Витрати обігу в торгівлі та основні напрями їх оптимізації

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

Інституту економіки та фінансів

Кафедра економіки підприємства

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Витрати обігу в торгівлі та основні напрями їх оптимізації”

(за матеріалами Старовижівської РСС)

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Соціально-економічна природа та сутність витрат обігу торговельного підприємства в умовах ринкових відносин

1.1 Поняття витрат торгівлі та інформаційна база для їх аналізу

1.2 Класифікація витрат торгівлі та їх характеристика

1.3 Показники оцінки та аналізу витрат і фактори, що впливають на рівень витрат обігу в торгівлі

Розділ 2.Аналіз витрат обігу Старовижівської за 2002 - 2004 роки

2.1 Аналіз показників господарської діяльності

2.2 Аналіз рівня та динаміки витрат Старовижівської РСС за 2002-2004 роки

2.3 Факторний аналіз витрат за статтями

Розділ 3. Резерви і шляхи економії витрат обігу Старовижівської РСС

3.1 Резерви зниження окремих статей витрат

3.2 Аналіз беззбиткової діяльності підприємства

3.3 Режим економії, як шлях оптимізації витрат торгівлі

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Понад тринадцять років Україна живе і працює в новому економічному просторі. Основним надбанням цього періоду є здобуття підприємствами економічного суверенітету, закріпленого законодавчо. Поряд з цим, нові умови господарювання висувають більш жорсткіші умови щодо управління підприємством і одержання бажаних результатів.

Від уміння передбачати господарську і комерційну ситуацію, виявляти фактори, що впливають на відхилення реальних показників від плану, завчасно приймати заходи щодо регулювання цих відхилень, оптимізації співвідношення витрат та результатів, залежить міра досягненням підприємством його мети і конкурентоспроможності на ринку.

В ринкову економіку підприємства торгівлі ввійшли застарілі методи оцінки та аналізу результатів діяльності підприємств, неефективність моделей управління, а, як наслідок - недосконала конкуренція, що гальмує процес трансформації методів управління найважливішим ціноутворюючим фактором - витратами.

Основним недоліком загальних підходів до акумулювання інформації для аналізу, планування і контролю витрат є існування помилок щодо віднесення окремих видів витрат до тих чи інших статей у складі фінансового обліку. Також необхідно зазначити, що значна частка підприємств облікові процедури здійснюють без використання комп'ютерної техніки. Ці фактори значно впливають на зростання рівня витрат торгівлі.

В умовах ринкових відносин, враховуючи обмеженість різних видів ресурсів виникає проблема вивчення витрат та їх оптимізації, саме тому тема витрат торгівлі та їх оптимізації є досить актуальною на сьогодні.

Витрати торгівлі - це затрати по доведенню товарів від виробництва до споживання. Витрати підприємства - сукупність затрат, що пов'язанні із закупівлею та реалізацією товарів, з торговими, посередницькими та фінансовими операціями, що вираженні в грошовій формі. Вони відображають як позитивні так і негативні сторно діяльності підприємства. Крім того вони тісно пов'язані з категоріями, що визначають кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, тобто ефективність його господарювання. Витрати торгівлі являють собою суспільно-необхідні витрати праці, які забезпечують виконання торгівлею своїх функцій і задач.

Метою даної роботи є визначення суті, особливостей витрат торгівлі; ознайомлення з особливостями класифікації витрат, їх аналізу та планування та пошук основних резервів економії та оптимізації витрат на підприємстві.

Наявність поставленої мети дозволяє визначити завдання дослідження:

· Визначити витрати загалом та по статтях;

· Проаналізувати рівень та динаміку витрат підприємства;

· Визначити вплив факторів, що впливають на суму витрат як загалом, так і постатейно;

· Визначити резерви зниження окремих статей витрат;

· Сформулювати пропозиції щодо оптимізації витрат торгівлі.

Об'єктом дипломної роботи є торговельне підприємство Старовижівська РСС, яке розміщене у Старовижівському районі, Волинської області.

Старовижівська РСС - торговельне підприємство колективної форми власності, яке розташоване в Старовижівському районі Волинської області с.м.т. Стара Вижівка. Метою діяльності підприємства є забезпечення потреб системи споживчої кооперації України та інших організацій та громадян в товарах, матеріалах, виконаних робіт, наданні послуг на основі раціонального використання виробничих потужностей, наявних ресурсів та доходів для реалізації соціальних та економічних інтересів пайовиків споживчої кооперації.

Предметом діяльності Старовижівської РСС є:

- організація і здійснення роздрібної, гуртової торгівлі та громадського харчування,

- здійснення реалізації продукції власного виробництва, товарів широкого вжитку,

- надання послуг населенню підприємства, організаціям, установам та здійснення інших робіт на їх замовлення,

- заготівля та переробка сільгосппродукції,

- виробництво товарів народного споживання,

- здійснення інших видів діяльності, які не заборонені чиним законодавством України.

Матеріально -технічна база підприємства на звітний 2004 рік налічує основні фонди на суму 5275 тис. грн., оборотних засобів - на 526 тис. грн. Персонал підприємства налічує 80 працівників різних професій та кваліфікацій. Власний капітал Старовижівської РСС складає 3523 тис.грн., причому підприємство добре забезпечене своїми коштами і функціонує практично завдяки їм. Так, на 2004рік частка власного капіталу склала 84,5% від усієї суми капіталу. Варто зазначити, що прибуток, який отримує підприємство в результаті його діяльності оподатковується згідно законодавства і після оплати податків, інших обов'язкових платежів, використовується для створення фондів товариства та розподіляється між учасниками підприємства. Дохід підприємства направляється на створення фонду розвитку підприємства, страхового фонду і оплату праці його працівників.

Підприємство діє і розвивається в певних організаційно-правових умовах керується відповідними статутними положеннями, користується соціально-економічними досягненнями.

