Фізіологічні основи валеології

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Вступ до дисципліни

Виникнення дисципліни «валеологія»

Сьогодні мабуть немає, або принаймні не повинно бути жодної людини, яку б не цікавив би стан власного здоров'я. Ми забули ставлення наших предків до цього питання, але ж якихось сто років тому, будь-яка дитина могла назвати вам три смертних гріха: гріх проти Бога, гріх проти людей і гріх проти себе (свого здоров'я).

Неуважність до свого здоров'я відносилося до найтяжчих гріхів. Напевно тому наші предки так ретельно дотримувалися постів, вважали за гріх пити багато і пити без причини, гріхом вважалося куріння і т.п.

Згадайте класику:

«Латинь из моды вышла ныне,

Так если правду вам сказать:

Он знал немного по латыне

Чтоб эпиграммы разбирать,

Поговорить о Ювинале,

В конце письма поставить vale .... ".

Так А.С. Пушкін писав про Євгена Онєгіна. Але "vale" - «бувай здоров» покладено в основу терміну валеологія. І ще невідомо, чи не підказав цей твір Пушкіна І.І. Брехману назву нової науки валеології.

Але не тільки Онєгін писав в кінці листа «vale». У часи Пушкіна дворяни змушені були стежити за собою, за своїм здоров'ям. Сам Олександр Сергійович «любил по утру, розбивши кулаком лед в ванне, что стояла на улице окунуться в холодную воду». Про це писав О. Юсін, посилаючись на записки сучасників Пушкіна. А згадайте Суворова, який з дитинства гартувався і готував себе до служби в армії. Дворянин зобов'язаний був служити в армії. Але не тільки звичайні дворяни займалися зміцненням свого здоров'я. Сьогодні історики вважають, що однією з причин неадекватної реакції влади 9 січня 1905 був випадковий постріл картеччю (салютувала гармата) постріл був спрямований в бік царських купалень на Неві, де в цей час купалася царська родина. Для нас найбільш важливим є той факт, що царська сім'я купалася в Неві в січні, що говорить про високий ступінь загартованості цих людей.

Може бути, це стосувалося тільки дворян, але я наведу вам приклад виховання дітей в селянській родині. Пригадайте, як починається роман «Петро перший». Маленьке дівча Олексашка злазить з печі, виходить у холодні сіні, розбиває кригу на відрі з водою і п'є крижану воду, а потім з братами босими вискакують на засніжений ганок, щоб подивитися, як батько запрягає коня, готуючись їхати до князя Волкова.

А згадайте манежі, де всю зиму займалися верховою їздою, а постійні заняття фехтуванням, а гімнастичні зали і багато чого іншого, що говорить про те, що турбота про своє здоров'я це зовсім не новий винахід.

Ми не тільки забули багато звичаїв та вірувань наших предків, але стали забувати і себе. Щоб трохи нагадати собі про наших спільних предків та їх культуру зверніться в Інтернеті до сайту «Ігри Богів».

Малорухливий спосіб життя, комп'ютер, який замінює живе спілкування з людьми, серйозні відхилення в екології, все це призводить до розвитку патології. Сьогодні велика частина населення страждає хронічними захворюваннями або перебувають у третьому стані. Хронічні хвороби стали способом життя. Напіврослинне, сіре існування стало долею переважної більшості громадян. Старість і пенсія, коли життя втрачає сенс, приймаються покірливо і спокійно. Але це не вірно!

Ми звикли звинувачувати в негодах свого життя, кого завгодно: уряд, депутатів, імперіалістів, але самого головного ворога: самого себе, ми ретельно оберігаємо і приховуємо. Не буде президент робити за вас зарядку, не будуть депутати за вас приймати добавки, а імперіалістам якось ніколи піклується про ваше духовне здоров'я. Дбайте про все самі!

Щоб повернути людям необхідні звички, їх треба виховувати, привчати робити щось потрібне, навчати прийомам відновлення здоров'я, а цим і повинна займатися валеологія.

Тобто валеологія - це наука про здоров'я здорової людини.

За визначенням І.І. Брехмана валеологія це наука про здоров'я здорової людини.

Це визначення Ізраіль Іцкович Брехман дав у 1998 році у книзі, яка була перевидана у 1990 році ( Брехман И. И. Валеология -- наука о здоровье. -- 2-е изд., доп., перераб. -- М.: Физкультура и спорт, 1990. -- 208 с).

З 1998 року в наукові пресі з'явився ряд публікацій на тему валеології. Дехто намагався щось додати до визначення валеології, хтось намагався довести, що саме він був першим у відкритті нового напрямку в науці та вихованні, але все ж пальма першості належить І.І. Брехману, бо він перший запропонував термін і обґрунтував його використання досить обширною монографією. І.І. Брехман показав, як різні автори на протязі всього ХХ сторіччя писали про необхідність вести дослідження саме здоров'я здорової людини. Писали про це і на цьому зупинялися, а І.І Брехман ввів не лише термін «валеологія», а обґрунтував доцільність його використання та показав шляхи розвитку нового напрямку.

Тому народженням валеології, як дисципліни і науки слід вважати саме 1998 рік.

Але без точного визначення терміну «здоров'я» подальше вивчення валеології, а тим паче робота в цій галузі не можливі.

Говорячи про те, що виникла нова наука валеологія, слід пам'ятати, що критерієм появи нового напрямку в науці є наявність предмета який вивчає ця наука, мети та методів, якими користується ця наука, а також можливість прогнозувати розвиток даного напрямку у майбутньому.

Якщо предмет валеології - здоров'я здорової людини. Тобто дослідження здоров'я в будь-яких станах, але не розробка нових конкретних методів лікування будь-яких захворювань, то предмет практичної валеології - це комплекс методів і прийомів, що дозволяють кожній конкретній людині ефективно визначати межі допустимих відхилень умов життя, за яких зберігається нормальне функціонування його фізіологічних систем.

Методи валеології.

Методи - неінвазивні методи фізіологічних досліджень, психологічні, соціологічні і будь-які інші методи, які дозволяють оцінити рівень фізичного, психологічного та духовного здоров'я людини, а також зробити позитивний вплив на розвиток потенціалу здоров'я людини.

