Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах ринкової економіки увага повинна приділятися всім факторам без винятку, бо відсутність одного з факторів чи недостатній його обсяг поставить під загрозу все виробництво.

Це пояснюється насамперед невизначеністю майбутнього економічного становища. Навіть економіка розвинутих країн знаходиться під впливом економічних криз. Тому процес управління підприємством зумовлює постійний контроль, нагляд і аналіз факторів виробництва та процесу їх взаємодії.

Прибуток підприємства, його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі значною мірою залежить від того, як воно спромоглося розпорядитись своїм капіталом за весь попередній період діяльності, включаючи період, який аналізується. Йдеться про створення сприятливих умов праці, накопичення і впровадження високоефективних знарядь праці, прогресивної технології, про рівень механізації і автоматизації виробництва, організації і управління ним. Тому пошук резервів подальшого зростання ефективності роботи підприємства має базуватися на оцінці показників, що характеризують ці сторони діяльності підприємства.

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означав: збільшення часу функціонування основного устаткування і, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Результати такого аналізу потрібні насамперед власникам, інвесторам, менеджерам. У даній роботі проводиться господарський аналіз підприємства з навчальною метою.

Головню метою даної роботи є дослідження виробничо-господарського стану підприємства ПАТ "АЗОКМ", виявлення резервів, пов'язаних з використанням виробничої потужності і надання рекомендацій по керуванню фінансами.

Об'єктом дослідження є Публічне акціонерне товариство «Артемівський завод по обробці кольорових металів».

Задачі при дослідженні теми: дослідити методику розрахунку виробничої потужності, проаналізувати досліджені показники виробничої потужності, визначити шляхи поліпшення використання виробничої потужності на ПАТ «АЗОКМ», виявити резерви виробничих показників на ПАТ «АЗОКМ» та запропонувати напрями покращення рівня їх використання, надати рекомендації по керуванню фінансовою діяльністю ПАТ «АЗОКМ».

Для рішення цих задач була використана статистична та бухгалтерська звітність ПАТ "АЗОКМ" за 2009-2011 роки.

Предметом аналізу є ефективність використання виробничої діяльності підприємства ПАТ «АЗОКМ», виявлення резервів і пошук шляхів підвищення ефективності. При проведенні даного аналізу були використані такі прийоми і методи: горизонтальний та вертикальний аналіз, коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз.

Досліджувана тема має не лише теоретичне, а й велике практичне значення. Задачею економіки є вирішення проблеми ефективного використання факторів виробництва (виробничої потужності). Правильне розуміння проблеми дозволяє сприймати подальші економічні знання.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ

1.1 Економічна сутність виробничих потужностей та визначальні фактори, які впливають на її величину

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції, передбачений на певний період (декаду, місяць, квартал, рік) при заданій номенклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) - це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.

Виробнича потужність залежить від складу всього наявного, закріпленого за підприємством обладнання, за винятком резервного, з урахуванням тих робіт з модернізації, вдосконалення та поповненню обладнання, які будуть проведені протягом планового періоду. Це підвищує зацікавленість колективу в установці і введення в дію всього готівкового обладнання.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні, залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Економічне обґрунтування виробничої потужності - найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При визначенні сутності виробничої потужності як найважливішого економічного показника в умовах ринкової системи господарювання виникає необхідність обліку даних про стан попиту на продукцію, що виробляється або планується до виробництва. З погляду ефективності функціонування ПАТ «АЗОКМ», необмінною умовою є рівновага попиту та пропозиції на усі види продукції, тому в умовах ринку першорядна увага на кожному підприємстві має приділятися динаміці і прогнозу показників попиту на певний часовий період для планування розвитку виробничої потужності і виявлення необхідних резервів.

Економічна сутність виробничої потужності визначається її роллю в прискоренні темпів розширеного відтворення, що забезпечується максимальним рівнем використанням можливостей ПАТ «АЗОКМ» кольорового прокату з кожної одиниці встановленого устаткування, наявних виробничих площ, фінансових, матеріальних і тредових ресурсів. У такому розумінні в поняття виробничої потужності враховуються всі елементи виробничого процесу, що забезпечують раціональне функціонування ПАТ «АЗОКМ» в ринковому середовищі.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного обладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, розмір виробничих площ і т. п.

Виробнича потужність розраховується по повному переліку номенклатури і асортименту продукції що випускається. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, що випускається характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки за призначенням або конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюються згрупування всієї номенклатури створюваної продукції і вибір виробу-представника.

