Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Темпи зростання (+), зменшення (-), %
				2010/ 2009	2011/ 2010	2011/ 2009
Показники ефективності використання
1. Фондовіддача (Фо)	4,7	6,23	6,84	132,55	109,79	145,53
2. Фондоємність (Фє)	0,21	0,16	0,15	76,19	93,75	71,43
3. Фондооснащеність праці (Фос)	71,91	127,26	146,89	176,97	115,43	204,27
4. Коефіцієнт зносу (Кзн)	0,61	0,63	0,64	103,28	101,59	104,92
5. Коефіцієнт придатності (Кпр)	0,39	0,37	0,36	94,87	97,30	92,31
6. Рівень рентабельності основних фондів (Rоф),%	0,14	0,03	0,09	132,55	109,79	145,53
Показники відтворення
7. Коефіцієнт оновлення основних фондів (Кон)	0,10	0,02	0,03	20,00	150,00	30,00
8. Коефіцієнт вибуття основних фондів (Квиб)	0,004	0,015	0,028	375	186,67	700
9. Коефіцієнт приросту основних фондів (Кпр)	0,10	0,02	-0,003	20	-15	-3

Фондовіддача ПАТ «АЗОКМ» показує скільки валової продукції (виручки, доходу) одержує підприємство на 1 грн. коштів, вкладених в основні засоби.

Виходячи з розрахунку бачимо, що за три роки фондовіддача зростала. Збільшення фондовіддачі у звітному році в порівнянні з плановим періодом та минулим роком говорить про більш ефективне використання основних фондів.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Фондомісткість з 2009-2010 рр. збільшилася на 176,97%, темпи зростання (зменьшення) фондомісткості у 2009-2011 рр. становили 204,27%.

Фондоємність господарської діяльності ПАТ «АЗОКМ» характеризується коштами, які витратило підприємство на формування основних засобів, щоб одержати на 1 грн. валової продукції (виручки, доходу).

Фондооснащеність праці - вартість основних засобів, які використовуються середньосписковим працівником для здійснення господарської діяльності.

Коефіцієнт зносу на кінець 2009 року на початок року - 0,61, на кінець 2010 року збільшився до 0,63, а на кінець 2011 року коефіцієнт зносу збільшився до 0,64. Отримані коефіцієнти показують, що на підприємстві не відбувається оновлення основних фондів.

Коефіцієнт зносу основних засобів - це відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності. На данному підприємстві коефіцієнт придатності придатності показує що протягом 2009-2010 рр. він зменшився - 0,37, а протягом 2009-2011 рр., впав до 0,36.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. На данному підприємстві за всі 3 роки рентабельність була позитивною.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду. Коефіцієнт оновлення основних засобів на підприємстві за період з 2009 по 2011 роки знизився до 0,03.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів. Коефіцієнт вибуття основних засобів у період з 2009-2010 рр. алишився незмінним - 100%, а у період з 2010-2011 рр. - знову залишився незмінним - 100%. Темпи зростання (зменшення) коефіцієнта приросту основних фондів складали: у період 2009-2010 рр. - 980%, у 2010-2011 рр. - 20%, а у період 2009-2011 рр. зменшились до -3%.

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання оборотних коштів ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Темпи зростання (+), зменшення (-),%
1	2	3	4	5	6	7
1. Вартість оборотних фондів на початок року	689275	702439	708141	101,91	100,81	102,74
в т. ч. запаси	121239	132829	192077	109,56	144,60	158,43
дебіторська заборгованість	532426	527952	430400	99,16	81,52	80,84
2. Середні залишки оборотних засобів	695682,5	705276,5	609850	101,38	86,47	87,66
3. Коефіцієнт оборотності обігових коштів, оборотів	1,55	2,63	3,29	169,68	125,10	212,26
4. Період одного обороту обігових коштів, днів	235,48	138,78	110,94	58,93	79,94	47,11
5. Коефіцієнт завантаження обігових коштів	0,65	0,38	0,30	58,46	78,95	46,15
6. Коефіцієнт ефективності (прибутковості) обігових коштів	0,01	0,04	0,05	400	125	500

Рівень рентабельність основних фондів показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.

Рівень рентабельності ПАТ «АЗОКМ» залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основні з них представлені у таблиці 2.4.

Можна спостерігати плаваючу динаміку середніх залишків оборотних засобів в період 2009-2011 рр. Їх показник на кінець 2009 р. складав 695682,5 тис. грн., а на кінець 2011 р. - знизився до 609850 тис. грн.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства [33].