У валеології використовують тести, за якими оцінюють стан здоров'я. Тести наведені у додатку валеометрія. Більшість ціх тестів розроблено і використовуються для аналізу стану молодих людей. Ці тести також можна використовувати і для людей середнього віку, а для літніх людей ці тести використовувати майже неможливо. Це пов'язано з тим, що багато літніх людей просто не можуть виконати більшість з тих тестів, тому для на багато краще виконувати визначення показників рівня здоров'я методом радіостезії. Метод радіостезії докладно описано у цьому підручнику.

Що ж таке здоров'я? За визначенням ВООЗ «Здоров'я - це не тільки відсутність захворювань чи фізичних дефектів, але й повне фізичне, духовне і соціальне благополуччя».

З цим можна погодитися, але корисніше буде не пов'язувати здоров'я з хворобою взагалі, навіть у визначенні. Здорова людина може в решті решт застудитися, або зламати собі ногу. Тоді ми маємо право говорити, що перед нами здорова хвора людина. Здорова? Так! Її фізіологічний потенціал неймовірно високий, організм може пристосовуватися до різних навантажень, вижити в самих важких умовах і після зняття цих навантажень повернутися в початковий стан. Тобто здоров'я, в першу чергу, це якийсь самостійний стан організму людини, який може бути охарактеризовано, як потенціал, що дозволяє пристосовуватися до різних змін середовища проживання. А раз це потенціал, то його можна виміряти, оцінити, розвивати, зміцнювати. Найголовніше працювати з ним з метою досягнення заданого рівня.

Здоров'я - такий стан організму, що дозволяє людині повною мірою виконувати свої соціальні та біологічні функції. В той же час цей стан максимальної врівноваженості людини з природою і соціальним середовищем, що виключає будь-яку напругу пристосувальних можливостей організму (Брехман І.І., 1980).

Н.М. Амосов відзначив, що при диспансеризації лікар шукає у здорової людини хвороба, але не вимірює у нього кількості здоров'я. А Л. Єфімов ремствує з приводу того, що на кожну людину ведеться історія хвороби, але не ведеться «історія здоров'я» (Правда, 1976, 31 грудня). Тільки з виникненням валеології, як науки з'явилася можливість говорити про здоров'я, як про самостійну категорію. Здоров'я може бути не тільки обчислене і оцінено, але його можна збільшити, підтримати, а в деяких випадках зробити людину абсолютно здоровою.

Ще Авіцена (Канони здоров'я) розумів, що лікарська наука досліджує тіло людини - як воно буває здоровим і як хворіє, і закликав до знання «причин здоров'я». На його думку існує шість ступенів здоров'я і хвороб. Причому в своїй класифікації Авіцена говорить про 4 ступені здоров'я і тільки про дві хвороби.

На жаль, вся сучасна медицина сконцентрувала свою увагу на лікування хвороб, тому для медиків здорова людина - це не хворий (видужалий). Так приблизно і трактує здоров'я ВООЗ. Здоров'я виникає як побічний ефект при лікуванні хвороби. Але насправді здоров'я спочатку є у кожної людини. Саме здоров'я не дає людині померти при найважчих формах патології. Саме резерви здоров'я дозволяють людині боротися з важкими недугами.

Отже, для кожної людини характерна наявність двох компонентів його фізіологічного стану: здоров'я та патології. Причому, як правило, вони існують паралельно, визначаючи здоров'я, третій стан або хвороба.

Чим більше резервів здоров'я у людини, тим менше проявляються різні форми патології.

З нашої точки зору Здоров'я - це певний потенціал організму людини, яка дозволяє йому пристосуватися до мінливих умов навколишнього середовища.

Раз це «потенціал», його можна виміряти фізичними методами, його можна збільшити, або відновити. Здоров'я можна будувати так, як сьогодні будують тіло ті люди, які захоплені бодібілденгом. Наше завдання створити в суспільстві моду на міцне здоров'я і показати шляхи побудови свого здоров'я.

Але перш, ніж взятися за будівництво здоров'я необхідно з'ясувати, а що ж руйнує наше здоров'я.

Руйнує здоров'я в першу чергу все те, що руйнує анатомо-фізіологічні структури, що функціонують в організмі. Кожна клітина, тканина, орган, організм, - це високо впорядкована система. У цій системі дуже чітко працюють всі механізми, все злагоджено й реалізується послідовно. Існують механізми підтримки, саморегуляції, дубляжу функцій і т.п. Надійність організму людини надзвичайно висока. Але саме це нас і губить. З часом ми звикаємо, що «зі мною нічого не станеться». Можна дозволити собі не спати кілька ночей. Можна дозволити собі необмежене застілля. Неконтрольовану кількість кави, жирної і солодкої їжі. А хто з вас звертає увагу на загазованість вулиць? Та ніхто. У кращому випадку висловимося, що дихати стало нічим і все. А це смертельно небезпечно. Це саме те, що вбиває наші клітини. Вносить дисгармонію в найтонші структури життя. Як би вам вдалося заглянути у ваші клітини, то ви би побачили в них хаос подібний до того, що залишається в будинку після пожежі. Але навіть у цих умовах організм продовжує функціонувати. Зі збоями, неправильно, але функціонує, живе. Неправильне функціонування організму, органу або тканини ми називаємо хворобою. Природно, хворобу можна лікувати. Використання ліків нагадує внесення до приміщення після пожежі якихось тимчасових конструкцій, які б допомагали функціонувати клітинам, іноді навіть за рахунок їх подальшого руйнування. Добре якщо ці конструкції самі по собі не шкодять організму, беруть на себе достатню частку функції клітин. Тоді людина відчуває полегшення. Але відновлення здоров'я відбувається тільки шляхом відновлення повного порядку в середині організму. Часто пошкоджена клітина не може бути відновлена, тоді вона просто відмирає і на її місце приходить нова клітина. Добре, якщо вона нормальна, часто буває, що на зміну загиблої клітини приходить клітина-мутант, яка породжуэ ще одного мутанта. Ось тоді знову розгорається біда, може виникнути ракова пухлина.

Запобігти подібні процеси, відновити пошкодження, не допустити значних пошкоджень клітин, власне, і покликані заходи по зміцненню здоров'я, які розробляються в багатьох галузях біології, медицини, психології тощо і пропонуються до використання у вигляді системи знань валеологією.

