичного обсягу реалізації з базовим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному (умовних одиниць) або вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна за своїм складом), для чого бажано використовувати рівень собівартості окремих виробів у базовому та звітних роках.

11.3 Аналіз складу і динаміки прибутку підприємства

У процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний період (табл. 11.2). Під час вивчення динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни його суми. Для цього виручку коригують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства з середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Після цього слід ґрунтовно вивчити фактори зміни кожної складової загальної суми прибутку.

Аналізуючи склад і динаміку прибутку, слід мати на увазі, що його обсяг багато в чому залежить і від облікової політики підприємства. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та інші нормативні документи надають право суб'єктам господарювання самостійно обирати деякі методи обліку, що здатні істотно вплинути на формування фінансових результатів. Чинні нормативні акти допускають такі методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання (зміна вартісних меж віднесення майна до основних засобів чи до оборотних активів, що спричиняє зміну суми поточних витрат і прибутку у зв'язку з різними способами віднесення їх на витрати; використання методу прискореної амортизації активної частини основних засобів також призводить до збільшення собівартості продукції і зменшення суми прибутку, а отже, і податку на прибуток; Вибір методу оцінювання спожитих виробничих запасів (LIFO, FIFO та ін.) тощо).

Таблиця 11.2 Аналіз показників прибутку

№ п/п	Показник	Базовий рік, тис. грн.	Звітний рік, тис. грн.	Відхилення (+/-)
				тис. грн.	%
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції
2	Собівартість реалізованої продукції
3	Валовий прибуток від реалізації продукції
4	Адміністративні витрати
5	Витрати на збут
6	Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут
7	Прибуток від реалізації скоректований
8	Інші операційні доходи
9	Прибуток від операційної діяльності
10	Прибуток від участі в капіталі
11	Інші фінансові доходи
12	Прибуток від звичайної діяльності
13	Податок на прибуток
14	Чистий прибуток
15	Грошовий потік (чистий прибуток + амортизація)

Таким чином, облікова політика, формована адміністрацією, відкриває великий простір для вибору методологічних прийомів, здатних радикально змінювати всю картину фінансових результатів і фінансового стану підприємства.

У процесі аналізу необхідно встановити відповідність прийнятої облікової політики підприємства чинним нормативним положенням з ведення бухгалтерського обліку і визначити вплив змін в обліковій політиці на суму прибутку -- оподатковуваного і чистого прибутку.

11.4 Аналіз чистого прибутку

Згідно П(С)БО № 3 „Звіт про фінансові результати” розрізняють такі види прибутку:

Ш валовий прибуток -- різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції і собівартістю реалізації продукції;

Ш фінансові результати від операційної діяльності -- валовий прибуток плюс інші операційні доходи, мінус адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати;

Ш фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування -- фінансові результати від операційної діяльності плюс дохід від участі в капіталі (дохід, одержаний від інвестицій в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди, проценти та інші доходи, одержані від фінансових операцій), інші доходи (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю), мінус фінансові витрати (витрати на проценти та інші витрати підприємства, які пов'язані із залученням капіталу), втрати від участі в капіталі (збиток, нанесений інвестиціями асоційованим, дочірнім чи спільним підприємствам), інші втрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, втрати від неопераційних курсових різниць, втрати від оцінки фінансових інвестицій і необоротних активів, а також інші витрати, які не залежать від операційної діяльності підприємства);

Ш фінансові результати від звичайної діяльності -- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування мінус податок на прибуток від звичайної діяльності;

Ш чистий прибуток -- фінансові результати від звичайної діяльності плюс надзвичайні доходи мінус надзвичайні витрати та податки з надзвичайного прибутку.

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного і соціального розвитку підприємства. Постійне зростання чистого прибутку -- це джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства.

Чистий прибуток -- важливий показник для оцінки виробничої й фінансової діяльності підприємства, оскільки відображає ступінь його активності й фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства розпочинають із характеристики їх динаміки та оцінки виконання бізнес-плану. Для цього доцільно скласти таблицю за таким зразком, як показано в табл. 11.3.

Таблиця 11.3. Аналіз чистого прибутку підприємства, тис. грн.

№ п/п	Показники	Фактично за базовий рік	Звітний рік	Відхилення (+/-)
			За бізнес-планом	Фактично	Від плану	Від базового року
1	Валовий прибуток від реалізації продукції
2	Операційні доходи
3	Операційні витрати
4	Фінансові результати від операційної діяльності
5	Фінансові результати від інвестиційної діяльності
6	Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування
7	Податок на прибуток
8	Фінансові результати від звичайної діяльності
9	Надзвичайні доходи
10	Надзвичайні витрати
11	Чистий прибуток

11.5 Аналіз резервів збільшення валового прибутку від реалізації продукції

Важливим завданням аналізу прибутку є визначення резервів його збільшення та розроблення заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення прибутку розуміють кількісно вимірювані можливості його збільшення шляхом задіяння низки чинників, зокрема:

Ш зростання обсягу реалізації продукції;

Ш зниження собівартості продукції.

