Фізіологічні основи валеології

Практично всі процеси, життя, все навколо є складовою єдиного цілого Всесвіту. Це означає, що будь-які зміни в будь-якій точці Всесвіту небайдужі для всіх її складових. Практично всі складові Всесвіту реагують на все. Для людини найбільш реактивним є його мозок. Тому він постійно перебуває в стані сприйняття всіх Вселенських процесів, що йдуть в різних режимах часу, а для такого сприйняття потрібні лабільні процеси, що реалізуються на одній структурі - мозку. Мозок в стані сприймати як дуже повільні процеси, так і вкрай високочастотні сигнали Всесвіту. Але для цього він повинен бути схожий з аналоговим, цифровим і квантовим комп'ютерами. Повинен «вміти» існувати в багатовимірному просторі і його робота повинна описуватися законами векторної, скалярної і тензорної математики.

Оператор повинен розуміти всю глибину процесу роботи мозку і дивитися на тензор, як на інструмент, що дозволяє йому проникнути в глибини Всесвіту на різні її рівні існування.

У цьому цілому процеси можуть йти з різною швидкістю, тобто в різних режимах часу.

Процеси про які було згадано дуже цікаві, але ті хто бажають вникнути глибше в ці самі процеси повинні розуміти, що на данному етапі єдиний інструмент, якій дозволить дійсно проникнути у таки глибини познання - це ваш мозок. Виходячи з цього слід зробити висновок: мозок треба берегти. Збереження мозку, як надзвичайного інструменту пізнання пов'язане з постійною його охороною від різного роду токсинів, від перегрузок психологічного характеру, перевтом тощо. Охорона мозку - це тема окремої лекції і лише для тих, хто дійсно вважає, що його мозок унікальний інструмент.

Вчені досі сперечаються про існування якоїсь природної інформації, яку не сприймають наші органи відчуття. Але існують досліди, які повторені у багатьох лабораторіях світу, і ці досліди доводять, що навіть на рівні клітин є інформаційні потоки, які викликають певні змінив поведінці живих організмів.

Я можу тих, хто бажає глибше познайомитись із питанням, спрямувати до роботи Гурвіча (Гурвич, Александр Гаврилович (Проф). Теория биологического поля. -- М.: Советская наука, 1944.) або до полегшеного варіанту статті про роботу Гурвіча (А. Г. Гурвич: подлинная история биологического поля // О. Г. Гавриш, Химия и жизнь -- XXI век, №5 2003).

Для біотехнологів обов'язковою є робота Казначеєва В.П. та Міхайлова Л.П. (Казначеев В.П., Михайлова Л.П. Сверхслабые излучения в межклеточных взаимодействиях. Новосибирск. Наука. 1981. - 145 с.). В цій монографії наведені результати дослідження інформаційного впливу хворої бактеріальної культури на здорову культуру. Обмін інформацією проходив кріз шкляні кришечки чашек Петрі.

Є досліди член-корра медичної академії наук СРСР Л.Л. Васил'єва, є досліди В.Л. Дурова за участю академіка Бехтірева, є досліди Н.П. Бехтіревої, в яких вона описувала реакцію мозку людини при баченні об'єктів без використання очей тощо.

Дещо з літератури я вже згадував, а можу ще додати, що кожен із слухачів буде виконувати роботу, яка доводить, що ви подумки можете викликати м'язову реакцію у вашого партнера.

Все це свідчить про те, що людина здатна сприймати інформацію із зовні. Академік І. Смірнов вважав, що сприйняття інформації відбувається підсвідомістю людини і вона не усвідомлює цього. Але, якщо ми чогось не усвідомлюємо, то як це можна аналізувати? З'ясувалося що можливо.

На неусвідомлюваний будь який сигнал можна виробити умовний рефлекс. У людини умовні рефлекси виробляються надзвичайно швидко, навіть на подразник, який замінено словом (друга сигнальна система замість першої сигнальної системи). Це означає, що можу виробити умовний рефлекс у людини на дзвінок не лише, коли він дзвонить, а навіть просто сказавши йому, що дзвінок буде випереджувати основний сигнал.

Все вище згадане дозволяє пояснити, як само ми сприймаємо інформаційний потік, як на нього формується умовна відповідь. Тобто у напрацюванні рефлекторної відповіді при роботі з тензором не має жодного явища, яке не можливо пояснити.

В будь-якому виді діяльності люди виявляють різну здатність до даного виду діяльності. Так, ми добре знаємо музично обдарованих людей, людей, які володіють прекрасним голосом і здатністю до співу, є математично обдаровані люди, прекрасні художники і тощо.

Також свою обдарованість можуть проявити люди і в сфері радіостезії. Простий аналіз розподілу людей за рівнем здібності (обдарованість) навчатися радіостезії наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

ЗДАТНІСТЬ ДО РОБОТИ МЕТОДОМ РАДІОСТЕЗІЇ	% ВІД ЗАГАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ ТИХ ХТО НАВЧАЄТЬСЯ
Надзвичайно висока	4
Висока	20
Середня	40
Низька	30
Повна відсутність	6

З наведеної таблиці випливає, що найбільша кількість людей володіє середньою і низькою здатністю до радіостезії.

Такий розподіл в принципі характерен не тільки для прояву тих чи інших здібностей, а й для прояву багатьох фізіологічних властивостей. Так, наприклад, у свій час Л.А. Горчаковою були проведені дослідження з виявлення рівня стійкості до гіпоксії у тварин. Дослідження показали, що всі випробувані тварини, а їх було кілька сот, розділилися на три групи низко стійких до гіпоксії, середнє стійких до гіпоксії і високо стійких до гіпоксії тварин. Причому дві крайні групи були нечисельними, порівняно з середньою групою. Подальші дослідження показали, що при адаптації до гіпоксії найбільш стійкі тварини до цього фактору, практично не змінювали своєї стійкості, а середньо і низко стійки підвищували стійкість до гіпоксії.

За аналогією з наведеними дослідженнями, ми вивчили можливість підвищення здібності до роботи методом радіостезії після тренування. Результати наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Зміна здатності до роботи методом радіостезії при тренуванні оператора

ВИХІДНИЙ СТАН	НАДЗВИЧАЙНО ВИСОКА	ВИСОКА	СЕРЕДНЯ	НИЗЬКА	ВІДСУТНЯ
НАДЗВИЧАЙНО ВИСОКА	-	-	-	-	-
ВИСОКА	44	56	-	-	-
СЕРЕДНЯ	38	43	19	-	-
НИЗЬКА	25	35	38	2	-
ВІДСУТНЯ	3	40	55	2	-

З наведеної таблиці випливає, що здатність до праці методом радіостезії тренується. В результаті тренування здатність до роботи цим методом підвищується.

