Сучасні інструменти підвищення конкурентоздатності підприємства

Для забезпечення успішної конкуренції підприємство повинно мати витрати менші, ніж у відповідних конкурентів. Чим більші відповідні витрати у конкуруючих підприємств, тим слабша їх ринкова позиція. Якщо існує багато можливостей для розходження у витратах конкуруючих підприємств, то виникає необхідність вирівняти витрати у порівнянні з конкурентами та конкурентоспроможність за витратами на довгостроковий період [75].

При вирішенні складних або крупномасштабних проектів, що потребують значних інвестицій, аналіз законів та використання наукових підходів є важливою умовою як інструмент конкурентоспроможності підприємства. Необхідно аналізувати економічні закони та закони організації, використовувати наукові підходи при вирішенні проблем ресурсозбереження. Якість і глибина цих інструментів визначається вартістю та масштабністю проекту. На рівні підприємства актуально аналізувати:

механізм дії законів зростання додаткових витрат, економічного взаємозв'язку витрат в сферах виробництва й споживання, ефект масштабу та ефект досвіду, економії часу, конкуренції;

механізм дії законів організації в статиці та динаміці;

глибину використання наукових підходів до управління;

фактори ресурсозбереження (технічні, організаційні, соціально -економічні);

ефективність використання методів аналізу, прогнозування, моделювання, економічного обгрунтування, організації та менеджменту [66, 67].

Конкурентоспроможність відображає ефективність використання ресурсів [75]. Таким чином, для забезпечення конкурентоспроможності підприємства повинно постійно піклуватися про найбільш повне й ефективне використання всіх видів ресурсів, що є у розпорядженні підприємства та будуть куплені для майбутнього виробництва.

Зменшення витрат може призвести до підвищення прибутковості підприємства. Це є одним з головних мікрочинників, що позитивно впливають на трансформацію економічного середовища.

Прибутковістю діяльності підприємства є підсистема показників ефективності (результативності) господарсько-фінансової діяльності підприємства (разом з підсистемою показників продуктивності); це відношення прибутку до відповідного виду затрат, які повинні бути відтворені. За видами витрат розрізняють соціальну, соціально-економічну та економічну прибутковість (рентабельність) [46].

До економічної прибутковості належать ресурсні (розраховуються відносно капітальних затрат) та затратні (розраховуються відносно поточних затрат) показники. У кожній з цих підгруп виділяють прямі та зворотні показники. Показники, що розраховуються щодо окремих складових частин капіталу (основний капітал, оборотний капітал, фонд оплати праці), називають частковими. Показник, який розраховується по відношенню до всього об'єму капіталу, - загальний [46].

Досягти підвищення прибутковості підприємства можливо за рахунок економії затрат, знарядь та предметів праці, тобто матеріальних затрат; підвищення віддачі живої праці (економії затрат праці); за рахунок належної організації виробництва й праці, планування та стимулювання. Структура показників та чинників підвищення прибутковості представлена на рисунку 1.6 [6, 46].

Рис. 1.6. Система показників та чинників підвищення прибутковості

Оновлення продукту. Оновлення продукту може розширювати ринок, стимулювати ріст попиту. Коли ринок характеризується швидким розповсюдженням нового товару, оновлення продукту галузі є ключовим інструментом - впливає на методи виробництва, ефективні масштаби виробництва, маркетингові витрати, канали розподілу.

Модифікація продукту - зміна однієї або більшої кількості характеристик продукту з метою підвищення його конкурентоспроможності [73]. Зміна, що стосується показників якості продукту (його надійності, експлуатаційних характеристик) та досягається шляхом зміни матеріалів, що використовуються, або й самого виробничого процесу - якісна модифікація.

Можливі два її напрямки: зниження якості продукції, що дозволяє фірмі економити на витратах та зменшувати ціни на свої товари; покращення якості товару, що дає перевагу перед конкурентами та їх торговими марками. Але підвищення якості продукції, потребує постійного вливання фінансових ресурсів в оновлення обладнання. Існує визначення “витрати на якість”, яке означає витрати, що пов'язані з установленням рівня якості, його досягненням в процесі виробництва, контролем, оцінкою та інформацією про відповідність продукції вимогам якості, надійності, безпеки, а також витрати, що пов'язані з усуненням дефектів виробів на підприємстві або в умовах їх експлуатації споживачем [33].

Якість продукції є важливим чинником, який сприяє підвищенню конкурентоспроможності. Якість повинна бути відповідною до ціни, яку покупець готовий заплатити за товар. Проте самої корисності товару недостатньо. Вироби мають з'явитися на ринку в необхідному місці, у потрібний час і за прийнятною ціною. Важливе завдання підприємства полягає в тім, щоб не допускати виникнення щонайменших економічних перешкод між маркетингом і виробництвом [74].

Можлива модифікація продукту функціональна, яка надає товару багатогранність використання, безпеку у використанні, а також стильова , що змінює привабливість продукту за рахунок маніпулювання вкусом, запахом, структурою та іншими характеристиками, що мають значення для покупців.

У відмінність модифікації продукту, нововведення пропонує розробку принципово нового продукту, який не має на ринку аналогів.

Одним із інструментів підвищення конкурентоспроможності підприємства є інноваційна активність персоналу - складова загальної трудової активності персоналу, яка відображає творчі прагнення працівників до розробки і впровадження інновацій на підприємстві на основі вдосконалення освітньо-професійного розвитку засвоєння новітніх знань з метою виробництва нових товарів з поліпшеними якостями і властивостями, які користуються підвищеним попитом на ринку [45].

Ділові якості працівників-керівників, спеціалістів, робітників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтримуванням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Важливо створити умови на підприємстві, привабливі для висококваліфікованих фахівців для виробництва інноваційного продукту, здатного успішно конкурувати на ринку. Важливим в роботі персоналу є оперативне реагування на потреби споживача, а також вміння створити якісну рекламу, яка б містила в собі вигідну інформацію про оновлений продукт.

