Проектний аналіз

Існування нескінченої різноманітності технологій, технічних і ресурсних альтернатив проектів, що розглядаються, ускладнює можливість проведення технічного аналізу за єдиною схемою. Як правило, ті методичні рекомендації підготовки технічних аспектів проектів, що зустрічаються в літературі, містять не методику проведення технічного аналізу, а пропонують перелік питань, відповіді на які дозволять оцінити технічну життєздатність проекту. Такий перелік, деталізований на підпитання, дозволяє аналітику зібрати необхідну інформацію для прийняття рішення про можливість реалізації проекту за певних умов його здійснення.

Технічний аналіз проекту проводять у кілька етапів. Можна запропонувати таку схему виконання робіт з оцінки технічних аспектів проекту:

· визначення місцезнаходження проекту та об'єкта його будівництва; · обґрунтування вибору масштабу підприємства та проектних обсягів виробництва; · вибір технології виробництва та устаткування; · ідентифікація інфраструктури об'єкта проектування; · розробка проектної документації; · підготовка графіка здійснення проекту; · підготовка, освоєння та забезпечення якості виробництва, встановлення стандартів і норм виробництва; · оцінка витрат на здійснення та експлуатацію проекту · проектування матеріально-технічного постачання проекту; · розрахунок витрат виробництва та збуту продукції проекту.

Рис. 7. Основні аспекти технічного аналізу проекту

Безперечно, обсяг робіт на кожному етапі залежить від розміру, складності та виду проекту. Оскільки різноманітність типів проектів і діапазон технічних варіантів їх рішень не дозволяє узагальнити рекомендації щодо підготовки технічного аналізу проекту, наведемо приблизний зміст робіт, які необхідно виконати при технічній підготовці проекту (див. табл. 2).

Таблиця 2 ЗМІСТ РОБІТ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОВЕДЕННЯ ТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОЕКТУ

Етап технічного аналізу	Зміст робіт, які виконуються на даному етапі
Визначення місцезнаходження проекту та об'єкта будівництва проекту	Аналіз різних варіантів місця реалізації об'єкта будівництва проекту з урахуванням критеріїв наявності та розташування:
	· земельної ділянки;
	· сировини;
	· ринків збуту;
	· комунальних послуг;
	· транспортної та комунальної інфраструктури, робочої сили.
Обґрунтування вибору масштабу проекту	Характеристика проекту з точки зору ефективного обсягу виробництва підприємства:
	· оцінка місткості внутрішніх і зовнішніх ринків збуту та їх очікуваний зріст;
	· розрахунок витрат на будівництво та експлуатацію альтернативних варіантів підприємства з різною виробничою потужністю;
	· оцінка економії на масштабах при збільшенні обсягу випуску продукції;
	· встановлення можливих екологічних і соціальних обмежень та оцінка їх впливу на масштаб проекту;
	· оцінка ризиків великомасштабних виробництв.
Вибір технології виробництва та устаткування	Обґрунтування вибору технологічного процесу, виходячи з його адекватності:
	· наявності та вартості сировинних ресурсів, що застосовуються;
	· якості кінцевого продукту;
	· відпрацьованості застосовуваної технології;
	· можливості розширення виробництва;
	· вимог екологічних стандартів;
	· рівня операційних витрат.
Етап технічного аналізу	Зміст робіт, які виконуються на даному етапі
	Вивчення можливості та умов купівлі устаткування:
	· строки та умови виготовлення і постачання устаткування;
	· умови транспортування, монтажу, налагодження устаткування;
	· обслуговування, ремонт та експлуатація устаткування;
	· розробка заходів, необхідних для підтримки визначеної якості продуктивної праці устаткування (якість сировини, рівень кваліфікації робочої сили).
Ідентифікація інфраструктури об'єкта проектування	Характеристика вимог проекту до інфраструктури:
	· наявність основних і допоміжних приміщень;
	· відповідність ступеня розвитку комунікацій вимогам технології проекту;
	· необхідний обсяг та якість комунальних послуг (електроенергія, водопостачання, каналізація);
	· забезпечення транспортними комунікаціями;
	· рівень розвинутості соціальної інфраструктури (житло, магазини, об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури).
Розробка проектної документації	Команда, яка здійснює підготовку проекту, повинна:
	· розробити чи придбати необхідну робочу документацію для проектування, будівництва та запуску об'єкта в експлуатацію;
	· оголосити та провести тендери, обрати підрядників виконання проекту.
	Розробка проектної документації включає техніко-економічне обґрунтування проекту будівництва та підготовку робочої документації.
Підготовка графіка здійснення проекту	Планування здійснення проекту відображає інжинірингові заходи, що сприяють реалізації проекту:
	· придбання та підготовка земельної ділянки;
	· спорудження об'єкта та необхідних інфраструктурних комунікацій;
	· порядок оснащення устаткуванням;
	· запуск в експлуатацію;
	· організація контролю на всіх стадіях здійснення проекту.
Етап технічного аналізу	Зміст робіт, які виконуються на даному етапі
Підготовка, освоєння та забезпечення якості виробництва	Розробка заходів, які забезпечують:
	· підготовку робочої сили необхідної кваліфікації та кількості;
	· наявність і рівень якості сировини, матеріалів, запасних частин;
	· розробку виробничих стандартів, що сприятиме контролю за їх виконанням на всіх етапах реалізації проекту.
Оцінка витрат на здійснення та експлуатацію проекту	Розрахунок капітальних і поточних витрат, які плануються для реалізації проекту та включають витрати на:
	· придбання земельної ділянки та її підготовку;
	· будівництво будівель та споруд;
	· придбання, поставку та обслуговування устаткування;
	· купівлю ліцензій;
	· підготовку виробництва;
	· виплату процентів по кредитах.
Проектування матеріально-технічного постачання проекту	Організація постачання містить:
	· планування та організацію процесу закупівлі;
	· визначення видів, кількості товарів і послуг, що необхідно придбати;
	· визначення постачальників, розміщення замовлень та укладання угод;
	· здійснення контролю за поставками.
Розрахунок витрат виробництва та збуту продукції проекту	Розрахунок витрат на виробництво продукції проекту та її збут включає:
	· вартість сировини, матеріалів і комплектуючих;
	· основну та додаткову заробітну плату;
	· комунальні витрати;
	· страхові внески;
	· цехові та заводські накладні витрати;
	· збутові витрати.