Підприємство відповідно до свого статуту має право: самостійно вирішувати питання реалізації товарів, виготовленої чи заготовленої продукції, матеріалів, виконання робіт, надання послуг; для підвищення зацікавлення членів колективу у його розвитку і створенні нових виробничих фондів, частина прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства за рішенням колективу може передаватися у його власність, визначати структуру управління та штатний розклад, самостійно встановлювати вільні ціни та тарифи на товари, виконану роботу, надані послуги, виходячи з попиту і пропозиції за винятком продукції, робіт і послуг на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.

Наукова новизна полягає в визначенні нових резервів зниження окремих статей витрат і оптимізації витрат на майбутні періоди, застосування трендового прогнозування.

Джерелами отримання фактичних даних про діяльність підприємства слугують установчі документи, форми бухгалтерської звітності (форма №1”Баланс”, форма №2 “Звіт про фінансові результати”, форма №3 “ Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 “Звіт про власний капітал”, форма №3-торг “ Звіт про продаж та запаси товарів у торговій мережі”), декларація про прибуток підприємства, форма №2-ФП “ Звіт про витрати пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності ” та інші.

В процесі аналізу застосовуються методи економічного аналізу, зокрема: використання абсолютних, середніх та відносних величин; метод групування; метод ланцюгових підстановок; балансовий метод; економіко-математичні методи і моделі, зокрема метод аналізу кількісного впливу факторів на зміну результативного показника, метод комплексної оцінки фінансово - господарської діяльності, ряди динаміки, економіко-математичне моделювання.

За темою даної магістерської роботи підготована до друку стаття “Методика проведення аналізу витрат обігу та напрями його вдосконалення”. Крім того, у збірнику наукових праць “Перехідні економічні системи” надруковано статтю “Ефект масштабу та його типи”, 2003р.

Результати дослідження та рекомендації, сформульовані за ними знайшли відображення в практичній діяльності Старовижівської РСС, про що свідчить акт про впровадження, який додається до дипломної роботи.

Робота викладена на 118 сторінках, таблиць 19, рисунків 13.

Робота складається з трьох розділів. В першому розглядається поняття витрат торгівлі їх класифікація та показники для аналізу та оцінки. В другому розділі розглядається середовище господарювання Старовижівської РСС, здійснюється аналіз рівня та динаміки витрат торгівлі а також факторний аналіз витрат за статтями. В третьому розділі здійснюється аналіз беззбиткової діяльності підприємства та запропонований режим економії, як шлях оптимізації витрат. За трьома розділами зроблені висновки та пропозиції, щодо покращення діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА СУТЬ ВИТРАТ ОБІГУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття витрат торгівлі та інформаційна база для їх аналізу

Підприємство в умовах ринкової економіки є основним господарюючим суб'єктом ринку та функціонує у визначеному його сегменті. Торговельне підприємство - це господарська одиниця в ринковій економічній системі, яка, планомірно комбінуючи фактори виробництва, займається доведенням товарів від виробників до споживачів і надання послуг.

Торговельне підприємство, функціонуючи на ринку споживчих товарів, є активним учасником інших сегментів ринку. На ринку засобів виробництва воно купує необхідне обладнання, інвентар, інші нематеріальні цінності; на ринку цінних паперів купує і продає акції, облігації, векселі. Ринок праці, з одного боку , забезпечу торговельне підприємство кваліфікованою робочою силою, з іншого приймає надлишкову робочу силу перерозподіляє її між підприємствами. Торговельне підприємство має потребу у великому обсязі кредитних ресурсів в межах специфіки своєї діяльності та в інших видах інвестицій.

Основною метою торговельного підприємства є отримання максимального прибутку при оптимальній сумі витрат. Торговельні підприємства виконують важливу соціальну місію, яка полягає у задоволенні потреб населення у товарах відповідної якості та кількості. Вони забезпечують зв'язок між виробником і споживачем. Торгівля виконує дві економічні функції: зміни форм власності та доведення товарів до споживачів. Перша функція має непродуктивний характер. Її виконання безпосередньо пов'язане з процесом купівлі-продажу товару, касовими і банківськими операціями, ведення обліку тощо. Друга функція являє собою продовження виробництва у сфері обігу і носить продуктовий характер.

Це стосується транспортування товарів, їх зберігання, переробки, фасування, пакування тощо. Крім того, сфера обігу виконує і соціальні функції, серед яких і економія часу на придбання товарів. Здійснення цих функцій потребує різного роду затрат.

Будь-яка діяльність, що здійснюється супроводжується витратами. Витрати обігу в торгівлі є складовою частиною всіх народногосподарських витрат обігу. Що являють собою витрати на доведення товарів від виробництва до споживача. За своєю природою ці витрати пов'язані з реалізацією товарів у оптовій, роздрібній торгівлі та в громадському харчуванні. Витрати обігу складаються з витрат на оплату живої праці працівників, зайнятих у сфері обігу, і матеріальних витрат у сфері обігу. Витрати обігу - категорія історична і виникають із появою товарного виробництва й товарного обігу. Витрати обігу утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення місії підприємства. Торговельна діяльність супроводжується операційними витратами торгівлі (затратами трудових ресурсів, матеріальних і фінансових засобів)

У ринкових умовах для виконання зазначених функцій торговельні підприємства здійснюють різні за напрямками види діяльності: основну, пов'язану з реалізацією товарів та наданням послуг; інвестиційну; фінансову.

Кожен з них супроводжується певними витратами ресурсів. Використана частка цих ресурсів перетворюється на витрати, які можна об'єднати в дві групи: авансовані (одночасні) витрати та поточні витрати. Витрати першої групи спрямованні на просте та розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, другої - на безпосереднє здійснення господарської діяльності.