Причому при вихідному рівні «понад висока здатність» змін немає.

При рівні «висока здатність» у 44% учнів рівень здібностей підвищується до «понад високі здібності».

Найбільш високий рівень підвищення здібностей відзначений для категорії осіб «середні здібності» сумарно у 81% учнів здатності підвищуються; у 38% підвищуються до рівня «понад високи здібності»; і у 43% до рівня «високі здібності».

При низькому рівні здібностей практично у 98% учнів здатності до роботи методом підвищуються: 25% учнів зможуть досягти рівня «понад високи здібності», 35% - «високі здібності» і 38% - «середні здібності».

Не є винятком і група з повною відсутністю здібностей. Для цієї групи характерно збільшувати свої здібності до роботи з методом. У 3% є шанс розвинути в собі здібності до рівня «понад високи здібності», у 40% до рівня - «високі здібності» і 55% до рівня «середні здібності».

Середні і низькі здібності дають можливість працювати на рівні любителя, користуючись методом чисто в розважальних цілях. Рівні «понад високи здатності» і «високи здатністі» дають можливість працювати на професійному рівні. Причому бажано вибрати ту сферу діяльності, в якій ваші здібності будуть проявлятися максимально.Використання «комплексу спектрально динамічного» в практичній валеології

Для вирішення питань корекції здоров'я людини важливо швидко визначати стан організму людини. Одним з приладів швидкої діагностики - використання «Комплексу спектрально динамічного».

Принцип роботи КСД полягає в тому, що в пам'яті комп'ютера закладено велику кількість різних інформаційних нозодів. Нозоди записували при використанні окремих тканин у різних станах, як здорових, так і з різними видами патології, або простих відхилень від норми.

В КСД закладені нозоди (нозод - носій інформації; може бути в електронному вигляді), які характеризують бактерії, віруси, одноклітинних паразитів, гельмінтів та грибки. Крім того, є нозоди, які несуть інформацію про клітини, тканини, органи та системи людини, як в нормі так і в патології.

Завдяки сучасній техніці дослідник може записати сумарну спектрально динамічну характеристику досліджуваної людини і порівняти її із інформаційними нозодами в пам'яті комп'ютера. Комп'ютер видає результати співпадіння спектрів в запису із спектрами в своєї пам'яті. Співпадіння може бути від 0 до 100%.

Більш детальний опис роботи приладу наведено нижче.

Організм людини є складною біоенергетичною системою. Ще з 60-х років ХХ сторіччя починаються активні дослідження електромагнітних властивостей живих організмів та впливу на них електромагнітних полів. Показано, що всім живим організмам притаманні певні електромагнітні поля, що несуть інформацію про склад об'єкту а також його стан. Кожен атом, а також кожна структура більш високого рівня (від окремої молекули до організму в цілому) генерує навколо себе польову динамічну систему з характерним спектром частот коливань і характерною динамікою.

Кожен атом є системою, що складається з заряджених частинок, а од же має певний магнітний момент. Магнітний момент - це основна фізична величина, що характеризує магнітні властивості речовини. Кожен елемент в атомі має відповідний його руху орбітальний момент. Цей рух по орбіті можна розглядати як круговий струм. В результаті цього виникає магнітний момент атома. Окрім цього у електрону є і власний момент - спін. Сума орбітальних і спінових моментів частинок, що складають атом, визначає магнітний момент частинки. Ці моменти є векторними величинами, а отже мають як значення, так і напрямок. Також ядра можуть мати електричний квадрупольний момент. Це міра відхилення розподілу електричного заряду від сферичної симетрії. Електромагнітні моменти для кожного атома (молекули) стабільні. На стабільності електромагнітних моментів атомів і молекул ґрунтується один з найточніших методів аналізу речовин - спектроскопія ядерного магнітного резонансу.

Кожна клітина і кожен орган має свій специфічний набір молекул, а од же і спектр електромагнітних коливань. Для здорових клітин, тканин і органів характеристики цих коливань (частота, довжина хвилі) відносно сталі. При виникненні різних патологій електромагнітні коливання органів і систем можуть значно змінюватись.

Завдяки вивченню електромагнітних властивостей організму, а також завдяки ряду розробок у галузі радіотехніки, математики та програмування стало можлива розробка спектрально-динамічної діагностики. Військові розробки у галузі пасивної радіолокації (метод проведення картографування місцевостей та локації «літаків невидимок») дозволили розробити метод знімання інформації з урахуванням фазових станів електромагнітного поля об'єкту. В якості об'єкту можуть виступати різні динамічні структури - від ядер, атомів і молекул до клітин, систем органів і організму в цілому.

Суть методу діагностики за аналізом спектрально-динамічних характеристик об'єкту пролягає в скануванні за зарядовою компонентою електромагнітних коливань біополя організму. Сканування динаміки поля забезпечується реєстрацією 3 700 000 фазових площин поля. Далі ця інформація перетворюється в сигнал, що має вигляд тривимірної фігури (рис. 1). Ключовим моментом динамічного сканування є реєстрація напрямку та швидкості обертання фазових площин поля.

Рис. 1. Фазові площини магнітного поля об'єкту

Однією з основних проблем розвитку діагностики, було розпізнавання і розділення сигналів від понад 1014 клітин організму людини. Цю проблему було вирішено шляхом перетворення аналогово сигналу (тобто електромагнітних сигналів від організму) у цифровий (числовий код, що може аналізуватись комп'ютером). Для аналізу отриманого сигналу використовується спектральній аналіз - область прикладної математики, що присвячена виділенню з об'єкту, що спостерігається, періодичних компонент, тобто складових, що правильно змінюються з часом. Завдяки цим математичним алгоритмам вдалося виявити патологічні (з правим обертанням) та нормальні (з лівим обертанням) поля. А також поля, що відповідають гострому протіканню процесу (з швидким обертанням) та хронічним (з повільним обертанням). Створене програмне забезпечення дозволяє виявляти у спектрі досліджуваного організму структури відповідних еталонних маркерів з бази даних. Існуючі на даний момент алгоритми дозволяють оцінювати не лише гостроту і давність протікання патологічних процесів в організмі, а й компліментарність для організму лікарських засобів.