Періодично фірми пропонують ринку свою продукцію, при цьому користуються новими шляхами та способами, щоб збільшити купівельну зацікавленість, підштовхнути попит, зменшити витрати на одиницю продукції. Таким чином, вони приводять до руху нові сили, які змінюють умови конкуренції та позиції фірм-суперників.

Впровадження, планування, збільшення ефекту маркетингових комунікацій в господарчому механізмі підприємства - один з інструментів підвищення його конкурентоспроможності. Сучасні концепції маркетингу пропонують роздивлятися елементи комунікаційної моделі з точки зору (ланцюга) планування потоку повідомлень, пересуваючись ним в обратному напрямку - від цільової аудиторії до комунікатору, тобто необхідно починати з цільових груп і протягом усього аналізу керуватися їх інтересами [37]. Але такий підхід є неадекватним головній цілі управління бізнесу - одержання прибутку. В такому разі на першому етапі повинно бути цілепокладання, тому що неможливо визначити зміст комунікації, шляхи реалізації, аудиторію, не з'ясувавши стратегічних цілей підприємства [53, 63].

Згідно думок відомих американських спеціалістів в галузі реклами, мета маркетингових комунікацій, якщо дивитися з точки зору росту обсягів продаж, збільшення кількості товарів, що купуються, заключається в мотивації людей на дії, що сприяли б цілям підприємства [80].

Важливо зазначити, що першу позицію повинно займати не стільки планування повідомлень, скільки вимірювання результатів та прогнозування ефекту маркетингових комунікацій, як на початкових стадіях їх проектування, в ході організації та здійснення, так і після реалізації комунікаційних актів чи кампаній.

Від ефективності процесу планування маркетингових комунікацій залежить їх результативність, тобто отримання відповідної дії від споживачів та досягнення успіху на ринку.

Інструменти досягнення (підвищення) конкурентоспроможності підприємства зображені на рисунку 1.7.

Як висновок можна зазначити, що вирішення організаційних питань забезпечення конкурентоспроможності підприємства повинно коригуватися з тим інструментарієм впливу, який знаходиться у володінні апарату управління. Тобто побудова системи організаційного забезпечення конкурентоспроможності повинні бути тісно пов'язані з факторами впливу на конкурентоспроможність. Таким чином, можна сформулювати в якості основної задачі формування організаційного впливу побудову організаційного механізму, що забезпечує орієнтація всіх необхідних ланок підприємства на забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції та підтримку виробничого потенціалу підприємства на конкурентоспроможному ринку.

Рис. 1.7. Інструменти підвищення (досягнення) конкурентоздатності підприємства

2. Аналітичні аспекти діяльності підприємства

2.1 Аналіз економічної діяльності ВАТ “Харверст”

За базу дослідження було обране ВАТ “Харверст”, яке спеціалізується на виробництві верстатів.

“Харківський верстатобудівний завод ім. С. В. Косіора” офіційно увійшов до ряду діючих підприємств у 1936 році, хоча його верстати вже два роки працювали на багатьох підприємствах країни, а також почали експортуватися за кордон. У 1941 році почався випуск продукції для фронту. В 1944 році завод випустив перші два круглошліфувальних верстата.

Заснований в роки перших п'ятирічок, завод створив гідну базу для покращення виробництва, багато зробив для технічного переоснащення всіх галузей народного господарства. 1963 рік для верстатобудівельного заводу був плодотвірним в засвоєнні нової техніки. Колектив заводу закінчив роботу по засвоєнню 26 нових типорозмірів верстатів. Так на заводі був виготовлений верстат-гігант вагою 100 тон для Магнітогорського металургійного комбінату, призначений для шліфування валків прокатних верстатів.

“Харківський верстатобудівний завод ім. С. В. Косіора” (ВАТ “Харверст”) створено згідно Указу Президента України від 26 листопада 1994 року № 699/94 і постанови КМ України від 1 грудня 1992 року шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство.

У 2001 відбулося входження ВАТ “Харверст” до структури “УПЕК”.

Рідкісність цього підприємства визначається широтою номенклатури й технічною складністю обладнання, що випускається, а саме ВАТ “Харківський верстатобудівний завод ім. С. В. Косіора” спеціалізується на виготовленні круглошліфувального металоріжучого оснащення в тому числі:

круглошліфувальних верстатів загального призначення;

спеціальних й спеціалізованих кругло- й торцекруглошліфувальних автоматів та полуавтоматів з ЧПУ;

вальцешліфувальних верстатів та інших верстатів з відстанню між центрами від 0,5 до 12 метрів та діаметром обробки від 0,2 до 2 метрів.

Завод виготовляє оснащення практично для всіх галузей промисловості:

верстати для фінішної обробки деталей типу вал будь-яких розмірів та діаметрів;

верстати для шліфування розпредвалів та колінвалів автотакторноїпромисловості;

верстати для обробки валків судових двигунів й залізничного складу;

верстати для обробки валів прокатних верстатів металургійної промисловості;

верстати для обробки валків бумаговиробничої промисловості.

ВАТ “Харверст” здійснює ремонт і модернізацію верстатів власного виготовлення та іншого існуючого верстатного обладнання вітчизняного та імпортного виробництва.

ВАТ “Харківський верстатобудівний завод ім. С.В. Косіора” має одиничний та дрібносерійний характер виробництва з практично замкненим циклом.

Основним напрямком розвитку є засвоєння виробництва моделей нового обладнання, модернізація старого устаткування, яке б відповідало вимогам часу і завдяки цьому відновлення репутації підприємства як заводу, що випускає верстати, які відповідають світовим стандартам, вийти на нові ринки та укріпитися на вже існуючих.

Методи аналізу підприємств визначаються насамперед специфікою виробничо-комерційної діяльності досліджуваного об'єкта. Вивчення підприємства передбачає наявність достовірної інформації про його стан і плани розвитку.

Проаналізуємо фінансову діяльність ВАТ “Харківський верстатобудівний завод ім. С.В. Косіора”.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства - комплексне вивчення його фінансового становища з метою оцінки досягнутих результатів, що проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерської та фінансової звітності підприємства [14]. Фінансовий стан, який визначається сукупністю показників, може бути задовільним або незадовільним. Задовільний фінансовий стан характеризується стійкою ліквідністю, платоспроможністю і фінансовою стійкістю підприємства, його забезпеченістю власними обіговими коштами. Незадовільний стан - це неплатоспроможність підприємства, наявність простроченої заборгованості перед бюджетом тощо.

