9. Методи встановлення цін в умовах ринкової економіки

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. Головні з них показано на малюнку. Варто звернути увагу на їхню змістову характеристику.

Мал. 4. Методи ціноутворення

9.1 Встановлення ціни на основі середніх витрат і забезпечення цільового прибутку

Цей метод широко використовувався в вітчизняній економіці. В умовах адміністративно - командної економіки він був основним. В ринковій економіці сфера його використання обмежена.

Відповідно до цього методу ціна повинна враховувати повну собівартість і чистий доход у виді прибутку від її реалізації.

Прибуток у ціні визначається по нормативу у відсотках до собівартості (рентабельність продукції). Величина рентабельності встановлюється товаровиробником виходячи з прибутковості продукції та конкурентоспроможності; вона може регулюватися державою за допомогою встановлення граничного рівня рентабельності.

Цим методом визначається нижня границя ціни, тобто ціна виробництва. Ринкова ціна може бути нижче цієї границі тільки у виняткових випадках і протягом короткого періоду часу.

Цей метод відображає традиційну орієнтацію головним чином на виробництво, а не на ринковий попит. Він має як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони цього методу складаються в його простоті, негативні - у відсутності орієнтації на ринкові фактори ціноутворення (у першу чергу на попит). Тому при нормальному функціонуючому ринку така схема встановлення ціни абстрактна і відірвана від реальних ринкових умов ціноутворення.

У реальному житті цей метод можуть використовувати підприємства (фірми) - монополісти (тип цінової політики “ціновий лідер”); підприємства, що виготовляють зовсім нову, оригінальну продукцію ( тип цінової політики, “зняття вершків”); підприємства, що виконують одиничні (разові замовлення; підприємства, що виробляють продукцію, на яку держава обмежує рівень рентабельності.

9.2 Встановлення цін з урахуванням цінності товару та рівня поточних ринкових цін

У ринковій економіці велике число товаровиробників при обґрунтуванні, розрахунку і встановленні ціни виходять із того відчування цінності своїх товарів.

Основним чинником ціноутворення в цьому випадку виступають не витрати виробництва, а купівельне сприйняття. Для виявлення споживчих оцінок використовуються цінові прийоми впливу: спеціальні опитування, анкетування й інші маркетингові дослідження, що дозволяють формувати у свідомості споживачів уявлення про цінність товару.

Використання цього методу ціноутворення потребує об'єктивного підходу до встановлення ціни: якщо ціна виявиться більшою визнаної покупцем цінностей значимості товару, збут продукції буде нижче розрахункового; у випадку невиправданого заниження цін існує ризик недоотримання розрахункової суми прибутку.

Наприклад, фірма спеціалізується на випуску побутової техніки. У числі виробленої продукції - пральні машини . Фірма встановила на них ціну 400 ум. грош. од. У конкурента ціна машини з аналогічними властивостями складає 320 ум. грош. од.

На питання покупців про причину росту ціни на машину на 80 ум. грош. од . відповідь така : ціна за машину ,аналогічну продукції конкурента, - 320 ум. грош. од., націнка за підвищену якість -50 ум. грош. од., за підвищену надійність -25 ум. грош. од., за підвищений рівень сервісу - 10 ум. грош. од., вартість більш тривалої гарантії - 15 ум. грош. од. Однак фірма надає покупцю знижку в розмірі 20 ум. грош. од. Отже , остаточна ціна пральної машині 400 ум. грош. од.

У практиці ціноутворення цей метод називають ще методом “на рівні конкуренції” . Ціна в цьому випадку розглядається як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів , і головними чинниками при визначенні ціни є не закриті виробництва і попит , а кільксть і дії конкурентів.

Цей метод достатньо простий і надійний . Він часто реалізується як « проходження у фарватері» , при визначенні ціни на свій товар робити орієнтацію на ціни фірми , що контролює найбільшу частку ринку. При цьому можливо невеличка націнка або знижка , але різниця залишається стабільною.

Цей загальний підхід має різноманітні модифікації встановлення ціни в залежності від конкретних умов , і в першу чергу від особливостей продукції і типу ринку.

У умовах , близьких до чистої конкуренції й однорідної продукції , ціна встановлюється або на рівні поточної ринкової , або з розумінь конкурентної боротьби - трохи нижче її . Це означає , що підприємству необхідно аналізувати рівень своїх витрат на виробництво і збут товарів , а не шукати інформацію про ціни.

Приблизно аналогічне поводження продавця на олігополістичному ринку, де значні фірми втановлюють ту саму ціну за товар , а дрібні «слідують за лідером» , змінюючи ціни , коли їх змінює ціновий лідер , а не в залежності від коливань попиту на свої товари або власні витрати . У той же час у цих умовах фірми намагаються краще задовольняти потреби покупців , удосконалюючи свої товари , умови постачання і післяпродажного обслуговування . У залежності від ступеня модифікації товару і додаткових витрат товаровиробник може змінювати ціни . При аналогічних удосконаленнях товару інших виробників ціни можуть знову вирівнятися .

На ринку монополістичної конкуренції, коли багато виробників пропонують продукцію одного призначення , ціна на конкретний товар установлюється з урахуванням цін на аналогічні товари і співвідношення параметрів цих товарів. З цією ціллю широко використовуються так названі параметричні методи ціноутворення, засновані на кількісних залежностях між ціною товару і його споживчих властивостей (параметрами якості). Тому при встановленні ціни товаровиробник повинний проаналізувати якість свого товару і товару конкурентів , рівень цін у порівнянні з якістю , а також враховувати можливе поводження покупців . У цьому аналізі використовуються так названі рівноважні ціни , що обумовлюють рівну ефективність використання товарів різної якості .

9.3 Встановлення кінцевої ціни пропозиції на товар

Мета усіх підходів до ціноутворення полягає в тому, щоб вибрати найбільше ефективний для товаровиробника метод. При цьому малося на увазі, що фірма виходить на ринок без посередників. Тоді обраний метод ціноутворення і був методом встановлення остаточної ціни. У тих же випадках, коли фірма користується послугами оптових або роздрібних посередників, перед призначенням остаточної ціни вона повинна розглянути ряд додаткових міркувань.

В міру прямування товару по каналі розподілу кожний учасник перед тим як перепродати товар такій ланці в ланцюзі товароруху робить на нього власну націнку.