Процес формування і використання виробничої потужності складний і залежить від багатьох взаємопов`язаних факторів. Різниця між ними полягає у тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначив вплив на збільшення та використання виробничих потужностей і допоможе встановити між ними існуючі зв`язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва - засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.

Виробнича потужність розраховується по ведучих виробничих цехах, дільницях і обладнанні з урахуванням кооперації ,що склалася і заходів по ліквідації “вузьких місць”.

До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення планової продукції.

Під “вузьким місцем” розуміють невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком неспівпадіння між цехами, дільницями або групами обладнання.

Виробнича потужність - величина змінна. Вона змінюється протягом звітного періоду і визначається, як правило, на початок і кінець року.

Виробнича потужність залежить від ряду чинників. Найважливіші з них наступні:

- кількість і продуктивність обладнання;

- якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

- ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

- якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поступлень;

- рівень спеціалізації підприємства;

- рівень організації виробництва і праці;

- фонд часу роботи обладнання.

Вибуття потужності відбувається за наступними причинами:

а) знос обладнання;

б) зменшення годин роботи обладнання;

в) зміна номенклатури;

г) збільшення трудомісткості продукції;

д) закінчення терміну лізингу обладнання.

Для аналізу виробничої потужності використовуються наступні показники:

1. Зміна фондовіддачі як різниця між фондовіддачею проектною (ФОПР) і розрахованою виходячи із середньорічної потужності (ФОПМ).

2. Зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основного технологічного обладнання, тобто відношення товарної (валової) продукції до середньорічної кількості встановленого обладнання за планом і фактичні;

3. Зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшення використання виробничих площ на основі зіставлення планової і фактичної вартості валової (товарної) продукції, що припадає на одиницю виробничої площі.

Для покращення використання і подальшого нарощення виробничих потужностей необхідно:

а) скоротити внутрішньозмінні і цілозмінні простої парку основного технологічного устаткування;

б) підвищити фондоозброєність шляхом впровадження нових, більш прогресивних обладнання і технології;

в) модернізувати діючий парк основного технологічного обладнання;

г) поглибити спеціалізацію і поширити кооперацію.

Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості) продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру машиномісткості (трудомісткості) продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис.1.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов`язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.

Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничої потужностей. Заходи, пов`язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні [35].

Втрати часу поділяються на регламентовані та не регламентовані. Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні роботи, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючим нормативами.

Нерегламентовані втрати часу - цілозмінні та внутрішньозмінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлюються впливом соціально економічних факторів. Внутрішньозмінні простої залежать в основному від організаційно технічних факторів.

Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємства дає змогу дає змогу функціонально їх класифікувати на внутрішні і зовнішні.

Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньо заводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.

Діяльність підприємства розглядається як результат різноспрямованого впливу численних факторів економічного, соціального, організаційного, технічного, технологічного характеру. В економічних дослідженнях під фактором розуміють рушійні сили або причини, що викликають позитивні чи негативні зміни показників, які відображають стан і розвиток досліджуваного об'єкта.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства

Кожний фактор, що впливає на результати роботи підприємства, може складатися з ряду елементів, що у свою чергу виступають як самостійні фактори з певним ступенем впливу на підсумкові показники роботи підприємства. Чим детальніше вивчаються фактори, чим більша їх кількість ураховується при аналізі, тим глибші підсумки такого аналізу.

Тому важливим методологічним питанням в економічному аналізі є дослідження і визначення впливу факторів на величину економічних показників, що аналізуються. Без глибокого та всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення [38].

Факторний аналіз являє собою методику комплексного та системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов`язані з усіма виробничими процесами виробничого процесу виробництва. Із засобами праці цей зв`язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметами праці та самою працею - тільки в якісному.

Кількісний вираз факторів які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи обладнання.

Головні завдання аналізу факторів виробничої потужності:

1. Вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі. В аналізі взаємопов'язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним із головних методологічних питань цієї науки;

2. Класифікація та систематизація факторів із метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства;

3. Визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна;

4. Моделювання взаємозв'язків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне);

5. Найголовніший методологічний аспект в аналізі - розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

6. Практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації.

