Цінова політика і ціноутворення в управлінському обліку
Ціноутворення в умовах ринкової економіки. Суть ціни та її функції. Визначення ціни на основі попиту споживачів. Стратегії ціноутворення та особливості їх застосування в різних сферах діяльності. Ціноутворення при виробництві споживчих товарів.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.10.2013 |
| Размер файла | 136,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
За цими цінами визначається також ціна на групу товарів, однак у цьому разі велике значення має питома вага окремих товарів з різною ринковою ціною. Так, визначаючи питому ціну на нафтопродукти, слід ураховувати збільшення питомої ваги дорожчого бензину (особливо з високим октановим числом) і зменшення питомої ваги сирої нафти. Тому питомі ціни не застосовуються для товарних груп, що мають великий асортимент.
У процесі аналізу світових цін визначається їх динаміка, тобто аналізуються індекси внутрішніх і зовнішньоторговельних цін. Індекси внутрішніх цін визначають їх динаміку протягом певного часу. Розраховують їх органи державної статистики для окремих товарів і товарних груп.
Якщо розрахунки виконуються для групи товарів, то індекс цін визначається за середньозваженою ціною, що обчислюється залежно від питомої ваги конкретного товару у групі товарів і ціни на цей товар. Ці індекси друкуються у виданнях офіційних органів і застосовуються для порівняльного аналізу динаміки цін різних країн.
Індекси зовнішньоторговельних цін мають аналогічну методику розрахунку, однак за основу беруться середні імпортні ціни, що розраховуються за даними митної статистики. Середні загальнодержавні індекси цін для окремих груп товарів визначаються залежно від структури зовнішньої торгівлі та зовнішньоекономічного обороту за базисний період. З метою визначення тенденцій розраховуються індекси цін за конкретний період (півріччя, квартал, місяць, декаду), що дає змогу виявити напрями змін у цінах протягом року.
У розрахунку показників цін важливе значення мають інформаційна база, її точність, конкретність і повнота. Існує кілька джерел отримання інформації про світові ціни.
По-перше, індекси цін публікуються в державних національних і загальноекономічних статистичних збірниках:
Survey of Current Business (США) -- щомісячний бюлетень Міністерства торгівлі;
Есоnоmіс Statistics Monthly (Японія) -- статистичний щомісячник департаменту статистики;
Wirtschate und Statistic (Німеччина) -- статистичний бюлетень державного статистичного управління;
Monthly Digest of Statistics (Великобританія) -- статистичний щомісячник Центрального статистичного управління;
Bulletin Mensuels de Statistigue (Франція) -- загальноекономічний статистичний щомісячник і Bulletin Mensuels de Statistigue -- щомісячник промислової статистики.
По-друге, конкретні ціни наводяться в міжнародних та регіональних виданнях. Так, ООН щомісяця видає статистичний бюлетень "Monthly Bulletin of Statistics", де публікуються ціни на товари в різних країнах. Крім того, статистичне управління ООН розраховує та друкує індекси експортних цін для основних товарних груп як промислових, так і продовольчих товарів, на сировину, продукти її переробки, засоби виробництва, техніку для сільського господарства. В окремих випадках наводяться ціни та індекси не лише для товарної групи, а й для окремих товарів, індекси цін на споживчі товари, а також визначаються рівні життя в кожній країни, яка є членом ООН.
Крім того, світові ціни публікуються також в "Іnternational Financial Statistics" -- статистичному щомісячнику Міжнародного валютного фонду; тут також наводяться індекси вартості життя у країнах -- членах МВФ.
Ціни на сільськогосподарську сировину, продовольчі товари різних країн-експортерів друкуються в щоквартальному бюлетені "Food and agriculture organization of the United Nations".
По-третє, спеціальні видання вміщують найдетальнішу та найточнішу інформацію про ціни та їх індекси для окремих товарних груп. Крім індексів для груп розраховуються індекси для підгруп, які ще більше уточнюють ціни виробів.
У різних країнах працюють фірми, які визначають індекси цін для окремих товарних підгруп з їх уточненням. У Німеччині в щомісячнику федерального статистичного управління друкуються індекси цін не лише для груп товарів, а й для окремих товарів електротехнічної промисловості, машин та обладнання, наземних транспортних засобів, а також внутрішні й світові ціни.
По-четверте, різні галузеві видавництва публікують ціни на конкретні вироби. Так, у США індекси цін, а також безпосередньо ціни друкуються в журналі "Аmerican Machinist" для продукції металообробної промисловості. У щоквартальному бюлетені "Соst Еngineering", що випускається приватною фірмою, наводяться дані про витрати виробництва та ціни на обладнання для підприємств хімічної промисловості.
У Великобританії журнал "Меtаl Вulletin" (виходить двічі на тиждень) друкує базисні та відпускні ціни на чорні та кольорові метали (у тому числі й ціни експортерів зі США, Японії, Німеччині, Росії та інших країн). Журнал "Rеnters Coffee Report" (Великобританія) публікує світові ціни на кофе та їх індекси.
