Загальні проблеми економічної теорії та структура курсу "Мікроекономіка"

Падає

Ліворуч

Дотації

Зростає

Праворуч

Чекання зміни цін

Падає

Ліворуч

Число продавців на ринку

Зростає

Праворуч

3. Ринкова рівновага

Для того, щоб встановити, як визначається конкурентна ціна, треба об'єднати аналіз попиту з аналізом пропозиції. Тому побудуємо графік попиту та пропозиції на одному рисунку. Криві попиту і пропозиції, зображенні в діаграмі, перетинаються лише в одній точці. Ця точка В представляє ціну, що врівноважує попит і пропозицію. За вищої ціни виникає надлишок пропозиції над попитом. За ціни нижче рівноважної ціни, попит перевищує пропозицію. Здатність конкурентних сил пропозиції і попиту встановлювати ціну на рівні, на якому рішення про продаж і купівлю синхронізуються, називається врівноважоючою функцією ціни.

Графік перетину попиту та пропозиції ділить на чотири сектора: І сектор - "мертвий сектор ринку", на якому інтереси покупців і продавців не реалізуються.

Рис. 10. Встановлення ринкової рівноваги.

ІІ сектор - сектор можливих продаж, але неможливих купівель. Тут існують тільки інтереси продавців.

ІІІ сектор - сектор можливих купівель , але неможливих продаж. Тут існують тільки інтереси покупців.

ІV сектор - сектор можливих купівель і продаж даного товару.

Існує 2 основні підходи до аналізу встановлення рівноважної ціни: А. Вальраса (різниця обсягу попиту і пропозиції серед покупців), А. Маршалла (різниця цін серед продавців).

D Надлишок S D S

Р2 пропозиції Р2

РЕ РЕ

Р1 Р1

Надлишок

попиту

Q1 QE Q2 Q1 QE Q2

Рис. 11. Аналіз встановлення рівноважної ціни за А. Вальрасом та А. Маршаллом.

Основним у підході Вальраса є різниця в обсязі попиту (пропозиції). Якщо існує надлишок за ціною Р1, то внаслідок конкуренції покупців відбувається підвищення ціни до тих пір, поки не зникає надлишок. У разі надлишку пропозиції конкуренція продавців зумовлює зникнення надлишку.

Маршал виходить з того, що продавці передусім реагують на різницю ціни попиту і ціни пропозиції. Чим більша ця різниця, тим більше стимулів для зростання пропозиції. Збільшення (зменшення) обсягу пропозиції скорочує цю різницю, і, отже сприяє досягненню рівноважної ціни.

У цих прикладах ми не аналізуємо сам процес досягнення нової рівноваги, його механізм, а лише порівнюємо початкову і кінцеву рівноважну ситуацію, такий метод називають методом порівняльної статики. Розрізняють періоди:

Миттєвий період (короткий). Це та кількість товару, яка може бути вироблена на даних виробничих потужностях за незмінності обсягу матеріальних і трудових ресурсів, у цьому випадку всі фактори виробництва розглядають як постійні.

Короткий період. Означає уже досягнутий обсяг товару, який може бути вироблений на існуючих виробничих потужностях, але при змінні обсягу матеріальних і трудових ресурсів.

Довгий період. Це той обсяг продукції, який можна виробити на всіх потужностях, включаючи додатково створені. В цьому випадку всі фактори виробництва розглядаються як змінні.

P1 D D1 IS SS

P2 LS

P3

P*

Q* Q1 Q2

Рис. 12 Статика точки рівноваги.

Цю ситуацію можна проілюструвати графічно. Для миттєвого періоду лінія пропозиції набуває вертикального положення IS. В короткому періоді SS, в довгому періоді LS.

У довгому періоді виробник може не тільки варіювати інтенсивність використання виробничих потужностей, а й змінювати їх розміри, а отже, і масштаби виробництва. На рисунку представлені три ситуації, можливі в довгому періоді.

А. Ситуація, коли зміна масштабу виробництва відбувається за незмінних витрат, зростання рівноважного обсягу відбувається без зміни рівноважної ціни.

Б. Ситуація, коли зміна масштабу виробництва відбувається за зростаючих витрат (зростання цін на ресурси), зростання рівноважного обсягу супроводжується зростанням рівноважної ціни.

В. Ситуація, коли зміна масштабу виробництва відбувається за витрат, які знижуються (за рахунок економії на масштабі), зростання рівноважного обсягу супроводжується і зниженням рівноважної ціни.

P1 D1 D2

S

Р2 D1 D2 D1 D2

P* S

Р1 Р1

Р2 S

Q1 Q2 Q1 Q2 Q1 Q2

А Б В

Рис. 13 Встановлення точки рівноваги в довготерміновому періоді.

Аналіз павутиноподібної моделі в динамічному розвитку зображено на наступному рисунку. Вона використовується , наприклад, на біржі. Із рисунка можна зробити наступні висновки:

Якщо нахил лінії пропозиції, більш крутий, ніж лінії попиту, то з часом відхилення від рівноваги зменшується, порушена рівновага відновлюється.

Якщо нахил лінії пропозиції, менш крутий, ніж лінії попиту, то з часом ціна все більш віддаляється від рівноважної..

Якщо нахил лінії пропозиції та попиту рівні, будь-яке початкове відхилення спричиняє коливання цін і обсягів з незміною амплітудою навколо рівноважного рівня.

4. Еластичність попиту

Як відомо, підвищення ціни на продукт спричинює зменшення попиту на нього і збільшення його пропозиції. Зниження ціни супроводжується протилежними наслідками: попит на продукт збільшується, а пропозиція збільшується. Якби ціна на молоко збільшилася, то і попит би зменшився. Якщо би у 3 рази збільшилася ціна пляшки "Кока-коли", попит на напій зменшиться на більшу величину, ніж у випадку з молоком. Це пояснюється тим, що людям легше обійтися без "Кока - коли", яка має багато замінників, ніж без молока, замінники якого відсутні. Також, молоко набагато корисніше, ніж "Кока-кола". Коли зростають ціни на сіль, покупці все одно купують стільки солі, скільки потрібно, й попит майже не зменшується. При збільшенні цін на квитки на літак, попит відразу зменшиться, тому що населення буде користуватися дешевшим видом транспорту. Ступінь реагування покупців на зміну

ціни характеризується еластичністю попиту та розраховується за формулою: Е= зміна величини попиту, % / зміна ціни, %.