Спектрально-динамічний аналіз можна використовувати в наукових дослідженнях широкого кола біологічних і медичних проблем. За допомогою цього методу можливе вивчення різних фізіологічних процесів на молекулярному, метаболічному, клітинному, тканинному, органно-системному та інших рівнях. У відповідності до конкретного спектрально-динамічного маркеру з загальної польової структури досліджуваної системи можна відокремити підструктуру, що відповідає даному спектрально-динамічному маркеру.

На базі вище згаданої теоретичних міркувань під керівництвом київського інженера Оржельського І.В. було розроблено прилад «Комплекс медичний експертний». Великий вклад у розробку приладу та математичне забезпечення аналізу спектру сигналів від організму людини вніс доктор математичних наук, заслужений діяч науки і техніки І.М. Федоткін (НТУУ «КПІ») та інші.

В подальшому прилад був трохи змінений і на його базі з'явився новий варіант «Комплекс спектрально динамічний» (КСД). Над цією версією працював доктор медичних наук О.В. Дяченко із співробітниками.

КСД більш простий у трактовці отриманих результатів і його краще використовувати при дослідженні стану людини.

За своїми показниками прилад КСД задовольнив вимоги державних комісій дозволяють використовувати відповідні прилади на практиці.

Апарат спектрально-динамічний КСД для реєстрації електромагнітних частотних характеристик шкіри людини ТУ 33.1-1721105439-001:2009. (Свідоцтво про державну реєстрацію № 9270/2010. Згідно з законом МОЗ України від 10 лютого 2010 р. № 95). Використовується для резонансної діагностики й терапії за методикою, призначеною для проведення комплексної медичної діагностики й резонансної терапії патологічних процесів в організмі пацієнта (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 5992 від 24.07.2002 р.).

Наведений опис приладу КСД не вичерпує можливості проводити експрес-діагностику сучасними методами, є ще багато різноманітних приладів, але наведений приклад стосується української розробки, яка має всі дозволи на її використання на різних рівнях.

Більш простий та дешевший спосіб оцінки стану людини є метод Фолля. Для здійснення цього методу існує безліч приладів від різних фірм, але сам метод має застереження для застосування. Принцип методу полягає у вимірюванні опору в біологічно активних точках людини вздовж меридіанів. Я не буду обговорювати заперечення критиків методу і доводити те, що відомо на протязі тисячоліть, а скажу лише одне. У стародавній медицині ці точки збуджували за рахунок введення голок із срібла, або золота. Виникала обмежена дія різниці потенціалів на точку і канал. В сучасних приладах використовується постійний струм, який впливає не лише на саму біологічно активну точку, а через канал діє на відповідний орган, а це викликає якусь не контрольовану відповідь. Якщо мова йде про діагностику, а не про вплив на орган, то завдання не може бути виконано повністю і чітко. Тому я і раджу використовувати прилади типу КСД.

С кінця ХХ сторіччя в нашій країні набув популярності метод Фолля. Свого часу Фолль працював в німецьких концентраційних таборах на полонених. Саме цей факт не давав можливість використовувати цей метод в СРСР. Згодом люди зрозуміли, що отримані дані необхідно використовувати при найми для того, аби пам'ятати людей які загинули в ім'я вдячності загиблим.

Основні характеристики методу: Метод дозволяє вимірювати опір біологічно активних точок вздовж каналів.

Сучасні дослідження показали, що метод досить інформативний і дає не погані результати. Його можна розглядати, як експрес-метод для аналізу стану людей. Недоліком методу є необхідність постійних тренувань для виконавця методу. Більш важливим недоліком є те, що при дослідженні людини в БАТ подається хоч і не велика, але напруга. Виходячи з того, що опір цих точок значно менший, ніж оточуючі ділянки шкіри, струм збуджує безпосередньо обрану точку і через неї впливає на той чи інший орган. Виходячи з того, що цей процес не запланований, тяжко оцінити наслідки такої діагностики.

І так, повернемося до розгляду методу Фолля.

Сам метод пройшов безліч перевірок не тільки в наукових, але і в медичних установах. Цікаво, що мету навчали і в в/ч 10003, фахівці якої досить серйозно займалися питаннями, які у багатьох фахівців не викликають сумніву.

Може електропровідність біологічно активних точок давати інформацію про стан окремих органів і систем організму людини. Судячи за результатами роботи багатьох лікарів - можуть.

Будь-яка теорія потребує практичної перевірки. Якщо практики отримують результати, а теоретики їх заперечують, гріш ціна таким теоретикам. «Перед фактом знімаю капелюха» так казав академік В. П. Павлов, але він був справжнім ученим, а це значить, він був чесний при обговоренні як своїх, так і чужих результатів.

Найбільш доступний за простотою використання та вартістю обладнання є принцип радіостезії. Після набуття відповідного досвіду у валеолога залишається єдине завдання - правильно формулювати запитання щодо стану досліджуваної людини.

Але трудно формулювати питання щодо стану органа, системи, тканини, або навіть і окремих клітин. Як його поставити. Може так: чи хвора у людини печінка? Або серце тощо.

Ні, так не вірно!

Тому для оцінки стану в практичній валеології використовується поняття гармонії та гармонізації.

За допомогою методу радіостезії просто і надійно можна визначити гармонію, як організму в цілому, так і окремих його органів.

Радіостезія - простий, доступний, зрозумілий метод роботи і я раджу оволодіти цім методом і постійно вести відповідні тренування.

В Україні фірмою «Медбіотех» на базі програмного забезпечення для КСД розроблено новий апарат під умовною назвою «долоня». Це дистанційний апарат типу КСД. У нього є центральний сервер у Дніпропетровську. Користувач купляє лише приставку у вигляді долоні, виконаної в металі та програмне забезпечення для домашнього комп'ютеру, яке дозволить зв'язуватись із сервером. Людина сідає в крісло, кладе власну долоню на металеву долоню та вмикає роботу програми. За короткий час сервер за допомогою вашого комп'ютера знімає спектрально-динамічну характеристику людини. Центральна програма обраховує ваш спектр, обирає найбільш важливі ділянки, які потребують в корекції та подає через пристрій на тіло людини відповідні сигнали. Комп'ютер обирає не лише спектри впливу, але і час роботи з пацієнтом. Після завершення програми ваш комп'ютер повідомить вас про завершення сеансу.