Метою фінансового аналізу підприємства є:

оцінка його фінансового становища на останню звітну дату з урахуванням динаміки змін, які склалися за результатами господарської діяльності підприємства за останні роки;

визначення факторів, що вплинули на ці зміни, прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства.

Методи аналізу підприємств визначаються насамперед специфікою його виробничо-комерційної діяльності. Вивчення підприємства передбачає наявність достовірної інформації про його стан і плани розвитку. При проведенні фінансового аналізу варто розглянути питання про життєздатність самого підприємства й оцінку ризиків для інвестора. Для цього використовуємо фінансову звітність підприємства (форма 1, форма 2, форма 3) та аналізуємо результати усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.

Фінансовий аналіз підприємства складається з етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміки його зміни, аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, аналіз ліквідності, аналіз ділової активності, аналіз платоспроможності, аналіз рентабельності [2].

Аналіз балансу підприємства складається з горизонтального аналізу та вертикального аналізу.

Мета горизонтального та вертикального аналізу фінансової звітності за формою 1 полягає в тому, щоб наявно представити зміну за основними статтями балансу [20]. Горизонтальний аналіз показників дає змогу встановити абсолютні відхилення та темпи росту за кожною статтею балансу [20]. В основі його лежить обчислення базисних темпів росту балансових статей та статей звіту про фінансові результати. Вертикальний аналіз полягає в розрахунку питомої ваги розділу та статей балансу в процентах до валюти балансу на початок і кінець періоду.

Після проведення аналізу можна стверджувати про збільшення в 2004 році необоротних активів на 4,34% та оборотних активів на 7,98%. Збільшення необоротних активів відбулося за статтями: “Незавершене будівництво”, “Довгострокові фінансові інвестиції”; оборотні активи в 2004 році у порівнянні з 2003 роком збільшились в основному за рахунок росту сум за статтями: “Незавершене виробництво”, “Готова продукція”, за рахунок дебіторської заборгованості та збільшення інших оборотних активів. Це може свідчити про розширення виробництва.

Такі зміни в необоротних активах можуть бути слідством уповільнення оборотності оборотних коштів, що визвали об'єктивну необхідність у збільшенні потреби у зростанні їх маси, що є негативною тенденцією. Але у 2005 році відбулося зменшення необоротних активів у порівнянні з 2004 роком на 16,43%, що сприяє прискоренню оборотності.

Зменшення оборотних активів у 2005 році на 24,96% відбулося за рахунок зменшення дебіторської заборгованості та суми запасів. Однак в структурі активів висока частка заборгованості та низька частка грошових коштів, що свідчить про проблеми на підприємстві, які можуть бути пов'язані з маркетинговою політикою, а також про переважно негрошовий характер розрахунків.

Підприємство має “легку” структуру активів, про що свідчить частка необоротних активів 39,8%. “Легка” структура активів свідчить про мобільність майна підприємства.

Питома вага першого розділу активу балансу в 2003 році зменшилася на 22,3%, а другого розділу збільшилася на 22%. У 2004 році питома вага першого розділу активу балансу зменшилася на 1,13% і другого розділу не зазнала значних змін - збільшилася лише на 0,32%. У 2005 році питома вага першого розділу активу балансу зменшилась на 1,31%, другого розділу - на 1,45%.

Основним джерелом формування майна підприємства є переважно власний капітал, але його частка в структурі пасиву балансу на кінець 2005 року лише 56,7%, що свідчить про невисоку фінансову стійкість. Частка власного капіталу щорічно знижується.

Власний капітал підприємства в 2003 році знизився на 32,3 % за рахунок зменшення статей “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” та “інший додатковий капітал”. У 2004 році власний капітал підприємства знизився на 3%. Причиною стало зменшення статті “Інший додатковий капітал” на 19%. У 2005 році зниження відбулося на 15,4%, що свідчить про відсутність змін на краще в фінансовому становищі підприємства.

У 2003 році спостерігалось збільшення суми за розділом “Забезпечення наступних витрат і платежів” та зменшення довгострокових зобов'язань. Поточні зобов'язання зросли більше, ніж в 2 рази. Причиною тому стало збільшення короткострокових кредитів банків, збільшення в 6 разів кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а також зросли суми за поточними розрахунками та іншими поточними зобов'язаннями.

У 2004 році майбутні виплати зменшилися на 15% за рахунок виплат персоналу. Поточні зобов'язання зросли на 18,5% через збільшення суми короткострокових кредитів банків в 2 рази, векселів виданих в 14 разів та кредиторської заборгованості. Також збільшились суми за розрахунками зі страхування та з оплати праці з одночасним зниженням сум за розрахунками з одержаних авансів та з бюджетом та з інших поточних зобов'язань. Сума довгострокових зобов'язань у 2005 році зросла більше, ніж у 3 рази, через появу довгострокових кредитів банків. Залучення довгострокових кредитів для формування може сприяти тимчасовому покрашенню фінансового стану за умови, що залучені кошти не будуть заморожені в обороті на тривалий час. Але взагалі відбулося зменшення джерел формування майна підприємства за рахунок зменшення власних коштів та поточних зобов'язань.

В структурі сукупних активів підприємства найбільшу питому вагу мають оборотні активи, які в 2005 році складають 58,2% балансу. Це свідчить про добру швидкість обертання коштів.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Фінансова стійкість підприємства оцінюється за допомогою сукупності абсолютних і відносних показників.

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, які характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат підприємства джерелами їх фінансування. До абсолютних показників фінансової стійкості належать [17]:

1. Наявність власних джерел формування запасів і витрат (ВОК):

ВОК = РВК - Необоротні активи ( І РПБ), (2.1)

де РВК - реальний власний капітал підприємства;

I РПБ - підсумок 1-го розділу активу балансу.

