Загальні проблеми економічної теорії та структура курсу "Мікроекономіка"

Канівський філіал

Черкаського інституту управління

Мікроекономіка

Конспект лекцій

М.П. Шваб

Канів, 2002

Для студентів денної, заочної та дистанційної форм навчання спеціальностей 5.050.111 "Бухгалтерський облік", 5.050.107 "Економіка підприємства", 5.050.202 "Організація виробництва", 5.050.204 "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах"

Зміст

Тема 1. Загальні проблеми економічної теорії

1. Структура курсу "Мікроекономіка"

2. Введення в "Теорію ринкової системи"

3. Виробництво

4. Зміст потреб та їх кваліфікація

5. Поведінка споживачів на ринку

6. Закон рідкості

7. Крива виробничих можливостей

8. Етапи розвитку та функції мікроекономіки

Тема 2. Моделі економіки

1. Економічна система

2. Чистий ринок

3. Командна (планова) економіка

4. Змішана економіка

5. Традиційна економіка

6. Основні проблеми економіки, та їх вирішення в системах

7. Суть ринку

Тема 3. Попит та пропозиція

8. Попит

9. Пропозиція

10. Ринкова рівновага

11. Еластичність попиту

12. Еластичність пропозиції

Тема 4. Поведінка споживача на ринку

1. Корисність

2. Аналіз кривої індиферентності

3. Бюджетна лінія

4. Зміна цін та доходів і бюджетна пряма

5. Ефект доходу та заміщення

Тема 5. Прибуток - ціль діяльності підприємства

1. Виробнича функція

2. Закони спадної граничної продуктивності, ефекту масштабу

3. Види та функція витрат

4. Короткострокові витрати

5. Витрати у довготерміновому періоді

6. Доход і прибуток підприємства

Тема 6. Ринок товарів

1. Досконала (чиста) конкуренція

2. Монопольний ринок

3. Ринок монополістичної конкуренції

4. Олігополія

Тема 7. Ціноутворення на ринках ресурсів

1. Ринок товарів та послуг

2. Ринок природних ресурсів

3. Ринок праці

4. Ринок капіталу

5. Фондовий ринок

Тема 8. Державне регулювання

1. Неспроможність ринку, зовнішні ефекти

2. Причини державного втручання у роботу ринків

3. Нерівність і перерозподіл доходів

4. Суспільний добробут і справедливість

5. Неспроможність державної влади і неспроможність ринків

Тема 1. Загальні проблеми економічної теорії

1. Структура курсу "Мікроекономіка"

Мікроекономіка:

вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів за умов рідкісності ресурсів;

пояснює як і чому приймаються рішення на даному рівні;

досліджує дію економічних суб'єктів;

визначає правила поведінки економічних суб'єктів для вибору оптимальних рішень.

Таблиця 1. Структура курсу

Сума індивідуальних попитів	Сукупний попит	Ринок	Сукупна пропозиція	Сума індивідуальних пропозицій
Теорія поведінки споживача: Благо, корисність; Гранична корисність; Зважена гранична корисність; Споживацький вибір; Карта байдужості; Рівновага потреб	Об'єм попиту; Функція попиту; Ціна попиту; Еластичність попиту; Цінова політика споживача; Конкуренція у споживачів.	Моделі ринку.	Об'єм пропозиції; Функція пропозиції; Ціна пропозиції; Еластичність пропозиції; Цінова політика виробника; Конкуренція серед виробників.	Виробнича функція; Ресурси; Продукт; Прибуток; Затрати; Задачі рівноваги виробника (оптимальне використання ресурсів, максимальне отримання прибутку).

Таблиця 2 Характеристика моделей ринку.

	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Монополія
К-сть підприємств	дуже багато	багато	обмежена 2-5	Мало 1-3
Тип продукту	стандартизов.	диверсифікований	немає значення	Унікальний
Контроль над ціною	ніякого	незначний	обмежений	неповний, сильний
Прибутковість	низька	вище низької	набагато вища	Найвища
Умови вступу в галузь	дуже легко	порівняно легко	наявність перепон	Блокований доступ

Аналогічно розрізняють моделі ринку з точки зору споживачів: 1) чиста конкуренція; 2) монопсонічна конкуренція; 3) Олігопсонія (дуопсонія); 4) монопсонія.

2. Введення в "Теорію ринкової системи"

Економіка - найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається рівень продуктивних сил і економічних відносин.

Позитивна економічна наука формулює наукові уявлення про економічну поведінку, вивчає факти, намагається описати, пояснити і передбачити рух виробництва, зайнятості, доходів тощо, тобто дослідити фактичний стан економіки і спрогнозувати її динаміку. Нормативна економічна наука містить оціночні судження людей стосовно того, якою має бути економіка або який конкретний політичний захід слід рекомендувати для розв'язанні тієї чи іншої проблеми.

Суб'єктами сучасної економіки - домогосподарство, підприємство, , що вступають у виробничі відносини.

Метод економіки - це сукупність способів, прийомів, засобів пізнання виробничих відносин і їх відтворення в системі економічних законів. Система таких прийомів і операцій не може бути довільною. Вона повинна узгоджуватися з об'єктивними законами розвитку самої дійсності. Тому вчення про цю систему прийомів, способів пізнання і перетворення світу вивчає наука методологія.

Економісти виділяють дуже велику кількість методів дослідження цієї великої науки. Основні серед них можна виділити: аналіз; абстракція; перевірка гіпотез; синтез; системний підхід; моделювання; індукція; статистичні методи; експеримент; дедукція; спостереження;

Економічний закон - це внутрішні, необхідні, суттєві, сталі зв'язки між протилежними сторонами, властивостями, ступенями розвитку явищ і процесів економічного життя, за яких (зв'язках) відбувається зародження, функціонування і перехід даної суперечності в її більш розвинуті форми.

Риси економічних законів: 1) економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер; 2) на відміну від законів природи, економічні закони виникають, розвиваються і функціонують лише у процесі економічної діяльності людини - у виробництві, розподілі, обміні і споживанні; 3) економічні закони діють не вічно - більшість з них має тимчасовий, минущий характер, закони природи - вічні; 4) економічний закон не обов'язково буде виконуватися для даного явища, економічний закон описує тенденцію, ймовірність, а закон природи навпаки (наприклад, другий закон Ньютона F = m * a) виражає обов'язковість /якщо збільшити прискорення у 5 разів, інші фактори залишаються сталими (незмінними), то сила обов'язково збільшиться у 5 разів /. Економічні закони незалежні від свідомості, але залежать від свідомої діяльності людей.