В останні 10-15 років набули широкої популярності методи на основі резонансу. Розробив цей принцип і зробив перші прилади на базі його реалізації Р.Р. Райфа. Дійсно Р.Р. Райф (див. Биорезонансные частоти Райфа. Зведена таблиця) визначив великий спектр частот, як для внутрішніх органів людини, так і для різних паразитів. Причому на практиці було показано, що резонанс цілком реальне явище у живому світі. При бажанні можна знайти в ютубі відео про вплив зовнішнього електромагнітного поля на розвиток резонансу у одноклітинних організмів. Я бачив це відео і тепер не знаю, як можна стверджувати, що резонансу немає.

Принцип методу.

Кожна клітина має мембранний комплекс. Кожна мембрана має свої біофізичні характеристики. Знаючи де які положення фізики не тяжко розрахувати характеристики зовнішнього змінного електромагнітного поля, яке здатне викликати явище резонансу. При виникнені цього явища амплітуда коливань відповідної мембрани підвищується. Підвищення амплітуди коливань веде до руйнування відповідної клітини.

Метод дозволяє розкохувати час впливу відповідної частоти. При недостатньої тривалості впливу, клітина може залишитися цілою, але вона «відчула» загибелі. Згідно закону Арндта клітини, які відчули загрозу загибелі починають перебудову власної структури: клітина викидає різні шлаки, відбудовує (оновлює) деякі власні структури. На рівні тканин може відбуватися заміна старих клітин на нові молоді клітини. Таким чином відбувається оновлення тканини, органу, організму.

Відносно до паразитів, час впливу резонансної частоти обирається таким, який веде до руйнування клітин паразитів. На відео можна побачити як підвищується амплітуда коливань мембрани відповідної клітини і дуже швидко (3-5 хвилин) відбувається розрив мембрани і спостерігається витік цитоплазми.

А чи веде резонанс до оздоровлення?

Є свідчення про знищення паразитів, то найімовірніше, вже цей факт може говорити про позитивний вплив зовнішніх електромагнітних полів, що викликають резонанс на здоров'я людини. Більш детально ці питання розглядаються у монографії «Вібраційна медицина» Річарда Гербера.

Ще більш докладно механізми дії різних полів, частот і т. п. розглядаються в монографії доктора технічних наук, генерал-майора Ф. Р. Ханцеверов «Еніологія» 1-3 том.

Але вже сьогодні слід говорити не тільки про резонансну терапію, але і про інформаційну терапії. Причому носії інформації можна розглядати починаючи від фундаментальних основ матерії, елементарні частки, молекули, клітини, тканини, органи, організм і далі. На кожному рівні перенесення інформації здійснюється різними носіями, зокрема і електромагнітними випромінюваннями різних частотних діапазонів. Головне, що вже отримано достатньо великий обсяг позитивних результатів при лікуванні різних захворювань.

Про інформаційну медицині можна почитати в монографії Ст. Е. Ілларіонова «Науково-практичні основи інформаційної медицини».

Можна продовжити огляд, тим більше, що в даний час опубліковано сотні монографій, тисячі статей, які присвячені нетрадиційних підходів до вирішення питань діагностики та лікування багатьох захворювань. Причому частина робіт настільки суперечать сьогоднішнім уявленням про методи лікування, наприклад, книга «Світ без раку - історія вітаміну В17». Джона Едварда Гріффіна є гарною ілюстрацією до цього положення.

Так, ця книга не містить інформації про резонансну терапію, але вона є ілюстрацією появи нових методів оздоровлення.

З'явилося нове слово «оздоровлення». Напевно, частіше слід говорити не про лікування, а про оздоровлення, де цілком можуть використовуватися методи, які не визнає офіційна медицина.

Є і цікаві висловлювання досить відомих лікарів, наприклад, Н. Амосов казав: «Наші лікарі не довіряють природі, вони націлені на ліки і спокій. Бійтеся і остерігайтеся потрапити до них в полон! Знайдуть хвороби і переконають!».

А про те на скільки «перевірені методи» медицини «надійні» можна прочитати у монографії Луї Броуера «Фармацевтична і продовольча мафія».

Так, що критика повинна бути конструктивною, повинна вести до розвитку нових надійних підходів у лікуванні людей. Ось тоді наука стане більш авторитетною серед населення.

На сьогодні розроблена досить велика лінійка таких приладів. Розробляють таки прилади в різних країнах світу. В Україні фірма «Медбіотех» розробила досить цікавий прилад, який можна розглядати, як удосконалення німецького приладу Бартеля Йорга.

Робота прилада полягає в тому, що він здатний переносити інформацію, яка записана на водних нозодах, на пацієнта. В основі закладено електромагнітний генератор, який формує носій для інформації, але багаторічний досвід показав:

1. Інформація може передаватися контактним способом і тоді використання електромагнітного носія залишається безспірним;

2. Інформація може передаватися на пацієнтів на великій відстані, яка значно перевищують можливості слабкого електромагнітного поля досягати мети без затухань; це наштовхує на висновок, що існує не електромагнітне випромінення, яке відрізняється по своїм можливостям від знайомого нам електромагнітного випромінення;

3. При роботі з інформаційною складовою просліджується вплив психологічного впливу оператора на роботу фізичних приладів. Це відповідає уявленню Нільса Бора про місця свідомості у майбутній фізиці. Після висновків Н. Бора, з'явилося багато робіт сучасних фізиків, які підтверджують цій висновок, наприклад, роботи А.Є. Акімова та Г.І. Шипова.

4. Більш детально про метод інформаційної терапії можна прочитати у підручнику В.Ю. Горчакова «Курс лекцій: Вступ до теорії інформації природних систем».

3. Інформація та інформаційні системи

В практичній валеології часто використовують метод радіостезії. Цей метод основан на принципах інформаційного обміну в природі. Тобто на практиці використовується те, що існує в природі не залежно від людини, її бажань, вмінь та навиків. Інформаційний обмін існує незалежно і є суттю прояву властивостей матерії.

Для того щоби розібратися із цим питанням необхідно знати сучасне уявлення про матерію, властивості природної інформації та інформаційний обмін.