Незалежно від специфічного характеру кожного проекту найважливішими аспектами його технічної підготовки, які потребують особливо пильної уваги спеціалістів, є місцезнаходження проекту, масштаб виробництва та строки здійснення проекту, вибір технологічного процесу та ступеня механізації, інфраструктура, розрахунок капітальних і поточних витрат проекту.

2.3 ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МАСШТАБУ ПРОЕКТУ

У разі розробки проекту будівництва нового підприємства, як правило, виникає проблема пошуку та вибору оптимального місцерозташування об'єкта.

Основними критеріями визначення раціонального розміщення підприємства є наявність сировинної та ресурсної баз, близькість центрів споживання і присутність основних елементів інфраструктури.

Промислове підприємство може бути розташоване біля джерела сировини, енергії, основних ринків збуту чи виробничої інфраструктури, необхідної для успішної реалізації проекту. Виходячи з цих вимог необхідно досягти компроміс та узгодити інтереси при проектуванні місцезнаходження об'єкта будівництва.

При розгляді місцезнаходження об'єкта будівництва проектний аналіз не обмежується територією окремої держави, оскільки альтернативні варіанти географічного регіону обов'язково повинні досліджуватися з точки зору інституційних переваг (політична стабільність, загальноекономічна привабливість країни чи регіону, інвестиційний клімат, податкове поле та ін.).

Після вибору географічного регіону для реалізації проекту
перед аналітиками постає проблема обґрунтування конкретного місця знаходження проекту -- пошук земельної ділянки. Її вибір зумовлюється перш за все наявністю сировини та основних ринків ресурсів і товарів. Розгляд альтернатив здійснюється, виходячи з визначення витрат на транспортування, виробництво і збут при виробництві у різних місцях знаходження об'єкта та їх мінімізації. Техніко-економічне обґрунтування проекту повинно давати достовірні дані, що сировина для виробничого процесу такої якості і у такій кількості буде завжди в розпорядженні, як того вимагає технологія, що розглядається. Ідеальний варіант, коли сировина надходитиме з вітчизняного джерела, а ідеальним джерелом сировини, в свою чергу, були б побічні продукти існуючого виробничого процесу тієї компанії, яка або викидає їх як відходи, або продає за дуже низькою ціною.

При аналізі джерел сировини необхідно визначити:

· скільки є потенційних постачальників сировини;

· яка виробнича потужність кожного з них;

· чи є сезонна зміна у постачанні сировини;

· яка якість сировини; чи відповідає вона вимогам технології;

· скільки інших виробників конкурують за сировину;

· яка поточна ціна на сировину і як вона може змінитися в майбутньому;

· які методи та вартість перевезення сировини;

· які імпортні мита на сировину;

· чи є якийсь ризик для довкілля, пов'язаний з перевезенням та зберіганням сировини;

· якими можуть бути політичні та економічні взаємовідносини між країнами, постачальниками та споживачами сировини в майбутньому, що можна передбачити; чи вплине це на постачання.

Іноді вибір місцерозташування проекту диктується унікальністю рішень його завдань (будівництво порту, гідроелектростанції, зрошуваних систем і т. ін.), що потребують певних фізичних природних характеристик. Трудомісткі технології, що вимагають використовувати висококваліфіковані кадри, логічно призводять до розміщення проекту в районах з достатньою кількістю кваліфікованої робочої сили необхідного рівня. Соціальні проекти залежать від ступеня розвитку соціальної інфраструктури, щільності населення, кількості та розташування установ соціальної сфери.
У випадках, коли метою проекту є досягнення розвитку того чи іншого регіону, освоєння природних скарбів чи захисту навколишнього середовища, практично відсутні альтернативні варіанти регіону реалізації проекту. Як правило, у виборі місцерозташування об'єктів таких проектів значну роль відіграють державні установи. У більшості випадків вибір місцерозташування проекту пов'язаний з необхідністю досягнення компромісу між тими чи іншими умовами реалізації проекту, оскільки кожний запропонований варіант місця знаходження проекту має свої переваги і недоліки, які необхідно оцінити та порівняти за допомогою чистої теперішньої вартості. Аналітик повинен обрати такий варіант розміщення об'єкта будівництва, який забезпечує максимальний рівень доходу. Під масштабом (чи розміром) проекту розуміють ту виробничу потужність, що дозволяє в заданих умовах виробляти певний обсяг продукції у визначений час.

При аналізі масштабів виробництва пильну увагу аналітиків повинні привернути такі фактори: місткість ринку збуту продукції, екологічні бар'єри, здатність організації реалізовувати великі проекти, технологічні ризики, можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефекту масштабу.

При обґрунтуванні вибору розміру виробничих потужностей проектів, які орієнтовані на випуск промислової та сільськогосподарської продукції, необхідно звернутися до комерційної інформації щодо ринка продукції, яка була підготовлена під час маркетингового аналізу проекту. Одна з найпоширеніших причин поразки проекту, особливо промислового, є те, що підприємство виявляється занадто великим для цього ринку. Оскільки виробнича потужність підприємства повинна ґрунтуватися на потенційному попиті на цю продукцію, місткість ринку збуту є практично комерційною межею можливого рівня випуску продукції.

Інший фактор, який має вирішальне значення при виборі виробничої потужності, -- екологічні обмеження та безпека навколишнього середовища. Реалізація великих проектів, що пов'язані із забрудненням повітряного басейну чи водного простору, в окремих регіонах можуть бути неприпустимі через неможливість запобігання цим небезпечним наслідкам.
При виборі розміру проекту необхідно враховувати здатність організації управляти великим проектом на всіх його стадіях, тобто її адміністративні можливості, рівень менеджменту, наявність досвіду реалізації масштабних проектів. Цей фактор може стати серйозним бар'єром при визначенні розміру проекту, оскільки у деяких випадках успішна реалізація проектів безпосередньо залежить від рівня менеджменту проектної команди та його досвіду у даній сфері діяльності.

