Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Ціноутворення

Навчально-методичний посібник з контрольними завданнями для студентів-заочників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації з економічних спеціальностей

Укладачі: Рижмань Д.І. викладачі-методисти Криворучко І.М. Брацлавського державного Віннічук Г.Я. сільськогосподарського технікуму

Рецензенти: Кривий П.П. кандидат економічних наук, доцент Вінницького держав- ного аграрного університету Павлик І.І. спеціаліст вищої категорії НМЦ

У навчальному посібнику розкрито механізм формування цін на товари вітчизняного виробництва та імпортні товари, показано вплив різних факторів на процес формування цін, наведено критерії вибору методів ціноутворення і встановлення кінцевої ціни.

Особлива увага звернена на питання цінової політики і цінової стратегії підприємства. Приведено питання і задачі контрольної роботи.

Навчальний посібник рекомендовано для студентів-заочників (дистанційної) форми навчання. Може бути використаний і для денної форми навчання.

Передмова

Мета курсу - допомагати студентам оволодіти системою знань по предмету “Ціноутворення” та виробити вміння і навички в сфері формування і регулювання його механізмів.

Головні завдання курсу:

засвоєння студентами знань з предмету “Ціноутворення” та оволодіння ними вміннями і навичками застосовувати ці знання в бізнесі, на рівні підприємств;

розвиток у студентів здібностей до науково-дослідницької діяльності, самостійності та відповідальності.

На межі тисячоліть Україна відкрила для себе новий, ринковий простір. Жорстоке державне регулювання виробництва і торгівлі - це вже економічна історія.

Нові часи - нові орієнтири.

Орієнтир сучасного ринку - споживач. А досконале знання його потреб та виробництво товарів, що їх задовольняють - єдина можливість досягти цілей, пов'язаних з прибутком, збільшенням обсягу продажу, проникненням на нові ринки.

Ціноутворення є важливою складовою функціонування ринкового механізму. В зв'язку з цим підготовка фахівців будь-якої сфери діяльності повинна бути нерозривно зв'язана з оволодінням теорією, методологією і практикою ціноутворення в ринкових умовах господарювання.

У пропонованому посібнику викладена економічна основа теорії ціноутворення. Увага зосереджена на вузлових питаннях формування виробничих витрат, економічного змісту і функцій цін, механізму формування цін. Освітлено питання цінової політики підприємств (фірм) у залежності від прийнятої господарської стратегії.

1. Ціноутворення як економічний процес науки

Ціноутворення є одним із ключових елементів ринкової економіки. Ціна -- складна економічна категорія. У ній перетинаються практично всі основні проблеми розвитку економіки, суспільства в цілому. У першу чергу це відноситься до виробництва і реалізації товарів, формуванню їхньої вартості, до створення, розподілу і використанню ВВП і національного доходу.

Існують дві основні теорії ціни. На думку прихильників однієї теорії, ціна товару виражає його вартість. Прихильники іншої теорії вважають, що ціна товару являє собою суму грошей, що покупець готовий заплатити за товар визначеної корисності. Звідси ціна -- грошове вираження вартості товару.

На відміну від ціни, ціноутворення являє собою процес формування ціни на товар, чи послугу. Мають місце в основному двох систем ціноутворення: 1) централізоване, котре припускає формування цін державними органами на основі витрат виробництва і звертання і 2) ринкове, засноване на базі взаємодії попиту та пропозиції.

Що ж стосується ціни товару, то вона є грошове вираження його вартості. Ціна окремого товару може відхилятися від його вартості під впливом випадкових ринкових факторів.

Об'єктивний процес формування витрат в умовах ринкових відносин відбувається на базі ринкових цін і вимагає відшкодування усіх витрат, зв'язаних зі здійсненням процесів виробництва і реалізації товарів за рахунок доходів, отриманих від їхнього продажу.

Фірми, що не забезпечують такі умови, розоряються і гинуть, а їхнє місце займають інші фірми, що мають більш низькі витрати на виробництво і реалізацію товарів. Вони одержують більш високі доходи, що забезпечують їм умови для здійснення нормального процесу відтворення.