Товаровиробник, вивчаючи ринок свого товару, виявляє наявність попиту на нього і встановлює ціну попиту, за тим, з огляду на націнки посередників, визначається з ціною пропозиції, що включає його витрати і прибуток.

9.4 Встановлення цін із знижками і націнками для стимулювання збуту

Початкові оголошення товаровиробником ціни ( у прейскурантах, каталогах, комерційних документах, що представляють собою заява продавця за пропозицією товару на конкретних умовах) виступають у якості відправної точки, носять довідковий характер. Вони є цінами пропозиції. Фактична ціна продажу товару може відрізняться від ціни пропозиції від цінових націнок або знижок. У практику ціноутворення застосовується багато різноманітних націнок і знижок обумовлених різними причинами.

Основними видами цінових знижок є знижки :

За розмір що ухвалюється партії товару; кількісні; бонусні; сезонні; дилерські; спеціальні й інші.

При значному обсязі разової покупки знижки за розмір поставленої партії можуть складати 15- 30 % від початкової ціни.

У залежності від серійності і розміру замовлення при постачаннях масової продукції ( особливо по індивідуальних разових замовленнях) цінові знижки можуть коливатися від 10 до 15 %.

Бонусні знижки « за вірність покупця» даються оптовим покупцям . Вони обумовлюються обсягом продажу протягом року або ряду років і складають 7 - 10 % вартості обороту.

Сезонні (тимчасові) знижки застосуються при постачанні продукції сезонного с/г виробництва або товарів сезонного користування і знаходяться в межах від 8 до 15- 20 %.

Дилерські знижки даються посередницьким фірмам і конторам, а також дилерам (посередникам) . Вони встановлюються, як правило, виходячи з попередньо визначеної ціни товару і становлять 20-30% .

За даними комерційної практики, загальний рівень знижок від першої ціни може досягати 50-60 %.

Найбільш поширеними видами націнок до цін є націнки за виконання особливих вимог покупця, поліпшені якості виробу, спеціальні виконання, забезпечення особливих умов по ставці, транспортування, застосування спеціального упаковування і т.д.

Використання цінових націнок і знижок дозволяє продавцю підтримувати більш стабільний рівень виробництва, покращує стан ліквідності підприємства, скорочує витрати в зв'язку зі стягненням безнадійних боргів.

Застосування націнок і знижок забезпечує гнучкість ціноутворення.

9.5 Встановлення диференційованих цін та оперативне регулювання цін в залежності від ситуації на ринку

У багатьох випадках підприємство виробник пропонує продукцію визначеної номенклатури, у складі якої може бути декілька видів взаємозамінної продукції. У цьому випадку виникає проблема диференціації цін на товари по різноманітних ознаках: якості товару, асортименту.

Якість товару характеризується властивими йому параметрами. Рівень якості визначається співвідношеннями параметрів якості аналізованого товару з базовим значенням відповідних параметрів. У якості базових можуть використовуватися параметри стандартів, раніше досягнуті показники, параметри якості аналогічного товару конкурентів, кращі вітчизняні або закордонні зразки й ін.

Для кількісної оцінки якості продукції розраховується інтегральний показник (індекс) якості.

Ціни на однойменні товари різної якості визначаються створенням базової ціни (Цб) на індекс якості (Ік) і дифенціюються в залежності від кількісної оцінки якості товару власного виробництва і товару конкурентів на ринку.

Наприклад, товаровиробник за 1т електролітної міді встановив ціну 950 грн. при чистоті утримання міді 99%. Зміст міді коливається в межах +-0,8%.

На дату покупки утримання міді склало 99,3%. Тоді ціна 1т електролітній міді визначається з вираження

Таким чином, щабель диференціації ціни при зміні чистоти утримання міді на 0,1% складає + - 0,95 грн.

Ступінчасте диференціювання цін використовується також при ціноутворенні на товари асортиментного ряду, що відрізняються від базового виробу додатковими споживчими властивостями. У цьому випадку встановлення щабля диференціації повинно враховувати зміну у витратах виробництва, купівельне сприйняття товару, ціни конкурентів.

У ряді галузей промисловості провадяться так називані додаткові вироби, що підлягають використанню разом з основним товаром. З метою підвищення конкурентно-спроможності комерційних пропозицій товаровиробника використовуються так названі системні продажі, коли покупцю пропонується основний виріб (наприклад, трактор, фотоапарат,) і різноманітні комплектуючі, що доповнюють товари (наприклад, набір навісних і причіпних знарядь, набір змінної оптики, штативів) . Виробники основних товарів призначають на них низькі ціни, компенсуючи їх більш високими цінами на додаткові вироби.

Диференціація цін враховує не тільки розходження з погляду витрат виробництва, але і з погляду попиту і співвідношення вартості товарів (відповідно і цін) для споживачів. Встановлення диференційованих цін відбувається в різних формах: з урахуванням різновидів покупців, а також географічного підходу до ціноутворення.

Різновидом диференційованих цін є так називані дискримінаційні ціни. Суть їх складається в тому. Що товаровиробник установлює ступінчасті ціни на той самий товар без урахування різниці у витратах виробництва: ціни квитків у театри, кінотеатри, музеї встановлюються в залежності від віку глядачів, ділянок залу.

Зміна цін, викликана станом ринку, може привести до несподіваних реакцій із боку покупців.

Зниження цін може сприйматися покупцями як неблагополучне фінансове положення товаровиробника, погіршення якості що випускаються товарів, зниження сервісного обслуговування і т.д.

Підвищення цін може сприйматися покупцями як поліпшення споживчої вартості товарів, більш висока якість обслуговування, зростання іміджу фірми і т.д.

Причиною для зниження цін можуть бути скорочення частки ринку під впливом конкурентів, прагнення домогтися домінуючого положення на ринку; а також зниження витрат у результаті збільшення обсягу продажу. Підвищення цін можуть викликати такі чинники: різке збільшення попиту на товари фірми; значний ріст цін у конкурентів; підвищення витрат виробництва по причинах як внутрівиробничого характеру (зміни технології), так і внутрівиробничого характеру (росту цін на сировину; матеріали, що комплектують вироби).

Обираючи ту або іншу цінову політику, важливо угадати реакцію і подальшу дію конкурентів із метою зниження комерційного ризику.