Знак "-" свідчить про обернену залежність.

При нульовій еластичності графік має вертикальний вигляд, а якщо безмежна - горизонтальне положення. За абсолютно конкурентного ринку фірма може збільшити свою норму продаж без зменшення ціни, щоб отримати додатковий прибуток. Її крива буде безмежно еластичною: дуже мале зниження ціни може спричинити невизначено велике зниження продажу товару і дуже мале збільшення ціни привести до того, що товар не купуватиметься.

Фактори, що визначають еластичність попиту: 1). Кількість і близькість замінників. 2). Частка бюджету споживача, що йде на купівлю товару (1% торг ціни будинку, а ціна сірників на 100% нічого). 3). Потреба в товарі. 4). Період часу, необхідний для пристосування до змін у цінах.

Якщо |Ed|	Попит	Еластичність
>1	Еластичний	Дуже низька (<0.5) сіль, кава. Низька (0,5-0,9) одяг, сигарети, транспорт. Середня (близько 1) свинина, житло, медичне обслуговування. Висока (1,2-2,0) меблі, послуги таксі. Дуже висока (>2) духи квіти, закордонні путівки
<1	Нееластичний
=1	Одинична
=0	Нульова
=	Безмежна

За еластичності попиту зниження ціни веде до збільшення загального доходу, і навпаки. За нееластичного попиту, зниження ціни веде до зменшення загального доходу, і навпаки. При одиничній еластичності величина доходу не міняється.

Розглянемо задачі.

Задача 1

Нехай Еdp = 0,3, початкова ціна - 25 грн., а виручка - 10000 грн. нехай попит на товар зменшився на 12%. Потрібно порахувати виручку після зміни.

1.Початковий обсяг = 10000/25 = 400 шт.

2. Якщо попит зменшився на 12%, тоді кінцевий обсяг = 400*(1-0,12) = 352 шт.

3. Відсоткове збільшення ціни = 12%/0,3 = 40%.

4. Ціна складе 25*(1+0,4)= 35 грн. 5. Виручка стане 35*352 = 12320 грн.

Задача 2

Дана функція попиту і пропозиції товару. QD = 300-15P; QS = 35P-60. Уряд запропонував податок 2 грн. за одиницю товару на виробників. Знайдіть рівноважну ціну та обсяг.

1). QD = QS ; 300-15P = 35P-60, Р*=7,2 грн. Q* = 192 од.

2). ЕD = 15Р / (300 - 15Р) = 15*7,2 / (300-15*7,2) = - 0,5625.

3). ЕS = 35Р / (35Р-60) = 35*7,2 / (-60 + 35*7,2) = 1,3125.

4). ?Р/?Т = 1/(1-(ЕD/ЕS) = 1/(1-(-0,5625)/1,3125)) = 1,4. 5).

Ціна = 7,2 + 1,4 = 8,6. 6). QD = 300-15*8,6 = 171 од.

Подоходна еластичність попиту розраховується за формулою: ПоЕП = зміна величини попиту, % / зміну величину доходів, %. Може мати як від'ємне (товари нижчої споживчої цінності - дешеві) так і додатне значення (нормальні товари, тобто товари вищої споживчої цінності: товари першої необхідності - до 1 та товари розкоші - більше за 1).

Перехресна еластичність попиту розраховується за формулою: ПеЕП= зміна у величині попиту на товар А,% / зміна в ціні на товар В,% Наприклад, підвищення ціни на свинину на 1%, зумовлює збільшення попиту на яловичину на 0,5%, а підвищення ціна на бензин на 1% викликає зменшення попиту на автомобілі на 0,2%.

Товари є взаємозамінюваними (субститутами), якщо ПеЕП має додатне значення, тобто збільшення ціни на один товар викликає збільшення попиту на інший товар. Товари є взаємодоповнюваними (комплементами), якщо ПеЕП має від'ємні значення, тобто збільшення ціни на один товар викликає зменшення попиту на інший товар. При умові ПеЕП = 0, то товари незалежні.

5. Еластичність пропозиції

Ступінь реагування продавців на зміну ціни характеризується еластичністю пропозиції та розраховується за формулою:

Е= зміна величини пропозиції, % / зміна ціни, %. При нульовій еластичності графік пропозиції має вертикальний вигляд, а якщо безмежна - горизонтальний.

Якщо |Ed|	Пропозиція	=1	Одинична
>1	Еластична	=0	Нульова
<1	Нееластична	=	Безмежна

Фактори, що визначають еластичність пропозиції: 1). Час. Коли ціна на товар зростає, то виробники хочуть продати якомога найбільше одиниць цього товару. Але для цього потрібно розширювати виробництво, що, звичайно вимагає часу. Миттєвий ефект - нееластична, тимчасовий ефект - низька еластичність, довгостроковий ефект - досить еластична. 2). Вартість розширення виробництва. 3). Можливість і вартість зберігання товару. 4). Взаємозамінювані ресурси у виробництві. (чому?)

Схема А показує ситуацію, коли держава встановлює верхню межу ціну. Потрібно збільшити витрати на придбання товару, підкуп працівників міліції та інших державних службовців. Ось чому крива пропозиції матиме вигляд S1S2S3. Це приводить до збільшення рівноважної ціни, але зменшення рівноважного попиту.

Схема Б показує результат встановлення державою нижньої ціни. Точка рівноваги Е* не є стійкою, проте це встановлення приведе до зменшення обсягів продаж. І знову відбувається перехід товарів на чорний ринок.

Схеми В і Г показують реагування ринку на встановлення державою інших регуляторів: встановлення квоти - В, в датування виробництва - Г.

Тема 4. Поведінка споживача на ринку

1. Корисність

Корисність - здатність товару задовольняти особисті потреби, бажання людей, це певний ступінь задоволення, який дістає особа при використанні чи споживанні товару.

Характеристики корисності:

Категорія корисності служить для того, щоб зрозуміти поведінку споживача, як за мотивами так і за цілями.

Корисність кожного даного блага пов`язана з певною ситуацією.

Корисність висвітлює принципово у поведінці споживача момент - вибір благ.

За даної категорії ми можемо констатувати факт наявності самостійності споживача .