Система економічних законів включає чотири їх типи

І) загальноекономічні закони, тобто закони які властиві всім суспільним способам виробництва. Приклад: закон зростання продуктивності праці, закон економії часу; ІІ) закони, що діють в кількох економічних формаціях. Вони діють з моменту виникнення товарного виробництва, тобто з часу розпаду первіснообщинного ладу. Приклад: закон вартості, закон попиту і пропозиції; ІІІ) специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише у межах одного суспільного способу виробництва. Приклад: виробництво прибутку як основна мета всіх суб'єктів підприємницької діяльності; ІV) закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній, або низхідній) суспільного способу виробництва. Приклад: закон утворення монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, тобто з початку ХХ століття.

Економічні категорії - це теоретичний вираз, мисленні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують.

3. Виробництво

Основою життя розвитку суспільства є виробництво, що є процесом дії людини на предмети і сили природи і пристосування їх для задоволення певних потреб. Обмін - це відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до споживачів. Розподіл - це формування доходів суспільства. Споживання - це використання доходів і реалізація корисності речей. Виробництво має колективний суспільний характер.

Необхідність виробництва - потреби людини, що задовольняються шляхом діяльності тієї самої людини.

Виробництво
Матеріальне виробництво	Нематеріальне виробництво
Матеріальних благ (промисловість, сільське господарство, будівництво)	Матеріальних послуг (транспорт та торгівля, побутове обслуговування - ремонт та пошив одягу)	Нематеріальних благ (духовні цінності)	Нематеріальних послуг (медицина, освіта)

Рис. 1. Структура виробництва.

Фактори виробництва - політекономічний аспект:

1. Робоча сила - сукупність фізичних та розумових здібностей, якими наділена людина та які використовує у виробництві матеріальних благ. Процес використання робочої сили - процес праці.

2. Предмети праці - це те на що направлена праця людини, що складає основу майбутнього продукту.

Предмети праці поділяються на: 1) дані самою природою; 2) ті, які потребують попередній обробці, які ще називають сирим матеріалом, або сировиною. Предмет праці, що вже зазнав впливу людської праці, але призначений для дальшої обробки, називають сировиною. При цьому треба мати на увазі, що не кожний предмет праці є сировиною. Приклад: вугільний пласт у шахті або руда в руднику - предмет праці, але не сировина, бо вони ще не зазнали впливу людської праці; добуті з пласта вугілля чи руда, направлені на переробку стають сировиною, є водночас і предметом праці.

3. Засоби праці - це річ, або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці.

Засоби праці поділяються на: а) "мускульна" система виробництва. Приклад: машини, устаткування; б) "судинна" система. Приклад: труби, бочки, посудини; в)"нервова" система виробництва - управляюча система. Рівень розвитку техніки і технології є головним показником ступеня оволодіння суспільством силами природи. В умовах машинного виробництва механічні засоби праці перетворилися в систему машин з трьома компонентами: 1) робоча машина ; 2) двигун; 3) передавальний пристрій. Науково-технічна революція добавила до них новий компонент - управляючий пристрій. Приклад: ЕОМ, комп'ютери та інші кібернетичні механізми. Технологія - це спосіб впливу на предмети праці.

Предмети і засоби праці в сукупності виступають як засоби виробництва. Особисті та речові фактори сукупності складають продуктивні сили суспільства.

Фактори виробництва - мікроекономічний аспект:

1. ПРАЦЯ. Праця - це цілеспрямована діяльність зміни навколишнього середовища з ціллю пристосування природи для себе та задоволення своїх потреб. Кількість праці залежить від чисельності населення, його вікового і статевого складу, ступеня фізичного здоров'я і господарської активності. Якість праці визначається освітнім і професійним рівнем працівників, суспільним і технологічним поділом праці, ступенем особистої свободи. Усі чинники, які впливають на якість праці, підвищують її продуктивність. Людина - і в цьому одна із головних її відмінностей від тварини - працює усвідомлено, вона опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, виробляє і відтворює необхідні їй засоби існування. Виробляючи необхідні їм предмети, речі, люди пізнають закони природи. Приклад - бджола і архітектор. Жодний архітектор не може позмагатися з майстерністю бджоли, проте жодна бджола не може уявити продукт своєї праці - вона працює інстинктивно. Архітектор працює цілеспрямовано, а бджола інстинктивно.

2. ЗЕМЛЯ. Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль. Відомий англійський економіст Петті ще у 17 ст. підкреслював, що земля - мати багатства. Земля - це засіб праці, створений природою. Поняття «земля» як фактор виробництва має широкий зміст: земля є одночасно операційним базисом виробництва (в промисловості), сховищем природних ресурсів (родовищем мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві земля - це й основний засіб праці, і предмет праці.

3. КАПІТАЛ. Капітал як фактор виробництва являє собою майно (засоби виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг. Особливість капіталу - він повинен бути кимсь створений, нагромаджений. Існує інше визначення капіталу (К.Маркса) капітал - це самозростаюча вартість, або вартість, яка дає додаткову вартість. Розрізняють мертвий капітал, тобто капітал, що міг проте не приносить додаткову вартість.

3. ЗДАТНІСТЬ ДО ПІДПРИЄМНИЦТВА /ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ХИСТ/. Підприємництво - це самостійна ініціативна систематична й ризикована діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку під свою майнову відповідальність. Сьогодні підприємець є центральною постаттю в бізнесі. Професія підприємець вимагає особливих якостей від людини, а саме: почуття ризику; лідерство і вміння об'єднати людей для досягнення мети; наполегливості та гнучкості; здатності до точного розрахунку та прогнозування; міцного здоров'я; вміти людей схиляти до своєї думки. 4. ІНФОРМАЦІЯ.

Постійне відтворення робочої сили, засобів виробництва, науки, інформації, форм і методів організації праці, використовуваних людьми сил природи означає відтворення продуктивних сил.

Відтворення - це неперервне повторення процесів виробництва	Просте - вся додаткова вартість йде на особисте споживання
	Розширене - частина додаткової вартості йде на розширення виробництва

Рис. 2. Види відтворення.

Розширене відтворення як сукупного, так і індивідуального капіталу може здійснюватися (при незмінній продуктивності праці), якщо на ринку є: а) додаткові засоби виробництва; б) додаткові засоби існування; в)необхідна кількість вільних робочих рук. Для розширення виробництва, для нагромадження капіталу потрібно, щоб були всі три умови в наявності.