Про будову матерії вчені сперечаються надзвичайно давно, але всі визначення матерії, які досі були запропоновані, аж ніяк не можуть дати пояснення багатьом феноменам з якими людство стикається на протязі всієї своєї історії. Не можливість дати наукове пояснення цим явищам прохзводить до того, що одні вважають, що існують деякі чудеса, або нечиста сила, а інші відмовляються розглядати ці явища, посилаючись на те, що вони не наукові і належать до містики, або езотеріка.

Для того щоби вийти з положення і відмовитись від неможливості пояснити щось з позицій матеріалізму требо було просто об'єднати всі ці явища, знайти можливий варіант їх пояснення не зважаючи на те, чи існує відповідна теорія, чи не існує. Якщо такої теорії не має, то слід зформулювати відповідну гіпотезу.

Виходячи з такого підходу, ми сформулювали власну гіпотезу щодо будови матерії. Ця гіпотеза у графічному варіанті показана на малюнку (схема будови матерії)



Рис. 2

де:

m - речовина (маса);

E - енергія;

I - інформація.

V - об'єм, в якому існує матерія (будь яка матеріальна система);

t - час.

На наведеній схемі інформація (1) розглядається як складова частина матерії, яка існує у часі і просторі. Інформація структурує матерію. Таке розуміння інформації дозволяє пояснити, як само інформація впливає на будову матерії.

Виходячи з цієї схеми ми вважаємо, що матерія це триєдина субстанція, яка складається з енергії та речовини, які на фундаментальному рівні постійно переходять одне в одне під контролем інформації. І вся ця структура існує у часі і просторі.

Більш детально познайомитись із цією гіпотезою ви можете у книзі В.Ю. Горчакова «Курс лекцій: Вступ до теорії інформації природних систем. К. 2012».

Виходячи із нашого уявлення про матерію та робіт Кестлера щодо синтезу інформації у природі, можна сказати, що саме можливість спілкування з інформацією та можливість впливати на будову інформаційних композицій і дозволяє запропонувати використовувати один з методів інформаційної медицини (радіостезію) у практичній валеології.

Сучасна людина часто застосовує де які слова не дужи замислюючись над їх значенням. Одним з таких слів є слово «інформація». Як зясувалося - це поліморфний термін, який має велику кількість значень. Так, всі ці значення близькі до терміну відомості,(повідомлення), але при їх використанні люди можуть вкладати різний зміст в ці слова. Наприклад, «засоби масової інформації», і ви відразу згадуєте про телебачення, радіо, газети. «секретна інформація», і ви згадуєти про щось таємне накшалд шпигунам тощо.

Так само в науці теж є декілька значень терміну «інформація». Ми використовуємо цей термін для визначення однієї із складових матерії (В.Ю. Горчаков. «Курс лекцій по теории информации природных систем»). Але в науці існує і іншій підхід.

Найбільш ємним та точним визначенням інформації, на наш погляд, є визначення, запропоноване К. Шенноном: «Інформація це те, що ліквідує невизначеність при досягнення мети». Це визначення К. Шеннон дав на початку ХХ століття, працюючи на телеграфну компанію, тому він і ввів в нього «досягнення мети». (Шеннон К. Роботи з теорії інформації і кібернетики. - М.: Изд-во іноземної літератури, 1963. - 830 с.)

Пізніше фізики вирішили відмовитися від останніх двох слів. Але це неправильно, так як Шеннон був абсолютно прав відносно технічних пристроїв, які виконуються для досягнення мети, а ось природні явища можуть досягати стійких станів, або бути динамічними системами. Так що останні два слова дуже важливі вони відокремлюють технічні пристрої від природних систем, причому можуть характеризувати саму систему.

Залежно від сфери діяльності людини термін «інформація» набуває свої специфічні значення. Сьогодні вже прийнято говорити про полиморфности терміна «інформація».

У багатьох випадках найправильніше було б зменшити навантаження на термін «інформація» і частіше користуватися терміном «відомості».

Є й інше визначення терміна «інформація»: Інформація - це імпульс або сигнал потужністю менше теплового руху молекул, який в змозі викликати суттєві зміни в системі. З енергетичних відносин можна порівняти із зусиллям натискання кнопки, який викличе ядерний вибух, тобто енергії не порівнянні. Це визначення відноситься скоріше до технічних систем.

Цілком можливо і інші визначення «інформації». У своїй роботі під терміном «інформація» ми маємо на увазі щось більше, а саме: Інформація - фундаментальна компонента матерії. Виникає в момент виникнення матерії. Служить основою структурування матерії. Будь елементарна частинка, яка несе будь-яку кількість енергії (може бути навіть без маси) має інформаційну компоненту. Наприклад, електрон в спокої, маси немає, але є інформація, хоча й енергія практично дорівнює нулю.

Якщо повернутися до визначення матерії, даному нами раніше глави, то стане очевидним, що інформація, енергія, маса речовини, час і простір пов'язані в єдине ціле. Причому дане визначення справедливо не тільки для матерії на елементарному рівні, а так само і для будь-якої іншої матеріальної системи.

А.М. Хазен вважає, що: «У природі «порядок» виникає з «безладу» у формі екстремуму описує систему ентропії (дії, інформації). Інформація в природі (однорідно з теорією зв'язку) визначена як усунутий невизначеність. У природі усуває невизначеність станів елементів, що утворюють її об'єкт (микростанів), сам факт його макроскопічного існування. Тому об'єкти природи виникають і існують на основі інформації про них як їх первинної сутності».

У теорії інформації існує, починаючи з середини ХХ століття поняття синтезу інформації (Кастлер Г. «Возникновение биологической организации. 1967). Синтезуючись, інформація приймає все більш складну будову. Розвивається ієрархія інформації, яка дозволяє ускладнюватися (розвиватися) будь-якій матеріальній структурі.

Перш за все, буде не зайвим повторитися: інформація - це фундаментальний компонент матерії. Інформація притаманна будь-якій матеріальній системі і ступінь складності інформації визначається ступенем складності структури, складовим компонентом якої вона є; природна інформація, як і матерія незнищенна.

В своєму визначенні життя академік В.О. Енгельгард, ще у 1972 році звернув увагу на те, що в природі постійно йде обмін речовиною, енергією та інформацією.

Можливо, навіть на той час це не було відкровінням, тому що вже в стародавній китайській (східній) медицині було прийнято розглядати чакри, як пристрої на тілі люди, які забезпечували енерго-інформаційний обмін людини із Всесвітом.