Коефіцієнт оборотності обігових коштів, оборотів характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються, на підприємстві ПАТ «АЗОКМ», цей показник постійно зменшувався та збільшувався (2009 р. - 1,55, 2010 р. - 2,63, 2011 р. - 3,29). Період одного обороту обігових коштів за 3 роки знизився на 11 днів.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються. Аналізуя таблицю 2.4, можна зробити висновок, що у 2009 р. найбільш позитивний показник.

Вартість оборотних фондів на початок року за 3 роки показала незначне зростання: на початок 2009 р. складала 689275 тис. грн., а на початок 2011 р. -збільшилася до 708141 тис. грн.

За період 2009-2011 рр. можна спостерігати позитивну динаміку росту коефіцієнту ефективності обігових коштів. Порівняно з 2009 р. - 0,01 він збільшився аж до 0,05 (в 5 разів).

Не можна залишити без уваги, при аналізі діяльності підприємства, і динаміку показників ділової активності за елементами обігових коштів ПАТ «АЗОКМ».

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.

Аналіз структури операційних витрат (таблиця 2.5) показав, що більшу частину становили матеріальні витрати 175,73%, витрати на оплату праці зменшилися на 103,77% та відрахування на соціальні заходи в середньому збільшилися на 102,9%. Амортизаційні відрахування за 3 роки змінювались так: у 2009-2010 роках темпи зростання склали 163,2%, у 2010-2011 рр. - 107,09%, а у період 2009-2011 роки 174,76%, а інші операційні витрати протягом 2009 - 2010 років трошки збільшилися, а у період з 2010 по 2011 рік знову збільшилися на 100,64%. Підвищення оплати праці викликано зростанням ставок на оплату праці. Матеріальні витрати підвищились, це зумовлено, що ціни на матеріали не зростали.

Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «АЗОКМ»

Прослідкуємо за формуванням доходу у період з 2009 по 2011 рік на ПАТ «АЗОКМ» (таблиця 2.6).

Аналіз формування доходу за 2009-2011 роки свідчить, що підприємство - прибуткове.

Оцінку виконання плану прибутку (збитку) в цілому і за окремими його видами прослідкуємо у таблиці 2.7.

Аналізуючи формування чистого прибутку ПАТ «АЗОКМ» можна сказати що, валовий доход підприємства у період з 2009-2011 рр. становив 100,9%. Фінансовий результат операційної діяльності за аналізований період стабільний, він збільшується, при цьому інші витрати збільшилися на 114,98% у 2009-2011 рр.

Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Таблиця 2.6

Формування доходу ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр., тис. грн.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Темпи зростання (+), зниження (-), %
1	2	3	4	5	6	7
1. Дохід (виручка від реалізації)	1159298	202054	2173040	17,43	1075,47	187,44
2. ПДВ	62833	129751	155703	206,50	120,00	247,80
3. Інші відрахування з доходу	14944	14916	8363	99,81	56,07	55,96
4. Чистий дохід	1081521	1857387	2008974	171,74	108,16	185,75
5. Собівартість реалізованої продукції	995491	1710763	1885322	171,85	110,20	189,39
6. Валовий прибуток	86030	146624	123652	170,43	84,33	143,73
7. Збиток
8. Інші операційні доходи	836765	1238957	1274465	148,07	102,87	152,31
9. Разом валовий дохід	922795	1385581	1398117	150,15	100,90	151,51

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Аналіз показників рентабельності ПАТ «АЗОКМ» представлений у таблиці 2.8.

Аналіз прибутковості підприємства ПАТ «АЗОКМ» характеризується низьким функціонуванням підприємства у 2009-2011 рр., про це свідчать показники рентабельності. Рентабельність ресурсів (активів) є часткою прибутку від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства.

Тепер подивимось, як змінювались аналітичні показники на підприємстві.

На наступному етапі приділемо увагу аналізу загальних показників фінансової стійкості.

Наявні оборотні активи використовуються не ефективно для погашення поточних зобов'язань.

Всі показники ліквідності не відповідають нормальним значенням.

Негативним є відсутність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів для негайного погашення власних поточних зобов'язань, про що свідчать не значні показники абсолютної ліквідності [57].

Особливу увагу потрібно звернути на низький рівень коефіцієнта поточної ліквідності. Протягом 2009-2010 рр. він не відповідав не лише оптимальному, але і навіть критичному рівню, оскільки оборотні активи були менше поточних зобов'язань, відповідно підприємство не мало можливості їх погасити навіть за умови еалізациі запасв і здійснень розрахунків з дебіторами.

У 2011 р. ситуація покращала, оскільки завод ліквідовував дефіцит робочого капіталу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є часткою поточної заборгованості, яку підприємство може погасити найближчим часом. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності) збільшився, це свідчить про те, що на підприємстві достатній залишок грошових коштів. Крім того він значно нижчий рекомендованому значенню, що є негативним для підприємства.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів характеризує величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються. Аналізуючи таблицю 2.8, можна зробити висновок, що у 2009 р. найбільш позитивний показник.