4. Зміст потреб та їх кваліфікація

В основі цілей людини лежать потреби та інтереси. Потреби - це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності - необхідність у певних речах, бажанням володіти ними, відчуттям нестачі, що виникає тоді, коли це бажання залишається незадоволеним. Ми постійно відчуваємо, навіть не завжди замислюючись над цим, потребу в сонячному світлі, повітрі, воді, їжі для підтримання нашого життя. Нам також потрібний одяг ,житло. Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати.

За суб'єктами потреби поділяють на: * а) індивідуальні. До індивідуальних потреб можна віднести потреби в іжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товаром та послуг; б) колективні. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічного кліматі, відповідних умовах праці; в) суспільні - це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін. * а) потреби домогосподарств; б) потреби підприємств; в) потреби держави.

За об'єктами потреби класифікують на: * а) породжені існуванням людини як біологічної істоти - фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі; б) породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти - в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін. * а) матеріальні - потреби в матеріальних благ та послугах; б) духовні - потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, віри. * а) першочергові - потреби, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров"я тощо); б) не першочергові - потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти тощо).

Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та доброту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем розвитком. Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості.

У самовираженні (саморозвиток і самореалізація)
У повазі (самоповага, визначення, статус)
Соціальні потреби (соціального контакту, любов, духовна близькість)
Потреби в безпеці та захисту (надійність доходів, робочого місця, чисте повітря і продукти)
Фізіологічні потреби (голод, спрага, житло)

Рис. 3. Ієрархія потреб за Маслоу.

Людина намагається задовольнити насамперед найнагальніші свої потреби. Якщо вони задоволені, то на певний час ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. В неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності: діяльність повинна задовольняти потреби на прийнятому рівні. Економічні інтереси - це усвідомлена потреба, яка спонукає людей до виробництва а діяльності. Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб'єктами реалізації їх як державні, групові, особисті. Головними способами впливу на інтереси людей є: 1) позаекономічний примус до праці; 2) економічний примус; 3) моральне і соціальне стимулювання трудової діяльності.

Потреби людей безмежні. По-перше, цю безмежність породжує людська фантазія, що випереджає час і можливості. По- друге, на потреби в економіці впливає конкуренція виробника, які постійно поповнюють нові споживчі блага. По-третє, стимулює нові потреби або нові способи задоволення старих потреб інформація, що надходить з різних джерел.

Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством взагалі, полягає в тому, що виробничі ресурси обмежені. Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між відносно необмеженими потребами й відносно обмеженими засобами, джерелами, що забезпечують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не володіє достатніми ресурсами для виробництва такого обсягу товарів та послуг, якого бажають його члени. Обмеженість зумовлює вибір. Якщо ми не можемо мати все, що бажаємо нам доведеться вибрати те, чого потребуємо найбільше. Отже, і окрема особа, і суспільство загалом повинні безперервно здійснювати вибір стосовно того, як використовувати доступні для них обмеженні ресурси.

Свої потреби ми задовольняємо через товари та послуги. Здатність товару або послуги задовольняти потребу називається споживчим благом. В структурі споживчих благ розрізняють товари особистого споживання і виробничого призначення, особисті та комерційні послуги. З часом потреби міняються і примножуються внаслідок появи нових виробів і під впливом широкої реклами та енергійного стимулювання збуту. Кінцева ж мета всієї економічної діяльності полягає у намаганні задовольнити ці багатоманітні матеріальні потреби. На кожному етапі історичного розвитку суспільні потреби обмежуються певними рамками через брак економічних ресурсів.

5. Поведінка споживачів на ринку

Чим керується людина, задовольняючи свої потреби? Представники маржиналізму розробили положення до оцінок споживача щодо вподобань: 1/ Людина поводиться раціонально - максимізує свій добробут. 2/ Споживач керується своєю оцінкою нагальності. 3/ Оцінка споживача залежить від запасу. 4/ Споживач схильний змінювати структуру споживання.

Рис. 4. Залежність між кількістю морозива, його граничним споживчим благом та загальним споживчим благом.

Третє положення ще називають законом спадної граничної корисності - якщо запаси благ зростатимуть, то споживач оцінюватиме споживче благо кожної додаткової одиниці такого запасу дедалі нижче.

Проілюструймо цей закон конкретним прикладом. Споживач вийшов на ринок купувати морозиво. Природно, що він має обмежений дохід. Кожне наступне морозиво даватиме йому менше задоволення, ніж попереднє, тобто оцінюватиметься ним нижче і буде для нього меншим споживчим благом. Якщо перше морозиво споживач оцінив у 1 гривню, то друге і наступні він оцінюватиме нижче.

Таблиця 3 Зв'язок між запасами споживчих благ, їх граничною та сукупною оцінкою.

Кількість морозива, штук	Граничне споживче благо, грн.	Загальне споживче благо, грн.
1	1,00	1,00
2	0,90	1,90
3	0,80	2,70
4	0,60	3,30
5	0,40	3,70
6	0,10	3,80

Закони Госсена: Перший - із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність споживача зростає, а гранична падає. Другий - споживач досягає максимуму корисності, якщо співвідношення граничних корисностей будь-яких благ дорівнює співвідношенню їхніх цін, тобто MU1/MU2=P1/P2

6. Закон рідкості

Питання: що, як і для кого виробляти - не становили би проблеми, якби ресурси не були обмеженими. Якби можна було виробляти товар у будь - який товар у необмеженій кількості, або якби людські потреби були повністю задоволені, всі б товари були безкоштовними, як повітря.

Природні ресурси - повітря, вода, земля, корисні копалини, рослинний і тваринний світ, клімат, сонячна радіація поділяються на вичерпні (відтворювані та не відтворювані) та умовно невичерпні. До вичерпних не відтворюваних ресурсів. відноситься більшість органічних і мінеральних корисних копалин. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до не відтворюваних - чорноземи, вирубані ліси тощо. Вичерпними, але відтворюваними природними ресурсами є грунт, рослинний тваринний світ, повітря, деякі мінерали. До умовно невичерпних - кліматичні, космічні, водні (за виключенням питної води) та деякі природні ресурси.

Закон рідкості: "Всі ресурси рідкісні, унікальні та вичерпні".

Повна зайнятість ресурсів означає, що всі придатні ресурси використовуються у виробництві. Придатність же ресурсів до використання визначається їх фізичним станом і соціальними обставинами. Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ресурси суспільства використовуються в такій комбінації і на такій технічній основі, що забезпечують найбільш економічний результат.