Фактори можуть класифікуватися за різними ознаками. Основні типи факторів:

1) за ступенем впливу на результати роботи підприємства: основні ( що мають вирішальний вплив на результативний показник) та другорядні. У першу чергу варто вивчати вплив основних факторів. Той самий фактор залежно від обставин може бути і основним, і другорядним;

2) за місцем виникнення: внутрішні та зовнішні фактори (тобто ті, що відповідно залежать і не залежать від діяльності даного підприємства);

3) за часом впливу: постійні (що впливають безперервно протягом усього досліджуваного періоду) та тимчасові (вплив яких виявляється періодично, в певний момент часу);

4) за характером впливу: інтенсивні (характеризують ступінь зусилля, напруженість праці в процесі виробництва - за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання всіх ресурсів тощо) й екстенсивні (пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника, з додатковим залученням трудових і фінансових ресурсів);

5) за охопленням дією: загальні (що властиві всім підприємствам або галузям економіки: стан матеріально-технічної бази й ін.) і специфічні (діють в умовах окремої галузі економіки чи підприємства: розташування, розвиток інфраструктури й ін.;

6) за характером дії: об'єктивні, що не залежать від волі та бажання людей, роботи підприємства (ціни на сировину, паливо й ін.) і суб'єктивні (залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій: ефективність використання ресурсів та ін.);

7) за способом визначення: прямі (вплив яких вивчається безпосередньо, без спеціальних прийомів) і розрахункові (дія котрих визначається за допомогою спеціальних розрахунків);

8) за властивостями явищ та процесів, що відображаються: кількісні фактори (ті, що виражають кількісну визначеність явищ) і якісні (визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів);

9) за своїм складом: складні (комплексні) та прості (елементні) фактори;

10) за ієрархією: фактори першого рівня (ті, що безпосередньо впливають на результативний показник), фактори другого рівня і т.д.

Одним із способів систематизації факторів є створення детермінованих факторних систем. Створити факторну систему - це значить подати досліджуване явище у вигляді алгебраїчної суми, частки або добутку декількох факторів, що впливають на його розмір і знаходяться з ним у функціональній залежності.

Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття як “випуск продукції”, “використання виробничої потужності”, “розвиток виробничої потужності”, а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування виробничої потужності. Закономірність дії і впливу факторів, що впливають на величину і використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв`язку з переходом до ринкових умов. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємства виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.

У ринковій економіці при обґрунтуванні виробничої потужності проектованих підприємств (виробництв) у процесі бізнес-планування необхідно також враховувати:

а) ємність і потенціал ринку збуту;

б) прогнозний обсяг продажів продукції підприємства;

в) обсяг беззбитковості виробництва (точку беззбитковості);

г) необхідність збільшення виробництва в перспективі.

Ємність і потенціал ринку визначає максимально можливий обсяг продажів на цільовому ринку, і на цій основі - максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також і його виробничу потужність) в умовах 100-процентного охоплення ним цільового ринку. Даний фактор варто враховувати при розрахунку виробничої потужності підприємств-монополістів, а також при організації виробництва нової ексклюзивної продукції.

Прогнозний обсяг продажів продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що працює на конкурентному ринку. Цей обсяг є похідним від трьох факторних показників:

а) величини попиту на цільовому ринку;

б) рівня конкурентоспроможності продукції проектованого підприємства;

в) потужності маркетингової програми підприємства.

Необхідність збільшення виробництва в перспективі обумовлює необхідність створення резервних виробничих потужностей з урахуванням прогнозних оцінок попиту на продукцію підприємства.



1.2 Функції та чинники виробничих потужностей

Незалежно від класифікаційного визначення всі фактори виробництва використовують для виготовлення економічних благ. Припустимо, що за дуже спрощеного виробничого процесу один фактор використовують для виготовлення якогось одного матеріального блага.

У даному разі економічне благо є результатом одного фактора. У реальній дійсності процес виробництва відбувається значно складніше і в ньому виористовують, як правило, не один, а багато факторів.

Якщо процес виробництва перебуває на лінії АА, фактор виробництва використовується оптимально і постійно відтворюється; якщо нижче цієї лінії, фактор виробництва використовується частково; якщо вище лінії АА, цей фактор використовується надмірно. У двох останніх випадках порушується рівновага виробничого процесу, що призведе або до дефіциту фактора, або до потреби в його додатковій кількості. Таким чином, найефективніше використання фактора виробництва є умовою подальшого збільшення масштабів виробництва, умовою розширеного виробництва того чи іншого продукту.

Оскільки процес виробництва має витрати і результати, виникає питання про виробничу функцію. Річ у тім, що теорія факторів виробництва спирається певною мірою на використання математичного, модельного апарату, яким виступають факторні моделі у вигляді математичної залежності, пов'язуючи величину одержаного результату виробництва з використанням виробничих факторів, що обумовили цей результат.