Таблиця 2.8

Динаміка показників фінансового стану ПАТ «АЗОКМ» за 2009-2011 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+, -)
				2011-2010	2010-2009	2011-2009
1. Рентабельність ресурсів (активів),%	1,02	2,62	3,88	1,26	1,61	2,87
2. Рентабельність власного капіталу,%	10,9	15,48	15,74	0,26	4,58	4,84
3. Частка оборотних виробничих фондів в загальному обсягу ресурсів	0,11	0,17	0,15	-0,02	0,06	0,04
4. Коефіцієнт мобільності активів	2,2	2,21	1,61	-0,6	0,01	-0,59
5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,03	0,08	0,12	0,04	0,05	0,09
6. Коефіцієнт критичної ліквідності	0,67	0,78	0,85	0,07	0,11	0,18
7. Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності)	0,83	1,09	1,15	0,06	0,26	0,32
8. Коефіцієнт ефективності (прибутковості) обігових коштів	0,01	0,03	0,06	0,03	0,02	0,05

У процесі господарської діяльності ПАТ «АЗОКМ» дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки [32].



2.2 Показники використання виробничих потужностей ПАТ «АЗОКМ»

Виробнича потужність підприємства ПАТ «АЗОКМ» характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (послуг, робіт) відповідно до встановленої номенклатурою (асортиментом) та їх якістю в умовах найбільш повного використання обладнання і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва. Виробнича потужність вимірюється в тих одиницях, в яких вона планується і враховується. У більшості випадків це натуральні, умовно-натуральні і вартісні вимірники за видами продукції, що виготовляється [49].

ПАТ "АЗОКМ" має необхiднi технологiї повного циклу вiд переробки сировини до виготовлення прокату. Виробничi потужностi заводу дають можливiсть повнiстю забезпечити потребу економiки високотехнологiчними виробами з мiдi, латунi, бронзи, у тому числi галузей оборонного комплексу, теплової та атомної енергетики, електротехнiчної, вугiльної промисловостi, залiзничного та мiського транспорту.

ПАТ "АЗОКМ" - пiдприємство по виробництву прокату у обсязi 120 тис. тн круглого та плоского прокату та 60 тис. тн мiдної катанки. Технологiя випуску прокату має замкнутий цикл, застосований на повторнiй переробцi вiдходiв, якi утворюються у процесi виробництва.

Завод має сучасну технологiю повторного циклу вiд переробки сировини до виготовлення високоякiсної прокатної продукцiї. Ведуться роботи з модернiзацiї обладнання для виробництва плоского та круглого прокату. Ступiнь використання виробничих потужностей складає 28,3%, невиробничих - 98,3%. З загальної вартостi основних засобiв будинки та споруди складають 43,8%, машини та обладнання - 46,5%, транспортнi засоби - 1,8%, iнструменти, прилади, iнвентар - 4,9%, iншi - 3%.

Технологiя виробництва кольорового прокату має замкнутий цикл, заснований на повторнiй переробцi вiдходiв, що утворюються у процесi виробництва.

Основнi засоби Товариства використовуються за їх призначенням згiдно нормативно-технiчної документацiї (паспорти, iнструкцiї, технологiчнi iнструкцiї).

У кожному структурному пiдроздiлi розробленi i затвердженi iнструкцiї та положення щодо правил поводження з основними засобами, особливо - небезпечними для здоров'я та життя працiвникiв. Робiтники та технологiчний персонал пiдприємства проходять первiснi та перiодичнi iнструктажi щодо технологiї, правил охорони працi та використання машин, обладнання, устаткування. У випадках, передбачених дiючим законодавством, до роботи на обладнаннi допускаються особи, якi мають певну професiйну пiдготовку, або особи, що проходять виробниче навчання на пiдприємствi.

Пiдприємством розроблений графiк перевiрки обладнання та устаткування, проведення профiлактичних та капiтальних ремонтiв, виконання якого чiтко контролюється призначеними особами. Основнi засоби, що не використовуються у виробництвi, пiдлягають консервацiї вiдповiдно до встановлених законодавством правил.

Величина виробничої потужності залежить:

1) від структури основних виробничих фондів, питомої ваги їх активної частини. При розрахунку потужності враховується все закріплене за цехами обладнання незалежно від його стану, а також обладнання, яке вводиться в експлуатацію відповідно з планами капітального будівництва;

2) від якісного складу машин і обладнання, чим досконаліші машини і обладнання, тим вища їх продуктивність за одиницю часу роботи [51].

