Організація та особливості оплати праці персоналу на прикладі ТОВ "Бердичівський пивоварний завод"

2. Одноразові допомоги та добові, які виплачуються при переведенні, прийманні та направленні на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження.

3. Надбавки за пересувний, роз'їзний характер робіт для працівників, безпосередньо зайнятих на будівництві, реконструкції та капітальному ремонті, а також при виконанні робіт вахтовим методом у випадках, передбачених законодавством.

Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) в розмірі тарифної ставки, окладу за дні перебування в дорозі до місця знаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників в дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.

Надбавки до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство, де працівник працює; працівникам зв'язку, залізничного, річкового, автомобільного транспорту і шосейного господарства та іншим працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер.

4. Суми, які зберігаються за місцем основної роботи замість добових і квартирних за робітниками, відрядженими на вивезення зерна та інших сільськогосподарських продуктів; на збирання врожаю, заготівлю кормів.

5. Виплати польового забезпечення.

6. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, по догляду за дитиною до встановленого законодавством строку, грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років).

7. Суми виплат щорічної та щомісячної компенсації сім'ям на дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи або стали інвалідами, одноразові компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю осіб, що стали інвалідами, сім'ям за втрату годувальника та інші компенсації та пільги, виплачені працівникам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи (в тому числі суми грошової допомоги, наданої працівникам у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та компенсацій по пільговому забезпеченню продуктами харчування; суми, спрямовані підприємством на погашення безпроцентних позик, виданих банками; суми видатків на виплату винагороди за вислугу років тощо).

8. Щорічна допомога на оздоровлення дітей, вартість подарунків дітям до свят, харчування дітей, які перебувають у дитячих санаторіях, яслах, оздоровчих таборах підприємств, суми, спрямовані на оплату за утримання дітей в дитячих садках (компенсація батьківської плати).

9. Відшкодування заробітку та інших витрат у випадках завданого каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника.

10. Додаткові виплати працівникам, які перебувають на пенсії та не значаться у списках підприємства тощо.

11. Вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.

12. Надання шефської допомоги навчальним закладам (школам, ПТУ, інтернатам), дитячим будинкам, будинкам інвалідів, будинкам престарілих, органам внутрішніх справ та інше.

13. Витрати на виплату різниці між закупівельними та роздрібними цінами на сільськогосподарську продукцію, що відпускається підсобними господарствами для громадського харчування.

14. Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів:

- витрати на оплату навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах та закладах установ по підвищенню кваліфікації, професійну підготовку та перепідготовку працівників, які перебувають в списковому складі підприємства;

- суми, виплачені підприємствами за час відпустки перед початком роботи випускникам професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищі або середні спеціальні навчальні заклади;

- стипендії студентам та учням, направленим підприємствами на навчання у вищі та середні спеціальні навчальні заклади, що виплачуються за рахунок коштів підприємства;

- оплата проїзду до місця знаходження заочного навчального закладу і назад;

- витрати, пов'язані з організацією навчального процесу (придбання учбового матеріалу, оренда тощо).

15. Проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів:

- оренда приміщень для проведення навчальних, культурно-масових, фізкультурних і спортивних заходів;

- проведення вечорів відпочинку, дискотек, спектаклів, концертів, лекцій, диспутів, зустрічей з діячами науки і мистецтва, спортивних заходів, спортивних свят, зустрічей із спортсменами, дитячих свят;

- витрати на утримання профілакторіїв, санаторіїв, будинків відпочинку та інших оздоровчих установ, що перебувають на балансі підприємства або утримуються на умовах пайової участі (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують);

- витрати на утримання гуртожитків, дитячих садків, таборів відпочинку, бібліотек, медпунктів, дитячих кімнат, куточків відпочинку, музеїв тощо (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують);

- витрати на придбання театральних костюмів для учасників художньої самодіяльності, спортивної форми, спортивного інвентарю або плату за їх прокат;

- витрати на придбання медикаментів для лікувально-профілактичних установ, що знаходяться на балансі підприємств або утримуються на умовах пайової участі;

- витрати на організацію гуртків, студій, клубів, народних університетів, факультетів, виставок-продажів виробів самодіяльної творчості, ярмарок, ігрових кімнат для дітей тощо;

- витрати підприємства, яке бере участь на паях у будівництві житлових будинків, пансіонатів, дитячих таборів тощо.

16. Витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського та рибопромислового флотів, а також харчування льотного складу цивільної авіації при виконанні завдань польоту, які можуть бути прирівняні до добових витрат, що виплачуються в період відрядження.

17. Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв).

18. Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

19. Суми матеріальної допомоги, що надається підприємством на поховання.

20. Витрати у розмірі страхових внесків підприємства, якщо страховим випадком (ризиком) є фінансова відповідальність підприємства по відшкодуванню збитків у випадку смерті працівника при виконанні трудових обов'язків.

21. Доходи працівників (дивіденди, проценти) [72].

Отже, витрати на оплату праці складаються з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Кожен елемент, відповідно, складається з відповідних складових.

1.4 Нормативне забезпечення оплати праці в Україні

Відносини, що пов'язані з оплатою праці на підприємствах в Україні, регулюються законодавчою базою України. До законодавчої бази, що характеризує і регулює оплату праці відноситься Конституція України від 28 червня 1996 року № 888-09 і складається з Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р № 322-08, Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року № 3356-ХІІ, Закон України "Про оплату праці " від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Постанова Верховної Ради України Про регулювання фондів оплати праці від 29 квітня 1992 року № 2302-ХН., інструкція зі статистики заробітної плати від 11.12.95 р. № 323, Постанова КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, Лист ДПА від 15.06.2004 № 4735/6/17-3116.

Щодо визначення змісту терміну "Заробітна плата", укази Президента про оплату праці в різних органах держави (СБУ, прокуратури, судів та державних нотаріальних контор і інші), та інші нормативно-правові акти.

Розглянемо основні законодавчі акти, якими регулюється оплата праці та її мотивація на Україні (табл. 1.3).

Кодексом законів про працю України від 10.12.1971р. встановлюються інші норми і гарантії в оплаті праці. Це норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо [39].

Таблиця 1.3

Нормативне забезпечення оплати праці в Україні

№ з/п	Нормативний акт	Що регулюється нормативним актом
1	2	3
1	Конституція України від 28 червня 1996 року	Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
2	Кодексом законів про працю України від 10.12.1971р.	Визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
3	Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №98/95-ВРЗ	Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами.
4	Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року№3356-ХІІ	Цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.
5	Закон України «Про відпустки». № 505/96-ВР від 15.11.96 р.	Встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
6	Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р	Цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій
7 і	Постанова КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати	Обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я. пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Система договірного регулювання оплати праці. Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюються на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року № 3356-ХІІ [30]. За цим законом визначаються особливості оплати праці за укладеними колективними договорами і угодами, порядок виплати вихідної допомоги при звільненні, відпускні та робочий час.

Трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори. Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ПІ від 5 жовтня 2000 р визначає такі поняття в системі матеріального стимулювання як: прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму [34].

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата, яка є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомог та інших соціальних виплат. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією.

Закон України «Про відпустки» № 505/96-ВР від 15.11.96 р. За цим законом встановлюється порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористання відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України [28].

Постанова Верховної Ради України Про регулювання фондів оплати праці від 29 квітня 1992 року № 2302-ХІІ. встановлює запобігання економічно необґрунтованого підвищення заробітної плати на підприємствах окремих галузей і регіонів України, не обумовленого відповідним зростанням обсягів виробництва та доходів підприємств.

Ввести з 1 травня 1992 року на підприємствах і в організаціях України обмеження фонду оплати праці у складі собівартості продукції і порядок проведення додаткових виплат коштів готівкою робітникам підприємств за рахунок прибутку понад розрахункову величину витрат на оплату праці згідно з Положенням, що додається.

Інструкція зі статистики заробітної плати від 11.12.95 р. № 323 підготовлена для складання статистичної звітності з праці всіма господарюючими суб'єктами, незалежно від їх форм власності. Вона передбачає такі питання, як: структура заробітної плати, фонд оплати праці, середня заробітна плата працівників, інші виплати, що не входять до складу фонду оплати праці.

Ознайомившись з нормативними актами, якими врегульована оплата праці можна сказати, що на сьогодні дане питання досить добре закріплене чинним законодавством. Нормативні та законодавчі акти приведені в таблиці 1.3 показують важливість регулювання діяльності господарюючого суб'єкта у межах встановлених правовими засадами. В таблиці розглянуто основні законодавчі та нормативні акти по темі. Цих документів на багато більше, в цьому і недосконалість законодавства України, підприємства просто губляться в великому обсязі законодавчої та нормативної бази по оплаті праці.

Крім цього, негативним моментом є постійне прийняття нових документів, внесення змін та доповнень у існуючі документи, що ускладнює процес організації обліку витрат на оплату праці на реальних підприємствах.

На етапі ринкових перетворень, що відбуваються в Україні, пильної уваги потребують проблеми контролю над дотриманням правил і норм в оплаті праці.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці України та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників. За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Очевидно, що в умовах формування цивілізованого ринку праці основну роль у механізмах регулювання заробітної плати повинна взяти на себе держава, інакше у ринковій стихії за монополії виробництва збільшиться диференціація в оплаті праці, знизиться загальний рівень реальної заробітної плати, і як наслідок - посилиться соціальна напруженість у суспільстві.

Фахівці називають два основних види регулювання оплати праці: державне і ринкове. Перший - це система правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці відповідно до законодавчих і нормативних актів і контролю їх виконання органами влади. Головна мета державного регулювання оплати праці - створення умов для здійснення основних функцій заробітної плати відтворювальної, стимулюючої, регулюючої, а також стримування необґрунтованого її збільшення, не пов'язаного з ростом обсягів виробництва і реалізації продукції.

Необхідно зазначити, що жодна країна не може обійтися без державного регулювання оплати праці, хоча функції держави у цьому процесі дуже різні. У розвинених країнах воно полягає у встановленні мінімального розміру оплати праці, який підприємці не мають права зменшувати. За допомогою одного цього фактора держава може істотно вплинути на рівень заробітної плати.

В умовах ринкової економіки і самостійної діяльності підприємств можливості безпосереднього державного регулювання заробітної плати обмежені, основним механізмом її регулювання у сьогоднішніх умовах має стати соціальне партнерство. У розвинених країнах висока ціна робочої сили визначається не тільки ефективністю виробництва, але і відповідною системою соціального партнерства, що ґрунтується на взаємопов'язаності інтересів роботодавців і працівників. Перші, потребуючи робочих рук змушені рахуватися з вимогами працівників, а профспілки, висуваючи певні умови, повинні пов'язувати їх з реальними можливостями роботодавців.

Соціальне партнерство в Україні дає збої з тих ж причин, з яких не надходять податки: через відсутність цивілізованих ринкових відносин та економічної культури, що дозволяє роботодавцям уникати відповідальності за те що умови угод свідомо є не здійсненими.

Із викладеного випливає, що профспілки повинні активніше взаємодіяти з роботодавцями не тільки за визначення рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, але й за формування основ пенсійної системи, медичного, соціального страхування, страхування зайнятості, здійснення контролю діяльності соціальних фондів, реформування податкової системи тощо [70, с. 380].

Таким чином, головним завданням держави як представника інтересів суспільства є не боротьба з труднощами, створюваними соціально-економічною політикою самої ж держави, а професійно грамотна розробка концепції соціально-економічної політики і послідовне впровадження ефективного механізму забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та її відповідний рівень в умовах формування ринкової економіки України.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОПЛАТИ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ НА ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД»

2.1 Загальна характеристика пивоварної галузі в Україні

Пивоварне виробництво - одна з важливих галузей народного господарства України, від її ефективної роботи значною мірою залежить надходження коштів до державного бюджету.

Пивоварна галузь, орієнтуючись на кінцевого споживача, виробляє нові сорти пива, якість яких дуже висока і залежить від сировини - води, хмелю та ячменю. Але з цих основних компонентів вітчизняні виробники стабільно забезпечені лише вітчизняною водою.

Ситуація. Попри деякі труднощі при виготовленні пива, обсяги його виробництва зростають. Протягом останніх кількох років український ринок пива розвивався надзвичайно бурхливо. Виробництво пива в Україні за 1997-2006 рр. за результатами Державного комітету статистики показано на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Виробництво пива в Україні, млн.дал.

Найбільшого рівня розвитку вітчизняна пивоварна промисловість досягла в 1985 році, коли було вироблено 146,1 млн. дал пива.

Але з початком перебудови економічного устрою виробництво постійно знижувалося і досягло найнижчої точки в 1996 році - 60,3 млн. дал. Причини загальновідомі - порушення виробничих зв'язків з колишніми радянськими республіками, криза неплатежів, низька купівельна спроможність населення тощо.

З 1997 р. спостерігається помітний підйом виробництва пива, а в 1999 році українська пивоварна промисловість стала лідером ринку алкогольної продукції, її питома вага досягла 68 %. У 2006 році загальний обсяг виробництва пива в Україні склав понад 238 млн. дал, що є рекордним рівнем за часи незалежності.

Отже, як видно з рисунку 2.1. за результатами 2006 року приріст досяг 23-25 %, приблизно однаково з попереднім 2005 роком (об'єм ринку в 2006 році складав 248-250 млн. дал.). Це один з кращих показників в Європі. Згідно даних дослідження компанії Тhе Саnаdіаn, в 2006 р., в порівнянні з 2005 р., пивний ринок Латвії виріс на 2,5%, Фінляндії - на 1,8%, Росії - на 10%, а об'єм пивного ринку Чехії навіть зменшився на 0,7%.

Результати останніх років свідчать про те, що пивоварна галузь України поліпшила і стабілізувала свою діяльність. Попри те, що промисловість працює у важких умовах, ускладнених інфляцією, підвищенням акцизного збору на пиво, гострою конкурентною боротьбою за ринок збуту і постійним зниженням купівельної спроможності населення, підприємства збільшують обсяги виробництва і розширюють ринок збуту своєї продукції.

Зараз дехто говорить про насичення українського ринку пива, оцінюючи його максимальну ємність у 165-170 млн дал. Потенціал для подальшого росту продажу пива в Україні немалий. За останні п'ять років в Україні середнє вживання пива на душу населення збільшилось більш ніж в 2 рази і в 2005 році складало 36 л., а в 2006 році - 43 л. ( у 2000р. - 16л.). Усього в Україні близько 20 млн. людей п'ють пиво з різною регулярністю. Якщо порівняти споживання пива серед європейських країн, то в Україні цей показник у 1,5 рази нижчий, ніж у сусідній Росії, у 8 - Чехії, та, майже у 10 разів - Баварії, головній пивній провінції Німеччини. Але при цьому в Україні не спостерігається ані дефіциту пива в торгівлі, ані затоварення складів пивоварних підприємств, оскільки обсяги споживання та виробництва цілком відають одне одному. За даними дослідження компанії Тhe Canadian стан середнього споживання пива на душу населення в інших країнах Європи є різним (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Середнє споживання пива на душу населення за 2006 р., літрів

Якщо порівнювати українців з росіянами, резерви зростання в нашій країні ще є: в 2006 році пересічний українець випив 36 л пива, росіянин - 49 л, а москвич - 59 л. Це свідчить про те, що український пивний ринок досі перебуває в стадії формування і наразі далекий від насичення. І на тлі стійкого зниження споживання горілки можна впевнено говорити про хороші перспективи ринку пива. Особливо темного, якого в Україні п'ють більше порівняно з іншими країнами.

Отже, нинішнє «гальмування» пов'язано радше не з об'єктивним насиченням ринку, а з реструктуризацією самого ринку, „хворобою" росту в попередні роки, а також проблемами із сировиною і контрабандою.

Що стосується структури пивних продаж в Україні, то її визначає передусім невисокий рівень прибутків населення. Сегмент пива на розлив (кафе, бари, ресторани) у нас складає всього 14-16 % ринка пива, в той час, як в Бельгії - 42%. Для більшості українських споживачів невигідно відвідувати заклади, де за бокал пива необхідно платити значно більше, ніж за пляшку того ж ґатунку пива в роздріб.

Гравці. На сьогоднішній день пивний ринок України досяг значно вищого ступеня концентрації, ніж ринок Росії чи Польщі. Сьогодні 4 великих гравці володіють приблизно 90% усього виробництва і продажів на внутрішньому ринку України. 95% внутрішнього ринку пива України займає українська продукція.

На сьогодні провідне місце на українському ринку пива посідають «Сан Інтербрю Україна», ЗАТ «Оболонь», «ВВН - Україна» і група «Сармат». Разом вони виробляють, за підрахунками СОВАТ, близько 93% українського пива, і їхня частка ринку постійно зростає. Розстановка сил на пивному ринку України (згідно об'єму продажу), в % показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Основні виробники пива в Україні на 2006 р., %

Перше місце з відчутним відривом зайняла компанія «Сан Інтербрю Україна». Ця компанія створена навесні 1999 р. другою у світі пивоварною компанією Іnterbrew і Sun Вrewing (входить у Sun Вrewing) для роботи на ринках Росії та України. На сьогодні їй належить також 9 російських пивоварних заводів. В Україні компанія представлена трьома пивоварними підприємствами: ВАТ «Пивоварний завод «Рогань» (м. Харків), ЗАТ «Чернігівський пивкомбінат «Десна» і ВАТ «Миколаївський пивоварний завод «Янтар», загальною виробничою потужністю 64,5 млн.дал. пива на рік. На ЗАТ «Чернігівський пивкомбінат» налагоджено власне виробництво солоду потужністю 22 тис.т. на рік, але потребу групи в солодові воно покриває лише на 29%, тому планується збільшення виробництва солоду. Основними національними брендами компанії є «Рогань», «Чернігівське», «Таллер», «Янтар» і «Гетьман». Крім того, компанія робить пиво під російським брендом «Товстун» і міжнародним «Stella Artois». На початку травня компанія "Сан Інтербрю Україна" почала виробництво відомого чеського пива Staropramen на харківському пивзаводі "Рогань".

Продукція компанії налічує 24 світлих і 5 темних сортів пива. Найпопулярніші марки - «Чернігівське» і «Рогань». Основні регіони збуту -Північ і Південний Схід, Центральна і Південна частина України.

«Оболонь» поки що зберігає друге місце, контролюючи, за підрахунками СОВАТ, 28,8% внутрішнього ринку зі своїм однойменним монобрендом. «Оболонь» активно нарощує потужності і на головному київському підприємстві, і на дочірніх заводах. Головний завод об'єднання «Оболонь» був запущений у 1980 році. У структуру об'єднання «Оболонь», крім ЗАТ «Оболонь» (м. Київ), входять такі компанії, як ДП ЗАТ «Оболонь» - «Фастівський пивоварний завод» (Київська обл.), ВАТ «Севастопольський пивобезалкогольний завод», ВАТ «Охтирський пивоварний завод» (Сумська обл.), ВАТ «Дядьківці», ВАТ «Бершадь» і ДП ЗАТ «Оболонь» - «Красилівське», що випускають мінеральну воду, безалкогольні і слабоалкогольні напої. ЗАТ «Оболонь» має власну солодовню. У 2002 р. виробництво солоду тут становило 45,5 тис.т, що на 70% покриває потреби компанії в солоді. На початок 2006 р. загальна виробнича потужність компаній становила 55,6 млн.дал. пива на рік. «Оболонь» - національний бренд. Компанія випускає 22 світлі сорти пива і 4 темні. Продаж продукції здійснюється через представництва. Основні регіони збуту - Київська, Львівська і Одеська області.

Третє місце - займає ВВН (Ваltiс Веverages Ноlding). Компанія ВВН, була створена для роботи на ринках країн колишнього Радянського Союзу пивоварними компаніями Наrtwall і Саrlsberg Вreweries. В 2002 р. у компанії ВВН змінився співвласник, ним стала британська компанія Scottish & Newcastleе, яка купила Наrtwall. Нині холдинг має 14 броварень, з яких 4 розмішені в країнах Балтії, 8-у Росії і 2 - в Україні. Виробництво пива в Україні компанія ВВН здійснює під двома основними брендами: «Славутич» і «Львівське». У 2002 р. ВВН поповнила в Україні свій портфель брендів відомим міжнародним пивним брендом «Тuborg», а восени 2003 р. новими сортами - «Славутич Вайс» і «Арсенал». Російські заводи компанії ВВН експортують в Україну пиво під брендом «Балтика». Потужності двох українських пивоварних заводів компанії - ВАТ «ПБК «Славутич» і ВАТ «Львівська броварня» - становлять близько 30 млн.дал. пива на рік. Загалом продукція ВВН в Україні має 23 світлі сорти і 3 темні. Нині основні ринки збуту продукції: Західний і Південно-східний регіони України.

ЗАТ «САРМАТ» володіє контрольними пакетами п'яти пивоварних заводів в Україні: ВАТ «Луганський пивоварний завод», ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим», ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро», ЗАТ «Фірма «Полтавпиво» і ЗАТ «Київській пивзавод №1». Потенційні потужності виробництва солоду групи «САРМАТ» становлять 34,7 тис.т на рік. Власне виробництво солоду ЗАТ «САРМАТ» покриває близько 67% загальних потреб групи, решта купується в Україні а також імпортується.

Загальний обсяг установлених виробничих потужностей на ЗАТ «САРМАТ» становив 25,7 млн дал пива на рік, протягом 2002 р. він зріс на 12,2 млн дал або на 90,1%. Завантаження потужностей у 2004 р. становило в середньому 70%. Незначне скорочення виробничих потужностей групи компаній ЗАТ «САРМАТ» у 2003 р. пов'язане із припиненням виробництва на ЗАТ «Київський пивзавод №1». Зараз ЗАТ «САРМАТ» займає четверте місце в Україні за об'ємами продажу і становить 13,3%.

Продукція ЗАТ «САРМАТ» випускається під загальноукраїнським брендом «САРМАТ». Нині ЗАТ «САРМАТ» випускає 15 марок пива: світлі («Плезенське», «Пшеничне», «Безалкогольне», «Жигулівське», «Світле», «Земляк», «Баварське», «Легке», «Міцне», «Преміум»); напівтемні («Добрий Шубін», «Оригінальне»); темні («Портер», «Українське»). Одночасно з українськими марками пива ЗАТ «САРМАТ» виробляє також пиво під міжнародним брендом «Каltenberg Ріlls».

З 2002 року стало остаточно зрозуміло, що незалежні регіональні пивзаводи приречені на боротьбу за виживання, яка для багатьох закінчиться невдало. Рівень обладнання, стан дистрибуції регіональних пивзаводів, вартість їхніх торгових марок навряд чи зможуть зацікавити іноземних інвесторів, і щороку ситуація тільки погіршуватиметься. Відповідно їхня загальна частка ринку щороку зменшуватиметься на 2-3%, станом на 2005 рік становить 1,3%. Серед тих, хто виживе, найімовірніше будуть «Запорізький пивзавод № 1», «Бердичівський пивзавод», об'єднання «Хмельпиво», «Уманьпиво», «Микулинецький Бровар», компанія «Лиспи» (Лисичанський пивзавод), «Ніжинський пивзавод». Звісно, регіональним підприємствам, які прагнуть вижити, необхідно вже зараз зосередити всі зусилля на тому, щоб зберегти лояльність споживача у своєму регіоні, адже їхня конкурентна перевага - прихильність частини аудиторії до місцевого пива.

Інвестиції. Торік усі великі виробники інвестували у свої виробництва, як мінімум, $75-85 млн. Основний напрямок вкладень - збільшення потужностей. «САН Інтербрю Україна» і ЗАТ «Оболонь» навантажували додатковим устаткуванням наявні площі, ВВН же запустила новий київський пивоварний завод «Славутич». Вчасно наростивши потужність, пивовари змогли торік гідно витримати навіть самі пікові сплески попиту, безперебійно постачаючи опт і роздріб бурштиновим напоєм. Компанія «САН Інтербрю Україна» у 2006 р. збільшили продаж пива на 19,2%, ВВН - на 18%, ЗАТ «Оболонь»- на 23,1%.

Активно реалізує програму по збільшенню потужностей і корпорація «Рідна марка», що побудувала в 2003 р. спеціалізований комплекс на ПБК «Радомишль» (Житомирська обл.), де випускає пиво під торговою маркою «Пшеничне Стандарт2. Корпорація планує в 2007 р. Запустити в Радомишлі ще дві виробничі лінії і довести загальний потенціал підприємства до 5 млн.дал. пива в рік. Загальний обсяг інвестицій у розширення виробництва «еталонного» пшеничного складе EUR25 млн. На потужностях комбінату почнеться випуск двох нових сортів пшеничного пива - Kristallweizen (фільтроване) і Dunkelweisen (темне). Керівництво корпорації розраховує не тільки на активізацію внутрішнього попиту на свою продукцію, але і на зацікавленість закордонних торговельних мереж в українському пшеничному пиві.

Гіганти галузі в 2007 р. теж не мають наміру розслаблюватися. Зараз, за словами Петра Перетятько президента групи підприємств «ВВН-Україна», його компанія «активно займається реалізацією проекту по будівництву другої виробничої черги на «Київському пивоварному заводі «Славутич». А Людмила Наконечна, генеральний директор ТОВ «САН Інтербрю Україна», заявила, що у 2007 р. Компанія планує інвестувати EUR50 млн у подальшу модернізацію виробництва і нарощування потужностей, у розвиток системи управління якістю, удосконалення логістичної структури, навчання персоналу».

Сегментація. Про особливу цінову чутливість основної маси споживачів пива говорять торішні зміни в ринкових сегментах. На пивному ринку України можна виділити три основні види упаковки пивного напою: скляні пляшки, алюмінієві банки та поліетиленові (ПЕТ) пляшки. В 2003 році частка продажу пива в скляних пляшках була найбільша, і складала 74,9%, поліетиленові пляшки - 22,5%, алюмінієві банки - 2,6%. Результати дослідження продажу пива за видами упаковки за 2004-2006 рр. показані на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Структура реалізації пива за видами упаковки за 2004-2006 рр. в %.

За останні три роки спостерігається збільшення продажу хмільного напою в ПЕТ-пляшках на 31%, за рахунок зменшення частки скляних пляшок та пива в алюмінієвих банках.

Рис. 2.5 Сегментація пляшкового пивного ринку, %

Пляшковий пивний ринок також має свою сегментацію. Ринок має чотири сегменти: дешевий сегмент (1,8 грн.); середній сегмент (1,8-2,5 грн.); преміям сегмент (2,5-3,5грн.); супер-преміум сегмент (3,5грн.). Сегментацію пляшкового пивного ринку України (в роздрібних цінах за пляшку 0,5 л.), у % показано на рис 2.5.

У 2005 р., за даними експертів, у загальній структурі реалізації пінного напою на 5,4% скоротилася частка пива самої об'ємної середньої цінової категорії (1,8-2.5 грн. за пляшку 0,5 л). У той же час частка продукції дешевого цінового сегмента (менш 1,8 грн. за пляшку 0,5 л) збільшилася на 3,6%. Сегмент «преміум» (2,5-3,5 грн. за пляшку 0,5 л) скоротився на 2,1% у порівнянні з 2006 р. Утім, пивовари переконані, що дороге пиво стане в недалекому майбутньому користуватися більшим попитом. У найближчі рік-два експерти прогнозують ріст сегментів «преміум» і «суперпреміум» на 11% і 50% відповідно.

Експорт, імпорт. У минулому році, за даними маркетингової компанії АСNielsen, частка закордонної продукції в структурі продажів пінного напою склала 4,2%. У цілому, згідно держкомстатовським даним, імпорт пива в 2005 р., у порівнянні з 2004 р., скоротився на 25,5% - до 2,513 млн дал. Витиснення імпорту свідчить про те, що вітчизняні виробники цілком і безроздільно контролюють внутрішній ринок. Фахівці затверджують, що стали менше ввозити дорогого пива - вартістю більш $1,5 за 1 л. Але і щодо дешевого імпортували менше. З Росії - найбільшого постачальника пива в Україну - у 2004 р. було завезено 2,45 млн дал пива, майже на 14% менше, ніж у позаминулому році. Середня вартість 1 л імпортованого в країну російського бурштинового напою в минулому році складала $0,46.

Як і раніше левову частку в імпорті російської продукції складає пітерське пиво «Балтика». У минулому голові на відкритті київського заводу «Славутич» президент компанії ВВН Крістіан Римм-Шмідт говорив, що не виключаємо можливості почати виробництво «Балтики» в Україні. Але поки це пиво на українських заводах компанії не випускають.

Відстоюючи рубежі батьківщини, місцеві броварники не соромляться здійснювати експансію на сусідні ринки. У 2005 р. , у порівнянні з 2004 р., обсяги експорту пива збільшилися на 24,3% - до 19,88 млн дал. Традиційні шанувальники українського пінного - росіяни, торік випили 17,3 млн. дал нашого пива, що на 3,8 млн. дал більше, ніж у 2004 р. Підвищений апетит росіян зрозумілий. Середня вартість українського пива, що «виїжджає» за кордон, складає $0,3 за 1л.

Самим могутнім пивним експортером залишається ЗАТ «Оболонь», що забезпечує 80% вивозу українського пива. Інші великі компанії продають за кордон не більш 2-3% виробленого. Не виключено, що в недалекому майбутньому експорт українського пива скоротиться, оскільки «головний експортер» країни ЗАТ «Оболонь» планує заволодіти заводами в Європі і Росії. Експорт та імпорт пива за 2003-2006 рр., млн. дал. показано на рис.2.6.

Рис. 2.6. Експорт, імпорт пива, млн.дал.

Експортери українського пива розподілилися в такому порядку (див. табл. 2.1). З таблиці 2.1 видно, що обсяги експорту пива з України збільшуються в середньому на 20%.

Таблиця 2.1

Експортери пива в Україні (млн. дал.)

Підприємства	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
ЗАТ "Оболонь"	8,7	12,49	16,2	18,1
ЗАТ "Чернігівський пивкомбінат "Десна"	0.8	1,84	1.7	1,8
ВАТ "ПБК "Славутич"	0,6	0,65	0,7	0,9
ВАТ "Миколаївський пивоварний завод "Янтар"	0.3	0.31	0,5	0,7
ЗАТ "САРМАТ"	0,2	0,34	0,3	0,3
Інші підприємства	0,2	0,35	0.48	0,53

Найбільшим експортером пива на Україні є ЗАТ «Оболонь», яке експортувало 18,1 млн. дал пива в 2006 році, що становило 80% від загального експорту хмільного напою по Україні.

Таким чином, Український ринок пива, незважаючи на скорочення нарощування обсягів виробництва, усе ще продовжує динамічно розвиватися. Правда, його розвиток перейшов уже трохи в інше русло, оскільки виробництво неухильно наближається до потенційної місткості ринку приблизно 200 млн. дал. Звичайно ж, показник цей нестабільний, і при поліпшенні економічної ситуації в країні потенційне споживання може досягти 250 млн. дав. Якщо говорити про короткострокову перспективу, то в останні роки установилося коло основних гравців даного ринку і сформувалася ніша класичного світлого пива. Швидше за все, кардинальних змін у розміщенні сил у найближчі роки не відбудеться. Подальший розвиток можливий за рахунок формування інших сегментів ринку пива і витиснення регіональних компаній, хоча їхню частку і так вже істотно потіснили з 8% у 2003 р. до 2% у 2006 р.

Сучасний вітчизняний пивний ринок можна порівняти з російським, періоду 1999 р. Пивні компанії відчули на собі ситуацію, коли динамічний ріст більше не гарантує позитивного фінансового результату.

Захоплення нових ринків, зміцнення ринкових позицій і підтримка стійких темпів росту змусили броварників істотно збільшити маркетингові й рекламні витрати. Наприклад. «Сан Інтербрю», відома своїми агресивними телевізійними рекламними кампаніями, збільшила рекламні витрати на 50%; ця стаття балансу досягла приблизно 16% виторгу. Крім того, швидка регіональна експансія, пов'язана з купівлею і будівництвом нових потужностей, безсумнівно, знизила якість керування.

Але ці зміни можуть пройти досить безболісно, якщо виробники зуміють скористатися наявним у них резервом по зниженню витрат.

По-перше, потрібно почати реструктуризацію бізнесу й інвентаризацію куплених за останні роки активів (через інвестиційний бум у пивній галузі й дію інвестиційної податкової пільги холдинги придбали надлишкові активи). Це дасть можливість підвищити якість керування, скасувати дублюючи підрозділи і ліквідувати надлишкові активи, а також ефективніше використовувати транспортну інфраструктуру й одержати істотну економію на транспортних витратах. Крім відчутного впливу на витрати, реструктуризація повинна поліпшити інвестиційну привабливість компаній. Зокрема, у них з'явиться можливість вирішити поточну боргову проблему за рахунок залучення дешевших кредитів. Водночас у рамках єдиної компанії в холдингів з'являється можливість знизити витрати на зміст інфраструктури.

По-друге, додатковим джерелом економії могло б стати ефективніше використання дорогого устаткування, яке компанії придбали за останні роки. Тут йдеться головним чином про повний перехід на розлив пива в одноразові тонкостінні пляшки. Поки що через недостачу одноразових пляшок заводи змушені використовувати багато обертову тару. До того ж перехід на тонкостінні пляшки дасть змогу знизити ще й виробничі витрати.

По-третє, джерелом істотного зниження собівартості продукції служить перехід на використання українського солоду (солод дає близько 38% собівартості готового продукту). Нині більшість великих виробників пива вже мають власні солодовні, а їх потужності покривають всього близько 30% потреб українських броварників. Крім розвитку солодоваріння, компаніям потрібно звернути пильну увагу на проекти вирощування в Україні якісного ячменю (більшість українських солодовень працюють на імпортній сировині). Це дозволить не тільки знизити виробничі витрати, а і зробить їх значно прогнозованішими. Наприклад, у нинішньому році частина втрат українських виробників пов'язана із зростанням цін на ячмінь через неврожай.

По-четверте, потрібно провести і інвентаризацію не тільки виробничих активів, а й портфеля торгових знаків. Це, з одного боку, допоможе сконцентруватися на просуванні найкращих сортів пива, а з іншого - знизити витрати на рекламу і маркетинг [74].

Великі пивоварні компанії мають шанси вже в нинішньому році досягти істотних успіхів у розв'язанні проблем зниження витрат і підвищення якості керування. Крім того, початок активного використання сучасної інфраструктури, яку холдинги створили за останні роки, надає їм величезну перевагу перед невеликими регіональними виробниками. Отож, зважаючи на таку ситуацію, найближчим часом ми станемо свідками подальшої консолідації ринку в руках 4-5 найбільших гравців і поступового виходу з нього дрібних і середніх виробників.

2.2 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський пивоварний завод» створене на базі орендного підприємства «Бердичівський пивоварний завод» в процесі приватизації, згідно наказу від 9 грудня 1994 року Регіонального відділення Фонду Держмайна України по Житомирській області.

Засновниками товариства є юридичні та фізичні особи, які набули права власності на акції товариства у процесі приватизації, емісії додаткової кількості акцій. Більша частка статутного капіталу належить фізичним особам, тобто 56,1% від загальної кількості акцій. Іншими власниками статутного капіталу є юридичні особи, ім. належить 43,9% статутного капіталу.

З моменту державної реєстрації товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, що враховується на самостійному балансі, також має розрахункові, валютні та інші рахунки в банках, печатку та круговий штамп, а також знак та інші притаманні юридичній особі реквізити.

Адреса підприємства: Україна, Житомирська область, місто Бердичів, вул. К. Лібкнехта, 114. Форма власності - колективна. Організаційно-правова форма господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю. Галузь - пивоварна промисловість. Основним видом діяльності підприємства є пивоваріння.

Метою утворення підприємства є об'єднання фінансових засобів учасників для здійснення виробничої діяльності з метою задоволення потреб ринку і отримання завдяки цьому максимально можливого прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво пива, екстракту хмелю, солоду пивоварного;

- видобування та розлив природної столової води;

- виробництво алкогольних напоїв;

- торгівельно-закупівельна, комерційно-посередницька діяльність;

- торгівля транспортними засобами та запасними частинами до них з оформленням супутніх документів;

- надання транспортних, експедиторських та складських послуг;

- надання послуг з питань маркетингу, менеджменту, консалтингу;

- здійснення іншої діяльності не забороненої чинним законодавством України;

Підприємство самостійно розробляє і затверджує план виробничо-господарської діяльності у відповідності до зобов'язань, що ним взяті за договорами, і скеровує його у встановлені терміни до відповідних організацій і планових органів. Ціни на продукцію, вироблену підприємством, і на його послуги встановлюються самостійно.

Власністю підприємства є майно і фінансові ресурси, створені, придбані або ті, що перейшли у власність підприємства у зв'язку з настанням умов, передбачених законодавством.

Робота на підприємстві виконується працею його членів і працівників, найманих за трудовими договорами. Трудові стосунки членів підприємства регулюються Статутом і законодавством України.

Процес управління - це безперервна взаємодія функцій управління для досягнення цілей підприємства.

Органами управління є: загальні збори акціонерів; спостережна рада; правління; ревізійна комісія.

Загальні збори акціонерів є вищим органом товариства. У Загальних зборах акціонерів мають право брати участь особи, що є власниками акцій на день проведення зборів, або їх повноважні представники. До компетенції Загальних зборів належать: визначення основних напрямків діяльності; затвердження планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту; обрання і відкликання членів Спостережної ради, Правління і Ревізійної комісії товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв та затвердження їх статутів;

Спостережна рада є органом управління товариством, що представляє інтереси акціонерів в проміжках між Загальними зборами акціонерів і контролює діяльність Правління товариства. Спостережна рада не має права втручатися в оперативну діяльність Правління. Вона щороку звітується перед Загальними зборами акціонерів.

Ревізійна комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності Правління товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв. Перевірки здійснюються за дорученням, Спостережної ради або власної ініціативи. Згідно статуту вона підзвітна лише вищому органу товариства.

Правління є виконавчим органом товариства і здійснює оперативне керівництво його поточною діяльністю.

Головний інженер керує науково-дослідними та експериментальними роботами, безпосередньо відповідає за удосконалення техніки і технології виробництва. В його обов'язки входить технічна підготовка та обслуговування виробництва,

Функції контролю якості продукції, запобігання браку, виконання робіт у відповідності з вимогами стандартів і технічних умов, розробки та впровадження систем управління якістю покладені на завідуючого лабораторії.

Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст. Він відповідає за організацію планової роботи на підприємстві. Підпорядковані йому відділи здійснюють контроль за виконання планових завдань, проводять аналіз діяльності товариства.

Облік виробництва, контроль за використанням засобів та дотриманням фінансової дисципліни, складання звітів та балансів, розрахунки з робітниками та службовцями здійснює бухгалтерія.

Крім основних на підприємстві існують допоміжні дільниці, які призначені для обслуговування, ремонту основних фондів, забезпечення запчастинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, лабораторія призначена для постійного аналізу якості продукції і вирощування дріжджів як основного компонента у виготовленні пива.

Також існують обслуговуючі господарства, що виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних процесів. Для зберігання матеріальних цінностей на заводі є складські приміщення: зерносклад, склад готової продукції також транспортна і тарна дільниця.

На додатках наведена структура управління товариства, згідно з якою кожен відділ очолює начальник (головний бухгалтер, начальник планового відділу, головний інженер, начальник відділу техніки безпеки та ін.).

Будь-яка організація знаходиться і функціонує в середовищі. Кожна дія усіх без винятку підприємств можлива тільки в тому випадку, якщо середовище допускає її здійснення.

Внутрішнє середовище організації є джерелом життєвої сили фірми. Воно вміщує в собі той потенціал, що дає можливість організації функціонувати, а, отже, існувати і виживати у певному проміжку часу.

Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні.

Зовнішнє середовище підприємства - це сукупність компонентів, які впливають на виробничу, фінансову та іншу діяльність підприємства, його розвиток і взаємовідносини з усіма ланками суспільства.

Факторами зовнішнього середовища прямого впливу можуть бути наступні: споживачі; конкуренти; постачальники; партнери; інші учасники ринкових відносин. Таким чином перш за все необхідно провести аналіз саме цих компонент середовища.

Постачальники відіграють важливу роль, вона визначається тим, що матеріально - технічні ресурси є вихідними елементами процесу виробництва продукції. Підприємство намагається обрати постачальника, який є вигідним для нього. Вибір постачальників впливає на собівартість продукції, тому що чим нижчі ціни на ресурси, тим менші затрати на матеріали.

Основними постачальниками сировини для виготовлення пива є колективні сільськогосподарські підприємства, в яких пивзавод закупає ячмінь для виробництва власного солоду. Проте солоду власного виробництва не достатньо для виготовлення потрібної кількості пива, тому решту готового солоду завод закуповує на Славутському солодовому заводі. Інший важливий компонент для виготовлення пива - хміль - пивзавод закуповує в Укрхміль, Фірма «Хміль інститут» м. Житомир, а також в КСП. Ячмінь підприємство закуповує в Чуднівському районі, с.Будичани СТОВ ім. Островського, Фірма АЕРО м. Житомир. Іншими постачальниками є: ТОВ «Зірка плюс» м. Чернігів, ЗАТ «Укрпак» м. Яворів, ВАТ «Житомирголовпостач» м. Житомир, ТОВ «Київська пивна компанія» м. Київ, ТОВ «МастерПак» м.Київ, ТОВ «Євроінокс Україна» м.Київ, та інші.

ТОВ «Бердичівський пивзавод» - сучасне підприємство з виробничою потужністю 1100 тис. дал. За попередні три роки на заводі спостерігалась тенденція підвищення обсягу виробництва пива, таблиця 2.2. Одиницею виміру виробництва пива прийнята 1 тис. дал., яка є калькуляційною одиницею при визначенні собівартості продукції. 1 тис. дал рівняється 10000 літрів.

Таблиця 2.2

Обсяги виробництва пива за 2003-2006 рр.

Найменування продукції	Одиниці виміру	Роки	2006 р. у % до 2003 р.
		2003	2004	2005	2006
Пиво всього	тис.дал	786	892	1034	1100	139,95
-пиво пляшкове	тис.дал	412	434	464	485	117,72
-пиво в КЕГах	тис.дал	374	458	570	615	164.44
Товарна продукція в діючих цінах	тис.грн.	7093,00	8019,30	8216.90	8450.60	119,14
-пиво в пляшках	тис.грн.	3859,00	4268,20	4113,00	4325,40	112,09
пиво в КЕГах	тис.грн.	3234.00	3751.10	4103.90	4125.20	127.56

З таблиці 2.2 видно, що в 2006 році, порівняно з 2003 роком обсяги виробництва на підприємстві підвищилися на 314 тис.дал., або на 39,95%

Це свідчить, що з кожним роком підприємство нарощує обсяги виробництва пива, але при цьому існує можливість використання повної виробничої потужності.

Продукція підприємства реалізується переважно підприємствам, що займаються роздрібною торгівлею харчовими продуктами, а також різного роду приватним кафе та барам. Економічну характеристику деяких споживачів продукції підприємства наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Характеристика споживачів підприємства

Покупці	Роки	Відхилення 2006 р. до 2004 р.
	2004	2005	2006
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	%	п.с.
ТОВ "Бакалія"	34	31,22	37	30,45	46	34.28	35,29	3.06
ТОВ "Поліські роси"	58	53.26	60	49,38	63	46.94	8.62	-6.32
ПП "Дарина"	5	4.59	6,1	5,02	6.8	5.07	36	0.48
СП "Козаки"	11	10,1	15	12.35	17	12,67	54.55	2,57
ПП "Віктор"	0,9	0,83	1.1	0.91	1.4	1,04	55.56	0,22
Разом	108,9	100	121,5	100	134,2	100	23.23	X

Отже, з таблиці 2.3 видно, що в 2005 році, порівняно з 2004 роком, обсяги споживання пива збільшились, також можна зробити висновок що найбільшим споживачем нашого заводу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліські роси».

Якщо говорити про географію розливу, тобто збут, то Бердичівське пиво найбільше збувається в Житомирській області, а саме: в місті Бердичеві, Також пиво вивозиться в Хмельницьку та Вінницьку області. По Житомирській області пиво поставляють в такі міста: Житомир, Черняхів, Ружин, Любар, Чуднів, Баранівку, Овруч, Малин та інші.