З іншого боку, витрати торгівлі являють собою затрати матеріальних та грошових засобів, які виникають в сфері обігу у процесі доведення товарів від виробників до споживачів.

Операційні витрати торговельних підприємств в основному виражаються:

- в оплаті праці працівникам торгівлі;

- у вартості використовуваних в процесі товарного обороту матеріальних ресурсів у вигляді амортизації споруд, створення та обслуговування інвентаря та транспортних засобів, розхід упаковочних матеріалів, знос тари та ін.;

- в матеріальних втратах в процесі транспортування, зберігання та продажу товарів;

- в оплаті послуг інших галузей народного господарства, наприклад транспорту, зв'язку, комунального господарства в тій частині в якій обслуговує товарний оборот;

- в підготовці кадрів і соціальному страхуванні працівників;

- в процентах за кредит та інших перерозподільних статтях.

Співставлення витрат і результатів щодо використання всіх ресурсів є важливою інформацією для визначення ефективності ресурсного потенціалу торговельного підприємства.

Для здійснення своєї діяльності торговельне підприємство використовує: матеріальні ресурси (предмети праці, засоби праці), трудові ресурси, фінансові ресурси (власний капітал, позиковий капітал). Структура ресурсного потенціалу торговельного підприємства відрізняється тим, що в його складі переважають оборотні кошти, які займають майже 2/3 загального обсягу сукупних ресурсів. Основні фонди складають приблизно 1/5 частину. Решта припадає на фонд оплати праці. Ресурси, що застосовуються в торговельно-технологічних процесах, споживаються та трансформуються у витрати. Так предмети праці трансформуються у малоцінні та швидкозношувані предмети, санітарний і спеціальний одяг та взуття, матеріали, що використовуються в торгівлі; у вартість палива, енергії та води; у витрати від нестачі в процесі торгівлі та на складах в межах норм природного убутку; у оплату робіт та послуг виробничого характеру (транспортні послуги, послуги зберігання, підсортування, пакування). Засоби праці відображаються у амортизаційних відрахуваннях на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів; у витратах на поточний ремонт основних фондів; у витратах на оренду і утримання основних фондів. Трудові ресурси відображаються у відрахуваннях на соціальні заходи, у витратах на оплату праці. Позиковий капітал трансформується у відсотки за користування фінансовими кредитами одержаних для поновлення власних оборотних коштів, придбання виробничих фондів та нематеріальних активів.

Ресурсний потенціал підприємства трансформується у витрати, що фінансуються за рахунок чистого прибутку. До цих витрат відносяться: оплата палива, води, енергії понад встановлені ліміти; втрати від нестачі понад норми природного убутку; втрати від зниження цін на товари; витрати на придбання і модернізацію устаткування; витрати на оренду приміщень понад встановленні ставки; витрати на утримання невиробничих основних фондів; додаткове матеріальне стимулювання робітників; витрати на підготовку та підвищення кваліфікації працівників; витрати на здійснення добровільного страхування; дивіденди власникам підприємства; відсотки за простроченні кредити. Взаємозв'язок ресурсів та витрат описаний вище розглянемо за допомогою рис. 1.1.

Поточні витрати торговельного підприємства - це сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення його поточної торговельно-виробничої діяльності [27, с. 202].

Згідно з чинними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” та 9 “Запаси”, у складі поточних витрат торговельного підприємства можна виділити: собівартість реалізованих товарів; собівартість реалізованих робіт та послуг; витрати операційної діяльності, що не входять до собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг; фінансові витрати та витрати від участі в капіталі; податок на прибуток; надзвичайні витрати [7, с.294].

Витрати торговельного підприємства становлять операційні витрати торговельного підприємства або витрати сфери обігу. Розглянемо погляд різних економістів на витрати торговельних підприємств. Так на думку економіста Ю.С. Цал-Цалко: “витрати сфери обігу - представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від виробника до споживача та пов'язаних із зміною форм вартості [28, с.27].

Професор Н.М. Ушакова зазначає, що витрати сфери обігу становлять сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі, тобто є за своєю суттю собівартістю послуг торговельного підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм вартості (перетворення товарів на гроші).

В економічній енциклопедії зазначається, що “витрати сфери обігу - грошові витрати на доведення товарів від виробника до споживача (оптова закупівля товарів, транспортування, зберігання та реалізація”[16, с.207].

На думку А.А. Фастовця: “витрати сфери обігу - це грошова форма витрат живої і уречевленої праці з реалізації товарів й доведення їх до конкретного споживача” [17, с. 206].

В підручнику А. Міцкевича зазначається: “витрати - це грошовий вимір всіх ресурсів, затрачених на досягнення конкретної мети” [24, с.6].

Підсумовуючи наведене вище можна сказати, що витрати сфери обігу - це всі витрати, які супроводжують процес доведення товарів від виробника до споживача.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності (Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 22 травня 2002р. № 145) До складу витрат сфери обігу включають: операційні витрати, транспортно-заготівельні витрати, що припадають на реалізацію товарів (продукцію власного виробництва підприємств громадського харчування) та відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності.



Рис. 1.1. Схема взаємозв'язку ресурсів і витрат

торговельного підприємства [27,368]

Процес формування витрат торговельного підприємства та джерела їх покриття розглянемо за допомогою рис. 1.2.

Діяльність, що здійснюється (виробнича, торговельна, заготівельна) повинна мати свою правову основу. Організаційно-правовою основою формування витрат торговельного підприємства є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, а саме Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV, Закони України “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Про оплату праці”, “Про відпустки”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість” “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності від 22 травня 2002 року № 145 та ін.

Рис. 1.2 Схема процесу формування витрат торговельного підприємства

Джерелами інформації про фінансово-господарський стан підприємства, та основою для проведення аналізу витрат обігу торговельного підприємства є дані фінансової звітності (Форма № 2 "Звіт про фінансові результати діяльності підприємства", Звіт 1-ФП про фінансові результати, Звіт 2-ФП про витрати пов'язанні з реалізацією та управлінням у галузях діяльності), статистичної звітності (Форма № З - торг "Звіт про надходження, реалізацію та залишки товарів", Форма № "Звіт з праці", Форма № 1-кр. "Звіт про товарооборот"), дані оперативного та управлінського обліку (первинні документи бухгалтерського обліку, пов'язані зі здійсненням витрат, оборотні відомості аналітичного обліку витрат тощо).

Таким чином, витрати, що виникають в процесі здійснення торговельної діяльності називаються витратами операційними витратами торгівлі або витратами сфери обігу. Операційні витрати торгівлі - сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі, тобто є за своєю суттю собівартістю послуг торговельного підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм вартості (перетворення товарів на гроші). Формування та використання їх здійснюється відповідно до нормативно-правової бази. Інформаційною основою для оцінки та аналізу витрат торговельного підприємства є форми фінансової, бухгалтерської, статистичної та управлінської звітності.

1.2 Класифікація витрат торгівлі та їх характеристика

Для детальнішого ознайомлення з витратами торговельного підприємства, вивчення їх суті, особливостей формування та обґрунтування заходів щодо управління ними необхідно розглянути класифікацію витрат торговельного підприємства. Класифікація витрат торгівлі необхідна для планування, обліку, оперативного керівництва, контролю і виявлення внутрішніх резервів економії, а також для порівняння витрат з витратами інших підприємств та організацій.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами використовують різні критерії класифікації витрат: за статтями калькуляції, за складом статей, за відношенням до торговельно-технологічного процесу, за етапами виникнення, за ознакою раціональності, залежно від обсягу продаж, за періодичністю виникнення, за можливістю планування, залежно від календарного періоду.

Наприклад, зарубіжна практика виділяє п'ять основних елементів витрат:

- витрати на оплату праці, які містять оплату комісійних і заробітної плати за окладами;

- матеріальні витрати (амортизація основних фондів і витрачання матеріалів);

- витрати на капітал (відсотки за кредит тощо);

- витрати на послуги інших фірм (оплата електроенергії, різного роду послуг: комунальних, зв'язку тощо);

- витрати на податки і відрахування (державного, місцевого, соціального характеру).

Автори для класифікації витрат виділяють різні критерії. Розглянемо їх за допомогою табл.1.1.

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика видів витрат у сучасній економічній науці

Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства, підручник.	Панасюк М.В. Економіка споживчої кооперації, підручник	Фастовець А.А. Економіка підприємства, підручник
1	2	3
1. підгалузь торгівлі:	1.вид економічної діяльності:	1. вид діяльності:
1.1.витрати роздрібної торгівлі; 1.2.витрати оптової торгівлі; 1.3.витрати громадського харчування.	1.1.торгівлі; 1.2.громадського харчування; 1.3.заготівель.	1.1. операційні; 1.2. звичайні; надзвичайні
2. економічний характер:	1.вид економічної діяльності:	2.ланка торгівлі
2.1.матеріальні витрати; 2.2 витрати на оплату праці; 2.3.відрахування на соціальні заходи; 2.4. амортизація; 2.5. інші витрати.	2.1.роздрібна; 2.2. оптова.	2.1.роздрібна; 2.2. оптова.
3. торговельно-технологічна операція:	3.залежність від обсягу товарообороту:	3. виконуванні функції:
3.1 закупівля; 3.2. транспортування; 3.3 складування; 3.4. зберігання; 3.5.передпродажна підготовка; 3.6.реалізація; 3.7. надання додаткових послуг	3.1. змінні; 3.2. умовно-постійні;	3.1. адміністративні; 3.2. витрати на збут; 3.3. інші опнраційні.
4. об'єкт калькулювання витрат:	4. статті:	4. вид використання праці:
4.1. в цілому по підприємству; 4.2. за структурними підрозділами; 4.3. за товарними групами; 4.4. за окремими контрактами.	4.1. на перевезення; 4.2. на оплату праці; 4.3. на оренду і утримання основних фондів; 4.4. амортизація; 4.5. сплата відсотків за кредит; 4.6. витрати на рекламу; 4.7.витрати на зберігання, підсортування, пакування; 4.8. податки і збори; 4.9. інші.	4.1. оплата праці; 4.2. матеріальні та прирівнянні до них.
5. характер віднесення витрат на об'єкт калькулювання:	5.ступінь залежності від зміни роздрібних цін:	5. економічний склад:
5.1. прямі; 5.2. непрямі.	5.1.залежні; 5.2. не залежні.	5.1. матеріальні; 5.2. витртаи на оплату праці; 5.3. відрахування на соціальні заходи; 5.4. амортизація.
6. вид ресурсу:	6.однорідність економічного змісту:	6. вид витрат:
6.1. на утримання персоналу; 6.2.на викоритсння засобів; 6.3. на формування і використання матеріально-технічних ресурсів; 6.4. на викоритсання позикових фінансових ресурсів.	6.1. на оплату праці працівників торгівлі; 6.2. матеріальні втрати при перевезенні і продажу товарів; 6.3. оплата послуг іншим видам економічної діяльності.	6.1. номенклатура статей витрат.
7. однорідність:	7.якість торговельного обслуговування:	7. спосіб віднесення до витрат:
7.1. прості; 7.2. комплексні.	7.1.підвищення якості якості 7.2 .не пов'язанні безпосередньо з якістю обслуговування.	7.1. прямі; 7.2. загальні.
8. час одержання:		8. ступінь однорідності:
8.1. відстроченні; 8.2. не відстроченні.		8.1. елементні; 8.2. комплексні.
9. ступінь доцільності:		9. відношення до обсягу обороту:
9.1. корисні; 9.2. безкорисні.		9.1. постійні; 9.2. змінні.
10. оцінююча методика:		10. віднощення до зміни цін на товари:
10.1.історична оцінка їх величини; 10.2. поточна оцінка величини витрат;		10.1. залежні; 10.2. незалежні.
11. еластичність:
11.1. умовно-постійні; 11.2. умовно-змінні.
12. контрольованість:
12.1. контрольовані; 12.2. неконтрольовані.
13. вид діяльності:
13.1. основна, пов'язана з реалізацією; 13.2. надання додаткових послуг; 13.3. управлінська діяльність; 13.4. рекламна діяльність.
14. статті:
14.1. на транспортування товарів, продуктів, сировини; 14.2. на оплату праці; 14.3. відрахування на соціальні заходи; 14.4. амортизація; 14.5. сплата відсотків за кредит; 14.6.оренду і утримання основних фондів; 14.7.втрати товарів, продуктів, сировини при перевезенні, зберіганні, реалізації в межах норм; 14.8.витрати на рекламу; 14.9.витрати на зберігання, підсортування, пакування товарів; податки і збори; 14.10. інші.

Розглянемо комплексну класифікацію витрат за допомогою рис.1.3.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами:

- матеріальні витрати (витрати на закупівлю товарів);

- витрати на оплату праці (витрати на основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, премії, доплати, надбавки та інші платежі пов'язані з оплатою трудових ресурсів працівників);

- відрахування на соціальні заходи (відрахування в цільові державні та недержавні фонди);

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів, сума амортизаційних відрахувань в загальний амортизаційний фонд та ін.

Рис. 1.3. Схема класифікації витрат торгівлі

За видами діяльності витрати бувають:

- операційні - витрати які пов'язанні із здійсненням основної діяльності;

- звичайні - витрати, що здійснюються у процесі звичайної діяльності підприємства;

- надзвичайні - витрати, які пов'язані з не передбачуваними обставинами: стихійними лихами, повенями, градом, землетрусом.

Залежно від об'єкта калькулювання витрати поділяють:

- в цілому по підприємству;

- за структурними підрозділами;

- за товарними групами;

- за окремими контрактами чи видами торгових угод.

Залежно від виду ресурсів, споживання яких призводить до витрат, виділяють:

- витрати на утримання персоналу (трудових ресурсів) підприємства;

- витрати на використання засобів виробництва (амортизація, оренда, утримання основних фондів);

- витрати на формування і використання матеріально-технічних ресурсів (малоцінних та швидкозношуваних предметів, енергії, палива, води, тари, спецодягу);

- витрати на використання позикових фінансових ресурсів (відсотки за кредит).

За ступенем однорідності витрати поділяються на прості (одноелементні) і комплексні. Прості витрати мають однорідний зміст, наприклад: заробітна плата, амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, витрати на тару. До складу комплексних витрат включають різнорідні елементи, наприклад; витрати на оренду і утримання основних фондів, витрати на зберігання, доробку, підсортування і передпродажну підготовку товарів.

Для забезпечення реалізації контролю витрати поділяють на контрольовані і неконтрольовані. Таку класифікацію витрат називають правовою чи функціональною. Вона має велике значення для управлінського контролю, особливо на підприємствах з розвинутою структурою управління, і широко використовується в системі обліку витрат і фінансових результатів.

За відношенням до обсягу товарообороту витрати поділяють на:

- умовно-змінні - витрати, що безпосередньо залежать від обсягу товарообороту: витрати на перевезення, зберігання, підсортування. Сума цих витрат прямо залежить від обсягу товарообороту, а рівень, як правило вважається незмінним;

- умовно-постійні - витрати, що залежать від кількості реалізованих товарів, а не їх вартості, сюди відносять витрати на перевезення, погодинну оплату праці, рекламу, тощо, рівень таких витрат перебуває в зворотній залежності від зміни рівня цін на споживчі товари.

Залежно від терміну окупності витрати поділяються на відстрочені (дискретні) і не відстрочені (безперервні). Таке групування пов'язане з тим, що в деяких випадках підприємство не має можливості чітко визначити, коли буде одержана віддача від понесених витрат. Якщо витрати приносять результат у звітному періоді, вони вважаються безперервними. Якщо віддача від них буде мати місце у невизначеному майбутньому, вони вважаються відстроченими чи дискретними. Прикладом таких витрат торгівлі є витрати на рекламу, страхування, амортизаційні відрахування. Ці витрати не залежать від обсягу господарської діяльності підприємства, і оцінити їх вплив на економічну ефективність діяльності підприємства досить важко.

За характером віднесення сум витрат на об'єкти калькулювання витрати поділяються на прямі та непрямі витрати. Прямі витрати це витрати, які можуть бути прямо віднесені на об'єкт калькулювання. Непрямі витрати - це витрати які відносяться на об'єкт калькулювання розрахунковим шляхом відповідно до заздалегідь обраної бази розрахунку). На рівні підприємства всі операційні витрати є прямими. Для структурних підрозділів (товарних секцій) витрати на заробітну плату, допоміжні матеріали, відсотки за кредит, витрати на спеціальний одяг є прямими, а витрати на амортизацію, оренду, управлінські витрати -- непрямими. Величина непрямих витрат визначається по-різному -- пропорційно до товарообороту, чисельності робітників, торговельної площі, вартості основних фондів тощо.

За ступенем доцільності й економічної віддачі всі витрати підприємства можна оцінити як корисні і безкорисні. Пропорція поділу витрат за даною ознакою залежить від ступеня використання ресурсного потенціалу підприємства. Якщо ресурсний потенціал підприємства використовується неефективно чи не дає очікуваного результату, то частина витрат в торгівлі є безкорисною.

З метою обліку і планування використовують єдину номенклатуру операційних витрат торгівлі, в якій виділяють такі статті:

- витрати на транспортування товарів, продуктів; сировини. Сюди відносять транспортні витрати підприємств, які пов'язанні з доставкою товарів на місця їх реалізації.

- витрати на оплату праці. До складу цієї статті включають основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До складу витрат на виплату основної заробітної плати належать:

- заробітна плата, яка нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) відповідно до встановлених норм праці (норми часу, обслуговування, посадові обов'язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами усіх форм та систем оплати праці, що прийняті на підприємстві;

- вартість товарів (продукції), які видають в порядку натуральної оплати працівникам згідно з діючим законодавством (Законом України “Про оплату праці”);

- суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації товарів (продукції), у випадках коли вони є основною заробітною платою.

До витрат на виплату додаткової заробітної праці належать:

-- - надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;

-- - премії та заохочування керівникам, спеціалістам, іншим службовцям та робітникам за досягненні результати;

-- - гарантійні та компенсаційні витрати;

-- - оплата відпусток;

-- - оплата іншого невідпрацьованого часу;

-- - інші витрати на оплату праці.

- відрахування на соціальні заходи, до складу даної статті включають:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

- оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства;

- медичне страхування;

- відрахування на інші соціальні заходи.

- амортизація основних засобів включає суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Основні засоби (крім землі) є об'єктами амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкта, який встановлює підприємство при визнанні цього об'єкта активом, і призупиняють на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації можна здійснювати прямолінійним, кумулятивним, виробничим та прискореного зменшення залишкової вартості методами. Амортизацію інших необоротних матеріальних активів нараховують з використанням прямолінійного та виробничих методів.

- сплата відсотків за фінансовими кредитами включають в себе суму сплачених відсотків за користування кредитами.

- витрати на оренду та отримання основних засобів, інших нематеріальних необоротних активів включають в себе суму сплачених коштів за оренду приміщень та отримання основних фондів.

- втрати товарів, продуктів, сировини при перевезенні, зберіганні, реалізації в межах норм включають в себе природні втрати товарів (усушку, утруску) в межах певних встановлених норм;

- витрати на реклам включають в себе наступні складові:

- на розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок);

- на рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

- на виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів;

- на оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажу, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції;

- на придбання літератури інформаційного характеру для дослідження ринку.

- витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів включають:

- на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних витрат постачальника;

- на пакувальні матеріали;

- на ремонт тари та операції з скляною тарою;

- на пожежну , сторожову охорону, використання та обслуговування засобів сигналізації та телефонного зв'язку.

- податки, збори (обов'язкові платежі) пов'язанні з торговельним процесом і товарооборотом:

- податок на додану вартість;

- податок на прибуток;

- податок з власників транспортних засобів;

- плата за спеціальне використання природних ресурсів.

- інші витрати включають витрати операційної діяльності, які не ввійшли у вище наведенні пункти, а саме:

- вартість послуг сторонніх підприємств, пов'язаних з забезпеченням протипожежної та сторожової охорони;

- вартість послуг сторонніх підприємств з проведення рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємств торгівлі;

- вартість послуг страхових та посередницьких підприємств;

- витрати на отримання основних засобів, інших нематеріальних оборотних активів (оренда, ремонт, комунальні послуги), крім амортизації;

- витрати на охорону праці;

- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;

- витрати з оплати за участь в семінарах;

- витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування;

- сума податків, зборів, обов'язкових платежів (державне мито, плата за землю);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі грошових коштів та інших цінностей, втрати від псування цінностей, якщо на час встановлення нестачі винуватця не виявлено;

- вартість активів за залишковою вартістю при їх вибутті;

- витрати на розрахунково-касове обслуговування в установах банків;

- витрати пов'язанні з забезпеченням нормальних умов праці і техніки безпеки;

- представницькі витрати;

- визнанні суми фінансових санкцій (штрафи, пені, неустойки);

- сума резерву сумнівних боргів за реалізовані товари, послуги;

- витрати на службове відрядження;

- вартість поштово-телеграфних послуг;

- витрати на оцінку вартості майна;

- вартість професійних послуг (юридичних, аудиторських, консультаційних);

- вартість послуг сторонніх підприємств з транспортного обслуговування;

Розглянемо класифікацію витрат підприємства за іншими критеріями, які не ввійшли в попередні.

За торговельно-технологічними операціями витрати поділяють на закупівлю товарів, транспортування, складування, зберігання, передпродажну підготовку, реалізацію, надання додаткових послуг.

Витрати торговельного підприємства можуть бути оцінені різними методами, що також є однією з ознак класифікації. Залежно від методу оцінки витрат розрізняють:

- історичну оцінку їх величини, при якій понесені витрати відносяться за ціною їх придбання (незалежно від дати купівлі);

- поточну оцінку величини витрат (ціна відновлювання), яка визначається розрахунковим шляхом за поточними ринковими цінами на відповідний вид ресурсів. Поточна оцінка величини витрат має особливе значення за умов інфляції, оскільки дає змогу реально оцінити розміри поточних витрат і забезпечити умови для відтворення ресурсів підприємства з врахуванням кон'юнктури ринку, факторів виробництва, що склалися. Поточна оцінка витрат запроваджується також при прийнятті довгострокових стратегічних рішень.

За періодом виникнення витрати торговельного підприємства поділяються на витрати поточного періоду (витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати, які належать до того періоду, у якому вони були здійсненні), витрати майбутніх періодів (витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але не належать до наступних звітних періодів). Віднесення витрат майбутніх періодів до витрат певного періоду здійснюється в повному обсязі або на основі їх поділу між декількома звітними періодами.

За характером суспільної праці, зайнятої у сфері торгівлі, та її участь у створенні вартості і додаткової вартості виділяють два види операційних витрат торговельної діяльності: додаткові, чисті.

