Бюджетування зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Метод неперервного (плинного) бюджетного планування ЗЕД передбачає формування у незмінному часовому періоді нового бюджету, виходячи з того, як виконано попередні етапи. Застосування цього методу забезпечує розроблення ринково-адекватних бюджетів в організації, оскільки дає змогу на засадах результатів виконання бюджетів за певний частковий або мінімальний бюджетний період вносити корегування та зміни у бюджети залишкового чи наступного бюджетного періоду та розробляти бюджети на мінімальний бюджетний період, що є наступним. Фактично здійснюється неперервне бюджетне планування на бюджетний період (наприклад, календарний рік) з урахуванням виконання бюджетів у першому кварталі даного року та здійснення коректив на наступних три квартали і розроблення бюджетів на перший квартал наступного року. При цьому відбувається формування актуалізованого річного бюджету. Тобто відлік бюджетного періоду постійно змінюється (з другого кварталу, чи з четвертого місяця тощо). Деякі економісти вважають, що метод неперервного бюджетного планування доцільно застосовувати лише для венчурних напрямів діяльності підприємства, коли необхідно оперативно здійснювати корегування у бюджетах на підставі результатів аналізу їх виконання на попередніх періодах з урахуванням поведінки ринку. Як зазначає В.Бочаров, застосування такого методу гарантує неперервність планування як послідовного процесу, за якого керівники усвідомлюють необхідність аналізу результатів та перегляду майбутніх бюджетів. Крім того, створюються умови для порівняння фактичних показників з більш реалістичними плановими бюджетними показниками, оскільки бюджети постійно переглядаються. Метод неперервного бюджетного планування рекомендується застосовувати за нестабільного середовища функціонування, але, деякі спеціалісти з фінансів вважають, що він є надто трудомістким, потребує постійної уваги, значних витрат часу, виділення спеціалізованих підрозділів в межах підприємства для забезпечення бюджетного планування, і рекомендують за нестабільних умов максимально зменшувати горизонт бюджетного планування.

При розробленні бюджетів важливого значення набуває вхідна база: результати попереднього виконання бюджетів (якщо такі в організації розроблялись та не планується кардинальних організаційних змін у бюджетному періоді) чи сформований незалежний від попередніх періодів інформаційний масив даних щодо сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності організації та планової ситуації. Відповідно можна використовувати методи бюджетного планування від досягнутого та з нульової бази. Метод бюджетного планування ЗЕД з нульової бази (у літературі ще називають “нуль-базис”, бюджетне планування з “нуля” чи з “нульової точки”, англ. ZBB - zero-based budgeting) - це метод, за якого значення бюджетних показників обґрунтовуються на основі ретельного аналізу та проведених розрахунків відповідно до установлених на наступний бюджетний період цілей без урахування показників попереднього бюджетного періоду. Притаманний організаціям, які лише починають впроваджувати бюджетні системи, але інколи його застосовують і в організаціях з діючими бюджетними системами у разі розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції). Він є досить точним, але потребує значних витрат часу, зусиль, та ефективного інформаційного забезпечення. Метод бюджетного планування з нульової бази розроблявся для використання у державних організаціях як основа планування асигнувань на наступний період. Першим його розробило та використало Міністерство сільського господарства США у 1960-і рр., надалі його почали застосовувати компанії Texas Instrument (1970 р.), Ford, Westinghouse, Owens-Illinois, New York Telephone тощо. Відповідно до цього методу менеджери постійно повинні обгрунтовувати заплановані доходи, витрати та інші показники так, начебто вони здійснюють свою діяльність уперше, що вимагає від кожного центру відповідальності, кожного підрозділу систематичного ретельного аналізу діяльності для виявлення неефективних операцій і вибору найвигідніших напрямів використання ресурсів. Бюджетне планування на нульовій базі є досить поширеним у корпоративному управлінні проектами і програмами на Заході та у США, а у Росії та Україні випадки практичного застосування цього методу невідомі та малоймовірні через значне відставання рівня розвитку менеджменту. Базуючись на принципі розподілу ресурсів на нульовій базі, метод ZBB застосовується на рівні підприємств переважно при плануванні проектів та програм капітального будівництва й НДДКР, що дає змогу у випадку зростання невизначеності і господарської нестабільності своєчасно приймати рішення про реструктуризацію бізнесу, базуючись на максимально обгрунтованих розрахунках і прогнозах, згортати фінансування проектів та програм, які виявились неефективними. За своєю сутністю бюджетне планування на нульовій базі дозволяє раціоналізувати процеси розподілу обмежених (як правило, інвестиційних) ресурсів.

За методами бюджетного планування ЗЕД на базі попередніх бюджетів (від досягнутого) фактичні бюджетні показники попереднього періоду розглядаються як база для розрахунку планових бюджетних показників. При цьому їх застосування практикується як в умовах стійкого, прогнозованого бізнесу, так і за відсутності в організаціях системи якісного інформаційного забезпечення, що не дозволяє здійснювати бюджетне планування на нульовій базі. Характеризуються простотою, низьким рівнем трудомісткості, але часто є недостатньо точними.