Розрізняють три види виробничої потужності: проектну, фактично досягнуту, резервну. Виробничі потужності підприємства формуються під впливом багатьох факторів: номенклатури та якості продукції, кількості встановленого обладнання, розмірів і складу виробничих площ, можливого фонду часу роботи обладнання, трудомісткості продукції та ін

Показниками ефективності використання виробничої потужності є:

- коефіцієнт освоєння проектної потужності;

- коефіцієнт використання фактично досягнутої потужності.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства є зростання обсягів виробництва продукції.

Є два напрямки поліпшення використання виробничих потужностей.

Перше - збільшення екстенсивного навантаження: скорочення простоїв устаткування і машин, підвищення змінності їх роботи, зниження питомої ваги непрацюючих машин і устаткування та ін

Друге - підвищення інтенсивного навантаження: технічне вдосконалення обладнання, підвищення якості вихідної сировини і матеріалів; впровадження нових технологій, використання прогресивних форм організації виробництва праці.

При цьому необхідно враховувати дві важливі обставини. Перше - використання факторів екстенсивного характеру не вимагає капіталовкладень, хоча має обмеження у вигляді календарного фонду часу. Друге - використання факторів інтенсивного характеру вимагає значних капіталовкладень і практично не має обмежень щодо тимчасового фактору [29].

Виробнича потужність розраховується відповідно до галузевих особливостей. Разом з тим діють загальні методичні принципи їх розрахунку для більшості галузей промисловості. Вони такі:

Разом з терміном "виробнича потужність" використовується термін "пропускна спроможність", яка характеризує максимальний випуск продукції певним устаткуванням, верстатом, агрегатом, потоковою лінією, групою верстатів. Пропускна спроможність устаткування розраховується за квартал, добу, зміну та годину, а виробнича потужність структурних одиниць виробництва - за рік (в деяких випадках - за квартал і місяць).

Для розрахунку виробничої потужності підприємства використовуються показники, подані на (рис. 2.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.3 - Показники для розрахунку потужності

1. Кількість, склад і технічний стан устаткування та дані про виробничі площі. Склад устаткування за його експлуатаційним станом зображений на рис. 2.4.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливі "звуження" номенклатури шляхом об'єднання окремих виробів у групи відповідно до конструкторсько-технологічної єдності та виділення для них базового представника. Ряд виробів цієї групи зводять до цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виробнича потужність встановлюється по кожному виду продукції. Наприклад, на машинобудівних підприємствах окремо розраховується потужність ливарних, ковальсько-пресових, механообробних і механоскладальних цехів, цехів металоконструкцій, а також інструментальних, ремонтних та інших цехів.

В розрахунок виробничої потужності підприємства включається все наявне устаткування основного виробництва (зокрема, недіюче через ремонт, несправність і модернізацію), за винятком (у межах нормативу) резервного устаткування та обладнання дослідно-експериментальних і спеціалізованих ділянок для професійно-технічного навчання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.4 - Склад устаткування за його експлуатаційним станом

2. Технічні норми продуктивності устаткування і трудомісткості продукції, яка випускається. Норми продуктивності устаткування показано на рис. 2.5. Під час розрахунку виробничої потужності новозбудованих підприємств приймаються паспортні норми продуктивності устаткування, а для підприємств, які діють, - технічно обґрунтовані показники продуктивності устаткування, але не нижчі за паспортну продуктивність.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням ліквідації вузьких місць і можливої внутрішньозаводський кооперації. Ведучими є ті виробничі підрозділи, які виконують головні технологічні процеси, які мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільної продукції. У розрахунки виробничої потужності підприємства включається все діюче і недіюче устаткування (недіюче внаслідок несправності, ремонту або модернізації; через знаходження на складі, але підлягають введенню в експлуатацію в плановому періоді; через його знаходження в наднормативних резервах).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.5 - Норми продуктивності устаткування

3. Фонд часу роботи устаткування та режим роботи підприємства. Структура річного фонду часу роботи устаткування зображена на рис. 2.6.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.6 - Фонди часу роботи устаткування

Виробнича потужність підприємства розраховується з технічних і проектним нормам продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами випуску продукції із сировини з урахуванням прогресивності технології і досконалості організації виробництва.

4. Номенклатура виробів, які випускаються, та їх кількісне співвідношення в програмі. Види номенклатури продукції, показано на рис. 2.8.

Номенклатура та кількісне співвідношення виробів, які випускаються, встановлюються залежно від раціональної спеціалізації підприємства, цеху або дільниці. При визначенні виробничої потужності підприємства приймаються планова номенклатура та асортимент (трудомісткість) продукції, яка випускається. При розрахунку середньорічної виробничої потужності обсяг збільшення (зменшення) потужності за рахунок зміни номенклатури продукції (зменшення або збільшення трудомісткості) враховується в повному розмірі [19].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.8 - Види номенклатури продукції, яка випускається

Для розрахунку виробничої потужності підприємства ПАТ «АЗОКМ» приймається максимально можливий фонд часу (кількість годин). На підприємствах з спрямованим процесом виробництва таким фондом є календарний фонд 8760 годин = 365 х 24 за вирахуванням часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискретним виробництвом цей фонд часу визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості робочих змін у годинах, з урахуванням часу на проведення ремонту обладнання.

У слабо механізованих та інших цехах різних промислових комплексів часто найважливішим фактором, який визначає величину виробничої потужності, є розмір виробничої площі. Порядок і принцип розрахунку виробничих потужностей промислових підприємств здійснюється згідно з галузевими інструкціями за групами технологічного устаткування, агрегатів та інших основних виробничих ділянок та цехів.

Методика розрахунку виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства ПАТ «АЗОКМ» залежить від типу організації виробництва.

У серійному виробництві за кожним робочим місцем закріплюється певна кількість деталей-операцій. При цьому як вимір виробничої потужності використовується типовий виріб-представник (виріб з найбільшою виробничою програмою). Базовий виріб об'єднує ряд близьких за технологічними особливостями виробів у групу. Базовий виріб-представник одержують шляхом збільшення номенклатури, об'єднуючи різні найменування виробів у групи за конструктивно-технологічною подібністю. При цьому вироби підбирають таким чином, щоб структура їх трудомісткості наближалася до структури трудомісткості виробу-представника і щоб останнє мало у групі найбільший випуск і найбільшу сумарну трудомісткість [4].

У дрібносерійному й одиничному виробництвах, де на кожному робочому місці обробляється велика кількість найменувань деталей, при складанні плану виробництва виконуються об'ємні розрахунки, тобто розрахунки щодо завантаження й пропускної здатності устаткування. При цьому обсяг робіт, передбачений виробничою програмою для кожної групи верстатів, порівнюється з фондом часу.

Визначення виробничої потужності підприємства завершують складання балансу, який відображає зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує в кінцевому підсумку вихідну потужність

Для планових розрахунків використовується показник середньорічної потужності.

Виробнича потужність ПАТ «АЗОКМ» визначається у тих самих одиницях виміру, в яких планується і враховується виробництво продукції (іноді в одиницях виміру обсягу сировини, що переробляється).

Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства.

Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства та дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Крім того, існує дві форми оновлення основних фондів:

- екстенсивна;

- інтенсивна [2].

Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення (Coefficient of intensive update) - співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття (The coefficient of optimum of leaving) основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного.

У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Фондовіддача основних фондів (Fundsgiving) - визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості основних виробничих показників: (3.1)



Ф_о =

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

Фондоємність розраховується шляхом відношення 1 до фондовіддачі:

Ф_є (3.2)

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

Коефіцієнт оновлення основних виробничх показників можна розрахувати шляхом відношення вартості введених основних виробничих показників до вартості основних виробничих показників на кінець року: (3.3)

К_он

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих показників розраховується відношенням вартості виведених основних виробничих показників до вартості основних фондів на початок року: (3.4)

К_виб

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючім показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва [34].

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

- коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

- напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування (Coefficient of changeableness of work of equipment).

Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.

До показників екстенсивного використання належать такі:

- коефіцієнт залучення у виробництво устаткування;

- коефіцієнт використання устаткування в часі;

- коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

Усе устаткування на виробництві поділяють на наявне, установлене та діюче. Наявне устаткування - це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення (Coefficient of bringing in) устаткування до виробництва.

Визначення коефіцієнтів використання устаткування (Coefficients of the use of equipment) в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.

Виробничі потужності, які має підприємство, забезпечують повний технологічний цикл для виготовлення продукції. Підприємство запроектоване на виробництво сплавів з вторинної сировини. Весь брухт і відходи кольорових металів проходить вхідний контроль на вибухобезпечність та радіаційний контроль за допомогою:

а) власних дозіметрів-радіометрів типу МКС-07(Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №02/11-69 від 23.02.2009 р.);

б) радіометру типу «Прип'ять» - 2 шт. (Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №02/11-128 від 25.03.2009 р., №02/11-713 від 02.10.09 р.).

Прийом, зберігання та сортування металобрухту відбувається на виробничих ділянках з твердим покриттям (бетон).

2.3 Методи поліпшення виробничих показників

Головним завданням розвитку економіки України на сучасному етапі є забезпечення сталого економічного зростання. У його здійсненні важливу роль відіграє машинобудівний комплекс як інвестиційна сфера, яка впливає на інтенсивний розвиток інших галузей і виробництв.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності використання виробничого потенціалу ПАТ «АЗОКМ», його виробничих потужностей як елемента цього потенціалу. Успішне вирішення цієї проблеми потребує посилення економічних методів управління процесами створення і використання виробничих потужностей підприємств і галузей промисловості. Існуючі методи управління обмежуються процедурами проектування підприємств, капітального будівництва, введення в експлуатацію об'єктів виробничого призначення, щорічними розрахунками величини, рівня освоєння і використання виробничої потужності і, таким чином, не орієнтовані в достатньому ступені на забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу заводу.

В умовах ринкових відносин знизився рівень галузевого управління виробничими потужностями та державне регулювання розвитку галузей. Без цього, як свідчить досвід економічно розвинених країн, неможливе збалансоване функціонування економіки. Ці обставини перешкоджають формуванню в Україні раціональної галузевої структури промисловості кольорової металургії.

Гострою залишається потреба створення економічного механізму управління капіталом і виробничими потужностями підприємств і галузей промисловості, що передбачає врахування взаємозв'язку величини і рівня використання виробничих потужностей з витратами виробничих ресурсів. Це дозволяє ефективно використовувати резерви виробництва, управляти витратами і доходами.

Розв'язанню найважливіших виробничих і соціально-економічних проблем підвищення ефективності використання виробничих фондів і виробничих потужностей промисловості приділяється постійна увага з боку наукових і практичних фахівців. Ключові питання вирішення регіональних і галузевих проблем ефективності промислового виробництва, вироблення концепцій державної промислової політики формування і використання виробничого потенціалу, а також реструктуризації промислового виробництва [45].

Стан проблеми породжує потребу у нових теоретичних розробках і практичних рекомендаціях щодо управління виробничими потужностями, інвестиціями підприємств і галузей, обумовлює визначення та оцінку факторів формування і використання виробничих потужностей, які забезпечують економію всіх виробничих ресурсів підприємств і галузей машинобудування.

Однією з основних проблем підприємств галузі кольорової металургії є брак коштів на відновлення матеріально-технічної бази виробництва та його технологічного рівня. Від цього залежить конкурентоспроможність промислової продукції, а отже і місце на світовому ринку України. Для вирішення цього питання українським підприємствам, як машинобудування, так і всієї промисловості, необхідно створити ефективний механізм залучення додаткових коштів, в основі котрого є управління процесом інвестування.

Будь-яке інвестування суб'єкта господарювання починається із пошуку основних джерел фінансування, що має місце на першому етапі управління цим процесом. Щоб краще позиціонувати себе, підприємство має оздоровити свій фінансовий стан, адаптуватись до міжнародних стандартів структури управління та звітності. Це сприятиме збільшенню ліквідності активів суб'єкта господарювання.

Ще одним джерелом фінансування є внутрішнє інвестування самого машинобудівного підприємства за рахунок прискореної амортизації. Тут особливу увагу потрібно приділити ставкам оподаткування.

Оскільки продукція, яку випускає ПАТ «АЗОКМ» вкрай важлива для подальшого розвитку економіки країни, тому необхідно переглянути підходи до їх оподаткування. Операції з поставок продукції ПАТ «АЗОКМ» мають звільнятися від оподаткування непрямими податками, а прибуток, отриманий від таких поставок, має оподатковуватися за пільговою ставкою за умови спрямування вивільнених сум на освоєння виробництва нових видів машин і обладнання.

Наступним етапом управління є вибір напрямків інвестування, тобто виконання інвестицій. Для початку необхідно зазначити, що обіговий капітал крім того, що забезпечує в повному обсязі весь виробничий процес, також відповідає за майбутній розвиток підприємства, адже за його рахунок здійснюється оновлення основних фондів. Специфікою ПАТ «АЗОКМ» є те, що найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів займає незавершене виробництво (біля 15%). Це пов'язано з великою тривалістю виробничого циклу [46].

Отримані кошти від інвестицій ПАТ «АЗОКМ» може використати у двох напрямках:

1) розширення обсягів виробництва;

2) введення інновацій.

Контролінг процесу інвестування на ПАТ «АЗОКМ» рекомендується розглядати з таких трьох основних позицій:

1. Створення системи зовнішнього та внутрішнього моніторингу для визначення середовища в якому існує підприємство та його економічного стану;

2. Контроль та регулювання процесу інвестування на машинобудівному підприємстві;

3. Прогнозування результатів процесу інвестування на майбутні періоди.

Виробниче підприємництво означає свідомо ризиковану в умовах нестабільного середовища діяльність промислових фірм, зорієнтовану на успіх, де головною передумовою прибутковості є впровадження нововведень, нові пропозиції і випередження конкурентів.

Підприємництво як процес реалізації підприємницької ідеї до її комерціалізації не залежить від форми власності суб'єкта підприємницької діяльності і може розглядатися за "кількісною" або "якісною" орієнтацією підприємницької структури будь-якої форми власності і, відповідно, виконувати в суспільстві дві функції: вирішення і зняття проблем дефіциту і стабілізації економічного стану держави, а також зміцнення конкурентної позиції підприємств різних форм власності і країни в цілому на світовому ринку.

Головною мотивацією підприємницької поведінки ПАТ «АЗОКМ» є одержання максимально можливого доходу, достатнього для забезпечення фінансування певної частки своїх потреб.

Вибір методу організації виробництва заводом є важливим кроком для підприємця, адже в умовах ринкової економіки виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентно спроможної продукції, що користується попитом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої праці персоналу.

Отже, для того, щоб створити механізм управління процесом інвестування, який дасть змогу раціонально використовувати інвестиційні ресурси та формувати нові джерела їх надходжень, потрібно розглянути основні етапи його проходження. Цього можна досягти завдяки систематизації трьох управлінських функцій таких як: планування процесу інвестування, організування та контроль. Кожний з цих етапів містить у собі сукупність заходів, проведення котрих дасть змогу забезпечити ефективне інвестування на підприємстві машинобудівного комплексу, з метою покращання його технологічного рівня та матеріально-технічної бази виробництва [2].

Висновки за розділом 2:

Рівень рентабельність основних фондів показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів. Він залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів.

Всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Виробнича потужність підприємства ПАТ «АЗОКМ» характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (послуг, робіт) відповідно до встановленої номенклатурою (асортиментом) та їх якістю в умовах найбільш повного використання обладнання і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва. Виробнича потужність вимірюється в тих одиницях, в яких вона планується і враховується. У більшості випадків це натуральні, умовно-натуральні і вартісні вимірники за видами продукції, що виготовляється [3].

Однією з основних проблем підприємств галузі кольорової металургії є брак коштів на відновлення матеріально-технічної бази виробництва та його технологічного рівня. Від цього залежить конкурентоспроможність промислової продукції, а отже і місце на світовому ринку України. Для вирішення цього питання українським підприємствам, як машинобудування, так і всієї промисловості, необхідно створити ефективний механізм залучення додаткових коштів, в основі котрого є управління процесом інвестування.

Отже, щоб створити механізм управління процесом інвестування, який дасть змогу раціонально використовувати інвестиційні ресурси та формувати нові джерела їх надходжень, потрібно розглянути основні етапи його проходження. Цього можна досягти завдяки систематизації трьох управлінських функцій таких як: планування процесу інвестування, організування та контроль. Кожний з цих етапів містить у собі сукупність заходів, проведення котрих дасть змогу забезпечити ефективне інвестування на підприємстві машинобудівного комплексу, з метою покращання його технологічного рівня та матеріально-технічної бази виробництва [8].

виробничий технічний продуктивність трудомісткість



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ

3.1 Основні напрями підвищення рівня використання виробничих потужностей підприємства

Важко переоцінити значення ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей. Вирішення цього завдання означає збільшення виробництва продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, нагромаджень підприємств.

Успішне функціонування основних фондів і виробничих потужностей ПАТ «АЗОКМ» залежить від того, наскільки повно реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори поліпшення їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей припускає, що, з одного боку, буде збільшено час роботи діючого устаткування в календарний період, а з іншого - підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямками збільшення часу роботи обладнання в цехах ПАТ «АЗОКМ» є:

1) скорочення та ліквідація внутрізмінних простоїв обладнання шляхом: підвищення якості ремонтного обслуговування обладнання, своєчасного забезпечення основного виробництва сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, забезпечення виробництва робочою силою;

2) скорочення цілоденних простоїв обладнання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи [9].

Повне використання цілозмінних фонду часу роботи діючого парку устаткування дозволяє без додаткових капіталовкладень збільшити обсяг продукції і понизити її собівартість. Збільшення часу роботи окремих верстатів заводу, апаратів сприяє зростанню випуску продукції і зниження фондомісткості в тому випадку, якщо дана стадія процесу є «вузьким місцем» у загальній технологічній «ланцюжку». Збільшення часу роботи устаткування по всьому технологічному «ланцюжку» також веде до зростання обсягу виробництва і зниження фондомісткості продукції. Першочерговим резервом є ліквідація позапланових простоїв через відсутність сировини, енергії, затримки збуту продукції.

Коефіцієнт змінності можна підвищити за рахунок додаткової чисельності верстатників, вивільнення зайвого устаткування.