Виробнича функція ПАТ «АЗОКМ» включає в себе ті дії, внаслідок яких виробляються товари і послуги, що постачаються ним у зовнішнє середовище. Виробничу функцію реалізують усі організації, інакше їх існування неможливе. Виробнича функція - це, власне, те, заради чого й створюється будь-яка організація [39].

Виробнича функція - це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.

На мікроекономічному рівні кожне підприємство має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. У той же час виробнича функція може бути застосована до окремих галузей, видів виробництва і навіть до виробництва окремого підрозділу підприємства.

Як правило, виробнича функція має теоретичне значення, але не позбавлена й практичного застосування. її широко використовують економісти для оцінки окремих ресурсів, що забезпечують економічне зростання. Першим варіантом у цьому плані була так звана виробнича функція Кобба-Дугласа, змістом якої є аналіз залежності обсягу виробництва від використання двох основних ресурсів - капіталу і праці.

Подальший розвиток теорії виробничої функції відбувався в напрямі аналізу такого фактора, як час. Аналіз використання цього фактора означав процес переходу від статистичних оцінок моделі виробничої функції Кобба - Дугласа до динамічної оцінки з урахуванням впливу технічного прогресу на обсяг виробленої продукції, у подальшому найбільші досягнення в дослідженні функції належать американським економістам Р. Солоу та Е. Денісону.

Р. Солоу розрахував показник, що характеризує матеріальність технічного прогресу і відображає ефективність нових інвестицій у зв'язку зі значними технічними й технологічними змінами у виробничому процесі.

Е. Денісон дослідив показник не матеріалізованого технічного прогресу, що відображає якісні зміни в економіці як наслідки не інвестованих витрат. Розвиток технічного прогресу відповідно до цієї концепції можливий за рахунок підвищення рівня освіти, кваліфікації персоналу, кращої організації праці та ін.

Отже, виробнича функція свідчить, що існує багато варіантів виробництва певного обсягу продукції за рахунок певного набору факторів виробництва. Поліпшення технологічних параметрів, що максимально збільшують обсяг виробництва певного виду продукції, завжди відображається у новій виробничій функції [30].

Метод виробничої функції широко застосовують як в макро-, так і в мікроекономічному аналізі. В макроекономіці розраховують агрегатну функцію для кожної країни. Так, вчені П. Дуглас, Р. Солоу, Е. Денісон обчислювали функцію американського виробництва, Я. Тінберген здійснив відповідні розрахунки для Німеччини, Франції, Великобританії, США.

На мікрорівні існують тисячі функцій виробництва, тому що кожна фірма має свою виробничу функцію. Функції виробництва вказують на існування численних альтернативних можливостей одержання певного обсягу продукції за різних співвідношень між факторами виробництва.

Функцію виробництва підприємства можна визначити емпірично через виміри її фактичних показників. За допомогою такого аналізу фірма і приймає рішення про вибір технологічно ефективного способу виробництва.

Виробничу функцію можна застосовувати для обчислення мінімальної кількості витрат, необхідних для виробництва будь-якого обсягу продукції. Співвідношення набору факторів виробництва і максимально можливого обсягу продукції, виробленої внаслідок цього набору факторів, і розкриває сутність виробничої функції.

Виробнича функція задає максимальний обсяг випуску , який може виробити фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів. В моделі поведінки фірми для спрощення аналізу розглядаються лише два ресурси для довгострокового періоду - праця і капітал , і тільки один змінний фактор - праця - для короткострокового періоду.

Узагальнену інформацію про взаємозв'язок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

З цього випливало, що найважливішим фактором виробництва є праця, яка дає приріст виробництва 3/4 проти капіталу, який дає 1/4 приросту, тобто збільшення витрат праці на 1% розширює обсяги виробництва в 3 рази більше, ніж відповідне збільшення капіталу.

Останнім часом усе частіше замість терміна «виробнича функція» використовують термін «операційна функція», тобто терміни «операції» та «виробництво» вживаються як взаємозамінні. Проте термін «операції» є ширшим, оскільки крім виробництва товарів, він охоплює й надання послуг. Отже, для інформаційної сфери доцільніше вживати саме його.

Організація операційної системи - це заходи, спрямовані на поєднання засобів виробництва та праці в одному процесі виробництва. Головними елементами виробничого процесу є: процес праці як свідома діяльність людини; предмети та засоби праці.

Організації відрізняються одна від одної характером конкретних видів діяльності, що входять до операційної (виробничої) функції. Будь-яка організація, в інформаційній сфері у тому числі, є відкритою системою, що перетворює ресурси вхідні не вихідні продукти. Наприклад, будівельна фірма має на вході велику кількість матеріалів, на виході - унікальні за своєю конструкцією готові вироби - різноманітні будови; автомобільна фірма на вході також має велику кількість матеріалів, на виході - стандартні вироби. Для виробництва комп'ютерів і різних периферійних пристроїв, перероблюється велика кількість сировинних матеріалів: спочатку із сировини виробляють окремі деталі, потім з них складають вироби стандартної конструкції. Фірми, що створюють програмне забезпечення чи пристосовують свої продукти до потреб клієнта, споживають невелику кількість матеріалів, але велику кількість трудових ресурсів - інтелектуальну працю людей. На виході виробничої системи такої фірми - програмні продукти різного призначення. Інформаційно-довідкові чи консалтингові фірми зазвичай надають стандартний набір інформаційно-аналітичних послуг, на вибір споживача [17].

Отже, ціллю операційної системи інформаційної фірми є виробництво продукції, виконання робіт чи надання послуг. Елементи виробничого процесу наведено на рис. 1.2.

З організацією виробництва тісно пов'язані організація праці та організація управління.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Елементи виробничого процесу організації

Організація управління - це сукупність послідових дій управлінського персоналу щодо визначення для об'єктів управління їх цілей та фактичного стану на основі реєстрування та оброблення відповідної інформації, формування та затвердження економічно обґрунтованих виробничих програм та оперативних завдань.

В організації управління центральне місце посідає управління операціями [40]. Обов'язки операційних менеджерів відносять до трьох основних груп:

1. Розроблення та реалізація спільної стратегії і напрямів операційної діяльності організації;

2. Розроблення та впровадження операційної системи, зокрема розроблення виробничого процесу, рішення про місцезнаходження виробничих потужностей, проектування підприємств, проектування продукту, введення стандартів і норм на виконання робіт;

3. Планування та контроль поточного функціонування системи.

Отже, організація операційної функції включає:

а) визначення типу виробничої системи;

б) планування підприємства та організацію роботи його служб і відділів з урахуванням відповідної спеціалізації у виробництві готових виробів;

в) установлення стандартів якості та норм вироблення на людину або у зміну, встановлення інших цілей, що оцінюються;

г) регулярний моніторинг виконання встановлених стандартів [14].

Таблиця 1.1

Класифікація чинників виробничої потужності

Фактори, що впливають на величину виробничої потужності	Фактори, що впливають на використання виробничої потужності
1. Кількість машин (робочих місць) та їх технічний рівень	1. Народногосподарська потреба в продукції
2. Розмір виробничих площ	2. Матеріально-технічне постачання підприємств
3. Рівень пропорційності в пропускній спроможності між групами машин	3. Забезпечення робітниками підприємства
4. Прогресивна технологія	4. Комплексний введення в дію нових потужностей
5. Механізація і автоматизація	5. Забезпечення енергетичними ресурсами
6. Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів, підвищення ступеня уніфікації і стандартизації	6. Структура парку обладнання
7. Ступінь освоєння техніки робітниками	7. Наднормативні простої устаткування в ремонті
	8. Підвищення змінності роботи устаткування
	9. Організація обслуговування виробництва
	10. Ступінь вдосконалення планування виробництва і завантаження обладнання
	11. Організація праці і його стимулювання
	12. Організація кооперування використання потужностей



Розрізняють: проектну, резервну, поточну потужність

Проектна потужність визначається на момент введення в дію або після реконструкції підприємства.

Поточна потужність визначається на відповідний момент часу. Потреба в ії визначенні виникає, коли змінюються:

- умови господарювання,

- номенклатура випуску продукції,

- технологія.

Розрізняють вхідну та вихідну потужність.

Вхідна потужність - потужність на початок року.

Вихідна потужність - потужність на кінець року з урахуванням вводу та виводу ОФ та середньорічну потужність, яка враховує терміни дії певних видів потужності.

Резервна потужність визначається на підприємствах з великим терміном освоєння нової продукції.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

1. Номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

2. Кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

3. Прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

1.3 Класифікація видів виробничої потужності

Класифікацію видів виробничої потужності, як показано у таблиці 1.1, можна поділити за: основними ознаками продуктивності й умовами використання основних виробничих фондів; показників споживчого попиту; розрахунковом періодом; станом виробничої потужності на підприємстві і масштабами розрахунку, а також ступеня використання. При використанні подібної класифікації існує можливість всебічного обстеження стану і ступеня розвитку виробничого потенціалу шляхом оцінки його відповідності певному показнику виробничої потужності [10].