Виходячи із вище сказаного ми можемо підсумувати і окреслити ряд питань, якими займається валеологія. По-перше, це визначення рівня здоровя здорової людини (принаймні тієї людини, яка вважає себе здоровою). Для вирішення цих питань існує велика кількість тестів, з якими ви можете ознайомитись у придатках до лекцій (Валеометрія).

По-друге, валеологія рекомендує методи підтримки здорового способу життя та методи корекції стану власного здоров'я. При бажанні ознайомитись із відповідними порадами ви можете звернутися до Інтернету і знайти там поради майже на всі випадки життя. Ви знайдете поради про правильне харчування, дізнаєтесь які саме продукти харчування необхідні людині аби не хворіти, що робити для запобігання різних захворювань, як схуднути, або набрати вагу, як збільшити власні м'язи тощо.

Якщо все так, то чому валеологія не стала невід'ємною частиною життя суспільства?

Дійсно порад надзвичайно багато, але чомусь ніхто не використовує ці поради. Правда, дехто намагається користатися порадами з Інтернету, а потім полишають їх.

Чому?

Візьміть як приклад поради що до споживання кави. Ви можете знайти зовсім протилежні судження. Одні автори вважають, що без кави жити тяжко, інші навпаки вважають, що кава підвищує тиск, погіршує роботу серця тощо.

Хто з цих авторів прав?

Відомо, що кожен, хто дає свою пораду скоріше за все правий, бо він виходить із власного досвіду, або власної зацікавленості. Зазвичай власник торгівельної мережі, де продають каву буде пропагувати як можливо більше споживання кави. А що безпосередньо до вас? Чи варто вам пити каву?

Так само можна подивитися на будь які поради, які вам дають, як у спеціальній літературі, так і в Інтернеті.

В чому справа? А в тому, що кожна людина маю свою біохімічну індивідуальність.

Якщо ви зернитесь до Інтернету, або інших масових довідників, наприклад, таких що рекомендують різні способи харчування, ви зустрінете багато рекомендацій, які:

1) дужі схожі на рекламу;

2) часто суперечать одне одному.

Візьміть рекомендації щодо споживання чорної кави. В одному випадку ви прочитаєте, що споживання кави сприяє розвитку гіпертонії, втраті кальцію та інших захворювань. Другому виданні ви можете зустріти рекомендацію навпаки більше споживати кави тому що … Але це не має значення, чому. Як в першому, так і в другому випадку автори рекомендації або копірайтери, які заробляють за кількість надрукованих знаків в Інтернеті, або просто не дуже освічені люди, які на власному досвіді роблять загальні рекомендації. Наші дослідження можливості сприймання різними людьми одних і тих самих пробіотиків показали, що люди можуть по-різному сприймати один і той самий пробіотик. Є люди, які сприймають пробіотик на 100%, є люди які на 100% не сприймають цій же пробіотик. Дуже рідко, але бувають випадки, коли людина може втратити свідомість після вживання кисломолочної продукції. Сьогодні вже відомо, що пробіотики, які так широко рекламуються можуть стати причиною смерті деяких людей. Тобто основною задачею практичної валеології є ретельна перевірка відповідності продукту біохімічним властивостям людини.

В 1959 році з'явилася книга «Біохімічна індивідуальність, Основи генетичної концепції», автор Роджер Дж. Уильямс. В російському перекладі вона вийшла у 1960 році. Вже в наш час з'явилася книга (Питер де Адамо «Питание по группам крови»), в якій автор рекомендує відбирати продукти для споживання за групою крові, але більш ефективний є метод практичної валеології.

З початку нового тисячоліття різні автори все частіше стали звертати увагу на індивідуальні реакції організму людини, як на різні продукти харчування, так і на ліки, вітаміни БАДи тощо. В останні роки в рекомендаціях до перелічених фармацевтичних продуктів з'явився пункт «… крім індивідуального не сприйняття продукту». А як це визначити до початку споживання?

В деяких випадках люди споживають той чи іншій продукт, вважаючи його дієтичним і дуже корисним для власного здоров'я, наприклад, вівсяну крупу у вигляді каш, або додаючи її до перших страв. При більш детальному аналізі виявляється, що саме вівсяна крупа виступає для де кого алергеном. Звичайно, що у дорослих людей відсутній діатез на шкірі обличчя, але алергічні реакції можуть пошкодити нирки, печінку та інші внутрішні органи і викликати хронічні захворювання.

В кінці ХХ сторіччя англійські вчені показали, що вівсяна крупа (каша «Геркулес») має велику кількість вітамінів групи В, а ці вітаміни і можуть викликати алергії при їх надлишку. Тому негативна реакція на продукт може бути викликана не простим його споживанням, а надлишковим його вживанням.

Японці показали, що є люди які можуть споживати величезну кількість свинини та курячих яєць (підвищений вміст холестерину), а власний холестерин крові цієї людини не змінювався. Це був японець, який намагався довести що щоденне споживання десятків яєць та кілограму свинячого бекону, не впливає на вміст холестерину крові. Але досвід показує, що є люди, які зовсім не можуть споживати їжу із великою кількістю холестерину.

Інша причина не сприйняття якогось продукту харчування може бути наявність у складі цього продукту речовин, які для конкретної людини можуть бути алергенам у будь які кількості.

Третій тип негативної реакції на продукти харчування може бути пов'язаний із сезонною зміною обміну речовин в організмі людини.

Виходячи із вище сказаного слід ретельно перевіряти реакцію власного організму на основні продукти харчування при перших погіршеннях самовідчуття.

Все вище згадане дає основу для твердження, що перш ніж щось пропонувати, треба визначити, як саме буде сприймати те що ми радимо людина, якій ми радимо це використовувати.

Звичайно, що деякі випробування можна провести в рамках клінічних досліджень, але це дорого і займає багато часу. Якщо людина володіє методом радіостезії, то досить легко може перевірити запропоновану їй страву за декілька секунд. Детально метод підбору продуктів харчування описано в практичній частині і ми присвятимо цьому окреме заняття.

Якщо ви освоїти відповідну методику і будите її розуміти, то з'ясується, що деякі продукти вам підходять в ранці, а дещо в вечірні години. Є навіть приказка, що чорна редька в ранці - отрута, вдень - їжа, в вечері - ліки.

Можна визначити кількість їжі, яку ви можете споживати за один раз. Ви зможете власноруч розробити меню для втрати зайвої ваги за умов відчуття ситості.