Для підрахунку резерву збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу реалізованої продукції (РП) можна використати формулу:

де Пі -- плановий прибуток на одиницю і-продукції;

Рі -- кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру.

Якщо прибуток обчислюють на гривню продукції, то сума резерву підраховується за такою формулою:

,

де Ом -- можливе збільшення обсягу реалізованої продукції;

Пр -- фактичний прибуток від реалізації продукції;

Op -- фактичний обсяг реалізованої продукції.

Для виявлення резервів збільшення прибутку завдяки зниженню собівартості продукції використовують порівняльний метод кількісного виміру резервів. За цим методом спочатку визначають резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів, а потім дається узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резервів зниження собівартості продукції шляхом підсумовування їх величини за окремими видами ресурсів.

Величина резервів зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів (Pcі) визначається шляхом порівняння досягнутого рівня затрат (Сфі) з їх потенційною величиною (Спі):

Рсі = Сфі - Спі

Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції за окремими видами резервів проводиться за формулою:

де Рс -- загальна величина резерву зниження собівартості продукції.

Досить суттєвим резервом збільшення прибутку є підвищення якості продукції. Для того, щоб визначити суму резерву за рахунок цього чинника, потрібно відхилення питомої ваги кожного сорту продукції помножити на відпускну ціну відповідного сорту, результати додати й одержане відхилення середньої ціни помножити на обсяг реалізації продукції.

ТЕМА12. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

12.1 Роль, значення та завдання аналізу фінансового стану підприємства

Сучасний розвиток економіки зумовлює проведення підприємствами збалансованої економічної політики з підтримки та зміцнення фінансового стану, платоспроможності й фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства є важливою частиною, а за сутністю -- основою прийняття управлінських рішень на мікроекономічному рівні, тобто на рівні суб'єктів господарювання.

У процесі виробничої діяльності підприємства виникає безперервний кругообіг капіталу, змінюються структура засобів та джерел їх формування, наявність та потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, фінансовий стан підприємства, зовнішнім виявом якого є платоспроможність.

Поряд із зовнішнім боком фінансового стану підприємства існує внутрішній бік -- це фінансова стійкість, яка відображає рівновагу грошових і товарних потоків, доходів і витрат, засобів і джерел їх формування. Для забезпечення цієї рівноваги підприємство має володіти гнучкою структурою капіталу та вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне зростання доходів, які мають випереджати витрати. Все це дасть можливість одержувати стійку платоспроможність та створювати умови для ефективного функціонування підприємства.

Фінансовий стан підприємства, його платоспроможність і стійкість залежать від виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий та фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті спаду виробництва та зменшення обсягів реалізації продукції та прибутку погіршуються як фінансовий стан підприємства, так і його платоспроможність.

Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, позитивно впливає на виробництво продукції, забезпечення планомірного надходження та витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни.

Основна мета проведення аналізу фінансового стану -- підвищення ефективності функціонування підприємства та пошук резервів такого підвищення, Для досягнення цієї мети необхідно провести оцінку результатів роботи підприємства за минулі періоди; розробити заходи оперативного контролю за виробничо-господарською діяльністю, заходи із запобігання негативним явищам у діяльності підприємства та його фінансових результатах; проаналізувати надходження резервів підвищення результативності діяльності; розробити обгрунтовані плани та нормативи.

Фінансовий стан підприємства -- це сукупність показників, що відображають його здатність погасити свої боргові зобов'язання. Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху та забезпечення зберігання майна підприємства, контролю за його використанням. Він є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

· загальна оцінка фінансового стану, зокрема оцінка виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання;

· перевірка виконання зобов'язань по платежах у бюджет, банках, кредиторах, а також використання засобів за цільовим призначенням;

· використання права на кредитування, забезпеченість і ефективність кредиту;

· виявлення можливостей поліпшення фінансового стану на основі залучення додаткових джерел фінансування і прискорення оборотності оборотних засобів;

· розробка заходів з використання виявлених резервів і контроль за їх використанням;

· оцінка оборотних активів, їх стану та особливостей руху;

· оцінка динаміки складу та структури джерел власного та запозиченого капіталу;

· виявлення абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства, оцінка зміни її рівня;

· оцінка платоспроможності підприємства та ліквідності активів його балансу;

· виявлення та оцінка достатності наявних власних оборотних засобів;

· оцінка дебіторської та кредиторської заборгованості, характеристика їх взаємозв'язку та оборотності;

· оцінка ділової активності підприємства.

Для оцінки фінансового стану використовується система показників, таких як майновий стан, структура і розміщення капіталу, наявність власних оборотних засобів, показники формування капіталу, ліквідність і платоспроможність підприємства, фінансова стійкість, дебіторська і кредиторська заборгованість, оборотність оборотних засобів, фінансові коефіцієнти, показники ділової активності та ін.