Під економічною потужністю розуміють межа виробництва, який підприємству невигідно перевищувати через великого зростання витрат виробництва або яких-небудь інших причин.

Теоретична виробнича потужність являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливими негативними результатами. Це максимально можливий вихід продукції, званий паспортної виробничою потужністю підприємства.

Практична виробнича потужність визначає найвищий рівень виробництва, який досягається при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням допустимих або неминучих втрат робочого часу, пов'язаних з ремонтом обладнання та режимом роботи підприємства [56].

Таблиця 1.2

Класифікація видів виробничої потужності

Ознака	Вид
1. За продуктивністю і умовами використання основних виробничих фондів	Теоретична
	Практична
	Нормативна
2. За показниками споживчого попиту	Необхідна
	Доцільна
	Перспективна
3. За розрахунковим періодом	Вхідна (на початок року)
	Вихідна (на кінець року)
	Середньорічна
4. За станом виробничої потужності на підприємстві	Та, що вводиться
	Та, що виводиться
	Та, що оновлюється
5. За масштабом розрахунку	Одинична
	Групова
	Цехова
	Комплексна
6. За ступенем використання	Незавантажена
	Оптимальна
	Напружена
	Резервна

Максимальна потужність - теоретично можливий випуск продукції протягом звітного періоду при звичайному складі освоєної продукції, без обмежень з боку чинників праці і матеріалів, при можливості збільшення змін і робочих днів, а також використанні тільки встановленого обладнання, готового до роботи. Даний показник важливий при визначенні резервів виробництва, обсягів продукції, що випускається і можливостей їх збільшення, нарощування.

Нормальна виробнича потужність характеризує середній рівень господарської діяльності, достатній для задоволення попиту на вироблені підприємством товари та послуги протягом ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.

Наука та практика господарювання виокремлюють такі види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну, освоєну, фактичну, вхідну, вихідну.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння [50].

В залежності від розвитку та поточного стану виробництва виробнича потужність здобуває свої конкретні значення на період пуску виробництва (пускова), фактично склалася при поточних коливаннях попиту на продукцію (фактична) або в розрахунках обсягів виробництва продукції (планова).

В протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більше планованому періоді, тим вище ймовірність таких змін. Основними причинами змін є:

1. Установка нових одиниць обладнання, замість застарілих або аварійних;

2. Знос обладнання;

3. Введення в дію нових потужностей;

4. Зміна продуктивності устаткування у зв'язку з інтенсифікацією режиму його роботи або у зв'язку зі зміною якості сировини, терміну дії каталізатора, адсорбентів, очисників, зміни антикорозійного захисту і т.п.

5. Модернізація обладнання (заміна вузлів, блоків, захоплень, транспортних елементів і т.п.);

6. Зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини або напівфабрикатів, прийомах відбору фракцій, способи теплового обміну, дозування, калібрування та ін;

7. Тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на ремонт, профілактику, технологічні перерви;

8. Спеціалізація виробництва;

9. Режим роботи устаткування (циклічний, безперервний);

10. Організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.

Істотне значення має приріст виробничої потужності, який досягається шляхом технічного переоснащення і вдосконалення організації виробничого процесу.

З причини того, що частина обладнання може протягом експлуатаційного періоду виводиться з робочого режиму, наприклад, для капітального ремонту або демонтажу, або навпаки вводиться, то їх відповідно враховують у планових розрахунках як поняття, що вводиться, що виводиться або як середня за період (середньорічна, наприклад) виробнича потужність.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Пускова потужність - величина максимальної вихідної потужності, яку акумулятор може видавати протягом 30 секунд при температурі мінус 18 градусів С. Цей показник характеризує здатність акумулятора запускати холодний двигун. Як відомо з електротехніки, потужність характеризується твором розрядного струму на середню напругу в ланцюзі.

Планова виробнича потужність відповідає річний нормальної виробничої потужності підприємства.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: в галузі кольорової металургії та інших галузях - для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо [47].

Наявність резервної виробничої потужності обумовлена необхідністю періодичної зупинки частини обладнання для виконання ремонтних і регламентних (профілактичних) робіт, а також для регулювання обсягу виробництва продукції. Найбільш оптимальні навантаження устаткування, як правило, знаходяться в діапазоні 80-90% від їх максимальних значень.

Освоєна потужність - це фактично досягнута потужність, в результаті стійкої роботи на підприємстві.

Фактична потужність - сформована при поточних коливаннях попиту на продукцію підприємства.

Вхідна виробнича потужність - це потужність на початок звітного або планованого періоду.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

1) проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

2) збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

3) перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

4) можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Вихідна виробнича потужність - це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідний потужністю наступного періоду.