10. Ціноутворення у різних галузях агропромислового комплексу

10.1 Особливості ціноутворення у системі АПК та види цін на сільськогосподарську продукцію

Еквівалентність розглядається як рівнозначність економічного забезпечення розвитку сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки. Лише за умов законодавчого забезпечення еквівалентності міжгалузевого обміну в агропромисловому комплексі сільське господарство матиме можливість, якщо не зрівнятися, то наблизитись до промислових галузей за рівнями рентабельності виробництва, продуктивності та оплати праці, соціально-побутового обслуговування.

Еквівалентність міжгалузевого обміну в АПК має досягатися насамперед шляхом відповідного спрямування бюджетних коштів на заходи загальнодержавного значення (охорона земель, меліорація, селекційно-насінницька та селекційно-племінна справа, аграрна наука, будівництво об'єктів соціального та культурного призначення та ін.).

Для забезпечення еквівалентності міжгалузевого обміну в АПК важливе значення має ціновий паритет.

Розрахунок заготівельної, оптової та роздрібної ціни

Вихідні дані для розрахунку: для одержання 1 кг м'яса яловичини необхідно 2,08 кг живої маси великої рогатої худоби. Її Ціна визначається за формулою:

Ц= Сп + (Вовф + Спа) х Кнп х Коб.

Схема розрахунку формування заготівельної, відпускної і роздрібної цін на м'ясо, грн. за 1 кг.

№ п/п	Показники	Індекс у формулі	Сільське господарство	Переробна промисловість	Торгівля
			І варіант	II варіант **	І варіант	II варіант **	І варіант	ІІ варіант **
1	Власні витрати, грн.		2,70	2,70	0,55	0,55	0,11	0,11
2	Вартість сировини або продукції, грн.		-	-	4,03	3,64	5,65	4,80
3	Повна собівартість продукції (рядок 1 + рядок 2), грн.	СП	2,70	2,70	4,58	4,19	5,76	4,91
4	у тому числі амортизаційні відрахування		0,3	0,3	0,05	0,05	0,01	0,01
5	Собівартість продукції без амортизаційних відрахувань (рядок 3 - рядок 4), грн.	СПа	2,40	2,40	4,53	4,14	5,75	4,90
6	Вартість основних фондів, грн.	Вовф	3,50	1,75**	6	3**	1,2	0,6**
7	Коефіцієнт норми прибутку	Кнп	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15	0,15
8	Термін виробничого циклу, міс.	Тв	18	18	3	3	2,4	2,4
9	Коефіцієнт оборотності витрат(рядок 8 : 12 міс)	Коб	1,5	1,5	0,25	0,25	0,2	0,2
10	Прибуток на основні фонди, грн. (рядок 6 * рядок 7)	Вовф х х Кнп	0,79*	0,40*	0,9	0,45	0,18	0,09
11	Прибуток на оборотні фонди (рядок 5 * рядок 7 * рядок 9), грн.		0,54*	0,54*	0,17	0,16	0,17	0,15
12	Всього прибутку (рядок 10 + рядок 11), гри.		1,33	0,95	1,07	0,61	0,35	0,24
13	Оптова ціна (рядок 3 + рядок 12), грн.	Ц	4,03	3,64	5,65	4,80	6,11	5,15
14	ПДВ (20%), грн.		-	-	-	-	1,22	5,15
15	Роздрібна ціна (рядок 13 + рядок 14), грн.		-	-	-	-	7,33	6,18

* Показник прибутку розрахований за формулою 16.2 [Вовф х Кнп х Коб (рядок 6 х рядок 7 х рядок 9)].

** Враховується 50% вартості фондів.

Відпускна та роздрібна ціна яловичини розраховується за формулою:

Ц = Сп + Вовф х Кнп + Спа х Кнп х Коб

Ціна виробника - це повна собівартість одиниці продукції плюс відповідна маса прибутку, яка відображає окупність капіталу, вкладеного у виробництво, у вигляді основних фондів та оборотних засобів з урахуванням оборотності останніх.

Для продукції сільськогосподарського виробництва економічно обгрунтованою вважається норма прибутку в розмірі 15%, (тобто такий прибуток, який дає 15 коп. на 1 грн.) сукупної вартості вищенаведених виробничих фондів. Хоча виробник на свій розсуд може допустити тимчасовий відступ від такої межі й погодитися на більш низьку ціну.

Ціна пропозиції - це ціна товарної продукції, винесеної на ринок з урахуванням витрат на пакування, транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи. Вона повинна узгоджуватися з ціною попиту, а в разі їх незбігання процес купівлі-продажу не відбувається.

Оптова ціна реалізації - це ціна, за якою сільськогосподарські підприємства реалізують продукцію великими партіями (оптом) збутовим, переробним і торговельним організаціям. Одним із видів оптових цін є закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію. Вони відіграють вирішальну роль у відшкодуванні виробничих витрат та забезпеченні розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва.

Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію повинні формуватися з урахуванням роздрібних цін за мінусом витрат та доходів заготівельних організацій та переробних підприємств певного продуктового підкомплексу. Структуру оптових цін слід поліпшувати в напрямі скорочення частки затрат живої праці при підвищенні рівня її оплати, збільшення частки прибутку, нагромаджень для інвестування основного й оборотного капіталу виробництва.

Оптово-відпускна ціна - це ціна, за якою виробники, переробні та збутові організації продають товари іншим підприємствам і торговельним організаціям. Вона встановлюється на базі оптової ціни виробництва і переробного підприємства чи збутової організації плюс податок на додану вартість.

Роздрібна ціна - це ціна одиниці товару в торговельній мережі роздрібної торгівлі. Роздрібні ціни на продукти, які надходять у торгівлю без промислової переробки, включають закупівельну ціну, власні витрати і прибуток заготівельних організацій, підприємств оптової і роздрібної торгівлі та податок на додану вартість. Роздрібні ціни на сільськогосподарську продукцію і продукти її переробки змінюються під дією об'єктивних законів ринку, насамперед залежно від попиту і пропозиції, які складаються, в свою чергу, під впливом ряду чинників: реальних доходів населення, темпів підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції тощо. На роздрібні ціни впливають кон'юнктура ринку продовольства, рівень цін на міських ринках, зміна курсу гривні, інфляційний тиск, кризи неплатежів тощо. Роздрібні ціни змінюються залежно від сезонності та регіонів реалізації.

