Витрати обігу в торгівлі та основні напрями їх оптимізації

Підвищення продуктивності праці веде до вивільнення торговельних працівників, а відповідно до зменшення витрат на оплату праці.

Ефективність використання матеріально-технічної бази торгівлі веде до збільшення фондовіддачі, збільшення товарообороту і продуктивності праці, а відповідно і до відносного зниження витрат торгівлі.

Розвиток і використання прогресивних методів торгівлі сприяють збільшенню товарообороту, підвищенню продуктивності праці, покращенню інших якісних показників роботи. Ефективність самообслуговування і інших прогресивних методів торгівлі визначають порівнянням результатів діяльності торговельних підприємств (в тому числі і по рівнях витрат торгівлі) до і після переходу на прогресивні методи роботи, або порівнянням з результатами діяльності магазинів які використовують традиційну форму торгівлі і знаходяться приблизно в однакових умовах роботи з однаковим асортиментом товарів.

Зміна умов завозу товарів, розширення їх закупок у місцевих постачальників, вдосконалення товаропросування також слід враховувати при аналізі витрат сфери обігу. Вплив зміни постачальників на суму транспортних витрат визначають множенням 1 тони вантажу товару по нових і старих на кількість тон.

Приймання або передача магазинів та інші організаційно-структурні зміни в складі торговельного підприємства здійснюють вплив на його витрати. Так, якщо прийняті магазини з відносно низькими операційними витратами торгівлі, то за рахунок цього загальний рівень витрат знизиться, і навпаки. Вплив цього фактора визначають порівнянням рівнів витрат до і після прийому чи передачі магазинів (філіалів, складів та ін.).

Значну частку витрат займають транспортні витрати. При перевезенні товарів народного споживання на великі відстані найбільш дешевим та економним видом транспорту є залізнодорожний і водний, найбільш дорогим - повітряний. Проте повітряний транспорт доставляє багажі в багато раз швидше залізнодорожного і водного. Тому виходячи з існуючих тарифів за весь цикл перевізних робіт, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, і з врахуванням швидкості доставки вантажу, необхідно встановити який вид транспорту в умовах діяльності торговельного підприємства економічно вигідний для перевезення окремих товарів.

Перевезення товарів на невеликі і навіть середні відстані в основному проводиться автомобільним транспортом, який має ряд переваг перед іншими видами транспорту. Автомобільний транспорт значно прискорює їх доставку вантажоотримувачам. Завіз товарів автомобільним транспортом в торговельну мережу може здійснюватися: а) в порядку централізованої доставки оптовими базами, виробниками та іншими постачальниками; б) самостійно кожним торговельним підприємством. Аналіз витрат на перевезення автомобільним транспортом проводиться в цілому і за способами доставки товарів.

Найбільш економною формою доставки товарів на підприємства роздрібної торгівлі є централізований завіз. Він покращує товаропросування, забезпечує більш ефективніше використання транспортних засобів, знижує собівартість перевезень, зменшує чисельність працівників зайнятих перевезеннями.

На сьогодні широке розповсюдження отримав самостійний завіз товарів в торговельну систему роздрібних торговельних підприємств. Це викликано, перш за все відсутністю централізованої доставки товарів або існуючими недоліками в її організації (недотримання термінів поставки, асортименту і якості постачаючи товарів). Торговельні підприємства оплачують автогосподарствам за кожну годину роботи автомобіля або за кожну тонну перевезеного вантажу.

Витрати на оренду і утримання основних засобів, інших нематеріальних оборотних активів і інвентаря вивчаються за двома видами витрат: а) витрати на оренду; б) витрати на утримання основних засобів.

Витрати на оренду залежать від орендної площі і середніх орендних ставок, вплив яких визначається за допомогою методу ланцюгових підстановок або методу різниць.

Витрати на утримання основних фондів включають цілий комплекс витрат, аналіз яких проводиться по кожному їх виду окремо.

Стан основних фондів підприємства. У міру зростання їх зносу збільшуються витрати торговельних підприємств щодо здійснення їх ремонту, а також товарні втрати внаслідок порушення умов зберігання.

На величину витрат торговельного підприємства також впливає стан фінансових ресурсів. Чим вища забезпеченість власними оборотними активами, тобто ступінь фінансової сталості торговельного підприємства, тим менша частка позикових фінансових ресурсів, нижча величина витрат за статтею “Відсотки за кредит”.

На зміну суми витрат впливають зміни в системі оподаткування. Перегляд видів і ставок податків, а також обов'язкових платежів, здійснюваних за рахунок витрат торговельних підприємств, впливає на загальну суму і рівень витрат.

На витрати підприємства торгівлі також впливає кон'юнктура ринку. Ринок, насичений товарами, або “ринок покупця”, характеризується значно більшими витратами торгівлі, ніж “ринок продавця”, оскільки ступінь його насиченості впливає на величину товарних запасів, швидкість їх оборотності, рівень витрат, пов'язаних з рекламою, передпродажним і після продажним обслуговуванням покупців.

На зміну рівня витрат торгівлі впливають різні фактори, серед яких найбільший вплив мають зміна суми товарообороту і зміна суми витрат. Розрахуємо вплив на зміну рівня витрат за статтями зміну суми товарообороту і суми витрат торгівлі за допомогою формул 2.1-2.3 в табл. 2.10.

Скорегований рівень витрат СК_рв, визначаємо за формулою:

СК_рв =(2.6)

де РТО₂₀₀₄- роздрібний товарооборот 2004 років.

Вплив зміни суми витрат на зміну рівня витрат визначаємо за формулою:

РВ( витрат)=РВ₂₀₀₃ - СК_1, (2.7)

де РВ₂₀₀₄ - рівень витрат 2004 року

СК_рв - скорегований рівень витрат за 2002-2004 роки.

Вплив зміни суми роздрібного товарообороту на зміну рівня витрат визначаємо за формулою:

?РВ(? ?РТО) = СК_рв-РВ₂₀₀₂,(2.8)

де РТО - сума роздрібного товарообороту;

СК_рв - скорегований рівень витрат за 2002-2004 роки;

РВ₂₀₀₂ - рівень витрат 2002 року.