7. Крива виробничих можливостей

Оскільки ресурси рідкісні, економіка повної зайнятості, повного обсягу виробництва не може забезпечити необмежений випуск товарів і послуг, тобто перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Більш того, необхідно вирішувати, які товари і послуги слід примножувати, а від яких відмовлятися.

Припущення, щодо вивчення форми кривої виробничої можливості: 1)економіка функціонує за умови повної занятості і досягає повного обсягу виробництва; 2) наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно; 3) технологія виробництва - постійна величина, тобто в ході аналізу вона не міняється; 4)економіка виготовляє не безмежну кількість товарів і послуг, а лише два продукту - масло і гармати. Розглянемо приклад з гарматами і маслом. Припустимо, що всі ресурси направлені тільки на виробництво масла. За цієї умови буде виготовлено максимальну кількість масла, яка тільки може бути зроблена протягом року - становить 5 тис. тонн. - варіант Е. Уявимо іншу крайність. У цьому випадку, коли ми відмовимося від виробництва масла, може бути випущена максимальна кількість гармат.

Рисунок показує, яким чином суспільство може замінювати гармати маслом за даного рівня розвитку технології і даної загальної кількості ресурсів. Будь - яка точка всередині графіка, як наприклад, точка Х, вказує на те, що ресурси використовуються неповністю і ненайкращим чином. Суспільство повинно перебудувати свою економіку, щоб ефективно використовувати свої ресурси, тобто намагатиметься наблизитися, наприклад до точки А, B, чи C, тобто до найбільш можливої у відповідності з ресурсами та найближчої точки графіка. Точка У, як і будь - яка інша точка справа від кривої, знаходиться поза межею виробничих можливостей, тобто наявних виробничих ресурсів за даної технології їх використання недостатньо для забезпечення цього рівня виробництва. Форма кривої свідчить: 1) в умовах повної зайнятості такий вибір означає відмову від одних товарів і заміну іншими; 2) якщо суспільство хоче мати більшу кількість будь - якого товару, то, звичайно, необхідно платити за нього і більшу ціну, виражену в інших товарах, якими воно жертвує. Візьмемо точку А. Збільшуючи споживання масла на 1 тис. тону, ми поступаємося 1 тис. штук гармат. В точці E для збільшення масла на 1 тонну ми змушені поступитися аж 5 тис. штук гармат - економічні ресурси непридатні до повного їх використання в виробництві альтернативних ресурсів.

В цьому і є суть закону зростаючих додаткових витрат (альтернативної вартості) - чим більше ми виробляємо один товар тим більше ми відмовляємося від іншого товару. Оскільки, зростають додаткові витрати, то відповідно спадає продуктивність факторів виробництва. Це все виконується за умови виконання 4 наших припущень. Якщо припустити, що в суспільстві не всі задіяні ресурси (не виконується перше припущення), то графік буде нижчий від основного. При умові збільшенню виробничих сил та покрашенню технологій (умова 2 і 3) то графік буде вищим від основного.

Таблиця 1.Альтернативні можливості виробництва масла і гармат.

Можливості	Масло (тис. тонн)	Гармати (тис. шт.)
А	0	15
Б	1	14
В	2	12
Г	3	9
Д	4	5
Е	5	0

Рис. 5. Криві виробничих можливостей.

Розглянемо приклад використання граничного аналізу при прийнятті рішень. Припустимо, що перевезення пасажира з Києва до Сімферополя коштує 180 грн. Чи отримує авіакомпанія "Авіалінії України" прибуток від додатково проданих квитків, запропонувавши їх, наприклад, студентам за ціною, що на 50% нижча (тобто по 90 грн.)? Як недивно, але відповідь на це питання, можливо, буде схвально. Справ в тому, що, незалежно від кількості пасажирів, компанія повинна утримувати пілотів, наземні технічні служби, купувати паливо тощо, - тобто те, що входить до складу повних витрат компанії по обслуговуванню перельоту.

Нехай на літак вже продано 70 квитків ціною 180 грн. кожен. Припустімо, що отримана виручка в 12600 грн. з точки зору авіакомпанії є достатньою, щоб політ відбувся, тобто, компанія отримає прибуток. Якою повинна логіка прийняття рішення про продаж додатковому 71-му пасажиру квитка за зниженою вартістю? Коли мова йде пасажира-студента, якому продається квиток за 90 грн., додаткові витрати конкретно для цього пасажира складається для компанії лише з витрат на їжу та напоїв для цього пасажира, а також витрат, пов`язаних із оформленням йому квитка. Якщо ці додаткові витрати будуть меншими, ніж вартість квитка за 90 грн., то компанії буде вигідно продати додатковий квиток за такою ціною.

Компанія буде притримуватися цієї схеми, вирішуючи, продавати їй за 90 грн. 72-й квиток, 73-й квиток і т.д. Очевидно, що продаж припинитися, як тільки вигоди компанії виявляться меншими, ніж витрати. Власне кажучи, останнім пасажиром стане саме той, витрати авіакомпанії на якого будуть дорівнювати її вигодам, тобто виручці від продажу йому квитка. Цей приклад ілюструє принцип прийняття рішень на основі граничного аналізу. Таким принципом прийняття рішень куруються всі економічні об`єкти: домашні господарства, фірми, суспільство в цілому.

8. Етапи розвитку та функції мікроекономіки

І етап (1845 - 1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Представники: Госсен (економічна поведінка суб`єктів), австрійська школа (принцип граничної корисності), Кларк - американська школа (гранична корисність для факторів виробництва).

ІІ етап (1890 - 1933). Мікроекономіка виділяється в окрему галузь на основі систематизації і узагальнення ідей. Представники: Маршал (запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни), математична школа - Джевонс, Еджуорт, Вальрас, Парето (вперше використала апарат математики як інструмент економічних досліджень).

ІІІ етап (1933 і до сьогодення). Поповнюється такими відкриттями ефект доходу і заміщення (Слуцький, Хікс, Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Чемберлін), теорія ігор (Неш, Нейман).

Функції мікроекономіки:

Пояснення явищ, які спостерігаються - "ефект Робін Гуда" (грабуючи багатих купців та віддаючи майно бідним, він би поліпшував їх життя, проте купці перестають туди їздити, а це призвело до різкого зростання цін, тобто бідні стають ще біднішими.

Прогнозування поведінки економічних суб`єктів (позитивна та нормативна економіка).