10.2 Порядок формування біржових цін та їх котирування

Ціни на біржі формуються вільно. Їх рівень визначається на кожен вид сільськогосподарської продукції, співвідношення попиту та пропозиції на даний момент біржових торгів.

На біржі використовується такі поняття цін: ціни продавця (пропозиції), ціни покупця (попиту), ціни біржових угод, котирувальні ціни.

Ціною продавця на біржовий товар визначається ціна, що вказана учасником біржових торгів у заявці на продаж, а також названа ним під час торгів з метою стимуляції продажу.

Під ціною покупця розуміють ціни, що вказані покупцем в заявках по купівлі, а ті, які називаються ним безпосередньо під час торгів при обговорені пропозиції продавця.

Ціновою біржової угоди є остання з тих, які називані покупцем (продавцем) цін під час біржових торгів на конкретну позицію товару, що зафіксована біржовим маклером.

Котирувальна ціна - це ціна визначена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та соціальних методів. Розрізняють котирування офіційне та позаофіційне (довідкове).

Котирування офіційне проводиться по відношенню щодо цін біржових угод на визначені біржею групи сільськогосподарської продукції стандартної якості з єдиним базисом поставки після кожного біржового торгу. Процес визначення офіційної котирувальної ціни передбачає об'єктивну оцінку коливань цін протягом біржового дня.

Котирування позаофіційне (довідкове) проводиться на підставі аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод) з урахуванням оцінки котирувальної комісії кон'юнктури попиту та пропозиції за трьома напрямками:

за цінами продавців (котирувальна ціна пропозиції);

за цінами покупців (котирувальна ціна попиту);

за найбільш типовою на біржі в конкретний період часу ціною на конкретний вид (групу) товару (котирувальна ціна біржі).

Довідкове котирування може проводитися на підставі підсумків кількох біржових торгів.

Дані котирування не можуть бути оскаржені членом біржі та змінені за рішенням біржового комітету.

Дані офіційного котирування сповіщаються на біржі наступного понеділка після проведення торгів.

Рішенням котирувальної комісії біржа має право встановити граничні рівні впливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу по даному виду товару.

Рівень цін для закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства на державні потреби повинен визначатися з урахуванням середньозважених цін за результатами попередніх торгів.

10.3 Основні напрями забезпечення паритету цін. Еквівалентність ціни

Під ціновим паритетом слід розуміти таке співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію та спожиті в сільському господарстві промислову продукцію і послуги, при якому купівельна спроможність цін на сільськогосподарську продукцію по відношенню до промислової продукції і послуг зберігається на рівні базового періоду. Йдеться про те, щоб сільськогосподарський товаровиробник за виручені від реалізації власної продукції кошти мав можливість не тільки відновити використані у процесі виробництва продукції ресурси, а й здійснювати розширене відтворення виробництва на рівні базового періоду.

Під базовим періодом розуміється більш-менш сприятливий для аграрного виробництва рік. Таким базисом міг би бути для сільського господарства 1990-й рік, коли рівень рентабельності галузі в Україні становив 37,3%.

Протилежним за значенням ціновому паритету є диспаритет цін - одна з найболючіших проблем для сільського господарства. З 1990 р. темп зростання цін на промислову продукцію та послуги для потреб села в декілька разів перевищив підвищення цін на сільськогосподарську продукцію, що в кінцевому підсумку призвело до збитковості близько 90% сільськогосподарських підприємств та галузі в цілому, значного скорочення виробництва. Проблему диспаритету неможливо вирішити без державної підтримки сільського господарства, враховуючи низьку купівельну спроможність переважної більшості населення.

Основні напрями забезпечення паритету цін

До основних напрямів забезпечення паритету цін належать такі: застосування гарантованих мінімальних цін (цін підтримки) на продукцію в межах визначених її квот; фінансові товарні інтервенції (купівля чи продаж товару залежно від рівня кон'юнктури цін на ринку); дотації та компенсації на сільськогосподарську продукцію; державне регулювання цін на продукцію природних монополій та інші види матеріально-технічних ресурсів і послуги для сільського господарства; лізинг сільськогосподарської техніки; пільгове оподаткування та кредитування сільського господарства; квотування та митне регулювання експорту й імпорту сільськогосподарської продукції; інші.

Державна підтримка паритету цін здійснюється за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних джерел (використання спеціальних фондів, митних зборів, пільгових ставок ПДВ та ін.), якщо це не суперечить законодавству України.

Розрахунок паритетних цін обміну між переробною промисловістю і сільським господарством

Для відшкодування нормативних витрат коштів і забезпечення однакового прибутку на одиницю їх витрат на формування основних і оборотних засобів з урахуванням терміну їх обороту застосовують формулу:

Ц = Сп + Вовф х Кнп + Спа х Кнп х Коб,

де Ц - ціна продукції; Сп - собівартість продукції; Спа - собівартість продукції без суми амортизаційний відрахувань; Вовф - вартість основних виробничих фондів; Кнп - коефіцієнт норми прибутку; Коб - коефіцієнт обороту витрат, який визначається діленням терміну в днях (місяцях) виробничого циклу і обороту витрат (крім амортизації) у процесі виробництва сировини, її переробки і реалізації готової продукції на 365 днів (чи 12 місяців).

За умови, коли виробничий цикл триває більше року (наприклад, вирощування і відгодівля великої рогатої худоби), вартість основних фондів слід обчислювати з урахуванням терміну виробничого циклу за формулою:

Ц = Сп + (Вовф + Спа) х Кнп х Коб.

Еквівалентні ціни

Еквівалентні ціни формуються виходячи із середньо галузевих нормативних витрат та норми прибутку на авансований капітал на рівні середньої по народному господарству. Такий рівень цін забезпечує розширене відтворення виробництва.

В разі реалізації продукції, передбаченої державними програмами, за цінами, нижчими від еквівалентних, товаровиробникам має відшкодовуватися різниця. З цією метою в державному бюджеті передбачається спеціальний фонд регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Розмір та перелік продукції, яка виробляється та реалізується за державними програмами, та рівні цін підтримки й еквівалентних цін затверджуються урядом.