Експертне оцінювання є результатом проведення експертизи, оброблення і використання цього результату при обгрунтуванні значення ймовірності. Формування експертної оцінки - це комплекс логічних і математико-статистичних методів та процедур, пов'язаних з діяльністю експерта щодо оброблення інформації, необхідної для аналізу та прийняття рішення. Відповідно до цієї процедури експерти у спеціальних анкетах вказують набір факторів, що у плановому бюджетному періоді будуть впливати на бюджетні показники та їх пріоритетність за методом рангової кореляції при впливі на кожний бюджетний показник. Наприклад, експерти виділять 13 факторів впливу на конкретний бюджетний показник, при цьому фактор, який буде здійснювати максимальний вплив, набуватиме рангу 1, а фактор, що характеризується відносно несуттєвим впливом, набуватиме рангу 13. При врахуванні думок експертів важливо оцінити рівень їх узгодженості за допомогою коефіцієнта конкордації (лат. concorda - узгоджувати) :

де Хi - сума рангів за усіма факторами, що впливають на конкретний бюджетний показник; Хсi - середня сума рангів за усіма факторами, що впливають на конкретний бюджетний показник; m - кількість експертів, чол.; n - кількість факторів, од.

Значення коефіцієнта конкордації перебуває в межах від 0 до 1. За цілковитої узгодженості думок експертів W = 1, повної неузгодженості W = 0, зміна коефіцієнта від 0 до 1 свідчить про зростання узгодженості між думками експертів. Оцінювання значимості коефіцієнта конкордації, тобто рівня випадковості узгодження думок експертів здійснюється за критерієм Пірсона (х²):

х² = m * (n-1) * W.

Якщо розрахункова величина х² перевищує нормативне табличне значення, то можна стверджувати, що узгодженість в думках експертів є не випадковою. Застосування цього методу може здійснюватись як відносно усіх бюджетних показників, якщо експерти прогнозують їхню зміну під впливом певних факторів, так і окремих бюджетних показників, які за оцінками експертів будуть змінюватись під впливом визначених факторів. При цьому важливо враховувати існуючі взаємозв'язки між бюджетними показниками.

4) Коефіцієнтний (індексний, барометричний) метод. Базується на застосуванні системи коефіцієнтів, що дають змогу звітний бюджет перетворити у плановий шляхом здійснення відповідних коректив, що відображають прогнозовані зміни у плановий бюджетний період, та забезпечують досягнення необхідного рівня реалістичності бюджету. Мова йде про використання індексів зростання цін, зміни заробітної плати, дисконтування тощо. Основним недоліком методу коефіцієнтів є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.

Існує досить велике різноманіття методів розрахунку планових бюджетних показників при формуванні бюджетів організації, а саме: нормативний, динаміко-статистичний, економіко-математичного моделювання, оптимізаційно-варіантний тощо. Нормативний метод грунтується на засадах обчислення планових бюджетних показників відповідно до основних норм використання ресурсів, структури та розподілу капіталу, організування виробництва тощо. Цей метод вважається найпростішим та достатньо точним, але потребує системи якісного нормативного забезпечення як на підприємстві, так і ззовні (ретельна характеристика методу наведена у підрозділі 2.2. Динаміко-статистичний метод (екстраполяційний) передбачає аналіз динаміки бюджетних показників у попередніх бюджетних періодах та перенесення тенденцій зміни тих чи інших характеристик об'єкта, що кількісно склались у аналізованому періоді, на прогнозований період. Цей метод є точним, якщо прослідковується певна тенденція зміни показників, що буває досить рідко, але він ігнорує майбутні умови діяльності, що часто не відповідають умовам функціонування у попередніх періодах .

Метод економіко-математичного моделювання передбачає формування кількісної оцінки взаємозв'язків між бюджетними показниками та факторами, що впливають на їх величину. Ці взаємозв'язки формалізуються економіко-математичною моделлю, яка є точним, математичним описом факторів, що характеризують структуру та закономірності зміни бюджетних показників, і формується з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків тощо). При цьому модель може базуватись на функціональних та кореляційних зв'язках. На практиці більш поширені кореляційні зв'язки між економічними явищами. Кореляційний зв'язок - це ймовірнісна залежність, яку можна виявити тільки у загальному вигляді у результаті значної кількості спостережень. При цьому рівняння кореляційної залежності (рівняння регресії) можуть набувати різного вигляду: для однофакторних моделей - лінійна залежність, у вигляді параболи, гіперболи тощо; для багатофакторних - лінійна залежність, логарифмічна тощо. Загальноприйнято обгрунтованість обраних моделей перевіряти шляхом розрахунку середньоквадратичного відхилення розрахункових даних за моделлю від фактичних і коефіцієнта варіації, хоча існує значний перелік критеріїв перевірки надійності та репрезентативності моделі.

Оптимізаційно-варіантний метод передбачає розроблення декількох варіантів планових бюджетних показників та вибір найбільш оптимального з них за одним із критеріїв: мінімізація витрат, максимізація прибутку, мінімізація фінансових втрат, максимізація рентабельності активів тощо.