Таблиця 2.10

Розрахунок впливу зміни роздрібного товарообороту та суми витрат на зміну рівня статей витрат Старовижівської РСС у 2002-2004 рр

Показники	2002 рік	2003 рік	2004 рік	Відхилення 2004р. від 2002 р.	Скорегова-ний рівень витрат	Вплив зміни факторів на зміну рівня витрат
	сума, тис. грн.	рівень, %	сума, тис. грн.	рівень, %	сума, тис. грн.	рівень, %	у сумі тис. грн.	у рівні, %	СКрв	суми РТО, тис. грн.	суми витрат, тис. грн.
1.Роздрібний товарооборот, тис. грн.	1129	-	1328		1623	-	494	-	-	-	-
2.Витрати на транспортування товарів, тис. грн.	3	0,27	4	0,30	16	0,99	13	0,72	0,18	0,81	-0,09
3.Витрати на оплату праці, тис. грн.	104	9,21	108	8,13	160	9,86	56	0,65	6,41	3,45	-2,8
4.Відрахування на соціальні заходи, тис. грн.	33	2,92	36	2,71	61	3,76	28	0,84	2,03	1,73	-0,89
5.Амортизація основних фондів, тис. грн.	16	1,42	13	0,98	10	0,62	-6	-0,8	0,99	-0,37	-0,43
6.Витрати на оренду і утримання основних засобів, тис. грн.	18	1,59	31	2,33	26	1,6	8	0,01	1,11	0,49	-0,48
7.Податки і збори, тис. грн.	5	0,44	17	1,28	13	0,80	8	0,36	0,31	0,49	*0,13
8.Інші витрати, тис. грн.	41	3,63	51	3,84	39	2,4	-2	-1,23	2,53	-0,13	-1,1
9.Всього витрати, тис. грн.	220	19,4	260	19,5	325	20,02	105	0,53	13,56	6,46	-5,93

Рівень витрат на транспортування товарів, продуктів, сировини в 2004 році відносно 2002 року збільшився на 0,72% за рахунок збільшення товарообороту на 0,81 тис. грн. і за рахунок зменшення витрат на 0,09 тис. грн.

Рівень витрат на оплату праці в 2004 році відносно базового року збільшився 0,65 % за рахунок збільшення суми товарообороту на 3,45 тис. грн. та за рахунок зменшення суми витрат на 2,8 тис. грн.

Збільшення рівня відрахувань на соціальні заходи в 2004 році відносно 2002 року на 0,84 % зумовлене збільшенням суми роздрібного товарообороту на 1,73 тис. грн. та зменшенням суми витрат на 0,89 тис. грн.

Рівень амортизаційних відрахувань в 2003 році відносно базового зменшився на 0,8% за рахунок зменшення суми товарообороту на 0,37 тис. грн. і за рахунок зменшення витрат на 0,43 тис. грн.

Рівень витрати на оренду в 2004 році відносно 2002 року збільшилися на 0,01% за рахунок збільшення суми товарообороту на 0,49 тис. грн. та зменшення суми витрат на 0,48 тис. грн.

Рівень податків і зборів в 2004 році відносно базового року збільшився на 0 0,36% за рахунок збільшення суми товарообороту на 0,49 тис. грн. та зменшення суми витрат на 0,1 тис. грн.

Зменшення рівня інших витрат на 1,23% в 2004 році відносно 2002 року зумовлене зменшенням суми товарообороту на 0,13 тис. грн. та зменшенням суми витрат на 1,1 тис. грн.

Рівень загальних витрат в 2004 році відносно базового збільшився на 0,53% за рахунок збільшення суми товарообороту на 6,46 тис грн. та зменшення суми витрат на 5,93 тис. грн.

Необхідно розрахувати вплив зміни роздрібного товарообороту на рівень витрат обігу. Розрахунок впливу зміни обсягу товарообороту на рівень витрат обігу проводиться через умовно-постійні статті витрат обігу.

Для цього знаходимо скоригований рівень витрат обігу за умовно-постійними статтями по формулі:

(2.9)

де РТО - сума роздрібного товарообороту;

СК_рв - скорегований рівень витрат за 2002 рік;

РТО - сума роздрібного товарообороту;

ВО - витрати обігу умовно-постійні 2002 року

Зайдемо 2002 рок у = 16+18+41 = 75 тис. грн.

СК_рв до 2002 році = = 6,64%;

СК_рв до 2004 року= = 4,62%

Зміна рівня витрат обігу становить 0,53%.

За рахунок збільшення роздрібного товарообороту в 2004 році порівняно з 2002 роком на суму 494 тис. грн., рівень витрат знизився на 2,02%, а у порівнянні з 2003 роком, за рахунок збільшення роздрібного товарообороту на 295 тис. грн. рівень витрат знизився на 2,82%. Вплив зміни роздрібного товарообороту на витрати обігу наведено у табл.2.11.

Таблиця 2.11

Вплив зміни роздрібного товарообороту на витрати обігу по Старовижівській РСС за 2002 - 2004 роки

Показники	Роки	Відхилення (+;-) 2004 року до
	2002	2003	2004	2002 року	2003 року
Роздрібний товарооборот В сумі, тис. грн.	1129	1328	1623	494	295
Умовно постійні витрати обігу, тис. грн.	75	95	75	-	-20
У рівні, %	6,64	7,51	4,62	-2,02	-2,82

Тепер детальніше розглянемо вплив зміни структури роздрібного товарообороту на рівень витрат обігу. Розрахуємо вплив зміни цін на відхилення рівня витрат обігу у 2004 році порівняння з 2002 роком. Для цього необхідно розрахувати процентні числа.

%числа = Питома вага 2004 року рівень витрат 2002

%число продовольчих товарів = 88,2 16,18 = 1427

% число непродовольчих товарів = 11,8 21,6 = 254,9

Скоригований рівень витрат =

У Старовижівській РСС за 2002 - 2004 роки виявлено деякі зміни в структурі роздрібного товарообороту ( див.табл.2.12 )

Таблиця 2.12

Розрахунок впливу структури роздрібного товарообороту

на рівень витрат обігу

Структура	2002 рік	2004 рік	Рівень витрат 2002р.	% числа 2004 року
	Сума, тис.грн	Питома вага,%	Сума, тис.грн.	Питома вага,%
Продовольчі товари	1010	85,0	1430,8	88,2	16,18	1427
Непродовольчі товари	119,0	15,0	192,2	11,8	21,6	255
Всього	1129	100	1623	100	19,49	1682

В структурі роздрібного товарообороту найбільшу частку займають продовольчі товари 88,2% у 2004 році, збільшились порівняно з 2002 роком на 3,2% і становили в сумі 1430,8 тис. грн. непродовольчі товари у 2004 році займали 11,8% , або 192,2 тис .грн., і їх питома вага зменшилась порівняно з базисним роком на 3,2%. За рахунок зміни структури роздрібного товарообороту, рівень витрат обігу зменшився на 3,07%(16,82-19,49).