Реальний власний капітал підприємства розраховується як сума першого, другого та п'ятого розділів пасиву балансу:

РВК = I РПБ + II РПБ + V РПБ, (2.2)

де I РПБ, IІ РПБ, V РПБ - відповідно підсумок 1-го, 2-го та 5-го розділів пасиву балансу.

2. Наявність власних та довгострокових джерел формування запасів і витрат (ВД):

ВД = ВОК + Довгострокові пасиви підприємства, (2.3)

Довгострокові пасиви підприємства відображаються в підсумку третього розділу пасиву балансу.

3. Наявність загальної величини джерела формування запасів і витрат (ЗД):

ЗД = ВД + Короткострокові пасиви підприємства, (2.4)

Короткострокові пасиви підприємства відображаються в рядках 500 і 510 форми 1 “Баланс”.

Цим трьом показникам відповідають показники надлишку (+) або нестачі (-) відповідних засобів формування запасів: ДВОК, ДВД, ДЗД.

ДВОК = ВОК-3, (2.5)

ДВД = ВД-3, (2.6)

ДЗД = ЗД-3, (2.7)

Величина запасів і витрат (З) являє собою суму рядків 100 - 140.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства виділяють чотири типи фінансової стійкості, які відповідають умовам [8]:

1. Абсолютна стійкість: для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: ДВОК ? 0; ?ВД ? 0; ?ЗД ? 0.

2. Нормальна фінансова стійкість: для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: ВОК ? 0; ВД ? 0; ЗД ? 0.

3. Нестійкий фінансовий стан: для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: ВОК ? 0; ВД ? 0; ЗД ? 0.

4. Кризовий фінансовий стан: для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: ВОК ? 0; ВД ? 0; ЗД ? 0.

Результати розрахунків з аналізу абсолютних показників фінансової стійкості підприємства в 2003, 2004 і 2005 роках наведені в додатку В.

Як видно з розрахунків, на початок та на кінець 2003 року підприємство знаходилось в кризовому фінансовому стані, коли для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство. На це вказує той факт, що ВОК ? 0; ВД ? 0; ЗД ? 0. На кінець 2003 року ситуація погіршилась сильніше, бо спостерігається більша нестача показників ВОК, ВД та ЗД.

У 2004 році не відбулося покращення фінансового стану підприємства. Власного капіталу підприємства недостатньо для забезпечення придбання нематеріальних активів, закупівлі основних засобів, забезпечення довгострокових фінансових інвестицій та т.п. Ситуація у наступному році не покращилась: сума реального власного капіталу, власних джерел формування запасів і витрат та загальної величини джерела формування запасів і витрат на кінець періоду зменшилась, лише сума власних та довгострокових джерел формування запасів і витрат збільшилась на 1837,40 тис.грн. Таким чином підприємство залишається в кризовому стані.

До відносних показників фінансової стійкості належать [8]:

1. Коефіцієнт автономії (Кавт.), або коефіцієнт концентрації власного капіталу, який характеризує частку коштів власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Мінімальне значення коефіцієнта автономії (Кавт = 0,5) свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Коефіцієнт автономії розраховується за формулою:

Кавт. = РВК/ВБ = (ІРПБ+ІІРПБ+VРПБ)/ВБ, (2.8)

де IРПБ, IІРПБ, VРПБ - відповідно підсумок 1-го, 2-го та 5-го розділів пасиву балансу,

ВБ - валюта балансу.

2. Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства (Кфін.) має нормативне значення 0,6 і розраховується за формулою:

Кфін.= (РВК + Довгострокові пасиви)/ВБ, (2.9)

3. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними джерелами формування (Кзвк.) повинен бути більший за 0,1. Він розраховується:

Кзвк = (РВК- Необоротні активи)/ IIРАБ, (2.10)

де ІIРАБ - підсумок другого розділу активу балансу.

4. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами їх формування (Кзз):

Кзз = ВОК/3, (2.11)

Нормативне значення цього коефіцієнту - 0,6...0,8.

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства (Кмвк) показує, яка частина власного капіталу використовується на фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові засоби, а яка частина капіталізована.

Нормативне значення 0,5:

Кмвк. = ВОК/РВК, (2.12)

6. Коефіцієнт реальної вартості майна (Крвм) розраховується за формулою:

Крвм = (Основні засоби + Запаси)/ІБ, (2.13)

Основні засоби відображаються в рядку 030 балансу.

7. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів - відношення позикового капіталу підприємства до реального власного капіталу. Нормальним вважається значення цього коефіцієнта рівне 1.

Результати розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства в 2003, 2004 і 2005 роках наведені в додатку В.

За даними розрахунку відносних показників фінансової стійкості в 2003, 2004 та в 2005 роках можна зробити наступні висновки:

Коефіцієнт автономії за розрахунками в 2003 році більше ніж мінімальне значення 0,5, що свідчить про можливість покриття всіх зобов'язань підприємства його власними коштами. На початку 2003 року коефіцієнт складає 0,84, але помітна тенденція до його зниження. У 2004 та в 2005 роках коефіцієнт автономії становить 0,57, що свідчить про зменшення частки коштів власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів, а як слідство це означає більшу залежність від зовнішніх кредиторів.

У період з 2003 по 2005 роки коефіцієнт фінансової стійкості змінювався з 0,85 до 0,60, а потім зріс до 0,70. Показники коефіцієнту відповідають нормативному значенню, що свідчить про наявність стабільних джерел фінансування в їх загальному обсязі, а також про достатньо стабільний рівень фінансової стійкості підприємства.

Більшим нормативного значення є коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними джерелами фінансування. На початку 2003 року він складає 0,57, у 2005 році - 0,28. Такі високі показники свідчать про достатність власних коштів у господарчому обороті, але зниження коефіцієнту свідчить про погіршення ситуації на підприємстві.

В 2003 році коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами фінансування знаходиться в межах нормативних значень, але у 2004, 2005 роках він істотно зменшився, що свідчить про необхідність використання залучених коштів.

Нижчим нормативного значення є коефіцієнт маневреності власного капіталу за розрахунками. На початок 2003 року лише 26% власного капіталу використовується на фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові засоби. В кінці року ця частка зросла і становить 37%, на кінець 2005 року показник знов зменшився до 30%. Низьке значення коефіцієнту свідчить про неспроможність забезпечити гнучкості у використанні власних котів підприємства. Воно змушене використовувати залучені кошти для фінансування діяльності.

Основні засоби і запаси складають велику частку майна підприємства, на що вказує коефіцієнт реальної вартості майна. На початку 2003 року основні засоби й запаси складали 95% майна. Далі помітно зменшення показника до 77% на кінець 2005 року. Таке значення коефіцієнта не є сприятливим, оскільки запаси відносять до активів, які важко реалізуються, і тому ліквідність підприємства не дуже висока.

Коефіцієнт співвідношення займаних і власних коштів зріс з 0,19 на початку 2003 року до 0,76 на кінець 2005 року. Це свідчить про те, що доля позикового капіталу в структурі капіталу підприємства значно збільшилась.

В короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність, тобто можливість вчасно та в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями. До аналізу ліквідності підприємства належать аналіз ліквідності балансу та аналіз відносних показників ліквідності.

Доцільно також розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності. До них належать наступні коефіцієнти [17]:

Коефіцієнт абсолютною ліквідності (Кабс. лікв.):

Кабс. лікв.= А1/(П1+П2), (2.14)

Нормативне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності складає від 0,2 до 0,25.

2. Коефіцієнт поточного покриття (Кпот. покр.):

Кпот. покр.= (А1+А2)/(П1+П2), (2.15)

Нормативне значення коефіцієнту поточного покриття - більш ніж 0,7.

3. Коефіцієнт загального покриття (Кзаг. покр.):

Кзаг. покр.= (А1+А2+А3)/(П1+П2), (2.16)

Нормативне значення коефіцієнту загального покриття - більш ніж 2,0.

4. Коефіцієнт відношення дебіторської заборгованості до кредиторської (Кдз/кз):

Кдз/кз = ДЗ/КЗ, (2.17)

де ДЗ, КЗ - відповідно, дебіторська і кредиторська заборгованості.

Нормативне значення коефіцієнту відношення дебіторської заборгованості до кредиторської дорівнює одиниці.

Розрахунок показників ліквідності наведений в додатку Д.

Розраховані показники свідчать про достатньо низький рівень ліквідності підприємства. Коефіцієнти абсолютної ліквідності та поточного покриття менше нормативних значень, що свідчить про неможливість раціонального використання грошових коштів, про їх нестачу оборотних активів для задоволення поточних зобов'язань, що становить загрозу банкрутства.

Значення коефіцієнта загального покриття коливалося із значення понаднормового до низького. Таке становище є несприятливим і свідчить про нестійкість фінансового стану підприємства. У 2005 році коефіцієнт має значення в межах нормативного, що можна розглядати як позитивну стійкість фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт відношення дебіторської заборгованості до кредиторської протягом 2003 - 2005 років був меншим нормативного значення, що свідчить про значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською (майже в 2 рази). Таке становище не відповідає нормативним вимогам. Наявність значної кредиторської заборгованості свідчить про залучення коштів інших господарських суб'єктів до складу капіталу підприємства.

Необхідно зазначити, що ліквідність балансу підприємства у 2003 - 2005 роках відрізняється від абсолютно ліквідного. Про це свідчить те, що найбільш термінові зобов'язання перевищують найбільш ліквідні активи, а також постійні пасиви перевищують активи, що трудно реалізуються. Це характеризує неможливість вчасно й повністю розраховуватися за короткостроковими зобов'язаннями, а також у перспективі.

Рентабельність є одним з найважливіших техніко-економічних показників діяльності підприємства. Аналіз рентабельності діяльності підприємства в додатку Е.

На початку 2003 року рентабельність продукцій складала 11%, операційна рентабельність реалізованої продукції - 7%, помітна тенденція до зменшення валової рентабельності продажу. На кінець 2005 року вона складала 4,19%, тобто кожна гривня кошт, спрямованих на продаж продукції, принесла 4,19 грн. прибутку.

Для з'ясування джерел формування майна й оцінки його використання необхідно провести оцінку майнового становища підприємства.

Таблиця 2.1. Оцінка майнового становища ВАТ “Харверст” за 2003 - 2005рр.

Показники	2003 рік	2004 рік	2005рік
	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4	5	6	7
Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, тис.грн.	52836,8	47426,2	47426,2	50932,2	50932,2	43316,4
Темпи зростання оборотних активів,%	142,72	107,98	83,02
Коефіцієнт придатності необоротних активів	61,92	39,32	39,62	38,49	38,49	39,79
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,38	0,27	0,27	0,28	0,28	0,25
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,62	0,73	0,73	0,72	0,72	0,75

Сума коштів, що знаходиться у розпорядженні підприємства в кінці 2005 року зменшилась у порівнянні з попередніми роками, також значно зменшились темпи зростання оборотних активів. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, в їх первісній вартості. З розрахунків видно, що основні засоби є застарілими (показник зносу основних засобів більший, ніж 50%).

Обсяг виручки від реалізації протягом аналізуємого періоду коливався, але на кінець 2005 року значно зріс. Одночасно помітно падає балансовий прибуток протягом 2003 - 2005 рр. Фондовіддача відображає відношення між чистим доходом та вартістю основних засобів. На кінець 2005 року показник покращився в порівнянні з 2004 роком. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зростає до кінця 2003 року та значно зменшується до кінця 2004 та 2005 років, що свідчить про те, що зріс період оборотності дебіторської заборгованості, тобто дебіторська заборгованість частіше перетворювалась на гроші у 2003 році.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості значно покращився у 2005 році у порівнянні з попереднім роком і на кінець аналізуємого періоду термін оборотності кредиторської заборгованості становить 292,6 дні. Період оборотності запасів на кінець 2005 року зменшився у порівнянні з його початком до 235 днів, але він набагато гірший, ніж у 2003 році. Це свідчить про те, що запаси стали повільніше реалізовуватися, що є негативним явищем в діяльності підприємства. Також значно збільшилась тривалість фінансового циклу та операційного на кінець аналізуємого періоду. Тобто оборотність робочого капіталу і тривалість виробничого циклу збільшується.