Поряд з корисною інформацією існує інформаційний шум. Інформаційний шум - сигнал або стимул, який не викликає значущою відповідної реакції у відповідній системі. Для однієї системи даний сигнал може бути значущим (інформація), для іншого - інформаційним шумом. Сигнал, який є інформаційним шумом для всіх доступних для огляду систем, називається істинним інформаційним шумом.

Носій природної інформації - матеріальна структура, що передає останню у вигляді стимулу або подразника в навколишнє середовище і на існуючі в ній об'єкти.

Сигнал, як ключ до замка, може складатися з безлічі дрібних сигналів. Об'єкт, що сприймає інформацію, має якийсь «рецептор» інформації. Це повністю відповідає загально фізіологічним уявленням про аналіз вступників сигналів в систему. Звідси може бути побудована ієрархія інформації відповідно до рівня системи, на яку ця інформація впливає.

Стимули можуть бути катастрофічними та інформаційними. Катастрофічні стимули можуть погубити систему як таку. До інформаційних відносяться стимули (сигнали), які здійснюють комунікативний вплив, забезпечуючи тим самим обмін інформацією.

Розробка і застосування засобів і методів для передачі інформації називається інформаційними технологіями.

Окремим спеціальним напрямком інформаційних технологій виступає втручання в інформаційний обмін людини. Таке втручання може носити характер корекції інформаційної композиції людини, яка зводиться до введення недостатньої інформації, або згортанню енергоінформаційних блоків (надлишкової інформації).

В інформаційній терапії існують методи оцінки стану інформаційної композиції людини, ступінь її гармонійності і на цій підставі можна виділити системи, органи, тканини, або окремі фізіологічні та біохімічні процеси, які мають ознаки відхилення від норми.

У Інформотерапії людина розглядається як джерело безлічі інформаційних сигналів, які аналізуються лікарем і на їх підставі лікар оцінює стан хворого.

По-перше, це стан фізичних систем організму. Наприклад, рівень температури тіла, рН рідин організму і т.п. Проте кожен з цих показників окремо дуже грубо (поверхнево) характеризує систему в цілому.

По-друге, існує інформація у вигляді образів. Наприклад, колір шкіри, очей, сухість шкіри і т.п.

По-третє, існує ще й хімічна інформація.

Весь спектр інформаційних випромінювань види інформації існують в галузі фізичних тіл або процесів, які протікають в тривимірному (4х вимірному з урахуванням фактору часу) просторі.

До цього ж типу інформаційних сигналів можна віднести випромінювання тіла людини в електромагнітному діапазоні різних частот. Ці частоти можуть включати і світло (надслабких світіння) і радіаційні випромінювання і більше низькочастотні коливання.

Одночасно з цим від кожної людини виходять «чисто» інформаційні сигнали, які можна зареєструвати як при контакті з людиною, так і на будь-якій відстані від нього. На всіх рівнях ієрархії людського тіла формується своя інформаційна композиція, яка може переноситься за допомогою голограм на будь-яку відстань у всесвіті.

Голограма в даному випадку повинна розглядатися як сукупність різних електромагнітних випромінювань тіла людини, які формує в просторі стоячі хвилі.

Такий підхід до інформації вимагає ввести поняття класифікації інформаційних систем.

У природі, не залежно від присутності людини, або інших живих істот, постійно відбувається обмін речовини, енергії та інформації. Це один з основних законів природи. Усвідомлено втручатися у створення та обмін інформацією почала людина на початку власного освідомлення і розвитку цивілізації. Тому у нас є всі підстави розділити всю інформацію на два основні класи:

1. Антропогенна інформація.

2. Природна інформація.

Антропогенна інформація - це інформація створена розумом людини. Свідомість/підсвідомість людини в стані «зчитувати» фрагменти природного інформації. Таке явище може бути названо «прямий аналіз інформаційних потоків». Це явище називають «інтуїція», «осяяння» і т.п. Механізмом, який відкриває доступ до природного інформації, можуть бути: тривале обмірковування питання; висока емоційне навантаження під час полеміки (може викликати появу нових ідей); емоційно-фізичне навантаження в шаманських практиках і т.п.

Антропогенна інформація надходить до нашого розуму через свідомість/підсвідомість в результаті підвищеної інтелектуальної діяльності людини. Надалі отримана інформація аналізується, обробляється. На підставі аналізу робляться певні висновки і виникає нова антропогенна інформація.

Особливо чітко проглядається обробка змішаної інформації вченими. Вони вивчають уже накопичену колегами антропогенну інформацію, ставлять відповідні експерименти, виявляють і аналізують фрагменти природного інформації, ведуть пошук фактів підтверджують її достовірність і роблять висновки, тобто створюють антропогенну інформацію на новому рівні. На жаль, антропогенна інформація не завжди виявляється правильною. Отримані знання надходять у прикладні лабораторії та інститути, де набувають форму придатну для використання у прикладній діяльності людини. Розвиток прикладних аспектів діяльності ведуть до розвитку техногенної антропологічної інформації, до якої відносяться в першу чергу комп'ютерні технології та всі види інформації пов'язані з ними. На першому етапі говорили про кібернетику, ця година акцент змістився в область інформатики. Кількість наукових та практичних робіт в галузі інформатики росте, як сніжний ком, через якого не видно природного інформації. Багато авторів ігнорують природну інформацію і віддають пальму першості антропогенної (технічної) інформації. Цілком закономірно поява і вихід на перше місце законів антропогенної (технічної) інформації, які відрізняються від законів природного інформації.

Основні типи антропогенної інформації.

Основні види інформації по її формі вистави, способам її кодування і зберігання, що має найбільше значення для інформатики. У літературі обговорюються наступні види антропогенного інформації:

* графічна або образотворча - перший вид, для якого був реалізований спосіб зберігання інформації про навколишній світ у вигляді наскальних малюнків, а пізніше у вигляді картин, фотографій, схем, креслень на папері, полотні, мармурі та ін. матеріалах, що зображують картини реального світу;

* звукова - світ навколо нас сповнений звуків і завдання їх зберігання і тиражування була вирішена з винаходом звукозаписних пристроїв в 1877; її різновидом є музична інформація - для цього виду був винайдений спосіб кодування з використанням спеціальних символів, що робить можливим зберігання її аналогічно графічної інформації;

* текстова - спосіб кодування мови людини спеціальними символами - буквами, причому різні народи мають різні мови і використовують різні набори букв для відображення мови; особливо велике значення цей спосіб придбав після винаходу паперу і книгодрукування;

* числова - кількісна міра об'єктів і їх властивостей в навколишньому світі; особливо велике значення набула з розвитком торгівлі, економіки і грошового обміну; аналогічно текстовій інформації для її відображення використовується метод кодування спеціальними символами - цифрами, причому системи кодування (числення) можуть бути різними;

* відеоінформація - спосіб збереження «живих» картин навколишнього світу, що з'явився з винаходом кіно.

Як і всякий об'єкт, інформація має властивості. Характерною відмітною особливістю інформації від інших об'єктів природи і суспільства, є дуалізм: на властивості інформації впливають як властивості вихідних даних, що становлять її змістовну частину, так і властивості методів, що фіксують цю інформацію.

З точки зору інформатики найбільш важливими представляються наступні загальні якісні властивості: об'єктивність, достовірність, повнота, точність, актуальність, корисність, цінність, своєчасність, зрозумілість, доступність, стислість та ін.

1. Об'єктивність антропогенної інформації. Об'єктивне існування поза і незалежно від людської свідомості. Інформація - це відображення зовнішнього об'єктивного світу. Інформація об'єктивна, якщо вона не залежить від методів її фіксації, чийогось думки, судження.

Приклад. Повідомлення «На вулиці тепло» несе суб'єктивну інформацію, а повідомлення «На вулиці 22 ° С» - об'єктивну, але з точністю, яка залежить від похибки засобу вимірювання.

Об'єктивну інформацію можна отримати за допомогою справних датчиків, вимірювальних приладів. Відбиваючись у свідомості людини, інформація може спотворюватися (більшою чи меншою мірою) залежно від думки, судження, досвіду, знань конкретного суб'єкта, і, таким чином, перестати бути об'єктивною.

2.Достовірність інформації. Інформація достовірна, якщо вона відображає справжній стан справ. Об'єктивна інформація завжди достовірна, але достовірна інформація може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Достовірна інформація допомагає прийняти нам правильне рішення. Недостовірної інформація може бути з наступних причин:

- Навмисне спотворення (дезінформація) або ненавмисне перекручення суб'єктивного властивості;

- Спотворення в результаті дії перешкод («зіпсований телефон») і недостатньо точних засобів її фіксації.

3 Повнота інформації. Інформацію можна назвати повною, якщо її достатньо для розуміння та прийняття рішень. Неповна інформація може призвести до помилкового висновку або рішенням.

4. Точність інформації визначається ступенем її близькості до реального стану об'єкта, процесу, явища і т. п.

5. Актуальність інформації - важливість для теперішнього часу, злободенність, нагальність. Тільки вчасно отримана інформація може бути корисна.

6.Полезность (цінність) інформації. Корисність може бути оцінена стосовно потреб конкретних її споживачів і оцінюється за тим завданням, які можна вирішити з її допомогою.

Найцінніша інформація - корисна. При цьому слід враховувати, що і необ'єктивна, недостовірна інформація (наприклад, художня література), має велику значимість для людини.

Соціальна (суспільна) інформація має ще й додатковими властивостями:

- Має семантичний (смисловий) характер, т. е. понятійний, так як саме в поняттях узагальнюються найбільш істотні ознаки предметів, процесів і явищ навколишнього світу;

- Має мовну природу (крім деяких видів естетичної інформації, наприклад образотворчого мистецтва). Одне і те ж зміст може бути виражене на різних природних (розмовних) мовами, записано у вигляді математичних формул і т. д. валеологічний здоровий радіостезія

З плином часу кількість інформації зростає, інформація накопичується, відбувається її систематизація, оцінка та узагальнення. Ця властивість назвали зростанням і кумулюванню інформації. (Кумуляция -. Від лат cumulatio - збільшення, скупчення).

Старіння інформації полягає у зменшенні її цінності з плином часу. Старить інформацію не саме час, а поява нової інформації, яка уточнює, доповнює або відкидає повністю або частково ранішу. Науково-технічна інформація старіє швидше, естетична (витвори мистецтва) - повільніше.

Логічність, компактність, зручна форма подання полегшує розуміння і засвоєння інформації. (Вікіпедія).

Таким чином, основою класифікації інформації має стати визначення до якого типу відноситься досліджуваний предмет: до природної або антропогенної інформації.

Прагнення зафіксувати, зберегти надовго своє сприйняття інформації було завжди властиво людині. Мозок людини зберігає безліч інформації, і використовує для зберігання її свої способи, основа яких - двійковий код, як і у комп'ютерів. Людина завжди прагнула мати можливість поділитися своєю інформацією з іншими людьми і знайти надійні засоби для її передачі і довготривалого зберігання. Для цього в даний час винайдено безліч способів зберігання інформації на зовнішніх (відносно мозку людини) носіях і її передачі на великі відстані.

Зберігання інформації при використанні комп'ютерів здійснюється на магнітних дисках або стрічках, на лазерних дисках (CD і DVD), спеціальних пристроях незалежної пам'яті (флеш-пам'ять та ін.). Ці методи постійно вдосконалюються, винаходяться нові пристрої і носії інформації. Обробку інформації (відтворення, перетворення, передача, запис на зовнішні носії) виконує процесор комп'ютера. За допомогою комп'ютера можливе створення і зберігання нової інформації будь-яких видів, для чого служать спеціальні програми, які використовуються на комп'ютерах, і пристрої введення інформації.

Особливим видом інформації в даний час можна вважати інформацію, представлену в глобальній мережі Інтернет. Тут використовуються особливі прийоми зберігання, обробки, пошуку та передачі розподіленої інформації великих обсягів і особливі способи роботи з різними видами інформації. Постійно удосконалюється програмне забезпечення, що забезпечує колективну роботу з інформацією всіх видів.

Молекули ДНК представляються привабливими для довготривалого зберігання великих масивів даних на носіях мікроскопічних розмірів. Головною перешкодою було те, що для цього треба використовувати велике число невеликих фрагментів ДНК, при "читанні" яких могли виникати помилки. Фахівці Європейського інституту біоінформатики (EMBL-EBI, входить в Європейську молекулярно-біологічну лабораторію, EMBL) запропонували спосіб збереження і безпомилкового відтворення дуже великих обсягів інформації різного типу, наприклад сотень мільйонів годин відео, на основі природного «банку даних» - молекул ДНК, повідомляється в статті, опублікованій в журналі Nature.