Зміна роздрібних цін впливає на співвідношення між сумою витрат обертання та обсягом товарообороту. В силу цього при однаково рівних умовах зниження роздрібних цін призводить до підвищення рівня витрат. Розраховуючи вплив роздрібних цін на рівень витрат обігу, всі статті цих витрат поділяються на дві групи: залежні і незалежні від рівня роздрібних цін на товари. Розрахунки проводяться за витратами незалежними від рівня роздрібних цін, до них належать сума умовно-постійні витрата і витрати на транспортування товарів, сировини. Індекс цін на товари у 2004 році становив 1,094

Визначимо об'єм роздрібний товарооборот 2004 року в порівняльних цінах за формулою:

(2.10)

Де РТО - роздрібний товарооборот в порівняльних цінах;

РТО- роздрібний товарооборот фактичний;

І- індекс цін.

РТО = = 1483 ( тис. грн. )

Визначимо рівень витрат обігу незалежних від рівня роздрібних цін за такими формулами :

= (2.11)

Де - сума витрат обігу за статтями незалежними від зміни ціни;

- роздрібний товарооборот 2004 року;

- рівень витрат обігу 2004

= = 4,81 %

Визначимо скоригований рівень витрат за формулами:

(2.12)

де - рівень витрат скоригований;

= роздрібний товарооборот 2002 року

= = 5,26 %

Визначимо вплив роздрібної ціни на рівень витрат обігу за формулою:

, де

РВО - вплив зміни рівня витрат обігу;

- рівень витрат обігу 2004 року;

- скоригований рівень витрат

Зміна рівня витрат Старовижівської РСС становить

ВО = 4,81 - 5,26 = -0,45%.

Отже, підвищення цін на 9,4% знизило рівень витрат обігу на 0,45%

Під впливом інших факторів витрати обігу Старовижівської РСС збільшилися на 5,01%.

Найбільшу частку серед витрат займають витрати на оплату праці, інші витрати та витрати на соціальні заходи.

Сума витрат на оплату праці знаходиться в прямій залежності від зміни чисельності працівників і заробітної плати. При аналізі суми витрат на оплату праці використовують показники: фонд оплати праці, середньоспискова чисельність працівників, продуктивність праці, середня заробітна плата та роздрібний товарооборот.

Для визначення впливу факторів визначаємо скорегований фонд оплати праці за допомогою формул:

ФОПск₁=(2.13)

де ФОПск₁ - сума фонду оплати праці скорегованого першого, тис. грн.;

РТО₂₀₀₄ - сума роздрібного товарообороту 2004 року;

ПП₂₀₀₂ - продуктивність праці 2002 року;

- ₂₀₀₂ - середня заробітна плата, тис. грн.

Аналогічно розраховується сума оплати праці скоригованого другого, тільки в знаменнику беремо показник суми роздрібного товарообороту за 2004рік.

Проведемо факторний аналіз витрат на оплату праці працівників за допомогою розрахункових даних наведених в табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Розрахунок впливу факторів на зміну витрат на оплату праці

Старовижівської РССу 2002-2004рр.

Показники	2002рік	2003 рік	2004 рік	Відхилення 2004р. від 2002р.	Скориговані показники	Вплив зміни факторів на зміну ФОП у 2002-2004рр.
					СК 1	СК 2	РТО	ПП	ЗП
1.Роздрібнимй товарооборот (РТО), тис. грн.	1129	1328	1623	494	x	x	39,41	x	x
2. Чисельність працівників (Ч), осіб	99	83	80	-19	x	x	x	x	x
3. Товарооборот на одного працівника (ПП) (продуктивність праці), тис. грн.	11,90	16,00	17,99	20,29	x	x	x	-59,22	x
4. Фонд оплати праці (ФОП), тис. грн.	103,8	110,6	162,6	58,80	143,21	83,99	x	x	x
5. Середня заробітна плата річна (ЗП), тис. грн.	1,05	1,36	2,03	0,98	x	x	x	x	19,81

Зміна суми роздрібного товарообороту на зміну фонду оплати праці розраховується:

? РТО = ФОПск₁-ФОП_{2002,= 39,41}(2.14)

Зміна продуктивності праці працівників розраховується за формулою:

? ПП=ФОПск₂- ФОПск_{1,= 59,22}(2.15)

Зміна середньої заробітної праці розраховується:

?= ФОП₁- ФОПск_2,=19,81(2.16)

Фонд оплати праці в 2004 році відносно 2002 року збільшився на 58,8 тис. грн. за рахунок збільшення суми роздрібного товарообороту на 39,14 тис. грн., за рахунок зменшення продуктивності праці на 59,22 тис. грн. та збільшення середньої заробітної плати на 19,81 тис. грн. і

Таким чином, в процесі господарської діяльності на суму та рівень витрат торгівлі впливають як залежні (внутрішні) так і незалежні (зовнішні) фактори, серед яких обсяг товарообороту, структура товарообороту, склад обороту, ланковість руху товарів; швидкість обороту товарів, рівень продуктивності праці, стан основних фондів, стан фінансових ресурсів, кон'юнктура ринку, зміни в системі оподаткування, роздрібні ціни на товари, тарифи і ставки за послуги, ціни на матеріали і паливо; приймання або передача магазинів, складів та інших організаційно-структурних змін всередині торговельного підприємства. Різні фактори в різних умовах по різному впливають на витрати торговельного підприємства, оскільки цей вплив залежить від специфіки підприємства, його умов роботи і можливостей зменшення витрат сфери торгівлі.

РОЗДІЛ 3

РЕЗЕРВИ І ШЛЯХИ ЕКОНОМІЇ ВИТРАТ ТОРГІВЛІ СТАРОВИЖІВСЬКОЇ РСС

3.1 Резерви зниження окремих статей витрат

У Старовижівській РСС необхідно знизити витрати обігу по статтях , які займають найбільшу частку в загальних витратах, тобто по статтях “Витрати на оплату праці” та “Витрати на транспортування товарів”.

Результат діяльності підприємства значною мірою залежить від формування системи мотивації персоналу, яка полягає у здійсненні об'єктивної кількісної та якісної оцінки трудової активності працівників і визначенні відповідної винагороди. Винагорода може бути матеріальна і моральна, форми і розмір її мають відповідати затраченим зусиллям і лише тоді говорити про спонукальні мотиви до подальшої ефективної роботи працівника.

Моральні способи мотивації задовольняють психологічні потреби працівників через публічне визнання перед керівництвом і колективом особливих результатів, навиків, здібностей, знань і зусиль працівника. Деколи підсилюється вплив моральних стимулів матеріальними: особистою премією, оплатою путівок, скеруванням на навчання та стажування.

