Міжнародна економіка

77. Політико-правовий вимір глобалізації

Глобалізація політичних ринків виражається насамперед у розшир кола екон суб'єктів, на запити яких змушені реагувати як нац-ні уряди, так і між організації. Мова йде про те, що коло джерел політ підтримки уряду (а виходить, і суб'єктів, у чиїх інтересах форм економ політики) виходить за рамки територіально-державних кордонів. Стосовно міжн економ організацій політична глобалізація означає появу числа нових "гравців" світогосп системи (у першу чергу ТНК і неуряд організацій), вплив яких по ряду параметрів порівн з впливом нац урядів. Трансформ політ системи як в нац, так і в глоб масштабах є важл рушійн фактором глобалізації. Складовою частиною глобалізації стали політ фактори, насамперед розпад соціаліст табору і СРСР, за яким пішла і самоліквід режимів соціаліст орієнтації в десятках країн, що розв. У зв'язку з цим одержують розвиток такі концепції, як обмеж нац суверенітету, створ єдиного світ правопорядку, створення світових органів ек і політ керув. Важл фактором глоб є викор політ інструментів. Основний зміст тиску розвинених держав на інших країн полягав у доданні глобалізації загальн х-ру, а також у прискор її темпів таким чином, щоб вони випереджали темпи розв ек й об'єктивних темпів росту МПП, незалежно від полож тих чи інших країн. На розвиток політ глоб великий вплив справляє взаємна адаптивність політ. устроїв, зокрема, демокр та недемокр. Міжнар. політика є своєрідним мех-змом задоволення або узгодження інтересів суб'єктів міжн. відносин. Адекватна реаліз принципів МЕВ можлива в стабільному політ серед-щі. При цьому важливу роль відіграє політ. стаб-сть країн (це невелика імовірність зміни політ. статусу країни протягом тривал. часу у вигляді виникн-ня соц. конфліктів і політ. актів типу тероризму, путчів.) Діалектичну протилежність до політ. стаб-сті складає політ. ризик, що передбачає можл-сть: ·політ. змови й політ. перевороту; ·конфіскації майна; ·націоналізації і навіть експропріації обєктів приват. власності; ·нац-ного, класового неприйняття, неприйняття на грунті релігії тощо.

78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати

Антиглобальний рух є загальною назвою суспільних організацій, рухів і ініціативних груп, які знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобальних трансформацій. Сама назва «антиглобальний рух» не є загальновизнаною. Часто також використовують назви -- «альтерглобальний рух» (рух за альтернативну глобалізацію), «рух за глобальну справедливість», «рух рухів» тощо. Основні діючі суб'єкти антиглобалістського руху - це громадські, неурядові або політичні групи та асоціаціі?. Вони можуть носити місцевии?, регіональнии?, національнии? або міжнароднии? характер, заи?матися конкретною вузькою проблематикою або претендувати на рішення проблем в масштабі всього суспільства. Своїм завданням учасники руху антиглобалістів вбачають формування суспільної думки, яка б не тільки позитивно сприйняла їх ідеологію, а й стала фундаментом подальшого просування інтересів антиглобалістів на глобальний рівень.

Загальними цілями антиглобалізму є висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глобального управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою.

Програма антиглобалістів передбачає розвиток двох взаємопов'язаних напрямів - трансформістського (зміцнення системи самоуправління) і руйнівного (протидія укріпленню влади корпоративного капіталізму).

У цілому ж формальна і сутнісна сторони діяльності антиглобалістів свідчать про те, що:

-антиглобальний рух як суттєвий політичний феномен буде існувати до тих пір, аж поки повноцінні політичні партії і профспілкові організації не вийдуть із стану кризи і не завершать період власної реорганізації;

-антиглобальний рух спромігся істотно підірвати авторитет традиційних суспільних організацій (партій і профспілок), тим самим значною мірою послабивши останні;

-антиглобалісти не мають чіткого уявлення про цілі і завдання власного руху;

-антиглобалісти в організаційному плані опинилися у залежності від власного головного організатора -- Інтернету, який є підконтрольним глобальному капіталізму.

За багатоплановістю проявів протесту, за політичною «всеядністю антиглобалізму» приховується найголовніша його проблема -- відсутність ясно зрозумілої кінцевої мети боротьби. Адже у виступах антиглобалістів очевидним є тільки те, проти чого (чи кого) є спрямованим їхній протест. У кожної групи антиглобалістів є власний об'єкт боротьби. Діапазон цих об'єктів настільки широкий, що охоплює майже всі (а може і всі) аспекти сучасного життя. Основними видами діяльності антиглобального руху є зустрічі, демонстрації проти проведення офіційних саммітів міжнародних інститутів.

79. ТНК як рушійні сили глобальних економічних трансформацій

ТНК -- компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. Транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК..

Аналіз становища і розвитку ТНК як транснаціональних носіїв глобалізації показує, що вони безумовно задають і формують економічну базу, економічну основу глобалізації. Їх агресивний, широкомасштабний наступ почався в середині XX століття за ініціативою корпоративних структур США, Яп, Нім, Великобр. Особливо посилилась економічна експансія ТНК в 90-ті роки XX століття. З того часу вона невпинно зростає.