Протилежна категорія - некорисність, незадоволення, що виявляється під час споживання. Корисність не є однаковою для різних людей, оскільки вона залежить від різних смаків і вподобань. Корисність може бути різна і для однієї особи для одного і того є товару в різний час при різних обставинах. Корисність вимірюється в утилях - U. Пригадайте закон зменшення граничної корисності.

Загальна корисність TU- це корисність, яку може отримати споживач від використання товару загалом та є сумою всіх граничних корисностей MU. Середня корисність АU- це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Переваги благ можна умовно визначити порядковим номером - ординалізм, а той факт, що фіксує перевагу одного блага над іншим є кардиналізмом .

Аксіоми споживчого вибору:

Аксіома повної упорядкованості переваг: споживач завжди може сказати, як він ставиться до набору благ, що порівнюються.

Аксіома транзитивності переваг: переваги споживача послідовні.

Аксіома потреб, що не насичуються: більша кількість будь-якого блага завжди має перевагу перед меншою кількістю такого ж блага.

Аксіома незалежності споживача: задоволення споживача залежить від кількості благ, які він споживає, і не залежить від кількості благ , які споживають інші.

Умовою рівноваги споживача для будь - якої пари товарів х і у є рівність MUх/Рх = MUу/Ру = . Якщо певна кількість помідорів за 5 грн., принесе корисність 10 утилів, то для огірків за ціною 2,5 грн. корисність повинна складати 5 утилів - тоді споживачу буде без різниці, що споживати огірки чи помідори, в іншому випадку, буде вибирати в кого максимальна .

Точка насичення - це точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь.

Аналіз корисностей наведений в наступній таблиці.

Таблиця 4

Кількість пар взуття	MU	TU	Середня корисність
1	10	10	10,0
2	9	19	9,5
3	8	27	9,0
4	5	32	8,0
5	2	34	6,8
6	1	35	5,8
7	0	35	5,0
8	-5	30	3,8

2. Аналіз кривої індиферентності

Крива індиферентності (байдужості) показує різну комбінацію двох товарів чи двох груп однорідних товарів які дають споживачу однакові задоволення чи користь, споживач не бачить жодної різниці між ними. Відмова від одного товару компенсується отриманням іншого у більші кількості.

Граничний коефіцієнт заміщення (гранична норма замінності) показує від скількох одиниць товару у споживач має відмовитися, що придбати додаткову одиницю товару х і зберегти стан рівноваги. Розраховується за формулою: .

Для кожного рівня загальної корисності існує своя, окрема крива індиферентності, яка показує такі комбінації товарів, до яких покупець є байдужим. Чим вища крива байдужості, тим більшою є загальна корисність.

Безмежна кількість кривих індиферентності утворює карту індиферентності. На цій карті кожна крива відповідає різному рівню загального задоволення і загальної корисності. Тому криві ніколи не можуть перетинатися в якійсь точці і завжди є паралельними одна до одній.

Корисність	Одиниці одягу	Одиниці їжі	Гранична норма заміщення
1	6	1	-
2	3	2	3
3	2	3	1
4	1,5	4	0,5

Аналіз кривої байдужості показує, що кожна точка на даній кривій, яка відображає певну комбінацію товарів, дає для споживання однакову величину загальної корисності чи загального задоволення. Тому всі комбінації товарів для нього є однаковими. Крива нахилена вниз, зліва направо і вигнута, її нахил постійно зменшується.

В цілому кривим індиферентності притаманні такі властивості:

Криві індиферентності мають від`ємний нахил, тому що для збереження корисності зменшення кількості одного товару в наборі має компенсуватися збільшенням кількості іншого.

Криві індиферентності не перетинаються.

Криві індиферентності, які лежать далі від початку координат, характеризують набори товарів, що мають вищий рівень корисності.

Уздовж кривої індиферентності гранична норма заміщення зменшується.

3. Бюджетна лінія

Якщо карта кривих індиферентності показує, що споживач купити, виходячи з індивідуальних смаків і уподобань, то бюджетна пряма ілюструє оптимальні комбінації товарів, які споживач може купити за даного фіксованого доходу і ринкових цінах. Наприклад, наш дохід становить 100 доларів, які ми повністю витрачаємо на їжу чи одяг. Якщо ціна за одиницю їжі 4 дол., а за одиницю одягу 2 дол., то ми зможемо купити 25 одиниць їжі за 100 дол., або 50 одиниць одягу за 100 дол.

Бюджетне обмеження буде мати вигляд: PX*X + PY*Y=I. Звідси Y = (I/PY) - (PX/PY)*X

Бюджетна лінія матиме вигляд.

Рис. 14. Карта кривих індиферентності та бюджетних ліній ("споживання - ціни").

Як побудувати бюджетну лінію?

Потрібно порахувати скільки можна потратити грошей на їжу не затрачуючи витрати на одяг виходячи із даного рівня бюджету: бюджет / вартість їжі = 100 / 4 = 25 штук.

Аналогічно знайдемо максимальне значення кількості одягу при даному рівні бюджету: бюджет / вартість одягу = 100/2 = 50 штук.

По осі Х відкладаємо одержане значення товару А, а по Y - значення товару Б, та сполучаємо дві точки. Лінія і буде бюджетна лінія.

Точки на бюджетній прямій показують різні комбінації їжі та одягу, які можна придбати за даний дохід споживача. Кожна точка на бюджетній прямій означає, що видатки збігаються з доходом споживача: видатки =доходу. Будь - яка точка розташована лівіше від бюджетної прямої відображає таку комбінацію товарів, на яку грошей витрачається менше, ніж становить дохід споживача: видатки < доходу. Точки правіші від бюджетної прямої показують комбінацію товарів, які коштують значно дорожче, ніж це дає змогу зробити дохід споживача: видатки > доходу.

Якщо скласти разом карту індиферентності і бюджетну пряму, то можна визначити точку яка буде максимальною для загального задоволення чи корисності за даного бюджетного асигнування та певних індивідуальних смаків і вподобань. У цій точці бюджетна пряма буде дотичною до цієї кривої байдужості. Саме тут споживач досягає максимального задоволення чи максимальної корисності за даного бюджетного обмеження. Всі інші точки на бюджетній прямій належать до кривої індиферентності нижчої загальної корисності.