У табл. 2.2 узагальнено переваги та недоліки методів бюджетного планування, що сприяє кращому розумінню їх сутності та особливостей застосування.

Таблиця 2.2

Переваги та недоліки методів бюджетного планування ЗЕД

У табл. 2.3 наведено характеристики функціонування організації, які зумовлюють вибір методів бюджетного планування ЗЕД на підприємствах.

Таблиця 2.3

Рекомендації щодо вибору методів бюджетного планування ЗЕД залежно від характеристик функціонування організації

Характеристики функціонування організації	Рекомендації щодо вибору методів бюджетного планування ЗЕД
1	2
Стабільність середовища функціонування	За стабільного середовища функціонування, поведінка якого підлягає відносно точному прогнозуванню, доцільно застосовувати метод фіксованого бюджетного планування ЗЕД та методи планування на базі попередніх бюджетів. Якщо ж середовище функціонування організації характеризується нестабільністю, мінливістю, то доцільно розробляти бюджети із застосуванням методів гнучкого та неперервного бюджетного планування ЗЕД, факторного методу.
Розміри організації	Якщо мова йде про малі підприємства, то на них доцільно використовувати методи синхронного бюджетного планування ЗЕД (значно пришвидшить процес розроблення бюджетів), централізованого бюджетного планування (оскільки є можливість доведення до безпосередніх виконавців загальноорганізаційних цілей). Що стосується середніх і великих підприємств, то при бюджетному плануванні на них доцільно застосовувати методи послідовного бюджетного планування ЗЕД (забезпечить логічну послідовність у розробленні бюджетів), зустрічного бюджетного планування ЗЕД.
Життєвий цикл організації	На етапі зародження та згортання доцільно використовувати метод бюджетного планування з нульової бази. На етапі зростання, піку та спадання вибір методу бюджетного планування обумовлюється додатковими чинниками.
Рівень розвитку бюджетної системи в організації	Якщо бюджети в організації розробляються вперше, то доцільно використовувати метод бюджетного планування на нульовій базі, якщо ж існує досвід у цій сфері, то має зміст застосовувати методи бюджетного планування від досягнутого, динаміко-статистичний метод, економіко-математичне моделювання тощо.
Рівень централізації управління в організації	За централізованої системи управління доцільно використовувати метод централізованого бюджетного планування ЗЕД, за децентралізованої - методи децентралізованого та зустрічного бюджетного планування ЗЕД.
Наявність розробленої внутрішньо-організаційної системи норм та нормативів	За наявності розвиненої системи норм та нормативів доцільно використовувати нормативний метод, оптимізаційно-варіантний, гнучкого бюджетного планування, поопераційного бюджетного планування ЗЕД тощо. Якщо ж така система нерозвинена чи застаріла, то слід застосовувати методи бюджетного планування: з нульової бази, від досягнутого, динаміко-статистичний тощо.
Рівень кваліфікації працівників, задіяних у процесі бюджетування ЗЕД	Якщо рівень кваліфікації працівників низький, доцільно використовувати прості методи бюджетного планування ЗЕД: від досягнутого, нормативний, динаміко-статистичний, централізованого бюджетного планування ЗЕД тощо. При високому рівні кваліфікації працівників можна застосовувати більш складні методи бюджетного планування: з нульової бази, економіко-математичне моделювання, оптимізаційно-варіантний, децентралізованого бюджетного планування або зустрічного.
Рівень застосування сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення	За наявності в організації розвиненої системи інформаційного забезпечення та прогресивного програмного забезпечення, доцільно використовувати методи бюджетного планування ЗЕД: з нульової бази, динаміко-статистичний, економіко-математичне моделювання, оптимізаційно-варіантний, нормативний тощо. У протилежному випадку - методи бюджетного планування від досягнутого, зустрічного бюджетного планування.

Вибір методу бюджетного планування ЗЕД в організації є надзвичайно відповідальним процесом, оскільки від цього залежить точність розроблених планових бюджетів, їх повнота, достовірність та адекватність. Доцільно зауважити, що кожного бюджетного періоду виникає необхідність у перегляді методів розроблення бюджетів залежно від умов функціонування та перспектив розвитку.