Існує приблизно 67тис.ТНК,які контролюють понад 850 тис. афільованих зарубіжних компаній по всьому світу. Доля високорозвинутих країн світу: 80% материнські компанії, 33% афільован.структур.Країни, що розвиваються : 19,8% та 50,3%.. Близько 90% кількості транснаціональних фірм базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. 46% усіх філій ТНК, у той час у країнах, що розвиваються, - 42%.

Сьогодні ТНК перетворилися із об'єктів на суб'єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляються в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньо-корпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. Сьогодні ТНК контролюють понад 57% світового промислового виробництва, 69% міжнародної торгівлі, більш як 81% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% -- міддю, бокситами; 80% -- оловом, чаєм; 75% -- натуральним каучуком, сирою нафтою.

Як правило, ТНК -- багатогалузеві компанії, їхня діяльність широко диверсифікована. Наприклад, кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підрозділи в 11 галузях, а найпотужніші охоплюють по 30--50 галузей. Вони справляють величезний вплив на світовий економічний розвиток та на регулювання міжнародними економічними відносинами.

ТНК - це «рушійні сили» світового економічного, політичного та соціального розвитку. Світові лідери, які з кожним роком підтверджують свої лідируючі позиції та стають головними конкурентами для економічно розвинених країн.

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

1. зміцнення ресурсної і виробничої бази країни;

2. розширення експортних можливостей;

3. сприяння реструктуризації економіки;

4. поширення передової технології;

5. поглиблення міжнародного поділу праці;

6. посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

Недоліки:

1. ТНК передаютьпартнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;

2. централізація і контроль основних функцій ТНК із країн приналежності закріплюють неоколоніальну залежність;

3. в умовах занадто жорсткого регулювання діяльності ТНК, останні просто можуть покинути країну;

4. важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;

5. ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;

6. ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;

7. встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби країни управляти власною економікою.

80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви

Фінансова криза - це розлад процесу функціонування фін ринку, яий виявляється в знеціненні нац валюти, виснаженні валютних резервів, масовому банкрутстві кредитно-фін установ, дефолтах по суверенних боргах.

До виникнення та поширення світової фінансової кризи призвели ряд чинники, які можна поділити на дві групи: до першої групи належать чинники, пов'язані з функціонуванням та розвитком суспільства споживання, а до другої - чинники, зумовлені розвитком фінансової економіки.

Світова фінансова криза розпочалася з іпотечної кризи у США у 2006 році, яка спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. Причому кризи зачепили промислово розвинені країни, такі як Великобританія, Італія, Іспанія, Японія, і країни, що розвиваються, такі як Казахстан.

Іпотечна криза у США стала причиною світової кризи ліквідності. Відповідно збитків почали зазнавати не лише банки світового масштабу, а й локальні. Фінансові установи всього світу протягом 2006--2008 років зазнали збитків на суму 1,2 трлн дол. США, американські установи -- 460 млрд дол. Такі значні збитки призвели до обвалу фондових ринків світу. За 2008 рік цінні папери на світовому фондовому ринку подешевшали на 5 трлн дол. США.

Причини:

1) Дешеві гроші: США проводив політику надмірного зниження процентних ставок. Домовласникам було дозволено виплачувати передчасно іпотечні кредити за фіксованою ставкою і здійснювати рефінансування без жодних штрафів у більш дешеві позики.

2) Складні фінансові продукти:

3) Рейтингові агентства: Кредитні рейтингові агентства надали найвищі рейтинги інвестицій, які цього не заслуговували.

4) Відсутність регулювання:

5) Лопані бульбашок: Коли житловий ринок звалився, спричиняючи крах так звана іпотечна-покритих цінних паперів, було вже надто пізно змінювати курс. Низхідна спіраль швидко вдарила по банках, привівши до краху Lehman Brothers 15 вересня.

6) високі ціни на сировинні товари (у тому числі на нафту);

7) перегрів фондового ринку.

8) глобалізація ек розвиту, призвела до швидкого поширення кризи від США до інших країн.

Криза призвела до безпрецедентного урядового втручання в ринки, оскільки вона розвинулася в найгіршу глобальну рецесію з часів другої світової війни. Ця фін криза спричинила втрату довіри не тільки до менеджменту кредитно-фінансових інститутів, але теж і до державних установ, які не виконали своїх контрольно-наглядових обов'язків.

Не зважаючи на те,що у багатьох країнах Європи, зокрема у Німеччині та Франції в другому кварталі 2009 року спостерігалось значне пожвавлення кон'юнктури, протягом 2010 року світ знову зіткнувся з ще більшим зростанням рівня безробіття та інфляції. Розглядаючи ситуацію в Укр, можна зазначити, що у 2011 році триває відновлення економіки Укр, водночас темпи зростання залишаються удвічі повільнішими, ніж до кризи.

81. Євразійський інтеграційний вектор україни. характеристика і сценарії реалізації

Євразійське ек співтовариство (ЄврАзЕС) -- міжнар ек організація, наділена функціями, пов'язаними з формуванням загальних зовнішніх митних кордонів країн-засновників, що до неї належать (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан), виробленням єдиної зовнішньоек політики, тарифів, цін та інших складових функціонування заг ринку. Україна є спостерігачем ЄврАзЕс.

З погляду короткострокової й навіть середньострокової перспективи для України відкривається низка виграшних можливостей від Євразійської інтеграції:

1) це перехід до стягування ПДВ на нафту, газ і газовий конденсат за принципом «країни призначення» -- що може дати Україні суттєвий виграш в аспекті бюджетних надходжень.

2) Важливим виграшем може бути те, що в рамках ЄврАзЕС реалізується концепція вільної торгівлі вже майже без вилучень і обмежень.

Економічні ризики:

1) форсоване входження в структури ЄврАзЕС може відродити дію відомого інтеграційним об'єднанням ефекту «відхилення торгівлі» всередину інтеграційного співтовариства.

2) входження в менш конкурентне і менш розвинуте в інституціональному відношенні середовище, ніж те, що сформувалося в ЄС, безумовно, не забезпечуватиме аналогічні західноєвроп механізми стимулювання нововведень і передачі технологій, а це негативно позначиться на довгострокових тенденціях ек модернізації в Україні.

3) можлив. відхилення моделей зближення законодавства в межах ЄврАзЕС від існуючих стандартів ЄС, що також ускладнюватиме налагодження зв'язків з компаніями ЄС.

У 2003 році Україна підтримала реалізацію проекту ЄЕП на Сході спільно з Росією, Білоруссю і Казахстаном та підписала відповідний договір про його створення.

У жовтні 2011 року Україною було здійснено ще один важливий крок на шляху до східного вектору інтеграції - прем'єр міністр України підписав в Росії Договір про створення ЗВТ у межах СНД, що у Росії розцінили як створення «нового фундаменту торгово-ек відносин у рамках СНД». Більшість експертів оцінило цей крок як перший на шляху до вступу Укр до Митного Союзу.

Україна планує продовжувати розвиток свого співроб. з Митним союзом у форматі «3+1», бо, за прогнозами, товарообіг може збільшитися аж на 9 млрд. дол. при встановленні позит сальдо торгов балансу, що буде сприяти стабільності грошової одиниці та купівлі енергоносіїв за такими ж цінами, як для інших членів Митного союзу. +передбачається зменш. витрат підприємців на ведення бізнесу при зменш. ціни на сировину.

82. Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу

Однією з найбільш яскраво виражених тенденцій постіндустріалізму є економіка знань.

Знання дійсно стали вирішальним фактором сучасної постіндустріальної цивілізації. Тільки знання останні двадцять років втілюються, по суті, лише в одному-єдиному сегменті розвитку техносфери - в області інформаційних технологій. Раніше цивілізація удосконалювалася на основі більш або менш гармонійно розвиваються наук і технологій у різних галузях. А за останні двадцять років відбувся явний перекіс науки, техніки і технологій у сферу інформатики та зв'язку.

Друга тенденція - глобалізація. Постіндустріалізм невіддільний від глобалізації. Світ стає єдиним. Власне, цей процес почався давно. Він йде як мінімум останні шість століть. Але тепер набув особливої ??швидкості. І вирішальну роль тут зіграла навіть не стільки економіка, скільки фінанси. Сучасний світ об'єднала насамперед транснаціональна фінансова система. Потім вільний капітал породив такий феномен ХХ століття, як транснаціональна корпорація, що діє по всьому світу, поверх державних кордонів, континентів і цивілізацій.

Тепер настала черга третьої найважливішої тенденції епохи постіндустріалізму - віртуалізації.

В основі віртуалізації цивілізації лежить підміна безпосереднього сприйняття світу через органи чуття трансляцією спеціально підібраних слухових, зорових і інших рядів через скомпоновані програми, що передаються за допомогою технічних засобів. Якщо раніше людина жила своїм досвідом, розумом, інстинктами і інтуїцією, то сьогодні на їх місце заступає програмування сприйняття, маніпулювання емоціями і стандартизація мислення.

Близькість до зони історичного перелому породжує віртуальність існування людства, окремих країн і народів, кожної людини. Вона стирає грань між справдженим і нездійснених, між існуючим і ймовірним. Ця ситуація, в свою чергу, знаходить своє технологічне втілення в комунікаційному суспільстві, в інформаційних технологіях. Вони створюють можливість для одночасного існування багатьох реальностей, багатьох світів. З'являються технологічні можливості для того, щоб здійснювати швидкий перехід з можливості в реальність, з ідеального - в матеріальне, із задуманого - в зроблене

Настала черга виділити четвертий напрям змін суспільства в його постіндустріальній фазі. Це - технологізація людської цивілізації.

«Техно» - по-грецьки «мистецтво», але відповідно до реалій сьогоднішнього дня більш точним перекладом слова буде не «мистецтво», а «навик», «вміння». Навичка і вміння - завжди щось визначене, що повторюється. Це спосіб вирішення завдань, процес отримання продукту.

П'ята риса постіндустріалізму - гуманітаризація.

Вже сьогодні в Сполучених Штатах більше 70% внутрішнього валового продукту створюється не в сфері матеріального виробництва, а у сфері послуг, мас-медіа та інформаційних технологіях.

Шоста тенденція - полісуб'єктність. Одночасно в постіндустріальному світі йде стрімка інтеграція всіх основних видів діяльності: економіки, політики, культури. Сьогодні вони зливаються в щось єдине, в універсальний потік людської діяльності.

Абсолютно самостійними суб'єктами історичного дії стали найбільші транснаціональні корпорації, кожна з яких володіє доходами вище валового внутрішнього продукту багатьох країн. Кожна ТНК сьогодні має в своєму розпорядженні внутрішньою структурою політичної влади, відпрацьованим законодавством і власною ідеологією, часто з тенденцією перетворення в релігію.

Сьома риса постіндустріалізму - мережеве суспільство.

Сьогоднішній світ побудований як мережа. Цим він у корені відрізняється від індустріальної епохи, де царював принцип ієрархічної піраміди. Сьома риса постіндустріального порядку полягає в тому, що у ньому мережева організація захоплює панівні висоти. Мережа охоплює економіку, політику і культуру. І це - знамення того, що сам постіндустріалізм виступає не як нова епоха, а як перехід з індустріальної ери в абсолютно новий світ.

У мережі головною дійовою особою стає активна особистість, навколо якої формуються союзи і коаліції. Творець вибудовує навколо себе потрібну структуру подібно до того, як композитор творить мелодію. Структури в мережевому світі мінливі, вони не живуть довго. Змінюються завдання - і розсипаються вчорашні союзи, і виникають нові. Структури в цьому світі відіграють підлеглу роль, вони виникають і розпадаються з волі їх творця.

Зрозуміло, що основу світової економіки становлять США і країни Євросоюзу. Причому лідерство в цьому тандемі належить США, що володіє передовими позиціями в галузі інформатики та біотехнології, ряді інших областей, але Європа поступово скорочує своє відставання, створюючи Америці сильну конкуренцію в аерокосмічній галузі, загальному машинобудуванні та рівні життя населення. Вельми потужну конкуренцію США починають відчувати і в свята святих своєї гегемонії - фінансах.

Разом з тим високорозвинені держави Старого і Нового світу "старіють", перед ними стоять серйозні і поки ні в одній країні не вирішені проблеми перевищення смертності над народжуваністю, збільшення числа осіб пенсійного віку, скорочення числа молодих людей. Ці процеси ставлять під питання не тільки майбутнє цих країн як світових економічних і політичних лідерів, а й майбутнє як таке. У цьому зв'язку зростає роль Китаю, як країни, що володіє зростаючим і найбільшим за чисельністю населенням в світі і найбільш швидкозростаючою у світі економікою. Завдяки його співпраці з Росією, швидко збільшується і військова міць Піднебесної. В даний час політична та економічна уразливість Китаю виявляється в тому, що ця країна відома світові насамперед своїми кількісними показниками, в той час як якісні, науково-технічні можливості цієї країни залишаються невисокими по відношенню не тільки до західних країн, але і до Росії. Промислова продукція Китаю, навіть технічно проста, як правило, не відрізняється високою якістю (за винятком товарів, випущених на території Китаю іменитими західними брендами).

Якщо ж до названих трьох центрів впливу додати співтовариство основних нафтовидобувних країн, які мають величезний вплив на світову економіку і політику, то з'являться підстави назвати сучасні міжнародні відносини багатополярними. Однак ця нова багатополярність не схожа на класичну європейську багатополярність XIX-XX ст. Її головними відмінностями є мультикультурність, взаємна залежність держав і глобальний розмах.

83. Глобальні виміри демографічної проблеми

Демографічна проблема -- сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників -- продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного -- називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами -- середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики -- стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.

84. Антиглобалістські рухи. ідеологія і програми

Антиглобалістський рух - це загальна назва громадських організацій, рухів і ініціативних груп, які ведуть боротьбу із соціальними, економічними, політичними і екологічними наслідками глобалізації в її нинішній формі. Хоча учасники антиглобалістських виступів часто діють спільно, цей рух є неоднорідним. Основні діючі суб'єкти антиглобалістського руху - це громадські, неурядові або політичні групи та асоціації. Вони можуть носити місцевий, регіональний, національний або міжнародний характер, займатися конкретною вузькою проблематикою або претендувати на рішення проблем в масштабі всього суспільства. Спектр цих організацій достатньо широкий.

Основа антиглобалістського руху - різноманітні локальні, невеликі по кількості учасників організації і групи екологічної, правозахисної, антивійськової і іншої орієнтації. Традиційні громадські організації формують антиглобалістський рух, приєднуючись до міжнародних синхронізованих акцій протесту, відвідуючи маніфестації в місцях проведення самітів СОТ, Великої вісімки, беручи участь в соціальних самітах.

Сьогодні антиглобалізмові притаманний радикалізм.

Нетрадиційним аспектом антиглобалістського руху є його мережовий характер. Усі рухи та ідеології рівноправні, немає тут і домінуючої організації. Національні партії та рухи, міждержавні об'єднання, нові і старі ідеології контркапіталізму утворюють «павутину», взаємопов'язану мережу. В цьому можна побачити передумову довговічності антиглобалістського руху. Практично всі антиглобалістські організації мають власні сайти в Інтернеті, що дозволяє оперативно поширювати необхідну інформацію. Самі антиглобалісти визнають, що Інтернет для них - головний засіб боротьби.

Антиглобалістський рух скрізь має різні організаційні форми, джерела фінансування, програмні завдання та багато інших чинників. Так, наприклад, на заході існує багато напрямів руху: екологічний, гуманістичний, правовий, а в Азії та Африці він зводиться переважно до боротьби з однополярністю світу, проти американського засилля, синдрому Півночі та Півдня.

Програма антиглобалістів передбачає діяльність за двома взаємопов`язаними напрямками:-створення альтернатив- спротив, який передбачає протидію укріпленню влади корпоративного капіталізму.

Основні цілі антиглобалістів: -змусити представників державних і міждержавних інституцій прислухатись до громадської думки-мобілізувати і надихати людей на активні громадські дії. Основні принципи руху антиглобалістів є: децентралізація гнучкість легкість і швидкість створення і розпаду структур; загальна доступність ресурсів антиринкова спрямованість рівні права інтеркласовість самоорганізація асоціативність Основні протиріччя руху антиглобалістів: А) зовнішні - протиріччя між альтерглобальною природою руху і його включенність в глобальний капіталізм - протиріччя між принципами добровільної асоціації і необхідністю використовувати фінансові і політико-правові механізми - протиріччя між соц-ек нерівністю учасників і їх рівноправних діалогах - протиріччя між мережевим принципом організації руху і необхідністю взаємодії з структурами влади Б) внутрішні - мережева організація руху є його слабкістю - протиріччя між соц. творчістю окремої особи або спільноти і єдиним процесом спільної, узгодженої діяльності

Основні вимоги антиглобалістів, які є об`єднаними в генуезький соц. форум передбачають: глобалізацію права, а не тільки доходів рівний доступ до охорони здоров`я для всіх незалежно від доходів 1анулювання боргів країн, що розвиваються розвинутим країнам 2підписання Кіотського протоколу 3конвенція військової промисловості.

85. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки

Еволюція ролі та значення держави як соціально-політичної інституції взагалі і державного суверенітету зокрема є в наш час однією з найбільш актуальних і дискусійних тем. Фундаментальні світові процеси у сфері політики й економіки значною мірою змінюють звичні погляди на роль держави та значення її формального атрибута -- державного суверенітету. Пов'язано це з тим, що в сучасному світі держави дедалі більше змушені поступатися частиною своїх прерогатив, будучи обмеженими в ухваленні політичних рішень.

Говорячи про причини перегляду принципу суверенітету, слід передусім звернути увагу на комплекс процесів, який традиційно визначають як «глобалізацію». В основі феномена глобалізації лежать процеси в сфері економіки й фінансів, які нині служать фундаментом для глобальної політичної та культурної «надбудови». Це дозволяє вважати, що практично жодна сфера людської діяльності не уникне певної трансформації. При цьому «наступ» на принцип суверенітету держави відбувається відразу в кількох напрямах, а сучасна концепція державного суверенітету ставиться під сумнів щодо практично всіх її основних складових.

Потреби економічного розвитку починають суперечити принципу непорушності державного суверенітету тією ж мірою, як і державні кордони перешкоджають економічній ефективності й загалом соціальному прогресу. Підкоряючись диктату економічної доцільності, держави відкривають свої кордони й зазнають навали іноземних валют, міжнародних терористів, наркотиків, потоків інформації, що виходять з інших країн, сект, громад тощо. Усе це неминуче знижує ефективність функціонування державного апарату і змушує шукати нові способи й форми розв'язання насущних проблем.

Уособленням глобального ринку виступають транснаціональні корпорації (ТНК), що підпорядкували свою діяльність одному -- ефективності в гонитві за прибутком. За деякими оцінками, вони контролюють до половини світового промислового виробництва й іще більше -- у сфері зовнішньої торгівлі. Загальна кількість ТНК сягає 40 тисяч. Їхні дії можуть визначати ситуацію на світових ринках, динаміку курсів національних валют; створюючи та скорочуючи робочі місця, вони можуть впливати на соціально-політичну ситуацію. Таким чином, часто вони стають впливовішими від усієї могутності традиційних держав, чиї дедалі слабші можливості віддзеркалюють зростання дифузії державних інституцій.

Дії уряду однієї держави спроможні викликати найсерйозніші наслідки з іншого боку земної кулі. У цих умовах стає очевидною необхідність узгодження відповідальних рішень, а відтак і створення відповідних політичних механізмів. І процес створення таких механізмів відбувається дуже інтенсивно. Якщо 1909 року було 37 міждержавних міжнародних організацій, то наприкінці століття їх стало вже 260. Такі організації як G-7(8), ЄС, МВФ, ОПЕК, СОТ, МЕРКОСУР і ряд інших, перебираючи на себе деякі функції, делеговані їм окремими державами, фактично обмежують їхній суверенітет.

Іншим важливим чинником, що зумовив переоцінку принципу державного суверенітету, стала поява численних недержавних асоціацій і організацій, діяльність яких спрямована на реалізацію власних корпоративних інтересів, розширила спектр актуальних політичних проблем й інтенсифікувала їхню динаміку.

Крім іншого, це пов'язано з тим, що глобалізація часто означає «вестернізацію», тобто модернізацію незахідних, традиційних суспільств за образом і подобою сучасних ліберальних демократій західних країн. При цьому ігноруються багатовікові традиції унікальної культури, особливості економічного укладу й архетипи масової свідомості.

Проте й це ще не все. Держава поволі втрачає монополію на використання збройного насильства. Дестабілізація міжнародної обстановки дедалі частіше здійснюється, так би мовити, з «недержавного» рівня, оскільки на території тієї чи іншої держави все частіше виникають «нелегітимні центри» влади. Дестабілізацію політичної обстановки часто викликає збройний сепаратизм, що зливається з міжнародним екстремізмом і тероризмом.

86. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України

Основні критерії геополітичного положення України детерміновані її розташуванням між кількома полюсами тяжіння, що характеризуються різним ступенем політичної, економічної та військової могутності. Зважаючи на це, робиться висновок, що для України надзвичайної ваги набуває необхідність вироблення загальних підходів до поняття багатополюсності світу не з позицій протистояння окремих полюсів, блоків, диктату одних держав щодо інших, а з точки зору створення умов для побудови системи трансконтинентального і в перспективі глобального співробітництва з метою вирішення ключових соціально-економічних, гуманітарних, екологічних, інших проблем, загострення яких може становити небезпеку як для окремих держав, так і для людської спільноти в цілому

Разом з тим, становлення української державності передбачає розробку концепції зовнішньополітичної поведінки країни, на засадах адекватно усвідомлених національних інтересів. Концепція зовнішньої політики України викладена у таких документах, як “Декларація про державний суверенітет” (липень 1990 р.) і “Акт проголошення незалежності України” (серпень 1991 р.). Офіційна позиція Міністерства закордонних справ України спирається на те, що зафіксовано в існуючих нормативно-правових документах, а концептуально представлено в “Основних напрямках зовнішньої політики України”, “Концепції (основах державної політики) національної безпеки України”, у “Програмі діяльності Кабінету Міністрів” тощо.

Головними українськими зовнішньополітичними результатами останніх років є: 1) збереження Україною в системі міжнародних відносин статусу країни з власною позицією щодо головних питань та подій світової політики; 2) можливість інтеграції до європейського співтовариства; 3) приєднання до важливих транспортних проектів; 4) потенціалу України як необхідного елемента системи європейської безпеки; 5) збереження стабільності, передбачуваності та виваженості зовнішньої політики.

Із самого початку незалежного існування важливим пріоритетом геополітичної стратегії України була її інтеграція до Європейського Союзу. В процесі дослідження доведено, що європейський вибір України є незмінним, а місце України як центральноєвропейської держави у сучасній Європі є чітко визначеним. Незаперечним пріоритетом України є набуття асоційованого, а згодом і повного, членства в ЄС.

Європейський вибір України передбачає не тільки інтеграцію в міждержавні європейські структури, а і розвиток двосторонніх зв'язків з усіма країнами західно-атлантичного світу. Ці дві форми входження України до Європи не суперечать одна одній, а існують на принципі взаємодоповнення.

В реалізації європейського напрямку сучасної геополітики України важливе значення має розвиток міжнародних зв'язків з державами Центральної та Східної Європи, особливо з якими Україна має спільні кордони - Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною та іншими. Для цих держав, як і для нашої, загальноєвропейський процес є важливим геополітичним чинником.

Відзначається, що в колишніх соціалістичних країнах Центральної та Східної Європи досить активно здійснюється політична і економічна трансформація. Значно швидкими темпами ніж в Україні, Росії, країнах СНД розгорнувся процес демократизації суспільного життя, перехід до ринкових відносин. Ці глибокі зміни не тільки впливають на міжнародну ситуацію на континенті, але й означаються на східноєвропейській політиці Заходу, Росії, України, їх взаємовідносинах. Розвиток двосторонніх зв'язків України з державами Центральної та Східної Європи в контексті її європейської інтеграції позитивно буде впливати на ефективність нашої сучасної геостратегії.

87. Масштаби і динамізм розвитку процесів торгівельної глобалізації

Поглиблення МПП і інтенсифікація господ зв'язків, що характерні для світових Глобалізація процесів, закономірно, знаходять своє вираження у розширенні торгівлі. Масшт постійно зростаюч торг Глобалізація пов'з із Зростаюч ек взаємозалежн країн усього світу в результаті збільш обсягу і розмаїтості міжн угод з товарами, послугами і світ капіталом і пов'яз з ними валютн поток, обмін технолог, інформац й ідеями, переміщен людей. Найбільш важл проявами торг Глобалізація є взаємозв'язки ринків, фінансів, товарів і послуг, створені в першу чергу ТНК-ми. Зрост масшт світ торг сприяли такі осн ф-ри:*НТР,що прияла створ нових галузей ек,прискор реконстр старих;*активна діяльн ТНК;*регул міжн торг шляхом міжн торг угод,прийнят в рамках ГААТ-СОТ;*розв процесів торг-ек інтеграц (напр.,створ зон вільної торг);*виникн загально світ ринку для стандартиз товарів;* у товарн експорт все біш високу частку займають високотехнолог вироби; *зрост:* питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;* зрост частки машин, обладн та транспор засобів;* інтенсифік обміну прод інтелект праці («ноу-хау»).готових виробів;* Розповсюдж сталих та довгострок відносин між постач та покупцями, зрост питомої ваги внутрішньофірм постачань у межах ТНК * Посил конкур між трьома центрами світ ек розв: США, Яп та ЄС.*експорт послуг випереджає зрост експорту тов. Якщо ліквід торг бар'єрів буде продовжув,то ємність ринку товарів буде зростати в середн на 6% щорічно на протязі найближчих 10 років.Торг в сфері послуг буде зрост ще більш високими темп,чому сприяють подальші успіхи інформатики і зв'язку.

Процеси,що протікають у суч світ торг, дозволяють прийти до висновку,що осн лібераліз і протекціон стають осн тенденц торг Глобалізація. Так, на лібер вказує зростаюча відкритість націон ек,зниж рівня митних податків,відміна багатьох квот,обмежень,загостр конкурнент боротьби на світ ринку.Глобалізація хар-р лібераліз міжн торг визнач-ся хар-м конкур у сучасн умовах.Успіх на світ ринку тісно пов'яз із залуч іноз інвест.Часто лібераліз зовн торг здійсн у одностор порядку(напр.,Пд.-Сх Азія іРосія), однак найбільш продуктивною є принцип паралельної лібераліз у країнах ек партнерів, через принцип взаємопоступок,що реаліз шляхом переговорів.Тому,ключовим моментом стає здатність країни довести своїм торг партнерам доцільність двосторонніх дій.На противагу лібер для міжн торг х-ним є протекціон тенденц розв, що спрямив на захист націон виробників,підтримку конкурентоспром нац товар і галузей.Більш широко протекц тенд здійсн тими крїн,де здійсн структур перетвор ек,де має місце ек депресія і швидко зрост конкур імпорту.Слід зазначити,що головна пробл протирічч між цими двома тенденц це знаходж їх раціонального поєднання.

Торг Глобалізація х-ся міжн торг інтеграц при якій міждерж відн стос лише сфери обміну, тобто при утовр зон преференц торг,вільн торг,митн союзів.Зона преф торг-пільг торг режим,коли 2 або декілька країн зменш взаємні тарифи з імпорту тов,зберіг рівень тарифів в торг з ін краін(Преференц сист Брит співтов 1932 р-48 держ).У зонах вільн торг діє особл пільг торг режим для країн-учаснза рах усунен внутр тарифів при їх збереж в торг з ін держ(Північноамерик угода про вільну торг-НАФТА).Митний союз-угоду двох або декількох держ,що передбач усун внутр тарифів та встановл спільн зовн тарифу(в ЄС з 1968р.) Спостеріг пріоритет вивозу капіталу перед вивозом товарів. Обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій зріс постійно зрост Це означає, що експорт капіталу у вигляді ПІ зростає вдвічі - втричі швидше, ніж експорт товарів.

88. Економічні кризи в умовах глобалізації

Ринк екон характериз непередбачув на різн етапах ii функцюнув. У 1974-1975 р. відбувся перелом в екон пром розвитих країн, з цих років почалася криза. Після 1974 р. усі показн росту скорот в два або три рази. Збіг за часом несприятл явищ в екон різних країн поясн різким ростом цін на нафту в жовтні 1973р. У результаті виникла атмосф непевності, 4раз ріст цін на нафту, що супроводж ростом цін на більшість видів сиров й енергоносіїв, породив стан занепокоєння в ділових і політ колах. Керівники підпр і установ прагнули відкласти на якийсь час прийн стратег рішень, щоб визнач вплив нових цін на енергет товари. У США криза проявилася в більш гострій формі, чим в інших країнах - згортання в-тва супроводж ростом цін і неконтрол інфляцією, ріст безробіття, падіння рівня зарплати. Практика не оплач позик і надання позик для покриття неоплач відсотків привела до розвалу фін системи країн, що розв.Пол і соц напруженість, що виникла в країнах Сх Євр і СРСР наприкінці 80-х - початку 90-х рр., відбила подальше поглибл кризи соц системи. Соціаліс країни одержали кредити від зах банків, але щоб випл борги і відсотки по кредитах їм необхідно було розвив свій експорт у країни Заходу. Через свою не конкур-жність незабаром заявили про припинення платежів. Країни відмовилися від соціалістичної системи, а в 1991 році і СРСР припинив існування. Країни колиш радянського союзу зробили спроби переходу до капіталіст системи. Це привело до криз явищ в економічних системах цих країн.Світові фін.кризи в 90-х рр.20ст. були спричинені рядом факторів, серед яких можна виділити як загальні для ряду країн, так і чисто “внутрішні”, зумовлені специфікою функціонування нац. економік. Епіцентром світ. Фін .кризи у 1997р. стали ряд країн Азії, згодом “азіатська” криза дійшла до к-н Латинської Америки, ряду к-н Схід. Європи. Світ. фін. криза в тій чи іншій мірі зачепила і промислово розвинуті країни, але дуже відчутним був вплив на вищезгадані країни. Саме такі к-ни мають ризикові (такі, що розв.) фін .ринки. Ці ринки часто є привабливими для іноз капіталу (прив), але інвестування в такі р-ки має “тактичний” характер, тобто гроші вкладаються в ЦП не з метою розвитку виробництва, а з метою отримання курсового прибутку. Високий ризик таких інв-й хар-ся високою доходністю. Наслідки:1. падіння пром.вир-ва; 2. зниження ділової активності; 3. падіння курсу нац. валюти; 4. стрімке зниження притоку іноз. ін вест; 5. зростання соціаль .напруги. Криза збільшила розрив у екон. р-тку між пром .розвинутими к-ми, к-ми, що розв., і к-ми з перехідною е-кою. Глобаліз світ госп зв`язків, особливо в фін сфері обумовила взаємоповяз нац ек-к, їх чутливе реагування на зміни в будь-якій частині світу, тощо. Саме це зумовило світові масштаби фін кризи. Епіцентрами кризи стали країни Сх Азії, з яких вона розповсюдилась на весь світ.

89. «Нова економіка» як форма реалізації національних конкурентних переваг

Термін нова економіка значно повязаний із поширенням Інтернету. Його виникнення датоване серединою 90-х рр. коли на ринок вийшли перші інтернет-компанії Yahoo, AOL, Amazon.com. Поява НЕ символізувала небувале зростання біржових індикаторів -- акції інтернет-компаній при первинному розміщенні виростали за день на сотню і навіть тисячу відсотків. Крім цього, даний феномен сприяв тому, що для багатьох НЕ стала асоціюватися із бізнесом в Інтернеті. Істотною рисою НЕ є розробка і використання нових знань. Таким чином, НЕ -- це виробництво і використання нових знань, перетворення їх у самостійний фактор виробництва, який відіграє ведучу роль у системі факторів виробництва, і розвиток за старими законами, що діє по-новому в нових умовах і за новими законами, що зумовлюють прискорення розвитку. Характерні риси НЕ: ліквідація геогр. та нац. границь; збільшення впливу індивідів і неуряд.орг-й; нова роль простору і часу важливість Інтернету; ключові продуктивні сили: інформац-я, знання і досвід; основа розвитку: високі техн-ї, інновації, наука і освіта; ринк.структура: динамічна; конкурентна модель: глобальна; домін.напрям інвестицій: знання, розробки, інтел.капітал; джерело кокур.переваг: інноваційність, гнучкість, швидкість; житт.цикл товару: вимірюється місяцями; домінування послуг; форма освіти: очна, заочна, дистанційна, мобільна; форма працевлаш-ня: дистанційне, тимчасове.

Це робить нову ек якісно ін порівняно з усім попереднім розв людства, тому що раніше, незалежно від типу сусп ек формації, ек функціон на основі однієї і тієї ж групи чинників. Конкур в новій ек значною мірою переноситься в Інтернет і набуває рис моделі доскон конкур, тому що формує достаток інформації, необмеж кільк покупців та продавців, зводить до нуля операц витрати і ліквідує всі бар'єри для нових учасн ринку. Для взаємодії на них створюють каталоги і проводять аукціони, що дає змогу зводити велику кількість покупців та продавців з усього світу і вчасно ліквід надлишки продукції. Торгівлю стандартизованим товаром однієї галузі здійсн на електронбіржах. При цьому Інтернет забезпечує велику прозорість, що образно назвати «оголеною економікою». Одним із першочергових завдань форм механізмів нової ек є створ міжн сист емісії і викор електрон грошей. У деякій мірі новий світ ек порядок уже створюється. Він представл такими органами, як ООН, Світ банк рекон і розвитку, МВФ, СОТ, Євро парламент і т.п. Однак він не має ще чіткої логічно завершеної стр-ри.

90. Феномен “країни-системи” в глобальній економіці

Країна-система зазвичай може бути представлена державою, яка в цілях реалізації власних геоекономічних інтересів формує самостійну систему інтернаціоналізованих відтворювальних ядер циклів. Їх ланками виступають національні транснаціоналізовані структури, яким делегується реалізація національних інтересів у геоекономічному просторі і одночасно забезпечується їх військовий захист.

1.Найяскравішим прикладом даного феномена є, США, адже з якогось моменту-не вписуються в рамки категорії нац держави

2. Наприклад Шенген, який є навіть більш характерним представником даного сімейства, оскільки не претендує на роль глобального регулюючого органа.Зараз, одержуючи візу в євр країну, що входить у шенгенську зону, ви читаєте на ній напис Держави Шенгена, а не назву тієї чи іншої нац держави.

3. Великий Китай, що включає КНР, який приєднав Гонконг, поглинув Макао, наполегливо придивляється до Тайваню… Намагаючись оцінити міць Китаю, ми вимушено користуємося різною соціальною метрикою: скажімо, включаючи чи виключаючи дані по Гонконгу, по-різному обчислюючи кількість китайців у світі і т. п. Культурно-цивілізаційне коло даної країни-системи містить у собі цілі держави, такі як Сингапур 90 % населення якого -- китайці, всю південно-східну діаспору хуа-цяо, нарешті, чайна-тауни, розкидані по усьому світі… Китайський світ -- це інноваційне соціальне утворення, новий формат країни-системи, що виходить не тільки за рамки національної держави, але також і за рамки колишнього трактування державності.

91. Геоекономічні реалії і інтеграційні стратегії України

Обєкт необх інтеграції Укр у світ госп-во і розвитку її МЕВ безпосередньо випливає, насамперед, з потреб використання в національній системі відтворення міжн поділу праці для прискорення переходу до ринкової ек-ки з метою розвитку країни і зростання багатства суспільства. Така необхідність спрямована на формування ефективної структури ек-ки країни. ЗЕЗ у процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс розвязуваних спільними зусиллями екологічних проблем.

Поряд з обєктивною необхідністю інтеграції У у світове господарство і розвитку її ЗЕВ існують і обєктивні можливості для таких процесів. До них, насамперед, належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для участі в міжн поділі праці.

Обєкт можливістю для інтеграції у св господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних звязків, по-перше -- на макрорівні загальнодержавному; по-друге -- на мікрорівні підприємств; по-третє -- на глоб і регіон рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільових ек МО ООН і регіон ек обєднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, ЗВТ між кр ГУАМ, Чорномор зони співробітництва тощо. Поєднання обєкт необхідності й обєктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.

Размещено на Allbest.ru