В Україні є багато видань, що публікують інформацію про світові ціни для окремих товарів (наприклад, газета "Бізнес", журнал "Галицькі контракти").
Крім того, про базисні, довідкові ціни можна дізнатися через Інтернет.
Індекси цін та їх аналіз є основою для розрахунку цін конкретних угод при укладенні зовнішньоекономічних контрактів, що має бути точним і об'єктивним. У розрахунку цін потрібно дотримуватись певних принципів:
При розрахунку ціни на конкретний виріб слід аналізувати щонайменше п'ять цін на інші вироби, щоб запобігти випадковості та впливу окремих чинників, які можуть діяти в окремих країнах і відображають загальні тенденції.
Визначаючи ціни, навіть якщо ринок конкурентний, за базу слід брати ціни провідних фірм, які мають на ринку стабільну питому вагу у виробництві та реалізації продукції, або фірм, які стабільно постачають на ринок товари.
Ціни слід визначати за однакових умов постачання товарів або конкретного виробу. Якщо пропонуються різні умови, це треба враховувати через різні поправки, введенням різних коефіцієнтів.
При встановленні цін не треба брати товари, що мають великі розбіжності в умовах постачання, тобто в яких діє велика кількість поправок. Річ у тім, що ці поправки мають суб'єктивний характер і здебільшого визначити їх конкретний розмір неможливо. Тому й розбіжності цін можуть бути істотними.
Потрібно забезпечити еквівалентність і взаємовигідність постачання товарів для обох партнерів. Світові ціни є базою для визначення конкретних цін, однак їх розмір конкретизується безпосередньо в угоді й включає різні знижки, надбавки, що сприяють взаємній зацікавленості. По суті, вони є середніми і відбивають середні витрати у світовому масштабі, а також середній світовий попит споживачів.
6.2 Умови, які потрібно враховувати при визначенні ціни контракту у сфері зовнішньоекономічної діяльності
При визначенні цін зовнішньоекономічних угод потрібно враховувати численні чинники, що впливають на внутрішні ціни. Окремі з них мають специфічний вплив.
Підвищення продуктивності праці. Взагалі ця умова дає змогу збільшити обсяги виробництва продукції й зменшити відносно постійні витрати на одиницю виробу. У цьому разі відповідно зменшується й ціна виробу. Підвищенню продуктивності праці сприяє передусім розвиток науково-технічного прогресу, поява нових технологій, обладнання. При цьому змінюється безпосередньо продукт і в нього з'являються нові споживчі цінності. Це, у свою чергу, сприяє появі нового попиту споживачів, нових ринків товарів, його сегментів.
Життєвий цикл товару, тобто ціна відтворення виробництва. Загальна тенденція полягає в тому, що на початкових стадіях життєвого циклу, коли попит набагато перевищує пропозицію, і у фазі піднесення стосовно виробництва ціни найбільші. За появи кризових тенденцій і під час кризи ціни спочатку стабілізуються, а потім починають знижуватися.
Але ціни змінюються нерівномірно, залежно від виробу, його зовнішнього вигляду, споживчих властивостей. Так, швидшими темпами змінюються ціни в разі зміни цін на сировину, на товари тривалого користування, менш швидкими -- на напівфабрикати, ще повільніше -- на продукцію машинобудування. Причому може виникнути ситуація, коли індекс цін на сировину зменшується, а індекс цін на продукцію, для виробництва якої використовується ця сировина, збільшується.
Відбувається це з таких причин. Виробництво обладнання, засобів виробництва триває довго, підприємства-виробники мають, як правило, портфель замовлень. Тому ціни на ці вироби можуть довгий час не змінюватись. Коли ціни на сировину підвищуються, сировину, як правило, купують на запас або зі спекулятивною метою. Коли попит на обладнання знижується, різко скорочується попит і на сировину, а отже, ціна на неї різко знижується. Водночас ціна на обладнання не змінюється. Крім того, на стабільність цін на обладнання впливає те, що ціна на сировину займає невелику частку в ціні окремих виробів. Треба зауважити, що ціни на сировину не впливають істотно на кінцеву ціну товару. На кінцеву ціну більшою мірою впливає зміна вартості робочої сили, вартості кредитів та інші чинники.
Зазначимо, що обладнання має особливе коло споживачів, тоді як сировина може використовуватися в різних галузях і різними споживачами. Тому й кон'юнктура ринку в цьому разі має різкіші коливання.
Важливий вплив на ціну має ступінь монополізації ринку, коли на ринку діють транснаціональні монопольні компанії. Коли на ринку з'являється одна з них, то вона, як продавець, з метою отримання найбільшого прибутку встановлює найбільшу ціну і, навпаки, як споживач, таке підприємство змушує виробників сировини встановлювати найменшу ціну.
Якщо товари монополістів реалізуються на ринку різних країн, це особливо впливає на ціну, тому що в кожній країні діє відповідне антимонопольне законодавство, яке не чинне в міждержавному масштабі.