Великі проекти, як правило, супроводжуються не тільки екологічними ризиками, а й відчувають вплив технологічних ризиків. Реалізація проектів, які використовують принципово нову технологію, супроводжується значним технічним ризиком, масштаб якого залежить від розміру проекту. Найбільш поширеними причинами появи технологічних ризиків є недостатня підготовка обслуговуючого персоналу та невідпрацьованість впровадження технологічних комплексів.

Вагомим фактором, що визначає розмір виробничих потужностей проекту, є можливість отримання економії на масштабах за рахунок зниження собівартості одиниці випуску продукції внаслідок зростання обсягів її випуску. В умовах, коли проект націлений на задоволення платоспроможного попиту, зниження витрат на випуск продукції може забезпечить проекту вищий конкурентний статус. Але необхідно пам'ятати, що ефект масштабу -- це явище, яке характерне для великих підприємств металургійної, автомобільної, машинобудівної та іншої галузі промисловості.

Наступним фактором, що впливає на розмір проекту, є сума інвестиції, яку потребує проект. Проект може фінансуватися за рахунок залучення кредитних ресурсів донорських організацій чи інших інвесторів. Однією з можливих умов фінансування таких проектів є величина інвестицій і загальна вартість проекту, котра не повинна бути менша за встановлену величину (так, Європейський банк реконструкції та розвитку фінансує проекти вартістю понад 1 млн доларів США).

При визначенні масштабу проекту необхідно враховувати також час, за який підприємство може досягти проектної потужності, коефіцієнт завантаження та умови нарощування виробництва.

Коефіцієнт завантаження підприємства -- це міра дійсного розміру виробництва, яка досягнута підприємством порівняно з проектною потужністю і характеризує максимальний запроектований обсяг виробництва. Наприклад, цементний завод, запроектований виробляти максимум 520 000 тонн цементу на рік, насправді виробляє 416 000 тонн на рік. У даному випадку проектна потужність цементного заводу -- 520 000 тонн на рік, а його коефіцієнт завантаження -- 80% (416 000 -- це 80% від 520 000).

Період нарощування виробництва -- час, в якому досягається запланована проектна потужність підприємства. На рис. 8 показана динаміка коефіцієнта завантаження на типовому заводі від початку виробництва до моменту досягнення повної завантаженості.

Рис. 8. Динаміка коефіцієнта завантаження підприємства

Найбільш поширеними помилками при проектуванні виробничої потужності є планування недостатнього періоду, необхідного для досягнення проектної потужності, та можливість збереження проектних обсягів виробництва протягом усього строку експлуатації проекту. Перша помилка може спричинити значне зменшення дохідної частини проекту завдяки зростанню витрат на виробництво продукції. Протягом періоду нарощування витрати на виробництво одиниці продукції будуть значно більшими, ніж середні витрати після кілька років експлуатації. Це пояснюється значним обсягом витрат на навчання, матеріали, відходи виробництва.

Друга помилка пов'язана з неправомірною думкою, що підприємство зможе підтримувати досягнуту проектну потужність протягом експлуатаційного періоду. У проектних розрахунках необхідно враховувати, що коефіцієнт завантаження у звичайних умовах господарювання коливається від 90 до 95 %. При порушенні цих правил розрахунку виробничої потужності аналітик отримає цифри, які будуть показувати, що проект працює набагато краще, ніж це насправді можливо. Тому при підготовці технічного аналізу проекту необхідно обґрунтувати не тільки розмір виробництва проекту, але й період досягнення проектної потужності та рівень завантаження у сталий період експлуатації.

2.4 ВИБІР ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА, УСТАТКУВАННЯ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ОБ'ЄКТА ПРОЕКТУВАННЯ

Вибір технології виробництва зумовлений метою проекту,
а також місцевими умовами, в яких проект буде реалізований (наявність і вартість капіталу, сировинних ресурсів, робочої сили), а також фактичним і потенційним рівнем розвитку ринку.

Основними вимогами при виборі технологій є:

· відсутність залежності використання конкретної технології від рівня розвитку країни, де виробляється ця технологія;

· стандартизованість технології, що дозволяє ефективно застосовувати її в інших зовнішніх умовах;

· можливість перепрофілювання технології на використання місцевих ресурсів, що дозволяє виключити залежність від імпорту.

При обґрунтуванні вибору технології необхідно враховувати, який спосіб отримання технології планується обрати.

Існує багато способів придбання технології, які суттєво відрізняються один від одного. Перший спосіб базується на поставці технології як інвестиції іноземного інвестора в загальний бізнес шляхом створення спільного підприємства. Другий спосіб отримання технології -- купівля устаткування і передача технології. Цей метод можливо використовувати при укладанні контрактів «під ключ» чи «продукт у руки», які передбачають не тільки продаж устаткування, але й навчання персоналу, монтаж і запуск устаткування в експлуатацію з доведенням продукції, що виробляється, до належного стандарту якості. Третій спосіб придбання технології -- купівля ліцензійних прав, що дозволяє використовувати сучасні технологічні розробки світових лідерів. Для країн, що розвиваються, існує ще й такий, четвертий спосіб отримання технології -- передача сучасних технологій у межах технічної допомоги. Такий шлях характерний для проектів, які пов'язані з охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я, переробкою сировини та ін.

Аналіз альтернативних технологій проводиться за такою схемою:

· опис технологічного процесу, включаючи докладну характеристику кожного його елементу в експлуатаційних режимах, що вимагаються;

· аналіз порівняльних характеристик технологій, які розглядаються, їх переваг і недоліків та обґрунтування вибору альтернативи;

· оцінка використання даної технології в проектних умовах.

До основних факторів, що впливають на вибір технології, належать (див. рис. 9):

· наявність сировини та її доступність для використання у даному технологічному процесі;

· можливість використання існуючого устаткування;

· задані параметри якості кінцевої продукції;

· визначений масштаб проекту, його технологічна структура, ступінь автоматизації проектного виробництва;

· існуючі екологічні вимоги до виробничого процесу;

· наявність необхідної інфраструктури.