Існує кілька видів (методів) аналізу фінансового стану:

— трендовий (горизонтальний) аналіз, або вивчення ряду показників за окремий період, їхньої поведінки, тенденцій зростання або спаду;

— структурний (вертикальний) аналіз, або визначення питомої ваги окремих показників у загальній величині;

— порівняльний аналіз -- зіставлення показників із середньогалузевими, з показниками конкурентів, окремих ланок, з даними базисних періодів, з плановими;

— інтегральний аналіз, що грунтується на Дюпонівській моделі фінансового стану, -- використання в аналізі окремих показників для прийняття оперативних управлінських рішень.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є:

Ш нормативна та планова інформація;

Ш дані бухгалтерського, оперативного, статистичного обліку;

Ш форма № 1 „Баланс підприємства”;

Ш форма № 2 „Звіт про фінансові результати”;

Ш форма № 3 „Звіт про власний капітал”;

Ш форма № 4 „Звіт про рух грошових коштів”;

Ш оперативні матеріали фінансового відділу та інші джерела.

Баланс є найбільш інформативною формою для аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. Сучасний баланс підприємства відповідає багатьом інформаційним потребам ринкової економіки і побудований з урахуванням потреби міжнародних стандартів.

12.2 Загальна оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз балансу починається з визначення зміни суми валюти балансу, а також побудови балансу в агрегованому (ущільненому) вигляді, тобто з побудови балансу за основними розділами і деякими важливими групами статей. На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства, який зручно проводити у такій формі (табл. 12.1, 12.2).

Таблиця 12.1. Аналітичне групування та аналіз статей активу балансу

Актив балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення, тис. грн.	Темпи зростання, %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
І. Необоротні активи
II. Оборотні активи, у т.ч.:
-- запаси
-- одержані векселі
-- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
-- дебіторська заборгованість за розрахунками та ін.
-- поточні фінансові інвестиції
-- грошові кошти та інші активи
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
Баланс

Таблиця 12.2. Аналітичне групування та аналіз статей пасиву балансу

Пасив балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення, тис. грн.	Темпи зростання, %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
І. Власний капітал
II. Забезпечення наступних виплат і платежів
IІІ. Довгострокові зобов'язання
IV. Поточні зобов'язання
У тому числі: -- короткострокові кредити банку
-- поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
-- векселі видані
-- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
-- поточні зобов'язання за розрахунками та ін.
V. Доходи майбутніх періодів
Баланс

Розглядаючи аналітичний баланс активу й пасиву, можна одержати низку важливих характеристик фінансового стану підприємства. Зокрема:

Ш загальну вартість майна підприємства -- валюта, або підсумок балансу;

Ш вартість необоротних активів -- підсумок розділу І активу балансу;

Ш вартість оборотних активів -- підсумок розділу II активу балансу;

Ш розмір дебіторської заборгованості -- рядки 160-210;

Ш суму вільних грошових засобів -- рядки 230-240;

Ш суму поточних фінансових інвестицій -- рядок 220;

Ш суму витрат майбутніх періодів -- рядок 270;

Ш величину власного капіталу -- розділ І пасиву балансу;

Ш розмір наступних витрат і платежів -- розділ II пасиву балансу;

Ш суму довгострокових зобов'язань -- розділ III пасиву балансу;

Ш суму поточних зобов'язань -- рядки 500-610;

Ш суму доходів майбутніх періодів -- рядок 630.

Горизонтальний аналіз цих показників дозволяє встановити їх абсолютні відхилення та темпи зростання за аналізований період. Наприклад, динаміка вартості майна дає можливість виявити потужність підприємства. Але поряд із горизонтальним аналізом важливе значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу й пасиву балансу.

Прикметами „позитивного” балансу з погляду підвищення ефективності можна назвати наступні показники:

— високий коефіцієнт поточної ліквідності;

— забезпеченість підприємства власними оборотними засобами;

— зростання власного капіталу;

— дебіторська заборгованість перебуває в рівновазі з розмірами кредиторської заборгованості;

— відсутність збитків, простроченої заборгованості банкам, бюджету;

— запаси й витрати не повинні перевищувати мінімальних джерел їх формування (власних оборотних засобів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик).

12.3 Аналіз порівняльного аналітичного балансу

Найбільш повну і докладну інформацію про фінансовий стан та його динаміку можна одержати за допомогою побудови на базі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел засобів підприємства. Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і відносних величинах статей і груп.

У табл 12.3, 12.4, 12.5 наведено порівняльний аналітичний баланс активу, пасиву та оборотних активів.

Аналітичні таблиці складаються таким чином.

У колонці 1 вказуються назви статей та розділів активу й пасиву балансу підприємства.

Залежно від рівня автоматизації показники таблиць можуть бути представлені окремими статтями або підсумками розділів активу й пасиву.

У колонках 2 та 3 відображаються абсолютні величини статей активу й пасиву балансу на початок і кінець звітного періоду.

У колонках 4 та 5 відображається питома вага величини статей у підсумках балансу на початок і кінець звітного періоду.

У колонці 6 показуються зміни абсолютних величин статей за звітний період.

У колонці 7 наводиться зміна питомої ваги величини статей за звітний період.

У колонці 8 показуються зміни абсолютних величин статей у відсотках до величини на початок періоду.