4. Зміна цін та доходів і бюджетна пряма

Припустимо, ринкові ціни на товари залишилися незміненими, а дохід зріс у 2 рази (200 дол.). Тоді нова бюджетна пряма зміститься вправо паралельним перенесенням. Кількість товару збільшиться. При зменшенні доходу - зміститься вліво. Сполучивши всі точки дотику бюджетної лінії із кривими байдужості отримаємо криву "споживання - дохід", яку ще називають кривою Енгеля. Вона показує, як змінюється рівновага між двома товарами, коли змінюється дохід, а не змінюються ціни.

Закони Енгеля:

При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умов зростання доходів сім`ї.

Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов`язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи..

Рис. 15. Лінія "споживання - дохід".

Припустимо, дохід залишається незмінним, але змінюється ціна на один із товарів, то зміниться нахил кривої. При зміні цін на всі товари - бюджетна лінія підвищиться (зменшення цін), або знизиться (збільшення цін). Сполучивши всі точки дотику бюджетної лінії із кривими байдужості отримаємо криву "споживання - ціни". Вона показує нову рівновагу кількості їжі й одягу, що купує продавець на ринку, коли ціни на одяг сталі, а на їжу зменшуються. Дохід же продавця фіксований, а максимальна загальна корисність при цьому зростає.

5. Ефект доходу та заміщення

Ефект доходу - це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Зростання доходу суперечливо впливає на споживання товару: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних - зменшується.

Ефект заміщення - це тільки ті зміни у споживанні, які є результатом зміни цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів.

Ці два ефекти діють одночасно. Результати дії наведені в таблиці.

Товар Гіффена - це неякісний товар із збільшенням ціни якого приводить до підвищення попиту.

Парадокс Гіффена - зростання споживання неякісного товару із збільшенням ціни на нього (це виводиться із ефектів доходу та заміщення).

Таблиця 5 Дія ефектів доходу та заміщення.

Ефект	Споживання товару
	Нормального	Неякісного
Доходу: Ціна зменшується Ціна збільшується Заміщення Ціна зростає Ціна зменшується	Зростає Зменшується Зменшується Зростає	Зменшується Зростає Зменшується Зростає

Тема 5. Прибуток - ціль діяльності підприємства

1. Виробнича функція

З точки зору мікроекономіки підприємство - механізм трансформації затрат праці, капіталу та інших ресурсів в готову продукцію, яка являє собою товари та послуги вироблені із ціллю продажу для задоволення людських потреб.

Виробнича функція показує технічний зв'язок між вхідними факторами виробництва і вихідною продукцією. Для спрощення беруть два фактори виробництва - праця (L) і капітал (K). Q = f(L,K). . 0<< Виробнича функція дає нам знати про мінімальну кількість вхідних факторів, що є необхідною для виробництва певного рівня вихідної продукції за даною технологією. Якщо зафіксувати два вхідні фактори L і K, то тільки одна пропорція =K/L, що відображає даний фіксований коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного рівня продукції. Виробнича функція Леонтьева має вигляд Q = f().

Ізокванта - це крива у просторі вхідних факторів, що показує всі можливі їхні комбінації фізично і технічно спроможні виробити даний рівень продукції. Ізокванти паралельні, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Чим далі ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень виробництва вона відображає. Звичайно ізокванти є угнутими до початку координат. Вони подібні до кривих індиферентності. Так само як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживчого вибору продуктів, які забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій витрат для виробництва певного обсягу продукції.

Карта ізоквант - це набір ізоквант, що показує нам, які ресурси потрібні для виробництва, щоб виготовити певний рівень продукції. Ізокванти демонструють наявність багатоваріантності виробничих рішень фірми.

Граничний коефіцієнт технічного заміщення (MRTS) показує співвідношення, в якому один вхідний фактор може бути заміщений іншим для певного рівня продукції та визначається нахилом ізокванти в будь - якій точці. Розраховується за формулою: MRTS = - K / L. Знак мінус відображає зменшення одного із факторів.

В загальному вигляді задача полягає в максимізації функції корисності U = U(Q1, Q2 ,Q3…,Qn) > max при бюджетному обмеженні: M=P1Q1 + P2Q2 +…+ PnQn , де М - величина бюджету. Розв`язання цієї задачі зводиться до максимізації функції Лагранжа L = U(Q1, Q2 ,Q3…,Qn) + л (M - P1Q1 + P2Q2 +…+ PnQn). Даній функції можна дати наступну інтерпретацію: споживач прагне отримувати максимум корисності від придбаних благ (перший доданок функції Лагранжа і певної суми грошей (другий доданок). Співмножник Лагранжа л характеризує граничну корисність грошей (бюджету).

Теорема Вікселя - Джонсона: еластичність від масштабу дорівнює сумі еластичності випуску від використаних факторів.

2. Закони спадної граничної продуктивності, ефекту масштабу

Загальний продукт (ТР) - це весь загальний випуск продукції або загальна її кількість, яка вироблена при використанні постійних і змінних факторів виробництва.

При вивченні факторів виробництва важливо розрізняти їхню дію в короткостроковому і довгостроковому періодах. Короткостроковим називають період часу, протягом якого неможливо змінити хоча б один виробничий фактор. Довгостроковий період - це відрізок часу, який достатній для внесення змін у всі фактори. На короткостроковому відрізку часу фірма може змінювати інтенсивність використання виробничих потужностей, а на довгостроковому - може змінити потужність виробництва, він залежить від галузі в якому функціонує підприємство (від кілька днів - морозиво до кількох років - нафта).

Середні продукт (АР) характеризує продуктивність вхідних факторів або ресурсів та розраховується за формулою: АР = ТР / Q вхідного фактора. Тобто АРL=ТР/L - середній продукт праці, продуктивність праці.

Граничний продукт (МР) - це приріст загального продукту, отриманий від безконечно малих приростів змінного фактора, та розраховується за формулою: МР =ТР / змінного вхідного фактора.

Закон спадної граничної продуктивності (віддачі): коли величина одного змінного фактора зростає відносно всіх інших сталих факторів, то додатковий випуск продукції може спочатку зростати, але рано чи пізно почне спадати та в кінці стане від'ємним значенням. (сформулював Давид Рікардо).