Можна визначати яке саме фізичне навантаження необхідно конкретній людині у конкретний час. Якій обрати відпочинок тощо.

Тобто, можна вирішати безліч різноманітних завдань, використовуючи метод індивідуального підбору. А саме індивідуальний підхід у валеології пропонує практична валеологія.

Ми використали два терміни «валеологія» і «практична валеологія». Для того щоб продовжити викладення матеріалу слід показати чим вони відрізняються. Термін «валеологія» відноситься до загальних понять про здоров'я здорової людини. Термін «практична валеологія» відносимо до конкретних методів роботи валеолога, які доступні будь якій людині, давали достовірні відомості про стан організму людини.

Повторимо ще раз, за визначенням І.І. Брехмана валеологія це наука про здоров'я здорової людини. Тобто предметом загальної валеології - є здоров'є людини. Але це предмет профілактичної медицини і зрозуміло, що медики виступають за збереження власної «території». Свого часу навіть був виданий Опанасенком Г.Л. підручник «Медична валеологія». Він відстоював ідею про те, що валеологія є складовою частиною соналогії (медична дисципліна, яка займається людьми, які одужують після перенесеної тяжкої хвороби).

Дуже цікавою є політика фахівців з фізичної культури. Традиційно фізичне виховання займалося і займається укріплення здоров'я методами фізичної культури. Крім цього тренерами із різних видів спорту запропоновано цілий ряд тестів, які визначають стан організму, стан тренованості людини, тобто є навіть деякі прийоми діагностування.

Але сучасна практична валеологія повинна не лише використовувати відомі методи запозичені з інших дисциплін, а пропонувати власні методи діагностики та корекції власного здоров'я кожній зацікавленій людині. Більш того практична валеологія має запропонувати методи прогнозування зміни стану здоров'я людини при зміні обставин, тобто вміти моделювати різні ситуації і визначати, як буде вести себе власний організм. Наприклад, ви готуєтесь провести зимову відпустку десь на півдні, припустиму в Індонезії. В Україні в січні мороз, сніг, до яких ваш організм вже адаптувався. Сьогодні можна сподіватися, що така подорож для частини населення можлива і ви саме той громадянин України, який різдвяні канікули сподівається провести на півдні. Не виключено, що ви, або члени вашої родини замість активного відпочинку будуть страждати від процесів адаптації до нових умов і вам буде на до купання в морі. Практична валеологія здатна не лише зробити прогноз поведінки організму кожного члена родини, а і допоможе розробити низку заходів, які зроблять організм людини стійким до адаптації і реадаптації під час короткочасного відпочинку в іншому сезоні і при поверненні до батьківщини. Це не може ані профілактична медицина, ані фізична культура, може лише практична валеологія.

Таким чином ми можемо сказати, що на сьогодні дійсно існує відповідне поле діяльності, яке не тільки не зайняте, але вкрай необхідно людям. А якщо є попит, то і є можливість існування і розвитку. Це звичайний закон сьогоднішнього ринку послуг. А якщо є попит на послугу, то і є можливість для розвитку цієї послуги. В межах розвитку нової послуги є місце і для наукового пошуку обґрунтування і розвитку методів та засобів, що забезпечують цю послугу. Уви, це реалі сьогодення. Жити і працювати за межами ринкових відносин у ринковій економіці не має сенсу.

Практична валеологія - це напрям, якій повинен задовольняти потреби кожної людини у самостійному оцінюванні стану власного здоров'я, прогнозуванні зміну його стану в залежності від зміни обставин та вибору методів корекції самого здоров'я.

1. В першу чергу в розробці та доведені до свідомості людей, що існують прості та доступні методи, якими може користуватися будь яка людини для вирішення проблеми оцінки стану власного здоров'я.

2. Вирішення питання про вибір відповідних продуктів харчування, різних засобів підтримки здоров'я, навіть вибору деяких методів корекції здоров'я, але це не ставить питання про самолікування.

3. Практична валеологія не ставить мету підміни медицини та самолікування людини. В разі виявлення відхилення у стані здоров'я ми рекомендуємо звертатися до фахівців з медицини, проходити медичне обстеження організму, виконувати рекомендації лікарів. В деяких випадках разом із лікарем обговорювати можливість використання тих, чи інших не фармацевтичних засобів оздоровлення тощо.

4. Практична валеологія ставить метою попередження деяких загроз життю та здоров'ю людини. Наприклад, перед плануванням активного відпочинку у вихідні дні слід визначити рівень власної гармонії. Якщо цей рівень низький, то краще замінити великі навантаження (гра у волейбол, футбол, туристичні походи, лижні прогулянки тощо) на звичайний відпочинок біля вогнища, на берегу річки без вживання спиртного. В деяких випадках краще провести медитацію на свіжому повітрі з метою підвищення власної гармонії за методами, які пропонує практична валеологія.

5. Навчити визначати гармонію власного організму, особливо перед виконанням великого фізичного навантаження. При низькому рівні гармонії слід відмовитись від великих навантажень. Це дозволить запобігти випадків смерті дітей на уроках фізичної культури, або при різних тренуваннях; буде корисним і для дорослих, які збираються пограти у волейбол, або виконати інші навантаження.

6. Зробити доступними методи експрес аналізу стану здоров'я організму в цілому; окремих фізіологічних систем і органів; швидко і ефективно оцінювати стан клітин і міжклітинних просторів; виявляти змінені стани організму.

7. Ефективно підбирати і використовувати методи гармонізації всіх фізіологічних систем і структур організму.

8. Проводити контроль досягнутих результатів корекції змінених станів організму.

9. Розвивати теоретичні основи експрес методів, давати повний опис механізмів їх реалізації, не залишаючи місце спекуляцій і містики; шукати зв'язок валеології як науки з іншими галузями природознавства.

Можна зробити висновок: чим більше будуть знати люди про методи і можливості практичної валеології, тим краще буде стан здоров'я людей в суспільстві. Таким чином, практичну валеологію треба пропагувати на всіх доступних рівнях.

Методи практичної валеології можна викладати, як в школі в старших класах, так і студентам вищих навчальних закладів. Крім того з цими методами слід знайомити людей старшого віку, які визнали необхідність користуватися цими методами. Але для широкого сприйняття методів практичної валеології перш за все необхідно широко пропагувати та пояснювати завдання практичної валеології.