Усі фактори розглядаються з точки зору можливості збільшення дохідності проекту. Адже вибір технології повинен ґрунтуватися перш за все на вартісній оцінці ресурсів, що використовуються, оскільки у промислово розвинених країнах, де вартість робочої сили дуже висока, перевага віддається капіталомістким технологіям, а в аграрних країнах, які розвиваються, внаслідок низької ціни праці капіталомісткі технології будуть неефективними через високу вартість проекту.

При розгляді альтернатив необхідно порівняти технології учасників тендеру за такими критеріями, як ціни, переваги й недоліки, а вже потім обґрунтувати вибір технології, що найбільш відповідає умовам, в яких реалізовуватиметься проект. Варіанти, що пропонуються до розгляду, також можуть включати ринкові прогнози, проектування прибутку, короткострокове і довгострокове зобов'язання технічної допомоги та звіт учасників тендеру про попередній досвід у застосуванні технології, особливо в аналогічних умовах господарювання та бажано в такому ж масштабі.

Рис. 9. Фактори, які впливають на вибір технології

вибору технології слід визначити, яке саме устаткування буде використано для реалізації проекту. По суті, вибір устаткування обумовлений ще на етапі вибору технології проекту. Потреба в машинах та обладнанні базується на розрахованій виробничій потужності та обраній технології.

Головними принципами визначення потреби в устаткуванні є: номінальна потужність устаткування; можливості даного устаткування (ступінь навантаження на різних технологічних етапах виробництва); ступінь завантаження устаткування (кількість машино-годин роботи кожної з груп обладнання); планова виробнича програма, яка запроектована у проекті.
Вибір устаткування завжди треба проводити, враховуючи існуючі обмеження: квоти на споживання сировинних матеріалів, складність імпортування окремих видів устаткування, державна політика підтримки вітчизняних виробників, яка обмежує використання імпортної сировини чи устаткування.

Політика переходу до автоматизованих технологій передбачає розширення застосування автоматизованого, робототехнічного устаткування, що дозволить замінити ручну працю машинною. Особливістю українського ринку є відносна невигідність використання автоматизованих технологій, орієнтованих на новітнє обладнання, яке дорого коштує, за наявності дешевої висококваліфікованої робочої сили.

Перелік виробничих машин та устаткування, необхідний для реалізації проекту, включає як промислове (технологічне), так і електричне, контрольно-вимірювальне, транспортне устаткування, придатне для задоволення вимог кожного етапу виробництва: від одержання сировини до відвантаження готової продукції. Для різних одиниць технологічного устаткування дається оцінка інвестиційних витрат за схемою:

Найменування устаткування	Кількість	Питомі витрати	Витрати
			в іноземній валюті	у національній валюті	всього
Виробниче
Електричне
Контрольно-вимірювальне Транспортне

Оскільки забезпечення запасними частинами і ремонт устаткування повинні бути обов'язково включені до розділу постачання устаткування, предметів та інструментів, що забезпечують технологічний процес, слід потурбуватися про їх необхідний запас.

Вибір устаткування передбачає обов'язкові розрахунки вартості імпортного устаткування на основі цін СІФ, що включає
витрати на розвантаження, внутрішні перевезення, страхування та доставку на ділянку реалізації проекту. Як правило, облік витрат на монтаж та установку планується в розмірі від 2 до 10% залежно від особливостей устаткування і характеру монтажу.

Наявність розвинутої та різноманітної економічної й соціальної інфраструктур часом має вирішальне значення для реалізації проекту. Технічно-економічне обґрунтування проекту повинно визначити ключові вимоги до інфраструктури, які є похідними від обраної технології. Можливості реалізації проекту розглядаються як з точки зору наявності інфраструктури, так і необхідності її додаткового створення, включаючи всі необхідні елементи інфраструктурного забезпечення та їх якість.

Технологічна інфраструктура забезпечує проект виробничими, складськими і допоміжними соціально-побутовими приміщеннями. Дуже важливу роль відіграють водопостачання, каналізація, енергозабезпечення. Недостатня їх кількість, незадовільна якість, обмеження у споживанні можуть стати серйозною перешкодою для реалізації проекту. Отже, технічна підготовка проекту -- це насамперед наявність необхідної кількості та якості за певну вартість води, електричної енергії, палива, а також засобів обслуговування для звільнення від проектних відходів. Ці показники щодо води особливо важливі, коли аналізуються альтернативні технології, оскільки одна технологія може вимагати більше або менше води, або води різного рівня чистоти.

Одним з елементів інфраструктури, які аналітик повинен обов'язково проаналізувати під час технічної розробки проекту, є транспортні засоби (залізничні, повітряні, водні чи шосейні), які використовуватимуться для постачання сировини та збуту продукції. Наявність транспортних засобів може стати визначною причиною прийняття чи відхилення проекту у тому чи іншому регіоні.

Для успішної реалізації проекту, особливо, якщо це пов'язане з міжнародним співробітництвом, необхідно мати сучасні телекомунікаційні системи. У світі рівень конкурентоспроможності значною мірою визначається саме здатністю моментально передавати та обробляти інформацію. Тому телефонна, факсимільна та модемна системи відіграють неабияку роль у процесі управління проектом.

2.5 ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ПРОЕКТУ

Підготовка проекту залежно від ступеня його складності здійснюється особисто виконавцем або консалтинговими, інжиніринговими фірмами чи спеціальними проектними організаціями, які мають ліцензію на проведення відповідних видів робіт.

Слід зауважити, що підготовка проекту передбачає виконання операцій, що потребують спеціальних знань і досвіду, -- розробка проектної документації, вибір підрядників, формування проектних команд, організація будівництва об'єкта.

Управління розробкою проекту включає: вибір проектувальників та укладання контрактів за результатами конкурсу, планування і виконання проектно-конструкторських робіт і послуг, проектування та узгодження проектно-кошторисної документації.