Економічна модель це система взаємозв`язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Екзогенні величини - це величини, що вводяться у модель у готовому вигляді. Ендогенні величини - величини, які отримують у рамках моделі при вирішенні поставленого завдання.

Тема 2. Моделі економіки

1. Економічна система

Моделі економічних систем різняться передусім за двома ознаками: по-перше, за формою власністю на засоби виробництва; по-друге, за способом управління і координації економічної діяльності. Умовно можна виділити такі основні моделі економічних систем:

* чистий ринок;

* командна економіка;

* змішана економіка;

* традиційна економіка.

2. Чистий ринок

Чисті ринкові відносини характеризуються приватною власністю, конкуренцією і ціновою координацією економічної діяльності економічної діяльності і управління нею.

В такій системі поведінка кожного її учасника мотивуються його особистими інтересами, кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід. Та обставина, що товари та послуги виробляються, а ресурси пропонуються в умовах конкуренції, означає, що існує багато самостійних діючих покупців і продавців кожного продукту і ресурсу. Сам ринок функціонує за принципом «нехай іде як іде». У кожному цивілізованому суспільстві ресурси перебувають у безперервному русі. Схема кругообігу ресурсів, продуктів, доходів у ринкової економіці подана на рисунку.

На рисунку зображено 2 суб'єкта - підприємства і домогосподарства, на схемі держава відсутня, хоча передбачається її індикативний вплив. Кругообіг починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю, капітал і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до підприємств, які розподіливши їх та поєднавши певним чином, створюють товари та послуги. Останні, опинившись на ринку товарів і послуг, стають об'єктом попиту і подальшого споживання домогосподарств. Цим закінчується перше - внутрішнє коло кругообігу.

витрати ресурси	2.2.Ринок продуктів		грошові доходи
	Праця, земля, Капітал Товари і послуги
3.1.Підприємства		1.3. Домогосподарства
товари і послуги виручка від реалізації		споживчі витрати
	4.4. Ринок ресурсів

Рис. 6 Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у ринковій економіці.

Друге коло кругообігу починається з підприємства. Підприємства, здійснюючи витрати, виступають на ринку ресурсів як покупці. Купуючи ці ресурси у домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Підприємства, які ці товари та послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації.

Риси ринкової економіки: 1/ Держава лише допомагає функціонувати підприємством та домашнім господарствам; 2/ Домогосподарства і підприємства беруть участь у кругообігу як самостійні і незалежні суб'єкти господарювання, що мають власні інтереси, відсутня їх координація. 3/ Домогосподарства і підприємства одночасно діють як і споживачі. 4/ Узгодженість дій підприємств і домогосподарств. 5/ Високий зв'язок та висока залежність між підприємствами та домашніми господарствами. 6/ Виробники та господарства повністю залежать від своїх рішень.

Принципи ринкової економіки: 1) Економічна свобода, що тримається на приватній власності і вільній підприємницької діяльності. Приватна власність надає приватним особам право користуватися і розпоряджатися ресурсами. Свобода підприємницької діяльності полягає у можливості здійснювати будь - які угоди виходячи з власних інтересів. Зворотним боком економічної свободи, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність і ризик. Кожний, хто користується економічною свободою, розплачується за негативні наслідки прийнятих рішень і дій своїм майном, коштами, втраченими можливостями отримати доход. 2) Конкуренція - змагання за можливість повніше реалізувати власний інтерес. Конкуренцію можна назвати досконалою якщо: а) на ринку існує така значна кількість продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну; б) кожен продавець і покупець може вільно ввійти в галузь і так само вийти з неї, тобто не існує жодних юридичних чи організаційних перешкод у цьому відношенні. Конкуренція дозволяє раціонально розподіляти ресурси між окремими галузями та виробництвами. 3) Автоматизм регулювання через попит та пропозицію.

Недоліки ринкової економіки: 1/ Ринок погано реагує на деякі загальнонаціональні і загальнодержавні потреби - освіта, культура, наука.2/ Ринок спричиняє масовість банкрутств. 3/ Конкуренція приводить до розвитку монополій. 4/ Частково відсутні стимули для підприємця оберігати природу. 5/ Неспроможність рівномірного розвитку регіонів. 6/ Неспроможність забезпечити народним господарством необхідною кількістю грошей.

3. Командна (планова) економіка

Альтернативою чистого ринку є командна економіка. Цю систему характеризують суспільна власність практично на всі ресурси і колективне прийняття економічних рішень. Підприємства - власність держави і здійснюють виробництво на основі директив.

Кругообіг планової економіки здійснюється між трьома суб'єктами: державою, виробником і споживачем - при посередництві так званого псевдоринку предметів споживання і "чорного ринку".

Єдиним власником усіх ресурсів є держава. У командній економіці держава стає розпорядником ресурсу праці, тому що можливості громадян пересуватись обмежуються системою паспортної прописки, немає альтернативних можливостей, крім державних підприємств. Держава забезпечує виробників засобами виробництва через прямий їх розподіл. Виробники створюють продукт, який є власністю держави. На цьому завершується перше (мале) коло кругообігу. Частину одержаного від виробників продукту держава постачає на псевдоринок споживання (псевдоринок тому що ціни та об'єми реалізації не встановлює закони попиту та пропозиції - а держава). Товари та послуги отримують споживачі, які віддають свою працю державі. Держава відшкодовує споживачам витрати на відтворення робочої сили у формі централізовано виплаченої зарплати та безоплатних послуг в освіті й охороні здоров'я. Грошові доходи споживачів використовуються на придбання предметів споживання і привласнюються державою як доходи від реалізації. Цим завершується друге коло кругообігу. Постійним супутником командної економіки є: дефіцит продуктів, тобто незадоволені потреби і невикористані ресурси. Саме ці фактори породжують чорний ринок. Продукти чорного ринку створюється працею робітників у робочий або навіть позаробочий час на устаткуванні підприємств з матеріалів, прихованих від державного обліку. У ході прихованого виробництва створюються продукти та послуги, які реалізуються на чорному ринку за кошти, що їх споживачі не могли отоварити в державній торгівлі. Виробники отримують додаткові, невраховані державою доходи, споживачі - потрібні їм товари. Цим завершується третє коло кругообігу.