Методи, які застосовуються у практичній валеології надзвичайно прості і можуть бути використані кожній людиною. Але всі ті, хто береться викладати і пропагувати практичну валеологію повинні бути ознайомлені із механізмами роботи цих методів, з фізикою, фізіологію нервової діяльності, філософією тощо. Тобто володіти матеріалом, що наведений у розділі про механізми реалізації радіостезії та механізми реалізації психічних явищ, і добре розуміти цей матеріал, що дозволить не лише пояснювати всі феномени, але і досліджувати мало вивчені явища.

2. Методи оцінки та корекції здоров'я людини, які використовуються у практичній валеології

На питання, що таке гармонія, стародавні греки відповідали - це те, що дозволяє з частин зібрати єдине ціле. Завдання всього сущого - жити (бути) в гармонії. Найбільш простий приклад - пазли. При всій своїй неповторності вони дозволяють створити якесь ціле, причому це ціле і по формі і по змісту. Але це занадто спрощений приклад гармонії.

Ми маємо справу зі складними системами, наприклад, організм людини. Кількість усіх одномоментно процесів, що протікають в організмі людини залишається спірним досі. Яка б не називалася цифра - довести її вірність дуже важко. Тому залишається повірити на слово, що це величезна кількість різних процесів. При всьому цьому організм функціонує і дуже часто бездоганно. Отже, існують системи, які дозволяють синхронізувати всі процеси. Ось цей стан, якій досягається в результаті синхронізації по силі, по амплітуді і ін. показникам і слід вважати гармонією в роботі організму. Організм працює, як великий симфонічний оркестр, в якому кожен інструмент доповнює всі інші інструменти.

Оскільки дуже часто доводиться відповідати на питання про гармонію та гармонізації в організмі людини, я дозволю собі розвинути думку про те, що людина-оркестр.

Кожен музикант і його інструмент - це орган або тканина, Диригент - мозок, а партитура у кожного виконавця - це інформаційна композиція, з якою працює цей орган (тканина, клітина). Загальна партитура, або вся інформаційна композиція у мозку-диригента цього оркестру.

Поки оркестр гармонійний, добре керований диригентом, все йде прекрасно, і ми слухаємо гармонійний музичний твір. У випадку з організмом людини ми можемо говорити про високу гармонію і повне здоров'я.

Але от біда, в одного з музикантів відбулися зміни в його партитурі, в ноти вкралася помилка, і він став грати не те. Досвідчене вухо диригента тут же вловить фальш, і він постарається виправити становище. Досвідчений диригент перевірить партитуру, а недосвідчений попросить налаштувати інструмент, замінити інструмент, або навіть виконавця, але поки в партитурі буде помилка гармонії в оркестрі не буде.

А тепер уявіть собі, що всі партитури роздруковує комп'ютер. У комп'ютер потрапив вірус і повільно змінює всі партитури. В результаті дуже скоро слухачі почують дисгармонію, і нарешті, оркестр припинить свій виступ.

Так само і з організмом. Спочатку виникають інформаційні збої на рівні молекул, потім ці збої накопичуються у вигляді інформаційних блоків і починають вносити значну дисгармонію в організм. При вимірюванні загальної гармонії замість 99% ми отримуємо 8-13% загальної гармонії. Організм переходить спочатку в третій стан, потім у хронічне патологічний стан, нарешті, дисгармонія досягає рівня, при якому організм функціонувати не може.

Що ж робить наша медицина? Насамперед починає впливати на виконавців і їх інструменти: застосовує медикаментозне або більш радикальне лікування. У кращому випадку вбиває клітини, які максимально дисгармонізовані.

У середньо статистичному варіанті включається в дію закону Арндта, коли організм на вплив, що може призвести до його смерті включає процеси боротьби за виживання. Ці процеси передбачають: знищення хворих і слабких клітин, повного клітинного очищення більш сильних клітин, активації процесів поділу клітин з появою більш життєздатних молодих клітин. Всупереч застосовуваних ліків людина виживає і механізм його виживання зовсім інший, не такий як описують фармакологи.

Важливо відзначити, що такий шлях лікування прийнятний тільки для людини з високими резервними механізмами, тобто людини 30-40 років.

А що було б, якщо б була об'єднана класична та інформаційна медицина.

По-перше, все починалося б з прочитання партитури або інформаційної композиції і її повного відновлення.

По-друге, індивідуально підбирали б адекватні методи лікування, знову ж таки з використанням інформаційних технологій.

По-третє, постійно проводився б контроль ефективності лікування методом визначення рівня гармонії, довалися б адекватні рекомендації на майбутнє.

Лікування інформаційними технологіями чудово поєднується з натуропатией: правильний підбір продуктів харчування, точний вибір води, пробіотиків, вітамінів, мінералів. Дуже добре доповнюють один одного інформаційна медицина і апітерапія. Саме мед та інші продукти бджільництва містять оптимальну кількість всіх потрібних речовин для здійснення репаративної регенерації в організмі людини.

А фармацевтичні препарати повинні підбиратися для кожної людини індивідуально, для кожної людини має бути визначено порядок прийому, кількість препарату в різний час доби і загальна тривалість прийому препаратів. Для хворої людини всі ці процедури повинні проводиться раз у 5 днів (час прийому антибіотиків).

Крім того, в самому організмі гармонізація здійснюється через систему регуляції всіх функцій на всіх рівнях.

У фізіології добре вивчений рівень гормональної та нервової регуляції, але, як виявилося, існує ще один рівень регуляції, який виявився найбільш древнім і важливим - це рівень інформаційного регулювання (див. розділ «Третій рівень регуляції функцій»).

На сучасному етапі гармонію розглядають як процес протилежний ентропії (хаосу), тобто процес збереження структури.

Гармонізація - це процес досягнення відповідного рівня гармонії. Гармонізація здійснюється, як самостійно організмом при добре організованому відпочинку, так і під впливом деяких зовнішніх факторів.

В практичній валеології гармонізація здійснюється з участю інформації, а інформацію іноді порівнюють з ентропією, але зі зворотним знаком.