Вхідна і вихідна виробнича потужність обчислюються щорічно за даними галузевої статистики, як зовнішня конкурентна характеристика устаткування.

Балансова потужність - потужність, відповідна за своєю кількісною мірою умовами спряження різних за потужністю одиниць обладнання, сполучених в єдиному технологічному процесі. Треба, однак, відзначити, що балансова потужність не завжди відповідає оптимальним значенням обладнання.

Важливим є вимога збалансованості всіх видів потужностей обладнання виробничого циклу. Балансова потужність не завжди відповідає оптимальним значенням обладнання.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

а) потужність на початок планового періоду (вхідна);

б) потужність на кінець планового періоду (вихідна);

в) середньорічна потужність.

В умовах ринку керівництво ПАТ «АЗОКМ» може встановлювати в процесі поточного планування верхню межу виробничої потужності, беручи до уваги існуючі технічні, економічні та соціальні фактори. Верхня межа виробничої потужності підприємства визначається на ринку внутрішніми, а не зовнішніми чинниками.

Висновки за розділом 1:

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції, передбачений на певний період при заданій номенклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) - це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.

Незалежно від класифікаційного визначення всі фактори виробництва використовують для виготовлення економічних благ.

Виробнича функція - це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.

В протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більше планованому періоді, тим вище ймовірність таких змін.

Істотне значення має приріст виробничої потужності, який досягається шляхом технічного переоснащення і вдосконалення організації виробничого процесу [49].

Отже, організація операційної функції включає: визначення типу виробничої системи, планування підприємства та організацію роботи його служб і відділів з урахуванням відповідної спеціалізації у виробництві готових виробів,

установлення стандартів якості та норм вироблення на людину або у зміну, встановлення інших цілей, що оцінюються, регулярний моніторинг виконання встановлених стандартів.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «АЗОКМ»

2.1 Аналіз виробничо-господарської та фінансово-господарської діяльності ПАТ «АЗОКМ»

Аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ «АЗОКМ»

Найбільш активним і вирішальним фактором виробництва є фактор живої праці - трудові ресурси, кадровий потенціал та ефективність його використання, саме від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їхнього використання залежить організаційно-структурний рівень виробництва, його фінансова стабільність, усі економічні показники діяльності підприємства.

Трудові ресурси підприємства (кадри) - це сукупність працівників різних кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і вхідних у його обліковий склад.

Динаміка показників використання трудового потенціалу ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр. представлена у таблиці 2.1.

Аналізуючи дані таблиці 2.1, можна зробити висновки, що в період з 2009-2011 рр. обсяг виробництва має позитивну динаміку виробництва. Порівнюючи 2009 та 2011 рр. обсяг виробництва збільшився в 2 рази, що позитивно впливає на діяльність підприємства.

Проводячи аналіз таблиці 2.1 можна зробити висновок, що темпи зростання (зменшення) обсягу виробництва змінилися у період з 2010 р. до 2009 року на 75,43%, у період з 2011 р. до 2010 р. до 171,74%, а за весь період дослідження обсяг виробництва підвищився до 185,75%. При цьому середньооблікова чисельність робітників з 2009 по 2011 роки знизилася майже у 2 рази, а фонд оплати праці збільшився у період з 2009 р. до 2010 року на 122,16%, а в період з 2010 р. до 2011 року зменшився на 83,66%, а впродовж з 2009 р. до 2011 р. зменшився на 102,19%.

Таблиця 2.1

Динаміка показників використання трудового потенціалу ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Темпи зростання (+), зменшення (-),%
1	2	3	4	5	6	7
1. Виручка від реалізації продукції	1081521	1857387	2008974	171,74	108,16	185,75
2. Середньо-облікова чисельність робітників у т.ч. робітників виробництва	3199	2343	2000	73,24	85,36	62,52
	2042	1543	1313	75,56	85,09	64,30
3. Виробіток на 1 робітника підприємства	338,08	792,74	1004,49	234,48	126,71	297,12
4. Виробіток на 1 робітника виробництва	529,64	1203,75	1530,06	227,28	127,11	288,89
5. Фонд оплати праці	64561,2	78866,6	65976,4	122,16	83,66	102,19
	5,97	4,25	3,28	0,71	0,77	0,55
6. Середньо-місячна заробітна плата робітника підприємства	3161,67	5111,25	5024,86	161,66	98,31	158,93
7. Середнь-омісячна заробітна плата робітника виробництва	2018,17	3366,05	3298,82	166,79	98,00	163,66

Але при цьому виробіток на одного робітника підприємства мав плаваючу динаміку росту: за період 2009-2010 рр. - на 234,48%, в період 2010-2011 рр. - на 126,71%. За 3 роки виробіток зріст на 297,12%.