Таблиця 6 Дані юридичної фірми.

К, площа	L, кількість працівників	ТРL - кількість юридичних послуг за день	APL = TPL/L	MPL = TPL/L
40	0	0	0	0
40	1	15	15	15	зростає
40	2	40	20	25
40	3	63	21	23
40	4	75	18.8	12	падає
40	5	85	17	10
40	6	89	14.7	4
40	7	90	12.8	1
40	8	87	10.1	-3

Розглянемо приклад: один сталий фактор - площа 40 кв. м., один змінний фактор - кількість працівників, одиниця продукції - юридична послуга.

Закон ефекту масштабу: економічна ефективність змінюється при зростанні масштабів господарської діяльності.

Залежно від характеру зв'язків між ефектом і обсягом діяльності в довгостроковому періоді часу можна виділити зростаючий, незмінний і спадний ефект масштабу. На це впливає - можливості для спеціалізації, поділ праці, економія на постійних витратах.

3. Види та функція витрат

Витрати виробництва є вартістю ресурсів, залучених до виготовлення кінцевої продукції фірми. Розрізняють економічні та бухгалтерські витрати. Економічні витрати - це платежі, які має робити фірма для отримання і використання всіх ресурсів. Вони складаються з явних та неявних витрат. Явні витрати (бухгалтерські, розрахункові) - платежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів: за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Неявні витрати - це втрачені можливості.

Розглянемо приклад.

Таблиця 7. Розрахункові та економічні витрати ферми.

Найменування витрат	Бухгалтерські витрати	Економічні витрати
Заробітна плата	20000	Явні	20000
Виплата процентів за кредит	5000		5000
Амортизація	20000		20000
Різне (матеріали, паливо, енергія)	20000		20000
Неявний заробіток підприємця	0	Неявні	15000
Неявна земельна рента	0		20000
Неявний процент за внесений капітал	0		5000
Здача в оренду засобів виробництва	0		5000
Разом	65000		11000

Аналізуючи факторні витрати, економісти вважають доцільним розрізняти витрати за короткий і тривалий період часу. За короткий період часу фірма не може збільшити чи зменшити розміри і потужність підприємства. Його величина є заданою (постійною) . Тривалий період - це період, достатній для того, щоб фірма змінила розмір і потужність підприємства. Всі вхідні фактори можуть бути змінені, фірма не має жодних фіксованих витрат, бо всі фактори є змінними.

Функція витрат виражає зв'язок між випуском продукції і мінімально можливими витратами на виробництво продукції. Ізокоста - це лінія, яка відображає поєднання витрат праці і капіталу , що мають одну і ту саму вартість; це фактично бюджетна лінія для підприємства; розраховується за формулою: ТС = PL*L+PK*K. PL - почасова оплата праці, грн; L - кількість праці, годин; PK - почасова орендна плата за капітал, грн.; K - кількість капіталу, машино - год.

Припустимо, що зарплата становить 10 грн. за годину, орендна плата - 20 грн. за годину. Витрати виробництва при використанні 50 год. праці і 25 год. роботи машин за тиждень дорівнюють ТС = 50*10+25*20 =1000 грн.

Як побудувати ізокосту?

Потрібно порахувати скільки можна потратити кількості праці (год.) не затрачуючи витрати на капітал виходячи із даного рівня бюджету: бюджет / почасова оплата праці = 1000 / 10 = 100 годин.

Аналогічно знайдемо максимальне значення кількості капіталу (машино - годин) при даному рівні бюджету: бюджет / почасову орендну плату = 1000/20 = 50 машино - годин.

По осі Х відкладаємо одержане значення L , а по Y - значення К, та сполучаємо дві точки. Лінія і буде ізокостою.

Будь - яка точка на ізокості показує комбінацію факторів виробництва, сумарна вартість яких складає 1000 грн. гранична норма заміщення цих факторів розраховується за формулою: MRTC = K / L = PK / PL та показує скільки потрібно скорочувати витрати капіталу для того щоб збільшити витрати на оплату додаткових годин праці.

Як вибрати оптимальний варіант факторів виробництва?

На один графік потрібно нанести ізокосту та ізокванти. Точка дотику ізокости та ізокванти - оптимальний варіант. Як визначити траєкторію розвитку фірми?

Точки дотику ізоквант та ізокост і є траєкторією розвитку фірми.

4. Короткострокові витрати

Таблиця 8. Динаміка короткострокових витрат фірми, грн.

Q	TFC	TVC	TC	MC	AFC	AVC	ATC
1	2	3	4=2+3	5	6=2/1	7=3/1	8=4/1
0	50	0	50
1	50	50	100	50	50,00	50,00	100,00
2	50	78	128	28	25,00	39,00	64,00
3	50	98	148	20	16,67	32,67	49,33
4	50	112	162	14	12,50	28,00	40,50
5	50	130	180	18	10,00	26,00	36,00
6	50	150	200	20	8,33	25,00	33,33
7	50	175	225	25	7,14	25,00	32,14
8	50	204	254	29	6,25	25,50	31,75
9	50	242	292	38	5,56	26,89	32,44
10	50	300	350	58	5,00	30,00	35,00
11	50	385	435	85	4,55	35,00	39,55

Загальні витрати - сума витрат на всі ресурси, які використовуються для виробництва продукції - TC TC = TFC + TVC ;

Постійні витрати - частина загальних витрат, що не залежать від зміни об'єму виробництва (орендна плата, зарплата керівнику) - TFC;

Змінні витрати - частина загальних витрат, що залежать від зміни об'єму виробництва (сировина, матеріали, зарплата робітника) - TVC;

Середні загальні витрати - ATC = TC / N N - кількість одиниць продукції;

Середні постійні витрати - AFC = TFC / N ;

Середні змінні витрати - AVC = TVC / N;

Граничні витрати - додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції - MC = зміна TVC / зміну N ;

Для аналізу витрат розглянемо приклад.

Рис. 16. Середні та загальні витрати.

TFC - графічно відображає пряма горизонтальна лінія незалежно від змін обсягу виробництва.

Відомо, що збільшення обсягу виробництва впливає на збільшення TVC, ця крива має дві стадії зростання. На ранніх етапах виробництва спостерігається низький рівень випуску продукції, TVC зростають, але повільними темпами в результаті зростання продуктивності змінних факторів, доки не буде досягнутий певний рівень виробництва. Розширення понад цей рівень виробництва спричиняє інтенсивніше зростання TVC у результаті зменшення продуктивності змінних факторів.