Оборотність власного капіталу та оборотність основного капіталу у 2004 році зменшується в порівнянні з показниками за 2003 рік, що є наслідком зменшення чистого доходу від реалізації продукції. Незначне його покращення спостерігається на кінець 2005 року.

Необхідно зазначити, що у 2005 році у порівнянні з попереднім роком спостерігається тенденція до покращення деяких показників ділової активності, таких як обсяг виручки від реалізації, період оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості, тривалість операційного циклу, але вони значно відстають від показників на початку аналізуємого періоду.

На основі результатів проведеного аналізу можна зробити висновки, що фінансовий стан ВАТ “Харверст” у 2005 році значно погіршився в порівнянні з 2003 роком. Хоча і була присутня тенденція до збільшення статті “Нерозподілений прибуток” в 2004 році, відбувалось постійне збільшення оборотних активів та збільшення поточних зобов'язань підприємства. Також відбулося зниження показників фінансової стійкості та ліквідності підприємства, рівень багатьох показників нижче нормативного, що свідчить про скрутне становище підприємства, про його нестабільність, фінансову залежність від зовнішніх кредиторів, неспроможність вчасно та повність розраховуватися по зобов'язанням.

Проаналізуємо рух грошових коштів підприємства ВАТ “Харверст” за два роки.

Звіт про рух грошових коштів вміщує грошові надходження та виплати трьох основних категорій: рух коштів у результаті операційної діяльності; рух коштів у результаті інвестиційної діяльності; рух коштів у результаті фінансової діяльності [23].

Розподіл грошових коштів за цими категоріями дозволяє відобразити вплив кожного з трьох основних напрямків діяльності на загальний рівень грошових надходжень підприємства. Комбінований вплив цих категорій на обсяг грошових коштів підприємства визначає чисту зміну грошових коштів за звітний період [20, 23].

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю [20]. Операційна діяльність спрямована на продаж продукції (товару), надання послуг або виконання робіт. Рух грошових коштів від основної діяльності вміщує в себе усі операції підприємства, які не підпадають під визначення інвестиційної або фінансової діяльності.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій щодо придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів [20]. Інформація про рух грошових коштів інвестиційної діяльності дуже важлива, тому що вона відображає витрати (по відношенню до ресурсів, які у майбутньому створять прибуток та певний рух грошових коштів).

Фінансова діяльність - це діяльність, результатом якої є зміни у розмірі та складі власного капіталу та займаних коштів підприємства [20]. Вважається, що підприємство здійснює фінансову діяльність, коли воно отримує ресурси від акціонерів, повертають ресурси акціонерам, беруть позики у кредиторів та сплачують суми, отримані у якості позички.

Данні про рух грошових коштів фінансової діяльності дозволяють прогнозувати майбутній обсяг грошових коштів, на які мають право інвестори та кредитори. У формі 3 наведен рух грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності за 2003-2005 рр.

Визначення оцінки руху грошових коштів дозволяє визначити загальні результати за трьома видами діяльності та зробити оцінку якості управління підприємством. Для більш детального уявлення про операційну, інвестиційну та фінансову діяльність ВАТ “Харверст” за три роки необхідно проаналізувати за рахунок яких витрат та надходжень підприємство має позитивний чи від'ємний результат та їх вплив на загальний фінансовий результат його діяльності. В табл. 2.2 наведено структуру грошових коштів ВАТ “Харверст” за 2003-2005 роки.

Таблиця 2.2. Структура грошових потоків підприємства (тис. грн.)

Вид діяльності	2003 рік	2004 рік	2005 рік
1	2	3	4
Операційна діяльність (ряд.170)	1760,9	-4569,0	-2036,5
Інвестиційна діяльність (ряд.300)	-2250,2	2731,8	1818,6
Фінансова діяльність (ряд.390)	50,3	1843,8	194,2
Чистий рух грошових коштів (1+2+3)	-439,0	6,6	-23,7
Загальна оцінка якості управління підприємства	нормальний	кризовий	кризовий

Як видно з таблиці 2.2, якість управління підприємства на початок аналізуємого періоду характеризувалась як нормальна, у наступні два роки структура грошових потоків значно погіршилась і якість управління підприємства тепер характеризується як кризова.

Якщо рух грошових коштів у результаті операційної та фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті інвестиційної - від'ємне (така ситуація на підприємстві у 2003 році), то це свідчить про нормальну якість управління підприємством. Сутність такої структури грошових коштів полягає у наступному: підприємство направляє грошові кошти від операційної діяльності, кредитні кошти і додаткові вкладення власників від фінансової діяльності на придбання необоротних активів для відновлення основних засобів, вкладення капіталу в нематеріальні активи і здійснення довгострокових інвестицій. Але сума коштів від фінансової діяльності замала і тому показник чистого руху грошових коштів - від'ємний.

Фінансування витрат щодо інвестиційної діяльності за рахунок надходжень від фінансової діяльності не завжди є негативним явищем. Кожне підприємство бажає залучення інвестицій для впровадження заходів науково-технологічного прогресу та оновлення основних фондів.

В 2004 та 2005 роках рух коштів в результаті інвестиційної та фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті операційної - від'ємне. Така ситуація має насторожувати. У цьому випадку становище підприємства можна охарактеризувати як кризове, а якість управління у такій ситуації не витримує ніякої критики.

Сутність такої структури капіталу полягає у тому, що підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної та фінансової діяльності. Це насамперед залучення кредитів, додаткова емісія акцій та ін. Така структура руху грошових коштів сприятлива тільки для знов створених підприємств, які не почали працювати на повну потужність, а йде поетапне освоєння проектних потужностей. Однак чистий рух грошових коштів набув позитивного значення, хоча ситуація залишається кризовою.

Проаналізуємо операційну діяльність ВАТ “Харверст”. Протягом аналізуємого періоду підприємство не отримало прибутку від основної діяльності, видаток постійно зростає.

В результаті виконання неопераційної діяльності в 2004 році видаток склав 3438,5 тис.грн., у 2005 році сума видатку зменшилась. Протягом року ВАТ “Харверст” мав надходження від амортизації необоротних активів від 1238,1 тис грн. до 1265,8 тис. грн. за рік.

На сплату відсотків підприємство отримувало надходження. Через сплату відсотків видаток в 2005 році склав 622,9 тис.грн.

Протягом 2003 - 2005 рр. ВАТ “Харверст” зменшив оборотні активи з 8860,9 тис.грн. до 2827,6 тис.грн. У результаті діяльності поточні зобов'язання у 2005 році зменшились і підприємство отримало видаток, тоді як у 2003 році надходження від поточних зобов'язань були значними.

Таким чином, значно скоротився потік грошових коштів в результаті операційної діяльності у порівнянні з 2003 роком. Підприємству необхідно збільшувати розмір грошових потоків від операційної діяльності, бо їх зниження призводить до кризового стану підприємства. Для цього необхідно приймати заходи по скороченню дебіторської заборованості, також необхідно більше уваги приділяти організації платіжної дисципліни.

Проаналізуємо інвестиційну діяльність. У 2003 році були надходження від продажу основних засобів на суму 390,2 тис.грн., в 2004 році ВАТ “Харверст” отримало 4462,0 тис.грн. від продажу основних засобів та з отриманих відсотків надходження склали 0,2 тис.грн. У наступному році ця сума знизилась на майже у 3 рази.

Через придбання цінних паперів у 2003 році результат інвестиційної діяльності був від'ємним і склав -2250,2 тис.грн., а в наступні два роки результат покращився і набув позитивного значення.

У 2003 році інвестицій по ВАТ “Харверст” не було. У 2004 році ВАТ “Харверст” інвестував у ВАТ “Українська литейна компанія” основних засобів в розмірі 5077,2 тис. грн. Крім того, ВАТ “Харверст” є акціонером ЗАТ “Лозівський кузнечно-механічний завод”.

Чистий рух коштів від фінансової діяльності в 2003 році склав 50,3 тис.грн., у 2004 році ця сума становить 1843,8 тис.грн., у наступному році вона зменшилась майже в 10 раз.

Проаналізувавши рух грошових коштів ВАТ “Харверст” за трьома видами діяльності: інвестиційною, фінансовою, операційною, можно зробити висновок, що підприємство знаходиться у кризовому стані. Якість управління підприємством буде знаходитися на сприятливому рівні тільки у тому випадку, якщо буде мати місце позитивний результат руху грошових коштів у зв'язку з операційною діяльністю і він буде значно перевищувати результат від інвестиційної та фінансової діяльності. Це означає, що підприємство буде своєчасно отримує платню за реалізовану продукцію, товари, за дані послуги і виконані роботи від покупців та замовників. Окрім того, витрати на виробництво та реалізацію необхідно значно зменшити за отримані доходи, щоб підприємство мало можливість отримувати прибуток від операційної діяльності.

Для поліпшення ситуації необхідно: розробляти план надходжень та витрат на підприємстві за усіма видами діяльності на більш короткий термін, ніж рік (квартали, місяці, декади); визначити програму по збільшенню розміру грошових потоків від операційної діяльності; контролювати надходження та витрати, особливо за позиками, займами, авансами та ін.

2.2 Аналіз конкурентного стану ВАТ “Харверст”

Вже було зазначено, що конкурентоспроможність визначають як можливість фірми запропонувати товар, який відповідає визначеним потребам покупця, тобто відповідної якості, в потрібній кількості, в необхідний час й на більш вигідних умовах постачання, ніж конкуренти [38].

Проаналізуємо існуючий стан ВАТ “Харверст” з огляду на конкурентне становище. На основі аналізу економічної діяльності та фінансового аналізу підприємства було встановлено, що його стан є кризовим, але продукція ВАТ “Харверст” гідно конкурує з іншими заводами як в Україні, так і за кордоном. До 80-90% шліфувального парку підприємств СНД сформовано на базі обладнання виробництва “Харківського верстатобудівного заводу”, що забезпечує додаткові конкурентні переваги.

Конкурентів-виробників необхідно згрупувати залежно від того, який класс круглошліфувального обладнання вони випускають. Можна виділити групи вальцешліфувальних верстатів, універсальних круглошліфувальних верстатів загального призначення, важких круглошліфувальних верстатів.

За групою вальцешлифувальних верстатів конкурентів серед вітчизняних підприємств немає. ВАТ “Харківський верстатобудівний завод” є єдиним виробником обладнання подібного класу в Україні. Основним конкурентом в даному сегменті є німецька фірма “Herkules” - найактивнішим конкурентом в країнах СНД. Фірма спеціалізується на виробництві вальцешліфувальних верстатів всіх типорозмірів, вальцетокарних верстатів, верстатів для текстурування валків, а також спеціалізується на установці комп'ютерних систем управління вальцешліфувальної майстерні та займається модернізацією ВШ обладнання.

На верстатах виробництва даної фірми можуть оброблятися деталі з такими габаритами:

- вага від 200 кг. до 300 тон;

- діаметр поверхні, що обробляється від 0 до 3000 мм;

- довжина від 200 мм до 20000 мм.

За останні 9 років було реалізовано 12 - 15одиниць обладнання цієї фірми. Пропозиції фірми “Herkules” присутні майже на всіх металургійних комбінатах.

Ціни на продукцію коливаються в межах 1,6 - 2,5 млн. євро. й більше залежно від рівня комплектації й технічних параметрів верстатів.

Терміни виготовлення знаходяться в межах 1,4 до 2-х років. Кожна одиниця виробляється виключно за індивідуальним замовленням і на склад не виготовляється.

За оцінкою технічного рівня верстати даного виробника стосовно продукції ВАТ “Харверст” за рівнем автоматизації знаходяться на більш високому місці, а саме: верстати мають нову систему ЧПУ, системи виміру геометрії та контролю якості поверхні валка. Що дозволяє майже повністю автоматизувати процес обробки валка, значно підвищити показники точності та якості обробляємих поверхонь в 2 рази.

Автоматизація обробки валків за допомогою системи ЧПУ була реалізована й на ВАТ “Харверст” на верстатах моделей ХШ5-30ВФ3, ХШ5-31ВФ3, які були виготовлені в кількості 5 штук і реалізовані.

Наступним важливим конкурентом на ринку вальцешліфувального обладнання країн СНД є фірма “Waldrich Siegen”, яка спеціалізується на виробництві вальцешліфувальних верстатів всіх типорозмірів, вальцетокарних верстатів, верстатів для текстурування валків, а також спеціалізується на установці комп'ютерних систем управління вальцешліфувальної майстерні та займається модернізацією ВШ обладнання, на виробництві унікальних важких обробляючих центрів та унікальних токарно-фрезерних верстатів для обробки важких колінвалів (до 180 тон).

На верстатах виробництва даної фірми можуть оброблятися деталі з такими параметрами:

- вага від 1 до 250 тон;

- діаметр поверхні, що обробляється, від 40 до 30000 мм;

- довжина від 200 мм до 20000 мм.

Пропозиції фірми “Waldrich Siegen” присутні майже на всіх металургійних комбінатах. Ціни на продукцію коливаються в межах 2 - 4 млн. євро. й більше залежно від рівня комплектації й технічних параметрів верстатів.

Терміни виготовлення знаходяться в межах 1,4 до 2-х років. Кожна одиниця виговляється виключно за індивідуальним замовленням і не на склад.

За оцінкою технічного рівня верстати даного виробника стосовно продукції ВАТ “Харверст” за рівнем автоматизації знаходяться на більш високому місці, рівень конструкторського рішення задач, що стосуються конструції “механічної частини” верстата знаходяться на должному рівні.

Оцінимо конкурентоспроможність верстатів індексним методом. Індексний метод оцінки конкурентоспроможності товару використовується при оцінці існуючих ринкових асортиментів і визначенні місця товару підприємства щодо товарів-конкурентів. Ідея цього методу полягає в тому, що в очах покупців у процесі порівняння й відбору виграє той товар, у якого відношення корисного ефекту на його придбання й використання найбільше:

К= Р / С > max, (2.18)

де К - інтегральний показник відносної конкурентоспроможності;

Р - корисний ефект;

С - витрати на придбання й використання.

Визначити на скільки відповідає товар цій умові можна лише шляхом порівняння його з іншими товарами-аналогами. Головний критерій при виборі зразка для порівняння - його безумовне лідерство на ринку, а так само його найбільш повна відповідність тій же групі, до якого ставиться оцінюваний товар.

Після вибору зразка приступають до визначення набору підметів оцінці й порівнянню споживчих і економічних параметрів.

Споживчі властивості, з яких складається корисний ефект товару, описуються комплексом “твердих” і “м'яких” споживчих параметрів.

“Тверді” параметри описують найважливіші функції товару й основні характеристики, задані конструктивними особливостями виробу (потужність, надійність, енергоємність).

“М'які” параметри характеризують естетичні властивості товару (дизайн, колір, упакування), а так само рівень сервісного обслуговування.

Найпоширенішим параметром, що відбиває економічні властивості товару, є “ціна споживання”. Вона являє собою об'єм засобів, необхідних споживачеві протягом усього терміну служби товару:

, (2.19)

де m - кількість економічних параметрів;

С - економічні параметри (ціна, витрати на транспортування, установку, навчання персоналу, експлуатацію).

Визначивши набір споживчих і економічних параметрів, установимо їхню ієрархію, висуваючи на перший план ті, що мають найбільшу значимість для споживача.

Шляхом порівняння споживчих і економічних властивостей розрахуємо “параметричні індекси”, що показують у відсотковому відношенні кількість оцінюваного товару по конкретному параметрі товару-зразка. Потім, на основі “параметричних індексів” розраховуємо зведені індекси для споживчих і економічних властивостей

aj(i)*ij(ji), (2.20)

де n(m) - число аналізованих параметрів;

n - споживчих, m - економічних;

aj(i) - вага кожного параметра;

ij(ji) - параметричний індекс j-го споживчого й i-го економічного параметра.

Зведені індекси дають інтегральний показник відносної конкурентоспроможності.

I = Iтехн / Iекон , (2.21)

де Iтехн - інтегральний показник технічних характеристик;

Iекон - інтегральний показник економічних характеристик.

Якщо I >1, аналізований виріб перевершує зразок, якщо I <1, то воно уступає йому, I = 1, то товари однакові по конкурентоспроможності.

Оцінка конкурентоспроможності верстатів наведена в таблиці 2.3:

Таблиця 2.3. Оцінка конкурентоспроможності вальцешліфувальних верстатів

Показники	ВАТ “Хар-верст”	“Herku-les”	Параме-тричний індекс	ВАТ “Хар-верст”	“Wald-rich Siegen”	Параме-тричний індекс	Вагомість показника
1	2	3	4	5	6	7	8
Вага установле-ної заготовки, тон.	70	300	0,23	70	250	0,28	0,40
Діаметр поверхні заготовки, мм	2500	3000	0,83	2500	30000	0,083	0,33
Довжина заготовки, мм	17000	20000	0,85	17000	20000	0,85	0,27
Ціна, млн.євро	1,5	2,5	0,6	1,5	4	0,38	1,0
Iтехн			0,59			0,37
I екон			0,6			0,38
Іі			0,98			0,97

Як видно з таблиці 2.3, верстати виробництва ВАТ “Харверст” не конкурентоспроможні у порівнянні з зарубіжними верстатами. Технічні характеристики набагато гірші, але перевагою є набагато нижча ціна на продукцію, ніж у конкурентів, що надає змогу підприємству “Харверст” конкурувати на світовому ринку.

Наступним конкурентом за цією групою обладнання є ВАТ “КЗТВ” (Україна, м.Краматорськ). Підприємство спеціалізується на виготовленні унікального важкого токарного обладнання, в тому числі й вальцетокарних верстатів.