У період кризи підприємства-монополісти мають більше можливостей вистояти на ринку з найменшими втратами порівняно з іншими підприємствами, які діють на ринку.
Ступінь впливу монополій на ринкові ціни визначається ступенем монополізації ринку, тобто ступенем контролю фірми над ринком сировини, матеріалів або збутом своєї продукції. Що вища монополізація ринку, то вищі ціна й ступінь її коливання. На монополізованому ринку ціни можуть різко коливатися залежно від кон'юнктури ринку.
Такі самі тенденції характерні й для олігопольного ринку, коли кілька компаній контролюють ринок і мають змогу встановлювати свої ціни. Причому навіть якщо собівартість виробів знижується, ціна на виріб залишається незмінною. В окремих випадках ці компанії утворюють картелі, вдаються до так званої фіктивної конкуренції з метою стримування цін.
Однак в окремих країнах фірми-монополісти контролюються державою, їхній вплив вона намагається обмежувати.
По-перше, у кожній державі діє антимонопольне та антитрестівське законодавство, що стримує безконтрольне підвищення цін на окремі товари, причому контроль і регулювання здійснюються різними методами -- від встановлення максимального (мінімального) рівня цін до встановлення підвищених ставок податків.
По-друге, монопольне становище фірми на ринку окремої країни послаблюється конкуренцією з боку монополістів з інших країн, які так само прагнуть зміцнити свої позиції на цьому ринку або розширити власну частку на ньому. Іншими словами, навіть на найбільш монополізованому ринку окремої держави обов'язково є зовнішній конкурент, який може діяти довго. Особливо конкурентна боротьба загострюється тоді, коли на ринку з'являються нові підприємства, що утворилися на вільні кошти інвесторів з інших галузей, які мають на меті або тимчасово зберегти кошти, або вкласти їх у прибутковіші підприємства.
По-третє, на рівень цін значною мірою впливає міжгалузева конкуренція, тобто навіть якщо кожна галузь має підприємства-монополісти, боротьба між ними загострюється, коли вони виробляють товари однакового призначення. Так, взаємозамінними товарами є вугілля та нафта, різні види металів (сталь та алюміній) тощо. У цьому разі підприємства-монополісти не можуть безконтрольно підвищувати ціни, оскільки є ризик взагалі втратити "свого" споживача.
По-четверте, особливості існують і на ринку сировини. Якщо фірма є монополістом, вона повинна враховувати ціни на сировину-замінник. Наприклад, у ціні на натуральний каучук слід урахувати ціну синтетичного каучуку або інших пластмасових замінників. Дефіцитність окремих видів сировини та їх висока ціна в основному й стали каталізатором і причиною появи їх штучних замінників. Завдяки розвитку науково-технічного прогресу штучні замінники здебільшого стали якіснішими, ніж натуральні, а за ціною дешевшими, тому й тут починається справжня конкуренція, що істотно впливає на ціну на натуральну сировину.
Ціни зовнішньоекономічних контрактів встановлюються залежно від державної політики. Крім дії антимонопольного законодавства, надання дотацій, регулювання рівня цін та окремих їх частин велике значення має митна політика держави.
Митне законодавство будь-якої держави має бути спрямоване:
* на зміцнення цілісності економічного простору держави й забезпечення єдності митної політики, митного законодавства та митниць;
* на надання пріоритету міжнародним угодам, тобто міжнародному праву над законодавством держави, у сфері міждержавних відносин.
Основні цілі митної політики держави:
* забезпечити найефективніше використання інструментів митного контролю в галузі регулювання товарообміну;
* досягти раціональної товарної структури імпорту та експорту;
* підтримувати найраціональніше співвідношення між імпортом, експортом, валютними доходами та витратами держави;
* створити умови для прогресивних змін у структурі виробництва та споживання товарів;
* захистити економіку держави від несприятливої конкуренції з-за кордону;
* забезпечити умови для ефективної інтеграції держави у світову
економіку.
У високорозвинених країнах у загальному обсязі експорту товарів нових, технічно ускладнених виробів більше, а отже, і витрати на них більші. Унікальність виробів дає змогу цим країнам виходити з конкурентного поля, а отже, підвищувати ціну.
Як правило, високорозвинені країни виробляють і реалізують готові вироби та товари. Країни з невисоким рівнем розвитку експортують здебільшого сировину, на яку встановлюється невисока ціна. Водночас закупівельні ціни на продукцію, вироблену з цієї сировини, високі.
Проте в розвинених країнах також спостерігається тенденція до зниження цін, оскільки підвищується інтенсивність і продуктивність праці, швидкими темпами впроваджуються нові технології, які дають змогу зменшити витрати.
Велике значення має також те, що ці країни виробляють конкурентоспроможнішу продукцію, причому в основному за рахунок зниження цін і збільшення кількості пропозицій на ринок. Це стосується не лише готових виробів, а й напівфабрикатів.