Проектно-конструкторські роботи містять детальну компоновку будівельних об'єктів, обладнання і виробничих процесів,
а також потоків матеріалів та зв'язків між різними етапами виробництва.

Характер та обсяг цих робіт залежать від ступеня технологічної складності проекту. Однак усі проекти повинні у цій частині мати визначені функціональні взаємозв'язки між різними процесами та етапами виробництва, що включає рух потоків матеріалів на усіх виробничих етапах.

Розробка проектної документації здійснюється на підставі нормативної бази, яка регламентує питання будівництва підприємств і споруд. У проектній документації деталізуються та уточнюються вже прийняті техніко-економічні характеристики проекту. Планування підприємства та основні проектно-конструкторські роботи дозволяють фінансово оцінити проект та його альтернативи з точки зору функціональних схем, пов'язаних з місцем розташування основних будівель, транспортних комунікацій і допоміжних приміщень, а також діаграми матеріальних потоків.

Рис. 10. Етапи розробки проектної документації

Зміст вихідної інформації визначається залежно від вигляду і масштабів запланованої діяльності об'єкта, кількості та видів ресурсів, що використовуються, особливостей екологічної ситуації.

Рис. 11. Заходи з розробки проектної документації

Розробка проектної документації здійснюється за наявності рішень про попереднє узгодження місця розташування об'єкта на підставі обґрунтування інвестицій в будівництво чи передпроектних матеріалів, договору та завдання на проектування. Робоча документація розробляється відповідно до державних стандартів системи проектної документації для будівництва та уточнюється замовником і проектувальником у контракті.
Управління реалізацією проекту охоплює матеріально-технічну підготовку проекту, організацію підрядних торгів та укладання договорів на виконання різних видів робіт за проектом (договір підряду) і закупівель устаткування та матеріалів (договір постачання).

Матеріально-технічна підготовка проекту передбачає виконання таких видів робіт за проектом:

· підготовка специфікацій і технічних умов, що визначають кількість та якість необхідного устаткування, машин, механізмів, матеріалів і послуг;

· планування та організація процесу закупівлі;

· вивчення можливих джерел закупівлі ресурсів та переговори з можливими постачальниками;

· попередній відбір учасників торгів;

· підготовка документів для торгів;

· проведення торгів та вибір контрактерів;

· розміщення замовлень, у тому числі переговори про постачання;

· контроль за постачанням (своєчасність, комплектність, кількість та якість) з вжиттям необхідних заходів у разі появи відхилень;

· розв'язання конфліктів;

· встановлення умов взаєморозрахунку;

· найм на роботу підрядників, консультантів;

· планування постачання;

· організація бухгалтерського обліку;

· доставка, прийняття та зберігання товару;

· облік і контроль доставки.

Усі ці роботи очолює служба керівника проекту, яка працює в контакті з усіма іншими підприємствами та організаціями, що забезпечують проект ресурсами. Для визначення всього комплексу робіт за проектом, оцінки його параметрів та виявлення взаємозв'язків між роботами використовують сітьові моделі, які є досить популярним інструментом планування проекту.
При підготовці технічної частини аналізу проекту аналітики повинні розрахувати основні витрати, які виникають при реалізації проекту. Під час попередньої оцінки витрат іноді можна використовувати певні співвідношення. Так, для виробничих проектів приймають, що вага обладнання та устаткування становить приблизно половину у планових загальних інвестиційних витратах, при цьому частка основного обладнання -- близько 30%, будівлі та споруди -- близько 10--15%, інфраструктурні споруди -- не більш 10%. Однак наведені процентні показники можуть значно коливатися залежно від типу проекту та галузі, в якій він здійснюється.

Досвід підготовки проектів свідчить, що інвестиційні витрати звичайно включають капітальні (передінвестиційні дослідження та підготовчі роботи; витрати, пов'язані з вибором, підготовкою та освоєнням майданчика; цивільним будівництвом, інфраструктурою, придбанням технології, устаткування, будівельно-монтажними та пусконалагоджувальними роботами) та поточні (витрати на підготовку кадрів, накладні витрати та оборотні кошти). Приблизний перелік витрат, які характерні для проектів, пов'язаних з будівництвом нових виробничих потужностей, наведено у табл. 3.

Таблиця 3 ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ВИТРАТ ЗА ПРОЕКТОМ