Динаміку співвідношення темпів зростання виручки від реалізації продукції та середньоблікової чисельності робітників ПАТ «АЗОКМ» за 3 роки можемо побачити на рис. 2.1.

Динаміку співпадання темпів зростання середньомісячної заробітної плати робітників ПАТ «АЗОКМ» та фонду оплати праці за 3 роки можемо побачити на рис. 2.2.

Діаграму середньомісячної заробітної плати робітника ПАТ «АЗОКМ» за 3 роки можемо побачити на рис. 2.3.



Рисунок 2.1 - Динаміка темпів зростання виручки від реалізації продукції та середньої кількості працівників ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Рисунок 2.2 - Динаміка темпів зростання фонду оплати праці та середньої заробітної плати ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Рисунок 2.3 - Діаграма середньомісячної заробітної плати робітника ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Чисельність на підприємстві знижувалась, але виручка від реалізації продукції, виробіток на одного робітника та середньомісячна заробітна плата зростали, що є дуже гарними показниками прибутковості ПАТ «АЗОКМ». Всі ці фактори позитивно вплинули на розвиток підприємства, що дало змогу збільшити заробітну плату робітникам підприємства майже на 5,06%.

Система оплати праці на підприємстві окладна, почасово-преміальна і відрядно-преміальна. Премія нараховується за реалізацію продукції і за виконання плану виробництва в штуках (цех санітарно-технічної арматури) і в тоннажі (основні цехи заводу). Діє система бездефектної праці, згідно з якою кожен робітник може бути позбавлений премії за: невиконання плану виробництва в штуках (цех СТА) і в тоннажі (основні цехи заводу) шляхом видання розпорядження (робітникам) і наказу (керівникам і фахівцям); знаходження на роботі в нетверезому стані, крадіжку, недотримання дисципліни праці, недотримання ТБ (спец. одяг, засоби індивідуального захисту, куріння не в строго відведених місцях); збитком, заподіяним виробництву (свідомо випущений брак), недотримання технології виробництва та інші дії, які потягли за собою зниження продуктивності та ефективності праці. Графік росту середньомісячної заробітної плати робітників виробництва та робітників ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр. можемо побачити на рис. 2.4.

До групи техніки та устаткування належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів. У таблиці 2.2. наведені дані, що характеризують наявність та рух основних засобів підприємства.

Об'єкт основних засобів вилучається з активу у разі його вибуття з продажу. Вартість введених основних фондів в 2011-2009 рік зменшилася на -59946 грн, а у 2010-2009 рр. - на -61514 грн.

Темпи зростання вартості виведених основних фондів дорівнюють у період з 2009-2010 рік - 194,09%, у період з 2011 по 2010 рік 834,5%, а у 2011-2009 роках темпи зростання склали 1619,7%.

Рисунок 2.3 - Графік зростання середньомісячної заробітної плати робітника виробництва і робітника ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Таблиця 2.2

Динаміка показників наявності та руху основних фондів ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр., тис. грн.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Темпи зростання (+), зменшення (-),%
1	2	3	4	5	6	7
1. Вартість основних фондів на початок року	320985	780133	795781	243,04	102,01	247,92
2. Вартість введених основних фондів	79893	18379	19947	23,00	108,53	24,97
3. Вартість виведених основних фондів	1371	2661	22206	194,09	834,50	1619,7
4. Вартість основних фондів на кінець року	780809	795781	793522	101,92	99,72	101,63
5. Сума зносу	16583	27254	28922	164,35	106,12	174,41

Вартість основних фондів зросла, їх знос за час у 2009-2011 роках експлуатації збільшився на 12339 грн. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 174,41% що свідчить про погіршення їх технічного стану [31].

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має важливе значення для підприємства, оскільки веде до збільшення обсягу випуску продукції. Для узагальнюючої характеристики ефективності і інтенсивності використання основних засобів служать наступні показники: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт зносу та інші показники ,наведені у таблиці 2.3.

Аналіз основних фондів підприємства показав, що фондовіддача за період 2009-2010 рр. збільшилась на 132,55%, у 2010-2011 рр. фондовіддача зменшилася ще на 109,79%, та у 2011 р. у порівнянні з 2009 р. спостерігається збільшення фондовіддачі, яке становить 143,53% .

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання та відтворення основних фондів ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.