Четвертий етап бюджетного планування ЗЕД полягає у визначенні видів, складу та структури бюджетів підприємства в умовах ЗЕД. Як зазначалось вище, види, кількість, форми та структура бюджетів організації на відміну від фінансової звітності в Україні не регламентуються жодними законодавчими чи нормативно-правовими актами. В Росії у “Методичних рекомендаціях з розроблення фінансової політики підприємства”, затверджених Наказом Мінекономіки РФ від 01.10.1997 р. №118 визначено перелік та види бюджетів організації, запропоновано їхні форми, структуру та модель консолідації. При бюджетному плануванні необхідно враховувати, що кожна окрема організація характеризується своєю специфікою, тому вона повинна мати власний набір бюджетів, їхніх форм та структур. Вибір видів бюджетів в організації надалі визначає і їхню кількість та відбувається з урахуванням системи чинників: розмірів організації (велике, середнє чи мале підприємство), видів діяльності (виробництво, торгівельно-посередницька, інвестиційна, фінансова діяльність тощо), рівня диверсифікації діяльності, кваліфікації та досвіду розробників бюджетів, рівня технічного та інформаційного забезпечення, вибору об'єктів бюджетного планування, етапу життєвого циклу організації, масштабів здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо. Щодо форм бюджетів, то їхній вибір також зумовлюється певними внутрішніми та зовнішніми особливостями функціонування організації, але при цьому необхідно дотримуватись певних положень: форма повинна бути простою, створювати можливості для порівняння планових та фактичних бюджетних показників, включати статті доходів та витрат, надходжень та видатків, активів та пасивів за необхідним рівнем деталізації, бути сумісною з іншими формами тощо. Склад та структура бюджетів вимагає особливої уваги, оскільки бюджетні статті пов'язані з усіма сферами діяльності підприємства: виробництвом продукції та послуг, науково-технічним розвитком, соціальним забезпеченням, удосконаленням виробництва та управління, капітальним будівництвом, матеріально-технічним постачанням, економічним стимулюванням працівників тощо.

Необхідною вимогою до структури бюджетів є їх постатейна деталізація у розрізі надходжень та видатків, доходів та витрат, активів та пасивів. Це може бути індивідуально розроблена з метою бюджетного планування ЗЕД система ознак надходжень і видатків, доходів та витрат, активів та пасивів. Часто для бюджетного планування ЗЕД використовують статті управлінського обліку. Однак у будь-якому випадку бюджетні статті повинні бути грамотно агреговані з економічної точки зору. Система ознак повинна бути наочна і зрозуміла, тому не доцільно при її розробленні виходити зі стандартних ознак бухгалтерського обліку. Необхідно пам'ятати, що зайва деталізація бюджетних статей буде ускладнювати розуміння бюджетів. Для забезпечення чіткості бюджетного планування ЗЕД, створення можливостей для консолідування різних бюджетів застосовується бюджетна класифікація, яка передбачає групування доходів і витрат, надходжень і видатків, активів і пасивів за однорідними ознаками з використанням методів кодування.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок та визначення усіх бюджетних показників за обраними бюджетами. З управлінської точки зору розроблені на альтернативних засадах у результаті реалізації бюджетного планування ЗЕД бюджети (як проміжні, так і зведені) є методами менеджменту, що трансформуються в управлінські рішення, на основі яких керуюча система організації отримує змогу безпосередньо впливати на керовану.

П'ятим етапом бюджетного планування ЗЕД є забезпечення консолідування бюджетних показників. Передбачає формування моделі консолідування (узгодження, зведення) показників проміжних бюджетів, кошторисів, планів-графіків тощо, установлення взаємозв'язків між ними, виконання відповідних розрахунків з метою розроблення зведених бюджетів. Варіанти консолідування бюджетів залежать від низки чинників: особливостей внутрішньоорганізаційної побудови, об'єктів бюджетного планування ЗЕД, структуризації проміжних бюджетів, кошторисів, планів-графіків, рівнів бюджетної декомпозиції тощо. Наприклад, в холдингах консолідування, як правило, відбувається лише на рівні фінансових бюджетів, у виробничих об'єднаннях - на рівні операційних та фінансових. Якщо в організаціях практикується високий рівень декомпозиції бюджетів як за структурними підрозділами, так і за певними статтями витрат, то у даному випадку консолідування буде мати багаторівневий характер. Отже, консолідування дозволяє сформувати скоординовані зведені організаційні бюджети, які відображають блоки окремих часткових бюджетів та іншої допоміжної документації, і створюють інформаційну базу для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. На сучасному етапі для полегшення консолідування бюджетних показників формують моделі консолідування на засадах застосування індивідуально розроблених на підприємстві методів кодування бюджетних статей.

Завершальний шостий етап бюджетного планування полягає у формуванні зведених бюджетів. На сьогодні на підприємствах зведеними бюджетами, як правило, є основні бюджети (бюджет доходів та витрат, бюджет руху грошових коштів та бюджет активів і пасивів). Хоча зведеним може бути будь-який бюджет, елементи якого чи часткові бюджети якого формуються в організації на різних рівнях та ланках управління.

Доцільно зауважити, що у разі виникнення проблем при реалізації одного з етапів розроблення бюджетів доцільно на засадах зворотного зв'язку повернутись на один чи декілька із попередніх етапів для формування більш якісного інформаційного забезпечення, перегляду та уточнення цілей і завдань, вибору більш адекватніших методів бюджетного планування у зв'язку зі зміною середовища функціонування тощо.