До речі сказати, генеральне агентство по тарифах і торгівлі (ГАТТ) рекомендує використовувати наступне визначення нормальної вартості: «нормальна вартість розуміється як вартість матеріалів і виготовлення товару в країні його походження, що покривається в ході звичайних торгових операцій плюс прибуток і загальні витрати».

2. Предмет, метод науки та зв'язок з іншими дисциплінами

Суттєво важливою є методологія вивчення курсу, яка має відповідати процесу пізнання істини від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

Ціноутворення як конкретна частина економічної науки і навчальна дисципліна базується на пізнані та світовому досвіді використання економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва.

Саме виявлення форм прояву цих законів і закономірностей у механізмі ціноутворення правомірно вважати загальним предметом даної дисципліни.

Отже, предмет ціноутворення включає весь механізм ціноутворення, економічну суть цін, принципи, методи цін, методику розрахунку систему цін в галузях народного господарства, та особливості формування цін зовнішнього ринку в умовах ринкової економіки.

Водночас ціноутворення має тісний взаємозв'язок із усіма економічними науками, з такими як: економічна теорія, макроекономіка, мікроекономіка, маркетинг, економіка праці, менеджмент, статистика, фінанси, облік, аудит, економіка різних галузей народного господарства і конкретних підприємств, організацією виробництва, гроші і кредит, економічний аналіз і ін.

За ринкових умов господарювання, предмет ціноутворення повинні глибоко вивчати і розуміти студенти економічних спеціальностей.

3. Функції ціни

За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення, є ціна. Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й нормативного прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.

Ціна виконує ряд функції:

Обліково-аналітичну (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування).

Розподільчу (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві.

Стимулюючу (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту).

Регулюючу (здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом та пропозицією).

Обліково-аналітична функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень робітників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, у що обходиться та або інша продукція, можна за допомогою цін вимірювати різноманітні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції і послуг.

Розподільча (або перерозподільна) функція складається в розподілі прибутку між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вище його вартості, то виробник відшкодовує свої витрати і дістає прибуток. Якщо ж ціна нижче вартості, то виробник працює собі в збиток. Споживач продукції також має різну економічну вигоду при її використанні.

Отже, розподільна функція ціни виражає напрямок розподілу - на користь виготовлювача або споживача. Іншими словами, у результаті відхилення цін від вартості національний доход перерозподіляється між накопиченням і споживанням. Задача перерозподілу національного доходу у визначених економічних, соціальних або політичних цілях може успішно вирішувати і податкова система. Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функції і передавати її виконання податковій системі.

Стимулююча функція. Суть її складається в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені - до зняття з виробництва застарілої продукції.

Регулююча функція виражається в балансуванні попиту і пропозиції. У тих випадках, коли немає можливості досягти відповідності попиту і пропозиції шляхом зміни обсягу виробництва або це невигідно, у цьому випадку використовується інструмент ціни. У машинобудуванні він застосовується як стосовно засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і стосовно споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі).

Функції цін взаємозалежні й утворять єдину систему, хоча їхня дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються трудності практичного ціноутворення.

4. Закон України “Про ціни і ціноутворення”

Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом «Про економічну самостійність України» самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1.

Законодавство України про ціноутворення

Законодавство України про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Стаття 2.

Сфера застосування закону

Цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Стаття 3.

Політика ціноутворення

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;

збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;

об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

розширення сфери застосування вільних цін;

підвищення якості продукції;

соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;

створення необхідних економічних гарантій для виробників;

орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Стаття 4.

Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення

Кабінет Міністрів України:

забезпечує здійснення в республіці державної політики цін;

визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління;

визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Стаття 5.

Соціальний захист населення від підвищення цін і тарифів.

Органи державної влади і управління України послідовно проводять в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації втрат у зв'язку з підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів стосовно соціально-економічних груп населення.

Громадяни мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів, підприємств та інших юридичних осіб і вимагати їм відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог законодавства по цінах.

Розділ ІІ. Встановлення та застосування цін і тарифів

Стаття 6.

Види цін і тарифів

У народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Стаття 7.

Вільні ціни і тарифи

Вільні ціни і тарифи встановлюються

на всі види продукції, товарі і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Стаття 8.