Стаття витрат	Можливі види витрат, які містить дана стаття
Витрати, пов'язані з вибором майданчика	· Купівля землі та витрати, які супроводжують її
	· Дослідження ґрунту
	· Дослідження настання можливих небезпек (землетрус, повінь, буря)
Витрати з підготовки та освоєння майданчика	· Розміщення та переміщення конструкцій, труб, кабелів, ліній електропередач, доріг
	· Зруйнування та усунення існуючих конструкцій
	· Знесення будівель і земельні роботи
	· Вирівнювання майданчика, підготовка поверхні ґрунту для проведення запланованих робіт
	· Відведення потоків
	· Поліпшення або перенесення автомобільних доріг
	· Будівництво (за необхідністю) чи поліпшення залізничних гілок, доків, причалів тощо
	· Прокладання траншей для труб
	· Водо- та енергопостачання
	· Усунення впливу стічних вод та відходів
	· Наявність засобів зв'язку та телекомунікацій
	· Оформлення ландшафту (насадження рослин, укладання дерну, обладнання водних басейнів)
Витрати на цивільне будівництво	· Виконання зовнішніх робіт: підготовка котловану, фундаменту, укріплення ґрунту, дренаж, зниження рівня ґрунтових вод, штабелювання місця, спорудження пандусів, фундаментів для важкого устаткування
	· Будівництво будівель підприємства, складів, сховищ, офісів, лабораторій, об'єктів соціальної інфраструктури (медпункт, їдальня, жилі будинки тощо), гаражів, під'їзних колій
	· Забезпечення безпеки ділянки, загороди
	· Освітлення доріг
	· Проведення трубо- та кабелепроводів
	· Поновлення землі, ландшафту
Стаття витрат	Можливі види витрат, які містить дана стаття
Витрати на основне виробництво	· Витрати на придбання машин та устаткування для основного виробництва, устаткування, яке забезпечує протипожежну безпеку, контрольно-вимірювальних приладів
	· Витрати на спецмонтаж устаткування, огляд та випробовування
	· Витрати на вентиляцію, устаткування для обробки стічних вод, систему трубопроводів і клапанів
	· Витрати на розробку та випробовування пробних зразків
Витрати на допоміжне виробництво та устаткування	· Витрати на встановлення парогенераторного, енергетичного та іншого допоміжного устаткування, трансформаторів
	· Витрати на водопостачання, опалення, освітлення, обробку, усунення скидів
	· Витрати на внутрішній транспорт, конвеєрне транспортування, зберігання матеріалів
	· Витрати на допоміжні матеріали, паливо, проміжні та готові матеріали
	· Витрати на холодильне устаткування
	· Витрати на устаткування для технічного обслуговування, ремонту, випробувального устаткування, телекомунікацій та зв'язку
	· Витрати на експлуатацію та технічне обслуговування, інструкції, креслення
Витрати на проектно-конструкторські роботи	· Витрати на основне і детальне проектування, оплату праці консультантів та експертів
	· Витрати на моделі, проектування прототипів
прямі витрати на здійснення проекту	· Витрати на підготовку документів з пропозиціями щодо спорудження об'єктів цивільного будівництва
	· Витрати на організацію та проведення консультацій, переговорів і закупівель
	· Витрати на інспекцію та нагляд за будівництвом, пуском
	· Витрати на транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи
Підготовка кадрів	· Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів
	· Витрати на підвищення кваліфікації кадрів
Стаття витрат	Можливі види витрат, які містить дана стаття
Накладні витрати	· Загальнозаводські та адміністративні витрати:
	технічне обслуговування обладнання;
	витрати на утримання транспорту;
	страхування;
	витрати на утримання адміністративного та обслуговуючого персоналу;
	лізингові платежі;
	податки на майно;
	роялті, ліцензійні платежі;
	витрати на охорону навколишнього середовища;
	амортизаційні відрахування
	· Маркетингові накладні витрати:
	витрати на зарплату персоналу збутової та маркетингової служби;
	витрати на рекламу
Обігові кошти	· Витрати на придбання пускової партії сировини та матеріалів для виробництва і виробничої інфраструктури
	· Витрати на утримання штату підприємства на період будівництва та експлуатаційних випробувань

Прогнозування витрат є квінтесенцією підготовки технічного аналізу проекту. Це дозволяє визначити, які витрати будуть супроводжувати проект на стадіях його підготовки та експлуатації. Зіставлення інформації, яку аналітики отримують під час маркетингового аналізу, з даними технічного розділу дозволяють визначити доцільність подальшої розробки даного проекту. Проведення технічного аналізу має на меті обґрунтування технічної здійснюваності проекту та встановлення рівня капітальних і поточних витрат за ним.

Виконання технічного аналізу проекту передбачає проведення обґрунтування місцезнаходження проекту та його допоміжних виробництв, визначення масштабу, строків здійснення проекту з урахуванням можливих змін на ринку продукції, розробку проекту, підготовку проектної схеми підприємства та графіка виконання проекту, встановлення стандартів і норм виробництва, процедур запуску нового виробництва, проектування матеріально-технічного забезпечення проекту та його технічної інфраструктури, визначення умов експлуатації та ремонту обладнання.

Порядок проведення технічного аналізу проекту:

· визначення місцезнаходження проекту та об'єкта будівництва;

· обґрунтування вибору масштабу підприємства та проектних обсягів виробництва;

· вибір технології виробництва та устаткування;

· ідентифікація інфраструктури об'єкта проектування;

· розробка проектної документації;

· підготовка графіка здійснення проекту;

· підготовка, освоєння та забезпечення якості виробництва, встановлення стандартів і норм виробництва;

· оцінка витрат на здійснення та експлуатацію проекту;

· проектування матеріально-технічного постачання проекту;

· розрахунок витрат виробництва та збуту продукції проекту.

Основними критеріями визначення раціонального розміщення проекту є наявність сировини та ресурсів, близькість центрів споживання та існування основних елементів інфраструктури. На визначення масштабу виробництва впливають: місткість ринку збуту продукції, екологічні бар'єри, здатність організації реалізовувати великі проекти, технологічні ризики та можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефекту масштабу.
До основних факторів, що впливають на вибір технології, належать наявність сировини та її доступність для використання у даному технологічному процесі; можливість застосування існуючого устаткування; досягнення заданих параметрів якості кінцевої продукції; визначення масштабу проекту, його технологічної структури, ступеня автоматизації проектного виробництва; існуючі екологічні вимоги до виробничого процесу; наявність необхідної інфраструктури.

Можливості реалізації проекту значною мірою залежать від наявності та якості всіх елементів інфраструктурного забезпечення: виробничих, складських та соціально-побутових приміщень, водопостачання, каналізації, енергозабезпечення, телекомунікаційних систем.

Управління розробкою проекту включає: вибір проектувальників та укладання контрактів за результатами конкурсу, планування і виконання проектно-конструкторських робіт і послуг, проектування та узгодження проектно-кошторисної документації.

1. Мета і суть проведення технічного аналізу.

2. Складові технічного аналізу.

3. Основні підходи до вибору місцерозташування проекту.

4. Які основні фактори впливають на масштаб проекту?

5. Які вимоги висувають аналітики при відборі технології проекту, що впливає на цей вибір?

6. Яке значення має інфраструктура проекту при технічній оцінці останнього?

7. Основні компоненти підготовчої роботи по проекту.

8. Види витрат за проектом та їх складові.

Проблемна ситуація

Маркетингові дослідження виявили незадоволений попит на нові види продукцій А, В, С, який зараз насичується за допомогою постачання імпорту. Проведений аналіз дозволяє припустити, що попит на ці товари має стійкий характер, а місткість ринку на ці види продукції становить: для товару А -- 500 тис. шт. на рік, В -- 4 млн шт., С -- 200 тис. шт. Однак очікується, що ці дані, які характеризують максимальний попит на продукцію, мають коливання по роках проекту (рис. 12).