2.2 Нормативні засади розроблення бюджетів

На переважній більшості вітчизняних підприємств використовується нормативний метод бюджетного планування ЗЕД, що є закономірним продовженням активного нормування під час існування командно-адміністративної системи та життєвою необхідністю, оскільки спланувати чи проконтролювати будь-яку діяльність можна лише за наявності певних норм. Будь-яке підприємство тією чи іншою мірою використовує норми у своїй діяльності, оскільки норми є базою для планування та контролювання використання ресурсів, їх цільового розподілу, витрат праці, часу тощо.

Нормативний метод бюджетного планування грунтується на засадах обчислення планових бюджетних показників відповідно до основних норм використання ресурсів, структури та розподілу капіталу, організування виробництва тощо. Він вважається найпростішим та достатньо точним, але потребує системи якісного нормативного забезпечення як на підприємстві, так і ззовні. Маючи норму та показник обсягу за даним методом можна розрахувати плановий бюджетний показник:

Бп = Н * О,

де Бп - плановий бюджетний показник, гр. од.; Н - норма, гр. од. / од. вим.; О - показник обсягу, од. вим.

Сучасні методи калькулювання витрат, такі як стандарт-кост та дірект (маржинал)-кост базуються на системі норм і нормативів. Нормативний метод бюджетного планування повинен базуватись на використанні прогресивної, науково-обгрунтованої системи норм і нормативів, за допомогою якої визначаються потреби у виробництві продукції (робіт, послуг), обгрунтовуються можливості задоволення цих потреб, здійснюється контроль за ефективністю використання ресурсів під час виконання планових завдань.

Доцільно розрізняти поняття “норма” та “норматив”, які інколи у літературних джерелах ототожнюються. Норми - це встановлені величини, що характеризують витрати праці, сировини та матеріалів, використання засобів праці, організування виробництва, фінансову стійкість підприємства в умовах найбільш раціонального релевантного діапазону ділової активності з урахуванням організаційних, техніко-технологічних, виробничо-господарських, соціальних, фінансових та інших умов функціонування. Нормативи є регламентованими розрахунковими величинами витрат праці, режимів роботи обладнання, чисельності тощо, на засадах яких визначаються технічно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми.

На рис. 2.7 наведено усе різноманіття норм, які доцільно використовувати на підприємствах з метою якісного планування, розподілу, контролювання організаційних ресурсів.

Доцільно зазначити, що норми можуть формуватись за допомогою використання різних методів (див. рис. 2.8). Виділяють два основних методи розроблення норм: аналітичний та сумарний. Аналітичний метод полягає у тому, що норми встановлюються на засадах багатостороннього вивчення та критичного аналізу існуючої послідовності і прийомів виконання нормованої роботи, організування праці на робочому місці, використання обладнання за складовими елементами конкретної операції чи роботи. Залежно від того, як відбуватиметься нормування в межах аналітичного методу виділяють аналітично-дослідницький (базується на проведенні експериментальних досліджень на місцях на засадах хронометражу, фотографії робочого часу, замірів тощо) та аналітично-розрахунковий методи (базується на використанні нормативів режимів роботи обладнання, часу, часу на обслуговування, чисельності тощо). 1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.7. Класифікація норм для цілей бюджетного планування ЗЕД

При формуванні технічно-обгрунтованих норм необхідно враховувати низку чинників, а саме

технічні чинники (обладнання та режими його роботи, інструмент, технологічне оснащення тощо);

- економічні чинники (раціональне організування праці на робочих місцях, економічно обгрунтований розподіл функцій, розташування предметів та знарядь праці у робочій зоні, кількісний та кваліфікаційний склад працівників, їх завантаженість протягом робочого дня, форми організування та оплати праці, методи додаткового стимулювання праці);

- фізіологічні (умови праці на робочому місці, складність та важкість роботи, її темп, освітленість робочого місця, температура, шум, вібрація, робоча поза, монотонність);

- соціальні (зміст праці, творчий характер праці, зацікавленість, клімат в колективі тощо).

Отже, технічно-обгрунтовані (науково-обгрунтовані) норми встановлюються на засадах вивчення і аналізу техніки, технології, організування та умов праці на робочому місці, виявлення і усунення недоліків в організуванні виробництва і праці, проектування раціонального технологічного та трудового процесу з урахуванням прогресивних прийомів та методів праці і передбачають ефективне використання засобів праці та робочого часу в найбільш сприятливих психофізіологічних умовах. Необхідно зазначити, що на практиці використовуються два методи встановлення норм (аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий), хоча перший характеризується більшою трудомісткістю та складністю, але на нових виробництвах та на підприємствах, де не використовувались чи застаріли існуючі нормативи, його застосування є доцільним. За сумарним методом норми встановлюються загалом на всю роботу чи операцію без поділу їх на складові елементи та без дослідження умов виконання. При цьому базою встановлення є попереднє виконання робіт чи операцій. Залежно від особливостей визначення норм в межах сумарного методу виділяють досвідний метод (базується на досвіді особи, яка встановлює норми), статистичний (базується на даних оперативної виробничої статистики за минулі періоди) та порівняльний метод (грунтується на встановленні норми на виконання конкретної роботи на засадах порівняння параметрів з іншою нормованою роботою). Відповідно норми, які встановлюються на усю роботу без поділу її на складові елементи, вивчення та аналізу виробничих умов, проведення технічних та економічних розрахунків називаються досвідно-статистичними.