Державне регулювання цін і тарифів

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів);

граничних цін (тарифів) або граничних відхилень від держаних фіксованих цін і тарифів;

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.

Урядом України можуть вводитись інші методи держаного регулювання цін і тарифів.

Стаття 9.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Стаття 10.

Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів

Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватися у зв'язку зі зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежить від господарської діяльності підприємств.

Стаття 11.

Ціноутворення при здійсненні експортних та імпортних операцій і при міжреспубліканському обміні.

При здійснені експортних та імпортних операцій безпосередньо, або через зовнішноьторгівельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами, застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію (послуги)визначається Кабінетом Міністрів України.

Міжреспубліканський обмін продукцією здійснюється за договірними цінами.

Стаття 12.

Державні органи управління ціноутворення

Координація роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування в будівництві, контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджується із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування і архітектури.

Розділ ІІІ. Контроль за цінами

Стаття 13.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін

Державний контроль за цінами здійснюється при встановлені і застосуванні фіксованих і регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадським організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного закону.

Господарські суб'єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів у республіці, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя населення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи.

Стаття 14.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін

Вся необґрунтована одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залучення коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організації в банківських установах за рішенням суду (арбітражного суду).

Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити в арбітражі порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Особи винні у порушені порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

5. Економічна суть цін та принципи ціноутворення

5.1 Поняття ціни, процесу ціноутворення та функції цін

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або отримується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структура.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

виживання на ринку як мету ставлять тоді коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись що ринок буде чутливим до них;

максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою з метою збільшення частки підприємства на ринку;

лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати великі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

В умовах товарного виробництва й обігу продукти праці виготовляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару необов'язково має збігається з вартістю: вона може відхилятися нагору й униз від вартості в залежності від попиту і пропозиції даного товару. У ринкових коливаннях цін навколо вартості виявляється чинність закону вартості - економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукає товаровиробників рахуватися із суспільно необхідними витратами праці і домагатися їхнього зниження, регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між галузями народного господарства.

Ціна повинна відбивати інтереси як виробників, так і споживачів товарів. Вона повинна забезпечити виробнику відшкодування витрат із визначеною прибутковістю, а споживачу - економічну вигоду від експлуатації даного товару.

5.2 Типи моделювання цін

За типами моделей утворення усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі та споживчі.

Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

Гуртові ціни - це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою, або гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукція державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, вторсировини.

Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни - ціни на товари та послуги що реалізуються населенню. До них належать:

Роздрібні ціни - ціни за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.

Різновиди роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; поділяються на фіксовані і регульовані);

договірні (встановлюються за домовленістю між покупцем і продавцем товару і можуть змінюватися за взаємною згодою сторін);

вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі з врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширені асортименту товарі і запобіганні ажіотажного попиту і спекуляції);

ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанням ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена у національній валюті).

Важливу роль у вирішені завдань науково-технічного прогресу відіграють - лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна - це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни "Франко" - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

1. франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

2. франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані з доставкою продукції до місця знаходження споживача);

3. франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (АЗ) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надавання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності по виготовленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподаткування обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір - непрямий податок що включається до ціни товарів.

Мито нараховується з вартості або обсягу товарів, що підлягають митному збору на території України.

Сума грошової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги, тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробництвом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:

державне регулювання цін;

конкуренція виробників;

співвідношення попиту та пропозиції;

купівельна спроможність грошей;

якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються ряд методів.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);

ціни за знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і збереженню продукції, сезонні знижки);

ціни стимулювання покупок (фірми у деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни за даний товар);

пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);

ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи:

"зняття вершків на ринку" - на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців;

"проникнення на ринок" - встановлюються низькі ціни на нові товари для привертання уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку).

5.3 Ринковий механізм ціноутворення

Ціна виступає як головна й універсальна форма зв'язку товаровиробника і ринку. Вона уможливлює (або робить неможливою) купівлю-продаж товару, а отже, і саме економічне існування виробника товару. Можливості реалізації практично всіх економічних інтересів в остаточному підсумку визначаються рівнем ціни, по якій продається і купується товар. Правильний вибір ціни є запорукою гарного фінансового стану і фінансової стійкості підприємства (фірми), успішної реалізації тактичного і стратегічного планування.

Світовою практикою нагромаджено достатньо великий досвід розробки і використання ринкового механізму ціноутворення, на який впливають такі умови:

* кількість суб'єктів ринку (продавців і покупців):

чим їх більше, тим у меншому ступені змінюється ціна;

* незалежність суб'єктів ринку: чим їх менше, тим більше можливостей як у продавців, так і в покупців впливати на рівень ціни і навпаки;

* ступінь індивідуалізації продукції (робіт, послуг): чим більш різноманітний їхній асортимент, тим більша можливість того, що окремі їхні види зможуть витримати загальний напружений стан ринку;

* зовнішні обмеження: на рівень цін на ринку впливають такі чинники, як попит, пропозиція, державне регулювання цін і інші. Процес виробітки промислової стратегії в області встановлення цін на продукцію складається з ряду послідовних етапів установлення цілей ціноутворення; оцінки попиту; вивчення цін на продукти конкурентів; вибору методу ціноутворення; урахування чинників, що впливають на встановлення ціни; остаточного встановлення ціни.

Встановлення цілей ціноутворення. Для розробки відповідної цінової стратегії підприємство (фірма) повинно насамперед визначити цілі, що багато в чому видні вже із самого функціонування на ринку продукції (робіт, послуг). Ці цілі повинні бути спрямовані на досягнення підприємством стратегічних задач, що стоять перед ним у конкретному ринковому сегменті.

Оцінка попиту. У загальному випадку ціна і попит знаходяться в обернено-пропорційній залежності, тобто зі збільшенням ціни попит падає і навпаки. Проте характер цього зв'язку не однаковий для різноманітних видів продукції, оскільки підвищення цін на деякі з них може сприйматися як значне поліпшення їхньої якості і призводити до підвищення попиту. Але такий ріст попиту можливий тільки до визначеної межі, після чого знову починається спад.

Вивчення попиту на промислову продукцію ведеться на підставі великої інформації про його рівні при різноманітних цінах. Отже, адекватність оцінки попиту і встановлення оптимальної ціни на продукцію значною мірою визначаються ступенем розвитку на підприємстві маркетингової інформації.

Повинна виділятися окремо динаміка попиту на кожний вид продукції з погляду рівня цін на нього, інтенсивності рекламних заходів, засобу доставки, ступеня насичення ринку даним видом продукції, продукцією-аналогом або продукцією-замінником. Дуже важливо не припустити перехрещування окремих чинників, щоб одержати об'єктивну оцінку впливу кожного з них на рівень попиту.

Виявлений характер впливу кожного з чинників дозволяє знайти оптимальні умови, що забезпечують необхідний попит, а отже, і відповідний йому рівень ціни на продукт.

Нарешті, для адекватної оцінки попиту необхідно брати до уваги його чутливість до зміни ціни. Якщо незначна зміна ціни веде до істотної зміни попиту, то він рахується еластичним.

Ступінь еластичності попиту на окремий продукт дозволяє скорегувати ціну на нього. Так, якщо попит недостатньо еластичний, підприємство може спробувати поступово піднімати ціну на продукцію доти, поки це не відбивається небажаною уявою на її збуті. Проте таким прийомом не варто зловживати, оскільки можна підірвати відданість споживачів. При еластичному попиті, особливо якщо підприємство не задоволене розміром поточних прибутків, не зайвим було б злегка понизити ціну, щоб стимулювати збут і тим самим підвищити розмір одержуваного прибутку.

Вивчення цін на продукти конкурентів. Ціни, установлювані конкурентами, багато в чому визначають цінову стратегію підприємства, тому вони підлягають ретельному аналізу. Ціни на промислову продукцію і її якість повинні знаходитися в прямої залежності, тому споживачі, обираючи підприємство для обслуговування, ринуться зіставити насамперед ці показники. Перевага віддається тому підприємству, у якого ціни в більшій мірі відповідають рівню якості.

Для аналізу продукції конкурентів підприємства звичайно удаються до експертних оцінок показників якості.

Якість продукції конкурентів і доступність цін на них можна оцінити, узнавши про це думку самих споживачів.

Порівнюючи показники якості і ціни конкурентів з аналогічними показниками свого підприємства, службовці відділу маркетингу повинні зробити визначені висновки про спрямованість роздроблювальної цінової стратегії. Для цього ціни конкурентів беруться в якості відправної точки досліджень. Якщо якість продукції конкурентів перевершує аналогічні показники підприємства, то говорити про встановлення ціни на тому ж рівні не має змісту. Якщо ж якість продукції підприємства приблизно відповідає якості, запропонована конкурентами, тобто всі підстави для встановлення ціни, близької до ціни конкурентів. Таким чином, для виробітки продуманої цінової стратегії рівень цін і якість продукції конкурентів повинні прийматися за базу порівняння.

Вибір методу ціноутворення. Розробляючи цінову стратегію, підприємство може вибрати один з альтернативних методів ціноутворення.

Урахування чинників, що впливають на встановлення ціни. Обраний метод ціноутворення багато в чому визначає цінову стратегію підприємства, для успішного здійснення котрої необхідно враховувати ряд чинників, що впливають на встановлення цін. Це такі чинники:

* імідж підприємства. Ним багато в чому визначається встановлення цін. Підприємство, пропонуючи свою продукцію споживачам, повинно насамперед піклуватися про те, як воно буде виглядати на фоні інших підприємств, як буде сприйматися споживачами його продукція. Формування іміджу підприємства відбувається під впливом множини чинників - таких, як відношення зі споживачами, якість продукції і ціна на неї. Розробляючи цінову стратегію, підприємство повинно враховувати сприйманий споживачами імідж, оскільки чим більшим авторитетом воно володіє, тим більшою довірою і популярністю користується його продукція;

* географічне розміщення. Багато підприємств мають розгалужену мережу філій і продають свою продукцію по усьому світі. У зв'язку з цим виникає необхідність орієнтації цінової стратегії на особливості грошових ринків у різних країнах (регіонах). Застосування єдиної цінової стратегії без урахування географічного чинника може призвести до істотних утрат, що так чи інакше змусить підприємство переглянути свої підходи до ціноутворення;

* вплив інших суб'єктів ринку. Крім конкурентів на цінову стратегію підприємства можуть натиснути споживачі, уряд. У багатьох випадках щоб уникнути конфліктів із споживачами своєї продукції і для підтримки свого іміджу підприємства йдуть назустріч побажанням споживачів, що стосуються проведеної політики встановлення цін. Проте варто намагатися не припускати таких "побажань", проводячи гнучку цінову стратегію. Якщо все-таки не вдасться уникнути подібного положення, то перед прийняттям відповідного рішення необхідно оцінити якісний і кількісний склад споживачів, що висувають які-небудь вимоги, і в залежності від цього вносити прийнятні корективи в цінову стратегію;

* цінові знижки. Багато підприємств активно використовують у своїх цінових стратегіях різного роду цінові знижки, що покликані стимулювати придбання промислової продукції у великих обсягах. Звичайно подібні цінові скидки застосовуються у відношенні значних споживачів продукції. Проте застосування знижок і надбавок жадає від підприємств точного аналізу своїх витрат, щоб ріст обсягів продажів сприяв не скороченню, а збільшенню прибутку.

Остаточне встановлення ціни. Обраний метод ціноутворення багато в чому визначає розмір майбутньої ціни на промислову продукцію, проте остаточно встановлена ціна може істотно відрізнятися від запропонованої заздалегідь. Це пояснюється наявністю описаних вище чинників, що впливають на встановлення цін. Урахування цих чинників таки не дає ще остаточної ціни, оскільки необхідний також аналіз деяких психологічних показників.

Встановлюючи остаточну ціну, варто подбати про те, щоб вона була доступна споживачам і в той же час підкреслювала якість продукції. Рахується, що споживачі краще сприймають ціну, що закінчується на непарне число. Так, ціна 49 грн. сприймається покупцем як уже перевищуюча 40 грн., а ціна в 50 грн. - уже як перевищуюча 50 грн.

Крім того, якщо підприємство припускає встановити ціну вище цін на аналогічні продукти конкурентів, то це варто робити з таким розрахунком, щоб це перевищення не утворювалося кратним. Наприклад, не рекомендується встановлювати ціну, що у 1,5-2 разу буде перевищувати ціни конкурентів. Аналогічно якщо підприємство розраховує, що його ціна повинна бути нижче цін конкурентів, те її доцільно встановити такий (якщо, звичайно, дозволяють можливості), щоб гадане зниження було кратним, наприклад на третину нижче цін основних конкурентів. У цьому випадку психологія споживача спрацює набагато швидше, що окупить усі початкові витрати.

Таким чином, проаналізувавши усе більш-менш значні чинники, підприємство має можливість остаточно встановити ціну на свою продукцію.

5.4 Державне регулювання цін

Політика ціноутворення є складовою частиною економічної і соціальної політики будь-якої держави. Органи державного управління будують свої відношення з товаровиробниками, використовуючи такі важелі:

* податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних і екологічних норм і нормативів;

* науково-технічні, економічні і соціальні державні і регіональні програми;

* державні замовлення на виробництво продукції, виконання робіт і послуг для державних потреб.

Рівень і співвідношення цін на товари виробничого і невиробничого призначення зачіпають інтереси всіх суб'єктів виробничої діяльності, невиробничої сфери і населення.

Основні принципи встановлення і застосування цін на товари і тарифи на послуги, організації контролю за їхнім дотриманням на території України визначаються Законом України "Про ціни і ціноутворення" і іншими законодавчими і нормативними документами . Дія цього закону поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності і підпорядкованості. Відповідно до цього закону в народному господарстві України застосовуються вільні, державні фіксовані і державні регульовані ціни і тарифи, а також контрактні (зовнішньоторговельні) ціни.

Дії держави в регулюванні цін можуть бути короткостроковими і довгостроковими.

Державне регулювання в сфері ціноутворення і використання цін здійснюється різноманітними методами, серед яких можна виділити:

* визначення переліку продукції і послуг, підметів державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;

* установлення граничних рівнів цін і тарифів, а також торгових надвишок (знижок);

* нормування рентабельності;

* заморожування цін.

У першу чергу державному регулюванню підлягають ціни на продукцію і послуги підприємств державної власності. До них відносяться тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги і квартирну плату, послуги зв'язку й ін.

У кризових ситуаціях державні органи можуть установлювати граничні ціни на товари недержавного сектора (на хліб і хлібобулочні вироби, масло-молочну продукцію, дитяче харчування й ін.).

Зарубіжна практика має достатньо прикладів, коли рівень цін на визначені товари недержавних підприємств затверджується рішенням міждержавних органів (установлення цін на вугілля і чорні метали Європейським об'єднанням вугілля і стали, цін на нафту країнами ОПЕК, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС і ін.).

До методів регулювання цін ставиться встановлення податку з додаткової вартості (ПДВ) і розміру акцизного збору.

Звільнення окремих товарів від ПДВ, зміна ставки цього податку на ті або інші товари дозволяють ефективно впливати на структурні зміни і розвиток виробництва в бажаних напрямках.

Велике значення має державне регулювання цін у зовнішній торгівлі. Підприємства - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності - визначають конкретні ціни на договірних умовах з урахуванням попиту і пропозиції. В окремих випадках контрактні ціни повинні визначатися відповідно до індикативних цін, що встановлюються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків.

В зарубіжних країнах використовуються також інші методи державного впливу на ціни. Це досягається законами антимонопольного характеру, про нечесну торгівлю (зокрема, антидемпінговим законодавством), про цінову рекламу й ін.

Державне регулювання цін може включати заходи законодавчого і судового характеру. У однім випадку ціноутворення в державі регламентується законами Верховної Ради, в інше - розпорядженнями державних і місцевих органів влади. У третьому випадку ті або інші спірні питання вирішуються в судовому (арбітражному) порядку. В усіх випадках установлюються визначені обмеження, правила, нормативи, що є обов'язковими для учасників ринку.

Державний контроль за цінами здійснюється в сфері дії державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюються правомірність їхній застосування і дотримання вимог антимонопольного законодавства. Цей контроль здійснюється органами, на котрі ці функції покладені урядом. В Україні такими органами є Державна інспекція по контролі за цінами при Міністерстві економіки і Державний комітет України з питань захисту прав споживачів.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення і застосування цін і тарифів, залучаються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

6. Види цін в залежності від основних факторів ціноутворення

Види цін в залежності від основних факторів ціноутворення

У системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними класифікаційними ознаками (або без таких ознак). Основні види цін і тарифів, відокремлюваних за певними класифікаційними ознаками, показано на малюнку 1.

Мал. 1. Види цін і тарифів

6.1 Види цін у залежності від обсягу витрат і норми прибутку

У залежності від каналів прямування товарів від виробника до споживача й урахування в ціні витрат на виробництво і збут, а також прибутку, ціни підрозділяються на оптові і роздрібні.

Потрібно розрізняти оптові ціни на продукцію виробничо-технічного призначення і на предмети народного споживання. Оптові ціни на продукцію виробничого призначення мають широку сферу дії і є кінцевими, а на товари народного споживання - проміжними. Їхня сфера дії звужена рамками окремих галузей (підгалузей) і виробництв, тому що на ринку безпосередні споживачі одержують їх по ринкових кінцевих цінах.

Товари виробничого призначення можуть реалізовуватися безпосередньо споживачам (по оптовій ціні виробника) і через посередників (по ціні оптової торгівлі).

По оптових цінах виробника підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі (постачальницько-збутовим організаціям). Ці ціни використовуються на підприємствах при плануванні, урахуванні й аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку й інших вартісних показників діяльності підприємства, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переустаткування, доцільності одержання кредитів і ін.

Ціни оптової торгівлі включають оптову ціну виробника, а також витрати і прибуток постачальницько-збутової організації, що здійснює оптовий продаж товарів. До витрат таких організацій ставляться: навантаження, розвантаження, складування, збереження, сортування, доведення продукції до вимог споживачів (нарізка різьблення, розкрий, заточення і т.п.), амортизація основних засобів, витрати на опалення, освітлення, енергетичні витрати на технологічні потреби й ін.

До оптових відносяться ціни, по яких здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільгосппідприємствах. Вони називаються закупівельними. Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня по природнокліматичних зонах, а в окремих випадках - і внутрішньозональна диференціація.

Різновидом оптових цін у ринковій економіці є ціни форвардних угод, використовувані при операціях на біржі. Вони, поряд із співвідношенням попиту і пропозиції до моменту постачання товару, враховують також розмір відсотка за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати по страхуванню і збереженню товару, комісійні брокерам. При нормальній кон'юнктурі ціни форвардних угод звичайно вище ціни за наявний товар.

Роздрібні ціни включають оптові ціни, витрати і прибуток торгових організацій. Якщо товар надходить у торгові організації безпосередньо від виробника, то роздрібна ціна складається з оптової ціни виробника і торгової націнки. Якщо канал прямування товару від виробника до кінцевого споживача проходить через постачальницько-збутові організації, то вона укладається з ціни оптової торгівлі і роздрібної торгової націнки. По роздрібних цінах організації роздрібної торгівлі і продавці на вільному ринку реалізують товари кінцевому споживачу - населенню. Особливим різновидом роздрібних цін є ціни комісійної й аукціонної торгівлі.

В умовах прозорості меж роздрібні ціни перебувають у координації з боку окремих держав із метою захисту локальних товарних ринків від необґрунтованого товарообороту.

Розглянуті види цін можуть бути базовими (базисними) і лімітними.

Базові ціни встановлюються на попередні види продукції визначеного призначення з фіксованими параметрами якості. При постачанні товару з параметрами, відмінними від базових, рівні ціни визначаються за допомогою надвишок і знижок до базової ціни, що враховують зміни в якості товару.

Товаровиробник може встановлювати на нові види продукції лімітну, тобто максимально припустиму ціну, що забезпечує зацікавленість споживачів у використанні нової продукції.

Ціна, по якій проводяться значні комерційні операції з платежем у вільно конвертованій валюті (ВКВ), називається ціною зарубіжного ринку. Світовими є експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах його імпорту. По сировинних товарах визначають основні країни постачальники, по готовій продукції - головні фірми - їхні виготовлювачі.

Розглядаючи структуру оптових і роздрібних цін, необхідно мати на увазі, що вони крім собівартості і прибутку містять інші елементи у виді податку з додаткової вартості (ПДВ) і акцизного збору. На товари, що перетинають межу України, встановлюється окремий податок - мито.

6.2 Види цін (тарифів) у залежності від ступені самостійності підприємства

По ступені самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними (самостійно встановлюваними), договірними (контрактними), регульованими і фіксованими.

Вільні ціни в ринкових умовах установлюються виробником товару (послуги) самостійно відповідно до прийнятого на підприємстві ціновою політикою. Регулятором вільних цін є тільки попит і пропозиція на товари визначеної якості.

Різновидами вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу (проспекту).

Прейскурантні ціни застосовуються при купівлі-продажу товарів як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і утримуються в прейскурантах, що видаються підприємствами (фірмами). Вони ставляться до категорії довідкових цін, що публікуються продавцем. Прейскуранти фірм є інформацією неперіодичного характеру, достатньо деталізованого і достовірного. Ці ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві електронно-обчислювальної техніки і т.п.

Ціни каталогу (проспекту) - це офіційні ціни, що публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є різновидом цін довідкового характеру, що публікуються нерегулярно, - як правило, продавцем. Використовуються як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі.

До цього ж категорії цін відносяться ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціни покупця являють собою фактичну грошову суму покупки товару на ринку, по якій здійснюються угоди купівлі-продажу або по який покупець готовий набути товару. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна товару укладається на зниженому рівні, що відбиває економічні інтереси покупця.

Ціни продавця формуються в умовах перевищення попиту над пропозицією (ринку продавця). Така ціна є стимулом для розширення виробництва даного товару і відбиває економічні інтереси продавця, що ринеться продати його дорожче.

Ціни нетто не включають знижки і надбавки, пов'язані з розходженням базисних умов постачання. Це - чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу. Ціна нетто є для покупця сумою, фактично сплаченою продавцю, а для продавця - фактичним виторгом від продажу товару за відрахуванням витрат, понесених у зв'язку з виконанням угоди.

Договірні ціни встановлюються в договорі між продавцем і покупцем за узгодженням сторін. Коли такий договір полягає між суб'єктами різноманітного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, зазначені в ньому, - контрактними. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами); вони визначаються умовами постачання товару.

Регульовані ціни можуть коливатися у визначених межах, не перевищуючи заданого рівня. Їхня номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні і в міру розвитку ринкових відносин постійно розширюється за рахунок фіксованих цін.

Фіксовані ціни затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні і діють протягом визначеного часу.

Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що роблять визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на продукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне положення на ринку.

Особливим видом цін на послуги транспорту, зв'язку, на електричну, теплову енергію і т.п. є тарифи. Розмір їх визначається виходячи з загальних принципів ціноутворення.

При здійсненні на підприємствах капітального будівництва розрахунки за здану будівельну продукцію провадяться по кошторисній вартості, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних цін і розцінок у капітальному будівництві.

6.3 Види цін в контрактах купівлі-продажу

Контракт є офіційним документом, що подає собою договір постачання товарів, надання послуг і т.д.

Ціна, зазначена в контракті, може бути трьох видів: тверда, із наступною фіксацією, ковзаюча.

Тверда ціна не змінюється за період із моменту підписання контракту до надходження товару до покупця.

Ціна з наступною фіксацією вказується в контракті на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше зазначеної дати, то проставлена в контракті ціна не змінюється. У протилежному випадку до постачальника товару подаються визначені санкції, що обов'язково повинні бути обговорені в контракті.

Ковзаюча ціна залежить від зміни економічного положення країни-експортера (продавця). На дату надходження товару до покупця в країні продавця можуть змінитися ціни на сировину, паливо, енергію, заробітна плата робітників. У країнах із ринковою орієнтацією обчислюються індекси цін у цілому або по окремих групах товарів, а також індекси заробітної плати. Ці індекси друкуються в міжнародній і національній статистці, періодичних і економічних виданнях. За допомогою індексів цін здійснюється коригування попередньо узгодженої базисної ціни.