Важливим шляхом підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей є зменшення кількості зайвого устаткування та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування [15].

Значно ширше можливості інтенсивного шляхи підвищення ефективності основних фондів і виробничих потужностей. Він передбачає підвищення ступеня завантаження основних фондів в одиницю часу.

Підвищення інтенсивного завантаження обладнання може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів, зростання чисельності працюючих і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Інтенсивність використання основних фондів підвищується шляхом технічного вдосконалення знарядь праці і технології виробництва, шляхом ліквідації «вузьких місць» у виробничому процесі, скорочення термінів досягнення проектної продуктивності техніки, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Істотним напрямком підвищення ефективності використання виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції на підприємстві досягається тільки у провідних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальній вартості основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, так як безпосереднього збільшення випуску продукції при цьому не відбувається. Але без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цехи заводу не можуть функціонувати з повною віддачею. Тому встановлення оптимальної виробничої структури основних фондів на підприємстві є досить важливим напрямком поліпшення їх використання [18].

На успішне рішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-розвантажувальних і складських робіт на підприємстві є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на промислових підприємствах, вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили. У великих містах, що мають дефіцит робочої сили, вирішення проблеми поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації та автоматизації виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці має особливо важливе значення.

Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів ПАТ «АЗОКМ». Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів [16].

3.2 Шляхи покращення та резерви збільшення використання виробничої потужності

Основні шляхи поліпшення використання виробничих потужностей ПАТ «АЗОКМ» складаються в розтині екстенсивних та інтенсивних резервів, а також у підвищенні загальноосвітнього і технічного рівня робітників.

Екстенсивні резерви знаходять своє конкретне вираження в наступному:

- збільшенні кількості одиниць встановленого і фактично працюючого устаткування;

- вдосконалення організації ремонту устаткування;

- підвищення змінності роботи цехів і дільниць;

- скорочення виробничих циклів складально-монтажних робіт;

- поліпшенні складування та раціональне використання виробничих площ;

- зміні технології і передачі частини робіт на менш завантажені групи устаткування в цеху;

- розвиток раціонального кооперування заводів, цехів і дільниць.

Екстенсивні резерви поліпшення використання устаткування повинні використовуватися в першу чергу, так як залучення їх у виробництво не вимагає великих капітальних вкладень [13]. Адже ці резерви є конкретним змістом такого фактора підвищення економічної ефективності виробництва, як удосконалення організації виробництва, праці та управління. Треба скоротити, перш за все, кількість недіючого устаткування, впровадити добре продуману систему планово-запобіжного ремонту устаткування, підвищити змінність роботи, особливо високопродуктивного обладнання, підвищити рівень механізації складально-монтажних робіт, удосконалити організацію робіт допоміжних і обслуговуючих цехів і служб заводу, збільшити питому вагу виробничої площі в загальній площі підприємства, підвищити коефіцієнт використання виробничої потужності за рахунок розширення кооперованих зв'язків як внутрішньогалузевих, так і міжгалузевих. Всі ці заходи можуть, призвести до зростання фондовіддачі, ефективності виробництва, вони легко реалізовувані в виробничої та економічної діяльності підприємства. На кожному підприємстві є недіюче обладнання: воно або ще не встановлено, або встановлено, але бездіяльний. Причинами наявності невстановленого устаткування є:

- невиконання планів капітального будівництва і графіків будівельно-монтажних робіт;

- придбання обладнання без урахування реальної потреби в ньому;

- зміна номенклатури продукції, що випускається.

Причини простою встановленого обладнання визначаються на підставі даних обліку його роботи, який зазвичай ведеться цеховими механіками. Але цим урахуванням охоплюються тільки тривалі простої устаткування, практично перевищують половину робочої зміни. Більшість простоїв, триваючих менше години, не враховуються, а вони складають більшу частину всіх втрат часу роботи обладнання. Тому, щоб з'ясувати причини та дійсну величину простоїв обладнання, проводять фотографію роботи обладнання. Аналіз цих фотографій показав, що найбільшу питому вагу простоїв припадає на недоліки в організації виробництва. Втрати часу роботи устаткування з цієї причини повинні бути зведені до мінімуму або повністю ліквідовані.

Значна питома вага простою складає перебування обладнання в ремонті. Це пов'язано з тим, що більше половини парку устаткування експлуатується понад 10 років. Основними резервами, пов'язаними зі зниженням простоїв обладнання з причини ремонту, є поліпшення організації ремонту на заводі і збільшення міжремонтного періоду роботи обладнання шляхом вдосконалення його експлуатації. Необхідно збільшити випуск запасних частин, змінних вузлів, деталей, централізувати і спеціалізувати ремонт, створити на ремонтних підприємствах обмінний фонд обладнання.