Перші кроки у цьому напрямі в Україні вже зроблено. Законом передбачена нульова ставка податку на додану вартість від продажу молока та м'яса в живій масі, що дало можливість підвищити реалізаційні ціни на молоко та м'ясо відповідно на 15 та 9%. Однак ці заходи не вирішують проблеми диспаритету.

10.4 Система державної підтримки цін і доходів сільськогосподарського товаровиробника

Диспаритет цін у 1998 р. порівняно з 1990 досяг шестикратного розміру, в результаті чого сільськогосподарське виробництво стало збитковим (у 1998р. збитковість становила близько 30%).

Світовий досвід свідчить, що значна державна підтримка власних сільськогосподарських товаровиробників застосовується в багатьох розвинутих країнах, її питома вага у вартості сільськогосподарської продукції в Японії досягає 66%, Канаді - 45, країнах ЄС - 49 і США - 30%.

Застосування державного регулювання цін шляхом встановлення дотацій населенню з низькими доходами проблематичне, оскільки такою допомогою необхідно було б охопити переважну більшість населення.

Нині найбільш економічно обгрунтованим слід вважати метод підтримки доходів товаровиробників через запровадження системи цін підтримки та еквівалентних цін на сільськогосподарську продукцію. Суть його полягає в тому, що на окремі найважливіші види продукції, виробництво яких передбачене державними програмами, встановлюються гарантовані мінімальні ціни - ціни підтримки.

Ціни підтримки

Ціни підтримки визначаються на основі нормативних галузевих витрат та прибутку, необхідного для сплати обов'язкових платежів до бюджету. Такі ціни забезпечують просте відтворення сільськогосподарського виробництва.

10.5 Ціновий моніторинг в АПК

В умовах вільного ціноутворення цілеспрямована діяльність суб'єктів господарювання неможлива без наявності оперативної достовірної інформації про ціни на сільськогосподарську продукцію і продовольство, рівень попиту і пропозиції щодо конкретних їх видів.

Створення механізму збирання, обробки, зберігання та поширення найбільш доступної не тільки для товаровиробників, а й широкого кола споживачів продукції, достовірної та надійної оперативної інформації про ціни, рівень попиту і пропозиції покликана забезпечити система цінового моніторингу, яка започатковується в Україні.

Передбачається, що служби цінового моніторингу діятимуть на районному, обласному та загально галузевому рівнях. Вони збиратимуть та поширюватимуть ринкову інформацію через всі можливі оперативні канали: окремі тиражування, пресу, радіотелефонну мережу тощо. Така система ринкової інформації існує в більшості країн світу.

Методологія збирання інформації та складання звіту уніфіковані, що дозволяє користувачам оперативно аналізувати тенденції щодо цін різноманітної продукції на різних ринках та приймати обґрунтовані рішення про тактичні дії в агробізнесі.

Бартерні угоди

Перехід до суцільної лібералізації цін призвів до гіперінфляції, знецінення коштів господарських суб'єктів, погіршення міжгалузевих співвідношень, зменшення попиту, зниження ефективності виробництва, скорочення оборотних коштів, а в кінцевому підсумку - до втрати грошової маси та кризи неплатежів.

Платіжні кошти у великих масштабах почали витіснятися бартером за схемою „товар-товар". Високі процентні ставки уповільнили кредитну активність суб'єктів господарювання. Жорстка кредитно-фінансова політика держави спровокувала недоступність коштів для більшості з них. Негативний вплив на обсяги грошової маси справляє, також доларизація економіки.

Все це особливо позначилося на бартеризації в агропромисловому комплексі, насамперед у сільському господарстві. Укладання бартерних угод набуло значного поширення у взаємовідносинах підприємств галузі з партнерами (у 1998 р. за бартерними угодами реалізовано близько 30% продукції рослинництва і тваринництва).

Бартерні операції - вимушена форма відносин. Заходи, яких вживає уряд щодо подолання кризи неплатежів та уникнення бартерних операцій переважно дисциплінарними методами, не дають позитивних наслідків. Нині Україна має одну з найменших у Європі масу готівки (в 1998 р. - 13,6% ВВП).

Вирішення даної проблеми можливе лише при активному втручанні держави в регулювання економіки.

Банківська структура повинна кредитувати передусім власне виробництво - основу ринкової економічної системи, обмежувати переливання грошової маси з виробничої сфери до сфери обігу капіталу, де вона переходить у готівку, яка живить тіньову економіку.

Правила укладання комерційних угод

Вчасне і повне виконання умов комерційної угоди значною мірою залежить від юридичне грамотного оформлення. Крім суттєвих умов (реквізити сторін, їх права та обв'язки), договір повинен містити інформацію про конкретні терміни, дати, "ціни, вимоги до якості товару, адресу поставки.

Бажана наявність фінансової гарантії банку (при великих сумах договорів). Необхідно уточнити відповідальність сторін за порушення договору; пеня за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Угода про порядок здавання-приймання робіт (виконання договору) оформлюється відповідним актом. Перед укладанням договору необхідно перевірити партнера, з'ясувати, чи має він ліцензії, дозволи, чи є платником ПДВ. Все це бажано вказати в реквізитах договору з припискою, що „відповідальність за достовірність інформації несе сам партнер". Слід пам'ятати, що визнати договір недійсним може лише суд.

Стандартизація та сертифікація сільськогосподарської продукції для продажу на внутрішньому і зовнішньому ринках

Стандартизація продукції - це встановлення в державному масштабі, а також у межах міжнародних організацій єдиних норм і вимог, які пред'являються до сировини, напівфабрикатів чи кінцевого споживчого продукту, виготовлених з неї.

Стандарт являє собою нормативно-технічний документ, що встановлює сукупність норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації. В Україні діють стандарти якості, затверджені Держстандартом.

До ознак стандартизованого біржового товару належать кількісна стандартизація партії однотипного товару, яка забезпечує їх зіставність за обсягами та якісна стандартизація, яка забезпечує зіставність сортів і типів продукції через визначення базисного сорту, тобто цінового еталону.

Реальний товар на біржі пропонується в строго обумовлених обсягах. Біржовий товар продається за встановленими біржовими одиницями або лотами, які відповідають певній мірі ваги у визначеній упаковці або формуються за обсягом вмісту транспортних засобів. Біржові одиниці встановлюють щодо всього асортименту товарів, що реалізуються на біржі. Для України, наприклад, 1 лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 т насипом, для олії соняшникової - 8-12 т при перевезенні автоцистерною, або 60 т - залізничною цистерною. Виходячи з цього, фактичний обсяг продажу певного виду товару повинен бути кратним біржовій одиниці. Така практика спрощує торгівлю і розрахунки.

Якісна стандартизація біржового товару має на меті забезпечити умови для торгівлі товарами за описом їх якостей або зразками і передбачає обов'язковість зіставності якісних характеристик протягом значного періоду.

Обов'язковою умовою якісної стандартизації біржового товару є взаємозамінність продукції в товарній групі чи підгрупі.

Сертифікація продукції - це дія третьої (незалежної) сторони стосовно продавця-покупця, у процесі якої підтверджується відповідність ідентифікованої продукції відповідному державному стандарту.

Сертифікат - це складений за встановленою формою документ на сільськогосподарську продукцію з якої виготовляються продукти харчування, який засвідчує, що ідентифікована продукція повністю відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу (технічним умовам) та містить дані про біохімічний склад, обсяги, вагу, калорійність, вміст шкідливих речовин, сторонніх домішок, а також інші протипоказання для вживання.

Діючі в Україні державні стандарти на ряд видів сільськогосподарської продукції значною мірою не збігаються з тими, що діють переважно на ринках зарубіжних країн. Тому в сертифікаті повинні відображатися дані відповідно до умов покупця.

Для прикладу, при експорті зерна з використанням залізничного або водного транспорту виробник чи власник зерно продукції має отримати такі документи на підтвердження якості зерна:

посвідчення якості елеватора (картка аналізу зерна), сертифікат якості (на кожну вагонну партію), фітосанітарний сертифікат, карантинний сертифікат, радіологічний сертифікат-протокол, ветеринарне свідоцтво (на вимогу країни-імпортера) та ветеринарний сертифікат на кожний вагон.

Безумовно, оформлення перелічених документів пов'язане з певними труднощами і затратою часу, оскільки розташовані відповідні служби в різних місцях (районний, обласний центр). Тому доцільно створити на кооперативних засадах невелику групу (3-4 особи) спеціалістів-експедиторів, які обслуговуватимуть продавців зерна у двох-трьох адміністративних районах.

11. Ціни зовнішнього ринку та особливості їх формування

11.1 Основні вимоги та особливості формування цін зовнішнього ринку

Ціни зовнішнього ринку - це ціни, по яким виконуються великі експортні і імпортні операції, достатньо повно характеризуючи стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. Вони визначаються: для одних товарів -- рівнем цін країни-експортера; для інших -- цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових виробів -- цінами провідних фірм світу.

Ціна зовнішнього ринку залежить від співвідношення попиту і пропозиції на світовому ринку на конкретний товар або групу взаємозамінюваних товарів, від цін на послуги із транспортування та страхування і застосовується при укладанні угод міжнародної торгівлі. Рівень ціни зовнішнього ринку визначається національною вартістю товарів найважливіших покупців чи продавців або основних центрів міжнародної торгівлі і встановлюється під час здійснення великих та регулярних угод з товарами у вільно конвертованій валюті на світовому ринку (на біржах, аукціонах). Відомості про них містяться в журналах, довідниках, бюлетенях. На підставі ціни зовнішнього ринку розраховуються ціни зовнішньоторговельних угод відповідно до стандартів якості продукції.

Ціни товарів, що реалізуються на сформованих зовнішніх ринках, характеризуються рядом особливостей, по-перше, тим, що світова ціна відхиляється від внутрішніх цін. Ціни зовнішнього ринку базуються на інтернаціональній вартості, формованої ведучими країнами-експортерами. Внутрішні ціни ґрунтуються на національній вартості і відображають витрати національних виробників. Як правило ціна зовнішнього ринку нижче внутрішньої. Розрив між ними може складати більш 30%, при цьому на готові товари він значніше, ніж на сировинні, що пов'язано з більш високим рівнем тарифних і нетарифних бар'єрів при ввозі готової продукції. Таким чином, внутрішня ціна в більшості випадків не визначає остаточно рівня ціни зовнішнього ринку. Перехід від внутрішніх цін до зовнішніх складається, як правило, з цілого ланцюжка доплат, що нашаровуються при імпорті на світові ціни (мита, компенсаційні збори) чи тих що відділяються при експорті від внутрішніх цін (податкові, амортизаційні, транспортні й інші пільги, субсидії).

Другою особливістю цін зовнішнього ринку є їхня різноманітність, тобто наявність декількох рядів цін на той самий товар. Різноманітність світових цін обумовлена різною якістю товару, різними умовами постачання, характером торгової угоди, термінами постачання, упакуванням. От чому при абсолютному значенні ціни необхідно докладно вказати наступні реквізити: якісні характеристики походження товару, умови постачання, терміни постачання, упакування.

На основі різноманітності цін кожен абсолютний показник необхідно прокоментувати: 200 дол., за тонну соєвих бобів: американських зі змістом білка 44%; СИФ; з постачанням через 3 місяці. Ціна на соєві боби іншої якості і походження, наприклад аргентинські зі змістом білка 38%, з іншими умовами (ФОБ) і термінами (чим вони віддаленіші, тим ціна, як правило, нижче) постачання буде чи вище нижче.

Третьою особливістю світових цін є їхнє швидке старіння, що відбиває зрушення в кон'юнктурі товарних ринків. Так, на рухливі біржові товари ціни протягом дня коливаються іноді в межах 100% і більш. Приймаючи в увагу специфічні ознаки світових цін, можна виділити основні особливості організації цінової роботи.

Поняття базисної ціни зовнішнього ринку

На основі різноманітності цін на той самий товар важливим стає питання у виборі орієнтира, основи для визначення ціни угоди, тобто світової базисної ціни. Ціни, що відповідають поняттю базисної ціни, повинні задовольняти двом основним вимогам: по-перше, бути доступними для будь-якого чи продавця покупця; по-друге, бути представницькими для світового товарообігу. Перша вимога означає, що в якості зовнішніх можна розглядати тільки ціни звичайних торгових операцій, що характеризуються наступними ознаками:

* роздільність, тобто незв'язаність експортних чи імпортних постачань;

* регулярність їхнього здійснення;

* платіж у вільно конвертованій валюті;

* здійснення в умовах вільного торгово-політичного режиму. Торгові угоди, складені на цих умовах, можна розглядати як звичайні по наступним причинах:

* вони типові для світової торгової практики і поширюються на значну частину світового товарообігу;

* ціна формується при порівняно високій конкуренції, вирівнювання цін здійснюється в більшому ступені, чим по операціях, що носять спеціальний характер.

До категорії спеціальних відносяться угоди на умовах товарного кредиту, коли в результаті участі уряду процентна ставка, терміни платежу не відповідають звичайним торговим умовам, прийнятим на світовому ринку.

Крім того, спеціальними вважаються угоди, платежі по який виробляються за рахунок позики, наданого урядом країни, що експортує, а також угоди, оплачені неконвертованою валютою, внутріфірмові угоди.

Необхідно враховувати, що кількісний розмір обороту, тобто обсяг закупівель за розглянутою ціною, має вирішальне значення для її показності не при всіх умовах.

У деяких випадках представницькою може вважатися ціна, що діє на ринку, що уступає по обсягу торгівлі іншому ринку, якщо за іншими критеріями, зокрема приступності, вона в більшому ступені відповідає поняттю ціни зовнішнього ринку.

На практиці ціни зовнішнього ринку використовуються як експортні чи імпортні ціни основних постачальників і покупців відповідних товарів.

У принципі в міжнародному товарному обміні, так само як і у внутрішній торгівлі, остаточне вирівнювання цін і, отже, формування кінцевої ціни по будь-якому товарі здійснюються з орієнтацією на покупця.

Тому для того, щоб оцінити прийнятність рівня ціни і її важливість, необхідно користатися ціною найбільш великих імпортерів розглянутого товару.

Однак по деяких товарах, насамперед машинам і устаткуванню, як інформацію про ціни зовнішнього ринку використовують дані за цінами основних експортерів.

Інформація про ціни постачальників готової промислової продукції носить більш регулярний характер, чим інформація про ціни споживачів цієї продукції, тому що постачальники зацікавлені в рекламі і популяризації своїх товарів.

Крім того, різниця в рівнях цін виробника і споживача готової промислової продукції не є значною щодо невеликої питомої ваги транспортної складової.

Визначене значення має і та обставина, що "розкид" цін у споживачів готової промислової продукції може бути більшим, ніж у виробників, тому що імпортери по-різному оцінюють її якість, а також відчувають потребу в закуповуваних товарах.

По деяким (переважно масовим) товарам цінами зовнішнього ринку можуть вважатися ціни найбільших центрів торгівлі: бірж, аукціонів, торгів.

Таким чином, базисні ціни зовнішнього ринку - це ціни найважливіших чи експортерів імпортерів, чи ціни основних центрів світової торгівлі, що відносяться до звичайних, великих, регулярних, роздільних операцій, здійснюваних в умовах відкритого торгово-політичного режиму з платежем у вільно конвертованій валюті.

11.2 Види цін зовнішнього ринку

Ціни зовнішнього ринку на окремі товари і товарні групи можуть виступати в різних формах і видах. По можливості одержання цінову інформацію можна розділити на:

* друковані;

* одержувані по спеціальних каналах, тобто на основі запитів і розрахунків.

В особливу групу виділяють ціни фактичних угод, що публікуються порівняно рідко. Однак у німецькому джерелі "Ргеіsе" регулярно приводяться ціни по 150 видах імпортованих товарів.

При цьому друковані ціни і ціни, одержані по спеціальних каналах, доповнюють одна одну. У результаті товарообіг будь-якої продукції забезпечений ціновою інформацією.

По всіх товарах, що є об'єктами зовнішньої торгівлі, мається кілька видів цін, що дає можливість здійснювати взаємну перевірку цінової інформації з метою підвищення надійності й об'єктивності конкурентних матеріалів.

Серед друкованих і отриманих по спеціальних каналах цін виділяють наступні їхні види: довідкові; ціни прейскурантів, каталогів, проспектів; торгів; аукціонів; посередницьких ринків; бірж; фактичних угод.

Довідкові - це ціни на товари, реалізовані по каналах внутрішньої оптової і міжнародної торгівлі, що публікуються в періодичних виданнях об'єднаннями виробників, інформаційними агентствами, консультаційними чи брокерськими фірмами.

Довідкові ціни відображають рівень ціни виробництва відповідного товару, а отже, на їхню динаміку головним чином впливає науково-технічний прогрес у галузі.

Ці ціни не відображають змін кон'юнктури ринку, тому можуть істотно відрізнятися від цін реальних угод (на величину знижок чи надбавок).

Різновидом довідкових цін є базисні ціни на товари з фіксованими якісними характеристиками.

Базисні ціни встановлюються на деякі кольорові метали, пиломатеріали, синтетичний каучук, окремі види машинотехнічної продукції (автомобілі, трактири).

Базисні ціни на машини й устаткування власне кажучи є прейскурантними.

Специфічним видом базисних цін є ціни-індикатори, що розраховуються на базі вже зроблених угод за минулий період. Вони несуть оперативну інформацію про короткострокові тенденції на ринку і використовуються як показник рівня і динаміки цін зовнішнього ринку.

Такі ціни публікуються на нафтопродукти, целюлозно-паперову продукцію.

Вони подають інформацію про рівень цін по значним для світового ринку угодам.

Ціни прейскурантів, каталогів і проспектів - це спеціально розроблені ціни, що висилаються визначеному колу, чи опубліковані виробниками в галузевих виданнях ціни можливої реалізації на базисні види, сорти товарів масового і серійного виробництва.

Аналізуючи ціни каталогів, прейскурантів, проспектів, важливо розібратися в тому, чи є вони внутрішніми оптовими, чи роздрібними, чи цінами пропозицій експортованих товарів.

Якщо ціни відносяться до операцій на внутрішньому ринку, то при здійсненні зовнішньоторговельних операцій вони можуть бути знижені в межах 20-25%.

Як правило такі ціни не мають спеціальної експортної спрямованості. Однак на ряд товарів (наприклад, чорні метали в рамках ЕОУС) існують спеціальні експортні прейскуранти.