Співробітники EBI придумали, як піти від цієї проблеми - вони запропонували спосіб синтезу шматочків ДНК та відтворення з них великих послідовностей з даними, який практично виключав помилки при декодуванні. Синтезувати потрібні фрагменти фахівцям EBI допомогла американська біотехнологічна компанія Agilent Technologies.

Біоінформатики переслали в Agilent Technologies текстовий файл з усіма сонетами Шекспіра, аудіофайл мови борця за права чорношкірих американців Мартіна Лютера Кінга «У мене є мрія», фото будівлі EBI, скан першої статті Джеймса Уотсона і Френсіса Кріка - творців просторової моделі структури молекули ДНК з її описом, а також інструкцію з дешифрування інформації.

Американські біотехнологи синтезували кілька сотень тисяч потрібних шматочків ДНК, які разом були схожі на маленький шматочок пилу, і вислали їх назад європейським ученим. Ті на основі свого коду відтворили записи - вони "читалися" без помилок. Тепер в EBI мають намір удосконалити свою "шифрувальну" методику, щоб наблизити практичне застосування цього способу зберігання інформації.

Було показано, що в одному грамі ДНК можна вмістити мільярди гігабайт інформації. Одного міліграма молекули достатньо, щоб закодувати повний текст кожної книги з Бібліотеки Конгресу США. Нещодавно це здавалося фантастикою. У новому дослідженні вчені змогли закодувати підручник генетики об'ємом 5,27 мб в менш ніж 1 пкг ДНК.

Кілька команд вчених вже намагалися кодувати дані в геноми живих клітин. Але такий підхід має кілька недоліків. По-перше, клітини помирають. По-друге, вони відтворюються, вводячи нові мутації протягом довгого часу, що може змінити дані.

Щоб обійти ці проблеми, команда на чолі з Джорджем Черчем, біологом з Медичної школи Гарварда в Бостоні, створила систему кодування інформації в ДНК, яка не передбачає використання клітин взагалі. Замість цього спеціальний принтер поміщає короткі фрагменти хімічно синтезованої ДНК на поверхню крихітного скляного чіпа. Щоб закодувати цифровий файл, дослідники ділять його на невеликі сукупності даних, які кодуються олігомерними ДНК. Дані олігомери представляють собою зручні для зберігання носії, що складаються кожен з 159 нуклеотидів. Кожен такий олигомер багаторазово копіюється, щоб система, звіряючи копії, могла коригувати помилки. У кожному олигомере 96 нуклеотидів представляють закодовані дані як нулі і одиниці в цифровому коді; 19 нуклеотидів показують, як ці блоки повинні бути розташовані і 44 нуклеотиду забезпечують більш легке зчитування.

Після кодування книги в ДНК і переведення її назад в цифрову форму, система зафіксувала 2 помилки на мільйон біт, у вигляді декількох однобуквених друкарських помилок. Це можна порівняти з кодуванням на DVD і набагато краще, ніж магнітні жорсткі диски. Через крихітного розміру ДНК-чіпи - тепер носій даних, з найвищою відомої інформаційної щільністю. "Як би там не було, вартість сиквенсу ДНК та інших інструментів в даний час робить непрактичним широке використання такого носія, - говорить Даніель Гібсон, біолог з J. Крейг Вентер інститут в Роквілле, Меріленд. - Проте напрям розвивається швидко, і технологія скоро буде дешевше, швидше і портативні".

Цікаво, що багаторічний досвід показує, що копіюючи природні принципи роботи живих організмів в технічних пристроях, вчені отримують достатньо цікаві результати. Однак, варто пам'ятати, що ще ніколи і ні в чому вченим не вдавалося перевершити природу. Природні механізми максимально точні і реалізовані на 100% можливості принципу.

Для передачі інформації на великі відстані спочатку використовувалися кодовані світлові сигнали, з винаходом електрики - передача закодованого певним чином сигналу по дротах, пізніше - з використанням радіохвиль.

Творцем загальної теорії інформації і основоположником цифрового зв'язку вважається Клод Шеннон (Claude Shannon). Всесвітню популярність йому приніс фундаментальну працю 1948 року - «Математична теорія зв'язку» (Математична теорія зв'язку), в якому вперше обґрунтовується можливість застосування двійкового коду для передачі інформації. Запропонував і ввів термін «біт» інформації.

Сигнал - спосіб передачі інформації.

Це фізичний процес, що має інформаційне значення. Він може бути безперервним або дискретним. Сигнал називається дискретним, якщо він може приймати лише кінцеве число значень в кінцевому числі моментів часу.

Аналоговий сигнал - сигнал, безперервно змінюється по амплітуді і в часі. Сигнали, які мають текстову, символічну інформацію, дискретні. Аналогові сигнали використовують в телефонному зв'язку, радіомовлення, телебачення.

Носії антропогенної інформації

Будь-який матеріальний предмет (папір, камінь і т.д.);

хвилі різної природи: акустична (звук), електромагнітна (світло, радіохвиля) і т.д.

До носіїв антропогенної інформації можна віднести: усна народна творчість (зберігання і передача міфів, переказів, казок і т.п.)

Поверхню каменю (камені ики);

Поверхня папірусу, берести, паперу;

Магнітні стрічки, диски, провід і т.п. для запису магнітної інформації, речовина в різному стані: концентрація молекул в рідкому розчині, температура і т.д.

З появою комп'ютерів (або, як їх спочатку називали в нашій країні, ЕОМ - електронні обчислювальні машини) спочатку з'явився засіб для обробки числової інформації. Проте надалі, особливо після широкого розповсюдження персональних комп'ютерів (ПК), комп'ютери стали використовуватися для зберігання, обробки, передачі і пошуку текстової, числової, образотворчої, звуковий і відеоінформації. З моменту появи перших персональних комп'ютерів - ПК (80-і роки 20 століття) - до 80% їхнього робочого часу присвячено роботі з текстовою інформацією.

Розглядаючи антропогенну інформацію не можна не згадати про парадокс: людина частина природи і підкоряється законам природного ОБМІНУ інформації. Природні інформаційні процеси, в яких залучена людина, протікають для неї несвідомо.