Нині у світі спостерігається така тенденція. В економічно розвинених країнах багато фірм обмежені щодо розширення виробництва, не мають достатньої площі (наприклад, Японія, Південна Корея), а тому змушені "переносити" своє виробництво в інші країни, у тому числі в економічно малорозвинені. Це позитивно впливає на загальний розвиток економіки у цих країнах, підвищується рівень зайнятості населення та продуктивність виробництва; при порівняно невеликій заробітній платі ціни на готовий товар встановлюються нижчими, ніж в інших країнах. Прикладом є Китай, який почав створювати спільні підприємства з провідними компаніями інших країн, залучивши в такий спосіб іноземні інвестиції.
При визначенні цін зовнішньоекономічних угод треба враховувати умови постачання й тарифи, що склалися на світових ринках.
Тарифи на зовнішньоторговельні перевезення розраховуються залежно від діючих світових тарифів і міжнародних правил "ІНКОТЕРМС".
"ІНКОТЕРМС" -- це базові умови купівлі-продажу, тобто звід правил, що мають факультативний, необов'язковий характер. Вони застосовуються тоді, коли в угоді є посилання на них і роз'яснюються умови постачання.
Крім того, їх можна пристосувати до роботи з ПЕОМ, що прискорить опрацювання угод, показників діяльності, полегшить працю юристів, менеджерів, бухгалтерів.
У правилах "ІНКОТЕРМС" (редакція 2000 р.) усі терміни класифіковані за чотирма групами.
|
Група "Е" Відвантаження |
ЕХW |
Із заводу |
|
|
Група "F" Перевезення несплачене |
FСА FАS FОВ |
Франко-перевізник Франко -- уздовж борту судна Франко -- борт судна |
|
|
Група "С" Перевезення сплачене |
СFR СІF СРТ СІР |
Вартість і фрахт Вартість, страхування і фрахт Доставка оплачена до ... Доставка та страхування оплачені до ... |
|
|
Група "D" Прибуття |
DАF DЕS DЕQ DDU DDР |
Поставлено на кордон Поставлено з борту судна Поставлено з пристані Поставлено без сплати мита Поставлено із сплатою мита |
Група "Е" включає умови ЕХW, згідно з якими покупець отримує готовий до відправлення товар у сховищі (підприємство продавця).
Група "F" включає умови, згідно з якими продавець зобов'язується доставити товар до транспортних засобів, зазначених покупцем.
Група "С" включає умови, які передбачають, що продавець повинен укласти угоду на перевезення, але не має ризику втрати або пошкодження товару й додаткових витрат, пов'язаних з подіями, що можуть виникнути після відвантаження або відправлення товарів.
Група "D" включає умови, згідно з якими продавець несе всі ризики й витрати, пов'язані з доставкою вантажу до пункту призначення.
Відповідні умови викладено у десяти пунктах-зобов'язаннях, де кожне зобов'язання продавця відображує відповідне зобов'язання покупця з того самого питання. Відсутність його не означає, що виконання якоїсь додаткової дії як з боку продавця, так і з боку покупця неможливе, однак при цьому вони не несуть зобов'язань.
6.3 Методи визначення ціни зовнішньоекономічного контракту
Світовий ринок складається з різноманітних ринків галузевих, товарних груп і підгруп, окремих виробів. Тому на рівень світових цін впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники, які потрібно враховувати при визначенні цін контракту, що зумовлює багато труднощів. Крім того, знижки, які окремі фірми можуть надавати партнерам, також позначаються на рівні цін. В окремих випадках посередники також можуть підвищувати ціну на виріб.
Одним з найпоширеніших методів встановлення ціни е метод аналогій з поправками. Суть його полягає в тому, що для визначення ціни один з конкурентних товарів береться за еталон, а потім до нього додаються різні поправки, що визначають умови конкретної угоди. До основних належать поправки на уторговування, на строк та дату постачання, встановлення ціни, серійність виробу та умови платежу.
Поправка на уторговування товару. До початкової ціни пропозиції встановлюються знижки, які визначають експертно з урахуванням діючих чинників. Ці знижки не можуть бути постійними. Вони залежать від фірми-партнера: його надійності, порядності, строку, протягом якого виконуються постійні контракти, кількості закуповуваних одиниць товару та асортименту. Для різних фірм встановлюються різні знижки, але при укладенні угоди користуються базовою знижкою, що має певний розмір або мінімальні чи максимальні обмеження.
При встановленні цієї знижки важливо детально проаналізувати ринок пропозиції, а головне -- його прогнозні зміни, портфелі замовлень як окремих підприємств, так і в галузі загалом, рівень конкуренції та конкурентної боротьби, наявність державного замовлення та іншої підтримки з боку держави.
Однак фірма-виробник не повинна зловживати знижками, адже партнери в майбутньому можуть постійно вимагати цих знижок (особливо якщо споживчі товари реалізуються через роздрібну торгівлю або підприємства цієї галузі мають широкий вибір партнерів). Підприємство-виробник може в подальшому встановлювати завищену початкову ціну, що так само неефективно.