Нахил кривих TC і TVC є паралельними. Відстань між цими кривими є загальною фіксованою витратою на будь - якому рівні виробництва.

Крива середніх загальних витрат ATC є U подібною. Від'ємний нахил на ранніх стадіях виробництва пояснюється тим, що тут продуктивність факторів зростає, коли зростає випуск продукції, і навпаки.

Причина U подібної кривої AVC та сама, що і в ATC. AVC розміщене нижче, ніж ATC. На ранніх стадіях виробництва набагато нижче, тому що постійні витрати займають великий відсоток в структурі затрат. Потім ця відстань зменшується і дорівнює AFC.

AFC середні постійні витрати знижуються за підвищення рівня виробництва, але ніколи не досягають горизонтальної осі, тому що вони завжди будуть деяким відсотком від всіх витрат, незалежно яким малим. AFC ? 0. Крива AFC проходить спочатку вище, а потім нижче від кривої AVC.

Непропорційна зміна продуктивності вхідних факторів дає нам U - подібну криву MC. MC, AVC, AFC виходять з однієї точки.

Довгострокові витрати аналогічні короткостроковим загальним, середнім та граничним витратам.

5. Витрати у довготерміновому періоді

Аналізуючи витрати у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що при цьому не має поділу на постійні і змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи придбати нові. Отже в довготерміновому періоді найголовніша проблема - оптимізація розмірів підприємства.

Подібно до того, як середній продукт залежно від обсягів виробництва може зростати, зменшуватися чи залишатися незмінним, середні витрати також по-різному реагують на ефект масштабу. Ця реакція багато в чому залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямків удосконалення технології виробництва тощо.

У варіанті А спостерігається відносно короткий період, коли зростання виробництва супроводжується зниженням витрат, тобто позитивний ефект масштабу виробництва.

У варіанті Б можна спостерігати довготривалий ефект від збільщення масштабів виробництва. У таких галузях переваги отрмують великі підприємства.

У варіанті В, навпаки позитивний ефект масштабу виробництва досить швидко трансформується у негативний. Тому підприємцю важливо правильно оцінити межі ефективного розширення виробництва.

6. Доход і прибуток підприємства

Дохід, або виторг - це певна сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості благ. Види доходу:

середній дохід (AR) - це фактична ціна продукції, це гроші, які продавець сподівається одержати за продану одиницю продукції;

загальний дохід (TR) - це ціна товару помножена на кількість проданого товару;

граничний дохід (MR) - це зміна загального доходу, пов'язана зі зміною проданої кількості продукції: MR = TR/Q.

Види прибутку

Економічний прибуток - це різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, включаючи як явні так, і неявні. Бухгалтерський прибуток - різниця між загальним доходом і явними витратами. Нормальний прибуток - це той мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність, це плата за виконання підприємницької функції.

Загальний дохід	50000 грн.
Зарплата	20000 грн.
Сировина та матеріали	10000 грн.
Бухгалтерський прибуток	20000 грн.
Втрачена зарплат	10000 грн.
Нормальний прибуток	2000 грн.
Економічний прибуток	8000 грн.

Основна ціль підприємства - максимізувати прибуток, тобто MR=MC. MR - це фактично похідна від виручки, МС - похідна від затрат, тобто MR=TR', MC=TC'.

Нехай функція пропозиції - P = 100 - 0.01Q, а функція витрат TC = 50Q + 30000. Знайти максимальний прибуток. Оскільки максимальний прибуток можливий лише коли MR=MC, тоді знайдемо MR і MC. MR = TR' = (QP)' = (100Q - 0.01Q2)' = 100 - 0.02Q; MC=TC' = (50Q + 30000)' = 50. Отже, 100 - 0.02Q = 50; Q = 2500 одиниць. P = 100 - 0.01Q = 100 - 0.01*2500 = 75 грн. EP = PQ - TC = 75*25000 - (30000 + 50*2500) = 3500 тис. грн.

Тема 6. Ринок товарів

1. Досконала (чиста) конкуренція

1.1 Характеристика моделі

Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Поняття "дуже багато" не має кількісного вирішення - тисячі, десятки тисяч і навіть сотні тисяч. Головне - частка кожного з них на ринку була настільки малою, що збільшення чи зменшення обсягів продаж кимсь з них ніяк не позначилось на ринкові ситуації взагалі.

Продукція стандартизована, тобто споживач не відрізняє товар одного продавця від іншого, навіть якщо вони мають відмінності.

Відсутність можливості у окремого продавця впливати на ринкову ціну. Продавець може запропонувати свою продукцію за нижчими цінами, проте це не вплине на ринкову ціну взагалі, оскільки частка окремого продавця мізерна з одного боку, а з іншого - це буде суперечити теорії розумної поведінки - втрата прибутку із ціни.

Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Ринок буде конкурентним лише тоді, коли не існуватиме ніяких законодавчих, фінансових, технологічних та інших перепон, що могли б завадити появі чи зникненню нових фірм.

Відсутність нецінової конкуренції. Основа - диференціація товару.

Крива попиту має абсолютно еластичний характер (пряма вертикальна лінія).

1.2 Максимізація прибутку - два підходи у короткостроковому періоді

Рис. 18. Максимізація прибутку.

Підхід другий - співставлення граничного доходу та граничних витрат P=MR > MC > ATC.

Таблиця 9. Модель прийняття рішень.

	Перший підхід - порівняння TR і TC	Підхід другий - порівняння MR і MC
Чи варто виробляти?	Так, якщо TR TC або TC TR на величину, яка менша на TFC	Так, якщо P AVC min
Який обсяг продукції варто виробити?	TR - TC max TC - TR min	MR = MC
Чи отримає фірма економічний прибуток?	Так, якщо TR TC. Ні якщо TC TR	Так, якщо P<ATC. Ні якщо ATC>P

1.3 Довгостроковий період

У довгостроковому періоді максимальний прибуток галузева фірма отримує тоді, коли ціна дорівнює довгостроковим граничним витратам. Якщо в даній галузі є економічний прибуток і він більший, ніж в інших галузях, то ця галузь буде принадою для інших фірм. Інвестори фінансуватимуть нові підприємства галузі, в яких може бути отриманий економічний прибуток - нормальний прибуток і надприбуток. Якщо економічний прибуток у галузі мають від'ємне значення, то фірми покидатимуть неприбуткові галузі та шукатимуть більш вигідні галузі для вкладення коштів до тих пір доки не будуть прибутковими.