Прейскуранти використовуються в комерційній практиці на ринках прокату чорних металів, вугілля, деяких видів дорожньо-будівельного устаткування, металообробних верстатів, автомобілів, побутової електронної апаратури, промислових товарів широкого попиту. У прейскурантах даються короткий опис товару і кілька визначальних характеристик (наприклад, потужність, продуктивність) та ін.

Більш докладно дані при необхідності висилаються по спеціальних запитах містяться в техніко-економічних довідниках, каталогах.

У ряді випадків замість прейскурантів фірма публікує каталог виробів, що випускаються, у якому на ряду з цінами вказуються основні характеристики товарів.

На відміну від прейскурантних цін на сировинні товари прейскурантні ціни на машинотехнічну продукцію не тільки служать орієнтиром для визначення рівня фактичних цін на ринку, але і є власне кажучи сумою цін окремих компонентів виробу, що можуть бути предметом угоди. Наприклад, прейскурантна ціна на легковий автомобіль установлюється виходячи зі стандартної комплектації базисної моделі.

Однак за бажанням споживача фірма може виготовити модель, що значно відрізняється по комплектності від базисної.

У цьому випадку відхилення ціни фактичної угоди від базисної визначається головним чином специфікою замовлення, а не впливом співвідношення між попитом та пропозицією, і може бути дуже помітним.

Так, за рахунок вибору споживачем додаткових компонентів і вузлів у порівнянні з базисною моделлю при постачанні автомобіля "Шеветт-4" перевищення ціни фактичної угоди над базисною може досягати 25-30%.

Прейскурантна ціна являє собою базу для визначення цін при висновку угод. Їхній рівень, як правило, вище фактичної реалізації товару на величину угоди.

Ціни торгів - це ціни, що формуються при спеціалізованій формі торгівлі, що заснована на видачі основана на постачання товарів чи здачі підрядів на визначені роботи з заздалегідь оголошеної в спеціальному документі умови, що припускають залучення до визначеного терміну на принципах конкурентної пропозиції.

Ціни торгів поширюються насамперед на технічно складну і капіталомістку продукцію, що володіє яскраво вираженими індивідуальними якісними характеристиками.

Вони використовуються по широкій номенклатурі машин і устаткування, зокрема по енергетичним, електротехнічним, металургійним, металообробним, дорожньо-будівельним, сільськогосподарському, літаках, судах, приладах і лабораторному устаткуванню.

В даний час ціни торгів охоплюють близько 1/3 всіх експортних цін на машини й устаткування. Крім цього, на торгах оцінюється також будівництво промислових підприємств, мостів, залізних і автомобільних доріг, трубопроводів, електростанцій і інших об'єктів. Вони діють на ліцензії і різні інженерно-консультаційні послуги. В останні роки масштаби поширення цін торгів розширюються, вони поширюються на такі типи нової техніки, як устаткування для атомних електростанцій, станції зв'язку з використанням штучних супутників Землі.

Ціни аукціонів - це ціни, що діють на спеціально організованих ринках публічного продажу. Ціни аукціонів існують в основному на продукцію сільського і лісового господарства, рибальства і деякі інші товари (пухо-хутряні вироби, дорогоцінні і напівкоштовні камені).

Для таких товарів, як хутро, немита вовна, чай, тютюн, ціни аукціонів є найбільш представницькими цінами зовнішньої торгівлі. За такими цінами в США і Канаді реалізується близько 70% усієї ввезеної ними хутра, у Данії, Швеції і Норвегії торгівля хутром з іншими країнами на 90-95% здійснюється за цінами аукціонів.

Ціни аукціонів поділяються на кінцеві (максимальні, по яких здійснюється продаж) і базисні (початкові, у якості яких іноді можуть виступати кінцеві ціни попереднього аукціону).

Ціни аукціонів піддаються впливу співвідношення, що змінює, між попитом та пропозицією на товари. Вони встановлюються на товари, вироблені у визначені періоди часу, що підвищує роль сезонного фактора в їхньому утворенні і зміні.

Ці ціни формуються нерегулярно, що зв'язано з періодичністю дії аукціонів.

Основною особливістю формування цін аукціонів у порівнянні з цінами торгів є різний характер конкуренції на цих ринках. Якщо ціни торгів утворяться в умовах наявності одного покупця і багатьох продавців, то ціни аукціонів, навпаки, у більшості випадків визначаються в умовах дії багатьох покупців і одного чи декількох продавців.

Більш сильна конкуренція між покупцями і більш слабка між продавцями на аукціонах у порівнянні з торгами сприяють формуванню більш високого рівня ціни аукціонів, чим ціни торгів.

Ціни посередницьких ринків (чи ціни пропозицій) публікуються агентством "Рейтер", а також поруч джерел інформації, що містять дані по кон'юнктурі конкретних товарних ринків.

Дана ціна є концентрованим показником ситуації на ринках масових, однорідних товарів, реалізованих через посередницьку ланку, наприклад: пшениця, рослинна олія, олійне насіння.

Ціна посередницьких ринків є відображенням точки зору по питанню кон'юнктури найбільших виробників і торговців-посередників, що контролюють і дуже добре знаючих відповідний ринок.

У цьому зв'язку можна вважати ціни посередницьких ринків суб'єктивним показником, що може бути скоректований у процесі угоди купівлі-продажу на розмір знижки, як правило, у межах 3-10%.

Біржові котирування являють собою ціни організованих, постійно діючих центрів міжнародної торгівлі - товарних бірж.

Публікуються котирувальними комісіями бірж, інформаційними агентствами.

Біржові котирування характеризують ситуацію на ринках масових, однорідних товарів, не підданих швидкому моральному старінню, таких, наприклад, як зернові, цукор, кава, какао-боби, кольорові метали, нафта і нафтопродукти.

Біржові котирування відрізняються наступними ознаками:

* доступні, тому що публікуються 2-3 рази в день;

* "не старіють", а, навпаки, випереджають аналітичну інформацію на ринку;

* об'єктивні, тому що формуються в умовах торгу між продавцем і покупцем фізичного товару. От чому саме біржові котирування на основі багатьох цін на окремі товари використовуються при визначенні ціни угоди, а також цін довгострокових контрактів.

Розрахункові ціни використовуються як орієнтир, "ідеї" у відношенні нових чи модифікованих товарів, а також при висновку нерегулярних угод з нетрадиційної для міжнародної торгівлі продукцією.