Багатокомпонентна ідеально гармонізована система знаходиться в урівноваженому стані, або у балансі (повністю врівноважені всі протилежно діючі сили всередині даної системи). Гармонія такої системи має дорівнювати 100%. Для живих організмів такий стан в принципі неможливий, але ми чітко знаємо, що живі організми під впливом зовнішньої інформації можуть наближатися до рівня 99,99%. Більшою мірою гармонізації живих систем досягти неможливо. Слід пом'ятати, що в такому стані високої гармонії організм не може перебувати досить довго і самостійно знижає свій рівень гармонії. У здорової людини повинна бути можливість швидкого пристосування до різких змін в середовищі. А така можливість з'являється лише там де присутній хоч який-то хаос.

Тому завдання тих хто працює з інформаційними технологіями є не тільки підвищення рівня гармонії організму до рівня до 70%, але і те, щоб досягнутий рівень зберігався тривалий час.

Для більшості людей характерно те, що після досягнення певного рівня гармонії вони починають відчувати себе дуже добре і повертаються не тільки до колишнього життя, але і дозволяють собі щось більше, ніж дозволяли до гармонізації. Безумовно, кожна людина в праві самостійно вирішувати як жити, але люди не враховують, що для відновлення резервних можливостей організму на рівні здоров'я, необхідно не тільки лікування, але і постійне прагнення до здоров'я. Ось чому стає важливим довести до кожної людини уявлення про валеологію, як про науку, яка навчає кожну людини зберігати і примножувати потенціал здоров'я. Але про валеологію мова буде йти у відповідній лекції.

Високо гармонізовані люди можуть бути дуже цікаві в прояві своїх можливостей. Про таких людей багато писала Олександра Давид Ніель у книзі «Містики і маги Тибету». Я раджу вам прочитати цю книгу.

Гармонію слід відрізняти від процесу гармонізації. Гармонія - стан; гармонізація - процес досягнення цього стану.

Гармонізація -- це процес знищення асиметрії всередині системи. Процес може бути повноцінним тільки в тому випадку, якщо виконані всі умови повного балансування всіх внутрішніх енергоінформаційних потоків у системі. Відбувається на всіх рівнях і є феноменом просторово-часового континууму, а також стосується інформаційних потоків і інших параметрів системи, які фіксуються і працюють у всіх вимірах простору. Про багато вимірність простору ми будемо говорити дещо пізніше.

Таким чином, стає очевидним, що високо гармонізовані люди (організми, системи) це не зовсім добре, тому що вони самодостатні і не розвиваються. Розвиток повинен йти згідно із законами діалектики в боротьбі єдності протилежностей, тобто в нерівноважних, негармонійних системах. Природа може створювати дисгармонію двома шляхами (шляхи, які відомі нам): ентропія системи та внесення в систему енергоінформаційних блоків. Але якщо є система дисгармонізації, то має бути і система гармонізації організму. Найімовірніше, такі системи існують і у природних умовах виконують свої функції, але людство так давно перестало жити в природних умовах, що природні механізми гармонізації вже перестали справлятися з дисгармонією. Тому дуже багато хто з нас живе в стані, коли рівень гармонії ледь перевищує 10%. Така людина вже давно перебуває в стані хронічного захворювання, причому хвороба не діагностується. Лікарям важко поставити діагноз, просто констатується факт наявності хвороби, у якої безліч розпливчастих симптомів, а третє стан або уповільнене захворювання стали нормою для населення багатьох країн світу.

Ознаки такого стану: постійна втома, сонливість, у той же час безсоння, м'язова слабкість, задишка, відсутність бажань і т. п.

Події осені 2009 року (епідемія грипу) показали, що навіть звичайний сезонний грип може привести людину до смерті. Найімовірніше, вмирають люди з дуже низьким рівнем гармонії. Вони просто не в змозі адаптуватися до швидкого протікання змін в організмі.

Уміння підвищувати рівень гармонії до норми і утримувати його в такому стані і є найважливішим завданням кожної людини. Навчитися цим прийомам досить просто.

При роботі оператора по гармонізації людини може зустрітися досить дивна ситуація, коли загальна гармонія організму висока, аж до 99%, а деякі органи або системи можуть мати досить низьку гармонією, менше 10%.

Виникає питання: в чому протиріччя? А протиріччя і немає. У стані спокою організм формує функціональні системи. Це практично об'єднання органів для виконання якої-небудь функції, потрібної в організмі в даний момент. Наприклад, дихання. Життєва ємність легень людини становить 2,5 - 4,5 літра, проте, велика частина людей в спокої використовує 0,3 - 0,5 літра. Інша частина легень не функціонує. Причому ці 300 мл обсягу розподілені по всьому об'єму легень. При збільшенні фізичного навантаження збільшується і об'єм легенів, який бере участь у диханні. Точно так само в систему дихання входить і кров з її транспортною функцією: чим більше навантаження, тим більше об'єм крові циркулює по вашому тілу. Таким чином, можна дійти до тканинного дихання, у якого теж є свій резерв і використовується лише незначна частина. Так от, коли ми оцінюємо гармонію організму, він працює на функціональних системах при самому мінімальному їх використанні. А ось при оцінці органу ми оцінюємо не тільки функціонує, але і резервну частину органу. Наприклад, легені для дихання в спокої використовують лише 300 мл об'єму. Нормальна життєва ємність легенів цієї людини повинна становити 3,5 л, однак у сформованих обставинах (перенесені хвороби, неправильний спосіб життя, запиленість і загазованість навколишнього повітря) знизили життєву ємність легень до 2 літрів, тобто цілих 1000 мл перестали виконувати свою основну функцію. У цій частині легень йдуть запальні або навіть дегенеративні процеси. Розвивається якесь захворювання. Тому, коли оцінюється загальна гармонія організму в цілому, то працююча частина легені повністю задовольняє запитам вашого тіла. А от якщо ви розглядаєте легені, як окремий орган, то відразу з'являється дисгармонія органу, наявність вогнищ запалення/дегенерації.

Всі ці міркування однаково справедливі для будь-якого іншого органу і системи і повністю пояснюють розбіжності в оцінці загальної гармонії організму і органу.

Але можна зробити і ще один цікавий висновок: фізкультура допомагає розв'язати цю суперечність на більш глибокому рівні.

При легкому фізичному навантаженні і одночасній гармонізації організму і фізіологічних систем буде відбуватися регенерація кожного органу системи так, щоб при заданому фізичному навантаженні кожна функціональна система 100% забезпечувала нормальне функціонування організму в цілому.