Рівновага в достроковому періоді - це такий обсяг випуску продукції і ціна, які дають змогу фірмам галузі отримувати нульовий економічний прибуток. Фірми не мають стимулу входити в галузь або залишити її (отримують бухгалтерський прибуток).

2. Монопольний ринок

2.1 Характеристика ринку

На ринку функціонує лише один виробник продукції. Тобто фірма - монополіст - це і є певна галузь виробництва. Тому для монопольного ринку бракує поділу на попит щодо окремої фірми та ринковий попит.

Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. Практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

Чистий монополі сам установлює ціну на свій товар. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпаки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

Вступ у галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів.

Крива попиту чистого монополіста має спадний характер.

Монополізація ринку може досягнути:

1. Зростання фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування у галузі.

2. Об'єднання капіталів на добровільних засадах і перетворення такого об'єднання на панівного виробника (синдикат, картель, трест…).

Однак будь - який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише тоді, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокований - обов'язкова умова для існування чистої монополії.

Бар'єри вступу в галузь:

Р MC P MC AC

Збитки

AC

Прибуток

D D

MR MR

Q Q

Рис. 19. Максимізація прибутку та мінімізація збитків монополістом.

а) масштаби виробництва - монополіст є досить великим підприємством і потрібно вкласти великі кошти, а це не під силу та не доцільно;

б) легальні бар'єри - певні законодавчі норми: патенти та ліцензії;

в) власність на найважливіші види ресурсів, утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста, це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна і у них немає близького замінника;г) недобросовісна конкуренція, - тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента.

2.2 Максимізація прибутку

Ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий доход, отриманий від її продажу (граничний доход). Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Оскільки, при еластичному попиті зниження ціни збільшуватиме валовий дохід продавця, тому монополісту слід її знижувати для збільшення валового доходу. В іншому випадку, коли попит нееластичний, ціну не слід зменшувати.

Максимального значення валовий доход набуває у тій точці, де граничний доход дорівнює 0.

Як визначити обсяг при якому прибуток максимальний та максимальний прибуток? (дивися рисунок).

Крок 1. Побудувати криві - MC, MR, ATC та криву попиту.

Крок 2. Визначаємо обсяг продукції при перетину прямих MC, MR. Це і буде обсяг, що максимізує прибуток. Ціну визначає точку перетину прямих попиту і вертикальної прямої обсягу.

Крок 3. Максимальний прибуток = максимальний обсяг * (ціна - загальні затрати на одиницю продукції).

Слід зазначити, що чиста монополія не гарантує економічних прибутків та навіть бухгалтерських. Ця ситуація можлива, коли крива попиту перетинає криву MC нижче, чим точка перетину MC і ATC. Збитки розраховуються за тією формулою, що прибутки.

Принцип ціноутворення при монополії - "витрати плюс": MC = MR = P*(1+(1/ED))

Монополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовують цінову дискримінацію - принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами. Види цінової дискримінації:

першого ступеня (абсолютна цінова дискримінація - кожному споживачеві індивідуальна ціна);

другого ступеня (встановлення рівня ціни в залежності від обсягів продаж);

третього ступеня (сегментація ринку).

2.3 Довгостроковий період

За ринкової рівноваги чистий монополіст у цьому періоді завжди має економічний прибуток. У довготерміновому періоді максимальні прибутки ті ж самі, що і в короткотерміновому. Якщо у короткотерміновому періоді підприємство має збитки, то воно відразу переключається на виробництво такого обсягу та встановлення такої ціни, щоб мати максимальні прибутки. Адже монополіст може легко керувати цим процесом.

Інколи складаються помилкове уявлення про цінову політику монополіста. Найпоширенішими є такі помилки:

Монополіст намагається встановити найвищу ціну. На це впливає еластичність попиту. Це можливо до одиничній еластичності.

Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримає монополіст. Мета монополіста - максимізувати загальний прибуток. Що доцільно продати по 10 грн. 40 штук продукції при витратах 5 грн. за одиницю чи по 9 грн. 100 штук продукції при затратах 6 грн. за штуку? Загальний прибуток: у першому випадку - 40 * (10 - 5) = 200 (грн.); у другому випадку - 100 * (9 - 6) = 300 (грн.). У першому випадку прибуток складає 100%, а в другому - 50%.

Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. В короткотерміновому періоді попит може змінитися, а витрати та обсяг продукції, що виготовляється, одразу неможливо змінити.

Економічні наслідки монополії:

Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначити вищі ціни, ніж це зробив конкурентний виробник.

У монополіста фактичні витрати фірми для будь - якого обсягу виробництва, як правило більші, ніж мінімально можливі Х - неефективність. Це пояснюється такими причинами: а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою монополізації витрат; б) монополіст не відчуває "подиху в потилицю" конкурента, припиняє пошук нових технологій, які мінімізують витрати; в) монополія змушена нести додаткові витрати, пов'язані із збереженням монопольного становища: офіційні платежі на патенти та ліцензії; витрати на підкуп посадових осіб, тиск на постачальників ресурсів.

Монополія суперечливо впливає на науково - технічний прогрес.

Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію - коли один товар продається більш, ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов'язанні з відмінностями у витратах.

3. Ринок монополістичної конкуренції

3.1 Характеристика ринку

На ринку діє досить велика кількість продавців.

Кількість повинна бути:

не надто великою, щоб попит не перетворився на абсолютно еластичний;

не надто малою, щоб кожна фірма володіла відносно часткою ринку та мала обмеження контролю над ціною;

досить значною, щоб уникнути таємних угод та погоджених дій;

достатньою, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності.

Продукти, що пропонуються на ринку, хоча й належать до однієї товарної групи, досить диференційовані.

Реальні відмінності досягаються шляхом:

якості товару;

поглибленим післяпродажним сервісом;

місця продажу товару,

стимулювання збуту - призи.