Проект виробництва товарів А, В, С передбачається реалізовувати в регіоні (карту регіону подано на рис. 13) з добре розвинутою транспортною мережею (залізнична колія, шосе) та достатніми родовищами сировини, необхідної для виготовлення зазначених товарів.

Рис. 12. Зміна рівня попиту (частка від найбільшого обсягу попиту)

Запаси корисних копалин для виробництва необхідної сировини в існуючих родовищах досить великі. Проте умови їх розробки визначають вплив масштабу видобутку на вартість сировини. Граничні витрати видобутку 1 кг сировини подані на рис. 14. Для повного наповнення ринку товаром А інвестиційні витрати для його виробництва становлять 25 млн грн., товарів В і С -- відповідно 40 та 15 млн грн. Витрата сировини і вага одиниці продукції подані у табл 4. Найбільший видобуток сировини з одного родовища для товару А становить 2,5 тис. тонн на рік, товару В -- 5,0 тис. тонн, товару С -- 1,5 тис. тонн.

Таблиця 4 ВИТРАТИ СИРОВИНИ ТА ВАГА ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ ПО ГРУПАХ ТОВАРІВ

Вид продукції	Вага
	сировини, кг/од.	одиниці продукції, кг/од.
А	7,5	5,0
В	2,0	0,3
С	12	10,0

Таблиця 5 ВИТРАТИ НА ТРАНСПОРТУВАННЯ ВАНТАЖІВ,
БУДІВНИЦТВО ТА РЕКОНСТРУКЦІЮ ДОРІГ

Вид транспорту	Будівництво, грн./кв.м	Реконструкція, грн./кв.м	Транспортування, грн./т ? км
Залізничний	30		0,1-0,3
Автомобільний	1,5	8,0	0,2-0,4

Рис. 13. Карта регіону, де проект буде реалізований

Вихідна сировина та продукція можуть доставлятися на підприємство і ринки збуту автомобільним чи залізничним транспортом.
У табл. 5 наведені витрати на будівництво транспортних магістралей, їх ремонт та витрати на транспортування 1 т/км вантажу.
За умовами експлуатації автомобільні дороги необхідно реконструювати кожні десять років.

Передбачається, що альтернативна вартість капіталу дорівнює 10%.

· Завдання.

1. Встановіть масштаб проекту. Які фактори вплинули на його розмір?

2. Чи можна визначити життєвий цикл проекту? Якщо так, то який період функціонування проекту? Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Які альтернативні місця розташування проекту? Аргументуйте вибір ділянки проекту. Де б ви збудували підприємство з виробництва товарів А, В, С?

3. ІНСТИТУЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

3.1 МЕТА І ЗАВДАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО АНАЛІЗУ

Досить часто оцінка проекту, його фінансова привабливість базуються на кількісних показниках і вартісних оцінках виробництва та реалізації продукції проекту. При цьому увага концентрується на аналізі технічних і технологічних аспектів виробництва та маркетингових елементів реалізації продукту. Однак було б серйозною помилкою обмежуватися розглядом тільки кількісних величин, оскільки важливим аспектом проектного аналізу є використання некількісних, або нефінансових, характеристик проекту. Як доводить практика, досить часто успіх проекту визначається умовами, в яких він реалізується, ступенем впливу внутрішніх і зовнішніх факторів. Завдання якісної характеристики впливу на проект його зовнішнього середовища, можливість успішної реалізації проекту в заданих умовах бере на себе інституційний аналіз.

Метою проведення інституційного аналізу проекту є визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціокультурних, правових тощо) і внутрішніх (рівня кваліфікації персоналу, залученого до проведення проекту, менеджменту організації, яка здійснює проект, та ін.) факторів на можливість успішної реалізації проекту.

Як основні завдання інституційного аналізу можна виокремити такі:

· аналіз політичної орієнтації та макроекономічної політики уряду;

· ідентифікація цілей проекту та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних;

· оцінка рівня менеджменту проекту та визначення параметрів його успішної реалізації;

· характеристика кадрового потенціалу організації та оцінка його здатності успішно виконати поставлені завдання;

· аналіз узгодженості цілей проекту з інтересами його учасників;

· діагностика організаційної структури і міри її відповідності досягненню результатів проекту.

Рис. 15. Елементи інституційного аналізу

Проведення інституційного аналізу потребує використання особливого методологічного апарату та інструментарію. Так, поряд з методами і моделями кількісних оцінок (описові моделі, які визначають взаємозв'язки між кількома змінними; аналітичні моделі, що характеризують можливі динамічні відхилення; моделі прийняття рішень та ін.) інституційний аналіз вимагає використання методів якісних оцінок і ситуаційного аналізу. Важливе значення для прийняття проектного рішення при проведенні інституційного аналізу проектів мають методи експертних оцінок. Тому аналітики, які використовують методики багатоступінчастих опитувань (метод Дельфі, Кутурова та ін.), повинні прагнути до зниження ступеня суб'єктивізму експертизи та надавати експертним оцінкам кількісних характеристик, що дозволяли б оцінити міру впливу тих чи інших факторів на ефективність проекту.

Складність підготовки даного розділу аналітичної оцінки проекту пов'язана з необхідністю розгляду всієї сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів, що супроводжують проект, та прийняття рішень про можливість його успішного виконання з урахуванням політичних, макроекономічних, організаційних та адміністративних умов.

Різноманіття видів робіт, які провадяться при виконанні інституційного аналізу, дозволяє, з одного боку, ідентифікувати середовище реалізації та експлуатації проекту, аналізувати ступінь впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність здійснення проектних рішень та ефективність проекту, а з іншого, -- розробити програму можливої протидії потенційно від'ємному впливу на проект зовнішніх факторів і необхідності надання технічної допомоги для досягнення встановлених цілей проекту (рис. 15).