Риси командної економіки: 1/ Власник всіх ресурсів - держава, а отже їх розпорядник. 2/ Власник всіх продуктів - держава, а отже їх розпорядник. 3/ Продукти поставляються на псевдоринок (не діє попит та пропозиція). 4/ Дефіцит продуктів і невикористанність ресурсів, а це веде до пониження чорного ринку. 5/ Виробники і споживачі повністю залежать від рішень центральних плануючих органів. 6/ Відносини виробників обмежуються зв'язками з державою на натуральній основі: ресурси - продукти. 7/ Рівність розподілу виробленого продукту. 8/ Відносини споживачів з державою ґрунтуються на обміні: праця - зарплата та безоплатні послуги.

товари та послуги виручка від реалізації	Чорний ринок		товари та послуги
	споживчі витрати
Виробники	товари та послуги ресурси		Держава	зарплата праця	Споживачі
	товари та доходи споживчі послуги від реалізації витрати	товари та послуги
	Псевдоринок предметів споживання

Рис. 7. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у ринковій економіці.

Принципи командної економіки: принцип І: Централізм - привласнення державою ресурсів, їх розподіл, визначення цін та доходів. Засобами централізму стало всеохоплююче планування. Процес планування розпочинався з визначенням п'ятирічних завдань, продовжувався коригуванням їх на рівні окремих галузей, підприємств і завершувався розробкою річних планів; принцип ІІ: Ієрархія - підпорядкованість, субординація інтересів нижчих ланок (споживачів, виробників) інтересам вищих (міністерств); принцип ІІІ: Зрівняльність - зрівнює доходи споживачів. Людине є лише неповним власником своєї здатності до праці. Вона не отримує доходів як власник землі чи капіталу. Зрівняльність і гарантованість споживання позбавляють зацікавленості у досягненні вищих результатів праці.

Переваги командної економіки: 1/ Надає можливість швидко нагромаджувати ресурси і перерозподіляти їх на користь деяких пріоритетних напрямах чи галузей. 2/ Позбавляє безробіття та злидні. 3/ Забезпечує певного рівня освіти та медицини. Недоліки: 1/ Нездатна забезпечити технічний прогрес та раціональне використання ресурсів. 2/ Несвобода у виробництві та споживанні. 3/ Низький рівень задоволення потреб. 4/ Відсутні стимули до праці. 5/ Відсутня ініціатива.

4. Змішана економіка

Змішана економічна система є проміжною між крайнощами чистого ринку і командної економіки. Уряд відіграє тут активну роль, сприяє стабілізації і зростанню економіки, забезпечуючи її деякими товарами та послугами які виробляються в недостатньому обсязі або й зовсім не постачаються ринковою системою. Змішана економіка намагається усунути недоліки як планової так і ринкової економіки.

Риси змішаної економіки: 1/ Оптимальне поєднання ринкової т а планової економіки. 2/ Високий соціальний захист населення. 3/ Антимонопольна політика, захист споживачів.

5. Традиційна економіка

У багатьох економічно слаборозвинутих країнах діють традиційні, або основані на звичаях економічні системи. Техніка виробництва, обмін, розподіл доходів базуються тут на звичаях. Спадковість і касти диктують всім свої умови. Технічний прогрес і впровадження інновацій різко обмеженні, оскільки вони суперечать традиціям і загрожують стабільність суспільного ладу.

6. Основні проблеми економіки, та їх вирішення в системах

Ринкові відносини відображають значною мірою специфіку суспільного ладу. Водночас численні риси ринку мають загальний характер. Це пов'язано з ти, що ринкові відносини є певною мірою самостійними, внаслідок чого незалежно від форм власності впливають на кінцеві результати та ефективність виробництва.

Припустимо, що люди стали на стільки заможними, що можуть дозволити собі щоденне харчування м'ясом, а не лише однією картоплею. Як їхнє намагання замінити картоплю м'ясом втілиться у конкретну дію? Кому з державних діячів повідомляють вони про це? Які накази у свою чергу віддає цей діяч фермерам чи колгоспникам? Хто повинен дістати найкращі шматки м'яса? На допомогу приходить ринок. Споживач замість картоплі починає купувати м'ясо. Це викликає зростання цін на м'ясо і зниження цін на картоплю. Внаслідок цього виробники картоплі зазнають збитків, а тваринники отримують вигоду. В результаті , з часом висока ціна , що встановилася на м'ясо, забезпечує збільшення продукції яловичини, свинини і баранини. Проте ціни встановлюються не якимсь окремим бізнесменом чи чиновником, а економічними законами самостійно.

Таблиця 2. Шляхи розв'язання економічних проблем.

Система	Шляхи розв'язання економічних проблем.
1.Традиційна	За умов примітивної цивілізації поведінка людей може визначатися звичаями та традиціями.
2.Командно - планова	Розв'язують ці питання центральні державні органи. Вони планували об'єми виробництва та ціни, виходячи з минулих показників, нехтуючи законами та потребами. Для виробництва складали програми.
3. Ринкова:
питання	Що?	"Голосування" грошима, тобто визначення споживачами свого попиту на ті чі інші товари.
	Як?	Вирішальне значення має конкуренція виробників, у процесі якої відбувається відбір економічними методами ефективніших технологій і форм організацій праці.
	Для кого?	Головним орієнтиром є величина доходів окремих індивідів чи груп населення. Відіграють ціни на готові товари та смаки споживачів.
	Принцип	"Прихована рука" - функції контролю здійснюють самі учасники ринку здійснюють на основі реалізації їхніх економічних інтересів.

Будь яке суспільство, чи є воно повністю колективізовано комуністичною державою, племенами жителів південних островів, капіталістичною індустріальною нацією, сімейство робінзонів, чи тільки складається з одного Робінзона Крузо, повинно так чи інакше розв'язати п'ять взаємопов'язані економічні проблеми: 1) Скільки потрібно виробити? В якому обсязі та яку частину наявних ресурсів потрібно використати в виробничому процесі? 2) Що повинно вироблятися, тобто які з товарів та послуг, що взаємно виключаються, повинні бути вироблені і в якій кількості? 3) Як будуть вироблятися товари, тобто ким, за допомогою яких ресурсів і якою технологією вони повинні бути вироблені? 4) Для кого призначені вироблені товари, тобто хто повинен володіти ними і отримувати користь від них? 5) Чи здатна система адаптуватися до змін? Ці п'ять питань - основні і загальні для всіх господарств. Але різні економічні системи намагаються по різному розв'язувати їх.

7. Суть ринку

У багатьох визначеннях ринку акцентується увага на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі: Ринок - це механізм, що зводить продавців та покупців; Ринок - це відносини між людьми, що проявляється через обмін. Ринок - це місце де здійснюється купівля та продаж. Ринок - це сфера економіки, в якій люди за допомогою грошей обмінюються результатами своєї праці.