Диференціація товару ґрунтується на удаваних відмінностей - реклама "Дося чистить все, крім ваші кишені".

Обмежена можливість впливати на ціну - вдале розташування, яскрава упаковка, рекламна агітація дають переваги фірми, а це дає можливість трохи збільшити ціну. Проте ця можливість обмежена товарами - субститутами.

Легкий вступ в галузь. Встановити бар'єри практично майже неможливо. Проте є винятки - кількість місць, найзручніших для встановлення кіосків, обмежена.

3.2 Максимізація прибутку

Який буде вид кривої попиту при монопольної конкуренції?

З одного боку, якщо крива попиту і буде абсолютно еластичною, то тільки в певних межах, бо частка фірми не така ж мала, щоб збільшення нею обсягів продажу взагалі не впливала на ціни.

Найчастіше вона має похилий характер, оскільки:

а) фірма в умовах монополістичної конкуренції має меншу кількість конкурентів, ніж на конкурентному ринку;

б) продукти цих конкурентів є близькими, але не ідеальними замінниками.

З іншого боку, крива попиту матиме більшу еластичність, ніж на монопольному ринку. Тут є можливість за рахунок позитивної диференціації продукту добиватися ефекту заміщення, коли попит з інших товарів цієї групи переноситься на товар даної фірми.

Таким чином, еластичність кривої попиту буде залежати від кількості конкурентів, з якою стикається фірма, та ступеня диференціації продукту галузі. Чим численніша група конкурентів та слабкіша диференціація продукту, тим більш еластичною буде крива попиту для кожного з них. У цьому випадку монополістична конкуренція наближатиметься до досконалої. Якщо кількість конкурентів буде обмежена, а глибинна диференціації продукту значна, то крива попиту матиме менш еластичний вигляд, що наближатиме становище фірми на монопольному ринку до чистої монополії.

Фірма на ринку монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати свої прибутки або мінімізувати збитки, виробляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу.

3.3 Нецінова конкуренція

Методи нецінової конкуренції можуть бути:

а) пов'язані з удосконаленням продукту;

б) орієнтовані на рекламну - пропагандистську діяльність.

Аргументи на користь реклами.

Реклама надає інформацію, яка допомагає споживачам зробити розумний вибір, адже однією з найважливіших передумов обгрунтованого вибору завжди вважалась повнота інформації.

Кошти за розміщення реклами - це чи не найголовніше джерело доходів засобів масової інформації. Ні телебачення, ні радіо, ні газети не могли б існувати, якби не надавали оплачуваних рекламних послуг. Цей зовнішній ефект для глядачів та читачів виправдовує певні незручності, пов'язані з перенасиченістю рекламою засобів масової інформації.

Реклама стимулює удосконалення продукту рекламодавця. Рекламна компанія буде приречена на провал, якщо продукт не матиме хоча б частини тих властивостей, про які йдеться у рекламному повідомлені.

Реклама стимулює високий рівень споживацьких витрат, що створює позитивні передумови для економічного росту, збільшення зайнятості та врешті-решт підвищення загального добробуту нації. Відомий вислів проголошує: "Якщо реклама ефективно виконує свою роботу, то багато хто з людей зберігає свою".

Аргументи проти реклами:

Головна мета реклами - переконувати, а не інформувати. Згадайте хоча б зміст основних рекламних повідомлень, які ви щодня бачити по телебаченню. Більшість з них побудована на протиставленні товару фірми іншим товарам та має за мету переконати, що придбати товар фірми - це єдине правільне рішення.

Витрати на рекламу є відносно непродуктивними, вони нічого або майже нічого не додають до процвітання суспільства. Хоча сама рекламна діяльність і створює додаткові робочі місця (рекламні агентства, засоби інформації тощо), однак при альтернативному використанні рекламних коштів вони могли б принести більший суспільний ефект.

Реклама часом викликає негативні зовнішні ефекти, такі як збільшення споживання тютюнових виробів, алкоголю тощо.

Ефективність реклами низька, оскільки більша її частина має тенденцію до самонейтралізації. Скажімо активна рекламна компанія зубних паст "Sanino" та "Colgate" призводить до того, що споживач не знає, який вибір йому зробити, а тому керується іншими критеріями при визначенні покупки.

4. Олігополія

4.1 Ознаки олігополістичного ринку

На ринку панує кількам фірм. Їх може бути від трьох до двадцяти. Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва.

Для виміру ступеня концентрації ринку використовуються такі показники:

А/ частка кількох найбільших фірм у загальному обсязі продажу. Для підтримки конкурентного середовища у багатьох країнах встановлюється галузева межа концентрації виробництва. Так у США вважається, що на ринку повинно функціонувати більше 10 фірм одночасно. При цьому частка найбільшої до 31%, двох фірм - 44%, трьох - 54%, чотирьох - 64%.

Б/ індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ=Уd2; d - частка фірми) в межах 1200 до 5000.

Деякі фірми в олігополістичному ринку володіють великими ринковими частками. Ці фірми здатні впливати на ціну товару.

Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої монополії, але ті бар'єри для вступу в галузь можуть бути застосовані.

Продукт, який виробляє олігополія, може бути як стандартним, так і диференційованим.

Варіанти ціноутворення олігополіста:

Ламана крива попиту.

Таємний зговір - картель (при організації картелю фірми повинні: узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску; встановити квоти кожного учасника; виробити механізм запровадження угоди і контролю за її виконання).

Лідерство у цінах - модель домінуючої фірми (одна фірма займає велику частку у виробництві, всі інші фірми пристосовуються до лідера).

"Витрати плюс".

4.2 Теорія ігор

Цінова війна - це послідовність знижень фірмами - суперниками в умовах дуополії.

На конкуренції за цінами базується:

модель Бертрана - в основі моделі лежить припущення, що кожна з двох фірм при максимізації свого прибутку шляхом регулювання ціни очікує, що суперник залишить свою ціну без змін;

модель Курно.

На конкуренції за обсягами базується модель Курно (розроблена в 1838 р. французьким математиком А. Курно). Ціна вважається детермінованою сукупним обсягом випуску фірм -- відповідно до лінійної кривої ринкового попиту. Центральний елемент моделі -- те, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи із припущення про незмінність обсягу випуску суперника. Нехай обидві фірми мають однакові криві вартості, МС=АС.