3.2 ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ НА ПРОЕКТ

До зовнішнього середовища проекту належать перш за все ті політичні та економічні умови, в яких реалізовуватиметься проект. Безумовно, що правове та соціальне середовища безпосередньо впливають на проект. Зовнішні фактори практично не можуть бути змінені розробниками та менеджерами проекту; фактично вони є системою обмежень, яка повинна враховуватися у процесі підготовки проектних рішень.

З одного боку, зовнішні фактори звужують можливості маневрування та чітко визначають межі проекту, але з іншого боку, їх урахування дозволяє домогтися найбільш сприятливих умов для реалізації проекту.
Практично всі проекти розвитку перебувають під впливом політико-правового поля і макроекономічного регулювання державних структур влади. Необхідно відмітити, що для великомасштабних довгострокових проектів важливе значення мають політичні умови та стабільність політичного курсу держави. Тому аналіз політичних умов, шляхів і методів реформування, а також політичний прогноз являються невід'ємним розділом інституційного аналізу.

Ключовою ланкою, яка визначає зовнішнє середовище проекту, є державна політика та урядове регулювання всіх його аспектів стосовно інвестиційного клімату виробництва, споживання продукції проекту, імпорту, експорту товарів та сировини, що розглядаються, стандартів, обмежень, мита, оподаткування і надання субсидій, існуючих форм стимулювання, кредитного й валютного регулювання.

Важливим напрямом аналізу серед викладених вище є оцінка політики уряду, яка безпосередньо пов'язана з реалізацією проекту. Ідеологія керівництва будь-якої країни повинна базуватися на проведенні такої політики, яка б забезпечувала умови можливого економічного зростання та підвищення соціального добробуту суспільства. Однак на практиці досить часто можна зустріти ситуацію, коли державне регулювання процесів інвестування не стимулює розвиток галузей, регіонів та країни в цілому, а навпаки, створює таке правове середовище, що пригнічує розвиток економіки.

Практика аналізу проектів підтвердила той факт, що на будь-який проект тією чи іншою мірою впливає урядова політика. У деяких випадках проекти здійснюються виключно в тих секторах економіки чи тих галузях, де існують додаткові можливості для успішної їх реалізації.

Так, надання інвесторам податкових кредитів у пріоритетних з точки зору держави галузях може бути причиною стрімкого зростання реінвестицій фондів у цих галузях.

Пріоритетність розвитку агропромислового комплексу може підтримуватись за допомогою політики субсидій виробникам сільгосппродукції та переробному сектору, що робить цей сектор більш привабливим для інвесторів.

Податкова політика, безумовно, являє собою один з основних способів заохочення інвесторів для стимулювання розвитку окремих регіонів і секторів економіки та промисловості. Досвід промислово розвинених країн свідчить, що останнім часом спостерігається значний тиск держави на користь децентралізації промисловості, прагнення знизити міру забруднення регіонів з високою концентрацією промислового виробництва. Через це знання аналітиком державної політики щодо місцерозташування проектів та їх цільового спрямування дозволяє врахувати різні пільги та стимули, різноманітні схеми фінансового стимулювання. Так, деякі країни, що розвиваються, надають прямі субсидії інвесторам окремих галузей промисловості, які розташовуються у певних регіонах. Отже, аналітику варто проаналізувати вплив цих стимулів на економічні показники проекту, який розглядається. Часто інвестиції в зони, що розвивають експортний потенціал, звільняються від сплати податків і можуть бути прибутковими завдяки окремим видам субсидій.

Крім фіскальної політики, яка значною мірою впливає на ефективність проекту та остаточне рішення при його відборі, на інвестиційний процес має активний вплив правове середовище, що визначає умови експортно-імпортних операцій зовнішньоторговельного режиму, валютного регулювання. Законодавча база, яка забезпечує захист інтересів і прав інвесторів, правове поле у сфері трудового права можуть зробити проект економічно збитковим.

Державне регулювання інвестиційної діяльності передбачає:
a наявність системи оподаткування з диференціацією податкових ставок і пільг;

a надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позичок на розвиток окремих територій, галузей, виробництв;

a проведення активної фінансової та кредитної політики, амортизаційної політики та політики ціноутворення;

a встановлення правил користування землею та іншими природними ресурсами;

a контроль за дотриманням державних норм і стандартів;

a визначення умов кредитування та інвестування, регулювання ставки рефінансування;

a наявність правового регулювання взаємовідносин усіх учасників інвестиційної діяльності з метою забезпечення дотримання їх інтересів при реалізації проектів.

У разі, коли проект орієнтовано на виробництво і реалізацію товарів на зовнішньому ринку, увага аналітиків повинна бути приділена вивченню правового поля, яке регламентує умови імпорту-експорту сировини, напівфабрикатів та готової продукції. Аналіз існуючої митної політики дозволяє оцінити ступінь впливу на ефективність проекту наявних митних зборів, податків та доцільність орієнтації на зовнішні ринки збуту продукції чи купівлі сировини і матеріалів.

Невід'ємним елементом оцінки зовнішнього середовища проекту є аналіз соціально-економічних умов у країні та регіоні реалізації проекту. Це пов'язано насамперед із законодавством про умови праці, рівнем соціальної захищеності населення. Умови праці персоналу, залученого до проекту, регламентуються законодавчими актами, угодами з профспілками. Вони повинні відповідати тим національним традиціям країн, де реалізується проект. Регламентація умов праці та відпочинку працівників дозволить аналітикам уникнути такої поширеної помилки, як визначення потреби у трудових ресурсах на основі застосування норм праці, що переважають в індустріальних країнах. Оптимістичні оцінки продуктивності, складені на основі досвіду аналогічних проектних розробок промислово розвинених країн та перенесені у практику країн, які розвиваються, можуть значною мірою підвищити привабливість проекту. Тому розробникам необхідно брати до уваги різницю в кваліфікації, досвідченості, продуктивності праці персоналу, стандартах безпеки праці, включаючи тенденції, що очікуються, та аналізувати їх вплив на інвестиційні й виробничі витрати.
При аналізі проекту необхідно визначити та розглянути всі компоненти по забезпеченню охорони здоров'я і соціальному захисту персоналу, а також оцінити рівень додаткових витрат, необхідних для додержання вимог законодавства про працю.