Додаткові операційні витрати торгівлі зумовлені процесами виробництва, що продовжуються у даній сфері. До такий процесів належать транспортування товарів, зберігання товарних запасів, доробка, підсортування, фасування, пакування та інші операції з підготовки товару до реалізації. Завдяки цим витратам зберігається споживна вартість товару. Праця працівників торгівлі, зайнятих у здійсненні цієї функції, продуктивна, оскільки збільшує вартість товарів і є джерелом заміщення операційних витрат торгівлі. Вона створює додатковий продукт і прибуток. Однак до них належать тільки раціональні затрати, тому що вартість визначається лише суспільно необхідною працею. Томи витрати на зберігання залежаних товарів та здійснення нераціональних перевезень не підвищують вартості товару, а відшкодовуються за рахунок доходу населення.

Чисті операційні витрати торгівлі пов'язанні з перетворенням форми вартості з товарної у грошову, і навпаки. Вони пов'язанні з купівлею і продажем товарів, обліком коштів, що надходять до кас, рекламою товарів тощо. На відміну від додаткових чисті витрати операційної діяльності торгівлі не підвищують вартість товарів і відшкодовуються за рахунок чистого доходу.

Як бачимо, вітчизняна та зарубіжна практики класифікації витрат торгівельної діяльності мають певну подібність та деякі відмінності. Подібність полягає в поділі витрат за їх економічними елементами, статтями калькуляції, відношенням до торговельно-технологічного процесу тощо. Відмінним недоліком зарубіжної класифікації витрат в деяка умовність і спрощеність, а також відсутність єдиного підходу в розподілі витрат у всіх зонах господарювання. У той самий час за кордоном для управління витратами використовують їх поділ на постійні та змінні. У вітчизняній економіці такий розподіл тривалий час мав лише науково-теоретичний характер. В умовах формування ринку він набуває все більшої необхідності практичного застосування.

1.3 Показники оцінки та аналізу витрат і основні фактори, що впливають на рівень витрат обігу в торгівлі

Операційні витрати торгівлі як економічний показник характеризують суму витрат, пов'язаних з використанням ресурсів підприємства. Ефективність використання ресурсів підприємства визначає розмір витрат торгівлі. Витрати торгівлі можуть бути виміряними абсолютними і відносними показниками.

Абсолютна величина характеризує загальні витрати обігу підприємства пов'язанні із здійсненням певного обсягу товарообороту. Загальні витрати найчастіше поділяють на загальні постійні витрати і загальні змінні. Враховуючи те, що постійні та змінні витрати обігу розрізняють за мірою еластичності від товарообороту, загальна сума витрат обігу на здійснення товарообороту (Q) може бути зображена так:

TC (Q) = TFC (Q) + TVC (Q),(1.1)

де TC (Q) - загальні витрати обігу при товарообороті Q;

TFC (Q) - загальні постійні витрати обігу;

TVC (Q) - загальні змінні витрати обігу при товарообороті Q.

Сукупні витрати підприємства (В_заг) підприємства являють суму всіх понесених витрат як постійних (В_пост), так і змінних (В_змін ) тобто:

В_заг = В_пост + В_змін,(1.2)

Залежність загальних витрат від обсягу товарообороту може бути обчислена

В_заг = В_пост + В_{змін / од} * Т,(1.3)

де В_{змін / од} - рівень змінних витрат на одиницю товарообороту;

Т - обсяг товарообороту.

Рівень витрат в торгівлі характеризує частку витрат в роздрібній ціні товару, розраховується у відсотках до роздрібного товарообороту в є відносним показником.

Рівень витрат - важливий показник, який характеризує результати роботи торговельних підприємств та організацій і розраховується за формулою:

Р_во ,(1.4)

де ВТ - сума витрати торгівлі;

РТО - обсяг роздрібного товарообороту.

Для оцінки ефективності здійснених витрат використовують відносні показники, що характеризують одержаний результат у розрахунку на одиницю витрат. В цю групу показників слід віднести: витрати торгівлі в розрахунку на одиницю товарообороту; витрати торгівлі в розрахунку на одиницю проданих товарів у натуральному вираженні (кг, тоннах, од.); витратовіддача; дохідність витрат торгівлі; прибутковість витрат торгівлі.

Витратовіддача, що характеризує товарооборот підприємства на одиницю понесених витрат торгівлі розраховується наступним чином:

ВВ= ,(1.5)

де ВВ - витратовіддача;

ВО - витрати торгівлі;

РТО - обсяг роздрібного товарообороту.

Дохідність витрат торгівлі, що вказує на розміри одержання валового доходу на одиницю витрат:

Д_во = ,(1.6)

де Д_во - дохідність операційних витрат торгівлі;

ВД - валовий дохід;

ВТ - сума витрати торгівлі.

Прибутковість витрат торгівлі дає змогу оцінити обсяг одержання чистого прибутку на одиницю витрат у відсотковому вираженні обчислюється так:

П_во = ,(1.7)

де П_во - прибутковість витрат торгівлі;

ЧП - чистий прибуток;

ВТ - сума витрат торгівлі.

До відносних показників ми також відносимо ряд коефіцієнтів, які використовуються для аналізу та оцінки витрат торговельного підприємства, розглянемо їх за допомогою табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Показники аналізу та оцінки витрат торговельного підприємства [28,348]

№ п/п	Показник	Методика розрахунку	Економічний зміст показника
1	2	3	4
1.	Коефіцієнт покриття постійних витрат	Кп.в.=, де ЧД - чистий дохід; АВ - адміністративні витрати.	Скільки чистого доходу створює 1грн. постійних витрат
2.	Коефіцієнт окупності постійних витрат	Ко..в.= де АВ - адміністративні витрати; ЧД - чистий дохід	Які постійні витрати несе підприємство, щоб отримати 1 грн. чистого доходу
3.	Коефіцієнт координації у співвідношенні змінних та постійних витрат	Кз.п.= де ОВ - операційні витрати; АВ - адміністративні витрати; ВЗ - витрати на збут .	Рівень співвідношення змінних і постійних витрат (скільки змінних витрат припадає на 1 грн. постійних витрат)
4.	Коефіцієнт координації у співвідношенні постійних та змінних витрат	Кп.з. = , де АВ - адміністративні витрати; ВЗ - витрати на збут; ОВ - операційні витрати.	Рівень співвідношення постійних та змінних витрат (скільки постійних витрат припадає на 1 грн. змінних витрат
5.	Коефіцієнт окупності чистого доходу	Ко.ч.д.= де ЧД - чистий дохід; ВП - валовий прибуток (збиток).	Скільки чистого доходу необхідно підприємству, щоб створити 1 грн. валового прибутку
6.	Валова рентабельність чистого доходу	Рч.д.= де ВП(З) - валовий прибуток, ЧД - чистий дохід.	Скільки одержує підприємство валового прибутку з 1 грн. чистого доходу

При аналізі витрат торгівлі за їх загальним рівнем обчислюють:

- абсолютне відхилення суми витрат торгівлі;

- розмір зміни рівня витрат торгівлі;

- темп зміни рівня витрат торгівлі;

- суму відносної економії (перевитрат), що пов'язана із зміною рівня витрат обігу:

Е_в = ,(1.8)

де Е_в - відносна економія, що пов'язана із зміною рівня витрат торгівлі;

р - рівень витрат торгівлі;

Q - фактичний обсяг реалізації товарів за аналізований період.

Отже, для аналізу та оцінки витрат торгівлі використовують ряд абсолютних та відносних показників, а також коефіцієнтів.

Суть витрат торговельних підприємств визначається економічними умовами життя суспільства, його економічним устроєм і характером властивих йому закономірностей, а також обумовленими цими особливостями товарного виробництва і обігу в тій чи іншій суспільно-економічній формації. Тому суть, структура та рівень витрат торгівельного підприємства в різних суспільно-економічних формаціях - різні.

До факторів зовнішнього середовища функціонування підприємства (загальноекономічні фактори) належать:

1. Стан ринків факторів виробництва. Вплив цього фактора на витрати обігу торговельного підприємства пов'язаний:

а) з формуванням його матеріально-технічної бази, що визначає прогресивність торговельно-технологічних процесів та їх економічність;

б) з оптимізацією структури ресурсного потенціалу торговельного підприємства, що зрештою визначає тенденції в змінах експлуатаційних витрат, дає можливість мобілізувати резерви скорочення непродуктивних витрат;

в) з формуванням рівня витрат на оплату послуг сторонніх організацій і матеріальних ресурсів, що забезпечують функціонування торговельного підприємства.

2. Кон'юнктура споживчого ринку. Даний фактор визначає:

з одного боку, можливості розвитку товарообороту підприємства, а відповідно, і формування середнього рівня витрат обігу. (Так, за сприятливої кон'юнктури, збільшення обсягів реалізації рівень витрат обігу за інших рівних умов має тенденцію до зниження, а при несприятливій - призводить до зменшення обсягу товарообороту і викликає зростання витратомісткості його здійснення);

з іншого боку, стан ринку споживчих товарів, збалансованість зростання рівня конкуренції викликає необхідність збільшення витрат, пов'язаних із забезпеченням необхідного рівня торговельного обслуговування покупців.

3. Стан економіки країни в цілому: стадія циклу економічного розвитку, макроекономічна збалансованість, інвестиційний клімат, рівень інфляційних очікувань і абощо.

Цей фактор визначає загальні умови функціонування як торговельних підприємств, так і його контрагентів щодо торговельно-господарської діяльності, результативність діяльності господарюючих суб'єктів ринку, їх фінансовий стан, ефективність взаємодії.

4. Механізм державного регулювання торговельно-господарської діяльності.

Цей фактор впливає на витрати обігу торговельного підприємства через механізм ціноутворення, оподаткування (обов'язкові платежі і податки у складі витрат обігу), митне регулювання, соціальні гарантії тощо. Фактори цієї групи не залежать від діяльності торговельного підприємства, але повинні враховуватися з метою мінімізації їх негативного впливу на витрати.

До факторів внутрішнього середовища функціонування торговельного підприємства, що визначають розмір і рівень його витрат, належать:

1. Обсяг товарообороту підприємства.

Збільшення обсягу товарообороту підприємства викликає зростання загального розміру витрат обігу і передбачає збільшення фінансових ресурсів, необхідних для їх фінансування.

Водночас збільшення обсягів товарообороту є найважливішим фактором зниження рівня витрат обігу. За інших рівних умов, при зростанні товарообороту забезпечується зниження рівня умовно-постійних витрат підприємства, які обумовлюють і зниження рівня загальних витрат. Однак позитивний вплив цього фактора простежується тільки стосовно обсягу товарообороту, що забезпечує досягнення максимального прибутку, тобто-рівності між граничними доходами і граничними витратами.

Ефект впливу зростання товарообороту на зниження рівня витрат обігу визначається складом витрат обігу, часткою постійних витрат у загальному обсязі витрат обігу.

2. Склад товарообороту.

Розмір витрат на надання торговельної послуги залежить від типу покупців, яких обслуговує торговельне підприємство; населення (роздрібний продаж), підприємств, що обслуговують колективних споживачів - дитячі садки, лікарські установи або що (дрібний опт), підприємства для подальшого продажу чи виробничого споживання (оптовий продаж).

Реалізація товарів великими партіями при інших рівних умовах вимагає нижчих витрат на її здійснення, ніж при індивідуальному обслуговуванні покупців.