За терміном дії виділяють норми (див. рис. 2.8) умовно-постійні (діють в таких умовах праці, які були враховані при їх розробленні), тимчасові (як правило, встановлюються на період освоєння нового виробництва), сезонні (використовуються в галузях з сезонним характером праці), разові (установлюються на окремі рідкісні роботи тощо).

За обов'язковістю застосування виділяють директивні норми (є обов'язковими для застосування) та індикативні (мають рекомендаційний характер).

За ступенем агрегування розробляються норми диференційовані (на окремі елементи операції: переходи, трудові прийоми, дії чи рухи), укрупнені (на комплекси елементів операції чи на всю операцію (роботу) в цілому), комплексні (на кінцевий укрупнений вимірник), типові (на типовий технологічний процес чи типову деталь) та єдині (на технологічно однорідні роботи для різних галузей, а при різних умовах роботи використовуються корегувальні коефіцієнти).

Важливе значення для цілей бюджетного планування має класифікація норм за рівнем формування. В умовах командно-адміністративної економіки норми незалежно від рівня їх формування мали переважно директивний характер, тобто були обов'язковими до виконання. На сучасному етапі відбулись деякі зміни, а саме: наддержавні, загальнодержавні та регіональні норми все ще залишаються директивними, а галузеві - індикативними та директивними, внутрішньоорганізаційні норми - розробляються на підприємствах індивідуально з урахуванням специфіки діяльності, динамічності середовища функціонування, цілей бюджетного планування тощо та можуть мати як директивний, так і індикативний характер. Наддержавні норми існують тоді, коли країна є членом певного інтеграційного об'єднання, вони базуються на верховенстві міжнародного права. До загальнодержавних норм належать ставки загальнодержавних податків і зборів, наприклад, норми амортизації за окремими групами основних фондів, тарифні ставки відрахувань у позабюджетні фонди, мінімальний розмір місячної заробітної плати, мінімальний розмір статутного капіталу для господарських товариств тощо. До регіональних - місцеві податки та збори (податок з реклами та комунальний податок, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, курортний збір тощо). До галузевих - тарифні ставки, розміри доплат та надбавок, посадові оклади тощо. Внутрішньоорганізаційні норми розробляються підприємством самостійно з урахуванням вищеперелічених груп норм. Види внутрішньоорганізаційних норм наведено на рис. 2.8.

У табл. 2.4 визначено підрозділи-розробники внутрішньоорганізаційних норм та їх функціональне призначення при формуванні бюджетів організації. При цьому за класичною схемою з використанням системи норм розробляють основні фінансові бюджети (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів та балансовий бюджет), кошториси витрат на матеріали, паливо, енергію, оплату праці, накладних витрат тощо, які є базою для розроблення основних бюджетів та допоміжні і спеціальні бюджети (податковий, виробничих потужностей, інвестиційний тощо).

Підприємство самостійно обирає для себе перелік норм із їх різноманіття, сприяючи їх розробленню з урахуванням особливостей та видів діяльності, чинників середовища функціонування, галузевої специфіки, рівня конкурентоспроможності, обраних стратегій діяльності на ринку тощо. При цьому кожна організація визначає директивні норми, які є цільовими, та індикативні, що підлягають корегуванню під впливом певних чинників.

Доцільно зауважити, що основна відмінність між нормами і нормативами полягає у тому, що нормативи служать базою для визначення норм за використання аналітично-розрахункового методу їх встановлення. Але норми можуть формуватись і на засадах інших методів, без використання нормативів, в той час, як основне призначення нормативів полягає у формуванні науково-обгрунтованої бази для розрахунку та встановлення норм.

Основною проблемою при визначенні та встановленні внутрішньоорганізаційних норм в системі бюджетного планування є забезпечення їх взаємозв'язку з наддержавними, державними, регіональними та галузевими нормами, що зумовлюється необхідністю дотримання принципу системності, який передбачає також відслідковування взаємозалежності та взаємозв'язків між внутрішньоорганізаційними нормами і виявлення наслідків зміни окремих з них.

Метод бюджетного планування на засадах застосування норм і нормативів активно використовувався при плануванні на радянських підприємствах, оскільки він є відносно простим та доступним. Крім того, за умов командно-адміністративної економіки існувала розгалужена система директивних норм і нормативів на усіх рівнях їх формування. На сучасному етапі використання нормативного методу бюджетного планування є дещо ускладненим, оскільки вимагає розроблення на підприємствах економічно обгрунтованих ринково-адекватних норм та нормативів формування і використання ресурсів організації. Кожне підприємство при плануванні виробничо-господарської діяльності, у тому числі при здійсненні бюджетного планування, використовує певні норми, тому на сучасному етапі досить актуальним є розроблення методик визначення економічно обгрунтованих норм на підприємствах різних галузей, розмірів, видів діяльності з урахуванням резервів та перспектив розвитку.

Рис. 2.8. Класифікація внутрішньоорганізаційних норм за змістовою ознакою

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.4

Призначення внутрішньоорганізаційних норм при розробленні бюджетів підприємства

Норми	Відділи, відповідальні за розроблення норм	Призначення норм при розробленні бюджетів та іншої вхідної документації
1	2	3
1. Норми праці
1.1. Норми витрат часу за видами виробів і робіт (технологічна трудомісткість)	Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці	Для розрахунку чисельності основних робітників, їх фонду заробітної плати, відповідно і для формування кошторису прямих витрат на оплату праці, бюджету доходів та витрат та податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи); для визначення необхідності у виробничих потужностях підприємства, формування бюджету виробничих потужностей
1.2. Норми обслуговування обладнання і робочих місць	Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці	Для визначення чисельності допоміжних робітників, їх фонду оплати праці, що формує дані для формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів і витрат та податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи)
1.3. Норми витрат часу за повною трудомісткістю продукції	Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці	Для розрахунку чисельності усіх робітників, їх фонду заробітної плати, відповідно і для формування кошторисів прямих витрат на оплату праці та загальновиробничих витрат, бюджету доходів і витрат та податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи); для визначення необхідності у виробничих потужностях підприємства, формування бюджету виробничих потужностей
1.4. Норми керованості (співвідношення чисельності робітників, управлінців, керівників, фахівців, обслуговуючого персоналу в загальній чисельності працівників)	Відділ нормування та оплати праці, відділ кадрів	Для планування середньої заробітної плати, фонду оплати праці усіх працівників, формування кошторисів прямих витрат на оплату праці, загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат, податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи)
1.5. Норми виробітку	Планово-виробничий відділ, відділ нормування та оплати праці	Для розрахунку виробничої програми підприємства, кошторису прямих витрат на оплату праці, бюджету доходів та витрат, необхідності у виробничих потужностях, інвестиційного бюджету
1.6. Коефіцієнти виконання норм	Відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці, відділ кадрів	Для розрахунку кількості основних та допоміжних робітників, управлінців, оптимізації фонду оплати праці, визначення частки витрат на оплату праці у собівартості продукції, для формування оптимальних кошторисів прямих витрат на оплату праці, загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат, податкового бюджету (у розрізі відрахувань та утримань на соціальні заходи).
2. Норми витрат сировини та матеріалів
2.1. Норми витрат сировини і основних матеріалів за окремими видами виробів	Відділи головного технолога та постачання, імпортний відділ	Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах у натуральному та грошовому вимірниках з метою забезпечення виробничо-господарського циклу й мінімізації прямих матеріальних витрат за встановленого рівня якості виробів, для формування кошторису прямих витрат на матеріали та сировину, бюджету доходів та витрат
2.2. Норми витрат допоміжних матеріалів для технологічних цілей	Відділи головного технолога, механіка та постачання, імпортний відділ	Для розрахунку потреби в допоміжних матеріалах для технологічних цілей та мінімізації їх втрат, для формування кошторису загальновиробничих витрат (у розрізі витрат на допоміжні матеріали), бюджету доходів та витрат
2.3. Норми витрат матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби	Відділи головного механіка та енергетика	Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах на ремонтно-експлуатаційні роботи та мінімізації накладних витрат, для формування кошторисів загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат
2.4. Норми витрат палива, електроенергії, стисненого повітря та інших видів енергії на технологічні цілі	Відділи головного технолога та енергетика	Для розрахунку потреби в паливі та різних видах енергії з метою забезпечення економії та зменшення собівартості продукції, для формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
2.5. Норми витрат палива, електроенергії та інших видів енергії для комунально-господарських потреб	Відділи головного технолога та енергетика	Для розрахунку потреби в паливі та різних видах енергії з метою забезпечення економії та зменшення собівартості продукції за рахунок мінімізації накладних витрат, для формування кошторисів загальновиробничих та адміністративних витрат, бюджету доходів та витрат
2.6. Норми витрат купівельних напівфабрикатів і комплектування зі сторони	Відділи головного технолога, конструктора, механіка, енергетика, транспортний відділ, відділ постачання та імпортний відділ	Для визначення потреби у закупівлі напівфабрикатів та комплектування у натуральних та грошових вимірниках для забезпечення виробничо-господарського циклу та мінімізації прямих матеріальних витрат, для формування кошторису прямих витрат на матеріали, бюджету доходів та витрат
2.7. Норми витрат інструмента	Відділи головного технолога, механіка, постачання, імпортний відділ, інструментальний цех	Для визначення потреби у інструменті для основного виробництва та ремонтно-обслуговуючих робіт з метою мінімізації витрат на виробництво та закупівлю інструменту, для формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
2.8. Норми відходів, браку та втрат	Відділ головного технолога	З метою мінімізації втрат, браку та розрахунку потреби в матеріальних ресурсах з урахуванням відходів, браку та втрат, для створення резервів економії собівартості продукції, формування кошторисів прямих витрат на матеріали з урахуванням рівня технологічних відходів, браку та втрат, для розроблення бюджету доходів та витрат
3. Норми використання засобів праці
3.1. Норми використання середньорічної потужності	Відділи головного технолога та головного механіка	Для визначення необхідності у виробничих потужностях та можливостей задоволення попиту споживачів відповідно до прогнозу реалізації, для розрахунку амортизаційних відрахувань, формування кошторису загальновиробничих витрат, бюджету виробничих потужностей, інвестиційного бюджету, бюджетів доходів і витрат, активів і пасивів
3.2. Норми встановлення обладнання	Відділ головного технолога	Для розрахунку виробничих потужностей, змін у розмірах амортизаційних відрахувань та впливу цього чинника на собівартість продукції, для формування бюджету виробничих потужностей, інвестиційного бюджету, бюджетів доходів і витрат, активів і пасивів
3.3. Норми виробництва продукції на одиниці обладнання, часової продуктивності агрегатів, апаратів, режимів їх роботи у плановому періоді	Планово-економічний відділ, виробничо-диспетчерський відділ, відділ головного технолога, відділ нормування та оплати праці	Для розроблення плану завантаження обладнання, розрахунку потреби у виробничих потужностях, оцінювання рівня використання основних засобів, розрахунку витрат на експлуатацію та обслуговування обладнання протягом виробничого циклу, обсягів амортизаційних відрахувань для формування бюджету виробничих потужностей, кошторису загальновиробничих витрат, бюджету доходів та витрат
3.4. Норми змінності роботи обладнання	Планово-економічний відділ, відділи головного технолога та механіка

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 
•  4 
•  5 
•  6 
•  7 
•  8 

учебное пособие "Бюджетування зовнішньоекономічної діяльності підприємств" скачать

Подобные документы

• Організація та напрями підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

  Зовнішньоекономічна діяльність як вид підприємництва. Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Показники ефективності та методи оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
  
  курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.02.2009
  

• Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства на матеріалах ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод"

  Механізм здійснення зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "ЗАЗ". Аналіз ділової активності, ліквідності, платоспроможності та рентабельності підприємства. Аналіз ассортименту, географічної та товарної структури зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "ЗАЗ".
  
  курсовая работа [743,4 K], добавлен 16.04.2019
  

• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

  Сутність, мета та принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Показники ефективності та методи оцінки фінансово-господарської діяльності. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності сучасних підприємств, як важливого фактора підвищення виробництва.
  
  дипломная работа [136,8 K], добавлен 30.01.2012
  

• Розробка і обґрунтування проекту зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр"

  Закономірності та принципи фінансового механізму діяльності підприємств у зовнішньоекономічних відносинах. Оцінка конкуруючих економічних процесів ефективності діяльності на вітчизняному та зовнішньоекономічному ринках, конкурентного ринку продукції.
  
  магистерская работа [151,7 K], добавлен 07.07.2010
  

• Аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства ВАТ "Володарка"

  Загальна характеристика ВАТ "Володарка". Дослідження операційної, фінансової, зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності підприємства, рівня та динаміки його основних економічних показників. Оцінка функціонування кадрової та маркетингової структури.
  
  отчет по практике [61,9 K], добавлен 15.09.2010
  

• Управління прибутком підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

  Теоретичні засади управління прибутком підприємства ВАТ "Дністровський" при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Формування чистого прибутку (збитку) організації. Обчислення рентабельності виробничої діяльності (окупності витрат) компанії.
  
  дипломная работа [615,0 K], добавлен 22.03.2012
  

• Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства

  Теоретичний аналіз законодавчої бази, основні шляхи вдосконалення і місце систем стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз загальних показників фінансово-господарської діяльності, показники оборотності капіталу, трансформації активів.
  
  дипломная работа [238,8 K], добавлен 16.08.2010
  

• Аналіз зовнішньоекономічної діяльності приватного підприємства ПП "Промен"

  Аналіз зовнішнього середовища діяльності рибопереробного підприємства, його зовнішніх ринків та конкуренції. Вдосконалення механізму управління зовнішньоекономічною діяльністю ПП "Промен". Оцінка логістичних операцій. Стратегія управління персоналом.
  
  отчет по практике [6,7 M], добавлен 18.09.2010
  

• Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ ВО "Конті"

  Обґрунтування стратегії виходу на зовнішній ринок ЗАТ ВО "Контi": характеристика підприємства, іноземних філій; аналіз ринку і конкурентів кондитерської групи; фінансові показники. Оцінка економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності компанії.
  
  дипломная работа [2,0 M], добавлен 09.06.2012
  

• Характеристика підприємства ВАТ "Славутський солодовий завод" та аналіз його діяльності

  Стисла характеристика підприємства, його організаційна структура та основний вид зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз виробництва та реалізації продукції, оцінка фінансового стану. Система оподаткування заводу. Характеристика трудових ресурсів.
  
  курсовая работа [125,6 K], добавлен 25.05.2009
  

Другие документы, подобные "Бюджетування зовнішньоекономічної діяльності підприємств"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам