Загальні проблеми економічної теорії та структура курсу "Мікроекономіка"

Заробітна плата -- це основний вид доходу. Для більшості домогосподарств вона є головним джерелом формування їхніх бюджетів. У розвинутих країнах на заробітну плату припадає переважна частина національного доходу.

Заробітна плата -- це ціна, що виплачується за використання праці. Цей особливий вид ціни ще називають ставкою заробітної плати. Вивчаючи заробітну плату, необхідно аналізувати як механізм установлення її ставок, так і її динаміку.

Механізм визначення ставок заробітної плати неоднаковий для різних типів економічних систем. Для командно-адміністративної системи, що існувала в Україні до початку 90-х років, характерним було встановлення ставок заробітної плати неринковим шляхом. В УРСР заробітна плата та працевлаштування суворо контролювалися. Зарплата встановлювалася згідно з тарифною системою. Крім тарифів, які визначалися централізовано в Москві, існували ще й премії. Тарифні ставки встановлювали відповідно до рівня кваліфікації працівників. Існувала мінімальна тарифна ставка для працівників найнижчої кваліфікації, а також коефіцієнти, надбавки за старанність і наполегливість у роботі. Централізоване визначення ставок заробітної плати породжувало "зрівнялівку"- в оплаті праці, а отже, і в споживанні. Різниця в заробітках кваліфікованих і не-кваліфікованих працівників була невеликою. Все це пригнічувало прагнення працюючих до високоефективної праці, що виявилося в низьких темпах зростання ефективності суспільного виробництва.

У ринковій економіці ставки заробітної плати встановлюються ринковим шляхом, хоча на них здійснюють вплив і неринкові сили, про що буде сказано далі. Ставка заробітної плати виступає тут як один із видів ціни, що встановлюється під впливом попиту та пропозиції на ринку праці.

Щоб дати кількісну характеристику заробітної плати треба знати її ставки за одиницю часу: за годину, день, тиждень тощо, а також кількість годин, відпрацьованих робітником за день, тиждень, місяць. Заробітна плата працівника виплачується йому у вигляді певної суми грошей, що становить номінальну заробітну плату. Купівельна спроможність останньої залежить від рівня цін на ті товари і послуги, на які вона витрачатиметься. Чим вищими будуть піни, тим менше відповідних благ зможе придбати людина за свою зарплату. У цьому зв'язку поряд із номінальною виділяють також реальну заробітну плату, тобто ту кількість товарів і послуг, котру можна придбати за номінальну зарплату. Номінальна і реальна заробітна плата можуть змінюватися як в одному і тому самому напрямку, так і в різних напрямках. Так, на початку 90-х років номінальна заробітна плата в Україні зростала надзвичайно швидкими темпами, але реальна заробітна плата за цей самий період помітно знизилася, оскільки ціни на споживчі товари та послуги зростали значно швидше, ніж номінальна заробітна плата.

З метою порівняння рівнів реальної заробітної плати в окремих країнах, регіонах, різних сферах зайнятості, вивчення її змін у часі застосовують показник середнього рівня заробітної плати. Незважаючи на те, що середню заробітну плату так само важко визначити, як і середню людину, вона широко застосовується в економіці поряд з іншими такого роду показниками.

У ринковій економіці, як вже наголошувалося, заробітна плата -- це ціна, що виплачується за використання праці. Отже, як і ціну будь-якого іншого товару, її можна досліджувати за допомогою попиту і пропозиції. Розглянемо, як формується попит і пропозиція на ринку праці, що належить до ринків факторів виробництва.

Ринок праці - це система економічних зв'язків між процесами відтворення і використання робочої сили, а у складі цих процесів - система таких зв'язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і підрозділами, які її використовують.

Структура ринків праці:

за ознакою структури господарства: а) окремих галузей н/г (а в середині їх - окремі підгалузей); б)окремі види діяльності; в)груп господарств з різними формами власності;

за ознакою рівня економічного розвитку - ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня ВНП, рівня оплати праці, доходів населення;

за територіальною ознакою - регіональний та національний ринки праці;

за професійно-кваліфікаційною ознакою - ринки праці окремих професій; спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти;

за ознакою джерел робочої сили - ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості.

Особливості ринку праці. Ринок праці, як і будь-який інший вид ринку, має такі основні характеристики: суб'єкти ринку, що визначають попит та пропозицію; ринкова ціна; конкуренція. Його функціонування узгоджується з вимогами відомих нам законів попиту та пропозиції. Водночас цей вид ринку є специфічним порівняно з іншими його видами. Виділимо найважливіші його особливості:

1) ринок пращ належить до ресурсних ринків, а отже, він має своєрідних суб'єктів порівняно з ринками споживчих товарів. Продавцями послуг пращ, або робочої сили, є домогосподарства, дієздатне населення, а покупцями виступають фірми та урядові інституції;

2) важливу роль на ринку праці відіграють профспілки, асоціації виробників, а також держава, котра втручається у взаємовідносини між працею та капіталом;

3) заробітна плата є таким видом ціни, котрий зачіпає життєві інтереси більшості людей. Зниження її рівня, як правило, викликає певне соціальне напруження в суспільстві;

4) попит на працю, як і будь-які інші види економічних ресурсів, є похідним попитом, про що докладно йшлося в попередній темі;

5) робоча сила -- це специфічний товар. Оскільки в дослідженнях ринку праці йдеться про людей, а не про товари із пластмаси чи металу, необхідно брати до уваги і те, що люди прагнуть до надійності і стабільності, вони хочуть мати стабільну заробітну плату.

Перелічені особливості ринку праці виявляються через попит та пропозицію праці, а отже, і в ціні -- заробітній платі.

Фірми наймають робочу силу з метою отримання прибутків. Чим більше в одиницю часу праця створює продукту, тобто чим вищою є продуктивність праці, тим більшим за інших рівних умов буде прибуток, отримуваний фірмою. Тому попит на працю залежить від рівня її продуктивності. Має місце така закономірність: чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. У свою чергу, якщо сукупна пропозиція праці в національній економіці є незмінною, а попит на неї зростає, то має підвищуватися і середній рівень реальної заробітної плати. Основна причина того, чому існують значні відмінності у рівнях середньої заробітної плати між країнами -- це різниця в рівнях продуктивності праці між ними.

Причини поління темпів зростання продуктивності пращ можна згрупувати за двома рівнями: макрорівнем та мікрорівнем. Ретельне їх вивчення дасть можливість краще зрозуміти, чому в Україні продуктивність праці є низькою порівняно з розвинутими країнами і чому у нас низький середній рівень реальної заробітної плати.

Причини падіння темпів зростання продуктивності праці:

У таблиці зірочкою виділені ті причини, що найбільше впливають на негативну динаміку продуктивності праці в Україні. У 90-х роках в Україні простежувалося не зменшення темпів зростання продуктивності пращ, а абсолютне зниження її рівня порівняно з досягнутим раніше. Це й зумовило різке падіння середньої реальної зарплати в нашій економіці в цей період.

Види политу на працю. Індивідуальний попит на робочу силу можна визначити графічно за допомогою кривої попиту. Ця крива показує, як змінюється потрібна фірмі кількість робочої сили у разі зміни ставки заробітної плати і незмінних заданих інших чинниках, що впливають на попит. Для виявлення кількості людино-днів праці, потрібних фірмі за будь-якої заробітної плати, потрібно лише взяти ставку, котра відповідає вибраній вами заробітній платі на вертикальній осі, і за допомогою кривої зіставити її із кількістю людино-днів праці, що відкладена на горизонтальній осі. Існує обернена залежність між заробітною платою і кількістю найманих працівників. Криві попиту на працю так само, як і криві попиту на споживчі товари, мають спадний нахил, що зумовлено дією закону спадної граничної продуктивності (віддачі), про що вже йшлося.

Поряд із попитом на робочу силу з боку окремих фірм, в економіці виділяють галузевий та ринковий попит на робочу силу. Галузевий попит на робочу силу є сумою величини попиту на неї з боку окремих фірм у галузі за кожним можливим рівнем ціни. Ринковий попит на робочу силу -- це сума обсягів попиту на робочу силу усіх галузей за будь-якою даною ціною на неї. Наприклад, ринковий попит на некваліфіковану працю в певному регіоні є сумою обсягів попиту фірм, в котрих використовують даний вид робочої сили.

Іншою ринковою силою, що впливає на ставки заробітної плати, є пропозиція робочої сили. Як і попит, вона теж є динамічною стороною ринку праці і змінюється під впливом багатьох причин.

Пропозиція робочої сили. В умовах вільної конкуренції ринкова пропозиція робочої сили графічно може бути представлена у вигляді кривої, що відображає зростання кількості пропонованої праці у зв'язку з підвищенням ставок заробітної плати. Крива пропозиції конкретного виду праці плавко підійматиметься, відображаючи той факт, що за відсутності безробіття фірми змушені будуть платити вищі ставки заробітної плати, щоб найняти більшу кількість працюючих. Пояснюється це тим, що фірми мусять заохочувати додаткових робітників із інших галузей і місцевостей, з різних посад.

Загальна пропозиція праці залежить від трьох чинників: розмірів народонаселення; частки працездатних людей, готових працювати; кількості годин, відпрацьованих кожним працюючим індивідуумом. На кожен із цих чинників впливають частково економічні сили.

Народонаселення. Чисельність населення змінюється за розмірами, і на ці зміни впливають до деякої міри економічні сили. Наприклад, доведено, що коефіцієнт народжуваності і темп чистої імміграції (імміграція мінус еміграція) є вищими в період економічного піднесення, ніж спаду. Проте багато із змін у народонаселенні пояснюються позаекономічними факторами.

Робоча сила. Частка загального населення чи деяких його груп, таких як чоловіки, жінки чи підлітки, які готові працювати, називають коефіцієнтом участі групи в робочій силі. Цей коефіцієнт змінюється під дією багатьох чинників. Звичайно, зростання попиту на працю і зростання заробітків, що його супроводжують, сприятимуть збільшенню частки населення, схильного до праці. Адже коли попит на працю високий, більше жінок і літніх людей входитимуть до складу робочої сили. З тієї самої причини, робоча сила має тенденцію до зменшення, коли заробітки і попит на працю зменшуються.

Відпрацьовані години. Ставка заробітної плати впливає не тільки на чисельність зайнятих, вона є також головним чинником, що визначає кількість відпрацьованих годин. Це пояснюється тим, що робітники обмінюють своє дозвілля на доходи. Відмовляючись від дозвілля (для того щоб працювати), вони одержують дохід, за який купують товари. Робітники можуть тому уявлятися як такі, що займаються торгівлею, обмінюючи дозвілля на товари.

Зростання ставки заробітної плати означає зміну у відносних цінах товарів і дозвілля. Товари стали дешевшими відносно дозвілля, оскільки за кожну відпрацьовану годину можна купити більше товарів, ніж раніше. Зворотною стороною такої зміни є те, що дозвілля стає дорожчим відносно товарів, оскільки кожна година спожитого дозвілля - є ціною більшої кількості товарів, від яких доводиться утримуватися.

Ця зміна у відносних цінах спричиняє ефекти доходу і заміщення, які ми вивчили в розділі, присвяченому теорії корисності. Ефект заміщення спонукає робітника споживати більше відносно дешевших товарів і менше споживати відносно дорожчого дозвілля, тобто він спонукає обмінювати більше дозвілля на товари. Ефект доходу, однак, спонукає індивідуума споживати більше як товарів, так і дозвілля. Зростання ставки заробітної плати робить можливим для індивідуума мати більше товарів і більше дозвілля. Наприклад, якщо ставка заробітної плати зростає на 10% і робітник зменшує кількість робочих годин на 5%, тоді споживатиметься більше як дозвілля, так і товарів.

Оскільки ефекти доходу і заміщення впливають на споживання товарів в одному напрямі, ми можемо бути впевненими, що збільшення ставки заробітної плати вестиме завжди до зростання обсягу спожитих товарів. Проте оскільки ці два ефекти впливають на дозвілля в протилежних напрямах, то тут можуть мати місце два наслідки:

по-перше, зростання ставки заробітної плати веде до зменшення дозвілля, що споживається (бо більше годин буде відпрацьовано), коли ефект заміщення є домінуючою силою;

по-друге, зростання ставки заробітної плати спричинює збільшення дозвілля, що споживається (бо менше годин буде відпрацьовано), коли ефект доходу є домінуючою силою.

Економічна практика в довгостроковому періоді дає багато фактів на підтвердження того, що коли реальна почасова ставка заробітної плати для економіки як цілого зростає, люди бажають зменшувати кількість годин праці і збільшувати час дозвілля.

Заробітна плата на ринку праці. В умовах вільної конкуренції рівноважна ставка заробітної плати і рівноважний рівень зайнятості даного виду праці визначаються в точці перетину ринкових кривих попиту, та пропозиції праці.

В умовах, коли на ринку праці починають виявляти себе монопольні сили, що обмежують дію сил конкуренції, ставка заробітної плати може відхилятися від рівноважного рівня в той чи інший бік.

Монопольною силою може володіти покупець робочої сили даного виду. Тоді економісти стверджують, що даний ринок праці відповідає моделі монопсонії. Монопольна влада може бути повною, якщо одна велика фірма є єдиним покупцем на конкретному ринку праці. В інших випадках на ринку праці може переважати олігополія. Вона має місце тоді, коли незначна кількість фірм у змозі наймати основну масу праці, що пропонується конкретним ринком.

Дослідження динаміки ставок заробітної плати на ринках праці, де виявляються монопольні сили, дали змогу економістам зробити такий висновок: за інших рівних умов, монополіст максимізує свій прибуток шляхом найму меншої кількості робітників і при цьому виплачує ставку заробітної плати меншу, ніж в умовах конкуренції. Монополіст -- наймач праці вважає вигідним зменшувати зайнятість, щоб знизити ставки заробітної плати і відповідно витрати, тобто встановити ставки заробітної плати нижчі від конкурентної.

Монопольна влада на конкретному ринку праці може виявлятися і з боку продавців робочої сили. Вона виникає тоді, коли в якійсь галузі утворюється потужна профспілка, здатна диктувати фірмам власні умови щодо рівня заробітної плати в галузі.

На практиці монопольні сили з боку покупців і продавців на ринку праці можуть накладатися, "тиснути" одна на одну. Тоді виникає ситуація, за якої монополія на одному боці ринку праці фактично усуває монополію на іншому боці. Як наслідок, ставка заробітної плати може бути встановлена на рівні, близькому до рівноважного.

Мінімальна заробітна плата. На ціну праці, поряд із покупцями та продавцями, впливає також уряд. Наприклад, у США з часу прийняття у 1938 р. закону про справедливі умови найму існує федеральний мінімум заробітної плати. Якщо в 1938 р. мінімальна заробітна плата становила 25 центів за годину, то в 1981 р. (до підвищення в 1989 р.) вона зросла вже до 3,35 дол. за годину. Її рівень коливався в межах від 40 до 50% від середньої заробітної плати, що виплачувалася робітникам обробної промисловості. Зараз вона поширюється приблизно на 90% усіх робітників та службовців СІЛА.

Відношення економістів до призначення з боку держави рівня мінімальної заробітної плати неоднозначне. Так, з часу запровадження мінімальної заробітної плати в США навколо цього питання ведуться постійні диспути. Особливо гострими вони були у 80-х роках.

Ті, хто виступав у цей період за незначне підвищення чи проти будь-якого підвищення мінімальної заробітної плати, обґрунтовували це її негативним впливом на інфляцію та молодих працівників. Якщо мінімальна заробітна плата буде підвищена, стверджували вони, це стане поштовхом до загального підвищення заробітної плати, що, у свою чергу, підвищить ціни і зумовить новий виток інфляції.

Вони також стверджували, що фірми, котрі не будуть спроможними платити підвищений мінімум заробітної плати, муситимуть звільнити частину своїх працівників. Деякі взагалі можуть збанкрутувати. Оскільки більша частина працівників, що отримують мінімальну заробітну плату, вийшла на ринок праці вперше, особливо постраждають від звільнення молоді працівники. Було підраховано, що від 100 тис. до 200 тис. робочих місць буде втрачено за кожні 10% підвищення заробітної плати.

Ті, хто в США виступає за істотне підвищення мінімальної заробітної плати, стверджують, що зменшувана купівельна спроможність, як наслідок інфляції, примушує робітників, котрі отримують цей мінімум, жити в злиднях. Вони також не погоджуються з тим, що мінімальна заробітна плата стосується більшою мірою молодих робітників.

У 1989 р. адміністрація Буша і Конгрес прийшли нарешті до компромісу, котрий передбачав:

1) підвищення мінімальної заробітної плати на більш, ніж дворічний період до 4,25 дол.;

2) запровадження "заробітної плати учня" для молодих людей (від 16 до 19 років) у розмірі 3,61 дол. на годину. Заробітна плата учня видавалася робітникам на їх першій роботі протягом не більше шести місяців.

В Україні наприкінці 80-х років мінімальна заробітна плата становила 70 крб. на місяць. На початку 90-х років її рівень неодноразово переглядався у зв'язку з високими темпами інфляції і на початку 1997 р. вона становила 15 грн. на місяць.

Визначення заробітної плати і фундаментальні економічні закони. Визначення заробітної плати законами попиту і пропозиції дає змогу проілюструвати, як ринкова економіка відповідає на відомі нам питання "що", "як" і "для кого"?

Коли, наприклад, споживачі вирішують, що малолітражні легкові автомобілі є кращими (економічнішими), ніж інші типи легкових автомобілів, попит на працівників, що виробляють ці види автомобілів, почне змінюватися, тобто підвищиться, при цьому зросте і їхня зарплата. Підвищення зарплати в певній галузі виробництва стимулює приплив робочої сили відповідної кваліфікації з інших галузей. Таким чином, підвищення заробітної плати згідно із зростанням попиту споживачів стало відповіддю на питання, що саме із продуктів і послуг має вироблятися.

Оскільки заробітна плата зростатиме, фірми, що виробляють малолітражки, вишукуватимуть трудозберігаючі технології, щоб укласти нові контракти вже з меншою кількістю працівників. Отже, ринковий механізм сам визначить, яким чином товари та послуги мають виготовлятися.

І, нарешті, підвищення рівня середньої заробітної плати, а отже, і доходів працівників, що виробляють малолітражки, дасть змогу їм і їхнім сім'ям підвищити свій життєвий рівень. Водночас на інших підприємствах, що виробляють інші моделі легкових автомобілів, доходи їхніх працівників упадуть. При цьому дістанемо відповідь на питання, хто має більше споживати товарів та послуг, вироблених економікою.

Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця. Важлива роль у цьому належить профспілковим об'єднанням працівників. Вони можуть впливати на рівень заробітної плати через збільшення попиту на працю: сприяти своєю діяльністю зростанню попиту на кінцеві продукти, збільшенню продуктивності праці або цін на ресурсозамін-ники. Це потребує додаткових пояснень. Чому, скажімо, професійні об'єднання висококваліфікованих працівників підтримують боротьбу за підвищення мінімальної заробітної плати, хоча це і не вплине безпосередньо на заробітну плату їх членів? Тут спрацьовує не тільки солідарність, а й чіткий економічний розрахунок: зростання вартості некваліфікованої робочої сили збільшує попит на кваліфіковану, пересуває криву попиту вправо та підвищує рівноважний рівень заробітної плати.

Професійні об'єднання намагаються впливати і на пропозицію трудових ресурсів. Залежно від специфіки трудових послуг може застосовуватися тактика замкнутого (або цехового) чи відкритого тред-юніонізму. Замкнутий тред-юніонізм застосовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. При цьому входження до цієї групи теж контролюється її членами. Скажімо, як можна контролювати пропозицію послуг докторів економічних наук? Оскільки науковий ступінь доктора наук можна отримати, лише захистивши дисертацію перед тими, хто уже має цей науковий ступінь, то, спрощуючи чи ускладнюючи процедуру захисту, неформальне об'єднання докторів наук регулюватиме свою заробітну плату.

До відкритого тред-юніонізму профспілки вдаються тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників цієї кваліфікаційної групи. Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи іншим шляхом установлюється певний мінімальний рівень заробітної плати, який відсікає ту ділянку кривої пропозиції трудових послуг, що лежить нижче від цього рівня.

Ринок праці дає нам приклади, коли і продавець, і покупець займають монопольне становище (так звана двостороння монополія). У цьому разі профспілка вимагає заробітної плати не нижче від мінімального рівня, а фірма наполягає на значно нижчій заробітній платі. Фактична ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил. Однак є всі підстави вважати, що в умовах двосторонньої монополії фактична заробітна плата більше наблизиться до рівня конкурентного ринку, ніж у разі односторонньої монополії на будь-якому боці.

Розглянуті моделі пояснюють загальний механізм встановлення заробітної плати, але не дають відповіді на запитання про причини диференціації оплати трудових послуг окремих груп працівників. Вона пов'язана з відмінностями співвідношення попиту та пропозиції в різних сегментах ринку праці. Оскільки працівники неоднорідні за рівнем кваліфікації, здібностями, готовністю працювати у тих чи інших умовах, це призводить до диференціації їхньої індивідуальної продуктивності праці та зумовлює різницю у заробітній платі. Крім того, існують суттєві відмінності у привабливості самої праці: за непривабливу працю виробники змушені платити більшу заробітну плату. Відмінності у заробітній платі пояснюються і тим, що серед продавців трудових послуг існує, як правило, недосконала конкуренція. Вона пов'язана насамперед географічною обмеженістю мобільності трудових ресурсів, інституційними обмеженнями (наявність вищої освіти чи наукового ступеня для зайняття якоїсь посади тощо), соціологічними обмеженнями мобільності.