Поправка на строк постачання. До початкової ціни встановлюються надбавки з урахуванням змін у часі. Основним чинником, що впливає на ціну в цьому разі, є інфляція. На основі виконаного аналізу темпів інфляції і вивчення її циклічного характеру визначається її фактичний рівень. Кінцева ціна угоди обчислюється як добуток початкової ціни (сума витрат виробництва та прибуток) на відповідний темп інфляції.
При обчисленні кінцевої ціни враховується не лише загальний темп інфляції, а й зміна цін на сировину та матеріали, необхідні для виробництва, з урахуванням чинників, що впливають на них.
Поправка на дату постачання та встановлення ціни. При застосуванні цієї поправки за основу беруться ціни на аналогічні товари, що виробляються в різних країнах, курс валют у цих країнах та його зміну. Якщо укладається угода на виробництво товару та його реалізацію через певний час, аналізуються всі чинники, що впливають на ціни.
Поправка на серійність виробу. До ціни встановлюються знижки залежно від того, серійний це виріб чи унікальний. Загальний зміст такий: що більша кількість споживачів придбає товар, то більша знижка надається, і навпаки. Це відбувається тому, що витрати при виробництві унікального товару значно більші, ніж при виробництві серійних товарів. Але надалі витрати виробництва знижуються за рахунок підвищення продуктивності праці та її інтенсифікації.
При визначенні ціни унікальної продукції враховуються витрати на проектування та виготовлення продукту, додаткова заробітна плата найбільш кваліфікованих працівників, витрати на сировину та матеріали (якщо потрібна особлива сировина й у невеликій кількості) та ін. При переході до масового виробництва цього товару можуть встановлюватись знижки, оскільки зменшується собівартість виробу.
Поправка на умови платежу. Встановлюється залежно від умов платежу: авансовий, готівкою, у розстрочку, у кредит, змішана форма (готівка та кредит). При цьому визначаються знижки при переході від одного виду платежу до іншого.
При визначенні поправок з урахуванням умов платежу у кредит з'ясовуються всі умови кредитування. Якщо кредит надається у грошовій формі, враховуються розмір кредиту, термін, на який він надається, відсотки за користування ним, а також умови повернення як кредиту, так і відсотків за користування ним. Це стотно впливає на обсяг витрат виробництва. Якщо надається товарний кредит, тобто у вигляді товару, що передається для реалізації з відстроченням платежів на певний час, то враховуються розмір такого кредиту (тобто обсяг товарів), термін відстрочення платежів, умови розрахунку (через банківські установи, готівкою) та ін. Крім того, визначаються й ураховуються транспортні витрати, строк транспортування та пов'язані з цим витрати, а також передбачається обов'язкове страхування вантажів і його умови.
Найбільші знижки надаються підприємствам, які здійснюють розрахунки готівкою, у встановлені строки і виконують усі умови контракту.
Методи техніко-економічних розрахунків.
Метод питомої вартості. У розрахунку ціни виробу застосовуються питомі ціни, їх нормативи. Наприклад, для визначення ціни сировини розраховується ціна одиниці її маси (1 т, 1 кг та ін.) або об'єму (1 л, 1 барель та ін.). Для продукції машинобудування використовуються інші нормативи: ціна 1 кінської сили, 1 см3 об'єму двигуна та ін.
Якщо при виробництві виробу спостерігаються значні розбіжності за потужністю, масою та іншими параметрами, застосовується так званий коефіцієнт гальмування ціни. Він визначається як відношення ціни виробу більшої потужності до ціни виробу-аналога, або меншої потужності. Потім розраховується питома ціна виробу, яка множиться на коефіцієнт гальмування ціни. Однак цей коефіцієнт ураховує лише один параметр і не враховує інших, тобто визначена ціна може бути використана лише як базова.
Різновидом цього коефіцієнта є дещо складніший ступеневий коефіцієнт гальмування. Він розраховується на основі інформації , про ціни та параметри функціонально однорідних груп продукції.
Метод комплексного параметричного ціноутворення. При визначенні ціни застосовується кілька параметрів, що впливають на ціну. Цей метод реалізується у два етапи.
На першому етапі послідовно обчислюються параметри, що впливають на ціну, тобто послідовним добором (методом експертної оцінки) параметрів вводяться поправочні коефіцієнти, за допомогою яких на другому етапі визначається вплив на ціну кожного з параметрів. Наприклад, при визначенні ціни на продукцію машинобудування параметрами є потужність, коефіцієнт корисної дії, кількість спожитої електроенергії та ін.
На другому етапі за допомогою регресивного рівняння визначається вплив на ціну обчислених на першому етапі параметрів. Кореляційно-регресійний аналіз дає змогу оцінити вплив на ціну техніко-економічних параметрів. На цьому етапі розрахунки виконуються в такій послідовності:
складається таблиця техніко-економічних характеристик товару і визначається відповідна різниця їх числових значень;
встановлюється вид рівняння, визначаються різні функціональні значення ціни та параметрів;
за допомогою визначеного рівняння обчислюється конкретна ціна на товар.
Перевага цього методу полягає в тому, що він дає змогу при розрахунку ціни змінювати її залежно від зміни кожного параметра, а також впливати на її рівень.
Економіко-аналітичний метод. Детально аналізується ціна виробу щодо різних аспектів і на основі цього аналізу розроблюється та встановлюється ціна виробу. При цьому використовуються різні показники, що характеризують властивості виробу, попит на нього, кон'юнктуру ринку.
Виконання такого аналізу передбачає розподіл цін на дві групи: продажна ціна виробу та ціна експлуатації. Під останньою розуміють вартість експлуатаційних витрат при користуванні виробом. Цей показник відіграє дедалі більшу роль. В умовах розвитку науково-технічного прогресу він стає одним з основних чинників ціноутворення. Споживач приділяє увагу не лише техніко-економічним характеристикам виробу (потужність, продуктивність та режим експлуатації виробу), а й показникам, що характеризують його надійність, безпеку при користуванні, комфортність, показники економічної експлуатації (дані про витрати пального, електроенергії, сировини, матеріалів, технічне обслуговування, можливість постачання або придбання запасних частин, гарантійний термін ремонту, оптимальний термін експлуатації). Що менша ціна експлуатації, то вища конкурентоспроможність виробу й більше можливостей для збільшення обсягів його реалізації. Так, споживач має вибрати один з двох електроприладів за ціною відповідно 100 і 120 гр. од., ціна експлуатації становить відповідно 300 і 220 гр. од. Звичайно споживач придбає товар, що має меншу сумарну ціну за рівності інших ціноутворюючих чинників. У цьому прикладі перевага буде віддана товару, сумарна вартість якого менша, тобто 340 гр. од. (120 + 220). Сумарна вартість іншого виробу становить 400 гр. од. (100 + 300).
Визначаючи кінцеву ціну виробу, при укладенні контракту слід приділити увагу терміну окупності, який здебільшого дорівнює терміну експлуатації. У загальному вигляді термін окупності (Т0) визначається за формулою
То = Цв / Пр,
де Цв -- ціна виробу, гр. од.; Пр -- щорічний чистий прибуток від експлуатації цього виробу, гр. од.
Термін окупності встановлюється для машин, механізмів, обладнання, тобто для засобів виробництва. Для споживчих товарів (технічно складних механізмів, електротоварів, електроніки тощо) основним показником є гарантійний термін (термін, протягом якого виробник гарантує роботу механізму без ремонту, або ремонт здійснюється за рахунок виробника) і загальний термін експлуатації.
За допомогою розглядуваного методу підприємство - реалізатор має змогу, проаналізувавши річні доходи і витрати, термін окупності, ціну експлуатації, найточніше визначити ціну закуповуваних виробів виходячи з ціни, встановленої конкурентами, або цін аналогів, що склалися на світовому ринку.
Метод плинної ціни. Розглянуті методи використовуються тоді, коли контракт укладається на разові угоди або на нетривалий строк. Якщо укладається угода на постачання споживчих товарів на дещо довший термін (на рік і більше) або на товар, ще не вироблений, застосовується метод плинної ціни.
У цьому разі витрати поділяються на елементи, що відповідають витратам на матеріальні, трудові та фінансові ресурси; за кожним елементом визначаються темпи зниження або підвищення цін і вплив на них різних чинників (наприклад, підвищення цін на сировину й матеріали, а також витрат на транспортування, збільшення заробітної плати працівників, збільшення відсотків за користування банківським кредитом). З урахуванням зазначеного встановлюються середньозважені ціни й визначається кінцева ціна, що може бути обумовлена в контракті.
Цей метод може ефективно застосовуватися також в галузі будівництва об'єктів національної економіки (промислове будівництво) і житла для населення.
Контроль за встановленням цін у контрактах зовнішньоекономічної діяльності, особливо щодо товарів, на які встановлюються обмеження (наприклад, індикативні ціни), здійснює митниця. Існує кілька методів визначення митної ціни виробу.
Перший метод -- ціна угоди. Ціна визначається на основі даних рахунка-фактури та відомостей про витрати (наприклад, на транспортування, вантажні роботи, страхування, комісійні та інші винагороди) Цей метод застосовується найчастіше. Однак він неефективний якщо угода укладається між партнерами, які знають один одного порівняно довго, тісно пов'язані в бізнесі, мають довірчі відносини. У цьому разі вони можуть занижувати ціни або дані про обсяг обороту, вживати інших заходів. Цей метод малорезультативний також тоді, коли угода укладається на неконкурентний виріб або виникають непередбачені умови постачання, які неможливо зафіксувати документально.
Другий метод -- ціна угоди на ідентичний товар. Аналогом вибирають товар, фізичні, органолептичні, якісні та інші характеристики якого ідентичні характеристикам товару, що вже є на ринку. При цьому потрібно дотримуватись певних умов:
- умови завезення та оплати також мають бути ідентичні. Якщо є різниця в обсягах реалізації або в засобах оплати, ці умови слід документально підтвердити, для того щоб обґрунтувати необхідність коригування ціни;
- потрібно документально підтвердити витрати, пов'язані з проходженням митного контролю;
- особливо виокремлюються товари, для яких встановлено спеціальні умови завезення на територію України, наприклад підакцизні товари.
Третій метод -- ціна угоди для аналогічного виробу. Застосовується тоді коли характеристики аналогічних товарів різняться за однакових вихідних компонентів. При застосуванні цього методу слід дотримуватись таких умов:.
- товари вважаються аналогічними, якщо вироблені в одній країні;
- товари повинні бути вироблені різними виробниками.
Четвертий метод - "відрахування вартості". За основу береться ціна на ідентичні товари. Потім від ціни одиниці виробу відраховуються витрати на комісійні винагороди, звичайні надбавки, загальні витрати, пов'язані з реалізацією цього виробу в Україні, імпортні мита, податки, збори, інші платежі, що пов'язані із завезенням і реалізацією товару, звичайні витрати на транспортування, розвантажування, страхування. Виходячи з цієї ціни й визначається митна вартість товару.
П'ятий метод -- підсумовування витрат. Ціна розраховується сума витрат на матеріали, сировину виробника, інших його витрат, загальних витрат, пов'язаних з реалізацією цих виробів в Україні, витрат на страхування, митних платежів, інших відрахувань; визначається прибуток, який може отримати імпортер, реалізуючи вироби на території України.
Шостий метод -- "резервний". Застосовується тоді, коли жодний з перелічених методів неможливо застосувати. Аналізуються показники та дані про ціни на митниці. При цьому не використовуються ціни країн-експортерів, коли вони постачають товар у треті країни, ціни, встановлені без документального підтвердження, а також ціни на товари, вироблені в Україні.
Методологія визначення цін у зовнішньоекономічних контрактах або угодах дає змогу визначити базисну ціну, яка є основою для ведення переговорів. Кінцева ціна, що встановлюється в контракті, як правило, відхиляється від базової, має знижки, надбавки залежно від умов, що складаються.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства // Актуальні проблеми економіки.- 2002.- № 6.- с. 31-35.
2. Безкоровайна С.В. Дослідження цілей цінової політики підприємств // Актуальні проблеми економіки.- 2002.- № 11.- с. 38-40.
3. Безкоровайна С.В. Дослідження підходів до формування цінової політики підприємства // Актуальні проблеми економіки.- 2003.- № 2.- с. 26-33.
4. Бєлєвцев М.І., Петренко І.В., Прозорова І.В. Маркетингова цінова політика: Навч.посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 332с.
5. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. Навч. посіб.- Житомир, ЖІТІ, 2000.- 620 с.
6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посіб. -Житомир, ЖІТІ, 2000.- 450 с.
7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми.- М.: Фінстатінформ, 1995.- 235с.
8. Голов С.Ф. Управлінський бухгалтерський облік.-К.: Вид. буд. “Скарбі”, 1998.- 468 с.
9. Гош О. Об'єктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні // Економіка України.- 2001.- № 1.- с. 52-58
10. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у виробничих та торгівельних підприємствах, 2000: Навч. посіб./під ред. Н.В. Кужельного.- К.: А.С.К., 2000.- 624 с.
11. Гришко С. Новий підхід до питання ціноутворення // Бізнес - інформ.- 1998.- № 1.- с. 43-44
12. Єрухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. - метод. посіб.-К.: МАУП, 1998.- 258 с.
13. Єсіпов В.Є. Ціни та ціноутворення. -СПб, Ізд-во “Пітер”, 2000.-464 с.
14. Желтякова Т.А. Ціни та ціноутворення: Навч. посіб. -СПб, Ізд-во “Пітер”, 1999.- 109 с.
15. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів: Навч. посіб.- 5-е вид.- К.: А.С.К., 2001.- 685с.
16. Карпова Т.П. Управлінський облік: Навч. посіб.-М.: ЮНІТІ, 2002.-350 с.
17. Корінєв В. Державне регулювання цін в умовах ринкової економіки // Економіка. Фінанси. Право- 2001.- № 7.- с. 95-76
18. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент/ Пер. з англ.. Л.А. Волковой.- СПб.: “Пітер”, 2003.- 752 с.
19. Котлярів Є., Іванов Ю. Класифікація витрат за статтями калькуляції. Прямі витрати // Бухгалтерія.- 2001.- № 22/1 (437).- с. 47-54
20. Котлярів Є., Іванов Ю. Порядок складання звітних калькуляцій: основне виробництво // Бухгалтерія.- 2001.- № 50/1 (465).- с. 46-55
21. Котлярів Є., Іванов Ю. Порядок складання звітних калькуляцій: допоміжне виробництво // Бухгалтерія.- 2001.- № 46/1 (461).- с. 52-58
22. Ластовецький В. Класифікація витрат виробництва // Економіка України.- 1999.- № 3.- с. 78-81
23. Липсиц И.В. Коммерческое ценообразование, - М,: Бек, 1997.
24. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посіб.- К.: МАУП, 2003.- 240 с.
25. Малюга І.М., Білоусова Т.О. Управлінський облік.- Житомир, ПП “Рута”, 2001.- 186 с.
26. Марцин В.С. Ціна як важіль економічного впливу на розвиток економіки // Фінанси України.- 2001.- № 4.-с. 9-14
27. Мочерний С.В. Економічна теорія.- К.: Академія, 1999.- 422 с.
28. Орлов В. Планування собівартості продукції // Економіка України.- 1999.- № 12.- с. 39-46
29. Пушкар М.С. Управлінський облік.- Тернопіль, Вид- во “Поліграфіст”, ЛТД, 1995.- 154 с.
30. Сахарцева І.І. Витрати на виробництво.- Запоріжжя: Видав- во ЗДІА, 2001.- 28 с.
31. Слепов В.А., Попов Б.В. Основы теории рыночного ценообразования. - М., 1992.
32. Солодков Є. Витрати на виробництво: облікова політика // Бухгалтерія.- 2001.- № 22/1 (437).- с. 53-54.34.
33. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник.- 5-те вид., допов. та перероб.- К. А.С.К., 2000.-784 с.
34. Уткін Е.О. Ціни, ціноутворення, цінова політика: Підручник.- М.: Тандем, 1997.- 356 с.
35. Шкварчу Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч.посібник. - Луцьк, 2002. - 273с.
36. Шуляк Н.П. Ціноутворення: Навч. -практ. посіб.- М.: Ізд.буд. “Дашков”, 1998.-246 с.
37. Ценообразование / Под ред. проф. И.К. Салимжанова. - М.: Финстатинформ, 1996.
38. Цены и ценообразование / Под ред. проф. И.К. Салимжанова. - М.: Финстатинформ, 1999.
39. Финансовый менеджмент: Учебник / под ред. Проф. Г.Б.Полякова. - М.: ЮНИТИ, 1997.
Підписано до друку 28.09.2004р. Формат 60х84 1/32. Папір офсетний.
Умовн. друк. арк. 0,6. Наклад 100 прим.
Замовлення № 1285К.
Віддруковано друкарнею
Запорізької державної інженерної академії
з комп'ютерного оригінал-макету
69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 226
РВВ ЗДІА, тел. 601-240
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Ціна як важлива складова ринкової економіки та еквівалент обміну товарів. Попит і пропозиція у формуванні ціни. Основні види ринкових цін і їх структура. Принципи та методи ціноутворення. Державне регулювання сучасного ціноутворення в Україні.
курсовая работа [67,6 K], добавлен 19.06.2008Ціна як один з найбільш важливих інструментів регулювання економіки. Принципи ціноутворення в умовах сучасної ринкової економіки, фактори, що впливають на даний процес та їх значення. Методика та основні етапи розрахунку відпускної оптової ціни виробу.
контрольная работа [55,9 K], добавлен 03.11.2010Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013Теоретичні основи процесів ціноутворення в умовах ринку. Споживна вартість товару. Теорія витрат виробництва. Теорія трудової вартості Маркса. Теорія централізованої планованої ціни товару. Аналіз цін і товарів конкурентів. Вибір методу ціноутворення.
курсовая работа [82,8 K], добавлен 02.11.2014Суть процесу та елементи методології ціноутворення. Умови здійснення процесу ціноутворення на підприємстві. Система та моделі цін і ознаки, покладені в її основу. Причини недоліків вітчизняного ціноутворення, його особливості в умовах переходу до ринку.
реферат [44,7 K], добавлен 31.08.2009Ціни і ціноутворення як важливі складові функціонування ринкового механізму, головний елемент маркетингового інструментарію по отриманню прибутку. Фактори, що впливають на визначення цін на продукцію підприємства, типові стратегії ціноутворення.
контрольная работа [56,6 K], добавлен 28.11.2009Типологія ринкової сфери з позицій ціноутворення. Специфіка та ознаки системи ціноутворення в інвестиційній сфері. Українська система ціноутворення у будівництві: кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва, інвесторська документація.
реферат [32,6 K], добавлен 28.11.2010Групи цінових стратегій. Індекси споживчих цін у окремих країнах Європи. Характеристика стратегічних завдань щодо реалізації пріоритетів ціноутворення на продовольчі продукти. Види стратегії високих цін та чинники, від яких залежить її ефективність.
контрольная работа [117,9 K], добавлен 23.01.2011Реалізація монопольної влади на основі цінової стратегії монополії. "Витрати плюс" як принцип монополістичного ціноутворення. Приблизне правило ціноутворення. Показник "відносної націнки" - індекс Лернера. Види цінової дискримінації.
реферат [11,5 K], добавлен 07.08.2007Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси. Роль ціни як інструмента механізму антикризового управління, забезпечення прибутку, рівня конкурентоспроможності продукції. Проблема державного регулювання ціноутворення в ринковій економіці.
курсовая работа [901,2 K], добавлен 19.04.2019