Ринок - це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі купівлі продажу конкретних товарів.

Більш повно суть ринку розкривають його функції. РЕГУЛЮЮЧА. Ринок регулює виробництво необхідного об'єму товарів та послуг. КОНТРОЛЮЮЧА. Контролює необхідність даного товару чи послуги для суспільства. РОЗПОДІЛЮЮЧА. Розподіляє кінцеві доходи та кінцеве споживання. СТИМУЛЮЮЧА. Стимулює зниження собівартості товару, збільшення його якості, підвищення продуктивності праці. ІНФОРМАЦІЙНА. Інформує про стан справ в економіці.

Реальний стан ринку визначається умовами його функціонування, а вони у свою чергу специфікою економічної системи. Так за умов командно-адміністративної системи контроль споживачів за виробником послаблений, діє принцип «бери, що дають». Необхідні умови функціонування ринку є:

Рівноправність усіх форм власності та господарювання, економічна незалежність господарюючих суб'єктів, їх економічна свобода та рівність з усіх питань господарювання.

Наявність і доступність ймовірної та об'єктивної інформації про ринок.

Достатній об'єм ринку, тобто наявність багато продавців та у достатній кількості платоспроможних покупців.

Поділ праці та спеціалізація товаровиробників.

Чесна і розвинута конкуренція.

Слід зазначити, що всі умови повинні виконуватися одночасно.

Суб'єкти ринку - це фізичні та юридичні особи, що вступають в економічні відносини - товаровиробник, фірма, сім'я, держава. Об'єкти ринку - це групи товарів та послуг, що мають сталий попит та постійно поступають на ринок - товари, послуги, інформація, технологія, робоча сила.

Головним фактором у формуванні ціни є попит і пропозиція. Підтвердження цього можна знайти на будь - якому ринку товарів. Укладення угоди купівлі - продажу передбачає домовленість про ціну.

Тема 3. Попит та пропозиція

1. Попит

Задамося питанням: яку кількість певного блага ми хотіли мати? Відповідаючи на це запитання, ми чудово розуміємо, що наше рішення буде пов`язане з оцінкою наших витрат на придбання тієї чи іншої кількості блага. При цьому мова не обов`язково йде про грошові витрати. Для того, щоб досягти певного результату, скажімо, в навчанні, ви порівнюєте затрати часу з можливістю отримати високий результат. Ви можете погодитись і не найвищою оцінкою, оскільки вона, можливо, потребуватиме від вас неадекватних зусиль. Наприклад, час, затрачений на те, щоб отримати "5" ("відмінно"), а не "4" ("добре"), можна також використати на зустріч із другом, або перегляд футбольного матчу. Коли мова йде про купівлю блага на ринку, то витрати для споживача визначаються його ринковою ціною. Проте в будь-якому випадку саме можливість порівняння витрат у вирішенні питання "мати чи не мати" є визначальною.

Таблиця 3. Співвідношення між обсягом попиту і ціною.

Показники	А	Б	В	В	Д
Ціна за центнер пшениці (гривни)	5	4	3	2	1
Обсяг попиту за місяць (млн. центнерів)	9	10	12	15	20

Досвід показує, що кількість товарів, куплених споживачами, завжди залежить від ціни: чим вища ціна товару, тим менше його купують, і чим нижча його ринкова ціна, тим більше буде куплено одиниць товару. Виходить, між ринковою ціною товару (наприклад пшениці) і тією його кількістю на яку пред'являється попит, завжди існує певне співвідношення. Варто відзначити, що шкала попиту не дає відповіддю на питання, яка із можливих п'яти цін реально існує на ринку пшениці. Це залежить як від попиту так і від пропозиції. До того ж, щоб величини попиту мали якесь значення, вони повинні стосуватися певного відрізку часу - дня, тижня.

Рис. 8. Крива попиту.

Попит - це залежність між кількістю продукту, яку споживачі готові та спроможні .купити і множиною інших факторів (в першу чергу ціною).

Як видно із графіка залежність між попитом і ціною обернена, тобто із підвищенням ціни, попит зменшується, і навпаки (закон попиту).

Причини оберненої залежності попиту: 1) висока ціна відбиває бажання купляти товар; 2) споживання проводиться за принципом спадної граничної корисності, тобто спожита інша одиниця продукції приносить меншу користь та задоволення чим попередня; 3) ефект доходу та ефект заміщення також впливає на дану залежність.

Ефект доходу вказує на те, що за більш низької ціни людина може собі дозволити купити більше даного продукту не відказуючи собі здобуванні будь-яких альтернативних товарів. Зниження ціни веде до збільшення споживацької спроможності. Ефект заміщення виражається в тому, що при більш низької ціни у людині з'являється стимул придбати дешевший товар замість аналогічних товарів, які тепер відносно дорожчі. Споживачі схильні замінювати дорогі товари дешевими. Приклад: баранина та яловича.

Серед багатьох факторів, які можуть вплинути на попит, найголовніші є економічні: ціна нашого товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, а також очікування покупців.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, то матимемо залежність, що називається функцією попиту від ціни., що зображено на рисунку 9. Записати це можна так: Qd = f(P). За допомогою математичних методів, ми можемо сказати, функція попиту на пшеницю має вигляд - y = 0,6429x2 - 6,5571x + 25,8. Розрізняють індивідуальний попит - попит окремого споживача та суспільний попит - сума індивідуальних попитів.

Виникає велика необхідність відрізняти зміну попиту та зміну величини попиту. Зміна попиту означає зміщення кривої попиту вправо чи вліво під дією тільки нецінових факторів. Зміна величини попиту означає рух з однієї точки графіка на іншу під впливом лише зміни ціни.

Залежність зміщення кривої від нецінових факторів подано в таблиці.

Таблиця 4. Залежність зміщення кривої попиту від нецінових факторів.

Збільшення фактора, і навпаки.	Веде до зміни попиту	Зміни графіка
Ціни на товар - замінник	Зростає	Праворуч
Ціни на товари - доповнюючи	Впаде	Ліворуч
Доходи покупців	Зростає	Праворуч
Смаки й уподобання	Зростає	Праворуч
Очікування доходів та інфляції	Зростає	Праворуч
Число споживачів	Зростає	Праворуч

2. Пропозиція

Досвід показує, що кількість товарів, вироблених товаровиробником, завжди залежить від ціни: чим вища ціна товару, тим більше його пропонують, і чим нижча його ринкова ціна, тим менше буде запропоновано одиниць товару. Виходить, між ринковою ціною товару (наприклад пшениці) і тією його кількістю яку пропонують завжди існує певне співвідношення.

Таблиця 5. Співвідношення між обсягом пропозиції і ціною.

Показники	А	Б	В	В	Д
Ціна за центнер пшениці (гривни)	5	4	3	2	1
Обсяг попиту за місяць (млн. центнерів)	18	16	12	7	0

Рис. 9. Крива пропозиції

Варто відзначити, що шкала пропозиції не дає відповіді на питання, яка із можливих п'яти цін реально існує на ринку пшениці. Це залежить як від попиту так і від пропозиції. До того ж, щоб величини пропозиції мали якесь значення, вони повинні стосуватися певного відрізку часу - дня, тижня, місяця тощо.

Пропозиція - залежність між кількістю продукту, яку виробник бажає і спроможний виробити і запропонувати на ринку і ціною та іншими факторами на протязі визначеного проміжку часу.

Як видно із графіка залежність між пропозицією і ціною пряма, тобто із підвищенням ціни, пропозиція збільшується,і навпаки (закон пропозиції). Серед багатьох факторів, які можуть вплинути на пропозицію, найголовніші є економічні: ціна нашого товару, ціни інших товарів, застосована технологія, податки, дотації виробникові.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, то матимемо залежність, що називається функцією пропозиція від ціни., що зображено на рисунку 9. Записати це можна так: Qs = f(P). За допомогою математичних методів, ми можемо сказати, функція попиту на пшеницю має вигляд - y = -0,7857x2 + 9,2143x - 8,4. Розрізняють індивідуальний пропозиція - пропозиція окремого споживача та суспільна пропозиція - сума індивідуальних пропозицій.

Виникає велика необхідність відрізняти зміну пропозиції та зміну величини пропозиції. Зміна пропозиції означає зміщення кривої пропозиції вправо чи вліво під дією тільки нецінових факторів. Зміна величини пропозиції означає рух з однієї точки графіка на іншу під впливом лише зміни ціни.

Залежність зміщення кривої від нецінових факторів (детермінанти пропозиції) подано в таблиці.

Таблиця 6. Залежність зміщення кривої пропозиції від нецінових факторів.

Збільшення фактора, і навпаки.	Веде до зміни пропозиції	Зміни графіка
Ціни інших товарів - ресурсів	Падає	Ліворуч
Застосування нових технологій	Зростає	Праворуч
Оподаткування

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 
•  4 

курс лекций "Загальні проблеми економічної теорії та структура курсу "Мікроекономіка"" скачать

Подобные документы

• Попит та пропозиція

  Поведінка споживача. Гранична корисність кожного товару на одну грошову одиницю. Функція граничної корисності товару. Попит, пропозиція та ринкова рівновага. Податок, як неціновий фактор впливу на пропозицію фірми. Еластичність попиту та пропозиції.
  
  задача [34,4 K], добавлен 23.02.2009
  

• Основи мікроекономіки

  Мікроекономіка як складова частина економічної теорії. Теорії поведінки споживача: споживацький вибір, механізм формування ринкового попиту. Моделі поведінки виробника на ринках готової продукції в різних умовах. Механізм досягнення загальної рівноваги.
  
  курс лекций [542,8 K], добавлен 24.02.2011
  

• Попит: загальна характеристика

  Характеристика фундаментальних понять економічної теорії: вартості, користі, попиту і ціни. Детальний аналіз попиту, його еластичність. Пропозиція як кількість товарів, що може бути доставлена на ринок при певному рівні цін, за визначений проміжок часу.
  
  курсовая работа [115,0 K], добавлен 23.07.2011
  

• Виробництво та виробнича функція. Закон спадної граничної продуктивності

  Дослідження етапів формування і методик розрахунку за факторами виробничої функції, напрямки її впровадження у діяльність підприємств. Аналіз необхідності технічних змін у виробництві. Правила застосування ефекту масштабу та визначення зміни ізокванти.
  
  курсовая работа [1,8 M], добавлен 30.07.2010
  

• Ринкова пропозиція та ринок досконалої конкуренції

  Ринкова пропозиція, її еластичність та фактори впливу на неї. Індивідуальна та ринкова пропозиції. Досконала конкуренція як тип ринкової структури. Вплив попиту та пропозиції на ринкову рівновагу. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку.
  
  реферат [377,1 K], добавлен 25.01.2009
  

• Основні поняття мікроекономіки

  Предмет і метод мікроекономіки. Теорія граничної корисності та ординалістська теорія поведінки споживача. Взаємовідносини попиту і пропозиції. Мікроекономічна модель підприємства. Олігополія і монополістична конкуренція, важелі ринкової рівноваги.
  
  учебное пособие [646,5 K], добавлен 09.11.2010
  

• Мікроекономіка

  Теорія граничної корисності і поведінка споживача. Попит і пропозиція, їх закони та взаємодія. Підприємницька діяльність і поведінка виробника, поняття досконалої конкуренції. Загальна рівновага та економіка добробуту, інституціональні аспекти ринку.
  
  курс лекций [2,8 M], добавлен 30.09.2011
  

• Попит та пропозиція. Ринкова рівновага

  Поняття попит і його сутність, закон, еластичність і детермінанти. Рівноважна ціна та її порушення під впливом нецінових факторів. Види рівноваги й модель рівноваги. Аналіз попиту, пропозиції і рівноваги на ринку сільськогосподарської продукції.
  
  курсовая работа [458,2 K], добавлен 24.12.2008
  

• Безробіття

  Безробіття. Основні причини безробіття в ринковій економіці. Зв'язок рівня заробітної платі та безробіття. Попит, пропозиція та ринкова рівновага. Еластичність попиту та пропозиції. Фіскальна політика та її види. Сутність грошової системи, її типи.
  
  контрольная работа [46,4 K], добавлен 22.02.2008
  

• Мікроекономіка

  Мікроекономіка. Поняття і функція попиту та пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію. Ринкова рівновага. Рівноважна ціна. Поведінка споживача в ринкових умовах. Мікроекономічна модель підприємства. Оптимум виробника. Досконала конкуренція.
  
  курс лекций [843,2 K], добавлен 11.02.2008
  

Другие документы, подобные "Загальні проблеми економічної теорії та структура курсу "Мікроекономіка""

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам