Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

КАФЕДРА МУЗИКИ

Магістерська робота

Формування культури виконання популярної музики в учнів старшого шкільного віку

Виконав: студент 6 курсу, групи 618

спеціальності 8.02020401 «Музичне мистецтво»

Анісімов Олексій Владиславович

Керівник: доц. Постевка Г. І.

Чернівці - 2018



ВСТУП

Актуальність теми. Розглядаючи теоретичні та практичні засади руху і розвитку сучасної музичної популярної культури в Україні, можна сказати про тенденцію актуальності дослідження культури виконання, яка зумовлена якісними змінами вимог сучасного суспільства до особистості. Представник сучасної української молоді виховується в умовах, які орієнтують максимально реалізуватися в будь-якій сфері діяльності, вміти адаптуватися до будь - яких життєвих умов, бути спроможним самостійно приймати рішення та ефективно впроваджувати їх у життя. Саме сьогодні нагальним є питання необхідності створення нової системи виховання учнівської молоді. Ця нова система повинна втілити ідею саморозвитку особистості саме через засвоєння цінностей культури. У даному процесі одне з найважливіших місць належить мистецтву, яке не тільки має вплив на різні сфери розвитку та самореалізації людини, а й створює умови для особистісного росту її потреб.

Відчуженість від культури свого часу, заниження престижу освіченості та інтелектуальної діяльності, знецінення моральних критеріїв поведінки в суспільстві, - є факторами невирішених проблем у формуванні життєвої позиції молодого покоління. Виступаючи унікальним стимулюючим засобом впливу на суспільну свідомість учнівської молоді, музика відіграє одну з найважливіших ролей у навчально-виховному процесі. Створення музичної культури особистості зумовлює духовний розвиток особистості загалом, музика безпосередньо впливає на емоції, почуття, світогляд, ціннісні орієнтири молоді.

Культура - це система ціннісних уявлень, вони становлять основу особистісних орієнтирів суб'єкта, регулюють його діяльність. Людина не може існувати поза культурою, усе, що створене діяльністю людини від часу виникнення її - і є культура, «це образ народу, рефлекс життя від найдавніших епох» [50, с. 24]. Ставлення до культури та мистецтва пов'язане з розвитком особистості органічно. Спілкування з мистецтвом підвищує художній потенціал, а від ступеню розвитку цього потенціалу і залежить рівень соціальних цінностей, їхня сформованість, яка активно впливає на успішність виконання соціальної ролі у суспільній діяльності. Пізнання системи людських цінностей, розуміння духовної та матеріальної сфер життя можливі лише через систему освіти.

Культурою окремої людини є сукупність знань, почуттів, бажань, а також здатність існувати в світі інших людей, поважаючи та не обмежуючи їхні інтереси, оцінювати себе співвідносно з іншими людьми. Саме культура особистості визначає подальший розвиток культури, її регресію чи прогрес.

Головна проблема сучасного освітнього процесу в Україні - пошуки нових шляхів для розвитку особистості учня, структуризація нової системи цінностей - особистісних та професійних. Чи не найвищий виховний та розвивальний потенціал, серед предметів навчального та поза навчального процесу - має музичне мистецтво з притаманним йому впливом на свідомість і підсвідомість особистості, на духовну та інтелектуальну сфери, на моральне й емоційне здоров'я людини.

Сучасне музичне мистецтво, відображаючи реальність, у наш час - відображає і мінливість художніх цінностей та смаків: популяризація різностильових напрямів, розмаїття технічних засобів, а головне - доступність та швидкоплинність моди формує певний смак, іноді далекий від художнього рівня вище середнього. Сучасна культура, в тому числі і музична, відрізняється еклектичністю, що зумовлене розмитими кордонами в системі ознак напрямків різних жанрів мистецтва, а це впроваджує іноді сумнівні критерії оцінювання художньої цінності творів. Не маючи чітких смакових орієнтирів, сучасна молодь, поринаючи у розмаїття жанрів та стилів популярної музики, не має чіткого фундаменту для формування музичної культури, як мистецтва. З огляду на це важливим є формування музичного інтелекту, який, перш за все, передбачає здатність особистості до адекватної оцінки естетичних переваг художніх образів цього різновиду мистецтва, до їх виразного музичного і сценічного втілення.

Проблемою формування музичної культури молоді займалися в різний час в наукових працях музикознавці Б. Асаф'єв, А. Сохора, Л. Мазель, В. Цуккерман, Б. Яворський, педагоги О. Апраксіна, Е. Абдулліна, Д. Кабалевський та ін. Всі вони досліджували співвіднесення понять специфіки виконання музики популярних жанрів та формування культури виконання. Таке співвіднесення дало підстави розглядати це явище як утворення динамічне, яке на сучасному рівні дає можливість кожному встановлювати правила оцінки естетичних якісних вад музичного мистецтва, і, з урахуванням специфіки жанрового та стилістичного різновиду, його варіативності сценічного втілення. В поняття культури виконання популярної музики в сучасному музичному мистецтві ввійшло вміння глибокого розкриття змісту твору у єдності із вибором адекватних цьому змісту засобів технічної виразності та дотримання почуття міри у сценічному їх втіленні.

Культура виконання популярної музики - це цілісна і гнучка система, де тісно взаємодіють когнітивний, оцінювальний, інтерпретаційний, мотиваційний та сценічний компоненти. Культура - це процес, під впливом якого змінюється людський світ і сама людина. Саморозвиток та самовизначення окремої людини в світі культури - основна умова існування культури.

Саме тому, аналізуючи сучасні освітні та культурно - мистецькі процеси в Україні, основним питанням стає формування особистості молодої людини в умовах освітніх реформ та переоцінки культурних та особистісних цінностей задля фундаменту культурного рівня майбутнього громадянина держави.

Це і зумовило вибір теми магістерського дослідження «Формування культури виконання популярної музики в учнів старшого шкільного віку».

Мета дослідження - визначити місце і роль умов та методики формування культури виконання популярної музики в учнів старшого шкільного віку.

Відповідно до мети були поставленні такі завдання:

- Комплексно проаналізувати розвиток та напрям процесу музичного виховання в Україні;

- Дослідити стратегії формування естетичного сприйняття популярної музики молоддю;

- Простежити вплив естетичного виховання художнього смаку засобами музики;

- Проаналізувати методи формування навичок самостійної творчої роботи старшокласників.

Об'єктом дослідження є культура виконання популярної музики

Предметом дослідження є специфіка формування культури виконання популярної музики в учнів старшого шкільного віку

Методи дослідження.

Мета та завдання роботи обумовили використання: аналітичного методу у вивченні різних джерел літератури з даної проблеми; теоретичного при узагальненні і систематизації практичних доробків у галузі музичної педагогічної діяльності; методів включеного спостереження, опитування, співбесід, що використовувались з метою дослідження технології сучасної музичної педагогіки, встановлення рівня її професійної майстерності як самими педагогами, так і музикознавцями; компаративний метод дозволяє порівняти різні методики у проблемі формування культури виконання популярної музики.

Матеріал дослідження і його обсяг.

Мета та завдання роботи обумовили використання музичних критичних статей та рецензій, вивчення та дослідження матеріалів про історію зародження, розвитку та становлення музичної педагогіки в Україні та Європі; інтерв'ю та бесід з старшокласниками загальноосвітніх шкіл; аналіз популярної музики сучасного вокального мистецтва; вивчення сучасних методик формування культури виконання популярної музики в загальноосвітній та музичній школі; дослідження стилів та напрямків сучасної популярної музики; вивчення методології формування та розвитку виконавських навичок в процесі постановки голосу; дослідження стилістичних особливостей виконавської діяльності у різних жанрах популярної музики проведення аналізу та порівняння методик музичної педагогіки загальноосвітніх та музичних шкіл України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дана робота вперше:

- розкриває сутність необхідності формування культури виконання сучасної популярної музики у старшокласників;

- розглядає поняття зародження, розвитку та становлення методики культури виконання популярної музики у час реформ освіти в Україні;

- надає подальшого розвитку у теорії реформації музичної педагогіки загальноосвітньої, музичної шкіл та школи мистецтв;

- висуває гіпотезу необхідності суттєвих змін у музичній педагогіці в сучасній українській загальноосвітній, музичній школах та школі мистецтв.

Практична цінність

Матеріали, можуть бути використані в практичних музичних групових, індивідуальних та факультативних заняттях з старшокласниками загальноосвітніх, музичних шкіл, школах мистецтв та музичних вокальних гуртках закладів культури. Наукові результати роботи можуть бути використані у подальшому вивченні проблем, пов`язаних з розвитком сучасної методології музичної педагогіки, теоретичних розробках, метою яких є удосконалення системи підготовки кадрів для різних мистецьких галузей, у методології вищої освіти і теорії навчання.

Структура магістерської Робота складається із вступу, трьох розділів, додатків, висновків та списку використаних джерел.

популярний музика виконавський жанровий



1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ВИКОНАННЯ ПОПУЛЯРНОЇ МУЗИКИ В УЧНІВ

1.1 Поняття «культура виконання популярної музики»: сутність, структурні компоненти

Культура (від лат. culture - обробка) - «певна форма життєдіяльності людини, що проявляє багатообразність стилів життя, матеріальних засобів перетворення природи та створення духовних цінностей» [13, с. 135].

Культура - це специфічний людський спосіб буття, культура визначає направленість та зміст активності людини, їхні відносини до самих себе та світу, що їх оточує. Протиріччя культурної реальності в тім, що зрозуміти феномен культури можна тільки через призму феномену особистості, в той самий час, являючись загальнолюдською цінністю, засобом буття, культура дозволяє дитині зайняти рівноправне місце в світі людей, в соціумі. Унікальність феномена культури в тому, що вона є полем для реалізації будь-якою людиною своїх можливостей, сферою вільного самовиразу. Іншими словами, сама людина, а в нашому випадку - учень - старшокласник, - це світ культури, а культура - це світ людей, а це і є цілісність.

Таким чином, культура - це середа цілісного виховання дитини.

Культура - це процес, під впливом якого змінюється людський світ і сама людина. Саморозвиток та самовизначення окремої людини в світі культури - основна умова існування культури.

Як культура людства складається з продуктів діяльності окремих індивідів, так і культура особистості - синтез певного інваріанту, що притаманний соціуму певного простору та часу, і варіативного, одиничного, обумовленого природними якостями та особистим досвідом, тим самим відрізняючи одну людину від іншої, роблячи її унікальною.

Культура особистості виступає одночасно як вираз внутрішнього світу людини та зовнішніх виявлень в результатах діяльності, яка направлена на перетворення як внутрішнього, так і зовнішнього світу.

Культура окремої людини є сукупність знань, почуттів, бажань, а також здатність існувати в світі інших людей, поважаючи та не обмежуючи їхні інтереси, оцінювати себе співвідносно з іншими людьми. Саме культура особистості визначає подальший розвиток культури, її регресію чи прогрес.

Основною ознакою суб'єкту діяльності виступає свобода. Саме свобода вибору мети, способу та засобів діяльності робить людину унікальною, неповторною, відмінною від інших суб'єктів. Саме цей фактор є найважливішим у вихованні підлітків, бо підлітковий вік - період активного формування світобачення людини, системи поглядів на реальність, самого себе та інших людей в цілому. Самооцінка - центральне новоутворення підліткового віку, а ведучою діяльністю є спілкування та соціально-значуща діяльність, тобто діяльність, що є складовою культури соціуму.[4]

Отже, найважливішим у вихованні підлітка є розвиток суб'єкта, ознаками діяльності якого є системність та цілісність. У становленні людини суб'єктом діяльності виявляється його особистісна активність, виникає особисте відношення до діяльності, створюється свій «стиль» її здійснення. Особистості, як суб'єкту діяльності, притаманні і такі індивідуальні риси, як здатність до прогнозування та конструювання своєї діяльності.

Саме тому, формуючи культуру підлітка, важливими є систематичність та цілісність педагогічної методики. Факторами системи повинні виступати: ціннісна позиція педагога, цільові установки освітнього закладу, урахування можливостей, потреб, інтересів та здібностей дітей. Це і зумовлює цілісний педагогічний процес.

Освіта «виступає одночасно і як фактор стимулювання інноваційних процесів в економіці, політиці, культурі, а також, як фактор виживання та розвитку людства» [53, С. 116].

Як пов'язані педагог та культура?

Призначення культури - зберігати, відтворювати та збагачувати духовний досвід людства, передаючи його від покоління поколінню. Одна з найважливіших функцій професійно-педагогічної діяльності - це передача підростаючому поколінню накоплений людством досвід та способів його освоєння, це створення та самовизначення особистості в культурі, у зв'язку з чим педагог є носієм культури, провідником дитини в світ культури, перекладачем мови культури на мову підлітка.

Педагогічна та художня діяльність глобально визначаються комплексом єдиних здібностей - до творення, пізнання, оцінка та узагальнення. І той і інший вид діяльності визначають культуру.

Освіта в даній концепції - «це процес формування досвіду рішення значущих для особистості проблем на основі використання соціального та осмислення особистого досвіду учнів. Освіченість - індивідуально-особистий результат освіти, якість особистості, яка включає в собі здатність самостійно вирішувати проблеми в різних областях діяльності, опираючись на засвоєний соціальний досвід» [39, с.45]. Освіченість особистості - це синтез навченості та научуваності.

Діяльність педагога сьогодні змістовно співпадає з однією з важливіших функцій культури - смислотворенням. Саме тому, заняття художньо-музичним мистецтвом може вирішити важливу проблему підліткового віку - формування ціннісних орієнтацій. Музика, як частина культури, відображає історію та культуру людських переживань, ідеалів та орієнтирів соціуму в звукових образах.

Музично-художня культура як частина художньої культури має свої ознаки:

- художні цінності, музична ерудиція;

- художньо - образне мислення, поняття мови музики;

- вміння аналізувати музичний твір, визначати його ідеї, розуміти єдність змісту та форми;

- необхідність в музичному мистецтві, цікавість до нього.

Саме тому що витоками музичної діяльності людини є чуттєво-предметна діяльність, музичне мистецтво є одним з доступніших видів мистецтва. Музика, як вид мистецтва - це результат спочатку матеріально-практичної, а потім художньої діяльності людства [1, с. 4]. Музика сприяє змінам особистості, спрямовує на примноження духовного багатства, призводить до перетворень, до особистого росту та розвитку.

Видатний музичний соціолог А. Сохор дуже точно визначив сутність музичної культури. Він підкреслив, що «музична культура соціуму складає єдність музики та її соціального функціонування. Це складна система, яка складається з:

1. Музичних цінностей, які створені чи збережені в даному суспільстві;

2. Всі види діяльності для створення, збереження, відтворення та використання музичних цінностей;

3. Всі суб'єкти такого роду діяльності разом з їхніми знаннями, навичками та іншими якостями, які забезпечують їхній успіх;

4. Всі заклади та соціальні інститути, а також інструменти та знаряддя, які слугують цій діяльності.» [64, с. 62]

Отже, музичному мистецтву притаманні риси, що глибоко взаємодіють з духовною сутністю людини. Перш за все, як і будь-який вид мистецтва, музика - це художній образ, як цілісність та виразність. Музичне мистецтво - це часове мистецтво, має вплив на емоційність тут і зараз, музика - просторове мистецтво, а, найголовніше, музика - це мистецтво інтонації.

Вперше мовно-семантичний підхід до аналізу музичного мистецтва зробив Б.Асаф'єв, саме йому належить заслуга «виведення музики в життя».

Видатний музикант, педагог, вчений вважав, що «музична інтонація… є осмислення звучання, яке притаманне певному соціальному середовищу» [6,С. 355].

В цьому сенсі інтонації - також розвиваються в соціально - історичному плані, тобто можуть бути сучасні та несучасні для свого часу. Саме тому сучасна музика, з її різною стилістичною направленістю та різножанровістю, еклектична та синтетична по своїй природі - популярна, як відображення сучасного світу, мінливих тенденцій моди та стрімкого технологічного прогресу. Популярна музика - музика співвідносної сучасному світу інтонаційності.

В контексті проблематики дослідження треба зазначити, що процес музичного виховання культури виконання - це процес взаємодії педагога та учня з метою сприяння самореалізації, самовизначення особистості підлітка музичними засобами, гуманізації з оточуючим світом шляхом творчого засвоєння ним музичного досвіду.

Ведуча роль в організації цього процесу належить педагогу. Від характеру діяльності залежить результативність взаємодії з дітьми. Уроки музичного мистецтва стануть необхідним фундаментом культури виконання під керівництвом педагога, діяльність якого повинна бути направлена на створення певної мотивації задля активної творчості, формування творчої співпраці та сприйняття світу через емоційно-ціннісні фактори.

Перелік музичних педагогів, теоретиків та практиків, які у своїх працях та практичних методиках приділяли увагу духовно-естетичному потенціалу виховання через активне залучення дітей до музичного мистецтва доводить, що питання виховання через мистецтво є нагальним у всі часи. Б. Лихачов, Е. Ардашірова, Д. Бахтізіна, Л. Загітова та Д. Кабалевський склали теоретичну основу методики впровадження аспектів естетичного виховання на заняттях з музичного мистецтва. Важливі питання духовного виховання розглянуті у працях музичних педагогів - Е. Абдулліна та Н. Ветлугіної. З. Кондай, М. Леонтович, В. Верховинець, Л. Атанов у своїх дослідженнях спиралися на національному спрямуванні в духовному формуванні та розвитку особистості. Найбільш цікаво та повно розглянуті шляхи розвитку творчих та музичних здібностей у роботах музикознавців - Б. Астаф'єва, О. Апраксіної, Е. Абдулліна.

Мистецтво - могутній засіб виховання духовності. Через художній образ людина бачить принципово новий рівень дійсності, це дає змогу побачити світ очима іншої людини-митця, перетворити зовнішні культурні аспекти у свій особистий духовний світ. Від людської діяльності музична культура невіддільна, вона є необхідною складовою культури особистості, тим самим, визначаючи розвиток духовно-практичної та інтелектуальної діяльності людини. Характеристикою цілісної, тотальної особистості, яка сміливо виражає свободу від нав'язаного образу життя, є його рівень культури, який невід'ємно існує в протиріччі чи в узгодженні з культурним соціумом сьогодення.

В наш час молодь почуває себе розгубленою, в більшості своїй немає ціннісних орієнтирів, в тому числі і культурологічних. Невисокий художній рівень музичного матеріалу, який наполегливо та нав'язливо впроваджується телебаченням, радіо, Інтернетом, його легко доступність та орієнтованість на матеріальну успішність (тому і ім'я музичній культурі - «шоу-бізнес»), - формує у підлітків невибагливий музичний смак. Популярність стає синонімом неякісного продукту, коли «хіти» робляться за один день, скоро народжуються та скоро вмирають, повторюючи життя метеликів-«одноденків». Музичні популярні твори персоніфікуються, накладені на відео ряд, яскравий та мінливий, і добре приймаються в ґрунті «кліпового мислення», притаманного нашому часу.

Але процес зміни свідомості сучасного молодого покоління триває і триватиме ще багато часу, з огляду на прогрес та динаміку технологічного буму. Культура, і саме музична культура, - відображення як зовнішніх соціальних так і внутрішніх особистісних змін, зупинити їх не можливо, в силах педагогіки, і в нашому випадку - музичної педагогіки, спостерігати, аналізувати, систематизувати, пристосуватися та перенаправляти молоде покоління.

У ранньому, підлітковому й старшому шкільному віці різко зростає важливість проблеми формування ціннісних орієнтацій і ціннісного ставлення в умовах спілкування з музичним мистецтвом. Вивчення такого явища як популярна музика, дає знаряддя керувати процесом, який повинен виховувати у підростаючому поколінні художній смак та здатність до адекватної оцінки художніх якостей популярних вокальних творів.

В останні роки педагогами-музикантами у наукових дослідженнях розглядається ця проблема, де залучення школярів до музикування в сфері популярних жанрів в різних аспектах стає не просто нагальним питанням, але й необхідною складовою виховання культури виконання, а саме: процес музично-естетичного виховання підлітків та юнацтва висвітлено у роботах О.В.Сапожнік та Л.Б.Переверзєва; на музично-творчому розвитку учнів старшого шкільного віку акцентовано увагу у сучасних формах дозвілля практик Б.А.Бриліна та І.М.Назаренко; визначено умови засвоєння сучасної музики в сформованих дитячих та молодіжних колективах - О.В.Ніколаєва; систематизовані педагогічні умови мотивації залучення старшокласників до музикування у вокально-інструментальних ансамблях - А.Г.Болгарський; зосереджено увагу на формуванні естетичного ідеалу в процесі вокальної роботи з підлітками у методиці В.Л.Бриліної; досліджено специфіку естетичного виховання старшокласників засобами ліричної музики у роботах В.П.Реви; висвітлено вплив музики масових популярних жанрів на формування музичної культури підлітків - Г.В.Шостак; приділено увагу естетичній спрямованості інтересів у сфері молодіжної музики старшокласників - О.В.Лаврик; з'ясовані та сформовані етапи роботи виховання творчої самостійності підлітків засобами естрадного співу - Д.В.Харичева.

Аналізуючи науково-методичні розробки, які приділяють увагу проблемі залучення старшокласників до музикування в сфері популярної музики, треба зазначити, що попри намагання сучасних музичних педагогів вирішити означену проблему, наявність поодиноких методик та практичних рекомендацій, все ж таки, питання формування культури виконання музичних творів залишається нагальним у сучасній педагогіці музичного виховання в Україні, через відсутність систематичності та роздробленості таких методик.

Виховання культурного виконання популярної музики - проблема, яка на сьогоднішній день стає актуальнішою у музичній педагогіці.

1.2 Стратегії формування естетичного сприйняття популярної музики молоддю

Процес музично-естетичного виховання - це змiна рiвня естетичної структури особистостi, який, перш за все, передбачає розвиток естетичної свiдoмостi, eмоцiйно-почуттєвої та худoжньo-твoрчoї дiяльностi, якi є oснoвoю даного прoцeсу. У вiтчизняних дoслiджeннях вiн вивчаєтьcя з рiзних пoзицiй: естeтичнoгo сприймання, пoглядiв, пoтрeб, iнтeрeciв, ставлeнь, iдeaлів, цiннicних орiєнтaцiй, смaку, дiяльнoстi, щo впливaють на мeхaнізм дiї, cпричинюють мoдифiкацiю йoго кoмпoнeнтнoї cтруктуpи, пpинципoвo не змiнюючи сутнoсті і змiсту музичнo-eстeтичнoгo вихoвання: фoрмувaння eстeтичнoї свiдомoсті, емoційно-почуттєвoї сфeри і твoрчого самoвияву стaршoкласників.

Самостійній зміні особистості, як доводять дослідження, сприяє музична діяльність людини. Заняття музикою, спрямовані на освоєння та примноження духовного багатства суспільства, тобто заняття мистецтвом, призводить не тільки до особистого музичного розвитку, а й до перебудови особистісної культури загалом. Оновлення всіх сфер громадського життя диктує необхідність нових підходів до розвитку культури, духовності, моралі. По-новому осмислюється доля мистецтва, все це в повній мірі стосується модернізації вітчизняної освітньої системи, і, в певній мірі, системи музичної освіти.

Перед педагогом стають два шляхи: ігнорувати сучасні процеси музичної культури в Україні, чи знайти стратегії керування цим процесом через виховання культури виконання популярної музики. Відповідь на це питання очевидна.

Між музикою та загальносуспільною свідомістю існує тісний та нерозривний зв'язок, обумовлений, з одного боку, дієвістю музики, а з іншого - потребою в ній, необхідністю, яка проявляється на рівні цілеспрямованого педагогічного застосування по відношенню до особистості та соціуму. У центрі уваги педагога - ідеї музичної освіти, що відображають педагогічну направленість музики на формування особистості, а також цілеспрямована регуляція цього процесу у змісті та методах освіти, його різних схемах.

В роботі з старшокласниками неодмінним принципом виховання стає діалог. Вчорашні авторитети для сьогоднішньої молоді просто слово, заборони та нав'язування дорослих ідеалів через твердження «так було і так буде» веде до конфлікту, що не може бути поштовхом для творчості, а є шляхом непорозуміння, протесту та відчуження. Ігнорування культурного процесу популярної музики, яка є змістовною та значущою частиною культури сучасних підлітків, веде до стихійності формування особистості, що в результаті може позбавити підростаюче покоління правильних духовних та ціннісних художніх орієнтирів.

Проблеми суспільства - це проблеми і особистості. Мистецтво відображає реальність, отже, який соціум, такі і ідеали, втілені у сучасній культурі як матеріальній, так і духовній. Рішенням сучасної педагогіки є пошуки шляхів формування особистості задля завтрашнього громадянина, культурної, освіченої людини з чіткими ціннісними орієнтирами. Девіз сучасної педагогіки можна сформулювати так: «не придушення, не байдужість, а співпраця» [37, С. 23]

Враховуючи вищезазначене, треба зауважити, що вибір стратегій формування культури виконання популярної музики у старшокласників є невід'ємною частиною необхідного виховання особистості, шляхом діалогу та співрозуміння проблеми сучасного світу. Звідси - основна ідея сучасної педагогіки: введення у світ людської культури через її відкриті проблеми, «де продуктивна уява стає ведучим механізмом культурного освоєння»[12, С.10]

Приділяючи увагу стратегіям культури виконання популярної вокальної музики старшокласників треба зазначити, що всі компоненти тісно взаємопов'язані та мають спрямування до практичної систематичності:

Перший компонент стратегій - мотиваційний. Виховуючи у учнів стійке емоційно-позитивне, через аналіз та осмислення, ставлення до кращих зразків популярної музики, педагог пробуджує зацікавленість у самовдосконаленні учня. Це етап, коли твори проходять відбір педагогом, та пропонуються учням як приклад музичних творів, що мають високий художній рівень, на основі чого будується фундамент для подальшого самостійного оцінювання учнем зразків популярної музики. Цей прийом дозволяє учню стати на один емоційний рівень з викладачем, тим самим створюючи зв'язок та відносини побудовані на довірі, необхідні для подальшої співтворчості.

Компонент когнітивний, дозволяє виховання навичок осмисленого сприйняття музичного матеріалу популярної музики. Компонент має містити в собі наявність елементарних теоретичних відомостей щодо популярного мистецтва, його становлення та розвитку, основних тенденцій та напрямів. На цьому етапі важливою є демонстрація різножанровості та різної стилістики популярної музики, специфіки її розмаїття та основних рис, притаманних тому чи іншому жанру. Наявність навиків теоретичних знань озброює старшокласника певним інструментарієм, що, рано чи пізно, дає глибоке розуміння будь-якого музичного твору та призводить до правильного аналізу його художньої цінності.

Оцінювальний компонент стратегій - виражає здатність до адекватної оцінки художніх якостей популярних музичних творів та до визначення естетичних критеріїв та цінності виконання цих творів. Це етап самостійного аналізу, який корегується педагогом, але твори вибираються учнем для демонстрації засвоєних навичок та умінь. Важливим на цьому етапі стає - діалог та аналіз зробленої роботи у вигляді мотивації для подальшої роботи в цьому напрямі. Навіть якщо цінності орієнтири ще прозорі та непевні, викладач повинен неодноразово зауважити та позитивно оцінити вибір учня, задля подальшого прогресу у навчанні.

Наступний компонент - інтерпретаційний, який вже повинен свідчити про спроможність учнем виявити самостійно-творчий підхід до інтерпретації популярної музики. Чим більша варіативність інтерпретації, тим більша зацікавленість у подальшому розвитку здібностей, тим більший мотив до самовдосконалення. Цей етап - вже процес творчості самого учня, завданням педагога є обережно та дбайливо оцінювати зроблену роботу учнем, акуратно направляючи та не забороняючи будь-які експерименти з музичним твором, використовуючи методику м'якого корегування та підхвалювання.

Вершиною стратегій є сценічний компонент, коли учень проявляє здатність до виразного втілення творів популярної музики в умовах прилюдного виконання. Це компонент де співпраця учня та педагога переростає у співтворчість та діалог «рівний -рівному», що дає поштовх до нової мотивації та зростання культурного рівня особистості в цілому.

Важливим в такому підході треба вважати формування у учня не сталих критеріїв оцінювання конкретних музичних творів сучасної популярної музики, а базове формування смакових критеріїв музичного явища на сучасному етапі розвитку загалом. Адже, треба зазначити, що актуальність естетичної цінності характеризується попитом суб'єктів на об'єкт мистецтва, його функціонуванням в конкретних соціально-історичних умовах. Потенційний бік естетичної цінності не залежить від запиту суб'єктивних потреб, смаків, інтересів, а обумовлені змістом та якістю твору. Якщо музичні взірці гублять свою актуальність, знижується їхнє ціннісне значення для людини.

Відсутність сформованих оцінок та суджень не дозволяє особистості в процесі сприйняття відокремити дійсні музичні цінності від уявних, тому дуже важливим для кожної молодої людини оволодіти критеріями оцінки музичних явищ. Саме цей фактор впливає на вибір активних форм та методів навчання старшокласників.

Використання активних форм та методів навчання формування естетичного сприйняття популярної музики молоддю, ціннісного ставлення учнів до музичного мистецтва займає особливе місце. Перш за все - метод музичного узагальнення, спрямований на організацію основних, ключових понять про музику, методи навчання теорії музики, методи навчання гри на музичних інструментах, співу та диригуванню. Метод створення художнього контексту - це розвиток музичної культури школярів через адаптацію музичного матеріалу різних епох, вихід з контексту та створення іншого середовища. Метод осягнення музики на інтонаційно-стильовому рівні - порівняльна характеристика творів різних музичних направлень, через усвідомлення авторського стилю.

Отже, поняття формування естетичного сприйняття популярної музики молоддю включає в собі:

- Виховання морально-естетичних почуттів та переконань, музичного смаку та потреб, шляхом індивідуальних та групових стратегій на заняттях;

- Впровадження знань, умінь та навичок з теорії та практики музичного мистецтва, на основі порівняльної характеристики музичних творів;

- Розвиток творчих здібностей, практичних навичок у музичній діяльності.

1.3 Стилістичні особливості виконавської діяльності у різних жанрах популярної музики

Пiд пoпулярною сучасною музикою, з наукової точки зору, слід розуміти музику, яка своїми художніми образами та технічними засобами відображення відповідає та виражає типові для молоді почуття, настрої та думки. Характерними для сучасної популярної музики є яскравість образів, їхня видовищна подача, еклектичність використання засобів, синкретичність та синтез різних видів мистецтва із використанням акустичних та відео ефектів.

Слiд зaзнaчити, щo музичнe мистeцтвo як барометр реагує на всi сoціальнi та iндивідуальні прoцеси явища, і самo здiйснює суттєвий вплив на духoвну aтмoсферу суспiльства. Будемo розглядати музичну популярну культуру як сoцiально-природну, матерiaльно-технiчну, політичну, економічну, соціально-особистісну та духовно-культурну сферу.

В останні десятиліття в сучасній популярній музиці України з'явилися нові жанри музики, інструментарій нового типу, цілий арсенал виразних засобів. Суттєво розсунулись межі охоплення явищ соціального життя.

Масова музична культура, що є синонімом популярної музичної культури, - це специфічне явище, його образ формується в більшості під впливом поза музикальних часових факторів, наприклад, таких як мoда, стиль життя. Саме масова музична культура є ланцюжком, який поєднує стабільне та мінливе в музичному мистецтві, тому, що вона орієнтована на цінності та норми більшості слухачів. Вона є продуктом нового часу, затребувана до життя людиною, яка по різним причинам не долучилася до високої(класичної) музичної культури.

В сучасній науковій літературі виділяють наступні форми музичної культури: загальнoлюдськa, супeркультурa, субкультурa, кoнтркультура [71, С.97]

Загальнoлюдська музична культурa - створена людством протягом всієї iсторiї існувaння та орiєнтована на загальнoлюдськi цінності та їхній гуманістичний заряд;

Суперкультура - музична культура, створена певним суспільством та передається від покоління до покоління;

Субкультура - сукупнiсть поглядів, норм, ціннісних якостей та орієнтацій конкретного суспільства. Складoвою частиною субкультури є молодiжна музична культура, це музичні цінності молоді;

Кoнтркультурa - культурна модель певної групи, яка протистоїть панівній субкультурі. Представники контркультури - хіпі, панки, рокери, металісти та ін..

Популярна музика, що підпадає під тип субкультури, відрізняється у сучасному музичному напряму в Україні багатогранністю жанрів та стилів, тематичним розмаїттям. Існування різних направлень та стилів музики вказує на те, що кожне з них має свій особистий еталон для адекватної аксіологічної оцінки. У процесі становлення, розвитку всі стилі та напрями не тільки впливали один на одне, а й народжували інші у процесі взаємопроникнення.

Основні напрями народжують нові жанри та піджанри. Основними в популярній сучасній музиці вважаються - поп, рок, реп та електронна музика

Популярна музика охоплює багато жанрів - хаус, транс, діско.

Рок музика на сучасному етапі вже не є контркультурним явищем, і зараз породило чимало нових жанрів - фолк-рок, поп-рок, хард-рок та ін.

Музична культура реп-музики дуже розповсюджена серед молоді, має теж багато різних жанрів, деякі з них - репкор, альтернативний реп, джаз-реп, Dirty rap, Gangsta rap, Hardcore rap.

Не менш розповсюдженим є напрям електронної музики, який поділяється на багато жанрів - хаус(house), діп хаус (deep house), гараж хаус(garage house), Нью диско (nu disco), Соул фул хаус (soulful house).

Треба перерахувати ще такі важливі та розповсюджені жанри сучасної популярної музики, які стоять як за межами так і в межах основних напрямів: соул, хіп-хоп, естрадна музика, авторська(бардівська) музика і, звісно, джаз.

Кожен стильовий напрям та стиль популярної вокальної музики має власну манеру подачі звуку і використання різних звукових ефектів. Характерними та більш розповсюдженими рисами для популярної музики є:

- Субтоновий спів - цей прийом використовується у вокалі в сучасній популярній музиці, до чистого звучання додається потік повітря, це на виході народжує свистячий та шиплячий звук. Деякі вкладки, які співані на суботні, збагачують пісню не тільки динамікою, але й додають їй чуттєвості та ніжності, зближаючи виконавця та слухача. Субтон у співі порівнюють з шепотом у мовленні, за допомогою його створюється ефект присутності.

- Мікст - поняття, яке виникає в переходному регістрі між грудним та головним діапазоном. Мікст в вокалі - це одночасне звучання і головного і грудного регістрів, ніби змішування одного з іншим в таких пропорціях, які необхідні для кожного окремого випадку. Чим вище професіоналізм виконавця, тим ширший діапазон мікстового регістра, тим зручніше та вільніше вокалісту даються перехідні ноти. Також, у різних виконавців співвідношення грудного та головного звучання в міксті буває різним. Це співвідношення може змінюватися в залежності від характеру музичного твору. Одним з прийомів змішування регістрів та згладження звуків являється округлення чи «прикриття» звуку. Це досягається за допомогою позіхання та прийому високої позиції в змішаному регістрі. Ще одним важливим умінням для змішування регістрів є спів у «маску» - активна робота резонаторів голови та обличчя. Важливо пам'ятати, що при мікстовому звучанні атака повинна бути м'яка, сила звуку помірна, дихання з опорою. При формуванні мікстового звуку дуже важливо слідкувати за створенням перехідних нот і округлювати їх ще більше, чим інші до моменту злиття регістрів в єдине ціле. Вміння згладжувати регістри та використовувати техніку міксту нерозривно пов'язане з вмінням правильно дихати та відчувати свій голосовий апарат, уміти їм користуватися.

- Мелізми - доволі складний, але дуже красивий прийом, який складається з вміння проспівувати ноти, здійснюючи швидкі рухи вгору та вниз. Мелізми розповсюджені не тільки в сучасній популярній музиці, зокрема в стилях

R'n'b и «Соул», їх можна зустріти також в академічному вокалі і, навіть, в народному співі. Існує багато різновидів цього прийому, до них відноситься вібрато, яке є самим простим прийомом мелізму.

- Белтінг - спів на високих нотах на повну силу, при використанні цього прийому вокал переходить у приємний на слух крик. Вокаліст співає голосно, у повну міць, не переходячи на фальцет в високому регістрі. Представники класичної школи bel canto не приймають цю техніку, белтінг використовується тільки в естрадному поп вокалі.

- Шаутінг, або шаут-стиль (shouting, shout style, от англ. shout - крик) - особлива манера співу, яка використовує різні прийоми мовленнєвого інтонування.(шепіт, стогін, крик, фальцет). Шаутінг зберігся в культових церемоніях афроамериканського фольклору (уорк-сонгах, баладах, спиричуелс, блюзах). Шаутінг-елементи складають одну з відмінних виразних засобів традиційного та сучасного джазу - як вокального так і інструментального. Один з різновидів шаута - це скрим край. Треба ще раз зазначити, що в останні роки в популярній музиці відбулися такі процеси, що змішали жанри і стилі в музиці, що дозволяє тепер говорити і про змішення, асиміляцію, взаємовплив і прийомів у вокальному мистецтві. Це доводить підвид шауту - скримінг.

- Скрим - вокал (Screaming) - звучить як надривний високий крик з невеликою хрипотою. Вперше цей стиль був використаний в 1984 році вокалістом шведськой групи Bathory Томасом Форсбергом. З його легкої руки, блек-метал став першим музичним напрямом, в якому використовували виключно скримінг чи гроулінг, а чистий вокал використовувався дуже рідко. Різновиди скримінгу: грим, кроук, шрайк, харш, фолскорд, йеллінг.

- Громулінг чи громул (від англ. growling -- «ричання») - прийом співу з розщепленням зв'язок в деяких екстремальних музичних стилях, в основному в блек-, дет-, дум-металі, а також в грайндкорі и деткорі.

- Фальцет - спосіб звуковидобування, який дозволяє випробовувати свободу співу в верхній частині діапазону, також фальцет - це певний спосіб руху зв'язок. Фальцет - спів, що не має опори, прийом, що дозволяє розширити діапазон в високому регістрі. Коли зв'язки змінюють характер свого руху, то говорять про перехід голосу з одного регістру в інший. Коли відбувається перехід в фальцет, змінюється фарба звуку, звук починає нагадувати звук флейти. Головна відміна естрадного фальцету від академічного - в позиції. Ідеальним вважається пласке, навіть дещо здавлене звуковибодування з вихідним повітрям, яке надає тембру легкість та світлу фарбу. Один з різновидів фальцету - свист.

- Скет - по своєю природою є складовим співом, вокалізом, який має пряме відношення до мовленнєвих штампів, тісно пов'язаних з фонетикою мови, на якій говоримо, а також скет можна роздивлятися як імітацію музичних та інших інструментів. За С.А. Амірхановою, - це «діалект нового часу,…сленгові та мовленнєві інтонації»[5, С. 76] Еволюція цього прийому відбулася від фольклорно-примітивного через інструментально-наслідувального до спонтанно-імпровізаційного та віртуозного скету.

Треба зазначити ще деякі прийоми та «прикраси». Що використовуються у виконанні сучасної популярної музики: екстатична манера співу з елементами мелодекламації; використання у співі «відкритого» звуку; вокал, який наближається у відтворенні до мовлення; застосування вигуків, стогонів, хриплого виконання, своєрідної сипоти, шепотіння, «ричання» тощо.

Сучасна популярна музика, з її різною стилістичною направленістю та різножанровістю, еклектична та синтетична по своїй природі; на даному етапі розвитку її не можна сказати про простоту в інструментуванні або в вокальному відтворенні. Як відображення сучасного світу, мінливих тенденцій моди та стрімкого технологічного прогресу, популярна музика - музика співвідносної сучасному світу інтонаційності, де жанр цей, все ж таки відображає поточну кон'юктуру, маскуючись під прогресивні напрями. Це пов'язано з мінімальним комерційним ризиком масової культури та з орієнтацією на абстрактну середню аудиторію, під яку, перш за все, підпадає підростаюче покоління.

Закон ринку наголошує, що якщо є попит, буде і пропозиція. Таким чином, засилля низькопробної популярної музики - реалізація потенціалу попиту. Якою б не була якісна музика світового історичного рівню, але прищеплення її більшості, а мова йде про підлітків, у яких музичний смак ще на стадії формування, - руйнівне. Якщо ігнорувати та забороняти смакові переваги підлітків, ми отримуємо в результаті тільки педагогічне фіаско. Тим більш, що віяння моди визначають розвиток популярної музики, яка буде головувати на певному проміжку часу. Гнатися за модою безглуздо, а значить, головна задача педагога не заборонити низький, а виховувати високий художній та музичний смак.

Аналізуючи сучасні процеси в популярній музиці, треба визначити позитивні прояви цього виду мистецтва - еклектичність, що якісно та кількісно змінює прийоми та методи музикування; різножанровість та різностилістичність, що надає переваги у відтворенні музичними засобами настроїв, почуттів та емоцій; стрімкий технологічний процес та нові технічні можливості, що роблять музикування доступним та простим. Все це слугує творчості, практичному відтворенні себе в мистецтві, таким чином, призводячи виховний процес у стадію не однобічної діяльності, а співпраці.

Висновки до першого розділу

- Поняття культури виконання популярної музики в сучасному музичному мистецтві ввійшло вміння глибокого розкриття змісту твору у єдності із вибором адекватних цьому змісту засобів технічної виразності та дотримання почуття міри у сценічному їх втіленні;

- Педагогічна та художня діяльність глобально визначаються комплексом єдиних здібностей - до творення, пізнання, оцінки та узагальненню - цей вид діяльності визначають культуру, де освіта - це процес формування досвіду рішення значущих для особистості проблем на основі використання соціального та осмислення особистого досвіду учнів;

- Процес музичного виховання культури виконання - це процес взаємодії педагога та учня з метою сприяння самореалізації, самовизначення особистості підлітка музичними засобами, гуманізації з оточуючим світом шляхом творчого засвоєння ним музичного досвіду;

- Необхідні стратегії формування культури виконання популярної музики у старшокласників: мотиваційний, когнітивний, оцінювальний, інтерпретаційний та сценічний компоненти.

- Кожен стильовий напрям та стиль популярної вокальної музики має власну манеру подачі звуку і використання різних звукових ефектів, які формуються на методології музичного мистецтва.

2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ВИКОНАННЯ ПОПУЛЯРНОЇ МУЗИКИ В УЧНІВ

2.1 Шляхи оволодіння учнями виконавським репертуаром у різноманітних жанрово-стилістичних напрямах популярної музики. Виховання сценічних виконавських якостей в учнів старшого шкільного віку

Питання художнього розвитку не так дискусійні, як технологія голосу, де багато суб'єктивізму та протиріч. Проблема удосконалення теорії та методів навчання залишається актуальною завжди, знаходячись постійно у центрі уваги педагогів-практиків та дослідників. Важливість та значення її рішення на сучасному етапі підкреслюються і в цілому і в ряді документів, особливо у зв'язку зі освітніми реформами.

Основна задача - значне удосконалення художнього та естетичного виховання учнів, необхідність розвивати почуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки, вміння розуміти та цінувати твори мистецтва, пам'ятники історії та архітектури, красу та багатство рідної природи. Зрозуміло, що використовувати з цією метою можливості кожного навчального предмету, особливо літературу, образотворче мистецтво, естетику, а, зокрема, - музику.

До загальної проблеми удосконалення методів навчання в сучасній українській музичній педагогіці відносяться і теоретичне обумовлення їх, пошуки нових шляхів естетичного виховання дітей засобами музики, залучення їх до музичного мистецтва через спів як самий доступний для всіх дітей активний вид музичної діяльності.

Навчання вокалу - це не тільки навчання даному виду мистецтва. В процесі занять активно розвивається дитячий голос, а також вирішуються виховні задачі, пов'язані з формуванням особистості учня та його загального розвитку. Тому навчання співу це перш за все педагогічна задача.

Успішність рішення виховних задач відображаються відносинами з навчанням, зокрема к предметам «музика», «спів». Рівень загального розвитку дітей проявляється перш за все в якості їхнього музично-слухового сприйняття та образного мислення в процесі аналізу емоційного змісту та виконання вокальних творів, їх форми та засобів художньої виразності, в умінні порівнювати, знаходити схожість та різність окремих художньо-технічних елементів вокального виконання.

Рівень специфічного розвитку, тобто вокального, характеризується якістю відтворення, основні з яких: тембр, інтонація, звуковисотний та динамічний діапазони голосу, дикція.

Спираючись на одне з основних положень педагогіки та психології про взаємозв'язок загального та специфічного розвитку учнів, можна стверджувати , що це в повній мірі стосується і вокального виховання і розвитку дітей. Отже, крім експериментальних досліджень, потрібні дослідження філосовсько-вокально-методичні, потрібні узагальнення грамотних, досвідчених педагогів. Найбільш дієві прийоми та методи співу були апробовані не фоніаторами, ларінгологами, теоретиками, а педагогами-вокалістами, які спиралися на практичну діяльність.

Художній та технічний бік тісно пов'язані. Але технічний розвиток гірше керується свідомістю співака. Отже, на початковому рівні навчання умовно можна вважати висхідною музично-художню роботу, яка комплексно організовує звучання голосу. А педагогу-вокалісту треба бути «одарованим художньо та режисерськи, щоб яскраво розкрити характер творів, щоб заманити учня образними задачами. Йдучи емоційно-образним методом, методом переживання, учень буде підсвідомо організовувати процес музикування цілісно».[24, стор. 18]

Поняття педагогами та дослідниками цього зв'язку робить проблему розвитку дитячого голосу в процесі навчання вокалу, рішення якої залежить від правильного методологічного підходу педагога.

Вокальне мистецтво пов'язано з музичним мистецтвом, фізіологією, психологією, акустикою, орфоепією, акторською майстерністю, фоніатрією. Не всяке заняття співом може допомагати розвиткові дитячого голосу.

Неправильний режим голосотворення, як і порушення гігієнічних форм у співі, призводить до серйозних захворювань та знищенню дитячого голосу. Спів - це психофізичний процес, пов'язаний з різними емоційними станами дитини і значними змінами життєво важливих актів організму, таких як дихання, газообмін, артеріальний тиск, кровообмін, серцевий ритм, робота ендокринної системи та інше.

Правильний спів супроводжується у дитини почуттями психофізичного комфорту, що створює формування позитивних відношень до самого процесу, а тим самим, до предмету «Вокал» в цілому. Спів здійснює глибоку дію на емоційну сферу та розумовий розвиток, удосконалює його психічні функції. Таким чином, навчання співу дітей є великим засобом їхнього виховання та розвитку.

Здійснюючи естетичне виховання дітей засобами співу, педагог виконує задачу: навчити будь-яку дитину співати, незалежно від його природних даних, максимально розвинути його вокальні здібності.

Сучасна популярна музика оточує нас повсякчасно, що дає повне занурення у процеси, що відбуваються сьогодні на музичному просторі. Це дає підстави підліткам на формування особистих ідеалів та переваг у музичному смаку, іноді копіюючи який, молодь схильна до помилкових суджень про виконання тих чи інших музичних творів. Аналізуючи популярну музику з метою не засудження, а пошуку якісної продукції, педагог шукає шляхи оволодіння учнями виконавським репертуаром у різноманітних жанрово-стилістичних напрямах популярної музики, базуючись на досвід та знання у галузі методології теорії вокалу. Необхідні стратегії формування культури виконання популярної музики у старшокласників: мотиваційний, когнітивний, оцінювальний, інтерпретаційний та сценічний компоненти дають можливість поступово сформувати рівні оволодіння виконавським репертуаром.