Матеріальне стимулювання праці задовольняє, насамперед, первинні потреби працівників в їжі, одягу, житлі, навчанні та стажуванні, а також матеріалізовані психологічні: престижне авто, дорогий курорт та ін.

Заробітна плата - це основна форма оплати праці за виконану роботу або наданні послуги згідно з трудовими договорами працівників, як правило у грошовій формі. Розмір заробітної плати залежить від складності умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата є одним з елементів витрат має свою структуру і утворює фонд оплати праці штатних працівників включає фонд основної заробітної плати, фонд додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановленні норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Фонд додаткової заробітної плати включає надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів; премії за торговельні результати; виплати в порядку компенсації витрат заробітної плати згідно чинного законодавства (у зв'язку з порушенням термінів її виплати, внаслідок зростання споживчих цін). Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, непередбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми. Фонд заохочувальних та компенсаційних виплат включає матеріальну допомогу та соціальні пільги, що носять індивідуальний характер.

Під системою організації оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам підприємства згідно із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи. Система організації оплати праці регулюється на основі Кодексу законів про працю та системою угод, що укладаються на відповідних рівнях.

Про відпрацьований працівниками час дає змогу зробити висновок такий показник як людино-години. Людино-година це показник, який відображає скільки годин працювали штатні працівники протягом певного часу. В 2002 році працівниками Старовижівської РСС було відпрацьовано 98851 людино -годин, в 2003 році - 83659 людино-годин та в 2004 році - 106869 людино-годин , тобто спостерігається тенденція щодо зменшення кількості відпрацьованих людино-годин в 2004 році відносно базового на 8018 людино-годин.

Показниками які дають змогу оцінити становище заробітної плати на підприємстві є сума роздрібного товарообороту, сума фонду оплати праці, середня заробітна плата, продуктивність праці та чисельність працівників.

Продуктивність праці - основний базовий показник, що відображає результативність діяльності працівника, всього колективу. Саме він показує яку частку валового внутрішнього продукту створює в середньому одна особа колективу за певний період. На зміну рівня продуктивності праці впливають: зміна обсягу товарообороту, структурні зміни в торгівлі; вдосконалення управління , організації торгівлі і праці та інші фактори. Значення та динаміка показників оплати праці наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Динаміка показників оплати праці працівників Старовижівської РСС

за 2002-2004 роки

Показники	2002 рік	2004 рік	Динаміка 2004р до 2002р., (%)
1.Роздрібнимй товарооборот, тис. грн.	1129	1623	143,76
2. Фонд оплати праці, тис. грн.	103,8	162,6	156,6
3. Середня заробітна плата річна, тис. грн.	1,05	2,03	193,33
4. Продуктивність праці, тис. грн.	11,40	20,29	177,98
5. Чисельність працівників, осіб	99	80	80,81

Відносно показника продуктивності праці працівників Старовижівської РСС, спостерігається тенденція щодо збільшення продуктивності праці в 2004 році відносно базового на 77,98%

Збільшення продуктивності праці, яка відображається в зростанні товарообороту на одного працівника, здійснює сприятливий вплив на рівень більшості статей витрат, в першу чергу на витрати по заробітній платі. Оптимізація даного впливу має відбитися в динамічному співвідношенні: темпи зростання продуктивності праці повинні перевищувати темпи зростання середньої заробітної плати. Темп зростання продуктивності праці в Старовижівської РСС за досліджуваний період становить 17,98%, а темп зростання середньої заробітної плати 93,33%. За допомогою даних показників можна зробити висновок, що даний вплив є не досить оптимальним, оскільки темп росту середньої заробітної плати перевищує темп росту продуктивності праці на 75,35%.

Найбільшу частку в загальному фонді оплати праці Старовижівської РСС займає основна заробітна плата (95%), значно меншу додаткова заробітна плата(4,75%) і і зовсім незначну заохочувальні та компенсаційні виплати (0,25%). Розглянемо динаміку фонду оплати праці Старовижівської РСС за досліджуваний період за допомогою табл. 3.2.

Таблиця3.2

Динаміка фонду оплати праці Старовижівської РСС за 2002-2004 роки

(тис. грн.)

Показники	2002 рік	2003 рік	2004 рік	Структура фонду оплати правці 2004 р (%).	Відхилення 2004 р. від 2002р. (+,-)	Динаміка 2004 р. від 2002 р., %
1. Основна заробітна плата	88,00	92,6	150,0	95	62	170,5
2. Додаткова заробітна плата	9,2	6,3	7,5	4,75	-1,7	81,5
3.Заохочувальні та компенсаційні витрати	4,2	3,4	0,4	0,25	-3,95	10,0,
Разом	101,4	102,3	157,9	100	56,50	155,7

Фонд оплати праці штатних працівників Старовижівської РСС 2002 році становив 101,4 тис. грн. в 2004 році збільшився на 55,7% (або на 56,50 тис. грн.) відносно базового і становив 157,9 тис. грн. Фонд основної заробітної плати за досліджуваний період відносно базового збільшився на 18,5% ( або 62 тис. грн.) і становив 150,0 тис. грн., фонд додаткової заробітної плати зменшився на 18,5% і становив 7,5 тис. грн. Дуже прикро спостерігати, що фонд заохочувальних та компенсаційних виплат в 2004 році відносно 2002 року зменшився в 90% і становив 250 грн.

Стандарти і якість обслуговування є факторами які впливають на суму фонду оплати праці, вони визначають ту останню межу витрат торговельного підприємства, нижче якої підприємство не може знизити витрати у зв'язку з специфікою діяльності - обслуговуванням покупців. Покращення якості обслуговування покупців збільшує витрати, що забезпечують необхідний рівень стандартів обслуговування. Однак наслідком збільшення цих витрат є прискорення оборотності товарів і збільшення товарообороту, що в кінцевому результаті призводить до зниження сумарних витрат торговельних підприємств.

Резервами зниження витрат на оплату праці є підвищення продуктивності праці. Резерви підвищення продуктивності праці поділяють на дві групи:

- резерви зниження трудомісткості за рахунок автоматизації торговельних процесів, вдосконалення організації торгівлі і праці;

- резерви покращення використання робочого часу за рахунок ліквідації можливих його втрат, підвищення рівня дисциплінованості та відповідальності працівників.

Факторами підвищення продуктивності праці є:

- матеріально-технічні - пов'язані з НТП, тобто застосування ефективної техніки, застосування новх ефективних розробок;

- організаційні - пов'язані з підвищенням рівня концентрації, спеціалізації і кооперування, раціонального розміщення підприємств;

- економічні - пов'язанні з провадженням у діяльність економічних методів управління, вдосконалення ціноутворення, фінансово-кредитного механізму та ін.;

- соціальні - дії, що спрямовані на підвищення мотивації діяльності працюючих у торгівлі та інших сферах суспільного життя.

Всі фактори, які перераховані вище, взаємопов'язані і діють одночасно на зміну фонду оплати праці.

Значну питому вагу в загальній сумі витрат займає стаття витрати на оплату праці (48,8% в 2004 році), саме тому в даному питанні розглядаються резерви зниження витрат по цій статті. Сума витрат на оплату праці становить фонд оплати праці, який включає в себе основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, заохочувальні та компенсаційні виплати. Основним резервом зниження витрат на оплату праці є підвищення продуктивності праці працівників торгівлі, покращення використання робочого часу, підвищення рівня дисциплінованості та відповідальності працівників торгівлі.

У Старовижівській РСС на протязі 2002 - 2004 років, рівень витрат обертання по статті “Витрати на транспортування товарів”, збільшуються у 2003 році відносно 2002 року на 0,2%, а у 2004 році спостерігається значний ріст рівня витрат до 0,98%, що на 0,68% більше ніж у 2004 році. Тобто райспоживспілка нераціонально використовує як власний транспорт, так і найманий. Найбільше до роботи залучається власний транспорт, приблизно 60%, а 40% складає найманий транспорт.

Для даного транспорту розробленні маршрути завозу товарів по магазинах. Власний транспорт використовується у тому випадку, коли норми товарів співпадають зі нормами певного виду транспорту. Також власний транспорт застосовується, коли постачальники товарів знаходяться не на дуже віддаленій відстані від місця призначення. Розроблено спеціальні маршрути доставки товарів, для безперервного забезпечення магазинів товарами. Якщо товари мають малий термін реалізації, наприклад, хліб та хлібобулочні вироби, молоко та молочна продукція тощо, ці товари завозяться щоденно. З метою прискорення вантажо-розвантажувальних робіт, оформлення супровідної документації, збереження товаро-матеріальних цінностей, вантаж супроводжує товарознавець-реалізатор, функції вантажника виконує водій автомашини. По магазинах збирається також тара, яка розвозиться по певних підприємствах, з яких отримало товар. Режимом зниження даної статті, є більш ефективна організація товаро-постачання торгової мережі. Від професійної організації завозу товарів та раціонального використання різних видів транспорту , швидкість їх обігу, стан товарних залишків. Організація товаропостачання передбачає :

· Економічне обґрунтування вибору джерел поступлення товарів і розробку раціональних систем і схем поставок.

· Визначення асортименту товарів першої необхідності.

· Визначення оптимального об'єму, комплектності і частоти завозу товарів у роздрібному торговельному мережу.

· Вдосконалення технології доставки товарів.

Необхідно пам'ятати про вимоги , які ставляться перед організацією товарів :

· Товари у магазин повинні завозитися у розмірах, достатніх для організації безперервної торгівлі з врахуванням наявних товарних залишків.

· Завіз товарів повинен здійснюватись у відповідності з встановленим для окремих типів магазинів асортиментними переліками.

· У товаропостачанні необхідно максимом оперативності, щоб своєчасно враховувати і використовувати вимоги магазинів щодо зміни асортименту товарів, кількості і строків збереження товарів.

Поставки необхідно проводити централізованою поставкою тому, що : планомірно організаційний завіз товарів в торговельну мережу у відповідності зі затвердженим графіком та маршрутом; працівники магазинів звільняються від пошуку транспортних засобів; завіз товарів здійснюється більш ритмічно, що сприяє нормалізації товарних запасів, прискоренню оборотності товарів, забезпечення стійкого асортименту товарів в роздрібних торгових мережах; зменшується потреба в асортименті та підвищується ефективність його використання.

Для зниження витрат обігу по статті “Витрати на транспортування товарів” передбачається посилити контроль за використанням транспортних засобів, не допускаючи холостих простоїв, використання за рахунок повної вантажопідйомності автомобілів, скорочення холостих простоїв і пробігів автомобілів при вантажо-навантажувальних роботах, встановлення оптимального графіку завезення товарів вибір постачальників з найближчим розташуванням.

Подальше вдосконалення організації завозу товарів та використання транспортних засобів більш раціонально забезпечить зниження витрат обігу.

3.2 Аналіз беззбиткової діяльності підприємства

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки мають певну мінімальну та максимальну межу, які необхідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності та управління товарооборотом.

Визначення мінімальної межі діяльності пов'язане з вимогами самоокупності та самофінансування діяльності господарюючого суб'єкта та базується на розрахунку “точки беззбитковості” (“мертвої точки”).

Стосовно торговельного підприємства під “точкою беззбитковості” розуміють такий обсяг товарообороту підприємства , при якому сума одержаного валового доходу (без ПДВ) дорівнює сумі поточних витрат, тобто досягається самоокупність підприємства.

При знаходженні точки беззбитковості одним з важливих факторів, які її формують є торговельні витрати. Вони відображають як позитивні, так і негативні сторони діяльності підприємства. Крім того, вони тісно пов'язані з категоріями, що визначають кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Цей взаємозв'язок можна відобразити у вигляді схеми (рис. 3.1).



Рис. 3.1. Схема взаємозв'язку витрат з прибутком підприємства

Для дослідженням взаємозв'язку наведених вище показників (обсягу реалізації, витрат і прибутку) на підприємствах торгівлі доцільно застосовувати методику маржинального аналізу, що базується на визначення беззбиткового обсягу продажу й оцінці впливу невеликого кола найважливіших факторів (одним з яких є витрати підприємства) на формування прибутку. Даний взаємозв'язок можна відобразити у вигляді графіка (рис. 3.2).

Для дослідженням взаємозв'язку наведених вище показників (обсягу реалізації, витрат і прибутку) на підприємствах торгівлі доцільно застосовувати методику маржинального аналізу, що базується на визначення беззбиткового обсягу продажу й оцінці впливу невеликого кола найважливіших комплексних факторів (одним з яких є витрати підприємства) на формування прибутку. Даний взаємозв'язок можна відобразити у вигляді графіка (рис. 3.2).



Рис. 3.2. Графік взаємозв'язку показників (обсягу реалізації, витрат і прибутку), що характеризують ефективність діяльності підприємства

Проаналізуємо наведену вище залежність. Лінії витрат і виторгу від реалізації перетинаються у точці беззбитковості (K_t), у якій загальна сума витрат (F+V) дорівнює виторгу (Q_k). Маржинальний дохід (М), як сума прибутку від реалізації і постійних витрат у цій точці буде дорівнювати сумі постійних витрат (F). При цьому кожен додатковий приріст реалізації вище точки беззбитковості супроводжуватиметься збільшенням прибутку. І навпаки, якщо обсяг реалізації падає нижче точки беззбитковості - збільшується сума збитків, що несе підприємство.

Підприємства торгівлі мають дещо відмінний від підприємств інших галузей порядок формування прибутку, який слід враховувати при проведенні маржинального аналізу. Зокрема, необхідно брати до уваги не тільки суми постійних і змінних витрат, але й суму валового доходу та інших планових витрат. При визначенні критичної точки реалізації для торговельного підприємства загальна сума змінних витрат повинна включати відповідну частину інших планових витрат. При цьому поділ статей витрат на умовно-постійні проводиться за такою ж методикою, як і в процесі аналізу та планування витрат.

Таким чином, загальна сума умовно-змінних і умовно-постійних витрат у точці беззбитковості підприємства торгівлі дорівнює торгівельній націнці, що можна відобразити наступною формулою:

D=F+V, (3.1)

де D - торгівельна націнка;

F - сума умовно-постійних витрат;

V - сума умовно-змінних витрати.

Для визначення суми умовно-постійних та умовно-змінних витрат використовують коефіцієнт реагування витрат, який визначається за формулою:

К_р.в = (3.2)

де К_р.в. - коефіцієнт реагування витрат;

ВО,% - відсоток зміни операційних витрат за період, що досліджується;

ТО,% - відсоток зміни обсягу товарообороту.

Коефіцієнт реагування витрат свідчить про зміну величини операційних витрат торгівлі при змінні обсягу товарообороту на 1%.

Залежно від значення коефіцієнта реагування витрати поділяються на:

- умовно-постійні, коефіцієнт реагування витрат рівний нулю;

- умовно-змінні, коефіцієнт реагування витрат більший нуля.

Також за даним коефіцієнтом реагування можна визначити витрати змінні-пропорційні (коефіцієнт реагування витрат дорівнює одиниці, а витрати зростають пропорційно збільшенню обсягу товарообороту); змінні-прогресивні (коефіцієнт реагування витрат більший одиниці, відносне збільшення витрат перевищує обсяги товарообороту); змінні регресивні (коефіцієнт реагування витрат менший за одиницю, але більший нуля і збільшення обсягу товарообороту перевищує відносне збільшення витрат).

Розрахуємо коефіцієнт реагування витрат за допомогою даних табл. 3.3.

Назва показника	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Темп зміни 2004 р. до 2002р., (%)	Кр.в.
1.Витрати на транспортування товарів	3	4	16	5,3р	3,74
2. Витрати на оплату праці	104	108	160	153,85	1,07
3. Відрахування на соціальні заходи	33	36	61	184,85	1,29
4. Амортизація основних засобів	16	13	10	62,5	0,43
5. Витрати на оренду і утримання основних фондів	18	31	26	144,4	1,0
6. Податки і збори	5	17	13	2,6р.	1,81
7. Інші витрати	41	51	39	95,12	0,66
8. Всього витрат	220	260	325	147,7	1,03
9. Роздрібний товарооборот	1129	1328	1623	143,76	*

Таблиця 3.3

Коефіцієнт реагування витрат Старовижівської РСС

Отже, можна сказати, що до умовно-постійних витрат Старовижівської РСС можна віднести амортизацію основних фондів, витрати на оренду і утримання основних фондів та інші витрати; до умовно-змінних - витрати на транспортування товарів,виратина оплату праці, відрахування на соціальні заходи та податки і збори.

Розрахунок “точки беззбитковості” або “критичного обсягу товарообороту” можна здійснити за формулами:

,(3.3)

або

(3.4)

де Q_к - критична точка товарообороту або точка беззбитковості;

F - сума умовно-постійних витрат;

d - рівень торгівельної націнки у відсотках до товарообороту;

v - рівень умовно-змінні витрат у відсотках до товарообороту;

- рівень валового доходу у відсотках до товарообороту;

- рівень змінних витрат торгівлі у відсотках до товарообороту.

Розрахунок точки беззбитковості для Старовижівської РСС буде мати вигляд:

Слід сказати, що при обсязі товарообороту 375 тис. грн. при інших незмінних умовах підприємство працюватиме беззбитково, тобто доходи підприємства покриватимуть його витрати. При меншому обсязі товарообороту підприємство буде отримувати збиток і при більшому обсязі товарообороту підприємство отримуватиме прибуток.

Визначення точки беззбитковості має важливе значення для визначення критичного зниження обсягу товарообороту, яке обумовлює отримання збитків від торговельної діяльності.

Для власників підприємства мінімально допустимий обсяг діяльності торговельного підприємства пов'язаний з визначенням “точки мінімальної рентабельності”. Досягнення такої мінімальної рентабельності для підприємства є умовою отримання мінімального прибутку та задоволення його економічних інтересів.

Під “точкою мінімальної рентабельності” розуміють такий обсяг товарообороту підприємства, при якому сума валових доходів (без ПДВ)не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розмір якого після сплати податку задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількісно мінімальний рівень рентабельності визначається рівнем депозитної ставки банків, що склався на певний період часу, позаяк власник підприємства не зацікавлений у капіталізації прибутку, якщо одержуваний чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суму відсотків, яку він міг би отримати від зберігання своїх коштів в банку.

Оскільки розмір капіталу, вкладеного в дане підприємство , а також мінімальний рівень рентабельності можуть бути визначені кількісно і не залежати від обсягу товарообороту підприємства, то сума мінімального чистого прибутку розраховується так:

(3.5)

де П_мін - сума мінімального чистого прибутку;

К - розмір капіталу вкладеного в підприємство;

МРР - мінімальний рівень рентабельності;

С_п - частка прибутку яка відраховується в бюджет.

Розрахуємо суму мінімального чистого прибутку для Старовижівської РСС:

П_мін=.

Сума мінімального чистого прибутку при вкладеному капіталі на суму 266,27 тис. грн. при депозитній ставці 16% річних повинна становити 5325 тис. грн.

Розрахунок “точки мінімальної рентабельності” здійснюється за формулою:

(3.6)

де Т_мр - точка мінімальної рентабельності;

ВО_пост - сума постійних операційних витрат торгівлі;

П_мін - сума мінімального чистого прибутку;

- рівень валового доходу у відсотках до товарообороту;

- рівень змінних операційних витрат торгівлі у відсотках до товарообороту.

“Точка мінімальної рентабельності” для Старовижівської РСС розраховується наступним чином:

.

“Точка мінімальної рентабельності” для Старовижівської РСС становить 270 тис. грн.

Враховуючи те, що підприємство належить сфері споживчої кооперації, то мінімальний рівень рентабельності не досягається при використанні значної частки задіяного капіталу. Для торговельних підприємств споживчої кооперації України позитивним є досягнення беззбиткової точки діяльності, оскільки значна кількість підприємств працює збитково і не досягає навіть критичної точки не говорячи навіть про “мінімальну точку рентабельності”.

Визначення максимальної межі діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки ґрунтується на використанні теорії рівноваги фірми. Згідно з цією теорією, збільшення обсягів діяльності є доцільним з економічної точки зору щодо обсягу діяльності, який забезпечує максимізацію отриманого прибутку. Подальше зростання обсягу діяльності визначається економічно невиправданим, оскільки обумовлює зменшення прибутку, а отже, вступає в протиріччя з економічними цілями діяльності підприємства.

Умова максимізації прибутку підприємства є загальною для всіх типів ринкових ситуацій (чистої конкуренції, монополії, олігополії, монополістичної конкуренції)і полягає у визначенні обсягу діяльності, при якому забезпечується рівність між граничними доходами та граничними витратами підприємства.

Розрахуємо прогнозний обсяг планового товарообороту та рівня витрат Старовижівської РСС на 2005 рік на основі динамічного ряду даних за допомогою вбудованої функції Exсеl - Insert - Function - Statistic - Trend. Відповідно планова сума товарообороту становитиме 1854 тис. грн., плановий рівень витрат 20,23%.Плановий обсяг товарообороту розраховується на основі тенденцій зміни товарообороту за ряд років, таким чином розраховується рівень витрат торгівлі.

В умовах ринкової економіки підприємство здійснюючи свою діяльність розраховує “критичну точку” або “точку беззбиткової діяльності” і відповідно приймає рішення, щодо наступних кроків своєї діяльності. “Точка беззбитковості” для Старовижівської РСС в 2004 році становить 375 тис. грн. Слід сказати, що при цьому обсязі товарообороту при інших незмінних умовах доходи підприємства покриватимуть його витрати, тобто досягається самоокупність підприємства, при меншому обсязі товарообороту підприємство буде отримувати збиток і при більшому обсязі товарообороту підприємство отримуватиме прибуток. Для планування обсягів діяльності використовують також точки “мінімальної” та “максимальної” рентабельності, які розраховані в даному питанні.

3.3 Режим економії як шлях оптимізації витрат торгівлі

Останнім часом все більше уваги приділяється економії та оптимізації поточних витрат торговельного підприємства, оскільки в умовах ринку управління витратами ставить за мету досягнення такої величини, що дасть змогу розширити їх можливості в збільшенні обсягів обороту та прибутку при незалежній якості обслуговування покупців.

Економію або перевитрати витрат загалом та за статтями розглянемо за допомогою даних табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Економія витрат за статтями Старовижівської РСС в 2002-2004 роках

Статті	2002 рік	2003 рік	2004 рік	Відхилення (+/-)	Економія (перевитрати), (-,+) тис. грн.
				2003 р. від 2001 р.	2003 р. від 2001 р.
1	2	3	4	5	6
1.Витрати на транспортування товарів, продуктів, сировини, %.	0,27	0,30	0,99	0,72	11,69
2.Витрати на оплату праці, %	9,21	8,13	9,86	0,65	10,55
3.Відрахування на соціальні заходи,%.	2,92	2,71	3,76	0,84	13,63
4.Амортизація основних фондів, %	1,42	0,98	0,62	-0,8	-12,98
5.Витрати на оренду і утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, %.	1,59	2,33	1,6	0,01	0,16
6.Податки і збори (обов'язкові платежі),%	0,44	1,28	0,8	0,36	5,84
7.Інші витрати, %	3,63	3,84	2,4	-1,23	-19,96
8.Всього витрати, %	19,49	19,58	20,02	0,53	8,6
10.Роздрібний товарооборот, тис. грн.	1129	1328	1623	494	-

В Старовижівській РСС за період 2002-2004 рр. спостерігається економія витрат лише по деяких статтях витрат, а саме по статті амортизація на суму 12,98 тис. грн. та по статті інші витрати - 19,86 тис. грн. Перевитрати супроводжують наступні статті відрахування на соціальні заходи на суму - 10,45 тис. грн., по статті витрат на транспортування товарів, продуктів, сировини - 11,69 тис. грн. ,по статтях витрати на оплату праці та податки і збори перевитрати становлять 10,55% і 5,84 тис. грн. відповідно. На оренду і утримання основних фондів перевитрати становлять 160 грн. В Старовижівській РСС за 2002-2004 роки спостерігається тенденція, щодо росту рівня витрат, збільшення суми товарообороту та економія витрат по окремих статтях та перевитрати загалом.

Загальний рівень витрат збільшився, що і передбачається із збільшенням обсягів діяльності підприємства.

Моделювання економічних процесів є важливою складовою, для аналізу і відповідно прогнозування обсягів діяльності підприємства. Ми змоделювали прогноз рівня роздрібного товарообороті та рівня витрат на 5 років. У нашій моделі застосовували трендові прогнозування. Ми ввели гіпотезу, що між факторним періодом часу (t) та показниками обсягу роздрібного товарообороту і рівнем витрат (х1,х2) існує повна стохастична залежність. Матеріальне рівняння зв”язку ( рівняння регресії ) визначимо за допомогою графіка ( рис.3.3 та 3.4 ) , в якому на осі ординат розмістим обсяг роздрібного товарообороту ( тис. грн.), на осі абсцис роки.

Таким чином ми отримаємо два рівняння

+866

+19,167

=0,8731

Таким чином зробимо висновок про адекватність нашої моделі тому, що коефіцієнт детермінації R 0,6. Показник регресії 247,та на 0,265 показує , що кожного наступного року , обсяг роздрібного товарообороту, збільшиться в середньому на 247 тис. грн., а рівень витрат в середньому на 0,265%.звідси ми можемо спрогнозувати обсяги роздрібного товарообороту, та зміну рівня витратна наступні 5 років. Прогнозовані рівні відображено на рис.3.5 і 3.6.

Як видно з рис.3.5 обсяг роздрібного товарообороту становитиме відповідно у 2005році - 1854 тис. грн.; у 2006 році - 2101; у 2007 році - 2592 тис.грн.; в 2008 році - 2595 тис. грн.,а у 2009 році - 2842 тис грн., відповідно рівень витрат становитиме : у 2005 році - 20,23%; у 2006 році 20,49%; у 2007 році - 20,76%; 2008 році 21,02%; у 2009 році - 21,29%.

Важливе є визначення показника кореляції (r). Як відомо r=, від так r1 = 0.993, а r2 = 0.934. Визначення оцінки щільності зв”язку скориставшись таблицями Чеддока. Щільність кореляційного зв”язку є досить високою

На сьогодні важливе значення в Старовижівській РСС приділяють оптимізації витрат торгівлі цьому можуть сприяти: наявність їх широкого асортименту товарів, що реалізуються і різноманітність послуг, активна реклама, високий рівень кваліфікації персоналу, сучасна матеріально-технічна база та інші чинники організованої торгівлі.

Але все це впливає на збільшення витрат підприємств. Водночас витрати матеріального характеру за умов енергетичної і фінансової кризи потребують економії, раціоналізації і ресурсозбереження. Тому завжди необхідно пам'ятати, процес управління витратами - це розумний компроміс у господарській діяльності.

Основними напрямами оптимізації та економії витрат Старовижівської РСС пов'язаних із експлуатацією й утриманням матеріально-технічної бази, слід вважати:

- скорочення кількості невстановленого обладнання, недопущення його простоїв, особливо дорогого, яке має високі норми амортизаційних відрахувань;

- раціональне використання будівельних матеріалів, контроль за якістю ремонтних робіт, дотримання розцінок оплати праці працівників, які зайняті ремонтними роботами, тощо;

- здавання в оренду частини закритих магазинів і приміщень, які ефективно невикористовуються;

- усунення нераціональних простоїв торговельних площ, поліпшення їх структури, режиму роботи магазинів, їх переспеціалізація;

- інтенсифікація торговельних процесів шляхом застосування прогресивних форм обслуговування, підвищення коефіцієнта змінності і безперервності роботи окремих пунктів продажу товарів при достатній інтенсивності потоку покупців.

Оптимізації витрат в Старовивівській РСС пов'язаних із товарними запасами, у міру насичення ринку можуть сприяти:

- прискорення оборотності товарних запасів;

- підвищення частки власних оборотних коштів у оплаті товарів;

- вибір на ринку банківських послуг найвигідніших кредиторів;

- збільшення питомої ваги товарів, що розфасовані на промислових підприємствах;

- обґрунтований розподіл товарних запасів між ланками торгівлі: роздрібною та оптовою;

- спеціалізація складів роздрібних торговельних організацій і підприємств;

- раціональне використання і пошук сучасних більш дешевих матеріалів для пакування;

- зменшення питомої ваги товарних запасів із високим терміном оборотності в днях у загальній сумі товарних запасів.

Серед резервів, що пов'язанні з поліпшення управління оборотом Старовижівської РСС, певний ефект в економії витрат можуть дати заходи:

- поліпшення складу і структури товарообороту, зокрема підвищення питомої ваги товарів із низьким рівнем вантажомісткості;

- обґрунтування нормування потреби підприємства у товарних запасах з окремих груп товарів;

- підвищення ефективності таких заходів, як сезонний розпродаж товарів шляхом правильного визначення термінів їх проведення (до моменту втрати попиту на ці товари) і розрахунку очікуваних доходів та втрат від їх проведення;

- ретельне обґрунтування внутрішньо групових розмірів (відсотків) уцінки товарів, що користуються обмеженим попитом споживачів або дещо втратили свою якість;

- насичення ринку товарами, що забезпечують їх широкий асортимент, його сталість і достатність для вибору споживачів;

- поліпшення форм і методів рекламної діяльності з метою підвищення її ефективності;

- здійснення обґрунтованої політики цін на товари і послуги за такими ознаками, як соціальні і вікові групи споживачів, їхня платоспроможність тощо.

Резерви економії витрат Старовижівської РСС криються також у поліпшенні торговельно-технологічних процесів, пов'язані з рухом товарів і тари. Це насамперед:

- скорочення дальності перевезень;

- повне завантаження транспорту, що наймається для перевезення товарів;

- контроль за роботою автотранспорту, послуги якого оплачуються погодинно;

- широке використання тари-обладнання та інших прогресивних технологій транспортування і продажу товарів;

- впровадження новітніх технологій продажу товарів;

- зміцнення матеріально-технічної бази народного господарства, активне використання економічної багатооборотної тари, своєчасне повернення тари постачальникам.

Певні резерви економії витрат торговельних підприємств міститься в скороченні ланковості управління, а також їх зниженні.

Оптимізації та економії витрат має сприяти проведення їх планування. З цією метою необхідно:

- здійснювати планування витрат шляхом поєднання його різних методів (статистичних, економіко-математичних, техніко-економічних розрахунків, нормування, моделювання витрат тощо);

- переходити до розрахунку диференційованих нормативів витрат, виходячи з конкретних умов господарювання на місцях;

- обов'язково планувати витрати, що пов'язанні зі споживанням основних матеріальних та енергетичних ресурсів на основі прогресивних норм і нормативів.

Одним із важелів і водночас чинників економії поточних витрат Старовижівської РСС є поліпшення стимулювання за економію матеріальних ресурсів. Для цього слід використовувати такі заходи:

- охоплення преміювання усіх видів матеріальних ресурсів, що застосовують в торгівлі;

- скорочення розриву в часі між результатом, отримання від економії ресурсів, і винагородою шляхом переходу до щотижневої системи виплати заробітної плати;

- утворення цільового фонду стимулювання за економію матеріальних витрат за рахунок зекономлених ресурсів;

- конкретизація умов і розмірів преміювання.

Реалізація основних напрямів поліпшення господарського механізму економії витрат торгівлі і всіх вищенаведених резервів має сприяти їх оптимізації в торгівлі, підвищення її ефективності.

Отже, одним із напрямів оптимізації витрат є режим економії витрат. При прогнозованій сумі товарообороту 323,86 тис. грн. та рівні витрат 14,37% буде спостерігатися економія витрат торгілі на суму 2,24 тис. грн. Основними напрямами оптимізації є: скорочення кількості невстановленого обладнання, недопущення його простоїв, особливо дорогого, яке має високі норми амортизаційних відрахувань; здавання в оренду частини закритих магазинів і приміщень, які використовуються не ефективно; прискорення оборотності товарних запасів; поліпшення складу і структури товарообороту, зокрема підвищення питомої ваги товарів із низьким рівнем вантажомісткості; ретельне обґрунтування внутрішньо-групових розмірів уцінки товарів, що користуються обмеженим попитом споживачів або дещо втратили свою якість; скорочення дальності перевезень; повне завантаження транспорту, що наймається для перевезення товарів; конкретизація умов і розмірів преміювання.