У практичних роботах (Валеометрія) у додатку є тест «КОНТРЕКС-2». Цей тест корисно виконати так, як описано в посібнику, але маючи на озброєнні тензор, ви можете за сумарною таблицею розрахувати денне та тижневе навантаження, а потім спробувати виконувати вправи для досягнення цього навантаження з одночасною гармонізацією всіх систем. Кажучи про одночасну гармонізацію я маю на увазі послідовну дію: гармонізація-навантаження-гармонізація.

Більш повно про функціональні системи можна прочитати в працях академіка Анохіна і академіка Судакова (учень Анохіна).

Існує багато різних способів підвищення гармонії (гармонізації) людини. Найбільш простий метод - медітація.

Виконують таку гармонізацію під звуки музики для релаксації, яку легко знайти в Інтернеті.

Для гармонізації слід залишитися на одинці в кімнаті, вмикнути музику, заплющити очі і полинути в приємний стан розслаблення. Більш детально в практикумі.

Ефективно працює метод афірмацій, спрямованих на гармонізацію стану людини. Перелік афірмацій ви теж зможете знайти у додатку до практикуму.

В решті решт, є метод з використанням відповідних приладів та інформаційних нозодів. Цей метод найбільш ефективний. Його ефективність підвищується у разі проведення гармонізації добре підготованим фахівцем. Навіть якщо ви самі виступаєте у ролі подібного фахівця, то і для вас така гармонізація буде більш ефективна ніж інші типи гармонізації. Але якщо у вас не має досвіду і відповідних приладів, то перші два види гармонізації можуть відіграти важливу роль у підтримці власного здоровя.

Вибір виконується лише в умовах, коли ви знаєте декілька видів оздоровчого впливу. Наприклад, відповідні фізичні вправи та порядок їх виконання, тривалість вправ; підбір відповідної дієти та режиму харчування; вибір соків та порядок їх застосування; застосування продуктів бджільництва; психологічні методи впливу тощо.

Для вибору відповідного впливу ви робити таблицю до якої вносите всі можливі впливи. За допомогою тензору оцінюєте рівень можливого впливу кожного методу на ваш організм. Обираєте найбільш впливовий метод. Більш детально це питання буде обговорюватись на практичних роботах.

У валеології мова не йде про лікування хворої людини. Валеологія займається питанням здоров'я здорової людини, тому під корекцією здоров'я розуміємо засоби запобігання хворобі, або її розвитку при хронічних станах. Часто таки засоби відносять до методів загортування, підвищення адаптаційної здатності організму, покращенню активності імунної системи тощо.

До методів корекції відносять не лише вживання здорової їжі, фізичні навантаження, психологічні вправи тощо. В нашому випадку ми пропонуємо в першу чергу користуватися методом інформаційного впливу на інформаційну компоненту організму людини. Саме цей спосіб дозволяє швидко відновити гармонію організму. На фоні відновленої гармонії можна застосовувати всі інші методи, кожного разу обирати найбільш придатний на данний час метод. В практичній валеології існує метод ранжування запропонованих методів. Ранжування означає відбір і подальше застосування найкращого методу. Ранжування дозволяє виявити методи, які зовсім не придатні для застосування для данної людини. Навіть можна оцінити шкоду, яку принесе цей метод. Наприклад, часто дієтологи рекомендують на сніданок істи геркулес. Але було з'ясовано, що вівсяна крупа включає багато вітамінів групи В, а ці вітаміни здатні визивати алергічні реакції у де яких людей, саме тому слід ретельно з'ясовувати на скільки геркулес підходить кожній людині.

Для вирішеннях питання відбору відповідного методу та оцінки його ефективності обран метод радіостезії.

Радіостезія - метод спрямований на сприйняття випромінювання тіла людини (у більш широкому розуміння для сприйняття випромінювання будь-якого об'єкта).

В даний час радіостезія розглядається, як езотеричний метод. Однак, до езотерики метод відносять дотримуючись певної традиції. Історично склалося так, що коріння радіостезії полягають в глибокий давнині. Перші наскальні малюнки, що зображують людину з лозою датуються 10 000-ю - 15 000-ми років до нашої ери. А що могла первісна людина? Ось і з'явилася відповідь: тільки займатися чимось глибоко ненауковим. Правда ніхто не спромігся розібратися з питанням, чому метод використовується на протязі тисяч років? Чому в руках фахівців метод дозволяє отримати відповіді в різних сферах життя? Чому, зрештою, вчені покликані розібратися з методом і розкрити його ненауковість, самі починають займатися цим методом?

Щоб пояснити сутність методу потрібно знати не тільки біологію людини, фізіологію, зокрема вчення академіка І.П. Павлова, знати особливості деяких хімічних процесів (реакція Пікарді); знати зв'язок старіючих гелів зі структурою і властивостями біологічних мембран і цитоплазми клітин; знати про здібності мозку людини відповідати на надзвичайно слабкі подразники; знати теорію Девіда Бома про голографічну будову Всесвіту; знати про можливості мозку формувати безопорную голограмму (А.Ануашвілі); розуміти, що мозок людини працює за принципом голограми (теорія Карла Прибрайма); розумітися на квантовій механіки і багато іншого. Як ви бачите для розуміння роботи, на перший погляд, примітивного пристрою тензора, необхідні знания з біології, хімії, фізики, психології та ін.

Тому всякий раз, коли я чую критику методу радіостезії, як ненаукового методу у мене виникає питання: а ви знайомі з усіма названими теоріями і законами природи, які лежать в основі роботи радіостезиста, або просто вірите в те, що цього не може бути, тому, що не може бути ніколи?

Втім, вірити чи не вірити можна в тій чи іншій релігії, в науці потрібні докази. Метод радіостезії пройшов випробування і наукову опробацію в сотні, якщо не тисячі досліджень. Найбільш повно метод радіостезії (біолокації описано в монографії Колтового М.О. (Колтовой Николай Алексеевич, Биолокация, Koltovoi.nethouse.ru.)

У різні епохи метод був доступний різним верствам населення. В середньовіччі - це був метод майстрових рудознавців, у більш стародавні часи - методом користувалися жерці і шамани.

На початку ХХ сторіччя метод потрапив у поле зору військових. У червоній армії в загонах ЧОН кожен командир взводу зобов'язаний був вміти шукати воду в пустельних районах за допомогою цього методу.

Пізніше методом зацікавилася розвідка. Кращий учень академіка В. М. Бехтєрєва професор Л.Л. Васильєв очолив секретну лабораторію, яка займалася вивченням проблем, теоретично пов'язаних з методом радіостезії. Отримані результати засекречували, а офіційні особи робили зусилля, щоб довести, що всі методи на основі психічних можливостей людини - лженаука.

У нашому конкретному випадку ми пропонуємо використовувати тільки одну складову частину псі явищ - радіостезію в якості основи валеологічної діагностики.

Але розвиток методу і його застосування не зупинилося на довоєнній Німеччині у Аненербе. В 1986 році була створена спеціальна військова частина №10003, в якій використали ряд феноменів природи, зокрема радіостезію для потреб розвідки.

У США радіостезію розпочали використовувати на початку 60-тих років ХХ сторіччя під час війни у В'єтнамі. В армії США була створена спеціальна група, яка займалася пошуками підземних лазів по яких пересувалися партизани. Пізніше метод розширили і була створена спеціальна група «Делфі», яка успішно виконувала поставлені перед нею завдання в галузі розвідки.

Не дивлячись на явні успіхи практичного використання методів парапсихології, в науці постійно велися дискусії з приводу ненауковості цих методів, зокрема, радіостезії.

До переваги метода радіостезії належить його простота в засвоєнні. Перший крок полягає в тому, щоби здалати себе і розпочати працювати із відповідним інструментом.

При практичному знайомстві з методом треба пам'ятати, що оволодіти методом може практично кожен бажаючий, оскільки в основі його реалізації лежить природний процес інформаційного обміну в природі, отже, для кожної людини він є природним, так само як зір, нюх чи слух.

В подальшому необхідно не тільки тренуватися, вдосконалювати свої можливості, а ще і поглиблювати теоретичну підготовку, яка дозволить підвищити власну чутливість до зовнішніх інформаційних потоків.

Для розуміння теорії цього процесу доведеться змінити свій світогляд: подивитися на матерію в більш широкому сенсі слова; змінити уявлення про взаємодію всього в нашому світі; зрозуміти тісний зв'язок між усіма матеріальними предметами на фундаментальному рівні.

Можливість перевірити в експерименті життєздатність методу радіостезії буде у кожного бажаючого у процесі вивчення цього курсу.

У більшості випадків застосування методу радіостезії отримають відповідь: «ТАК» або «НІ», тому він не заслуговує тієї критики, якій постійно піддається і на її підставі відкидається, як один з можливих методів обстеження людини.

Якщо ви хочете більш глибоко вникнути в теорію питання, то читайте підручник «Курс лекцій з теорії інформації природних систем». У цьому підручнику ви познайомитеся не тільки з самим явищем інформаційного обміну в природі, але і отримаєте доступ до великого списку наукової літератури, яка дозволила обґрунтувати кожне з положень, представлених у підручниках в тому числі і в підручнику з практичної валеології.

І так, метод радіостезії полягає в тому, що оператор виробляє у себе умовні рефлекси на відповідні інформаційні потоки. Умовні рефлекси будуються на безумовному рефлексі - треморі м'язів, а для візуалізації умовного рефлекса використовується інструмент - тензор. Тензор дозволяє краще бачити зміни рухів м'язів у відповідь на появу відповідного подразника.

Підходи в роботі радіостезіста.

Аматорський підхід.

Просте володіння тензором (рамкою, маятником), виконання простих операцій необхідних для аналізу і корекції власного здоров'я та здоров'я близьких.

Професійний підхід.

Передбачає володіння тензором або іншим інструментом візуалізації реакцій мозку; організацію досліджень багатьох процесів, включаючи прогнозування майбутнього; аналіз особистості; визначення можливостей розвитку дітей та багато іншого.

Професіонал повинен оволодіти приладовим методом корекції інформаційних композицій, як організму людини і тварин, так і впливати на інші види інформаційного обміну в природі, наприклад, обробляти насіння рослин з метою прискорення їх проростання, або керувати ростом бактерій, використовуючи інформаційні технології.

Професійний рівень передбачає постійний розвиток оператора, знання теорії, що пояснює механізми інформаційного обміну і методи його корекції, знання психології, а також знайомство з валеологією.

Професійне оволодіння методом передбачає відвідування семінарів, вебінарів, конференцій, читання спеціальної літератури, обговорення роботи з колегами і багато іншого.

Рівень власної роботи можете визначити самі, але початок у любителя і професіонала однаковий - оволодіння радіостезією з використанням різних інструментів візуалізації, зокрема тензора.

Інструменти радіостезії.

В якості інструментів для роботи в області радіостезії використовують маятник, тензор, рамки, кульки і т. п.

Всі ці інструменти добре представлені в книгах А. Штангла «Маятник, рамка, сенсор» і «Таємниці маятника». Проте вже пройшло досить багато часу з їх виходу в друк і багато хто з вас просто не зможуть її знайти і прочитати, тому у вас буде можливість коротко познайомитися з інструментами в запропонованому курсі. Дещо вам буде дано з названих книг, а дещо я наведу із власної практики.

Наш основний інструмент - власний мозок; допоміжний інструмент - тензор. І так, почнемо з тензора.

Робочий інструмент тензор.

Тензор складається з ручки, струни і головки. Особливість ручки полягає в тому, що в ній є наскрізний канал, який дозволяє пропускати через ручку струну і закріплювати її при заданій довжині. Довжина струни визначає чутливість тензора. Найбільш зручно працювати при максимальній чутливості тензора.

Чому тензор називається тензором?

Бо у використанні тензора мозком лежить тензорна математика, яка трохи відрізняється від скалярної та векторної математики. Для тих, хто буде зацікавлений особистостями роботи мозку рекомендуємо глибше познайомитись із тензорною математикою та роботами Бартеля Йорга.

А для інших єдине, що потрібно знати, це те, що під час роботи мозок постійно перемикається між скалярами (цифрами) і векторами.

Тензорна математика може використовуватися як для вирішення тривимірних, так і багатовимірних задач.

На її основі Боргхард Хайм почав розвивати матричну математику. Він запропонував використовувати 12 вимірювань для вирішення завдань, які потім лягли в основу роботи з тензором. Однак, на практиці оператор підсвідомо використовує тільки 6 вимірів: довжина, висота, ширина, час + можливості + реалізація.

Чому необхідно використовувати багатомірність простору в роботі оператора?